Основні положення теорії фразеології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Останніми десятиріччями фразеологія привертає до себе увагу дослідників різних міждисциплінарних сфер: мовознавців, істориків, літературознавців. Фразеологія, як і мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел дослідження його минулого життя, вивчення його словесних естетичних цінностей.

Знання «скарбів нашої мови й народного досвіду» (І.Я. Франко), розуміння їх при читанні художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів'ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови-криниці. Недаремно М. Рильський уважав, що у фразеології - «дух язика»4,с.34.

Теоретичне значення фразеології полягає насамперед у тому, що вивчення фразеологічних явищ може внести суттєві корективи в наші уявлення і про мову як систему, і про механізм мовлення. Фразеологічні явища вторгаються у сувору ієрархію мовних рівнів, які звичайно подаються як замкнені в собі підсистеми мови, порушують регулярний автоматизм взаємодії деяких із них, справляють вплив на історичний рух словникового складу, а почасти типових конструкцій мови. Тому їх старанне вивчення може привести до одержання нових даних, які будуть корисними для різних ярусів і ділянок лінгвістичних знань.

Фразеологія - це порівняно нова лінгвістична дисципліна. Ще недавно, у середині 50-х років, професор Б. Ларін писав, що фразеологія перебуває у стані «прихованого розвитку». Але на даний час вона активно функціонує. Фразеологія вивчає фразеологічні одиниці. Але всі вони різняться за генетичними. Функціональними та структурно-граматичними ознаками . І це цілком зрозуміло: вони, як і слова. Належать до різних типів, класів. Кожний з них має свій шлях становлення і розвитку. Це стосується і прислів'їв, і приказок, і крилатих висловів, і різних ідіоматичних сполук тощо. Також мають свої особливості і різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні кліше, до яких насамперед треба віднести традиційні формули вітань, побажань, запрошень. Дотепні каламбури.

Отже, фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинами світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінкою всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу. Добірна національна фразеологія, зазначав І. Огієнко,- «душа кожної мови, сильно її красить і збагачує»11,с.45. Усе матеріальне життя, обряди, вірування, повір'я, забобони відкладалися в стереотипах поведінки будь-якого народу й вербалізувалися в численних фразеологізмах.

Ця галузь є молодою у мовознавстві і мало дослідженою, тому у своїй роботі я ґрунтовно досліджую фразеологію , аналізуючи особливості функціонування фразеологізмів на матеріалі творів Євгена Гуцала. Кожен письменник привносить в українську літературну мову чимало нових лексичних і фразеологічних одиниць. Цим і визначається актуальність даної курсової роботи.

Мета курсової робити: комплексне дослідження фразеологізмів у прозових творах Євгена Гуцала.

Досягнення мети передбачало виконання таких завдань:

1. Виділити в тексті фразеологізми, класифікувати їх за чинною в українському мовознавстві системою.

2. Дослідити походження фразеологізмів, з'ясувати їх лексичне значення. фразеологізм лексичний синонімія омонімія

3. Дослідити явища синонімії, антонімії, омонімії вжитих у творі фразеологізмів.

4. Визначити частотність використання фразеологізмів у повістях «З вогню воскресли», «Мертва зона», «Біль і гнів».

Об'єкт дослідження -- мова творів Євгена Гуцала.

Предмет дослідження - фразеологічний склад мови прозових творів Євгена Гуцала.

Матеріалом для дослідження є фразеологічні одиниці. Які використовуються у прозових творах Євгена Гуцала із збірки «З вогню воскресли».

У роботі було використано такі методи дослідження:

вивчення лінгвістичної літератури з досліджуваної проблеми;

аналіз повістей «З вогню воскресли», «Мертва зона», «Біль і гнів».

статистична обробка ужитого в творі фразеологічного матеріалу.

Було застосовано такі прийоми: контекстуальний, аналітичний, порівняльний, описовий, а також прийом класифікації.

Наукова новизна роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу й класифікації фразеологізмів, ужитих у прозових творах Євгена Гуцала.

Теоретичне і практичне значення дослідження визначається тим, що матеріал роботи може бути застосований у процесі вивчення прозових творів, зокрема теми «Мова творів Євгена Гуцала» у шкільному курсі української літератури, а також під час поглибленого вивчення фразеології в шкільному курсі української мови.

Структура та обсяг роботи. Робота має таку структуру: вступ, два розділи, висновки , список використаних джерел ( найменувань), один додаток . Загальний обсяг роботи - сторінки.



Розділ І. Основні положення теорії фразеології

1.1 Фразеологія як наука та предмет її дослідження

Питання фразеології у сучасному мовознавстві привертають увагу усе більшу і більшу кількість науковців. Активно обстежується різний фразеологічний матеріал, поглиблюється обґрунтування ряду важливих теоретичних положень, насамперед пов'язаних з основними ознаками фразеологізмів, принципами систематизації, встановленням спільних і відмінних рис між фразеологічними й іншими одиницями мови, аналізуючи семантичні, структурно-граматичні та стилістичні особливості фразеологічних зворотів, розробляються питання етимологізації фразеологізмів. Тому провідною тенденцією сучасних досліджень з фразеології виступає всезростаюче прагнення вчених з'ясувати внутрішньо - і зовнішньо системні властивості фразеологічних одиниць11,с.3.

В умовах великої термінологічної дублетності найзручнішим родовим найменуванням на позначення мовної одиниці, що є першоелементом фразеології, визнано терміни фразеологічна одиниця, або фразеологізм, які мають аналоги лексична одиниця, або слово, вживані при аналізі лексичної системи

Фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинами світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінку всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу. Фразеологічні одиниці втілюють історичний, повсякденно-емпіричний та культурний досвід етносу. Спірним залишається питання про те, коли зародилась фразеологія.

Фразеологія - це порівняно нова лінгвістична дисципліна. Ще недавно, у середині 50-х років (1956) професор Б. Ларін писав, що фразеологія перебуває в стані «прихованого розвитку». Початок її формування пов'язують з ім'ям швейцарського вченого Шарля де Баллі. Суть фразеологічної одиниці він вбачає насамперед у семантичних ознаках. Якщо в якому-небудь словосполученні, пише вчений, кожна графічна одиниця частково або повністю втрачає своє призначання й тільки сполучення в цілому зберігає чіткий смисл, то ми можемо стверджувати, що маємо справу з фразеологічним виразом12,с.34. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді, коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.

Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів “фразеологія” та “фразеологізм”. А ті, що існують, можуть суперечити одне одному. Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” (гр. phrasis - “вираз, зворот”, logos - “слово, вчення”) це:

Розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови;

Сукупність фразеологізмів мови;

Своєрідні засоби вираження думки,притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту, тощо;

Сукупність пишномовних нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту.

“ Оксфордський словник ” подає зовсім узагальнене значення: 2,с.43.

“ фразеологія - вибір слів, формулювання". У “ Вебстерському словнику даний термін пояснюється як “ спосіб вживання та систематизація слів". У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології як “ розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми ”12,с.56.

Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологія навіть не розглядається, як наука, галузь лінгвістики (на відміну від лексикології: лексикологія - наука про походження та значення слів). О.В. Кунін також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячена невелика кількість досліджень1,с.45.

Не можна залишити поза увагою сам термін “фразеологізм”, оскільки він, по-перше, є предметом фразеології як науки, а, по-друге, - об'єктом нашого дослідження. Різні лінгвісти вживають різноманітні терміни (фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, ідіома, фразеологічний зворот, стійке словосполучення та ін.) для позначення одного і того ж поняття.

Як правило, поняття “фразеологічна одиниця” та “фразеологізм” ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). В межах стійких зворотів О.І. Смирницький, наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили її) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н.М. Амосова виділяє фраземи та ідіоми. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту7,с.13.

Фразеологія - порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики й об'єкт вивчення якої ще не остаточно визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною і структурною різноманітністю цих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки слів.

Специфічність об'єкта дослідження викликає труднощі у визначенні місця фразеологічного рівня в ієрархії мовної структури і місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін7,с.14.

Фразеологізми, як слушно підкреслюють дослідники, виникають на базі одиниць кількох взаємопов'язаних рівнів: лексичного, синтаксичного і семантичного.

Фразеологічний фонд мови привертав увагу багатьох вітчизняних мовознавців. Цінні для розвитку фразеологічної теорії спостереження знаходимо в працях М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, Ф.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова та інших.

Розгортання фразеологічних студій на Україні пов'язане з іменами Л.А. Булаховського, М. Мироненка, П.Й. Горецького, І.К. Білодіда, Б.О. Ларіна, І.Г. Чередниченка, М.А. Жовтобрюха та інших сучасних мовознавців.

Поступово стають чіткішими межі, що вирізняють об'єкт, завдання і методи дослідження фразеології12,с.56.

Предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули. Фразеологія має свої специфічні завдання: вивчення особливостей структури фразеологічних одиниць і законів витворення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин фразеологізації їх; дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів із іншими лінгвістичними одиницями - словом, словосполученням, реченням; з'ясування історико-етимологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена; вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках. Фразеологія вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному стані й історичному розвитку6,с.56.

1.2 Фразеологізм як лінгвістична одиниця

Є.Д. Поливанов неодноразово говорив, що виникає потреба в особливому відділі, який був би порівнянний з синтаксисом, але в той же час мав на увазі не загальні типи, а індивідуальні значення даних окремих словосполучень, подібно до того як лексика має справу з індивідуальними (лексичними) значеннями окремих слів1,с.12.

Він вважав, що фразеологія "займе відокремлену та стійку позицію (подібно до фонетики, морфології та інші.) в лінгвістичній літературі".

Питання про фразеологію як про лінгвістичну дисципліну ставив і

В.В. Виноградов. У своїх роботах по фразеології він сформулював своє вчення про фразеологічні одиниці у російській мові і розподілив їх по семантичним групам. Таке накопичення систематизованих фактів - одна з передумов створення фразеології як лінгвістичної дисципліни.

Основними поняттями фразеології як лінгвістичної дисципліни в першу чергу відносяться: фразеологічні одиниці, їх стійкість і системний характер, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць - від слова, звичайного словосполучення, речення, - хоч вони мають з останніми немало спільного.

Ряд подібних ознак зближує слова і фразеологічні: будучи складним цілим, і ті й інші не конструюються щоразу в процесі мовлення, а відтворюються як готові значеннєві одиниці, і ті й інші відзначаються стійкістю складу й структури7,с.23.

Велика група фразеологічних одиниць, маючи лексичне значення і вільно реалізуючи граматичні категорії, зближується з лексемами і функціонально: такі фразеологізми входять у синонімічні взаємини із словами і виконують синтаксичні функції певних частин мови.

І все ж таки у структурно-семантичному плані фразеологічні одиниці є складнішими утвореннями, ніж слово.

Зовнішньою ознакою, яка вирізняє ці лінгвістичні одиниці, є цілооформленість слова і нарізно оформленість фразеологізму. Складові частини слів-морфем не є самостійними одиницями мови, не існують поза оболонкою слова, компонентами фразеологічних одиниць є цілі слова з властивими їм формами словозміни, що здатні функціонувати і поза фразеологічним зворотом7,с.24.

Лексичне значення слова і фразеологічної одиниці теж неадекватне, хоч дещо спільне є.

Виражаючи певне логічне поняття, переважна більшість типів фразеологічних одиниць, функціонально співвідносних із словом, відзначається більшою конкретністю значення. Крім того, значення фразеологічних одиниць , частіше ніж у словах, супроводжуються різними образними характеристиками. Фразеологічні одиниці є у порівнянні з словами, як правило, виразнішими з емоційно-експресивного погляду (посваритися і розбити горщика).

Далеко не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться зі словом при відчутній, здавалось би, їх близькості. Іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом (між Сціллою і Харібдою; точити зуби; піймати облизня і под.) 2,с45.

Хоч фразеологічні одиниці генетично і за формою є словосполученнями чи реченнями, вони якісно відрізняються від синтаксичних одиниць тим, що відтворюються як цілісні структури, а не будуються щоразу за певними синтаксичними моделями, як вільні словосполучення чи звичайні речення .

Фразеологічним одиницям, як і синтаксичним, властиве варіювання структури, але можливості його у сфері фразеологічних одиниць усе ж значно менші.

Фразеологічні одиниці типу речень теж семантично відрізняються від аналогічних регулярних синтаксичних одиниць вони мають стабільне значення. У звичайних синтаксичних одиницях значення з'являється у процесі спілкування і створюється волею мовця, який комбінує слова згідно із правилами їх семантичної поєднуваності і за законами граматики. Значення фразеологічних одиниць-речень, вироблене у загальнонародному вжитку, не створюється щоразу, а лише відтворюється мовцями. В основі цього єдиного стабільного значення у стійких фраз лежить не поняття, а інші форми мислення, наприклад, судження (У сім'ї не без виродка).

Порядок слів у фразеологічних одиницях більш сталий, ніж у регулярних синтаксичних одиницях4,с13.

Не всі типи фразеологічних одиниць, як це вже згадувалося вище, мають однакові ознаки. Це ускладнює вироблення єдиного визначення і послідовної класифікації їх.

Фразеологічною одиницею звичайно називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично. Фразеологічна одиниця виступає як явище соціально зумовлене, апробоване спільною свідомістю носіїв мови.

Це визначення відтіняє найістотніші риси фразеологічних одиниць -- відтворюваність у процесі спілкування, цілісність значення і «надслівність». Критерії дослівної неперекладності, незмінності складу, еквівалентності слову, метафоричності, експресивно-емоційного забарвлення тощо, по-перше, не притаманні усім фразеологічним зворотам, а по-друге, не допомагають розрізняти фразеологічні і нефразеологічні одиниці мови.

За визначеними ознаками до фразеологічного складу мови можуть бути зараховані найрізноманітніші з погляду семантики граматичної структури одиниці. Такі розуміння фразеологічної одиниці (і відповідно -- об'єкта фразеології) знаходить усе більшу підтримку в мовознавстві: «Прихильники так званого вузького розуміння фразеології,-- пише М. М. Шанський,-- вважають, що при такому підході класичні фразеологізми розчиняться в найрізноманітніших за своїм характером стійких комбінаціях знаків, і тому пропонують звести фразеологію до самих тільки ідіом12,с.45. Але структурно-граматична і семантична багатоманітність фразеологічних зворотів -- зовсім не підстава для дискримінації їх окремих (й дуже численних і вживаних!) розрядів. Властивість відтворюваності (і в той же час «надслівності») відносить усі їх до того самого класу мовних одиниць; що ж до класу, то він завжди складається із цілого ряду видів. І ось, класифікуючи видові відміни, треба не змішувати різних явищ. Якщо ж структурно-граматичну і семантичну багатоманітність однорядних за більш загальною ознакою мовних фактів уважати підставою для віднесення їх до різних класів, то доведеться відмовити в «слівності» і багатьом словам. Адже у структурно-граматичному і семантичному відношенні слова стіл, доброзичливість, писати, чорний, диван-ліжко, п'ятсот, при, лише, здається, ох!, мовляв, світає, ось і т. ін. відрізняються одне від одного ніскільки не менше, ніж фразеологічні звороти клеїти дурня; "І ти, Брут!»; вовків боятися -- в ліс не ходити; заклятий ворог; сліпа кишка; підрядне речення і т. ін.».

Фразеологічні одиниці, функціонально співвідносні зі словом (напр., брати гору -- перемагати; прикусити язика -- замовкнути; замилювати очі -- обманювати; виводити на чисту воду -- викривати; вільний птах -- незалежний; за тридев'ять земель -- далеко; кури не клюють -- багато і под.), визнають за об'єкт фразеології прихильники обох поглядів. Суперечки точаться навколо сталих утворень, які мають назву прислів'я, приказки і крилаті вислови типу фраз. Не всі дослідники вважають також за доцільне залучати до розгляду у фразеології складені найменування термінологічного фонду7,с.34.

1.3 Системні відношення у фразеології

У фразеології, як і в лексиці, спостерігаються системні зв'язки, тобто фразеологічна одиниця може вживатися в кількох значеннях, вступати в омонімічні, синонімічні, антонімічні відношення. На відміну від слів, багатозначність фразеологізмів обмежена і має свої специфічні особливості, які обумовлюються ступенем семантичної цілісності, структурно-семантичною залежністю окремих компонентів стійких словосполучень. Наприклад, крутити голову може означати: 1) захоплювати кого-небудь, закохувати і 2) збивати з пантелику, говорити неправду: «Чи захоче Тоня із ним дружити?.. Адже їй одне задоволення -- крутити голови хлопцям...» (О. Гончар); «Мені теж довго голову крутили з пасікою» (М. Стельмах). Критерієм розрізнення значення фразеологізму є словесне і фразеологічне оточення, в якому значення фразеологізму конкретизується13,с23

Омонімія у фразеології менш поширена, ніж полісемія, адже більшість фразеологічний одиниць в українській мові однозначна. Сама суть фразеологізму полягає в тому, щоб мінімальною кількістю слів відтворити глибину явища, факту. Фразеологічні вислови (прислів'я, приказки, крилаті слова, порівняння) переважно однозначні: біла ворона; як дві краплі води; хто високо літає, той низько сяде. Тому значення фразеологічних одиниць може змінюватися тільки під впливом контексту. Саме мовне оточення дає можливість виявити у фразеологізмі землі під ногами не чути кілька значень, наприклад: 1) втікати, 2) бігти, 3) у розпачі йти, 4) бути молодим, бадьорим.

Синонімія у фразеології тісно пов'язана з багатозначністю, яка є однією з причин появи фразеологічних синонімів. Фразеологічні синоніми -- це ряд фразеологічних висловів, які, виражаючи одне і те ж поняття, відрізняються один від одного експресивно-змістовими відтінками або тим, що належать до різних функціональних типів мовлення. Напр.: старанно працювати -- засукавши рукава (інтенсивно), не покладаючи рук (невтомно), у поті чола (тяжко заробляючи)15,с.56.В ролі домінанти тут виступає окреме слово або вільне словосполучення, бо кожний фразеологізм має вже в собі заряд експресії. Семантичні відмінності між членами синонімічного ряду можна легко виявити. Багаточленні синонімічні ряди утворюють прислів'я та приказки. Наприклад, із значенням «діти схожі на батька»: який батько, такі його й діти, яке дерево, такі його квіти; яка хата, такий тин, який батько, такий син; які мамка й татко, таке й дитятко; яка мама, така сама; яке дерево, такий клин; яке коріння, таке й насіння; яке зіллячко, таке і сім ячко; яка щепа, така яблуня; яка яблунька, такі й яблучка та ін. Можливе використання синонімічного ряду в художньому чи публіцистичному творі. Так, у М. Стельмаха: «На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що в оглашеного. Після цього ми з дідом пере зирнулись, усміхнулися, мати посварилась на мене кулаком, а бабуня вирішила повести свого безклепкого внука до церкви. Там я мав і покаятись, і набрати ся розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не баняк, у голові літали джмелі, замість мозку росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п 'яти і на в'язах стирчала макітра...» 9,с345.

Фразеологічні синоніми треба відрізняти від фразеологічних варіантів. Під фразеологічними варіантами розуміються різновиди фразеологічних одиниць, які є тотожними за значенням, стилістичними й синтаксичними функціями, але частково відрізняються лексичним складом або порядком слів: стенати (знизувати) плечима; взяти гору (верх); брати (взяти, вбрати, забрати) в шори; кров пити (смоктати); тоді, як мертвий оживе (з гробу підніметься); в одну дудку грати і під одну дудку грати та ін.

Іноді фразеологізми настільки розходяться за своїми значеннями, що стають антитезою один до одного: метати (кидати) очима блискавки означає 1) сердитись, гарячкувати і 2) кокетувати. До антонімічності може привести заміна одного з компонентів, який утворює центр фразеологізму: зіп'ястися (стати) на ноги і з ніг звалитись (упасти); (зникнути) як крізь землю провадитись і (з'явитися) як із землі виринути14,с.45.

У фразеологізмах-антонімах зіставляються протилежні якості чи властивості: хоч сядь та й плач, хоч стоя реви; чуже бачить і під лісом, а свого не бачить і під носом. Вказується на трудність дії (на стіну дертися; лікті гризти; потилицю чухати) або реальну неможливість її (побачиш, як свої вуха; відбудеться тоді, як рак свисне; як мертвий оживе та ін.). Іноді поєднуються антонімічні слова за допомогою сурядних сполучників: або пан або пропав; ні в тин ні в ворота; ні богу свічка ні чорту кочерга. Деякі фразеологізми будуються на протиставленні, що підсилюється запереченням однієї з властивостей: не все те золото, що блищить; не хвалися язиком, а хвалися ділом; не хвали день до вечора; не кричи, а ліпше навчи14,с.56.

1.4 Класифікація фразеологічних одиниць як лінгвістична проблема

Фразеологічні словосполучення, співвідносні зі словом, є носіями понять. Вони виконують номінативну функцію, тобто визначають:

предмети - поле бою, поле діяльності, дар слова;

дію, стан - жити на широку ногу, брати верх;

ознаки дії - на швидку руку, від голови до ніг;

порівняння - як дві каплі води, як у воду впав.

У структурі речення такі фразеологічні словосполучення виступають як єдиний член речення7,с.34.

Фразеологічні словосполучення, співвідносні з реченнями, виражають судження і є носіями моралі.

Фразеологічні одиниці мають багато різновидів. Одностайної думки щодо виділення і класифікації фразеологічних одиниць у вчених немає . Одні вчені відносять до фразеології лише особливі фразеологічні сполучення, так звані лексично нерозкладні словосполучення, значення яких не випливає і з значення окремих слів, які не перекладаються дослівно на іншу мову. Інші вчені відносять до фразеологічних одиниць також прислів'я, приказки, професійні вирази, стійкі формули і звороти наукових понять, афоризми, крилаті слова, вирази та звороти з античної літератури, біблійні та євангельські вирази7,с.56.

Класифікація і поділ фразеологічних одиниць на окремі групи у різних авторів різні. Вичерпної класифікації фразеологічних одиниць чи стійких словосполучень ще немає. Проте, широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, опрацьована академіком В.В. Виноградовим на ґрунті синтаксичних ідей О.О. Шахматова з урахуванням наслідків досліджень швейцарського стиліста Ш. Баллі12,с.56.

В основу фразеологічної теорії акад. В.В. Виноградова покладено спостереження за видозмінами значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразо творення.

Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників - компонентів.

Зважаючи на це, В.В. Виноградов розрізняє три типи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення6,с.91.

Фразеологічні зрощення

Фразеологічними зрощеннями називаються стійкі, абсолютно неподільні і нерозкладні фразеологічні одиниці, які сприймаються в даний момент розвитку мови як єдине семантично неподільне ціле і зміст яких не залежить від лексичних значень їх компонентів. Фразеологічні зрощення називаються також ідіомами.

Приклади фразеологічних зрощень: набити руку, віч-на-віч, нога в ногу, собаку з'їв, проти рожна і т. ін6,с.92.

Ідіоматичні вирази звичайно не перекладаються дослівно на інші мови.

В основі ідіоматичних виразів лежать конкретні уявлення, які сприймаються узагальнено. Загальний смисл ідіоматичних виразів не співвідносний із значенням окремих слів, з яких вони складаються. Значення цілого в ідіоматичному виразі не випливає із значень його компонентів. Семантична незалежність слів в ідіоматичному виразі втрачається цілком. У зв'язку з перетворенням вільних словосполучень ідіоми різко змінюється і їх лексичне значення . Наприклад, вислів набити руку - набути вміння в будь-чому, вираз собаку з'їв - він майстер. Акад. В.В. Виноградов розрізняє такі чотири типи фразеологічних зрощень:

1.Фразеологічні зрощення, до складу яких входять слова, що виявляють своє лексичне значення лише в даному вислові: попасти впросак, розпускати нюні, розводити теревені.

2.Синтаксично неподільні фразеологічні зрощення , в складі яких є граматичні архаїзми: притча во язицєх та ін.

3. Лексичне неподілені фразеологічні зрощення, які виражають різні емоції: от так клюква, чого доброго;

4. Фразеологічні зрощення, які становлять таку єдність, що лексичне значення окремих компонентів не впливає на сприйняття цілого: сидіти на бобах; попасти пальцем у небо; товкти воду у ступі; нагнати на слизьке; утерти носа6,с.92.

Ідіоматичні вирази мають у мові спеціальне смислове призначення: вони підкреслюють, підсилюють значення висловлюваної думки. Наприклад, вираз там зібралося людей тьма-тьмуща передає думку набагато виразніше, ніж вираз - там зібралося багато людей.

У фразеологічних зрощеннях часто зберігаються незрозумілі слова. Граматичні форми, що вже вийшли з ужитку, діалектизми тощо.

Фразеологічні єдності

Це сталі, неподільні мовні вислови, загальне значення яких пов'язане з тими словами, що входять до їх складу. Наприклад: п'ятами накивати; класти зуби на полицю; держати камінь за пазухою; пошитися в дурні; на городі -- бузина, а в Києві -- дядько; робити з мухи слона; брати гору; серед білого дня; дивитися крізь пальці; тримати язик за зубами та ін.

Ця фразеологічна категорія стала, в ній немає незрозумілого. До її складу входять фразові штампи, професійні вирази, що набули метафоричного значення, часто вживані образні вислови, узяті з мови народу, біблійні вирази тощо6,с.93.

Фразеологічні єдності мають такі характерні ознаки:

неподільність, неможливість перебудови та заміни одних елементів іншими;

переносне, образне, не завжди чітко виявлене значення;

експресивна насиченість;

можливість синонімічної заміни або цілим фразеологічним виразом. або одним словом з еквівалентним значенням.

Фразелогічні єдності , як і фразеологічні зрощення, утворюються різними способами. Багато з них зв'язані з повсякденним життям, побутом, історією народу, народною творчістю, літературою6,с.94.

Фразеологічні єдності утворилися із слів з конкретним лексичним значенням, але ці слова семантично не самостійні, і значення кожного з них підпорядковане єдності загального образного значення всього фразеологічного виразу в цілому. В основі загального значення фразеологічної єдності лежить легко уловлюваний образ. Багато фразеологічних єдностей у своїй основі є образними виразами. Група фразеологічних єдностей складна і різноманітна. До неї входять фразові штампи, професійні вирази, що набули метафоричного значення, і ходячі образні вирази, взяті з мови широких мас народу, і різні вислови, засвоєні з інших мов. І вислови з античної культури, і деякі біблійні та євангельські вирази.

Фразеологічні сполучення

“Фразеологічні сполучення - тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів"[5,с.67]. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.

Слова з фразеологічно зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере , радість, задоволення, насолода бере).

Фразеологічні сполучення становлять собою перший ступінь переходу від вільних словосполучень до фразеологізмів.

Фразеологічні сполучення характеризуються певною стійкістю, сталістю у складі компонентів і відрізняються від вільних сполучень слів тим, що в них один із компонентів завжди обмежений у своєму вживанні певним колом слів, тоді як у вільних сполученнях можна підставляти будь-яке слово6,с.95.

Прислів'я та приказки

Поділ усіх фразеологізмів на три типи не є ще остаточним, оскільки питання про прислів'я і приказки, які належать до фразеології, по-різному інтерпретуються радянськими вченими. В.В. Виноградов не включає їх ні до одної із зазначених вище груп фразеологічних одиниць.

О.І. Єфімов відносить їх до фразеологічних одиниць, М.М. Шанський розглядає їх як фразеологічні вирази.

Прислів'я і приказки мають свої характерні риси, що відрізняють їх від інших фразеологічних одиниць.

Характерними ознаками прислів'їв і приказок є їх ідейний зміст і висока художня якість, а саме: стислість вислову, образність, метафоричність і віршова форма. Цей різновид є багатим на метафори, гіперболи , перебільшення, протиставлення, порівняння, епітети.

Прислів'я і приказки вживаються в літературній мові для вираження народної мудрості. За своїм змістом вони охоплюють майже всі сторони життя.

Класифікаційна схема В. В. Виноградова -- важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В. Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас -- фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в-своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням"[ 13,с.67].

Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися -- в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.

Серед фразеологічних виразів М. М. Шанський розрізняє дві групи:

1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження.

Наприклад: Людина -- це звучить гордо; Хрін від редьки не солодший;

2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію.

Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий заклад і т. ін.

Семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані діахронії опрацьована Б.О. Ларіним. У становленні переважної більшості фразеологічних одиниць вихідними є вільні звороти мови, повні за лексичним складом, нормальні за граматичною будовою і прямі за значенням13,с.76.

Класифікація Б. О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:

“а) перемінні словосполучення;

б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стереотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;

в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість” [4,с.45].

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному аспекті здійснив С. Гаврин. Він виділяє шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб'єш; виїденого яйця не вартий), тавтологічні сполуки (свиня свинею; ливом лити), сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда -- добре, а щастя -- краще).

Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо7,с.78.

2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: рад не рад; хоч куди; ні пуху ні пера.

3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та ін.: заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал; соціалістичний реалізм; культ особи. Заміна в них одного з компонентів синонімом (пор. ланцюгова реакція -- послідовна реакція) руйнує термінологічність.

4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи: друзі пізнаються в біді; буття визначає свідомість.

5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В. В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми -- всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: собаку з'їсти, була не була, рос. -- і под12,с.56.

На думку С. Г. Гаврина, такого роду систематизація розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови.

Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні “образно-виразні сполуки виконують образно-виражальну і одночасно емоційно-експресивну функцію; еліптичні -- лаконізують мову; термінологічні -- забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення” [ 4,с.34].

Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць.

Морфологічна класифікація передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова, співвіднесення фразеологічних одиниць із певними частинами мови тощо. Послідовне здійснення морфологічної класифікації ускладнюється тим, що в ряді випадків визначити граматичний центр фразеологічного звороту неможливо.

Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В.Л. Архангельським . У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниці з структурою речень.

Критерієм синтаксичного принципу класифікації є врахування синтаксичних функцій фразеологічних одиниць. Незважаючи на те, що ті чи інші категорії фразеологічних одиниць виступають саме у певній, типовій для них синтаксичній функції, спостерігаються факти багатофункціональності їх, що теж унеможливлює послідовне проведення цього принципу6,с.68.

Спроба класифікації фразеологічних одиниць, виходячи не з характеру внутрішньо фразеологічної структури, а з особливостей їх природних структурних зв'язків з іншими одиницями у системі мови, належить М.Т. Тагієву. Фразеологічну одиницю він вирізняє „ як самостійну одиницю мови за її оточенням, що створюється на основі власне структурного зв'язку цілого і не збігається із поняттям поширення слів-компонентів на основі їх валентних відношень. Оточення -- невід'ємний супутник фразеологічної одиниці. Взята в ізольованому вигляді, фразеологічна одиниця не може бути визначена через саму себе, через лексико-граматичні ознаки своїх компонентів"[3,с.67]. Вона об'єктивно виділяється із своїм оточенням, разом з яким створює структуру. Так, словосполучення вивести із себе недостатнє без залежного оточення (вивів із себе -- кого?), тобто без іменника із семантикою особи у знахідному відмінку.

У контексті „ він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю" слова, що вказують на час (вчора), місце (на вулиці), причину дії (через дрібницю) не є структурно необхідними, вони виражають лише ситуативні зв'язки фразеологічної одиниці13,с.56.

На матеріалі дієслівних фразеологічних одиниць у цій класифікації виділяються:

а) фразеологічні одиниці з однопозиційним оточенням, яке може бути виражене й окремим словом у певній граматичній формі (лізти на стіну вимагає оточення, вираженого іменником у називному відмінку з семантикою особи), синтаксичними конструкціями (у фразеологічній одиниці комар носа не підточить у функції оточення виступає головна частина складного синтаксичного цілого), і варіативними засобами: над нами не капає і на нас не капає;

б) фразеологічні одиниці з двопозиційним оточенням, у яких структурно необхідними елементами є суб'єктивне і залежне оточення:

хто + взяв слово + з кого; що + червоною ниткою проходить + через що;

в) фразеологічні одиниці з трипозиційним оточенням -- суб'єктним і двома залежними:

хто + коле очі + кому + чим12,с.23.

Ці основні групи в свою чергу розмежовуються на підгрупи -- з однорідним, неоднорідним і варіантним оточеннями, вираженими різними граматичними формами слів і синтаксичними конструкціями.

Метод аналізу фразеологічних одиниць за оточенням загострює увагу на дослідженні структурних зв'язків фразеологічних одиниць, що допомагає вирізнити фразеологічні одиниці на фоні інших лінгвістичних одиниць, сприяє визначенню їх семантики (значення фразеологічних одиниць часто безпосередньо пов'язується з оточенням) тощо, але класифікація усього фразеологічного фонду за цією схемою занадто деталізована і складна.

Генетична класифікація, що передбачає групування фразеологічного матеріалу за джерелами походження, найбільш детально опрацьована в дослідженнях Л. А. Булаховського, який визначає такі групи:

“1) прислів'я і приказки;

2) професіоналізми, що набули метафоричного вжитку;

3) усталені вислови з анекдотів, жартів і под.;

4) цитати й образи з „Старого" і „Нового" завітів;

5) численні ремінісценції античної старовини;

6) переклади поширених іншомовних висловів;

7) крилаті слова українських та іноземних письменників;

8) влучні фрази видатних людей"[13,с 52] .

Генетична класифікація, надзвичайно корисна з погляду історичного вивчення фразеології кожної національної мови, на жаль, не може охопити всіх фразеологічних одиниць, бо далеко не завжди можна навіть при спеціальних дослідженнях точно встановити джерело виникнення того чи іншого вислову.

1.5 Джерела української фразеології

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільно східнослов'янські і власне українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу . До складу української фразеології ввійшли висловлювання К. Маркса і Ф. Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання Леніна, російських письменників, фразеологізми з народної мови 11,с.45

Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін10,с.45.

Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо - професійного походження .

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі .

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа 8,с.67.

В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнича діяльність, морально - етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво. Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї : "Він на цьому ділі собаку з'їв ".А трапиться незугарний працівник , який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять: "Зробив із лемеша швайку", і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності14,с.56.

Так, історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки (кісточки) -займатись пересудами , обмовляти кого-небудь - зв'язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов'ян через кілька років після смерті людини . Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика.

Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події, найяскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його. Так поняття перемивати кістки було пов'язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали12,с.90.

Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь . Історія його походження відкриває завісі над особливостями організації в давнину діловодства . Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис 11,с.65.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому.

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); всякому городу нрав і права (Г. Сковорода); пропаща сила (П. Мирний) ; коні не винні (М. Коцюбинський); досвітні вогні (Л. Українка)7,с.78. Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги. Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються з певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення11,с.56.

Розділ ІІ. Характеристика фразеологізмів у прозових творах Євгена Гуцала

2.1 Вживання фразеологізмів та їх роль у художніх творах

Із давніх-давен увагу науковців привертала проблема вивчення художнього твору як явища словесного мистецтва та визначення способів його стилістичного й лінгвістичного аналізу. В.В. Виноградов, О.О. Потебня, Л. В. Щерба проводили дослідження в цьому напрямі. У працях Г. О. Винокура, Б. М. Ейхенбаума, Б. О. Ларіна розроблено й обґрунтовано принципи аналізу прозового художнього тексту як єдиної структури. На лінгвістичний підхід до стилістичного аналізу художнього твору вказували М. О. Рудяков, М. М. Кожина. Однак і сьогодні лишається актуальною думка В. В. Виноградова, який уважав, що вивчення мови художнього твору та визначення способів його стилістичного аналізу - це проблеми, яким у нас присвячено дуже багато статей і досліджень, але які ще далекі не тільки віднаукового вирішення, а й навіть від більш чи менш задовільного пояснення 4,с.169.

Основною категорією в галузі лінгвістичного вивчення художньої літератури є поняття індиві дуального стилю, тобто “своєрідної, історично зумовленої, складної, але структурно єдиної та внутрішньо зв'язаної системи засобів і форм словесного вираження”4,с.85.Спільними для багатьох письменників є багато ідей, думок, проблем, однак композиційне, мовне, образне втілення цих ідей у кожного автора інше. Поняття “індивідуальний стиль” слід розглядати як ідейно-художню, мовностилістичну своєрідність творчості письменника й безпосередньо відбір і синтез мовних виражальних засобів

Використання мовних засобів підпорядковане розкриттю ідейних та естетичних настанов митця. Мовна картина світу художника слова є вербальним відображенням світовідчуття письменника, його ціннісних орієнтирів. Поряд із проблемами дослідження композиції, прийомів метафоризації тощо художніх творів висвітлення проблеми функціонування фразеологічних одиниць теж наближає дослідника до розуміння індивідуального стилю письменника.

Мова художньої літератури з лінгвістичного погляду становить органічну єдність широкого спектра взаємодіючих виражальних засобів, серед яких помітне місце належить фразеологічним одиницям. О. І. Єфимов, дослідник стилістики фразеологічних одиниць, підкреслив провідну роль фразеологізмів у системі мовних засобів художньої виражальності, вони визначають стиль [15,с.280]. Адже можливості формування експресивних емоційно-оцінних конотацій у сфері фразеології набагато ширші, ніж у сфері лексики. Тож особливості семантики слова та фразеологічної одиниці зумовлюють неоднакове їх призначення в художньому мовленні, оскільки у фразеологізмі конотативний елемент значення завжди домінує над денотативним. Фразеологічні одиниці, порівняно зі словами, як зазначає

Л. Г. Скрипник, є виразнішими з емоційно-експресивного погляду [6,с.10]. Здебільшого фразеологізми не лише називають предмети, дії, явища, а й одночасно оцінюють їх, виражають ставлення до них, експресивно характеризують. Естетична роль фразеологічних одиниць у художній літературі, вважає І. Б. Голуб, зумовлена їх природною образністю й емотивністю, а також умінням автора відібрати потрібний матеріал і ввести його в текст, підпорядкувати авторському задумові .

Посилення інтересу науковців до проблем лінгвістики тексту зумовлює необхідність розгляду питань, пов'язаних із функціями фразеологічних одиниць у художніх творах.

Питанням функціонування фразеологізмів у текстах присвячено роботи Л. Г. Авксентьєва, М. Ф. Алефіренка, В. М. Білоноженко, В. М. Вакурова, С. А. Ганжі, І. С. Гнатюк, С. Горожанової, І. В. Дубинського, В. С. Калашника, В. П. Ковальова, М. П. Коломійця, Л. Петленко, Ю. Ф. Прадіда, Л. Г. Скрипник, А. П. Супрун, В. Д. Ужченка, О. І. Федорова, Т. В. Цимбалюк, В. А. Чабаненка, М. М. Шанського, Л. Ф. Щербачук та ін. Усе ж у нашій науковій літературі ще мало праць, які спеціально висвітлювали б фразеологію мови окремих письменників8,с.45.

Саме через призму авторського художньо-образного світобачення виступають фразеологізми в художніх текстах. Вони є органічним елементом у мові творів. Стійкі звороти - активний образо творчий чинник авторської оповіді. Через них письменник передає ставлення до зображуваних подій, акцентує смислову та стильову позиції мовних засобів. За допомогою фразеологізмів краще розкриваються читачеві внутрішній світ, настрій, світогляд персонажів тощо. Стилістичне використання фразеологізмів письменниками - творчий процес. Фразеологізми в художніх текстах - одне з невичерпних джерел посилення експресивності, поглиблення логізації викладу, тому вони набувають особливої естетичної значущості.

Єдність у змісті фразеологізмів емоційно-оцінних і номінативних елементів дає можливість письменникові використовувати фразеологічні одиниці для передачі і логічного змісту думки, і уявлення про щось, а через останнє - і для вираження емоційного ставлення до предмета думки15,с. 75]. Стилістичне використання фразеологічних одиниць письменником, на думку М. Шанського, завжди є творчим [15,с.149].