Лінгвістичний аналіз cучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвістичний аналіз cучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХ століття)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Загальна характеристика роботи

Наприкінці ХХ століття виключно важлива роль мови як засобу комунікації, що стрімко та невпинно зростає, стала очевидною не лише для лінгвістів, а й для фахівців, які працюють в інших областях. Головною причиною цього став інформаційний бум, зумовлений становленням та розвитком найновітніших технологій та їх зрощенням з бізнесом, що у свою чергу зумовило необхідність доступу до інформації та максимально швидкого обміну нею, а також викликало удосконалення старих та створення нових засобів зв'язку, у тому числі й електронних, а також сприяло розвитку ЗМІ. Інформаційний бум став поштовхом до розвитку мов, які його обслуговують, і насамперед міжнародних, і в першу чергу до розвитку лексичних систем цих мов. Надання і пошук релевантної інформації в умовах глобального мультикультурного та мультимовного простору загострили проблему ефективності комунікації. Це безпосередньо стосується політиків, що професійно займаються забезпеченням взаєморозуміння, неприпусти-містю та врегулюванням конфліктів у глобальному просторі, використовуючи у якості засобу комунікації природні мови.

Відносно світу політики усвідомлення важливої ролі мови сформувалося у філософські та лінгвістичні проблеми співвідношення мови та влади, агітації, пропаганди і політичної реклами, інформативності та переконливості у політичній комунікації, вивчення мови як інструменту соціальної влади, мовної упаковки соціальних процесів у демократичному та тоталітарному суспільствах, використання мови з метою впливу на свідомість широких мас, ролі мови у створенні іміджу політика, індивідуального стилю політика як мовної особистості. У лінгвістиці ця тематика фактично відповідає проблемі політичного дискурсу, що став протягом останнього часу популярним об'єктом досліджень на матеріалі різних мов. Інтерес до політичного дискурсу зумовлений не лише роллю політики та політиків у світі, що посилюється, та їхнім перебуванням у центрі уваги ЗМІ, тісною співпрацею політичних структур та ЗМІ, а й виникненням і розвитком низки нових дисциплін - політології, конфліктології, іміджелогії тощо.

Предметом дослідження став сучасний американський політичний дискурс, який являє собою єдність вербального та невербального, що формується під впливом цілого спектру екстралінгвістичних факторів, передусім, соціальних.

Об'єктом дослідження виступають одиниці лексичного рівня мови, синтаксичні конструкції, стилістичні та риторичні прийоми, що забезпечують ефективність політичної комунікації, інформування та переконування адресата.

Актуальність роботи зумовлена інтересом у лінгвістиці

- до моделювання комунікативного процесу з урахуванням фактору адресата, культурних, етнічних та соціальних особливостей аудиторії,

- до правил кодування інформації мовними засобами з метою забезпечення максимальної ефективності комунікації та корекції ментального простору адресата у бажаному напрямку,

- до позамовних факторів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на комунікацію.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому

- вперше здійснюється комплексне лінгвістичне вивчення сучас-ної політичної комунікації у США,

- досліджуються основні принципи формування політичного дискурсу, його складові та характерні особливості,

- вивчається індивідуальний стиль американських президентів другої половини ХХ століття та мовні результати їхньої діяльності в американському суспільстві,

- розкривається аргументативний потенціал сучасної англійської мови, що використовується у політиці для впливу на свідомість широких мас,

- уточнюється спектр соціальних факторів та їхній вплив на функціонування мови у політичній комунікації у сучасному американському суспільстві,

Теоретична новизна дослідження полягає у тому, що у ньому вперше на матеріалі американського варіанту сучасної англійської мови

- розвиваються положення теорії дискурсу та текстолінгвістики,

- досліджуються риторичні прийоми та принципи, що використовуються у публічних виступах сучасних американських політиків,

- уточнюються позамовні фактори, що детермінують вибір мовних одиниць та організацію повідомлення,

- розвивається антропоорієнтований підхід у лінгвістиці, а саме уявлення про мовну особистість.

Головна мета роботи - комплексне дослідження принципів організації американського політичного дискурсу - обумовила конкретні завдання:

- визначити характерні риси американського політичного дискурсу,

- вивчити мовне оформлення понять, що детермінують організацію політичного дискурсу,

- уточнити вплив філософських, політичних та економічних теорій, культурних концептів на вербальну частину політичної комунікації у сучасній Америці,

- доповнити існуючі глосарії політичних термінів одиницями, що з'явилися у 90-х роках ХХ століття.

У роботі використані такі методи та прийоми лінгвістичного аналізу: контекстуальний аналіз, дескриптивний, семантико-синтаксичний.

Матеріалом дослідження стали тексти промов американських президентів та політичних діячів (50 промов) і тексти з сучасних періодичних видань, політичної та суспільно-політичної літератури загальним обсягом близько 11 тис. сторінок.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у курсах з лексикології, словотвору, соціолінгвістики, теорії комунікації, риторики, когнітивної лінгвістики, теорії дискурсу, текстолінгвістики. Охоплені проблеми дають можливість використовувати дані дисертаційного дослідження в інших гуманітарних науках, зокрема, у політології, психології, соціології, іміджелогії.

Апробація роботи. Основні результати дослідження викладені у восьми публікаціях. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської мови гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка (1997, 1998), на кафедрі англійської філології Київського університету імені Тараса Шевченка (1998), на наукових конференціях у Полтаві (1996), Львові (1996), Києві (1996, 1997), Луцьку (1997).

На захист виносяться наступні положення:

1. Соціальність мови у політичному дискурсі проявляється у ретельно-продуманому мовному оформленні соціально-вагомих подій з метою впливу на свідомість адресата, у ролі якого виступає соціум. У формуванні та поширенні сучасного американського політичного дискурсу значну роль відіграють ЗМІ. Соціальні фактори, що детермінують сучасний політичний дискурс у США, можуть бути охарактеризовані як свідомі, синхронні, мікросоціальні, позитивні.

2. У сфері політичної комунікації у ході еволюції політичного дискурсу виникла своя терміносистема, що суттєво поповнилася у ХХ-му столітті внаслідок симбіозу політичних структур США та ЗМІ. Політичні терміни зазнають впливу загальних семантичних законів зміни значення слів. Основними джерелами поповнення сучасного американського глосарію політичних термінів є спорт, жаргон ЗМІ. Політичний глосарій поповнюється переважно за рахунок дериватів вже відомих словотвірних основ, або виникнення усталених словосполучень, які за своїм функціонуванням тотожні термінам. Характерною ознакою термінології політичного дискурсу останнього десятиліття стала персоніфікація соціально-значущих подій і поява іменників, прикметників та дієслів, утворених від прізвищ відомих політичних діячів.

3. Організація сучасного американського політичного дискурсу має аксіологічну природу. Найважливіші ціннісні поняття, що представлені переважно лексемами, фактично виконують роль аргументем, здійснюючи помітний вплив на когнітивну систему реципієнта. Мовне оформлення універсальних цінностей, так само як національно-значущих культурних концептів, у політичному дискурсі з часом змінюється.

4. Ставлення до проблем етнічних меншин та жінок у суспільстві, дотримання етикету в комунікації є головними шляхами реалізації принципу політичної коректності в сучасній політичній комунікації.

5. Головними риторичними прийомами сучасного політичного дискурсу США слід вважати повтор, контраст і протиставлення, метафоризацію, створення позитивної оціночної перспективи для висвітлення власної діяльності, негативної - для діяльності супротивників. Характерною рисою індивідуального стилю президентів та складовою президентського дискурсу є егоцентричність.

Структура роботи. Дисертація (164 сторінки тексту) складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку літератури, що нараховує 238 позицій, у тому числі 74 англійською мовою, переліку словників, списку промов Президента Білла Клінтона та інших політичних діячів США, документів американського уряду та додатку до глосарію політичної термінології.

У вступі обгрунтовується вибір теми, актуальність, наукова новизна, теоретична значущість і практична цінність наукового дослідження, положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Соціальні фактори у мові та мовленні» обгрунтовується необхідність урахування широкого спектру соціальних факторів, що впливають на формування та розвиток американського політичного дискурсу. У другому розділі «Політичний дискурс як об'єкт лінгвістичного дослідження» розглядаються аксіологічні характеристики сучасного політичного дискурсу США, риторичні принципи його організації, шляхи поповнення глосарію політичної термінології, а також особливості індивідуального дискурсу американських президентів, й у першу чергу особливості дискурсу Президента Білла Клінтона.

Основний зміст роботи

американський дискурс політичний мовний

Питання взаємодії мови та влади знайшло вираження у політичному дискурсі, який протягом останнього часу знаходиться у центрі уваги філософів, політологів, соціологів та лінгвістів. Пояснюється це загальною тенденцією до демократизації усіх сфер життя суспільства, розвитком засобів масової інформації, завдяки яким стало можливим оформлення політичного дискурсу.

П о л і т и ч н и й д и с к у р с може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом. Політичний дискурс реалізується в усній та писемній формах. До усної форми політичного дискурсу можна віднести публічні виступи політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв'ю, прес-конференції, парламентські дебати, теле - та радіоновини. До писемної форми політичного дискурсу належать різноманітні документи - договори, протоколи, угоди, рубрики політичних новин у пресі, політичні плакати та листівки.

У політичному дискурсі соціальність мови проявляється у мовному оформленні соціально-вагомих подій та особливостях адресантно-адресатної конфігурації, коли адресатом виявляється соціум. Розвиток та функціонування сучасного американського політичного дискурсу значною мірою відбувається внаслідок впливу на нього ЗМІ. На політичний дискурс впливають позамовні фактори ідеологічного змісту - фактори свідомого впливу на мову (ідеологія, пропаганда, ідеологічне осмислення мовних одиниць, лексикон та мовлення політиків), макросоціальні (масова комунікація) та мікросоціальні фактори (феміністський рух, боротьба представників етнічних меншин за свої права).

У Сполучених Штатах внаслідок зростання зв'язку політики та капіталу, проведення масштабних виборчих кампаній, розвитку високих технологій та ЗМІ, нарешті, завдяки особистісним якостям видатних американських президентів був створений сучасний інститут президентства, складовою частиною якого став політичний дискурс. Характерними рисами сучасного американського політичного дискурсу слід вважати його розвиток у тісному зв'язку із ЗМІ, наявність президентської риторики як його складової, його ціннісну орієнтацію, дотримання принципу політичної коректності, посилену увагу до проблеми прав жінок та положення етнічних меншин. Головними риторичними прийомами залишаються використання методів контрасту, протиставлення, повтору, виділення ключових понять.

Володіння риторичними прийомами, як і раніше, залишається актуальним у сучасному демократичному суспільстві. Проте центр уваги громадськості перемістився зі змісту публічних виступів на їх форму та обставини, у яких вони промовляються. Для успішного досягнення адресантом своєї мети більш важливим виявляється створення вдалого іміджу, складовими якого виявляються в однаковій мірі як ораторські здібності промовця, так і його зовнішній вигляд, фото - та телегінічність. Результатом систематичного вивчення особливостей риторики сучасних політичних лідерів є краще розуміння характеру політичної мови, а також мовної упаковки політичних процесів, що відбуваються у демократичному суспільстві. Мовна упаковка явищ політичного життя сприяла розвитку іміджевої комунікації. Фактично аудиторія має справу не безпосередньо з політиком, а з його іміджем, у створенні якого поряд з іміджмейкерами беруть участь і ЗМІ. Іміджеві характеристики політичних діячів стають центральним елементом виборів, оскільки у цьому випадку на перше місце виступає робота з масовою свідомістю. Іншими словами, імідж виступає у ролі зв'язуючого містка між політиком та його аудиторією. Він слугує відображенням як інтересів аудиторії, так і політика, й намагається поєднати ці інтереси, уникнути одностороннього тиску зверху, притаманного не лише тоталітарному, а й демократичному суспільству. В епоху телебачення, прямих трансляцій із парламентів, широкого висвітлення політичних подій у ЗМІ, при створенні іміджу обов'язково потрібно враховувати візуальний канал комунікації. Однією з характеристик, що набуває великої ваги в епоху телебачення, є зовнішність політика. Зовнішність часто пов'язують з поняттям «харизма». Харизматичними особистостями вважали президентів Теодора Рузвельта, Двайта Ейзенхауера, Франкліна Делано Рузвельта та Джона Кеннеді. Слід зазначити, що сила харизми неможлива без мови, і насамперед це стосується політичної комунікації. Теодора Рузвельта вважають засновником так званого «риторичного президентства» (rhetoric presidency), суть якого полягає у тому, що президент виступає лідером формування громадської думки в країні.

Президент Франклін Делано Рузвельт першим з господарів Білого дому в якості ефективної «зброї» використав радіо. Завдяки радіо колишні пишномовні політичні промови набули характеру звичайної розмови та стали ближчими до аудиторії. Вміння Президента Рузвельта ефективно використовувати різноманітні риторичні засоби - виділяти ключові слова, вибирати вірну інтонацію, простими, зрозумілими словами пояснювати найскладніші речі - сприяли його популярності серед американців.

Президента Джона Кеннеді вважають засновником сучасного президентського «спічмейкерства». Джон Кеннеді здобув президентське крісло частково завдяки своїй телегінічності та привабливості, які відіграли неабияку роль під час його дебатів із Річардом Ніксоном у 1960 році. Вже за часів президентства завдяки гумору та невимушеності Джонові Кеннеді вдавалося з легкістю обеззброювати своїх опонентів. Крім того, він першим з президентів почав виступати перед громадськістю з однаковою регулярністю протягом року. Під час свого президентства Джон Кеннеді виступав з промовами з приводу кожної важливої політичної події.

Президента Рональда Рейгана справедливо вважали «великим комунікатором» (Great Communicator). Як колишній актор він добре знав, як працюють засоби масової інформації, як їх можна використати у своїх цілях, як побудувати свій виступ, щоб краще досягти бажаного ефекту. Виступи Президента Рейгана по радіо та телебаченню, перед «живою» аудиторією мали великий успіх. Однак йому менше вдавалися непідготовлені виступи. Він не любив прес-конференцій, під час яких інколи невірно розумів запитання журналістів та припускався серйозних помилок, даючи відповіді, але компенсував свої помилки, намагаючись бути привітним, розкутим, неформальним у спілкуванні з журналістами.

З появою на політичній арені 42-го Президента США Білла Клінтона, влада в державі перейшла до нового, молодого покоління американців. Слід зазначити, що представники преси по аналогії з Thatcher's Britain утворили номінацію Bill Clinton's America. Представники ЗМІ зазначають, що з приходом до влади Президента Клінтона сталися і деякі зміни у риториці політиків. Риторика нового покоління американських політиків відзначається зрушенням у бік егоцентричності, свідченням чого є широке використання займенника першої особи однини, що не було типовою рисою риторики попередників Білла Клінтона.

Завдяки ЗМІ політики постійно знаходяться у центрі уваги громадськості. У мові навіть з'явилося словосполучення permanent campaign, яке влучно характеризує діяльність політиків в епоху розвинутих засобів масової інформації. Роль, яку виконують останні, позначається за допомогою номінації body watch, а інколи навіть death watch, як у випадку з Президентом Кеннеді. Так, приміром, представники ЗМІ звернули увагу на використання Біллом Клінтоном прийому риторичного протиставлення, коли він імпліцитно вказував на похилий вік свого суперника: «The President never fails to mention Dole's long public service - emphasis on the «long». Decades of service. Centuries! The listener is left thinking that only Methuselah, or maybe Strom Thurmond could have served longer» (The Weekly Standard, Aug. 19, 1996). Роберт Доул у своїй кампанії робив акцент на такому понятті як strong moral center, протиставляючи його іншому, до якого також входить лексема moral - moral crisis, і яке він вживав стосовно Президента Клінтона: «America suffers from a moral crisis… But the problem isn't in your house. It's in the White House. Bill Clinton's White House (The International Herald Tribune (IHT), Oct. 10, 1996).

У тих випадках, коли існують певні особливості мови політика, або коли порушується принцип політичної коректності, ЗМІ не обходять це своєю увагою. Зокрема, прикладом «помилки» кандидата від Республіканської партії Роберта Доула було підхоплення прізвиська Bozo (ім'я телевізійного клоуна), вжитого стосовно Білла Клінтона одним із виборців під час виборчої поїздки Роберта Доула: «…in the town of Lyndhurst… a man called out, «Please get Bozo out of the White House». «Bozo's on his way out», said Mr. Dole» (IHT, Oct.9, 1996).

Внаслідок «оцінювання» політиків представники ЗМІ наділяють останніх прізвиськами. В англійській мові існує цілий вокабуляр політичних прізвиськ. Поза увагою ЗМІ не залишився і нинішній Президент США Білл Клінтон, якому належать багато прізвиськ, серед яких Boy Clinton (натяк на молодий вік президента), Slick Willy та Wimp. Можливо, найпривабливішим прізвиськом Президента Клінтона є The Man from Hope, у якому лексема hope, що означає назву населеного пункту, одночасно сприймається й у буквальному значенні. Цікавою видається історія походження ще одного прізвиська Білла Клінтона - The Comeback Kid, яке з'явилося внаслідок його вміння знаходити вихід з несприятливих ситуацій. Президента Клінтона характеризують, використовуючи такі прізвиська-ярлики як A National Embarrassment, Teenager, Veto Bill, Motor Voter Bill, серед яких зустрічаються і так звані «нонс-ворди» як, наприклад, Mr. The-Era-of-Big-Government-Is-Over. Представники ЗМІ не обійшли увагою і Першу Леді Сполучених Штатів - Гілларі Клінтон, яка отримала прізвиська President Hillary, Czarina of the «United States of the UN» та Eleanor Clift.

Однією з найхарактерніших рис «нової політики» (the new politics) під час виборчих кампаній стали телевізійні дебати (televised debate). Дебати дозволяють виборцям порівняти претендентів на посаду президента як політичних діячів та як особистостей. Кандидати на посаду президента США, зокрема, не лише не можуть робити того, що їм забажається, а й висловлювати власну думку з того чи іншого питання, якщо це може нашкодити їхній кар'єрі. Свідченням цього є слова Білла Клінтона під час так званих «інсценованих дебатів» (mock debate): «What we do often (during the mock debate (is I give the answer I'd like to give and then go back and give the answer I should give» (IHT, Oct.9, 1996). Під час виборчої кампанії 1996 року з'явилася так звана bridge-метафора (як, наприклад, bridge to the twenty-first century), яка стала логотипом другого терміну президентства Білла Клінтона та частиною його іміджу як самого молодого президента, що житиме у 21-му столітті та за часів президентства якого Сполучені Штати перейдуть із однієї епохи до іншої. Даючи негативну характеристику виборчої програми свого політичного супротивника Роберта Доула, Президент Клінтон вжив метафору to blow a hole in the deficit.

Засоби масової інформації дають, переважно, позитивну оцінку виступам Білла Клінтона, характеризують його промови як «optimistic, virtually nonpartisan and almost entirely devoid of sharp edges» (Los Angeles Times, Oct.10, 1996). Однак незважаючи на позитивну оцінку президентської риторики, ставлення ЗМІ до особи Білла Клінтона не можна назвати однозначним. За словами одного з представників преси, «the media seem to love Clinton when he campaigns and hate him when he governs» (The Weekly Standard, Nov.11, 1996 (. Однак незважаючи на різке зниження популярності Президента Клінтона під час першого терміну перебування при владі, йому вдалося не лише повернути втрачену прихильність виборців, а й з їхньою допомогою вдруге вибороти перемогу у президентських виборах.

За час існування політичної комунікації сформувався словник політичної термінології, центральними поняттями якого є невелика кількість суто політичних понять. Переважну більшість слів, що утворюють глосарій політичних термінів, було запозичено з інших сфер. У ньому зустрічаються усталені вирази, запозичені з Біблії (All things to all men, Eleventh Commandment, fight the good fight, Armageddon), клерикальні, церковні терміни (party faithful, party elders, bleeding heart, gray eminence), слова з творів Шекспіра (strange bedfellows), Вордсворда (Happy Warrior), Еліота (wasteland), запозичені зі сфери спорту, зокрема, термінологія кінських перегонів (dark horse, running mate, front runner, bolt, shoo-in), з області військової справи (campaign, camps, boom, spoils, rally, regular, hundred days, man on horseback, war horse). Глосарій політичних термінів включає також одиниці з жаргону засобів масової інформації (off the record, authoritative sources, backgrounder, dope story, leak, plant, not for attribution), а також терміни, пов'язані з рухом за громадські права (black power, white power structure, Freedom Now, backlash, We Shall Overcome, soul, tokenism, Uncle Tom, Jim Crow, segregation, stand in the doorway).

Відбувається процес взаємопроникнення слів із загальноуживаної лексики до сфери політики, і навпаки. Цікавим, на наш погляд, у цьому відношенні є своєрідний словник лексики президентських виборчих кампаній, що є одними з найважливіших подій у політичному житті демократичних суспільств. Слід вказати на важливу роль засобів масової інформації у процесі народження, формування та подальшого розвитку нових лексем. Зокрема, у мові ЗМІ виникли поняття front runner (головний претендент на висунення на посаду), the best man (кандидат на посаду президента США, обраний на партійному з'їзді), presidential timber (ймовірний кандидат, людина, що має всі шанси стати президентом), hot property (багатообіцяючий кандидат), man of the people (людина з народу, народний кандидат, захисник прав народу), cemetery vote (голоси мертвих душ, шахрайство), kangaroo ticket (незбалансований виборчий список, у якому кандидат на посаду віце-президента користується більшим впливом, ніж кандидат на посаду президента), swing voter (незалежний виборець), vote-catching (популярний серед виборців), Humpty Dumpty (шалтай-бовтай, кандидат, що не має шансів бути обраним), presidential fever (президентська лихоманка, палке бажання обійняти посаду президента) тощо. Слід відзначити внесок, який зробили до словника політичної термінології американські президенти. Найбільше для розвитку безпосередньо президентської риторики зробили Абрагам Лінкольн, Теодор Рузвельт, Франклін Делано Рузвельт, Річард Ніксон, Рональд Рейган, що виявилися неабиякими мовними особистостями.

Своєрідний неологічний вибух стався у 1973-1974 роках, у період перебування при владі Президента Річарда Ніксона (1969-1974). Лексикографи вважають цей період «золотою ерою політичного словотвору». «Словник Вотергейту» (Watergate vocabulary) включає номінації at this point in time, big enchilada, cover-up, CREEP, deep-six, dirty tricks, enemies list, executive privilege, firestorm, hardball, inoperative, laundering, nobody drowned at Watergate, plumbers, Saturday night massacre, smoking gun, stonewalling, twisting slowly, slowly in the wind. Суфікс - gate почав додаватися до інших слів, надаючи їм негативну конотацію із натяком на можливий скандал: Abdulgate, Billygate, Irangate, Koreagate, Muldergate, Winegate, sexgate тощо. Останньою одиницею цієї групи стало слово zippergate, що з'явилося в англійському вокабулярі після розгляду американським Сенатом справи Президента Клінтона в січні - лютому 1999 року. Цікаво, що протягом двох років після «Вотергейтського словотвору» політичний словник не поповнився жодним неологізмом. Період президентства Джеральда Форда (1974-1977) був унікальним тим, що не залишив за собою жодної фрази, що запам'яталася. З періодом перебування при владі Президента Рональда Рейгана (1981-1989) пов'язують поняття evil empire, nuclear freeze, nuclear winter, Soviet aggression, Star Wars, Whitewater. Під час президентства Джорджа Буша (1989-1992) англійський політичний словник поповнився фразами new world order, nightmare scenario, peace divident, unipolar world.

Під час президентства Білла Клінтона (1992-) виник неологізм Clinton time, який «викарбували» представники мас-медіа: так вони називають час, протягом якого доводиться чекати на президента, що часто запізнюється на зустрічі з ними. Важко з упевненністю говорити про те, які лексичні одиниці залишаться у політичному словнику після перебування при владі Президента Білла Клінтона, оскільки, як відомо, лише час покаже, які неологізми увійдуть до історії. Можна припустити, що серед них будуть такі номінації: bridge to the 21st century, to blow a hole in the deficit, Clinton time, common sense government, New Democrat, Boy Clinton, sexgate, zippergate.

Незважаючи на негативне ставлення до понять «ідеологія» і «пропаганда» з боку офіційних структур США, слід відзначити їх наявність у сучасному американському політичному дискурсі. ЗМІ внаслідок симбіозу з політикою ставали каналами пропаганди, поширення американської ідеології, політики американського уряду, використовувалися для захисту національних інтересів США. Особливістю пропаганди на сучасному етапі, свідченням удосконалювання техніки пропаганди є її диверсифікація, а саме урахування фактору адресата, а саме націленість на певні сегменти суспільства. Мовні прийоми пропаганди можна умовно поділити на дві великі групи: позитивні та негативні. Позитивні (одиниці з позитивною оціночністю) спрямовані на захист ідей, що спеціально поширюються, на створення відповідної атмосфери для сприйняття інформації. Одиниці з негативною оціночністю використовуються для того, щоб погасити соціальну напругу, для критики опонентів, створення образу ворога. З пропагандистською метою у сучасному американському політичному дискурсі використовуються й евфемізми. У демократичному суспільстві маніпуляція масовою свідомістю приймає більш витончені та удосконалені форми. Політики, як правило, використовують прийоми пропаганди з метою зображення у позитивному контексті власної діяльності та обмовляння своїх суперників. Одним з прикладів цього явища є прізвиськофілія. Мова у політичній комунікації виступає як засіб впливу на когнітивну систему реципієнта, засіб нав'язування поглядів. Сучасна пропаганда, переважно, спрямована на підтримку одних політичних партій, їх лідерів та проти інших партій, проти неприйнятних ідеологій та створення образу ворога. Результатом існування та використання пропаганди у США є поява і широке застосування політичних термінів з яскраво вираженим негативним оціночним значенням.

На американську політику, ідеологію працювала і водночас експлуатувалася нею система цінностей США, частково втілена у концепті Американської мрії (American Dream), яка представлена у мові одиниями freedom, equality before law, equality of opportunity, fairness, achievement, patriotism, democracy, American exceptionalism (a belief in the special moral status and mission of America), caring beyond the self, religion, luck. У певні історичні періоди американські президенти або кандидати на цю посаду, обирали одну або декілька цінностей, перетворюючи їх або створюючи на основі цих цінностей політичні слогани. Найбільш ціннісноорієнтованим вважали дискурс Президента Рональда Рейгана. Під час президентських кампаній він звертався до понять, що позначають загальнолюдські цінності (family, work, neighborhood, peace, freedom), а також суто американські цінності (self-esteem, patriotism, self-realization, religiosity), зробивши актуальним концепт Амери-канської мрії.

Дискурс Президента Білла Клінтона орієнтується на моральні та традиційні сімейні цінності, втілені у поняттях family, health, safety, security, education. Перемогу Білла Клінтона у президентських виборах 1996 року багато у чому пов'язують із розробкою стратегії цінностей (що свого часу допомогло стати президентом Рональду Рейгану). Не можна заперечувати той факт, що суперник Білла Клінтона Боб Доул також звертався до цінностей у своїй кампанії, але недоліком його стратегії цінностей було те, що вона будувалася на анти - поняттях: «it was anti-gay, anti-sex, anti-single mothers, anti-abortion, anti-everything-but-the nuclear family». На відміну від такої стратегії негативних цінностей, демократи запропонували стратегію позитивних цінностей, яка була сприйнята виборцями набагато краще, ніж стратегія республіканців. Президент Клінтон нагадав, що однією з найдавніших та найголовніших американських цінностей, проголошеною у Конституції, є рівні можливості для усіх громадян (equal opportunity), але в наш час це поняття має інше значення, ніж 220 років тому: «First and foremost, we must press on to make opportunity available for all of our people. Equal opportunity is our central value, but the very meaning of that has fundamentally changed. For example, in the 19th century, opportunity meant access to a land grant. In the 21st century, it will mean access to a Pell Grant, to a community college, to a trade school, to a university». Це свідчить про те, що в системі цінностей відбулися зміни: «старі» цінності набули нового значення. Порівнюючи можливості перших американців та сучасних громадян США, Президент Клінтон акцентує увагу на тому величезному прогресі, якого досягло людство й, зокрема, Сполучені Штати: «We have made enormous progress.» Говорячи про велику роль освіти (education) у житті людей, яка також належить до системи цінностей, Білл Клінтон зазначає, що американська система вищої освіти є найкращою у світі: «We know, for example, that America has the finest system of higher education in the world, and people come from all over the world to be a part of it». Крім найкращої системи освіти, Сполучені Штати «кращі» за решту країн і в інших сферах: «And in the cutting age industries of the future - computers, biotech, aerospace - America leads the world. But America also leads the world again, for the first time since the 1970s, in automobile production and sales… The United States is now the world's number one exporter again… We are the most productive economy in the world.» Таким чином, Президент Клінтон акцентує увагу на ще одній важливій американській цінності, що втілена у номінацію leadership. Усвідомлення особливого статусу Сполучених Штатів, очевидно, повинно сприяти зростанню патріотизму та гордості громадян за свою країну: «America is, and must always be, a place where individual dreams can come true, where people who work hard succeed, where people of different points of view and different heritages can not only live together but prosper; a place where, by respecting our differences and working together to meet our responsibilities, we earn the gold medals of freedom and opportunity». Президент зазначає, що багато людей прибули до країни у пошуках золота, проте справжнім «золотом» є рівні можливості для усіх громадян: «The real «gold» that paved our streets was the golden opportunity for people from any background to be able, through hard work and ingenuity, to make a fresh start in life».

Президент Клінтон приділяє увагу такому важливому ціннісному поняттю як work, використовуючи яскраву метафору «Workers are heart and soul of our nation». Ще одним з центральних ціннісних понять дискурсу Президента Клінтона є поняття peace. Лексема peace з'являється у його виступах в оточенні лексичних одиниць, які надають певної динаміки цьому, на перший погляд, стабільному поняттю (the peace process; the path to a lasting peace; a just, lasting, and comprehensive peace; the path of peace, etc). В інших випадках Президент Клінтон вживає поряд з лексемою peace акціональні дієслова: «…the United States will do whatever we can to support the peace process… and to minimize the risk of peace»; «…they (the leaders (have agreed to restore the peace…»; «I invited them here… to seek to curb the terrible violence and death… to help both parties return to the hard work of building peace through negotiations».

Президент Клінтон також звертається до понять trust та understanding, що є важливими компонентами системи політичнх цінностей: «I believe the calm, constructive, face-to-face meetings Prime Minister Netanyahu and Chairman Arafat have had here will help to build the trust between them…»; «But I beleive there is a higher level of understanding and a higher level of trust than existed before these talks began».

Ще одним важливим ціннісним поняттям, до якого звертається Президент Клінтон у своїх виступах, є religion. Білл Клінтон говорить про те, що Америка стала притулком для усіх людей, що не мали можливості сповідати обрану релігію у себе на батьківщині: «Throughout our history, men and women have come to America to escape religious persecution elsewhere and secure religious freedom here; …people coming together across the lines of faith and political conviction and race to protect the religious liberties we all charish». Президент Клінтон протиставляє протилежні поняття (religious persecution elsewhere - secure religious freedom here), що є типовою рисою політичного дискурсу, у якому нерідко здійснюється вибір полярних орієнтирів, які відповідають (або уособлюють у собі) різні ціннісні системи.

Протягом свого першого терміну перебування при владі Президент Клінтон зарекомендував себе як гарний оратор. Для дискурсу Білла Клінтона характерне широке використання акціональних дієслів поряд із займенником першої особи однини, завдяки чому дискурс президента набуває більшого динамізму, що сприяє створенню загального позитивного враження про активну діяльність президента. Цьому сприяє і футуральна перспектива, яку президент створює, окреслюючи напрямки власних дій. Характеризуючи власну діяльність, а також діяльність свого уряду, Білл Клінтон використовує, переважно, лексичні одиниці з позитивною конотацією, а інформація про період, що передував його президентству, а також оцінка політичних суперників президента подається на фоні лексем з негативним оціночним значенням. Найпоширенішими прийомами техніки аргументації Президента Клінтона є традиційні риторичні прийоми - протиставлення та повтор.

Президент вживає займенник I, який утворює абсолютну адресантність, у випадках висловлення особистої думки, власної активності: «I propose more empowerment zones…»; «I want to build an America in the 21st century»; «reform… I signed last week.» Як видно з прикладів, абсолютна адресантність притаманна реченням з футуральною перспективою (I propose…, I want…). Якщо займенник I і вступає до лінійних відношень із дієсловом минулого часу, то, як правило, йдеться про недалеке минуле (last week). В обох випадках виникає ефект акціональності, завдяки якому вдається підкреслити активність адресанта. Адресантність також виражено за допомогою займенників you and I: «Four years ago… you and I set forth on a journey…», у цьому випадку займенникові we навмисно протиставлено сполучення you and I, тим самим Білл Клінтон підкреслює власну активність, свою лідируючу позицію. Слід зазначити, що таке використання особового займенника у першій особі однини не було характерним для усіх американських президентів. Так, відомо, що Президент Рональд Рейган у публічних виступах намагався уникати займенника I (The Weekly Standard, June 9, 1997). У своїх виступах Президент Клінтон використовує обставини часу, які також сприяють створенню враження про його активність: «This week we reached agreement on a bipartisan balanced budget… and next week I will sign it into law (02/08/97).

Водночас говорячи про досягнення, що відбулися за час його президентства, Білл Клінтон використовує займенник we в інклюзивному значенні: «record… we have made for American people»; «we have passed political reform», «we increased our investments in research and technology»; «we are developing a super computer». Це викликало критичну оцінку з боку деяких представників преси. Вони назвали «однією з найбільших іроній» президентської кампанії 1996 року той факт, що Президент Клінтон привласнює досягнення Республіканського Конгресу, очолюваного Робертом Доулом, у той час як останній не використовує ці досягнення у цілях своєї кампанії: «Clinton says at nearly every stop: We just passed the Kennedy - Kassenbaum bill in Washington eligible for health care.» It draws big applause. But that «we» includes Republican - led Congress, although Clinton doesn't say that» (A Newsletter on American Politics, Oct.2, 1996).

Президент Білл Клінтон використовує риторичні запитання, побудовані за однією моделлю, які певною мірою знижують категоричність висловлених ним думок. Президент протиставляє все «негативне», що було раніше, «позитивному», що він збирається зробити для країни: «Do we really want to make that same mistake all over again? Do we really want to stop economic growth again? Do we really want to start piling up another mountain of debt? Do we want to bring back to the recession of 1991 and `92? Do we want to weaken our bridge to the 21st century?» Поряд з повторами Білл Клінтон вживає у фінальній позиції інтенсифікатори, які опиняються в інформаційному фокусі: «We have increased our investments… We have increased investment dramatically.» Звертаючись до часів свого президентства, Білл Клінтон використовує лексичні суперлативи - wonderful people, magnificent convention, beautiful words, magnificent men and women in uniform. У своїх промовах Президент Клінтон повсякчасно підкреслює ексклюзивність Сполучених Штатів Америки. За його словами, це країна, якій належить усе саме найкраще, God-given potential. Щоб це підкреслити, Білл Клінтон використовує прикметники у найвищому ступені: «Our military remains the best trained, best-equipped fighting force in the world»; «our products… the world's finest»; «we have… the best Vice-President in our history.» Тема виключності США прослідковується і в інших виступах Білла Клінтона: «…America has once again become the world's number one exporter, our largest producer of automobiles, the world's largest agricultural exporter, the world's largest producer of semiconductors… And from specialty steel to telecommunications, America leads the world in a very competitive global marketplace» (10/09/97). Президент Клінтон наголошує на виключній місії Сполучених Штатів у світовій історії, використовуючи антонімічні поняття, які означають загальнолюдські, універсальні цінності:»… only America can make the difference between war and peace, between freedom and repression, between life and death.» На фоні лексем з позитивною конотацією особливо помітним стає контраст, що утворюється при вживанні поряд з ними негативно-забарвлених номінацій, які створюють негативне оцінювання, і які Президент Клінтон використовує, нагадуючи про те, що було до часів його президентства: «high unemployment, stagnant wages, crime, welfare and the deficit on the rise, host of unmet challengers, rising tide of cynicism.»

Як відомо, Білл Клінтон розпочав боротьбу за посаду президента як представник нової генерації американців, і зокрема, як «новий демократ» (New Democrat): Президент Клінтон підтримує імідж «нового демократа», лексема new є однією з центральних у його дискурсі: «…we can enter this new century and this new millenium as the most successful multiracial, multiethnic, multireligious democracy the world has ever known» (14/08/97); «America's oldest and most enduring values …had to remain strong and vibrant in a new and different time, which required a new course of action», «Our nation has remained young and strong now for over 220 years by always meeting new challenges in way that renew our oldest values»; «…we must take new action to move forward» (10/09/97).

Питання, пов'язані з проблемами жінок та представників етнічних груп, є одними з центральних у дискурсі сучасних американських політиків. Всі лексичні поняття, що стосуються жінок та етнічних меншин, з'являються у політичному дискурсі, переважно, у позитивному контексті. Політики, як правило, звертаються до них, пов'язуючи їх з ціннісними поняттями. У сучасному політичному дискурсі США діяльність жінок оцінюється як позитивна. Але, незважаючи на те, що у підготовлених видах дискурсу проблеми жінок та етнічних меншин з'являються у позитивному контексті, у непідготовлених видах дискурсу спостерігаються випадки прояву расизму та ксенофобії. Увага до проблем етнічних меншин та етнічного складу американського суспільства у цілому, призводить до залучення нових слів для позначення національно-етнічних теорій (melting pot - mosaic - salad bowl - pizza - rainbow - symphony - kaleidoscope). У своєму дискурсі американські політики намагаються поєднувати питання, пов'язані з етнічними меншинами, з центральним поняттям американського способу життя - American dream. Складові цього поняття, що становлять найголовніші цінності суспільства, знаходяться у центрі сучасного американського політичного дискурсу.

Подальше дослідження політичного дискурсу пов'язане з визначенням його видів та характерних рис кожного з них. Залишається актуальним вивчення індивідуальних особливостей мовлення відомих політичних діячів. Подальше вивчення політичного дискурсу також пов'язане з конкретизацією позамовних факторів, що впливають на його формування і розвиток.

Основні положення дисертації викладені у таких працях

1. Мова і пропаганда у демократичному суспільстві // Тези доповідей 48 наукової конференції Полтавського технічного університету, 1996. - С. 47.

2. Жіночий рух і його вплив на розвиток мови // Філологія і культура. Збірник наукових праць. - К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1996. - С. 47-52.

3. Деякі ключові поняття лексико-семантичного поля політичної термінології (на матеріалі англійської мови) // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття. Всеукраїнська наукова конференція 26-27 листопада 1996 року: Львівський державний університет імені Івана Франка. - Львів, 1996. - С. 250-251.

4. Деякі особливості сучасної президентської риторики Сполу-чених Штатів Америки // Мова у соціальному і культурному контексті. - К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1997. - С. 216-222.

5. Політичний дискурс і система цінностей американського суспільства // Проблеми семантики слова, речення, текста. - Київський державний лінгвістичний університет. - К., 1997. - С. 197-206.

6. Мова президентських виборів у США // Тези доповідей наукової конференції викладачів факультету іноземної філології 2 квітня 1997 року: Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1997. - С. 54-55.

7. Сучасна президентська риторика США // Суспільствознавчі науки та відродження нації. - АН ВШ України. Волинський держуніверситет ім. Лесі Українки. - Книга 3. - Луцьк, 1997. - С. 139-140.

8. Політичний дискурс демократичного суспільства // Вісник Київського університету. Іноземна філологія. - Випуск 27. - К., 1998. - С. 10-11.

Размещено на Allbest.ru