Мова і мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет

Інститут іноземних мов

Реферат із загального мовознавства

Мова і мислення

Студентки

Сабадіної Галини

Вінниця

План

1. Мова як суспільне явище, цитати відомих людей про мову та її творення

2. Мова та її функції

3. Що таке мислення, які його особливості

4. Проблема співвідношення мови і мислення

5. Психолінгвістика. Психолінгвістичні основи зв'язку мови та мислення. Внутрішнє мовлення та мислення

6. Комунікативна віртуальна ідентичність: гендерний аналіз

Використана література

1. Мова як суспільне явище, цитати відомих людей про мову та її творення

Мова - явище суспільне. З одного боку, мову творить і розвиває суспільство, з іншого - без мови не було б суспільства. І наука, і техніка, і релігія, й ідеологія, і культура не можливі без мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси життя і діяльності людини. [12; 85]

Мова виникла для задоволення суспільних потреб і формувалася в суспільстві. Вона невідривно пов'язана із суспільством, є однією з основних ознак суспільства. Поза суспільством мова стає мертвою, а жодне суспільство без мови існувати не може.

Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. У мові відбиваються соціальна диференціація суспільства, демографічні процеси, рівень загальної освіти народу, розвиток науки тощо. Суспільство може цілеспрямовано впливати на розвиток мови. Свідомий вплив суспільства на мову називають мовною політикою. Від цієї політики залежить доля окремих мов у багатомовному суспільстві.

Мова народу твориться колективно, беруть участь у цьому великому процесі і сивий людський досвід, і закохана юність, і бурхлива дитяча уява, - бо кого ж із нас не тішило, яку мовотворчу обдарованість, винахідливість виявляють малюки, які серед них бувають геніальні лінгвісти (О. Гончар).

Мова чутливо відгукується на кожна нововведення в житті суспільства (М. Ланова).

Кожна мова має свій шлях розвитку, на якому позначились історичні події, пережиті її народом… Усе це створює національну психіку, що так виразно відбивається в мові (Б. Антоненко-Давидович)/

2. Мова та її функції

Мова є безцінним здобутком кожного народу, кожної нації. Лише під її крилом існує наше суспільство. Звичайно, кожна мова виконує чимало важливих функцій.

Оскільки мова -- явище системне, усі її функції виступають не ізольовано, а проявляються в тісній взаємодії. Відмінність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому, а це, у свою чергу, відбивається на долі народу.

Найважливіша з них - функція спілкування або комунікативна функція. Завдяки мові люди спілкуються між собою, публічно висловлюють свою волю, бажання, прагнення й перестороги. «Найбільша у світі розкіш - це розкіш людського спілкування», - писав видатний письменник Антуан де Сент-Екзюпері.

До того ж, мова є важливим засобом пізнання навколишнього світу, адже в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, який збережено у слові. У кожній мові таким чином фіксується неповторна картина світу, багата інформація, яка згодом засвоюється людиною.

Крім того, мова є носієм культури. Через мову відбувається засвоєння людиною культури свого та інших народів. Разом з мовою ми сприймаємо пісні, казки, жарти, звичаї й традиції народу.

Якщо в побутовому мовленні мова виконує переважно функцію спілкування, то в художньому вона є засобом образо творення, виконує естетичну функцію, тобто є джерелом естетичної насолоди від сприйняття художнього образу. Мова допомагає сприйняти і зрозуміти світ крізь призму прекрасного. Отже, вона є першоелементом культури й лежить в основі розвитку різних видів мистецтва, які мають естетичне значення в суспільстві.

Експресивна функція мови полягає в тому, що завдяки слову кожен з нас розкриває для інших людей свій неповторний внутрішній світ, світ своєрідних думок і почуттів. Як казали античні мудреці: «Заговори, щоб я тебе побачив». [11; 81]

Мислетворча функція реалізується в тому, що, формуючи думку, людина мислить мовними нормами. Мислення може бути конкретним й абстрактним. Понятійне мислення -- це оперування поняттями, позначеними певними словами, що без цих слів перестали б існувати. До того ж, у процесі мислення ці поняття зіставляються, протиставляються, поєднуються, заперечуються, порівнюються тощо за допомогою специфічних мовних засобів. Тому «мислити» означає «оперувати мовним матеріалом», Відомий вислів «обмінятися думками» насправді означає обмінятися певними мовними одиницями, у яких і закодовані думки. Цей обмін не завжди буває корисним для обох співрозмовників. Недарма кажуть: «Хто ясно мислить, той ясно висловлюється».

3. Що таке мислення, які його особливості

Мислення -- це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує; це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях. [4; 40]

Головні особливості мислення такі: суспільно-історичний характер, творча активність, узагальненість і опосередкованість відображення, нерозривний зв'язок з мовою. Мислення людини формується і розвивається у процесі її конкретної діяльності, тому чим різноманітніша діяльність людини, тим багатше і різнобічніше її мислення.

Зміст мислення (думки) - це предмети, явища, процеси об'єктивного світу, які відображаються в мисленні, або предмет думки, або те, про що людина думає. За змістом думка може бути істинною та хибною.

4. Проблема співвідношення мови і мислення

мова мислення психолінгвістика ідентичність

Співвідношення мови і мислення -- одна з центральних проблем не тільки теоретичного мовознавства, а й філософії, логіки, психології. Цікавились нею також математики, фізики, медики та ін. Якщо раніше головним питанням було обґрунтування наявності чи відсутності зв'язку між мовою і мисленням, то нині -- виявлення характеру зв'язку між ними.

Незважаючи на те що проблему взаємозв'язку мови і мислення досліджують від найдавніших часів до наших днів, вона надзвичайно далека від свого розв'язання. У сучасній філософській, психологічній, логічній і лінгвістичній літературі дають різні, інколи взаємозаперечні відповіді на питання про співвідношення цих феноменів. Це зумовлено кількома причинами. У мові й мисленні переплітаються соціальні й індивідуально-біологічні чинники. Процес мислення прихований від безпосереднього спостереження, це той «чорний ящик», про роботу якого ми можемо судити дедуктивно і перевіряти висунуті гіпотези на основі того, що маємо на вході і виході цього ящика, тобто на основі мовленнєвих фактів. Не сприяє розв'язанню проблеми й термінологічна неусталеність. Так, зокрема, в сучасній науці немає однозначного розуміння термінів мислення і свідомість. Це призвело до того, що нерідко говорили про співвідношення мови і свідомості, а малося на увазі співвідношення мови та мислення, і навпаки. [5; 5]

Слід розрізняти поняття «свідомість» та «мислення», адже поняття «свідомість» є ширшим від поняття «мислення» і включає його в себе. Однак у науковій літературі трапляються й інші тлумачення, де термін мислення трактується як ширше поняття, ніж термін свідомість.

Щодо питання взаємовідношення мови й мислення існують дві протилежні й однаковою мірою неправильні версії: 1) відривання мови від мислення і мислення від мови; 2) ототожнення мови і мислення. Так, зокрема, французький математик Жак Адамар заявив: «Я стверджую, що слова повністю відсутні в моєму розумі, коли я думаю. Усі слова зникають саме тієї миті, коли я починаю думати; слова з'являються в моїй свідомості тільки після того, як я закінчу або закину дослідження» [Адамар 1970: 72]. Подібна вигадка була висловлена і Альбертом Ейнштейном.

Ототожнювали мову і мислення такі німецькі лінгвісти як Вільгельм фон Гумбольдт і Макс Мюллер. На думку Мюллера, мова і мислення -- «лише дві назви однієї й тієї ж речі». До тієї групи належать і вчені (А. Шлейхер, Е. Бенвеніст), які розглядають мову як форму мислення, бо форма і зміст завжди стосуються одного й того самого явища.

У наш час обидві крайні тенденції продовжують існувати в різних варіантах. Менталістичний напрямок пов'язує мову та мислення, а механістичний відриває мову від мислення.

Однак переважна більшість мовознавців і філософів не сумнівається в наявності зв'язку між мовою і мисленням. Головна увага вчених спрямована на виявлення характеру зв'язку між цими явищами. Мова і мислення -- це особливі дуже складні явища, кожне з яких має свою специфічну форму і свій специфічний зміст.

Якщо колись вважалося, що мислення невіддільне від мови і здійснюється лише в мовних формах, то нині поширена концепція, за якою мова і мислення пов'язані між собою діалектичними відношеннями й утворюють взаємозумовлену єдність, але не тотожність. Можна також стверджувати про відносну незалежність мови від мислення і мислення від мови. Форми реалізації зв'язку мови і мислення можуть бути найрізноманітнішими: від наявності безсумнівної єдності до боротьби між ними. Так, ще Л.В. Щерба зауважив, що «кожна думка ніби сидить під ковпаком слова, і рух думки вперед є боротьба зі словом» [Лекции Л.В. Щербы по русскому синтаксису 1970: 83]. Крім того, можна говорити і про можливість несловесного мислення. Поряд із словесним допускали інші форми мислення також І.П. Павлов, Л.С. Виготський. Та й словесне мислення зводиться не тільки до звукових, а й до інших образів слів -- зорових, жестових, тактильних, що доведено досвідом навчання глухих і особливо сліпоглухонімих людей.

На думку сучасних учених, потрібно розрізняти три типи мислення: чуттєво-образне, технічне і поняттєве. Тільки поняттєвий тип мислення протікає в мовних формах.

І чуттєво-образне, і технічне мислення, очевидно, наявні й у вищих тварин (мавп, собак, котів, дельфінів тощо). Доведено, що вищі тварини користуються всіма відомими звичайній логіці методами -- дедукцією, індукцією, синтезом, аналізом, експериментом, тощо -- аж до утворення родових понять, тобто всіма тими методами, які використовує людина. Вони різняться лише ступенем свого розвитку. Завдяки цьому вищі тварини виявляють здатність до планомірної, навмисної діяльності, що й характеризує власне мислення на відміну від суто інстинктивної діяльності нижчих тварин.

Поняттєве мислення притаманне тільки людині. У розумовій діяльності людини всі три типи мислення переплітаються. Як довів І.П. Павлов, звичайне нормальне мислення може протікати лише за безпосередньої участі як першої, так і другої сигнальної системи. У різних людей рівень участі кожної з цих сигнальних систем різний: сигнали другої сигнальної системи можуть і не покривати сигналів першої системи, тобто в свідомості можуть бути наявними образи дійсності, які не осягнеш словом. Що ж стосується глухонімих, то вони використовують жести двох типів: одні еквівалентні словам звукової мови, і їхня пальцьова азбука розроблена людьми, які чують. Інші, власне жестові знаки, не зіставляються з одиницями звукової мови. Такий жест може нагадувати позначувану річ, але може бути зовсім невмотивованим. Чим більше невмотивованих жестів, тим складніше перевести їх у слова.

Про те, що єдність мови і мислення не означає їх тотожності, свідчать і такі факти: мислення характеризується певною самостійністю: воно може створювати поняття і втілювати їх в образи, які не мають відповідних конкретних предметів і явищ у дійсності (домовик, мавка, русалка тощо);мова -- матеріально-ідеальне явище, тоді як мислення -- ідеальне; мова -- явище національне, мислення -- інтернаціональне; будова і закони розвитку думки і мови неоднакові.

Щодо співвідношення судження і речення правильною залишається традиційна сентенція, що будь-яке судження є речення, але не кожне речення є судження. Так, зокрема, слова-речення не є судженнями.

Отже, мова і мислення єдині, але не тотожні; вони нерозривні, але не злиті в одне, певною мірою автономні і мають свої специфічні риси, які вимагають спеціального вивчення.

5. Психолінгвістика. Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення

Перш за все, ми повинні з'ясувати, що таке психолінгвістика, її мету та що вона вивчає.

Психолінгвістика - це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

Мета психолінгвістики ? опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.

У фокусі уваги психолінгвістики - індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.

Центри, що керують мовленнєвою діяльністю людини, розташовані в мозковій корі лівої півкулі. Пошкодження цих центрів мозку, призводить до мовленнєвих розладів, які називають афазією. Залежно від того, яка зона головного мозку ушкоджена, розрізняють такі види афазії:

моторна, що полягає в утраті здатності виражати думку в усній формі. Моторна афазія пов'язана з ушкодженням зони Брока;

сенсорна, яка полягає в утраті здатності розуміти усне мовлення; зумовлюється ушкодженням зони Верніке;

динамічна, що виявляється в утраті здатності зв'язного мовлення, головним чином у порушенні граматичних зв'язків; спричиняється ушкодженням лобних доль лівої півкулі;

семантична, яка виражається в утраті здатності знаходити в пам'яті потрібні слова для називання знайомих предметів, пов'язана з ушкодженням тім'яно-потиличної ділянки лівої півкулі. [15]

Дослідження різних форм засвідчують, що мисленнєва та мовленнєва діяльності людини перебувають у складних і водночас нежорстких зв'язках. Науку, що вивчає взаємозалежність стану мовлення від стану різних ділянок мозкової кори, називають нейролінгвістикою.

Роль внутрішнього мовлення полягає в тому, що воно матеріально закріплює думку. Слухач використовує внутрішнє мовлення для узагальнення й запам'ятовування зовнішнього, звучного мовлення. Внутрішнє мовлення, таким чином, є проміжною ланкою між мисленням і зовнішнім мовленням. Однак внутрішнє мовлення -- не єдиний засіб, за допомогою якого відбувається формування й вираження думки.

6. Комунікативна віртуальна ідентичність: гендерний аналіз

Я розібрала надзвичайно цікаву статтю, яка називається «Комунікативна віртуальна ідентичність: гендерний аналіз», її автор - Олена Горошко. Дана стаття розкриває проблеми сучасності. У статті аналізується простір соціальних комунікацій мережі Інтернет і процес формування в результаті цих комунікацій ґендерної віртуальної ідентичності. Розглядається методологія її вивчення в умовах віртуальної реальності. Методологічною базою таких досліджень пропонується розглядати психолінгвістичні проективні методики якісного аналізу даних. [10;98]

За цією статтею, на даний момент можна стверджувати, що Інтернет є особливим комунікативним середовищем, безпрецедентним за своєю соціокультурною новизною як місце реалізації письмового мовлення. В інтернет-просторі вербальне спілкування, виражене у формі електронних текстів, є системоутворюючою ознакою Інтернету як соціальної реальності. При цьому пошук ідентичності, колективної чи індивідуальної, приписаної чи сконструйованої, стає фундаментальним джерелом соціальних значень. [10; 107-108]

Список літератури

1. Вікіпедія: Мова;

2. Вікіпедія: Психолінгвістика;

3. Вопросы языкознания, 2001 - №6, с. 85-103;

4. Мовознавство, 2004 - №1, с. 39-44;

5. Практична психологія та соціальна робота. - 2008 - №5, с. 4-7;

6. Практична психологія та соціальна робота. - 2008 - №8, с 4-7;

7. Рідна школа - 2008, - №10, с. 61-63;

8. Русский язык, литература, культура в школе и вузе, - 2010 - №1, с. 35-38;

9. Русский язык, литература, культура в школе и вузе, 2011 - №2, с. 17-26;

10. Соціальна психологія, 2008, - №5, с. 98-108;

11. Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах - 2010 - №7/8, с. 79-81;

12. Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах - 2010 - №8\8, с. 85-92;

13. Українська мова й література в сучасній школі, - 2012 - №6, с. 4-7;

14. Філологічні студії: 3б.наук, пр.- Вінниця: ВДПУ, 2005. - с. 145-147.

Размещено на Allbest.ru