Слов'янські мови. Сербська мова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Реферат на тему:

«Слов'янські мови. Сербська мова»

з дисципліни: Вступ до слов'янської філології

Студентки групи 1-а

Воробей Катерини

Сімферополь - 2013



Зміст

Вступ

1.Сербська абетка

2. Текст сербською мовою

3. Переклад українською мовою

4. Словник

5. Власні географічні сербські назви

6. Особливості сербської мови

7. Деякі правила вимови іншомовних слів у сербській мові

8. Наголос

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Сербська мова, як і українська є однією зі слов'янських мов. Вона належить до південнослов'янської групи.

Сербською мовою розмовляють серби, чорногорці та інші народності, які проживають на території колишньої Югославії.

У сербській мові виділяються декілька груп говорів, які розрізняються рефлексами колись існуючої голосної [e], що позначалась буквою «ять». Згідно з перетворенням [e], виділяють екавські і єкавські говори. В екавських говорах, минулій «ять» відповідає е: дед, река, а у єкавських- jе, в коротких словах: дjед, а uje- в довгих: pujєка.

Основи сучасного літературної сербської мови заклав в першій чверті XIX століття видатний сербський реформатор Вук Стефанович Караджич (1787- 1864). В якості бази літературної мови він використовував центральні говори штокавського діалекту.

Сербська мова має близьку спорідненість з російською мовою, це обумовлено наявністю в них значної кількості слів загального походження, які мають споріднену форму. Проте багато таких слів, в процесі самостійного розвитку, набуває інше, іноді, навіть протилежне значення (порівняння сербської та російської: живош «жизнь», слово «буква», реч «слово», сuоро «медленно», бисшар «прозрачный») через, що можуть виникнути помилки та неправильний переклад.

У сербській мові 2 алфавіти: кирилиця та латиниця. Кирилиця має багатовікову історію, вона почала використовуватись з X століття. Найдавніший пам'ятник відноситься до 996 року («Напис царя Самуїла»). Образом при створенні кирилиці слугував грецький уставний лист. Проте, так як, сербська кирилиця не відповідала фонетичній системі народної мови, був зроблений цілий ряд спроб наблизити письмо до вимови, наприклад, трансформація сербської мови в XII столітті, реформа Костянтина Філософа

в XV столітті, перетворення кирилиці під впливом російського алфавіту в XVII. Остаточну і успішну реформу алфавіту кирилицею вдалось здійснити лише Вуку Караджичу, який перетворив кирилицю згідно з фонетичним принципом правописання «Пиши, як говориш, і читай, як написано».



1. Сербська абетка

Алфавіт

У теперішній мові використовуються, як латинський алфавіт (у Хорватії, Боснії, Чорногорії) так і кирилиця (здебільшого у Сербії та північних районах Чорногорії).

Вперше кирилиця з'явилась у своєму сучасному вигляді в словнику сербської мови виданому у 1818 році. Кириличний алфавіт складається з 30 букв, причому кожна буква відповідає одному звуку. В латиниці 27 букв, кириличним буквам љ, њ, џ, в латиниці відповідає сполучення двух букв: lj,nj,?. Буква ? р іноді передається сполученням Dj, dj. Обидва алфавіта рівноправні, але по традиції переважно використовується - кирилиця.

Кирилиця	Латиниця	Приблизна звукова вимова	Кирилиця	Латиниця	Приблизна звукова вимова
Аа	Aa	[а]	Нн	Nn	[н]
Бб	Bb	[б]	Њњ	Nj nj	[нь]
Вв	Vv	[в]	Оо	Oo	[о]
Гг	Gg	[г]	Пп	Pp	[п]
Дд	Dd	[д]	Рр	Rr	[р]
Ђћ	Рр	м'яке[джь]	Сс	Ss	[с]
Ее	Ee	[е]	Тт	Tt	[т]
Жж	Ћћ	[ж]	Ћћ	Cc	м'яке [ч]*
Зз	Zz	[з]	Уу	Uu	[у]
Ии	Ii	[і]	Фф	Ff	[ф]
Jj	Jj	[й]	Хх	Hh	[х]
Кк	Kk	[к]	Цц	Cc	[ц]
Лл	Llх	[л]	Чч	Ии	тверде [ч]*
Љљ	Lj lj	[ль]	Џџ	? ?	тверде [дж]
Мм	Mm	[м]	Шш	Љ љ	[ш]

*^* В багатьох діалектах різниця в звучанні букв ћ і ч відсутня.



2. Текст сербською мовою

Девојка цара надмудрила

Живео једном у некој пећини сиромах човек који сем једне кћери нигде ништа није имао. А кћер његова беше веома мудра, па је свуда ишла у прошњу и оца свога учила како ће просити и паметно говорити.

И тако, једном, оде сиромах цару да му нешто удели, а цар га запита одакле је и ко га је научио мудром говору. А када сиромах рече како га је кћер поучила, цар упита:

- А од кога је кћер твоја научила?

- Беда и невоља беху њени учитељи,- одговори сиромах. Тада му цар даде тридесет јаја и рече:

- Понеси ово својој кћери и реци јој да ми из тих јаја излеже пилиће па ћу је добро наградити. Али ако она не успе, тебе ћу на муке ставити.

Сиромах оде у пећину плачући па исприча кћери шта се збило.Она одмах познаде да су јаја кувана,али рече оцу: Само ти пођи на починак, а ја ћу се о свему побринути. Отац послуша, а кћер дохвати котао, налије га водом и бобом па стави на ватру да се кува.

Ујутру она зовну оца и рече му да узме рало и волове и оре крај пута којим ће цар проћи.

А када угледаш цара, - настави она, - ти почни да сејеш боб и вичи: „Хај, волови, да роди кувани боб!" Онда ће цар запитати како може да роди кувани боб, а ти одговори: „Као што се из куваних јаја могу излећи пилићи!"

Сиромах послуша кћер, па оде крај царског пута и стане орати. Кад наиђе цар, а орач повика:

Хај, волови, да роди кувани боб!

Цар се зачуди овим речима, па стаде и запита: Како кувани боб може да роди? А сиромах одговори:

Часни царе, баш као и што се пилићи могу излећи из куваних јаја.

Досети се цар да га је то кћер научила па му нареди да приђе ближе. Онда узе повесмо лана и пружи га сиромаху говорећи: Узми ово и направи сву ужад и једра што су потребна за један брод. Ако тако не учиниш, изгубићеш главу! Уплашени сиромах узе повесмо, па оде кући плачући. Кад кћер виде шта се збило, рече оцу да спокојно спава, а она обећа да ће учинити све што буде требало.

Сутрадан девојка узе комадић дрвета па пробуди оца и рече му: Узми ово дрво и однеси га цару, нека ми од њега направи преслицу, вретено, разбој и све остало што треба, а ја ћу тада њему направити ужад и једра.

Отац послуша, оде у двор и понови цару речи своје кћери. Чувши то, цар се зачуди и стане мисли-ти, шта да учини, па дохвати накекву чашицу и рече: Узми ову чашицу, однеси својој кћери и наре-ди јој да ми њоме исцрпи море тако да остане само поље!

Послуша сиромах и плачући однесе девојци чашицу. Онда јој рече шта је цар поручио а девојка га остави мирно да преспава. Сутрадан кћер пружи оцу мало кучине и рече: Однеси ово цару и реци му нека кучином затисне све изворе и језера, а ја ћу онда чашицом море исцрпсти. Оде уплашени отац и рече цару све по реду. Цар увиде да је девојка од њега мудрија па заповеди сиромаху да је доведе. А кад се овај са кћери врати, обоје се поклонише светлој круни.

Цар загледа девојку, па упита: Хајде, реци ми, шта се може најдаље чути?

Девојка одговори: Светли царе, најдаље се чују гром и лаж.

Онда се цар ухвати за браду, окрену се господи са двора и запита их: Погодите колико вреди моја брада?

Неки рекоше да вреди оволико, а други онопико. Онда девојка каза да нико није погодио, па сама рече:

- Царева брада вреди колико три летње кише. Цара то зачуди, али признаде да је њен одговор најбољи.

А онда је запита хоће ли бити његова жена. Девојка се поклони и рече: Нека буде, кад ти тако хоћеш, часни царе. Само једно од тебе тражим: напиши својом руком да ћеш ми дати да понесем са собом оно што ми је најмилије, ако се икад на мене наљутиш и са двора ме отераш. Цар се насмеја на те речи и написа оно што је девојка пожелела. Прође тако неко време, а цар се нешто наљути на њу и рече: Нећу те више за жену него иди са мог двора да знаш. А царица ће на то: Светли царе твоја жеља је мени заповест. Само ме пусти да овде преноћим, а сутра ћу отићи некуда.

Цар јој допусти. Али за време вечере, царица помеша у вино неко мирисно биље које успављује, па даде цару говорећи:

- Пиј и весели се царе мој, јер ћемо се сутра растати. А ја ћу бити веселија него када сам се с тобом састала!

Цар се напије и утоне у чврст сан. Онда га царица стави у кола и одвезе у очеву пећину. Кад зора освану, цар се пробуди и виде где је.

- Зашто си то учинила? -- повика он. -- Зар ти нисам рекао да више ниси моја жена!

А царица извади хартију коју јој је цар на свад-би дао, па рече:

- Истина је, светли царе. Али погледај шта си мени овде обећао: да понесем са собом оно што ми буде најмилије. Сад видиш, да сам само то и учинила.

Цару заигра срце од радости, па пољуби своју мудру жену и поведе је у двор.



3. Переклад українською мовою

Як дівчина царя перехитрувала

Жив колись бідняк. Не було у нього рідних, крім доньки. Жили вони милостинями. Дочка вміла розповідати розумні речі, і батька навчала, як потрібно просити і розумно розмовляти. Одного разу прийшов бідняк до царя за милостинею. Цар, запитав звідки він, і хто навчив його так розумно розмовляти. Бідняк, відповів, що донька навчила.

- У кого вона навчилась? - запитав цар.

- Їй дав мудрості Господь та наша бідність.

Тоді цар дав йому, три десятки яєць і сказав:

- Принеси їх доньці, нехай вона виведе мені з них курчат. Якщо виведе, я її дам нагороду, а якщо ні, тоді тебе буду катувати.

Бідняк заплаканий прийшов додому і розповів про все, доньці. Та, здогадалась, що яйця варені, відправила батька спати, заспокоївши його, що все вирішить сама. Батько послухався, ліг спати, а дочка взяла котел, наповнила його водою, поклала туди боби, і зварила їх.

Наступного ранку, покликала вона батька, і звеліла йому взяти плуга, запрягти волів і орати на дорозі по якій їде цар.

- Як побачиш царя, - сказала вона батьку, - сій боби та гукай: «Гей, воли ворушіться!Нехай Господь, допоможе вродитись вареним бобам. А цар запитає: «Як можуть вродити варені боби?» - «Так само з варених яєць вилупитись курчата», - відповіси ти.

Вислухавши доньку, бідняк почав орати при дорозі, а побачивши царя почав вигукувати:

- Гей, воли ворушіться! Нехай Господь, допоможе вродитись вареним бобам!

Цар зупинився.

- Бідняк, як можуть вродити варені боби? - запитав цар.

- «Так само з варених яєць вилупитись курчата», - відповів той.

Тоді цар, здогадався, що донька навчила його так відповідати. Він звелів слугам схватити бідняка та привести його до себе. Дав йому цар пучечок льону, і сказав:

- Візьми і зроби з нього канат, паруса та всю, снасть яка потрібна для корабля, а не зробиш - пропала твоя голова!

Бідняк зі страхом взяв пучечок льону, заплакав, та й пішов додому розповідати все доньці. Та відправила його спати, сказав, що вона про все подбає.

Вранці вона взяла шматок дерева, розбудила батька і каже:

- Візьми цей шток дерева та віднести царю: нехай він мені з нього зробить кудель, веретено, станок та все інше, тоді і я зроблю, що він приказав.

Бідняк послухав дочку і сказав царю, так як вона навчила. Почувши відповідь, цар подивився і став думати, що ж тепер робити. Потім він взяв чашку та дав, її бідняку.

- Візьми, чашку та принеси своїй доньці: нехай вона нею вичерпає море, щоб на його місці стало сухе поле.

Бідняк заплакав, відніс чашку додому і розповів усе доньці. Вона сказала, йому почекати до ранку і пообіцяла, що про все подбає сама. Вранці вона покликала батька, і дала йому пучок паклі:

- Принеси царю, нехай він цією паклею заповнить всі озера, тоді я вичерпаю море.

Бідняк прийшов та передав усе царю. Коли цар побачив, що дівчина розумніша за нього приказав привести її, і коли вона з батьком стала перед ним, сказав:

- Відгадай, дівчино, що чутно найдальше?

- Преславний царю, далеко за все чутно грім та брехню, - відповіла дівчина.

Тоді цар взявся за бороду, повернувся до близьких і запитав:

- Відгадайте, скільки коштує моя борода?

Одні відповідали, одне, інші - друге, а дівчина сказала:

- Борода царя, коштує трьох літніх дощів.

- Дівчина найближча до правди, - сказав цар і запитав її чи не хоче вона стати його дружиною, тому що вирішив одружитись з нею.

Дівчина поклонилась і сказала:

- Преславний царю! Як хочеш ти, так буде. Тільки прошу напишу своєю рукою на папері, що в тому випадку коли ти на мене розсердишся і виженеш з двору, я буду в праві взяти з собою те, що мені прийдеться до душі.

Цар погодився та написав. Пройшов деякий час, і цар розлютився на дружину.

- Не хочу,- каже, - щоб ти була моєю дружиною. Йди з мого палацу куди очі бачать!

- Добре, преславний царю! Я піду, тільки дозволь заночувати, і зранку мене вже тут не буде.

Цар дозволив, а цариця за вечерею підмішала у вино деякі духм'яні трави, почувши царя, промовила:

- Пий, царю, веселіше! Завтра зранку ми розлучимось і повір, я буду щасливіша ніж у той день коли ми зустрілись.

Цар сп'янів і заснув, а цариця приготувала карету і відвезла його у кам'яну печеру. Цар прокинувся і побачивши де він знаходиться і закричав:

- Хто мене сюди привіз?

- Я тебе сюди привезла - відповіла цариця

- Навіщо, ти це зробила? Я ж тобі казав, що ти мені більше не дружина.

Тоді вона дістала папір:

- Правильно преславний царю, ти мені це казав. Але подивись - но, що написано на цьому папері: що мені більш за все прийдеться по душі у твоєму домі, те я і зможу унести з собою, коли буду залишати тебе.

Цар поцілував дружину і повернувся з нею додому у свій палац.

4. Словник

А гко (сполучник)	якщо
али (сполучник)	але
Б бвш (прислівник)	саме тому, дійсно, якраз
быље (множина)	рослини, трави
бuти, б?ху б?ше	бути
брада	борода
боб	боб
брфд	корабель
В вгтра	вогонь
вичи	крик
волови	воли
врйдетн, врйдим	коштує, стає в пригоді
вретено	веретено
веума (прислівник)	дуже
вuдети, вuдым	побачити
вuшз (прислівник)	більш
врбтити	повернути
Г га	його
глбва	голова
говурити	говорити
Д да (частка)	так
да (сполучник)	що
дйвфјка	дівчина
да више	більш
допусти	дозволяти
дрво	дерево
дохвати	досягнути
дрвета	дерево
Ж жйна	жінка
ж?ља	бажання
Живео	жив
З зура	зоря, світанок
збигрвм	почати
зар	невже, хіба
збчути се	почулося
збило	трапилося
И ъзвор	джерело
излеже	вилупитись
ъмати (дієслово)	мати
изгэбићеш	загубити
uкад	будь-коли
исцрпсти	вичерпати
ишла	йти
J ја	я
јйдан	один
јйдни	якийсь
јйднфм	одного разу
једра	парус
јој	її
јбја	яйця
је	що
К кгд	коли
кuше	дощ
кујы	який
који	що
колъко	скільки
крвј	кінець
крэни	корона
кува	кухар
кћер	донька
када кћер	коли донька
Као (сполучник)	як
кога (займенник)	кого
кујы	котрий
кхла, кфлв	авто, хура
комадић	штматок
кувана	приготувати
кувани	варений
Л лаж	брехня
лан	льон
л?тње	літо
М мени	мене
моја	мій
мудра	мудра
Н најбољи	краще
најмили	найманий
наљути	сердитый
направити	робити
Њу	її
нећу	не буде
нешто	щось
није	не
нити	не
н?шта (прислівник)	ніяк
Његова (займенник)	його
Њему (займенник)	йому
наиђе	зустрічі
Најдаље	дальний
налије	лити
наљутити	розсердитися
напијати	поїти
направити	зробити
насмйјати	розсмішити
невоља	біда
нека	нехай
некуда	кудись
О обећаЊе	Обіцянка
уввј	Цей
Увде (прислівник)	тут
Увамо	сюди
оволики	такий
удвклз	звідти
хдговфр	відповідь
окрйнути	повернутись
утац	батько
отерати	проганяти
отъћи	піти
оцу	батьку
обйћати	обіцяти
обоје	обоє
хндв	тоді
осванути	розвести
П пйћини	печера
погодити	здогадатись
поклонише	шановний
преноћим	переночувати
пруђи	пройти
прэжати	надавати допомогу
па	і
па ћу	і я
пгметан	розумний
пећину.	печера
пилиће	кури
плачући	плач
побринути се	потурбуватися
повика	шум
погледај	подивитись
пођи	пройти
познаде	зізнається
пољуби	поцілунок
преспава	сон
признбЊе	зізнання
прошњу	милостиня
прэжати	протягувати
пyт, пэта	шлях, дорога
Р рекоше	вказаний
рбзбој	розвиток
река	річка
рудити	народити
С сан	сон, мрія
светло	світло
свуј	свій
сем	крім
сирумашны	бідний
спбва	спальный
су	є
сутрадан	завтра
са	з
сгмо (прислівник)	тільки
састати се	зустріч
св?	все
својој	його
свэдв	усюди
спокојно	спокійно
срце	серце
ствдо	стадо
Ћ ћеф	забаганка
ћyд	норов
Т тада	тоді
твоја	твоя
трбжити	шукати
требало	потрібно
У эжвд	канат
эзети	взяв
узми	приймати
ујутру	зранку
упитати	спитати
уплашити	злякати
учитељи	вчителі
уз	біля
узме	візьме
уплести	вплітати
успављивати	усипити
утолити	затихати
Х хбјде (частка)	давай
хартија	папір
хоће	воля
Ч чвст	твердий
човек	людина
чујзм	чуєм
чашицу	чашка
Ц цара	цар
Ш шта	що

5. Власні географічні сербскі назви

Географічні терміни, тобто слова, які пояснюють характер об'єкта - гора, річка, озеро і т. ін., - іноді не позначаються на картах і картографічних виданнях Сербії, Чорногорії, Хорватії, Боснії і Герцеґовини. При передачі географічних назв українською мовою номенклатурний термін ставиться:

Авала - г. Авала

Hvar - о. Гвар

Беласица - гори Беласица

Braи - о. Брач

Географічні терміни, які входять до складу географічних назв і мають однакові значення і спільні корені з українськими термінами, обов'язково перекладаються:

Kriva reka - Крива річка

Географічні терміни, які не мають українських відповідників і входять до складу географічних назв, транскрибуються:

Мокра Планина - г. Мокра Планина

Oљtri Rt - мис Оштри Рт

Завжди перекладаються у складі географічних назв прикметники на позначення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу:

Jужна Морава - р. Південна Морава

Западна Морава - р. Західна Морава

Географічні назви, що складаються з двох або більше слів, передаються українською мовою окремо, якщо вони складаються:

- з прикметника та іменника:

Стари Влах - Стари Влаг

Нови Пазар - Нови Пазар

- з іменника і порядкового числівника.

Складені географічні назви пишуться через дефіс, якщо вони складаються з:

- двох іменників:

Бања Лука - Баня-Лука

- іменника і прикметника:

Херцег Нови - Герцеґ-Нови

Хан Пиjесак - Ган-Пієсак

- іменників, які з'єднуються прийменниками або сполучниками:

V-Travah - В-Травах

Pod-Orlovcem - Под-Орловцем

Sveta Marija na Muri - Света-Марія-на-Мурі

Прикметники у складі географічних назв транскрибуються без змін:

Црни Тимок - р. Црни Тимок

Иepiиko jezero - Чепичко озеро

Црна река - Црна річка

Banova Jaruga - Банова Яруґа

Виняток становлять прикметники на -ски/-ski, -ска/-ska, -ско/-sko, суфікси і закінчення яких передаються відповідними українськими -ський, -ська, -ське. При цьому м'якість приголосних љ/lj, њ/nj, ђ/р, ћ/ж перед ними не позначається м'яким знаком, оскільки в українській мові в цій позиції приглосні на письмі не пом'якшуються:

Ливањско Поле - Ливанське Поле

Korжulski kanal - Корчюлський канал

Boka Kotorska - бух. Которська

При творенні прикметникових форм від географічних назв із кінцевими приголосними основи відбуваються фонетичні зміни за правилами українського правопису:

ґ, ж, з + -ськ- = -зьк-:

Zaostrog - Заостроґ - заострозький

к, ч, ц + -ськ - = -цьк-:

Трстеник - трстеницький

Пожаревац - пожаревацький

с, х, ш + -ськ- = - ськ-:

Црес - цреський

Ниш - Ніш - ніський

Географічні назви, з відхиленням від правил

Написання в оригіналі	Передача за правилами інструкції	Традиційна форма
Србиjа	Србія	Сербія
Srbija	Србія	Сербія
српски srpski	српський	сербський
Xрватска	Грватська	Xорватія
Hrvatska	Грватська	Хорватія
xрватски hrvatski	грватський	xорватський
Босна-Херцеговина	Босна-Герцеґовина	Боснія і Герцеґовина
Bosna-Hercegovina	Босна-Герцеґовина	Боснія і Герцеґовина
босански bosanski	босанський	боснійський
херцеговачки	герцеґовачкі	герцеґовинський
hercegovaиki	герцеґовачкі	герцеґовинський
Воjводина	Войводина	Воєводина
Vojvodina	Войводина	Воєводина
Београд	Беоґрад	Белград
Beograd	Беоґрад	Белґрад
Дунав	Дунав	Дунай
Dunav	Дунав	Дунай
Jадран	Ядран	Адріатичне море
Jadran	Ядран	Адріатичне море
Jадранско море	Ядранське море	Адріатичне море
Jadransko more	Ядранське море	Адріатичне море
турски turski	турський	турецький
Kosovo Polje	Косово-Полє	Косово Поле
Livanjsko Polje	Ліваньско-Полє	Ливанське Поле

6. Особливості сербської мови

Фонетика

Як і в українській мові сербські голосні фонеми, на відміну від приголосних можуть створювати склади і бути наголошеними, крім того сербські голосні розрізняються по довготі і короткості, а також вони мають здатність передавати рух (пониження, підвищення) тону голосу (підвищену та знижену інтонацію), що ставить сербську мову в особливе положення серед усіх слов'янських мов. Музична інтонація була притаманна всім праслов'янським діалектам, але до історичному (письменному) періоду вона вже в значній мірі була зруйнована і була змінена наголосом.

Кажучи про відокремлення голосних від приголосних ми повинні враховувати, що у сучасній сербській мові кордони між ними розмиті. Мається на увазі особливе місце сонанта [р], котрий в одних складах є приголосним (красан, красти, врели), а у позиції між голосними - складоносієм (крст, врло). Кожен голосний (а також [р], як складоносій) може бути довгим і коротким в наголошених та занаголошених складах (для позначення довгих голосних спеціалістами використовується особливий знак - риска над буквою); у перед наголошених складах відмічаються тільки короткі голосні: научити, липа, динар. На відміну від української мови у сербській розмовній мові якість голосної не залежить від її положення у слові. З цього витікає, що не тільки наголошені, але і не наголошені голосні в сербскій мові вимовляються чітко. Їм притаманна напряжість і інтенсивність звучання.

Особливості відмінювання сербських іменників

Перша відміна. Іменники чоловічого та середнього роду дуже неоднорідні за своїми структурними ознаками. Кожний іменник потрібно розглянути з декількох точок зору:

а) з точки зору наявності/відсутності видозміни основ імен. чол.роду.

-- основи слів можуть росширюватись за рахунок суфікса -ов-: зид--зидови, зидова; торањ--торњеви, торњева;

-- в основах слів посао, орао, соко, читалац ті ін.виникає чергування голосних а//, //л, о//л, ла//о (род.п. посла, сокола, читаоца);

-- втрата суфікса -ин- у формах множ. ч.: Србин--Срби

б) з точки зору наявності/ відсутності видозмін в основах імен ср.р.:

-- імена типу село зберігають вихідну основу у всіх відмінах;

-- слова тематичної групи "молодняк" і деякі мають розширення -т- (теле--телета);

-- декілька імен отримують розширення у виді суфікісів -р- (вече--вечера) и -ес- (небо--небеса).

Друга відміна

1) наявність варінатних флексій -а/ -и в род.п. множ.ч. у імен типа воjска: воjска, воjсака и воjски; но ср. звезда;

2) співпадіння флексії род.в. од. -ом у імен 1 и 2-го типів відміни: братом, сестром;

3) наявність чергувания //а в основі форм род.в. множ (виключаючи ст, зд, шт, жд, шћ, жђ, шч): девоjка--девоjака, песма--песама, але: цеста "шоссе"--цеста;

Третя відміна

В рос.мові іменники III-ї відміни створюють слова з нульовою флексією в наз.в. двух родів -- чоловічого та жіночого (гость, кость). В сербскій мові ця група набагато меньше, так як слова чол.р. відносяться до пергого типу.

Для іменників 3-ї відміни в сербскій мові характерні наступні особливості:

1) чергування //л, а//, ао//л: со--соли, мисао--мисли, раван--равни;

2) вариативність флексій -и/-у/-jи в род.в. од.: речи/ речjу, памети/ памећу;

3) нестандартність флексії род.в. множ. -ма (наряду з -има) у іменників з суфіксом -ад: пилад--пилади и пиладма

Особливості пунктуації

Розстановка розділових знаків в сербській мові багато в чому відрізняється від української мови. Однією з основних відмінностей заключається в тому, що якщо в складнопідрядному реченні підрядна частина, яка стоїть після головної не відділяється розділовими знаками. Наприклад:

Драго ми jе да имамо госта. -- Мені дуже приємно, що у нас гість.

Нека се зна ко jе чиjи. -- Нехай усі знають, хто чий.



7. Деякі правила вимови іншомовних слів у сербській мові

Вимова сербських голосних звуків близька до вимови на російській мові. Різниця лиш у тому, що вони можуть бути довгими і короткими.

Голосні на сербській мові вимовляються однаково чітко, як наголошених так і в ненаголошених складах:

дко -- якщо	жврко -- пристрасно
ббка -- бабуся	дяго -- довго
дтбро -- добре	здjедно -- разом
нтга -- нога	здшто -- чому
цко -- око	цдмвх -- зразу
ццена -- оцінка	кцмотно -- зручно
jдгода -- полуниця	с`убота -- субота
jбjе -- яйце
Свдкв сврдка сквкв на двв крвка. (Б`рзалица1)
Прдвы од комбрца магврца. (Птсловица)

2. У сербській мові тільки п'ять м'яких приголосних. Вони позначаються буквами: љ, њ, ћ, ђ, j. Ці приголосні вимовляються м'яко. Решта приголосних завжди залишаються твердими:

длд -- дід	дйте -- дитина
тдкси -- таксі	тйма -- тема
влжба -- вправа	пыво -- пиво
влтар -- вітер	пъсмо -- лист
въно -- вино	пртфесор -- викладач
длвзт -- дев'ять	птьца -- птах
жирбфа -- жираф	рйка -- річка
бйба -- грудна дитина	свлска -- зошит
слвзр -- північ	слсти -- сісти
смйтати -- заважати	срйда -- середа

Плпа, лйпз као шаргарйпа. (Божидар Тимотиjевић)
Рьба рьби гръзз ркп. (Б`рзалица)

У сербській мові в кінці слова не виникає оглушення дзвінких приголосних. Не оглушується також [в] перед глухими приголосними:

хллб -- хліб	зыд -- стіна
хфд -- хода	зyб -- зуб
штвб -- штаб	снкг -- сніг
jяг -- південь	вфз -- поїзд
дрyг -- товариш	хлвд -- холод
збпад -- захід	стрцг -- суворий
сyд -- суд	сyв -- сухий
ркд -- порядок	прдв -- прямий
прйдлог -- пропозиція	увца -- вівця

Тэжио се стври лдв:

Звкри мтjе, нъсам здрдв.

(Густав Кркле)

[л]. При вимові звуку [л] кінчик язика повинен знаходитись на альвеолі:

лдв -- лев	ллптыр -- метелик
далико -- далеко	лщкзр -- лікер
кьлограм -- кілограм	лыст -- газета
ликвр -- лікар	лъце -- обличчя
ллк -- ліки	ктлено -- коліно
кцла -- машина	мцлым -- будь-ласка
колщко -- скільки	шбла -- жарт
ляк -- цибуля	одйло -- костюм
лятка -- лялька	мдло -- мало

При вимові звуку [љ] кінчик язика упирається в нижні зуби, а спинка язика прижата до піднебіння:

здрввље -- здоров'я	`учитељ -- вчитель
зимља -- країна	учитиљица -- вчителька
пцље -- поле	прьjатељ -- друг
пољэбити -- поцілувати	приjатиљица -- подруга
љэбав -- любов	сиљвк -- селянин
крвљ -- король	прщззмље -- перший поверх
краљица -- королева

Бцљз ьшта нлго ньшта. Бцљз ькад нлго нькад. (Птсловица)

При вимові звуку [њ] положення язика таке ж, як й при вимові [љ]:

бдња -- курорт	jдгње -- ягня
грвње -- вітки	смбњити -- зменшити
ддњу -- вдень	медињдк -- пряник
дфњи -- нижній	мэња -- блискавка
гфрњи -- верхній	муњивит -- блискавичний
имбње -- маєток	њигов -- його
њкн -- її

Лво нвjмањз плсмз! Мдњв од з"рна2 мдка. У њфj jе jидан цсмзх и пъсмо од jидног дйчака. Вко знвш кц га шдљз -- штц да ти прщчвм ддљз. Вко нл знаш кц га шдљз -- штц те се тычз ддљз. (Мирослав Антић)

Звук [ч] - це вимовлене злито, сполучення українських [т] та [ш]. При цьому язик піднімається до альвеолу:

вичера -- вечеря	тдличан -- відмінний
дичвк -- хлопчик	папуче -- капці
мдче -- кошеня	цчи -- очі
мдчка -- кішка	явечз -- вечором
тбично -- звичайно	чдj -- чай
чдша -- стакан	чвjник -- чайник
чьзме -- чоботи	читири -- чотири
ркч -- слово	четрдисзт -- сорок
чоколбда -- шоколад

Чтквнчићем ћеш ме, чтквнчићем ћу те. (Б`рзалица)



Звук [џ] -- це вимовлене злито сполучення українських [д] та [ж]. Язик при цьому також піднімається до альвеолу:

џлп -- карман	џлз -- джаз
яџбеник -- підручник	џкм -- джем
џдбе -- безкоштовно	џлмпер -- светер
пиџбма -- піжама	џинтлмен -- джентльмен
џбмиjа -- мечеть	џядо -- дзюдо
џ`унгла -- джунглі	Џфрџ -- Джордж

Дица вцлз чядне ствври кдо што су тџачари. (Душан Радовић)
Жэтз чьзме у чизмиџи-башз. (Б`рзалица)

Звук [ћ] вимовляється як [ть] з призвуком [щ]. Кінчик язика при цьому знаходиться за нижними зубами:

дући -- прийти	мцћи -- міць
кяћа -- будинок	тбућа -- взуття
нфћ -- ніч	слидзћи -- наступний
нцћу -- ноччю	обићати -- обіцяти
мдћеха -- мачуха	плбћати -- платити
срйћа -- щастя	цвкће -- квіти
тсећвње -- почуття	предузйће -- підприємства
пући -- піти	лышће -- листя

И од влћзг щмв влћз, и од jбчзг щмв jбчз. (Птсловица)

10. У сербській мові звук [р] може створити склад. При цьому він звучить більш подовжено і може бути довгим і коротким. На нього може падати наголос:

т^рчати -- біжати
бр'зо -- швидко	ц^рн -- чорний
з"рно -- зерно	с"рце -- серце
п"рст -- палець	в"рх -- верх
п^рвы -- перший	срлбрн -- срібний
Ттуд ьдз ц^рн т^рн, да одгръзз ц^рном т^рну ц^рн в^рх. (Б`рзалица)

8. Наголос

Наголос в сербскій мові - музикальний. Це означає, що наголошений склад виділяється не тільки силою вимови, але і пониженням чи підвищенням тону. Тому наголос може бути низсхідне или вхідним. При цьому наголошені склади можуть быуть довгими чи короткими. Виділяється чотири типи наголосу:

короткий низсхідний (")¹:

нлбо -- небо	кцњ -- кінь
нлко -- хтось	кдса -- каса
пдс -- собака	jятро -- ранок

короткий висхідний (`):

м`узеj2 -- музей	ктлено -- коліно
jидини -- єдиний	литети -- летіти
капут -- пальто	нтга -- нога

довгий низсхідний (^):

мвjка -- мама	мфj -- мій
љyди -- люди	нфж -- ніж
мрвк -- темнота

довгий вихідний ('):

изненађйње -- сюрприз	увца -- вівця
почйтак -- початок	нбставница -- вчителька
поштйње -- чесність	нбћи -- знайти
пудне -- полдень

По довготі та короткості розрізняють не тільки наголошені, але і ненаголошені склади.

Наголос може падати на різні склади. Але якщо в слові більше одного складу, останній склад не може бути наголошеним.

При зміні слова може змінюватись місце наголосу і його якість.



Висновки

Сербська мова (серб. Srpski jezik) -- слов'янська мова, належить до групи південнослов'янських мов. Має три діалекти, які за варіантамизайменника «що» у цих діалектах, називаються штокавський, чакавський та кайкавський. Відмінності між цими діалектами виникли ще у дописемну епоху історії слов'янських народів. Мові властиві довгі та короткі голосні та тонічний (музикальний) наголос, що відрізняє її від усіх інших слов'янських мов. Існує складоутворюючий сонант [r].

Іменники, прикметники, займенники та числівники змінюються за відмінками.

Дієслово має розвинену систему дієвідміни: чотири ряди простих та складних форм минулого часу, два ряди форм майбутнього часу. Інфінітив може заміняти конструкція зі сполучником «да» і форми теперішнього часу.

Літературна мова створена у першій половині XIX століття на основі штокавських говірок. У її формуванні визначну роль відіграли серб Вук Караджич та хорват Людевіт Ґай. Об'єднання у літературній мові особливостей різних діалектів дало велику варіативність літературної мови як у лексиці, так у фонетиці і морфології. Орфоепічна норма вимови -- подвійна: на місці старого «ятя» (?) допускається вимова [e] (більше у Сербії) або [je] (більше у Чорногорії), що відповідно називаєтьсяекавською та ієкавською вимовою. мова сербський алфавіт кирилиця

Найдавніші писемні пам'ятки датуються XII сторіччям (Башчанський надпис, написаний глаголицею, близько 1100 року; Грамота Куліна, написана кирилицею 1189 року).



Список використаної літератури

1. Антанасиевич И. Русско-сербский и сербо-русский словарь. Руско-српски и српско-руски речник.- М.: ИФ МАМИФ,2008

2. Іванова І.Е. Сербский язык для начинающих: Учебник и разговорник.- М.:Айрис-пресс, 2003.

3. Ковалев Н.С. Современный сербский язык: Учебно-методическое пособие

для студентов филологического факультета. - В., 1999

4. Маркович, М.; Йоканович-Михайлова, Е.; Киршова, М.П. Сербский язык: Учебник.- М.: МУБиУ, 2002.

5. Сайт: http://traditio-ru.org/wiki/Сказки:Сербские_народные_сказки

Размещено на Allbest.ru