Порівняння в ідіостилі М.О. Шолохова: функціонально-семантичний і прагматичний аспекти

Традиційно вважають, що порівняння - первинне явище, метафора - вторинне. О.М. Веселовський, І.П. Лисков, Ш. Баллі припускають, що метафора виникла в період повної залежності людини від природи, коли первісна людина уподібнювала навколишнє середовище собі та своїм вчинкам.

Ця теорія не набула поширення, оскільки метафора складніша для сприйняття, ніж порівняння. З'ясування суті порівняння пов'язане з проблемою його взаємодії з метафорою. Метафору беззастережно відносять до системи тропів, компоненти порівняння найчастіше сприймають у прямому значенні (О.Т. Черкасова, В.В. Образцова). І.В. Шенько, Д.У. Ащурова наголошують на спільності семантичної природи метафори та порівняння: семантика порівняння не дорівнює сумі значень його компонентів, а є самостійною мовною одиницею. Сучасні дослідники розрізняють метафору і порівняння за особливостями їхньої глибинної структури: порівняння відповідає схемі "можна сказати, що це може бути", а метафора - " можна сказати, що це не..., а..." (А. Вежбицька); порівняння ілюзорне, а метафора реальна; порівняння поширює мовлення, а метафора скорочує (Н. Арутюнова); порівняння - істинні, метафори - брехливі (Д. Девідсон). На взаємозв'язок метафори й порівняння вказує такий стилістичний прийом, як метафора-порівняння (В.П. Григор'єв, Ю.І. Левін).

Із з'ясуванням сутності порівняння пов'язане питання про його призначення. Мета зіставлення - лаконічно пояснити суть одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом або показати, наскільки добрим / поганим є предмет, що порівнюється, стосовно об'єкта, який більшість мовців оцінює як позитивний чи негативний. Незалежно від того, чи сприяє порівняння створенню яскравішого образу персонажа, чи оживляє внутрішню форму метафоричного слова і т.п., воно передусім - не тільки основний засіб розкриття сутності явища, а й засіб репрезентації ставлення до нього автора тексту. Вибір порівняння завжди пов'язаний з характером авторської оцінки того, що зображається.

У дисертації порівняння розглядаємо як первинне явище, що перебуває на межі між тропеїчними та нетропеїчними стилістичними прийомами (З.І. Хованська) й виконує дві найважливіші функції: пізнання (когнітивну) та впливу (прагматичну).

Існує декілька класифікацій порівнянь. В основу більшості з них покладено граматичні ознаки: спосіб морфологічного вираження, синтаксична функція. Увагу зосереджено на класифікації, що побудована на характері семантичних відношень між предметом і образом порівняння (логічні та образні). У зарубіжному мовознавстві щодо цих типів порівнянь уживають іншу термінологію: істинні, риторичні (Ж. Дюбуа), буквальні, порівняння-уподібнення, порівняння-аналогії (А. Міллер). Традиційним є поділ порівнянь на загальномовні та індивідуально-авторські. Логічні, загальномовні порівняння не визначають своєрідності ідіостилю письменника, однак їх враховано під час збирання матеріалу, щоб створити всебічне уявлення про художню систему романів М.О.Шолохова. Різні погляди на походження, граматичну, семантичну структуру компаративних конструкцій свідчать про те, що дослідники не завжди враховують складність цієї лінгвістичної категорії, якій, як і метафорі, притаманні антропоцентричність, зумовленість суб'єктивним досвідом автора. У художньому тексті всі порівняння образні, та в центрі - художні, індивідуально-авторські порівняння, а логічні, загальномовні - на периферії.

Другий розділ роботи "Семантична своєрідність порівнянь М.О.Шолохова" присвячено характеристиці семантики предмета та образу порівняння, вияву семантичних типів компаративних конструкцій. Компоненти порівняння поділено за семантикою на семантичні поля (СП) та лексико-семантичні групи (ЛСГ). Між згаданими термінами є суттєва різниця. СП містить слова, що належать до різних частин мови; ЛСГ об'єднує слова однієї частини мови. Компоненти СП можуть бути пов'язані як прямими опозиціями, так і асоціативно. Слова, що входять до складу ЛСГ, пов'язані певними опозиціями, тому всі компоненти ЛСГ містять однотипні семи (архісеми, диференційні семи). За значенням предмета порівняння компаративні конструкції розбито на такі СП: "Людина" ("Валет, путая ногами, пошел боком, боком, как лошадь, испугавшаяся своей тени"); "Природа" ("Черной свечой тянется к тягостно высокому черному небу раина..."); "Тварини" ("Как камень-самородок, недвижный и изжелта-бурый, беркут отдохнет перед вечерней ловитвой..."); "Предмети" ("Только прялка под ногой Дуняшки шмелем жужжала..."); "Звуки" ("…тенор-подголосок трепещет жаворонком над апрельской талой землей"); "Запахи" ("Запах гари вместе с ветром перемещался на восток, неотступно сопровождая отходивших к Дону бойцов, преследуя их, как тягостное воспоминание"); "Час" ("Да мало ли что ни снилось ему длинными, как у всякого голодного, ночами..."); "Орографія" ("Гляжу на Дон, а по нем зыбь, и от солнца он чисто серебряный…"). СП поділено на ЛСГ. Для прикладу СП "Людина" містить такі ЛСГ: "слова зі значенням особи" (808 одиниць), "частина людського тіла" (233), "група людей" (89), "дія, яку чинить людина" (86), "психічний стан людини" (85), "мовлення людини" (71), "фізичний стан людини" (33), "абстракція людського стану" (26), "зорове сприйняття" (16), "стосунки між людьми" (11), "органи влади" (11), "масові виступи" (9).

Вибір семантики предмета порівняння залежить від змісту твору. У романах "Тихий Дон", "Піднята цілина" предметом порівняння часто є слова "кінь", " бик", тобто тварини, які входили в життя козаків з дитячих років. У романі "Вони воювали за Батьківщину" предметом порівняння найчастіше є психічний і фізичний стан людини на війні, військова техніка. М.О.Шолохов бачить світ очима людини, яка відчуває природу як щось дороге, близьке. Степ, Дон, з якими нерозривно пов'язане життя козака, є предметом порівняння у всіх романах М.О.Шолохова. Письменник уособлює природу, його порівняння зумовлені поетичним мисленням народу. Слова, що є предметом порівняння, найчастіше належать до загальновживаної, нейтральної лексики, але є випадки введення до складу компаративних конструкцій діалектизмів, історизмів, просторічної лексики.

Образ порівняння поділено на ті ж СП, що й предмет. Однак СП образу й предмета розрізняємо як за кількістю одиниць, так і за кількістю ЛСГ, що входять до складу кожного СП. Так, СП "Людина" образу порівняння складається з таких ЛСГ: "особа" (290), "дія, яку чинить людина" (201), "частина тіла" (57), "психічний стан людини" (41), "мовлення людини" (36), "фізичний стан людини" (21), "міфічні істоти" (16), "зорове сприйняття" (14), "історичні особи" (4). Порівняння М.О.Шолохова тісно пов'язані з життям народу, відображають своєрідність бачення світу його героями. Найчастіше письменник обирає образом порівняння слова з ЛСГ "особа", використовуючи назви осіб за віком, професією, соціальним походженням, статтю тощо (жінки, хлопець, конюх, боцман, цигани, румуни, батько, мати, козаки тощо): "Дымом-то от тебя воняет, как от цыгана.…". Емоційно впливає на читача зіставлення з багатьма представниками тваринного світу (кінь, корова, бик, лисиця, вовк, півень тощо): "Взгляд их был грустен и спокоен, как у старой, доживающей век собаки". Своєрідність стилю М.О.Шолохова виявляємо при зіставленні людини та її почуттів з життям природи (назви рослин, астрономічних понять, атмосферних явищ): "Лапы их розовели в воде, оранжево-красные, похожие на зажженные морозом осенние листья". Образи цих порівнянь не найчастотніші, однак запам'ятовуються, викликають безліч уявлень, почуттів; саме цій групі слів притаманні розгорнуті порівняння. Добір семантики образів порівнянь невипадковий, у звичне сприйняття лівої частини компаративної конструкції образ порівняння вносить нові асоціації, конкретизуючи її семантику.

Своєрідність порівнянь письменника визначає взаємозв'язок компонентів компаративної конструкції. За належністю компонентів порівняння до різних СП виділено такі семантичні типи порівнянь: "людина - людина" (658), "людина - тварина" (483), "людина - природа" (183), "людина - предмет" (166), "явище природи - явище природи" (64), "предмет - предмет" (46), "явище природи - предмет" (40), "тварина - тварина" (39), "звук - звук" (72), "людина - вогонь" (22), "предмет - явище природи" (17), "предмет - тварина" (15), "тварина - людина" (15), "тварина - явище природи" (14), " тварина - предмет" (13), "явище природи - людина" (15), "явище природи - тварина" (15), "звук - предмет" (11), "предмет - людина" (10), "звук - явище природи" (7), "період часу - період часу" (5), "звук - тварина" (4), "період часу - людина" (3), "предмет - вогонь" (3), "явище природи - вогонь" (3), " людина - період часу" (3), "орографія - предмет" (3), "орографія - тварина" (3), "людина - орографія" (2), "звук - орографія" (2), "звук - вогонь" (2), "період часу - явище природи" (2), "звук - запах" (1). Як предметом, так і образом порівняння може бути будь-яке явище дійсності. Вибір компонентів порівняння невипадковий; це результат індивідуального бачення світу, своєрідний внесок у розкриття ідейного змісту твору. Семантика другого компонента порівняння значно різноманітніша: М.О.Шолохов жодного разу не обирає предметом порівняння слова, що належать до ЛСГ "тканина", "музичні інструменти", "речовина", "грошові одиниці", "прикраси", "міфічні істоти", "історичні особи". Водночас образом порівняння в мовній картині М.О.Шолохова не можуть бути слова, що є компонентом ЛСГ " масовий виступ", "абстракція людського стану", "стосунки між людьми". Класифікація за належністю компонентів порівняння до різних СП дає змогу створити узагальнене уявлення про семантику порівняння як цілісної мовної одиниці. Унікальність порівнянь виявлено на рівні конкретних слів, що входять до складу кожної ЛСГ.

У третьому розділі "Прагматичне значення порівнянь" зазначено, що емоційне враження на читача справляють не стільки відокремлені значення предмета й образу порівняння, скільки їх взаємодія, результатом якої є новий семантичний комплекс, що не має власного словесного вираження. У художньому мовленні слова є формами того самого значення, і порівняння - найхарактерніший вияв цього процесу. Синонімічні відношення між компонентами порівняння не основні, а допоміжні, вони лише нашаровуються на компаративні. Ю.М.Лотман, О.М.Рудяков уважають виникнення оказіональних синонімів результатом поетичної організованості тексту. Причиною встановлення синонімічних зв'язків між предметом і образом порівнянь є наявність у їхніх значеннях спільних сем, кількість яких залежить від типу порівняння. Предмет логічних порівнянь поповнюється здебільшого денотативними семами, предмет образних порівнянь - і денотативними, і конотативними семами. Від характеру та кількості сем, що збагачують предмет порівняння, залежить прагматична значущість компаративних конструкцій. Прагматичну значущість порівнянь, предмет яких поповнюється денотативними семами, позначено цифрою І. Наприклад: "Отсюда, издали, окруженная зеленью трав, пахота лежала как огромное, развернутое во всю ширь полотнище черного бархата". У значенні слів "пахота" та " бархат" є декілька спільних сем: "неістота", "чорна". Внаслідок взаємодії правої та лівої частин порівняння предмет збагачується семами "густий", "м'який", які входять до семної структури слова "бархат". Другий (ІІ) ступінь прагматичної значущості притаманний тим порівнянням, семантична структура яких збагачується конотативними семами. Наприклад: "Тихий смех Вари был похож на воркованье горлинки". Слову " воркованье" притаманні такі конотативні семи: стилістична - розмовна, емоційна - пестлива, оцінна - позитивна, експресивна - нейтральна. Ці семи додаються до семної структури слова "смех". Порівняння, предмет яких збагачено денотативними та конотативними семами в системі художнього цілого, мають найвищий ступінь прагматичної значущості - третій (ІІІ). Наприклад: "Левый глаз был навек прижмурен, видимо после контузии; под ним неподвижно бугрилась собранная в мертвые складки кожа, сухая и безжизненная, как осенний лист". Образу "осенний лист" не притаманні конотативні семи. І тільки знання всього тексту роману "Піднята цілина", місця образу Лятьєвського в системі образів роману дає змогу виділити у складі слова "лист" конотативні семи: оцінна - негативна, емоційна - несхвальна.

Ступінь прагматичної значущості порівнянь тісно пов'язаний з типом інформації, яка, за І.Р.Гальперіним, поділяється на змістово-фактуальну, змістово-концептуальну, змістово-підтекстову. Порівняння з першим ступенем значущості передають змістово-фактуальну інформацію, тобто містять відомості про факти, процеси, що відбуваються у світі. Порівняння з другим ступенем значущості повідомляють про індивідуально-авторське розуміння зв'язків між явищами. Порівняння, які спрямовують увагу читача на те, що автор вважає найголовнішим, беруть участь у передачі змістово-підтекстової інформації (ІІІ ступінь значущості).

Зміну семантики компонентів порівняння можна простежити за допомогою концептуального аналізу. При компонентному аналізі структуру предмета й образу порівняння представлено у вигляді ієрархічної послідовності сем. Концептуальний аналіз дозволяє подати ліву й праву сторони компаративної конструкції у вигляді ієрархічної послідовності концептів. Значення концептуального аналізу для правильного сприйняття компаративних конструкцій показано на прикладі порівняння "жизнь как сон". Аналіз романів М.О.Шолохова дав змогу виділити в структурі слова "ЖИТТЯ" такі гештальти: ЖИТТЯ - керівник ("Жизнь заставит разобраться"); ЖИТТЯ - обвинувач ("Она, жизня, Наташка, виноватит..."); ЖИТТЯ - вчитель ("Свои неписаные законы диктует людям жизнь"); ЖИТТЯ - переможець ("Торжествующая жизнь взяла верх..."); ЖИТТЯ - підлеглий ("И вот этот Малкин чужими жизнями, как бог, распоряжается..."); ЖИТТЯ - кокетка ("Иногда и она с ним заигрывала..."); ЖИТТЯ - дитина ("В нем, как ребенок под сердцем женщины, властно ворохнулась жизнь"); ЖИТТЯ - вода ("... все так же яростно кипела жизнь"); ЖИТТЯ - буря ("Видно было, что круто, до корня погнула его жизнь..."); ЖИТТЯ - важкий тягар ("Иногда и она с ним заигрывала, иногда висела, как камень на шее утопленника"); ЖИТТЯ - товар ("Иль вам жизня дешева стала?"); ЖИТТЯ - шлях ("Круто завернула на повороте жизнь").

Частотність слова "сон" менша, його гештальтна структура містить такі образи: СОН - це ілюзія, тінь ("Было все будто во сне. И прошло, как текучий туман над Доном"); СОН - недоброзичливець, ворог ("Сон сморил меня"); СОН - смерть ("Но уже сон покрывал многих черным крылом...").

Плавний перехід від компонентного до концептуального аналізу дозволяє зробити більш об'єктивні висновки про місце ключових порівнянь у художній структурі романів М.О.Шолохова.

Порівняння тісно пов'язане з ціннісною картиною світу, з уявленням людини про погане/гарне, красиве/некрасиве, що вводить до структури порівнянь такі компоненти, як оцінність, експресивність. Ці компоненти сприяють створенню тієї частини інформації, що відображає художнє бачення дійсності автором та узгоджується з його індивідуальною картиною світу.

У четвертому розділі "Порівняння в художній системі романів М.О.Шолохова" проаналізовано текстові зв'язки між порівняннями, їхню функціональну спрямованість. Модель лексичної структури художнього образу складається із системи трьох ієрархічно організованих лексичних шарів - немаркованої, колоритостворювальної та домінуючої лексики (І.Я.Чернухіна). Немаркована лексика - це дієслова руху, мовлення, темпоральні слова тощо. Колоритостворювальна лексика дає узагальнене уявлення про образ, викликає в читача позитивні чи негативні емоції. Домінуюча лексика сприяє неповторності, індивідуальності, передаючи принципово важливі для семантики образу значення.

Порівняння в ідіостилі М.О.Шолохова належать до домінуючої лексики, вони передають найважливіші відтінки змісту і повторюються в мовленнєвій репрезентації образу декілька разів. Образи порівнянь, що пов'язані з антропонімом "Григорій Мелехов", різні за семантикою, вони збагачують структуру макрообразу протилежними за значенням семами, що засвідчує складність характеру Григорія. Більшість образів порівнянь належать до СП "тварини": "Григорій легко, по-кошачьи, выпрыгнул из яра, выпрямился". Найчастотніша ЛСГ у названому СП - "дикі тварини". Порівняння Григорія з вовком проходить через увесь роман, хоча слово "вовк" здебільшого не має негативної оцінності. Вводячи його в текст, М.О.Шолохов звертає увагу на особливості зовнішності Григорія, його нестриманість, гарячність: "Побелел весь, ощерился, как волк, а зубов у него полон рот, не меньше сотни". Порівняння, у складі яких слово "вовк" не збагачує своєї смислової структури оцінною семою, вжито в мові автора. У мовленні Дуняшки, Петра структуру порівнянь поповнює негативна сема: "У тебя уж, гляди-кось, сердце как волчиное изделалось". Предметом порівняння стає не стільки зовнішність Григорія, скільки його душа, вчинки. Появу негативної оцінності підтверджує заміна в більшості випадків слова "волк" словом "бирюк". Негативну оцінність мають також епітети, які вжито з цими словами (зафлаженный волк; бирюк, отрезанный половодьем).

Найтісніше пов'язані з антропонімом "Григорій Мелехов" порівняння, що збагачують предмет зіставлення семами "невпевненість", "боротьба". Трагедія Григорія в тому, що він не знайшов правильної путі, опинився на роздоріжжі: "Блукаю я, как метель в степи…"; "Трудно нащупывалась верная тропа; как в топкой гати, зыбилась под ногами почва, тропа дробилась, и не было уверенности - по той ли, по которой надо, идет". Життя Григорія порівнюється з порожнім колодязем, що сприяє введенню в смислову структуру предмета порівняння сем "чорний", "непроглядний": "В душу мне глянь, а там чернота, как в пустом колодезе…". З образом Григорія пов'язано багато порівнянь, жодне з них не випадкове. Це підтверджують, зокрема, порівняння, образи яких передають душевний стан Григорія: "И без этого так наболело в груди, что иногда ему казалось - будто сердце у него освежевано, и не бьется оно, а кровоточит"; "Я зараз будто недобитый какой… Будто под мельничными жерновами побывал, перемяли меня и выплюнули".

Введення в текст порівнянь дає змогу авторові створити у читача чіткіше уявлення про зовнішність героя, особливості його мовлення, рухів, передати фізичний чи психічний стан персонажів. У "Тихому Доні" та "Піднятій цілині" цей прийом використано при створенні конкретних персонажів, у романі "Вони воювали за Батьківщину" особливо важливою є роль порівнянь у втіленні узагальнених образів (війна - мир). З поняттям "мир" пов'язані такі порівняння: "Жили мы тогда, как в сказке!"; "… все это как бы сошло с полотна старинного художника и воплотилось в жизнь, озвученную и неповторимо красочную". Це сприяє збагаченню семної структури предмета порівняння семами "чудовий", "неповторний". Інші порівняння пов'язані з макрообразом "війна": "Вот таким же туманом черное горе висит над народом, какой там, на Украине нашей, и в других местах под немцем остался!"; "… словно разметанные бурей невиданной силы, в диком беспорядке лежали вырванные с корнем, изуродованные и поломанные деревья…". У семній структурі предмета порівняння з'являються семи "жорстокий", "руйнівний". Поза контекстом слова, що вжиті як образи порівняння ("полотно", "сказка" - "буря", "туман"), не є антонімами; у структурі ідейно-художнього контексту вони протиставлені автором.

Порівняння тісно пов'язані з композицією твору. Роман "Вони воювали за Батьківщину" насичений діалогами, монологами, розгорнутими роздумами. Така структура твору є причиною того, що з 252 порівнянь 134 вжито в мовленні його головних героїв.

Порівняння М.О.Шолохова систематизовані, підпорядковані передачі ідейно-образного змісту; вони тісно пов'язані з темою твору, допомагають розкрити задум автора. Взаємозв'язок порівнянь виявляється в тому, що вони виконують ту саму стилістичну функцію, належать до одного семантичного поля чи мають однакове стилістичне забарвлення. Так, більшість порівнянь, предметом яких є антропонім "Варя Харламова", мають меліоративне забарвлення:"Вот она какая, вся чистая, как зоренька в погожий день, и какими чистыми глазами на меня смотрит...". Образи багатьох порівнянь, що пов'язані з антропонімом "Давидов", належать до різних семантичних полів ("людина", "природа", " предмети"), та пов'язані з однією темою - темою моря, нагадуючи про службу Давидова на флоті: "... ругаясь про себя, как матерый боцман, ушел из кузницы..."; "... ему показалось, будто шероховатый пол закачался под его ногами, как палуба...". Між порівняннями виникають синонімічні, антонімічні зв'язки як у авторському мовленні, так і в мовленні персонажів: "Только вчера она проклинала свою жизнь, и все окружающее выглядело серо и безрадостно, как в ненастный день, а сегодня весь мир казался ей ликующим и светлым, словно после благодатного летнего ливня"; "Въехали хищниками, - так в голубую зимнюю ночь появляются около жилья волки, - но улицы пустовали".

Більш складний випадок взаємодії порівнянь у тексті: образ одного з порівнянь зумовлює семантику наступного: "Лежит Кондрат, как сетную дель, перебирает в памяти прошлое"; "У Кондрата же свои думки. Бьется он в них, как засетившая рыба…". Такі порівняння зазвичай розташовані контактно.

М.О.Шолохов використовує й інший прийом: семантика порівнянь зумовлює семантику подальших епітетів, метафор. Напр.: "Атаманчуков, раненный в горло под станицей Филоновской, говорил, как в пастушью дудку играл, - невнятно и тонко…". Автор постійно повертає читача до цього порівняння за допомогою мовних засобів, у значенні яких є компоненти, що входять до семної структури основи порівняння: "… эта хрипатая заноза, Атаманчуков, и другие, то это горючие слезы, а не плугатари!"; "Вертя своей тонкой шеей, он злобно просипел…"

Характерна риса стилю М.О.Шолохова - оборотність тропів. Найчастіше зауважуємо перехід від порівняння до метафори. Наявність перед метафоричним словом компаративної конструкції можна пояснити намаганням автора заново простежити формування образу, актуалізувати окремі семи, що входять до семної структури образу порівняння. Слова, що є образом порівняння, переходячи в метафору, змінюють свої лексико-граматичні властивості: "Был Вениамин придурковат, смугл, на круглой голове - не волосы, а черный плюш"; "В людскую входил Вениамин, склоняя плюшевую голову, улыбался...". Найхарактерніший тип оборотності - лексична тотожність порівняння та наступної метафори. Рідше метафора виростає з порівняння не завдяки лексичному повтору, а за допомогою причиново-наслідкових зв'язків: "Пантелей Прокофьевич прыгнул с сидения молодым петухом..."; " - Доброго здоровья! - спотыкаясь о порог, кукарекнул Пантелей Прокофьевич...".

Ідіостилю М.О.Шолохова притаманне неодноразове повторення метафори, основою для якої є образ раніше вжитого порівняння. Рідше спостерігаємо переважання компаративних конструкцій, образ яких лексично тотожний метафорі. Так, письменник неодноразово порівнює руки Пантелея Прокопійовича з кінським копитом ("… Пантелей Прокофьевич, обычно сидевший на корточках, поднимал торчмя широкую, что лошадиное копыто, черную ладонь"). І лише раз для актуалізації ширини долоні цього персонажа використано метафору: "Он поднимал торчмя копытистую ладонь…".

Прийом оборотності М.О.Шолохов найчастіше використовує для того, щоб звернути увагу на зовнішність, особливості поведінки епізодичних персонажів. І метафора, і порівняння роблять образ неповторним, але найдійовіший прийом - чергування порівняння та метафори.

Порівняння беруть участь у реалізації ретроспекції, тобто поновлюють у пам'яті читача попередню інформацію. Цю функцію звичайно виконують конструкції, образами яких є слова, що називають персонажів твору: "Всех вас надо, сукиных сынов, как Кошевых перевесть". Повтор порівнянь не тільки нагадує про ту чи іншу деталь, а й надає їй вагомості. Здебільшого при повторі порівнянь образ та основа не змінюються, проте ефективніший прийом - повтор образу порівняння зі зміненою основою: "Высокая, тонкая, гибкая в стану, как красноталовая хворостина, была она похожа на девушку"; "Жила она на белом свете, как красноталовая хворостинка: гибкая, красивая и доступная". Складніший прийом - уживання стосовно того самого предмета образів, що відрізняються за значенням, але належать до одного СП. Майже всі образи порівнянь, предметом яких є антропонім "Марина Пояркова", належать до ЛСГ "домашні тварини". Ретроспективну функцію виконують порівняння, образи яких однакові, а предмети різні: з кремневою гвинтівкою порівнює себе і Пантелей Прокопійович, і дід Сашка.

При повторі може змінюватися не тільки семантика компонентів порівняння, а й їхня структура. Однакові за значенням, та різні за структурою порівняння зазвичай розташовані контактно. Засобом реалізації ретроспекції є такий прийом: М.О.Шолохов уживає порівняння лише раз, але читач постійно повертається до нього; цьому сприяє семантика інших мовних одиниць. Письменник лише раз порівнює волосся на руках Бунчука з шерстю коня. До цього порівняння читача повертає епітет "волосаті", що постійно вживається зі словом "руки". Навпаки, порівняння може поновлювати в пам'яті читача раніше вжитий епітет. Наприклад, чуб Кошевого письменник зіставляє з гроном дикого хмелю. Це порівняння наголошує на значенні епітета "золотистий", що постійно сполучається зі словом "чуб".

ВИСНОВКИ

Порівняння - один з основних прийомів пізнання світу, його традиційно вважають найпростішим мовним засобом образності. Однак дослідники не завжди враховують складність цієї лінгвістичної категорії, якій притаманні антропоцентричність, прагнення до зіставлення через оцінювання віддалених одне від одного явищ дійсності, зумовленість суб'єктивним досвідом автора.

В ідіостилі М.О. Шолохова порівняння - найяскравіша образна одиниця, що тісно пов'язана з ідейно-тематичною спрямованістю його романів. Компоненти порівняння змінюють свої семантичні та емоційно-експресивні можливості; вони є відбитком особистості автора, викликають широке коло асоціацій, активізують увагу й почуття, зумовлюють відповідну реакцію читача. За допомогою порівнянь письменник втілює в художніх образах свої життєві сприйняття, будує індивідуальну мовну картину світу.

З'ясування семантики компонентів порівняння дає змогу вивчити психологію творчості письменника, виявити об'єктивну прагматичну інформацію, що є частиною зображуваного. Цілісне уявлення про семантику порівнянь допомагає створити методика виділення семантичних полів та лексико-семантичних груп. Класифікація порівнянь за належністю компонентів компаративної конструкції до різних семантичних полів є найконкретнішою; вона тісніше пов'язана з індивідуальною картиною світу, ніж класифікації, в основу яких покладено узагальнене категоріальне значення, притаманне компонентам порівняння: істота - неістота, конкретне - абстрактне, унікальність - збірність. Найпоширенішими типами порівнянь у М.О. Шолохова є такі: людина - людина, людина - тварина, людина - явище природи, людина - предмет.

Виконуючи прагматичну функцію, компоненти порівняння змінюють свою смислову структуру. Створенню образності текстів М.О. Шолохова сприяє не стільки семантична своєрідність компонентів порівняння, скільки збагачення значення предмета компаративної конструкції в складі художнього цілого. Порівняння не ставить предмети, що порівнюються, поряд, затуляючи один предмет іншим, - прийом порівняння примушує одне явище відображатися в іншому з метою отримання нової інформації.

Порівняння належать до домінуючих лексичних засобів, які виражають важливі для розуміння образу значення і повторюються в мовленнєвій репрезентації образу декілька разів. Порівняння в ідіостилі М.О. Шолохова систематизовані, тісно взаємодіють з іншими мовними одиницями, зокрема з метафорою; вони є одним з найголовніших засобів реалізації ретроспекції.

М'яснянкіна Л.І. Порівняння в ідіостилі М.О. Шолохова: функціонально-семантичний і прагматичний аспекти. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2002.

Дисертація присвячена виявленню місця порівнянь в індивідуальній мовній картині світу М.О. Шолохова. Порівняння розглянуто як синкретичне явище, що міститься на межі між тропеїчними і нетропеїчними стилістичними прийомами й виконує дві функції - когнітивну та прагматичну. Проаналізовано зв'язок семантики порівнянь з художнім світом М.О. Шолохова, описано семантичні типи порівнянь, виявлено їхню прагматичну значущість, показано роль порівнянь у створенні лексичної структури образів М.О. Шолохова, у реалізації ретроспекції; вказано на системні зв'язки, що виникають між порівняннями в тексті, описано види оборотності порівняння і метафори.

Ключові слова: порівняння, семантичні типи порівнянь, прагматична значущість порівнянь, індивідуальна мовна картина світу.

Мяснянкина Л.И. Сравнения в идиостиле М.А. Шолохова: функционально-семантический и прагматический аспекты. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык.- Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С.Сковороды.- Харьков, 2002.