Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 808.3 - 087 (043) Л 50

Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Лєснова Валентина Володимирівна

Запоріжжя 1999

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Захист відбудеться 30 червня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17. 051. 02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Запорізькому державному університеті (330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького державного університету(330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66).

Автореферат розіслано 25 травня 1999 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Хом'як Т.В.

лексичний говірка східнослобожанський

1. Загальна характеристика роботи

У сучасній діалектній лексикології послідовно обстоюється ідея системного вивчення лексики, яка сягає праць О.О.Потебні, а пізніше була розвинена В.В.Виноградовим, Л.В.Щербою, М.І.Толстим та іншими вченими. Опис лексики за тематичними групами здійснюється з урахуванням багатопланових системних зв'язків кожної окремої лексеми.

Водночас актуальним є залучення свідчень діалектної лексики для поглиблення теорії номінації. Вивчення окремих тематичних груп діалектної лексики з погляду закономірностей вияву ознак номінації сприяє розкриттю природи називання, з'ясуванню особливостей становлення й функціонування номінативних одиниць.

Лексиці різних тематичних груп притаманні як загальні, так і специфічні ознаки номінації, що зумовлено не в останню чергу особливостями об'єктів номінації, їх пізнання й закріплення цих результатів засобами мови. Вдячним матеріалом для дослідження принципів, способів і засобів номінації є лексика, пов'язана з людиною та її рисами. Ця тематична група включає найменування, які характеризують людину щодо її розумової й практичної діяльності, стосунків з іншими людьми, ставлення до предметів і явищ довкілля, до суспільства та його інститутів тощо. На формування ТГЛ “Людина та її риси” впливають численні позалінгвістичні чинники, зокрема, етнопсихологічні настанови, традиції, певні табу, морально-етичні обмеження щодо можливості / неможливості вербалізації окреслених у процесі пізнання рис, вчинків людини.

Номінація людини в лiтературній мові i окремих дiалектах уже описана українськими, росiйськими та бiлоруськими лексикологами (роботи В.В.Горбань, Т.А.Космеди, В.I.Бездетко, Т.П.Вiльчинської, Г.М.Яворської, Г.В.Калиткiної, М.М.Кривко, А.Д.Лi, К.М.Панютич та ін.). Але здебiльшого дослiдження стосувалися вузьких тематичних груп лексики або окремих аспектiв їх вивчення.

Предметом дослідження обрано лексику східнослобожанських говірок, пов'язану з номінацією людини та її рис. Цей ареал обрано тому, що слобожанський говір залишається недостатньо вивченим, вимагає системного опису в синхронному і діахронному планах на всіх мовних рівнях.

Актуальнiсть теми дослiдження зумовлена тим, що досі вiдсутня спецiальна праця про лексику східнослобожанських українських говірок на позначення людини та її рис, ще не здійснена розробка моделі опису ТГЛ, у структурі якої є значна кількість конотованих компонентів.

Дисертацiя присвячена комплексному аналiзу назв людини в найрiзноманiтнiших її проявах. Для забезпечення повноти та зіставності записаного в різних говірках матеріалу його збирання проведено за спеціально створеним питальником, який охоплює 251 питання; відповіді на ці питання відбивають характеристики бiолого-фiзiологiчних й антропологiчних особливостей, соцiально-трудових i родинних стосункiв, сферу психiчної дiяльностi й емотивні оцiнки людини.

Метою дослiдження є ономасiологiчний та ареалогічний аналiз лексики для характеристики людини та її рис у схiднослобожанських говiрках.

Завдання дослiдження полягало у:

1) здiйсненні запису дiалектної лексики на позначення людини та її рис у східнослобожанських говірках;

2) встановленні лексико-семантичних зв'язків у межах досліджуваної групи лексики;

3) визначенні провiдних способів і засобів номiнацiї в тематичній групі лексики “Людина та її риси”;

4) дослiдженні функцiонального спiввiдношення однослiвної й багатослiвної, первинної і вторинної номiнацiй людини та її рис;

5) з'ясуванні географiї аналізованої лексики.

Матерiалом дослiдження послужили польовi записи 1989-1995 рр, здiйсненi в 64 населених пунктах Луганської обл. (див. карти на с. 5, 6, 11, 12), а також свідчення різноманітних лексикографічних та лінгвоеографічних джерел.

Методами дослiдження є описовий і лiнгвогеографiчний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в нiй уперше розроблена модель опису ТГЛ, у структурі якої наявна значна кількість конотованих одиниць; здiйснено комплексний аналiз лексики схiднослобожанських українських говiрок, пов'язаної з характеристикою людини та її рис; зроблено спробу поглиблення теорiї номiнацiї.

Практичне значення дисертацiї визначається тим, що в науковий обiг введено новий великий за обсягом лексичний матерiал, який може бути використаний при укладаннi регiонального та загальноукраїнського дiалектних словникiв, Лексичного атласу української мови, у синтетичних працях з української діалектології, лексикології, семасіології, у лінгводидактиці вищої школи.

Апробацiю роботи здійснено у доповiдях на всеукраїнських наукових конференцiях у Донецьку (1990), Луганську (1991, 1993), Чернiвцях (1994), Києві (1998) та на республiканських дiалектологiчних нарадах (Житомир, 1990; Київ, 1997), а також під час обговорення на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України та кафедри української мови Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Положення дисертації відбито в одинадцяти публікаціях.

Структура роботи. Дисертацiя складається iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, спискiв використаних джерел (17 позицій) та лiтератури (226 позицій) і додаткiв, якi мiстять iндекс зафіксованої в говірках лексики (1555 лексем), а також атлас, у якому подано 251 карту й коментарi до них. Повний обсяг дисертаційного дослідження - 520 сторінок.

2. Зміст роботи

У вступі висвітлено стан вивчення діалектної лексики в цілому та аналізованої ТГЛ зокрема, визначено предмет, мету й основні завдання дослідження, обґрунтовано актуальність роботи, підкреслено необхідність системного вивчення діалектної лексики, а також урахування специфіки номінативних процесів, які виявляються в різних тематичних групах лексики.

Розділ 1 “Діалектна лексика як об'єкт лінгвістичного аналізу” об'єднує два підрозділи: “Аспекти дослідження діалектної лексики як системи” та “Реалемний та номінативний аспекти діалектної лексикології”. У першому з них подано стислий огляд наявних у науковій літературі підходів до вивчення діалектної лексики.

Важливим для розв'язання загальнолінгвістичних проблем є ареальний аспект вивчення лексики діалектів. Лінгвогеографічні праці передбачають систематизацію значного за обсягом матеріалу; його вивчення в ареальній проекції дає змогу максимально повно виявити репертуар зіставних одиниць, окреслити їх територію, з'ясувати ступінь близькості зіставлюваних діалектних систем. Одним з актуальних є питання системного вивчення діалектної лексики, що дозволяє вирішувати головне завдання лінгвогеографії, залишається з'ясовування відношення між окремими діалектними системами та діалектними зонами, вияв етапів розвитку мовних явищ.

У другому підрозділі висвітлено різноманітні погляди дослідників на основні питання теорії номінації, зокрема на типи номінації, її принципи, способи й засоби, на розрізнення первинної і вторинної номінацій тощо. Водночас розкрито особливості номінативних процесів у діалектній мові. Номінативні процеси в ТГЛ “Людина та її риси” певною мірою відрізняються від тих, які виявляються в тематичних групах конкретно-предметної лексики; це пов'язано перш за все з тим, що для більшості діалектних слів, уживаних для номінації людини, характерна експресивність, часте вираження оцінок об'єкта номінації.

Розділ 2 “Способи номінації людини та її рис у східнослобожанських говірках” складається з підрозділів: “Структура номінативного поля “Людина” і “Номінація людини як об'єкта оцінки”.

У першому підрозділі описано особливості структури ТГЛ “Людина та її риси”, відзначено, що остання становить складну лексико-семантичну парадигму, у якій об'єднано ряд мікропарадигм, вичленованих на підставі реалізації окремих понять, їх диференціації за певними ознаками. Однією з провідних у структуруванні ТГЛ як цілості є опозиція назв людей з певною рисою за статтю; ця опозиція може бути поєднана з іншими опозиціями, зокрема з психолого-емотивною характеристикою референта.

Сема `вiк' у назвах людей виявляється нечiтко, здебiльшого тодi, коли опозитами є семи `дитина' й `доросла людина'. Розгалуженою i складною за органiзацiєю є мiкропарадигма назв, якi вiдбивають антропологiчнi особливостi людини, а також мiкропарадигма назв певних рис характеру людини, де найчастiше наявне протиставлення позитивна оцінка - негативна оцінка.

У другому підрозділі висвітлено номінацію людини та її рис в обстежених східнослобожанських говірках. Зауважимо, що для аналізованої ТГЛ характерна кількісна перевага назв на позначення негативної характеристики людини над лексикою для передачі позитивної оцінки об'єкта номінації. Показовими щодо цього є, напр., протиставні за семантикою ЛСГ `щедрий, який охоче ділиться своїм майном' і `жадібний, який пристрасно прагне до наживи'. Для першої семи, яка репрезентована чотирма лексемами (ш'|ч'едриi, |добриi, по|ділч'івиi, неи|жадниi), лише в 1 н. п. виявлено три дублетні назви, у 7 н. п. - дві, у решті н. п. - по одному репрезентанту семи (див. к. 83). Дублетні ряди репрезентантів семи `жадібний' відзначено в 29 н. п. В аналізованих говірках не зафіксовано жодного іменника зі значенням `щедра людина', у той час як дублетний ряд репрезентантів семи `скупа людина' складається з 11 лексем: ску|пар, скупеир|да, скупеир|даi, скупеир|дага, |жадіна, жад|нуга, жа|дуга, жа|доба, ск|рага, жмот, жид, причому в 37 н. п. зафіксовано по 2-5 дублетних назв (див. к. 82). Сема `відвертий, якому не властива зарозумілість' має лише 4 репрезентанти, 3 з яких представлені в досліджених говірках спорадично (просто|душниi - 5 н. п., |гарниi - 3 н. п., в'ід|вертиi - 2 н. п.). Поширеною на обстеженій території є тільки лексема прос|тиi, яка зафіксована в 57 н. п., у 55 з яких вона виступає єдиним репрезентантом семи. Сема з протилежним значенням `зарозумілий, який поводиться гордовито, пихато' репрезентована 9 лексемами: |гордиi, гордо|витиi, заз|наiкуватиi, за|нош'ч'іевиi, пие|хатиi, ч'ван|ливиi, за|умниi, зада|вакуватиi; у 3 н. п. відзначена описова форма лу|дина вие|сокого м|ненійа про |себе, при цьому в 9 н. п. зафіксовано дублетні ряди з 2-5 лексем.

Інколи інформатори, затруднюючись вербалізувати спеціальною назвою позитивну характеристику людини, використовують лексему ха|рошиi, яка вступає в синонімічні відношення з назвами на позначення різних конкретних характеристик, а тому ситуативно може мати значення `статурний, який має струнку, пропорційно складену фігуру', `вродливий, красивий', `чемний, який виявляє повагу до інших', `привітний, щирий', `доброзичливий'.

Вірогідними причинами звуження або й повної відсутності дублетних рядів лексики на позначення позитивної оцінки людини є зникнення реалій старого побуту (вийшли з ужитку розгалужені мікрогрупи лексики, пов'язаної з народними промислами та оцінкою майстрів, та лексика, яка відбивала релігійні погляди людей), а також особливості психології діалектоносіїв, наявність певних обмежень, що побутують у традиційній культурі народу (напр., поширеним є погляд: не хвалити, щоб не нашкодити, не зурочити); водночас прагнення перевиховати, виправити недоліки в характері й поведінці людини зумовлює значну кількість лексем з модальністю негативної оцінки.

У теорії номінації важливим є питання про співвідношення однослівної та багатослівної номінації. Пропозитивна та дискурсивна номінації людини та її рис в обстежених говірках використовуються, але характеризуються меншою частотністю порівняно з лексичною номінацією. Пропозитивні номени - це найчастіше образні вислови, які функціонують у мовленні як дублетні одиниці до однослівних найменувань або словосполучень різних структурних типів Так, зi значенням `людина з довгим носом' зафiксовано вислiв нiс на двох в'iз / а од|ному дос|таўса, який уживається паралельно з суфiксальними iменниками но|сач', но|сан, но|сул, композитом доўго|носиек, субстантивованими прикметниками но|сатиi, доўго|носиi; зi значенням `кирпата людина' разом з iменниками |кирпа, киер|пула, субстантивованими прикметниками киер|патиi, кур|носиi відзначено вислови нiс на |cонце |дивиец:а, нiс |сонце |бач'е; синонiмами до дериватiв п'iдс|тупниек, лу|кавеиц, лу|каўниек, йе|хида, п'iдха|лiм, композитiв двух|лiч'ниек, лицеи|м'iр, субстантивованих прикметникiв лу|кавиi, п'iдс|тупниi, йе|хидниi, |подлиi, |хитриi у значеннi `пiдступна людина' виступають вислови у |в'iч'i йак лис / а за |оч'i йак б'iс, у|кусит i |зуби захо|ва; репрезентантами семи `гордiй, гордий чоловiк' є деривати гор|дак, гор|дii, субстантивованi прикметники |гордиi, гордо|витиi, а також пропозитивний номен неи |дуже лу|деi на|виде / сам со|бойу неи|сец:а.

До пропозитивних номенів належать описові словосполучення, які постали внаслідок обмеженого вживання або повної відсутності однослівних номенів; такі словосполучення часто побудовані за структурою підрядного словосполучення чи складнопідрядного речення: лу|дина, йа|ка да|леко |баче `далекозора', лу|дина, йа|ка |лайец:а `лихослівна', лу|дина, йа|ка ўсіх ко|лотит `заколотник'.

До дискурсивної номінації діалектоносії найчастіше вдаються в тих випадках, коли відсутнє слово або словосполучення для називання якоїсь ознаки. Номінацію за допомогою тексту використовують тоді, коли намагаються дібрати евфемістичний вираз, прокоментувати семантичні відтінки синонімів, зазначити джерело інформації, пояснити відсутність назви або її активне чи рідке використання. Пропозитивна та дискурсивна номінації людини та її рис у східнослобожанських говірках не належать до високочастотних.

Поширенішою є номінація за допомогою словосполучень, які можуть мати різну структуру, бути вільними чи зв'язними. Специфікою їх функціонування є те, що до вільних атрибутивних словосполучень у більшості випадків існують однослівні семантичні еквіваленти - іменникові деривати: глад|киi ч'оло|в'ік - гла|дун, ваiлу|вата лу|дина - ваi|ло, неизг|рабна лу|дина - неизг|раба. На відміну від вільних стійкі словосполучення можуть мати більш яскраве емоційне забарвлення, ніж синонімічні їм однослівні номінації: |баба ба|зарна, йазие|ката х|веска `балакуха'. Синонімами до однослівних найменувань можуть виступати також словосполучення-евфемізми: неи|ч'істиi |на руку `злодій', |жадниi до |йіж'і `ненажера', неи ўсі |дома `дурень'. Високою частотністю вияву в обстежених говірках відзначаються стійкі порівняння, у яких людина порівнюється з тваринами (у|пертиi йак ба|ран), рослинами або їх частинами (тон|киi йак ло|зина, глу|хиi йак пен), міфологічними істотами (за|патлана йак |в'ідма), явищами природи (моў|ч'іт йак ту|ман), предметами побуту (|морда йак ч'аву|нец), продуктами харчування (|губи йак ва|реники); зафіксовано поодинокі стійкі порівняння, у яких компонентами є дієприкметник або дієприкметниковий зворот (кра|сивиi йак нама|лованиi, по|ганиi йак |вилами с|киданиi); інколи як засіб ситуативної номінації в говірках зафіксовано полікомпонентні одиниці (тоўс|тиi йак стоў|пига, ш'ч'о с|вині |ч'ухайуц:а).

Виразна тенденція трансформації багатьох стійких порівнянь, їх згортання до однослівних вторинних номенів, які яскравіше виражають негативну оцінку й можуть функціонувати паралельно зі стійкими порівняннями або повністю заступати останні. Значного поширення в говірках серед одиниць аналізованої ТГЛ набула т. зв. “зоологічна метафора”: веид|м'ід `клишава людина', ба|ран, бик, в'іс|лук `уперта людина' та ін. Високочастотними в обстежених говірках є вторинні номени, що постали внаслідок перенесення на людину назв неживих предметів: ш'пінга|лет `невисокий на зріст хлопець', лап|ша `вайло' та ін.; до вторинної номінації діалектоносії здебільшого вдаються при негативній характеристиці людини.

Особливістю вторинної номінації у діалектному мовленні є те, що в різних говірках та сама лексема далеко не завжди називає те саме поняття, оскільки виділяє як суттєві різні властивості іменованих реалій. Так, лексема бала|бон, яку в “Словнику української мови” (в 11 томах, далі - СУМ) подано з ремаркою “дiалектна” і витлумачено як `брязкальце, бубонець', в обстежених говiрках зафіксовано із значенням `базiкало'. Репрезентантом семи `гладун' в н. п. 2 є вторинний номен |бузiвок, СУМ фiксує це слово зi значенням `однорiчне теля', з таким же значенням, за свідченнями картотеки Словника українських народних говорів, лексема відома і в багатьох говірках південно-західного та південно-східного наріч, а в говірці с. Мусіївки на Житомирщині лексему |бузівок використовують як жартівливу назву великого немовляти, якого мати годує своїм молоком. Назва птахи д|рохва в говiрках Нижньої Надднiпрянщини набуває метафоричного значення `жiнка з товстими стегнами', а в схiднослобожанських говiрках варiант цiєї лексеми д|рофа використовується для номiнацiї високої худої жiнки. Лексема ж|лукто, яка в багатьох говірках усіх трьох наріч та в лiтературнiй мовi має значення `посудина, видовбана зi стовбура дерева, у якiй золять бiлизну, полотно', у досліджених говірках функціонує також зі значенням `гладун, гладуха, непомiрно повна людина', а в говірках Запорiзької обл. означає `великий живiт' або виступає вторинним номеном для людини, яка дуже багато п'є води. Лексема теи|нетка, яку СУМ витлумачує як дiалектну `дуже поношена сорочка', в обстежених говірках зустрiчається зi значенням `дуже худа жiнка'. Вторинна назва ш|пала побутує в схiднослобожанських говiрках для номiнацiї високої худої людини, а в нижньонаддніпрянських говiрках - тупої людини, телепня.

Поширення й частотність уживання вторинних номенів різних ЛСГ неоднакова; так, зі значенням `гладуха, непомірно повна жінка' вторинні номени відзначені лише в 4 н. п. і в усіх випадках як дублети до інших назв; зі значенням `непосидлива дитина' метафоричні назви зафіксовано в 39 н. п., причому в 23 н. п. вторинні номени є єдиними репрезентантами семи, а в 10 н. п. наявна синонімія вторинних назв.

Однією з характерних ознак ТГЛ “Людина та її риси” є наявність розгалужених рядів міжговіркових номінативних відповідників, які можуть формувати іменникові номени з певним словотвірними афіксами, композити, атрибутивні словосполучення, субстантивовані прикметники або дієприкметники, стійкі порівняння, описові форми різних структурних типів, напр.: сема `губата жiнка': гу|банка, гу|бач'ка, гу|бала, губош|лопка, гу|бата |ж'iнка, гу|бата; сема `вухань, людина з великими вухами': ву|хан, ву|хач', ву|хатиi, ву|хастиi, у|хастиi, у|шастiк, лапа|вухиi, капла|вухиi, карна|вухиi, ву|хатиi йак |зайец, |вуха йак у кажа|на, |вуха йак лопу|хи; сема `глухий чоловiк': глу|хар, глу|хан, глу|хач', глу|хера, глухо|ман, глуш|ман, глуш|ко, глуш|пет, глуш|пера, глу|хиi, глу|ха теи|тера, глу|хиi йак пен [ ~ йак с|тупа, ~ йак |тетеиреиў]; сема `дотепник, дотепна людина': до|тепниек, до|тепниi, ост|рак, йумо|рист, меит|киi, |умниi, остро|умниi, бистро|умниi, лу|дина |гостра на йа|зик. Вибір інформаторами номінативного варіанта є суб'єктивним і значною мірою залежить від того, кого і в якому плані характеризують. Суфіксальні іменники сприймаються як прізвиська і при негативній характеристиці, особливо при номінації фізичних вад, ображають людину. Тому, коли йдеться про хорошу людину, таких утворень у мовленні намагаються уникати, замінюючи їх описовими формами.

Кількість дублетних репрезентантів для різних сем не однакова; в одних випадках сема має розгалужений набір репрезентантів, причому дублетні утворення побутують у більшості говірок, напр.: сема `коротун, низькоросла людина' має 19 репрезентантів: лілі|пут, |карлиек, ш|пендиек, коро|тун, коро|тишка, коро|тушка, коро|тулка, кур|дупеил, неидо|росток, кара|п'ет, кара|пуз, ку|цак, шп'інга|лет, |куциi, ма|лиi, неидо|рослиi, ние|зенкиi, ма|лиi |ростом, ниез |кого |росту; дублетні номінативні одиниці побутують у 25 н. п. (див. к. 26); сема `балакуча жінка' репрезентована 23 номінативними одиницями: ба|зiка, ба|зiкало, бала|куха, бала|болка, пусто|мела, трiп|ло, трi|пач'ка, бол|туха, ш'ч'iебеи|туха, гово|руха, цоко|туха, торох|туха, леипеи|туха, па|такало, тара|торка, триендие|ч'iха, ласко|туха, плеис|куха, тiлi|пата, йа|зич'ниеца, , теиреи|вена , |баба ба|зарна йазие|ката х|веска, у 55 н. п. відзначено дублетні репрезентанти. В інших випадках, хоча ряд репрезентантів семи і є розгалуженим, лише окремі номени є високочастотними в обстежених говірках, а тому в більшості н. п. дублетні ряди назв відсутні, напр.: сема `заздрісний' має 12 репрезентантів: за|вислиевиi, |завиеслиевиi, за|в'іслиевиi, за|висниi, |зависниi, завиес|ниi, за|в'існиi, завие|душ'ч'іi, за|видлиевиi, |завиедниi, за|видниi, |заздрісниi, але майже всі вони представлені спорадично; лише в 6 н. п. паралельно функціонують по дві дублетні назви, у 2 - по чотири, у 56 н. п. відзначено один репрезентант семи.

Окремі семи в обстеженому континуумі не дають великої кількості репрезентантів; так, сема `лівша' репрезентована однією лексемою - іменником спільного роду ліеў|ша; тільки в 1 н. п. зафіксовано дериват ліеў|шак для номінації лівші-чоловіка та по одному н. п. - лексеми ліеў|шач'ка, ліе|вач'ка - для номінації лівші-жінки (див. к. 36).

Матеріал засвідчив, що опозиція назв людей з певною рисою за статтю може бути реалізована кількома способами: 1) за допомогою специфічних субстантивів для характеристики чоловіка або жінки; 2) за допомогою дериватів з певними словотвірними формантами для позначення осіб чоловічої й жіночої статі; 3) за допомогою атрибутивних словосполучень або субстантивованих прикметників відповідного граматичного роду. Так, для характеристики рухливої, енергійної людини в 34 н. п. використано іменник спільного роду неипо|сида, у 7 н. п. - фонетичний варіант неипо|седа, у 3 н. п. виявлено опозицію веир|тун - веир|туха; спорадично відзначено композит веиртих|востка - для номінаціїї непосидливої жінки, у 20 н. п. опозиція `рухливий чоловік' : `рухлива жінка' реалізована за допомогою флексій відповідного граматичного роду прикметників веирт|лавиi, ~а, к|руч'іениi, ~а, неипосие|дач'іi, ~а, неипо|сидлиевиi, ~а, неиу|січ':іевиi, ~а.

В окремих випадках опозиція відсутня, номінація і чоловіка, і жінки відбувається за допомогою іменників спільного роду, напр. репрезентан-тами семи `надокучлива людина' є іменники надо|йіда, наб|рида, нас|тира, прие|ч'епа, за|нуда, доку|ч'аiло; сема `пронира' репрезентована іменниками спільного роду про|нира, проi|доха, п|роiда, про|ноза. Для інших сем іменники спільного роду не зафіксовані, лише виявлено словотвірні опозити, так, сема `людина, яка любить жартувати' репрезентована лексемами шут|ник - шут|ница, жартіў|ник - жартіў|ница, ч'у|дак - ч'у|дач'ка, йумо|рист - йумо|ристка

Розділ 3 “Географія оцінної лексики українських східнослобожанських говірок” має підрозділи: “Просторова поведінка лексики на позначення людини та її рис у східнослобожанських говірках” і “Тенденції членування східнослобожанських говірок за даними лексики на позначення людини та її рис”.

Відзначено, що в слобожанському говорі відсутнє чітко виражене протиставлення діалектних зон, найбільша кількість відмінностей пов'язана з неоднаковим репертуаром лексем на позначення окремих сем у різних мікроареалах регіону, а також різною функціональною активністю репрезентантів семи, наявністю лексичних дублетів.

Картографування показало, що для дослідженого регіону характерними є кілька типів ареальної поведінки репрезентантів сем: 1) мінімальна здиференційованість, яка може виявлятися на двох рівнях: за кількістю репрезентантів семи або за поведінкою репрезентантів у мовному просторі і спостерігається переважно в тих випадках, коли кількість дублетних утворень є незначною (переважно 2-3 номени), а репрезентантами семи в більшості говірок виступають лексеми, спільні з літературною мовою, а тому функціонально підтримувані останньою; 2) ареальна мозаїка, зумовлена, перш за все, однією з найхарактерніших особливостей оцінної лексики - значною кількістю дублетних утворень у межах говірки та наявністю значної кількості ареальних опозитів на позначення тієї ж семи; 3) окреслення мікроареалів, які в мовному плані не є абсолютно ізольованими структурами. З 230 скартографованих репрезентантів мінімально диференційованими виявилися 57 (25% від загальної кількості), ареальну мозаїку представляють репрезентанти 85 сем (37%), мікроареали виділено для 88 сем (38%).

Важливим є встановлення особливостей ареальної поведінки різних структурних типів номінативних одиниць: однослівних і багатослівних номенів, первинних і вторинних (метафоричних і метонімічних) назв, опозитивних утворень щодо грматичного роду та іменників спільного роду, суфіксальних іменників та атрибутивних словосполучень або субстантивованих прикметників.

Для кожного з названих типів мовних знаків характерні свої особливості ареальної поведінки. Так, описові кількаслівні назви здебільшого є мінімально ареально диференційованими (у більшості говірок вони виступають репрезентантами 1-3 сем). Частотність уживання вторинних номенів є вищою в центральній та північній частині досліджуваної території. Відсутність репрезентантів сем зафіксована в західному ареалі частіше, ніж у східному (відповідно 6-10 і 1-5 сем). Тенденцій просторової поведінки опозитивних назв осіб за статтю не виявлено; лише відзначено, що для репрезентантів більшості сем характерна просторова мозаїка.

У другому підрозділі за кількома рисами виділено відносно чітко окреслені ареали лексичних явищ, які утворюють ареальні опозиції: захід - схід, південь - північ, центр - периферія. На заході мікрозони утворюють лексеми ваiлу|ватиi `опецькуватий', кул|гавиi `клишава людина', теирпеи|ливиi `посидющий', нас|тирниi `наполегливий', ка|бел `звідник', хап|киi `злодійкуватий'; п'ід|леслиевиi `улесливий', сором|ливиi `здатний відчувати сором', бойаз|киi `який усього боїться', фран|тиха `чепуруха'; гиед|киi `миршавий', г|рубиi `нечемний', пеис|тушка `жінка, якій догоджають в усіх бажаннях', неио|теса `недотепа', марнот|рат `людина, яка без потреби витрачає гроші'. У центральній частині обстеженого регіону виділено мікроареали для репрезентантів тоўс|тула `гладуха', ба|зікуватиi `балакучий', о'пі|кун : оп'і|кунша `дбайлива людина', йе|хида `підступна людина', прие|в'ітлиевиi `гостинний'; неи|в'іруйуч'іi `недовірливий', по|к'ірниi `слухняний', рас|путниеца `безпутна жінка', спо|куса `звідник'; кріп|киi `присадкуватий', пла|зуч'іi `улесливий', йумо|ристка `жартівниця', г|рамотниi `розумний', робо|таш'ч'іi `працелюбний'; лі|нивиi `вайлуватий', разго|ворч'іевиi `балакучий', спо|собниi `умілий', сп|луха `соня', до|каш'ч'іеца `донощиця', гриез|ло `сварлива людина', |мизаниеч'ок `пестун', |мизаниеч'ка `пестунка', беиз|душниi `жорстокий'; за|йідиестиi `задерикуватий', бан|дуга `розбійник', шут|ник `жартівник', ска|жениi `жорстокий'; ваi|ло `неповортка жінка', о|хаiниi `який дотримується чистоти', бриед|ливиi `який відчуває огиду', неис'|м'елиi `нерішучий'; коро|тишка `низькоросла людина', |модниек `чепурун', болт|ливий `балакучий', шут|ливиi `пустотливий'. На сході мікрозони формують лексеми на|топтаниi `присадкуватий', працо|витиi `працелюбний', за|мурзаниi `неохайний'; раст|ропа `нечеса', гун|дослиевиi `гугнявий', теирп|лач'іi `посидющий', |шустриi `спритний', лицеи|м'ір : лицеи|м'ірка `підступна людина', пад|лец `підла людина', бойаз|киi `який усього боїться'; соплиес|тон `хлопець, у якого течуть з носа соплі', загра|валниек `залицяльник', соп|листиi `сопливий', ву|хач' `людина з великими вухами', п'іклу|валниек : п'іклу|валниеца `дбайлива людина', п'ід|лотниек `підла людина', крадко|витиi `злодійкуватий'.

Ці мікрозони не становлять ізольованих просторових утворень; так, репрезентант семи `балакучий' болт|ливиi утворює два мікроареали - один в центральній частині (н. п. 18, 19, 25), інший на заході (н. п. 32, 62, 63, 64); лексема робо|таш'ч'іi є репрезентантом семи `працелюбний' у двох мікроареалах у центральній частині (н. п. 33, 34, 35 і н. п. 42, 43, 45, 46), а також на сході (н. п. 56, 57) та заході обстеженої території (н. п. 10, 23, 24, 27, 28, 29, 30). Досить часто лексеми утворюють мікроареали в центральній та східній частинах дослідженої зони.

Аналіз лексики східнослобожанських говірок, пов'язаної з номінацією людини та її рис, дозволив зробити наступні висновки.

Досліджувана ТГЛ “Людина та її риси” є складною розгалуженою системою найменувань, на формування якої, крім власне лінгвальних, впливають численні позалінгвальні чинники: соціально-економічні та суспільно-політичні умови життя, психологічні настанови, традиційна культура, морально-етичні обмеження. Репертуар назв для позначення негативної оцінки є розгалуженішим порівняно з лексикою для передачі позитивної оцінки; найважливіша причина цього явища - дія морально-етичних норм, моделей психологічної поведінки діалектоносіїв.

Для аналізованої групи лексики характерною ознакою є розгалужена система номінативних одиниць; вибір інформатором номінативного варіанта з ряду можливих одиниць є суб'єктивним і значною мірою залежить від того, кого і в якому плані характеризує діалектоносій; цей вибір здебільшого ситуативний. Джерелами формування номінативних рядів, окрім інших, є лексика материнських говорів, суміжних говірок російської мови.

У структурі ТГЛ назв на позначення людини та її рис однією з провідних є опозиція назв людей за статтю. Частотність використання іменників спільного роду та відповідних дериватів для позначення осіб чоловічої й жіночої статі неоднакова для різних сем; у більшості випадків іменники спільного роду й словотвірні опозитивні пари функціонують як дублети.

Суфіксальні іменники для характеристики людини та її рис у східнослобожанських говірках є менш частотними, ніж атрибутивні словосполучення, субстантивовані прикметники та описові форми різних структурних типів.

Серед видів номінації найпоширенішою є лексична - номінація на рівні слова і словосполучення. Явища пропозитивної й дискурсивної номінації є менш характерними для аналізованої ТГЛ. Одним із поширених засобів номінації людини та її рис є словосполучення різних структурно-функціональних типів. Вільні атрибутивні словосполучення в більшості випадків виступають дублетами до однослівних найменувань. На відміну від вільних сполучень слів стійкі словосполучення можуть мати більш яскраве емоційне забарвлення, ніж відповідні лексеми; поширеними є також словосполучення-евфемізми.

Висока частотність характерна для стійких порівнянь, яким, на відміну від однослівних назв та лексичних словосполучень, притаманна більш виражена експресивність, образність. Для багатьох стійких порівнянь характерною є тенденція до універбізації, утворення однослівного вторинного номена; такий процес зафіксований для 40 стійких порівнянь; при цьому стійкі порівняння можуть побутувати паралельно з метафоричними назвами або бути заступлені останніми.

Просторова поведінка аналізованої лексики засвідчує відсутність чітко вираженої синтопії більшості картографованих одиниць. Для обстеженого континууму характерні три типи ареальної поведінки лексики: 1) мінімальна диференційованість мовного ландшафту, що зумовлено невеликою кількістю репрезентантів семи або їх співрозташуванням у мовному просторі; 2) наявність ареальної мозаїки, пов'язана передусім з дублетною строкатістю репрезентованого матеріалу; 3) окреслення мікроареалів, які в мовному плані не є ізольованими структурами. Неоднаковою є й ареальна поведінка різних типів номінативних одиниць: однослівних і багатослівних номенів, первинних і вторинних назв, опозитивних утворень на позначення осіб чоловічої й жіночої статі та іменників спільного роду, суфіксальних іменників та атрибутивних словосполучень або субстантивованих прикметників. За кількома рисами окреслюються ареали лексичних явищ за опозиціями: захід - схід, північ - південь, центр - периферія.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Проблема генезису діалектних систем української мови в сучасному мовознавстві // Постаті та ідеї: З історії мовознавства в Україні. - К.: Наук. думка, 1995. - С. 124-129.

2. Однослівна й багатослівна номінація, їхнє функціональне співвідношення // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 1998. - № 9. - С. 74-81.

3. Вторинна номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 1998. - № 9. - С. 81-86.

4. Просторова поведінка лексики на позначення людини та її рис у східнослобожанських українських говірках // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 1999. - № 5 (15). - С. 43-51.

5. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: Людина та її риси. - Луганськ: Шлях, 1999. - 76 с.

6. Лексика для характеристики фізичних якостей людини у східнослобожанських українських говірках // Українська мова: з минулого в майбутнє. - К., 1998. - С. 149-151.

7. Діалектна лексика як джерело дослідження номінації людини та її рис (на матеріалі буковинських і східнослобожанських говірок) // Українська мова на Буковині. - Чернівці: Рута, 1994. - С. 26-28.

8. О языковом статусе и семантических характеристиках некоторых лексем в русских и украинских говорах Луганщины // Два крыла духовности: Материалы научной конференции, посвящённой творческому наследию В.И.Даля и Б.Д.Гринченко. - Луганск, 1993. - С. 100-103 (Співавтори: Грек А., Гриценко Р., Бакарева Л.).

9. Російсько-українські мовні паралелі в говірках Луганщини // Здійснення ленінської національної політики на Донбасі: Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції (Донецьк, 21-24 лютого 1990 р.). - Донецьк, 1990. - С. 86-87.

10. Лексичні та граматичні синоніми в східнослобожанських говірках (на матеріалі лексики на позначення людини та її рис) // Проблеми української діалектології на сучасному етапі: Тези доповідей і повідомлень - Житомир, 1990. - С. 167-168.

11. Лексика на позначення людини та її рис у “Словарі української мови” Б.Д.Грінченка (у порівнянні з діалектною лексикою Східної Слобожанщини) // Проблеми творчої спадщини Б.Грінченка: Тези доповідей республіканської наукової конференції, присвяченої 130-річчю з дня народження Б.Д.Грінченка. - Луганськ, 1993. - С. 44-45.

Размещено на Allbest.ru