Главная
Коллекция "Otherreferats"
Иностранные языки и языкознание
Уживання паронімів та їхнє місце в системі ділової української мови
Уживання паронімів та їхнє місце в системі ділової української мови
Звуковий склад: однокореневі і різно-кореневі. Лексичне значення: синонімічні, антонімічні, семантично різні. Пароніми в діловій українській мові та їхні особливості застосування. Різноманітність мовних аспектів реалізації паронімів в системі мовлення.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.12.2013 |
| Размер файла | 46,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кафедра гуманітарних дисциплін
Курсова робота
“Уживання паронімів та їхнє місце в системі ділової української мови”
2012
Зміст
- Вступ
- 1. Пароніми
- 1.1 Звуковий склад: однокореневі і різно-кореневі
- 1.2 Лексичне значення: синонімічні, антонімічні, семантично різні
- 1.3 Споріднення з паронімією парономазії
- 2. Пароніми в діловій українській мові
- 2.1 Особливості застосування паронімів у діловому мовленні
- 2.2 Пароніми в документалістиці на прикладі автобіографії
- 2.3 Інші мовні аспекти реалізації паронімів в системі мовлення
- Висновки
- Список використаної літератури
- Вступ
- Сучасна українська мова містить багато слів з мало кому відомим їх значенням, які часто застосовуються в побуті, роботі та документалістиці. Одними з таких слів є пароніми. Неправильне вживання слів-паронім у може призвести до непорозуміння та може змінити сутність документа або навіть, зробити його не дійсним з точки зору орфографічних, змістових та смислових бачень. однокореневий синонімічний паронім мовлення
- Пароніми як феномен лексичної системи української мови в якості об'єкта спеціального цілеспрямованого вивчення стали привертати увагу лінгвістів значно пізніше, ніж синоніми, антоніми, омоніми, категорії і явища словотворення.
- Зростання інтересу до паронімів української мови, порівняно швидка стабілізація цілеспрямованої дослідницької уваги до них в сучасній науковій літературі можуть бути пояснені, з одного боку, уточненням об'єкта спостережень вивчення, з іншого боку - тією помітною роллю, яку відіграє патронімія в арсеналі засобів виразності, особливо в художній літературі і діловій мові.
- Найбільш поширене, традиційне розуміння паронімів охоплює зіставлення слів, що мають будь-які звукові подібності, тобто, слів з випадковою подобою їх фонетичного вигляду, і слів споріднених, однокореневих. Таке розуміння паронімів йде від античних риторик і в крайовому підсумку зводиться до парономазії - стилістичного прийому, що складається з навмисного зближення слів, які мають будь-якої звукові подібності.
- У 60-ті роки складається тлумачення паронімів як слів спільнокореневих, що належать до однієї частини мови або мають загальні граматичні ознаки і разом з тим в силу словотворення «спорідненості» - зазвичай семантично співвіднесених один з одним.
- У дефініцію паронімів зазвичай включається така структурна ознака, як однаковий наголос і зіставлення слів.
- Уточнене розуміння паронімів пропонує їх вивчення в аспектах системних відносин лексики конкретної мови.
- Паронімія є проблемною правильності літературної мови, проблемою культурної мови.
- Поглиблене вивчення сутності паронімів, з'ясування певних системно зумовлених закономірностей словотвірної та семантичної співвіднесеності зіставляються в паронімічних рядах слів, загальних і часткових особливостей їх сполучуваності, покликане створити міцний фундамент для наукового, теоретичного обгрунтування і подальшого аналізу культурно мовного аспекту паронімії і для правильності вживання паронімів в діловій українській мові.
- Пошуки шляхів оптимізації процесу вживання паронімів в діловій українській мові дозволяють говорити про актуальність курсової роботи на тему «Уживання паронімів та їхнє місце в системі ділової української мови».
- Метою даної роботи є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впливу паронімів на систему ділової української мови.
- Об?єктом дослідження є процес уживання паронімів та їхнє місце в системі ділової української мови.
- Предметом дослідження курсового проекту є особливості впливу паронімів на систему сучасної української ділової мови.
- Виходячи з вищевикладеного, гіпотезою даної роботи є те, що показник рівня культури сучасної ділової української мови буде значно результативнішим за умов постійного вивчення близько звучних слів та їх правильного вживання в усній і писемній мові.
- Відповідно до теми наукової праці розроблені наступні завдання: розглянути поняття слів-паронімів, вивчити та показати вживання паронімів у документалістиці, проаналізувати частотність та правильність уживання паронімів у системі ділової української мови.
- Основні методи, що були використанні в курсовій роботі: аналіз та синтез літератури з даної теми, самоаналіз паронімів в документалістиці на прикладі автобіографії, який дозволив перевірити практичну доцільність та ефективність використання паронімів у свідомому і стилістично точному слововживанні, опис аспектів реалізації паронімів в системі мовлення.
- Науково-методологічною базою даного дослідження стали праці:
- О.В. Панкової [9] , І.М.Плотницької [11], В.М. Русанівського [13], Пономарьова О.Д. [12], Р.Т. Гром'як [3], Ю.І. Ковальова [3], Коваль А.П. [6] Зубкова М.Г [5], Л. І. Мацько [7], О. М. Сидоренко [7], О. М. Мацько [8] та ін.
- Практичне значення цієї роботи полягає в тому, що її матеріали зможуть бути використані учнями школи та студентами у підготовці до уроків та лекцій з української мови.
1. Пароніми
Словниковий склад мови, особливо мови багатофункціональної, яка обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництво, є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний - він налічує сотні тисяч слів. СУМ - найпоширеніше на сьогодні зібрання лексичних скарбів нашого народу - фіксує їх близько 135 тисяч. Та навіть у такому океані слів, мовці порівняно легко й швидко знаходять саме ті, що потрібні їм у даний момент. Поясненням цього можуть бути системні зв'язки лексики, які значно полегшують пошук, бо доводиться відшукати слово не у всьому словниковому складі, а в рамках невеликої його частини - синонімічного ряду чи лексично-семантичної групи, на яку орієнтується ситуація, логічна зв'язність та асоціативність мислення.
В українській мові, як і в інших, є різні групи слів за значенням. Найбільші з них за обсягом - синоніми, антоніми,омоніми та пароніми, що виступають водночас і основою найвиразніших стилістичних засобів.
Кожній людині, яка прагне просто, чітко і дохідливо сформулювати думку, слід постійно вчитися розрізняти відтінки в значеннях слів, правильно вживати їх в усній і писемній мові. Свідоме і стилістично точне слововживання - надійний помічник в оволодінні скарбами рідної мови і показник рівня культури.
В даному розділі розглянемо поняття паронімів як найбільш проблематично - стилістичний засіб мовлення. Підрозділи якого висвітлюють звуковий склад паронімів, їх лексичне значення та розкривають відомості про поняття паронімії та парономазії і їх спорідненість .
1.1 Звуковий склад: однокореневі і різно-кореневі
Пароніми -- слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення. За звуковим складом їх поділяють на однокореневі та різнокореневі.[11]
Однокореневі -- відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» -- земельний «пов'язаний із землекористуванням» -- земляний «зроблений із землі» -- землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» -- ділянка «земельна площа», «сфера діяльності»; танк «бойова машина» -- танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» -- пов 'язаний «закріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вражаючий» -- ефективний «з позитивними наслідками» -- дефектний «зіпсований, з дефектом» -- дефективний «ненормальний», «із психічними або фізичними вадами»; сердечний «пов'язаний із серцем», «щирий» -- сердешний «бідолашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-небудь» -- уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь».[7];[8]
Різнокореневі -- відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» -- кампанія «сукупність заходів»; ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» -- степінь «добуток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» -- пломінь «полум'я»; талан «доля» -- талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» -- розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» -- бучний «пишний», «галасливий»; веліти «наказати» -- воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» -- тамувати «задовольняти потребу в чомусь», «стримувати». [7];[8]
Або зовсім неспоріднені:
Білл Гейтс - бельгієць;
біологія - бріологія;
бульйон - Брульона (чернетка);
компот - комплот (змова) - компост;
фактура - фрактура;
Сара Бернар - сенбернар;
серпентарій (іноді - як серпернарій);
консерваторія - консервація;
Барбі - барбекю;
конвекція - конвенція;
екскаватор - ескалатор[14]
1.2 Лексичне значення: синонімічні, антонімічні, семантично різні
Синонімічні - мають подібні значення : повідь -- повінь, крапля -- капля, слимак -- слизняк, привабливий -- принадливий, хиткий -- хибкий, плоский -- плаский, барабанити -- тарабанити, линути -- ринути, притаїтися -- причаїтися, рипіти -- скрипіти, радити -- раяти;
Антонімічні - протилежні за значенням: лепський -- кепський, прогрес -- регрес, експорт -- імпорт, еміграція -- імміграція, густо -- пусто;
Семантично різні: газ -- гас, глуз -- глузд, орден -- ордер, дипломат -- дипломант, ефект -- афект.
Семантично близькі: крикливий -- кричущий, церемонний «манірний, проханий» -- церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком», цегельний -- цегляний, ніготь -- кіготь, м'язи -- в'язи, кіш «кошик» -- ківш «черпак», кристал -- кришталь;
Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів -- жартівливої гри слів: «Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, -- засміявся задоволений своїм жартом Варчук» (М. Стельмах).
«Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн» (Б. Олійник).
«Прийомний син барона був баран» (Л. Костенко).
Нечесну приватизацію в народі називають «прихватизацією»; донощиків, що на вухо доносять, іменують «навуходоносорами» (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора). [18];[7]
Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.
Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.[9]
1.3 Споріднення з паронімією парономазії
Паронімія (від дав. - гр. рбсб- приставка зі значенням суміжності, ?нпмб - "Ім'я") - подібність слів - паронімів за формою при відмінності за змістом. Також зазвичай помилкове вживання одного з них замість іншого. Наприклад: адресат - адресант. [20];[9]
Паронімія пояснюється нетвердим знанням тлумачення одного з слів або навіть обох, некомпетентністю говорить (пише) в тій сфері діяльності, звідки взято слово, а також парапраксісом (напр. застереження).
Деякі пароніми широко поширюються в мові і знаходять відображення в словниках. Наприклад: дієслово "порушувати" (від фр. bouder ), Що означає "дутися", "сердитися", "бути налаштованим проти чого-небудь", дуже часто вживається замість подібного дієслова "розбурхувати", і це значення занесено до словників. Мовознавці давно звернули увагу на існування таких близько звучних слів, на відмінності між ними у значенні та на можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії, і на групи, які можна включати до паронімів. При широкому розумінні паронімії до паронімів зараховують усі слова, що мають звукову подібність, не враховуючи морфемного складу слова, - і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід - дослід, громадський - громадянський). Якщо ж розуміють паронімію вужче, то в патронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний змістовний зв'язок (комунікативний - комунікаційний, хронікальний - хронічний). Семантичні зв'язки між паронімами можуть бути різними - синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов'язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням.[9];[5]
Якщо змішання паронімів - груба лексична помилка, то навмисне вживання двох слів-паронімів в одному реченні являє собою стилістичну фігуру, яка називається " парономазія "(від греч. біля, біля + називаю). Парономазією називають бінарні фігури стилістики, оскільки в ній беруть участь обидва пароніми. Ця фігура поширена широко, а скорочено її можна назвати бінарною. [12];[15]
Приклади парономазії :
"І без того жорсткий порядок ... став жорстоким".
"Що ж ти не підтягуєш, та й не потягуєш?" ( AC Пушкін, " Борис Годунов")
"Нема чого їх жаліти ні, ні жалувати". ( AC Пушкін, " Капітанська дочка ")
"Батько її був добрий малий,
У минулому столітті запізнілий;
Але в книгах не бачив шкоди;
Він, не читаючи ніколи,
Їх почитав порожній іграшкою
І не дбав про те,
Який у доньки таємний тому
Дрімав до ранку під подушкою "
( AC Пушкін, " Євген Онєгін ")
Чацький : "Служити б радий, прислужувати нудно". ( Грибоєдов, " Горе від розуму ")
"Він - те, що снилося найсміливішим,
Але до нього ніхто не смів ". ( Пастернак)
Ось тематичний паліндром Айдин Ханмагомедова зі словами "пік" і "піку":
Я і мінору пік, і піки паронімія.
У нього ж знаходимо каламбури, де римуються паронімічі пари:
У Дербенті чужий кар'єрі
лише вантажник, чия доля
бути не завжди при справах
при кам'яному кар'єрі.
Біля персів вона тримала зоряного сина („Ніж у сонці")
Чистих персів торкатись не дасть („Балада про дівочі перса")
Та персів проклятих два рідні вулкани („Божевільна балада")
Торка її холодні полум'яні перса („Калина")
Вітер перса мої пестить („Жінка і море")
Іван Драч „Персальна балада"
І невідь звідки падають ці сни...
Лечу на крилах персів в країну персів, в державу персів, в князівство персів, у Персію, сказати б.
Шукаю серед персів свій босий слід і не знаходжу.
На сполох б'ю у дзвони персів: „ Постаньте, персів бранці -- протуберанці!"
Із персів смутку спиваю оскому пісні. Співаю „ Баладу про острів Антораж "... І гей! На абордаж беру галери персів -- Де перса персонал і персонаж (за борт цей екіпаж!).
Тримаюся за стопи персів, за грона персів, за вулкани персів, за бетатрони персів, за їх ракетодроми, Як той Персей за Андромеду, І мегатонни персів вибухають -- віршем»[8];[14];[17]; [20]
Проаналізувавши інформацію, яка викладена вище, необхідно усвідомити, що явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного вживання слів. Незначна відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.
2. Пароніми в діловій українській мові
Неправильне вживання слів-паронімів у повсякденному мовленні може призвести до непорозуміння, іноді створює комічний ефект (сплутування слів уява/уявлення, компанія/кампанія, плутати/путати; поява незрозумілих слів, замість фотогенічний - фото гігієнічний та ін.) Наприклад: Стан хворого задоволений (замість задовільний); Посольство Японії в Україні засвічує (замість засвідчує). Такі помилки стають постійними в нашому спілкуванні, але в діловому мовленні такі помилки неможливі. Якщо використовувати ці слова в написанні та укладенні документа, то можна змінити його сутність або ,навіть, зробити його не дійсним з точки зору орфографічних, змістових та смислових бачень.
Щоб запобігти таких помилок у діловому мовленні в даному розділі звернемо увагу на особливості застосування паронімів та їх використання в документалістиці, а також опишемо інші мовні аспекти реалізації паронімів.
2.1 Особливості застосування паронімів у діловому мовленні
Мовні знання - один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.
Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах. Не знаючи всіх складностей мови людина може допуститись серйозних помилок при застосуванні різних професійних термінів.[1]
- Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (діловодство, але не діло ведення, справоведення, діловиробництво та ін.).
- Термін повинен вживатися з одним значенням. Наприклад, циркуляр - це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й підприємствами, а це означає, що циркуляр - це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише документ цього типу. Економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний - у тому, в якому його вживають інженери та ін.
- . При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, род. відм. акта (а не акту), множина - акти; словосполучення: акт приймання - здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; акт звірки розрахунків; акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів, комерційний акт, оперативно-технічний акт та ін.
- При укладанні документа службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів. Наприклад: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.
- Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав. Наприклад: слово вага вживається в багатьох галузях науки, тому без уточнюючого означення його не слід вживати в документі.[10]
У зв'язку з такими складнощами немало уваги приділяється й паронімам які суттєво можуть змінити зміст документа.
Серед слів нашої мови є досить таких, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частини - ся та ін. При читанні тексту з такими словами труднощів не виникає, бо словесне оточення допомагає уточнити, конкретизувати значення цього - загалом знайомого слова.
Приклад: Здавалося б, що труднощі повинні виникати при розмежуванні слів - дипломат - дипломант, проте, виявляється, найчастіше не розрізняють досить віддалену за звучанням пару: дипломант (конкурсу) і дипломник (автор дипломної роботи), дипломат же - слово відоме і рідко викликає труднощів при відмежуванні від двох ін. близькозвучних слів.
Отже, уникнути не розрізнення слів можна лише тоді, коли людина усвідомлює свою невпевненість у правильному їх використанні і завжди, відчуваючи це, перевіряє себе за словником.
Найчастіше в ділових паперах трапляються такі пароніми:
Виборний - виборна агітація, виборна посада, виборність і звітність правлінь та ін.;
виборчий - виборча компанія, виборчий бюлетень, загальне виборче право та ін.
Виключно - лише, тільки (...виключно для членів правління...);
винятково - дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).
Громадський - від “громада”; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації);
громадянський - від “громадянин”, такий, що має стосунок до людини як громадянина (громадянські права, громадянська війна).
Дільниця - адміністративно самостійний об'єкт, або виробничий вузол на будівництві, шахті, залізниці (виборча дільниця);
ділянка - частина поверхні, площі чогось (дослідна ділянка, ділянка франту).
Загальноприйнятий - визнаний усіма, узвичаєний;
загальноприйнятний - такий, що його всі можуть визначити, прийняти.
Особистий - такий, що стосується окремої людини, її долі, почуттів, переживань (особистий підпис, особисте життя);
особовий - найчастіше дані людини, які зберігаються в установі, (особовий склад тощо).
Позбавити - відібрати щось у когось (позбавити прав);
позбавитися - запобігти чомусь, попередити щось неприємне (позбавитися аварійного стану).
Показник - наочне вираження чогось (у цифрах, графічно); у переносному значенні - те, з чого можна судити про розвиток і хід певного явища (економічний показник, показник можливостей);
покажчик - напис, стрілка та ін., що вказують на щось; довідник;
Повноваження - права певної особи на дії від імені когось (строк повноважень продовжено);
уповноваження - надання якійсь особі діяти від імені того, хто це доручає (за уповноваженням райвиконкому відряджається...).[2];[3];[9]
Таким чином при складанні ділових паперів в яких використовуються пароніми необхідно перевіряти їх правильність написання за словником.
2.2 Пароніми в документалістиці на прикладі автобіографії
Явище паронімії - досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина приділяє увагу своїй освіченості та у разі незнання звертається за допомогою до літературних джерел. [9]
Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.
Адрес - це письмове привітання на честь ювілею тощо.
Адреса - напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника.
В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів виборний і виборчий.
Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий - пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень.
Виключно - лише, тільки (... виключно для членів правління...)
Винятково - дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).
Громадський - громадянський
Громадський - від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).[3];[9]
Використання найчастіше вживаних у діловому стилі паронімів прослідкуємо на прикладі автобіографії, оскільки це дуже поширений документ, який доводилося або доведеться писати кожній людині. Автобіографія (від грецького autos - життя, grapho - пишу)- документ, у якому особа в хронологічній послідовності описує своє життя від моменту народження до часу складання документа.[4]
Автобіографія
Я, Мацак Дмитро Миколайович, народився 23 квітня 1976 року у місті Донецьку.
З 1983 по 1991 рік навчався у Донецькій середній школі №58.
У 1991 році вступив до Донецького професійно-технічного училища №67. У 1994 році закінчив училище за спеціальністю «Слюсар-програміст».
У 1994 році вступив до Донецького державного університету. Зараз студент 3 курсу економічного факультету ДонДУ.
Неодружений.
Батько, Мацак Микола Степанович, 1947 року народження, водій АТП 32921.
Мати, Мацак Людмила Василівна, 1950 року народження, економіст планового відділу Донецького науково-дослідного інституту штучного інтелекту.
Разом з батьками мешкаю за адресою: м. Донецьк - 9, Партизанський проспект, б. 44, кв. 42.
/дата/ /підпис/
При складанні автобіографії та інших документів, потрібно звернути увагу на такі особливості функціонування паронімів у діловому мовленні:
Адреса - адрес
Адреса: Місце мешкання людини чи місце знаходження установи: на мою адресу, помилитися адресою.
Адрес: Письмове, переважно ювілейне вітання особи, установи: вітальний адрес, адрес з нагоди шістдесятиріччя.
Будинок - будівля
Будинок: 1. Споруда, призначена під житло: знайшов будинок, де він живе. 2. Науковий, культурно-освітній, побутовий, торговельний та інший заклад. Вживається із словами відпочинку, творчості, iнвалідів, архітектора, преси тощо.
Будівля: Архітектурна споруда/кам'яна, дерев'яна/; зрідка вживається в переносному значенні.
Дослід - досвід
Дослід: Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення; експеримент: важливий науковий дослід, проводити досліди.
Досвід: Сукупність практично засвоєних знань, навичок, які здобувають у житті й практичній діяльності: досвід керівництва масами, нагромаджений досвід.
Економічний - економний
Економічний: Який стосується певної професії, пов'язаний з нею; який об'єднує людей однієї або близьких професій: професійна підготовленість, професійна лексика.
Економний: Який ощадливо витрачає щось, сприяє економік економне витрачання коштів, бути економним.
Професійний - професіональний
Професійний: 1. Який стосується сукупності суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна криза, економічний журнал. 2. Вигідний у господарському відношенні: економічна технологія, економічне устаткування.
Професіональний: Який стосується професіоналів, не любителів; кваліфікований: професіональний боксер, професіональний театр. [2];[6];[13];[16];[19]
Знання таких особливостей функціонування паронімів у діловому мовленні допоможе людям уникнути помилок при складанні документів.
2.3 Інші мовні аспекти реалізації паронімів в системі мовлення
До вивчення паронімів існують різні підходи. Так, словник паронімів української мови подає два найзагальніших визначення цих понять. У широкому розумінні пароніми - це слова, що мають лише звукову подібність, при цьому морфемна будова до уваги не береться. Сюди входять як спільнокореневі слова, так і різнокореневі. Звукова відмінність при такому розумінні паронімів можлива у сфері вокалізму і консонантизму. Отже в паронімічні ряди обєднуються споріднені слова і випадково співзвучні.
Такого погляду дотримуються дослідники, які тією чи іншою мірою порушували проблеми пароніміії: В. Григорєв, І. Качуровський, Н.Кожевнікова. При вужчому розумінні до категорії паронімів зараховують тільки спільнокореневі слова (О.М. Колесников, О. Вишнякова).
Але одні дослідники визнають можливість існування декількох слів у паронімічному ряді, інші вважають, що у паронімічні відношення можуть вступати тільки два слова, отже існує лише паронімічна пара. Наведемо деякі приклади патронімічних слів, які використовуються в діловому українському мовленні і неправильне вживання яких може докорінно змінити зміст документа. [6]
1. Банкрот чи банкрут.
У суспільно-політичному лексиконі наших днів досить часто використовують слово банкрут (банкрот) та похідні від нього. Уживані вони не тільки в прямому значенні «комерсант, підприємець, що став неспроможним боржником», а й (навіть частіше) у значенні переносному - стосовно невдалих політиків, розвінчаних ідеологів, скомпрометованих теорій тощо. Різні лексикографічні джерела фіксують ці слова як із звуком у, так і з о в другому складі. Засоби масової інформації України віддають перевагу формам з о, мабуть, під впливом російської мови, де такі форми тепер с єдино можливими: банкрот, обанкротиться, обан-кротившийся і т. д. В українській мові обидві форми досить довго співіснували, проте в останні десятиліття накреслилася тенденція віддавати перевагу утворенню з «у». Чому? Насамперед, певне, тому, що цей варіант ближчий до французького banqueroute, від якого походить українське слово. По-друге, форми з у мають ширшу географію та давнішу традицію вживання в нашій мові. По-третє, саме від банкрут утворилося більше, ніж від банкрот, гніздо слів: банкрутство, банкрутувати, збанкрутитися, збанкрутілий, збанкрутований і под. Напр.: «Низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську сировину роблять колективні підприємства банкрутами» (газета); «Гра за такими правилами приведе країну до банкрутства в будь-якому випадку» (газета); «Ідеї ваші не мають грунту в Галичині. Ось причина того, що всі ваші видання банкрутують» (П. Колесник).[2];[9]
2. Вихідний і висхідний.
В одному газетному тексті написали: «Висхідною точкою треба вважати становище, яке склалося на сьогодні»- Тут мало б стояти вихідною, тобто початковою, від якої ведеться облік. А висхідний - той, що підіймається вгору, розвивається до вищого рівня: висхідна інтонація, висхідна зірка. Напр.: «Я захотів стати ученим. З погляду мого вихідного пункту й тодішніх соціальних умов це було зухвальство» (В. Підмошльний); «Загальна еволюційна лінія Семенка як поета хай подекуди синусоїдна, а проте висхідна» (газета).
3. Військовий і воєнний.
Ці однокореневі слова в сучасній українській мові мають досить виразну значеннєву відмінність: «Відчинилися блискучі дверцята, ви йшов якийсь незнайомий військовий» (А. Дімаров); «Пер ший раз Високий замок здобув 1648 року Максим Кривоніс. Богдан Хмельницький, що тоді облягав Львів, не думав добувати міста й не вів проти нього майже ніяких воєнних операцій» (І. Крип'якевич). Як видно з наведених прикладів, військовий стосується війська, а воєнний пов'язане з війною. І коли Верховна Рада України обговорює воєнну доктрину та виносить щодо цього якісь ухвали, вона вводить людей в оману, бо люди можуть подумати, начебто наша країна збирається тільки те й робити, що воювати. Насправді ж слід казати військова доктрина, військова таємниця, військова частина, військовий квиток, військовий кореспондент (дописувач), військовий лікар, військовий округ, військово-морський, військово-повітряний, військовослужбовець і под., але воєнні дії, воєнний період тощо. [9]
4. Гречанка (турчанка, німка) чи грекиня (туркеня, німкеня).
Від етнонімів грек, німець, турок в українській мові є паралельні утворення для називання жінок: грекиня -гречанка, німкеня - німка, туркеня - турчанка. У засобах масової інформації переважають форми на -ка. Коли свого часу до Києва прибув прем'єр-міністр Греції, всі газети повідомляли, що тодішній український прем'єр В. Фокін «мав бабусю гречанку». Проте давнішу традицію в нашій мові мають форми на -еня (-иня); «Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2-му, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян» (Леся Українка); «Сидів він замовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню» (П. Куліш). У словнику за редакцією Б. Грінченка з утворень на -ка є лише німка як другорядний варіант до німкеня; гречанки й турчанки немає. Виходить, нам теж треба віддавати перевагу питомим українським формам грекиня, німкеня, туркеня. [3];[9]
5. Гривня і гривна.
Грошова одиниця незалежної України зветься гривня, а гривна - це металева шийна прикраса у вигляді обруча. Напр.: «Поки що гривня, на жаль, не належить до найстабільніших валют» (газ.); «Єдиний знак великокняжого роду - золотава гривна» (С. Скляренко). Багато хто з мовців помилково вживає слова гривна в обох випадках. Гривня відмінюється як вишня: дві гривні (а не гривни), п'ять гривень (а не гривен), двадцятьма шістьма гривнями (а не гривнами) і под. [9];[13]
6. Житловий і жилий.
Щодо слів житловий та жилий існують різні погляди. Одні мовці твердять, начебто слово жилий не є українським, і пропонують вилучити його з мови; інші вважають їх за синоніми і пишуть, наприклад, гак: «На новому масиві, наче гриби, ростуть жилі будинки». Насправді ці слова, хоч і близькі звучанням, але відмінні значенням, тобто вони не синоніми, а пароніми. Житловий має такі значення: стосовний до житла, пристосований для життя людей: «Ліворуч, у саду житловий будинок з верандою» (О. Левада). Закономірними для української літературної мови є словосполучення: житловий фонд, житлове будівництво, житлова проблема, житловий відділ тощо. Жилий означає «заселений, залюднений»: «Фельдфебель повернувся до жилого кутка теплушки» (Ю. Японський). До слова будинок, можна застосувати обидва прикметники, тільки словосполучення матимуть різне значення: житловий будинок - призначений для життя, жилий будинок - той, у якому живуть люди; заселений. Тож у наведеному уривку газетного тексту треба було написати: «На новому масиві, наче гриби, ростуть житлові будинки». [9]
7. Завдання і задача.
Однокореневі слова завдання й задача мають досить суттєву семантичну відмінність. Завдання - не визначений наперед обсяг роботи, те, що хочуть здійснити; доручення; а задача являє собою питання, що його розв'язують шляхом обчислень за певною умовою (напр., у математиці) Пор.: «Не можу погодитися з висловленими Вами думками про завдання нашої літератури» (М. Коцюбинський); «Коли Варя приступала до розв'язання математичної задачі, виникала в уяві невесела картина» (О. Донченко). У пресі часто плутають ці пароніми й пишуть: «Відповідальні задачі (замість завдання), що стоять перед молодою державою». [9]
8. Звичайно і зазвичай.
Відприкметниковий прислівник звичайно виконує в українській мові кілька функцій. Він уживаний як один із синонімів до слів просто, прозаїчно; як ствердна частка так, авжеж тощо. Але найчастіше використовуємо його в двох значеннях - «як завжди, як заведено» (не виділяючи комами) та в ролі вставного слова (виділяючи комами): Пор.: «Зими в цій місцевості звичайно не дуже холодці» (газ.). Останнім часом у пресі помітна тенденція використовувати звичайно тільки як вставне слово, а в значенні «як завжди, як заведено» дедалі частіше вживають зазвичай: «Зазвичай ці позички здійснюються через продаж державних облігацій та інших цінних паперів» (підр.). Цю тенденцію слід усіляко вітати, бо словесне розрізнення значень є одним із свідчень лексичного багатства нашої мови. [9];[14]
9. Змішаний і мішаний.
Багатство української мови виявляється серед іншого і в тому, що вона має окремі слова для відтворення найтонших семантичних відтінків. Через незнання чи з лінощів деякі «працівники пера» часом не завдають собі клопоту відшукати найдоречніше слово і вживають перше, що спаде на думку. Наслідком такого ставлення є, наприклад, словосполучення змішана виборна система. За лексикографічними джерелами української мови змішаний - відносний прикметник, що називає тимчасову ознаку: «В серці нишком закипала злість, змішана з образою» (Леся Українка). А в наведеному прикладі йдеться про постійну ознаку, якість, що в нашій мові відтворюється словом мішаний - такий, що складається з різних принципів, порід, статей. Напр.: «Ми знов пішли лісом, але він уже був не такий густий і не чисто ялиновий, а мішаний» (І. Муратов). Тож правильно казати й писати мішаний ліс, мішаний хор, мішана виборна система. [9];[17]
10. Кампанія і компанія.
Ці два близько звучні слова досить часто вживають одне замість одного. В усному мовленні від неофіційних та офіційних осіб можна почути: робота телерадіомовної кампанії (треба компанії); виборча компанія (треба кампанія). Таке сплутування неприпустиме, бо слова не лише не тотожні у вимові, а й вельми віддалені щодо походження та значення. Кампанія пов'язане з фр. campagne «похід» і використовується для позначення сукупності заходів, спрямованих на виконання певного завдання (наприклад, виборча кампанія, антифілоксерна кампанія тощо). Компанія походить від іт. compagnia, що зводиться до лат. cum «разом» та panis «хліб», і означає «група осіб, пов'язаних певними інтересами». Приклад: «Весела компанія з піснями й музикою зупинилася біля острова» (О. Бойченко); «Вій і прибув сюди, щоб дізнатися, яка буде директива щодо посівної кампанії» (Д.Бедзик). [9]
11. Особа і лице.
В одній із радіопередач на юридичну тему було заявлено: «Він має статус юридичного лиця». Російському слову лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати й казати: «дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи». [9]
12. Натхнений, недоторканий, нездійснений і натхненний, недоторканний, нездійсненний.
В українській мові семантичне розрізняються близько-звучні дієприкметники (з одним н) та прикметники (з двома нн). Натхнений - той, що дістав натхнення від когось (чогось), а натхненний - сповнений натхнення; нездійснений - який не здійснився з певних причин, а нездійсненний - який не може здійснитися ніколи; недоторканий - якого ніхто не торкався, не чіпав, а недоторканний - той, якого не можна торкатися, який охороняється законом від чиїхось посягань. Напр.: «Знав Жолкевський, що справа ця важка, майже нездійсненна» (3. Тулуб); «Вартовий є особа недоторканна» (1- Багмут); «Історія -це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук» (О. Довженко). Отже, в Акті проголошення незалежності України треба було написати: «Територія України є неподільною й недоторканною», а написано недоторканою, що, по-перше, не відповідає дійсності, а по-друге, порушує лексико-семантичну норму. [9]
13. Особовий і особистий.
Ще одна нечітко розрізнювана паронімічна група - прикметники особовий та особистий. Особовий - стосовно до особи, людини взагалі: особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад, особовий рахунок. Особистий - властивий певній, конкретній особі; власний, персональний: особисті речі, особисте життя. З іменником справа поєднуються обидва прикметники, проте словосполучення мають різне значення: особова справа - сукупність документів працівника установи, організації, підприємства. «Це моя особиста справа» кажуть тоді, коли хочуть завважити, що той чи той крок або вчинок людини нікого, крім неї, не обходить. [9]
14. Пам'ятка і пам'ятник.
Пам'ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення - скульптурна споруда на пам'ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам 'ятник князеві Володимиру, проект пам'ятника Михайлові Гру-шевському, встановлення пам'ятника Лесі Українці тощо. Слово пам'ятка має кілька значень: річ або об'єкт, що нагадує про когось, про щось («Добру пам'ятку по собі лишив»); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам'ятка, літературна пам'ятка, пам'ятка музичної культури, пам'ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам'ятка водієві, пам'ятка туристові).
15. Поверховий i поверхневий.
Слово поверховий у сучасній українській мові є прикметником від іменника поверх (використовується в таких утвореннях: п'ятиповерховий, двадцятиповерховий та ін.); крім того, воно означає «неглибокий, який не стосується суті справи»: поверхова рецензія, поверхове враження, поверховий критик тощо. Напр.: «Потрібно використовувати підземні джерела, де води вищої якості-порівняно з поверхневими» (жури.)Але дивно читати такий газетний текст: «Життя не стоїть на місці. Нині воно поставило нове завдання - поверховий обробіток ґрунту». Тут ідеться про обробіток ґрунту, який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі, тобто про обробіток поверхневий. [9]; [16]
16. Попит і пропонування (а не пропозиція).
Російське слово предложсние українською мовою слід перекладати речення (граматичний і логічний термін), пропозиція (те, що виноситься на обговорення; порада, вказівка) і пропонування (економічний термін, уживаний у сполученні зі словом попит). Напр.: «За будовою й типами синтаксичних зв'язків речення поділяються на прості і складні» (підр.); «Одним із важливих економічних законів є закон попиту і пропонування» (журнал). Уживання в останньому значенні слова пропозиція зумовлене негативним впливом російської мови і не відповідає українським лексичним нормам. [9]
17. Постачальник, а не поставщик.
В українській мові є слово постачати зі значенням «давати кому щось, забезпечувати кого чимсь» та похідні від нього постачання, постачальний, постачальник, постачальниця, постачальницький тощо. Напр.: «Солод на той час працював у відділі постачання» (М. Руденко). Уживане часом у засобах масової інформації слово поставщик є непотрібним запозиченням з російської мови. [9]
18. Причинний і причиновий.
Причинний слід уживати лише в значенні «несповна розуму», як, скажімо, в Т. Шевченка: «Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить». Але причиновий зв'язок, причиновий сполучник, причинове речення. [9]
19. Свідоцтво і свідчення.
Звукова близькість цих слів призводить до того, що їх помилково зживають одне замість одного. «Дільничному інспекторові не пощастило знайти переконливих свідоцтв про високу культуру батьків підлітка», - читаємо в одній із газет. Тут доречне слово свідчення, бо йдеться про факт, річ, обставину, які підтверджують щось. А свідоцтво, тобто офіційний документ, треба вживати в такому контексті: «Одержавши свідоцтво про закінчення школи, вона серйозно задумалась над тим, як їй бути далі» (Ю.Збанацький). [9]; [15]
20. Якович, Яківна, а не Яковлевич, Яковлівна.
Від імені Яків словники полають дві різні форми по батькові: Якович, Яковлевич і Яківна, Яковлівна, Яковлевич і Яковлівна є застарілими, тому в сучасній мові їх треба уникати, бо і в усному, ї в офіційно-діловому нормативному українському мовленні тепер уживані тільки Якович і Яківна. Мабуть, при перевиданні словників їх варто залишити як єдино можливі. [9]
Отже, в даному розділі були наведені пароніми які найчастіше використовуються в документалістиці. Розглянуті патронімічні слова служать прикладом людської неуважності та байдужості до мови. Адже, неправильне їх використання приводить людей до непорозуміння та викликає почуття неосвіченості. Використовуючи близько звучні слова в змісті будь-якого документа людина піддає себе ризику бути обдуреною та невпевненою в своїх діях, якщо не розуміє значення цих слів, бо партнер може бути різний і не знаєш з ким доведеться мати справу завтра.
Уміння розрізняти патронімічні слова і правильно вживати їх у мовленні - неодмінний складник культури мови.
Висновки
Аналіз літератури з даної теми, опис аспектів реалізації паронімів та розгляд прикладів уживання паронімів у мовленні дали можливість зробити ряд відповідних висновків:
Пароніми (грецьк. parа - біля, мимо і опута - ім'я) - слова, подібні за зовнішньою формою у морфемному складі і звучанні, але відмінні за значенням. За характером смислових зв'язків пароніми поділяють на кілька груп: синонімічні, антонімічні, семантично близькі, семантично різні, тематичні. Дослідження В. Григорєва, І. Качуровського, Н. Кожевнікова, О.М. Колесникова, О. Вишнякова щодо використання паронімів, зокрема в документалістиці,підтверджують значну їх роль у діловій українській мові.
Основним призначенням паронімів є висвітлення двозначності мови. При правильному вживанні таких двозначних слів унеможливлюється зміна документа з точки зору орфографічних, змістових та смислових бачень.
У наслідок неправильного вживання паронімів утворюються такі стилістичні фігури як парономазія і паронімія.
Парономазія (від греч. біля, біля + називаю) - навмисне вживання двох слів-паронімів в одному реченні. Парономазією називають бінарні фігури стилістики, оскільки в ній беруть участь обидва пароніми.
Паронімія (від дав. - гр. рбсб- приставка зі значенням суміжності, ?нпмб - "Ім'я") - подібність слів - паронімів за формою при відмінності за змістом. Також зазвичай помилкове вживання одного з них замість іншого. Як одне з джерел мовних "труднощів", ??паронімія розглядається у вченні про культуру мовлення і стилістики.
Проблема паронімії виникає як наслідок навмисного зближення або ненавмисного змішування паронімів у мовленні. Структурна подібність паронімів зумовлює їх відому смислову відносність.
На основі дослідження можна зробити висновок, що пароніми, як засіб точності вираження думки у слові, вживаються з високою частотністю в сучасній документалістиці. Це можна пояснити тим, що явище паронімії широко вивчається сучасними дослідниками.
Отже, можна сказати, що наша гіпотеза підтверджується і показник рівня культури сучасної ділової української мови стає значно результативнішим за умов постійного вивчення близько звучних слів та їх правильного уживання.
Адже, кожна людина, яка прагне просто, чітко і дохідливо сформулювати думку, постійно вчиться розрізняти значення слів та правильно вживати їх у мовленні.
Проведене дослідження вимагає продовження подальшого вивчення широкого застосування паронімів у діловій українській мові.
Список використаної літератури
1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. -- Вінниця: Нова книга, 2003.
2. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. / Словник паронімів української мови: К.:Рад.шк.,1986.- 222с.
3. Гром'як Р.Т., Ковалів Ю.І. Літературознавчий словник-довідник - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752с.
4. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. 4-те вид.,переробл. і допов. -- К.: ВЦ «А.С.К.», 2008.- 400с.
5. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. Харків: Торсінг, 2003 - 446с.
6. Коваль А.П. Слово про слово.- К.:Рад.шк.,1986.- 384с.
7. Мацько Л. І., О. М. Сидоренко, О. М. Мацько Мова: Українська - К.: Вища школа, 2005. - 462с.
8. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура фахової мови: Навч. посіб. -- К.: ВЦ «Академія», 2007.
9. Панкова О.В. « Вживання паронімів у діловому українському мовленні»: ДонНТУ - 2006 р.
10. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей. -- Львів: Світ, 1994. -216с.
11. Плотницька І.М./Ділова українська мова. Навчальний посідник. 3-є видання - К.:Центр учбової літератури, -2008.- 256с.
12. Пономарьов О.Д. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь, 1992. - 248с.
13. За ред. В.М. Русанівського /Культура української мови: Довідник. - К.: Либідь, 1990. -304 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характеристика явища паронімії в українській мові. Розкриття суті стилістичного вживання паронімів. Аналіз їх відмінності від омонімів. Визначення структурно-семантичних ознак паронімів. З’ясування особливостей їх використання в журналістських текстах.
курсовая работа [41,0 K], добавлен 18.02.2013Дослідження паронімічних та парономастичних явищ, і паронімічних конструкцій. Паронім як частина словникової системи англійської мови. Явище паронімії і парономазії (парономасії) та особливості, пов’язані з вживанням паронімів в англійській мові.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 15.05.2008Поняття літературної мови. Критерії класифікації документів. Правила та рекомендації щодо оформлення резюме. Особливості відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ в українській мові. Порядок складання розписки. Переклад тексту на економічну тематику.
контрольная работа [21,0 K], добавлен 01.05.2010Гендерні особливості японської мови, характеристика особливостей жіночого та чоловічого мовлення. Аналіз аспектів гендерної проблематики в лінгвістиці. Існування відмінностей в чоловічій і жіночій мові як фактор японської концепції соціальних ролей.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 14.11.2012Місце фразеологізмів в мовній картині світу. Способи відображення семантичних, прагматичних і культурологічних особливостей у лексикографічному портреті фразеологічних оборотів англійської та української мови, що не мають відповідностей в системі слів.
дипломная работа [102,7 K], добавлен 17.08.2011Місце фонетики та орфоепії в національно-мовному просторі особистості. Звук мовлення і фонема. Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків. Правила фонетичного та орфографічного складоподілу. Основні фонетичні одиниці української мови.
контрольная работа [84,2 K], добавлен 21.11.2010Розгляд найменувань податкової сфери лексичної системи української мови. Базові поняття податкової системи України в контексті мовознавчих досліджень. Причина та фактори рухливості складу системи податкових найменувань в українській лексичній системі.
статья [293,6 K], добавлен 21.09.2017Наукове трактування понять "лексичне значення" та "полісемія". Способи виникнення полісемії в системі лексикології. Виявлення основного значення слова. Співвідношення лінгвістичних понять полісемія та омонімія. Вживання полісемії в різних аспектах мови.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 08.03.2011Визначення паронімів як лінгвістичного явища, їх класифікація в українській та англійській мовах. Стилістичні функції використання параномазії як фігури мови, що виникає на каламбурному зближенні близьких за звучанням, але різних за змістом слів.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 10.11.2014Для вивчення навчально-професійної лексики проводиться переклад тексту з російської мови на українську. Культура професійного мовлення та лексичне багатство української мови. Культура ділового професійного мовлення та укладання тексту документа.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 01.02.2009
