Синтаксична структура речень з числівниковим компонентом у сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

10.02.01 -- українська мова

Синтаксична структура речень з числівниковим компонентом у сучасній українській мові

Попович Наталія Михайлівна

Київ -- 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник -- кандидат філологічних наук, доцент Шинкарук Василь Дмитрович, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, доцент кафедри сучасної української мови.

Офіційні опоненти:

-- доктор філологічних наук, професор Іваницька Ніна Лаврентіївна, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри української мови;

-- кандидат філологічних наук Баган Мирослава Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри загального та українського мовознавства.

Провідна установа -- Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук І.А. Самойлова

Анотація

Попович Н.М. Синтаксична структура речень з числівниковим компонентом у сучасній українській мові. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 -- українська мова. -- Інститут української мови НАН України, Київ, 2002.

У роботі визначено статус числівникових компонентів у різних позиціях формально-граматичної та семантико-синтаксичної структури речення, встановлено семантичні різновиди предикатів кількості та суб'єктів кількісної ознаки, виокремлено двоскладні речення з числівниковим складеним присудком та родовим підмета, розмежовано генетично первинне та функціонально первинне і вторинне вживання числівників, досліджено такі числівникові компоненти у взаємозв'язку їхніх семантико-синтаксичних та формально-синтаксичних функцій.

Унаслідок цього змінено межі між двоскладними та односкладними реченнями, перекласифіковано деякі типи односкладних синтаксичних одиниць.

Ключові слова: предикати кількості, суб'єкт кількісної ознаки, числівник, числівниково-іменникове сполучення, складений член речення, семантико-синтаксична структура речення, формально-граматична структура речення, квантитативні речення.

Аннотация

Попович Н.М. Синтаксическая структура предложений из компонентом числительным в современном украинском языке. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 -- украинский язык. -- Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2002.

В работе определен статус предложений с компонентом в форме имени числительного на формально-грамматическом и семантико-синтаксическом уровнях, обосновано выделение двусоставных предложений из подлежащим в нетипичной для этой позиции форме -- форме родительного падежа. Выявлена роль числительного как специализированного морфологического средства выражения предиката количества; определены его семантические разновидности и особенности их речевой реализации.

Разграничено генетически первичное и функционально первичное и вторичное употребление числительных, выделено две основных позиции использования предикатов количества -- в позиции подлежащего и присубстантивной субпозиции как компонента, усложняющего значения субъектной , объектной и вторичных синтаксем количественно-предикатным значением.

Проведена семантическая дифференциация субъекта количественного признака, установлена связь между семантическими разновидностями предиката и субъекта количества, определено их лексико-семантическое наполнение.

Исследован семантически усложненный характер составного подлежащего, выраженного сочетанием числительного и существительного, описан механизм усложнения субъектной синтаксемы предикатным значением количества, выявлены особенности употребления числительного в функции простого и составного подлежащего.

Выделены два типа предложений из составным сказуемым, основная часть которого выражена числительным: 1) двусоставные предложения из составным сказуемым и подлежащим в форме родительного падежа; 2) двусоставные предложения из составным сказуемым и подлежащим в форме именительного падежа. Установлены особенности сочетания предикативных числительных из такими подлежащими при помощи глаголов-связок и глаголов-полусвязок, использования определенно-количественных и неопределенно-количественных числительных, а также сочетаний числительных, выражающих значение приблизительного количества.

Определены параметры использования числительных и сочетаний числительных из существительными в роли управляемых второстепенных членов предложения, указаны особенности употребления таких сочетаний в позициях дуплексива, а также детерминантных второстепенных членов предложения.

Вмотивирована целостность структуры составных второстепенных членов предложения.

Ключевые слова: предикаты количества, субъект количественного признака, числительное, количественно-именное сочетания, составной член предложения, семантико-синтаксическая структура предложения, формально-грамматическая структура предложения, квантитативные предложения.

Annotation

Popovych N.M. The Syntactic Structure of Sentences with Numeral Component in the Modern Ukrainian Language. - Manuscript.

The dissertation for a Candidate Degree in Philology by speciality 10.02.01.- the Ukrainian Language. - The Institute of the Ukrainian Language. NAS. Ukraine, Kyiv, 2002.

The work deals with the determination of the status of numeral components in different positions of the formal grammatical and semantic syntactic structure of the sentence. Semantic varieties of predicates of quantity and subjects of a quantitative feature have been established; two member sentences with the numeral compound predicate and the genitive subject have been outlined; genetically primary and functionally primary and secondary use of numerals has been delimited as well. Such numeral components have been studied in their correlation with semantic-syntactic and formal syntactic functions.

As a result the borders between two member and one-member sentences have been changed, some types of one member syntactic units have been reclassified.

Key words: predicates of quantity, subject of a quantitative feature, numeral, numeral-noun combination, a compound member of the sentence, semantic syntactic structure of the sentence, formal grammatical structure of the sentence, quantitative sentences.

1. Загальна характеристика роботи

числівниковий предикат синтаксичний

На сучасному етапі розвитку синтаксичної науки помітно активізувалися теоретичні дослідження багатоаспектної природи речення. Це зумовлене обгрунтуванням його як багатомірної синтаксичної одиниці.

В українському мовознавстві концепцію речення як багатовимірної одиниці, що “може розглядатися з чотирьох боків”, запропонував І.Р. Вихованець, який виокремив власне-синтаксичний, або формально-синтаксичний, рівень, з яким “пов'язана внутрішньо-синтаксична структура речення -- синтаксичні зв'язки і виділювані на їхній основі члени речення”, семантико-синтаксичний, що “характеризується семантико-синтаксичними ознаками -- диференційними семантико-синтаксичними відношеннями і виділюваними на їхній основі синтаксемами, що відбивають специфіку з'єднання змісту і форми компонентів речення в конкретній мові”, власне-семантичний (глибинний), сформований із компонентів-семантем -- синтаксичного предиката і залежних від нього арґументів (непредикатних імен), що передають логічну будову думки, та власне-комунікативний (мовленнєвий), пов'язаний з функціонуванням речення в тексті, тобто з його актуальним членуванням.

Визнання багатоаспектності речення спричинило багатоаспектний розгляд мінімальних синтаксичних одиниць -- компонентів реченнєвої структури, а саме як виразників формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної, власне-семантичної та комунікативної функцій. Відповідно до цього почали розрізняти компоненти формально-синтаксичної будови речення (члени речення), семантико-синтаксичної структури речення (синтаксеми), власне-семантичної структури речення (семантеми) та комунікативної організації речення (тема й рема).

Найменш дослідженою є семантико-синтаксична структура речень, породжена предикатами кількості. Загальну характеристику цього семантичного класу предикатів подано в “Нарисах з функціонального синтаксису української мови” І.Р. Вихованця. Тут, зокрема, зазначено, що предикати кількості, які вживаються в позиції присудка, посідають найпериферійніше місце серед інших класів предикатів. Семантичний зміст цих предикатів полягає у визначенні кількісної характеристики предметів (власне-предметів та істот). Спеціалізованим засобом їх вираження є числівники. Предикати кількості репрезентують клас типових одновалентних предикатних одиниць, бо для них характерна лише лівобічна валентність суб'єкта кількісної ознаки, яку заповнюють назви різноманітних конкретних предметів, істот тощо.

Виокремлення предикатів кількості породило проблему семантико-синтаксичної та формально-граматичної структури простих двоскладних речень з числівниковим компонентом у позиції присудка і підметом у формі родового відмінка та двоскладних речень з числівниковим компонентом у позиції основної частини іменного складеного присудка, що є формально-синтаксичною позицією предиката стану і з якою пов'язана позиція підмета, виражена спеціалізованою формою називного відмінка.

Крім того, звичайне функціонування числівників з опорними іменниками у ролі конкретизаторів кількісної визначеності предметів спричинило використання їх як таких предикатів кількості, що, вживаючись у приіменниковій субпозиції, ускладнюють просте речення, використовуються як елементи складеного члена речення -- підмета, керованого другорядного члена та детермінантного другорядного члена. Це означає, що між числівниками -- компонентами семантико-синтаксичної та формально-граматичної структури -- нерідко немає однозначного зв'язку. У традиційному мовознавстві зосереджували увагу переважно на формально-синтаксичному аспекті вживання числівників, тобто на їхньому використанні в ролі головних і другорядних членів речення.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена потребою розмежувати генетично первинне і функціонально первинне вживання числівників, дослідити умови закріплення в граматичній системі сучасної української мови числівників у ролі предикатів кількості як функціонально первинних, установити ранги предикатів кількості в семантико-синтаксичній структурі речення.

Особливої актуальності в контексті функціонального багатоаспектного аналізу речення набуло комплексне дослідження числівникових компонентів -- у взаємозв'язку їхніх семантико-синтаксичних та формально-синтаксичних функцій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з планами науково-пошукової роботи відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України та з науковою темою “Соціокультурні та комунікативні аспекти функціонування і розвитку мовних одиниць” кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Об'єктом дослідження є семантико-синтаксична та формально-граматична структура речень з числівниковим компонентом у сучасній українській мові.

Предметом дослідження є числівникові компоненти як предикати кількості, вжиті в позиції присудка та в приіменниковій субпозиції як елементи складених членів речення.

Метою дисертаційної праці є комплексне дослідження речень із числівниковим і числівниково-іменниковим компонентом на формально-граматичному та семантико-синтаксичному рівнях у сучасній українській мові.

Для реалізації цієї мети розв'язано такі завдання:

1) з'ясовано роль числівника як спеціалізованого морфологічного засобу вираження предиката кількості;

2) визначено семантичні різновиди предикатів кількості та особливості їхньої числівникової і нечислівникової реалізації;

3) здійснено семантичну диференціацію суб'єкта кількісної ознаки, установлено зв'язок між значеннєвими різновидами предиката та суб'єкта кількості;

4) обґрунтовано виділення двоскладних речень з підметом у нетиповій для цієї позиції формі -- формі родового відмінка;

5) умотивовано синкретичну семантико-синтаксичну природу складеного підмета, вираженого числівниково-іменниковою сполукою, розкрито механізм ускладнення суб'єктної синтаксеми предикатним значенням кількості;

6) установлено особливості числівникового вживання у функції простого та складеного підмета;

7) розмежовано числівникові складені присудки з родовим та називним підмета;

8) з'ясовано специфіку використання числівниково-іменникових сполук у ролі основної частини іменного складеного присудка;

9) визначено параметри використання числівникових компонентів у ролі керованих другорядних членів речення;

10) досліджено вживання числівниково-іменникових сполук у позиції дуплексива;

11) проаналізовано особливості числівникового наповнення позицій детермінантів.

Основними методами дослідження є описовий метод, метод комплексного та функціонального аналізу, а також метод моделювання.

Матеріалом дослідження послужили речення, дібрані з творів української художньої літератури ХІХ-ХХ ст., джерел усної народної творчості, газет та журналів, розмовного мовлення. Широко використовуються також змодельовані речення, оскільки вони мінімально достатні за структурою і набором компонентів, що увиразнює процеси ускладнення суб'єктної, об'єктної та вторинних предикатних синтаксем і формування на їхній основі складених членів речення. Картотека фактичного матеріалу налічує 8 тисяч одиниць.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз синтаксичної структури речень, породжених предикатами кількості, що сприяло розширенню традиційного поняття “двоскладне речення” і виокремленню двоскладного речення з числівниковим складеним присудком та родовим підмета, витлумаченню приіменникової субпозиції числівника як семантичного ускладнення суб'єктної, об'єктної та вторинних синтаксем, на основі чого виділено складені підмети, а також складені керовані й детермінантні другорядні члени речення, виразниками яких є цілісні числівниково-іменникові сполуки.

Теоретичне значення виконаної роботи полягає в тому, що її висновки та узагальнення збагачують синтаксис простого речення, сприяють утвердженню ідеї про речення як багатовимірну синтаксичну одиницю, поглиблюють теорію валентності та предикації.

Практична цінність одержаних результатів у тому, що вони можуть бути використані для написання підручників і навчальних посібників із синтаксису сучасної української літературної мови, у читанні спецкурсів і проведенні спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів та аспірантів.

Особистий внесок дисертанта полягає у випрацюванні самостійної концепції наукового аналізу речень з числівниковим компонентом на формально-граматичному та семантико-синтаксичному рівнях.

Апробація дисертації. Основні результати дослідження були викладені на конференції “Література та культура Полісся” (Ніжин, 1997); Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми синтаксису”, присвяченій 85-річчю проф. І.І. Слинька (Чернівці, 1997); Всеукраїнській науковій конференції “Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка”, присвяченій 80-річчю від дня народження письменника (Чернівці, 1997); Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції” (Чернівці, 1997); Всеукраїнській науковій конференції “Українська мова на Буковині: минуле і сучасне”, присвяченій 200-річчю нової української літератури і літературної мови (Чернівці, 1998), Міжнародній науково-практичній конференції “Біблія і культура” (Чернівці, 2000).

Основні положення дисертації викладено в дванадцяти публікаціях, шість з них -- у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації -- 171 сторінка. Список використаної літератури налічує 260 джерел.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано її теоретичні засади, визначено об'єкт, мету, завдання та методи наукового дослідження, окреслено джерела фактичного матеріалу, вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, апробацію її результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі -- “Специфіка семантико-синтаксичної структури речень із предикатами кількості” -- з'ясовано роль числівника як спеціалізованого морфологічного засобу вираження предиката кількості, визначено різновиди предикатів кількості та особливості їхньої числівникової і нечислівникової реалізації.

Обстежений матеріал дав нам підстави виокремити шість основних семантичних різновидів предикатів кількості із значеннями: 1) власне-кількості (точно означеної кількості); 2) неозначеної кількості; 3) приблизної кількості; 4) розподільної кількості; 5) кількості-відношення; 6) динамічно-кількісної ознаки.

І. Предикати власне-кількості.

Предикати власне-кількості передають точно означену кількість і виражаються означено-кількісними числівниками (власне-кількісними, збірними та дробовими), напр.: Столів у кімнаті -- тридцять; Дітей у сім'ї було четверо (Ірина Вільде); Молока лишилося півтора літра.

Кількісні числівники, що вказують на вік людини чи істоти (рідше предмета), сполучаються переважно з іменниками часової семантики: рік, літа, тиждень, місяць, день тощо. Такі предикати кількості використовуються здебільшого у формально-граматичних односкладних реченнях із суб'єктом у формі давального відмінка: Одному сім років, другому-- п'ять (М. Івасюк); -- Е, бо мамі було тоді шістнадцять років, і тому мамі все здавалося приємним (І. Вільде); Їй було вже двадцять років (О. Кобилянська); Собаці -- три роки; Кішці -- чотири тижні.

Значення кількісно-вікової ознаки виражають і числівниково-іменні сполуки, які утворюють предикати за допомогою зв'язкового дієслова мати. Такі предикати власне-кількості досить поширені в розмовному мовленні, напр.: Коли дорога бабуня вмирала, мала я дванадцять років (О. Кобилянська).

II. Предикати неозначеної кількості.

Предикати неозначеної кількості виражають недиференційовану, точно не визначену множину, сукупність кого-, чого-небудь. Цей різновид предикатів має обмежену числівникову реалізацію, оскільки в сучасній українській мові поняття неозначеної кількості передають такі числівники, як кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот, стонадцять, напр.: У магазині покупців -- декілька (М.Івасюк); Монет у нього -- кільканадцять; Качок на озері -- кількадесят. Саме тому із значенням множинної неконкретизованої кількості функціонують предикатні одиниці різних лексико-граматичних класів.

III. Предикати приблизної кількості.

Предикати приблизної кількості окреслюють близьке до точного кількісне визначення предметів. Відомо чимало способів вираження приблизної кількості. Майже всі вони можуть бути використані як засоби експлікації цих предикатів.

Найчастіше в ролі предикатів приблизної кількості вживаються поєднання з двох, здебільшого близьких у числовому ряду, числівників, що надають таким предикатам відтінку вибірковості й припущення, пор.: Пасажирів -- вісімдесят-дев'яносто; Кущів -- сто-сто двадцять; Автобусів -- двадцять-тридцять. Іноді між цими числівниками вживаються розділові сполучники чи, або: Груш було чотири чи п'ять; Ліжок лишилося десять або п'ятнадцять.. У розмовному мовленні з такими предикативними числівниками використовують повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то: Їх було не то два, не то три; Звірят зосталося чи то п'ятеро, чи то шестеро.

IV. Предикати розподільної кількості.

Предикати розподільної кількості визначають однаковий, рівний розподіл чого-небудь між кимось, зрідка -- чимось.

Його виразниками є сполука прийменник по з кількісно-іменною формою або числівником: Грошей у кожного було по 3 гривні; Землі в селян буде по 80 соток; Іграшок у дітей буде по п'ять.

Периферійним засобом вираження цього різновиду предикатів кількості є сполука прийменника по та іменника відчислівникового походження: Яблук у пакетах -- по десятку; Грошей у конвертах -- по сотні.

V. Предикати кількості-відношення.

Предикати кількості-відношення визначають кількість істот або предметів через порівняння її з кількістю інших істот або предметів. Ця семантична особливість зумовила їхню двовалентність: своїм значенням вони відкривають позиції суб'єкта та об'єкта кількості-відношення. Порівняльний різновид предикатів кількості має специфічну форму вираження. Їх утворено від прислівників мало, багато, що виражають неозначено-кількісне значення. Саме це уможливило використання їхніх чотирьох ступеневих форм -- двох форм вищого ступеня порівняння згаданих прислівників (менше, більше) та двох -- найвищого ступеня (найменше, найбільше) у ролі предикатів кількості-відношення, причому ці форми вживаються зі своїми прийменниками та сполучниками: компаративні -- із прийменниками від, за, порівняно з та сполучником ніж; суперлативні -- із прийменником серед, з-поміж, між та ін., пор.: Лимонів більше від (ніж) апельсинів; Цукру менше від (ніж) борошна; Маслят найбільше серед грибів; Дівчат найменше з-поміж футболістів. Іноді позиція об'єкта із значенням кількості-порівняння зазнає редукції, особливо коли предикат пов'язується з експліцитною формою дієслівної зв'язки чи напівзв'язки, пор.: Лимонів було (буде, лишилося, стало) більше; Цукру було (буде, зосталося, лишилося) менше; Маслят було (буде, лишилося, стало) найбільше; Дівчаток було (буде, лишилося, стало) найменше.

VI. Предикати динамічно-кількісної ознаки.

Предикати динамічно-кількісної ознаки є найпериферійнішим різновидом предикатів кількості, тому що вони, по-перше, вказують лише на збільшення або зменшення кількості кого-, чого-небудь, але в якийсь спосіб цю кількість не означують, а по-друге, засобами їхнього вираження виступають не числівники, а переважно відкомпаративні дієслова на зразок меншати, більшати, похідні від них префіксальні дієслова (поменшати, побільшати) та постфіксальні утворення від префіксально-суфіксальних відкомпаративних дієслів (зменшуватися, збільшуватися), зрідка -- дієслова, що виражають згадане лексичне значення (наростати, зростати й под.), напр.: Велосипедів меншає; Іномарок побільшало; Дітей поменшало; Пасажирів збільшилося; Моху наросло.

Суб'єкт кількісної ознаки посідає найпериферійніше місце в системі суб'єктних синтаксем. Він поділяється на два основних семантичних різновиди:

1) суб'єкт статично-кількісної ознаки;

2) суб'єкт динамічно-кількісної (кількісно-змінної) ознаки.

У межах першого у свою чергу виокремлюється три типи суб'єктів: 1) означеної, неозначеної та приблизної кількості; 2) кількісно-вікової ознаки; 3) кількості-відношення (порівняння).

Суб'єкт статично-кількісної ознаки вживається:

1) із предикатами власне-кількості, вираженими означено-кількісними числівниками з дієслівними зв'язками та напівзв'язками, напр.: Книжок шість; Нас стало десятеро;

2) із предикатами неозначеної кількості, вираженими поєднанням дієслівного зв'язкового компонента з неозначено-кількісними числівниками кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот, стонадцять і под. (напр.: Палаців було кілька; Картоплин лишалося кільканадцять), з іменниками, що вказують на незліченно велику неозначену кількість (напр.: Облич -- море; Люду -- тьма (С. Олійник); Бульвар… І народу хмара (С. Олійник); Щастя -- океан; Комарів -- тьма; Птахів на лузі -- тисячі); з прислівниками багато, небагато, мало, чимало, немало, вжитими в ролі неозначено-кількісних числівників (напр.: Книжок -- багато ; Дітей було у неї теж немало…(М. Стельмах); Театрів у республіці небагато (Із журналу)) та з прислівниками, що одночасно передають кількісну неозначеність і достатність або недостатність (напр.: Продуктів -- повно; Огірків дуло навалом; Грошей залишилося обмаль);

3) із предикатами приблизної кількості, напр.: Машин на дорозі -- десять-п'ятнадцять; Столів у кімнаті близько двадцяти; Людей на майдані -- понад десять тисяч; Землі у нас було сім чи вісім з половиною десятин (О. Довженко).

Суб'єкт кількісно-вікової ознаки на відміну від попереднього різновиду вживається у формі давального, зрідка -- називного відмінка. Він може пов'язуватися з предикатами власне-кількості, неозначеної та приблизної кількості, пор.: Батькові -- сорок; Дідусеві виповнилося сімдесят; Будівлям -- немало літ; Мені тоді було років вісімнадцять (Г. Тютюнник); Місту виповнилося понад дев'ятсот років; Кошовий мав літ під шістдесят (Ю. Мушкетик). Наявність кількісних числівників у складі предикатів цих речень служить підставою для того, щоб зарахувати їх до класу предикатів кількості. Із суб'єктами кількісно-вікової ознаки вживаються предикати кількості, що являють собою поєднання зв'язки бути або дієслів виповнилося, минуло та ін., які виконують роль напівзв'язок, із числівником та іменником рік у відповідній формі, який у мовленні нерідко опускають разом із зв'язковим компонентом, напр.: Дівчині лише п'ятнадцять.

Суб'єкт кількості-відношення (порівняння) пов'язаний із специфічним різновидом предикатів кількості -- із двовалентними предикатами кількості-відношення менше, найменше, більше, найбільше, які крім позиції суб'єкта відкривають правобічну валентну позицію об'єкта порівняння. Ці предикати є формами вищого та найвищого ступеня порівняння від неозначено-кількісних прислівників мало, багато. Саме тому вони зберігають кількісну семантику, проте набувають і значення порівняння, що впливає на збільшення валентних позицій цих предикатів, напр.: Книжок менше від (ніж) журналів; Яблук більше від (ніж) груш; Опеньків найбільше серед грибів. У мовленні об'єктна синтаксема нерідко має імпліцитне вираження, тоді як суб'єкт кількості-відношення в родовому відмінку є обов'язковим компонентом речення, напр.: Дітей було ще більше; Лимонів -- найменше.

Суб'єкт динамічно-кількісної (кількісно-змінної) ознаки вживається в конструкціях з дієслівними предикатами, які передають значення кількісного наростання, збільшення або зменшення, спадання, серед яких найуживаніші більшати, побільшати, меншати, поменшати, збільшуватися, зменшуватися, зростати, наростати, спадати, напр.: Коней на майдані все більшає (О. Гончар); Листя на деревах побільшало; Останнім часом відвідувачів у кінотеатрі різко поменшало; Птахів на водоймах збільшилося; Дерев зменшилося; Трави наросло.

У другому розділі -- “Речення з числівниковими компонентами у функції головних членів” -- проаналізовано формально-синтаксичну структуру речень з числівниковим компонентом у функції простого і складеного підмета з числівниковим складеним присудком, пов'язаним з родовим та називним підмета з числівниково-іменниковими сполуками в ролі основної частини іменного складеного присудка та в позиції головного члена односкладного речення.

Однією з найвиразніших диференційних ознак підмета, як відомо, є спосіб його вираження, залежно від якого підмет буває простим і складеним. Роль простого підмета виконують числівники (власне-кількісні, збірні, неозначено-кількісні та дробові), що зазнали здебільшого синтаксичної субстантивації. Напр.: Останні шість будуть пізніше (О.Гончар); Велике “сім” виділялося на футболці хокеїста; Ті кілька були визначальними; Одна четверта -- це частка молодих у колективі.

У ролі складеного підмета вживаються сполуки числівників з іменниками. Залежно від наповнення числівникового компонента складені підмети можуть означати точну, неозначену та приблизну кількість істот або конкретних предметів, причому точна може бути представлена в цілих одиницях, як збірне поняття та як дробова величина. Напр.: Шість років Левкові минуло (М. Стельмах); Ці три чародійні слівця звучали: “Суд має переконання” (І. Вільде); П'ятеро немовлят лежало на ліжечку; Кілька парубків скочило до танцю, потягли за собою дівчат (О. Копиленко); Тонн із вісім піску лежало на майданчику.

Окремий різновид складених підметів, виражених числівниково-іменниковою сполукою, становлять ті, що передають вибірковість, видільність особи чи осіб з-поміж інших. Їхній стрижневий компонент виражає чітко визначену кількість кого-, чого-небудь, напр.: Двоє із шахтарів уже працюють в рахунок наступного місяця; Один з найкращих, найтихших карпатських краєвидів пишався якраз перед моїм вікном (О. Кобилянська).

Проблему статусу речень, у складі яких числівник виступає в постпозиції до іменника у формі родового відмінка, у сучасному мовознавстві витлумачують досить суперечливо. Виокремлення предикатів кількості, що вживаються в позиції присудка, або визнання предикативної функції числівника, сприяло наданню таким реченням статусу двоскладних з родовим відмінком у позиції підмета та числівниковим складеним присудком. Функцію зв'язкових елементів між присудковим числівником і таким підметом виконують різні форми дієслова-зв'язки бути та дієслівних напівзв'язок, найуживанішими з-поміж яких є стало, лишилося, залишилося, зосталося, виявилося, здавалося та ін.: Дітей -- четверо; Столів буде десять; Знайомих -- декілька осіб; Цукру виявилося 3,5 тонни; Снігу лишилося небагато; Бензину було п'ятнадцять-сімнадцять літрів; Рису зосталося кілограмів триста; Черевиків -- пар із десять.

У вживанні зв'язкових компонентів із присудковими числівниками простежуються деякі особливості: форми власне-зв'язки бути поєднуються активніше з означено- та неозначено-кількісними числівниками, а також із сполуками числівників, що виражають приблизну кількість; дієслівні напівзв'язки послідовніше приєднують до підмета неозначено-кількісні та збірні числівники. Напр.: Немовлят було шестеро; Будинків -- близько ста; Газет виявилося до тисячі.

Числівник на відміну від іменника та прикметника значно рідше формує основну частину іменного складеного присудка двоскладного речення з називним підмета. Крім того, він має свої зв'язкові компоненти, основними з-поміж яких є форми дієслів становити, дорівнювати, нараховувати, налічувати. Найбільш десемантизованим є дієслово становити, унаслідок чого воно має статус власне-зв'язки, решта є невласне-зв'язками. Характерно також, що ці дієслівні зв'язкові компоненти з присудковими числівниками вживаються лише в ІІІ особі однини та множини теперішнього й майбутнього часу, а також як родові форми минулого часу: Витрати становлять (становили, становитимуть) сто тисяч гривень; Прибуток дорівнює (дорівнював, дорівнюватиме) двадцяти мільйонам доларів.

Спільним зв'язковим компонентом предикативного числівника, іменника, прикметника (дієприкметника) у межах іменного складеного присудка є нульова форма дієслова-зв'язки бути: Стаж -- 40 років; Залишок -- кілька сотень гривень; Глибина -- три-чотири кілометри.

Для числівниково-іменникової сполуки призв'язкова позиція у структурі іменного складеного присудка також є нетиповою. Вони поєднуються з підметом нульовою формою зв'язки бути, передаючи значення порівняння, що ґрунтується на семантиці предикатів тотожності: Очі -- два озерця людської води (Нар. творчість).

Речення, предикативне ядро яких формує числівниково-іменникове сполучення, є односкладними номінативними, напр.: Багато автомобілів; Кільканадцять сіл. Вони відрізняються від тих речень, у яких родовий відмінок іменника передує числівникові, тобто від тих, які є синтаксично членованими, граматично двокомпонентними, де в позиції присудка актуалізовано кількісну ознаку, а в позиції підмета окреслено носія цієї кількісної ознаки, пор.: Багато людей і Людей -- багато.

У третьому розділі -- “Речення з числівниковими компонентами у ролі другорядних членів” -- систематизовано субстантивовані числівники та числівниково-іменникові сполуки в ролі керованого другорядного члена речення, на нових засадах проаналізовано числівниково-іменникові сполуки в позиції дуплексива та детермінанта.

У позиції керованого другорядного члена (прямого й непрямого додатка) виступають власне-кількісні та дробові числівники, що передають математичні дії додавання, віднімання, множення й ділення, а також власне-кількісні, збірні та найуживаніші неозначено-кількісні числівники: П'ять помножити на п'ять; Від ста відняти сорок. Зі складеним додатком, що є позицією формально-синтаксичної структури двоскладного речення, співвідносна об'єктна синтаксема, ускладнена предикатним значенням кількості, тобто синтаксема із функцією кількісного об'єкта дії.

Наповнення складників числівниково-іменникових сполук, уживаних у ролі прямого й непрямого складених додатків, не має істотних відмінностей. Вони можуть виражати значення означеної, неозначеної та приблизної кількості. Відмінним у цих додатках є набір опорних предикативних слів, бо непрямими додатками, крім спільних перехідних дієслів, керують також прикметники та іменники, напр.: Позавчора Денис привіз з вокзалу садовину, і штук із десять щеп геть понівечив (М. Кропивницький); Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс, Що колосків прямих я бачу тут багато, А деякі зовсім схилилися вниз (Є. Гребінка); Один із натовських дипломатів сказав, що прийняття нових п'яти країн є реалістичним (Із газети); Цей план був відомий багатьом працівникам.

Для числівниково-іменникових сполук функція дуплексива не є типовою. Значно частіше вони виконують роль того дуплексива, що виступає в позиції підмета, напр.: Десять юнаків прибігли першими; Студентів із десять сиділо на східцях невеселими. Функція дуплексива, що вживається в позиції прислівного сильнокерованого другорядного члена, для числівниково-іменникових сполук є зовсім периферійною. Напр.: Ми побачили трьох дівчаток схвильованими.

Позиція детермінанта, виражена числівниково-іменниковою сполукою, є нетиповою для формально-синтаксичної структури речення. Числівниковий компонент становить з прийменниково-відмінковою формою цілісну, синтаксично неподільну одиницю. Він функціонує як ускладнювач адвербіальних вторинних синтаксем, надаючи їм кількісно-предикатного значення. Характерною особливістю цих складених детермінантних другорядних членів є те, що більшість із них є дериватами другого ступеня згортання підрядних частин.

Числівниково-прийменниково-іменникові сполуки передають увесь спектр адвербіальних значень, зокрема причинове (Пасажири нервували від кількох відкладених рейсів), цільове (Мати робить це задля своїх шести дітей), умови (Без ста грамів -- кілограм), допустове (Незважаючи на свої сорок два роки і п'ятеро дорослих дочок, була вона ще зовсім невижитою, такою незайманою, такою сповненою чогось (Ірина Вільде)), темпоральне (Буде тебе аж до сорока літ усе стерегти (Панас Мирний)) та ін.

Висновки

1. Основним спеціалізованим морфологічним засобом вираження предикатів кількості є числівники. Як самостійний семантичний клас предикатів вони посідають найпериферійніше місце щодо інших класів. Характерною їхньою особливістю є те, що для них менш типова, ніж для інших предикатів, реченнєвотвірна функція, тобто вживання в ролі організаційного центру семантико-синтаксичної структури елементарного простого речення. Вони формують семантичний центр такого елементарного двоскладного речення, на якому ґрунтується позиція присудка, з яким пов'язується підмет у нетиповій для цієї позиції формі -- формі родового відмінка. Природнішою для предикатів кількості є їхня друга функція -- приіменникової субпозиції, в якій вони втрачають основну властивість предиката -- семантико-синтаксичну валентність і функціонують як елемент складеного члена речення, підпорядковуючись іншому, основному предикатові ускладненого простого двоскладного речення.

2. Функціональна специфіка предикатів кількості зумовлена розбіжностями між їхнім генетичним та функціональним вживанням: приіменникова субпозиція для числівників є генетично первинною, тоді як функціонально -- вторинною, а присудкова позиція для них є функціонально первинною.

3. Предикати кількості виражають кількісну ознаку суб'єкта, здебільшого статичну, зрідка -- динамічну, що виявляється як зростання, збільшення або зменшення кількості кого-, чого-небудь.

Предикати кількості за своїм валентнісним потенціалом належать до маломісних одиниць. Із шести їхніх семантичних різновидів п'ять є одновалентними. У них наявна лише лівобічна валентність суб'єкта кількісної ознаки, що має найпериферійніший характер у системі суб'єктних синтаксем і охоплює назви істот та конкретних предметів.

4. Двовалентними є предикати кількості-відношення, які крім позиції суб'єкта кількісної ознаки відкривають правобічну валентну позицію об'єкта порівняння. Залежно від значень предикатів кількості виокремлюється два семантичних різновиди суб'єкта кількісної ознаки: 1) суб'єкт статично-кількісної ознаки; 2) суб'єкт динамічно-кількісної ознаки.

5. Основну числівникову частину іменного складеного присудка пов'язують з підметом у формі називного відмінка дієслова-зв'язки бути, становити та напівзв'язки дорівнювати, нараховувати, налічувати. З-поміж різних семантичних різновидів числівників у цій позиції найуживанішими є власне-кількісні числівники, які тісно пов'язуються з іменниками вимірювальної семантики. Позиція основної частини іменного складеного присудка є нетиповою для тих числівниково-іменникових сполук, що передають значення порівняння, яке ґрунтується на семантиці предиката тотожності.

6. У ролі складеного головного члена односкладного речення числівниково-іменникові сполуки використовуються обмежено. Цю позицію вони заповнюють лише у структурі тих номінативних речень, які є функціонально похідними від двоскладних речень з предикатом кількості в позиції присудка: Багато квітів < Квітів -- багато.

7. З-поміж позицій прислівних другорядних членів для числівниково-іменникових сполук типовою є позиція складеного додатка. Числівниковий компонент, вживаючись у субпозиції до іменника, так само виражає значення предиката кількості з нейтралізованою валентністю, яке ускладнює об'єктну синтаксему. Разом з іменником він становить цілісну, синтаксично неподільну сполуку, що виконує функцію кількісного об'єкта дії. Конкретне наповнення числівникового компонента в позиції прямого та непрямого складеного додатка не має обмежень. Менш уживаними тут є числівниково-іменникові сполуки із значенням приблизної кількості.

8. Для числівниково-іменникових сполук функція дуплексива є периферійною. Частіше вони виконують роль того дуплексива, що позначає підмет. Основною умовою його виділення є наявність подвійного присудка, з компонентами якого пов'язується числівниково-іменникова сполука. Саме такий присудок відрізняє числівниково-іменникові сполуки в позиції дуплексива від тих, що виконують роль складеного підмета.

Периферійною для числівниково-іменникових сполук є функція дуплексива у формі знахідного відмінка, що виступає в позиції прислівного сильнокерованого другорядного члена -- прямого додатка. У цього різновиду дуплексива, на противагу попередньому, іменниковий компонент може бути виражений не лише іменниками -- назвами істот, а й назвами предметів.

9. Використання предикатів кількості, тобто числівників, як компонентів складених детермінантних другорядних членів становить крайню периферію в їхньому функціонально вторинному, приіменниковому вживанні.

Числівниково-прийменниково-іменникові сполуки виконують переважно роль детермінантів із значеннями причини, мети, умови, допустовим і темпоральним значеннями тощо.

Основні публікації

1. Позиційна структура речень з числівниковим компонентом у мові творів О. Кобилянської // Науковий вісник Чернівецького універси тету. Слов'янська філологія: Зб. наук. праць. -- Чернівці, 1997. -- Вип. 13. -- С. 167-172.

2. Предикати кількості в сучасній українській мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія: Зб. наук. праць. -- Чернівці, 2000. -- Вип. 83. С. 244-252.

3. Фразеологізми з числівниковим компонентом у структурі речення // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія: Зб. наук. праць. -- Чернівці, 2001. -- Вип. 106. -- С. 193-205.

4. Субстантивований числівник у ролі простого підмета двоскладного речення // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія: Зб. наук. праць. -- Чернівці, 2001. -- Вип. 107. --С. 140-145.

5. Числівниково-іменникові сполучення в позиції складеного підмета двоскладного речення // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія: Зб. наук. праць. -- Чернівці, 2001. -- Вип. 116. --С. 144-148.

6. Категорія суб'єктності в сучасному українському мовознавстві // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. -- Херсон: Айланд, 2002. -- Вип. 14. -- С. 33-36.

7. Мовностилістичні та структурно-семантичні особливості розмовного мовлення Лівобережної України ХІХ ст. (на матеріалі байок Є. Гребінки та Л. Глібова) // Література та культура Полісся. -- Ніжин: НДПІ, 1997. -- Вип. 9. -- С. 111-115 (у співавторстві з Н.В. Гуйванюк).

8. Речення з числівниковим компонентом у мові роману “Лицарі великої любові” // Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка: Збірник статей до 80-річчя від дня народження письменника. -- Чернівці, 1997. -- С. 79-81.

9. Числівники у біблійних текстах // Біблія і культура: Зб. наук. праць. -- Чернівці, 2000. -- С. 158-160.

10. Позиційна структура речень з числівниковим компонентом // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 85-річчю проф. І.І. Слинька. -- Чернівці: ЧДУ, 1997. -- С. 127-128.

11. Категорія числа у мовно-філософському аспекті // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -- Чернівці, 1997. -- С. 214-217.

12. Особливості функціонування числівників у мові творів Ю. Федьковича // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне // Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції. -- Чернівці, 1998. -- С. 202-205.

Размещено на Allbest.ru