Лінгвістична концепція арабо-мусульманського філолога 10 століття Ахмада Ібн Фариса на матеріалі його трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга"

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. КРИМСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Лінгвістична концепція арабо-мусульманського філолога 10 століття Ахмада Ібн Фариса на матеріалі його трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга "

Спеціальність -- 10.02.13

Мови зарубіжних народів Азії і Африки, аборигенів Америки та Австралії

ХАССУНЕХ Мохаммед Мохаммед Муса Абдель - Фаттах

Київ -- 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відділі Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства ім. А.Кримського Національної Академії Наук України.

Науковий керівник - Богомолов Олександр Вікторович, кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського НАН України.

Офіційні опоненти: Мішкуров Едуард Миколайович - доктор філологічних наук, професор кафедри Близькосхідних мов Військового Університету МВС Російської Федерації.

Петрова Лідія Арієвна - кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри мов та цивілізацій Близького Сходу Інституту Схід - Захід Київського Державного Лінгвістичного Університету.

Провідна установа - Національний Педагогічний Університет ім. М.Драгоманова.

Захист відбудеться "__10__" _березня______ 1999 року о __10___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01. по захисту дисертацій у Інституті сходознавства ім. А.Кримського НАН України.

Адреса: 252001, Київ - 1, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту сходознавства ім.А.Кримського НАН України.

Адреса: 252001, Київ - 1, вул. М.Грушевського, 4.

Автореферат розісланий "__2__" _лютого_________ 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук Л.В. Матвєєва

граматика релігійна доктрина арабська мова

Загальна характеристика роботи

В умовах інтенсифікації процесу навчання іноземних і, зокрема, східних мов в Україні нагальною є потреба якісної підготовки кваліфікованих спеціалістів, зокрема, з арабської мови. Постає питання щодо розуміння джерел і загальнолінгвістичних закономірностей побудови структури побудови арабської мови, неоціненний внесок у формування якої вносить текстологічний аналіз трактату Ахмада Ібн Фариса, видатного філолога і правознавця 10 століття, що один з перших з'ясував і виклав основи арабського мовознавства в цілому і мав визначальне значення для процесу їх подальшого розвитку до моменту формування поняттєвого апарату сучасної арабської культури.

Знайомство з різними і відмінними від європейського підходами до наукового знання не лише має збагатити вітчизняну науку, але і в контексті процесів інформаційної глобалізації відіграє роль додаткового фактору перекодування й синкретизації загальноцивілізаційних цінностей в морально-етичному плані.

Предмет та об'єкт дослідження

Предметом дисертаційного дослідження обрано лінгвістичну концепцію видатного середньовічного арабо-мусульманського філолога, граматиста, юриста, факіха, поета і літератора Абу-л-Хусейна Ахмада Ібн Фариса (918-1005). Об'єкт дослідження - матеріал тексту його основного трактату з мовознавства "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга" ("Закони та звичаї арабів у їх мовленні").

Актуальність теми.

Актуальність теми дослідження визначає нагальна потреба введення у науковий обіг значного за кількістю матеріалу, що його було накопичено на протязі багатьох століть у працях арабських лінгвістів, важливого не лише як факт історії світової лінгвістики, але і актуального з точки зору сучасного арабського і загального мовознавства, історії та теорії культури.

Необхідно зауважити, що концепції автора трактату, повз те, що вона лишалась співзвучною своїй епосі і випереджала її в деяких моментах, був властивий синкретичний підхід до згаданого матеріалу, що уможливило співставлення досліджуваного трактату з тенденціями інтегративних розв'язань проблем у сучасній західній лінгвістиці, розширення інтермовного контексту і розгляд вузькоспеціальних питань у якомога ширшому культурологічному й філософському ключі. Відтак, у контексті сучасної актуалізації зв'язків Сходу і Заходу, розвитку сходознавства в Україні вивчення творчості Ахмада Ібн Фариса набуває неабиякого значення.

Мета дослідження

Пропоноване дослідження вперше здійснює детальний текстологічний аналіз трактату Ібн Фариса на підставі співставлення ісламського фікгу і фікг ал-луга (мовознавча доктрина фікгу) і висуває тезу про типологічну спорідненість і єдність цих двох взаємопов'язаних систем.

Диссертаційне дослідження побудоване на детальному аналізі змісту основної праці Ахмада Ібн Фариса з метою з'ясування і пояснення поглядів вченого на наступні проблеми:

мова-норма, граматика, походження мовлення людини, місце арабської мови в культурі арабів, окремі питання граматичного опису;

науковий метод і взаємовідносини науки про мову з іншими науками і культурою в цілому;

мовні аспекти розв'язання питань релігійної доктрини.

Відтак, можна виділити наступні основні завдання дисертаційного дослідження:

нове прочитання класичного для арабського мовознавства трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга" в контексті сучасної науки про мову;

співставлення поглядів Ібн Фариса на пропоновані питання з сучасними йому теоріями;

виявлення об'єму самостійного внеску Ібн Фариса в арабське мовознавство і, зокрема, в методику науки;

виявлення і співставлення основ і методів, що їх застосовують у роботах з ісламського фікгу і в науці фікг ал-луга.

Метод дослідження

Дисертант розглядає матеріал джерела згідно комплексного методу текстологічного співставлення, властивого для класичної арабської традиції, і водночас використовує метод інтерпретації структури тексту, властивий для сучасної лінгвістики, що дозволяє визначити цінність ідей Ахмада Ібн Фариса в контексті світової науки і культури.

Пропонований метод зумовлює і наступну структуру роботи. В якості теоретичної основи застосовується текстологічне співставлення і здійснюється аналіз, що грунтується на термінологічному і методологічному апараті, що його було розроблено дослідженнями Ібн Джинні "ал-Хасаїс", в 3 ч., Ібн ан-Надима "Фігрист", аш-Шаукані "Іршад ал-фухул", ас-Саалібі "Фікг ал-луга ва сірр ал-арабійа", ал-Каттана "Мабахис фі улум ал-Кур'ан", Сібавайга "ал-Кітаб", в 2 ч., Ібн ал-Анбарі "Нузгат ал-алба", ас-Суйуті "ал-Музгир", в 2 ч., "Бугйат ал-вуат" в 2 ч., "ал-Іткан", в 2 ч. та ін.

Наукова новизна одержаних результатів

Не дивлячись на особливе місце, що його посідають праці Ібн Фариса в арабській науці, і безумовну оригінальність численних висловлюваних ним ідей і методологічних підходів, насьогодні в західній арабістиці не існує спеціальних монографічних досліджень, присвячених його основному трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга". Немає їх і в національному арабському мовознавстві, яке, тим не менше, успадкувало абсолютну більшість поглядів Ібн Фариса на методи лінгвістичного опису. З цієї точки зору вивчення витоків арабського мовознавства сприяє процесу входження арабської національної лінгвістичної школи в світову науку про мову.

Практичне значення роботи

Пропонована інформація буде корисною для молодого наукового континууму сходознавців України, оскільки вона відкриває значний масив незнайомої українському досліднику класичної арабомовної філологічної літератури і вперше в Україні розглядає близькосхідну арабомовну письмову традицію у співвіднесенні з основами ісламського правознавства.

Вперше здійснений переклад численних арабомовних термінів, що не мають еквівалентів у слов'янському мовознавстві, сприятиме подальшому розвитку вітчизняної розробки термінологічного апарату арабської лінгвістики і правознавства.

Материали дослідження віднайдуть практичне застосування у студентів-сходознавців, спеціалістів з афразійського і загального мовознавства, перекладачів і всіх зацікавлених питаннями арабської культури.

Особистий внесок здобувача

Як дисертаційне дослідження, так і опубліковані за темою дослідження статті здобувача пропонують і доводять правомірність авторської гіпотези про співвіднесеність ісламської правознавчої доктрини і арабського мовознавства, яку оптимально унаочнено в тексті трактату Ахмада Ібн Фариса.

Самостійність задуму і його реалізації здобувачем підтверджує відсутність подібного роду студій як в Україні, так і на інтернауковому просторовому терені. Концепцію, що її окреслено темою дисертації, реалізують опубліковані за темою статті, одну з яких підготовано автором цілком самостійно, а дві створено за редакційною підтримкою наукового керівника і дружини.

Апробація результатів дисертації

Наукові гіпотези і висновки, обговорювані у пропонованій дисертації, пройшли апробацію на Перших Міжнародних Наукових Читаннях Аг. Кримського, що їх було організовано Інститутом сходознавства ім. А.Кримського НАН України в м.Звенигородка Черкаської області 27-31.05.1997р., і на Других Міжнародних Наукових Читаннях А.Кримського 8-12.06.1998р. в мм. Києві і Звенигородці. Проблему неодноразово було обговорювано на наукових семінарах Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України. Результати дослідження знайшли також відображення у трьох публікаціях.

Структура дисертації

Робота загальним обсягом 190 сторінок (російською мовою) складається зі вступу, висновків і трьох основних частин: 1.Основи і методика мусульманского права (фікг ал-ісламі). 2.Основи і методика фікг ал-луга (основ арабського мовознавства). 3.Лінгвістична концепція Ахмада Ібн Фариса.

Перша частина складається з наступних розділів: 1.1.Виникнення і розвиток ісламського фікга, його теорії і методики (усул ал-фікг). 1.2.Основні складники усул ал-фікг. 1.3.Джерела ісламського законодавства. 1.4.Діяльність муджтахида і система принципів іджтихаду. Друга частина розглядає такі проблеми: 2.1.Теологічна і лінгвістична діяльність Ібн Фариса в контексті традиції фікг ал-луга. 2.2.Термінологія роботи: модифікації поняття фікг в арабському мовознавстві і реалізація поняття сунна. 2.3.Виникнення і розвиток фікг ал-луга. 2.4.Методи дослідження і законодавчі джерела шаріату в фікг ал-луга. 2.5.Класифікація джерел методу ас-сама в арабській граматиці. Третю частину присвячено наступним питанням: 3.1.Джерела арабської лінгвістичної традиції. 3.2.Основні школи арабської граматики в контексті наукової концепції Ібн Фариса. 3.3.Характеристика наукового методу Ахмада Ібн Фариса на основі аналізу його трактату "ас-Сахібі фі фікх ал-луга". Висновки дослідження доповнено окремо поданим реєстром зібраних наукових праць автора, досліджуваного дисертацією, який складається з 59 джерел. До роботи також додається список використаних джерел і літератури, що налічує близько 280 назв арабською, російською, англійською, французькою, німецькою мовами, покажчик використовуваних термінів і умовні скорочення.

Зміст роботи

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, визначено задачі дисертації, подано огляд основної літератури щодо предмету дисертації, наведено джерела.

Першими дослідженнями арабської лінгвістичної думки стали коментарі до священних текстів у Сибавайхи "aл-Kітаб", аз-Замахшарі "ал-Mуфассал", в 14 столітті з'явились коментарі Ібн Акіля до відомої віршової граматики Ібн Малика "Алфіййа"; ряд монографій присвячено дискусіям басрійських і куфійських граматиків, і серед них - праця багдадського вченого Абу-л-Бараката Ібн ал-Анбарі "ал-Інсаф"; роботи біографічного характеру, що часто містили і коротке переповідання самих авторів: праця ас-Сірафі "Ахбар ан-нагавайин ал-басрайин", Ібн ал-Анбарі "Нузхат ал-алба", Ібн Халлікана "Вафайат ал-айан", Джелаладдіна ас-Суйуті "Бугйат ал-вуат" і "ал-Музгир" - компілятивна праця, що містить погляди арабських вчених на лексикологію і лексикографію. Значно пізніші за походженням європейські філологічні трактати Вільгельма Постеля (1501-1581) використовували досягнення арабських мовознавців у розподілі частин мови на ім'я, дієслово і частки, приголосних на кореневі та афіксальні, коренів на трьохконсонантні і чотирьохконсонантні. 1608-1611 рр. Петер Кірстен видав трьохтомну арабську граматику, а дослідження Т.Єрпеніуса, А.Гіреніуса, Я.Голіуса та С.де Сасі ознайомили Європу з арабською лексикографією і уможливили контамінацію арабо-мусульманської і європейської науки про мову. Поза сумнівом, поняття кореня і флексії в дослідженнях, що безпосередньо передували створенню принципів порівняльно-історичного мовознавства, мали арабське походження. З 19ст. вивчення арабської філології в Європі набуває систематичності: це перевидання твору Сибавайхі "ал-Кітаб"Сибавайхі М. Ал-Кітаб. - Бейрут, 3-вид. 1410 р.Х. (1990).

, трактатів аз-Замахшарі, Ібн Йаіша, Ібн Фариса Ібн Фарис Ахмад. Фікг ал-луга, або ас-Сахібі фі фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга.- Бейрут -Париж, 1963., Ібн Джинні, ал-Анбарі, ас-Суйуті і найбільших середньовічних словників; праці з фонетики - монографії Г.Валльойна, К.Фолерса, А.Шааде, М.Бравмана, Ж.Кантино, А.Флейша, Х.Самаана, - морфології й синтаксису: дослідження А.Флейша, праці Г.М.Габучана, М.Картьєра. Значна кількість монографій з середньовічного арабського мовознавства опублікована в 20ст.: це праці Гібба, Марголіуса, Нікколсона (Англія), Ю.Крачковського, А.Кримського Крымский А. Классический арабский язык.-Спб.,1905., А.Б.Халідова Халидов А.Б. Арабские рукописи.-М.,1985., С.С.Майзеля, Б.Я.Шидфара (СРСР), Блашера, Марсе, Масиньона, Перре (Франція), Налліно, Лесі Дела Віда, Габріелі (Італія), Ріттера, Шааде (Німеччина). Слід відзначити "Історію арабської літератури" Брокельмана7. Brokelman K. Geschichte des Arabische Literatur. (GAL). - Berlin, 1898-1902., значний внесок арабських дослідників Шауки Дайфа, Хасана Аббаса, Алі Абделя Вахіда Вафі; нариси з історичного розвитку арабської мови Г.Флюгеля, монографії В.Гіргаса "Нарис граматичної системи арабів", В. Звегінцева "Історія арабського мовознавства", І.М.Фільштинського "Словесне мистецтво арабів в давнину і раннє середньовіччя", С.Майзеля "Шляхи розвитку кореневого фонду семітських мов", В.Е.Шагаля "Мовний аспект національних процесів у арабських країнах".

Встановлено, що здійснюване дослідження передбачає аналіз наукової концепції арабського дослідника теолога, філософа, мовознавця-граматиста, юриста, факіга, поета і літератора ал-Казвіні ар-Разі Абу ал-Хусейна Ахмада б. Фариса б. Закарія б. Мухаммада б. Хабіба, відомого як Ібн Фарис, в контексті багатовікової арабської граматичної традиції (АГТ), що справила вирішальний вплив на процес формування сучасної арабської літературної мови (АЛМ, рос. АЛЯ) і створила основу для усталених на даний момент в арабському світі норм и методів її опису і викладання, однак, парадоксально, лише останнім часом стала предметом уважного аналізу у світовому мовознавстві. АГТ становить природньо обумовлену зацікавленість для арабістів, оскільки жодна з граматик арабської мови, створених західними вченими, не може допоки бути порівняною з арабськими середньовічними і сучасними, що мають своїм витоком АГТ, аналогами за широтою охоплення мовного матеріалу. Не менш цікавим здається вивчення АГТ і для історії і методики світової науки в цілому. Успішне вивчення АГТ передбачає переінтерпретування або пояснення її змісту і концептуального апарату в зрозумілих для вітчизняного дослідника термінах західної науки. Основні проблеми адекватної інтерпретації змісту АГТ як в цілому, так і в її окремих деталях (наприклад, проблеми синтаксису чи морфології арабської мови) пов'язані ймовірно з тим, що АГТ виникла і сформувалась в умовах окремої, іншої, відмінної від європейської, культурної традиції, в якій наукове знання в цілому займало інше місце і виконувало цілком іншу функцію. Тому для адекватного прочитання арабського лінгвістичного тексту більшістю недостатньо залишатись в межах одного лише мовознавства, необхідно звернутись до широкого контексту всієї мусульманської культури.

Глава 1. Основи і методика мусульманського права (фікг ал-ісламі)

1.1. Виникнення і розвиток ісламського фікга, його теорії і методології (усул ал-фікг)

Перша глава дисертації визначає, що з появою найперших прикладів ісламської письмової традиції, яким стала передусім найперша арабомовна книга і Писання мусульман - Коран, "матір книг" (умм ал-кітаб), першопочатковий ісламський комплекс доктрин, моральних і практичних постанов, акумульованих в сунні, і формуванням на цьому початковому етапі певних настанов, що згодом перетворили Коран в постійно популярну і найчастіше читану книгу, вчені пов'язують і появу системних принципів вчення про закон (шаріат), невіддільний від сунни (звичая, практики), Пророка і суспільства, що згодом отримав назву фікг (буквально: "знання закону"). Ключовими термінами роботи є терміни фікг (фікг ал-ісламі), усул ал-фікг і фікг ал-луга. Фікг як "ісламська доктрина про правила поведінки мусульман", або цілий комплекс соціальних норм, охоплює крім права в традиційному європейському розумінні також відносини віруючого з Богом, тобто правила культу і виконання релігійних обов'язків, а також і норми моралі.

1.2 Основні складники усул ал-фікг

Оскільки фікг являє собою цілу доктрину, що регулює практично всі діяльнісні аспекти, пов'язані з ісламом, його основним завданням від часу виникнення і розвитку було встановлення конкретно-ситуативних поведінкових нормативів і умов їх реалізації як правової доктрини.

Необхідно звернути увагу на те, що в арабській науковій парадигмі поняття знання часто безпосередньо пов'язують з діяльнісними аспектами (про значення пари фікг і амал (знання й дія) в ісламі див. Роузентал). Знання здобувають не просто заради знання, але для наступних обумовлених дій за наступною схемою: знання - істина - правильний вчинок. Саме поняття віри (іман) в ісламі в усіх варіантах його визначення містить обов'язковий компонент дії. Праці ісламських правознавців були переважно спрямовані на те, щоб охопити весь потенційний список значень перемінної фікг ал-ісламі і дати конкретні рекомендації по їх застосуванню починаючи від рівня побутових відносин до політики і міжнародного права.

1.3 Джерела ісламського законодавства

Фікг побудовано на постулаті, що Коран и сунна прямо чи імпліцитно містять у собі відповіді на будь - які питання, що їх факих (чи правознавець) має з них встановлювати і витлумачувати. Фікг, що виник на основі збирання хадисів (оповідей про висловлювання й діяння Пророка), являє собою доктрину, що була вибудована на інтерпретації текстів. Те, що вченими-факіхами було визначено три найголовніших джерела фікгу: наука калам, арабська мова, що несе в собі внутрішню структуру одкровень ісламу, і постанови, регламентовані системою шаріату, дозволило встановити у дослідженні систему логічних послідовностей побудови умовиведень усул ал-фікг (теорії і методики фікга): початкову постанову ал-агкам, її доведення ал-аділла, шляхи виводу умовиведення турук ал-істінбат, особа, що дістає це умовиведення ал-мустанбіт; виявлено найважливіші доказові джерела, що дозволяють виводити правомочні юридичні рішення, визначено ступінь їх доказової сили.

1.4 Діяльність муджтахида і система принципів іджтихаду

Частина з'ясовує регламент виведення рішень суб'єктом правової діяльності муджтахидом у вивченні і розв'язанні питань богословсько-правового комплексу ал-іджтіхад-“докладанні великих зусиль, намагань”, що полягає у обранні, оцінці і визначенні співвіднесеності правових джерел, обранні і класифікації аргументів і методів, казуїстичному розгляді питань і розробці нових типів формул їх розв'язання, а у випадку неспівпадіння цих рішень з реальністю - пошуку компромісів.

На час появи досліджень Ахмада Ібн Фариса ісламське правознавство вже досягло високого рівня розвитку,а поняття фікг вже міцно за ним усталилось; тому застосування терміну фікг щодо мовознавства визначає наявність концептуально-методологічного паралелізму між власне фікгом і фікг ал-луга в розумінні Ібн Фариса, з'ясування якого і складає предмет пропонованого дисертаційного дослідження.

Частина 2. Основи і методика фікг ал-луга (основ арабського мовознавства)

2.1 Теологічна і лінгвістична діяльність Ібн Фариса в контексті традиції фікг ал-луга

Друга частина дослідження відзачає, що, без сумніву, істотне зацікавлення в рамках дослідження АГТ становить аналіз первинних понять, що визначають саму науку про мову в арабській традиції. Подібні поняття пов'язані з тими першопочатковими настановами, на яких було вибудовано весь подальший процес розвитку науки на протязі численних століть до сучасності. Перегляд контекстів вживання цих термінів дає можливість визначити об'єм змісту, що його вкладено в поняття науки про мову в досліджуваній культурі за окремих історичних періодів, з'ясувати цільові настанови дослідників, їх ціннісні й методичні орієнтири, від яких в результаті мало залежати прийняття певного рішення стосовно навіть більш поодиноких проблем мовленевого опису. Вихідне питання пропонованої дисертації полягає у встановленні місця арабського мовознавства в ключовому для іслама концептуальному ряді, що його виражено в самому визначенні поняття віри як правильного розуміння божественого одкровіння на підставі знання правильної / ясної / чистої мови, яке, власне, і складає предмет досліджуваного дисертацією поняття фікг ал-луга в семантичному об'ємі "набуття знання" - "правильна поведінка".

2.2 Термінологія роботи. Модифікації поняття фікг і реалізації поняття сунна

В АГТ існують два найзагальніших поняття - ілм ал-луга і фікг ал-луга, причому заслуга введення в обіг вперше останнього поняття належить Ібн Фарисові у назві його філологічного трактату.

На даний момент розвитку науки збережено базове протиставлення вищезгаданих понять: фікг ал-луга функціонує як маркований член, який позначає, що в різноманітних контекстах його можна розглядати як першопочатковий за методом і предметом щодо мовознавства, ілм ал-луга в такому разі - як немаркований член, який позначає поняття будь-якого мовознавства незалежно від його метода і завдань; у зв'язку з певною знівельованістю дефінування відповідних понять у сучасній арабській лінгвістичній традиції дисертація пропонує ілм ал-луга використовувати у зв'язку з внутрішньою мовною контамінацією (граматичні категорії, морфологічні показники), а фікг ал-луга - для більш загальних досліджень компаративістичного характеру.

Спектр поняття сунна в арабському слововживанні при всій широті семантики у мовознавстві і хадисознавстві вживається у значенні ваджиб “обов'язок, необхідне для виконання”. Заналізовані регламентарні нюанси семантики поняття і дефінування його основним змістом поняття суннан ал-араб - традиційно збережені особливості арабського мовлення.

2.3 Виникнення і розвиток фікг ал-луга

Термін фікг ал-луга за своїм змістом являє собою категорію, яка розглядає мову передусім як засіб збереження і передачі божественого смислу, акумульованого в письмових джерелах, які несуть в системі шаріату законодавчий характер. Пропоноване дослідження розв'язує задачу реконструкції критеріїв процесу проведення аналізу і породження рішень в фікг ал-луга, що їх однаково можна застосовувати у обох галузях знання - правознавстві й мовознавстві. Фікг ал-луга виникає передусім як доктрина - продовження розробок фікг ал-ісламі в контексті мовознавства - і згодом формує власну парадигму термінів і понять.

2.4 Методи дослідження і законодавчі джерела шаріату в фікг ал-луга

Близькість фікгу - правознавства і фікг ал-луга не обмежується спільністю цілей і ціннісних орієнтирів, вона торкається і поодиноких аспектів методики й категоріального апарату двох дисциплін.

Встановлено шість основних методів дослідження в арабському мовознавстві, чотири з яких (ас-сама', ал-іджма', ал-кийас й істісхаб ал-хал) є безумовними, і їх прийнято одностайно всіма мовознавцями, щодо ж двох (ал-істіхсан і каул ас-сахабі) іще тривають суперечки.

2.5 Класифікація джерел методу ас-сама в арабській граматиці

Метод ас-сама' як найбільш авторитетний в передачі повідомлень про мову побудовано за відповідною схемою в техніці передачі хадисів і так само підлягає чіткій диференціації на розділи і групи.

Тому фікг ал-луга, спираючись на мову божественого одкровіння, являє собою науку про правильне розуміння мови і разом з тим науку про "правильну" мову, завдяки чому арабське мовознавство цілком закономірно набуває прогресуючого характеру прескриптивності.

Таким чином, за відзначеним дисертаційним дослідженням ізоморфізмом концептуального апарату і методики мусульманського правознавства й фікг ал-луга постає не просто копіювання чи природний взаємовплив, зумовлений спільністю менталітета мусульманських правознавців і філологів. Суть цього ізоморфізма полягає в його функціональній обумовленості - і лінгвістичний, і правовий аналіз тексту являють собою в мусульманській науковій парадигмі два суміжних компоненти єдиного процесу інтерпретації людиною божественого одкровіння.

Частина 3. Лінгвістична концепція Ахмада Ібн Фариса

3.1 Джерела арабської лінгвістичної традиції

Внаслідок дослідження тексту трактату Ахмада Ібн Фариса стає зрозумілим метод обробки автором зібраного мовного матеріалу: добираючи і оцінюючи його якість, Ібн Фарис діє так само, як мав би діяти будь-який інший правознавець або збирач хадисів. Правильність цитованого висловлювання (тобто його здатність слугувати зразком достойного вивчення й наслідування арабської мови) підтверджується або тим, що воно запозичене з Корану, або ланцюжком передатчиків (існад), який стверджує факт дійсної віднесеності даного висловлювання і його належності Пророкові. При цьому істотна відміна від правознавства у використанні методу існада полягає в тому, що в даному випадку він вже функціонує не стільки як метод підтвердження релігійно - правовоі істини, а швидше як своєрідний критерій формування мовної норми.

Після Корану і сунни Пророка на шкалі цінності (вірності, достеменності) мовного матеріалу Ібн Фарис розміщує живий узус - мовлення арабів. Цей матеріал, що посідає друге після священних текстів місце, Ібн Фарис - за повною аналогією з фікгом - називає сунною (проте на відміну від сунни Пророка він використовує іншу форму цього ж слова - сунан ал-араб ).

Спостерігається, у такий спосіб, певний ізоморфізм між мовою опису (методом аналіза тексту) в правознавстві й мовознавстві. Більш детальне дослідження на цю тему могло б продемонструвати ще тісніший взаємозв'язок. Обидві науки розвинулись в межах єдиної парадигми, де методичні настанови, що формувались в одній з дисциплін, не могли не проектуватись на інші - в тому числі і прикладні.

Мову в концепції Ібн Фариса розглянуто передусім як засіб, що зв'язує ланцюжок: істина (священий текст) знання наука людина її життя воєдино. Тому немає кращого терміну для мовознавства, що мав би початком подібні цільові настанови, за фікг ал-луга. Застосовуючи вперше цей термін, Ібн Фарис мав метою не просто підкреслити зовнішній взаємозв'язок методів фікгу як мусульманского права з арабським мовознавством, а швидше відзначав певну значно більше глибинну спільість між ними, що будується на тій ролі, що її вони відіграють у розумінні істини божественого одкровення.

Обидва фікги мають у такій інтерпретації ніби єдиний предмет - текст божественого одкровіння - і досліджують дві окремі сторони цього предмету - фікг-правознавство цікавиться саме змістом божественого імператива, зверненого до людини, фікг ал-луга - мовою цього імперативу, що розуміється конкретніше як арабська мова, яка вже сама по собі є богоодкровенною, передвстановленою, усталеною, що і підкреслює Ібн Фарис на самому початку свого трактату (перший після передмови розділ), розглядаючи арабську мову як Аллахове дання.

3.2 Основні школи арабської граматики в контексті наукової концепції Ібн Фариса

Загальне русло арабської філологічної думки сформувалось під впливом цілого покоління талановитих філологів - збирачів і дослідників арабської мови, що утворили три конкуруючі школи арабської граматики - Басрійську, Куфійську, Багдадську, - і основним результатом діяльності яких стало створення нормативної арабської граматики. Наш автор на період розквіту власної творчості цілком потрапляє до цього академічного філологічного континнуму і, разом з тим, співставляючи концепції шкіл і віддаючи належне кожній з них, зберігає незалежність авторських поглядів.

3.3 Характеристика наукового методу Ахмада Ібн Фариса на підставі аналізу його трактату “Ас-Сахібі”

Науковому стилеві Ахмада Ібн Фариса на підставі текстологічного аналізу трактату "ас-Сахібі фі фікг ал-луга" властиві наступні риси:

співставляючи концепції куфійської і басрійської шкіл, Ібн Фарис надавав перевагу методиці першої з них;

він не наслідував фанатично жодного мазхабу як у фікгу, так і в лінгвістиці ;

науковий стиль Ібн Фариса відрізняється стислістю, точністю і доступністю для розуміння при витлумаченні досліджуваних питань;

4) автор дослідження є укладачем нових термінів у галузі фікг ал-луга;

5) для його наукового методу характерне широке застосування синонімів;

6) авторові властивий аналітичний підхід у розгляді наукових проблем: сформульовано проблему, запропоновано її аналіз із врахуванням альтернативних, часто діаметрально протилежних, думок, після постанови питань автор віднаходить відповіді, супроводжувані доказами і висловлює власний погляд на розв'зання поставленого питання;

7) Ібн Фарис не належить до прихильників і співчуваючих течії шуубійа, він весь час підкреслює високу значущість арабської мови, унікальність арабської цивілізації, заперечуючи при цьому вплив на неї світської філософської доктрини;

8) відстоюючи “чистоту” арабської мови, автор виступає і проти іншомовних лексичних запозичень, проти спотворення мови Корану;

9) саме Ібн Фарисові властиве використання хадисів ан-Набаві в сфері мовознавства;

10) Ібн Фариса характеризує однозначність і точність у застосуванні і використанні понять і термінів;

його заслугою є новаторський підхід до проблем граматики, лексикографії, літературознавства.

Відтак, встановлено, що метою написання досліджуваного трактату, так само як і пропонованого дисертаційного дослідження, став розвиток мовознавчої концепції на підставі взаємопов'язаності понять фікг ал-луга і фікг ал-ісламі, які перебувають між собою у відносинах корелятивної опозиції.

Висновки дисертаційного дослідження створюють підстави для переконання, що досліджувана проблематика являє собою фрагмент розгалуженого семантичного поля, що охоплює цілий ряд культурно-релігійних концептів. Оскільки основу філології, як власне і фікг ал-луга, складає аналітичне вивчення тексту як пам'ятника літератури, мови і культури певного народу, філологія таким чином через посередництво мови є оберненою до культури певного народу, ставлячи проблеми походження мови - як виникла мова і у який спосіб, яким чином дійшла до нас, - і також значення слів і виразів, ідіом, вивчає мову у прозаїчних і поетичних текстах з точки зору граматики, засоби мовленевої виразності і стилістичні прийоми в межах риторики й поетики. Однак у арабській традиції філологічній інтерпретації й коментуванню тексту відповідають й інші області знання, що їх ніколи безпосередньо не розглядали як науки про мову,- ілм ат-тафсір, ілм ал-кіра'ат, ілм ал-хадис,- науки про витлумачення, читання Корану і хадисознавство - вивчення сунни як корпусу текстів висловлювань Пророка з питань релігійного культу, юридичної практики і повсякденного життя мусульманської спільноти, які дійшли переданими з найближчого оточення Пророка. Оскільки ці дисципліни і склали основу ісламської культури, існують підстави стверджувати, що ісламська наука є з самого початку філологічною.

Висновки

1.Філологічні погляди арабо-мусульманського дослідника теолога, філософа, мовознавця - граматиста, юриста, факіха, поета й літератора ал-Казвіні ар-Разі Абу ал-Хусейна Ахмада б. Фариса б. Закарія б. Мухаммада б. Хабіба, відомого як Ібн Фарис, розглядаються дослідженням в контексті багатовічної арабської граматичної традиції, що відіграла вирішальну роль у процесі формування сучасної арабської літературної мови і яку було покладено в основу прийнятих на даний момент в арабському світі норм і методів її опису і викладання.

2. Фікг ал-луга, спираючись на мову божественого одкровіння, являє собою науку про правильне розуміння мови і разом з тим науку про "правильну" мову, завдяки чому арабське мовознавство цілком закономірно набуває щобільше прескриптивного характеру.

3. Детальний текстологічний аналіз трактату Ібн Фариса на основі співставлення ісламського фікгу и фікг ал-луга дозволяє висунути тезу про типологичічну спорідненість і єдність цих двох взаємопов'язаних систем; спостержено певний ізоморфізм між мовою опису у правознавстві і мовознавстві.

4.Спосіб формулювання автором власної концепції підготовлений розгалуженою лінгвістичною традицією трьох основних шкіл арабського мовознавства - куфійської, басрійської та багдадської - які, в свою чергу, мають витоком кількасотрічну історію розвитку арабської гуманістичної думки.

5. Досліджувана проблематика являє собою фрагмент розгалуженого семантичного поля, що охоплює цілий ряд культурно-релігійних концептів. Оскільки в арабській традиції філологічній інтерпретації й коментарію тексту відповідають не лише означені, але й інші області знання, що їх ніколи не розглядали як науки про мову, а проте вони тим не менше складають основу ісламської культури, відтак, можна говорити про первинну філологічність ісламської науки.

Основні положення дисертації викладено у наступних публікаціях

Хассунех М. Мусульманський фікг та його вплив на життя мусульман // Сходознавство.-1998.- №2.- Стр. 39-48.

Хассунех М., Алмакаєва Г. Влияние арабских грамматических школ на методику Ахмада Ибн Фариса //Сходознавство.-1998.-№3-4.-С.85-97.

Хассунех М., Богомолов О. Об истоках формирования категориального аппарата арабской грамматической традиции (контекстуальный анализ понятия fiqh al-lughah) //Сходознавство.-1998.-№3-4.-С.71-84.

Хассунех М. М. Лингвистическая концепция арабо-мусульманского филолога 10 века Ахмада Ибн Фариса на материале его трактата "Фикх ал-луга ва сунан ал-араб фи каламиха".- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 -- Языки зарубежных народов Азии, Африки, аборигенов Америки и Австралии. - Институт востоковедения им. А. Крымского НАН Украины.- Киев, 1998.

Диссертационная работа посвящена исследованию трактата "Фикх ал-луга ва сунан ал-араб фи каламиха" арабо-мусульманского филолога 10 столетия Ахмада Ибн Фариса и сопоставлению категориального аппарата исламского правоведения и арабского языкознания на основе концепции арабской грамматической традиции. Анализ произведения свидетельствует о типологическом изоморфизме языка описания в исламском и языковедческом фикхах. Способ формулирования автором собственной концепции основывается на достижениях многовековой истории арабского языкознания, представленного его основными школами - куфийской, басрийской и багдадской - и понимании основ арабо-мусульманской культуры как целостного комплекса. Фикг ал-луга, согласно этим концепциям, опираясь на язык божественного откровения, представляет собой науку о правильном понимании языка и вместе с тем науку о “правильном языке”, вследствие чего арабское языкознание вполне закономерно приобретает все более прескриптивный характер. Исследуемая проблематика представляет собой фрагмент разветвленного семантического поля, который охватывает целый ряд культурно-религиозных концептов. Поскольку в арабской традиции филологической интерпретации и комментирования текста соответствуют не только данные, но и иные области знания, которые никогда не становились предметом исследования науки о языке, и тем не менее они составляют основу исламской культуры, можно предположить, что исламская наука изначально филологична. Поэтому диссертация может рассматриваться в качестве своего рода кросс-культурного введения в круг идей и методов традиционного арабского языкознания (арабской грамматической традиции) на основе погружения в глубинные исламские корни этой отрасли знания. Утверждения о взаимосвязи арабского языкознания и ислама звучат давно, однако до сих пор эта проблема еще не была подвергнута исчерпывающему научному анализу. Между тем, в отрыве от подобной глубинной культурологической перспективы невозможно по-настоящему разобраться в проблематике и методах средневекового и наследующего его современного национального арабского языкознания.

Ключевые слова: арабская грамматическая традиция, фикх (фикх ал-ислами, мусульманский фикх), усул ал-фикх (основы и методика фикха), фикх ал-луга (языкознание), илм ал-луга (лингвистика), сунан ал-араб (обычаи арабов), ас-сама' (восприятие на слух), иджма'(единодушное мнение), кийас(суждение по аналогии).

Хассунех М.М. Лінгвістична концепція арабо-мусульманського філолога 10 століття Ахмада Ібн Фариса на матеріалі його трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга".- Рукопис (російською мовою).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.13 -- Мови зарубіжних народів Азії і Африки, аборигенів Америки та Австралії. - Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України.- Київ, 1998.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга" арабо-мусульманського філолога 10 століття Ахмада Ібн Фариса і співставленню категоріального апарату ісламського правознавства і арабського мовознавства на підставі концепції арабської граматичної традиції. Аналіз твору свідчить про типологичічний ізоморфізм мови опису в ісламському і мовознавчому фікхах. Спосіб формулювання автором власної концепції підготовлений досягненнями вікової історії арабського мовознавства, представленого його основними школами, і розумінні основ арабо-мусульманської культури як цілісного комплексу.

Дисертацію може бути розглянуто як свого роду крос-культурний вступ до певного кола ідей і методів традиційного арабського мовознавства (арабської граматичної традиції) завдяки зверненню до глибинних ісламських коренів цієї галузі знання. Віддавна побутують твердження щодо взаємозв'язку арабського мовознавства й ісламу, проте насьогодні заналізована в дослідженні проблема вичерпного наукового аналізу іще не дістала. Разом з тим, справжнє розуміння проблематики і методів середньовічного і сучасного національного арабського мовознавства, що наслідує класичну традицію, у відриві від подібної глибинної культурологічної перспективи не є можливим.

Ключові слова: арабська граматична традиція, фікг (фікг ал-ісламі, мусульманський фікг), усул ал-фікг (основи і методика фікгу), фікг ал-луга (мовознавство), ілм ал-луга (лінгвістика),сунан ал-араб (звичаї арабів), ас-сама' (сприйняття на слух), іджма'(одностайна думка), кийас(судження за аналогією).

Hassuneh М. М. The linguistic concept of 10th century Arab Moslem philologist Ahmad Ibn Faris based on the material of his treatise "Fiqh al-lughah wa sunan al-arab fi kalamiha".- Manuscript (in Russian).

A thesis presented for Candidate of Philology degree under the Specialization 10.02.13 -- “Languages of foreign countries of Asia, Africa, aborigines of America and Australia”. - А. Kryms'ky Institute of Oriental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine.- Kiev, 1998.

The Candidate thesis comprises a study of a treatise by the 10th century Arab Moslem philologist Ahmad Ibn Faris known under the title "Fiqh al-lughah wa sunan al-arab fi kalamiha" based on a collation of categorial apparatus of the Moslem law (fiqh) and classical Arabic gramarian tradition. The analysis of the treatise proves a typological isomorphism in the language of description as applied in Islamic law and traditional Arabic grammar (i.e. in two fiqh's - al-fiqh al-islami and fiqh al-lughah). The research method applied by the author is rooted deep in the long history of Arab linguistic tradition as represented by its main schools as well as on the foundations of Arab and Islamic culture.

The thesis is meant as a cross-cultural introduction to the key ideas and methods of traditional Arabic grammar through going down deeper to the Islamic roots of this branch of knowledge. The idea is not really new for the European scholars, however, it has hardly been yet sufficiently demonstrated. The author has managed to prove that a large portion, if not all the ideas, methods and terms used by traditional Arab grammarians have an Islamic prospective. Without such cultural prospective one will hardly be able to really understand a large number of issues let alone the methods of language discription, as applied by the ancient Arab grammarians, that continue to be extensively used by modern Arab scholars.

Keywords: Arabic grammarian tradition, fiqh (al-fiqh al-islami, Islamic fiqh), usul al-fiqh (foundations or methodology of fiqh ), fiqh al-lughah (linguistics), ilm al-lughah (linguistics), sunan al-arab (customs of Arabs), as-sama' (oral tradition), ijma' (unanimous opinion), qiyas (judgment by analogy) .

Размещено на Allbest.ru