Портретний опис у різних типах тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.І.МЕЧНИКОВА

УДК 82 (410): 7. 041. 5. 001. 31

ПОРТРЕТНИЙ ОПИС У РІЗНИХ ТИПАХ ТЕКСТУ

Спеціальність 10. 02. 04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

НАСАЛЕВИЧ ТАМАРА ВАСИЛІВНА

Одеса - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Мізецька Віра Ярославівна, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кухаренко Валерія Андріївна, Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, професор кафедри лексикології та стилістики англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент Дмитренко Вікторія Опанасівна, Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, доцент кафедри англійської філології

Провідна установа - Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться „ 23„ жовтня 2003 року о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41. 051. 02 в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім.. І. І. Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул.. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 13.09.2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.



АНОТАЦІЯ

Насалевич Т.В. Портретний опис у різних типах тексту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, Одеса, 2003.

Дана дисертаційна робота являє собою комплексне дослідження портретних описів (ПО) в розповідному прозаїчному тексті великої форми (романі), драматургічному тексті, літературній і фольклорній казці на матеріалі творів письменників Великобританії і США.

Мета дослідження полягає у виявленні і теоретичному обґрунтуванні композиційних і мовленнєвих особливостей ПО як різновиду композиційно-мовленнєвої форми “опис”. мовленнєвий опис портретний роман

У роботі досліджуються композиційно-мовленнєві особливості включення ПО в текст і визначається їх роль у сюжетно-композиційному плані. ПО також розглядаються з метою визначення їх ядерних і периферійних елементів. Авторка виявила кількісно-якісні характеристики, що визначають специфіку даного виду опису. Були визначені загальні й диференційні ознаки ПО в різних типах тексту.

Авторка пропонує універсальну класифікацію ПО, що дозволяє вивчати ПО в різних типах тексту.

ПО досліджуються у композиційному, лексичному, морфологічному та синтаксичному аспектах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: портретний опис (ПО), композиційно-мовленнєва форма, ядерні і периферійні елементи ПО, роман, п'єса, народна казка, літературна казка.



АННОТАЦИЯ

Насалевич Т.В. Портретное описание в различных типах текста.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки.- Одесский национальный университет им. И.И.Мечникова, Одесса, 2003.

Данная диссертационная работа представляет собой комплексное исследование портретных описаний (ПО) в повествовательном прозаическом тексте крупной формы (романе), драматургическом тексте, литературной и фольклорной сказке на материале произведений писателей Великобритании и США.

Цель исследования состоит в выявлении и теоретическом обосновании композиционных и языковых особенностей ПО как разновидности композиционно-речевой формы “описание”.

В работе исследуются композиционно-речевые особенности включения ПО в текст и определяется их роль в сюжетно-композиционном плане.

Автор предлагает универсальную классификацию ПО, которая позволяет изучать ПО в различных типах текста.

Самые обширные и содержательные ПО персонажей находятся в романах в связи с его большим объемом, а в остальных трех типах текста они менее обширны из-за их объема, адресации и способа восприятия.

Во всех исследуемых типах текста существуют ядерные элементы, т.е. те, которые непосредственно описывают персонаж, и периферийные элементы, характеризующие среду или интерьер, т.е. задающие локально-темпоральные параметры и выполняющие функцию фона и рамки.

С морфологической точки зрения во всех рассматриваемых типах текста преобладают существительные, среди которых доминируют соматизмы, являющиеся ингерентными для любого ПО.

Характерными для ПО являются изобразительные глаголы, а среди них - глаголы, отражающие жестово-мимический рисунок поведения персонажей и их передвижение в пространстве. Также представлено достаточно большое количество позессивных и экзистенциальных глаголов.

Среди прилагательных для создания ярких образов преимущественно используется колористическая лексика. Для портретов-впечатлений характерно употребление аксиологических прилагательных.

Важную роль в создании ПО в различных типах текста играют наречия степени и меры и наречия образа действия, повышающие его экспрессию и позволяющие конкретизировать различные качества и свойства личности портретируемого.

Резкие переходы от собственно повествования к описанию и наоборот не наблюдаются. Свойство соотнесенности с реальным настоящим моментом ингерентным является только для пьесы, а в остальных трех типах текста - это не обязательный момент.

Во всех типах текста превалируют времена группы Indefinite, т.к. описание, преимущественно, соотносится темпорально со временем изложения. В романах, литературных и народных сказках доминирует время Past Indefinite, а в пьесах - Present Indefinite. Время Future для ПО всех указанных типов текста, как правило, иррелевантно.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: портретное описание (ПО), композиционно-речевая форма, ядерные и периферийные элементы ПО, роман, пьеса, народная сказка, литературная сказка.



SUMMARY

Nasalevich T.V. Portrait description in different types of text. - Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Sciences in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic languages. - Odesa Il'ia Mechnikov National University, Odessa, 2003.

The dissertation deals with comprehensive study of portrait descriptions (PD) in narrative prose texts of a big form (novels), dramas, literary fairy tales of British and American writers and British folk-tales.

The aim of research is to single out and theoretically substantiate the composition and linguistic peculiarities of PD as a variety of narrative-compositional form “description”.

Compositional and linguistic peculiarities of PD in different types of text and their role are defined. Nuclear and frame elements of PD are analysed separately and in combination.

The dissertation provides the universal classification of PD, which allows studying them in different types of text.

PD is under thorough research in compositional, lexical, syntactical and morphological aspects.

KEY WORDS: portrait description (PD), narrative-compositional forms, nuclear and frame elements of PD, novel, drama, literary and folk tale.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дослідження знаходиться у руслі новітніх шукань у галузі лінгвістики тексту та присвячене вивченню портретних описів у розповідному прозаїчному тексті великої форми (романі), драматургічному творі, фольклорній та літературній казці.

Актуальність нашого дисертаційного дослідження обумовлена загальною орієнтацією сучасної лінгвістики на детальне вивчення особливостей включення портретних описів у текст твору відповідно до жанру, історичної обстановки, індивідуального почерку автора, а також відсутністю робіт, присвячених комплексному, всебічному вивченню портретних описів як різновиду композиційно-мовленнєвої форми “опис” поряд з описами інтер'єру та пейзажними описами, що дозволяє говорити про новизну запропонованого дослідження.

Не дивлячись на те, що вивченню літературного портрету у різних типах тексту був присвячений ряд робіт вітчизняних ( Аксьонова О.А., Барахов В.С., Бахтін М.М., Галанов П.Є., Кухаренко В.А., Мізецька В.Я., Нечаєва О.А., Нефьодова О.Д., Плотнікова С.М., Поспєлов Г.М., Пропп В.Я., Свинцов В.І., Семенчук І.Р., Скребнєв Ю.М., Страхов І. В., Чугунова Н.А., Шелгунова Л.М., Юдін Ю.І.) та зарубіжних (Барт Р., Вундт В., Добжинська Т., Кристєва І., Рошияну Н., Стефенс І., Томпсон С., Уеллек Р., Уорнер М., Уоррен О.) мовознавців, багато проблем так і не було вирішено. Досі немає чіткої, розгорнутої класифікації портрета як одного з видів описового контексту. До числа слабо розроблених на сьогоднішній день доцільно віднести й питання, пов'язані з вивченням лексичних та синтаксичних особливостей портретних описів, способів їх включення у структуру літературного твору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Зміст дисертаційного дослідження відповідає науковій тематиці кафедри іноземних мов Одеської національної юридичної академії „Лінгвістика тексту та основи лексикографії” (номер реєстрації 0101U001195).

Об'єктом дослідження є портретні описи персонажів у чотирьох типах тексту: романі, п'єсі, літературній та народній казці.

Предметом вивчення виступають композиційні та мовленнєві особливості антропоморфних портретних описів у вказаних типах тексту.

Матеріалом для дослідження слугували 2236 фрагментів описових контекстів романів, п'єс, літературних казок британських та американських авторів та текстів англійських народних казок, які були одержані методом випадкової вибірки.

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні та теоретичному обґрунтуванні композиційних та мовленнєвих особливостей портретного опису як різновиду композиційно-мовленнєвої форми “опис”.

Відповідно до вказаної цілі у дисертації ставляться такі основні завдання:

1) дослідити композиційно-мовленнєвi особливості включення портретного опису у текст та визначити їх роль у сюжетно-композиційному плані;

2) розглянути портретні описи з метою виявлення ядерних та периферійних елементів;

3) виявити кількісно-якісні характеристики, які визначають специфіку даного виду опису;

4) визначити загальні та диференційні ознаки портретних описів у різних типах тексту.

Наукова новизна роботи визначається тим, що у ній уперше зроблена спроба комплексного порівняльного дослідження портретних описів у різних типах тексту у залежності від різних аспектів, що дозволяє виявити набір тих ознак та особливостей, які визначають специфіку даного виду опису. Уперше було проведено багатовекторне дослідження композиційних особливостей включення портретного опису у текст твору. Уперше у вітчизняній лінгвістиці ставиться проблема мовленнєвих особливостей портретних описів у різних типах тексту, які характеризують специфіку їх сприйняття. У вітчизняній лінгвістиці відсутні праці, присвячені комплексному вивченню портретних описів у порівняльному плані.

Теоретичне значення пропонованої роботи полягає у тому, що внаслідок використання комплексного підходу до портретних описів у різних типах тексту зроблений внесок до вивчення композиційно-мовленнєвих форм, визначені й описані основні параметри портретного опису як різновиду композиційно-мовленнєвої форми “опис”, розроблена універсальна класифікація, яка дозволяє проводити багатовекторне дослідження портретних описів у різних типах тексту. Теоретична значущість полягає також в одержанні нових даних про портретний опис в історичному плані, які поглиблюють уяву про співвідношення мови, культури та історії Великобританії та США.

Практична цінність дисертації полягає у тому, що одержані у ній теоретичні положення, висновки та ілюстративний матеріал можуть знайти застосування у лекційно-семінарських курсах із стилістики та лексикологii англійської мови, інтерпретації тексту, аналітичного читання, спецкурсах із літератури США та Великобританії, а також у наукових дослідженнях студентів і аспірантів.

Методи дослідження визначаються поставленими завданнями, матеріалом, теоретичною спрямованістю роботи та мають комплексний характер. У роботі використовується порівняльний метод для цілісного аналізу текстів різних типів; контекстологічний метод для дослідження портретних описів у залежності від контексту твору; метод безпосереднього спостереження за особливостями портретних описів у різних типах тексту та метод лінгвістичного опису для планомірної інвентаризації портретних описів і пояснення їхньої побудови та функціонування з урахуванням особливостей текстів. Також був широко використаний кількісний метод, що забезпечило надійність, достовірність та об'єктивність одержаних даних. Крім зазначених методів, у дослідженні використовуються такі операції аналізу як індукція, дедукція, класифікація та порівняння.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри іноземних мов Одеської національної юридичної академії та були відображені у доповідях на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 1999-2002 рр.) та Мелітопольського державного педагогічного університету (Мелітополь, 1999-2002 рр.), а також на наукових форумах: п'ятій, шостій, сьомій та восьмій Національних конференціях TESOL (Львів, 2000р., Київ, 2001р., Чернігів, 2002р., Вінниця, 2003р.), на четвертій і п'ятій Південноукраїнських конференціях TESOL (Севастополь, 2000-2001рр.). Матеріал дослідження використовується на практичних заняттях під час проведення лексичного, стилістичного та інтерпретаційного аналізу текстів у групах студентів III-V курсів Мелітопольського педагогічного університету.

За матеріалами дисертації опубліковано 7 статей (з них 3 написані одноосібно і вміщені у фахових виданнях України) та 4 тези доповідей на конференціях.

Структура роботи. Основна мета й завдання дисертації зумовили структуру роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (210 позицій), довідників (25 одиниці), списку джерел ілюстративного матеріалу (24 одиниці). Обсяг дисертації без списку використаних джерел складає 179 сторінок. У дисертації подано 20 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розглядаються об'єкт, предмет, матеріал дослідження, обґрунтовується актуальність теми, мета, завдання та наукова новизна дисертації, представляються використані методи дослідження. Також подаються положення, які виносяться на захист. Надаються відомості про теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наукову достовірність та об'єктивність роботи. Вказується, на яких наукових конференціях оприлюднені результати досліджень, що включені до дисертації.

У розділі 1 “Портретний опис як різновид композиційно-мовленнєвої форми „опис” досліджуються основні характеристики опису як композиційно-мовленнєвої форми (КМФ), аналізуються та зіставляються існуючі класифікації КМФ, розглядаються головні композиційно-мовленнєві особливості антропоморфного опису, представлена розгорнута класифікаційна схема портретного опису (ПО) для проведення комплексного багатовекторного дослідження останнього.

У теорії тексту прийнято виділяти такі КМФ як опис, розповідь та міркування. Однак повної ясності у цьому питанні немає, тому що різні автори дотримуються різних точок зору. Багато дослідників узагалі не розмежовують КМФ та типи розповіді (ТР). Більш того, деякі автори включають КМФ до числа ТР.

Не дивлячись на деякі розбіжності, усі дослідники погоджуються в тому, що згадані КМФ не зустрічаються у тексті у “чистому” вигляді. Як правило, вони змішуються один з одним навіть у межах одного абзацу.

Деякі дослідники приділяють особливу увагу власне змістовному фактору, інші - логіко-синтаксичному, а треті на перше місце ставлять фактор динамічного потенціалу.

Власне розповідь є паратактично-динамічною КМФ; опис - паратактично- статичною КМФ; міркування - гіпотактично-статичною КМФ, що й відображено утаблиці “Кореляція типів розповіді та композиційно-мовленнєвих форм “

Специфіка опису визначається цілим рядом факторів:

фактором ступеня статичності / динамічності описів;

фактором послідовно-часових зв'язків або невласним композитом елементів;

фактором „адресант повідомлення”;

фактором типу розповіді;

фактором жанрової належності твору.

У залежності від об'єкта опису можна виділити такі види опису, як :

антропоморфні (характеристика людини);

предметні;

просторово-часові (пейзаж, інтер'єр).

Антропоморфний вид опису є предметом даного дослідження. У роботі досліджено різні класифікації літературних портретів.

Під портретом автор даної дисертації розуміє зображення зовнішніх характеристик - статичних (рис обличчя, одяг та ін.) та кінесичних (міміку, жести), а також психологічних особливостей.

Щоб одержати детально повний набір показників портретного опису, який би дозволив провести всебічний аналіз даного різновиду КМФ - “опис”, у роботі пропонується комплексна класифікаційна схема, яка охоплює велику кількість параметрів, що i дозволило провести багатовекторне дослідження:

1. У залежності від обсягу описових фрагментів виділяються автономні фрагменти портретних описів (ПО) та вкраплення ПО до інших КМФ.

У залежності від фактора адресанта виділяються у рамках ПО суб'єктивовані та об'єктивовані характеристики.

У залежності від ступеня деталізації відрізняються узагальнені та детальні ПО.

У залежності від способу опису виділяються безпосередні та опосередковані ПО.

У залежності від кількості осіб відрізняються монопортрети та групові портрети.

У залежності від показаної сторони образу персонажа виділяються зовнішні та психологічні ПО.

У залежності від ступеня стійкості початково завданих характеристик розрізняються константні ПО та неконстантні ПО.

Зовнішній портрет, являючись однією з граней художнього образу, може передати внутрішній світ людини й тому потребує найпильнішої уваги.

Зовнішні характеристики охоплюють відносно стійкі ознаки, такі, як колір очей, форма носа та ін., тобто статичні характеристики, а також кінесичні характеристики. Останні, у свою чергу, підрозділяються на міміку, жести та манеру переміщення у просторі.

Образ людини у літературі та мистецтві зазнав трансформацій, тому що кожна історична епоха являла собою певну культуру, світогляд. Оточуюче середовище наклало свій відбиток на вигляд людини й на засоби його художнього відбиття.

На форму ПО впливає також специфіка різних типів тексту. Так, у романі допускаються будь-які форми презентації ПО, як великі, так і стислі, прямі та непрямі, які уписуються до загальної структури твору. У драмі ж, навпаки, ПО прив'язані до можливостей її постановки на сцені, тобто автор обмежений у засобах показу ПО. У фольклорній казці ПО, в основному, клішовані, при описі персонажів використовуються, як правило, стійкі означення. У літературній казці така клішованість ПО менша; літературна казка має багато спільного з романом. Казкарі використовують різні форми презентації ПО.

Типи текстів, які досліджуються, відрізняються за прагматичною направленістю, способом сприйняття, типом адресата та ступенем узагальненості та абстрагування (символічності).

У розділі 2 “Композиційно-мовленнєві особливості портретного опису” досліджуються особливості ПО у текстах різних видів, первинні та вторинні форми ПО, різні способи композиційної будови ПО; аналізуються змістовно-вербальні елементи ПО, роль та місце ПО у різних типах розповіді; визначається прагматична роль конкретних видів ПО.

Матеріал для аналізу був одержаний у результаті суцільної вибірки з текстів творів англійських та американських авторів: 10 романів, 10 пєс, 20 літературних казок та 20 народних казок. Потім з кожного типу тексту було відібрано по 1000 речень, які відносяться до ПО персонажів, які i були піддані якісно-кількісному аналізу.

Щоб виявити композиційні особливості ПО у даних типах тексту, було проведено їх порівняльний аналіз. За одиницю ПО було прийнято відрізок тексту, всі описові елементи якого відносно певного персонажу або тієї ж самої групи осіб зосереджені у межах, обумовлених єдністю складу персонажів, а також місця й часу. Якщо відрізок тексту у вказаних межах повністю складається з елементів ПО, такий опис доцільно називати концентрованим ПО. Якщо ж елементи опису у межах єдності місця й часу перемішуються з елементами інших КМФ, ми маємо деконцентрований ПО.

Зустрічаються у літературних творах випадки вкраплення, коли тільки один елемент опису включається до неописового контексту. Украплення є одним із різновидів деконцентрованого опису.

Як показало дослідження, у всіх типах тексту переважають деконцентровані описи (85,8%), що дозволяє лаконічно змалювати персонаж, не призупиняючи розвиток сюжету.

Найбільший середній обсяг у словах спостерігається у концентрованих ПО (74,1 слова).

Дослідження показало, що концентровані ПО даються у творі, в основному, головним героям та другорядним, але неординарним персонажам, що дає змогу глибше проникнути у суть відповідних образів.

Якщо порівняти обсяги та розподіл елементів ПО у різних типах тексту, то найбільша кількість концентрованих ПО знаходиться у романах (22,0%), найменша - у народних казках (4,0%), найбільший середній обсяг описів у словах - теж у романах (34,2 слова), найменший - у п'єсах (21,8 слова). Високі показники у романі пов'язані з його розширеними можливостями, тобто можливостями надати повні ПО героїв, розкрити їх характери та внутрішній світ.

Найбільший середній обсяг концентрованих ПО у реченнях спостерігається у п'єсах (4,4 речення), а найменший - у народних казках (2,9 речення). Невеликі за кількістю слів описові відрізки у п'єсах (21,5 слова) достатньо детально зображують дії героїв на сцені; також ці дані обумовлені переважанням у п'єсі великого плану зображення персонажів, який не передбачає наявності найдрібніших подробиць, де автор декількома реченнями ПО замінює численні та великі ПО, які характерні для романів. У п'єсі багато сегментів узагалі розкидані по ремарках, які супроводжують репліки персонажу. Більшість з них - це непредикатні елементи, які синтаксично залежать від оточуючого неописового контексту.

Концентровані ПО характерні для інтродукційних ремарок, які автор дає у драматургічному творі для опису зовнішності, віку, атрибутики, психологічного та емоційного стану персонажів, а також мізансцени. Особливо об'ємні вони у п'єсах Ю.ОНіла, Т.Уільямса та інших драматургів першої половини XX століття.

За кількістю ПО, за обсягом ПО у словах та реченнях літературна казка наближається до роману.

У залежності від ракурсу показу зображення усі ПО можна розділити на безпосередні та опосередковані. Безпосередній спосіб показу героїв присутній у всіх типах творів, а опосередкований спосіб використовується частіше за все у романах (1,9%) та казках (народних 0,2%, літературних 1,8%). Для драматургічного тексту опосередковані ПО не характерні у зв'язку із специфікою сприйняття п'єси та її сценічною реалізацією.

Найвищий ступінь деталізації мають ПО героїв у романах, де автору надаються великі можливості представлення героїв у широких рамках роману великим, середнім та загальним планом для показу як окремих рис персонажу, так і зовнішніх узагальнюючих характеристик.

У драматургічному тексті ПО даються у відповідності до можливостей постановки п'єси на сцені, і, таким чином, переважає загальний та середній план показу персонажів; велике значення має атрибутика, яка виконує специфічну метонімічну функцію характеризації дійової особи.

Літературній та фольклорній казкам притаманний показ героїв середнім та загальним планом, а великим планом описуються, як правило, головні герої.

Типізація й індивідуалізація ПО у романах і п'єсах, перш за все, залежить від конкретного історичного періоду, в якому ці твори були написані, від індивідуального почерку та належності автора до конкретної літературної школи.

Основна частка усього сумарного ПО у всіх типах тексту, крім літературної казки, приходиться на головних героїв. Саме їм приділяється основна увага при змалюванні характерів ( показник у п'єсі складає 67,4%, у народній казці 65,0%, у романі 60,8%). У літературній казці майже у рівному співвідношенні знаходяться ПО головних (49,9%) та другорядних персонажів (50,1%). Очевидно, літературна казка розглядається авторами як своєрідне поле для експериментів: взявши, як правило, відому схему, автор дає волю своїй фантазії, підкреслюючи своєрідність різних персонажів, які відрізняються у чомусь від своїх прототипів з народної казки.

Як показало дослідження, у ПО індивідуальний портрет переважає над груповим (90,7% та 9,3%). Індивідуальні портрети використовуються, головним чином, у літературних казках (92,8%) та романах (92,3%) через великі можливості цих типів тексту у плані аналізу авторами окремих персонажів.

Групові портрети частіше за все зустрічаються у п'єсі (11,5%), як елементи опису мізансцени, та у народній казці (11,0%), в якій за певними групами закріплені певні функції. Серед групових портретів дискретні ПО (герої групи дійових осіб описуються по черзі) частіше використовуються авторами у драматургії (7,0%), а недискретні ПО (описується група персонажів взагалі, у цілісності їх характеристик) - у народній казці (7,9%).

Серед елементів опису кінесичні елементи частіше за все використовуються у пєсі (66,4%) та народній казці (59,0%), які відрізняються підвищеною динамікою; серед цих елементів опис міміки і жестів переважає у пєсі (відповідно 24,2% та 32,5%), що повязано із специфікою сприйняття дії на сцені через загальний та середній план.

Статичні елементи домінують у літературній казці (74,9%) та романі (59,9%), яким притаманна більша статика у порівнянні з пєсою та народною казкою. Серед статичних елементів у романах переважають описи облич героїв (26,7%), за допомогою яких автори намагаються передати їх характери та внутрішні якості, а у літературних казках - описи зовнішності персонажів (25,7%), які ніби випереджають розкриття образу.

ПО в авторській розповіді домінує у всіх досліджених автором типах тексту, а найвищі показники він має у пєсі (91,5%), що обумовлено, на погляд автора, великим обсягом ПО у цьому типі тексту. ПО у персонажному мовленні має найвищі показники у літературній казці (25,6%). ПО у невласно-прямому мовленні та зображально-внутрішньому мовленні частіше зустрічаються у романі (3,6% та 0,7%) та повністю відсутні у пєсі, як форми, недосяжні для передачі адекватними сценічними засобами.

У розділі 3 “Лексико-граматичні особливості портретних описів” розглядаються лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості ПО у різних типах тексту, визначається їх кореляція при створенні єдиного композиційно-мовленнєвого блоку ПО.

Виходячи з припущення, що актуалізація специфічних ознак ПО торкається й сфери лексики, було розглянуто особливості функціонування слів, які належать до чотирьох основних частин мови: загальні іменники, повнозначні дієслова, прикметники та прислівники у ПО чотирьох вказаних типів тексту.

Як показало дослідження, у всіх розглянутих типах тексту у кількісному відношенні у ПО переважають загальні іменники (40,6%), оскільки автор досліджує антропоморфний опис, який частіше за все характеризує статичні елементи ПО.

Оскільки прикметники, як правило, означають назву ознак предметів, тобто іменників, а прислівники майже завжди є ознаками дії, тобто дієслів, то було вирішено зясувати, якою ж є кореляція співвідношень цих частин мови у ПО, щоб визначити ступінь статичності / динамічності ПО. Проаналізувавши це співвідношення за формулою:

N + Adj

V + Adv,

де N - іменник, Adj - прикметник, V - дієслово, Adv - прислівник, було зроблено такий висновок: у романі ця кореляція складає 1,8, у пєсі 1,5, у народній казці 2,1, у літературній казці 1,9. Як видно, най динамічнішою є пєса, а народна та літературні казки наближаються до романної форми.

У рамках ПО існують ядерні елементи, тобто ті, які безпосередньо описують персонаж, та периферійні елементи, які описують середовище або інтер'єр, тобто ті, які задають локально-темпоральні параметри та виконують своєрідну функцію фона і рамки, як це відбувається у живописному портреті.

Спираючись на вже існуючі класифікації частин мови, авторка розділила іменники, дієслова, прикметники та прислівники на певні групи.

У всіх досліджених типах тексту у ядерній зоні ПО серед іменників переважають соматизми (38,0%), що може розглядатися як інгерентна властивість цієї КМФ. Друге місце у ПО посідає атрибутика (17,9%), яка має перевагу у драматургічних творах (24,1%), що пов'язано із специфікою кінцевого сприйняття художнього тексту - зорового, коли він трансформується у спектакль.

У периферійній зоні, яка служить фоном для ПО, переважають іменники-локативи (21,3%) та іменники-предмети інтер'єру (13,8%), які створюють своєрідну просторову рамку ПО.

Було встановлено, що композиція портрета базується на позесивних дієсловах (13,2%) та дієсловах екзистенції та розміщення у просторі (13,1%), які мають найвищі показники у літературних казках (16,2% та 17,7%). Релевантними для ПО є кінесичні дієслова, які відображають малюнок поведінки персонажів і переважають у п'єсах (18,5%). Особливою інформаційною насиченістю відрізняються зображувальні дієслова, які не тільки означають дію, але й вказують на те, яким способом вона здійснюється.

У периферійній зоні ПО спостерігається порівняно велика кількість дієслів перцепції (45,6%), медитації (42,8%) та мовлення (11,6%), які утворюють своєрідну рамку, означають ракурс показу персонажу.

В ядерній та периферійній зонах ПО усіх вказаних типів тексту переважають оцінні прикметники (29,1%), які вказують на оцінку автором або дійовими особами персонажів та їх оточення. У ядерній зоні прикметників ПО всіх типів тексту дуже високим є показник колористичної лексики (19,6%), за допомогою якої створюються яскраві образи героїв.

Важливу роль у створенні ПО у різних типах тексту відіграють прислівники, і, перш за все, прислівники способу дії, які конкретизують образ персонажу та обумовлюють динаміку ПО, підвищуючи його експресію. Ця група прислівників має перевагу у най динамічнішому з усіх типів тексту - п'єсі (52,7%).

У периферійній зоні ПО головну роль відіграють прислівники-локативи (78,1%), які створюють локальну рамку ПО.

Різкі темпоральні перепади при переході від однієї КМФ до іншої - від власне розповіді до опису й навпаки - не спостерігаються. З чотирьох досліджених типів тексту властивість співвідношення з реальним теперішнім моментом є інгерентною тільки для п'єси; у романі, народній та літературній казках це не обов'язковий момент, тому що тут зберігається спільне з розповіддю часове або темпоральне поле.

Морфологічне дослідження показало, що у всіх типах тексту домінують часи групи Indefinite, які вказують на фіксацію, констатацію фактів. У романах, літературних та народних казках переважає час Past Indefinite (83,6%, 85,2% та 93,6%), а у п'єсі - Present Indefinite (90,4%). Час Future Indefinite, як правило, не є характерним для ПО.

Групи часів Continuous та Perfect Continuous, які пов'язані з процесуальністю, для ПО в цілому іррелевантні, але час Present Continuous іноді використовується у драматургічному тексті (3,6%), для якого характерне синхронiчне співвідношення із теперішнім часом, а час Past Continuous, хоча й в обмеженій кількості, можна побачити у романі (4,1%), де переважаючим є темпоральне поле минулого. Часи групи Perfect зустрічаються у розлогих багатопланових ПО романів (4,2%).

У цілому, портрет порівняно з розповіддю є статичним, він завжди призупиняє дію, але у рамках чотирьох типів тексту найбільш динамічні описові фрагменти притаманні п'єсі, що виявляється й у синтаксичному плані: у п'єсі переважають прості структури (70,4%), а у романі, народній та літературних казках - складні (53,6%, 65,5% та 67,6%).

Зі складних структур найвищий показник мають паратактичні структури (25,5%). Найвищий показник паратактичних структур дає літературна казка (39,8%), де достатньо послідовно витримується принцип невласного композита елементів за допомогою полісинтетичного використання сполучника „and”. Друге місце серед складних структур посідають гіпотактичні структури, які переважають у народних казках (28,4%) за рахунок підрядних означальних речень, які дозволяють додати уточнення до образу персонажа.

Достатньо високі показники речень, які містять паратактичні та гіпотактичні структури одночасно, у романі (15,4%), де ПО часто поєднують у собі статичні та динамічні характеристики .

Еліптичні конструкції іррелевантні для ПО усіх типів тексту, крім драматургічного (2,0%). Лише у ПО п'єс вони представлені специфічними ремарочними фрагментами.



ВИСНОВКИ

Портретний опис слід розглядати з точки зору динаміки / статики та з точки зору логіко-синтаксичного принципу. Аналіз показав, що опис, з одного боку, наближається до власне розповіді за принципом переважання паратактичних зв'язків, тобто тут переважають або послідовно-часові зв'язки, або спостерігається невласний композит елементів. З іншого боку, він має точку зіткнення з міркуванням, будучи, як і останній, статичною формою.

Треба виділяти такі види ПО: автономні ПО та вкраплення ПО у інші КМФ; суб'єктивовані та об'єктивовані ПО; узагальнені та детальні ПО; безпосередні та опосередковані ПО; монопортрети та групові портрети; зовнішні та психологічні ПО; константні та неконстантні ПО.

Найбільш детальні та змістовні ПО персонажів знаходяться у романах через їх великий обсяг, в інших трьох типах тексту ці описи менш поширені через невеликий обсяг цих творів, а також через те, що п'єса розрахована на показ у театрі, а казки призначені, в основному, для юних читачів i тому повинні бути динамічнішими.

У всіх чотирьох досліджених типах тексту в ядерній зоні ПО частіше за все зустрічаються іменники, серед яких переважають соматизми, які є інгерентними для будь-якого ПО. Характерними для ПО є зображальні дієслова, які відображують жестово-мімічний малюнок поведінки персонажів та їх переміщення у просторі. Також представлена достатньо велика кількість позесивних та екзистенційних дієслів. Серед прикметників для створення образів використовується, переважно, колористична лексика. Для портретів-вражень характерним є використання аксіологічних прикметників. Важливу роль у створенні ПО у різних типах тексту відіграють прислівники ступеня і міри та способу дії, які підвищують експресію та дозволяють конкретизувати різні якості та властивості персонажу.

Периферійна зона ПО створює локально-темпоральну рамку ПО, яка необхідна для його комплексного сприйняття.

Властивість співвідношення з реальним теперішнім моментом інгерентною є тільки для п'єси, в інших трьох типах тексту - це необов'язковий момент.

У цілому загальний паратактичний характер ПО забезпечується за рахунок сумарного переважання простих речень та власне паратактичних структур. Достатньо велика кількість гіпотактичних структур у ПО окремих творів свідчить про те, що автор намагається не просто описувати та констатувати факти, але й пояснювати, а також аналізувати їх.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Насалевич Т.В. Деякі особливості портретних описів у різних типах тексту //Придніпровський науковий вісник. - 1998.-№130 (197).- С. 93-95.

2. Мизецкая В.Я., Насалевич Т.В., Тупикина И.А. Портретное описание в различных типах текста //Вісник Харківського державного університету.-1999. - №430.-С.92-96.

3. Насалевич Т.В. Фокус показу портретних описів у різних типах тексту //Вестник СевГТУ.-2000.-№28.-С.84-88.

4. Nasalevich T. The Main Principles of Literary Portrayal in Historical Aspect //5^th National TESOL Conference.-Lviv: 2000.-P.69-70.

5. Насалевич Т.В. Дослідження ступеню деталізації портретних описів у різних типах тексту // Сучасні тенденції у літературознавчій підготовці вчителів-словесників. - Київ - Мелітополь, 2001. - Вип. 2. - С. 110-116.

6. Nasalevich T. The main Principles of Literary Portrayal and their Linguistic Actualization //6^th National TESOL Ukraine Conference.-Kyiv: 2001.-P.48-49.

7. Nasalevich T. Portrait Descriptions in Different Types of Texts //5^th Southern Ukraine TESOL Conference.-Sevastopol: 2001.-P.14-15.

8. Насалевич Т.В. Композиція портретних описів у різних типах тексту // Культура народов Причерноморья. - 2002. - №29. - С. 145-148.

9. Насалевич Т.В. Класифікація портретних описів //Науковий вісник Чернівецького університету. - 2002. - Вип. 136. - С. 48-52.

10. Насалевич Т.В. Особенности портретных описаний в различных типах повествования // Культура народов Причерноморья. - 2002. - №31. - С. 203-206.

11. Nasalevich T. Genre Specificity of Portrait Descriptions //7^th National TESOL Ukraine Conference. - Chernihiv: 2002. - P. 149.

Размещено на Allbest.ru