Системні та функціональні характеристики іменників на позначення часу в сучасній англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський державний лінгвістичний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

СИСТЕМНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІМЕННИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЧАСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

МАЛІМОН Леся Костянтинівна

Київ - 1999

Загальна характеристика роботи

Реферована робота присвячена дослідженню системних та функціональних характеристик англійських іменників на позначення часу.

Дослідження лексичних груп і підсистем лексики із спільною предметно-понятійною віднесеністю мають у мовознавстві давню традицію. Науковцями одержані численні докази системної організації таких груп як у плані змісту, так і в плані вираження. Принцип класифікації слів за тематичними ідеями довів свою плідність у теорії мовознавства, в лексикології, в практиці лексикографії, а також у методиці викладання рідної та іноземної мов. Однією з таких сфер віднесеності є темпоральність.

Час як форма буття реального світу, як фундаментальна категорія людської свідомості продовжує привертати увагу науковців, у тому числі й лінгвістів. Написано багато фундаментальних праць, проблема достатньо вивчена, проте до кінця так і не вирішена. Коло питань, пов'язаних із проблемою темпоральності, - невичерпне. Проблемою темпоральності в різний час займалися багато лінгвістів: М.М. Покровський, О.В. Бондарко, Ю.М. Караулов, А.П. Клименко, М.В. Всеволодова, В.В. Морковкін, О.В. Тарасова, К.С. Яковлєва, І.В. Волянська, Л.В. Гарська, Н.Л. Жабицька, B.C. Bruce, G. Jakobson, G.E. Clifford, R. Kuиera. Роботи різняться обсягом - від аналізу окремої лексеми чи мінімальної лексичної парадигми до дослідження лексичної чи лексико-граматичної темпоральної системи в цілому.

Огляд поглядів на співвідношення концептуальних часових понять і засобів їх мовної репрезентації показав, що основними аспектами вивчення проблеми темпоральності є ономасіологічний/ семасіологічний, синхронічний/діахронічний, парадигматичний/ синтагматичний та функціонально-семантичний, задачею якого є вивчення функціонування одиниць мови в мовленні, зокрема їх частотності та сполучуваності. Усі ці аспекти дослідження проблеми темпоральності є, безумовно, надзвичайно важливими, проте, на нашу думку, особливо актуальним є останній, функціонально-семантичний підхід, оскільки, як відомо, мовне явище може вважатися достатньо вивченим лише тоді, коли досліджено його місце в системі мови й особливості його функціонування в мовленні.

Отже, предметом дисертаційної роботи є семантичні та комбінаторні властивості іменників на позначення часу. Аналіз парадигматичних особливостей лексичних одиниць, доповнений на рівні синтагматики, дає можливість встановити певні властивості мовних елементів по відношенню один до одного, виявити залежності між системою одиниць мови та їх функціонуванням у тексті.

У роботі аналізуються 7 англійських іменників на позначення часу: minute, hour, day, week, month, year, time. Відбір лексем, які стали об'єктом дослідження, обумовлений двома критеріями: частотою (за даними “Частотного словника сполучуваності сучасної англійської мови”, М., 1971, ці іменники належать до першої тисячі найчастотніших слів у цій мові) та долею семи темпоральності (за даними нашого дослідження іменники day, week, month, year характеризуються максимальним, а іменники minute, hour, time - високим ступенем усталеності долі семи темпоральності).

Актуальність теми дослідження визначається декількома факторами:

1) значущістю денотата, зростаючим інтересом до проблеми співвідношення екстралінгвістичної реальності й відображення її у мові;

2) поглибленим вивченням системної організації лексики, стратифікації словникового складу мови;

3) інтенсивністю розвитку лінгвістичних досліджень з проблем організації й функціонування тексту;

4) науково обгрунтованим відбором лексичного й граматичного мінімуму в процесі навчання іноземної мови, який враховував би вживаність слова та його моделей сполучуваності в мовленні.

Дослідження ведеться за такими параметрами: частота, поширеність, сполучуваність, які дають можливість вивчити поведінку елементів мови в мовленні, виявити фактори, які впливають на закономірності функціонування лексичних одиниць у тексті.

Мета роботи - встановити семантичну структуру іменників на позначення часу (в плані мови) та особливості їх функціонування в текстах художньої прози.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення низки конкретних завдань:

1) виявити місце досліджуваних лексем на позначення часу в структурі лексико-семантичного мікрополя темпоральних іменників;

2) описати семантичну структуру досліджуваних іменників та компонентний склад їх лексико-семантичних варіантів;

3) вивчити частоту й поширеність досліджуваних іменників у текстах художньої прози;

4) проаналізувати функціонування досліджуваних іменників із службовими словами (детермінативами, квантифікаторами та прийменниками);

5) встановити набори моделей граматичної сполучуваності іменників, вивчити їх поширеність і частоту;

6) дослідити лексичну сполучуваність досліджуваних іменників у рамках найуживаніших моделей, характерних для всіх аналізованих слів.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми “Системні й функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови”, що розробляється кафедрою практики англійської мови ВДУ імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою ВДУ, протокол № 9 від 21 травня 1998 року).

Як матеріал дослідження на парадигматичному рівні в роботі використовуються чотири тлумачні словники (Collins Cobuild Dictionary, 1997; Longman Dictionary of Contemporary English, 1992; Oxford Advanced Learner's Encyclopedic Dictionary, 1996; Webster's II New College Dictionary, 1995 ) та словник-тезаурус Роже, а на синтагматичному рівні - вибірка текстового матеріалу з 60 художніх творів англійських та американських авторів загальним обсягом 6533201 слововживання (дані картотеки “Частотного словника сполучуваності сучасної англійської мови” науково-дослідницької лабораторії статистичної лексикографії ВДУ).

У роботі комплексно застосовуються різні за характером методи й прийоми лінгвістичного аналізу: 1) метод компонентного аналізу, необхідність застосування якого викликана розглядом іменників, тісно пов'язаних семантично, й виявленням у структурі семантичного мікрополя місця досліджуваних лексем, а також аналізом семантичної структури останніх; 2) метод дистрибутивного аналізу, за допомогою якого досліджується набір усіх можливих позицій елемента відносно інших елементів того ж самого рівня, тобто його сполучуваність; 3) елементи статистичних методів, таких, як критерій Стьюдента (t), рангова кореляція (с), відстань між досліджуваними масивами (l), коефіцієнт близькості (R), можливість застосування яких в лінгвістичних дослідженнях зумовлюється самою об'єктивною притаманністю мові кількісних характеристик, внутрішньою взаємозалежністю, яка існує між якісними та кількісними характеристиками мовної структури, частотністю елементів мови в мовленні, яка підпорядковується певним закономірностям.

Методологічну основу дослідження становлять положення про мову як засіб відображення об'єктивної дійсності, про взаємозв'язок мови й мовлення.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що проводиться порівняльне дослідження мікрополя темпоральних іменників у плані мови й у плані мовлення, тобто поєднується дослідження іменників на позначення часу в словнику й у тексті. Виявлено, що функціонування іменників не завжди залежить від їх місця в структурі семантичного мікрополя.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. За долею семи темпоральності досліджувані іменники характеризуються максимальним ступенем усталеності (day, week, month, year) та високим ступенем усталеності (minute, hour, time).

2. Семантична структура іменників на позначення часу складається з постійного компонента “тривалість” (Т) і трьох перемінних компонентів - “кількість” (К), “обмеженість” (О), “асоціативність” (А) та їх антиподів - “некількість” (К), “необмеженість” (О), “неасоціативність” (А). Із 8 теоретично можливих сполучень цих компонентів на досліджуваному матеріалі зафіксовано 5: ТКОА, ТКОА, ТКОА, ТКОА, ТКОА.

3. Частота - важливий параметр розмежування функціональних характеристик слів, що належать до однієї лексико-семантичної групи. Частота іменників на позначення часу залежить від семантичної структури останніх: чим ширша семантика лексичної одиниці, тим вища її частота. За параметром “частота” досліджувані іменники поділяються на дві сукупності, середні частоти яких не перетинаються: 1) minute, hour, week, month, year; 2) day, time.

4. На рівні граматичної сполучуваності діє закон переваги: невелика кількість моделей граматичної сполучуваності несе максимум функціонального навантаження, утворюючи ядро граматичної сполучуваності (75%), в той час як значна кількість низькочастотних периферійних моделей описує невелику кількість (?10%) досліджуваного масиву.

5. На рівні лексичної сполучуваності вибірковість контекстуальних партнерів визначається особливостями семантики як досліджуваних іменників (чим ширша семантика іменника, тим багатша його сполучуваність), так і слів, з якими вони сполучаються (наявність у їх семантичній структурі сем “темпоральність”, “кількість”, “тривалість”), що підтверджує загальновідоме положення про те, що на рівні лексичної сполучуваності діє принцип семантичної узгодженості, суть якого полягає в тому, що слова, які сполучаються, повинні мати хоча б одну спільну сему. Крім того, це свідчить про те, що час як об'єктивна реальність накладає відбиток на мовну реальність, оскільки основними ознаками часу як концептуального поняття є “темпоральність”, “кількість” та “тривалість”.

Теоретична значущість дисертації визначається тим, що її результати розширять і поглиблять знання про структурну організацію системи лексичних одиниць, збагатять знання про іменник як частину мови, виявлять закономірності функціонування іменників у текстах художньої прози, конкретизують дані про потенційні й реалізовані в мовленні комбінаторні здатності іменників, сприятимуть більш глибокому розумінню взаємозв'язку лексики й морфології.

Практична цінність одержаних результатів вбачається в можливості їх використання: у лекціях з теоретичної граматики й лексикології англійської мови та на практичних і семінарських заняттях при проходженні тем “Іменник”, “Семантична структура слова”, “Сполучуваність лексичних одиниць”; при читанні спецкурсів із функціональної граматики; у лексикографічній практиці; у методиці викладання іноземних мов при відборі обов'язкового граматичного матеріалу; у науково-дослідницькій роботі студентів при написанні курсових та дипломних робіт; при написанні навчальних посібників з англійської мови.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу, 7 додатків. Обсяг тексту дисертації - 177 сторінок, загальний обсяг роботи - 343 сторінки.

У вступі дається обґрунтування вибраної теми, визначаються її актуальність і новизна, вказуються об'єкт та предмет дослідження, формулюються мета й завдання роботи, прогнозуються теоретична значущість та практична цінність, характеризуються фактичний матеріал та методи дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Системні характеристики іменників на позначення часу” - викладено головні теоретичні положення, на яких базується концептуальний апарат дослідження: представлено логіко-філософський аспект поняття “час”, розглядаються лінгвістичні основи вивчення поняття темпоральності, досліджується семантична структура аналізованих іменників.

У другому розділі - “Функціонування іменників на позначення часу зі службовими словами” - розкривається суть функціонального підходу до вивчення мови, робиться спроба розмежувати такі службові слова, як детермінативи й квантифікатори, досліджується функціонування аналізованих іменників із детермінативами, квантифікаторами та прийменниками.

У третьому розділі - “Функціонування моделей сполучуваності іменників на позначення часу в текстах художньої прози” - висвітлюється суть понять валентності, сполучуваності та дистрибуції, досліджується граматична сполучуваність аналізованих іменників з іншими повнозначними словами за параметрами “частота” та “поширеність”, визначається ядро, основна система та периферія моделей граматичної сполучуваності.

У четвертому розділі - “Лексична сполучуваність іменників на позначення часу” - аналізу підлягає лексична сполучуваність, яка описана типовими моделями граматичної сполучуваності, виділяються тематичні групи прикметників, дієслів та іменників, з якими сполучаються аналізовані іменники на позначення часу, досліджується залежність лексичної сполучуваності від семантичної структури аналізованих іменників та їх контекстуальних партнерів.

У загальних висновках підводяться підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблеми.

Додатки обсягом 137 сторінок складаються з 7 частин. У них представлені таблиці граматичної сполучуваності кожного досліджуваного іменника з детермінативами, квантифікаторами, прийменниками та повнозначними словами, даються списки тематичних груп прикметників, дієслів та іменників, з якими сполучається кожен аналізований іменник, наводиться частота та поширеність цих сполучень.

Основні результати дослідження пройшли апробацію у вигляді доповідей, представлених на таких наукових конференціях: 1) XLII наукова конференція професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі України (квітень 1996 р.); 2) студентська наукова конференція “Типологія мовних значень” (Донецьк, 15-17 квітня 1997 р.); 3) 3-я Республіканська конференція TESOL (Вінниця, 27-28 січня 1998 р.); 4) 3-я Міжнародна наукова конференція “Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах” (Львів, 27-30 квітня 1998 р.); 5) 5-та Міжнародна наукова конференція “Мова і культура” (Київ, червень 1998 р.).

Основні положення дисертації відбиті в 8 статтях та 4 тезах.

Основний зміст роботи

англійський іменник лексичний семантичний

Основними вихідними теоретичними положеннями, на яких базується концептуальний апарат дослідження, є:

- Час - одна із форм існування матерії, суб'єктивно-об'єктивний факт людського життя, фундаментальна категорія людської свідомості. Концептуалізація й поділ об'єктивного часу невід'ємні від мови. Мовні засоби виконують посередницьку роль між людською свідомістю в її пізнавальній діяльності та об'єктивною дійсністю, на яку націлена ця діяльність.

- Категорія темпоральності носить універсальний характер, оскільки вона властива всім мовам і охоплює всі рівні кожної конкретної мови. Структура темпоральності може бути представлена у вигляді мовного поля часу, яке об'єднує різнорівневі засоби вираження часових понять, серед яких важливе місце займають лексичні засоби, зокрема, іменники на позначення часу.

- Денотативне значення слова можна розчленувати на певні семантичні компоненти (семи), які є конструктами, що забезпечують зручність опису. Будучи імпліцитними сутностями, вони об'єктивно присутні в семантиці слова. Лексико-семантичний варіант слова являє собою слово в одному із його значень. У межах семантичної структури слова лексико-семантичні варіанти перебувають у відношенні протиставлення. На синтагматичному рівні комбінаторні можливості лексико-семантичних варіантів розглядаються як прояв семантичних компонентів цих лексико-семантичних варіантів.

- Об'єктом дослідження сполучуваності є будь-яка осмислена, синтаксично організована група слів, з'єднаних одним із трьох типів граматичного зв'язку - підрядним, сурядним чи предикативним. Співвідношення валентності й сполучуваності як потенції й актуалізації відображає співвідношення мови й мовлення.

Виходячи з перерахованих вихідних теоретичних положень, застосувавши вищезгадані методи дослідження, проаналізувавши фактичний матеріал, ми дійшли таких висновків:

Час - об'єктивно-реальна форма існування матерії. Три фундаментальні категорії - простір, час і рух - утворюють єдність, яка знаходить вираження як на рівні понятійного, так і на рівні мовного членування світу.

Узагальнене поняття часу включає в себе поняття реальний час, як форму буття матеріального світу, концептуальний час, як форму його відображення в людській свідомості у вигляді часових понять, і мовний час, як форму презентації цих понять у мові.

Мовний час трактується в сучасному мовознавстві двояко: 1) як час буття мови, як зміна мовної системи в часі, де мова - це особлива форма матерії, яка знаходиться у постійному розвитку. Таке трактування мовного часу веде своє походження від Ф. де Соссюра;

2) як спосіб вираження часових понять у мові (саме таке розуміння мовного часу прийняте в нашому дослідженні). На кожному рівні мови виділяються одиниці, які мають темпоральне значення. На лексичному рівні - це лексичні одиниці з темпоральним значенням. Наше дослідження націлене на вивчення саме лексичного рівня, зокрема іменників на позначення часу minute, hour, day, week, month, year, time.

За результатами нашого дослідження ступінь усталеності долі семи темпоральності цих іменників знаходиться в зоні максимального або високого ступеня. Під ступенем усталеності долі семи темпоральності ми розуміємо різницю між максимальним і мінімальним значеннями семи темпоральності (чим менша ця різниця, тим усталеніша характеристика семи темпоральності, див. таблицю 1).

Таблиця 1. Ступінь усталеності долі семи темпоральності іменників на позначення часу

Примітка. Величина К - коефіцієнт ступеня усталеності долі семи темпоральності.

Шляхом попарного зіставлення словникових дефініцій було виявлено, що іменник time має 8 лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), іменники day, hour - по 6, іменник year - 5, іменники minute, week, month - по 3 ЛСВ. Основними ключовими словами є: period of time, moment of time, measure of time, moment, instant, season, lifetime, age.

Аналіз словникових тлумачень методом компонентного аналізу дав можливість виявити, що семантична структура досліджуваних іменників описується такими семантичними ознаками: “тривалість”, “кількість”, “обмеженість”, “асоціативність” та антиподами “некількість”, “необмеженість”, “неасоціативність”. Оперуючи постійним компонентом “тривалість” та трьома вищезгаданими перемінними компонентами, можна описати семантичну структуру виділених ЛСВ.

Потенційно можливі вісім сполучень: Т К О А, Т К О А, Т К О А, Т К О А, Т К О А, Т К О А, Т К О А, Т К О А, проте на досліджуваному матеріалі зафіксовано лише п'ять (див. табл. 2)

Таблиця 2. Розподіл лексико-семантичних варіантів досліджуваних іменників в залежності від набору семантичних компонентів

Кожне сполучення відрізняється від іншого наявністю/відсутністю якоїсь категорії, а ЛСВ, утворені сполученням однакових семантичних компонентів, відрізняються аспектами цих категорій. Так, наприклад, група ЛСВ, об'єднаних сполученням компонентів ТКОА, характеризується тим, що такі слова означають некількісні, обмежені й асоціативні відрізки часу. ЛСВ цієї групи знаходяться в опозиції за аспектами категорії “асоціативність” (day₃ і day₄ протиставлені за асоціацією з роботою та успіхом когось: day₃ - the hours of the daily recurring period established by usage or law for work; day₄ - one's lifetime of prosperity, activity, power, etc). Крім того, слова з такими значеннями можуть протиставлятися за тривалістю, яка може бути гранично короткою (minute₃ - a particular instant of time), дорівнювати декільком годинам (day₃) або декільком рокам (year₄ - (pl) age, time of life).

Розкрити закономірності функціонування лексичних одиниць у тексті допомагає аналіз сполучуваності іменників зі службовими словами. Присубстантивні ад'юнктні функціональні слова поділяються нами на детермінативи (слова, основна функція яких - вказувати на вид референції іменника та семантико-синтаксичний статус у структурі висловлювання) та квантифікатори (лексико-граматичний розряд слів для вираження кількісних відношень). До детермінативів відносимо артиклі, вказівні та присвійні займенники, неозначені займенники some, any у значенні якісної невизначеності, означальні займенники each, every, all, either, заперечні займенники no, neither. До квантифікаторів відносяться кількісні та порядкові числівники, займенники some, any у кількісному значенні та other, another, (n)either, all, every, each, both, many, much, more, most, how many, little, less, few, enough, several, a little, a few, a great/good many, many a, half, couple, dozen, score, myriad.

При визначенні статусу спірних одиниць керуємося такими критеріями: 1) кількість ад'юнктних слів в іменній групі (іменник може мати при собі декілька квантифікаторів, але лише один детермінатив - артикль або слово, що його заміняє); 2) семантика ад'юнкта (якщо слово має якісне значення - це детермінатив, а якщо кількісне - це квантифікатор); 3) місце ад'юнкта в іменній групі (квантифікатор слідує, як правило, за детермінативом); 4) синтаксична функція іменної групи в реченні (якщо іменна група відіграє в реченні функцію обставини часу - це квантифікатор, якщо ж іменна група вжита в функції підмета чи додатка - це детермінатив, який виступає в ролі означення до цього іменника).

Досліджувані іменники сполучаються з 22 детермінативами, максимально поширеними (тобто такими, що сполучаються з усіма іменниками) виявилися a, the, these, this, that, those, his, some, any. За частотою перші три позиції займають the, a, this. З усіма детермінативами сполучається лише іменник time.

Із 31 квантифікатора до ядра належать 5: Num_c, all, Num_o, a few, every. З усіма іменниками сполучаються Num_c, all, Num_o, a few, every, some, many, several, another, each. З усіма квантифікаторами не сполучається жоден досліджуваний іменник.

Важливим аспектом дослідження функціонування іменників є сполучуваність останніх з прийменниками. Досліджувані іменники сполучаються із 40 прийменниками, з яких лише 7 (after, by, during, for, in, till, until) сполучаються з усіма іменниками. До ядра належать 3 прийменники: for, in, at.

Граматична сполучуваність іменників на позначення часу описується 99 моделями, з яких 33 моделі - ядерні, 38 - ад'юнктні, 20 - предикативні, 8 - сурядні: A N, N' prp N, N D, N S, N V=, N cnj S, N prp N', D N, Ving N, N prp Ving, Ven N, N prp S, N N', N prp Num_c, N, Ving, N, Ven, N's N', N' N, D prp N, N, A, N' like N, N prp A, N' prp NV=, N' as N, N' prp Num_cN, N Num_c, O N, N' prp N and N, N prp D, N as A, N as D, NN N', N prp N; V N, N prp N', N D, N''s N, V prp N, Ving N, N' N, Ving prp N, Num_c prp N, D than N, N N', D prp N, N A, Num_c d N, A prp N, D N, Ven prp N, V like N, N''s Ving, N like N', N as N', Num_c prp N, V NVing, A than N, as A as N, A as prp N, as D as N, Ven N and N, D like N, A as N, V as N, D as N, so A as N, A than prp N, A prp N' prp N, V NA, V NVen, Ving NA, N V, it VN', N VN', there NV, N VA, N' VN, N VD, N VNum_c, N VV=, S VN, it V like N', N V like N', N' V like N, N' VS, N V Num_c prp Num_c, N V prp Num_c prp Num_c, N' VN prp Num_c, N VVen, N' V prp N, N' VNum_cN, N and N, N or N, N or D, N and D, N or Num_c, neither N' nor N, N, N, N and N.

Зафіксовані моделі сполучуваності характеризуються різною поширеністю, яка вимірюється кількістю іменників, яким притаманна ця модель. Найбільш наповненою зоною виявилася зона дуже високої поширеності (30 моделей). Із зменшенням кількості іменників, для яких притаманна та чи інша модель сполучуваності, кількість моделей зменшується, а починаючи із зони нижче середньої поширеності, ця кількість знову зростає, досягаючи в останній зоні - зоні дуже низької поширеності - кількості 25.

На рівні граматичної сполучуваності досліджуваної лексико-семантичної групи діє закон переваги: мова віддає перевагу невеликій кількості моделей сполучуваності, які несуть максимум функціонального навантаження у мовленні. Такими моделями сполучуваності є: А N, V N, N D, N' prp N, N prp N', N S, N V, it VN, N V=, N D, N cnj S, N N'. Саме ці 12 моделей несуть максимальне функціональне навантаження при утворенні іменних груп в англійській мові. Вони описують 17109 (або 74,86%) слововживань. Серед цих високочастотних моделей переважають ядерні (їх 9), крім того, 2 предикативні моделі, 1 ад'юнктна. Жодна сурядна модель не попала в число високочастотних. На периферії (за межею 90%) знаходяться 73 моделі, які описують незначну кількість (2200, 9,69%) слововживань.

За параметром “частота моделей сполучуваності” досліджувані іменники поділяються на три сукупності, середні частоти моделей граматичної сполучуваності яких не перетинаються: а) time; б) day; в) minute, hour, week, month, year.

Порівняння сукупності моделей, які характеризуються дуже високою поширеністю, із сукупністю моделей, охоплених ядром за параметром “частота”, методом рангової кореляції показало, що існує пряма залежність між поширеністю й частотою: чим вища поширеність моделей, тим вища їх частота.

Валентність кожного окремого іменника - це мікросистема, яка входить у валентність лексико-семантичної групи й відображає її головні характерні риси. Інвентарні списки моделей сполучуваності конкретних іменників досліджуваної лексико-семантичної групи відрізняються мало. Більшість масивів знаходиться в зоні високого ступеня близькості. Лише пари масивів minute-hour, minute-time та week-time характеризуються середнім ступенем близькості. Отже, інвентарні списки моделей граматичної сполучуваності - слабкий параметр розмежування досліджуваних масивів.

Порівняльний аналіз сукупностей моделей, виділених у кожному масиві, які виявилися охоплені ядром, показав, що в усіх масивах до розряду високочастотних попало 5 моделей: A N, V N, N V, N' prp N, N prp N, які розглядаються нами як типові. Більшість досліджуваних іменників характеризується наявністю в ядрі індивідуалізуючих моделей, які хоча й зафіксовані в інших масивах, проте до високочастотних належать лише в якомусь одному масиві. Такими індивідуалізуючими моделями є: у масиві іменника minute - модель N prp Num_c (five minutes past six), у масиві іменника day - моделі N N', N cnj S (winter days; the day when he …); у масиві іменника week - модель D N (once a week), у масиві іменника year - модель V NA (be … years old), у масиві іменника time - модель N V= (time to go). Досить характерною для іменників на позначення часу є сполучення з прислівниками, які можуть займати як пре-, так і постпозицію відносно іменника: модель N D зафіксована серед високочастотних в усіх масивах, крім іменника time; модель N D не належить до високочастотних лише у масивах іменників time, day; модель D N належить до високочастотних у трьох масивах (minute, month, year).

Порівняння списку моделей, що знаходяться на периферії, показало, що досліджувані масиви значно розмежовуються за цим параметром: більшість пар масивів знаходяться в зоні нижче середньої близькості, що підтверджує загальновідоме твердження про те, що порівнювані масиви подібні за рахунок високочастотних одиниць і розмежовуються низькочастотними.

Аналіз лексичної сполучуваності проводився лише в рамках типових моделей A N, V N, N V, N prp N', N' prp N. Мета лексичного аналізу - окреслити коло прикметників, дієслів та іменників, з якими сполучаються досліджувані іменники, та класифікувати їх на тематичні групи; виявити, з якими тематичними групами прикметників, дієслів та іменників сполучається досліджувана лексико-семантична група в цілому та кожен досліджуваний іменник зокрема; встановити, яка вага кожної тематичної групи в реалізації лексичної сполучуваності в рамках досліджуваних моделей, яке функціональне навантаження зафіксованих сполучень, які особливості сполучуваності досліджуваних іменників на рівні конкретних лексем.

Аналіз фактичного матеріалу показав, що досліджувані іменники сполучаються з 380 прикметниками, 198 дієсловами в рамках ад'юнктної моделі V N та 138 дієсловами в межах предикативної моделі N V, 542 іменниками при реалізації моделі N prp N' і 1327 іменниками в моделі N' prp N. Зафіксовані прикметники й дієслова були поділені на 16, а іменники - на 32 тематичні групи.

Із 16 тематичних груп прикметників до ядра відійшли 7: прикметники на позначення характеру ознаки, емоційно-психічного стану, позитивної якісної оцінки, суспільно-політичних характеристик, просторово-часових характеристик, негативної якісної оцінки та атмосферних і природних характеристик. Ця сукупність тематичних груп не повністю співпадає із сукупністю тематичних груп, яким властива дуже висока поширеність: серед останніх не виявилося прикметників на позначення емоційно-психічного стану та атмосферних і природних характеристик, в той час, як серед першої сукупності відсутні прикметники на позначення фізико-хімічних та кількісно-частотних характеристик.

Із 16 тематичних груп дієслів в обох моделях до ядра відійшли дієслова на позначення руху та напрямку, фізичної дії, соціально-суспільної діяльності, волятивної установки, посесивності. У межах моделі V N крім перерахованих до ядра належать також дієслова на позначення інтелектуального сприйняття, емоційно-психічного стану, квантитативного характеру дії, а в межах моделі N V - група дієслів на позначення зміни, розвитку, процесу. Порівняння частотності й поширеності тематичних груп показало, що в межах першої моделі співпали тематичні групи дієслів на позначення руху та напрямку, фізичної дії, волятивної установки, квантитативного характеру дії, посесивності (серед дуже поширених, але не високочастотних відмічена група дієслів на позначення зміни, розвитку, процесу); в межах другої моделі співпали тематичні групи дієслів на позначення руху та напрямку, фізичної дії та посесивності.

Із 32 тематичних груп іменників в обох моделях до ядра належать іменники на позначення природи, рослинного та тваринного світу; соціально-суспільного життя; навчання; темпоральності; відчуття; власних ознак; стану; характеристики відношенням, дією; дії; абстрактного поняття. Окрім зазначених спільних тематичних груп у першій моделі до високочастотних також належать іменники на позначення фаху, виконавця дії; фінансів, фінансової діяльності; просторово-часової орієнтації; кількості, партитивності; розумової діяльності; у другій моделі - іменники на позначення їжі; руху, пересування, шляхів та засобів пересування; зміни, розвитку, процесу; географічних назв. Спостерігаються значні розбіжності у співвідношенні високочастотних і дуже поширених тематичних груп. У межах першої моделі і високочастотними, і дуже поширеними виявилися іменники на позначення соціально-суспільного життя; фінансів, фінансової діяльності; темпоральності, кількості, партитивності; у межах другої моделі - іменники на позначення відчуття; стану; дії. Дуже поширеними, але не високочастотними виявилися іменники на позначення субстанції та просторово-часової орієнтації у межах першої моделі.

Підсумовуючи аналіз лексичної сполучуваності, відмітимо, що виділені тематичні групи різняться поширеністю й функціональним навантаженням. Високе функціональне навантаження мають переважно тематичні групи, елементи яких позначають темпоральність, кількість та тривалість. Це підтверджує загальновідоме твердження про семантичне узгодження контекстуальних партнерів, суть якого полягає в тому, що слова, які сполучаються, повинні мати хоча б одну спільну сему. Саме ці семи і накладають відбиток на лексичну сполучуваність досліджуваних іменників з іншими лексичними одиницями.

Висновки

Основними результатами проведеного дослідження є:

Час, як екстралінгвістична реальність, знаходить адекватне відображення в мовній сфері, зокрема, на лексичному рівні. Системно-структурні відношення мови виявляються через її реальне функціонування. Іменники на позначення часу - важлива мікросистема темпоральної лексики в сучасній англійській мові. Семантична структура досліджуваних іменників на позначення часу minute, hour, day, week, month, year, time описується конструктами “тривалість”, “кількість”, “обмеженість”, “асоціативність”, перший з яких є постійним, а три останніх - перемінними компонентами, які мають антиподи: “некількість”, “необмеженість”, “неасоціативність”.

Важливими параметрами розмежування функціональних характеристик іменників на позначення часу є частота, поширеність, граматична й лексична сполучуваність. За частотою досліджувані іменники поділяються на три сукупності: 1) minute, hour, week, month; 2) year; 3) day, time. Найчастотнішим є іменник time.

Закономірності функціонування іменників у тексті розкриває аналіз сполучуваності зі службовими словами, детермінативами, квантифікаторами та прийменниками зокрема. Досліджувані іменники сполучаються з 22 детермінативами, 31 квантифікатором і 40 прийменниками.

Граматична сполучуваність іменників на позначення часу описується 99 моделями. Сполучуваність на рівні класів слів є слабким параметром розмежування функціональних характеристик іменників на позначення часу.

Лексична сполучуваність визначається особливостями семантики як досліджуваних іменників (чим ширша семантика, тим багатша сполучуваність), так і слів, з якими вони сполучаються (наявність у семантичній структурі останніх сем “темпоральність”, “кількість”, “тривалість”), що свідчить про те, що об'єктивна реальність (у даному випадку - час) накладає відбиток на мовну реальність (адже основними ознаками часу, як концептуального поняття, є саме такі ознаки).

У межах одного дослідження неможливо охопити все коло питань, пов'язаних з досліджуваною проблемою. Перспективним вбачається розширення рамок дослідження за рахунок низькочастотних лексем, аналізу так званих індивідуалізуючих моделей сполучуваності, притаманних лише окремим лексичним одиницям, а також дослідження темпоральної лексики в складі фразеологічних одиниць та в типологічному плані.

Література

1. Кількісний аналіз високочастотних іменників-назв відрізків часу в сучасній англійській мові // Науковий вісник Волинського держуніверситету: Філологічні науки. - 1996. - №1. - С. 14-18. (У співавторстві з Є.І. Гороть)

2. Дієслівно-іменні прийменникові словосполучення типу V prp N з темпоральним значенням у сучасній англійській мові // Науковий вісник Волинського держуніверситету: Фізичні, хімічні, математичні науки, інформатика. - 1997. - №4. - С. 64-65.

3. Парадигматичні й синтагматичні особливості іменника week у сучасній англійській мові // Науковий вісник Волинського держуніверситету: Філологічні науки. - 1997. - №5. - С. 29-31.

4. Дієслівно-іменні словосполучення з прийменником for в сучасній англійській мові // Наукові записки аспірантів: Зб. наук. праць. - Вип. 3. - Луцьк: Волинський Академічний Дім, 1997. - С. 36-40.

5. Парадигматичні та синтагматичні особливості іменника month в сучасній англійській мові // Типологія мовних значень: Тези доповідей студентської наук. конф. (Донецьк, 15-17 квітня, 1997). - Донецьк: ДонДУ, 1997. - С.55-57. (У співавторстві з Л.С. Каневською)

6. Адвербіальна сполучуваність англійських іменників на позначення часу // Філологічні студії: Зб. наук. праць. Вип. 3. - Луцьк: Волинський Академічний Дім, 1998. - С. 99-102.

7. Семантична структура іменників для позначення часу // Науковий вісник Волинського держуніверситету: Філологічні науки. - 1998. - №3. - С. 27-31.

8. Системно-функціональні характеристики англійського іменника day // Науковий вісник Волинського держуніверситету: Філологічні науки. - 1998. - №3. - С. 33-38. (У співавторстві з Е.П.Рукіною)

9. Paradygmatic and Syntagmatic Peculiarities of the English Word “Day” // Multiplicity and Diversity of TESOL Experiences: 3-rd National TESOL Ukraine Conference (Vinnitsia, January 27-28, 1998). - Vinnitsia: Vinnitsia Pedagogical Institute, 1998. - P. 41-42.

10. Іменники міри часу в сучасній англійській мові // Мова і культура. - К.: Collegium, 1998. - Т. 3: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. - С. 52-54.

11. Принципи укладання словникової статті багатозначного іменника // Тези доп. 3-ї Міжнар. конф. “Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах” (Львів, 27-30 квітня, 1998). - Львів: Державний університет “Львівська політехніка”, 1998. - С. 88-89.

12. Детермінатив vs квантифікатор // Науковий вісник Волинського державного університету: Філологічні науки. - 1999. - № 3. - С. 111-113.

Размещено на Allbest.ru