Граматична та лексична семантика українського дієслова в лексикографічній системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Граматична та лексична семантика українського дієслова в лексикографічній системі

Сухарина Наталія Михайлівна

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Пещак Марія Михайлівна, Український мовно-інформаційний фонд НАН України

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Полюга Лев Михайлович, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат філологічних наук, доцент Гнатюк Ірина Святославівна, Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра сучасної української мови

Захист відбудеться „28” жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.172.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Автореферат розіслано „27” вересня 2003 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор Н.Г. Озерова

1. Загальна характеристика роботи

лексикографічний дієслово український семантика

Серед важливих проблем сучасної лінгвістики, зумовлених необхідністю когнітивно орієнтованого опрацювання природномовної інформації, до актуальних належать завдання, пов'язані з отриманням комплексної параметризації слів як центральних одиниць мови. Лінгвістичне забезпечення інтелектуальних інформаційних систем вимагає від мовознавців виконання поставлених завдань на формальному рівні з адекватним урахуванням параметрів граматичної та лексичної семантики. Обраний нами підхід, основою якого є комплексне комп'ютерне моделювання лінгвістичних явищ для виявлення формальних (граматична семантика) та змістових (лексична семантика) характеристик мовних одиниць, застосовано до лексико-граматичного класу дієслів сучасної української мови.

Вивченню дієслова як частини мови присвячено чимало ґрунтовних робіт, серед яких відзначимо праці відомих вітчизняних (О.О. Потебня, В.М. Русанівський, М.М. Пещак, О.О. Тараненко, І.Р. Вихованець, М.П. Кочерган, А.П. Загнітко, Ф.С. Бацевич, О.М. Соколов та ін.) та зарубіжних (Корнеліус ван дер Хейде, У. Чейф, Ф. Данеш, Ю.Д. Апресян, О.С. Ахманова, Л.М. Васильєв, І.І. Мещанінов, Е.В. Кузнєцова, Н.Ю. Шведова та ін.) лінгвістів. Проте, незважаючи на значні досягнення, результати більшості цих досліджень важко адаптувати до безпосереднього застосування в інформаційних технологіях.

Викладене визначає актуальність дисертаційної роботи - створення комплексної інформаційно-лексикографічної моделі українського дієслова та здійснення на її основі ефективної лінгвістичної параметризації граматичної та лексичної семантики дієслівної лексики. Досі такого дослідження граматичних та лексико-семантичних параметрів українського дієслова, репрезентованих лексикографічною системою та повним обсягом академічного тлумачного Словника української мови в 11-ти томах (К., 1970 - 1980) (далі - СУМ), не здійснювалося.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Результати дисертації одержано в процесі виконання загальнодержавної та відомчої тематики науково-дослідних робіт і рішень Уряду України, а саме: 1) наукових тем Українського мовно-інформаційного фонду НАН України „Україномовні лексикографічні системи” (4.19.15), „Теоретико-лінгвістичні та інформаційні засади автоматизованої обробки природної мови” (4.19.11), „Лексикографічні системи в інтелектуальному опрацюванні природної мови” (0102U003220), „Дослідження мовно-інформаційних процесів та розподілених систем національної словникової бази” (0102U003221); 2) завдань, які випливають з Указу Президента України від 7 серпня 1999 р. № 967 „Про розвиток національної словникової бази”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методів та створення на їх основі лінгвістично-інформаційного інструментарію, призначеного для проведення системно-структурного аналізу граматичної та лексичної семантики корпусу дієслівних лексем сучасної української мови, лексикографічне опрацювання яких представляє СУМ.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

- встановлення системи лексикографічних параметрів граматичної та лексичної семантики дієслів української мови;

- побудову моделей лексикографічних систем, що репрезентують феномени граматичної та лексичної семантики дієслів української мови;

- створення лексикографічних баз даних (далі - ЛБД) як експериментального та інструментального середовища для дослідження граматичної та лексичної семантики дієслів української мови;

- побудову на основі створених ЛБД лінгвістичних класифікацій за різними параметрами граматичної та лексичної семантики із різним ступенем деталізації;

- встановлення системної кореляції ознак, закладених в основу поділу аналізованих дієслів на класи;

- системний аналіз дієслівних тлумачень та їх декомпозиція на функціонально-семантичні елементарні компоненти;

- створення нових типів словників, які репрезентують досліджувані явища граматичної та лексичної семантики дієслів української мови.

Об'єктом дослідження обрано дієслово як лексико-граматичний клас сучасної української мови.

Предметом дослідження є повний масив дієслівних словникових статей (близько 43 тисяч) у його лексикографічній інтерпретації в системі СУМа.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об'єкта та мета дисертаційної роботи зумовили використання індуктивного та дедуктивного методів, систематичне застосування інформаційної теорії лексикографічних систем (далі - ІТЛС), теорії моделей даних, методів обчислювального експерименту, компонентного, таксономічного та контекстологічного аналізів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше запропоновано та верифіковано на репрезентативному масиві дієслів української мови комплексну інформаційно-лексикографічну модель для представлення та опису явищ граматичної та лексичної семантики цієї частини мови. Побудовано комп'ютерні реалізації зазначеної моделі у вигляді низки ЛБД та одержано на їхній основі нові класифікації українських дієслів (у співпраці з В.А. Широковим та К.М. Якименком). Уперше для дієслівної системи української мови встановлено кількісні співвідношення між класами лексем, виділеними за основними параметрами граматичної семантики. Проведено системний аналіз структури словникових дефініцій дієслова, на основі якого розроблено модель декомпозиції дієслівних тлумачень в універсальний лінійний (табличний) формат, що дозволило експлікувати семантичні механізми в системі дієслівної лексики сучасної української мови.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування створеної інформаційно-лексикографічної моделі комплексного представлення граматичних та лексичних характеристик дієслівних лексем української мови в системах автоматизації лінгвістичних досліджень, зокрема, для укладання та редагування словників різних типів, автоматизованого опрацювання тексту (створення систем граматичного контролю, автоматичного реферування, інформаційного пошуку, машинного перекладу, діалогових систем взаємодії з базами даних), а також у побудові семантико-синтаксичних аналізаторів для вивчення когнітивних механізмів мовної діяльності.

Методи та методологічні принципи, вироблені у процесі дослідження й розробки лінгвістично-інформаційного інструментарію параметризації дієслівних лексем української мови, мають універсальний характер і можуть бути послідовно застосованими при виконанні аналогічних завдань стосовно інших частин мови.

Запропоновану в дисертації декомпозицію дієслівних дефініцій було використано у концепції нового тлумачного словника української мови. Розроблені при виконанні дисертаційної роботи методи й інструментарій дозволили у процесі укладання нового тлумачного словника діагностувати та відредагувати цілий масив некоректно побудованих словникових статей СУМа.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися: на трьох міжнародних конференціях - Міжнародній науковій конференції з проблем сучасного українського правопису та термінології (З нагоди 70-річчя першої Всеукраїнської правописної конференції у Харкові 1927 року) (Київ, 1997 р.), Міжнародній науковій конференції „Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы. К 70-летию профессора О.М. Соколова” (Симферополь, 1997 р.) та Міжнародній науковій конференції „Культура і мова” (Київ, 1998 р.); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 85-річчю проф. І.І. Слинька „Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 1997 р.); у роботі круглих столів Міжнародної школи гуманітарних наук Центральної і Східної Європи, що проводилися у рамках сесії „Мовна картина світу. Польща та сусіди. Простір та цінності. Дім в аксіологічному просторі” (Варшава, Люблін, 2001 р.); на численних засіданнях вченої ради та наукових семінарах Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.

Публікації. Основні результати дисертації викладено у семи самостійних публікаціях, серед яких чотири статті у виданнях, що ввійшли до переліку ВАК України, та тези доповідей на двох міжнародних і всеукраїнській конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури, який містить 250 найменувань. Обсяг дисертаційного дослідження без списку використаної літератури - 187 сторінок, загальний обсяг роботи (з бібліографією та додатками) - 240 сторінок.

Результати дисертації, які винесено на захист, належать авторові.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, подано відомості про наукову новизну отриманих результатів та їх практичне застосування, визначено методологічну основу створення ЛБД для комплексного представлення граматичної та лексичної семантики дієслів сучасної української мови.

Перший розділ „Теоретико-методологічні основи представлення граматичної та лексичної семантики в лексикографії” присвячено загальним проблемам граматичної та лексичної семантики в лінгвістиці, оглядові наукової літератури з питань вивчення дієслівної лексики, а також інтерпретації лінгвістичних параметрів у лексикографічній науці, зокрема в тлумачних словниках. У ньому викладено основні положення ІТЛС, а також побудовано модель лексикографічної системи СУМа та ЛБД, що репрезентують феномени граматичної та лексичної семантики дієслів сучасної української мови.

Відповідно до засад ІТЛС, будь-який тлумачний словник як лексикографічна система з класом елементарних інформаційних одиниць „СЛОВО” підтримує структуру рекурсивної редукції другого порядку і набуває вигляду:

V(IW(U)) = (0(IW(U)); P0(IW(U)) ; Н0(IW(U)))

0(IW(U)) Н(I0W(U)) P0 (IW(U))

01 Н01 P01 Р01 НР01 PР01

де символом IW(U) позначено клас слів мови U, в нашому випадку - української; структурний елемент 0(IW(U)) інтерпретується як носій граматичної, а P0(IW(U)) - лексичної семантики. Їхній зв'язок і, отже, поєднання лінгвістичного об'єкта в єдине ціле забезпечує оператор Н0(IW(U)). У свою чергу, структурний елемент 0(IW(U)), яким репрезентується граматична семантика, набуває інтерпретації як лексикографічна система, що підтримує відношення словозміни, словотвору, а також певні інші морфолого-дериваційні відношення на рівні лексичної системи. У конструкції репрезентанта лексичної семантики P0(IW(U)) представлено цілу низку семантичних відношень, виділено ієрархію лексичних значень (для кожної лексеми х вони зосереджені в структурному елементі Р01(х) і представлені тлумаченнями) та відповідних прикладів слововживань, репрезентованих елементами PР01(х). В елементах Р01(х) зосереджується і певна частина ідентифікаторів відношень синонімії, антонімії, меронімії, гіпо- та гіперонімії тощо, повним носієм яких є Р01(IW(U)) на всій множині описаних у словнику дієслівних лексем.

Згідно з ІТЛС, СУМ позначається символом V(I0W(U)), де клас елементарних інформаційних одиниць I0W(U) є сукупністю українських слів у вихідній формі, а V(I0W(U)) представляє собою множину їх описів:

V(I0W(U)) = V(х) , (2)

xI0W(U)

так що V(х) набуває інтерпретації як словникова стаття із заголовковим словом х. Далі канонічним способом забезпечується подання основного відношення в системі мови „форма - зміст”:

V(I0W(U)) F С (3)

(I0W(U)) H P(I0W(U)),

де F та С - оператори, що виділяють з V(I0W(U)) формальну та змістову частину опису I0W(U), відповідно; H F = С, символом „ ” позначено композицію відображень;

(I0W(U)) = (х) ; P(I0W(U)) = P(х) (4)

хI0W(U) хI0W(U)

На (I0W(U)) та P(I0W(U)) індукуються макроструктури:

F [] = [] та С [] = [] (5)

й відповідні їм мікроструктури:

[]V(х) (х) ; []V(х) (х) (6)

як обмеження [] і [] на V(х). Саме в структурних елементах (х) та (х) зосереджено граматичну та лексичну інформацію, тому побудова їх явного вигляду постає центральною проблемою тлумачної лексикографії.

Отже, модель лексикографічної системи СУМа постає як послідовне розрізнення реєстрової (лівої) та інтерпретаційної (правої) частин словникових статей, при цьому граматична семантика лексичних одиниць, описаних у словнику, співвідноситься з лівою частиною словникових статей, а лексична - з правою.

Із використанням структур (2) - (6) у дисертації розроблено модель ЛБД „Дієслово”, яка представляє декомпозицію дієслівних словникових статей за основними компонентами: заголовкове дієслово (запис у полі Word); ліва частина словникової статті, у якій отримує лексикографічне опрацювання реєстрове дієслово (запис у полі Lpart); номер семантичного стану (запис у полі Param); тлумачення (запис у полі Interpr).

Наприклад, словникова стаття із заголовковим словом ВПИмСУВАТИ набуває у створеній ЛБД такого вигляду:

Word	Lpart	Param	Interpr
ВПИмСУВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1.	Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.
ВПИмСУВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1. // 1.	Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.
ВПИмСУВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	2.	Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.
ВПИмСУВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	3. мат.	Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

У такий спосіб лексикографічна система СУМа у вигляді сукупності словникових статей із автоматично виокремленими основними компонентами представляє первинну ЛБД „Дієслово”. Наступні результати обчислювального експерименту, отримані за допомогою декомпозиції окремих компонентів цієї бази, виступатимуть щодо неї вторинними ЛБД, які, у свою чергу, стануть первинними для створення нових ЛБД як експериментального та інструментального середовища для дослідження граматичної та лексичної семантики дієслів сучасної української мови.

У другому розділі „Моделювання граматичної семантики українського дієслова в лексикографічній системі” практично застосовано теоретичні положення першого розділу та збудовано дієслівну ЛБД „DieslLPart” для моделювання граматичної семантики українського дієслова в лексикографічній системі.

Формальними засобами для представлення граматичної семантики дієслів української мови, які встановлено на основі моделі лексикографічної системи СУМа, виступають такі параметри: заголовкове дієслово (х), вказівка на тип словозмінної парадигми дієслова (ПАР), вказівка на вид дієслова (ВИД), вказівка на перехідність дієслова (ПЕРЕХ), вказівка на граматичну форму необхідної залежної форми при дієслові (КЕРУВ), вказівка на необхідну сполучуваність дієслова (СПОЛ), вказівка на функціонально-стильову характеристику дієслова (СТИЛЬ). При цьому в структурі словникових статей виформовуються реєстрові ряди, які складаються з одного або декількох дієслів, тотожних за лексичною семантикою, але відмінних за певними граматичними параметрами. Найбільшою пiдструктурою лівої частини дієслівних словникових статей є видовий комплекс, що формується значенням параметра ВИД; кожен з комплексів складається з блоків (вони об'єднуються значенням параметра ПАР); ще дрібнішим структуротвірним елементом реєстрового ряду є компонент (фонетична варіація членів реєстрового ряду, яка не веде до зміни типу словозміни).

Ліва частина дієслівних словникових статей СУМа, що автоматично конвертовані в ЛБД „Дієслово” у поле Lpart, дає матеріал для інтерпретації граматичної семантики дієслів сучасної української мови. Шляхом декомпозиції поля Lpart було створено ЛБД „DieslLPart”, що має таку структуру: ID - наскрізний ідентифікатор (порядковий номер) компонента; ID_Art - ідентифікатор (порядковий номер) словникової статті; ID_In - структурний ідентифікатор компонента в межах словникової статті; StrClass - структурний клас (сигнатура, або сигнатурний тип) словникової статті; Compon - компонент словникової статті; Paradigm - словозмінні параметри компонента; Aspect - видові та інші ознаки компонента.

Так, словникова стаття із реєстровим словом ВПИмСУВАТИ після проведення зазначеної конвертації в ЛБД „DieslLPart” набула такого вигляду:

ID	ID_Art	ID_In	StrClass	Compon	Paradigm	Aspect
5015	2924	111	2.2	ВПИмСУВАТИ	ую, уєш	недок., перех.
5016	2924	112	2.2	УПИмСУВАТИ	ую, уєш	недок., перех.
5017	2924	211	2.2	ВПИСАмТИ	впишум, впимшеш	док., перех.
5018	2924	212	2.2	УПИСАмТИ	впишум, впимшеш	док., перех.

У дисертації здійснено автоматичне розгортання реєстрових рядів усіх дієслівних словникових статей, при якому кожен компонент-інфінітив отримав окремий самостійний запис із послідовним заповненням відповідною лінгвістичною інформацією усіх полів створеної ЛБД та визначеним сигнатурним типом словникової статті, в якій він лексикографічно опрацьований у СУМі.

Механізм структурування лівих частин дієслівних словникових статей у такий спосіб представляється ланцюжком вкладень: (х) В С К, де В - сукупнiсть комплексів, С - сукупнiсть блоків, К - сукупнiсть компонентів. З аналізу структури дієслівних словникових статей СУМа випливає, що представлення структури (х) здійснюється за такими правилами:

(1) Комплексів у межах одного реєстрового ряду є 1 або 2:

(х) = В1 або (х) = В1 + В2;

(2) Блоків у межах одного комплексу є 1, 2 або 3:

В = С1, або В = С1+ С2, або В = С1 + С2+ С3;

(3) Компонентів у межах одного блоку є 1, 2, 3 або 4:

С = К1, або С = К1+ К2, або С = К1 + К2+ К3, або С = К1 + К2+ К3+ К4 .

Символом І 1 позначимо множину чисел {1, 2, 3, 4}, елементами якої нумеруються дієслова-компоненти. Тоді будь-який з елементів множини І 1 визначає певний видовий комплекс у такий спосіб: число іІ 1 сигналізує, що маємо дієслова, які характеризуються однаковим значенням атрибута ВИД з однаковим набором значень словозмінних параметрів, а кількість фонетичних варіантів точно дорівнює і. Тоді якщо відношення вкладення зобразити стрілкою, тобто: А В АВ, то це можна представити у вигляді графа:

Декартовий добуток

І 1 І 1 І 2

використовується для параметризації структур двоблочних, а

І 1 І 1 І 1 І 3

- для параметризації структур триблочних комплексів дієслівних словникових статей. У результаті отримуємо таку параметризацію:

Будь-яка структура видового комплексу дієслівних словникових статей представляється однією з трьох комбінацій (називаємо їх сигнатурами, або сигнатурними типами): (i), (i j), (i j k), у кожній з яких числа i, j, k незалежно пробігають множину чисел {1, 2, 3, 4}. Одноблочних сигнатур може бути максимум 4, двоблочних - 16, триблочних - 64. Отже, видовий комплекс може реалізовуватися максимум 84-ма сигнатурами (4 + 16 + 64).

Сигнатурному типові лівої частини дієслівної словникової статті з двома видовими комплексами відповідає запис ( . ), де і незалежно пробігають множину комбінацій видових комплексів, поданих у Таблиці 1. Відповідно, структур типу ( . ) може бути максимум 7056 (8484). Отже, загальна кількість сигнатур, які задовольняють правила (1) - (3), теоретично дорівнює 7140 (84 + 7056).

Правила (1) - (3) організації даних у розробленій ЛБД „DieslLPart” для репрезентації граматичної семантики дієслів української мови є твердженнями, які можна вважати комплексно-формальними постулатами будови граматичної підсистеми українського дієслова уже безвідносно до змісту конкретної лексикографічної праці (у нашому випадку - СУМа). Такий онтологічний висновок випливає із визнання двох чинників. По-перше, організацію лінгвістичної інформації в СУМі вважаємо об'єктивною моделлю системи української мови в цілому на всіх її рівнях - і формальних, і змістових. По-друге, проведена нами параметризація дієслів у формальній частині від змісту СУМа є незалежною.

Повномасштабна декомпозиція лівих частин усіх дієслівних словникових статей уможливила за комплексною формальною ознакою, репрезентантом якої є сигнатурний чи графічний запис, провести об'єктивну граматичну класифікацію дієслівних лексем сучасної української мови. Лінгвістичний зміст комплексної формальної ознаки полягає у комбінуванні основних параметрів граматичної семантики (значення виду, типу словозмінної парадигми, фонетичної варіації) у межах фіксованої лексичної семантики. Об'єктивність цієї класифікації забезпечується тим, що комплексна формальна ознака не встановлюється кожен раз дослідником, а автоматично виводиться із зафіксованого СУМом матеріалу.

Із застосуванням розробленої параметризації було проведено обчислювальний експеримент на масиві дієслівних словникових статей СУМа, який виявив наявність 52-х реально існуючих сигнатур із теоретично можливих 7140-а. Це свідчить, що фактично у СУМі реалізовано лише 0,73 % можливих структур лівих частин словникових статей, в яких лексикографуються дієслова. З цього випливає, що граматична семантика дієслів зазнає значного обмеження з боку лексичної семантики, яка звужує спектр можливих сигнатурних типів, а саме здатність реалізовувати те чи інше лексичне значення формами дієслів одного чи двох видів, кожне з яких може мати від одного до трьох словозмінних типів, а ті, у свою чергу, - від одного до чотирьох фонетичних варіантів. Окрім цього, існують й обмеження, які накладає фонетико-морфологічна система української мови, що потребує додаткового дослідження. Отже, зафіксована лексична семантика у правих частинах словникових статей СУМа окреслює як реальні лише невелику кількість сигнатур лівих частин дієслівних словникових статей. У такий спосіб кожне дієслово належить лише одній з них, що є доведенням класифікаційного статусу побудованої декомпозиції дієслівного корпусу сучасної української мови. Найчастотнішими сигнатурними типами для дієслів сучасної української мови виявилися такі:

Розподіл дієслів сучасної української мови за типами сигнатур

Тип сигнатури	Кількість словникових статей	Кількість дієслів	Приклад
1	16277	16277	(х) = В1 (С11(К111)) АБЕТКУВАмТИ, умю, умєш, недок., перех.
1.1	8278	16556	(х) = В1 (С11(К111)) + В2 (С21(К211)) ВИГОВОмРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИмГОВОРИТИ, рю, риш, док.
11.1	812	2436	(х) = В1 (С11(К111) + С12(К121))+ В2 (С21(К211)) ПРИКРАШАмТИ, амю, амєш і ПРИКРАмШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКРАмСИмТИ, амшум, амсиш, док., перех.
11	683	1366	(х) = В1 (С11(К111) + С12(К121)) БУЛЬКОТАмТИ, очум, омчеш і БУЛЬКОТІмТИ, очум, отимш, недок.
2	537	1074	(х) = В1 (С11(К111+ К112)) ІТИм (ЙТИ), ідум (йду), ідемш (йдеш); мин. ч. ішомв (йшов), ішлам (йшла), ішлом (йшло), ішлим (йшли); наказ. сп. ідим (йди); недок.
2.2	516	2064	(х) = В1 (С11 (К111+ К112))+В2 (С21(К211+ К212)) ВБАЧАмТИ (УБАЧАмТИ), амю, амєш, недок., ВБАмЧИТИ (УБАмЧИТИ), чу, чиш, док.
1.2	218	654	(х) = В1 (С11 (К111)) + В2 (С21(К211+ К212)) ДОСЯГАмТИ, амю, амєш, недок., ДОСЯГТИм і ДОСЯГНУмТИ, сягнум, сямгнеш; мин. ч. досямг, лам, лом і досягнумв, ла, ло; док., перех. і неперех.
1.11	202	606	(х) = В1 (С11(К111)) +В2 (С21(К211) + С22 (К221)) ЗВЕЛИмЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВЕЛИмЧИТИ, чу, чиш і ЗВЕЛИЧАмТИ, амю, амєш, док., перех.

Інші сигнатури мають набагато нижчий ступінь реалізації. У Додатку А дисертації наведено фрагменти „Словника сигнатурних класів дієслів сучасної української мови”.

Застосування запропонованого формалізму до лексикографічної системи СУМа дозволило вперше в українському мовознавстві встановити низку статистичних співвідношень у граматичній системі українського дієслова. Тип структури лівих частин дієслівних словникових статей прогнозує співвідношення того чи іншого дієслова щодо відповідного значення категорії виду: якщо сигнатурне представлення відповідає типу ( . ), то однозначно йдеться про дієслова, які мають корелятивну видову пару (наприклад, типи 1.1, 1.12, 11.11, 212.111, 3.3 та под. - їх усього 42 із 52 виявлених на матеріалі СУМа). Окрім цього, аналіз сигнатур свідчить, що кожне дієслово української мови потрапляє в один із чотирьох великих класів: дієслова недоконаного виду, які не мають корелятивної видової пари доконаного виду (17,2 %); дієслова доконаного виду, які не мають корелятивної видової пари недоконаного виду (27,6 %); дієслова, які мають корелятивну видову пару (53,4 %); двовидові дієслова (1,8 %). Отже, понад 50 % дієслів сучасної української мови вступають у видові пари співвідносних дієслів недоконаного і доконаного видів, між якими не існує лексико-семантичних відмінностей, а лише граматична, тобто видова. Якщо ж узяти дієслівну систему безвідносно до можливості / неможливості мати корелятивну видову пару, а просто за належністю до того чи іншого виду, то виявляється, що дієслів доконаного виду на 9 % більше, ніж дієслів недоконаного виду. Цей факт можна пояснити хоча б тим, що переважна більшість непрефіксальних дієслів є недоконаного виду, а додавання до них префіксів змінює їх вид на доконаний, при цьому префіксальна система є досить розвиненою: від одного непрефіксального дієслова недоконаного виду можуть утворюватися декілька префіксальних доконаного виду.

Загальна частка дієслівних лексем української мови, що допускають словозмінну варіативність, виявилася не дуже високою, хоча помітною - 13,9 %. Сумарна ж перевага сигнатур, що відповідають за структуру лівих частин дієслівних словникових статей із двома чи трьома блоками - їх 37 - у порівнянні з сигнатурами, що відповідають одноблочним лівим частинам словникових статей - їх 15, - свідчить про те, що у межах одного виду словозмінна варіативність не є явищем регулярним, а тому вимагає появи словникових статей окремого сигнатурного типу, в яких, як правило, об'єднується невелика кількість дієслів. При цьому встановлено несиметричність словозмінної парадигми дієслів української мови: із десяти однокомплексних сигнатур шість допускають варіативність типу словозміни (сигнатури 11, 12, 21, 22, 111, 112); із 42-х двокомплексних сигнатур словозмінну варіативність встановлено у 31-ому (у межах кожного з видів або в якомусь одному виді), причому в межах недоконаного виду вона утричі більша, ніж у доконаному; повна симетрія спостерігається лише в п'яти сигнатурах (11.11, 11.12, 11.21, 12.11, 212.111). Цей розподіл українських дієслів за словозмінною ознакою здійснювався без урахування конкретних значень словозмінних параметрів, проте можливості ЛБД дозволяють дослідження й останніх. Наприклад, доступною стає класифікація всього дієслівного масиву за здатністю утворювати повну / неповну словозмінну парадигму або за належністю до відповідної дієвідміни.

Дієслівна префіксально-коренева варіація у межах спільної словозмінної парадигми лексикографічно проявляється у кількості компонентів реєстрового ряду і, як встановлено за типами сигнатур, не є явищем регулярним: понад 50 % дієслів її взагалі не допускають; 30 % - допускають появу лише двох компонентів і зовсім малий відсоток дієслів „витримує” 3 чи 4 компоненти, які, як правило, є стилістично маркованими (розм., діал.).

Проведений аналіз за сигнатурними типами лівих частин дієслівних словникових статей СУМа виявив лексикографічні некоректності та непослідовності в опрацюванні, наприклад, т. зв. двовидових дієслів. Це дозволило провести коригування будови і змісту відповідних словникових статей. ЛБД продемонструвала себе надійним редакторським інструментом з огляду на вилучення та додавання елементів структури лівої частини словникових статей без порушення цілісності всього словника. Властивості ЛБД як лексикографічної системи виявилися результативними для уніфікації структурних елементів представлення граматичної семантики та простеження граматичної регулярності й повноти при лексикографуванні формально однотипних дієслів.

Третій розділ „Моделювання лексичної семантики українського дієслова в лексикографічній системі” присвячено дослідженню лексичної семантики дієслівних лексем української мови. Застосування ІТЛС до інтерпретації правих частин P(x) дієслівних словникових статей СУМа веде до встановлення формальних репрезентантів їхньої структури. Ними виступають: факультативне уточнення параметрів граматичної семантики - ПАР, ВИД, ПЕРЕХ, КЕРУВ, СПОЛ, СТИЛЬ; тлумачення основного значення (S); тлумачення відтінку значення (V); ілюстрація до основного значення (IS); ілюстрація до відтінку значення (IV). У дисертації запропоновано графи структури P(x) та побудовано ЛБД, що їм відповідають.

Після розробки необхідного алгоритмічно-програмного інструментарію із первинної ЛБД „Дієслово” автоматично було одержано нову ЛБД - „DieslPPart”, що має таку структуру: Word - реєстрове дієслово (це поле відповідає полю Compon ЛБД „DieslLPart”); MWord - дієслово-семантична тема, що автоматизовано встановлювалася шляхом індексування тлумачень, запис яких міститься у полі Interpr; Lpart - уся ліва частина словникової статті реєстрового дієслова; Param - номер семантичного стану; Interpr - тлумачення. Зокрема, запис словникової статті із заголовковим дієсловом ВПИмСУВАТИ набуває такого вигляду:

Word	MWord	Lpart	Param	Interpr
ВПИмСУВАТИ	ВСТАВЛЯмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1.	Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.
УПИмСУВАТИ	ВСТАВЛЯмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1.	Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.
ВПИСАмТИ	ВСТАВЛЯмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1.	Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.
УПИСАмТИ	ВСТАВЛЯмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1.	Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.
ВПИмСУВАТИ	ВНОмСИТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1. // 1.	Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.
УПИмСУВАТИ	ВНОмСИТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1. // 1.	Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.
ВПИСАмТИ	ВНОмСИТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1. // 1.	Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.
УПИСАмТИ	ВНОмСИТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	1. // 1.	Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.
ВПИмСУВАТИ	РОБИмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	2.	Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.
УПИмСУВАТИ	РОБИмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	2.	Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.
ВПИСАмТИ	РОБИмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	2.	Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.
УПИСАмТИ	РОБИмТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	2.	Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.
ВПИмСУВАТИ	НАКРЕмСЛЮВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	3. мат.	Накреслювати одну фігуру всередині іншої.
УПИмСУВАТИ	НАКРЕмСЛЮВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	3. мат.	Накреслювати одну фігуру всередині іншої.
ВПИСАмТИ	НАКРЕмСЛЮВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	3. мат.	Накреслювати одну фігуру всередині іншої.
УПИСАмТИ	НАКРЕмСЛЮВАТИ	ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех.	3. мат.	Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

Створено ЛБД „DieslPPart” усієї дієслівної лексики із представленням лексичної семантики кожного зафіксованого у СУМі дієслова.

У цьому розділі зосереджено увагу на формулах тлумачення, що виступають матеріалом, аналіз, узагальнення та категоризація якого дозволяє об'єктивно окреслити місце кожного дієслова з усіма його зафіксованими лексико-семантичними варіантами в системі сучасної української мови. Моделювання лексичної семантики полягає у виявленні мовних засобів, які уможливлюють структурування лексичного значення реєстрових одиниць словника на основі невідсилкових формул тлумачення, та у встановленні угруповань, співвідносних за певними виокремленими параметрами. Відзначене констатується такими твердженнями: по-перше, речення, якими представляються формули тлумачення, є однозначними репрезентантами семантичних станів лексеми; по-друге, в структурі таких формул тлумачення містяться необхідні засоби для характеристики цього семантичного стану.

Викладене зумовлює можливість проведення декомпозиції формул тлумачення на окремі компоненти-детермінанти лексичного значення, експлікацію яких здійснено шляхом представлення множини формул тлумачення у вигляді певної лексикографічної системи та застосування до неї рекурсивної редукції. Зазначену процедуру проведено на основі таких положень:

- правило декомпозиції формули тлумачення (FT) на функціонально-семантичні компоненти є єдиним для усіх дієслів;

- кожен компонент має свій узагальнений елементарний смисл і є родовою семою;

- серед усіх компонентів формули тлумачення виділяється головний, який є обов'язковим і виступає своєрідним центром семантичного стану; це семантична тема (ST), причому для кожного семантичного стану існує одна і тільки одна ST;

- усі інші компоненти - диференційні семи (D) - є детермінованими семантичною темою і, як правило, факультативними;

- диференційні семи взаємодіють із семантичною темою та між собою так, що кожна з них зменшує обсяг семантичного поля, визначеного семантичною темою;

- набір компонентів - ST і D - дієслівних формул тлумачення становить універсальну лінійну структуру;

- компоненти формули тлумачення є функціональними, проте виділяються типові форми їх вираження; можливе перефразовування компонентів формули тлумачення для їх оптимізації та уніфікації.

Отже, множина формул тлумачення FT, що розглядається як спеціальна лексикографічна система, набуває такого розвинення:

Шляхом аналізу поля Interpr ЛБД „DieslРPart” виділено типи диференційних сем, характерні для дієслівних формул тлумачення та встановлено типові форми їх представлення. Виявлено та ідентифіковано набір із 10 диференційних сем: Dsbj - „суб'єкт”; Dobj - „об'єкт”; Dadr - „адресат”; Dinstr - „спосіб, засіб”; Dloc - „середовище, місце”; Dtemp - „час”; Daim - „мета”; Dcоnd - „умова”; Dcaus - „причина”; Dmsr - „міра, інтенсивність”. Зазначений набір є інваріантним, унаслідок чого будь-яка дієслівна формула тлумачення розкладається у лінійний (табличний) формат з такою структурою:

Формат дефініцій дієслова

Семантична тема	Диференційні семи
	суб'єкт	об'єкт	адресат	спосіб, засіб	середовище, місце	час	мета	умова	причина	міра
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

Структура узагальненої формули тлумачення для дієслова представляється у такий спосіб:

FT = ST + D = ST + Dsbj + Dоbj + Dadr + Dinstr + Dloc + Dtemp + Daim + Dcond + Dcaus + Dmsr. (10)

Порядок слідування компонентів тут не відображено (так само, як і синтаксичну структуру формули тлумачення). Запропонований формат виступає простішим об'єктом, ніж словникова дефініція, що робить його доступним для автоматизованого дослідження. На основі проведеної систематизації у дисертації здійснено стратифікацію дієслівної лексики за типовими реалізації окремих компонентів формул тлумачення - семантичними темами, диференційними семами та їхніми комбінаціями.

Найбільш абстрактними у значенні дієслова є несубстанційні семи, що визначають лексичне значення, властиве саме дієслову як окремому лексико-граматичному класу. Ними виступають семи „дія”, „стан”, „відношення”. На нижчому рівні ієрархії класи дієслів дії, стану та відношення за специфічними семами, репрезентованими в структурі формули тлумачення семантичною темою, конкретизуються щодо характеру дії, стану та відношення і поділяються на підкласи - лексико-семантичні групи (дієслова руху, мислення, мовлення та ін.). Безпосереднє звернення до аналізу семантичних тем показує, що об'єднання аналізованих дієслів у відповідні лексико-семантичні групи забезпечується найчастотнішими серед них, які співвідносяться з поняттями руху, мислення, мовлення та ін. відповідно. Наприклад, інтегральною для окремих лексико-семантичних варіантів дієслів бігати, відходити, іти (йти), лазити, літати, летіти, плавати, плисти (пливти, плинути), повзати, проїжджати, стрибати, ходити та под. виступає ST „пересуватися”; для окремих лексико-семантичних варіантів дієслів агакати, базікати, брехати, верзти, вимовляти, гомоніти, горлати, додавати, защебетати, лепетати, підказувати, повторювати, промовляти, твердити та под. - ST „говорити”. У дисертації встановлено ST до всіх дієслівних семантичних станів і, отже, для всієї дієслівної лексики української мови. Це дозволило в автоматизованому режимі збудувати словник нового типу - „Словник дієслівних семантичних тем” (його фрагменти наведено у Додатку Б до дисертації).

Запропонований метод лінійного (табличного) представлення тлумачень дієслів української мови виявився надійним інструментом для встановлення співвідносних пластів дієслівної лексики і за диференційними семами, що конкретизують дію стосовно її суб'єкта, об'єкта, адресата, способу, засобу, місця чи середовища, мети, умови, причини, міри чи інтенсивності. При цьому ці семи, усі разом підпорядковуючись ядерній, представленій семантичною темою, як правило, не вишиковуються у вертикальну рівневу лінію залежності. У дослідженні встановлено типологію аналізованих дієслівних лексем на основі об'єктних (актантних) та обставинних (сирконстантних) елементів їх семантичної структури. Зокрема, автоматично виявлено співвідношення дієслівних класів з відповідними суб'єктно-відображальними класами імен. Щодо інших диференційних сем, то вони активізуються в семантичній структурі дієслів тоді, коли семантичні теми, за допомогою яких передається сама дія, вимагають обставинних чи об'єктних конкретизаторів.

Аналіз дієслівних словникових тлумачень, переведених у лінійний (табличний) формат, свідчить, що в основі лексико-семантичної системи сучасної української мови лежить певна кількість універсальних семантичних ознак, поєднання яких між собою утворюють масив реальних лексичних значень дієслів.

Висновок

Розроблена теорія, методологія та опрацьований на їхній основі мовний матеріал дозволяють сформулювати такі висновки дисертаційного дослідження:

1. На основі аналізу лексикографічних засобів представлення дієслівної лексики у тлумачному Словнику української мови в 11-ти томах побудовано моделі та проведено систематизацію структури лівої і правої частин дієслівних словникових статей й визначено комплекс їхніх структурних елементів, що є необхідними і достатніми для параметризації граматичної та лексичної семантики українського дієслова.

2. Побудова комплексної інформаційно-лексикографічної моделі СУМа уможливила створення цілої низки ЛБД, що виявилися ефективними інструментальними засобами, за допомогою яких встановлено нові дані про структуру граматичної та лексичної семантики українського дієслова й побудовано нові типи словників. Одержана в дисертації система дієслівних ЛБД є відкритою для застосувань і може бути використана у подальшому для автоматичного виявлення семантичних зв'язків у лексичній системі української мови, зокрема побудови семантичних полів та створення ідеографічних словників.

3. Дослідження системних ознак упорядкованого в дисертації лінгвістичного матеріалу дозволило встановити та верифікувати на репрезентативному масиві СУМа класифікації українських дієслів за комплексом параметрів граматичної семантики й визначити кількісні співвідношення між різними класами дієслівних лексем. Вибір словникових дефініцій дієслова як об'єктів системного аналізу його семантичної структури уможливив створення універсального лінійного (табличного) формату експлікації механізмів лексичної семантики українського дієслова в лексикографічній системі.

4. Принципи, закладені в розроблений інструментарій лексикографічної параметризації дієслівних лексем, мають універсальний характер і можуть бути використані при аналізі ефектів граматичної й лексичної семантики інших частин мови та створенні відповідних інформаційно-лексикографічних моделей.

5. Перевагами побудованих у дисертації лексикографічних систем можна скористатися при координації лексикографічної роботи. Так, властивості ЛБД як лексикографічної системи у процесі укладання нового тлумачного словника української мови дозволяють уніфікувати структурні елементи для представлення граматичної і лексичної семантики та простежити порядок їхнього розташування у лівій і правій частинах словникових статей, усунути суперечності між різними елементами всередині словникової статті, здійснити редагування мікроструктури словникових статей, не порушуючи цілісності всього словника.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

Сухарина Н.М. Дієслівна семантика в аспекті інформаційної теорії лексикографічних сиcтем // Мовознавство. - 2001. - № 5. - С. 31-36.

Сухарина Н.М. Метод лексикографічного моделювання лексичної семантики // Мовознавство. - 2001. - № 2. - С. 68-76.

Сухарина Н.М. Лексико-граматичний зв'язок дієслівного керування та його представлення в Словнику української мови // Вісник Львівського ун-ту Сер. Філологічна / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. - Вип. 28. - Львів, 2000. - С. 330-333.

Сухарина Н.М. Відображення етикету в сучасній українській мові // Мова і культура. - Вип. 1. Том. 2. Культурологічний компонент мови. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2000. - С. 210-214.

Сухарина Н.М. Валентність в імпліцитній природі дієслівної семантики // Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы. Материалы конференции. - Москва - Симферополь: Крымский центр гуманитарных исследований, 1997. - С. 291-292.

Сухарина Н.М. Дієслово як організатор синтаксичної семантики непредикативних словосполучень // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 85-річчю проф. І.І. Слинька / Ред. кол. Н.В.Гуйванюк (відпов. ред.), Н.Д. Бабич, К.Ф. Герман та ін. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 125-126.

Сухарина Н.М. Правопис у забезпеченні комунікативної функції мови // Тези наукової конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології. - К., 1997. - С. 87-88.

Анотація

Сухарина Н.М. Граматична та лексична семантика українського дієслова в лексикографічній системі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01-українська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 2003.

У дисертації запропоновано та верифіковано на репрезентативному масиві українських дієслів, опрацьованих у тлумачному Словнику української мови в 11-ти томах (К., 1970 - 1980), універсальну інформаційно-лексикографічну модель для представлення та опису їхньої граматичної та лексичної семантики, побудовано комп'ютерні реалізації зазначеної моделі у вигляді низки лексикографічних баз даних. Методологічні основи розробленого інструментарію дозволили представити досліджуваний матеріал у вигляді однорідних угруповань - від найзагальніших граматичних класів до окремих лексико-семантичних груп.

У дослідженні встановлено систему лексикографічних параметрів граматичної та лексичної семантики дієслів української мови, одержано нові лінгвістичні класифікації дієслів за різними параметрами, розроблено лінійний (табличний) формат для представлення дієслівних формул тлумачення, побудовано нові типи словників.

Ключові слова: граматична семантика дієслова, лексична семантика дієслова, інформаційно-лексикографічна модель, семантична тема, диференційна сема, лексикографічна база даних.

Аннотация

Сухарина Н.М. Грамматическая и лексическая семантика украинского глагола в лексикографической системе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01-украинский язык. - Институт языковедения им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 2003.

В диссертационном исследовании предложена и верифицирована на массиве глаголов современного украинского языка (около 43 тыс. единиц, лексикографически представленных в толковом Словаре украинского языка в 11-ти томах (К., 1970 - 1980)) универсальная информационно-лексикографическая модель, интерпретирующая параметры грамматической и лексической семантики этой части речи. Построены компьютерные реализации указанной модели в виде ряда лексикографических баз данных. Методологические основы разработанных лексикографических баз данных для представления лексической и грамматической семантики глаголов украинского языка позволили представить исследуемый материал в виде однородных группировок - от крупных грамматических классов до отдельных лексико-семантических групп.

В процессе исследования получены новые классификации украинских глаголов, базирующиеся на свойствах построенных моделей. Полномасштабная декомпозиция левых частей всех глагольных словарных статей предоставила возможность по комплексному формальному признаку, представленному в символической и графической форме, провести объективную грамматическую классификацию глагольной лексики современного украинского языка. Лингвистический смысл комплексного формального признака состоит в комбинировании основных параметров грамматической семантики глагола (значения вида, типа словоизменительной парадигмы, фонетической вариации) в переделах фиксированной лексической семантики. Объективность классификации обеспечивается тем, что комплексный формальный признак не устанавливается исследователем каждый раз, а автоматически выводится из материала, зафиксированного в толковом Словаре украинского языка. Впервые для глагольной системы украинского языка определены количественные соотношения между классами лексем, которые выделяются в соответствии с основными параметрами грамматической семантики.

Проведено моделирование структуры глагольных толкований, что позволило разработать универсальную модель их декомпозиции в линейный (табличный) формат, позволяющий эксплицировать и исследовать семантические механизмы в системе глагольной лексики современного украинского языка.