Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії)

Сутність емотивного смислоутворення фонетичними факторами полягає у тому, що певним чином скомбіновані фонетичні засоби можуть впливати на емоції, створюючи певний настрій, здаватися приємними чи неприємними, напр.: Wennschon, dennschon! Слово dennschon не фіксується сучасними словниками німецької мови як самостійна лексема поза межами фразеологізму, що нам дозволяє говорити про неї як про некротизм, спеціально утворений для римо-ритмічної організації висловлювання.

Імплікація твірної структури полягає у зменшенні кількості членів речення. Її специфіка криється у скороченні не лише службових, але й повнозначних слів. Елімінуватися можуть різні компоненти речення: початкові, кінцеві, початкові й кінцеві, центральні, напр.: Mach keine unglaubwьrdigen Sachen! > Mach keine Sachen! - „Ausruf des Erstaunens“. Скорочення не лише другорядних, а й головних членів речення пов'язане з наявністю у мові двох каналів, якими передається значення - вербального і невербального (інтонації), - а також з можливістю домінування невербального каналу над вербальним. У разі редуціювання головних і другорядних членів речення, виражених повнозначними словами, лексеми, які залишилися у скороченому висловлюванні, виступають лише матеріальним носієм емотивної інтонації. Доказом цього є фразеологізми, які складаються лише зі службових частин мови: прийменників, часток, тощо, які не можуть самостійно утворювати речення, оскільки не мають лексичного значення. Прототипи таких одиниць можуть встановлюватися лише етимологічними дослідженнями, напр.: Und ob!, Ach wo!, Woher denn!. Службові слова мають вказувати лише на зв'язок між повнозначними словами. Емотивність таких висловлювань виражається лише інтонацією, яка скріплює ці лексичні одиниці як матеріальні носії інтонації. У цьому випадку можна говорити про глобальну ідіоматичність, яка виникає між елементами граматичної структури, між лексичними одиницями, між лексикою і граматикою.

Причиною утворення фразеологічних одиниць може бути характер структурно-синтаксичного функціонування прототипів у суворо фіксованій граматичній формі. Першопричиною їхнього утворення є синтаксичний фактор, відносно якого лексико-семантичний момент є вторинним. Саме синтаксична спеціалізація змінних словосполучень служить поштовхом для їхньої спеціалізації, напр.: Das (die Sache) ist vergeben und vergessen. Семантичній перебудові слів сприяє граматична незмінність словосполучення, яка підтримує й закріплює його лексико-семантичну стійкість.

Стабілізація змінного висловлювання може розпочинатися з лексико-граматичних відношень. Такими процесами є: експлікація вихідної матеріальної форми; неправильне осмислення слова у зв'язку з асоціацією, яку воно викликає (народно-етимологічне переосмислення); семантичний зсув, викликаний наявністю у висловлюванні історизмів, архаїзмів, неологізмів, некротизмів, запозичених слів та лексико-синтаксичний зсув.

Експлікації початкової матеріальної форми та її різновиду - фразеологічній диференціації - властиве представлення мотиваційної бази, вираженої словом, розгорнутим словосполученням. Основою для утворення фразеологічних одиниць є висловлювання, що містять стійкі аналітичні вербальні словосполучення, напр.: Flucht ergreifen - „fliehen“. Іменник Flucht виник на основі дієслова fliehen завдяки заміні граматичної категоріальної семи `дія як процес' на `предметність'. Дієслово ergreifen у цьому сполученні деактуалізує своє лексичне значення й починає виражати лише значення категоріальне - `дія як процес', тобто відбувається переосмислення повнозначного дієслова і перехід його до виконання функцій службових дієслів.

Таким чином, стійкі вербальні словосполучення являють собою поєднання двох слів: віддієслівного іменника, який є виразником лексичного значення, та переосмисленого дієслова, носія граматичного значення. У німецькій мові виділилася група допоміжних слів haben, sein, werden, а також група близьких до них слів: anfangen, anheben, aufhцren, beginnen, fortfahren, fortsetzen, enden, pflegen, але дієслова, які утворюють аналітичні вербальні словосполучення, до цієї групи не належать. Йдеться про послаблення лексичного значення зазначених дієслів лише у складі аналізованих словосполучень, що свідчить про наявність ідіоматичного лексико-синтаксичного зв'язку між елементами словосполучення.

Емотивність зазначених словосполучень виникає як наслідок описування приємних чи неприємних ситуацій, вживання найменування емоцій, більшість яких являє собою девербальні іменники типу: in Schrecken setzen - „erschrecken“; eine Strafe auflegen - „bestrafen“. Крім емотивного тону, подібні фразеологізми виражають також тривалість емоції залежно від способу протікання дії, носіями якого є дієслівні компоненти фразеологізмів. Наявність такого значення відрізняє семантику фразеологізмів від значення слів, з якими вони співвідносяться.

Семантичний зсув, викликаний наявністю у висловлюванні історизмів, архаїзмів, неологізмів, некротизмів, запозичених слів, обмежує сполучуваність цих компонентів. Емотивність виникає як результат опису певної ситуації чи внаслідок емотивної маркованості окремих компонентів.

Лексично-синтаксичні шляхи фразотвору починаються зі стабілізації лексико-граматичних відношень у висловлюванні. Емотивність стійкого мікротексту привноситься переосмисленою синтаксичною структурою, лексичним складом, а також обома факторами. Лексико-синтаксичний зсув ґрунтується на тісному зв'язку між лексичним і граматичним значенням. Діалектика цього зв'язку полягає у здатності лексичної системи обмежувати використання граматичних форм й у здатності граматичних форм диференціювати чи змінювати значення слів, а також у взаємній компенсації: у використанні лексичних засобів для вираження граматичного значення, а граматичних елементів - як засобів словосполучення. У процесі організації висловлювання лексика і граматика ідуть назустріч один одному. Не лише синтаксичні конструкції виникають із сполучення слів, а й слова добираються відповідно до синтаксичної структури. Порушення цієї закономірності призводить до переосмислення та ідіоматизації лексико-граматичних відношень у фразі.

У німецькій мові існує два типи емотивних синтаксичних конструкцій: зі специфічною структурою та інтонацією, які служать лише для вираження емотивного значення, та конструкції, що служать для вираження як емотивного, так і предметно-логічного значення. І в одному, і в другому випадку вони стають фразеологізмами лише за умови заповнення синтаксичної схеми певними лексичними одиницями. В емотивних конструкціях є постійна лексема, наявність якої свідчить про лексико-граматичну ідіоматизацію, напр.: Dieser + Subst.: Dieser Tollhдusler - „Schimpfwort fьr j-n, der etwas Unsinniges tut“. Вказівний займенник займає у цій синтаксичній схемі постійне місце, утворюючи лексико-граматичну ідіоматичність. Місце Subst. у цій конструкції займають іменники, у семантичній структурі яких є потенційні семи, що виражають негативні емоції. Синтаксична структура сприяє інтенсифікації цих сем, оскільки і сама вона служить для вираження негативних емоцій. Конкретний емоційний тон фразеологічної одиниці залежить від семантики іменникового компонента. Основною вимогою для заповнення у конструкції місця Subst. є наявність у семантичній структурі іменника семи негативної оцінки.

Інші синтаксичні конструкції, що виражають емоції, виникли внаслідок транспозиції синтаксичної структури, напр.: Das (es) ist zum subst. Inf., де susbt. Inf. означає субстантивований інфінітив, напр.: Es ist zum Stьrzen! - „Сміх та й годі“. Транспозиція полягає у порушенні правил вираження предикативної групи конструкції іменником у називному відмінку, замість якого вживається субстантивований інфінітив з прийменником zu(m). Завдяки цьому конструкція виконує не ідентифікуючу, а емотивно-характеризуючу функцію, вказуючи на неприйнятність ситуації. Зазначимо, що певні місця в конструкції (підмета, копулятивного слова, частини іменної групи присудка) займаються постійними лексичними одиницями.

У третьому розділі “Становлення й розвиток емотивного компонента значення у ході вторинного фразотворчого процесу” розглядаються семантичні та граматично-семантичні механізми вторинного фразотворчого процесу - утворення фразеологічних одиниць на базі стійких словосполучень і речень нефразеологічного характеру та на основі наявної у мові фразеології. Аналізуються можливості модифікації компонентів емотивності: емотивної оцінності, емотивного тону, інтенсивності, тривалості.

Склад фразеологічних одиниць збагачується також завдяки переходу до фразеологізмів стійких словосполучень нефразеологічного типу й модифікації існуючих фразеологічних одиниць, тобто за рахунок стійких елементарних мікротекстів та стійких мікротекстів. До цих одиниць належать надслівні терміни, команди, різні мовні штампи, кліше, крилаті вислови, прислів'я та приказки. Спільними рисами цих одиниць є відтворюваність та нарізнооформленість, що дозволяє сприймати їх як мікротексти. Усі зазначені одиниці виражають окреме значення і виникли внаслідок як переосмислення окремих компонентів, так і без їхнього переосмислення, завдяки описуванню певної ситуації. Значення стійкого мікротексту, як і значення слова, являє собою сукупність основних і потенційних сем. Основні семи утворюють основне значення, потенційні ж семи формують передумови для можливості семантичних перетворень основних значень та проведення з ними логічних операцій.

Переосмислення прототипів фразеологічних одиниць відбувається також встановленням нових видів логічних відношень, але вони встановлюються не безпосередньо значенням, а ситуаціям, у яких вживаються ті чи інші стійкі мікротексти. У процесі встановлення значенням відношень тотожності відбувається змінність змісту на фоні незмінності форми, тобто мають місце семантичні механізми вторинного фразотвору. Встановлення інших видів відношень має наслідком зміни і форми, і змісту, які ми визначаємо як структурно-семантичні механізми.

Семантичні зміни полягають в універсалізації значення похідних одиниць, межею якого є суто емотивне значення, його конкретизації за рахунок внесення додаткових предметно-логічних та емотивних сем, межею чого є одиничний денотат, й у зміні емотивної оцінки.

Абстрагування у вираженні емотивного тону відбувається у випадках, коли одиниця з колишнього виразника комплексу емоцій стає виразником однієї емоції, напр.: Himmel und Hцlle!. Ця одиниця на початку ХІХ століття мала значення „Ausruf der Bewunderung, des Zornes, der Wut“, у сучасних словниках зафіксовано, що цією формою виражається лише одне значення - „Ausruf des Zornes“. Як видно з наведених прикладів, похідна одиниця має менше диференційних сем, оскільки вже не виражає ні здивування, ні люті, а лише роздратування. Це дозволяє говорити про універсалізацію як семантичний механізм утворення цієї фразеологічної одиниці.

Прикладом звуження обсягу основного значення до одиничного може бути фразеологізм die Zeit des groЯen Sterbens, який вживався відносно всіх епідемій ХIV-ХV століть, коли вимирало до половини населення Німеччини. Зараз цей вислів вживається лише стосовно епідемії 1347-1350 років, під час якої вмерла найбільша кількість людей.

Емотивність, як категоріальна ознака фразеологічних одиниць, у процесі семантичних змін вторинного фразотвору може доповнювати предметно-логічне значення, виділятися, підсилюватися, послаблюватися, змінювати сему оцінності, може відбуватися перехід як від вираження однієї емоції до комплексу емоцій, так і навпаки.

Схильність стійких мікротекстів до структурно-семантичних змін закладена у слівному характері компонентів фразеологізмів та в конструктивності їхньої форми й семантики. Нарізнооформленість фразеологізмів дозволяє модифікувати як їхній план вираження, так і план змісту.

Залежно від збереження чи зміни кількості компонентів синтаксичної структури твірного фразеологізму виділяється три групи видозмін. Першу складають трансформації, пов'язані з заміною окремих компонентів синтаксичної структури на слова або словосполучення вільного вживання за умови збереження кількісного складу членів речення твірної синтаксичної структури. Друга група являє собою скорочення твірної синтаксичної структури - фразеологічний еліпсис та перерозклад твірної структури. До третьої групи належать зміни, пов'язані з розширенням твірної синтаксичної структури - аглютинація та контамінація фразеологізмів. Семантичні модифікації структурно-семантичних шляхів вторинного фразотоворчого процесу крім наведених вище включають також збільшення або зменшення інтенсивності вираження емоцій та тривалості, збільшення чи зменшення питомої ваги емотивності у семантичній структурі фразеологізмів.

У четвертому розділі “Актуалізація й лексикалізація фразеологічних одиниць” розглядаються особливості актуалізації різних груп фразеологічних одиниць залежно від граматичного значення, розглядається роль емотивного компонента у формуванні семантики одиниць вищого рівня, види синтаксичного зв'язку емотивних фразеологізмів з іншими мовними одиницями, аналізується роль позамовного контексту в актуалізації фразеологічної семантики. Входячи до складу одиниць вищого рівня, фразеологізми можуть сполучатися з іншими мовними одиницями на основі лише граматичних та предметно-логічних сем, створюючи певний емоційний фон, або на основі емотивних сем, створюючи певний емоційний настрій. Можливі також випадки сполучення на основі як одних, так і других сем. Встановлено особливий вид сполучуваності емотивних фразеологізмів - віднесеність, який є відображенням причинного характеру емоцій.

Окремо розглядаються механізми дефразеологічної деривації. Передумовами для створення слів на основі фразеологічних одиниць, є слівний характер їхніх лексичних компонентів, що знаходиться на межі між нулем та одиницею, тобто коли лексичний компонент втрачає всі ознаки самостійного слова, наближаючись до морфеми, чи отримує всі характеристики слова вільного вжитку. Коли лексичний компонент чи словосполученням досягає одиниці, компоненти фразеологізму втрачають характер фразеологічної зв'язаності й починають функціонувати як самостійні мовні одиниці, напр.: семантика дієслова sich kringeln у значенні „sehr stark lachen“ є наслідком входження цього дієслова до складу фразеологічної одиниці sich vor Lachen kringeln, aufschneiden - „prahlen“ < mit groЯem Messer aufschneiden.

Коли слівність лексичних компонентів наближається до нуля, що властиве ідіомам, відбувається втрата конструктивного характеру семантики фразеологічних одиниць, наслідком чого є подальша аглютинація компонентів в одне слово, напр.: іменник der Schabab утворився на основі фразеологізму Schab ab!, який існував у середньоверхньонімецькій мові. Слівність окремих компонентів може бути втрачена внаслідок перенесення значення з ситуації на предмет, напр.: Gott sei bei uns! > der Gottseibeiuns - „Teufel“.

Процес виходу фразеологізмів з ужитку є свідченням динамічного характеру фразеологічної підсистеми мови. Елімінація викликається екстралінгвальними та лінгвальними чинниками. Позамовними факторами цього процесу є вихід з ужитку реалії, описом якої є фразеологізм, пуризм та локально-часова обмеженість картини світу, яка знайшла своє відображення у фразеологічній одиниці. Мовними причинами елімінації є наявність у складі фразеологічних одиниць архаїчних лексичних і граматичних компонентів, які є незрозумілими для сучасного носія мови, виникнення повних синонімів, які витісняють твірні одиниці, втрата фразеологізмом емотивності.

Висновки

У висновках узагальнюються основні результати, підводиться підсумок проведеного дослідження, окреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми й наводяться рекомендації щодо наукового і практичного використання одержаних результатів.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в установленні дискретного характеру емотивності, визначенні її складників, мовних засобів їхнього вираження у складі фразеологізмів, у встановленні взаємодії емотивності з іншими компонентами семантичної структури мовних одиниць, передусім з предметно-логічним, та визначенні емотивності категоріальною ознакою фразеологічних одиниць.

Використанням онтологічних і гносеологічних підходів до вивчення проблем емотивності було доведено хибність поглядів щодо недискретного характеру емотивності, що дозволило детальніше проаналізувати складники цього мовного феномена у процесі створення фразеологічних одиниць німецької мови, визначити особливості актуалізації фразеологізмів та їхні зв'язки з різними видами контексту, а також розглянути вплив емотивності на дефразеологічну деривацію та елімінацію фразеологічних одиниць.

Емотивність, яка являє собою мовне відображення емоцій, властива всім рівням мови. Емоції можуть по-різному відображатися мовними засобами. Вони можуть називатися, виражатися та описуватися. Структура емотивності та особливості її мовного відбиття зумовлені специфікою об'єкта відображення - емоціями. Складниками емотивності є емотивний тон, емотивна оцінність, інтенсивність та тривалість. Мовою відображаються як кількісні, так і якісні компоненти емоцій.

Емотивність може самостійно створювати значення мовних одиниць, виділяючи внаслідок логічних операцій аналізу, синтезу, абстрагування, індукції, дедукції, узагальнення з-проміж ознак об'єкта емотивне ставлення до нього. Чисто емотивними одиницями є вигуки, емотивні (модальні) частки, емотивні фразеологічні одиниці.

Разом з відтворюваністю та нарізнооформленістю емотивність виступає категоріальною ознакою фразеологічних одиниць, мовне призначення яких полягає у вираженні передусім емотивного ставлення до об'єкта позначення. Експресивність, яка вважається категоріальною ознакою фразеологічних одиниць, є багатозначним терміном. Ним позначають образність, інтенсивність, емотивність. Тому пропонується замінити цю ознаку емотивністю, однозначним терміном.

Залежно від наявності у семантичній структурі фразеологічних одиниць предметно-логічного макрокомпонента значення виділяються емотивні та емотивно марковані одиниці. Остання група поділяється на емотивно-логічні фразеологізми, якщо домінує емотивність, та логічно-емотивні, якщо питома вага предметно-логічного значення є більшою.

Залежно від основних видів відношень у фразі: між лексичними компонентами, між елементами граматичної структури та між лексикою і синтаксичною структурою виділяються лексико-семантичні, граматично-семантичні та лексико-синтаксичні шляхи первинного фразотворчого процесу.

Основним мовним механізмом утворення емотивності лексико-семантичних шляхів первинного фразотворчого процесу є емотивне переосмислення, яке виникає внаслідок встановлення основним значенням, виражених словами, нових видів логіко-семантичних відношень. Це спричиняє деактуалізацію основних предметно-логічних сем і заміну їх потенційними емотивними семами. Емотивність може також виникати без переосмислення лексичних компонентів внаслідок опису ситуацій - реальних чи нереальних подій, які викликають однакове емотивне ставлення з боку членів мовного колективу.

Утворення емотивності в ході граматично-семантичних аспектів первинного фразотворчого процесу відбувається в результаті емотивного переосмислення типового граматичного значення. Це діється внаслідок відступу від норм оформлення емотивно нейтрального речення, коли порушуються рамкові конструкції речення, встановлення структурі речення іншого інтонаційного оформлення, порушення норм акцентування слів у висловлюванні, імплікації структури твірної одиниці. Велику роль у вираженні емотивності відіграє інтонація, яка нейтралізує значення лексичних компонентів і типове значення синтаксичних конструкцій. Інтенсивність вираження емоцій та співвіднесення між емотивним і предметно-логічним макрокомпонентами значення залежить від кількості та характеру зазначених змін.

У ході лексико-синтаксичних шляхів первинного фразотворчого процесу емотивність утворюється двома способами: емотивним переосмисленням слів, які входять до складу синтаксичних конструкцій, що спеціалізуються на вираженні емоцій (так званого емотивного синтаксису), та внаслідок порушення норм взаємодії і взаємного впливу лексичного складу та синтаксичної структури, властивих емотивно нейтральному реченню, що призводить до емотивного переосмислення висловлювання.

Запозичення фразеологічних одиниць являє собою їх перенесення з мови-донора у мову-реципієнт. Особливістю запозичення фразеологізмів є повне перенесення як плану змісту, так і плану вираження. Додаткова емотивність виникає внаслідок незвичного для мови-реципієнта звукового складу запозичених одиниць. Подальша асиміляція запозичених фразеологізмів відбувається за законами мови-реципієнта.

Особливим прийомом створення інтенсивності емотивності фразеологічних одиниць є конвергенція в одному висловлюванні різних механізмів створення емотивності. Внаслідок цього виникають емотивні або емотивно-логічні фразеологізми.

У ході вторинного фразотворчого процесу, який є також встановленням основним значенням нових видів відношень, створення емотивності чи її модифікація залежить від семантики твірних одиниць. У процесі переосмислення стійких словосполучень чи речень нефразеологічного характеру емотивність переходить з потенційних сем у основні. Переосмислення емотивно маркованих фразеологічних одиниць може супроводжуватись збільшенням або зменшенням питомої ваги емотивності, зміною емотивної оцінності, інтенсивності вираження емоцій. Модифікації емотивних фразеологізмів полягають також у переході від вираження комплексу емоцій до однієї емоції чи навпаки.

Для актуалізації значення фразеологізмів вирішальну роль відіграє граматичний макрокомпонент значення. Фразеологічні одиниці у формі словосполучення актуалізуються в межах змінного речення, у формі речення - в межах надфразової єдності. Поєднання фразеологічних одиниць з іншими мовними одиницями в контексті відбувається на основі наявних у її семантичній структурі сем - однієї чи всіх. Фразеологізми можуть створювати емотивний тон контексту, якщо поєднання відбувається на основі предметно-логічних сем, або настрій у разі сполучуваності на основі емотивних чи емотивних і предметно-логічних сем. Емотивні фразеологічні одиниці мають особливий вид синтаксичного зв'язку з контекстом - віднесеність, що викликано властивостями емоцій відноситися до причини, яка їх викликала. Емотивні фразеологізми можуть відноситися до певних предметів чи ситуацій, які або безпосередньо передують емоціям, або згадуються чи моделюються.

Дефразеологічна деривація ґрунтується на слівному характері фразеологічних одиниць, який знаходиться в межах від повної втрати лексичним компонентом властивостей слова до втрати ним характеру фразеологічної зв'язаності. Коли слово чи словосполучення досягає тієї чи іншої межі, відбувається створення нового слова за законами словотворення. Емотивність похідних одиниць залежить від характеру емотивності твірних фразеологізмів. На основі фразеологічних одиниць можуть виникати як вигуки та емотивні частки, так і прийменники, які є емотивно нейтральними.

Втрата об'єктом найменування емоціогенного характеру може призвести до елімінації фразеологічної одиниці. Іншими причинами цього процесу є створення нових фразеологічних одиниць, які витісняють існуючі одиниці, зміна картини світу, вихід з ужитку реалії, яка викликала появу фразеологізму.

Визначення складових частин емотивності, визнання за нею можливості створювати поняття як самостійно, так і з предметно-логічним значенням, дозволяє переглянути презентацію мовних одиниць (лексем та фразеологізмів) у тлумачних та двомовних словниках. Це ми вважаємо особливо актуальним у зв'язку з поширеною останнім часом практикою, особливо у зарубіжних виданнях, наводити тільки предметно-логічне значення.

Встановлені особливості актуалізації фразеологічних одиниць можуть використовуватися для викладання практичних та теоретичних дисциплін німецької мови, теорії та практики перекладу, а також у процесі укладання тлумачних та фразеологічних словників.

Методика аналізу переосмислення окремих слів з обов'язковим залученням граматичних сем може використовуватися також у дослідженнях утворення термінів, конвергенції мовних одиниць.

Окремого вивчення потребують проблеми взаємодії емоцій, різних видів мислення, свідомості, знання та їхній вплив на формування семантики мовних одиниць. Найцікавішим, на нашу думку, є встановлення чинників, які впливають на визнання окремих ознак об'єкта необхідними і достатніми для його ідентифікації та на перехід несуттєвих ознак у суттєві і навпаки.

Спеціального дослідження заслуговує вивчення взаємодії емотивних лексичних одиниць - вигуків та емотивних часток, їхній взаємний перехід.

Зміст дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення в процесі створення фразеологічних одиниць: На матеріалі німецької мови. Монографія. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. - 256 с.

2. Гаврись В.І., Гамзюк М.В. Асиметрія - джерело розвитку вигукових фразеологізмів // Семантико-стилістична будова тексту та функціонування мовних рівнів. - К.: КДЛУ. - 1995. - С.174-180.

3. Гамзюк М.В. Особливості лексико-семантичних шляхів утворення фразеологічних одиниць // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Вип. 4. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000. - С. 288-296.

4. Гамзюк М.В. Соціокультурні фактори емотивності фразеологічних одиниць: На матеріалі німецької мови // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута. - 2000. - Вип.98.- С.79-85.

5. Гамзюк М.В. Актуалізація значення стійких фраз // Нова філологія. - Запоріжжя: ЗДУ. - 2000. - №1.- С.86-110.

6. Гамзюк М.В. Актуалізація стійких елементарних мікротекстів: На матеріалі німецької мови // Мовознавство. - 2000. -№1. - C.63-69.

7. Гамзюк М.В. Вигукові фразеологічні одиниці у контексті // Семантико-стилістична будова тексту та функціонування мовних рівнів. - К.: КДЛУ. - 1995. - С.155-158.

8. Гамзюк М.В. Відношення між емотивним і функціонально-стилістичним компонентами значення: На матеріалі німецької мови // Науковий вісник ВДУ. Філологічні науки. - Луцьк: Волинський державний університет. - 2000.- №2.- С.254-257.

9. Гамзюк М.В. Відображення емоцій лексичними засобами: На матеріалі німецької мови // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. К.: КДЛУ. - 1999. -№2.- Том 2.- С.39-47.

10. Гамзюк М.В. Емотивне ототожнення як засіб утворення фразеологізмів: На матеріалі німецької мови // Вісник Київського лінгвістичного університету. Том 3.- К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000.- №1. - С.34-44.

11. Гамзюк М.В. Заміна компонентів фразеологічних одиниць як засіб фразотвору: На матеріалі німецької та української мов // Система і структура східнослов'янських мов. - К.: Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. - 2000. - С.222-228.

12. Гамзюк М.В. Знакові властивості і семантична структура фразеологічних одиниць // Вісник КДЛУ: Дослідження молодих вчених. Серія “Філологія”. Вип. 3. Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов. - К.: КДЛУ. -1997. - С.79-84.

13. Гамзюк М.В. Культурологічний аспект емотивності фразеологічних одиниць німецької мови // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Філологія. Педагогіка. Психологія. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000.- Вип.2. - С.49-58.

14. Гамзюк М.В. Номінативні властивості фразеологічних одиниць сучасної німецької мови //Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000 - №2. - С.54-59.

15. Гамзюк М.В. Онтологічні властивості емотивності // Вісник Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Запорізький державний університет. - 1999. - №2. - С.20-25.

16. Гамзюк М.В. Онтологічні і гносеологічні особливості взаємодії емотивної і когнітивної систем // Наука і сучасність. - К: Логос. - 2000. - С.164-176.

17. Гамзюк М.В. Особливості функціонування емотивних фразеологічних одиниць у контексті: На матеріалі німецької мови // Семантика мови і тексту. - Івано-Франківськ: Плай. - 2000. - С.103-108.

18. Гамзюк М.В. Семантична структура емотивності: На матеріалі німецької мови // Проблема семантики слова, речення та тексту. - К.: КДЛУ. - 2000. - Вип. 3. - С.41-48.

19. Гамзюк М.В. Семантичні аспекти субституції компонентів фразеологічних одиниць // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2000.- Вип. 22., Ч.1. - С.124-133.

20. Гамзюк М.В. Скорочення структури твірних мовних одиниць у процесі створення фразеологізмів: На матеріалі німецької мови // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута. - 2000. - Вип. 84.- С.122-128.

21. Гамзюк М.В. Створення емотивності засобами граматичного рівня: На матеріалі німецької мови // Наука і сучасність. - К.: Логос. - 2000. - Випуск 2., Частина 1. - С.164-176.

22. Гамзюк М.В. Утворення емотивного компонента значення фразеологічних одиниць шляхом опису ситуацій // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута. - 2000.- Вип.71. - С.85-94.

23. Гамзюк М.В. Утворення фразеологічних одиниць шляхом нав'язування поняттям відношень несумісності: На матеріалі німецької мови // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Мовознавство. - Тернопіль: Тернопільський педуніверситет імені Володимира Гнатюка.- 2000. - №1. - С.94-99.

24. Гамзюк М.В. Утворення фразеологічних одиниць шляхом нав'язування поняттям відношень субординованості // Філологічні студії. - Луцьк: Волинський державний ун-т ім. Л.Українки, Волинський академічний дім. - 2000. - №4.- С.58-66.

25. Гамзюк Н.В. Дискуссия о правильности имен в свете проблем современной лингвистики // Україна - Греція: Історична спадщина і перспективи співробітництва. - Маріуполь: Маріупольський гуманітарний інститут. - 1999. - С.32-34.

26. Пелашенко І.І., Гамзюк М.В. Складнопідрядні речення із сполучником bis у структурі мікротексту // Іноземна філологія. - 1983. - Вип. 73. - С.45-49.

Анотація

Гамзюк М.В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови: Досвід дослідження в синхронії та діахронії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германське мовознавство. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено вивченню емотивності як мовної категорії та механізмів утворення емотивного компонента значення у становленні фразеологізмів. Аналіз онтологічних та гносеологічних основ емотивності, взаємозв'язку емоцій з іншими компонентами відомості, передусім з мисленням і пам'яттю, а також їх мовного відображення засвідчили, що емотивність властива кожному мовному рівню, кожен з яких має власну систему вираження емоцій, а лексичні та фразеологічні одиниці можуть їх також називати і описувати.

Фразеологічні одиниці спеціально створені для вираження емоцій. Емотивність є однією з їхніх категоріальних ознак. Вона виникає внаслідок встановлення основним значенням вихідних слів нових видів відношень, що призводить до емотивного переосмислення слів і/ чи синтаксичних конструкцій. Емотивність може виникати без переосмислення шляхом опису емоціогенних ситуацій чи наявності у складі твірної одиниці архаїзмів, некротизмів, неологізмів, запозичених слів.

Досліджено мовні механізми вираження та модифікації складників емотивності: емотивної оцінності, емотивного тону, інтенсивності та тривалості. Установлено особливості актуалізації фразеологічних одиниць з урахуванням емотивного компонента значення, а також передумови лексикалізації та елімінації фразеологізмів.

Ключові слова: емотивність, фразеологічна одиниця, фразотворчий процес, оцінність, емотивний тон, інтенсивність, тривалість.

Аннотация

Гамзюк Н.В. Эмотивность фразеологических единиц немецкого языка: Опыт исследования в синхронии и диахронии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2001.

Диссертация посвящена изучению эмотивности как языковой категории и механизмов создания эмотивного компонента значения в становлении фразеологизмов. Анализ онтологических и гносеологических основ эмотивности, взаимосвязи эмоций с другими компонентами сознания, прежде всего с мышлением и памятью, а также их языкового отображения доказали, что эмотивность свойственна каждому языковому уровню, каждый из которых имеет собственную систему выражения эмоций, а лексические и фразеологические единицы могут их также называть и описывать.

Фразеологизмы являются языковыми единицами, специально созданными для выражения эмоций. Эмотивность является одним из категориальных признаков этих единиц наряду с воспроизводительностью и устойчивостью. Эмотивность может самостоятельно образовывать содержание фразеологизма, образовывая эмотивные единицы. Она может взаимодействовать с предметно-логическим компонентом. В этом случае эмотивность может доминировать над предметно-логическим компонентом, создавая эмотивно-логические единицы. Удельный вес предметно-логического компонента значения в семантической структуре фразеологизмов может быть больше эмотивного. В этом случае возникают логико-эмотивные единицы.

Приобретение протототипом всех категориальных признаков фразеологической единицы называется процессом фразообразования. В зависимости от характера прототипа различают первичный и вторичный фразобразовательный процессы. Основой для возникновения фразеологизмов при первичном фразооборазовательном процессе выступают единицы низшего уровня: лексемы, словосочетания, синтаксические конструкции. При первичном фразообразовательном процессе различаются лексико-семантические, структурно-синтаксические и лексико-грамматические пути образования фразеологических единиц. Эмотивность может возникнуть вследствие навязывания понятием новых видов отношений, что приводит к переосмыслению слов, словосочетаний и/ или синтаксических конструкций. Возможность переосмысления зиждется на наличии в семантике слов потенциальных сем, занимающих место дезактуализированных основных сем. Эмотивность может возникать и без переосмысления компонентов вследствие описания эмоциогенных ситуаций или наличия в составе протопипа архаизмов, некротизмов, неологизмов, заимствованных слов, имеющих ограничения сочетаемости.

При вторичном фразообразовательном процессе прототипами фразеологических единиц выступают устойчивые микротексты - фразеологизмы, устойчивые словосочетания и предложения терминологического характера, крылатые выражения, поговорки, формулы социального этикета.

Различают семантические и структурно-семантические пути вторичного фразообразовательного процесса. Особенностью семантических путей фразообразования является возможность изменений плана содержания на фоне стабильной формы. Семантические модификации прототипов в зависимости от их характера заключаются в индуцировании эмотивности, увеличении или уменьшении удельного веса эмотивного компонента, переход от выражения комплекса эмоций к выражению одной эмоции и наоборот, изменении оценочности.

Структурно-семантические изменения заключаются в изменениях не только плана содержания, но и плана выражения. Различают три вида структурно-семантических модификаций: сохранение количественного состава производной единицы в сравнении с производящей, расширение и уменьшение количества компонентов. К перечисленным выше семантическим изменениям добавляются увеличение или уменьшение интенсивности выражения эмоций и длительности.

Установлены также особенности актуализации фразеологических единиц с учетом эмотивного компонента значения. Фразеологизмы могут сочетаться с другими языковыми единицами благодаря одному из компонентов значения: грамматическому, предметно-логическому или эмотивному. Установлен новый вид сочетаемости эмотивных фразеологизмов - отнесенность, являющейся языковым выражением причинного характера эмоций

Проанализированы также условия и предпосылки лексикализации и элиминации фразеологизмов.

Ключевые слова: эмотивность, фразеологическая единица, фразообразовательный процесс, оценочность, эмотивный тон, интенсивность, продолжительность.

Abstract

Hamzyuk M.V. Emotivity of Phraseological System in German: A Synchronic and Diachronic Study. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree in philology by specialty 10.02.04 - German Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to the study of emotivity as a language category and the mechanisms of emotive meaning creation in the evolution of German phraseology. The analysis of ontological and gnoseological basis of emotivity, interaction of emotions with other mental phenomena, those of thinking and memory in particular, as well as the study of their language embodiment proved that emotivity pertains to every language level. Each of them has its own system of means for expressing emotions while lexicon and phraseology can also name and describe them.

Phraseological units are specifically created to express emotions, emotivity being their categorial property. It emerges as a result of imposing new kinds of relations by the main meaning of phraseological constituents, which, in its turn, leads to reinterpreting a respective word and/ or syntactic construction. Emotivity may also emerge without reinterpretation, through emotive situation descriptions or due to archaic words, necrotisms, neologisms and borrowings being part of the phrase-forming component.

Language mechanisms of expressing and modifying emotivity constituents, such as emotive evaluation, emotive tone, intensity, and duration, were revealed. Peculiarities of phraseological units' actualization with regard to their emotive meaning as well as prerequisites for lexicalisation and elimination of phraseological units in German were established.

Key words: emotivity, phraseological unit, phrase-forming process, emotive evaluation, emotive tone, intensity, duration.

Размещено на Allbest.ru