Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Автореферат

АНГЛІЙСЬКА ЛЕКСИКА МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ: СТРУКТУРНІ, СЕМАНТИЧНІ ТА ДИСКУРСНІ ОСОБЛИВОСТІ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

10.02.04 - германські мови

ЗАРУМА-ПАНСЬКИХ ОЛЕНА РОМАНІВНА

ЛЬВІВ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України Кусько Катерина Яківна, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів, професор

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, профессор Квеселевич Дмитро Іванович, Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра англійської філології, завідувач

кандидат філологічних наук, доцент Малиновська Ірина Віталіївна, Київський інститут перекладачів при НАН України, проректор

Провідна установа:

Ужгородський національний університет, Міністерство освіти і науки України, кафедра англійської філології, м. Ужгород

Захист відбудеться 5 листопада 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 Львівського національного університету імені Івана Франка (79000 Львів, вул. Університетська, 1)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 5 жовтня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.Е. Білинський

Міжнародні договори належать до офіційно-ділового стилю, властивості якого загалом ще не отримали належного висвітлення з позицій сучасних досягнень комунікативної лінгвістики. Оскільки мові міжнародних документів присвячено лише незначну кількість праць (В.В. Калюжна, В.І. Євінтов, О.І. Лукашук, С. Є. Максимов, А.Д. Бєлова, А. Мажур, Т.П. Архипович, З.О. Гетьман, М.С. Власенко, М.Д. Волков, І.М. Дрига), які трактують окремі аспекти цього типу текстів, видається актуальним комплексний аналіз мови міжнародних договорів. Укладання рангового списку тематичних лексем та фразем, вивчення особливостей дискурсу цих документів дозволить глибше зрозуміти їх роль у підмові дипломатичної комунікації, що важливо для теорії інтерпретації і герменевтики, а також для практичних потреб укладання, реферування та перекладу текстів цієї категорії.

Новизна дослідження полягає у тому, що вперше проведено комплексне лінгвостилістичне вивчення англомовних текстів міжнародних договорів на лексико-семантичному та синтаксичному рівнях, а також у лексикографічній, когнітивній та функціональній площинах опису. Розглянуто особливості семантики власних та перейнятих з інших галузей термінологічних лексем і словосполучень. Проаналізовано визначальні дискурсні риси цих документів у їх частинах, зокрема когнітивне структурування основних положень міжнародних договорів.

Основна мета дослідження - аналіз та систематизація арсеналу лексики міжнародних договорів, яка ще не була предметом спеціального аналізу, ідентифікація та простеження частотних лексичних одиниць, властивих текстам цього піджанру, зокрема продуктивних структур, до складу яких входить лексика, що сприяє реалізації теми домовленості, а також її прагматика на різних рівнях та у різних частинах текстів міжнародних договорів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

з'ясувати характерні риси мови міжнародних договорів;

виділити пласт лексики, якою послуговуються для укладання текстів міжнародних договорів;

виділити з текстів договорів лексичні одиниці, що сприяють реалізації теми домовленості (договірну лексику) і встановити продуктивні структурні моделі синтагматичної дистрибуції;

проаналізувати рекурентність виділених моделей;

проаналізувати на морфологічному, лексико-семантичному, синтаксичному, стилістичному та прагматичному рівнях актуалізацію виділених структур;

простежити особливості реалізації дискурсних рис у різних структурних сегментах текстів міжнародних договорів.

Фактологічний матеріал роботи - 67 англомовних текстів чинних міжнародних документів. Загальна кількість опрацьованого матеріалу становить близько 1260 сторінок. Встановлено, що на одній сторінці текстів договорів у середньому функціонує близько 12 структурних моделей, до складу яких входить лексика домовленості.

Об'єктом дослідження виступають семантико-архітектонічні та синтактико-стилістичні особливості текстів міжнародних договорів, зумовлені насиченістю їх континууму спеціальною лексикою.

Предметом вивчення є 19 парадигматичних рядів, до яких входять 48 лексичних одиниць, що сприяють реалізації теми домовленості та функціонують у 45 структурних моделях і 3757 словосполученнях. Ряд аналізованих лексем перебуває у взаємних словотвірно-мотиваційних відношеннях, охоплюючи здебільшого лише частину словотвірних гнізд. Основний принцип відбору лексичних одиниць і стуктур договірної лексики - однореференційна кореляція та рекурентність у текстах міжнародних документів регламентаційного характеру.

Методи дослідження зумовлені метою та специфікою проаналізованого матеріалу. Для розв'язання поставлених завдань застосовано комплексну методику дослідження. Використано прийоми дистрибутивного, трансформаційного, компонентного аналізу, а також елементи контрастивного методу. Проведено лексикографічне обстеження та здійснено кількісний аналіз фактологічного матеріалу.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що основні положення, узагальнення й висновки дисертації поглиблюють наші уявлення про прагматику політико-правового дискурсу. Опрацьовано різні аспекти проблеми лексичної структури міжнародних договорів. Обгрунтовано положення про піджанр міжнародних договорів, його архітектонічні, лінгвостилістичні та текстотворчі особливості.

Практичне значення праці полягає у тому, що дані, одержані в результаті дослідження, можна застосовувати у спецкурсах та спецсемінарах із лінгвостилістики, лексикології, термінознавства, ділової мови, а також у викладанні теорії і практики перекладу. Їх можна використовувати як джерело для якісного та раціонального добору навчального матеріалу, а також для укладання навчальних посібників, текстів та вправ для студентів факультетів міжнародних відносин. Опрацьовано англо-український семантико-комбінаторний словник-довідник (обсягом близько 3000 словникових статей) частотних лексем, які функціонують у текстах міжнародних документів регламентаційного характеру, а також методичний посібник з англійської мови для студентів факультетів міжнародних відносин.

Зв`язок із науковими планами. Дослідження проведене у рамках наукової теми "Структура, семантика та тенденції розвитку романських та германських мов", що розробляється на факультеті іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, а також держбюджетної теми "Лінгводидактична організація навчального процесу з іноземних мов на гуманітарних факультетах вузів" (номер держ. реєстрації 0100V001459).

Апробація роботи. Основні положення роботи викладено у доповідях на наукових семінарах кафедр іноземних мов факультету іноземних мов та факультету міжнародних відносин, на наукових конференціях у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Національному університеті "Львівська політехніка", Київському міжнародному інституті лінгвістики і права, Хмельницькому технологічному університеті "Поділля" у 1995-2001 роках. Результати дослідження відображено в 11 публікаціях.

Положення, які виносяться на захист:

1. Лексичному складу мови міжнародних договорів характерні етимологічна, предметно-рефераційна та структурно-інтеграційна неоднорідність, що проявляється у наявності значної кількості грецизмів, латинізмів та галліцизмів, спеціальних термінологічних номінацій, скорочень, абревіатур, неасимільованих іншомовних вкраплень. Термінологічна лексика, зокрема наукова та науково-технічна, у текстах міжнародних договорів функціонує не для розкриття чи тлумачення певного наукового явища, а для називання чи конкретизації поняття або проблеми, які є підгрунтям для розв'язання політичних питань.

2. Лексика домовленості належить до спеціального словникового пласта мови договорів. Вона зазнає дії численних комбінаторних фільтрів, загалом зумовлених прагматикою тексту. Комунікативно релевантний маркер текстів договорів на лексичному рівні слід вбачати у перформативності частини слововживань договірної лексики.

3. Кількість моделей, у яких актуалізується договірна лексика, не залежить від питомої ваги лексико-граматичних розрядів. Словосполучення, до складу яких входить лексика домовленості, в аналізованих текстах стандартизуються, набувають клішованого характеру і творять спеціальну фраземіку міжнародних договорів, яка, крім стилетвірної, виконує архітектонічну функцію, сприяючи когезії та когерентності тексту договору. Спеціальна лексика і фраземіка є ознакою лексичної та синтаксичної стандартизації мови міжнародних договорів.

англійська лексика міжнародний договір

4. Міжнародні договори з огляду на їх комунікативні завдання та прагмастилістичну спрямованість є піджанром міжнародних документів. Цим текстам властиве використання мовних одиниць із характерним добором та сполучуваністю. Незважаючи на те, що лексичне наповнення міжнародних договорів може бути різним, на структурному рівні їх форма є інваріантною. У цих типах текстів існує яскраво виражена тенденція до замкнутості лексичної бази, збереження усталеного набору фраз, структур, характерних для певних фреймів, що є проявом консервативності стилю.

5. У текстах міжнародних договорів помітне переважання іменників та іменникових структур. Типовим явищем є номіналізація, функціонування розщепленого присудка. Серед типів зв'язку продуктивні лексичний та синтаксичний повтор, ланцюжковий та наскрізний зв'язки. Тексту матеріальної частини цих документів притаманна двоскладова інтерактивна структура речень (основне положення + застереження), типовим є синтаксичний розрив.

6. Комунікативна ефективність текстів міжнародних договорів зумовлена гармонізацією двох протилежних тенденцій текстотворення: всеохопності та однозначності викладу. Досягнення цієї подвійної властивості робить тексти договорів мовно своєрідними.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії і додатку (12 таблиць). Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок. Список літератури налічує 356 позицій (74 іноземними мовами), з них 34 словники та довідники.

У вступі обгрунтовано вибір теми, окреслено мету і завдання дослідження, визначено актуальність та новизну роботи, прогнозовано її теоретичне та практичне значення, подано загальну характеристику матеріалу та методи його аналізу, а також сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади політологічного дискурсу" - здійснено критичний огляд літератури і викладено основні теоретичні та концептуальні положення. Зосереджено увагу на категоріальних поняттях функціональний стиль, дискурс, регістр, жанр, політологічна література, політологічна лексика. Особливу увагу приділено міжнародним договорам як піджанру міжнародних документів.

У другому розділі - "Лексичні особливості текстів міжнародних договорів" - виділено пласт лексики, якою послуговуються для укладання текстів міжнародних договорів, проведено її розмежування за етимологією, професійним походженнями, а також лексичним наповненням і функціональністю фраземіки. Проаналізовано лексичні особливості текстів договорів. Окремий параграф присвячено розгляду договірної лексики.

Третій розділ - "Дистрибутивні моделі та семантика лексики домовленості" - присвячено структурному, морфологічному та семантичному аналізу слів і словосполучень, що сприяють реалізації теми домовленості у текстах міжнародних договорів.

У четвертому розділі - "Семантико-стилістична функція та когнітивний потенціал текстів міжнародних договорів" - аналізуються стиль та комунікативні завдання, а також особливості реалізації дискурсних рис міжнародного договору у преамбулі, матеріальній та заключній частинах.

У висновках узагальнені основні теоретичні та практичні результати роботи, окреслені перспективи подальшого дослідження.

Основний зміст роботи

Перший розділ. На основі концепцій функціональних стилів, з огляду на їх інтеграцію та взаємопроникнення у роботі виділено пласт політологічної літератури, яка належить офіційно-діловому стилю мови. При усьому розмаїтті жанрових форм (закони, підзаконні акти, постанови, заяви, виступи, огляди тощо), політологічна література обслуговує одну сферу людської діяльності - політику. Оскільки тексти, які входять до складу політологічної літератури, значно відрізняються як за жанром, формою, так і за рівнем формальності, цілком виправданим є їхній поділ на тексти з високим (договори, конституції, статути, протоколи та ін.) та низьким (доповіді, огляди, дослідження, аналізи тощо) рівнями стандартизації, під якою розуміємо визначення правил добору слів і термінів, побудови речень і словосполучень.

У дисертації аналізуються документи високого рівня стандартизації: міжнародні договори, визначається поняття міжнародний договір у широкому та вузькому значеннях, його структура та місце в офіційно-діловому стилі як піджанру міжнародних документів. Термін "міжнародний договір" - це родове поняття і в міжнародній практиці може мати різні видові назви (Accord, Arrangements, Agreement, Act, Cartel, Compact, Compromisе, Concordat, Convention, Covenant, Declaration, Entente, Exchange of Notes, Indenture, Modus Vivendi, Pact, Protocol, Regulation, Statute, Treaty тощо). Оскільки з правової точки зору назва договору не має визначального значення, то один і той самий документ у межах тексту може позначатися різними термінами. У сучасному офіційно-діловому стилі помітні тенденції до розмитості цих термінів, синкретизму. У розділі також висвітлена історія виникнення і розвитку міжнародних договорів, представлено опис їх внутрішньожанрової типологізації.

Значну увагу приділено систематизації існуючих визначень та класифікацій лексики суспільно-політичного змісту, простежено її кореляцію з політологічною лексикою. Зроблено спробу виділити пласт лексики, якою послуговуються укладачі при написанні текстів міжнародних договорів, а також визначити внесок до лексикону міжнародних договорів одиниць інших терміносистем.

Другий розділ. Мовною базою договорів є загальновживана лексика нейтрального та книжного пласта, яка поєднується зі спеціальною та термінологічною (зокрема, термінами різних підмов). Під час використання загальновживаної лексики у контексті цих документів відбуваються звуження її семантичного діапазону, звільнення від частини існуючих значень, видозміна їх аж до виникнення нових.

У мові міжнародних договорів існує значна кількість слів, які вживаються у значенні, властивому їм лише у цих текстах. Деякі з цих лексем набувають нового значення, незафіксованого лексикографічними джерелами. Інші ж слова, у перекладі українською мовою, перекладачі замінюють певними фіксованими відповідниками, закріпленими за конкретним англійським словом, що є свідченням ідіоматичної стадартизації. Простежено, що для мови договорів не типове вживання неологізмів, використання синонімів обмежене, оскільки вони можуть створити ефект двозначності.

До спеціальної лексики відносимо спеціальні та фразові стандарти, лексику, пов'язану зі сторонами договору, укладанням та існуванням договору, зокрема договірну лексику, тобто частотні лексичні одиниці, які сприяють реалізації теми домовленості, неасимільовані латинські та французькі вкраплення. Термінологічну лексику розуміємо як терміни підмов політики, дипломатії, юриспруденції, а також наукову, військову, науково-технічну лексику тощо.

Саме спеціальна лексика створює стиль, характерний для міжнародних договорів, сприяє однозначному розумінню і тлумаченню певних понять та положень. У розділі представлено різні інтерпретації термінів кліше, штамп, стандарт тощо та прийнято робоче визначення терміна діловий стандарт як клішований вираз, характерний для міжнародних документів, блок, який багаторазово повторюється в усталеній формі у конкретних ситуаціях, закріплюється за ними і починає функціонувати як словесний штамп.

Мові аналізованих документів властиве функціонування фразових стандартів, які служать зачином, логічним переходом або кінцівкою текстів договорів, тобто, окрім функцій, притаманних діловим стандартам (створення ефекту офіційності, стереотипності, лаконічності), вони виконують також і архітектонічну функцію, сприяють когезії та когерентності тексту.

Характерною рисою лексики договорів є також те, що в них як загальноприйняті міжнародні вирази функціонують неасимільовані латинські та французькі словосполучення, що зумовлено історією розвитку міжнародних відносин. Значна кількість цих висловів набула нових значень у мові дипломатії. Наприклад, ad referendum, дослівно "на розгляд, для доповіді", у мові дипломатії має значення "що потребує наступного підтвердження компетентним органом"; clausula rebus sicstantibus, буквально "застереження незмінних обставин" означає, що кожна зі сторін, яка бере участь в укладанні документа, має право одностороннього розірвання договору у випадку серйозних змін обставин.

Для мови дипломатії також характерна насиченість інтернаціоналізмами. Це явище пояснюється особливостями функціонування дипломатичних документів. Вони завжди призначені для кількох держав і розраховані на однозначне тлумачення. Нерідко вони є запозиченнями з латинської та грецької мов. Деякі терміни у мові дипломатії мають інші значення, ніж ті, з якими вони вживаються у літературній мові загалом (to invite - пропонувати), або ж використовується лише один із лексико-семантичних варіантів полісемічного слова (instructing - доручаючи; whereas - беручи до уваги; party - сторона; credentials - повноваження).

Поряд зі спеціальною та дипломатичною лексикою у міжнародних договорах виявлено рекурентність військової, правової, наукової, науково-технічної термінології. Щодо наукової термінології, то в аналізованих текстах простежується актуалізація мовних одиниць, які належать до різних термінологічних систем мови науки. Вживання цієї лексики зумовлене тим, що науково-технічна проблема часто є фоном для розв'язання певних політичних чи соціальних питань. Основними функціями мови науки, системи наукових фреймів у договорах є номінативна, інформативна та конкретизуюча, а не когнітивна функція, пов'язана з розкриттям чи тлумаченням якогось наукового явища чи поняття. Тобто увага не зосереджується на значенні термінів; вони лише допомагають висвітлити та конкретизувати загальні положення, поняття чи проблеми, які є підгрунтям для розв'язання політичних питань.

Правову лексику, яка вживається у текстах договорів, можна диференціювати на два різновиди: терміни загальноправового характеру та власне міжнародно-правові терміни. Певна частина як правової, так і міжнародно-правової термінології може вживатися одночасно у внутрішньодержавному та міжнародному праві.

Дипломатична, військова, правова, наукова, науково-технічна лексика у текстах міжнародних договорів кількісно представлена по-різному, залежно від предмета укладання договору. Але в жодному з проаналізованих текстів термінологічна лексика одного виду не функціонує відокремлено, без зв'язку з іншими видами. Тобто, поряд із переважаючим вживанням одного пласта термінологічної лексики, завжди задіяні ще декілька інших, які в аналізованих документах закріплені як ситуативно, так і на рівні макротексту.

Аналіз мови текстів договорів, зокрема спеціальної лексики, показав, що до її складу входить значна кількість слів, що сприяють реалізації теми домовленості. Виділення договірного прошарку спеціальної лексики виправдане тим, що, по-перше, лексичні одиниці, які сприяють реалізації теми домовленості, зокрема із семою домовленості, - це частотні складові спеціальних ділових стандартів, які, своєю чергою, є стилетвірною основою текстів договорів. По-друге, мета всіх угод - досягнення порозуміння, підтвердження факту того, що дві чи більше сторони дійшли згоди щодо врегулювання спірних питань, тобто їх мета - досягнення домовленості. Реалізація теми домовленості відбувається передусім завдяки використанню лексичних одиниць із відповідною семою. Компоненти ЛТГ домовленості ми виділяли на підставі спільної семи або спільного поняття.

Для аналізу виділено 48 слів та дериватів, що сприяють реалізації теми домовленості, у значеннях більшості з яких є сема домовленості. Вони посідають вагоме місце серед інших мовних одиниць, які функціонують в аналізованих текстах, адже частотність їх функціонування становить близько 12 вживань на сторінку. Аналіз текстів свідчить, що прошарок договірної лексики є значним. До нього належать не лише слова із семою домовленості. Він складається також із словосполучень, які набувають значення домовленості у контексті (to adjust to satisfaction; amicable solution of the matter; to achieve solution; to commit to disarmament). Покомпонентний аналіз дефініцій цих та інших словосполучень не виявив у їх складі лексичних одиниць із семою домовленості.

Для висвітлення повнішої картини функціонування словосполучень у текстах міжнародних договорів ми досліджуємо їх за кількома параметрами, зокрема, за частинномовною співвіднесеністю (іменникові, дієслівні, прикметникові, прислівникові), позицією стрижневого слова (перший/заключний компонент), типом синтаксичних зв'язків (підрядні, сурядні, взаємозалежні), кількістю компонентів (дво- та багатоскладові), а також за семантичним наповненням компонентів. Хоча прошарок словосполучень, які імплікують досягнення порозуміння чи спільної думки, є досить значним, для аналізу у роботі виділено лише ті, до складу яких входять лексичні одиниці з семою домовленості, а також ті лексеми, що найчастіше залучено до реалізації теми домовленості.

Третій розділ. На основі аналізу мови договорів методом суцільної вибірки ми виділили частотні стрижневі слова та їх деривати: accede (128), accept (166), accord (431), adopt (154), affirm (17), agree (809), approve (100), arrangement (41), confirm (27), conform (47), consensus (9), consent (89), contract (23) convention (750), covenant (180), ratify (185), settle (118), sign (176), treaty (307).

У корпусі аналізованих текстів відмічено 2902 слововживання іменників, 688 вживань дієслів, 156 - (діє) прикметників, 11 - прислівників, що у відсотковому вираженні становить 77,2, 18,3, 4,2 та 0,3 відповідно. Наведені кількісні дані свідчать про значне розшарування лексики домовленості за частинами мови та про високу частотність функціонування іменникових структур. В іменникових словосполученнях зафіксовано вживання кількох дериватів аналізованих лексем: sign - signature (95), signatory (16); accept - acceptance (76), non-acceptance (2); agree - agreement (367), agrment (8), disagreement (5).

Проведено аналіз цих лексичних одиниць у 45 структурних моделях із загальною кількістю 3757 слововживань. З'ясувалося, що для іменників характерні 25 структурних моделей, які є результатом синтаксичного варіювання дистрибутивних структур. Дієслова актуалізуються у словосполученнях з 15 моделями. Для (діє) прикметників та прислівників зафіксовано 4 та 1 модель відповідно.

Порівнявши кількісний склад лексики на позначення домовленості та її дистрибуцію за структурними моделями, ми з'ясували, що число моделей, у яких вживаються аналізовані лексичні одиниці, не залежить від питомої ваги лексико-граматичних розрядів. Зокрема 2902 іменники функціонують у 25, а 688 дієслів - у 15 структурних моделях. Дані пропорційного обчислення свідчать, що 77,2 % іменників зосереджуються у 55 % моделей від загальної кількості структур, 18,3 % дієслів знаходять своє вираження у 32 % моделей, 4,2 % прикметників послуговуються 11 % моделей, а 0,3 % прислівників функціонує у 2 % структурних моделей:

Рис. 1. Рис. 2.

Питома вага частин мови Питома вага частин мови

у корпусі текстів у структурних моделях

У розділі проаналізовано за морфологічною структурою, позицією стрижневого слова, типом синтаксичних зв'язків, семантичним наповненням, а також за кількістю компонентів найчастотніші структурні моделі вживання аналізованих лексем: N+Pr+Nлтг (906), Pr1+Nлтг+Pr2 (476), Vлтг+ (Pr) +N (368), V+ (Pr) +Nлтг (328), Nлтг+V+Pr+N (322), Attr+Nлтг (229), N+Ven+ (Pr1) +Pr2+Nлтг (162), Adjлтг+N (111), Nлтг+Pr+N (104).

Покомпонентний аналіз словосполучень із лексикою домовленості, а також кількісне опрацювання матеріалу дають підстави зробити висновки про переважання іменників та іменникових структур у текстах міжнародних договорів. Це підтверджує точку зору, що міжнародним документам властивий номінативний стиль, який сприяє створенню ефекту лаконічності, однозначності та протокольності.

Тексти міжнародних договорів мають специфічну рису, яка зумовлює їх композицію та вибір лексичних засобів вираження. Вони імплікують факт введення договору в дію. Саме це зумовлює продуктивність структурних моделей, до складу яких входять лексичні одиниці ЛТГ домовленості. Міжнародним договорам як документам високого рівня стандартизації властиве використання мовних одиниць із характерним добором та сполучуваністю.

У розділі простежено, що лексика, якою послуговуються під час укладання міжнародних договорів, кількісно обмежена. Існує яскраво виражена тенденція до замкнутості лексичної бази, збереження незмінного набору фраз, структур, типових для певних ситуацій, незалежно від характеру документа, що загалом є виявом консервативності офіційно-ділового стилю. Мову міжнародних договорів відзначає небагатозначність: простежується тенденція до вживання лексем в одному з прямих номінативних значень, що сприяє однозначному тлумаченню певних положень та явищ, а також обмеження можливостей сполучуваності слів.

Аналізовані структури є типовими та продуктивними у текстах міжнародних договорів. Вони позбавлені емоційного навантаження, що сприяє творенню основних дискурсних рис угод: офіційності, лапідарності, а також однозначному розумінню та тлумаченню певних ситуацій, домовленостей, подій. Вони також відіграють конструктивну, організуючу роль у межах документа (зачин, логічний перехід, кінець), творять текстову архітектоніку, сприяють реалізації жанрової специфіки тексту та оформленню однотипних мовних ситуацій (The member States (Governments, Parties, etc.) signatory hereto. Have agreed as follows; The Government of. and. agree as follows; this Convention shall be open for signature; the member States signatory hereto. Have agreed as follows; in witness whereof the undersigned, being duly authorised thereto, have signed the Protocol). Наведені структури сигналізують про факт підписання, набування чинності, ратифікацію того чи іншого документа, схвалення та підтримку статей, протоколів, поправок. Частотність цих структурних моделей і типовість їхніх функцій у текстах договорів дає змогу вважати їх спеціальними діловими стандартами. Завдяки цим структурам створюється висока стандартизація міжнародних документів регламентаційного характеру, що виявляється у доборі композиційних лексичних засобів, якими послуговуються для уніфікованого оформлення однотипних ситуацій.

Четвертий розділ. Основна функція міжнародних договорів - регламентаційно-директивна: вони накладають певні зобов'язання, надають чи обмежують права. Саме тому при їх укладанні виникають дві проблеми. По-перше, укладачі повинні брати до уваги той факт, що сторони можуть збільшувати свої права та звужувати коло обов'язків. Отже, фахівці, готуючи тексти договорів, намагаються звести до мінімуму будь-які випадковості й визначити ідеальну модель зобов'язань і прав, дозволів та заборон настільки точно, докладно та однозначно, наскільки це дозволяють мовні засоби. По-друге, ці договори стосуються регламентації поведінки, нюанси варіантів якої важко передбачити. Тому укладачі, моделюючи різні ситуації, намагаються не оминути жодного непередбаченого випадку, що, своєю чергою, надає документам рис всеохопності.

Щоб запобігти ймовірності виникнення будь-яких непорозумінь чи двозначностей, адже кожне окреме тлумачення буде визначатися, залежати та обмежуватися чинниками конкретного випадку, події чи факту, що створює контекст для тлумачення, укладачі докладають величезних зусиль, щоб положення документів були не лише чіткими, зрозумілими, недвозначними, але й всеохопними. Саме це завдання: досягнути подвійної характеристики - точності, лапідарності та однозначності, з одного боку, й всеохопності - з іншого, робить тексти договорів мовно своєрідними.

Взаємозалежність і взаємозв'язок змісту та структури документа посідає вагоме місце в офіційно-діловому стилі мови загалом та у дискурсі міжнародних договорів зокрема. Залежно від типу документа та поставлених завдань, його текст має ту чи іншу форму організації на всіх мовних рівнях, що є визначальним при доборі лексичних засобів вираження. Форма міжнародних договорів на структурному рівні є інваріантною, ці документи складаються з назви, преамбули, матеріальної і заключної частин.

Назва договору переважно побудована за моделлю (d) +Nлтг+WCl (значно рідше WCl+Nлтг), де d - визначник (International, United Nations, European, Vienna тощо), Nлтг - іменник із семою домовленості (Agreement, Covention, Covenant, Treaty тощо), WCl - словосполучення, що визначає предмет кожного окремого договору. Як визначник переважно виступають іменники або прикметники, що вказують на діапазон домовленості (International, European, American, Inter-American, African), місце підписання угоди (Vienna, Geneva, Tokyo, Hague, Montreal), тип договору (General Framework, Universal, Supplementary), організацію (United Nations), хоча його вживання є факультативним.

Преамбулі властива чітка текстова організація: зачин, основна та заключна частини. У зачині називають сторони договору. В основній частині наголошують на необхідності підписання договору, виражають бажання сторін досягти домовленості, а також називають інші міжнародні акти, які служать підставами для легітимності документа. Заключна частина вказує на те, що сторони договору дійшли згоди, вона є засобом когезії структурних елементів тексту.

Особливістю преамбули є функціонування ввідних слів. У розділі здійснена їх диференціація за функціями у тексті. Усі ввідні слова умовно поділяємо на три групи: а) слова на позначення необхідності укладання та підписання договору (noting, recognizing, considering, realizing, emphasizing); б) маркери, що вказують на зв'язок із нормами міжнародного права та посилання на вже існуючі міжнародні документи (bearing in mind, (re) affirming, guided, recalling, inspired, reiterating, observing); в) лексеми, що позначають рішучість досягти поставленої мети (desiring, ( (being) deeply) concerned, alarmed, (being) resolved, convinced, prompted, determined). Проте зауважимо, що цей поділ є дещо відносним. Увідні слова - засіб текстової зв'язності у межах преамбули. Розглядаючи їх у цій макроструктурі із синтаксичної точки зору, помітимо, що для преамбули характерний такий стилістичний прийом, як паралелізм. Його функція зводиться до наголошення на семантичній рівнозначності всіх частин. Преамбулі властивий паралелізм, що грунтується на повторі одного слова чи синонімів.

Незважаючи на те, що лексичне наповнення преамбули може бути різним, незмінними залишаються її будова, лексичне наповнення заключної фрази та тип речення. Нередукована преамбула є складним реченням (середня довжина 214 слів), яке вводиться початковою фразою-підметом, за якою йде серія інфінітивних чи дієприкметникових паралельних конструкцій, кожна з яких вводиться ввідним словом й формує абзац, який однаково важливий щодо інших абзаців преамбули.

Повна структурна модель матеріальної частини нетипова для текстів міжнародних договорів. Здебільшого їм властивий редукований варіант, що базується на випущенні певних структурних елементів. Але завжди ця модель складається з пронумерованих статей. У цій частині договору переважають складні речення. В аналізованих текстах продуктивні лексичний та синтаксичний повтор, ланцюжковий та наскрізний типи зв'язку. У міжнародних договорах синтаксичний паралелізм може вживатися у межах статті, або ж охоплювати фрагмент тексту. Паралельні синтаксичні конструкції можуть функціонувати у різних місцях абзацу, а отже, бути анафорою, епіфорою, вживатися всередині та безпосередньо одна за одною. Цей засіб синтаксичного зв'язку укладачі застосовують з метою досягти чіткості та логічності викладу положень, належного акцентування вагомих компонентів. Однотипна, одноструктурна побудова початку речень - свідчення того, що різні підтеми, висвітлені у тексті, мають однакову форму репрезентації, а отже, однаково вагомі. Синтаксичний паралелізм, будучи продуктивним засобом когезії текстів міжнародних договорів, виконує також функції переліку багатьох рівнозначних принципів та тверджень: розвиває й уточнює певні положення, сприяє творенню текстового рисунка - рамки, мета якого - досягти зв'язності окремих фрагментів тексту. Рекурентність паралельних конструкцій у текстах договорів пов'язана з глибинним структурним взаємозв'язком речень у межах не лише статей і розділів, але й інколи глобальної текстури.

Наскрізний зв'язок ґрунтується на стрижневій лексемі - основі змісту положення однієї або кількох статей. Наприклад, у тексті Віденської конвенції про дипломатичні відносини (Vienna Convention on Diplomatic Relations) іменник mission є стрижневим у 30 статтях, зміст яких полягає у визначенні різноманітних функцій місії, виділенні її складових частин, окресленні прав та обов'язків членів місії та держави, на території якої вона перебуває. У тематичному плані всі тридцять статей формують єдність. Завдяки існуванню спільних семантичних елементів, представлених кореневими морфемами, члени словотвірних ланцюжків спричиняються до ізотопії та тематичного розвитку викладу.

На підставі аналізу можна зробити висновок про наявність певних структурно-семантичних особливостей абзацу у матеріальній частині договорів. Часто у текстах цих документів абзац, який складається з одного пункту (provision), за змістом не завжди є завершеною одиницею і продовжується у наступному пункті, а іноді й далі, тобто абзаци можуть охоплювати певну кількість паралельних конструкцій. Це і є причиною того, що вся стаття, яка складається з абзаців-пунктів, з точки зору єдності змісту стає єдиним надабзацом, оскільки між ними існує когерентна єдність змісту, що, на думку багатьох учених, є основним критерієм визначення меж абзацу. Водночас абзац у договорах може складатись і з одного простого речення.

Текстам матеріальної частини притаманна двоскладова інтерактивна організація речень, які складаються з двох частин: основного положення та застережень. Аналізуючи договори, ми звернули увагу на існування та взаємодію двох важливих аспектів. Перший - основне положення (основа положення), під якою розуміємо а) правовий суб'єкт (особа, держава чи організація, яким або надають права та повноваження, або накладають обмеження чи заборону на дії); б) правову дію (природа повноважень чи прав, які надаються, обмежуються чи забороняються, що випливає з положення). Але основна частина положення є лише каркасом, що доповнюється другим аспектом: застереженнями (підготовчими, операційними, реферативними), під якими розуміємо словосполучення чи речення, введені у синтаксичні рамки простих і складних речень, які надають додаткову інформацію, уточнюють, розширюють чи обмежують права, обов'язки, повноваження, викладені в основній частині положення. Якщо залишити лише кістяк речення, то положення стає неправильним або частково правильним і надто загальним, оскільки застереження дуже обмежують його дію та застосування або й заперечують його. З одного боку, застереження уточнюють, обмежують чи роблять чітким конкретний пункт речення, а з іншого - можуть сприяти появі двозначності та нечіткості, якщо вони не розташовані належним чином. Саме тому укладачі прагнуть ввести їх відразу ж після слова, яке вони визначають чи уточнюють, навіть якщо це ускладнює та перевантажує синтаксичну структуру речення чи загрожує синтаксичним розривом. Синтаксичні розриви ще більш ускладнюють і без того складний синтаксичний характер речення у міжнародних договорах. Вони спричиняють серйозні психолінгвістичні проблеми під час опрацювання, тлумачення чи розуміння таких положень, особливо, якщо читачем є не професіонал, а пересічна людина. У дисертації простежено, як частотні складні застереження, вживання яких є характерною рисою мови міжнародних договорів, відображаються на когнітивному структуруванні тексту документа. Когнітивне структурування розуміємо як засіб інтерпретації системної організації речень у текстах договорів. Воно відображає характерну для цього типу текстів взаємодію основної частини речення та різноманітних застережень і уточнень, введених у різних синтаксичних точках. Когнітивне структурування положень міжнародних договорів трактується нами як інтерактивне тому, що кожен крок застережень взаємодіє у різних позиціях із кількома аспектами кроків основної частини речення, відповідаючи на багато питань, які можуть виникнути у процесі сприйняття та інтерпретації тексту. Перехід від матеріальної частини договору до заключної не є чітким та структурованим. Функціонування договірної лексики простежуємо в межах усього тексту договору: преамбула - 104 вживання (3 %), матеріальна частина - 2940 вживань (78%), заключна частина - 713 вживань (19 %). Кількісно договірна лексика переважає у матеріальній частині, що, на нашу думку, пояснюється передусім її обсягом. Але висновок про те, що матеріальна частина - найнасиченіша договірною лексикою, був би необгрунтованим. Здійснивши порівняльний аналіз усереднених частин договору, ми одержали такі дані:

Преамбула 0,7 стор. - 2,6% тексту - 9 вживань - 22%

Матеріальна частина 25 стор. - 90% тексту - 10 вживань - 24%

Заключна частина 2 стор. - 7,4% тексту - 22,5 вживань - 54%

За даними пропорційного обчислення можна твердити, що рекурентність договірної лексики у заключній частині у 2,25 разів більша, ніж у матеріальній, що пояснюється її комунікативною метою та прагматичними завданнями.

Висновки

Міжнародні договори - піджанр міжнародних документів високого рівня стандартизації регламентаційного характеру. Основою мови цих текстів є загальновживана лексика нейтрального та книжного пласта, яка корелює зі спеціальною та термінологічною лексикою, а також скороченнями, абревіатурами, неасимільованими латинськими та французькими вкрапленнями. Екстралінгвістичні фактори зумовлюють специфічну організацію цих мовних засобів, притаманну офіційно-діловому стилю загалом та стилю міжнародних договорів зокрема. У мові договорів практично відсутні неологізми, синоніми вживаються рідко. У фраземіці помітна тенденція до стандартизації. Переважно це ділові чи спеціальні стандарти. Лексика міжнародних договорів кількісно обмежена, тобто спостерігається тенденція до замкнутості, використання уніфікованого набору лексем, фраз та структур, для яких характерні обмежені можливості сполучуваності, що є проявом консервативності стилю.

Значна кількість спеціальної лексики у текстах міжнародних договорів набула нової семантики, не завжди зафіксованої лексикографічними джерелами, або ж функціонує з одним фіксованим значенням. Саме спеціальна лексика та фраземіка суттєво впливає на творення стилю, надає документам рис офіційності, стереотипності, лаконічності, однозначності, сприяє лексичній та синтаксичній стандартизації мови міжнародних договорів.

Термінологічна лексика різних підмов, зокрема наукова і науково-технічна, у текстах договорів функціонує не для розкриття чи тлумачення певного наукового явища, а для номінації чи конкретизації поняття або проблеми, яка є підґрунтям для розв'язання політичних питань.

Дослідження лексики, що сприяє реалізації теми домовленості у текстах міжнародних договорів засвідчило її значне розшарування за частинами мови й перевагу іменників та іменникових структур. Кількість моделей, у яких вона актуалізується, не залежить від питомої ваги лексико-граматичних розрядів. Частотність функціонування договірної лексики значно переважає у заключній частині порівняно з преамбулою та матеріальною частиною документа, що зумовлено специфічною прагматикою цієї частини договору.

Структурні моделі і словосполучення, до складу яких входить лексика домовленості, є частотними та продуктивними. У текстах міжнародних договорів вони стандартизуються, набувають клішованого характеру і творять спеціальну фраземіку цього типу текстів.

Комунікативні завдання міжнародних договорів, вимоги до їх написання та обмеження, які діють при цьому мають визначальний вплив на добір та використання мовних засобів. Міжнародні договори повинні бути однозначними, всеохопними та лапідарними, що впливає на ускладнення їх синтаксичної будови і надає їм таких типових особливостей, як уживання значної кількості ввідних слів, зворотів та речень, а також використання лексичного та синтаксичного паралелізму, повтору.

Для стилю міжнародних договорів характерними є незмінність типів речень, структурно-семантичні особливості абзацу, синтаксичні розриви. Серед типів зв'язку переважають ланцюжковий, наскрізний та синтаксичний повтор. Синтаксичний розрив створюється шляхом введення значної кількості застережень, тому речення доцільно розглядати під кутом зору їх двоскладової інтерактивної когнітивної структури, де кожен крок кваліфікаторів взаємодіє у різних позиціях з одним або кількома кроками чи компонентами кроків основної частині речення.

Основні положення дисертації викладені у таких працях

1. Лексика англомовних політологічних текстів (на матеріалі міжнародних угод) // Іноземний текст за фахом: лінгводидактичні аспекти / За ред.К.Я. Кусько. - Львів: Світ, 1998. - C. 190-196.

2. Генезис, контрастивна семантика та детермінація політологічнх понять // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Міжнародні відносини. - 1999. - Вип.1. - С.433-440.

3. Лексико-семантичні особливості текстів міжнародних договорів // Іноземна філологія. - 1999. - Вип.111. - С.144-149.

4. Синтаксис та архітектоніка міжнародних договорів: структурно-когнітивні аспекти // Іноземна філологія. - 2000. - Вип.112. - С.172-180.

5. Тексти міжнародних договорів у структурі політологічної літератури: теоретичні питання, детермінація понять // Філологічні студії. - 2001. - Вип.2. - С.51-60.

6. Types of Cliches in Official Documents of International Organizations // The Art and Science of TESOL.2nd National TESOL Ukraine Conference. - Vinnytsia, 1997. - P.44.

7. Функціональні особливості міжнародно-правової термінології // Третя Міжнар. наук. конф. "Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах". - Львів, 1998. - C.76-77.

8. Language as a Means of Marshaling Political Support and Opposition // Multiplicity and diversity of TESOL Experiences.3d National TESOL Ukraine Conference. - Vinnytsia, 1998. - P.144-146.

9. Titles of political and legal agreements // TESOL Ukraine: XXI century perspectives.4th National TESOL Ukraine Conference. - Vinnytsia, 1999. - P.127-128.

10. Питання кореляції суспільно-політичної та політологічної лексики // Матеріали Всеукр. наук. конфер. професорсько-викладацького складу "Актуальні питання державного будівництва і подолання кризових явищ у суспільстві". - Київ, 1999. - C.162-163.

11. Some Syntactic Peculiarities of International Law Documents // Language Teaching: Classrom, Lab and Beyond.5th National TESOL Ukraine Conference. - Vinnytsia, 2000. - P.159.

Анотація /resume/

Зарума-Панських О.Р. Англійська лексика міжнародних договорів: структурні, семантичні та дискурсні особливості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2001.

Робота присвячена комплексному аналізу мови текстів міжнародних договорів, особливостям функціонування спеціальної, зокрема договірної, та фахової лексики, деяким аспектам слововживання на морфологічному, семантичному, синтаксичному рівнях, а також у лексикографічній, когнітивній та функціональній площинах опису. Розглянуто особливості семантики власних та перейнятих з інших галузей термінологічних лексем і словосполучень. Проаналізовано визначальні дискурсні риси цих документів у їх частинах, зокрема когнітивне структурування основних положень міжнародних договорів.

Комунікативні завдання міжнародних договорів, вимоги до їх написання та обмеження, які діють при цьому, мають визначальний вплив на добір та використання мовних засобів вираження, що робить ці документи мовно своєрідними.

Ключові слова: міжнародний договір, лексика домовленості, спеціальна лексика, словосполучення, структурна модель, дискурсні риси.

Зарума-Панских Е.Р. Английская лексика международных договоров: структурные, семантические и дискурсные особенности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2001.

Работа посвящена комплексному анализу языка текстов международных договоров, особенностям функционирования специальной (в т. ч. договорной) и профессиональной лексики, некоторым аспектам словоупотребления на морфологическом, семантическом, синтаксическом уровнях, а также в лексикографической, когнитивной и функциональной плоскостях описания. Рассмотрены особенности семантики собственных и заимствованных из других областей терминологических лексем и словосочетаний. Проведено также исследование ключевых дискурсных черт международных договоров в их структурных частях, в часности проанализировано когнитивное структурирование основных положений международных договоров.

Коммуникативные задания международных договоров, требования к их написанию и ограничения, действующие при этом, имеют решающее влияние на выбор и употребление языковых средств выражения, что делает своеобразным язык этих документов.

Ключевые слова: международный договор, лексика договоренности, специальная лексика, словосочетание, структурная модель, дискурсные черты.

Zaruma-Pans'kykh O.R. English Vocabulary in the Texts of International Agreements: Structural, Semantic and Discourse Peculiarities. - Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology in speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - L'viv Ivan Franko National University. - L'viv, 2001.

The dissertation deals with a comprehensive study of the language of international agreements. The work provides some insights into semantic structure, pragmatic as well as stylistic functioning of terms, terminological word-combinations and special vocabulary of these instruments. An attempt has been made to spot a number of lexical peculiarities which are characteristic of the language of international agreements on the morphоlogical, semantic, syntactic levels and also in lexicographic, cognitive and functional perspectives. A special attention has been paid to the main peculiarities of discoursal features in three segments of these international legal-political instruments. A thorough analysis of the cognitive structure of the main provisionary clauses of international agreements has also been conducted.

International agreements of a binding nature have a traditionally fixed invariant structure. They fall into three parts: the preamble, the main part and the concluding part. The word-stock of international agreements consists of learned and neutral words which correlate with the terminological and special vocabulary as well as with shortenings, abbreviations, non-assimilated words and word-combinations of Latin and French origin. Precision, clarity and unambiguity are the most essential features of the style of international agreements. That is why the words are used in their logical dictionary meaning, neologisms are not typical, the use of synonyms is limited. As a result a special system of cliches and set expressions is prolific in these texts. Special vocabulary comprises words connected with the parties of the agreement, its compiling, concluding, signing, ratification, accession, approval, enforcement, amendment, termination, etc. The words with the seme of agreement in their semantic structure constitute the bulk of this special vocabulary. The analysis of the morphological structure of the lexis of agreement has revealed the predominance of nouns. This proves the idea of the nominative character of the language of international documents. It is the special vocabulary which creates the style peculiar to international agreements promoting a considerable degree of their lexical and syntactic standardization.

The language of international agreements is impersonal. The main functions of these documents are directive and regulatory. They are aimed at imposing obligations, conferring or restricting rights, freedoms, powers, etc. Owing to their nature and communicative purposes international agreements are to be precise and all-inclusive. The task of achieving this dual characteristic adds considerably to their already complicated syntax and results in the usage of binomial and multinomial word-combinations, complex prepositional phrases, productivity of nominalization, lexical and syntactic parallel constructions, qualificational insertions. Qualifications form an important part of the structuring of the statement and create syntactic discontinuities typical of this style of writing. As a result, most sentences especially in the main part of international agreements can be understood in terms of the two-member interactive structure consisting of the main clause (the legal subject or the legal action) and numerous inserted qualifications (preparatory, operational, referential). In the texts of international agreements cognitive structuring displays an interplay of the main clause of the provision and various qualificational insertions within its boundary.