Размещено на http://allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут української мови ім. О.О.Потебні

УДК 811.162.3

Автореферат

ПАРЦЕЛЯЦІЯ В СУЧАСНІЙ ЧЕСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.03 - слов'янські мови

Федонюк Валентина Євгенівна

Київ-2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі південно- і західнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України

Науковий керівник:кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Відділу південно- і західнослов'янських мов Інституту мовознавства ім.О.О. Потебні НАН України

Чумак Володимир Васильович

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Стоянов Іван Андрійович, декан факультету міжнародних відносин і слов'янознавства, завідувач кафедри слов'янської філології Київського інституту “Слов'янський університет”

кандидат філологічних наук, доцент Паламарчук Ольга Леонідівна завідувач кафедри слов'янської філології Національного університету ім. Т.Г.Шевченка

Провідна установа:

Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова, кафедра загального та слов'янського мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса

Захист відбудеться “ 29 ” січня 2002 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського,4.

Автореферат розіслано “ 28 ” грудня 2001року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Самойлова І.А.

Загальна характеристика роботи

У cучасній чеській літературній мові спостерігається активне використання слів, форм та синтаксичних конструкцій, джерелом яких є розмовна мова. Проникнення розмовної мови в писемно-літературну супроводжується руйнуванням стандартних схем, які організовують структуру простого і складного речення. Внаслідок цього виникають якісно нові, не схожі на традиційні, актуалізовані типи висловлення, побудовані на явищах синтаксичного перерозподілу, перерозкладу фразових структур, розчленування і відокремлення деяких компонентів. Найбільш виразним серед них є парцеляція, тобто сильне (смислове і формальне) відокремлення слів, словосполучень, речень, позначуване у тексті крапкою, знаком оклику або питання.

Актуальність дослідження: Незважаючи на широке вживання парцельованих одиниць у текстах сучасної чеської художньої прози, їх вивченню в чеській лінгвістиці досі не приділялося належної уваги. Спеціального монографічного дослідження явища парцеляції на матеріалі чеської літературної мови в богемістиці немає. Його опис проводився переважно у формі невеликих розвідок в окремих працях, у яких розв'язувалося більш широке коло наукових синтаксичних питань.

Дане дослідження являє собою спробу системного комплексного опису парцеляції в сучасній чеській літературній мові з урахуванням результатів, досягнутих ученими-лінгвістами при вивченні парцельованих одиниць в інших сучасних слов'янських (українській, російській, словацькій) та неслов'янських (англійській, французькій тощо) мовах. Актуальність дослідження визначається й тим, що, незважаючи на великий інтерес у світовому мовознавстві до цього явища, про що свідчать праці вітчизняних (А.П.Загнітка, Н.В.Гуйванюк, С.М.Марича, Л.М.Рижикової) і зарубіжних лінгвістів (В.А.Бєлошапкової, Г.П.Богуславської, Ю.В.Ваннікова, Ж.А.Вітман, Є.А.Іванчикової, Р.П.Лисиченко, Н.Є.Петрашевської, Г.Н.Рибакової, О.О.Скоробогатової, В.М.Стрельцова, Б.Т.Турсунова, А.М.Устинова, В.А.Щитова та ін.), деякі вагомі аспекти залишаються все ще поза увагою дослідників.

При вивченні парцеляції в простому і складному реченні найчастіше дослідники експресивного синтаксису звертались до аналізу структурно-семантичних особливостей зазначених конструкцій або до опису окремих стилістичних та текстових аспектів їх функціонування. Загальна спрямованість сучасного мовознавства в бік вивчення синтаксичних явищ з погляду лінгвістики тексту та комунікативного синтаксису зумовлює необхідність комплексного дослідження парцеляції як в структурно-семантичному плані, так і з точки зору парцеляційного членування в процесах комунікації та текстотворення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Дисертація пов'язана із плановою темою відділу західно- і південнослов'янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України “Зіставне дослідження західних і південних слов'янських мов”, зокрема є продовженням вивчення семантико-синтаксичної структури чеського речення, що розглядалась у межах підготовленої співробітниками відділу (В.М.Русанівським, Й.Ф.Андершем, Г.І.Неруш та ін.) колективної монографії “Граматика чеської мови” (К.: Наукова думка, 1992). Використані у праці принципи системного аналізу синтаксичних одиниць, які передбачають виділення структурних моделей речень і їх модифікацій, і методика розгляду парцельованих речень як експресивних варіантів до нейтральних інваріантів дозволили пояснити природу виникнення подібних трансформацій на базі типів простого і складного чеського речення та специфіку їх функціонування.

Мета і завдання дослідження: Метою дослідження є комплексний опис та аналіз парцельованих одиниць, утворених на базі простого та складного речення в чеській літературній мові; виявлення особливостей структури різних моделей простого та складного речень, що впливають на можливість утворення на їх основі парцельованих конструкцій; визначення текстотворчої ролі парцеляції в структурі чеського художнього тексту. Відповідно до мети дослідження розв'язуються такі завдання:

висвітлено природу парцельованих одиниць у сучасній чеській літературній мові;

визначено основні структурні моделі речень, на базі яких можливе утворення парцельованих конструкцій;

виявлено семантико-інтонаційні особливості парцельованих одиниць у структурі простого і складного речення;

встановлено функціональні особливості конструкцій, що виникають при парцеляційній трансформації різних типів чеського речення;

визначено специфіку парцеляції різних видів у процесі комунікації та текстотворення.

Об'єктом дослідження стали 4 тисячі парцельованих одиниць, вилучених шляхом суцільної вибірки із творів сучасної чеської прози.

Матеріалом дослідження стали тексти прозових творів (романів, повістей, оповідань), написані протягом 60-90-х років ХХ ст. Серед авторів творів такі відомі чеські письменники, як Я.Козак, Е.Петішка, О. Халоупка, В.Боровічка, В.Парал та ін.

Основними методами дослідження стали описовий та зіставний, які передбачають спостереження, детальний аналіз та узагальнення мовного матеріалу. Широко застосовується й метод структурно-семантичного моделювання, який дозволив виявити низку певних структурно-семантичних моделей, що є базовими для парцеляції. Принагідно використовуються методи статистичного аналізу та лінгвістичного експерименту.

Наукова новизна отриманих результатів: Уперше в українській лінгвістиці на матеріалі чеської мови проводиться комплексний аналіз парцельованих одиниць з точки зору динамічного і статичного синтаксису, розглядається специфіка їх функціонування в чеській прозі останніх десятиліть ХХ ст. Новим є також підхід до явища парцеляції як до одиниці синкретичного плану, що об'єднує в собі риси речення і тексту й активно функціонує в текстах художніх творів, які відносяться до різних стилів і жанрів сучасної чеської літератури.

Теоретичне та практичне значення: Матеріали та результати праці можуть бути використані при вивченні синтаксису простого та складного речення слов'янських мов та питань лінгвістики тексту, у спецкурсах та спецсемінарах із синтаксису та лінгвостилістики, при викладанні синтаксису чеської мови на слов'янознавчих факультетах університетів, а також при написанні узагальнювальної праці про взаємодію розмовної та літературної мови в сучасних слов'янських мовах.

Апробація результатів дисертації: Основні питання і результати дослідження обговорювалися на засіданні відділу південно- і західнослов'янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, представлені в доповідях і повідомленнях на Міжнародній конференції, присвяченій Дню слов'янської писемності і культури (Київ, 1995), V-й Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 1996), III-й Міжнародній Кирило-Мефодіївській славістичній конференції (Одеса, 1997), Міжнародній науковій конференції з проблем зіставної семантики (Київ, 1997), ІІІ-й Міжнародній конференції з питань комунікації “Ретроспективні та перспективні погляди на мовну комунікацію” (Банска Бистриця, Словаччина, 1997), V-й Міжнародній науковій конференції “СловоСвіт 98” (Львів, 1998).

Зміст дисертації представлено в одинадцяти публікаціях.

Структура дисертації: Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку текстових джерел та бібліографії. Повний обсяг дисертаційної роботи -- 225 сторінок, список літератури нараховує 315 позицій.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та новизна, формулюється мета та завдання дослідження, визначаються методи, які застосовуються при аналізі матеріалу, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі “Парцеляція як явище чеського синтаксису” розглядаються теоретичні проблеми, пов'язані з граматичними і функціональними особливостями парцельованих конструкцій. Він складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі подається характеристика парцеляції як явища експресивного синтаксису в мовознавчій науці, зокрема визначаються періодизація вивчення та особливості наукового підходу до нього на різних етапах розвитку богемістики.

Зазначається, що базу для вивчення парцельованих структур було закладено при дослідженні функціонального синтаксису чеської мови та комунікативної структури речення у працях таких видатних чеських лінгвістів, як В.Матезіус і В.Махек ще у 30-40-х роках ХХ ст. Погляд на експресивність як на категорію, що має загальномовний характер й виражається на різних мовних рівнях, дозволив їм прийти до висновку про існування факультативних синтаксичних одиниць, які імпліцитно та експліцитно відтворюють емоційне ставлення мовця до дійсності.

Важливим етапом у дослідженні експресивних синтаксичних явищ, до яких відноситься і парцеляція, стали 50-60-і роки, коли чеські лінгвісти, а серед них такі відомі, як Й.Мукаржовський, Й.Грабак, Л.Долежел, Б.Гавранек, звернули увагу на способи побудови художнього тексту. В цей період було помічено й докладно проаналізовано тенденцію до зближення синтаксичної будови літературної та розмовної мов (Л.Долежел), зроблено спроби детального опису окремих розмовних конструкцій (А.Стіх, Й.Бартошек, Й. Млацек, Б.Рулікова, Й.Копецький, Й.Порак та ін.).

Новий етап у вивченні конструкцій експресивного синтаксису чеської мови почався в кінці 60-х років, коли опис зазначених елементів, хоча і дуже поверховий, з'явився на сторінках підручників та посібників. Проте ці конструкції, що не були для чеської мови новими, а розвинулись у мові чеської літератури ще в добу національного відродження (Фр.Цуржін та Й.Новотний), в ті роки згадуються переважно в розділах монографій, де описуються відхилення від нормативного використання чеської мови, й визначаються в них як неправильно побудовані речення (Й.Шмілауер).

Такий стан досліджень триває в чеському мовознавстві до середини 70-х років, коли разом із розвитком нового мовознавчого напряму - лінгвістики тексту, - активізувався інтерес до засобів експресивного синтаксису, зокрема й до парцеляції. Більш уважне ставлення до цих конструкцій поступово приводить чеських вчених до перегляду їх статусу стосовно інших синтаксичних одиниць та оцінки їх як цілком природних і закономірних явищ (А.Едлічка, Я.Бауер та М.Грепль).

Найдетальніший розгляд явища парцеляції знаходимо в академічній граматиці чеської мови 1987 р., автори якої при описі синтаксичної будови чеської мови виходили з тези, що будь-яка мовна комунікація реалізується через текст, а тому найвищою одиницею мови є текст, а речення кваліфікується як основний тип синтаксичної конструкції в межах тексту, що може реалізовуватися не тільки в своїй основній системній формі, а й у вигляді різних модифікацій (Й.Неквапіл і Б.Палек).

У другому підрозділі подано авторське розуміння відношень між поняттями речення, фраза, висловлення, парцеляція, модель речення та ін., що актуалізує фактори структурно-семантичної обумовленості виникнення явища парцеляції та реально існуючих і потенційно можливих парцельованих конструкцій, які утворюються на базі моделей простого та складного речень, обґрунтовується поняття мінімальної і поширеної реченнєвої структури чеського речення стосовно фактів парцеляційного членування речень різних типів у сучасній чеській літературній мові, уточнюється цілий ряд понять, що активно вживаються в сучасних наукових працях із синтаксису слов'янських мов, а саме: структурна модель, конститутивний компонент, конститутивний мінімум, обов'язковий і потенційний конститутивний компонент, член речення у вакантній і дублюючій позиції.

Зіставний аналіз окремих регулярних моделей чеського речення дозволяє констатувати різну готовність аналізованих структур до парцелювання і визначити специфічний комплекс важливих лексико-граматичних чинників, здатних впливати на характер конструкції. Цей комплекс поєднує в собі структурний фактор, що характеризується чіткою тенденцією структури речення до самозбереження відповідно до речення-зразка, і найбільш виразно виявляє себе в реченнях з мінімальною кількістю компонентів; морфологічний, що полягає в збереженні зв'язків між членами структури відповідно до морфологічної форми компонента і наслідком дії якого є “прагнення” структури не залишати вакантними валентні позиції (це стосується здебільшого дієслів-присудків, що вимагають заповнення вакантних позицій відповідно до своїх валентних якостей), та семантичний, який передбачає наявність у реченні компонентів, що забезпечують не лише конструктивну, але й смислову його повноцінність.

Вирішальну роль у перетворенні речень у парцельовані конструкції відіграє фактор комунікативної обумовленості, який викликає парцеляцію і в тих випадках, коли трансформація речень, побудованих за регулярними моделями, з якихось причин зазнає ускладнень. Комунікативне завдання в цьому разі стає не тільки імпульсом структурних перетворень, але й визначає спосіб трансформації речення: у парцелят потрапляють не ті компоненти речення, що репрезентують його граматичне чи семантичне ядро, а комунікативно найважливіші компоненти структури. Парцеляція фактично стає засобом зняття конфлікту між виражальними можливостями структури речення і необхідністю подання інформації під певним кутом зору, з додатковим оцінним семантичним компонентом, який у непарцельованих структурах звичайно є відсутнім чи прихованим, або передається в них іншими засобами за допомогою спеціальних компонентів речення, граматично ізольованих компонентів, чи описово - за допомогою ускладнення реченнєвої структури.

Аналіз відношень між членами п'ятикомпонентного речення, яке, з одного боку, належить до числа мінімальних структур, а з іншого, реалізує основні відношення між облігаторними компонентами речення (йому присвячений один із останніх параграфів розділу), дозволяє уявити глибинні “гальма” процесу парцеляції, а разом з тим і його природу в цілому.

Поряд з констатацією особливої міцності зв'язків між членами п'ятикомпонентної структури, що складається з підмета, присудка, обставини, додатка й дуплексива, одночасної потенційної можливості розриву їх по лінії підмет-присудок, присудок-додаток, присудок-обставина, присудок-дуплексив, у дисертації подано аналіз градаційної можливості парцеляційного руйнування відношень між членами речення.

У третьому підрозділі подається детальна характеристика парцеляції в колі інших, формально подібних до неї синтаксичних явищ, встановлюються критерії їх розмежування, зокрема послідовно аргументуються принципи розмежування парцеляції і приєднання, парцеляції і еліпсису, реченнєвих еквівалентів, перерваного речення та конструкцій з повтором, які через формальну близькість часто помилково ідентифікуються при текстовому аналізі. Неоднозначність кваліфікування у славістичній науці конструкцій, що відносяться до парцеляції, та певна термінологічна невпорядкованість у богемістиці дозволяє деяким дослідникам ототожнювати парцеляти з різними синтаксичними явищами - односкладними недієслівними реченнями, еліптичними утвореннями, приєднанням, еквівалентами речення тощо.

Виділення в синтаксичній структурі чеського речення двох аспектів - конструктивного (статичного) і функціонального (динамічного) дозволяє стверджувати неправомірність ототожнення приєднання і парцеляції та розгляду їх як одноступеневих явищ, що співвідносяться за родо-видовим принципом. Суть парцеляції як явища динамічного аспекту полягає в неможливості збігу кордонів речення як статичної і динамічної структури (це обумовлене функціональною перспективою мовлення). Приєднання як певний тип смислових відношень - відношень додавання, передбачаючи певне коло схем речень статичної структури, що виражається за допомогою сполучників, являє собою явище статистичного аспекту і не вимагає комунікативного виділення частин статичної структури.

Спільною для структури більшості парцелятів (парцельованих конструкцій) і еліптичних речень рисою є відсутність дієслів-присудків у особово-часовій формі, а відмінною - різні можливості щодо поєднання з попередніми реченнями. Якщо парцелят легко входить до структури своєї базової частини (вона відносно нього майже завжди перебуває у препозиції), перетворюючись у поєднанні з нею в парцельовану структуру, то еліптичне речення (хоча часто саме завдяки попередній конструкції доповнюється його зміст, перетворюючи його на умовно закінчену структуру) ніколи не зливається з нею (з цією конструкцією) в реченнєву єдність, а залишається одним з двох самостійних речень.

При цьому за межі структури виділяються фактично різні в семантичному плані елементи: парцеляція маркує змістовно найсуттєвіші, а еліпсис - здебільшого ті, без яких речення може обійтись.

Одним з вирішальних розмежувальних критеріїв парцельованих конструкцій і еквівалентів речення можна вважати здатність перших і нездатність других вливатися в попередню текстову структуру, утворюючи разом з нею повноцінне речення.

Головним розмежувальним критерієм парцеляції та перерваних структур у чеській мові стає не спосіб оформлення частин, а те, які саме частини, обов'язкові чи потенційні, роз'єднуються. Для перерваної конструкції приналежність “відірваної” частини речення до облігаторних членів речення не стає перешкодою для її переривання, в той час як при утворенні парцельованих конструкцій виділення частини речення виявляється можливим при виконанні двох умов: а) базова частина, утворена при парцеляційному розриві, має бути самодостатньою, б) потенційний парцелят повинен займати постпозицію відносно інших компонентів вихідної структури. Для перерваних структур поділ на частини залежно від їх обов'язковості/потенційності значення не має.

Другий розділ дисертації “Парцеляція в простому реченні” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі аналізується парцеляційне членування в межах простого самостійного речення, зокрема розглядаються конструкції, що виникають при виході у парцелят головних та другорядних членів речення.

Значна поширеність парцеляційних утворень та різноманітність їх видів на базі простих речень дозволяє визначити неоднакову активність процесу парцеляції різних членів речення. Специфічною рисою парцеляції в чеській літературній мові, порівняно з іншими слов'янськими, є найвища активність парцелювання не присудків, як це характерно зокрема для української та російської мов, а присудкових конкретизаторів-додатків чи обставин, що передає стилістичну маркованість чеського речення.

Детальний розгляд різних видів парцеляції, що реалізується з виходом у парцелят практично всіх членів речення, дозволяє аргументовано кваліфікувати природу цього явища. Так, у чеському літературному мовленні парцеляційної трансформації зазнають переважно речення, що складаються з трьох-п'яти компонентів (Sn - Vf - Adv/S; Sn - Vf - Adv - Adv; Sn - Vf - S - S; Sn - Vf - S - S - Adv; Sn - Vf - Adv - Adv - S) і мають однорідні члени, а не багатокомпонентні структури, як можна було б попередньо прогнозувати. Цей факт дає право стверджувати, що основною причиною парцеляції є не тенденція до скорочення довжини речення або до економії мовних знаків, а комунікативні вимоги, а саме: необхідність маркування семантики певних компонентів речення або відношень між ними. Саме цей фактор обумовлює як те, який саме член речення відійде у парцелят, так і те, чи відійде він за межі речення сам чи разом з однорідним елементом (при його дублюючій позиції) або у комплексі з іншими компонентами речення.

На можливість парцеляції будь-якого члена речення в чеській літературній мові суттєво впливає його позиція, яка може бути вакантною при відсутності однорідних членів речення, або дублюючою при їх наявності. Парцеляція головних членів речення при перебуванні їх у вакантній позиції у зв'язку з функціональними особливостями предикативного центру речення відбувається вкрай рідко, і навпаки, активізується при дублюючій позиції при парцельованих головних членах речення. Пор. приклади з парцеляцією підмета, напр.: Udмlal pro tebe nмkdo jinэ nмco podobnйho? Nмjakэ reћim, nмjakб jinб vlбda? [Kozбk]; Mбљa na mм mrkala s lavice. Malб zlatovlasб holиiиka, rщћovб, troсhu pшilнљ dobшe ћivenб, zubatб reklama na zubnн pastu [Kadlec]; Vљechno na nмm vypadalo dobшe. Nejen peknм posazenб hlava, ale takу lehkб chщze. [Шнha].

У наведених реченнях при кількох однорідних парцелятах-підметах поділ підметів між частинами конструкції зумовлюється конкретизуючою семантикою цих членів речення в парцельованій частині відносно підметів базової частини (nмkdo - reim, vlбda; Mбљa - holиiиka, reklama; vљechno - hlava, chщze). Якщо у відношеннях між граматично однорідними членами наявний відтінок протиставлення або вони співвідносяться як частини одного цілого, що мають бути актуалізовані, у парцелят відходить один такий елемент, напр.: Tady porostou fazole, rajиata, okurky a zelн. Hlavnм zelн [Kozбk].

Парцеляція другорядних членів речення відбувається у вакантній і дублюючій позиціях. При вакантній позиції другорядних членів простого речення парцеляція проходить переважно у чотири-, п'ятикомпонентних структурах, а при дублюючій “робочою” для парцельованих конструкцій стає модель трикомпонентного речення.

На відміну від головних членів речення, які у вакантній позиції майже не парцелюються, другорядні члени речення, особливо додатки і обставини, виражені прийменниково-іменниковими словосполученнями, легко виділяються у парцелят за будь-якої їх позиції. У чеському літературному синтаксисі залежно від структури простих речень і наявності в них членів у дублюючій позиції сформувались умови своєрідної спеціалізації, коли певні види парцеляції закріпились за певними моделями речення. Так, наприклад, у структурах з непрямим додатком у дублюючій позиції парцеляція відбувається переважно у трикомпонентних реченнях, напр.: Nмkdo z nбs vraћdil. Z nбs љesti [Љubrt], в той же час при такому додатку у вакантній позиції парцелюються, як правило, чотири-п'ятикомпонентні структури: Hraju se prбvм s tнm svмtlem a s tmou. S biorytmy [Vostrб]. Саме прийменниково-іменникове компонування таких додатків часто робить зв'язок парцелята з базовою частиною настільки міцним, що дозволяє виділити у парцелят усі наявні в реченні однорідні члени: Jinak to nejde. V niиem ani v lбsce [Kozбk].

Парцелювання обставин у чеській літературній мові відзначається меншою активністю щодо конструкцій з парцельованими додатками. Незважаючи на широке коло обставинних значень, які передаються в реченнях до десяти груп, серед аналізованого мовного матеріалу виділено відповідно до обставинної семантики парцеляти місця, часу, способу дії, міри і ступеня, супровідних факторів, обмеження, причини, мети, умови, допустові. Чеські науковці додатково виділяють ще дві групи - знаряддя і засобу (psбt tuxkou, jet autem, mastit sбdlem) та виконавця дії (у пасивних конструкціях типу: Dopis byl napsбn xбkem; Je stнhбn zбkonem; Byl od otce bit). При цьому парцеляційне виділення стосується переважно кількох семантичних структур, зокрема у чеському реченні в парцелят дуже активно відходять обставини місця, часу і способу дії. Причини цього перебувають не в сфері мовних особливостей, а в специфіці відтворення і сприйняття світу людиною взагалі, зокрема в комунікативній сфері. Структурно і семантично незалежні другорядні члени речення несуть в собі інформацію, що є актуальною з погляду комунікантів.

У випадках парцелювання означення його необов'язковість (додатковість) з точки зору формальної будови речення вступає в протиріччя з роллю, яку виконує елемент при розкритті семантики цілого речення. Особливо це стосується художнього мовлення, де засобами мови відтворюється світ у багатьох якостях, формах і зв'язках. Це створює особливо сприятливі передумови для парцеляції означення, що стає засобом зняття протиріччя між граматичною “другорядністю” і семантичною суттєвістю. Формальна необов'язковість означень у реченні стала підґрунтям різних типів парцеляції цього другорядного члена речення. Залежно від того, до якого саме члена речення парцельоване означення виступає поширювачем, можна говорити про присудкову, підметову та ін. парцеляцію означень, які можуть парцелюватися як самостійно, так і з повтором означуваного слова, напр.: Pak bylo ticho. Hlubоkй a dlouhй [Kadlec]; Pro vљechno mб dщvody. Dokonce logickй dщvody [Boиek]. Повтор означуваного слова виступає у подвійній функції - посилює семантичний та синтаксичний зв'язок між частинами конструкції.

Умовою, яка забезпечує виділення у парцелят дуплексива - придієслівного означення особливого типу, що характеризується подвійним синтаксичним зв'язком з присудком i підметом або додатком (вітчизняним мовознавством не виділяється), є його потенційна предикативність. Хоча дуплексиви можуть парцелюватися навіть у вакантній позиції незалежно від способу вираження, найчастіше парцелятами стають члени, виражені прикметниками і дієприкметниками, і значно рідше - утворені іменниками із сполучником jako, напр.: Za nмkolik mмsнcщ se matka vrбtila. Тichб, naprosto apatickб [Kadlec]; Zиistajasna mezri nimi stбl Petriиko. Prostovlasэ a zablбcenэ s francouzбkem v ruce [Kozбk]; Byla to uћ jenom role, v nн pokrбиovala. Jako xena [Kadlec].

Парцеляція синтаксично ізольованих компонентів речення в чеській літературній мові може здійснюватися двома способами: а) самостійно і б) разом з парцеляцією іншого елемента речення, який виявляє різну активність щодо парцеляції, зокрема найактивніше парцелюються вставні слова і словосполучення, рідше - звертання.

У другому підрозділі аналізуються умови, можливості та види парцеляції головних і другорядних членів речення при трансформації складносурядних і складнопідрядних структур, зокрема увага приділяється парцеляції членів речення у вакантній та дублюючій позиції, у препозиційних, інтерпозиційних та постпозиційних частинах складного речення. Парцеляція членів речення у багатокомпонентних структурах може проходити незалежно від позиції речення, що трансформується, а також при різних позиціях в ньому компонента-парцелята. Наслідком цього стає виникнення таких парцельованих конструкцій, в яких у парцелят відходить не тільки якийсь член речення, але й уся розташована за ним частина складної структури, напр.: Zahlйdli divokou koиku, jak si krade ke vsi. Koиku, kterou pozdмji, kdyћ vinicе kvмtla, chytil do ћelez a ubil sekerou [Kozбk].

Парцеляція членів речення в багатокомпонентних структурах характеризується меншою активністю, ніж у простих реченнях. Так, серед досліджуваних парцельованих конструкцій не зафіксовано жодної з парцеляцією простого чи складеного дієслівного присудка, а випадки парцеляції складеного іменного присудка представлені кількома прикладами, напр.: Ovљem, byla tu nadeje, ћe pшijdou ti ostatnн. Nadeje, kterб se s postupujнcнm odpolednнm rozplэvala [Kadlec]. Найбільш активно, як і в простому самостійному реченні, парцелюються другорядні члени-конкретизатори присудка (додатки і обставини). Парцеляційне виділення підмета проходить лише при його дублюючій позиції. Трансформація їх може відбуватися як в головному, так і в залежному реченні. При парцеляції на базі головного у парцелят відходять одиночні підмети (Kadэ, kdo tнm proљel, je ranмnэ. Шeknu ti, kadэ [Kadlec]), підмети з конкретизуючими елементами (Parkem v tй chvнli zavбlo nмco novйho, co tam jeљtм nebylo. Nмco pшнznaиnйho a docela nehmotnйho [Шнha]). Підмет-парцелят може бути лексично новим або повторюючим підмет базової частини елементом. При парцеляційній трансформації підрядного речення у парцелят відходить лише підмет, одиночний або поширений конкретизаторами. Ця парцеляція супроводжується змінами у порядку розташування елементів парцельованого речення: підмет, що звичайно прагне зайняти у реченні першу або одну з перших позицій, відсувається на самий кінець складної (експресивної) структури, напр.: H > (Vf-Sn <Sn>) - Pokuшoval [dмda] z dэmky a obchбzel mнsto, kde se sesula zeп. Prщlom v љншi nejmнт peti metrщ [Шнha].

При активності парцеляції різних типів додатків - прямих і непрямих, одиночних і з конкретизуючими елементами, у вакантній і в дублюючій позиції, парцеляційне виділення кожного з них у багатокомпонентних структурах має свою специфіку, зокрема реалізація парцеляції прямого додатка складнопідрядних структур залежить від таких чинників: а) позиції цього члена (вакантної чи дублюючої), б) приналежності його до головної або залежної частини складної структури, в) позиції в останній частині, що парцелюється.

При парцеляційному виділенні прямих додатків у складнопідрядних реченнях вирішальним фактором стає дублююча позиція додатка. Саме вона при одночасній індиферентності до позиції парцельованого речення спричиняє виникнення двох різновидів конструкції:

а) з контактним розміщенням парцелята (спостерігається, коли додаток зберігає таку ж позицію як і в реченні до трансформації: ((Sn) - Vf - Sa- Adv - <Sa> . <Sa>) +H₂; -- Mб jemnou a citlivou tvбш, v oинch lesk inteligence. Mladistive napjatou sveћн pleќ.. poslednнсh pмt let mбm uћ jen starй muћi [(Pбral)],

б) з дистантним парцелятом (саме такий тип конструкції найширше представлений при парцеляції прямого додатка у складнопідрядних реченнях, причому в побудованих за моделями як двоскладного, так і односкладного речення): ((Sn) - Vf - Sa - H₂ +H₃· <Sa, Sa> -- (Snad mмla pшece nмco snнst, nмco by jн v mмstм prodali, lнstky mб s sebou. Nмco teplйho, tшeba polйvku [Chaloupka]).

Парцеляційне виділення непрямих додатків не залежить від їх дублюючої чи вакантної позиції, спостерігається переважно в постпозиційних реченнях складносурядних структур (при вакантній позиції воно, як правило, відбувається в останньому реченні чотирьох-, п'ятикомпонентних структур, за умови обов'язкової реалізації позиції прямого додатка) і в препозиційних головних реченнях складнопідрядних структур, напр.: A pak pшнjely pasбky a vљechno zplanэrovali. A s chalupami [Kozбk]; Jб poинtal jen s jednнm klниem. Od osmnбctky, kterэ mмla Mirka [Љubrt]; Se vљemi v duchu mluvн, se vљemi rozmlouvб. S matkou, se starou Radvakovou, se Kapsalem i s popem [Kozбk]; Pravdu vyslovenou jako pravdu bych byla odmнtla pшijmout a byla bych ho povaћovala za иloveka seљlйho z rozumu. Za sprostйno mystifikatora [Boиek].

Парцеляційного виділення в багатокомпонентних структурах зазнають обставини місця (із семантикою місцезнаходження, напряму руху, вихідного і кінцевого пункту руху), часу (у різних часових значеннях), способу дії, міри і ступеня, мети, причини.

Серед обставин місця найбільш активно парцелюються ті, що вказують на місцезнаходження об'єкта (конструкції з парцеляцією таких обставин зафіксовано на базі складнопідрядних і складносурядних структур, в той час як парцеляція обставин з семантикою напряму руху - в обох частинах складнопідрядних структур, а вихідного і кінцевого пункту руху лише на базі підрядних речень). Причому парцеляція обставин на базі складносурядних структур здійснюється в постпозиційному реченні при постпозиції обставини, а на базі складнопідрядної структури - в підрядному реченні при його постпозиції і в головному - незалежно від його позиції.

Парцеляційне виділення обставин часу можливе в багатокомпонентних структурах незалежно від місця його знаходження у структурі, що зазнає трансформації. В той же час саме позиція обставини у структурі впливає на вигляд парцельованої конструкції, наприклад, при препозиційності речення у складі складнопідрядної структури, що зазнає трансформації, парцелят включатиме не тільки обставину, але і всю наступну частину конструкції. Структура при цьому ділиться навпіл, напр.: (Sn - Vf + Adv) +H₂ + H₃ - A tak jako Verona ћijн oni vљichni. Po celб staletн, snad odevћdy lidй takto ћili a svщj ћivot nikdy nemohli zmмnit [Kozбk], i нарешті при постпозиції парцелятом стає обставина і її конкретизуючі члени, напр.: H₂ + ((Sn - Vf) - Adv + Adv - Pшesnм nevнm, ale [to se stalo] brzy po mnм. Tak ve tшi иtvrti na dvanбct [Љubrt].

Такі самі можливості для парцеляції мають обставини часу і у складнопідрядних структурах.

Парцеляція обставини способу дії відбувається в препозиційних і постпозиційних реченнях складносурядних структур, і значно рідше -- у частинах складнопідрядних структур (у підрядній - за його постпозиції та інтерпозиції, у головній - за препозиційного і постпозиційного розташування). Значно рідше, ніж згадані вище типи, парцелюють, (завжди при постпозиції в постпозиційному реченні багатокомпонентних структур) обставини міри і ступеня, мети, причини.

Парцеляція означення при парцеляційному чергуванні багатокомпонентних структур відбувається в постпозиційних та інтерпозиційних реченнях. Парцелюються означення, які поширюють підмет, іменний компонент складеного дієслівно-іменного присудка, додатка і дуплексива. Означення можуть легко відходити в парцелят як у дублюючій, так і у вакантній позиції, при різному їх способі утворення. При парцеляції означень у дублюючій позиції ці другорядні члени в базовій і парцельованій частині не збігаються за граматичною характеристикою, можуть бути узгодженими і неузгодженими. Найрідше парцелюються атрибути, що є складовими частинами складеного дієслівного присудка з іменною частиною, вираженою прикметником, здебільшого при їх дублюючій позиції.

Дуже часто при парцеляції означення в базовій частині переміщується з препозиції щодо означуваного слова, що є вимогою літературної мови, у постпозицію, яка характерна для емоційно забарвлених текстів.

Третій розділ “Парцеляція речення в багатокомпонентних структурах” складається з п'яти підрозділів. Перший з них присвячено парцеляції речень у складнопідрядних структурах. При цьому найелементарнішою складною структурою з підрядним зв'язком, здатною парцелюватися, вважається структура з одним підрядним першого ступеня підрядності. Факторами, що уможливлюють таку модифікацію стають: 1) незмінна синтаксична суть новоутвореної конструкції в порівнянні з реченням, на основі якого вона виникла, 2) відмінність фразового оформлення непарцельованих конструкцій, яка дозволяє співвідносити їх як нейтральні й експресивні мовленнєві варіанти. Так, між частинами парцельованого речення зберігаються загальносинтаксичні відношення головного і залежного речення, а також менш загальні синтаксичні відношення, що визначають приналежність речення до того чи іншого структурного типу. Прагматична залежність підрядної частини (парцелята) від головної (базової) виражається тими самими підрядними засобами зв'язку, що і в непарцельованому реченні, в їх основному, характерному для даного типу значенні. Незважаючи на простоту будови й обмежену варіативність структур з підрядним першого ступеня, вони стають базою для кількох різновидів парцеляції:

1) коли головне речення в повному обсязі реалізується як базова частина, а підрядне відходить у парцелят: Zaleitosti zбvodu Albrechtov se shorљujн vinou љpatnйho vedenн podniku v Liberci. Ke kterйmu zбvod Albrechtov bohuћel patшн [Parбl];

2) коли кордон парцеляційного поділу не збігається з граматичним: Po zбvratnэch dnech pod zбшнvэm nebem Vэsokэch Tater Markovi jako by Liberec ponмkud zeљedl. Asi proto, xe prљelo [Parбl];

3) коли структура ділиться відповідно до одного з названих вище способів, а в парцеляті повторюється опорне слово базової частини: Takй on by to mмd rбd za sebou. I kdyx jeho nikdo neuvidн [Klнma].

Конструкції кожного із зазначених типів мають певні, іноді лише їм притаманні можливості логіко-експресивного й емоційно-експресивного вираження в мовленні. Тому й неоднаковими є їх можливості використання в мовленні, в різних контекстах і стилістичних умовах. Так, якщо конструкції першого і другого видів використовуються як в авторській мові, так і при відтворенні розмовного мовлення персонажів, то парцельовані речення з повтором спостерігаються переважно в авторській розповіді.

Поряд з парцеляцією на базі складнопідрядних речень з одним підрядним у чеській мові представлені й інші типи парцельованих конструкцій на базі речень з підрядним зв'язком - з підрядним першого ступеня підрядності в дублюючій позиції (H > V <V>), з більш ніж одним підрядним першого ступеня підрядності у відношеннях координації (V₁ < H > V₂) та субординації (H > V₁ > V₂) у вакантній і дублюючій позиції (V₁ < H > V₂<V₂>), з підрядними кількох ступенів підрядності тощо.

Парцельовані конструкції, утворені при трансформації структур з підрядним першого ступеня підрядності в дублюючій позиції, будуються найчастіше за зразком першого типу, тобто з розривом речення на місці приєднання останнього підрядного, напр.: Chladnм mne celou dobu oba pozorovali, jak se tмљнm. Jak jsem sentimentбlnн, jak jsem rozruљenэ [Kundera].

Парцельовані конструкції, побудовані таким чином, є дуже поширеними в художніх прозових текстах, можуть фактично утворюватися на базі речень з будь-якою підрядною частиною, на базі речень всіх комунікативних типів. Значно меншого поширення дістали конструкції, утворені на базі структур із підрядним першого ступеня підрядності з розривом на місці приєднання першого підрядного. Вони представлені двома варіантами конструкції:

1) при відході підрядних речень у парцелят (H.V<V> - Jб s nн hovoшila o Borkovi. e vљechno vнm a [e] ona s nнm chodit nebude [Љubrt]);

2) при утворенні низки парцелятів (H.V.<V> - Ruћeno, musнm tм vidмt! Abych se tм dotkl. A hlavnм abych se pшesvмdиil! [Kadlec]).

Менш поширеною парцельованою структурою на базі речення з більш ніж одним підрядним першого ступеня підрядності у відношеннях координації є конструкція типу V₁ < H.V₂, яка цілком могла б існувати без парцеляції. Саме цим - відсутністю структурних і семантичних причин для парцеляційного поділу, і можна частково пояснити неактивність творення таких парцельованих конструкцій.

При парцеляції структур з кількома підрядними першого ступеня підрядності у відношеннях субординації здатність їх до парцелювання не залежить від порядку компонування підрядних частин. Парцеляційний розрив може проходити двома основними способами, що співвідносяться з двома рівнями вияву експресивності синтаксичних одиниць. Перший, при якому парцелюється постпозиційне речення, можна назвати структурно полегшеним, другий, коли парцелюються обидва підрядних речення, -- структурно обмеженим, пор.: Co se pustн a nepustн na obrazovku, rozhoduje pшedevљнm on sбm. I kdyћ je jenom kartou v domeиku [Klнma] i Ty budeљ sedмt tady, na schodech. Abys je mмla na rбnм, kdyby je napadly nмjakй hlouposti [Chaloupka].

У другому підрозділі визначається місце парцельованих конструкцій, які виникли на базі складносурядних речень, в межах сукупності різнотипних парцельованих утворень. Критеріями їх відмежування від низки простих речень, послідовно поданих у тексті, можна вважати наявність у кожній з частин структури сурядних засобів зв'язку, або в одній з фраз сурядного сполучника, якщо поряд з ним існують додаткові засоби синсемантії (однорідні слова, слова з близьким значенням, еліпсис в одній частині структури, що ліквідується з допомогою елементів другої тощо). До складносурядних структур, що найчастіше стають базою для парцеляції, відносяться структури з двох або трьох речень, поєднаних сурядним сполучником а (при єднальному зв'язку) або ale (при протиставному): Vљichni mм opustili. I tys mм chtмl opustit [Klнma]; Vмcer se lнzla a teпmб morbidnн sny. Anebo dмla recesi [Љubrt].

Єдність речень у парцельованих конструкціях досягається і за рахунок співвідносності окремих лексичних елементів: а) елемента з невиявленою семантикою в одному реченні, з розкритою - в іншому (Ani Romanovi klobбsovй tajemstvн neprozradila. A nepovaћovala to za ћбdnэ prohшeљek [Kapek]); б) елемента з більш узагальненим значенням - з менш узагальненим (Pшedstavila se jako Libuљe Krбsnб. A svйmu jmйnu dмlala opravdu иest [Kapek]), повтору того самого елемента в різних частинах конструкції, еліпсиса (Vљichni mм opustili. I tys mм chtмl opustit [Klнma] ; Uиaroval mu obrat tvэ prodejny. Ale mм [uиaroval] taky [Kapek]).

У третьому підрозділі аналізується можливість створення парцельованих конструкцій на базі безсполучникових складних речень. Така парцеляція в чеській мові відбувається у дво- та трикомпонентних структурах і, хоча не є дуже поширеною в художніх текстах, має варіанти. Наприклад, трансформоване речення може поділитися навпіл або асиметрично, а також утворити низку з кількох частин - базової і парцелятів -- Teп uћ neшekla nic. Jenom temмш neznatelnм pшikэvla [Љubit].

Додатковим засобом для “цементування” зв'язку між частинами складного безсполучникового речення, що зазнало парцеляції, стає еліпсис (Pochupte to, doktore. Musнte [pochopit] [Chaloupka]), наявність хоча б одного сурядного сполучника (Doma za sebou zamkla na dva zбpady a љla pшнmo do koupelny. Vykoupat se z toho blбta [Pбral]), можливість відновлення сполучника (Plбn byl zdrxovat je, jak nejdэl to pщjde. Vyjednбvat [Klнma]).

У четвертому підрозділі описуються випадки парцеляції на базі складних речень ускладненого типу. Зазначається, що особливістю трансформації цих структур, частинами яких виступають прості і складні речення, є те, що парцеляційний розрив у них відбувається лише по лінії підрядного зв'язку. Парцеляція подібних речень іншим способом - по лінії сурядного зв'язку, не реалізується у зв'язку з тим, що вона веде до розриву зв'язку між цими частинами, а відтак і до руйнування структури. Найбільш активно в такий спосіб парцелюються три- та чотирикомпонентні складні речення, причому мінімальною структурою ускладненого типу, що зазнає парцеляційної трансформації, є конструкції, що складаються з одного складносурядного та одного підрядного речення, напр.: H₁ + H₂ > V₁ - Mnм se Liberec straљne lнbil, ale zbudou mi jen vzpomнnky. Kterй snad jednou budu moci nмkomu шнct [Paшal].

Формальним граматичним засобом збереження єдності структури після поділу виступають сполучники та інші допоміжні елементи, напр., співвідносні слова, що зв'язують окремі елементи в різних частинах конструкції. Найчастіше такими співвідносними словами виступають вказівні займенники в різних своїх формах, напр.: Udмlбљ tak jeљtм pмt knнћek a uћ to nikoho nebude zajнmat. Protoxe je to jen manэra [Boиek].

Поширеним видом парцеляції складних речень ускладненого типу в чеській мові є й парцеляція речень з підрядними в дублюючій позиції, які перебувають у субординаційних відношеннях з іншими підрядними структур, напр.:

(H₁ a H₂ > <V₁> > V₂ -

v

V₁

Pak bylo po nн a on mohl vмdмt, zм vљechno, co bэvalo dшнv a dusilo ћivot, musн zhynout. Ћe i k nim do vsi musн pшijнt jinэ ћivot [Kozбk].

При такій трансформації перетворення структури в парцельовану здійснюється завдяки винесенню в парцелят підрядного в дублюючій позиції, у той час як підрядні одиниці в субординаційних відношеннях зберігаються в базовій частині.

При парцеляції структур, де кожна з частин складносурядного речення має своє підрядне, форма конструкції залежить від порядку розташування частин, семантики складної структури, оточення в тексті (її найближчого та віддаленого контексту) й комунікативного завдання. Пор., наприклад, дві парцельовані конструкції, утворені на базі одного складного речення: V₂ < H₂ + H₁ > V₁ - Jedinб vмc se mu na tom ale lнbila, ћe jste se pokuљel uchopit celйho Karpetu narбz, prve bylo to mu nesmyslnй. Kdyћ jste hovoшil o ufonech [Boиek] і

V₂ < H₁ + H₂ > V₂ -

Prve bylo to mu nesmyslnй, kdyћ jste hovoшil o ufonech, jedinб vмc se mu na tom ale lнbila. Ћe jste se pokuљel uchopit celйho Karpetu narбz.

Ще більшою варіативністю, ніж попередній тип парцеляції, характеризується парцеляційне членування у випадку, коли кожна із складносурядних частин має підрядні в дублюючій позиції. Парцелятом у такій ситуації може стати як підрядне першого ступеня підрядності в дублюючій позиції, так і підрядне іншого ступеня підрядності, напр.: V₁ < H₁ a H₂ >V₂ > V₃ - A moucha preruљila svй dнlo, aby honem pшesedla na poљkrбbanэ kufr u jeho nohou, a on se rozesmбl, protoћe to mrтavй zviшбtko mмlo obrovskou vytrvalost. A takй proto xe on sбm byl prve slaboch a poraxenec [Paљek].

У п'ятому підрозділі розглядаються парцельовані конструкції, що виникають на основі порівняльних зворотів різного ступеня складності. Серед них виділяються два основних різновиди конструкцій: парцелят одних ідентифікується з компонентом простого речення, парцелят інших формою нагадує підрядне речення. Порівняння будови цих конструкцій поряд з наявністю спільного компонента jako + іменник, прикметник чи прислівник виявляє відсутність предикативного елемента в парцелятах конструкцій першого типу, що дозволяє кваліфікувати їх як згорнуті, скорочені репрезентації більш складних багаточленних структур, пор., напр.: A z vбlky se ux pak Љoltejs xivэ nevrбtil. Jako otec [Vostrб] і A z vбlky se ux pak Љoltejs xivэ nevrбtil. [nevraбtil se] Jako oteс; Tvбћн se neteиne. Jako by me neznal [Kozбk].