Крилаті слова в російській мові: системно-функціональний та лексикографічний аспекти

Стабілізація КВ, як показав аналіз, специфічна. На відміну від ідіом, вона легко моделюється: за рідкісним винятком, ептонімотворчий контекст не тільки стабільний, але й єдиний. При цьому омонімічний прототипу зворот може і не зникати, а функціонувати в мові паралельно з тим КВ, який закріпився в певній формі, відмінній від початкової. Найбільш поширеним способом стабілізації і філіації форми КВ є синонімічна заміна: и вменяешь мне грехи юности моей (Іов, 13, 26) < грехи молодости; грехи юности; “Край непуганых идиотов”. Самое время пугнуть < страна непуганых идиотов. Така заміна часто обумовлена тим, що лексичний склад, граматична конструкція осучаснюються, пор.: хожение за три моря > хождение за три моря; многоуважаемый шкап > многоуважаемый шкаф; Взявшие меч - мечем и погибнут > Взявшие меч от меча и погибнут).

Абстрагування від першоджерела вимагає зменшити частку ситуативно зумовленої лексики, що сприяє співвідношенню не з одним фактом позамовної дійсності, а з безліччю, тому КВ втрачають передусім займенник, що виконують дейктичну функцію. Формування КВ ведеться і по лінії звільнення від інших слів із послабленим лексичним значенням, а також втрати зворотів, граматично не пов'я- заних із членами речення або таких, які ускладнюють його, наприклад: Раз в стране бродят какие-то денежные знаки, то должны же быть люди, у которых их много < Раз в стране бродят денежные знаки, то должны быть люди, у которых их много; Экзамен для меня - всегда праздник, профессор! < Экзамен для меня - всегда праздник. Рідше зустрічається, як і в ідіоматиці, розширення компонентного складу, зумовлене прагненням мовця: 1) конкретизувати семантику звороту (Сколько вам нужно для полного счастья?); 2) ідентифікувати КВ (картина Репина “Не ждали!”); 3) створити комічний ефект “Да будет свет!” - сказал монтер и вынул спички из кармана). В останньому випадку з'являється, так би мовити, ептонімічний палімпсест (пор. И рече Бог: да будет свет) .

Свою специфіку має і становлення семантичних характеристик ептонімів. Так, якщо префразеологічний аспект, за Н. М. Кириловою (1986 р.), відображає світогляд народу, преептонімічний - автора тексту-джерела. Це контекстуально зумовлене значення прототипу виступає основою формування семантики ептонімів. Тому з широкого спектра об'єктів позамовної дійсності мовець, знайомий з текстом-джерелом, при інтерпретації КС(в) вибирає єдине можливе: от двух до пяти (не годин, метрів тощо, а років), великий и могучий (не союз, не блок, а “русский язык”).

Діалектика формування семантики цих КВ полягає в зіткненні прямого значення його компонентів, кожний з яких робить свій внесок у декодування всього звороту, і похідною семантикою самого КВ, що веде до створення особливого ептонімічного значення. Останнє, за своїм характером аналітико-синтетичне, номінативно-похідне, цілісно конотоване, зорієнтоване на гру, жарт, іронію, на апеляцію до авторитету, на специфічну образність, яка виникає на денотативному рівні завдяки співвіднесенню об'єкта першоджерела з об'єктом актуального повідомлення.

У багатьох випадках становлення семантики КС(в) супроводжується докорінним перетворенням первинного значення. Таке перетворення відбувається в цілому так само, як і розвиток вторинних значень номінативних одиниць, що не мають знаку авторства: через метафоризацію, метонімізацію, розширення та звуження значення. Його особливості полягають у тому, що, наприклад, з усіх типів метонімічного перенесення в ептонімії реалізується тільки один, що набуває вигляду “ім'я (антономасія) персонажа - прізвисько виконавця ролі (або - рідко - автора тексту)” (Штирлиц - артист В. Тихонов; сладкая женщина - актриса Н. Гундарева; Мегрэ - Ж. Сіменон). Специфічно ептонімічний, хоч і непродуктивний, шлях переосмислення відбувається через помилкову інтерпретацію прототипу, що вирізняє КВ-біблеїзми, пор.: ложь во спасение `неправда, яка корисна для того, кого обманюють' < Ложь конь во спасение `неміцний кінь, щоб урятуватися'; Блаженны нищие духом; Мне отмщение, и аз воздам (як виправдання власної протидії злу).

Ептоніми, що отримали своє оформлення як готові мовні засоби номінації та характеризації об'єктів і ситуацій дійсності, масово відтворюються внаслідок дії чинників внутрішнього і зовнішнього порядку. До внутрішніх причин належить передусім настанова мовця на експресивізацію висловлювання, що реалізується завдяки великій номінативній цінності, двоплановості КС(в), яка дає змогу за допомогою малої форми виразити глибокий зміст, багату гаму почуттів і оцінок, вступити в гру зі співрозмовником, провести тестування його його соціально-культурних пріоритетів. Очевидно, набирає чинності також закон економії зусиль: мовець експлуатує квазістереотипічні властивості ептонімів, які базуються на їхній внутрішній формі, що зберігає унікальну для мовних одиниць музичну і кінематичну інформацію, якщо КВ походять з творів мистецтва. Специфіка відтворення КВ із текстів “ускладненої фактури” мови (Ю. В. Рождественський) - пісень, кінофільмів, телепередач - полягає в тому, що вони не просто вимовляються, а виконуються (пор. імітацію голосу, копіювання міміки, жестів актора). До зовнішніх чинників, що спричиняють появу КС(в) у мові, потрібно передусім віднести збудження нервових центрів під впливом якого-небудь сигналу ззовні - вербального чи невербального, що веде до утворення асоціативних реакцій - ептонімів (пор. ситуацію, коли промінь зимового сонця торкнувся обличчя (невербальний сигнал), і коментар: “Мороз и солнце - день чудесный”, фразу На улице солнце, а мороз минус 20! - і ті самі пушкінські слова у відповідь (вербальна парадигматична асоціація), початок репліки одного співбесідника Холодина! Мороз! - і закінчення другим: ...и солнце, день чудесный (вербальна синтагматична асоціація).

У функціонуванні КВ виявляються універсальні риси, притаманні інтертекстуальним елементам: одні з таких рис відображають особливості, властиві літературній мові загалом, і характеризують формування та динаміку розвитку ептонімічного корпусу, інші - їхню участь у створенні прагматикону кожного мовця, який прагне посилити вплив на адресата за допомогою узуальних або оказіонально перетворених КВ.

Встановлення меж трансформації КВ дало змогу виявити найголовнішу загальну закономірність, зумовлену єдністю форми і змісту будь-якої мовної одиниці. При цьому збереження сталості вислову в процесі його зміни забезпечується перерозподілом формального та змістового співвідношення в його структурі. Отже, чим кардинальніше перебудована форма, тим більше навантаження лягає на зміст, тобто він має бути максимально наближеним до узуального; і навпаки, чим більше модифіковано зміст, тим важливішою стає роль форми, що вимагає мінімальної видозміни звороту.

Трансформований КВ характеризується одночасною наявністю щонайменше двох суворих відповідностей інваріантові: лексичної (збереженим може бути лише один ключовий компонент) та структурної. Повне перетворення лексичного наповнення допускають тільки унікальні структури, пор.: песнь песней K “Лира лир” (назва збірки віршів С. Боброва, 1917 р.); “Книга книг” (назва журнальної статті про видання світової літератури у скороченому переказі), фестиваль фестивалей (Смотри - и отбыли фестиваль украинской эстрадной песни. Фестиваль фестивалей - з газети).

Таким чином, і становлення, і функціонування ептонімів свідчать про наявність у них ознак, специфіка набору і вияву яких забезпечує їхнє входження до особливого розряду експресивно забарвлених номінативних одиниць.

У четвертому розділі “Основні принципи ептографії” висвітлено авторське бачення лексикографічного опрацювання КС(в) у спеціальних словниках.

Повноцінний словниковий опис розкриває онтологічну природу мовних утворень. Його повнота й адекватність забезпечується у квантитативному аспекті переліком усіх класифікаційних ознак, які вказують на системні (парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні), прагматичні, функціональні, етимологічні властивості максимальної кількості представлених слів / висловів, а у квалітативному - їхнім аналізом, результати якого вербалізуються в коментарях, чіткістю дефініцій, що досягається за допомогою відповідного вирішення завдань, пов'язаних з обсягом і типом словника, а також метамовою, здатною експлікувати значення без утрат істотної для сприйняття та усвідомлення інформації.

Виникнення нових типів (фактур) текстів-джерел, що вимагають адекватного відображення в словниковій статті, сучасні технічні засоби, новітні лексикографічні підходи в опублікованих у кінці XX - на початку XXI ст. довідниках, присвячених утворенням цитатного походження, а також, сподіваємося, пропонована нами ептонімічна концепція, яка трактує ептоніми як іпостасну форму поєднання двох контекстів - вихідного й актуального, дозволяють внести істотні уточнення в лексикографічний опис КС(в).

Згідно з цією концепцією, виразність ептонімів формується за участю трьох векторів: прототипічного (первинний контекст зумовлює внутрішню форму звороту), системного (кожне КС(в) є одиницею мови зі своїми семантико-структурними ознаками), актуального (мовець пропускає зворот крізь призму особистісного бачення і “підганяє” його під вербалізовану ситуацію). Усі три складники ептоніма можуть і мають бути відображені у словнику. Відповідно словникова стаття має містити три блоки інформації: перший - блок тексту-джерела; другий - блок, що охоплює узуальні ознаки КС(в); третій - блок вторинних текстів, які використовують це КС(в). У останньому блоці широко відбивається оказіональне перетворення ептонімів.

Крім того, актуальним стає створення мультимедійного варіанта словника крилатих слів, при створенні якого практично знімаються обмеження в обсязі відомостей, що пропонуються користувачеві, а також виникає можливість застосувати різні способи відображення КС(в) згідно з типом інформації, ізоморфним першоджерелам: текстовим, фотографічним, аудитивним, аудіовізуальним.

Нові технічні засоби подачі матеріалів стосуються двох рівнів такого словника - макроструктурного і мікроструктурного. І макро-, і мікроструктура ептографічного твору легко трансформуються. Переструктурація здійснюється залежно від аспекту змісту, який може зацікавити потенційного користувача. Наприклад, у словнику, крім абеткового розташування, пропонується систематизація за автором, жанром першоджерела, мовою оригіналу і мовою цитування. Мікроструктура мультимедійного словника крилатих слів може бути дво- або трирівневою, тобто словникова стаття організується як гіпертекст: на першому рівні відображено найбільш важливі для характеристики мовного утворення факти, на другому і третьому - додаткові відомості залежно від ступеня значущості (наприклад, у блоці джерела - екфразиси, інформація про оцінку твору суспільством), навіть згруповані відповідно до конкретних, призначених для користувача потреб ілюстрації (у блоці вторинних текстів).

Деякі принципово важливі положення ептографії мають інноваційний характер: (а) у першому блоці потрібно дати чіткіше визначення того, що становить прототип: вислів історичної чи міфічної осіби; фрагмент твору, документа (із вказівкою, яким елементом архітектоніки первинного тексту він є: назвою, ім'ям персонажа, початком, приспівом тощо); відтекстовий зворот (усі ці відомості детермінують обсяг і якість інформації, що подається у словниковій статті про першоджерело); (б) у другому блоці мають бути наведені так звані типові трансформації, що схематично відображають найбільш частотний варіант перетворення (зазвичай алгебраїзується “найуразливіший” компонент (компоненти), наприклад: Автомобиль не роскошь, а средство передвижения < N не роскошь, а средство S, пор. назви газетних статей: Подарок - не роскошь, а средство существования; Радиотелефон - не роскошь, а средство защиты от грабителей; Велосипед - не роскошь, а средство транспортировки краденого; Паром - не роскошь, а средство экономии топлива; Хорошие очки - это не роскошь, а средство защиты; Спасение N - дело рук самих N < Спасение утопающих - дело рук самих утопающих; семантико-граматичні ознаки, що зберігаються, пояснюються: Весна. Грачи прилетели < N [время года]. S прилетели; Иван Васильевич меняет профессию < NS [имя, отчество] меняет профессию); також мають бути описані манера вимови, супровідні жести; крім того, слід зазначити переважні стилі (нерідко єдиний стиль), у яких КС(в) функціонує, і частотність (хоча б відносна) використання; (в) в екземпліфікаційній частині можуть цитуватися не тільки традиційні тексти, але й сучасні текстові форми, наводитися графічні твори з написами (пор., наприклад, широке застосування КВ у карикатурах).

Даний підхід може бути врахований також при складанні мультимедійної версії загальномовного тлумачного словника.

У висновках подано підсумки дослідження відповідно до поставленої мети і завдань:

1. У феноменологічному плані ептонім є іпостасною формою поєднання двох контекстів - вихідного й актуального: виступаючи за походженням цитатою з одного тексту, він, стабілізувавши у процесі функціонування свої семантико-структурні параметри, включається в інший як готова одиниця великого експресивного заряду внаслідок асоціативно-генетичного зв'язку з першоджерелом. Інакше кажучи, КС(в), або ептоніми, - це національно-культурно детерміновані та соціумно орієнтовані мовні знаки, які відносно широко відтворюються в значенні, відмінному від вихідного (переносному, образному), при збереженні живого зв'язку з першоджерелом (автором, текстом). До ептонімів належать імена персонажів, назви місця дії, найменування ключових для розвитку сюжету реалій з популярних художніх і кінематографічних творів, а також більш-менш точні й лаконічні вислови історичних або міфічних осіб, назви та уривки вербально імпринтованих художньо-белетристичних, кінематографічних, наукових, навчальних, масмедійних текстів або звороти, створені на основі них. Особливе походження КС(в) детермінує експресивність, яка виявляється принаймні по лінії “своє” -- “чуже”.

2. Ептонімізація прототипів та подальше функціонування КС(в) як яскравих експресивно забарвлених номінативних засобів із живою внутрішньою формою пояснюється з психолінгвістичного погляду явищем, яке називаємо вербальним імпринтингом. Можна сказати, що КС(в) належать до феноменів, які, за Л. Леві-Брюлем, базуються на “колективних уявленнях”, що нав'язуються окремій особі.

3. На ступінь ептонімічності впливають не тільки екстралінгвальні внутрішні і зовнішні чинники, але і власне лінгвістичні: існування загальномовного омоніма; наявність своєрідних компонентів у складі КВ; особливості побудови і поширеність звороту, що має ідентичну з КВ структуру.

4. Закріплення КС(в) у системі російської мови пов'язане зі стабілізацією структурних ознак ептоніма і розвитком у нього специфічної образності. Процес формальної стабілізації притаманний в основному КВ. Власні імена з сучасного російського ономастикону зазвичай виступають у своєму початковому вигляді. При відтворенні кіно- та телефраз мовці прагнуть наблизитися до прототипу, імітуючи гру актора. У російській мові перетворення слів на крилаті реалізується за певними стабілізаційними моделями. Власним іменам з іншомовних текстів притаманна фонетична адаптація, онімам будь-якого походження - варіативність прізвище персонажа || ім'я та прізвище персонажа. Стабілізація більшої частини КВ російської мови здійснюється у напрямку спрощення структури, заміни застарілих форм, слів. У варіантних КВ здебільшого один з варіантів за формою збігається з прототипом.

5. Поява у мові КС(в) пояснюється взаємодією внутрішніх та зовнішніх чинників. Актуалізація, яка має асоціативну природу, ініційована: (а) своєрідністю ептонімів як двопланових одиниць зі специфічною внутрішньою формою, що зберігає, зокрема, унікальну для мовних одиниць аудіовізуальну кінематичну інформацію; (б) активністю в соціально-політичній сфері, зумовленою постійним пошуком нових засобів експресивності; (в) в усному спілкуванні ще й театралізованістю висловлення.

6. У мові КС(в) функціонують за правилами, зумовленими їхньою інтертекстуальною природою: (1) ептоніми, як і взагалі інтертекстуальні елементи, є прикметою будь-якого ідіолекту; (2) у розвинених літературних мовах найбільш продуктивним джерелом цитат загалом і ептонімів зокрема є сакральні тексти (у російській традиції - Біблія); (3) серед авторських текстів твори тих письменників, які зіграли основну роль у становленні сучасної літературної мови, посідають перше місце за обсягом цитованого матеріалу (у російській мові найвища питома вага притаманна пушкінським висловам); (4) проникнення у живу мову авторських висловів часто пов'язане з утратою знаку авторства (у найзагальнішому вигляді можна виділити такі етапи: цитата K цитата-ремінісценція K крилате слово / зворот K фразеологізм / прислів'я); 5) неоднослівні звороти зазнають оказіональних структурних перетворень.

7. КВ, як і інші неоднослівні одиниці, активно використовуються як засіб мовної гри, експресивізації висловлень шляхом видозмінювання їхніх формально-семантичних характеристик. Широке дослідження процесу мовленнєвої трансформації КВ свідчить про можливу деструкцію, як формальну, так і семантичну, - своєрідне розпорошення первинної єдності цього мовного знака. Межею трансформації КВ є таке перетворення, при якому зберігаються принаймні два компоненти узуального варіанта звороту - ключового слова та його базової схеми.

8. І становлення, і функціонування ептонімів свідчать про наявність у них ознак власне мовної одиниці. Специфіка набору і вияву мовних ознак КС(в) дає змогу стверджувати, що ці феномени становлять особливий розряд експресивно забарвлених номінативних утворень і посідають рівноправне щодо одиниць, які не мають знаку авторства, становище в лексико-фразеологічній системі російської мови.

9. Сучасні КС(в), які найчастіше походять із текстів ЗМІ і зберігають у своїй семантиці аудіовізуальний образ, можуть бути найповніше описані тільки у масмедійній версії словника крилатих слів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Крылатые слова как объект лингвистического описания: история и современность - К.: ИПЦ “Київський університет”, 2002. - 294 с. (Монографія). (Рецензії: 1)

2. Шулежкова С. Г. Дядечко Л. П. Крылатые слова как объект лингвистического описания: история и современность // Русистика: Сб. науч. трудов. - Вып. 2. - К., 2002. - С. 102-105; 2)

3. Григораш А. М. Крылатые слова: проблема лингвистического описания // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць. - К., 2002. - С. 157-162).

4. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова - крилаті слова (материалы для словаря): Учебное пособие. - К.: Вид. дім “Комп'ютерпрес”, 2001-2003. - Ч. 1. - 145 с.; Ч. 2. - 199 с.; Ч. 3. - 231 с.; Ч. 4. - 213 с.

5. Григоренко В. Крылатые, как Боинги, слова // “2000”. - 2001. - 5 окт.; 2) Черненко А. Пернатые слова // Зеркало недели. - 2001. - 27 окт.;

6. Кудрявцева Л. А., Черненко А. А. Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи: крылатые слова -- крилаті слова (материалы для словаря): Уч. пос. - Ч. 1-2. - К., 2001 // Вестник МАПРЯЛ. - М., 2002. - № 34. - С. 49-51; Инф. бюллетень УАПРЯЛ. - К., 2002. - № 3. - С. 49-53.)

7. Ассоциативная природа актуализации предшествующих текстов // Рус. языкознание. - Вып. 20. - К., 1990. - С. 131-136.

8. Семантика цитат-реминисценций в оценочном аспекте // Рус. языкознание. - Вып. 24. - К., 1992. - С. 36-41.

9. Иррадиация темы как прием актуализации вторичных номинативных единиц в современном фельетоне // Вiсник Днiпропетровського ун-ту. - Вип. I. - Днiпропетровськ, 1993. - С. 27-33.

10. Лiнгвiстичний статус цитат-ремінісценцiй у сучасних українській та російській мовах // Вiсник Київ. ун-ту: Лiтературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - Вип. 2. - К.,1994. - С. 102-109.

11. Про формування нових тенденцiй у збагаченнi української фразеологiї (на матеріалі крилатих виразiв) // Opera Slavica IV. - Вип. 2. - Брно, 1994. - С. 20-30.

12. Крылатые слова и выражения как средство вторичной номинации // Семантика языковых единиц: Доклады V Международной конференции. - М.: Физкультура, образование и наука, 1996. - Т. 1. - С. 133-134.

13. Ильфо-петровские крылатые выражения в русском языке // Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 1997. - № 6. - С. 36-38. [В ін. ред. див.: Утром - роман, вечером - крылатое слово // Рус. речь. - 1998. - № 5. - С. 123-127.]

14. Словарь ильфо-петровских крылатых выражений // Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 1997. - №7-8. - С. 19-29.

15. О двух горьковских афоризмах // Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 1998. - № 1. - С. 11-13.

16. Словарь крылатых выражений из песен В. Высоцкого // Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 1998. - № 5-6. - С. 42-45.

17. О влиянии экстралингвистических факторов на формирование фонда крылатых слов русского языка (на материале толстовских выражений) // Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 1998. - №7-8. - С. 17-19.

18. Внутренняя форма крылатых выражений // Семантика языковых единиц: Доклады VI Междунар. конф. - М., 1998. - Т. 1. - С. 250-252.

19. Л. А. Булаховский о крылатых словах и выражениях // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур: Пам'яті акад. Л. Булаховського. - К.: Знання, 1999. - С. 55-62.

20. О пушкинской стихии в русской фразеологии // Рус. язык в школе. - М., 1999. - № 3. - С. 74-81. [В ін. ред. див.: Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 1999. - № 1. - С. 10-12.]

21. Пушкинские крылатые выражения в контексте интертекстуальных универсалий // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. - Вып. 1. А. С. Пушкин и проблемы мировой культуры. - Т. 2. - К.: Логос, 1999. - С. 201-205.

22. И дольше века длится жизнь... (Крылатые выражения Бориса Пастернака) // Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 2000. - № 3. - С. 27-28; Радуга. - К., 2000. - № 1. - С. 136-139.

23. Термины “крылатые слова” / “крылатые выражения” в их исторических и типологических взаимосвязях // Мова і культура. - К.: Вид. Дім Дм. Бураго, 2000. - Вип. 2. - Т. 2. - С. 70-76.

24. Крылатые слова Достоевского (дополнение к сб. Н. С. и М. Г. Ашукиных) // Русская литература: Исследования. Сб. науч. тр. - Вып. II: Достоевский и ХХ век. - К.: Логос, 2000. - С. 213-217.

25. К проблеме “Пушкин и литературные языки мира” (в свете закономерностей в области интертекстуального) // Пушкин: Альманах. - Вып. 2. - Магнитогорск: МагнитГУ, 2000. - С. С.74-8115-25.

26. О формировании терминосистемы в сфере изучения крылатых слов // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур: Пам'яті акад. Л. Булаховського. - К.: “Київ. ун-т”, 2000. - С. 173-181.

27. Фиксация и семантизация крылатых слов и их прототипов в древнейших лексикографических памятниках (приточниках) // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць. - К.: Знання, 2001. - С. 73-79.

28. Фиксация и семантизация крылатых слов и их прототипов в азбуковниках // Система і структура східнослов'янських мов (До 200-річчя з дня народження В. І. Даля): Зб. наук. праць. - К.: Знання, 2001. - С. 109-115.

29. Исследование семантики крылатых слов (метод двойной аппликации) // Русистика. - Вып. 1. - К., 2001. - С. 9-13.

30. Крылатые слова в толковых словарях русского языка XX века // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур: Пам'яті акад. Л. Булаховського. - Вип. 3. - Ч. 2. - К.: ВПЦ “Київ. ун-т”, 2001. - С. 42-50.

31. Специфика воспроизводимости и устойчивости крылатых выражений // Наукова спадщина проф. С. В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць. - Ч. 1. - К.: ВПЦ “Київський ун-т”, 2001. - С. 339-346.

32. Категория крылатых слов в бытовой и научной интерпретации // Мова і культура. - К.: Вид. Дім Дм. Бураго, 2001. - Вип. 3. - Т. 3. - С. 57-64.

33. Из истории слов и выражений: Положить душу свою за други своя // Рус. речь. - М., 2001. - № 4. - С. 89-92. [Перевид. з доп. та уточн.: Рус. язык и лит. в уч. заведениях. - 2002. - № 2. - С. 36-38.]

34. Фіксація та семантизація крилатих слів та їх прототипів у найдавніших лексикографічних пам'ятках (ономастиконах) // Укр. мовознавство. - Вип. 23. - К., 2001. - С. 46-52.

35. Крылатые слова в толковых словарях русского языка XVIII - начала XX в. // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць. - К.: Знання, 2002. - С. 109-113.

36. Остенсивное толкование слов (от Даля до наших дней) // В.И. Даль и современные филологические исследования: Сб. науч. раб. - К.: “Київ. ун-т”, 2002. - С. 148-157.

37. Когда крылатое слово крылато // Русистика. - Вып. 2. - К., 2002. - С. 6-13.

38. Роль телетекстів у демократизації сучасної російської та української мови (на матеріалі крилатих висловів) // Вісник Київ. міжнар. ун-ту: Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. - Вип. І. - К., 2002. - С. 145-158.

39. Про диференційні ознаки крилатих слів // Українське мовознавство. - Вип. 25. - К., 2003. - С. 30-36.

40. “Печать авторства” крылатых слов в современном языковом сознании // Русское слово в мировой культуре: Мат-лы Х Конгресса Международной ассоциации преподавателей русского языка и литературы. Санкт-Петербург, 30 июня - 5 июля 2003 г. Пленарные заседания: сб. докладов. В 2-х т. - Т. І. - СПб., 2003. - С. 91-100.

41. Гоголевские крылатые выражения (материалы к словарю) // Гоголь и современность (к 185-летию со дня рождения). - К.: Укр. общество рус. культуры “Русь”, 1994. - С. 210-218.

42. Словарь новых крылатых выражений и его использование в учебных целях // Проблемы учебной лексикографии: состояние и перспективы развития. Материалы общесоюз. конф. - Симферополь, 1992. - С. 65-66.

43. Новые крылатые выражения в русском и украинском языках // I Gornadas Andaluzas de Eslavistica. La Eslavistica Europa: Problemas y Perspectivas. Resumen de Ponencias y Comunicaciones. - Гранада, 1992. - С. 25-27.

44. Булгаковские тексты - источник пополнения фонда крылатых выражений рус. языка // Творчество М. Булгакова: К 100-л. со дня рождения. Сб. науч. работ. - К., 1992. - С. 153-156.

45. О стилистической тональности как особой разновидности стилистического значения // Стилистика русского языка: Теоретический и сопоставительный аспекты. - Ч. I. - Киев; Харьков, 1993. - С. 33-34.

46. О фразеологизации выражений, восходящих к тексту-источнику // Диалектические процессы во фразеологии: Тезисы докладов межвузовской науч. конференции. - Челябинск, 1993. - C. 134-135.

47. Семантика цитат-реминисценций // Семантика языковых единиц: Доклады IV м/нар. конференции. - М.: Альфа, 1994. - Ч. 2. - С. 25-27.

48. Пушкинские крылатые выражения (материалы к словарю) // Материалы Пушкинской науч. конф.: 1-2 марта 1995 г. (к 200-летию со дня рождения А. С. Пушкина). - К.: Киев. ун-т, 1995. - С. 151-155.

49. Есенинские крылатые выражения (материалы к словарю) // Сергей Есенин: Науч. статьи и материалы м/нар. конференции, посв. 100-летию со дня рождения поэта. - К.: Укр. общество рус. культуры “Русь”, 1996. - С. 131-134.

50. Метод двойной аппликации и его значение для теории крылатых выражений // Фразеологизм и слово в системе языка: Тезисы докладов и сообщений международного симпозиума. - Новгород: НовГУ, 1996. - С. 69-71.

51. Телетексты как источник крылатых выражений // Фразеология и миропонимание народа: Материалы м/нар. науч. конференции. - Ч. 2. - Тула: Изд-во ТГПУ, 2002. - С. 123-128.

52. Словарь новых крылатых слов русского и украинского языка: цели, принципы составления, структура // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах: Матеріали Всеукр. наук. конф. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 276-279.

АНОТАЦІЇ

Дядечко Л. П. Крилаті слова в російській мові: системно-функціональний та лексикографічний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

У дисертації на аналізі понад 3000 одиниць у 15 000 слово- та фразовживаннях обґрунтовується мовний статус крилатих слів, які є іпостасною формою поєднання двох контекстів - вихідного та актуального. За походженням крилатий зворот - це більш-менш точна цитата з одного тексту; стабілізувавши свої семантико-структурні параметри в процесі функціонування, він включається в інший текст як готова одиниця значного експресивного заряду (принаймні по лінії “своє” -- “чуже (авторитетне)” слово).

У праці виявлено найбільш типові семантико-структурні стабілізаційні моделі крилатих слів / виразів у російській мові, розкрито особливості категорії ептонімічності (“крилатості”) - головної ознаки крилатих слів, яка виникає і закріплюється внаслідок дії вербального імпринтингу. На ступінь ептонімічності впливають не тільки екстралінгвальні внутрішні і зовнішні чинники, але і власне лінгвістичні: існування загальномовного омоніма; простота конструювання і частота функціонування звороту, який має ідентичну з крилатим висловом структуру.

Специфіка сучасних крилатих слів має бути відображена в мультимедійному варіанті словника, здатному адекватно передати інформацію, яку несе першоджерело - невербальний текст або текст ускладненої фактури (теле-, кінотекст).

Ключові слова: крилаті слова та вирази, ідіоми, авторські цитати, фразеологія, ономастика, лексикографія, метод аплікації, імпринтинг, масмедійні тексти.

Дядечко Л. П. Крылатые слова в русском языке: системно-функциональный и лексикографический аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

На материале более 3000 единиц (треть из которых атрибутирована в ходе исследования) в 15000 слово- и фразоупотреблениях с привлечением разработанного автором метода двойной аппликации доказывается языковой статус крылатых слов и / или выражений (обозначенных также как эптонимы), в феноменологическом плане представляющих собой ипостасную форму сопряжения двух контекстов - исходного и вторичного. Являясь по происхождению цитатой из одного текста, эптоним, в процессе функционирования стабилизовав свои семантико-структурные параметры, включается в другой как готовая единица большого экспрессивного заряда в силу ассоциативно-генетической связи с первоисточником.

В качестве дифференциальных признаков крылатых слов и / или выражений определены: 1) принадлежность к лексико-фразеологическому фонду национального языка как следствие массовой воспроизводимости в единстве формы и содержания в ситуации, не идентичной той, которая изображена в первоисточнике, и узнаваемости в процессе коммуникации; 2) специфическое происхождение (создание определенным лицом; принадлежность к определенному массмедийному тексту, память о котором сохраняется в семантической структуре КС(в); 3) экспрессивность, проявляемая, как минимум, в апелляции к чужому мнению, но часто выступающая как сочетание образности, оценочности, эмотивности или изобразительности; 4) культурно-национальная и социумная стереотипизированность; 5) тенденция к компактности (у раздельнооформленных образований).

Закрепление эптонимов в языке осуществляется благодаря явлению, которое условно названо “вербальным импринтингом”.

Эптонимичность как сущностный признак КС(в) носит ярко выраженный диалектический характер, обусловленный как индивидуальными, так и супраиндивидуальными факторами лингвистической и экстралингвистической природы, что влечет за собой качественные скачки, переводя цельнооформленные единицы в “безымянные” лексемы, а раздельнооформленные - в “безымянные” фразеологизмы или выражения с аналитическим значением, вытекающим из значений его компонентов и лишенным авторских коннотаций.

Эптонимичность прямо зависит от степени апплицируемости, т. е. фактически от того, насколько ярко проявляется авторское начало (“рука мастера”) в том или ином КС(в), а также частоты встречаемости формально совпадающего с ним речеобразования.

Анализ структурных и семантических преобразований исходных фрагментов при превращении последних в крылатые наглядно показывает формирование в русском языке стабилизационных эптонимических моделей. Формально-семантическая стабилизация обычно реализуется по линии упрощения структуры, осовременивания лексического состава, но не исключает творческого поиска народа, создающего эптонимические палимпсесты.

Специфика эптонимов как языковых феноменов в настоящее время (с учетом возникновения новых фактур речи) может быть раскрыта в современных словарях: в электронном варианте можно воссоздать первоначальный образ любой речевой фактуры (включая аудитивный и аудиовизуальный) фактически без потерь в содержании. В основу предлагаемой машинной версии словаря крылатых слов кладется принцип адекватного полномасштабного описания с привлечением максимально возможного количества разнообразных (в т. ч. из произведений синкретических жанров) подтверждающих примеров. Макроструктура такого словаря должна быть подвижной, что отвечает запросам любого читателя, микроструктура - в соответствии с ипостасной концепцией эптонима - трехчастной, отражающей: 1) обращенность КС(в) к тексту-источнику, 2) закрепленность в качестве общенационального феномена, 3) особую прагматическую нагруженность в тексте, использующем эту специфическую единицу.

Привлечение примененной методики анализа открывает широкие горизонты для филологической интерпретации разных типов единиц цитатного происхождения, которые привлекают пристальное внимание в бурно развивающейся лингвокультурологии, лингвистике текста, для дальнейшего развития теоретических принципов лексико-фразеологического учения, общей лексикографии.

Ключевые слова: крылатые слова и выражения, идиомы, авторские цитаты, фразеология, ономастика, лексикография, метод аппликации, импринтинг, массмедийные тексты.

Dyadechko L. P. Winged Words in the Russian Language: Systematic, Functional and Lexicographic Aspects. - Manuscript.

Theses for Doctor Degree in Philology. Speciality 10.02.02 - Russian language. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2003.

The dissertation applies over 3000 units in 15-thousand items of word- and phrase usage to account for the language status of winged words, which are the hypostatic form of contexts adjunction. Being a more or less exact extract from one text, they stabilize their semantic and structural parameters in the process of functioning and are inserted in another text as ready for use items of great expressive force, becoming apparent at least as “one's own” - “somebody else's” as a result of association-genetic connection with the primary source.

The dissertation outlines the most typical semantic-structural stabilization models of winged names and words in the Russian language.

The author reveals the peculiarities of the category of eptonymity that is the main characteristic of winged words, which appears and is fixed as a result of verbal imprinting action. The eptonymity degree is influenced not only by extralinguistic internal and external factors but also by linguistic ones, namely: homonym existence, construction simplicity and usage frequency of the expression that has the structure and vocabulary identical with the winged word.

The specific character of winged words is shown in the multi-media version of the dictionary, adequately providing the information about the primary source - a non-verbal text or a text of complicated style (teletext, film script).

Key words: winged words, idioms, auther's quotations, phraseology, onomastics, lexicography, application method, imprinting, mass media texts.

Размещено на Allbest.ru