Формування та розвиток української бібліотечно-бібліографічної термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук

України Інститут української мови

УДК 001.4:02

Формування та розвиток української бібліотечно-бібліографічної термінології

10.02.01.- українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Сташко Марія Василівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис. Роботу виконано у відділі лексикології, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, старший науковий спiвробiтник Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Полюга Лев Михайлович, Інститут українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат філологічних наук, старший науковий спiвробiтник Соколова Світлана Олегівна, Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник

Провідна установа - кафедра української мови Львівського державного університету ім. І. Франка, Мiнiстерство освiти України, м. Львiв

Захист відбудеться 10 березня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України за адресою: 252001, Київ-1, вул.Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано " 2 " лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Г.І.Лиса

1. Загальна характеристика роботи

бібліотечний український лексика

Дисертація присвячена дослідженню української бібліотечно-бібліографічної термінології (УББТ) як підсистеми загальнолітературної мови, її теоретичних основ у лінгвістичному аспекті. Функціонально-ономасіологічне дослідження термінології, скероване на з'ясування співвіднесеності мовних знаків з поняттями, закладає наукові засади відродження та подальшу розбудову національної автентичної термінології. Творення, впровадження і функціонування національної термінології бібліотечної справи є важливим чинником розвитку та функціонування літературної мови в цілому.

Актуальність теми зумовлюється відсутністю системного опрацювання української бібліотечно-бібліографічної термінології як у минулому, так і на сучасному етапі. Дослідження УББТ як однієї з підсистем наукової термінології розкриває загальні тенденції розвитку національної мови.Лексикологічний аспект дослідження дає змогу виявити в діахронно-синхронному плані основні закономірності розвитку термінології бібліотечної справи,на основі яких відбуватиметься її упорядкування з погляду логічної та лінгвістичної системності,прогнозування тенденцій її розвитку. Упорядкування сучасних термінологічних систем зумовлене інтенсивним їх впливом на загальнолітературну мову, потребою термінотворення на рівні міжнародних стандартів.

Дослідження УББТ становить інтерес і з соціолінгвального погляду: становлення та формування УББТ відбувалося внаслідок взаємодії соціолінгвальних чинників, оскільки книга (документ) та бібліографія завжди виступали як важливий суб'єкт та об'єкт у поширенні національно зорієнтованих світоглядних та мовознавчих ідей та творенні української наукової мови.

З'ясування особливостей формування та розвитку УББТ може становити інтерес не тільки для уніфікації досліджуваної термінології, розвитку мовознавчих дисциплін (історії української мови, лексикології, лексикографії, термінознавства), але й для підготовки навчальних посібників, зокрема з історії української бібліотечної справи та бібліографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Тема дисертації пов'язана з дослідженнями, які проводяться у відділі лексикології, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України. Висвітлення лінгвістичних аспектiв формування та функціонування бібліотечної термінології пов'язане з проблематикою сучасного бібліотекознавства.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є комплексне лінгвістичне дослідження особливостей становлення та розвитку бібліотечно-бібліографічної термінології в діахронному плані, виявлення специфічних її ознак як складової частини лексичної системи української мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

1. Встановити періодизацію формування УББТ, виявити причини різного ступеня інтенсивності розвитку бібліотечної терміносистеми.

2. Розглянути особливості системної організації УББТ.

3. З'ясувати закономірності та особливості термінологізації бібліотечних понять шляхом вторинної номінації.

4. Проаналізувати генетичні джерела формування та лексико-граматичний склад бібліотечної термінології. Розглянути характер взаємодії і співвідношення національного та інтернаціонального у процесі формування терміносистеми.

5. Схарактеризувати специфічні лексико-семантичні процеси, властиві УББТ.

6. Визначити способи термінологічної деривації, словотвірні типи термінів, їх продуктивність.

7. Висвітлити закономірності унормування бібліотечної терміносистеми.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовано як основний описовий метод (лінгвістичне спостереження, порівняння, узагальнення). Допоміжними є порівняльно-історичний метод, метод синхронних зрізів та метод кількісного аналізу (статистичний).

Матеріал дослідження. Об'єктом дослідження є понад 6 тис. термінів, засвідчених у підручниках,наукових збірниках з бібліотечної справи,загальномовних та спеціальних словниках, які репрезентують сферу фіксації та сферу функціонування термінологічних одиниць, зокрема "Словник української мови" (К.,1970-1980, Т.1-11), "Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів" (Львів,1996), енциклопедичний словник "Книговедение" за ред. М.Сікорського (М.,1982), "Етимологічний словник української мови" за ред. О. Мельничука (К.,1982- ...,Т.1-3), "Лексикон славено-латинський" Є.Славинецького та А.Корецького-Сатановського (К.,1973),"Короткий російсько-український словник бібліотечних термінів" Б.Комарова (1926). Використано архівні матеріали бібліотек товариства "Просвіта", НТШ, Всенародної бібліотеки України, наукові збірники, періодичні видання з бібліотечної справи 20-х років ХХ ст.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві комплексно досліджено українську бібліотечно-бібліографічну терміносистему. У дисертації встановлено періодизацію розвитку бібліотечної термінології, описано притаманні їй лексико-семантичні явища та словотвірну структуру найпоширеніших груп термінів і на цій основі пропонуються шляхи унормування термінологічних одиниць.

Теоретичне і практичне значення. Українське національне термінознавство, розвиваючись у напрямі дослідження окремих галузевих термінологічних систем, набуває рис цілісної, сформованої галузі знань. У подальшому на основі дисертаційної роботи можливе дослідження терміносистеми книгознавства - комплексної науки, що об'єднує бібліотечну, друкарську, видавничу, книготорговельну та науково-інформаційну підсистеми. Вивчення особливостей формування бібліотечної термінології відкриває шлях для подальшого дослідження та унормування сучасної терміносистеми. Теоретичні положення і фактичний матеріал можуть бути використані у лексикографічній роботі (створення енциклопедії книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства; міжнародного термінологічного словника), стандартизації фахової термінології, у навчальному процесі при вивченні курсу лексикології, навчальних спецкурсів, вивченні історії української літературної мови.

На захист виносяться такі основні положення: 1. Коливання інтенсивності розвитку та функціонування української бібліотечної термінології безпосередньо пов'язані з умовами існування української державності та зростанням національної свідомості. Активізація позитивного впливу історичних обставин збігається з пожвавленням виробничо-технічного та соціально-комунікативного чинників.

2. Свідоме формування УББТ розпочалося в кінці минулого століття. У 20-х роках ХХ ст. тенденції термінологізації спеціальних понять характеризуються орієнтуванням на рідномовний єрунт,гармонійне поєднання національного та іншомовного, що закладало передумови до інтегрування в міжнародну термінологію. На кінець 80-х років була сформована сучасна УББТ як цілісна система ієрархічно організованих мовних одиниць, що забезпечує номінативними засобами поняттєву базу бібліотечної справи.

3. УББТ сформована переважно на українській власній лексичній основі. Формування бібліотечної термінології в умовах зростання наукових і міжмовних інтеграційних процесів зумовило наявність значної кількості іншомовних запозичень. Їй властива генетична різнорідність мовних одиниць, що відтворює тривалий історичний процес розвитку терміносистеми.

4. Основним загальномовним лексико-семантичним особливостям (полісемія, омонімія, синонімія, антонімія) в системі термінології бібліотечної справи притаманні специфічні риси, що засвідчує відносну самостійність термінології як підсистеми літературної мови.

5. Творення бібліотечно-бібліографічних термінів відбувається за моделями словотвору української мови шляхом використання спеціалізованих словотворчих формантів, які відтворюють конкретні значення. Унормування бібліотечної термінології шляхом вилучення лексичних дублетів, непродуктивних словотворчих моделей сприятиме полiпшенню системної організації УББТ.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорені на засіданні відділу лексикології, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України, а також на II, III, Y Міжнародних наукових конференціях "Проблеми української науково-технічної термінології" (Львів, 1993, 1994, 1998), I,II,III Всеукраїнських наукових конференціях " Українська термінологія і сучасність" (Київ, 1996, 1997, 1998).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 публікаціях, серед них "Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів" та 4 статті у наукових збірниках.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків (167 с.), списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 188 с.

2. Основний зміст роботи

У "Вступі" обєрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконана робота, сформульовано мету та завдання дослідження, схарактеризовано джерела фактичного матеріалу і методи їх опрацювання, визначено новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, форми їх апробації, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ "Виникнення та етапи розвитку української бібліотечно-бібліографічної термінології" складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано процес становлення та розвитку сучасної УББТ, яка на різних етапах свого формування мовними засобами відбивала поняттєву базу бібліотечної справи. У першому підрозділі "Основні чинники формування бібліотечної термінології" досліджуються причини різного ступеня інтенсивності розвитку бібліотечної терміносистеми та вплив позамовних чинників на її розбудову: виробничо-технічного, історико-політичного та соціально-комунікативного.

Науково-технічний прогрес визначав специфіку становлення та розгортання друкарської i видавничої справи, формування та збереження бібліотечних фондів, організації бібліотечного обслуговування з метою задоволення інформаційних, наукових та культурних потреб суспільства, збагачення духовного потенціалу народу. Ці чинники зумовлювали формування фахової системи понять, їх чітких наукових визначень, що закріплювали результати пізнавальної діяльності людей.

Вплив соціально-комунікативного чинника на формування УББТ визначається соціальним, професійним, психологічним, мовленнєвим складом учасників процесу термінотворення. Однією з найважливіших причин розвитку УББТ був досить високий рівень освіти в Україні та пошана й потяг українців до книги. До становлення і розвитку УББТ долучилися широкі кола патріотично зорієнтованої української громадськості, діячі наукових та просвітницьких товариств - НТШ, "Просвіти": М.Комаров, І.Левицький, І.Франко, М.Галущинський, З.Кузеля, І.Калинович.

Важливим чинником розвитку УББТ були ідеологічно-політичні умови існування української державності; активізація позитивного впливу історичних обставин на термінотворчий процес збігається з пожвавленням виробничо-технічних чинників.

У другому підрозділі "Періодизація розвитку термінології бібліотечної справи" досліджено етапи зародження та розвитку бібліотечної терміносистеми. Виділено 6 періодів розвитку УББТ: I. XI-XVIII ст.; II. XIX-поч. XX ст.; III. 20-ті роки; IY. 30-50-ті роки; Y. 60-80-ті роки; YI. початок 90-х років.

Перший період розвитку бібліотечних термінів та бiблiотечної професiйної лексики мав риси стихійно організованої системи,яка у наступні століття із розвитком мови і суспільства зазнала докорінних еволюційних змін.Зародження української бібліотечної термінології спостерігається ще в давньоруських пам'ятках: словеса книжныя, сладости книжныя, многочъстьныих бжствьных книг, книг княжьих, святым книгам, не книжен, книгам не учен; пам'ятках староукраїнської мови ХІV-ХVII ст: книга, раистръ книг, списокъ, грамота, писарь, письмо, писание, кънигохранительница, кънижьница; кънигохранительникъ, кънигохранитель, къниголюбець, кънижьникъ.

"Лексикон славено-латинський" Є.Славинецького та А.Корецького-Сатановського засвідчує наявність уже певних груп бібліотечних та суміжногалузевих термінів на позначення понять,пов'язаних із створенням, зберіганням та використанням рукописних документів: жанри літератури: баснь, притча, пъснь стєпенная, письмо; види писемних пам'яток: календарь, мапа краєписцевъ, молитвєнникъ, надписание, рукою власною писанный, свиток, словникъ, список, съборникъ, рєєстръ; приміщення, заклади: хранитєлница, друкарня і штапба, папърня; особи, їх заняття, професії: книгочій, читатєль, чтєцъ, чєрнокнижникъ, папърникъ, хранитєль, писарь грамотъ, писарь народный, писарь книгъ или творєцъ, писарский, баснословецъ, друкарь; процеси, явища: читаю, читаніє, чернокнижство, храню, писание, надписую, связую книги, списую, баснословлю, баснословіє, друкую; матеріали для виготовлення книги: папъръ, паргамънъ; предмети: писарская шкатуля.

У II періоді (XIX - поч. XX ст.) розпочалося свідоме формування УББТ; характерною рисою термінотворення цього періоду була орієнтація на лексику рідної мови."Словарь росийсько-український" М.Уманця і А.Спілки, відтворивши базові бібліотечні терміни, з одного боку, засвідчив зародковий стан фахової термінології, що відповідав рівню розвитку бібліотечної теорії і практики, а з іншого, був першою лексикографічною спробою узагальнити і поширити уніфіковану українську бібліотечно-бібліографічну термінологію. У ньому найповніше відтворено тематичні групи термінів з теорії бібліотечних фондів і каталогів: видання, книжка, книга, книжчина, книжечка, часопись, журнал, письмо, газета, брошура, метелик, альбом, примірник, список, реєстр; з читачознавства: читання, читальник, читатель, читець, чительник, читака, бесіда; з бібліографування: заголовок книги, покаж(з)чик, список, реєстр, огляд, цитувати; з книгознавства та видавничої справи, книжкової торгівлі: видавець, видавник, видавничий, видавницький, видавництво, гражданка, друкування, друкар, друкарня, книгарь, книгарня, книгарський. Видання "Просвіти" відтворили тогочасну термінологію бібліотечної роботи з питань комплектування,обліку, опрацювання та розміщення книг, ведення каталогів, обслуговування читачів, ведення статистики, підтвердивши орієнтацію на національні традиції у слововживанні і словотворенні та засвоєння міжнародних термінів: випозичальня, читальня, книгозбірня, бібліотека, народна бібліотека, прилюдна бібліотека, попит читачів, рух книжок, число випозиченої книжки, каталог, белетристика, дублікат.

У 20-х роках (ІІІ період) термінотворчий процес набув рис цілеспрямованої наукової діяльності. Він характеризується орієнтуванням на рідномовний єрунт у поєднанні з використанням іншомовних слів та їх компонентів, наприклад: детермінанта - визначник, таблиці децимальні, каталографія, деталізація в класифікації. Загальнотеоретичні напрацювання в галузі термінології стали базою для розвитку УББТ в перших українських підручниках з бібліотечної справи - "Бібліотечна техніка" Ю.Меженка (Київ, 1921) і "Короткий курс бібліотекознавства" С.Сірополка (Львів, 1924), які засвідчили безперервність,самобутність і єдність термінологічного досвіду українських бібліотекознавців Галичини і Наддніпрянщини.Єдині засади розбудови бібліотечної термінології виявлялися у її наближені до народної української мови, прагненні дотримуватися єдиних правописних норм, використанні цілого ряду однакових лексем, наприклад: покажчик бібліографічний, читаність, шифр, вступ книжок, картка, каталог. Гармонійне поєднання української національної і міжнародної термінології засвідчує "Короткий російсько-український словник" Б.Комарова.

У 30-50-х роках (IY період) спостерігається гальмування розвитку національної наукової термінології та її коректування відповідно до внутрішньо-політичних завдань у державі,зокрема і в мовознавстві: наблизити українську термінологію до російської. У 60-80-х роках (Y період) в основному закінчився процес формування УББТ, почався новий процес - унормування аналізованої терміносистеми. Практично завершився процес номінації понять бібліотечної справи, які охоплюють традиційні, суто бібліотечно-бібліографічні форми і методи роботи. Окреслилася чітка тенденція до активного поповнення термінології бібліотекознавства термінами науково-інформаційної діяльності: автоматизована бібліотечна система, довідково-пошуковий апарат, пошуковий образ документа. Безпосередній вплив на її унормування мали процеси стандартизації та лексикографічного опрацювання російської термінології. Було стандартизовано 350 термінів та опрацьовано їх визначення, виявлено синоніми для встановлення логічних відношень між поняттями і відтворення знакової системи: одне поняття - одне слово.

VI період розвитку УББТ позначений процесами її унормування та відродження, що полягає у дотриманні чітких концептуальних засад у термінотворенні і терміновживанні: відповідності структурі мови, доцільності запозичень за умови збереження національної специфіки терміносистеми, недопустимості подвійного калькування (передусім з європейських мов через російську), безпосередньому структурному калькуванні з мови-оригіналу.

Другий розділ "Склад і структурна організація української бібліотечно-бібліографічної термінології" складається з чотирьох підрозділів. Перший підрозділ "Особливості системної організації української бібліотечної термінології" присвячено дослідженню системності термінології, яка реалізується на двох рівнях - логічному (наявність ієрархічних семантичних зв'язків між поняттями) і лінгвістичному (використання спеціалізованих морфолого-словотворчих засобів). Структурно-семантична організація бібліотечно-бібліографічної системи виявляється: в утворенні гнізд термінів-словосполучень, стрижневим словом яких є назва родового поняття;у творенні термінів зi спільним коренем; у морфеміці термінів, яка в лексико-семантичній системі мови групує терміни у словотвірні гнізда, ієрархізуючи відношення всередині терміносистеми, та визначає зв'язок із загальновживаною лексикою. Термінологія бібліотечної справи являє собою єдину цілісну систему логічних понять і відповідних їм мовних знаків. Характерною рисою сучасної бібліотечно-бібліографічної терміносистеми є тенденція до досягнення відповідності між логічною системністю, що єрунтується на ієрархічній класифікації понять, і лінгвістичною, що будується на однотипності словотворчих моделей.

У другому підрозділі "Термінологізація бібліотечних понять як результат вторинної номінації" розглядається утворення термінів семантичним способом шляхом використання метафори та метонімії. Існування закономірностей семантичних переходів найчіткіше простежується при дослідженні термінів бібліотечної справи та їх аналогів у найдавніших терміносистемах: соматології, біології, астрономії, геології, географії, фізіології, психології, нумізматики, військової справи, мінералогії, а також загальновживаних слів. Зміна семантики загальновживаних слів у бібліотечній терміносистемі відбиває такі аспекти значення: денотативний, сигніфікативний, парадигматичний і синтагматичний. Нова денотативно-сигніфікативна співвіднесеність цих словесних знаків зумовлює отримання ними семантичної мотивованості, яка сформувалася внаслідок переосмислення: бар'єр - невисока огорожа, що перешкоджає вільному проходу --> інформаційний бар'єр, мовний бар'єр - перешкода в опануванні необхідною інформацією.Термінологічне значення загальновживаних слів визначає реалізацію нових парадигматичних значень:термін інкунабула (лат.incunabula колиска), яким умовно позначаються книги, видані в період від 40-х років XY ст. (книги І.Гутенберга) до 1 січня 1501 р., виявляє своє парадигматичне значення у групі слів: раритет, стародрук, першодрук, стародруковані книги, бібліографічна рідкість, букіністична книга, об'єднаних семою "книга раннього періоду книгодрукування".

У підрозділі "Генетична і лексико-граматична характеристики бібліотечної термінології" досліджуються бібліотечні терміни з погляду їх походження. УББТ сформована переважно на національній лексичній основі. Разом з тим, вона постійно поповнювалася шляхом прямих і непрямих лексичних запозичень з генетично споріднених і неспоріднених мов. За походженням бібліотечні терміни умовно можна поділити на три типи: 1. Питомі українські терміни, що утворилися на основі власних словотворчих засобів: визначник, розділювач, опис, список, покажчик, ядро, скринька, наличка, повідомлення, склад, заголовок, назва; 2. Терміни-запозичення з інших національних мов: англійської - бестселер, дайджест, фільм; французької - журнал, фасет, буклет, альбом, абонемент, вітрина, фонд, бюлетень, фронтиспіс, депозитарій; німецької - формуляр, форзац, шрифт, фоліант, штемпель, лясе; італійської - газета, лібрето, сценарій; польської - предмет, аркуш; 3. Терміни, утворені за допомогою греко-латинських основ: бібліотека, бібліографія, картотека, фонотека.

Статистичний аналіз лексичного складу термінології бібліотечної справи засвідчує домінування питомо української лексики водночас із високим рівнем наявності термінів іншомовного походження. Однак із виділених 38 найпродуктивніших стрижневих слів, що є основою термінів-словосполучень, 18 україномовних (видання,покажчик, список, посібник, визначник, роздільник, огляд, книга, примірник) і 20 iншомовних, серед яких переважають міжнародні (бібліографія, бібліотека, документ, картотека, інформація, література, фонд тощо). Названа кількість українських стрижневих слів вживається у 587 термінах-словосполученнях, іншомовних - у 622. УББТ властива генетична різнорідність мовних одиниць, що відтворює тривалий історичний процес розвитку терміносистеми. Входження іншомовних запозичень у бібліотечну термінологічну систему стало одним із природних і вагомих шляхів її самобутнього розвитку. Засвоєння чужомовних елементів сприяло розширенню фахової лексики для номінації нових понять,диференціації і деталізації вже існуючих понять, усунення описових конструкцій термінів.

У підрозділі "Лексико-семантичні особливості української бібліотечно-бібліографічної термінології" досліджуються лексико-семантичні процеси, зумовлені розвитком семантичного значення термінів. Явища полісемії, омонімії, синонімії, антонімії знаходять свій вияв у тих межах, які не порушують семантичної визначеності термінів. Створення в УББТ груп термінів, тісно пов'язаних між собою причинно-наслідковими відношеннями, які, у свою чергу, потребують постійної перебудови лексичного значення термінів,спричиняють появу термінологічної полісемії. Полісемія упорядковує терміни в середині терміносистеми, формує її ядро. Для бібліотечної термінології характерний внутрішньосистемний зв'язок значень, що єрунтується на метонімії. Полісемантами виступають терміни,семи яких належать одночасно до кількох поняттєвих категорій: процес - явище: реєстрація (читачів), оновлення (фонду), запис (книги), комплектування, друк, редагування; процес - предмет: видання,попередження, повідомлення, роздрук, витяг, публікація, передрук; процес - галузь діяльності: книгодрукування, книгопоширення, каталогізація, систематизація; процес - показник: книговидача, відвідування; процес - жанр, вид посібника: бесіда про книги, бібліографічний огляд; предмет - показник: аркуш, примірник; явище - показник: назва; професія - посада: бібліотекар, бібліограф, архівіст, редактор; вид мистецтва - вид документа: гравюра, естрадний збірник; ім'я автора - його продукція: ельзевір (книга), ельзевір (шрифт), альдине; форма обслуговування читачів - назва підрозділу: абонемент. Функціонування полісемантів у бібліотечній термінології підтверджує думку, що моносемічність терміна слід розглядати як тенденцію, а не як абсолютну умову його існування.

Лексико-семантичні процеси, пов'язані із застосуванням метафори і метонімії у розвиткові термінологічної семантики бібліотечно-бібліографічної лексики,утворюють підєрунтя для омонімії. Омонімія пов'язує номінативні одиниці бібліотечної терміносистеми з іншими науковими системами, загальновживаною лексикою. Омоніми утворюються внаслідок втрати семантичних зв'язків між значеннями полісемічного слова.Розрізняємо омоніми прості (лексичні): 1.устав - один із типів письма стародавніх рукописів; 2.устав -правила поведінки (СУМ); морфологічні: 1.рада (бібліотечна) - іменник; 2.рада ( жін. рід прикметника радий); неповні: 1.травник (гербарій; книжка, в якій описувалися лікарські рослини); 2.травник (настоянка на травах; місце, поросле травою; лікар, що лікує травами). Омонімія в УББТ засвідчує тенденції, характерні для наукової термінології: за термінами-омонімами закріплені різні дефініції; термінологічна омонімія є результатом семантичного розвитку слова;термінологічна омонімія існує тільки як міжсистемне явище.

Синонімія є найпоширенішим лексико-семантичним явищем в УББТ. У межах сучасної УББТ виділяємо такі типи синонімії: 1)лексична: авантитул-фортитул, екземпляр-примірник, манускрипт-рукопис, бібліотека-книгозбірня, бібліографічна евристика-розшукування, раритет-бібліографічна рідкість, журнал-часопис, екслібрис-книжковий знак; 2) словотвірно-морфологічна: погоджений-узгоджений (комплектування), річник-щорічник, книголюб-книголюбець, передплата-передплачування, роздільник-розділювач; 3)синтаксична: читацький попит-попит читачів, читацька категорія - категорія читачів, авторський допоміжний покажчикдопоміжний покажчик авторів; 4) родо-видова: переоблік фондупереоблік, каталогування документа - каталогування, формат видання - формат, рекомендаційний бібліографічний посібник - рекомендаційний посібник; 5.морфолого-синтаксична: розділова картка - розділювач, стародавній друк - стародрук, бібліотечний колектор - бібколектор. В УББТ поширене функціонування національно - міжнародних дублетів, що забезпечує збереження самобутності національної термінології та надання певній терміносистемі інформаційної ідентичності з іншомовними терміносистемами. При наявності національно-іншомовної пари синонімів перевага запозиченню може надаватися лише за умови його міжнародної стандартизації.

Антонімія як одна із найважливіших системотвірних категорій лексики відображає протилежність, контрастність понять, якими оперує наука.В основу виділення термінів-антонімів у бібліотечно-бібліографічній термінології покладена ознака семантичної поляризації, яка діє в межах спільного семантичного поля.Члени антонімічної пари утворюють елементарне мікрополе, виконуючи двоєдину функцію в плані змісту і плані вираження лексичних одиниць: називають предмети і явища спільного роду і виступають видовими виразниками протилежного.

У бібліотечній термінології антонімія представлена у двох типах: лексичному - видавати-приймати, деталізувати-укрупнювати, надходження-вибуття, оригінал-копія,відбиток; і словотвірному - датований-недатований (документ),систематизація - пересистематизація. Словотвірний тип антонімії в УББТ переважає над лексичним. Антонімія однокореневих термінів - антонімів представлена кількома типами: безафіксний термін - термін префіксальний: періодичний - неперіодичний (видання), опістографічний-анопістографічний (книга), інвентарний - безінвентарний (облік), стаціонарний - позастаціонарний (обслуговування), централізація - децентралізація (бібліотек), титул - авантитул, фортитул, титул - контртитул; протиставлення префіксів полярного значення:домашинний - післямашинний (опрацювання документа, інформації), прижиттєвий - посмертний (видання); протиставлення структурних компонентів складених термінів: макрокопія - мікрокопія, малотиражний - багатотиражний (видання), одноаспектний-багатоаспектний (аналіз, класифікація, індексування). Одним із важливих виявів системних відношень у бібліотечній термінології є тісний зв'язок антонімії та синонімії. Їх семантична близькість виявляється у співвідношенні значень. Мікросистема, яку утворюють антонімічні компоненти,може взаємно поєднуватися з мікросистемою синонімічного ряду. В антонімічні відношення можуть вступати пари термінів, один із компонентів якої має цілий ряд синонімів: нова книга - старовинна книга, стародрукована книга, стародрук, першодрукована книга, першодрук, антикварна книга, букіністична книга. Полісемія, омонімія,синонімія,антонімія перебувають в органічному взаємозв'язку, забезпечують розвиток лексико-семантичної системи бібліотечної термінології.

У третьому розділі "Структурно-словотвірні особливості бібліотечної термінології" досліджено способи творення УББТ: суфіксальний, префіксальний,префіксально-суфіксальний, безафіксний, основоскладання, абревіація.

У системі афіксального словотвору найпродуктивнішою є суфіксація. Суфіксальні словотвірні типи термінів-іменників поділяються за характером твірних основ, мотивованих дієсловами, іменниками, прикметниками.У межах суфіксального способу визначено і описано близько 20 продуктивних моделей.Префіксальний та префіксально-суфіксальний способи є менш продуктивні, ніж суфіксальний.

У сучасній УББТ продуктивним способом термінотворення є основоскладання. Терміни-композити, об'єднуючи в одному слові кілька основ, характеризують предмети, явища за кількома ознаками, що є свідченням вищого ступеня конкретизації понять. Композити побудовані шляхом різноманітних комбінацій національних твірних елементів (книговидача, літопис) та греко-латинських терміноелементів (бібліографія, монографія, мікровидання). Для усіх моделей творення термінів-композитів характерний переважно двоосновний зв'язок. Складніші поєднання трьох і більше основ спостерігаються серед слів, утворених за допомогою афіксоїдів іншомовного походження: біобібліографія, бібліосоціологія, кінофотофонодокумент. Сталість значень, на які вказують терміноелементи, є одним із факторів системної організації термінології бібліотечної справи.

Бібліотечно-бібліографічна терміносистема охоплює близько 50 стійких абревіатур:СК - систематичний каталог, РЖ - реферативний журнал, ДПА - довідково-пошуковий апарат. Високою продуктивністю при творенні термінів відзначається синтаксичний спосіб. Розвиток та ускладнення бібліотекознавчих понять та їх термінологізація,поповнення терміносистеми суміжногалузевими термінами та загальновживаними словами зумовили необхідність конкретизації термінів-однословів шляхом номінування понять словосполученнями.Цей тип термінів характерний для називання усіх поняттєвих категорій. Місце певного поняття серед інших однорідних понять (процесів, явищ, предметів) закріплюється у словосполученні переважно дво- і трикомпонентним зв'язком. До найпродуктивніших моделей творення термінів-словосполучень належить "прикметник + іменник" та "іменник + іменник":повний індекс, картотека докомплектування. За допомогою названих моделей творяться три-, чотири- і більше компонентні моделі. Тричленні словосполучення виникають шляхом приєднання ще одного означення до двочленного терміна,яке деталізує різновидність поняття. Діахронне зіставлення структурних моделей бібліотечних термінів засвідчує активне поширення синтаксичного способу термінотворення.

В останньому підроздiлi "Процеси унормування бібліотечної термінології" розглядається питання відповідності окремих лексем нормам термінологічного словотвору, усунення синонімічної варіантності.

Висновки

1.Сучасна українська бібліотечно-бібліографічна термінологія забезпечує номінативними засобами поняттєву базу бібліотечної справи і є цілісною системою ієрархічно організованих мовних одиниць.Кожне поняття, перебуваючи за однією зі своїх основних ознак у логічному зв'язку з іншими поняттями, має як своє словесне оформлення, так і місце у родо-видовій ієрархії термінів.

2.Із зростанням соціальної ролі бібліотечної справи, безперервним збільшенням обсягу та ускладненням змісту наукової інформації в кінці XIX ст.розпочався процес свідомої номінації бібліотечних понять. У 80-х - на поч. 90-х років нашого століття в основному завершилося формування УББТ й розпочався новий процес - унормування терминосистеми.

3.Системна організація УББТ реалізується на двох рівнях - логічному (наявність ієрархічних семантичних зв'язків між поняттями) і лінгвістичному (використання спеціалізованих словотвірних моделей). Простежуються тенденції до посилення спеціалізації словотворчих засобів, зростання їх продуктивності у номінації певних категорій назв, у створенні комплексів назв, що мають спільну похідну основу.

4.Вторинна номінація бібліотечних понять, вихідною основою якої були найдавніші терміносистеми, загальновживані слова, відбувалася шляхом метафоризацiї. Семантичні деривати виступають виразниками родових понять у термінах-словосполученнях, у яких відбивається поглиблення змісту сигніфіката, реалізуються нові парадигматичні та синтагматичні значення.

5.УББТ сформована переважно на українській лексичній основі та шляхом прямих і непрямих лексичних запозичень. Формування і функціонування термінології бібліотечної справи у період зростання наукових та міжмовних інтеграційних процесів зумовило входження значної кількості іншомовних запозичень,що стало одним із природних,вагомих шляхів її розвитку.

6.Семантичний розвиток значення слова зумовлює наявність у бібліотечній термінології всіх лексико-семантичних процесів загальнолітературної мови в межах, що не порушують семантичної визначеності термінів.

7.Термінологічна номінація базується на словотвірній системі національної літературної мови.Особливості термінотворення УББТ полягають у тому, що термінотворчі засоби характеризуються меншим набором одиниць порівняно із словотвором загальновживаних слів і вищим ступенем їх спеціалізації та продуктивності.При термінологічній деривації вільніше комбінуються національні, запозичені (міжнародні) словотворчі засоби; утворюються багатоосновні деривати,реалізуючи родо-видові відношення;відбувається формування власного термінологічного фонду словотвірних засобів, якому притаманна спеціалізація і регулярність функціонування формантів: однорідні поняття здебільшого номінуються за однорідними словотвірними типами.

У додатках вміщено таблиці, що розкривають словотвірну структуру бібліотечної термінології за поняттєвими категоріями та моделями творення, класифікаційну схему наукових дисциплін, що формують терміносистему книгознавства.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1.Російсько - український словник бібліотечно-бібліографічних термінів / Ред. Г.Л.Вознюк.- Львів: ЛПІ, 1991.- 103 с.

2.Російсько - український словник бібліотечно-бібліографічних термінів / Наук.ред. Л.М.Полюга.- 2-е вид.,перероб.і доп.- Львів:СП "БаК", 1996.-197 с.

3.Абсолютні синоніми в бібліотечній термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць.- К., 1998.С.178-180.

4.Відображення бібліотечно-бібліографічної термінології на сторінках української лексикографії та архівних документів бібліотек / кінець XIX - початок XX cт./ // Збірник наукових праць відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім.Ф.П.Максименка.- Львів, 1997.- С.19-25.

5.До питання про стандартизацію видавничої та бібліотечної термінології // Вузівська бібліотека.- Вип.3.- Львів, 1994.- С.85-89.

6.Товариство "Просвіта" і становлення бібліотечної термінології // Українська мова: З минулого в майбутнє: Матеріали Всеукр. наук. конф.- К.,1998.- С.111-113.

7.Теоретичні засади творення та розвитку української бібліотечної термінології в 20-ті роки ХХ ст.// Українська термінологія і сучасність: Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф.- К., 1997.- С.124-129.

8.Термінологізація бібліотечних понять як результат вторинної номінації // Вісник Держ.ун-ту "Львівська політехніка": Матеріали V міжнар. наук. конф. "Проблеми української термінології".- N336.- Львів, 1998.- С.317-318.

9.До історії формування української бібліотечно-бібліографічної термінології // Українська термінологія і сучасність: Тези доповідей Всеукр. наук. конф.- К., 1996.- С.48.

10. З досвіду створення словника української бібліотечної термінології // ІІ Міжнар. наук. конф. "Проблеми української наук.-техн. термінології": Тези доп.- Львів, 1993.- С.249-252.

11.Про стандартизацію бібліотечно-бібліографічної термінології// ІІІ Міжнар. наук. конф. "Проблеми укр. наук.-техн. термінології": Тези доп.- Львів,1994.- С.223-224.

Размещено на Allbest.ru