Лексика віршів Б.О. Чичибабіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЛЕКСИКА ВІРШІВ Б.О. ЧИЧИБАБІНА

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

НЕСТЕРЕНКО КСЕНІЯ ВІКТОРІВНА

Харків 2000



УДК 811.161.1'42

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор СТЕПАНЧЕНКО Іван Іванович, завідувач кафедри мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

ОФіційні опоненти

- доктор філологічних наук, професор СИНЕЛЬНИКОВА Лара Миколаївна, завідувач кафедри російського мовознавства Луганського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка

- кандидат філологічних наук, доцент ШЕВЕЛЄВ Валерій Матвійович,завідувач кафедри російської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Провідна установа

Інститут мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук України, відділ російської мови.

Захист відбудеться 27 квітня 2000 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К64. 053. 03 в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди (адреса: 61168, м. Харків, вул Блюхера, 2, ауд. 205 В).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розіслано24 березня 2000 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.А. ОЛЕКСЕНКО

чичибабін вірш лексика



Загальна характеристика роботи

Поезія Б.О. Чичибабіна стала доступною в повному обсязі лише в останні десятиріччя, у зв'язку з чим його твори до цього часу не були предметом лінгвостилістичного аналізу. Це є суттєвим недоліком у вивченні поетичної мови XX століття, адже вірші Б.О. Чичибабіна належать до класичних за світосприняттям, “за почуттям, що гармонійно об'єднує світ, незважаючи на всі його протиріччя”¹, за майстерністю володіння словом.

Реферована дисертація присвячена дослідженню однієї з важливих складових ідіостилю Б.О. Чичибабіна - його лексичній організації.

Поетична лексика традиційно виділяється як самостійний об'єкт наукового вивченння і розглядається також як частина поетичної мови в цілому. У дисертації лексика аналізується як один із параметрів ідіостилю, тісно пов'язаний з іншими параметрами, хоча ці зв'язки не завжди експліковані в описі.

Вивчення лексики як найважливішого засобу утворення поетичної картини світу автора неможливе поза аналізом системної організації слів. У межах моделі дослідження, яка використовується в роботі, картина світу представлена як система концептів. Лексика у цьому випадку може бути проаналізована як система рядів (парадигм), що описують концепти, які формуються на їх основі в процесі утворення тексту. З іншого боку, завдяки цим лексичним рядам формуються концепти у свідомості читача в ході рецепції тексту. При цьому обидва процеси розглядаються як взаємопов'язвні, оскільки відтворення системи концептів автора при сприйманні тексту неодмінно супроводжується “накладанням” картини світу читача на картину світу автора, що визначає варіативність змісту тексту.

Прийоми парадигматичного опису лексики розроблені в працях Н.В. Павлович та інших авторів. Аналіз поетичної лексики Б.О. Чичибабіна дозволяє поширити сферу використання апарату парадигматичного аналізу лексики, а також ввести до нього нові параметри.

Таким чином, актуальність теми дослідження визначається, з одного боку, недостатнім вивченням лексики лірики Б.О. Чичибабіна і водночас важливістю її вивчення для лінгвостилістики. З другого боку, актуальним є уточнення параметрів парадигматичного аналізу лексики, що дозволяє розглядати системну організацію слів в ідіостилі як засіб опису системи концептів, які визначають особливості поетичної картини світу автора.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри мовознавства ХДПУ імені Г.С. Сковороди.

Об'єктом дослідження виступають лексичні мікросистеми (парадигми), які формують найважливіші концепти творчості Чичибабіна.

Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні складу, функцій та засобів взаємодії лексичних парадигм, які фомують провідні концепти творчості Б.О.Чичибабіна, а також у визначенні ролі символів у лексичній системі.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- описати теоретичну модель, яка дозволяє виявити специфічні риси лексичних мікросистем лірики Б.О. Чичибабіна;

- виділити головні параметри парадигматичного аналізу лексики;

- на основі виділених параметрів проаналізувати лексичні парадигми віршів Б.О.Чичибабіна, які формують той чи інший концепт;

- розробити типологію лексичних мікросистем як основу для типології концептів;

- розглянути символи як системоутворюючий елемент лексики віршів Б.О. Чичибабіна.

Предметом дослідження є лексика поетичних творів Б.О. Чичибабіна, системні зв'язки між лексичними одиницями. У дисертації лексика розглядається як засіб формування концептів у творчості Б.О.Чичибабіна.

Методологічною основою дослідження стали філософські положення про нерозривний зв'язок мови, мислення та дійсності. Специфіка об'єкта, мета та завдання зумовили вибір методів функціонального та описового аналізу, а також метод логіко-семантичного аналізу як допоміжного.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що:

1.Уперше представлено лінгвостилістичний аналіз лексики лірики Б.О. Чичибабіна.

2. Уточнено і деталізовано параметри парадигматичного аналізу лексики.

3. Уперше виділено категорію “концепт” як критерій відбору лексики для аналізу і як одиницю, що дає можливість сприйняття поезії Б.О. Чичибабіна як єдиної системи.

4. Розглянуто роль символів в організації лексичних парадигм.

Теоретична значущість дослідження полягає в уточненні та деталізації параметрів лінгвостилістичного вивчення лексики як системи в художньому тексті, що дозволяє виявити нові можливості функціонально-типологічної моделі аналізу поетичного тексту.

Практичне значення роботи. Матеріали і положення дисертації можуть знайти практичне застосування в наукових дослідженнях з проблем тексту, при викладанні курсу “Лінгвістичний аналіз тексту”, а також при подальшому мовознавчому та літературознавчому вивченні творчості Б.О.Чичибабіна.

Матеріалом дослідження стали ліричні твори Б.О. Чичибабіна, надруковані в збірках “Мороз и солнце” (1963); “Плывет “Аврора” (1968); “Гармония” (1965), “Молодость” (1963), “Колокол” (1989); “Мои шестидесятые” (1990), “Цветение картошки” (1994); “82 сонета и 28 стихов о любви”” (1994); “В стихах и в прозе” (1995).

Апробація результатів роботи. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри мовознавства і на аспірантському семінарі кафедри мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. За матеріалами роботи були прочитані доповіді на VIII i IX Міжнародних наукових конференціях з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 1997, 1999), на Міжнародній науковій конференціі, присвяченій 200-річчю від дня народження О.С. Пушкіна (Харків, 1999), а також на 5-х Чичибабінських читаннях (Харків, 1999).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків і бібліографічного списку. Обсяг роботи становить 152 сторінки, бібліографії - 15 сторінок. Список використаної літератури містить 191 найменування. У дисертаційному дослідженні представлені дві таблиці.



Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його мета та завдання, називаються методи дослідження, визначається наукова новизна роботи, її практична та теоретична значущість.

Розділ перший “Принципи парадигматичного аналізу лексики ідіостилю” складається із п'яти підрозділів.

У першому підрозділі викладаються теоретичні передумови вивчення тексту, визначаються основні положення функціонально-типологічної моделі тексту.

Спираючись на праці В.П. Бєляніна, О.О. Залевської, Ю.О. Сорокіна, І.І. Степанченка та інших вчених, у реферованій роботі поетичний текст розглядається як одиниця акту комунікації. У ході рецепції тексту в свідомості читача встановлюються зв'язки між текстовими одиницями. Встановлення таких зв'язків є наслідком одного з можливих варіантів осмислення тексту, яке не виключає інших варіантів. У зв'язку з цим виникає проблема варіативності інтерпретацій одного і того ж тексту. При цьому в рамках функціонально-типологічної моделі варіативність сприйняття тексту пояснюється не тільки різницею у світосприйманні, тезаурусі тих, хто сприймає, але також пояснюється специфікою організації форми тексту.

У ході сприйняття тексту взаємодіють дві системи, які тісно пов'язані, але не збігаються, - мислення та мова. Реципієнт володіє двома системами знань - знанням мови та знанням позамовної (позатекстової) дійсності. Сприймаючи текст, реципієнт пов'язує вербальні образи та “предметні” - відображення предметів, явищ та ситуацій позамовної дійсності. Модель, у якій враховується утворення зв'язків між мовними одиницями та одиницями мислення у свідомості того, хто сприймає, описана в монографії І.І.Степанченка. Зміст тексту відповідно до цього являє собою процес переходу від вербальних образів до інших вербальних і “предметних” образів, які збуджуються в мозку реципієнта при сприйманні тексту.

Сприйняття тексту на рівні оперування вербальними образами синтагматичне. На рівні оперування “предметними” образами реципієнт переструктурує текст, пов'язуючи один з одним “предметні” образі, які збуджуються словами, що не завжди входять до однієї мовної синтагми. Тобто при сприйманні тексту відбувається процес переходу від синтагматики до парадигматики.

Парадигматичний аналіз лексики передбачає розгляд тексту головним чином на образно-поняттєвому рівні, оскільки підставою для об'єднання слів в одну парадигму служать системні зв'язки між відповідними “предметними” образами. Встановлення зв'язків між вербальними і “предметними” образами є, по суті, осмисленням, розумінням тексту.

У процесі розуміння тексту беруть участь різні взаємодіючі лексичні парадигми, які формуються у свідомості реципієнта при сприйнятті і які служать визначенню єдиного поняття.

У другому підрозділі першого розділу описані принципи виділення парадигм та параметри парадигматичного аналізу поетичної лексики.

До головних параметрів аналізу парадигми на образно-поняттєвому рівні належать склад, функції та засоби взаємодії парадигм. Для вивчення особливостей ідіостилю ці параметри необхідно деталізувати.

Склад парадигми визначається в залежності від функції, яку виконує та чи інша мовна одиниця у тексті. Склад парадигми не ототожнюється зі складом однойменної ЛСГ (лексико-семантичної групи), оскільки до нього можуть включатися одиниці, які пов'язані з даною ЛСГ асоціативно, або одиниці, які належать до різних ЛСГ. При сприйнятті тексту на образно-поняттєвому рівні одиниці однієї ЛСГ можуть виконувати різні функції.

Аналізуючи склад парадигм, необхідно звертати увагу на частотні лексеми (3+), на можливі перифрази, які зводяться до єдиного поняття; на традиційні образні засоби і ступінь їх трансформації контекстом; на те, як формується індивідуальна поетична образність у співвідношенні з відповідним концептом (порівнянням, метафорою, епітетом, уособленням, символом).

Лексична парадигма може бути поділеною на підпарадигми. Наприклад, у межах парадигми ПРИРОДА інколи виділяються підпарадигми РОСЛИНИ, ТВАРИНИ, ЯВИЩА ПРИРОДИ та ін., якщо такий поділ є значущим при реалізації концепту. Парадигма підрозділяється на підпарадигми не тільки на основі тематичної ознаки, але й на основі оцінних характеристик. Наприклад, у віршах Чичибабіна функціонування парадигми ПОЕЗІЯ зумовлене функціонуванням підпарадигм ПОЕЗІЯ ІСТИННА та АНТИПОЕЗІЯ.

В іншому випадку парадигми можуть об'єднуватись в одну, виражаючи при цьому складний, багатоаспектний зміст, у якому один із аспектів проявляється більшою чи меншою мірою. Наприклад, при описі концепту ПОКАЯННЯ з урахуванням лексичного значення цього слова є підстави для виділення так званої ЕТИЧНОЇ парадигми, яка в даному випадку формується на основі елементів ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ та парадигми РЕЛІГІЯ.

Серед функцій парадигм доцільно розрізняти головну - функцію реалізації концепту, та допоміжні - формування мотивів як більш часткових концептів, функцію оцінки, проективну та одиничні функції.

Треба також враховувати той факт, що одна й та ж парадигма здатна виконувати різні функції. Наприклад, парадигма ПРИРОДА може виконувати функції проекції, символу і таке інше.

Як засоби взаємодії парадигм у дисертації розглядаються метафора, символ, порівняння, уособлення, граматичний зв'язок, зв'язок з третьою парадигмою (на базі оцінних характеристик) та інші.

До головних лексичних парадигм художнього твору відносяться парадигми ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ та ОЦІНКА, які можуть бути протиставлені текстуальним парадигмам, що беруть участь у реалізації окремих концептів.

При аналізі парадигми ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ важливо враховувати часткові опозиції, до яких включені одиниці цієї парадигми. Так, опозиція Я - МИ (як у плані зіставлення, так і в плані протиставлення) є значущою і піддається інтерпретації на образно-поняттєвому рівні: Я ліричного героя може бути протиставлене МИ (інші люди), а також Я може бути включено до МИ (Я та інші люди).

Універсальність оцінної парадигми, її присутність у будь-якому поетичному тексті або у поетичній системі підкреслена практично усіма вченими. Оцінні елементи у текстах віршів виражені експліцитно або імпліцитно. Експліцитність/імпліцитність оцінної парадигми є важливою характеристикою ідіостилю.

Визначаючи склад парадигми ОЦІНКА, слід підкреслити частковий збіг її складу зі складом ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми, що підтверджує думку про відсутність чіткої закріпленості слів за будь-якою парадигмою.

У третьому підрозділі першого розділу дається визначення концепту як об'єкта лексичного аналізу поетичного тексту.

Підкреслюється, що концепт є нелінгвістичним уворенням. Це життєво важливий смисл, сукупність важливих для кожної людини уявлень, якими є любов, батьківщина, щастя тощо. В усвідомленні цих понять людина проявляє себе як індивідуальність.

Концепт є складовою поетичної картини світу. Як елементи картини світу, концепти повторюються в різних ідіостилях.Тому сам вибір концептів ще не може характеризувати ідіостиль.Слід говорити лише про пріоритетну розробку тих чи інших концептів різними авторами. Так, для творчості Б.О.Чичибабіна характерна розробка концептів ДОЛІ, БАТЬКІВЩИНИ, ЛЮБОВІ, ПОЕЗІЇ, ІСТОРІЇ, ПОКАЯННЯ, ВІЧНОСТІ. (Ці ж концепти як головні у творчості Б.О. Чичибабіна виділені і в книзі Л.Г. Фрізмана та А.Е. Ходос).

У четвертому підрозділі першого розділу при визначенні типології
концептів підкреслюється, що, по-перше, виділення їх складу досить
умовне. По-друге, концепти перебувають у відношенні взаємних зв'язків і перетинів. Наприклад, концепт БАТЬКІВЩИНИ входить до ряду концептів ДОЛІ, ЛЮБОВІ та ІСТОРІЇ. По-третє, відношення між концептами ієрархічні, тобто одні з них більш універсальні, наприклад, ДОБРО та ЗЛО, МАТЕРІЯ і ДУХ. Інші носять частковий характер. Зміст універсальних концептів визначається особливостями змісту пов'язаних з ними часткових концептів.

У п'ятому підрозділі за допомогою аналізу робіт, присвячених характеристиці лінгвістичної природи символу (праці О.О. Потебні, В.В. Виноградова, О.Ф. Лосєва, Н.Д. Арутюнової, В.М. Топорова, Т.З. Черданцевої, Ф. Уїлрайта та ін.), з'ясовуються структурно-семантичні особливості символу.

Аналіз наукових робіт свідчить, що символ розглядається вченими як результат вторинної номінації денотата. При цьому джерелом символічного значення можуть бути асоціації як за схожістю, так і за суміжністю. Поява символічного значення пов'язана “з ідеєю деякого змісту, яка, в свою чергу, служить планом вираження для другого, як правило, культурно більш цінного змісту”².

Категорія символу визначається як певна абстрактна реальність, яка втілюється в конкретному словесному образі, що передає найскладніші логічні поняття - концепти.

На основі вчення О.О. Потебні про “внутрішню форму”¹в роботі розгядається структура символу, яка складається із звукоряду (або графічного зображення), “внутрішньої форми” (образу) та символічного значення (концепту). Образ та концепт становлять змістовну структуру символу. Первинне та вторинне значення символу співіснують, не витісняючи одне одного. Символ зберігає парадигматичні зв'язки з одиницями лексичної системи тексту в обох своїх значеннях. Як наслідок виникає багатозначність символу, коли враховується поява асоціацій як на рівні первинного, так і на рівні вторинного, символічного значень. У зв'язку з цим при парадигматичному аналізі лексики виникає проблема віднесення символу до тієї чи іншої парадигми, наприклад, до парадигми ПРИРОДА чи ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ. У роботі символи у співвідношенні з будь-яким концептом формують окрему парадигму символів.

Враховуючи особливості природи та структури символу, важко вирішити проблему розмежування символу і, наприклад, метафори. Таке розмежування можливе лише на функціональному рівні. “Образ, - пише Н.Д. Арутюнова, - стає символом в силу надбаної їм функції в житті особи..., соціуму, держави..., нарешті в житті всього людства”.²

Таким чином, саме функціональність виконує вирішальну роль в розмежуванні символу та метафори. Саме цей фактор має важливе значення для описуваної моделі поетичного світу Б.О. Чичибабіна.

Аналіз парадигматичної організації лексики віршів Б.О.Чичибабіна
дає можливість визначити головні, центральні символи його поезії. Критеріями виділення таких символів є 1) присутність у кожній парадигмі символів відповідного концепту; 2) співвіднесеність із парадигмами ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, ОЦІНКА на образно-поняттєвому рівні як відображення вибору ліричного героя; 3) частотність слова у межах творчості або збірки.

У другому розділі “Аналіз лексичних засобів реалізації основних концептів у ліриці Б.О.Чичибабіна” представлено аналіз лексичних мікроситем (парадигм), які реалізують основні концепти творчості Б.О.Чичибабіна, з точки зору складу, функцій та засобів взаємодії. Визначається центральний символ творчості Б.О. Чичибабіна і аналізується його функціонування в текстах.

До основних концептів, розглянутих в роботі, належать концепти ДОЛІ, БАТЬКІВЩИНИ, ІСТОРІЇ, ЛЮБОВІ, ПОКАЯННЯ, ВІЧНОСТІ, ПОЕЗІЇ, які складають ядро поетичного світу Чичибабіна.

Доля розглядається ліричним героєм Чичибабіна як неминучість, призначення. Синонімами слова судьба виступають слова удел, карма. У реалізації концепта долі одну з головних ролей виконує парадигма РЕЛІГІЯ перш за все як джерело символічної образності. Основним символом є слово крест (несіння хреста - символ неминучості страждань). Цей образ переживає еволюцію - від позначення життя ліричного героя (взаємодія з однойменною парадигмою) до позначенння життя взагалі(взаємодія з ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЮ парадигмою). Символ ХРЕСТ має в текстах віршів різні модифікації, пов'язані з ним асоціативно і функціонально (вину несу; ноша; верблюд). Із інших релігійних символів трапляються такі: чаша; горечь питья; тернии.

З парадигмою РЕЛІГІЯ пов'язане використання форми молитви у деяких віршах про долю. Однак семантика імперативів, що наповнюють цю форму, не відповідає традиційній молитві, навіть протилежна їй. Звертаючись до Бога, ліричний герой просить не полегшення, а навпаки, труднощів та сраждань, що ведуть до спокути.

Аналіз концепту ДОЛІ проводиться також в аспекті відображення конфлікту між внутрішнім світом ліричного героя та оточуючою його дійсністю. Як наслідок такого конфлікту формувався мотив туги та смерті. До складу ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми увійшли елементи, які підтримують різні сторони антитези ДОБРО-ЗЛО. Слова з семантикою “добро, моральність” викристовувалися із заперечною часткою, демонструючи відсутність цих якостей у суспільстві. Елементи ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ ПАРАДИГМИ, які мають нейтральний характер, наприклад, жить, бытие, супроводжувалися експліцитно вираженою негативною оцінкою: страшно жить, бытия неразумного скрежет або замінялися синонімами, що містять у собі оцінку: я груз небытия вкусил своим горбом. Використовування елементів ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми з семантикою “зло” мало тенденцію до узагальнення, абстрактності, що дало можливість показати розповсюдження зла. Ця тенденція проявилася, по-перше, у використанні слів, які називають головні вади людства, перш за все БРЕХНЮ (кількість слововживань в книзі “В стихах и в прозе” - 61, враховуючи слова ложь, лгать, обман, вралище та інші). По-друге, узагальнюючий характер мають оцінні слова з семантикою “зло” - смута, бойня, горе та інші. Широко розповсюдженими є символи з семантикою “безрадісне, зле”: мрак, мгла, холод, замять як позначення життя ліричного героя та життя взагалі. Негативні асоціації, що породжуються цими словами, “підкріплювалися” негативною оцінкою, яка виражена власне оцінною лексикою: холод лют, загробная безрадостная мгла та інші.

Взаємодія елементів ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми з семаникою “зло” з парадигмою ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, представленою як формою однини, так і множини, дала можливість з'ясувати, що зло в суспільстві торкається не тільки життя ліричного героя, але й суспільства в цілому.

Неможливість подолання зла навкруги зумовила появу елементів, які входять в асоціативно-поняттєвий комплекс СМЕРТЬ в межах ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми. Формується однойменна парадигма СМЕРТЬ. Головна функція парадигми СМЕРТЬ - показати можливість позбавлення від страждань. Ще однією функцією цієї парадигми є традиційно оцінна функція.

У віршах Чичибабіна про долю функціонують парадигми ПРИРОДА і ЛЮБОВ. Їх поява пов'язана з внутрішнім подоланням ліричним героєм стану туги та бажання смерті. При цьому спостерігається зміна у складі ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми. Лексеми з семантикою “зло” стають менш розповсюджуваними, а серед лексем з семантикою “добро” з'являються такі, як любовь, мудрость, душевная отвага та інші. Частотними стають лексеми, які позначають поняття ВЕРХ як символ перемоги над собою та подолання туги.

Взаємодія різних парадигм здійснюється найчастіше в синтагмі, що дає можливість безпосередньо пов'язати відповідні поняття.

При розгляданні концепту ДОЛІ як призначення виявився зв'язок “доля - поезія”. Як зв'язки виступають елементи, що повторюються при реалізації відповідних концептів, - лексика ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми з семантикою “добро” і “зло”, елементи парадигм ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, ПРИРОДА, РЕЛІГІЯ, ОЦІНКА. Парадигма ПОЕЗІЯ виявилася розділеною на підпарадигми ПОЕЗІЯ ІСТИННА та АНТИПОЕЗІЯ на основі критеріїв добра та зла. Утвердження поезії істинної здійснювалося за рахунок заперечення антипоезії, а також за рахунок зв'язку з парадигмами ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, ПРИРОДА, РЕЛІГІЯ, ОЦІНКА і ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ з семантикою “добро”. Функціонування підпарадигм ПОЕЗІЯ ІСТИННА та АНТИПОЕЗІЯ, які перебувають у відношеннях опозиції, зумовило появу засобів, що дозволяють протиставити елементи вказаних парадигм: антитезу, оксюморон, енантіосемію. Поряд з підпарадигмою ПОЕЗІЯ ИСТИННА функціонує парадигма символів з семантикою “добре, вічне” - небо, листва, свет, які підкреслюють суть поезії істинної.

Підпарпадигма ПОЕЗІЯ ІСТИННА взаємодіє з парадигмою ІМЕНА, до складу якої входять імена тих творців, що не порушували, на думку ліричного героя, моральний закон та служили вічному. Найчастіше вживаним при цьому виявилося ім'я Пушкіна. Для характеристики цих творців використовувалися слова ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми з семантикою “добро”. Її зв'язок з підпарадигмою ПОЕЗІЯ ІСТИННА, як правило, здійснюється без підтексту. Близькість елементів вказаних парадигм надає висловлюванню відповідної формульністі та повчальності.

Лексика, що брала участь у реалізації концепту БАТЬКІВЩИНИ, мала тенденцію до узагальнення та абстрактності. У її використанні спостерігалася еволюція у ставленні ліричного героя до Батьківщини. Якщо в ранній ліриці слова абстрактного характеру, які вживалися для опису Батьківщини, мали нейтральний характер (ширь, даль), то в пізніх віршах слова бездорожье, безмерь, бездомье мають імпліцитно виражену оцінність. З'явилися парадигми ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, БАТЬКІВЩИНА-УКРАЇНА, РЕЛІГІЯ, РОСІЙСЬКА ДУША та інші. Парадигма ОЦІНКА мала суперечливий характер. Сформувалася парадигма БАТЬКІВЩИНА СВІТЛА - Батьківщина на початку історії, близька до вічності. Таким чином, визначився зв'язок концептів БАТЬКІВЩИНА - ВІЧНІСТЬ, виділилися загальні елементи, наприклад парадигма символів із семантикою “добре, вічне”, а також інші образи, пов'язані з чистотою, незаплямованістю. Функціонування парадигми БАТЬКІВЩИНА СВІТЛА виявилося опозиційним до парадигм ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ на основі зв'язку з парадигмою ОЦІНКА. Ліричний герой бачить в історії зло. Для його вираження вжито такі слова узагальнюючого характеру, як смута, ненастье, плахи та інші. Стан ліричного героя при цьому характеризується словом тоска, частотним при реалізації концепту Батьківщини.

У реалізації концепту історії брали участь парадигми ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНА, ОЦІНКА, ІМЕНА, ПРИРОДА та інші. Еволюція цього концепту виявилася у виборі складу парадигм ІМЕНА та ІСТОРІЯ, а також у функціях парадигми ОЦІНКА. До парадигми ІМЕНА у віршах останнього періоду творчості увійшли слова Сталин, Петр І, Иван Грозный, Пушкин, а до парадигми ІСТОРІЯ - лексика, яка описує пору слов'янського історичного дитинства, епохи Грозного та Петра І, подій сучасної історії. Виявилися чітко розставленими оцінні компоненти, і, як наслідок, ліричному герою Чичибабіна історія уявляється поділеною на добро (Пушкін; час слов'янського історичного дитинства) та зло (часи Івана Грозного, Петра І, Сталіна, а також історія в цілому). Таким чином, оцінка ліричним героєм подій історії здійснювалася на основі критеріїв добра і моральності. Внаслідок цього оцінка діяльності Петра І виявлялася не традиційною, позитивною, як великого реформатора, а негативною, як людини, яка скоїла багато злочинів.

Уся історія у віршах Чичибабіна описана як нескінченна черга плах, гульб, смут, бедствий, ненастий, оскільки слова смута та інші були частотними в реалізації концепту ІСТОРІЇ.

Одним із найважливіших концептів у творчості Чичибабіна став концепт ЛЮБОВІ. У реалізації цього концепту бере участь велика кількість лексичних парадигм, змінюється їх склад. Це пов'язано з еволюцією почуттів ліричного героя - від любові до жінки до всеохоплюючої любові. В описі любові до жінки беруть участь парадигми ЗОВНІШНІСТЬ, ПРИРОДА, ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНА, ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ та ОЦІНКА. Для характеристики коханої використовується парадигма символів з семантикою “добре”, “прекрасне”, “вічне”, склад якої є практично постійним і при реалізації інших концептів. Парадигма символів КОХАНА - свет, цветок, воздух, лебедь - антонімічна парадигмі символів ЖИТТЯ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ - тьма, мрак, холод та інші. Найпоширенішим засобом взаємодії парадигм виступають порівняння та символи. Широко використовується засіб алітерації.

Функціями парадигм РЕЛІГІЯ та ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ є функція формування мотиву порятунку, а також оцінна. Домінування у віршах елементів ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми відмічено там, де йдеться про любов як основу існування: нельзя, любя кого-то, весь мир не полюбить. Як правило, зв'язок між словами любовь, жизнь, покаяние, счастье, благодать є безпосереднім. Взаємодія елементів ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми здійснюється в синтагмі. Це свідчить про чіткість авторської позиції.

У віршах Чичибабіна про любов відсутня лексика, пов'язана з такими аспектами цього почуття, як ревнощі, розлука , “любовний трикутник”. Навпаки, почуття ліричного героя таке, що дозволяє йому поділяти його з іншими.

Важливим у творчості Б.О.Чичибабіна є концепт ПОКАЯННЯ. Серед елементів ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми, головної в реалізації концепту, виділяються слова ВИНА, ОБИДА, які не є мовними антонімами, однак протиставлені в текстах віршів.

Провина виявилася всесвітньою, це слово позначило одну з моральних категорій, яку поет цінує найбільше. Парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, яка взаємодіє з парадигмою ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЮ, мала форму однини і була часткою пртиставлення “Я - СВІТ НАВКРУГИ”. Таке протиставлення виявилося діалектичним - відокремлюючись від усіх, ліричний герой Чичибабіна приймає на себе загальну провину людства.

Функцію визначення концепту ВІЧНОСТІ виконували, головним чином, парадигми ПРИРОДА та ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНА. Склад парадигми ПРИРОДА при цьому різноманітний: від позначення невеличких, незначних за об'ємом її об'єктів - пролесок, белка, жук, лист, до позначення великих, значних об'єктів та явищ природи - море, лес, снег та інших. Таким чином, все, що пов'язане з природою, на думку ліричного героя, належить вічності. Окремі елементи парадигми ПРИРОДА (лес, река, дождь) виконали функцію символу, при цьому парадигма символів стала наскрізною. У складі ПРИРОДНОЇ парадигми сформувалася підпарадигма СНІГ, яка поєднала це явище і пов'язані з ним асоціації з концептом ВІЧНОСТІ.

До поняття Вічності входять різні описи, які асоціюються з чистотою, дитинством, тишею та ранком.

До складу ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми увійшли слова вечность, счастье, любовь, визначені нами як елементи одного порядку; численні іменники з абстрагованою ознакою - белизна, зелень, синь, высота, а також слова з семантикою “добро”. При цьому спостерігається використання типових продуктивних словотворчих моделей. Парадигма в цілому формує уявлення про моральні цінності, які зводяться до вічних істин.

У віршах Чичибабіна про Вічність спостерігалася і розробка традиційного протиставлення “вічне - тимчасове”, де як тимчасове описана метушня побуту та історія. Біблейське словосполучення суета сует є частотним.

До особливостей ідіостилю Б.О.Чичибабіна слід віднести відсутсність образності, пов'язаної з космосом як втіленням вічного та нескінченного.

При реалізації концепту ВІЧНОСТІ виявилася і специфіка позначення ліричного героя формою множини: МИ (Я і КОХАНА). Таким чином визначився ще один зв'язок, який дозволяє розглядати вічність та любов як елементи одного порядку.

Висновки

Визначається, що поезія Чичибабіна є цілісною системою. Об'єднуючими, системоутворюючими елементами є такі: по-перше, символ СВІТ; по-друге, наскрізні парадигми символів, які перебувають у відношеннях антонімії/синонімії; по-третє, використання абстрактної лексики, яка називає головні моральні категорії при реалізації усіх концептів. Чітко та послідовно протягом усієї творчості простежується експліцитно виражена авторська оцінка.

До особливостей ідіостилю Б.О. Чичибабіна відносяться:

- широке функціонування ФІЛОСОФСЬКО-МОРАЛЬНОЇ парадигми при реалізації різних концептів, поділ цієї парадигми на елементи, які мають семантику “добро” і “зло”, що дозволяє виявити чітку авторську позицію;

- тенденція до використання лексики абстрактного, узагальнюючого характеру, а також ознакових абстрактних іменників. Продуктивними словотворчими суфіксами при цьому є суфікси -ИЗН- (белизна, голубизна); -Й- (бездорожье, бездомье); -ЕВ- (синева); нульовий суфікс (синь, зелень, ширь, глушь);

- абстрактні лексеми, які позначають різні моральні та філософські категорії, як правило, мають безпосередній зв'язок у синтагмі, що надає змісту твору формульний, повчальний характер;

- обмеженість, постійність та повторюваність складу парадигми ПРИРОДА, наприклад, лексеми лес, река, дождь, роса, деревья, небо і деякі інші частотні слова, які повторюються при реалізації усіх концептів. Опис природи у Чичибабіна обмежений описом природних реалій Росії та України. Відсутні екзотизми. Слова, які називають реалії, непритаманні природі Росії та України, використовуються рідко і лише у функції проекції;

частотні лексеми лес, река, дождь, роса, деревья мають в тому числі і переносне символічне значенння. Контекст віршів Чичибабіна дозволяє, як правило, інтерпретувати їх з урахуванням як прямого, так і символічного значень;

склад парадигми РЕЛІГІЯ обмежений християнською символікою, яка виконує передусім оцінну, а не проективну функцію (небесный, светлое имя, божий свет).

найбільш поширеними засобами взаємодії парадигм виявилися лексеми, а також символи, порівняння та епітети. Метафори вживаються менше, ніж у творчості інших поетів.

Змістовна струтура метафор проста, в них відсутні багатоступінчаті асоціативні зв'язки, що полегшує сприйняття тексту.

Проведене дослідження стало першим кроком у лінгвістичному вивченні творчості Б.О.Чичибабіна. Його результати демонструють можливість подальшого вивчення лірики поета в плані поетики - ритміки, фоніки тощо, а також в плані подальшого опису картини світу Чичибабіна. Крім того, отримані результати можуть дати матеріал для наступних робіт з подальшого аналізу лексики, в тому числі зіставного. Використання запропонованої моделі дозволяє проводити вивчення картини світу інших поетів.

Результати дисертаційного дослідження в цілому можуть знайти використання при вивченні творчості Б.О. Чичибабіна у вузі та школі.



Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Нестеренко К.В. Символика цвета в поэзии Б.Чичибабина//Русская филология. Украинский вестник. - 1998. - № 1-2. - С. 21-24.

2. Нестеренко К.В. К проблеме классификации поэтических символов//Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Сер. “Літературознавство”. - 1998. - вип. 7 (18). - С. 108-111.

3. Нестеренко К.В. Образ Пушкина как философско-нравственная категория в произведениях Б.А.Чичибабина//Актуальные проблемы современного пушкиноведения: Материалы международной научной конференции, посвященной 200-летию со дня рождения А.С.Пушкина. - Харьков, 1999. - С. 59-60.

4. Нестеренко К.В. Концепт любви в стихотворениях Б.А.Чичибабина (парадигматический анализ лексики)//Русская филология. Украинский вестник. - 1999. - № 1-2. - С. 86-87.

5. Нестеренко К.В. Лексика стихотворений Б.Чичибабина о Родине //Русская филология. Украинский вестник. - 1999. - № 3-4. - С. 39-42.

6. Нестеренко К.В.Семантика и экспрессивно-стилистические функции образа воды в поэзии Б.А.Чичибабина//Функциональный аспект семантики языковых единиц: Материалы VIII Международной научной конференции по актуальным проблемам семантических исследований. - Харьков,1997. - С. 65.



Анотації

Нестеренко К.В. Лексика віршів Б.О. Чичибабіна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Харківський державний педагогічний університет імені Г.Сковороди. - Харків, 2000. - 167 с.

Дисертація захищається у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди.

У дисертаційній роботі вперше представлений аналіз лексики віршів Б.О.Чичибабіна. Лексика аналізується з точки зору складу, функцій та засобів взаємодії лексичних парадигм, що дозволяє виявити особливості ідіостилю віршів Б.О.Чичибабіна. Виділяється категорія концепту, що дозволяє визначити поезію Б.О.Чичибабіна як єдину систему. Встановлюється роль символів як системоутворюючих факторів, аналізується функціонування головного символу поезії Б.О.Чичибабіна в текстах віршів. Уточнюються та деталізуються параметри парадигматичного аналізу лексики, що допомагає виявити особливості ідіостилю Б.О.Чичибабіна.

Ключові слова: ідіостиль, система, лексичні парадигми, концепт, системоутворюючий фактор, символ.

Nesterenko K. V. The vocabulary of B. Chichibabin's poems. Manuskript.

The thesis for a candidate's degree in the field of philology, speciality

10.02.02 - Russian language. Kharkiv State Pedagogical University named after G. Skovoroda. Kharkiv, 2000.- 167p.

The dissertation is devoted to the linguistic analisys of B.Chichibabin's poems which has been made for the first time.The vocabulary is analised from the point of view of lexical paradigms' composition, their functions and means of interactions. With the help of the category of concept it is determined that Chichibabin's poetry is the united system. Symbols are defined as systematizing factors.The functioning of the main symbol in Chichibabin's poetry is analised.To reveal the characteristical features of B.Chichibabin's idiostyle the parametres of functional typology of texts are defined more precisely.

Key words: idiostyle, system, lexical paradigms, concept, systematizing factor, symbol.

Нестеренко К.В. Лексика стихотворений Б.А. Чичибабина. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С.Сковороды. - Харьков, 2000. - 167 с.

В работе впервые представлен анализ системной орагнизации лексики стихотворений Б.А.Чичибабина.

Лексика анализируется с точки зрения состава, функций и способов взаимодействия лексических парадигм, которые формируются в процессе восприятия текста читателем. В работе дополняются и уточняются основные параметры функционально-типологической модели исследования поэтического текста, позволяющие выявить особенности лексики идиостиля.

Отмечается ведущая роль парадигм ОЦЕНКА и ЛИРИЧЕСКИЙ ГЕРОЙ. Оценочные элементы в текстах стихотворений могут быть представлены эксплицитно или имплицитно. Эксплицитность/имплицитность оценочных элементов является важной особенностью идиостиля поэта.

При анализе состава парадигмы обращается внимание на частотные лексемы, на возможные перифразы, которые возводятся к единому понятию, на традиционные образные средства и степень их трансформации контекстом; на то, как формируется индивидуальная поэтическая образность в соотношении с определенным концептом (сравнения, метафоры, эпитеты, олицетворения, символы). Лексические парадигмы могут быть разделены на подпарадигмы либо объединяться в одну, выражая при этом многоаспектный смысл.

Среди функций выделяются основная - функция реализации концепта, и вспомогательные - формирование мотивов как более частных концептов; функцию оценки; проективную и единичные функции. Анализ показал, что одна и та же парадигма может выполнять разные функции.

Как способы взаимодействия парадигм в диссертации рассмотрены метафора, символ, сравнение, олицетворение, грамматическая связь, связь с третьей парадигмой (на базе оценочных характеристик) и др. Вводится категория концепта, позволяющая определить роль лексических систем в идиостиле поэта как средства представления целостной картины поэтического мира Б.А.Чичибабина. Концепт определяется как жизненно важный смысл, совокупность важных для каждого человека представлений, в осознании которых он проявляет себя как индивидуальность. Такими концептами являются концепты РОДИНА, ЛЮБОВЬ, СУДЬБА, ТВОРЧЕСТВО и др.

В диссертации проанализированы основные концепты поэзии Чичибабина, разработана их типология, в которой отношения между концептами представлены как иерархические. Выделение состава концептов достаточно условно, поскольку они находятся в отношениях взаимных связей и пересечений.

При анализе различных концептов были выделены частотные лексемы, например, слово крест как символ неизбежности страданий самого лирического героя и человечества в целом. В стихах о судьбе, истории и вечности словосчетание суета сует стало обобщающим для обозначения суеты быта и истории. Ему были противопоставлены слова, называющие вечные истины. Слова любовь, вина, покаяние, называющие одноименные концепты, также относятся к частотным.

В диссератции устанавливается связь между концептом и символом. Символ СВЕТ является основным в поэзии Чичибабина. Анализ фунционирования этого слова в работе позволил сделать вывод о его системообразующей роли, которая заключается в объединении всех концептов и лексики, их реализующей, в единую поэтическую систему.

В качестве других системообразующих факторов в диссертации выделены сквозные парадигмы символов, находящиеся в отношениях синонимии/антонимии, абстрактная лексика, называющая основные нравственные категории и пороки при реализации всех концептов, эксплицитно выраженная автором оценочность.

К особенностям лексики идиостиля Б.А. Чичибабина отнесены:

- широкое функционирование ФИЛОСОФСКО-НРАВСТВЕННОЙ парадигмы, четкое разделение ее элементов на имеющие семантику “добро” и “зло”, позволяющие выявить авторскую оценку;

- тенденция к употреблению лексики абстрактного, обобщенного характера. При этом слова образованы по определенным продуктивным словообразовательным моделям;

- абстрактная лексика, как правило, имеет синтагматические связи с другими лексическими единицами текста, что часто придает стихотворениям назидательный, формульный характер;

- “ограниченность”, постоянство и повторяемость состава парадигмы ПРИРОДА. Анализ показал, что лексемы природной парадигмы ЛЕС, РЕКА, ДОЖДЬ, РОСА, НЕБО и др. участвуют в реализации практически всех концептов, выполняя при этом различные функции;

- количество тропов, в частности - метафор, в поэзии Чичибабина относительно невелико, при этом отсутствуют тропы с многоступенчатыми ассоциативными связями, что облегчает восприятие стихов поэта.

Ключевые слова: идиостиль, система, лексические парадигмы, концепт, системообразущий фактор, символ.

Размещено на Allbest.ru