Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ століття)

Серед нових слів, утворених способом складання (20%), найбільше іменників, менше прикметників. При творенні таких лексем помітною є активізація іншомовних компонентів. Поряд із усталеними авіа-, арт-, гео-, біо-, енерго-, кіно-, макро-, парто-, психо-, теле-, термо-, транс-, -крат, -кратія, -фобія тощо. При творенні нових прикметників процес основоскладання, як правило, супроводжується суфіксацією.

Частина нових слів (здебільшого прикметники) утворена префіксально-суфіксальним способом (8%) за посередництвом дериваторів анти-…-н-, -ов-, -івськ-; без-…-н-; між-...-н-, -івськ-; перед-…-н-; під-…-н-; поза-…-н-; пост-…-ськ-, -ницьк-, -ов-.

6. Нових слів, утворених семантичним способом словотвору, майже 19 %. Нові значення розвиваються на основі метафоризації, метонімізації, детермінізації або, навпаки, термінізації загальновживаної лексики. Внаслідок семантичної деривації нові значення формуються найчастіше в семантичному полі іменників (70%), рідше - прикметників (16 %) та дієслів (14 %). Набуваючи нових значень, такі слова розширюють свою валентність.

7. Спостерігається тенденція активізувати у вживанні окремі слова, що довгий час перебували на периферії лексичної системи, а тепер, зазнавши семантичних змін, знову повернулися до її активного фонду (віче, державник, копун, симпатик).

8. Ефективним способом збагачення лексичного складу української мови є запозичання з інших мов (22%). В останнє десятиліття могутнім каталізатором цього процесу стало функціонування міжнародної комп'ютерної мережі (Інтернету). У зв'язку з цим особливої ваги набуває проблема співвідношення національного та інтернаціонального у межах лексичної системи української мови.

9. Потрапляючи в понятійне поле української лексики, неологізм (новотвір, семантичний неологізм чи неологiзм-входження) упродовж якогось часу розхитує усталену систему, наслідки чого можуть бути різні: або нова лексема витісняє на периферію те слово, що вже вживалося, і перебирає на себе всі його функції (напр., функціонування слів спонсор та меценат); або неологiзм замінює описовий зворот, зреалiзувавши тим самим тенденцію до економії виражальних засобів (“довкілля” замість “навколишнє середовище”); або новий елемент зумовлює стилістичне й семантичне розмежування між словами чи значеннями одного слова, унаслідок чого i старий, i новий компоненти посідають своє чiтко окреслене мiсце в лексико-семантичній системі мови (iмiдж як свідомо створюване уявлення про певну особу, рiч, поняття та образ [з усiма раніше засвідченими значеннями]; зелений (субстант.) як природоохоронець i зелений як колiр). Якщо нове найменування є реакцією мови на соціальне замовлення, то можна прогнозувати майбутнє функціонування такого слова, правда, за умови, що замовлення не тимчасове, а діятиме упродовж якогось часу. Якщо ж соцiальна практика усунула певну реалiю, то вже не потрібна й номінація, хоч би якою новою та модною у свій час вона не була (наприклад, слова й значення слів гласнiсть, держприймання, перебудова та iн.).

10. Інноваційні процеси в лексичній системі української літературної мови потребують постійного аналізу та оцінки фахівців із погляду норми. Новостворені слова повинні відповідати тим словотвірним моделям, які усталені в літературній мові. Нові слова, які порушують усталені словотвірні норми слід зараховувати до оказіоналізмів або розглядати як мовленнєві покручі.

Запозичення з інших мов є свідченням об'єктивного і закономірного процесу поповнення лексичного складу української мови. Пріоритет у створенні нової реалії зумовлює пріоритет у її номінації, а це приводить до “експортування” назви. Однак некерована експансія нових запозичень, особливо в тих випадках, коли вони виступають дублетними до питомих українських назв, є небезпечною для мовної системи, бо при цьому вона втрачає свою національну своєрідність. Уважаємо, що необхідно організувати спеціальну Неологічну комісію при Інституті української мови НАН України, яка б оцінювала нові слова (новотвори та запозичення) з погляду норми і давала практичні рекомендації щодо їх уживання. Висновки Комісії повинні мати статус нормативного акту.

лінгвальний інноваційний літературний мова

Список публікацій за темою дисертації

1. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. Львів: Світ, 2002. 130 с.

2. Системна організація новотворів на рівні твірної основи // Словотвір як вияв динаміки мови. Матеріали наукової конференції, присвяченої памяті проф. Теодозія Возного. Львів: ЛДУ, 1994. С.19.

3. Волюнтативна функція політичної метафори // Мова та її функціонування: Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 25. Львів, 1995. С.10-13.

4. Зміни у лексиці сучасної української літературної мови // Українська мова: з минулого в майбутнє // НАН України. Ін-т української мови: Матеріали наукової конференції на відзначення 200-річчя виходу в світ “Енеїди” І.Котляревського. К., 1998. С.152-154.

5. Метафоризація політичної мови // Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні: Матеріали Міжнародної наукової конференції. К.,1998. С.103105.

6. Лексичні інновації 90-х років ХХ ст. в системі української мови // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Ч.ІІ. Львів, 1999. С.156-163.

7. Сучасні тенденції в оновленні лексики української літературної мови // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 29. Львів, 2000. С.177-182.

8. Продуктивність суфіксального творення неологізмів-іменників у сучасній українській мові // Актуальні проблеми українського словотвору. Зб.ст. / За ред. Василя рещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.292-302.

Размещено на Allbest.ru