Лексика М. Клюєва та її зіставлення з лексикою С. Єсеніна (типологія парадигматичних структур)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

УДК 811.161.1'42 [Клюєв+Єсенін]

ЛЕКСИКА М.КЛЮЄВА ТА ЇЇ ЗІСТАВЛЕННЯ З ЛЕКСИКОЮ С.ЄСЕНІНА (ТИПОЛОГІЯ ПАРАДИГМАТИЧНИХ СТРУКТУР)

10.02.02 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПРОСЯНИК ОКСАНА ПЕТРІВНА

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Степанченко Іван Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри російської мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Пелепейченко Людмила Миколаївна, Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, завідувач кафедри філології та перекладу;

кандидат філологічних наук, доцент Нестеренко Ксенія Вікторівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри іноземних мов № 1.

Провідна установа - Донецький національний університет, кафедра російської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться “20” вересня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розіслано “13” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І.Тищенко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Тривалий час М.Клюєв був забутий, про нього згадували лише у зв'язку із С.Єсеніним. Усе більший інтерес до творчості М.Клюєва, глибоке вивчення творчих зв'язків поета з так званим “новоселянським” літературним напрямком і його місця в ньому, видання й перевидання творів, що були невідомі пересічному читачеві й сьогодні викликають серйозне зацікавлення, - усе це свідчить про повернення М.Клюєва як поета. Творчість М.Клюєва стає надбанням не тільки слов'янської, але й світової літератури (М. Мейкін, Є. Шокальський, А. Польгер та ін.). Внесок М.Клюєва в розвиток і збагачення поетичної мови початку ХХ ст. незмірно більший, ніж був визначений радянською і пострадянською філологією.

Творчі зв'язки поетів даного літературного напрямку були достатньо тісними, тому природним є взаємовплив їхніх творчих систем, зокрема в царині поетичної мови. Оскільки С.Єсенін визнаний одним із найвидатніших і найвпливовіших поетів цієї групи і його багато що пов'язувало з М.Клюєвим, є закономірним прагнення порівняти ідіостилі поетів, зокрема - системи поетичної лексики.

Зіставлення ідіостилів С.Єсеніна й М.Клюєва може бути обґрунтоване спадкоємністю їх в межах одного хронологічного періоду (відомо, що сам С.Єсенін вважав себе на певному відрізку творчості учнем М.Клюєва, неодноразово заявляв про вплив на його вірші особистості та творчості М.Клюєва, незважаючи на численні розбіжності та ускладнення стосунків між поетами в різні періоди їхнього життя). Можна також говорити про певний вплив єсенінської поетики на поетику М.Клюєва.

Зіставне дослідження ідіостилів С.Єсеніна й М.Клюєва має велике значення для окреслення ступеня близькості їхніх поетичних систем, а також для виявлення рис своєрідності кожного з ідіостилів, що зіставляються.

Аналіз різних літературних джерел показує, що лексика творів С.Єсеніна достатньо вивчена як в окремих аспектах її цілісного дослідження (І.І.Степанченко), так і у фрагментах (Р.В.Амплієва, Л.Л.Бельська, А.Н.Захаров, О.А.Некрасова, В.В.Образцова, В.І.Харчевников), чого не можна сказати про лексику М.Клюєва. Робіт, які були б присвячені системному аналізові лексики М.Клюєва, немає, тобто лексика ідіостилю поета до сьогодні не була об'єктом спеціального дослідження.

Підставою для зіставлення лексики С.Єсеніна й М.Клюєва є не тільки збіг часу написання творів поетів, але й спільність проблематики їхніх віршів. Як і в С.Єсеніна, протиставлення МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ, МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ та ін. є провідними у творчості М.Клюєва, хоча характер цих протиставлень у поетів різний.

Актуальність теми дослідження визначається, по-перше, необхідністю розв'язати питання про ступінь близькості та розходження С.Єсеніна й М.Клюєва у сфері поетики з лінгвістичного й лінгвостилістичного погляду. По-друге, тим, що лексика ідіостилю М.Клюєва до сьогодні не була об'єктом спеціального дослідження, що є суттєвим недоліком при вивченні особливостей мови російської поезії поч. ХХ ст. По-третє, відсутністю робіт, у яких би лексична система ідіостилів М.Клюєва й С.Єсеніна розглядалась у зіставному плані в межах функціонального підходу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри російської мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Метою дослідження є виділення та опис основних парадигм лексики поетичних творів М.Клюєва з погляду складу, функцій, засобів зв'язку з іншими парадигмами, а також зіставлення їх із відповідними парадигмами лексики С.Єсеніна (автор користується результатами аналізу лексики віршів С.Єсеніна, що висвітлені в монографії І.І.Степанченка “Поэтический язык Сергея Есенина (анализ лексики)”).

Мета роботи зумовила постановку й розв'язання низки завдань, головними з яких є:

- репрезентувати функціональну модель змістової структури поетичного тексту, розглянути її основні рівні;

- визначити поняття лексичної системи ідіостилю та описати параметри її аналізу;

- дослідити основні особливості парадигм лексики М.Клюєва з погляду заданих параметрів;

- зіставити отримані результати з даними аналізу лексики С.Єсеніна.

Об'єктом дослідження виступають лексичні мікросистеми (парадигми), які формують основні антиномії й окремі концепти творчості М.Клюєва. клюєв єсенін лексика поетичний

Предметом дослідження є лексика поетичних творів М.Клюєва, системні зв'язки між лексичними одиницями як у межах одного ідіостилю, так і на міжідіостильовому рівні.

Методологічною основою дослідження стали філософські положення про нерозривний зв'язок мови, мислення й дійсності. Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу зумовлений специфікою об'єкта й конкретними завданнями. У дисертації застосовано методи функціонального, описового й зіставного аналізу, а також, як допоміжний, метод логіко-семантичного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

- у дисертації вперше представлено системний аналіз лексики ліричних творів М.Клюєва;

- практично вперше розглядаються лексичні мікросистеми творів М.Клюєва й С.Єсеніна в зіставному аспекті;

- уперше категорія концепт використовується як критерій відбору віршів для міжідіостильового зіставного дослідження лексики;

- уперше з лінгвостилістичного погляду розглянуто питання про зв'язок поетики М.Клюєва й С.Єсеніна в цілому, а не на матеріалі окремих творів;

- віршовані твори М.Клюєва, які слугували матеріалом для дослідження, вперше описані в межах функціонального аналізу.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в уточненні та деталізації параметрів зіставного аналізу лексики ідіостилів у функціональному аспекті, в розширенні загальнотеоретичної основи функціонального аналізу тексту, що є важливим для подальших досліджень у цій галузі.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть знайти практичне застосування в наукових дослідженнях з проблем тексту, у вузівській практиці викладання російської мови й літератури: у спецкурсах і спецсемінарах, у курсі “Лінгвістичний аналіз художнього тексту”; при написанні курсових і дипломних робіт; при розробці методичних прийомів і параметрів для проведення міжідіостильових зіставлень.

Матеріалом дослідження стали 112 віршів М.Клюєва, що ввійшли в різні цикли збірки “Песнослов” (“Сосен перезвон”, “Лесные были”, “Братские песни”, “Мирские думы”), у цикл “О чем шумят седые кедры”, а також окремі вірші різних років.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорені в доповідях і виступах на засіданнях кафедри російської мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, на засіданнях аспірантського семінару кафедри російської мови, а також на п'яти міжнародних конференціях: IX, Х Міжнародні наукові конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (м. Харків, 2000, 2001), “Мова. Людина. Влада” (м. Ялта, 2001), “Функціонування російської та української мов в епоху глобалізації” (м. Ялта, 2003); “Функціональний опис природної мови та її одиниць” (м. Ялта, 2004).

Публікації. Зміст дисертації відображений у 8 публікаціях, з них 5 статей опубліковано у фахових виданнях України.

Структура дисертації зумовлена сформульованими в ній метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (204 позиції). Загальний обсяг дисертації - 181 сторінка.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету й завдання роботи, розкриті наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, визначено предмет та методи його дослідження, подаються відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи парадигматичного аналізу лексики поетичного тексту” викладені теоретичні передумови вивчення тексту, визначені основні положення функціонального підходу до аналізу художнього тексту, розглянуто структуру змісту тексту у функціональному аспекті. У розділі описані параметри парадигматичного аналізу поетичної лексики, концепт і антиномія розглянуті як одиниці поетичної картини світу поета.

Функціональний підхід розглядається як такий, що найбільше відповідає меті й завданням дослідження, при якому поетичний текст розглядається не як автономне утворення, а у зв'язку з особливостями його сприйняття, як одиниця акту комунікації АВТОР - ТЕКСТ - ЧИТАЧ.

Зміст тексту досліджується як такий, що формується у свідомості читача в процесі сприйняття. Отже, зміст художнього тексту розглядається як співтворчість автора й читача і не є незмінним. Основи цього різновиду функціонального підходу описані в працях В.П.Бєляніна, О.О.Залевської, Ю.О.Сорокіна, М.М.Правдіна, І.І.Степанченка та інших. Дана концепція розвиває ідеї, які були висунуті в працях учених психологічного напрямку в мовознавстві, зокрема В.Гумбольдта та О.Потебні. Ідея про те, що зміст тексту не закладений безпосередньо в ньому самому, набула розвитку в працях учених (А.А.Брудного, Л.С.Виготського, Т.М.Дрідзе, М.М.Правдіна, М.О.Рубакіна, Ю.О.Сорокіна та ін.).

Описана певна модель тексту, в межах якої механізм його сприйняття розглядається як процес зв'язування мовних і мисленнєвих одиниць у свідомості реципієнта. Встановлення зв'язків між текстовими одиницями є наслідком одного з можливих варіантів осмислення тексту, яке не виключає інших варіантів. У межах функціональної моделі варіативність сприйняття тексту пояснюється відмінностями у світосприйнятті, тезаурусі тих, хто сприймає, а також специфікою організації форми тексту.

У функціональному аспекті зміст тексту розглядається як мисленнєвий процес переходу від вербальних образів (образ матеріальної форми слова) до інших вербальних і невербальних (“предметних”) образів, явищ і ситуацій позатекстової дійсності. Відповідно до двох типів образів виділяються два рівні змістової структури тексту - мовний і мисленнєвий.

Зв'язки всередині систем вербальних і “предметних” образів не збігаються, тобто системи не “накладаються” одна на одну, а досить складно взаємодіють. У свідомості реципієнта відбувається формування зв'язків між текстом і дійсністю, які можуть встановлюватися як на рівні образу (конкретний, проективний рівень), так і на рівні зв'язків між образами (абстрактний, концептуальний рівень). У цьому випадку діють два взаємопов'язаних принципи відображення дійсності в тексті. Співвідношення питомої ваги проективних і концептуальних елементів у віршах визначає специфіку функціонування і приналежність тексту до того чи іншого типу: переважно проективного або переважно концептуального (І.І.Степанченко).

Поняття в поетичному тексті визначається як “предметними”, так і вербальними образами. Ряд вербальних образів, які входять в систему визначень одного поняття, називається парадигмою. Принципи виділення парадигм відрізняються від принципів вичленування парадигм на мовному рівні (наприклад, граматичних) через те, що в основі систематизації лежать інші закономірності. Парадигму утворюють мовні одиниці, які визначають одне поняття або один поетичний образ в художньому тексті.

До основних параметрів зіставного аналізу лексики належать склад, функції та засоби взаємодії парадигм. Склад парадигми визначається залежно від функції, яку виконує та чи інша мовна одиниця в поетичному тексті. Склад парадигми не ототожнюється зі складом однойменної лексико-семантичної групи (ЛСГ), оскільки до нього можуть входити одиниці, пов'язані з даною ЛСГ асоціативно, або одиниці, що належать до різних ЛСГ. До складу парадигми можуть входити не тільки окремі слова, але й словосполучення, групи слів і речення в цілому, якщо вони визначають відповідне поняття.

Аналізуючи склад парадигм, доцільно виділити такі типи лексичних одиниць: частотні слова, які мають наскрізний характер, традиційні для поетичної лірики лексичні одиниці та їхні трансформації контекстом, міфологеми та їхні індивідуально-авторські трансформації, символи.

Лексична парадигма може розділятися на підпарадигми на основі тематичної ознаки. Наприклад, у межах парадигми ПРИРОДА інколи виділяються підпарадигми ЛІСОВІ ТВАРИНИ, ДОМАШНІ ТВАРИНИ та ін., якщо такий поділ має значення для реалізації концепту. Парадигма підрозділяється на підпарадигми й на основі оцінних характеристик. Наприклад, у віршах М.Клюєва функціонування парадигми ПОЕЗІЯ зумовлене функціонуванням підпарадигм ПОЕЗІЯ ІСТИННА та ПОЕЗІЯ ЗАЛІЗНА.

Будь-яка лексична мікросистема не може бути розглянута поза функціями, які вона виконує у творі, оскільки зв'язок лексеми із виконуваною функцією є по суті зв'язком форми й змісту. Парадигми можуть виконувати різні функції, наприклад, функцію єднання людини й природи, функцію протиставлення, об'єднання і т. ін.

Як засоби взаємодії лексичних парадигм у дисертації розглядаються порівняння, уособлення, метафора, зв'язок з третьою парадигмою (на основі оцінних характеристик) та інші.

Для вивчення особливостей ідіостилю основні параметри були деталізовані: тип і кількість парадигм, константність/частотність/одиничність парадигм, наявність/відсутність підпарадигми, ступінь експліцитності/імпліцитності авторської оцінки. Різний ступінь експліцитності/імпліцитності авторської оцінки може визначатися, зокрема, приналежністю поета до екстравертного чи інтравертного психологічного типу особистості.

Антиномія й концепт виділені як образно-поняттєва основа парадигматичного об'єднання лексики. Підкреслюється, що концепт є нелінгвістичним утворенням. Це світоглядні поняття, які виражають найбільш важливі для автора життєві стрижні. Концепт є складовою поетичної картини світу. Антиномії - це протилежні взаємопов'язані концепти, які складають каркас художнього світу поета.

Вся лексика М.Клюєва розглядається в межах антиномій, і якщо, наприклад, концепт РЕЛІГІЇ у творчості поета можна проаналізувати в межах антиномії НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ, то такий концепт, як ЖІНОЧЕ НАЧАЛО доцільніше розглянути як окрему самостійну одиницю поетичної картини світу поета. Безперечно, ця самостійність є умовною. Протилежні члени опозиції є, але вони, по-перше, представлені переважно імпліцитно, по-друге, не у формі бінарних протиставлень вихідному концепту. Виділення цих опозицій порушило б загальну систему опису лексики, що й змусило говорити про окремий самостійний концепт.

Другий розділ “Системна організація лексики віршів М.Клюєва” містить аналіз лексичних одиниць поетичних творів М.Клюєва, який проводився відповідно до названих параметрів. У розділі представлена класифікація образно-поняттєвих антиномій. Розглянуто антиномії МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ, МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ, НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ, ЖИТТЯ - СМЕРТЬ. Парадигматичний аналіз 112 віршів дав змогу представити лексику М.Клюєва як систему.

Антиномія МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ розвивається в ліриці М.Клюєва до 1918 р., у пізній ліриці вона займає незначне місце серед інших антиномій. Світ минулого і світ теперішнього ліричний герой, у якому легко впізнати автора, неоднаково оцінює. Антиномія визначає план минулого як бажаний, але неможливий і нереальний, а план теперішнього як такий, що не має ніяких позитивних авторських оцінок. Аналіз взаємодії парадигм ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ і РЕЛІГІЯ за допомогою оцінної третьої парадигми формує уяву про те, що є найважливішим для поета. Парадигма ПРИРОДА має значний кількісний склад, до якого входять назви реалій рідного М.Клюєву північного краю. Для віршів поета є характерною наявність частотних лексем, які на міжтекстовому рівні набувають символічного значення (наприклад, туман - символ безнадійності). Склад слів у парадигмах, які формують антиномію МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ, є функціонально стабільним, тобто кожне слово, яке включене в склад тієї чи іншої парадигми, виконує одну функцію. Слова є важливими не тільки як окремі самостійні одиниці, але й як члени певного ряду, який підкріплює одну із сторін антиномії. Оцінна парадигма показує ставлення ліричного героя до кожної із сторін антиномії, яке змінюється в різні періоди творчості поета. Парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ у межах реалізації антиномії МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ має переважно одну форму: однини (наприклад, я, говорил, отверженный, тосковал, услышу, себя). Форма множини практично відсутня, що є свідченням “самості” ліричного героя. Найбільш частотними засобами взаємодії парадигм у творах М.Клюєва даного блоку є уособлення й порівняння, які відносять вірші до проективного типу (плачут серые граниты, рокочет злая непогода; свирелью плачущей сирены томить пугливые сердца).

Антиномія МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ є однією з центральних у ліриці М.Клюєва. При її реалізації можна спостерігати еволюцію: в ранній ліриці мотив безрадісної молодості й зав'ядання переважає, скороминучість людського життя осмислена автором. Він протиставляє світ молодості та світ зав'ядання. У пізніх віршах ці два світа не протиставляються, а об'єднуються. Ліричний герой М.Клюєва не тільки не переживає через молодість, що минула, а навіть бачить особливу чарівність у своєму теперішньому стані, порівнюючи й ототожнюючи його з молодістю. Унаслідок аналізу виявлена одна константна парадигма, яка реалізує антиномію МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ, - ОЦІНКА. Парадигми ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ і ПРИРОДА є частотними. Світ молодості, з яким співвідносяться всі події у світі ліричного героя, представлений парадигмами ПРИРОДА й РЕЛІГІЯ. Парадигма КОХАНА належить світу зав'ядання й функціонує як показник ставлення ліричного героя до свого теперішнього: це радість життя й кохання як характеристики його стану. Аналіз складу парадигми КОХАНА показав відсутність лексики, яка вказує на страждання, смуток, ревнощі, що є характерною особливістю поетичного світу М.Клюєва (наприклад, ты, подошла, монашкой). Загальною закономірністю, що властива всім проаналізованим віршам у межах антиномії МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ, є наявність однозначних оцінок кожної із сторін антиномії. Ці оцінки допомагають виявити в тексті протиставлені одиниці й осмислити протиріччя.

Антиномія НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ зазнає суттєвих змін протягом свого розвитку. Константною парадигмою є парадигма ОЦІНКА. Частотними є парадигми ПРИРОДА, НЕВІДОМЕ, ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, СЕЛЯНСЬКИЙ ПОБУТ. Елементи парадигми ПРИРОДА часто наявні в різноманітних за формою порівняльних конструкціях (наприклад, мнится папертью бора опушка, ветер-сторож). Взаємодія парадигми ПРИРОДА з іншими парадигмами здійснюється в численних тропах. Унаслідок функціонування елементів усередині парадигми НЕВІДОМЕ, а також її взаємодії із парадигмами ОЦІНКА й ПРИРОДА формується антиномія НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ. Вірші даного блоку, в яких розвивається мотив творчості, належать до пізніх творів М.Клюєва. Роздуми про сутність поезії зрілого М.Клюєва приводять до висновку про те, що без внутрішнього злиття із природою, землею не може бути істинної поезії. Аналіз антиномії НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ показав складне й водночас однозначне ставлення М.Клюєва до потойбічного світу, виявив авторські симпатії до обох сторін антиномії, засвідчив розуміння поетом селянського світу й природи як сакрального дійства.

У розвитку антиномії ЖИТТЯ - СМЕРТЬ також можна спостерігати еволюцію: в ранній ліриці поета переважає мотив упокорення перед смертю, в пізніх віршах смерть є своєрідним стимулом для боротьби за життя, але авторські симпатії завжди виявляються на боці антиномії ЖИТТЯ. Константною парадигмою є багатофункціональна парадигма ОЦІНКА, яка є основою для розставлення авторських акцентів і вплітається в сюжетну парадигму. Унаслідок аналізу виявлені частотні парадигми, які розвивають антиномію ЖИТТЯ - СМЕРТЬ: ПРИРОДА, ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, РЕЛІГІЯ. Підпарадигми ПОЕЗІЯ ІСТИННА і ПОЕЗІЯ ЗАЛІЗНА функціонують у віршах, де антиномія переходить у часткову антиномію СЕЛО - МІСТО. Парадигма РЕЛІГІЯ функціонує як така, що формує емоційний фон творів, і як така, що дає уявлення про феномени, важливі для клюєвського поетичного світу. Парадигма ПРИРОДА є багато- і різнофункціональною, константною парадигмою. Її роль є достатньо складною: це й засіб протиставлення життя і смерті, це й фон емоційного сприйняття віршів, і рідний для ліричного героя світ. Склад парадигм, які формують дану антиномію, є досить різноманітним. Взаємодія парадигм ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, ПРИРОДА, РЕЛІГІЯ, ОЦІНКА, ПОЕЗІЯ дає уявлення про сутність антиномії ЖИТТЯ - СМЕРТЬ.

Окремо розглянуто концепт ЖІНОЧОГО НАЧАЛА у творчості М.Клюєва. Це не жінка, не кохана, це - рідна для М.Клюєва російська природа, мати, хата, які поет розуміє як першооснову всього сущого на землі.

Проведене дослідження дало підставу для таких висновків:

1. Набір парадигм, які реалізують вищеназвані антиномії, майже однаковий. Це парадигми ПРИРОДА, ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, РЕЛІГІЯ, ОЦІНКА.

2. Склад лексичних парадигм характеризується різним ступенем стабільності. Виділено частотні слова, які мають наскрізний характер (журавли, туман, сосны). Ці слова набули символічного значення в ідіостилі М.Клюєва. Лексичні парадигми розділяються на підпарадигми або об'єднуються в одну, виражаючи при цьому багатоаспектний смисл.

3. Міф є одним із головних елементів в композиції клюєвських творів. Наявність міфологем, які виражають авторську позицію, є характерною рисою клюєвського ідіостилю (наприклад, Мировое дерево).

4. Тема кохання не є основною у творчості М.Клюєва, головні мотиви його поезії пов'язані з обожненням природи і сприйняттям себе як її невід'ємної частини, із оспівуванням селянської хати з її атрибутами, а також із образом матері.

5. Засоби взаємозв'язку лексичних парадигм різноманітні: від неметафоричних синтагм, порівнянь, уособлень, до метафор і зв'язку, що здійснюється на образно-поняттєвому рівні й полягає в установленні читачем зв'язку двох парадигм із третьою, якій частіше притаманний оцінний характер.

У третьому розділі “Зіставний аналіз лексичних систем М.Клюєва і С.Єсеніна” представлений детальний зіставний аналіз лексики віршів М.Клюєва й С.Єсеніна у межах образно-поняттєвих антиномій.

1. Парадигматичний аналіз лексики віршів, які реалізують антиномію МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ, показав, що парадигми, які були виділені в даній групі віршів, ідентичні в обох поетів: ПРИРОДА, ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, ОЦІНКА. Це є свідченням спільності проблематики їхніх віршів.

У віршах С.Єсеніна функціонує парадигма КОХАНА. Для С.Єсеніна кохана жінка є втіленням високого почуття любові. Аналогічна парадигма у віршах М.Клюєва відсутня, що є характерною рисою ідіостилю поета.

У складі лексичних парадигм, які реалізують антиномію МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ у творах С.Єсеніна і М.Клюєва, можна виявити певні відмінності, які свідчать про різне розуміння ліричним героєм себе, свого місця в навколишньому світі. Для поезії С.Єсеніна характерна значна кількість “низької” лексики, що цілком відсутня в творах М.Клюєва.

У віршах С.Єсеніна антиномія МИНУЛЕ - ТЕПЕРІШНЄ належить не стільки до зовнішнього світу, скільки до внутрішнього стану ліричного героя, створює атмосферу надриву, не знаходячи вирішення. Симпатії М.Клюєва однозначно на боці МИНУЛОГО, світ якого автор ніяк не пов'язує зі світом ТЕПЕРІШНЬОГО. За допомогою лексем парадигми ПРИРОДА М.Клюєв висловлює своє ставлення до світу ТЕПЕРІШНЬОГО (переважання негативнооцінної лексики). У єсенінських віршах даного блоку парадигма ПРИРОДА є багатофункціональною: вона виконує орнаментальну, символічну функції, а також виступає як прийом створення синтетичного природно-людського світу.

Найбільш частотним засобом взаємодії парадигм у творах С.Єсеніна є метафоричні, неметафоричні синтагми й порівняння. У творах М.Клюєва найбільш частотним засобом взаємодії є уособлення й порівняння.

Відсутність пари в протиставленні Я/ВИ у творах М.Клюєва (наявність тільки “Я”) пояснюється особливостями функціонування даної антиномії в ранній період його творчості, коли поет шукає себе й не порівнює і не співвідносить себе з іншими.

Підсумовуючи спостереження над лексикою віршів С.Єсеніна і М.Клюєва даного блоку, можна говорити про значне розходження у використанні лексичних засобів, що свідчить про відмінність поетичних картин світу поетів.

2. Як засвідчив аналіз, антиномія МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ реалізується переважно у творах останнього періоду творчості С.Єсеніна. У М.Клюєва ця антиномія, зазнаючи змін, функціонує протягом усієї творчості.

Основними лексичними парадигмами єсенінських і клюєвських поетичних творів даного блоку є: ПРИРОДА, ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, ОЦІНКА. Майже однаковий набір парадигм демонструє спільність проблематики віршів обох поетів.

Парадигма КОХАНА у віршах С.Єсеніна є константною, така ж парадигма в клюєвських віршах - одиничною, що свідчить про розвиток теми кохання до жінки у творчості С.Єсеніна і, як уже було відзначено, її непріоритетность у творчості М.Клюєва.

Парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ у творах С.Єсеніна і М.Клюєва відрізняється як кількісним, так і якісним складом. Єсенінське сприйняття неприродності процесу зав'ядання (у окремих віршах) протистоїть клюєвському релігійному розумінню перебігу людського життя. Мотив поверненої молодості у творчості М.Клюєва розглядається як стан душі ліричного героя, а не як неприродній процес.

Природна парадигма в даній групі віршів С.Єсеніна складається із лексики, що характеризує стан зав'ядання. Лексика, яка викликає асоціативний зв'язок із лексемою холод, визначає її склад. Двозначність сприйняття поетом природи й людини не дає змоги зробити висновки про однозначне певне ставлення С.Єсеніна до обох сторін антиномії. У віршах М.Клюєва саме природна парадигма є підставою для визначення авторської позиції стосовно сторін антиномії МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ. Авторські симпатії на боці концепта МОЛОДІСТЬ.

Оцінна парадигма в процесі творчості С.Єсеніна втрачає свою самостійність, зливаючись з парадигмою ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ. У творчості М.Клюєва парадигма ОЦІНКА функціонує самостійно, взаємодіючи практично із усіма парадигмами у віршах.

Підсумовуючи парадигматичний аналіз лексики віршів, які реалізують антиномію МОЛОДІСТЬ - ЗАВ'ЯДАННЯ, можна зробити висновок про певну схожість рис ідіостилів, наприклад, у виборі аналогічних парадигм. Відмінність лексичного складу і функцій парадигм є специфічними рисами ідіостилів поетів.

3. Здійснене зіставлення лексики віршів, які реалізують антиномію НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ, дозволило встановити, що у даній групі творів С.Єсеніна основними лексичними парадигмами є РЕЛІГІЯ, ПРИРОДА й ОЦІНКА. У віршах М.Клюєва константною є одна парадигма - ОЦІНКА; інші парадигми, які виокремлені під час аналізу, належать до частотних і одиничних. Набір парадигм, які реалізують антиномію НАЗЕМНЕ - ПОТОЙБІЧНЕ у віршах обох поетів, приблизно однаковий, що демонструє спільність проблематики творів С.Єсеніна й М.Клюєва, але їх функціонування є різним, що свідчить про різні шляхи розвитку антиномії.

Аналіз складу лексичних парадигм показав, що у творах С.Єсеніна і М.Клюєва спостерігається певна схожість тільки у їхніх парадигмах ПОЕЗІЯ. Ця парадигма у віршах С.Єсеніна й М.Клюєва містить у своєму складі лексику, яка асоціативно або безпосередньо пов'язана з процесом віршування. Наприклад, напев, слово в С.Єсеніна, отзвуки, лира в М.Клюєва. Але різне функціональне навантаження лексики парадигм показало різне розуміння процесу творчості: єсенінський поет не може змінити застиглий світ, тоді як клюєвське розуміння поезії робить її учасником процесу перетворювання світу.

У віршах С.Єсеніна найбільш частотною є взаємодія релігійної парадигми із парадигмами ПРИРОДА й ОЦІНКА. У творах М.Клюєва релігійна парадигма дуже незначна за обсягом і віддає свої функції лексиці парадигми НЕВІДОМЕ.

Парадигма ПРИРОДА у віршах С.Єсеніна й М.Клюєва різниться кількісним і якісним складом. У віршах С.Єсеніна природна парадигма виступає як самостійна група лексем, яка вступає у зв'язки зіставлення й протиставлення з іншими парадигмами. У М.Клюєва природна парадигма менш самостійна. У його віршах наявність природної парадигми сприймається як засіб розуміння природи - “золотої книги” людського буття.

Зміна функцій однієї парадигми у віршах впливає на належність твору до проективного або концептуального типу. Загальною закономірністю віршів С.Єсеніна є відсутність однозначних оцінок кожної із сторін антиномії. В цілому віршам даної групи властивий концептуальний характер.

Аналіз творів М.Клюєва виявив складне, але однозначно позитивне ставлення поета до потойбічного світу, а також до світу земного. У М.Клюєва антиномія розвивається у творах як проективного, так і концептуального типу, до того ж спостерігається посилення проективного начала у творчості поета.

4. Парадигматичний аналіз лексики творів, які реалізують антиномію ЖИТТЯ - СМЕРТЬ, показав, що константною парадигмою у віршах С.Єсеніна є парадигма ОЦІНКА, у віршах М.Клюєва дві константні парадигми - ОЦІНКА й ПРИРОДА.

Природна парадигма у віршах обох поетів різниться за складом. У клюєвській природній парадигмі функціонує лексика, яка відображає реалії дикої лісової природи, в єсенінській парадигмі - реалії природи, яка перебуває близько до світу людини. Така ж риса властива й зоонімам, які входять до складу природної парадигми: героями віршів М.Клюєва є виключно лісові звірі й птахи (наприклад, совенок, белка, чирок), С.Єсеніна - тільки домашні тварини (наприклад, конь, собачий, лошади).

Парадигма ОЦІНКА у творах С.Єсеніна виконує більш різноманітні функції, ніж у творах М.Клюєва: зливається з іншими парадигмами, або взаємодіє з ними, або формує, наприклад, емоційний ґрунт для атмосфери надриву в деяких віршах.

Єсенінська парадигма КОХАНА описує конкретну земну жінку, тоді як у М.Клюєва це - абстрактний образ святої жінки. Це пояснюється тим, що жінка як поетичний образ займає принципово різне місце у структурі поетичного світу обох поетів: конкретний образ земної жінки в С.Єсеніна і жіночість як першооснова всього сущого на землі в М.Клюєва.

Парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ у віршах М.Клюєва містить лексику, яка характеризує портрет ліричного героя, єсенінська парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ найчастіше складається із лексики, яка визначає внутрішній стан героя.

Проведене зіставлення лексики віршів М.Клюєва й С.Єсеніна дало змогу зробити такі висновки:

1. Схожість набору парадигм свідчить про спільність проблематики творів М.Клюєва й С.Єсеніна.

2. Аналіз складу парадигм є підставою для висновку про те, що лексична реалізація основних антиномій у творчості поетів представлена, як правило, неоднаково. У різні періоди творчості склад парадигм у віршах М.Клюєва й С.Єсеніна відрізнявся наявністю імен або дієслів, надаючи парадигмам статичності або динамічності. У цілому в складі лексичних парадигм віршів М.Клюєва переважають імена, в єсенінських парадигмах - дієслова.

3. Наявність міфологем є визначальною рисою ідіостилю М.Клюєва.

4. “Низька” лексика наявна в складі лексичних парадигм С.Єсеніна, в парадигмах віршів М.Клюєва така лексика відсутня.

5. Функції парадигм часто збігаються. Але функції парадигм у віршах М.Клюєва є більш визначеними, одноплановими, ніж у поезії С.Єсеніна.

6. Поетичним творам С.Єсеніна властиве порівняння як засіб взаємозв'язку лексичних парадигм, але частотність його вживання у віршах М.Клюєва значно вища. Велика кількість порівнянь є характерною рисою ідіостилю М.Клюєва.

7. У цілому еволюція ідіостилю М.Клюєва пов'язана із збільшенням питомої ваги проективного наповнення віршів. Еволюція ідіостилю С.Єсеніна пов'язана із посиленням концептуальності творів. Висновки дозволяють припустити, що творча особистість С.Єсеніна належить до інтравертного типу, а М.Клюєва - до екстравертного.

8. Відмінність складу, функцій і засобів взаємозв'язку лексичних парадигм, які були виявлені під час зіставного аналізу поетичних творів, вказує на розбіжність поетичних картин світу М.Клюєва й С.Єсеніна, незважаючи на спільність проблематики їхніх віршів.

У Висновках підведено підсумок проведеного аналізу й подано узагальнені результати дослідження. Відзначається, що категорія концепту практично вперше використовується як критерій відбору віршів для міжідіостильового зіставного дослідження лексики, що уможливило виявити специфіку організації лексики кожного з ідіостилів поетів.

“Протилежність ідей і принципів” (О.М.Захаров), яка лежить в основі художнього світу М.Клюєва, стала першоосновою для розгляду лексики поета в межах образно-поняттєвих антиномій з метою її подальшого зіставлення з лексикою С.Єсеніна для визначення ступеня близькості й розходження поетичних систем. Під час аналізу клюєвських віршів головну увагу зосереджено не тільки на окремі слова парадигми, але й на парадигму в цілому. Такий підхід сприяв розгляду найбільш загальних закономірностей організації лексики ідіостилю поета.

Концептуальність/проективність поетичних творів обох поетів у різні періоди їхньої творчості демонструє зближення ідіостилів (у випадку віднесення віршів до одного типу) або їхнє розходження (у випадку віднесення віршів до різних типів: переважно концептуального або переважно проективного). У цілому еволюція ідіостилю Клюєва пов'язана зі збільшенням питомої ваги проективного начала; еволюція єсенінського ідіостилю пов'язана із посиленням концептуального начала у творах. Це дало можливість висловити припущення про те, що особистість С.Єсеніна належить до інтравертного типу, а особистість М.Клюєва - до екстравертного.

Відмінність у складі, функціях і засобах взаємодії лексичних парадигм, які були виявлені під час зіставного аналізу поетичних творів М.Клюєва й С.Єсеніна, вказують на неоднаковість організації поетичних картин світу поетів.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях

1. Просяник О.П. Стихотворение Н.Клюева “В златотканые дни сентября…”: анализ лексики // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. Харьков, 2000. № 3-4 (17). С. 95-96.

2. Просяник О.П. Образы птиц в стихотворениях Н.Клюева // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. Харьков, 2001. № 4 (20). С. 77-79.

3. Просяник О.П. К вопросу о функциональном аспекте исследования лексической системы идиостиля // Філологічні студії. Луцьк, 2002. № 1. С. 108-111.

4. Просяник О.П. Концепт Женского Начала в произведениях Н.Клюева (на материале стихотворений “Лесные сумерки монах…” и “Рожество избы”) // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Сер. Літературознавство. 2002. Вип. 2 (31). С. 104-112.

5. Просяник О.П. Антиномия ЖИЗНЬ СМЕРТЬ в произведениях Н.Клюева и С.Есенина // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. Харьков, 2004. № 1-2 (25). С. 30-33.

6. Просяник О.П. Об особенностях состава лексических парадигм в поэзии Н.Клюева // Материалы VIII Междунар. конф. “Функциональная лингвистика: Язык. Человек. Власть”. Симферополь: CLC. 2001. С. 210-211.

7. Просяник О.П. Концепт как составляющий элемент поэтической картины мира Н.Клюева // Материалы Х Междунар. конф. по функциональной лингвистике “Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации”. Симферополь: Изд-во “Доля”. 2003. С. 270-271.

8. Просяник О.П. Антиномия МОЛОДОСТЬ УВЯДАНИЕ в произведениях Н.Клюева и С.Есенина // Материалы ХI Междунар. конф. по функциональной лингвистике “Функциональное описание естественного языка и его единиц”. Симферополь: Изд-во “Доля”. 2004. С. 290-292.

Анотація

Просяник О.П. Лексика М. Клюєва та її зіставлення з лексикою С. Єсеніна (типологія парадигматичних структур) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2005.

У дисертаційній роботі вперше представлений аналіз лексики віршів М.Клюєва і зіставний аналіз лексики поетичних творів С.Єсеніна й М.Клюєва з погляду складу, функцій і засобів взаємозв'язку лексичних парадигм з метою виявлення ступеня близькості досліджуваних систем у творчості поетів. Уперше використовується категорія концепту як критерій відбору віршів для міжідіостильового зіставного дослідження лексики, який дає змогу представити поезію М.Клюєва як єдину систему. Антиномія й концепт виділені як образно-поняттєва основа парадигматичного об'єднання лексики. Уточнюються та деталізуються параметри парадигматичного аналізу лексики, що допомагає виявити особливості ідіостилю М.Клюєва й порівняти його з ідіостилем С.Єсеніна.

Ключові слова: функціональний підхід, ідіостиль, зіставний аналіз, концепт, антиномія, лексичні парадигми, образно-поняттєва основа.

Аннотация

Просяник О.П. Лексика Н. Клюева и ее сопоставление с лексикой С. Есенина (типология парадигматических структур) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2005.

Диссертационная работа посвящена анализу лексики стихотворений Н.Клюева и сопоставлению лексики произведений С.Есенина и Н.Клюева с точки зрения состава, функций и средств взаимосвязи лексических парадигм, а также выявлению степени близости названных систем в творчестве поэтов. В работе уточняются и дополняются основные параметры функциональной модели исследования поэтического текста с целью рассмотрения тех особенностей парадигм, которые являются существенными для анализа лексики идиостиля Н.Клюева, а также для сопоставления его идиостиля с идиостилем С.Есенина.

Категория концепта используется как критерий отбора стихотворений для сопоставительного анализа лексики и как единица, дающая возможность представить лексику поэзии Н.Клюева как единую систему. Антиномия и концепт выделены в качестве образно-понятийной основы парадигматического объединения лексики.

В диссертации проанализированы основные антиномии поэзии Н.Клюева: ПРОШЛОЕ - НАСТОЯЩЕЕ, МОЛОДОСТЬ - УВЯДАНИЕ, ЗЕМНОЕ - ПОТУСТОРОННЕЕ, ЖИЗНЬ - СМЕРТЬ. Отдельно рассмотрен концепт ЖЕНСКОГО НАЧАЛА в творчестве поэта.

К особенностям лексики идиостиля Н.Клюева отнесены:

- наличие частотных лексем, которые на межтекстовом уровне приобретают символическое значение (например, туман, сосны);

- в парадигму ЛЮБИМАЯ не включена лексика, указывающая на тоску, ревность, страдания;

- мифологемы, выражающие авторскую позицию, являются одним из главных элементов в поэтической картине мира Н.Клюева (например, образ Мирового дерева);

- повторяемость состава парадигмы ПРИРОДА. Анализ показал, что лексемы, называющие реалии природы (например, болото, бор, речка, ивы, мох и др.) участвуют в реализации практически всех концептов, выполняя различные функции;

- частое использование сравнения как средства взаимосвязи лексических парадигм.

Сравнительный анализ лексических парадигм произведений Н.Клюева и С.Есенина позволил сделать вывод о том, что, несмотря на сходство набора парадигм, свидетельствующее об общности проблематики стихотворных произведений Н.Клюева и С.Есенина, лексическая реализация основных антиномий в творчестве поэтов представлена, как правило, по-разному.

В разные периоды творчества в составе лексических парадигм в стихотворениях Н.Клюева и С.Есенина преобладали либо имена, либо глаголы, придавая тем самым парадигмам статичность или динамичность. И все же, в целом, в составе лексических парадигм Н.Клюева преобладают имена, а С.Есенин “приоритетным в поэзии считал глагол”.

Функции лексических парадигм часто совпадают. При этом функции парадигм в стихотворениях Н.Клюева являются более определенными, одноплановыми, чем в поэзии С.Есенина. Функциональная нагрузка природной парадигмы в сопоставляемых стихотворениях Н.Клюева и С.Есенина различается. Если в произведениях С.Есенина парадигма ПРИРОДА и отрицательнооценочные характеристики, как правило, несовместимы, то в стихотворениях Н.Клюева независимо от характера функциональной нагрузки природные лексемы используются для выражения отношения поэта ко всем сферам жизни.

Понимание Н.Клюевым роли женственности, Женского Начала в мироустройстве (земля, родина, природа, мать) как первоосновы всего сущего уходит корнями в религиозность поэта. Тема любви к женщине не приоритетна в творчестве Н.Клюева, главные мотивы его поэзии связаны с обожествлением природы и воспеванием крестьянской избы с ее атрибутами. В работе рассмотрена лексическая реализация художественного образа Матери: “матери-сырой-земли”, а также осевого образа художественного мира поэта - “матери-избы”, крестьянской избы. Для творчества С.Есенина тема любви к земной женщине является приоритетной.

В стихотворениях С.Есенина сравнение как средство взаимосвязи лексических парадигм имеет место, но частотность его употребления в творчестве Н.Клюева значительно выше. Большое количество сравнений является отличительной характеристикой идиостиля Н.Клюева. Оксюморон употребляется в творчестве обоих поэтов, повышая вариативность восприятия поэтического текста, способствуя созданию подтекста, но в поэзии Н.Клюева он употребляется меньше. Метафоры и метафорические синтагмы в стихотворениях Н.Клюева чаще выступают не как средство взаимосвязи парадигм, а как один из приемов организации лексической парадигмы.

В целом, эволюция идиостиля Н.Клюева связана с увеличением удельного веса проективной нагрузки стихотворений. Зрелая поэзия Н.Клюева конкретна и разнообразна в деталях. Эволюция идиостиля С.Есенина связана с усилением концептуальной нагрузки стиха.

Ключевые слова: функциональный подход, идиостиль, сопоставительный анализ, концепт, антиномия, лексические парадигмы, образно-понятийная основа.

Summary

Prosyanyk O.P. The vocabulary of N. Kluev and its comparison with the vocabulary of S. Yesenin (typology of paradigmatic structures). - Manuscript.

A thesis for Candidate of Philology degree. Speciality 10.02.02 - Russian Language. - Kharkiv National Pedagogical University named after G. Skovoroda. - Kharkiv, 2005.

The research for the first time presents the analysis of N. Kluev's vocabulary and its comparison with S. Yesenin's vocabulary. It is viewed from the point of structure, functions and means of interconnection of lexical paradigms revealing the degree of proximity in the poetical systems of both. The category of “concept” is first used as a criterion in the selection of poems for comparative interidiostylistic vocabulary research. It helps determine Kluev's poetry as an entity. Antinomy and concept are singled out as an imaginative and notional basis for paradigmatical unity of vocabulary. Parametеrs of paradigmatical vocabulary analysis are specified and detalized which helps reveal the peculiarities of Kluev's idiostyle and compare it with that of Yesenin.

Key words: functional approach, idiostyle, comparative analyses, concept, antinomy, lexical paradigms, imaginative-and-notional basis.

Размещено на Allbest.ru