Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ АБСОЛЮТНОЇ ДІЄПРИКМЕТНИКОВОЇ КОНСТРУКЦІЇ У СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Гусар Н.І.

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Київ - 2002

Анотація

Гусар Н.І. Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню абсолютних дієприкметникових конструкцій у середньоанглійській мові. Абсолютна дієприкметникова конструкція відрізняється від аппозитивної дієприкметникової конструкції, оскільки остання не має власного суб'єкта, а узгоджується з суб'єктом у складі речення. Абсолютна дієприкметникова конструкція граматично не залежить від жодного члена речення, але її функція може бути визначена лише в межах речення.

У розвитку абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійський період розрізняємо два етапи. На першому часовому зрізі (1150-1350) зустрічаються лише спорадичні вживання абсолютних дієприкметникових конструкцій, що за своєю структурою та функціями близькі до аналогічних давньоанглійських конструкцій. На другому часовому зрізі середньоанглійського періоду (1350-1500) відбулося ускладнення граматичного складу абсолютної дієприкметникової конструкції, вона інколи містить обставини зі значенням місця, часу, способу дії, підрядні речення і навіть абсолютні конструкції. У цей період нівелюються відмінкові закінчення дієприкметника та іменника, і навіть займенник почав використовуватися у називному відмінку, тому у середньоанглійський період переважають абсолютні дієприкметникові конструкції з суб'єктом у формі називного відмінка.

У середньоанглійський період абсолютній дієприкметниковій конструкції притаманна, як правило, темпоральна функція. Наступними за частотністю є конструкції зі значення супровідної дії, що описують спосіб дії або засіб, у який дію виконано. Абсолютні дієприкметникові конструкції з каузальною семантикою, що позначають причину дії, характеризуються дещо меншою вживаністю. Ще менш частотними є досліджувані конструкції зі значенням умови. Виконання допустової функції зареєстровано лише спорадично.

Ключові слова: абсолютна дієприкметникова конструкція, аппозитивна дієприкметникова конструкція, неособово-дієслівне речення, суб'єкт, предикат, середньоанглійський період, адвербіальна функція.

Аннотация

Гусар Н.И. Структура и функции абсолютной причастной конструкции в среднеанглийском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию абсолютных причастных конструкций в среднеанглийском языке. Абсолютная причастная конструкция отличается от аппозитивной причастной конструкции, так как последняя не имеет собственного субъекта, а согласуется с субъектом в составе предложения. Используем термин абсолютный для обозначения независимости абсолютной причастной конструкции от членов главного предложения. Зависимость абсолютной причастной конструкции проявляется в ее семантической связи с предложением, так как ее функция может быть определена лишь в его границах.

В развитии абсолютной причастной конструкции в среднеанглийский период различаем два этапы. На первом временном срезе (1150-1350) встречаем лишь спорадические абсолютные причастные конструкции. Эти конструкции по своей структуре и функциям близки к древнеанглийским абсолютным причастным конструкциям. На втором временном срезе среднеанглийского периода (1350-1500) произошло осложнение грамматического строя абсолютной причастной конструкции. Она содержит обстоятельства со значением места, времени, способа действия, придаточные предложения и даже абсолютные конструкции.

В соответствии с общим развитием языка в среднеанглийский период происходит передвижение именной фразы конструкции к инициальной позиции. Последнее привело к семантическому переосмыслению падежной формы субъекта действия. Поскольку в английском предложении наиболее распространенным является выражение субъекта действия именительным падежом, имя в составе именной фразы абсолютной причастной конструкции передается именительным падежем. Изменение падежа именной конструкции, выраженного местоимением, произошло вследствие воздействия механизма грамматической аналогии и в соответствии с процессами, произошедшими в парадигме английского существительного. На наш взгляд, процесс замещения дательного падежа именительным не явился результатом иностранного заимствования или влияния.

Анализ связи между субъектом и предикатом конструкции показал, что между абсолютной причастной конструкцией и предложением имеется много общего. Как и в предложении, субъект почти всегда занимает первое место, а предикат - второе. Формы причастия в большинстве случаев простые.

В среднеанглийский период наблюдается дальнейшее расширение диапазона грамматических функций абсолютной причастной конструкции. Кроме адвербиальных функций, известных в древнеанглийских текстах: временной, причинной и сопровождающего действия, в этот период абсолютные причастные конструкции отмечены в уступительной и условной функциях.

Ключевые слова: абсолютная причастная конструкция, аппозитивная причастная конструкция, нефинитное предложение, субъект, предикат, среднеанглийский период, адвербиальная функция.

дієприкметниковий речення синхронія середньоанглійський

Summary

Husar N.I. Structure and Functions of Absolute Participial Construction in Middle English. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2001.

The dissertation deals with the analysis of absolute participial construction in Middle English. The absolute participial construction is distinguished from the appositive participial construction as the latter has no distinct subject of its own, but agrees with the subject of the main clause. Absolute participial constructions do not depend on the members of finite clause, since their function is settled in relation to the finite verb.

In the development of the absolute participial construction in Middle English two periods may be singled out. In the first one, which extends from 1150 to 1350, the analysed constructions are very rare. Their structure and functions are analogues to the Old English absolute participial construction. During the second period, which extends from 1350 to 1500, absolute participial constructions become more complicated and include adverbials of place, time, manner, finite clauses or other absolute constructions. Later, the participle and the noun lost their inflections, and the inflected pronoun reverted to its subject form, thus in the Middle English nominative absolute constructions got prevalent.

By far the most frequent use of absolute participial construction is to indicate the temporal relations. Next in frequency stand absolute constructions denoting the manner of the action or the means by which it is executed. Less frequent are the absolute clauses denoting the cause or the ground of the main action. Even less frequently the absolute clause designates a condition. Concessive function of absolute participial constructions are sporadical.

Key words: absolute participial construction, appositive participial construction, non-finite clause, subject, predicate, Middle English, adverbial function.

1. Загальна характеристика роботи

Сучасна мовознавча наука визнає, що розвиток будь-якої мови відбувається як боротьба двох різних тенденцій: до збереження та стабілізації існуючої системи мови, з одного боку, та до її адаптації, перебудови, удосконалення, з іншого. Своєрідний взаємозв'язок та переплетіння зазначених тенденцій і реальні форми їх прояву зумовлюють не лише межі можливих історичних змін у мові й їх темпи, але і характер проходження цих змін. Вивчення причин, напрямів та форм таких змін, безперечно належить до найскладніших та найактуальніших проблем сучасної лінгвістики.

Останні десятиліття позначені сталим інтересом до історичних студій, значну питому вагу серед яких становлять синтаксичні розвідки. Успіхи граматичної теорії і формалізація її пошукових процедур дозволили переглянути здобутки попередніх парадигм у контексті сучасних вимог до розгляду мовних одиниць як двосторонніх сутностей. Помітний внесок у розробку питань семантичної і структурної організації речення належить як вітчизняним (І.Р. Вихованець, О.М. Мороховський, Г.Г. Почепцов), так і зарубіжним дослідникам (В.Г. Адмоні, М.М. Гухман, В.М. Жирмунський, Ч. Барбер, Н. Блейк, Д. Крістал, Д.Лайтфут, Е. Траугот, Ф. Віссер). Разом з тим нерозв'язаною залишається низка питань, пов'язаних з проблемою визначення природи складного речення та його конституентів, зокрема неособоводієслівних конструкцій.

Реферована робота присвячена дослідженню абсолютних дієприкметникових конструкцій з експліцитним суб'єктом у середньоанглійській мові. Вирішення цієї проблеми потребує висвітлення структури та функцій аналізованих конструкцій з погляду сучасної теорії речення, положення якої виявляються релевантними для здійснення синтаксичних досліджень у синхронії та діахронії.

Незважаючи на існування певного корпусу розвідок з питань, пов'язаних з структурою та функціонуванням неособоводієслівних утворень, що матеріалізувалися у низці монографічних та дисертаційних досліджень, як в Україні (Ю.Ю. Романовська, Є.С. Попович), так і за її межами (Н.Ф. Іртеньєва, Я.І. Рецкер, Ф. Віссер, Ч. Росс), потрібно визнати, що чимало проблем залишаються не вивченими, зокрема, предикативність нефінітних форм у ранній період розвитку мови, ідентифікація дієприкметникової конструкції з прийменником як абсолютної, походження абсолютної конструкції в англійській мові та ін. Водночас актуальними залишаються питання становлення та розвитку абсолютної дієприкметникової конструкції в англійській та інших германських мовах.

Таким чином, актуальність дослідження визначається тим, що виявлення певних закономірностей розвитку та функціонування неособово-дієслівних утворень в англійській мові та розв'язання питання предикативності дієприкметника у давньоанглійський та середньоанглійський періоди, зумовлене потребою подальших досліджень синтаксису простого та складного речення в історичній перспективі, сприятиме розкриттю механізму формування гіпотаксису, а також створенню умов для визначення граматичного статусу абсолютних утворень.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою “Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем германських та романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року) .

Метою дослідження є встановлення основних структурних та функціональних особливостей абсолютної дієприкметникової конструкції в мові середньоанглійського періоду та ідентифікація загальних напрямків процесу історичних змін на цьому етапі розвитку граматичної системи мови.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких конкретних дослідницьких завдань:

· встановлення критеріїв відмежування абсолютних дієприкметникових конструкцій від інших типів дієприкметникових зворотів та абсолютних конструкцій;

· виявлення історичних умов розвитку абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійський період з урахуванням даних попереднього етапу розвитку мови;

· визначення синтаксичного статусу абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійський період;

· ідентифікація можливої автохтонності абсолютних дієприкметникових конструкцій для англійської мови;

· розкриття структурних та функціональних умов існування дієприкметникової конструкції з урахуванням діалектної взаємодії у середньоанглійський період.

Об'єктом дослідження є абсолютна дієприкметникова конструкція в її двох варіантах: абсолютна називна (the Nominative Absolute) і абсолютна давальна (the Dative Absolute) у пам'ятках середньоанглійської мови.

Предмет дослідження становлять структура та функції абсолютних дієприкметникових конструкцій з експліцитним суб'єктом.

Матеріалом для дослідження слугували уривки, виділені з пам'яток середньоанглійського періоду (1150-1500 р.р.) методом суцільної вибірки. Загальна кількість відібраних абсолютних дієприкметникових конструкцій в середньоанглійських пам'ятках становить 348 одиниць. Дослідження структурних та функціональних особливостей абсолютних дієприкметникових конструкцій здійснене на матеріалі повного корпусу північних (“Cursor Mundi”; Richard Rolle de Hampole “English Prose Treatises”), південних (Landry “The Book of the Knight of La Tour-Landry”; “The Brut or the Chronicles of England”; “The English Text of the Ancrene Riwle”) та центральних (“Caxton's Mirrour of the World”; Gower “Confessio Amantis”; Hoccleve “The Minor Poems”; Langland “The Vision of William Concerning Piers the Plowman”, Pecock “The Repressor of Over Much Blaming of the Clergy”; “The Lay of Havelok the Dane”; “The Liflade of St.Juliana”; “The Ormulum”; “The Paston Letters 1422-1509”; “The Holy Bible”; Wycliffe “Three Threatises”) середньоанглійських діалектів (усього 11 830 сторінок).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше аналіз абсолютної дієприкметникової конструкції здійснюється на матеріалі мови середньоанглійського періоду з урахуванням теоретичних і практичних надбань сучасної лінгвістики. Новим також є виявлення структурних і функціональних особливостей абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові шляхом поєднання компонентного та контекcтуального методів з методиками трансформаційного аналізу. У межах цього дослідження вперше дістало розвиток питання автохтонності абсолютної дієприкметникової конструкції у давні мовні періоди та була доведена предикативність дієприкметника у середньоанглійській мові.

Теоретичне значення дисертації полягає в новому осмисленні традиційних проблем англійського синтаксису, зокрема неособово-дієслівних речень, із позицій сучасної лінгвістики. Результати дослідження сприятимуть розбудові концепції речення як історичної змінної, подальшому вивченню закономірностей функціонування неособово-дієслівних конструкцій у складі одиниць вищого рівня, а також розумінню питань загальної теорії історичних змін, варіативності мовних одиниць та історичної діалектології.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його положень, висновків та ілюстративного матеріалу в курсах теоретичної граматики (розділи “Синтаксис”, “Неособові форми дієслова”), історії англійської мови (розділи “Синтаксис середньоанглійського речення”, “Розвиток неособових форм дієслова”), у створенні посібників зі вступу до германського мовознавства, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів з англійської філології.

Методи дослідження, зумовлені метою, завданнями та аналізованим матеріалом, включають:

· індуктивний метод, який визначає напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та визначення особливостей функціонування синтаксичних одиниць;

· метод дедуктивного аналізу, який використовується для підтвердження на практичному матеріалі висунутих теоретичних гіпотез щодо закономірностей функціонування абсолютної дієприкметникової конструкції у мові середньоанглійського періоду;

· метод компонентного та контекстуального аналізу використовується для встановлення впливу семантики абсолютної дієприкметникової конструкції на її структуру;

· методики трансформаційного аналізу допомагають встановити змістові зв'язки між суб'єктом та предикатом абсолютної конструкції та тотожності синтаксичних значень, виражених абсолютною дієприкметниковою конструкцією та її трансформами.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в доповідях на міжнародних конференціях “Іноземні мови сьогодні і завтра” (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 1999р.), “Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і слов'янських мов (семантика, словотвір)” (Донецький національний університет, Донецьк, 2001р.); Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаський інженерно-технологічний інститут, Черкаси, 2001р.).

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну дисертаційного дослідження, вказано його зв'язок з науковими темами, сформульовано мету і конкретні завдання, визначено методи дослідження, сформульовано теоретичне й практичне значення одержаних результатів, викладено основні положення, винесені на захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Передумови формування абсолютної дієприкметникової конструкції в англійській мові” здійснено аналіз відомих у лінгвістиці концепцій щодо граматичного статусу абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові, сформульовано дефініцію терміна “абсолютна дієприкметникова конструкція”, уточнено статус абсолютної дієприкметникової конструкції з прийменником, розглянуто питання походження аналізованої конструкції в англійській мові.

У другому розділі “Структурна організація абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові” визначено синтаксичні й семантичні властивості іменної та дієслівної груп абсолютної дієприкметникової конструкції, розглянуто концепції предикативності та встановлено синтаксичний статус досліджуваної конструкції у середньоанглійській мові.

У третьому розділі “Функції абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійський період” описано парадигму обставинних функцій абсолютної дієприкметникової конструкції та здійснено порівняльний аналіз синтаксичної семантики досліджуваної конструкції в давньо- та середньоанглійській мові.

У висновках викладено теоретичні та практичні результати проведеного дослідження й окреслено перспективи подальшого наукового пошуку з обраної проблематики.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. “Передумови формування абсолютної дієприкметникової конструкції в англійській мові”. Визначення граматичної природи абсолютної конструкції належить до тих проблем, які не знайшли однозначного розв'язання в англістиці. Ряд дослідників (Л.С. Бархударов, Я.І. Рецкер, У. Френсіс) розглядають абсолютну конструкцію як словосполучення. Інші класифікують абсолютну конструкцію як різновид підрядного речення. Наприклад, Г. Суїт та С. Aніонз визначають її як абсолютне неособово-дієслівне речення (absolute clause), Дж. Керм - як неповне речення (abridged clause), Г. Поутсма та О.І. Смирницький - як недорозвинуте речення (undeveloped clause). Враховуючи самостійне використання абсолютної конструкції та її здатність виконувати певні комунікативні функції, Ю.І. Комісарова та Н.Ф. Іртеньєва розглядають її як речення.

Зіставлення абсолютної конструкції з реченням і словосполученням показало, що вона, виявляючи подібність як до першої, так і до другої синтаксичної одиниці, має ряд специфічних граматичних рис, тому не може бути ототожнена з жодною із них, а становить певне проміжне утворення. Абсолютна дієприкметникова конструкція розглядається в праці як залежне неособово-дієслівне речення.

Абсолютна дієприкметникова конструкція, утворення якої припадає на давньоанглійський період, функціонує й розвивається і в середньоанглійський період, набуваючи нових функціональних значень. Необхідно, однак, зазначити, що в цей період конструкція має все ще обмежене поширення, особливо в ХІІ - початок ХІV століття, про що свідчать літературні пам'ятки, яких існує, щоправда, незначна кількість (6 абсолютних дієприкметникових конструкцій у п'яти пам'ятках). Розширення використання конструкції (342 приклади) простежується в основному в кінці середньоанглійського періоду (середина ХІV - ХVІ століття). Граматична структура конструкції ускладнюється за рахунок збільшення компонентів іменної та дієслівної фраз, включення до складу абсолютної дієприкметникової конструкції підрядних речень та нефінітних утворень, що відображає загальні закони розвитку синтаксису цієї епохи.

Аналіз творів середньоанглійського періоду свідчить, що в цей час відбувається розширення (348 прикладів конструкцій порівняно з поодинокими випадками в давньоанглійській мові) сфери використання абсолютної дієприкметникової конструкції. Приклади вживання конструкції простежуємо не лише у прозових, а й у поетичних творах:

(1) And by the bedes side there standeth a ston, "Corpus Christi" [NP] written theron [VP] /Corpus Christi Carol 132/. “Біля його ліжка стояв камінь, “Корпус Крісті” був написаний на ньому”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N; VP = PTCL II + Adv,

де NP використовується на позначення суб'єкта абсолютної дієприкметникової конструкції, а NP1, NP2, і т.д. - на позначення залежних іменних фраз

(2) His wif come hir [NP] unwitand inne [VP] /Cursor Mundi 19213/. “Його дружина приїхала, але її ніхто не знав”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N Dat; VP = PTCL II + Prp

Не можна погодитися з тими лінгвістами (наприклад, Ч. Россом), які стверджують, що абсолютна дієприкметникова конструкція в середньоанглійській мові нібито звужує сферу свого використання порівняно з давньоанглійським періодом. Приклади досліджуваної конструкції трапляються не лише у церковних та перекладних пам'ятках, але й у самобутніх творах англійських авторів.

(3) Thenxith wisly, ge men thжt fynden preestis, that ge don this almes for Goddis love, and helpe of goure soulis, and helpe of Cristene men, and not for pride of this world, to have hem occupied in wordly office and vanyte and their [NP] cryinge in mennis eeris [VP] /Wyccl. III 202.11/. “Думайте розсудливо, ви, люди, котрі шукають священиків, щоб вони робили милість заради любові до Бога і заради спасіння Вашої душі, і заради допомоги християнам, а не через гордині цього світу, щоб вони були зайнятими мирськими справами, оглушуючи людей криками (букв.: і при цьому вони кричали людям у вуха)”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N Nom; VP = PTCL I + Prp NP1; Prp NP1 = Prp + N1 + N2

Абсолютні дієприкметникові конструкції представляють собою автохтонні елементи давньогерманської спільності, успадковані від епохи індоєвропейської прамови (Б.М. Задорожний). Щодо цього ми поділяємо точку зору Я.І. Рецкера, який визнає не лише самобутній характер досліджуваної дієприкметникової конструкції, а й незалежність її розвитку від зовнішніх впливів. Про автохтонність конструкцій в англійській мові свідчить також той факт, що існує відмінність у вживанні прямих та непрямих відмінків, які використовуються в абсолютних конструкціях у різних мовах, та простежується неможливість етимологічного зведення відмінків один до одного.

Розділ 2. “Структурна організація абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові”. У розвитку абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійський період слід розрізняти два етапи: перший етап (1150-1350 р.р.) представлений спорадичними прикладами абсолютних дієприкметникових конструкцій у досліджених пам'ятках. Література англійською мовою в цей час не заохочувалася й з'являлася в незначній кількості, оскільки більшість творів було написано французькою мовою. Матеріал англійських творів цього періоду не показує (доступні лише одиничні пам'ятки північного та південого діалектів), наскільки широко використовувалася абсолютна конструкція з дієприкметником в англійських діалектах цього періоду. За одиничними джерелами не можна робити висновок про всю мову, однак аналізований матеріал свідчить про незначну кількість (6 прикладів) абсолютних конструкцій на цьому етапі. Мовні факти, вилучені з пам'яток середньоанглійського періоду, дозволяють стверджувати, що аналізована конструкція вже існувала в англійській мові; і давальний відмінок залишався, як і в давньоанглійській мові, основним відмінком суб'єкта конструкції (див. Табл. 1).

Таблиця 1. Поширення абсолютної дієприкметникової конструкції на першому етапі середньоанглійського періоду

Джерело	Діалект	Кількість предикативних груп	Кількість абсолютних дієприкметникових конструкцій
Richard Rolle de Hampole: English Prose Treatises	Північний	5980	0
The English Text of the Ancrene Riwle	Південний	4617	1 (0,02 %)
The Lay of Havelok the Dane	Центральний	2250	0
The Liflade of St.Juliana	Центральний	2070	1 (0,05%)
The Ormulum	Центральний	8655	4 (0,05%)

На другому етапі середньоанглійського періоду (1350-1500 р.р.), коли відбувається витіснення французької мови зі сфери офіційного мовлення, продовжується конвергенція англійських діалектів з домінуванням лондонського, йде процес формування англійської національної мови. Другий етап середньоанглійського періоду багатший на літературні пам'ятки, ніж перший. З огляду на важливість лондонського діалекту у формуванні національної англійської мови в дисертації використовувався матеріал саме лондонського діалекту. Однак для порівняння й підтвердження деяких висновків залучено також матеріали інших діалектів (див. Табл. 2).

Таблиця 2. Поширення абсолютної дієприкметникової конструкції на другому етапі середньоанглійського періоду

Джерело	Діалект	Кількість предикативних груп	Кількість абсолютних дієприкметникових конструкцій
The Brut or the Chronicles of England	Південний	12760	15 (0,12%)
Caxton's Mirrour of the World	Центральний	2688	15 (0,56%)
Cursor Mundi (The Cursur o the World)	Північний	9800	10 (0,1%)
Gower. Confessio Amantis	Центральний	5984	13 (0,22%)
Hoccleve. The Minor Poems	Центральний	4158	13 (0,31%)
Landry. The Book of the Knight of La Tour-Landry	Південний	3872	3 (0,08%)
Langland. The Vision of William Concerning Piers the Plowman	Центральний	4160	3 (0,07%)
Pecock. The Repressor of Over Much Blaming of the Clergy	Центральний	4896	7 (0,14%)
The Paston Letters 1422-1509	Центральний	11403	120 (1,05%)
Wycliffe. The Holy Bible	Центральний	51011	188 (0,37%)
Wycliffe. Three Threatises	Центральний	4896	2 (0,13%)

У середньоанглійський період принципи структурної організації абсолютної дієприкметникової конструкції зазнають низки якісних змін, спричинених загальною мовною перебудовою. Це виявляється в закріпленні прямого порядку слів у конструкції, ускладненні її граматичної структури та у зміні відмінків суб'єкта. Пор.:

(4) Wid him come his desciples lele, and other folk [NP] foluand fele [VP] /Cursor Mundi 797/. “І з ним приходять його апостоли, і багато іншого люду йде за ним”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn + N; VP = PTCL II + Prn1

(5) He wente un-to the studie general, Wher he gat love ynow and Right good and freendly the ring [NP] causinge al [VP] /Hocc. 221.157/. “Він поступив учитися всього в університет, де він знайшов любов і знайомство добре й дружнє, причому все це зробила каблучка”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N; VP = PTCL I + Prn

Непрямий порядок слів, властивий давньоанглійській дієприкметниковій конструкції, поступається структурній схемі суб'єкт - предикат, що корелювала зі структурою простого речення, яка закріплювалася в цей період. Матеріал показує, що типовою для пізньосередньоанглійської мови виявляється модель, властива сучасній англійській мові.

Якісним зрушенням у структурі абсолютної дієприкметникової конструкції є, насамперед, зміна відмінка іменної фрази у складі абсолютної дієприкметникової конструкції. Аналіз середньоанглійських пам'яток дає підстави стверджувати, що протягом ХІІ-XVІ ст. відбувається процес нівелювання відмінка суб'єкта конструкції, спочатку його морфологічної форми, а згодом і семантики. Якщо у ранньосередньоанглійський період NP абсолютної дієприкметникової конструкції оформлена здебільшого давальним відмінком, то в пізніший період поряд із конструкціями, суб'єкт яких виступає у формі займенника в давальному відмінку, зафіксовано конструкції із займенником у називному відмінку, наприклад:

(6) After forsoюe юat mydday was passid & hem [NP] propheciynge [VP] юe tyme was comyn юe whiche is wont sacryfice to ben offrid /II Kings 18: 29/. “Наступив полудень, він проповідував, настав час приносити жертви”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Dat; VP = PTCL I

У цей період визначення відмінка NP абсолютної дієприкметникової конструкції, вираженого іменником, ускладнюється, оскільки процес нівелювання відмінкових флексій у системі імені уже завершився навіть у найбільш архаїчних діалектах середньоанглійської мови, в тому числі південних. Суб'єкт абсолютної дієприкметникової конструкції на другому етапі середньоанглійського періоду оформлений називним відмінком, що на наш погляд, ставить від сумнів думку про запозичений характер цієї конструкції. Напр.:

(7) And in hir bed as shee lay on a nyght This yonge maide and she [NP] sleepynge faste [VP], I kilde the chyld /Hocc. 171.877/. “І в її ліжку, в той самий час як вона лежала уночі, ця молода дівчина і вона міцно спали, я вбив дитину”.

CLAUSE = NP + VP; NP = NP + Prn Nom; NP = Adj + N; VP = PTCL I + Adv

Таким чином, у середньоанглійський період морфологія суб'єкта абсолютної дієприкметникової конструкції представлена двома різними відмінками займенників та одним відмінком імені. Припущення про запозичення абсолютної дієприкметникової конструкції з називним відмінком з італійської мови видається не доведеним. Переклади з італійської, загалом нечисленні, не могли істотно вплинути на англійський синтаксис, тим більше, що вплив італійської мови можна визнати тільки для творів Дж. Чосера. Зазначимо, що абсолютна дієприкметникова конструкція з називним відмінком використовувалася не лише в художніх творах, але й у діловому листуванні, в якому вплив італійської мови навряд чи можна довести.

Можна послатися на “The Paston Letters 1422-1509”, де називний відмінок у конструкції вживається значно частіше, ніж давальний, а в листах, написаних у середині XV ст. і пізніше, він повністю витісняє давальний. Втрата форми давального відмінка поступово призвела до нівелювання його семантики, компенсованої за рахунок прийменниково-відмінкової форми, початок функціонування якої припадає на пізньодавньоанглійську. Якісно новий називний відмінок суб'єкта конструкції середньоанглійського періоду є, в першу чергу, результатом нейтралізації давньоанглійського називного та знахідного. Процес нівелювання відмінка абсолютної дієприкметникової конструкції відбувся в системі імені раніше, ніж у займенників. Реалізація давальної та називної відмінкових форм займенника, використовуваних паралельно в абсолютній дієприкметниковій конструкції, свідчить про те, що в мові ці форми тривалий час конкурували між собою, оскільки процес заміщення давального відмінка називним мав поступовий характер. У мові спостерігається спроба усунути асиметрію у використанні відмінків шляхом граматичної аналогії: займенник абсолютної дієприкметникової конструкції подібно до імені також став використовуватися в називному відмінку.

Диференційною ознакою структурної організації середньоанглійської абсолютної дієприкметникової конструкції слід вважати розширення її меж, включення до її складу комплементів суб'єкта нефінітної дії. На відміну від давньоанглійського періоду, іменна фраза у функції суб'єкта конструкції, може позначатися ад'єктивним або займенниковим комплементом (=детермінантом), бути представлена такими частинами мови, як числівник і прикметник. Напр.:

а) комплемент, виражений займенником:

(8) & alle men [NP] answerynge [VP] he is not heer [FINITE CLAUSE] : he haю adiured alle rewmys '& folkis' /II Kings 18:10/. “І коли всі відповіли, що його тут немає, він попрощався зі всіма людьми.”

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn + N; VP = PTCL I + FINITE CLAUSE

б) комплемент, виражений числівником:

(9) By-fell that Chauntercleer in all his pryde, |His seuene wyuys [NP] walkynge him by-syde [VP]| Cast up his eyen to the brighte sunne /C.T. 293/. “Сталося, що Шантеклер у всій своїй погорді, в той час, як сім його жінок йшли поряд із ним, підняв очі до яскравого сонця”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn + NP; NP = Num + N; VP = PTCL I + Prn1 + Prp NP1; Prp NP1 = Prp + N1

в) комплемент, виражений прикметником:

(10) gaddi ouerflown to dauiю whanne he lurkede in desert: most stronge men & best fisteres [NP] holdynge target & spere [VP] /I Paralipomenon 12: 7/. “Багато гадян приєдналося до Давида, коли він ховався у пустелі, найсильніші та найкращі бійці несли щити та списи”.

CLAUSE = NP + VP; NP = NP + NP; NP = Adj + Adj1 + N; NP = Adj2 + N1; VP = PTCL I + NP1; NP1 = N2 + N3

Отже, у середньоанглійський період спостерігається тенденція до ускладнення іменної фрази абсолютної дієприкметникової конструкції за рахунок комплементації її головного члена, а також заміщення відмінкової форми суб'єкта, що відбувається внаслідок граматичної аналогії.

Форми дієприкметника в абсолютній дієприкметниковій конструкції переважно прості. Дієприкметник - предикат конструкції - може відкривати позиції як прямого, так і непрямого додатка. Конструкція може також включати обставини місця, часу, способу дії та інші. Напр.:

а) обставина часу:

(11) Un Mydlent Soneday certeyn of the seid felechep in the chircne of Byrlyngham made a fray upon tweyne of the servauntes of the reverent fadyr in Godde, Byshop of Norwicne, the seid servaunts [NP] at that tyme knelyng to see the usyng of the Masse [VP] /P.L. 1452/. “У неділю, в середині посту, деякі з названих людей у церкві в Бірмінгемі напали на двох слуг святого отця, єпископа Нориджського, в той час як ці слуги стояли на колінах, щоб бачити церковну службу”.

CLAUSE = NP + VP; NP = PTCL II + N; VP = PTCL I + Prp NP1 + INF + NP2; NP1 = Prp + Prn + N1; NP2 = N2 + Prp1 + N3

б) обставина способу дії:

(12) And his wiff [NP] beholdinge hym in such wise amonge the prestos [VP], she disdeyned the reatte, and had scorne thereof /Landry 98/.“І коли дружина побачила його в такому вигляді серед священиків, вона сповнилась гіркоти та презирства”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn + N; VP = VP1 + Prp NP1 + Prp NP2;

VP1 = PTCL I + Prn1; Prp NP1 = Prp + Adj + N; Prep NP2 = Prp1 + N1

У процесі ускладнення своєї граматичної структури абсолютна дієприкметникова конструкція в середньоанглійський період могла включати не лише однослівні комплементи, але й реченнєві, виражені підрядними реченнями або іншими абсолютними конструкціями. Напр.:

а) абсолютна дієприкметникова конструкція, яка містить реченнєвий комплемент, виражений особоводієслівним підрядним реченням:

(13) Him [NP] willynge [VP] юat alle men wende [FINITE CLAUSE] he were юat he is nougte /Langland B xiii/ “Він хотів, щоб усі люди змінилися, він був тим, ким не був”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Dat; VP = PTCL I + FINITE CLAUSE

б) абсолютна дієприкметникова конструкція може містити абсолютну конструкцію без дієприкметника:

(14) Sche [NP], this in blake [NON-FINITE CLAUSE], likynge to Troulys [VP] | Over alle thinge he stode for to behold /Ch. P. IV.12/ “Тому що вона, в чорному, сподобалася Тройлосу, він став вище всіх, щоб її бачити”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Nom;

VP = PTCL I + Prp NP1 + NON-FINITE CLAUSE; Prp NP1 = Prp + N

Між суб'єктом та предикатом абсолютної дієприкметникової конструкції має місце предикативний зв'язок. Специфіка предикативного характеру відносин всередині абсолютної дієприкметникової конструкції полягає в тому, що дія, яка виражена дієприкметником конструкції, співвіднесена не з суб'єктом-підметом, який разом з присудком визначає структуру двоскладового речення, і не з будь-яким іншим іменем-членом цього речення, а зі своїм власним, особливим суб'єктом, який не є членом головного речення. З огляду на предикативність конструкції, закладена в ній потенційна видо-часова і модальна співвіднесеність із дійсністю реалізується лише у сполученні з головним реченням.

Ускладнення структури абсолютної дієприкметникової конструкції веде до її подальшого відокремлення. Збільшення числа конституентів, що відносяться до головних структурних центрів конструкції, а саме суб'єкта та предиката, підвищує самостійність NP та VP, максимально наближуючи їх до ролі підмета та присудка.

У середньоанглійському періоді триває розширення меж речення, подальше ускладнення й розмежування граматичних зв'язків всередині речення. Разом із розвитком складного речення (як сурядного, так і підрядного), виникненням нових спеціалізованих показників граматичних відношень між головними та підрядними реченнями зростає кількість різноманітних відокремлених утворень. Абсолютні конструкції, початок розвитку яких припадає на давньоанглійський період, стають однією з характерних рис синтаксичної будови англійської мови. Ускладнюється їхня внутрішня структура й різноманітнішими стають ролі, які вони виконують у реченні.

Розділ 3. “Функції абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійський період”. У середньоанглійський період спостерігається подальше ускладнення граматичних функцій абсолютної дієприкметникової конструкції. Діапазон обставинних функцій темпоральної, каузальної і супровідної дій поповнюється функціями допустовості та умови, що свідчить про подальший функціональний розвиток конструкції.

Абсолютна дієприкметникова конструкція у темпоральній функції зустрічається в пам'ятках середньоанглійського періоду так само часто (40% прикладів), як і в літературі давньоанглійського періоду. Однак у процесі інтенсивних зрушень, викликаних внутрішними та зовнішними чинниками, конструкція зазнала не тільки структурних (у відмінку суб'єкта), а й функціональних змін.

Середньоанглійській мові не відома позиційна стабільність абсолютної дієприкметникової конструкції у темпоральній функції. На відміну від давньоанглійської мови, де аналізовані конструкції можуть стояти лише в препозиції до головного речення, в середньоанглійський період абсолютній дієприкметниковій конструкції властива ініціальна, медіальна та фінальна позиції. Пор.:

(15) юis meracle [NP] sene wit mani man [VP], юai bar it to temple юan /Cursor Mundi 21561/. “Коли це чудо побачили багато людей, вони принесли його до храму”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N; VP = PTCL II + Prp NP1; Prp NP1 = Prp + Adj + N1

(16) There with a heavie hart, the teares [NP] runninge downe his cheeks [VP], bad him farewell /L of M/. “Там із тяжким серцем, в той час, як сльози бігли по його щоках, попрощався з ним”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N; VP = PTCL I + Prp + NP1; NP1 = Prn + N1

(17) Oone Thomas Denyes ... imagynyng utterly to destroye youre seyde besecher, contryved a lettre in the name of my Lord of Oxenforde, he [NP] not knowyng of ony such letter [VP] /P.L. 1454/.“Якийсь Томас Деніс задумав зовсім знищити вашого вищезгаданого прохача, склав листа від імені лорда Оксфордського, причому у той час він (лорд) і не знав про будь-який такий лист”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Nom; VP = PTCL I + Prp NP1; Prp NP1 = Prp + Prn + Adj + N2

Поява умовного значення абсолютної дієприкметникової конструкції (15%) є інновацією середньоанглійського періоду, оскільки давньоанглійському періоду абсолютна дієприкметникова конструкція у зазначеній функції не властива. Цей факт свідчить про те, що така конструкція в англійській мові існує й розвивається як елемент, органічно зв'язаний з усією мовою в цілому, як явище, народжене самою мовою у процесі невпинного розвитку її граматичної будови.

Послідовність дій у часі здатна породжувати причинову залежність цих дій. Проте було б зовсім неправильним розглядати ці два види взаємовідношень як єдино можливі. Часто відношення попереднього до наступного може представляти собою і відношення умови до наслідку:

(18) I shalt turne agen to you, God [NP] willinge [VP] /P.L. 30/. “Я знову повернуся до тебе, якщо (коли) Господь захоче”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N; VP = PTCL I

Аналіз речення (18) показує, що здійснення дії, репрезентованої дієприкметниковою конструкцією - God willinge, - впливає і на здійснення дії, вираженої присудком головного речення - shalt turne. Але зв'язок між цими двома діями може бути описаний як умовно-наслідковий - повернуся, якщо Господь захоче - і як часовий - повернуся тоді, коли Господь захоче.

Через такий тісний зв'язок умовних і часових відношень конструкція з умовним значенням на початкових етапах свого розвитку могла мати двоїстий характер - виражати часове або умовне значення. Зауважимо, що навіть контекст не завжди сприяє чіткій диференціації цих значень через високу варіативність синтаксичних одиниць на позначення тотожного змісту. Напр.:

(19) The sonne, with his bemes of brightnesse|To man so kyndly is, and norisshynge| that [NP] lakkyng it [VP] day nere but dirknesse /Hocc. 59.3/. “Сонце своїм промінням приносить людині добро і їжу, коли його нема, настає темрява”.

CLAUSE = VP + NP; NP = Prn Nom; VP = PTCL I + Prn1

У реченні (19) визначення функції абсолютної дієприкметникової конструкції є ускладненим, оскільки досліджувану конструкцію можна інтерпретувати як предикативне утворення зі значенням часу та умови.

Проаналізовані приклади абсолютних дієприкметникових конструкцій ілюструють відсутність чіткої межі у семантиці між часовими й умовними відношеннями у зазначений період. Можливо, у процесі ускладнення відношень у межах синтаксичного комплексу в бік більшого узагальнення, більшої абстракції, умовні значення розвиваються на базі часових.

В англійській мові XI-XV ст. зустрічаються спорадичні приклади абсолютної дієприкметникової конструкції зі значенням допустовості. Напр.:

(20) The same day and yere they bete the moder of the same John Coke, she [NP] beying iiij | four score | vere of age and more [VP] /P.L. 1454/. “У той день і рік вони побили матір цього Джона Кока, незважаючи на те, що їй було 80 років і навіть більше”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Nom; VP = PTCL I + NP1; NP1 = Num + N + Prp + N1 + cj + Adj

Позиція абсолютної дієприкметникової конструкції з допустовим значенням у складному реченні середньоанглійського періоду не є фіксованою. Як правило, вона може розміщуватися як в ініціальній (приклад 21), так і фінальній (приклад 20) позиціях. Матеріал показує, що у середньоанглійський період ці конструкції є найменш частотними (3%):

(21) Unwityng of this [VP] Dorigen [NP] at al,| This lusty squier servant to Venus, which that y-cleped was Aurelius, | Hadde loved hire best of any creature| two yeer and moore /Ch.F. 936/. “Хоча Дориген зовсім не знала про це, цей веселий зброяр, слуга Венери, котрого звали Аврелій, любив її більше всього протягом двох років”.

CLAUSE = VP + NP; VP = PTCL I + Prp NP1 + Prp NP2; Prp NP1 = Prp + Prn; Prp NP2 = Prp1 + Prn1; NP = N

Аналіз прикладу (21) свідчить про те, що і в середньоанглійський період актуальною залишається спорадична нерозмежованість допустової і часової функції. Тлумачення семантики конструкції - unwityng of this Dorigen at al - як темпоральної - в той самий час як вона не знала, - або допустової - хоча вона не знала, - насправді змінює її стиль, а не зміст.

Властива мові давньоанглійських пам'яток функція обставини супровідної дії отримує подальший розвиток у середньоанглійський період (майже 22%). Як і в давньоанглійському періоді, конструкція цього типу відрізнялася відносною самостійністю, оскільки дія, виражена дієприкметником, не залежить від дії, вираженої присудком особово-дієслівного речення, а лише співвіднесена з нею. Саме тому часто буває важко визначити, чи вживається конструкція у підрядному обставинному значенні відносно головного речення, чи вона настільки відокремилася, що зв'язок її з головним реченням повністю уподібнився сурядному. Пор.:

(22) His Highnesse shuld come in to Norwych or Claxton, we [NP] not beyng in certeyn yet [VP], whedyr he shall remove /P.L.1452/. “Його світлість повинен був поїхати в Норидж або в Клекстон, однак ми не були все-таки впевнені, чи поїде він узагалі”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Nom; VP = PTCL I + Adj + Adv

Аналіз прикладів, у яких зустрічаються абсолютні дієприкметникові конструкції у функції супровідної дії, показує, що типовою для них є фінальна позиція. Це явище було властиве також давньоанглійському періоду. Воно відображає внутрішній взаємозв'язок між двома співвіднесеними діями: абсолютна дієприкметникова конструкція виражає дію, супровідну до дії головного речення, водночас реалізація першої можлива лише за наявності другої:

(23) Un the Moneday... sex of the seid persones smet at the seid Paston, on of them [NP] holdyng the seid Paston be bothe armes at hese bakke [VP] /P.L. 1452/. “У понеділок... шість з вищевказаних осіб напали на цього Пестона, причому один із них тримав цього Пестона за обидві руки позаду”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Num + Prp + Prn; VP = PTCL I + NP1 + Prp NP2 + Prp NP3; NP1 = PTCL II + N; Prp NP2 = Prp1 + Prn1 + N1; Prp NP3 = Prp2 + Prn2 + N2

Однак, на відміну від давньоанглійського періоду, в літературних пам'ятках XI-XV ст. іноді зустрічаються приклади, в яких конструкція у функції обставини супровідної дії стоїть усередині головного речення і розділяє його на дві частини:

(24) Also, my Lord, I know well that water Ingham was bete, the mater [NP] hangyng in my award [VP], right fowle and shamefully /P.L. 1454/. “Також, мій лорде, я знаю добре, що Вотер Інхем був побитий, (причому питання залежить від мого рішення), цілком по-зрадницьки і з ганьбою”.

CLAUSE = NP + VP; NP = N; VP = PTCL I + Prp NP1; Prp NP1 = Prp + Prn + N1

Такий розвиток функцій абсолютної дієприкметникової конструкції є яскравим прикладом того, як її позиційні характеристики можуть впливати на вираження нею граматичного значення.

Позиційні характеристики абсолютної дієприкметникової конструкції у функції обставини причини (20%) в досліджуваний період зазнають деяких змін порівняно з попереднім. Якщо для мови давньоанглійського періоду характерними є ініціальна та медіальна позиції цієї конструкції, то в середньоанглійський період - тільки ініціальна та фінальна. Пор.:

(25) him [NP] willynge [VP] that alle men wende| he were that he is nougte |For-why he bosteth and breggeth| with many bolde others /V.W. 225/.“Оскільки він хотів, щоб усі люди думали, що він такий, яким він насправді не був, ось чому він вихвалявся разом з іншими хоробрими”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn Dat; VP = PTCL I

(26) And right anoon thow shalt see weel, that weel wol cause another weel, and that the thirde, and so forth, brother, every cercle [NP] causyng other [VP] broder than himselve was [FINITE CLAUSE] /Ch.H.T.II 288/. “І зразу ж ти побачиш коло, це коло викличе інше, а те - третє, і так далі, брате, причому кожне коло викликає інше, ширше, ніж було воно саме”.

CLAUSE = NP + VP; NP = Prn + N; VP = PTCL I + Prn + FINITE CLAUSE

Характерно, що і в середньоанглійський період абсолютна дієприкметникова конструкція в значенні причини ще не набула такого поширення, яке їй властиве в новоанглійську епоху, коли конструкція з каузальною семантикою вживається з тією ж частотою, що і супровідної дії. У XIII-XV століттях, як і в попередній період, найчастіше зустрічаються конструкції з темпоральною семантикою (40%).

У середньоанглійській мові абсолютна дієприкметникова конструкція не оформлена сполучниками та сполучниковими словами. На відміну від особово-дієслівних підрядних речень формальною ознакою визначення функцій абсолютних конструкцій у складі більшої синтаксичної одиниці є її позиція. У давньоанглійських пам'ятках місце абсолютної дієприкметникової конструкції закріплене і зумовлене логічною послідовністю висловлювання: дієприкметникові конструкції, які виражають часові відношення, перебувають в ініціальній позиції, а конструкції зі значенням причини та обставини супровідної дії локалізуються, як правило, у фінальній позиції. Мові середньоанглійського періоду властива варіативність у розташуванні абсолютної дієприкметникової конструкції у реченні.

Висновки

Абсолютну дієприкметникову конструкцію в англійській мові визначаємо як конструкцію, незалежну від жодного члена речення, тобто у реченні немає вказівки на предмет дії чи носія ознаки, що виражені дієприкметником. Дієприкметникові звороти з прийменниками не доцільно вважати абсолютними дієприкметниковими конструкціями, вони розглядаються як узгоджені з головним реченням додатки.

В абсолютній дієприкметниковій конструкції є власний суб'єкт дії і його ознака - предикат, що за своїми функціями збігаються з підметом та присудком фінітного речення. Разом з тим формально предикат абсолютної дієприкметникової конструкції не є повноцінним присудком, оскільки він не виражений особовим дієсловом, узгодженим зі своїм підметом, а дієприкметником, який самостійно не може бути присудком речення. Використання термінів “суб'єкт” та “предикат” абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові є можливим тому, що вони передають зміст синтаксичних відношень між основними компонентами конструкції, яка функціонально дорівнює підрядному реченню. При цьому слід зазначити, що модальність абсолютної дієприкметникової конструкції експліцитно не виражена.

Як свідчить опрацьований матеріал, абсолютні дієприкметникові конструкції з предикативним центром у формі дієприкметника І переважають над абсолютними дієприкметниковими конструкціями з дієприкметником ІІ (відповідно 73% і 27%).

У середньоанглійській мові абсолютна дієприкметникова конструкція зазнає певних якісних змін порівняно з давньоанглійським періодом, що виявляється у закріпленні прямого порядку слів у конструкції, ускладненні її граматичної будови та у зміні відмінків суб'єкта. NP конструкції ускладнюється за рахунок включення до її складу означень. Досліджувана конструкція включає обставини місця, часу, способу дії, а в процесі подальшого ускладнення структура абсолютної дієприкметникової конструкції могла поширюватися за рахунок інших конституентів речення, підрядних речень і навіть інших абсолютних конструкцій. Це свідчить про предикативний тип зв'язку між іменною та дієслівною фразами конструкції.

У середньоанглійській мові, крім первісних функцій (темпоральної, каузальної та супровідної дії), з'являються функції допустовості та умови. Подальший розвиток функцій абсолютної дієприкметникової конструкції свідчить про автохтонність цього граматичного явища в англійській мові. У середньоанглійському періоді триває властива для давньоанглійської мови контамінація часової та умовної функції абсолютної дієприкметникової конструкції, які не є чітко диференційованими в цей період розвитку мови.