Ключові слова у мовній картині світу Михайла Коцюбинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА IМ. О.О. ПОТЕБНI

УДК 801.3:883 Коцюбинський

Ключові слова у мовній картині світу Михайла Коцюбинського

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Форманова Світлана Вікторівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті на кафедрі іноземних мов

Захист відбудеться “29“ вересня 1999 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Інституті мовознавства iм. О.О.Потебнi НАН України (252001, Київ, вул. Грушевського,4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Iнституту мовознавства iм. О.О. Потебнi НАН України (252001, Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “ 27 “ серпня 1999 р.

Учений секретар спеціалізованої ради доктор філологічних наук, професор Н. Г. Озерова

слово художній коцюбинський

Анотацiя

Форманова С.В. Ключові слова у мовній картині світу Михайла Коцюбинського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням функціонування ключових слів у мовній картині світу М.Коцюбинського. В дисертації розроблено новий напрямок у аналізі ключових слів та їх класифікації.

В дисертації розглядається поняття “картини світу” та “мовної картини світу письменника”.

Дисертація містить дослідження семантики ключових слів у мовній картині світу М.Коцюбинського, порівняння перекладів художніх текстів письменника українською, російською та німецькою мовами.

Здійснено контекстуальний аналіз, елементи компонентного та статистичного методу.

Основні результати дослідження знайшли практичне впровадження в учбовий процес при вивченні творів М.Коцюбинського.

Ключові слова: ключові слова, статистичний метод, компонентний метод, заголовки як ключові слова , ключові слова як наскрізні компоненти, ключові слова як опорні лексеми, мовна картина світу письменника, контекстуальний аналіз.

Annotation

Phormanova S.V. The key-words in the world language's system in the texts of Mikhailo Kotsubinsky. -Manuscript.

The thesis is for a candidate degree in philology by speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. Institute of Language by O.O. Potebnja National Academy of science of Ukraine, Kyiv, 1999.

The thesis is dedicated to functioning of key-words in the world language system in the text of M.Kotsubinsky. There is the new direction in the thesis. New research of the key - words and their classification, investigation has been made.

The notions the world language system and the author's language system have been analyzed in the in the thesis.

The thesis contains research of the semantics of the key - words in the world language system in the texts of M. Kotsubinsky and the comparison of the translation of the texts of the author in Ukrainian - Russian and Germain languages.

Contextual analysis, component and distributive methods of the key - words have been made.

The results of the work have been used in the educational process when studying the texts of M.Kotsubinsky.

Key - words: key - words, distributive method, component method, titles as the key - words, the key - words as the base components, the key - words as the base lexical words, the world language system, contextual analysis.

Аннотация

Форманова С. В. Ключевые слова в языковой картине мира Михайла Коцюбинского. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язык. - Институт языкознания им. О.О.Потебни Национальной Академии Наук Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена роли ключевых слов в языковой картине мира М.Коцюбинского, которые в художественном тексте выступают концептами мировоззрения писателя. Методом контекстуального, компонентного и дистрибутивного анализа показаны иерархические и ассоциативно-смысловые связи между лексемами в структуре единого целого. Анализ КС позволяет рассмотреть “смысловой каркас” семантической структуры языковой картины мира писателя (исследовано 43 произведения).

В диссертации рассматривается функционирование ключевых слов в языковой картине мира М.Коцюбинского. Автор предлагает определение понятия “ключевое слово”. Это розряд высокочастотной автосемантической лексики художественного произведения, которое составляет его семантическое ядро (на лексическом уровне) и выступает как вектор интерпретации художественного произведения. Определены критерии отбора КС в ХТ: а) многозначность; б) аллегория; в) символ; г) контекстуальная обусловленность; д) информативность; е) частотность.

Автор исследует семантику ключевых слов, сравнивает переводы повести М.Коцюбинского “Тени забытых предков” на русском и немецком языках с позиции художественной ценности ключевых слов как эстетического кредо писателя.

Языковая картина мира писателя раскрывает текстовую модель, которая репрезентирует индивидуальный образ мира автора. Следовательно, художественный текст отражает константы мировоззрения писателя, его ценностные ориентации. Идеомодели, созданные писателем, адекватны его внутреннему миру. Читатель прежде всего обращает внимание на то, какая лексика используется автором, и сразу же выделяет непривычную для восприятия.

В диссертации проанализированы существующие схемы классификации понятий идеографических словарей (Р.Халлиг и В.фон Вартбург, Х.Касарес, М.П.Роже, Г.Н.Матер, Ж.П.Соколовская) и создана схема понятий, которая наиболее полно раскрывает языковую картину мира писателя. Схема содержит три категории, которые объединяют “природную картину мира”: “Вселенная”, “Человек”, “Абстрактные понятия”. Упорядочивание понятий в схеме происходит в четко определенном логическом порядке с учетом простого природного подхода к данной проблеме, где есть противопоставления индивидуума и объективного окружающего мира, которые базируются на взаимокорреляции.

Анализ языкового материала произведений писателя показал, что прежде всего КС текста становятся заголовки. Заголовок - это КС, которое выполняет содержательную функцию произведения, в котором содержится поисковый образ какой-либо информации. Он указывает на информационное содержание текста, играет сигнальную роль.

Автор исследует ключевые слова как сквозные компоненты всего творчества писателя. К ним относятся: огонь, горе, доброта, долг, дорога, мысль, душа, печаль, земля, коза, ложь, море, небо, глаза, правда, работа, руки, свет, сердце, слово, солнце, грусть, хата, туча, волна. Употребляясь в различных художественно-образных контекстах, КС сквозного характера играют определяющую роль в организации структурно-семантического единства произведений писателя, формируют в соединении с другими образными элементами глубинный подтекст.

Проанализировав произведения М.Коцюбинского, мы пришли к выводу, что писатель употребляет лексические единицы, которые встречаются в отдельном произведении. В диссертационном исследовании они названы КС как опорный элемент отдельного произведения. Это розряд автосемантической высокочастотной лексики, который выступает в роли опоры и расширяет коннотативную весомость повествования. КС как опорными элементами отдельного произведения писателя являются: сон, усталость, агава, трембита, смерека, тени, одиночество, смех, лодка (баркас), фередже, филоксера, мираж, молоко, гяуры, софта, православные. В композиционном развертывании повествования они служат основой для многоступенчатой, разнообразной и многоаспектной интенсификации образов.

Сутью КС является то, что в семантической структуре большинства из них в рамках ассоциативно-смыслового поля четко улавливается наслаивание индивидуально-авторского смысла на объективно-языковые, конкретно-бытовые значения. В результате они приобретают объемное художественно-образное подтекстовое значение, становятся семантически многогранными, в значительной степени символичными. Большинство из них, характеризуясь смысловой обобщенностю, обозначаются социальной намагниченностью в рамках сквозных идейно-тематических линий. Внутренняя индивидуально-авторская форма КС обуславливается системно-образными отношениями не только в художественно-смысловой структуре конкретного произведения, но и во всем творчестве. Таким образом, они становятся существенными элементами текстов М.Коцюбинского.

В умовах незалежності України поглибився інтерес не лише до штучно вилучених із мовно-літературного процесу письменників, а й до знаних, “хрестоматійних”, творчість яких у наш час можна досліджувати глибше, вільніше, без ідеологічного тиску, під кутом їх світобачення та естетичного кредо. Значною мірою світоглядні позиції, національна специфіка творчості письменника розкриваються через мову його творів.

Великий інтерес у цьому плані становить творчість Михайла Коцюбинського - одного з корифеїв української класичної літератури, видатного художника українського слова, тонкого стиліста.

Доцільним, зокрема, видається нам аналіз мови творів М. Коцюбинського через ключові слова (далі - КС), які у художньому творі виступають концептами світоглядних позицій письменника, його мовної картини світу, перебувають на перетині основних смислових ліній твору і концентрують у собі естетичні значення слів.

У сучасному українському мовознавстві створено школу лінгвістичного аналізу художнього тексту (далі - ХТ). Це праці С.Я.Єрмоленко, Л.О.Пустовіт, Н.М.Сологуб, Л.О.Ставицької, Ю.С.Лазебника, А.К.Мойсієнка та ін. Але ще мало досліджень, присвячених ідіостилю українських письменників. У цьому плані варто назвати монографії Н.М.Сологуб “Мовний світ Олеся Гончара (мовний аспект)” (1991), Н.В.Слухай-Молотаєвої “Художній образ у дзеркалі міфу етносу: М.Лермонтов, Т.Шевченко” (1996), Т.О.Мейзерської “Проблеми індивідуальної міфології (Т.Шевченко - Л.Українка)” (1997), А.К.Мойсієнка “Слово в аперцепційній системі поетичного тексту: декодування Шевченкового вірша” (1997).

Мало також досліджень, присвячених аналізу мови творів класика української літератури Михайла Коцюбинського. Можна назвати такі: В.П.Дроздовський “Стилистика индивидуально-художественной речи (на материале произведений М.М.Коцюбинского и других украинских писателей конца ХІХ - первой половины ХХ вв.)”, Автореф. дис. … докт. филол. наук (1984); Ю.Б.Кузнецов “Поетика прози Михайла Коцюбинського” (1989); Ю.Б.Кузнецов, П.І.Орлик “Слідами феї Моргани: Вивчення творчості М.М.Коцюбинського в школі” (1990).

Актуальність дослідження зумовлена важливістю вивчення домінантних одиниць художнього тексту, які виявляють індивідуальний стиль письменника. Такими домінантними одиницями є ключові слова, які дають можливість через мову глибше осмислити творчу особистість М.Коцюбинського, його естетичне кредо.

З погляду теорії аналізу художнього тексту наше дослідження сприятиме виявленню закономірностей художнього перетворення слова і водночас виявленню індивідуально-авторської мовної специфіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Вивчення української мови та літератури в неспеціальних вузах не обмежується засвоєнням лише тематики та основного лексичного складу художніх творів. Важливу роль при вивченні мови відіграє знайомство із оригінальними текстами, які репрезентують найкращі зразки української поезії та прози. Прекрасним матеріалом для таких зразків є твори М.Коцюбинського. Вони входять до програм з української мови та літератури як середніх, так і вищих навчальних закладів. М.Коцюбинський належить до числа тих письменників, які розширили тематичні обрії української літератури і цим інтелектуалізували українську мову, яку часто зводили до мужицької. Виокремлені та досліджені нами КС у мовній картині світу письменника сприятимуть глибшому прочитанню його творів, формуванню відчуття краси слова.

Метою дисертаційної роботи є вичленування ключових слів у мовній картині світу М.Коцюбинського, виявлення тенденцій формування мовної картини світу письменника, аналіз КС як наскрізних, ідейно-художньо навантажених компонентів усієї творчості митця, чи окремого твору письменника, як центрів лексико-семантичних полів у творі; аналіз перекладів на інші мови деяких творів М.Коцюбинського з метою виявлення специфіки художньої функції КС та їх передачі іншою мовою.

Мовна картина світу письменника відповідно до його ідейно-художньої позиції конденсується у цілісну систему, яку створюють мовні засоби, використані автором. Для виявлення цих засобів було досліджено КС, які допомагають зрозуміти образну та мовну картину світу М.Коцюбинського у відображенні його філософських, художніх та світоглядних поглядів.

Для досягнення цієї мети сформульовано такі завдання:

Систематизувати й узагальнити філологічні дослідження про роль і функції ключових слів у художніх творах.

Визначити критерії відбору КС, охарактеризувати методику аналізу КС у художньому тексті.

Виявити художню функцію ключових слів у мовній картині світу М.Коцюбинського і частково - в перекладах його творів. Співвіднести картину світу українців і мовну картину світу М.Коцюбинського.

Основний метод дослідження - метод контекстуального аналізу, який дав можливість виявити змістові та естетичні функції ключових слів у художньому тексті; специфіку мови письменника. Для визначення семантики КС застосовано елементи компонентного аналізу слова, для аналізу мови перекладів - зіставного. Використано частково статистичний метод.

Джерелом дослідження послугувало академічне видання творів М.Коцюбинського у 7-ми т.т. До розгляду залучено матеріали лексикографічних джерел, зокрема таких: СУМ (Словник української мови у 11-ти т.т.); Українські символи // За ред. М.П.Дмитренка (1994); Iдіографічні словники //За ред. М.П. Роже (Лондон, 1852), П. Робертсона (1859), Х. Касареса (1941), Р. Халліга та В. фон Вартбурга (Ю.Н. Караулов, 1976).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

Вперше в україністиці досліджено творчість М.Коцюбинського під кутом ключових слів, тобто під кутом концентрації світобачення письменника, його естетичного кредо в ключових словах.

Запропоновано своє визначення поняття ключове слово.

Здійснено класифікацію та характеристику ключових слів у мові творів М.Коцюбинського.

Теоретичне значення роботи полягає в збагаченні підходів до вивчення художнього тексту, його особливостей. Результати аналізу доповнюють і розширюють знання про відображення світоглядних позицій автора, його естетичного кредо через функції ключових слів у мовній картині світу письменника. Дисертація є певним внеском у теорію художнього тексту.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час читання спецкурсів із стилістики художнього мовлення, на практичних заняттях з інтерпретації художнього тексту, при написанні курсових та дипломних робіт, присвячених анализу індивідуально-художнього стилю письменника у вузі, при вивченні творчості письменника в середній та вищій школі. Запропонована методика аналізу ключових слів дозволить уявити мовну картину світу письменника, буде корисною при укладанні словника мови письменника.

Апробація результатів дисертації

Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української мови та літератури Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського, аспірантських зборах того ж університету. Про основні напрями дисертації доповідалося на таких підсумкових наукових конференціях Південноукраїнського державного педагогічного університету: “Шляхи посилення ефективності практичного курсу української мови та виховання читацької майстерності” (Одеса, 1992), “Класична педагогіка й філологія у світі сучасних завдань шкільної і вузівської словесності” (Одеса, 1993), “Роль філологічної спадщини О.О.Потебні в гуманізації і гуманітаризації педагогічної і філологічної освіти” (Одеса - Ізмаїл - Білгород-Дністровський, 1994), на міжнародній науковій конференції в Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія” “Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні” (Київ, 1998), на другій науково-практичній конференції молодих науковців “Національні та етносоціальні процеси в Україні (Чернівці, 1997), на 5-ій міжнародній конференції “Функціональна лінгвістика: мова у сучасному суспільстві” (Сімферополь - Ялта, 1998), на міжнародній конференції “Нові технології у навчальному процесі, теоретичній та клінічній медицині” (Одеса, 1998), на VII мiжнароднiй конференцiї “Язык и культура” (Киев, 1998), на міжнародній конференції “Культура народов Причерноморья” (Симферополь, 1999). За темою дисертації опубліковано 5 статей загальним обсягом 1.5 друкованих аркушів.

Структура роботи.

Дисертація складається зі Вступу, 3-х Розділів, Висновків, Списку використаних джерел (247 позицій), Словника ключових слів М.Коцюбинського. Загальний обсяг роботи - 169 стор.

1. Зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність і новизну дисертаційної роботи, теоретичну і практичну цінність, методи дослідження. Зроблено огляд наукових праць, що стосуються питань ключових слів у художньому тексті та дослідження мови творів М.Коцюбинського у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці.

У Розділі І “Ключові слова в образній структурі художнього тексту” витлумачено термін “ключове слово”, визначено критерії виділення КС, показано місце КС у художньому тексті.

Термін “ключові слова” в науковій філологічній літературі використовують давно. Найчастіше його вживають без визначення, як щось само по собі зрозуміле. Для позначення цього поняття використують також інші назви: лейтмотивні слова (В.Г.Адмоні і Г.І.Сільман, С.Г.Бочаров, Н.А.Кожевникова), слова-скріпи (М.К.Гей), слова-символи (М.М.Гіршман, Д.В.Малявін, Н.М.Сологуб), ключі-коментарії (Л.П.Гросман), ключові слова (Л.В.3убова, Д.В.Малявін, Р.О.Будагов, В.А.Кухаренко), наскрізне слово (Н.А.Кожевникова), концептуальні слова (В.В.Петровський), тематичні слова (Д.В.Малявін), опорні ключові метафоричні словоформи (Т.П.Матвєєва). Іноді значення перелічених термінів далеко не тотожні у розумінні того чи іншого автора, але вони можуть мати спільні зони.

Майже в усіх названих визначеннях КС, що стосуються аналізу та сприйнятя художнього тексту, йдеться про контекстуальне прирощення смислу, про виникнення естетичного значення в КС у порівнянні із звичайним словом, про суб'єктивну модальність, підкреслюється зв'язок КС із специфікою індивідуального стилю письменника.

У визначенні поняття “ключове слово” в художньому тексті нам імпонує думка З.Л.Петрової: “Внутрішня форма терміну ключове слово вказує на функцію: ключ - це те, що служить для розгадки, розуміння чого-небудь. Специфіка ключового слова не власне в його семантиці, а в ієрархічному положенні щодо решти елементів системи”. Отже, щоб стати ключовим, “слово повинно перебувати на перетині смислових сфер основних наскрізних мотивів твору і входити в максимальну кількість функціонально-смислових та тематичних груп слів” (С.- Петербург, 1995).

Нами сформульовано робоче визначення поняття “ключове слово”: “Ключові слова - це розряд високочастотної автосемантичної лексики художнього тексту, яка становить його автосемантичне ядро (на лексичному рівні) і виступає як вектор інтерпретацiї художнього тексту”. Ми визначили також критерії відбору ключових слів у художньому тексті. Це - багатозначність; алегоричність; символічність; контекстуальна обумовленість; інформативність; частотність.

Прокоментуємо ці критерії:

Багатозначність КС. Ключовим слово стає лише у творчості певного письменника. До набуття статусу ключового - це одиниця словника, часто багатозначна. Компонентний аналіз, який ми застосовуємо у своєму дослідженні, дає можливість із цих декількох значень виділити те, на основі якого виникає ключове слово у художньому тексті. Але при цьому й останні значення, а також авторські прирощення (“множинність смислів”) живуть у слові, оскільки в ХТ слово не функціонує ізольовано, а позначене “відсвітами” інших його одиниць.

Алегоричність. Вона полягає у вираженні “окремого поняття або ідеї через конкретний образ”. При цьому відбувається їх взаємне ототожнення.

Символічність. Близька до алегоричності символічність. На думку більшості дослідників художнього тексту (Р.Барт, В.В.Виноградов, Н.М.Сологуб та ін.) символічністю позначені всі естетичні значення слова, але в КС символічність виявляється особливо прозоро. За О.Ф.Лосєвим, символ - це образ, взятий в аспекті своєї знаковості. Існування другого плану, який визначається з усього контексту, - обов'язкова умова символу. Символічне слово завжди має другий план і навантажене додатковими, індивідуально-авторськими асоціаціями означуваного і означаючого.

Деяки дослідники (З.Л.Петрова) не вважають символічність ознакою ключового слова, оскільки символ не обов'язково передбачає частотність вживання. Ми дотримуємося думки, що у художньому тексті всі засоби образної системи позначені символічністю.

Контекстуальна обумовленість. Ключові слова не мисляться поза контекстом. Він дає можливість поглибити й уточнити смислові ситуації, ідентифікувати алюзії, що зустрічаються в тексті, визначити основні лейтмотиви тексту, що відбивають ідейно-художні спрямування автора. КС виступають у художньому тексті центрами образної системи, вони “притягують” до себе інші слова образної системи, створюють лексико-семантичні поля і стають їх центрами.

Інформативність. КС - це вагомий носій художньої інформації. КС концентрують у собі авторські смисли, естетичні значення. Завдання дослідника ХТ - розкодувати цю художню інформацію, поставити її у зв'язок із ідейно-художніми засадами твору, показати взаємодію загально-мовних та індивідуально-авторських значень у КС.

Частотність. Більшість дослідників художнього тексту вважають частотність одним із важливих критеріїв виділення КС. Як характерну ознаку ключового слова частотність виділено, зокрема, в “Лингвистическом энциклопедическом словаре”, пор.: КС - “слова з відносно підвищеною частотністю в певного автора”.

В образній системі художнього тексту КС утворюють асоціативно-смислові рядки (“лексико-семантичні поля”, або “образні парадигми”). Наприклад, КС “земля - небо - вогонь - вода” можуть бути представлені такими своєрідними парадигмами:

Суттєвою ознакою КС є те, що в семантичній структурі більшості з них у межах асоціативно-смислового поля чітко спостерігається нашарування індивідуально-авторського смислу на об'єктивно-мовні, конкретно-побутові значення. В результаті вони набувають об'ємного художньо-образного підтекстового значення, стають семантично багатомірними, значною мірою символічними. Більшість з них, характеризуючись смисловою узагальненістю, відзначається соціальною намагніченістю в межах наскрізних ідейно-тематичних ліній. Внутрішня індивідуально-авторська форма КС нерідко обумовлюється системно-образними відношеннями не лише в художньо-смисловій структурі конкретного твору, а й в усій творчості. В результаті вони стають суттєвими елементами текстів М.Коцюбинського.

З метою підкреслення важливості КС в образній системі твору, до аналізу підключено переклади деяких творів М.Коцюбинського іншими мовами.

Для того, щоб відтворити в перекладах особливо вагоме, в мовній структурі художнього тексту треба знайти КС, які є епіцентрами твору. Це допоможе збагатити переклад особливим змістом, смисловим і емоційним значенням. Втратити КС, не зрозуміти або якось переробити - значить загубити той своєрідний колорит, мовний аромат почерку майстра.

Вагомим перекладом є переклад повісті “Тіні забутих предків”. У повісті втілено значну кількість КС (кози, тіні, трембіта, сум, смереки, хмари, душа та ін.). Це образи-концепти. Нами порівняно оригінал повісті з перекладом М.Ушакова російською мовою та з перекладом С.Г.Кузьминої й О.О.Кузьмина німецькою мовою з погляду функціонування ключових слів. Обидва переклади зроблено адекватно тексту оригіналу (далі - ТО). В обох перекладах збережено семантику ТО, асоціативно-смислові зв'язки й відтінки КС, які виділені автором ТО, перекладачі приділили багато уваги національній специфіці тексту перекладу (далі - ТП). КС відіграють у повісті значну роль й містять у собі велике художньо-смислове навантаження. Переклад М.Ушакова вдалий. Це дає змогу російським читачам познайомитися з перлиною української національної культури. Переклад С.Г.Кузьминої та О.О.Кузьмина також зберігає всю образотворчу палітру висловлювання, перекладачі повністю домоглися збереження асоціативно-смислових зв'язків, інакомовності, багатозначності, контекстуальної обумовленості та конотативності. Це дає можливість говорити про те, що перекладачі знайшли і зберегли запрограмовані автором КС.

Розділ ІІ “Методика аналізу ключових слів у художньому тексті”

Аналіз наукової літератури свідчить, що досі існують значні труднощі щодо визначення ключових слів як основної структурної одиниці художнього тексту. До цього часу ні у вітчизняній, ні у зарубіжній науці не існує загальноприйнятої або достатньо широко апробованої методики аналізу КС у ХТ як з семантичного й структурно-типологічного, так і з функціонального погляду. Ця методика реалізується у застосуванні певних методів дослідження щодо конкретних КС.

Метод контекстуального аналізу дозволив виявити змістові й естетичні функції ключових слів у художньому тексті і своєрідність мовлення М.Коцюбинського.

Кількісний (або статистичний) метод дозволив виявити розходження між частотністю та ієрархічною значимістю КС від одного тексту до іншого, від однієї частини художнього тексту до іншої. Необхідність використання статистичних методів викликана потребою оцінити точність одержаних лінгвістичних висновків.

Для визначення ключових слів у мовній картині світу М.Коцюбинського було застосовано також компонентний аналіз. Це дозволяє, по-перше, встановити семантичний потенціал слів у певний період їхнього розвитку; по-друге, виявити стійкі та недостатньо стійкі смислові елементи у значеннях. Це дає також можливість достатньо чітко встановити семантичні мережі слів на тому чи іншому етапі їх смислового розвитку й виявити певні тенденції у розвитку їхніх лексичних значень. По-третє, найбільш точно означити семантичний інваріант - загальну ознаку, яка властива смисловій структурі слів, а також виділити ті значення в усій смисловій структурі, які послужили основою естетичних значень КС.

Методу компонентного аналізу у лексиці присвячено багато робіт, як у нашій лінгвістиці, так і в зарубіжній (О.Н.Селіверстова, А.М.Кузнецов, К.П.Смоліна, Н.Г.Долгіх, Ю.Д.Апресян, Н.Ю.Шведова, Ж.П.Соколовська, Ю.Н.Караулов, А.А.Уфімцева, Д.Н.Шмельов, О.М.Рудяков та ін.). Існує декілька методів виділення семантичних компонентів у лексичному значенні та іх перевірки. Семантичні компоненти слова виявляються: 1) за методом експерименту; 2) за методом компонентного аналізу; 3) за допомогою словникових дефініцій; 4) за методом дистрибутивного аналізу. Ефективність того чи іншого методу оцінюється по-різному. На наш погляд, одним з важливих засобів є виявлення семантичних компонентів у словниковому значенні.

Аналіз мовного матеріалу дозволив виділити ключові слова всього семантичного континууму творів письменника. У результаті суцільної вибірки нами було відібрано на попередньому етапі 96 лексичних одиниць, з яких ми включили до аналізу 43. Їх було кваліфіковано у групи КС із зазначеннями “космічні тіла”, “неорганічна природа”, “рослинний та тваринний світ”, “стихії”, “людина як біологічна істота”, “почуття та емоції”, “простір”, “якісні фактори” тощо.

Покажемо це на конкретних прикладах.

У мовній картині світу Михайла Коцюбинського КС “небо” проявляється у єдності знаковості та образності, контекстуальній обумовленості та полісематичності. У залежності від лексичного оточення (контексту, ситуації) КС “небо” ніби повертається різними гранями властивої йому семантики.

КС “небо” “притягло” до себе інші “небесні” слова, створило лексико-семантичне поле, пор.: місяць, сонце, зоря, хмари, грім, блискавка, райдуга та ін. Виявити лексико-семантичне поле “небо” (як і інші поля) нам допомогли названі вище методи.

Лексико-семантичне поле КС “небо” впливає на розвиток образів з розкритям їх внутрішнього світу, психології. КС “небо” за класифікацією понять мовної картини світу М.Коцюбинського входить до понятійної групи “Всесвіт” та її підрозділу “Космічні тіла”. Такі лексичні одиниці склалися ще за часів дохристиянських вірувань українського народу і є втіленням найдавніших знань людини про навколишній світ.

Аналіз мовного матеріалу свідчить про те, що у мовній картині світу М.Коцюбинського КС “небо” - психологізований образ, що впливає на розвиток подій твору, настроїв героїв і в порівнянні із загальномовними значеннями набуває у художньому творі індивідуально-авторських прирощень. “Небо” порівнюється з шатром, наметом, блакитною банею. Воно сприймається як істота (“небо переморгувалось”, “небо всміхається”, “в небі співають хори, грають цілі оркестри”, “небо пройнялось вогнем, розкололось посередині і з страшним тріском завалилось на землю”, “небо безперестанку сіє росу”, “небо цідить бліде світло”, воно “пестить, обіймає”, “міниться, грає всякими барвами”).

Емоційно насиченими є епітети до КС “небо”: “втомлене днем небо”, воно то “безхмарне”, “зоряне”, то “мутне”, то “чорне”, то “сіре та обважніле”, то “закурене”, то “холодне і темне”, “непривітне”, то “вічно спокійне”, то “запашне, мов з фіалок”, “синє, глибоке і так щедро спливає вниз”, то “зелене”, то “бліде”, то “синє”, то “блакитне”, то “рожеве” і т.д.

У барвах “неба” (як інших КС) відчуваємо вплив імпресіонізму на художню палітру М.Коцюбинського.

Спостереження над природою сповнені мистецької вишуканості, справжніх відкриттів, що можуть сприйматися як окремі мініатюри. Вони допомагають краще зрозуміти глибоке інтуїтивне проникнення письменника в таїну живого і прекрасного. В описах природи М.Коцюбинський найчастіше використовував прийом контрасту (моря і неба, неживого й живого, сонця й темряви і т.д.), персоніфікацію, метафору та ін. Несподівані тропи, ракурси створюють яскраві образи, що запамятовуються.

КС “небо” набуває у тексті образності, стає епіцентром у розвитку подій, картин природи, побуту, образів героїв. Підгрунтям створення оригінальних словесних образів стала метафора. “Небо” створює своєрідний фон простору, часу. У порівнянні з даними словників (Небо 1.Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола. 2.За релігійними уявленнями - місце перебування богів, ангелів, святих; потойбічний світ, рай (СУМ, 5, 340)), КС “небо” розвинуло контекстуальні значення, які розширили загальномовну семантику.

Небесні світила та явища не статичні у тексті, вони не утворюють ситуативного фону, а виступають активною діючою силою, здатною впливати на почуття, символізувати соціальні процеси.

Ключове слово “сонце” - наймісткіший образ в усьому ідейно-художньому контексті М.Коцюбинського. Образ сонця належить до констант культури. Корені його походять з міфології, з найдавніших уявлень свідомості людини. Сонце возвеличувалось над усіма тілами: небом, місяцем, зорями та ін. Предки його вважали святим і праведним Богом. Сонцем клялися, сонцем присягалися. В давнину слов'яни його називали “Дажбог, Даждьбог”. Мова творів М.Коцюбинського ввібрала ці давні назви сонця (пор. “бог-сонце”, “праве боже лице”). Недарма М.Коцюбинського дослідники його творів називають Сонцепоклонником.

КС “сонце” у мовній картині світу письменника займає особливе місце як за частотністю використання, так і за семантичним обсягом та значимістю. Нами засвідчено 198 вживань слова “сонце” тільки у 11 творах М.Коцюбинського. А у всій творчості письменника їх значно більше. Переважно ключове слово “сонце” в творах М.Коцюбинського - це природна реалія, яку він дуже любить описувати, змальовуючи картини природи. Адже для самого письменника “сонце” - це реалія яка світить йому. Сонце - це не тільки символ його творчості, це - символ його життя. Звертаючись до цього образу, письменник часто, особливо в ранніх творах, переплітає його з усною народною творчістю. У творчості письменника “сонце” відіграє роль не лише сонячного світла. Це - джерело, яке наповнює світлом, радістю, надією людську душу й життя народу. Це основа всього, що діється на земній кулі, це життя, яке існує тільки завдяки його енергії. У творах М.Коцюбинського КС “сонце” набуває композиційної функції, смислового й емоціонального значення. Це найвагоміше КС М.Коцюбинського.

Ключове слово “вогонь” - теж вагоме у мовній картині світу та образній системі творів М.Коцюбинського. Оскільки “сонце” - це небесний вогонь, багаття - земний прообраз сонця. Вогонь послано людям із неба (блискавка), він священний. Тож його, як і сонце, потрібно особливо шанувати. І не дай Боже розгнівати - тоді він може жорстоко покарати.

Шаноба гуцулів до вогню відбита у повісті “Тіні забутих предків”. Тут його видобувають вручну, старовинним способом - тертям однієї палички об другу. Потім такий вогонь зберігають протягом усьго вівчарського сезону. Називають його “живим вогнем”. Тіні забутих предків (тобто спадковість поколінь) постають тут через образ живого вогню, який зв'язує покоління у часі. “Вогонь” у мовній картині світу М.Коцюбинського виступає як сутність світу, як домінанта художнього концепту автора. Він і “святий”, і “недобрий”, і “могутній”, і “сердитий”, і “мстивий”, і “в'юнкий”. Подібно до людини, він “свариться”, але він годує, лікує, світить, гріє. Він і матеріальна причина, і духовне начало. Він “породжує творчу свідомість як синтез матерії і духу” (Т.С.Мейзерська, 1997).

У мовній картині світу М.Коцюбинського “вода” зображається як жива одухотворенна стихія світобудови. Вона є домінуючим концептом у творах письменника. Слово вода у мовнії картині світу М.Коцюбинського стає ключовим, воно узагальнює всі образні засоби цього лексико-семантичного поля, “обростає” різними семантичними нашаруваннями і стає засобом формування естетичних значень.

Індивідуально-авторська мовна картина світу М.Коцюбинського не мислиться без ключового слова “земля”. “Земля” у М.Коцюбинського - це життя, хліб, спокій, доля. Це щось живе, життєдайне, без чого не можна уявити долю селянина-хлібороба. Ключове слово “земля” наймісткіше виступає у повісті “Фата моргана”. Пор.: “Це не той сірий, жорстокий клапоть, що як п'явка тягне з людини сили, а сам родить будяк, це щось чарівне, принадне, що одвіку манить втомлену душу, переливається, гра на сонці, як мрія , як щось невимовне, од чого змінилась би доля і вище піднялись би води життя понад берегами”. Але, на жаль, для героїв твору вона залишилась маревом (“як марево, поманила і, як марево, щезла”). Багатомірність і функціонально-семантична значимість КС “земля” підсилюється тим, що в творчості і М.Коцюбинського це саме той образ, завдяки якому письменник не лише відтворював, але й спрямував соціальні сільські настрої.

Характерно, що ключові слова мовної картини світу М.Коцюбинського відбивають життя українців різних місцевостей (пор. ключові слова трембіта, флояра, смерека і т.д., характерні для гуцулів).

Через ключові слова виноград, фередже, мінарет, агава та ін. показано життя інших народів.

Ключові слова у мовній картині світу М.Коцюбинського, з одного боку, виступають ідентифікаторами загальномовних значень, а з другого, - джерелом прирощення смислів.

Розділ III має назву “Ключові слова мовної картини світу М.Коцюбинського на фоні лексико-семантичної системи сучасної української літературної мови”

Повністю дослідити мову художнього твору можна лише з урахуванням мовної картини світу письменника. Вона розкриває текстову модель, що репрезентує індивідуальний образ світу автора. Художній текст відображає константи світобачення письменника, його ціннісні орієнтації. Ідіомоделі, створені письмеником, адекватні його внутрішньому світові. Читач насамперед звертає увагу на те, яка лексика вжита автором, і одразу виділяє лексику, незвичну для сприймання.

Проаналізувавши існуючі схеми класіфікацій понять (Р.Халліг та В.фон Вартбург, Х Касарес, П.М.Роже, Г.Н.Матер, Ж.П.Соколовська), враховуючи логіку їхньої ієрархії, нами було створено таку класифікацію понять, яка найповніше розкриває мовну картину світу письменника. З усіх категорій відібрано три, які об'єднують все те, що являє “природна картина світу”: “Всесвіт”, “Людина”, “Абстрактні поняття”.

Ми відзначаємо ієрархічність понять “картина світу”, “мовна картина світу”, “універсальна картина світу” (В.М.Шевчук), “мовна модель світу”(Ж.П.Соколовська), “поетична модель світу” (Ю.С.Лазебник) та “картина світу письменника”. Всі ці “картини світу” є репрезентацією дійсності, соціально-культурним досвідом людини, світоглядними константами у аперцепційній системі мови. Цілісним образом у мовній картині світу стає слово як відображення національно-культурних цінностей, усвідомлення народних традицій та власного досвіду письменника.

Аналіз мовного матеріалу показав, що перш за все ключовими словами стають заголовки. Заголовок - це ключове слово, яке виконує змістову функцію твору. У ньому міститься пошуковий образ певної інформації, заголовок вказує на інформаційний зміст тексту, він відіграє сигнальну роль. Це перший знак художнього твору. Заголовок передає в концентрованій формі тему чи ідею твору. Ця функція заголовка зумовлює його зв'язок з усім текстом. До цього слід додати, що заголовок майже символізує весь твір, тому у мовній картині світу письменника він стає ключовим, актуалізує практично всі текстові категорії.

Водночас заголовок - це лише натяк. Він не мислиться поза контекстом. Наприклад, заголовок етюду “Лялечка” настроює спочатку на такі значення цього слова: “лялька”; “маленька дівчинка”; “гарна, як лялька”. Але автор акцентує увагу на іншому значенні цього слова: “одна із стадій розвитку комахи”; “личинка в коконі”. Саме через це значення автор розкриває деградацію та ідейний крах ліберально-народницької інтелігенції в образі земської вчительки Раїси Левицької.

Індивідуально-авторські асоціації у мовній картині світу письменника можна простежити через аналіз як окремих творів, так і всієї творчості. Ми розглянули функціонування ключових слів як наскрізних компонентів творчості М.Коцюбинського і як опорного елемента окремого твору письменника. Наскрізними компонентами всієї творчості М.Коцюбинського є ключові слова: вогонь (огонь), горе, добро (доброта), обов'язок (довг), дорога, дума (думка), душа, жаль (журба), земля, коза, кривда, море, небо, око (очі), правда, робота (праця), руки, світ (світло), серце, слово, сонце, сум, хата, хмара, хвиля та ін.

Отже, суттєвою ознакою КС як наскрізних компонентів творчості М.Коцюбинського є те, що в семантичній структурі більшості з них у межах асоціативно-смислового поля чітко простежується об'ємне художньо-образне підтекстове значення. КС стають семантично багатомірними, переважно символічними. Вживаючись у різних художньо-образних контекстах, ключові слова наскрізного характеру відіграють визначальну роль в організації структурно-семантичної єдності творів письменника, створюють в поєднанні з іншими образотворчими елементами глибинний підтекст.

Ключовими словами як опорними елементами окремого твору у М.Коцюбинського виступають: сон, утома, агава, трембіта, смереки, тіні, баркас, фередже, філоксера, марево, молоко, гяури, софта, правовірні (у М.Коцюбинського - це мусульмани). У композиційному розгортанні оповіді ці КС служать основою для багатоаспектної інтенсифікації образів.

У художньому творі письменник, освоюючи загальномовні ресурси, встановлює нові ієрархічні асоціативно-смислові зв'язки відповідно до задуму, естетичного ідеалу і художніх закономірностей. В результаті звична семантика слова збагачується новими контекстуальними відтінками. Семантичні межі слова ніби розсуваються, виявляються приховані можливості слова. Вагому роль у цих процесах відіграють ключові слова.

У висновках систематизовано основні теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження.

Сформульоване нами на основі вивчення наукової літератури та власних спостережень визначення КС як високочастотної автосемантичної лексики ХТ, його концептуального ядра, вектора інтерпретації, а також запропоновані критерії виділення КС у ХТ, методи їх аналізу та класифікації показали, що ключове слово - важливий елемент, домінанта художнього тексту М.Коцюбинського.

Аналіз виявив, що КС властиві концептуальні індивідуально-авторські прирощення смислу, які мають наскрізний або локалізований характер.

Дослідження мови творів М.Коцюбинського під кутом КС виразніше засвідчило характерні риси його індивідуального стилю: глибокий психологізм, яскраву тропеїстику, художню деталь, своєрідну синтаксичну організацію, тонке плетиво людських настроїв та образів природи, соціальну значимість його творів. Виявлення світоглядних позицій, індивідуального стилю письменника через мову його творів є актуальним у сучасній лінгвістиці.

Лексичний склад групи КС у творах М.Коцюбинського, їх функціонування репрезентують не лише орієнтацію письменника на народно-розмовну лексику, а й інтелектуальний вияв української літературної мови його часу.

Ключові слова мовної картини світу М.Коцюбинського та утворені ними лексико-семантичні поля співвідносні з концептуальними словами мовної картини світу українців (“земля”, “нива”, “сонце”, “небо”, “ціпов'яз”, “смерека”, “кози”, “молоко”, “трембіта”, та ін.).

Мовна картина світу М.Коцюбинського розкриває текстову модель, яка репрезентує індивідуальний образ світу автора. Важлива роль у цьому ключових слів.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Форманова С.В. Функціональна багатозначність ключових слів в образній структурі художнього тексту.- Науковий журнал “Культура народов Причерноморья”.- №5.- 1999.- С.309-313.

2. Форманова С.В. Ключові слова як вектор інтерпретацїї художнього тексту.- Науковий журнал “Культура народов Причерноморья”.- №6.- 1999.- С.234-239.

3. Форманова С.В. Проблеми перекладу ключових слів у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” // Збірник наукових праць “Мова і культура” Фонду гуманітарного розвитку “Collegium” // Мова і художня творчість.- №7.- т.4..- 1999.- С.300-302.

4. Форманова С.В. Заголовки як ключові опорні слова (на матеріалі творчості М.М.Коцюбинського). -У зб.: Нові технології у навчальному процесі, теоретичній та клінічній медицині (Додаток до “Одеського медичного журналу”. -№5 (49). 1998). -Одеса: Чорномор'я, 1999. -С.374-377.

5. Форманова С.В. Ключові слова в образній структурі художнього тексту при оволодінні рідною мовою у медичному вузі. -У зб.: Нові технології у навчальному процесі, теоретичній та клінічній медицині (Додаток до “Одеського медичного журналу”. -№5 (49). 1998). -Одеса: Чорномор'я, 1999. -С.377-380.

6. Форманова С. В. Ключові слова в художній мові М.Коцюбинського як елементи народної творчості. - Матеріали Другої всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців “Національні та етносоціальні процеси в Україні”. - Чернівці, 1997. - С. 191-193.

7. Форманова С.В. Семантика ключових слів у творчості М.Коцюбинського. //Матеріали міжнародної наукової конференції 28-29 листопада 1996р. “Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні”.- К.: КМ Аcademia, 1998. -С.61-62.

8. Форманова С.В. Функціонування ключових слів у структурі художнього тексту (на матеріалі творчості М.Коцюбинського). - Материалы международной конференции 5-9 октября 1998 г. “Функциональная лингвистика: язык в современном обществе”. - Ялта - Симферополь:CLC, 1998. - C. 163-164.

Размещено на Allbest.ru