Структурно-компонентна організація фінансово-бухгалтерських терміносполучень в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧУМАК ОЛЕНА ГРИГОРІВНА

УДК 808.3: 001.4+657

СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНА ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВО-БУХГАЛТЕРСЬКИХ ТЕРМІНОСПОЛУЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Київ - 1998р.

Роботу виконано на кафедрі фонетики і граматики слов`янських мов Київського державного лігвістичного університету

Науковий керівник - академік АН ВШ України, доктор філологічних наук, професор Болдирєв Ростислав Васильович, Київський державний лінгвістичний університет, завідувач кафедри фонетики і граматики слов`янських мов.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Жайворонок Віталій Вікторович, Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат філлогічних наук Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, провідний наковий співробітник.

Провідна установа - Рівненський державний педагогічний інститут, кафедра української мови.

Захист відбудеться “20” листопада 1998 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському університеті імені Тараса Шевченка (ки., бульвар Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій біліотеці Київського університету (м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10).

Автореферат розіслано “19 жовтня 1998 року.

Учений секретар Шахова Л.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Термінологія є важливою частиною лексики літературної мови. У сучасному мовознавстві, особливо в останні десятиріччя, значно посилився інтерес до вивчення питань термінологічної науки, насамперед до становлення і формування окремих терміносистем, особливостей функціонування термінів у літературній мові, їх стандартизації.

Проблеми формування і функціонування термінів у літературній мові, зокрема питання стандартизації галузевих терміносистем, розглядаються у дослідженнях Г.О.Винокура, О.О.Реформатського, Ф.П.Філіна, Д.С.Лотте, В.П.Даниленко, П.Й.Горецького, Д.Х.Баранника, Л.С.Паламарчука, Т.І.Панько, Л.М.Полюги, А.Й.Багмут, О.О.Тараненка, Т.Р.Кияка, Л.О.Симоненко, Б.П.Михайлишина, В.С.Калашника, І.М.Кочан, Г.П.Мацюк та ін. Галузева термінологія виникає переважно на основі живої народної мови, використовуючи її словотворчі можливості. Зокрема, особливості формування українських галузевих терміносистем зумовлюються структурно-граматичною специфікою національної мови. Водночас термінотворення породжує свої специфічні мовні моделі, що, проникаючи у загальнолітературну лексику, розширюють її словотвірний потенціал.

Кожна галузь науки розвиває певний корпус спеціалізованих понять, які виражаються організованою системою термінологічних номінацій. Термінологічна розбудова мови віддзеркалює суспільний розвиток, зокрема, науковий прогрес.

Сучасне слов'янське термінознавство зорієнтовано на подальшу розробку таких важливих питань, як “місце та лінгвістичний статус термінів серед інших номінативних одиниць; тріада “реалія - поняття - найменування (термін)” та її онтологія; невербальні засоби для називання термінованих понять, їх правомірність і обµрунтована мета використання; психо-, етно-, соціолінгвістичні напрями термінологічних досліджень…; термінологія з позицій когнітивної лінгвістики; стратифікація спеціальних найменувань (номенклатурні знаки, передтерміни, квазітерміни, професіоналізми, варіанти), їх інтегральні і диференційні ознаки” (“Система і структура східнослов'янських мов”, Київ, 1998, с. 151). У вивченні закономірностей розвитку термінолексики, її семантичного простору принципово вирішальним є визнання такої поетапної генетичної ієрархії, за якою у схематичній послідовності типу “предмет або явище дійсності  його образ у свідомості людини  група значень, що відповідають цьому образу і поняттю про предмет  словесне позначення” термін посідає крайню точку, зумовлюючи витворення відповідних типів висловлювання” (“Українська термінологія і сучасність”, Київ, 1996, с. 23). Тут на особливу увагу заслуговують дослідження, спрямовані на системний аналіз засобів термінотворення, що зумовлено звичайно не лише особливостями наукової національно-мовної картини світу, власне її структурою, але й своєрідністю тенденцій національно-мовного словотвору, статусу його твірних компонентів і категорій, а також інтернаціональними моделями словотвірних інновацій, спричинених прогресом науки й техніки сучасного світу (Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, І.К.Білодід, М.М.Покровський, О.І.Смирницький, О.С.Мельничук, В.Т.Коломієць, В.М.Русанівський, В.В.Акуленко, І.І.Ковалик, І.Р.Вихованець, М.О.Карпенко, О.О.Земська, О.С.Кубрякова, О.М.Тихонов, Г.П.Їжакевич, В.В.Лопатін, М.П.Кочерган, Н.Ф.Клименко та ін.).

У слов'янському мовознавстві кінця XX ст., зокрема, у лінгвістичній україністиці й у лінгвістичній русистиці активізуються дослідження, пов'язані із вивченням структурних особливостей терміносистем, специфіки двох різних структурних типів номінативних одиниць - простих (однослівних) і складених термінів. Здебільшого термінологи аналізують однослівні (прості) терміни, а розряд складених терміноодиниць (терміносполучень) рідко потрапляв досі в поле зору дослідників. Із робіт загального характеру, присвячених цій проблемі, слід назвати передусім монографічні дослідження О.М.Кожина, Д.С.Лотте, В.П.Даниленко, П.Й.Горецького, Л.О.Симоненко, А.С.Зеленька, у яких тією чи іншою мірою висвітлювалися питання семантики і структурної організації складених термінів.

Терміносполучення - один із основних способів термінологічної номінації, і за спостереженням дослідників вони становлять понад 70% термінів у різних терміносистемах (у досліджуваній фінансово-бухгалтерській галузі - близько 78%).

До цього часу залишаються недостатньо вивченими багато аспектів, що визначили б функціональну та семантико-структурну специфіку внутрішньої граматичної організації складених термінів (їх лінгвістичний статус, сфери функціонування), а також співвідношення з термінами-однословами: критерії диференціації спеціальних і вільних сполучень та фразеологізмів, закономірності словотвору, зрештою, принципи фіксації терміносполучень у словниках різних типів. Чекають на своє розв'язання проблеми уніфікації та стандартизації таких термінів, а також діахронного вивчення якісних і кількісних змін у структурі галузевих терміносистем.

Предмет дослідження - фінансово-бухгалтерські терміни (далі - ФБТ) української мови: стан їх фіксації у словниках, особливості функціонування протягом XX століття, структура словосполучень як одного із способів фінансово-бухгалтерської термінологічної номінації, основні параметри і моделі словосполучень у межах досліджуваної терміносистеми.

Матеріал дослідження - понад 4000 найпоширеніших складених ФБТ, представлених переважно у таких галузевих словниках XX ст., як: Доманицький В. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів, Київ, 1906 (далі - Дом.); Українська службова термінологія й зразки службових папер / Зладив В.М. Р.-Б-Вид. неофіціальне, Київ, 1918 (далі - СТ); Падалка Л. Російсько-український діловодний словник, Полтава, 1918 (далі - П.); Короткий Московсько-український словник судівництва та діловодства, 2-е вид., Полтава, 1918 (далі - К.); Короткий російсько-український технічний словничок фінансових термінів (для вжитку співробітників Губфінвідділу), Київ, 1924 (далі - Ф.); Російсько-український словник банкового діловодства / За ред. В.І.Орловського та І.М.Шелудька, Київ, 1925 (далі - БД); Гіржель А., Рін Д. Українська мова в бухгалтерії та статистиці, Одеса, 1926 (далі - Г.); Практичний Російсько-Український словник ділової мови (конторської та рахівничої) (склали Є.Лінкевич, Б.Михайлович, П.Скрипник і І.Степаненко), Київ, 1926 (далі - Рах.), Кривченко В. і Iгнатович В. Словник економічної термінології (проєкт), Харків; Київ, 1930 (далі - ЕТ); Воробйова С.А., Молодід Т.К. Російсько-український словник соціально-економічної лексики / За ред. акад. І.К.Білодіда, Київ: Наук. думка, 1966 (далі - СЕЛ); Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки / За ред. проф. Т.К.Черторизької, Київ: Наук. думка, 1994 (далі - НТ); Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник, Львів: Центр Європи, 1997 (далі - ФС).

У дисертаційній роботі використано також матеріали академічного “Словника української мови: в 11 т.” (Голова ред. колегії - акад. І.К.Білодід) (Київ: Наук. думка, 1970-1980), “Словника іншомовних слів” / За ред. акад. О.С.Мельничука (Київ: Наук. думка, 1985), академічного “Російсько-українського словника” (Голова ред. колегії - акад. І.К.Білодід), I-III, Київ: Наук. думка, 1968; “Русско-украинского словаря современных банковских, финансово-кредитных и коммерческих терминов” Л.Г.Боярової, А.П.Коржа (Харьков, 1997), “Словника-посібника економічних термінів (російсько-українсько-англійського)” / За ред. проф. Т.Р.Кияка (Київ, 1997), “Російсько-українського словника (сфера ділового спілкування)” О.О.Тараненка, В.М.Брицина (Київ, 1996).

Мета дисертаційної роботи - багатоаспектне дослідження структурно-компонентної організації фінансово-бухгалтерських терміносполучень в українській літературній мові XX ст.

Меті дослідження відповідають такі основні завдання:

- проаналізувати лексико-семантичні й синтаксичні способи терміноутворення в історії формування української фінансово-бухгалтерської термінології;

- охарактеризувати загальні принципи репрезентації фінансово-бухгалтерської термінології в українських галузевих словниках ХХ ст.;

- встановити квалітативні параметри українських складених ФБТ у зіставленні з основним корпусом українських термінів фінансово-бухгалтерської семантики;

- систематизувати за компонентно-структурним кодом українські ФБТ ХХ ст.;

- визначити практичні параметри компонентної структури складених українських фінансово-бухгалтерських терміносполучень;

- виявити типові граматичні моделі українських складених ФБТ та їх варіативність, встановити термінотворчу продуктивність даних структур у діахронії (початок ХХ ст. - кінець ХХ ст.);

- розглянути явища синтаксичної дублетності в українській бухгалтерській термінології ХХ ст.;

- дослідити основні сучасні тенденції формування складених термінів у системі термінологічної лексики української літературної мови.

Методологічною основою дослідження є лінгвофілософська концепція мови В. фон Гумбольдта, яка µрунтується на уявленнях про мову як специфічну систему, що функціонує і розвивається у зв'язку з історією суспільства, історією народу.

У роботі використано переважно описовий метод (при аналізі структурних особливостей складених фінансово-бухгалтерських термінів), метод компонентного аналізу (для визначення компонентів, з яких утворені терміноодиниці різної лінійної довготи) і елементи статистичної методики і моделювання (для кількісних характеристик аналізованих термінів та достовірної інтерпретації фактичного матеріалу).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві подається комплексний аналіз великого масиву недосліджених раніше складених фінансово-бухгалтерських терміносполучень, аналізується стан розвитку фінансово-бухгалтерської терміносистеми української літературної мови на різних етапах її формування протягом XX століття.

Теоретичне значення даної роботи визначається тим, що результати проведеного в ній структурно-компонентного аналізу фінансово-бухгалтерських терміносполучень української літературної мови істотно розширюють сучасні уявлення про способи їх формування, поглиблюють теоретичні знання про терміносполучення як один з основних видів термінологічної номінації, дають змогу окреслити продуктивні граматичні моделі аналізованих галузевих ФБТ.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у навчальних курсах із галузевого термінознавства та історії термінографії, а також у практичній лексикографії.

Апробація роботи

Основні положення дисертації й результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри фонетики і граматики слов'янських мов Київського державного лінгвістичного університету, а також на міжнародних наукових конференціях “Актуальні питання сучасної філології” (Київ, 1996), “Провідні лінгвістичні концепції XX ст.” (Львів, 1996), “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 1997), “Суспільствознавчі науки та відродження нації” (Луцьк, 1997), Всеукраїнській науковій конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 1996), Степанівських читаннях при Московському університеті (1996). З теми дисертації опубліковано 7 наукових праць, з них 3 статті у наукових збірниках.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Сучасна фінансово-бухгалтерська термінологія української літературної мови - результат історичного розвитку української мови. У процесі еволюції терміносистеми змінювалися способи номінації спеціальних понять фінансово-бухгалтерської семантичної сфери: від переважно лексико-семантичного способу творення термінологічних одиниць, продуктивного у староукраїнській мові XIV-XV ст. і діловій староукраїнській мові XVI-XVII ст., до утворення складених термінів на сучасному етапі розвитку української мови.

2. Українська фінансово-бухгалтерська термінологія, розвиваючись протягом багатьох віків, особливо широко фіксується у галузевих словниках з початку XX ст. Саме спеціальні лексикографічні праці цього періоду відбивають важливі процеси формування фінансово-бухгалтерської термінології як окремої підсистеми лексики національної мови.

3. Одним з основних результатів сучасної галузевої термінологічної номінації є активізація утворення складених термінів, що як лексико-граматична єдність характеризуються функціональною стабільністю і цілісністю їх семантичної структури, складність якої пов'язана з формально-граматичною складністю терміна.

4. Продуктивність структурних моделей складених термінів залежить від лексико-граматичної специфіки основної парадигми: збільшення кількості компонентів у словосполученні веде до зниження продуктивності аналітичних термінологічних конструкцій.

5. Основні принципи структурно-компонентної організації української фінансово-бухгалтерської термінології пов'язані із закономірними тенденціями формування національної терміносистеми як важливої частини лексичної системи української літературної мови.

Структура та зміст роботи

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку умовних скорочень використаних джерел і бібліографії.

У вступі обµрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, визначено матеріал і методи дослідження, його мету і основні завдання, теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “З історії формування української фінансово-бухгалтерської термінології” розглядається ономасіологічний аспект фінансово-бухгалтерської термінології - аналізуються особливості використання семантико-словотворчих засобів національної мови у різні періоди розвитку галузевих терміносистем. Зокрема, характеризується лексико-семантичний спосіб термінотворення як найпродуктивніший на ранніх етапах розвитку галузевої термінології та синтаксичний спосіб, специфіка якого виявляється, перш за все, у створенні терміносполучень - важливого засобу поповнення корпусу національних терміноодиниць.

Лексико-семантичний спосіб термінотворення пов'язаний із внутрішніми змінами слова, переосмисленням лексичного значення, закріпленого за ним у лексичній системі національної мови. Тут - у структурі лексико-семантичного поля деяких лексем - відбувається внутрішнє перегрупування сем, що призводить до переміщення на перший план перифійної семи в словах, які раніше не функціонували як терміни, власне не були термінологічними: позика, рахунок, каса, прибуткувати, заставити, мито, провіз та ін. У процесі історичного розвитку української фінансової терміносистеми саме на основі лексико-семантичного способу словотвору відбулося розмежування термінологічної і загальновживаної лексики в нормативних словниках літературної мови, виділилися базові фінансово-бухгалтерські терміни, що згодом стали ядром спеціальної лексики.

У системі української фінансово-бухгалтерської термінології деякі лексеми є дуже давніми за походженням, як і подібні терміни у російській мові, - пов'язуються з давньоруськими термінологічними утвореннями, про що, зокрема, свідчать зафіксовані у пам'ятках давньоруської писемності XI-XII ст. того часу слова типу мытъ, коуна, дань, скотъ (“Словарь древнерусского языка”, М., т. I., 1988, с. 435-436; т. II, 1989, с. 426-427; т. IV, 1991, с. 330-331; Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка, М., т. III, 1912, с. 388; “Етимологічний словник української мови”, К., т. I, 1982, с. 379, т. III, 1989, с. 140-141, 467; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка, М., т. I, 1964, с. 318, 484; т. II, 1967, с. 417; т. III, 1971, с. 26, 655).

Староукраїнська і сучасна фінансово-бухгалтерська термінологія розвивається як за рахунок загальновживаних слів, значення яких почали виразно закріплюватися за спеціалізованим термінологічним слововживанням, так і за рахунок широкого використання іншомовних запозичень, наприклад, староукр.: коштъ, личба, рахунокъ, укр. кредит, фінанси. Лексеми названого типу, що передають поняття категоріального характеру у фінансово-бухгалтерській термінології, кваліфікуються як базові терміни.

Фінансово-бухгалтерські терміни, об'єднані інтегральною семою, утворюють різні лексико-тематичні групи (далі - ЛТГ), серед яких є ЛТГ із загальною семантикою: 1) “певна грошова сукупність як оплата”, 2) “сукупність багатства, цінностей”, 3) “фінансові операції, процеси”, 4) “папери”, 5) “фінансові установи та заклади”, 6) “показники і одиниці вимірювань у фінансових операціях”, 7) “елементи обліку”, 8) “професії та рід занять”, 9) “властивості, якості, ознаки та стан”, а також 10) “назви осіб-учасників фінансових операцій”.

У процесі розвитку української національної термінології від давніх часів до кінця XX ст. лексико-семантичний спосіб термінотворення поступово втрачає продуктивність; значно продуктивнішим стає синтаксичний спосіб термінотворення, поширення якого дає змогу точніше передати видові термінологічні поняття. Так, у XVII-XIX ст. в українську фінансово-бухгалтерську термінологію поряд з однослівними термінами входять такі складні найменування, як акцизний збір, подушний податок, дати в позику, взяти в заставу, сплачувати (гасити) борги, талон до асигновки і т.ін. Складені терміни чи термінологічні словосполучення у дисертації розглядаються як терміни, утворені шляхом приєднання до однослівного терміна слів-уточнювачів (детермінантів) з метою конкретизації вихідного поняття та утворення його видових корелятів. Зокрема, складені терміни, родовим терміном яких є слово “вексель” (дисконтовий вексель, вексель на одержання, вексель в чужоземній валюті та ін.), кваліфікуються як серія терміносполучень (далі - ТС) з однаковим домінантним терміном. Кожне з цих терміносполучень виступає як специфічна лексико-граматична єдність, що відзначається функціональною цілісністю лексико-семантичного поля, співвідноситься з конкретним поняттям і фіксується як певна реєстрова одиниця з складною компонентною структурою.

Терміносполучення у порівнянні з однослівними термінами дають більш точне визначення конкретних спеціальних понять. Такі структури мають чіткі систематизуючі властивості і в кінці XX ст. є найпродуктивнішим способом термінотворення в українській фінансово-бухгалтерській термінології.

Серед інших словотворчих засобів у термінотворенні значною активністю відзначається морфологічний спосіб (суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний), суть якого полягає у поєднанні афіксальних морфем з мотивованою основою слова. У кожній галузевій термінології української мови складається певна система словотворчих засобів, яка з одного боку відповідає загальномовним нормам словотвору, з іншого - має свою морфологічну термінологічну спеціалізацію. У фінансово-бухгалтерській термінології морфологічна спеціалізація виражається в регулярності передачі однотипних понять за допомогою однотипних словотворчих засобів і моделей. Наприклад, для найменування ознак та властивостей предметів і явищ при термінотворенні використовують суфікс -ість (ліквідність, конвертованість, платоспроможність, кредитоздатність), для утворення назв дій і процесів уживаються суфікси -ння (акцептування, страхування, асигнування, депонування) і -ація (інкасація).

Словотвірні засоби термінологічної номінації поширюються і на композитні термінологічні утворення. Такий спосіб словотворення економніший щодо інших, але утворені за його допомогою термінологічні одиниці в українській фінансово-бухгалтерській терміносистемі фіксуються рідко. Це в основному складноскорочені слова, що за морфемним складом тотожні відповідному синонімічному словосполученню: зарплата (заробітна плата), ощадкаса (ощадна каса), бухоблік (бухгалтерський облік), госпрозрахунок (господарський розрахунок), держбанк (державний банк), фінвідділ (фінансовий відділ) і т.ін. Ширше представлено випадки поєднання основоскладання і суфіксації: позикоодержувач, чекодержатель, віродавець, векселеодержувач та ін.

У складі фінансово-бухгалтерської термінології наявні лексичні одиниці, утворені шляхом апозитивного складання (лотерея-алегрі, рахунок-фактура, премія-брутто, банк-гарант, бюджет-брутто) чи з препозицією атрибута: бланко-вексель, брутто-премія, брутто-ставка, соло-вексель, франко-валюта, суперкомісія та ін. Такі малочисельні утворення у дисертаційній роботі кваліфікуються як терміни, ускладнені прикладкою, чи як бінарні структури, компоненти яких пов'язані між собою сурядним зв'язком.

У другому розділі “Фінансово-бухгалтерська термінологія і галузева українська лексикографія XX століття” подається загальна характеристика принципів репрезентації галузевими словниками ФБТ у контексті основних тенденцій формування термінологічної системи української мови в XX ст., відзначаються процеси активізації практичної галузевої лексикографії в 20-30 роки, нові аспекти формування фінансово-бухгалтерської термінології в другій половині XX ст., особливості розвитку галузевої української термінографії кінця ХХ ст., зокрема аналізуються галузеві лексикографічні праці, які фіксують складені ФБТ у лексичній системі української літературної мови.

Українська термінологічна лексикографія бере свій початок з другої половини XIX ст., коли почали з'являтися узагальнюючі теоретичні праці, пов'язані з формулюванням основних вимог до укладання спеціальних галузевих словників. Першими науковими дослідженнями теоретичних засад української термінологічної лексикографії стали праці М.Левченка і П.Єфименка. Основи ж її заклав І.Верхратський, який визначив принципи збирання народної термінології, а також шляхи можливого її використання в галузевому термінознавстві. Значний вплив теоретичної спадщини І.Верхратського особливо позначився на практичній галузевій термінографії XX ст., зокрема й фінансово-бухгалтерській.

На початку ХХ ст. лексика фінансово-бухгалтерської семантики переважно фіксується у тогочасних словниках іншомовних слів, у збірках службової (діловодської) термінології та в інших галузевих лексикографічних джерелах, зокрема, таких, як “Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів” В.Доманицького (1906 р.), “Українська службова термінологія й зразки службових папер” (1918 р.), “Російсько-український діловодний словник” Л.Падалки (1918р.), “Короткий Московсько-український словник судівництва та діловодства” (1918 р.).

У лексикографічних працях початку ХХ ст. передусім позначаються власне українські терміноутворення, а також ФБТ іншомовного походження. Словники початку XX ст. фіксують запозичення фінансово-бухгалтерських термінів (асигновка, аукціон, кредит, сума, фінанси, банкір, аванс, біржа, штраф, вексель, каса, маклер, контора, реєстр, кошторис та ін.).

Перші спроби лексикографічного впорядкування української фінансової лексики початку XX ст. свідчать, що основний корпус ФБТ становить близько 600 домінантних (переважно простої граматичної будови) одиниць на позначення таких основних категоріальних понять фінансової діяльності, як а) грошові одиниці, капіталовкладення, майно; б) фінансові операції та процеси; в) цінні папери та робоча документація; г) кредити (позики), оплата, податки. Часто зустрічаються й назви різноманітних фінансових установ, організацій, спілок.

У 20-30 рр. розпочинається наукове опрацювання української термінології. Термінологічна робота в Україні набула планомірного і систематичного характеру з заснуванням (1921 р.) Інституту української наукової мови. Найпродуктивніший період у створенні словників фінансової сфери припадає на 1924-1931 рр. Саме тоді виходять перші галузеві словники фінансово-бухгалтерських термінів, кращими з яких були “Російсько-український словник банкового діловодства” (за ред. В.Орловського та І.Шелудька) (1926 р.) та “Словник економічної термінології” І.Кривченка та В.Ігнатовича (1930 р.), що містять також посилання на використані джерела. У фінансових (економічних) словниках 20-30 рр. ХХ ст. ФБТ подаються за алфавітним чи алфавітно-гніздовим принципом порядку слів, використовуються також пояснювальні умовні граматичні й стилістичні позначки. Реєстри аналізованих лексикографічних праць включають фінансові терміни-однослови, значну кількість найпоширеніших аналітичних структур і найуживаніші у фінансовій сфері фразеологічні звороти. Проте у словниках 20-30 рр. ХХ ст. відсутні єдині принципи добору і граматичного оформлення реєстрових слів, зокрема, в українській частині двомовних лексикографічних праць фіксується ряд невдалих щодо лексико-граматичної структури термінів (типу витрачено за щот сміти, сквитувати касу, убезпечення коштом з кого належатиме). З усіх лексикографічних праць цього періоду найширшим є термінологічний фонд “Словника економічної термінології” І.Кривченка.

Укладачі більшості галузевих перекладних словників цього періоду цілком слушно вбачали своє завдання не тільки у буквальному перекладі рідною мовою російської термінології, але й у створенні на µрунті української мови власне національної термінології, що було характерним для становлення термінологічних систем інших слов'янських мов.

Термінографія 20-30 рр. свідчить, що на кінець 30-х років XX ст. основний лексичний фонд фінансової терміносистеми суттєво поповнився, невід'ємною частиною його стали складені терміни переважно дво-трикомпонентні терміносполучення. У цілому ж розширилися словотворчі параметри аналізованої термінології. Так, “Словник економічної термінології” щоразу подає по кілька десятків видових терміносполучень. Тут основним завданням тогочасного терміноутворення був пошук точного відповідника з народної мови, його функціонально спрямована термінологічна спеціалізація і використання переважно обмеженої кількості іншомовних термінів.

Реалізацію нових теоретичних засад українського галузевого термінотворення у 50-60 рр. ХХ ст. репрезентує “Російсько-український словник соціально-економічної лексики” С.А.Воробйової та Т.К.Молодід. Специфіка розвитку суспільних процесів в Україні у цей час (зниження статусу української мови в державних установах і закладах освіти) не могли не вплинути на формування української наукової термінології і на сферу її фіксації. Зокрема, даний словник, порівняно з словником І. Кривченка, засвідчує уникання питомо українських лексем - відповідників іншомовних ФБТ, невиправдане вживання російських запозичень, надмірне калькування, невластиве для української мови граматичне оформлення окремих морфем: авизо - авізо, казначейский - державної скарбниці, казначейський; получка получка, одержування, одержання; торговый - торговий, торговельний.

Лексикографічна праця С.А. Воробйової та Т.К. Молодід відбиває в основному не кількісні, а якісні зміни в лексичному складі фінансової термінології, що відбулися за попередні три десятиліття. Так, витворилися і почали функціонувати в цій сфері багато похідних термінологічних одиниць, які не засвідчено у словниках 20-30 років: від агент - агентство, агентство банкове, агентура, агентура іноземного капіталу; від фінанси - фінансовий, фінансування, фінансистка, фінансований, фінансово-кредитний, фінансово-економічний та ін.

Збільшилася кількість багатокомпонентних складених фінансово-бухгалтерських термінів, їх граматична структура розширилася за рахунок службових частин мови - прийменників і сполучників: міжнародний банк для реконструкції і розвитку, оплата за кількістю й якістю праці, злиття банкового капіталу з промисловим капіталом і т.д.

Позитивним для даної термінографічної праці можна вважати те, що вона (як і лексикографія цього періоду взагалі) є нормативним словником. Словник С.А.Воробйової та Т.К.Молодід - одне з небагатьох лексикографічних видань, яке, хоч і неповно, але в цілому відбиває стан української фінансової термінології 50-60 рр. ХХ ст..

У 80-90 рр. значно активізується розробка проблем українського термінознавства. Останнім часом видано близько 280 переважно перекладних, різних за обсягом і призначенням галузевих словників. Найвагомішим серед них є академічний “Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки” /За ред. проф. Черторизької Т.К. (1994 р.), який характеризується передусім нормативністю й системністю добору українських і російських термінів, широкими граматично-стильовими позначками реєстрових термінологічних лексем. У ньому зафіксовано значну кількість і таких ФБТ, яких не було у спеціальних лексикографічних працях попередніх років (наприклад, ажур, марко, маркетинг, міні-чек, акордний договір, фінансова монополія, тариф страхових внесків).

Поряд з термінологічними російсько-українськими словниками в українській термінографії 90-х років XX ст. з'являються і перші словники тлумачного типу, зокрема й такі, які стосуються фінансової сфери. До них належить “Фінансовий словник” А.Г.Загороднього, Г.Л.Вознюка та Т.С.Смовженко (1996), що містить тлумачення основних фінансових понять, які характеризують фінансову систему держави, фінанси підприємств, фінансування і підприємницьку діяльність, цінні папери і фондовий ринок, грошовий обіг, фінансове планування, аналіз фінансового стану підприємств, фінансовий менеджмент, міжнародні фінанси, податкову систему, страхування. Особливий інтерес для даного дослідження становлять реєстрові багатокомпонентні терміни, структура яких співвідноситься з поширеними номінативними синтаксичними конструкціями (державний реєстр фізичних осіб-платників та інших обов'язкових платежів; ефективність капітальних вкладень в оновлення чинного виробництва), іноді - з складно-підрядними синтаксичними конструкціями (кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики; розрахунки, що базуються на зарахуванні взаємних вимог). Наявність подібних ускладнених аналітичних терміноутворень фінансової семантики репрезентує нові лінії лексико-граматичного розвитку і стандартизації української фінансової терміносистеми.

У третьому розділі “Граматична структура фінансово-бухгалтерських терміносполучень” аналізується формально-граматична парадигма структури фінансово-бухгалтерських терміносполучень.

За граматичною природою домінантних компонентів ТС, зокрема за приналежністю їх до певної частини мови, ФБТ поділяються на іменні та дієслівні термінологічні конструкції. Тут типові моделі ФБТ кодифікуються переважно за такими параметрами, як кількість компонентів, кореспонденція з певним морфокласом слів, позиція у лінійно організованій структурі, тип синтаксичного зв'язку у термінологічній конструкції, функціонально-семантична характеристика компонентів терміносполучень.

Досліджуваний матеріал свідчить, що у фінансово-бухгалтерській терміносистемі української мови іменні структури становлять 90% від усього складу ФБТ. Семантичний тип службових частин мови, зокрема прийменника та сполучника, впливає на характер семантичних зв'язків між повнозначними словами у структурі типових моделей ФБТ.

За формально-морфологічними ознаками у корпусі іменних термінологічних сполучень виділяються 4 основних типи конструкцій: безприйменникові іменні, прийменникові, сполучниково-іменні, прийменниково-сполучникові іменні. У кожному з цих типів конструкцій визначено продуктивні, малопродуктивні і непродуктивні моделі ФБТ. Так, серед безприйменникових іменних конструкцій продуктивними виступають бінарні, трикомпонентні та чотирикомпонентні ТС.

Найпродуктивнішою бінарною безприйменниковою конструкцією (62%) є модель A+S (прикметник+іменник). Бінарні атрибутивні конструкції типу A+S, S+A служать основою різнокомпонентних терміносполучень. Семантичними домінантами атрибутивних моделей A+S і S+A виступають переважно відносні прикметники типу грошовий [курс грошовий (ЕТ, 32), позика грошова (ЕТ, 19), емісія грошова (ЕТ, 91)], кредитовий [ринок кредитовий (ЕТ, 68), сальдо кредитове (Г., 113), бік кредитовий (Г., 118)] та фінансовий [фінансовий баланс (НТ, 44), відділ фінансовий (Г., 82), система фінансова (Г., 114)].

Приклади використання в ролі атрибутів якісних прикметників в жодному проаналізованому лексикографічному джерелі не досягають значної кількості; у сучасній термінографії спостерігається тенденція до спаду активності вживання таких структур із якісними прикметниками (з 4% на початку ХХ ст. до 2% - у 90 рр ХХ ст.).

Прикметники-терміноелементи моделі A+S за своєю морфологічною будовою - переважно прості, одноосновні. Складні прикметники у фінансово-бухгалтерській терміносистемі цю функцію виконують у поодиноких випадках: прибутково-майновий податок (Рах., 68), короткочасний кредит (Рах., 39), активно-пасивні рахунки (НТ, 500), паперово-грошова емісія (НТ, 585), хоч спостерігається загальна тенденція до поступового зростання кількості термінів з такими лексемами. Якщо на початку ХХ ст. такі складні номінації становили 3% від загальної кількості бінарних ФБТ, то у словниках 60-90 рр. їх чисельність збільшилась до 5%.

Серед атрибутивних бінарних ФБТ спорадично зустрічаються також словосполучення дієприкметника з іменником [внесок прострочений (Г., 44), трата акцептована (ЕТ, 82)]. Залежний компонент такої синтаксичної конструкції, позначаючи позачасову постійну ознаку, практично втрачає свою дієслівність, передає лише якісну характеристику.

Для сучасної фінансово-бухгалтерської термінології порівняно з лексикографічними джерелами початку ХХ ст. характерною є тенденція до зменшення вживання дієприкметників, особливо активних, у складі атрибутивних бінарних ФБТ (з 5% до 3%).

Спостереження над фінансово-банківськими лексикографічними джерелами дозволяють стверджувати, що продуктивність моделі A+S не тільки залишається високою протягом всього ХХ ст., але й помітно збільшується в сучасний період - з 57% до 67% від загальної кількості аналітичних структур. Відбувається це, перш за все, за рахунок розширення атрибутами первісних однослівних ФБТ.

Серед бінарних безприйменникових конструкцій друге місце за шкалою продуктивності (17%) належить моделі S+S1 (іменник у називному відмінку + іменник у формі непрямих відмінків). Часто те саме поняття у лексикографічних джерелах (особливо початку ХХ ст.) позначається паралельним утворенням за моделлю S+S1 і за моделлю S+А, наприклад: стаття видатку, видаткова (Г., 118), калькуляція купівлі, купівна (ЕТ, 25), книга прибутків, прибуткова (ЕТ, 27), допомога грішми, грошова допомога (Рах., 23), книга довгів, довгова (ЕТ, 27).

Окрему семантичну групу моделі S+S1 становлять ФБТ з абстрактним віддієслівним іменем у синтаксичному центрі. Такі терміноодиниці найчастіше фіксуються лексикографічними джерелами. У даних терміносполученнях найчіткіше виражено об'єктні відношення, тут віддієслівні іменники виступають як омоніми до термінів, які позначають процес.

Висока активність віддієслівних іменників у бінарній структурі фінансово-бухгалтерських термінів пояснюється специфікою самої фінансової термінології, очевидно зумовленої, передусім, необхідністю деталізації термінологічної номінації різних видів фінансових операцій і фінансових реалій: покриття витрат (П., 62), реалізація акцій (ЕТ, 66), падіння курсу (СЕЛ, 93), мобільність балансу (Г., 70).

У системі фінансово-бухгалтерської термінології протягом ХХ ст. реєстри галузевих словників стабільно фіксують, крім бінарних, також трикомпонентні безприйменникові конструкції. У лексикографічних джерелах 60-90 рр. їх продуктивність зростає, а лексико-граматична структура представлена чотирма основними моделями: S+A+S1, A+S+S, S+S1+S2, A+S+S.

Найпродуктивнішою серед трикомпонентних ФБТ є модель S+A+S1 (іменник+прикметник+іменник), репрезентована 330 термінологічними одиницями. У синтаксичній структурі цієї моделі семантична бінарна домінанта (A+S) переважно стоїть у формі родового відмінка: подача гербової оплати (БД, 48), учинення фінансової підтримки (Г., 78), масштаб металевих (металічних) грошей (СЕЛ, 137), пересування ломбардних кредитів (НТ, 333). Модель S+A+S1 протягом століття не зменшує своєї термінотворчої активності: її продуктивність зростає з 70% до 76% від загальної кількості трикомпонентних ФБТ ХХ ст.

Трикомпонентна модель A+S+S (прикметник+іменник+іменник) є результатом атрибутивного поширення синтаксичного домінантного компонента субстантивної бінарної структури S+S, напр.: карткова система рахівництва (Г., 62). Трикомпонентна субстантивна модель S+S1+S2, очевидно, є результатом синтаксичного розширення домінантного компонента субстантивною конструкцією у функції атрибута, напр.: тарифи оплати праці (СЕЛ, 300), облік використовування кредитів (Г., 127).

Деякі трикомпонентні ФБТ репрезентують комплекс ознак, які характеризують базове термінологічне поняття. Саме цим, можливо, пояснюється формування моделі A+A+S, напр.: безіменне акційне товариство (П., 4).

Найпродуктивнішою серед чотирикомпонентних безприйменникових іменних конструкцій є модель S+A+S+A (іменник+прикметник+іменник+прикметник). Три модифікації даної моделі (S+A+S+A, A+S+A+S, S+A+A+S) зумовлені різними принципами подачі в реєстрі словників атрибутивних компонентів, що у кінці ХХ ст. зафіксовані переважно в препозиції до субстантивних компонентів, напр.: преміальна система заробітньої платні (ЕТ, 50), безпроцентний випуск державної позики (НТ, 85), середня швидкість банкнотного обігу (НТ, 457).

Малопродуктивні типи безприйменникових іменних конструкцій представлені двома моделями чотирикомпонентних термінів (S+S+A+S; S+A+A+S) і чотирма моделями полікомпонентних термінів (S+A+S+A+A; S+S+A+A+S; S+Дієпр.+A+A+S; S+S+A+S+A+S).

У дисертації аналізуються також непродуктивні моделі безприйменникових іменних конструкцій, які спорадично фіксуються лише у реєстрах словників початку і середини XX ст. Серед таких безприйменниково-іменних конструкцій виділяється 12 моделей, репрезентованих переважно полікомпонентними структурами. Тут поширення структури терміносполучень пов'язане з урізноманітненням семантико-морфологічних моделей, з одного боку, і зменшенням частотності функціонування, з другого.

Структура іменних аналітичних ФБТ часто ускладнюється прийменниками. У корпусі прийменниково-іменних конструкцій виділяється понад 30 моделей. Продуктивними серед них є S+P+S, S+P+A+S та S+P+S+A+S, які акумулюють в собі понад 250 фінансово-бухгалтерських ТС, напр.: плата від роботи (БД, 59), банк для зовнішньої торгівлі (СЕЛ, 29; НТ, 45), позика (позичка) на виплату заробітної плати (НТ, 483). Як і в безприйменниково-іменних конструкціях, малопродуктивними тут здебільшого виступають полікомпонентні ФБТ (5 і більше компонентів). У структурі термінологічних конструкцій такого типу прийменник виконує функцію синтаксичного дериватива, що сприяє процесам номінації у термінотворенні і розширює типологічну парадигму ФБТ.

Серед непродуктивних прийменниково-іменних конструкцій лексикографічні джерела періоду 20-30-і рр. ХХ ст. фіксують двокомпонентні утворення за моделлю P+S, що наближаються до специфічних, т. зв. “термінологічних фразеологізмів”, напр.: у борг (Г., 51), до сплати (ЕТ, 50), поза балансом (ЕТ, 3), без зарахування (ЕТ, 21).

Окрему групу серед іменних структур становлять моделі ФБТ, ускладнені сполучниками. У лексикографічних джерелах ХХ ст. фіксується 53 терміноодиниці такого типу, яким властива різна продуктивність. Це здебільшого група термінів-описів. Кожен з них, крім сурядного синтаксичного зв'язку між словами, поєднує в собі один з підрядних зв'язків - іменникове керування або узгодження, що репрезентовані першою і другою бінарними мікроструктурами в складі аналітичного терміна-опису. Продуктивними тут виступають лише трикомпонентні ФБТ, утворені за моделлю S+S+Спол.+S (іменник+іменник+сполучник+іменник), напр.: книга трасантів та індосантів (ЕТ, 27), обіг чеків і векселів (СЕЛ, 175), збалансування доходів і видатків (НТ, 488). Повнозначні слова в складі таких ФБТ переважно виступають у лексичній системі української мови як окремі спеціальні фінансові терміни.

Малопродуктивними в українських лексикографічних джерелах ХХ ст. є сполучниково-іменні конструкції, утворені за такими полікомпонентними (5 і більше компонентів) моделями, як: S+A+S+Спол.+S, S+S+S+Спол.+S та S+A+A+Спол.+A+S.

Прийменниково-сполучникові іменні термінологічні конструкції у галузевій українській лексикографії ХХ ст. є переважно малопродуктивними (напр.: податок з добутку та майна [ЕТ, 37]) та непродуктивними (напр.: рахунок прибутків од перевозок господарчого вантажу для інших залізниць та органів транспорту [Рах., ]).

Аналіз лексикографічних джерел свідчить, що в лексичній системі української мови ХХ ст. дієслівні ФБТ за своєю термінотворчою продуктивністю значно поступаються іменним: у галузевих словниках протягом XX ст. спостерігається зменшення їх загальної кількості від 10% до 5,5%. Найуживаніші дієслівні фінансово-бухгалтерські терміни (понад 300 лексем) утворюються за п'ятьма продуктивними моделями:

V+S - (дієслово+іменник), V+P+S - (дієслово+прийменник+іменник), V+S+P+S - (дієслово+іменник+прийменник+іменник), V+A+S -

(дієслово+прикметник+іменник) та V+P+A+S -

(дієслово+прийменник+прикметник+іменник).

Першоосновою таких дієслівних складених ФБТ здебільшого виступає бінарна модель V+S, напр.: реалізувати позику (НТ, 418), покрито векселем (Г., 94), фіксується по кошторису (Г., 129). Інша продуктивна трикомпонентна дієслівна модель типу V+A+S, можливо, є результатом структурного розширення домінантним дієслівним компонентом бінарної іменної моделі A+S: виплачувати+ (заробітна плата) виплачувати заробітну плату (СЕЛ, 57).

Як свідчать матеріали лексикографічних джерел, дієслівні фінансово-бухгалтерські терміни, утворені за продуктивними моделями, становлять 83% від загальної їх кількості.

Серед дієслівних моделей малопродуктивними є такі моделі, як V+Adv, S+V, V+A, A+V, V+S+S, V+P+S+S. Непродуктивні дієслівні моделі, зафіксовані в реєстрах словників 20-30 рр. ХХ ст. переважно одним-двома прикладами, іноді виступають як такі специфічні синтаксичні звороти, що перебувають на стадії переходу від оказіональних мовленнєвих утворень до серії узусних складених термінологічних номінацій.

У висновках узагальнюються результати проведеного комплексного дослідження структурно-компонентної організації фінансово-бухгалтерських терміносполучень як одного з основних видів термінологічної номінації в українській літературній мові.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Слов'янський словотвір і сучасна термінологічна номінація // Суспільствознавчі науки і відродження нації. Ч. III. - Луцьк. - 1997. - С. 150-153.

2. Двохкомпонентні словосполучення як вид термінологічної номінації в українській і російській мовах // Проблеми зіставної семантики. - Київ: Київський державний лінгвістичний університет. - 1997. - С. 281-282.

3. Складні слова і терміносполучення як вид термінологічної номінації (на матеріалі фінансово-кредитних термінів української та російської мов // Українська термінологія і сучасність. - Київ. - 1997. - С. 110-113.

4. Особливості кредитно-фінансових терміносполучень в українському діловому мовленні // Українська термінологія і сучасність. - Київ. - 1996. - С. 85.

5. Іншомовні елементи в терміносистемах української і російської мов // Актуальні питання сучасної філології. - Київ. - 1996. - С. 105.

6. Номинация и типология терминообразования (на материале русского и украинского языков // Степановские чтения. - Москва. - 1996. - С. 87.

7. Функціонально-комунікативна спрямованість складних терміноутворень в українській мові // Провідні лінгвістичні концепції кінця XX століття. - Львів. - 1996. - С. 264-265.

АНОТАЦІЇ

Чумак О.Г. Структурно-компонентна організація фінансово-бухгалтерських терміносполучень в українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова, Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.

У роботі досліджуються фінансово-бухгалтерські терміносполучення як один з важливих видів термінологічної номінації. Встановлюються основні типи структурно-компонентної організації українських фінансово-бухгалтерських терміносполучень, виявляються квалітативні й формально-граматичні параметри складених фінансово-бухгалтерських термінів у лексико-граматичній системі сучасної української літературної мови, характеризуються основні лінії розвитку української фінансово-бухгалтерської термінології XX ст.

Ключові слова: словник, термін, однослівний термін, терміносполучення, фінансово-бухгалтерський, іменні конструкції, дієслівні конструкції, продуктивність моделі.

бухгалтерський термінологія український лексикографія

Чумак Е.Г. Структурно-компонентная организация финансово-бухгалтерских терминосочетаний в украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык, Киевский университет имени Тараса Шевченко, 1998.

В работе исследуются финансово-бухгалтерские словосочетания как один из важных видов терминологической номинации.

Устанавливаются основные типы структурно-компонентной организации украинских финансово-бухгалтерских словосочетаний, обнаруживаются квалитативные и формально-грамматические параметры составных финансово-бухгалтерских терминов в лексико-грамматической системе современного украинского литературного языка, характеризуются основные линии развития украинской финансово-бухгалтерской терминологии ХХ в.

Ключевые слова: словарь, термин, однословный термин, терминосочетание, финансово-бухгалтерский, именные конструкции, глагольные конструкции, продуктивность модели.

Chumak O.H. Structural and Componental Arrangement of Terminological Complexes in Sub-languages of Finance and Accountancy in Ukrainian. - The Manuscript.

The dissertation is submitted in candidacy for the scientific degree of Kandidat of Philology. The field of concentration 10.02.01 - Ukrainian Linguistics, Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1998.

The research deals with terminological complexes in sub-languages of finance and accountancy as one of the important kinds of terminological nomination. The main types of structural and componental arrangement of Ukrainian terminological complexes in finance and accountancy have been established. There have been defined the qualitative and formal grammar parameters of compound terminological units of finance and accountancy in lexical and grammar systems of modern literary Ukrainian. The major lines of the XX century terminological development in finance and accountancy in Ukrainian are characterised.

The key words of the research are: Vocabulary, Term, One-Word Term, Terminological Complex, Finance and Accountancy, Substantive Constructions, Verb-Group Constructions, Productiveness of a Model.

Размещено на Allbest.ur