Гідронімія басейну Стрию

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гідронімія басейну Стрию

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим завданням сучасної топоніміки є залучення в науковий обіг гідроніміконів басейнів, які не були предметами спеціальних досліджень. Досі не вивчався басейн р. Стрию, який охоплює весь Сколівський, Турківський (за винятком кількох сіл), частково Дрогобицький, Стрийський і Жидачівський райони Львівщини. Тільки поодинокі назви водотоків цього басейну проаналізовані Я. Розвадовським, В.П. Петровим, О.М. Трубачовим, З.Т. Франко, О.С. Стрижаком, І.М. Желєзняк, В.П. Шульгачем, С.О. Вербичем та ін.

Актуальність дослідження зумовлена не тільки відсутністю спеціальних праць, присвячених вивченню гідронімії басейну Стрию, але й нагальною потребою збору найменувань водотоків (див. проект Закону України «Про географічні назви»). У «Словнику гідронімів України» подано 357 назв протічних вод басейну Стрию. Експедиційним шляхом протягом 1990-1998 рр. обстежено 120 населених пунктів, що знаходяться у басейні цієї ріки, і записано з уст оповідачів ще 1065 найменувань окремих водотоків і близько 300 їх варіантів, які не зафіксовані в згаданому словнику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає актуальним завданням української ономастики, наміченими Українською ономастичною комісією на VІІ Всеукраїнській ономастичній конференції (Дніпропетровськ, 1997). Тема роботи виконана в руслі досліджень кафедри української мови Сімферопольського державного університету.

Мета дослідження полягає в комплексному аналізі проблем виникнення та становлення гідронімної системи басейну Стрию з часу інтенсивного заселення Українських Карпат (ХV-ХVІ ст.).

Для досягнення цієї мети необхідно виконати такі завдання:

1) виявити склад найменувань протічних вод басейну Стрию;

2) проаналізувати процеси формування і закономірності розвитку гідронімії згаданого басейну, розкрити найімовірніші етимології;

3) встановити основні принципи, за якими здійснювалося найменування водотоків;

4) визначити джерела формування гідронімікону;

5) укласти «Словник гідронімів басейну ріки Стрий».

Наукова новизна одержаних результатів. Об'єктом спеціального монографічного дослідження вперше стали зафіксовані назви протічних вод басейну Стрию. Здійснено спробу висвітлення етимологій гідронімів та шляхів їх розвитку. Виявлено велику групу гідронімів молдовського (румунського) походження, яка пов'язується з волоською колонізацією Українських Карпат.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть бути використані для подальшого дослідження актуальних проблем ономастики, діалектології, історичної лексикології, термінології тощо. Дослідження сприятиме написанню праць про український етногенезис. Проаналізований гідронімікон є важливим джерелом для істориків, географів, етнографів. Повнота зібраного матеріалу може зацікавити також гідрологів, які на основі відповідних розрахунків могли б передбачити збільшення рівня вод басейну Стрию. Це дало б можливість правильно спланувати нові місця поселень, розв'язати проблеми побудови укріплених мостів і т. ін., які в карпатському регіоні часто руйнуються природною стихією.

Апробація результатів дисертації. Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Сімферопольського державного університету. Основні положення та результати дослідження були висвітлені на VІ Республіканській ономастичній конференції (Одеса, 1990), ХVІ Республіканській діалектологічній нараді, присвяченій 150-річчю від дня народження К.П. Михальчука (Житомир, 1990), Всеукраїнській науковій конференції «80-річчя відродження української державності: Минуле і сучасне» (Сімферополь, 1997).

Публікації. Аспекти досліджуваної проблеми відображені у восьми публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів («Відапелятивні гідронімні утворення», «Відантропонімні гідронімні утворення», «Гідроніми з неслов'янськими основами», «Гідронімікон басейну Стрию та його відображення у «Словнику гідронімів України»), висновків, списку джерел і літератури (205 найменувань), списку скорочень назв мов, наріч і діалектів, списку умовних скорочень, лексичного покажчика. Основний текст роботи - 153 с., загальний обсяг - 191 с.

Зміст роботи

басейн гідронімія етімологія

У «Вступі» обґрунтовується актуальність теми дисертації, вказується мета і завдання роботи, аргументується новизна та практичне використання одержаних результатів.

У першому розділі «Відапелятивні гідронімні утворення» здійснено системний лексико-семантичний опис гідронімів, в основі яких лежить апелятивна лексика (77%).

Проаналізовано назви, похідні від гідрографічної номенклатури (12%): Потік (1. с. Головецьк Сколівськ. р-ну; 2. с. Климець Сколівськ. р-ну; 3. с. Лавочне Сколівськ. р-ну; 4. с. Нижнє Синьовидне Сколівськ. р-ну; 5. с. Опорець Сколівськ. р-ну; 6. смт. Славське Сколівськ. р-ну; 7. с. Старий Кропивник Дрогобицьк. р-ну; 8. с. Тухля Сколівськ. р-ну), Поточина (1. с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну; 2. с. Верхня Стинава Стрийськ. р-ну; 3. с. Ясениця Турківськ. р-ну), Звір (1. с. Волосянка Сколівськ. р-ну; 2. с. Кам'янка Сколівськ. р-ну; 3. с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну), Джерело (с. Івашківці Турківськ. р-ну), Розтоки (с. Мита Сколівськ. р-ну), Плисня (с. Задільське Сколівськ. р-ну), Озірець (с. Козеве Сколівськ. р-ну), Гребля (с. Тухля Сколівськ. р-ну), Кирниця (с. Урич Сколівськ. р-ну), Багно (1. с. Ісаїв Турківськ. р-ну; 2. с. Жупани Сколівськ. р-ну; 3. с. Крушельниця Сколівськ. р-ну), Млака (с. Лавочне Сколівськ. р-ну) та ін. Терміни потік, поточина, звір, які лежать в основі гідронімів, є найуживанішими. Вони часто розрізняються: потік - водотік середньої плинності, може бути різної глибини; поточина - мілкий водотік, у який стікається багато потічків; звір - стрімка течія з водопадами, у яку впадає багато потоків, що утворюють завороти.

Демінутиви потічок, поточинка (потючанка), зворець є також свідченням того, що терміни потік, поточина, звір стають власними назвами протічних вод різного характеру. Швидкість течії визначається певною мірою цими словами, які орієнтують на трьохступеневу плинність: поточина - перший ступінь (швидка течія), потік - другий ступінь (швидша течія), звір - третій ступінь (найшвидша течія). Не зафіксовано жодної назви типу Бистра, Бистрий, Бистрець, Бистрик, Бистриця і под., які є в інших басейнах. Непродуктивність лексеми бистрий спричинена гірським рельєфом, де всі потоки швидкі.

Рідко вживається у власних назвах водотоків термін джерело. У досліджуваному басейні термін джерело заступає потічок.

У праці Й.О. Дзендзелівського «Українські народні назви гідрорельєфу: відгалуження річки, рукава річки, затоки» відзначено, що для потоку, який відійшов у бік від головного русла річки, найпоширенішою назвою в різних районах України є рукав. До назв з більш-менш широкими ареалами виявлення відносяться: відножина, зарічок, потік, розтока, розтоки pl. t., розточина та ін. (див. тематичний збірник «Дослідження лексики і фразеології говорів Українських Карпат». - Ужгород, 1982. - С. 3-6). У гірській місцевості басейну Стрию гідроніми Розтока, Розтічка, Розтічки, Розточини пов'язані з поняттям «притока», а не зі значенням «потік, що відійшов у бік від головного русла річки», наприклад: 1) Розтока - перша притока у верхів'ї: Розтока (с. Орявчик Сколівськ. р-ну); Розтоки (с. Плаве Сколівськ. р-ну); Розтічки (с. Кальне Сколівськ. р-ну); 2) Розтока може бути в будь-якому місці серед інших допливів: а) другою притокою: Розтока (смт. Бориня Турківськ. р-ну); Розтоки (с. Задільське Сколівськ. р-ну); б) третьою притокою: Розтока (с. Верхнячка Сколівськ. р-ну). Фіксуються Розтоки, які є четвертими, п'ятими і т.д. притоками. Назви даються тим допливам, які мають приблизно таку ж глибину та ширину, як і ті водотоки, куди впадає притока. В одному селі може бути кілька Розток. У с. Побуці Сколівськ. р-ну Розтоки розрізняють за допомогою порядкових числівників: Перша Розтока, Друга Розтока, Третя Розтока. Зливаються під гострим кутом верхні дві притоки Бердова Розтока і Ляхова Розтока (с. Либохора Сколівськ. р-ну).

Спостереження дають підстави стверджувати, що для жителів гір праві притоки - це ліві, а ліві притоки - це праві. Це свідчить про те, що люди заселяли регіон, ідучи з низин у верхів'я проти течії річок.

Окрему групу становлять гідроніми, похідні від загальновживаних слів української мови (6,5%). Вони характеризують глибину: Глибокий (с. Ясенка-Стецьова Турківськ. р-ну), довжину: Довговець (с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну), ширину: Широкий (смт. Бориня Турківськ. р-ну), конфігурацію: Кривець (с. Старий Кропивник Дрогобицьк. р-ну), Кривий (с. Довжки Сколівськ. р-ну), Кривів (смт. Східниця Дрогобицьк. р-ну), ступінь обводнення: Суха (с. Мита Сколівськ. р-ну), Суходіл (с. Погар Сколівськ. р-ну), смак: Квасна Вода (с. Івашківці Турківськ. р-ну), запах: Сопух (с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну), колір: Белізний (с. Крушельниця Сколівськ. р-ну), Чорнаня (с. Урич Сколівськ. р-ну), температуру: Студене (с. Нижнє Турківськ. р-ну), Студівка (с. Погар Сколівськ. р-ну), Студівки (с. Комарники Турківськ. р-ну), шум: Шарківець (с. Труханів Сколівськ. р-ну) та ін.

Виявлено назви, які змінюються відповідно до температури води, наприклад, у смт. Славське Сколівськ. р-ну взимку потік не замерзає - у цю пору його називають Теплиця, улітку водотік холодніший від інших - у цей час його йменують Студений Потік. У Карпатах зустрічаються потоки, які взимку тепліші від температури повітря, а влітку холодніші. Саме в літню пору виникли назви Студена Вода, Студене, Студівки, а в зимову - Теплиця, Тепличний.

У с. Труханові Сколівськ. р-ну є потік Кудрявий. Село знаходиться на міжгірській рівнині. Особливість водотоку полягає в тому, що від повені вода з берегів не виходить, а тече валом, буквально котиться кудрями. Місцевість має якраз ту площину, де після тривалих дощів не вистачає води, щоб вона вийшла з берегів, і забагато, щоб вода йшла звичною течією.

Гідроніми Поточина з-під Кудрявця (с. Либохора Сколівськ. р-ну), Кудричівський (с. Либохора Турківськ. р-ну) мотивовані від кудрявитися «дерева, які розвиваються». У досліджуваному басейні переважають хвойні ліси і тільки місцями серед цих дерев росте бук, дуб, граб та ін. Весною, коли з'являється листя, люди починають городні роботи. Гірські жителі кажуть: «Закудрявилося у вирьхах, мож починати веснувати». Листяні дерева, які розвинулися, є ознакою того, що зима назад не повернеться.

Чимало найменувань, похідних від орографічної номенклатури (28%). Виникнення різних значень тих самих назв мікротопонімів пов'язано з позицією, яку займає (займала) людина. Наприклад, г. Грунь, Діл означає «висока» з погляду «низ - верх», а значення «пагорбок» виникає з погляду «верх - низ». Чим вище знаходиться спостерігач, тим менші для нього гори, висота яких не помітна. Від місця погляду мовця, спрямованого на об'єкти, які називаються, виникає також різна семантика метафоричних назв.

12 відсотків гідронімікону басейну Стрию пов'язано з назвами сільськогосподарських робіт. Велика кількість таких найменувань вказує на обмеженість земельних наділів у гірській місцевості. Заліснені території першопоселенцями освоювалися чертежем «обдирання кори на деревах, щоб вони висохли для наступного (через 2-3 роки) спалювання»: Чертежики (смт. Бориня Турківськ. р-ну), Чертежі (1. с. Коростів Сколівськ. р-ну; 2. с. Ясениця Турківськ. р-ну), Чертіж (1. с. Бітля Турківськ. р-ну; 2. с. Верхнє Турківськ. р-ну; 3. с. Крушельниця Сколівськ. р-ну), випалюванням: Згарянський (смт. Славське Сколівськ. р-ну), Погар (1. с. Головеське Турківськ. р-ну; 2. с. Зубриця Турківськ. р-ну; 3. с. Кам'янка Сколівськ. р-ну; 4. с. Кринтята Турківськ. р-ну; 5. с. Межигір'я Турківськ. р-ну), Погаріська (с. Погар Сколівськ. р-ну), Погарський (с. Матків Турківськ. р-ну), Погарці (с. Явори Турківськ. р-ну), Погарця (с. Сопіт Сколівськ. р-ну), Погарянський (с. Підгородці Сколівськ. р-ну) та викорчовуванням: Лаз (с. Комарники Турківськ. р-ну), Лази (1. с. Ясениця Турківськ. р-ну; 2. с. Сопіт Сколівськ. р-ну), Лазища (с. Явори Турківськ. р-ну), Лазки (с. Головеське Турківськ. р-ну), Лазок (с. Комарники Турківськ. р-ну), Посіч (с. Межигір'я Турківськ. р-ну) та ін.

Окремі назви говорять про перехід землі від одного власника до іншого через домовленість: Віпчене (відчапне «зобов'язання видати домовлену суму тій стороні, яка після т. зв. згоди відступає від подружжя» (с. Кам'янка Сколівськ. р-ну), Дільниця (доля «спадкова земля») (с. Нижнє Турківськ. р-ну); заробіток: Диндяк (день «працювати в наймах») (с. Плаве Сколівськ. р-ну), Підскіпчин (скіпщина «частина урожаю, яка дісталася співучаснику в обробітку землі») (с. Ясениця Турківськ. р-ну); борг: Меживідза (віджиття «користування землею боржника до повернення позиченої суми») (с. Головеське Турківськ. р-ну). У мікротопонімах й однойменних мікрогідронімах відображено одиниці оподаткування: Пищик (писче «оплата для княжих агентів») (с. Явори Турківськ. р-ну); чвари за землю: Піжа (рум. pizma, cтсл. пизма «ворожнеча, ненависть») (с. Крушельниця Сколівськ. р-ну), Піжанець (с. Либохора Сколівськ. р-ну) та ін.

Частина найменувань інформує про давню лісорубську лексику (1,6%). Гідронім Бутини (Бутельський, Бутинський) (с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну) пов'язаний з апелятивом бутин «лісорозробки» (рум. bustean «колода, пень», рум. діал. butin «лісорозробки»). У цьому ж селі записано гідронім? ранський. Назва потоку мотивована словом? рани «досвідчені лісоруби». У праці Р. Єржабека зазначено, що по всій території Карпат, у тому числі й Українських, вирубували ліс багато італійських спеціалістів переважно з Тірольських Альп і Кранська, де на той час гірське лісорубство було добре розвинене [див: І.В. Сабадош. Лексика лісосплаву українських говорів району Карпат: Дис…. канд. філол. наук. - Ужгород, 1974. - С. 6]. Вихідці з Кранського графства мали авторитет серед місцевих лісорубів, оскільки італійці навчали українських горян цієї нелегкої справи. Спеціалісти привезли з собою невідомі місцевим робітникам знаряддя праці. Інструменти, які вперше побачили бойківські лісоруби, були названі на честь працівників з Кранська, наприклад:? рани «металеві кігті, які прив'язувались до взуття, щоб ходити по колодах»,? ранський «тесло на довгому топорищі, призначене для виготовлення жолобів».

Жителі лісистої місцевості басейну Стрию під поняттям ліс насамперед вбачають «матеріал». У лісі смереки без сучків, які можна легко колоти на покрівельний матеріал, називають дранки або? онти, чи, наприклад, дзвони «заготовки для виготовлення бочок». Про дуб або явір великого діаметра кажуть, що це росте плаха «широка дошка на стіл». Тонкий ліс, придатний для огорожі, називають ворина, віблиця і т. ін.

Гідронім? онтавка (с. Либохора Сколівськ. р-ну) говорить про те, що на прилеглій місцевості росли? онти. Крім загальних понять «розколота на щепки деревина», «покрівельний матеріал у вигляді дерев'яних дощечок» у доступних нам джерелах не знаходимо точнішого пояснення семантики слова? онта. Наведені вище значення передусім підходять слову дранка. Пор.: дранка - це дощечки від 40 см і більше, добуті розколюванням (драньом), які прибиваються щільно на поперечні дошки (лати). Зверху на стику, для уникнення затікання, прибивається по одній дощечці. По-іншому роблять? онти. Ребро одного боку колотої дощечки загострюють на клин типу «вістря сокири», а з другого - вирізають заглибину під клин.? онти втискають одну в одну, а на стику немає потреби прибивати дощечки, як при накритті дранкою.

Здійснено лексико-семантичний аналіз назв гідронімів й однойменних мікротопонімів, які пов'язані: а) з промислами (2%): Будейський Потік (с. Жупани Сколівськ. р-ну), Гута (с. Новий Кропивник Дрогобицьк. р-ну), Ґуральня (с. Коростів Сколівськ. р-ну), Парня (парня «приміщення, де парять дерево для ободів») (с. Либохора Турківськ. р-ну), Поташня (с. Явори Турківськ. р-ну), Токарня (с. Коростів Сколівськ. р-ну), Шахта (с. Урич Сколівськ. р-ну) та ін.; б) з культурно-історичними та іншими подіями (4,5%): Бесідний (с. Урич Сколівськ. р-ну), Вівкованя (вівкати «кричати») (с. Гребенів Сколівськ. р-ну), Войники (война «війна») (с. Нижнє Турківськ. р-ну), Волостич (с. Майдан Дрогобицьк. р-ну), Зарубанка (с. Орів Сколівськ. р-ну), Довбушева Кирниця (с. Явори Турківськ. р-ну), Довбушеві Скали (с. Урич Сколівськ. р-ну), З Крайньої (крайна «країна») (с. Нижня Стинава Стрийськ. р-ну), З Червоної Дороги (с. Корчин Сколівськ. р-ну), Із Слободи (с. Майдан Дрогобицьк. р-ну), Короліщина (с. Комарники Турківськ. р-ну), Орендин (с. Нижня Яблунька Турківськ. р-ну), Старостина (с. Либохора Турківськ. р-ну), Страховець (с. Опорець Сколівськ. р-ну), Татарівка (с. Либохора Сколівськ. р-ну), Турчанка (с. Либохора Сколівськ. р-ну) та ін; в) з фауною (2%): Вовковець (с. Яблунів Турківськ. р-ну), Гадячі Розтічки (с. Ісаїв Турківськ. р-ну), Гашка (гашка «змія») (1. с. Нижнє Турківськ. р-ну; 2. с. Нижнє Висоцьке Турківськ. р-ну), Дикова (с. Підгородці Сколівськ. р-ну), З Кізього (с. Орів Сколівськ. р-ну), З-під Туріватої (с. Кіндратів Турківськ. р-ну), Козівський Присліп (с. Тухля Сколівськ. р-ну), Медвіцький (с. Тухля Сколівськ. р-ну), Форельник (с. Майдан Дрогобицьк. р-ну), Свинник (с. Коростів Сколівськ. р-ну) та ін.; г) з флорою (8,5%): Буківська (с. Новий Кропивник Дрогобицьк. р-ну), Бозник (с. Тухля Сколівськ. р-ну), Вільхів (с. Майдан Дрогобицьк. р-ну), Грабина (с. Опорець Сколівськ. р-ну), Дубина (с. Новий Кропивник Дрогобицьк. р-ну), З Кам'янок (кам'янка «ягода») (с. Явори Турківськ. р-ну), Під Відренкою (с. Орів Сколівськ. р-ну), Тисовець (с. Підгородці Сколівськ. р-ну), Чомбір (с. Головеське Турківськ. р-ну), Яворівський Потік (с. Карпатське Турківськ. р-ну), Ясенівка (с. Новий Кропивник Дрогобицьк. р-ну) та ін.

Багато найменувань пов'язано з назвою трави волосана (волосань, волосянка): Волосанище (с. Плаве Сколівськ. р-ну), Волосаня (с. Козеве Сколівськ. р-ну), Волосанка (с. Опорець Сколівськ. р-ну), Волосанця (с. Либохора Сколівськ. р-ну), Потік із-під Волосани (с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну) та ін. Згадана трава нагадує волосся. Вона м'яка і не ламається у сухому вигляді, відіграє особливу роль у побуті. Волосанею донедавна набивали матраци з домотканого полотна, утеплювали господарські будівлі, з неї роблять щітки для побілки, скручують міцні мотузки для перенесення трави (повересла), скріплюють цибулю у в'язки і т. ін. Ця рослина спочатку отримала найменування за схожістю з волоссям, а потім назва трави лягла в основу гідронімів та ойконімів.

У другому розділі «Відантропонімні гідронімні утворення» розглянуто гідроніми, базовою основою яких є антропонімний матеріал (18%). Відантропонімні найменування виникли за допомогою формантів - ець; - овець: Батинець (с. Рибник Дрогобицьк. р-ну); Басоговець (с. Орів Сколівськ. р-ну), Ковтуновець (с. Хитар Сколівськ. р-ну), Стубаровець (с. Нижнє Турківськ. р-ну), - ова: Тимцьова (с. Либохора Турківськ. р-ну); -івськ-ий: Бараничівський (с. Матків Турківськ. р-ну), Рециківський (с. Матків Турківськ. р-ну), - ин: Вайдин Потік (с. Верхнє Турківськ. р-ну), -ів, -їв: Бебиків (с. Ясениця Турківськ. р-ну), Русинів Потік (с. Козеве Сколівськ. р-ну), Цюхів (с. Орів Сколівськ. р-ну), Багриїв (с. Кіндратів Турківськ. р-ну), - ат: Баранчат (с. Івашківці Турківськ. р-ну), Даничат (с. Либохора Турківськ. р-ну) та ін.

Окрема група антропонімів утворена від назв вад та зовнішньої характеристики людини: Бачурова (бичур, бицюр «бик») (с. Крушельниця Сколівськ. р-ну), Бухали (бухало «тюхтій, нeзграбний») (с. Орів Сколівськ. р-ну), Габіїв Потік (габій «сварливий») (с. Ялинковате Сколівськ. р-ну), Гершкого Кирниця (гершко «пустун») (с. Либохора Турківськ. р-ну), Гурдзанський (гурзан «впертий; лінивий») (с. Ялинковате Сколівськ. р-ну), Ґилинковець (ґилинда «пустомеля») (с. Нижнє Турківськ. р-ну), Дуцеловичів (дуцак «забіяка») (с. Кальне Сколівськ. р-ну), Куручів Потік (куртяк, курчак «малого росту») (х. Пшонець Сколівськ. р-ну), Лабаничів (лаба «велика нога») (с. Верхнячка Сколівськ. р-ну), Лапіївський Потік (лапій «охочий до жіночого товариства») (с. Ялинковате Сколівськ. р-ну), Луцеківський (луць «п'яниця») (с. Волосянка Сколівськ. р-ну), Пуринів Потік (пуравець «недосвічений») (с. Опорець Сколівськ. р-ну), Цокан (цокан «незадоволений») (с. Тухля Сколівськ. р-ну) та ін.

Відантропонімні гідрооснови мають: а) неопосередковані зв'язки з гідрооб'єктами: Копчин (с. Комарники Турківськ. р-ну), Кузанів (с. Комарники Турківськ. р-ну), Прибишин (с. Коростів Сколівськ. р-ну), Семків (с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну), Труханів (с. Верхнячка Сколівськ. р-ну), Чорнусів (с. Зубриця Турківськ. р-ну); б) опосередковані зв'язки з антропонімами через назви мікротопонімів: Ве? ерщина (с. Орів Сколівськ. р-ну), Висока Рацинова (с. Лавочне Сколівськ. р-ну), Мальова Долина (с. Нижнє Висоцьке Турківськ. р-ну) та ін.

Виявлено назви, які перенесені населенням. Річка Либохора (с. Тухля Сколівськ. р-ну) витікає з однойменного с. Либохори (тут річка називається Сигла), тече через сусіднє с. Тухлю, де гідронім ще йменують Либохірка, Либохоря, Сиговка. У Турківськ. р-ні є с. Либохора і похідна назва - р. Либохірка (нп. Либохора і Верхнє Висоцьке Турківськ. р-ну). Однойменні села знаходяться на відстані 60 км. Багато назв у цих населених пунктах збігаються, пор.: мікротопоніми і мікрогідроніми у с. Либохорі Сколівськ. р-ну: Звір, З Обочі, З Хітари, З Ями, Плаїк, Плаєк, Плаїкова Стіна, Погарця, Потік, Поточина з-під Кудрявця, Поточина з-під Полянки, Прислоповий. Мікротопоніми - Горбки, Горби, Заломи, Кичера, Клива, Лани, Піддвори, Поломи, Пригороди, Сідло; мікротопоніми і мікрогідроніми у с. Либохорі Турківськ. р-ну: Звір, Убіч, Хітар, Ямка, Плаї, Погар, Довгий Потік, Кудричівський, Полянка, Прислопець, Горбок, Заломи, Кічерка, Ґлєва, Лани, Дворища, Поломи Передні, Поломи Задні, Пригороди, Сідло.

Польські власті з метою розширення своїх володінь звільняли селян на 20-24 роки від феодальних повинностей. Люди вперше освоювали гірські землі, жили більш-менш спокійним життям, а коли після встановленого терміну їх знову починали обкладати податками, тікали на нові місця [Ю.Г. Гошко]. Попередня назва с. Либохори Турківськ. р-ну була Олексанка, яка згадується у писемних джелелах під 1553 р. [Історія міст і сіл УРСР: Львівська обл. - К., 1968. - С. 879]. Є підстави вважати, що село змінило свою назву завдяки переселенцям із с. Либохори Сколівськ. р-ну.

У третьому розділі «Гідроніми з неслов'янськими основами» розглянуто назви, похідні від молдовських (румунських), німецьких, угорських, тюркських основ.

Аналіз гідронімікону басейну Стрию показує, що в його складі є близько 10% назв молдовського (румунського) походження. Така велика кількість не може пояснюватися як запозичення, які могли прийти з гуцульського діалекту, або через польську чи словацьку мови. Дослідник бойківських говірок М.Й. Онишкевич писав, що «навіть у випадку встановлення етимологічного румунізму на території Бойківщини немає упевненості, неопосередковане це запозичення чи опосередкований вплив суміжних мов (діалектів)» [Онишкевич М.Й. Нариси з лексикографії і лексикології Бойківщини за даними «Словника бойківських говірок»: Автореф…. д-ра філол. наук. - Львів, 1968. - С. 18]. Нам видається, що авторитетний дослідник, аналізуючи в своїй праці такий великий матеріал, був упевнений, що румунські запозичення в бойківських говірках є неопосередковані. Висловити об'єктивну думку в добу тоталітарного режиму було ризиковано. У найповнішій праці з питання заселення регіону Ю.Г. Гошка [Населення Українських Карпат ХV - ХVІІІ ст.: Заселення. Міграції. Побут. - К.: Наук. думка, 1976] дається огляд досліджень польських (А. Стадніцький, К. Кадлец, Ф. Персовський, К. Добровольський, Р. Рейнфус), чеських (С. Штіка), румунських (І. Ністор), молдовських (М. Мохов), російських (В. Інкін, Б. Греков) та ін. істориків, які доводили, що волохи прийшли в Українські Карпати в ХІV - ХVІ ст. Виникла так звана волоська теорія, де стверджується, що основним етнічним елементом, який заселяв Карпати, були волохи. Цю теорію заперечує Ю.Г. Гошко. Український історик присутність у Карпатах молдован та румунів розуміє так, як і присутність поляків, чехів, словаків, угорців. На думку інших авторів, волохи селилися в Північній Буковині [Украинские Карпат?: История. - К.: Наук. думка, 1989. - С. 59]. Про їх дальше просування на схід Карпат нічого не говориться. Історики пишуть, що села на «волоському» праві створювалися майже повністю українцями із ближніх передгірських районів. М.С. Грушевський прихід волохів у досліджуваний басейн спеціально не розглядає, однак обстоює думку про волоську колонізацію в Галичині [Грушевський М. Історія України-Руси. - К.: Наук. думка, 1995. - Т. V. - С. 373-379]. Про присутність волохів в Українських Карпатах згадує Й.О. Дзендзелівський: «Зважаючи на фонетику (вибуховий?), семантику (пасовища, гори тощо) та локалізацію (гірські вершини), появу згаданих українських топонімів (Зано? и. - М.М.), очевидно, слід ставити у зв'язок з румунськими впливами та валаською колонізацією» [Дзендзелівський Й.О. Українські народні назви гідрорельєфу: відгалуження річки, рукава річки, затоки // Дослідження лексики і фразеології говорів Українських Карпат. - К.: Наук. думка, 1982. - С. 20]. Велика кількість молдовських (румунських) назв збережена не тільки в топонімах, але і в лексиці бойківських говірок. Ці слова проникали в інші говірки. М. Лесів зауважує, що «слова з румунською етимологією могли прийти до надсянських говірок з українських карпатських говірок, які оцих румунізмів, себто волоських елементів, мають більше» [Лесів М. Українські говірки у Польщі. - Варшава: Укр. архів, 1997. - С. 222].

Сьогодні в історичних працях немає єдиної думки стосовно ролі волохів у заселенні Українських Карпат. Виходячи з того, що гідронімія є одним з найдостовірніших і найстабільніших джерел лінгвістичної та історико-етнографічної інформації, таку велику кількість (10%) назв пов'язуємо з волохами, які прийшли в Українські Карпати в ХV - ХVІ ст. Щодо взаємовпливу народів, які жили пліч-о-пліч, дальшої долі волохів, то це питання потребує спеціального розляду.

Зафіксовано назви гір і мікрогідронімів З Кливи (с. Новий Кропивник Дрогобицького р-ну), Клівівський (с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну). В «Етимологічному словнику української мови» слово клива «гола гірська вершина» пов'язується з власною назвою гори Клива, але її етимологія не розкрита. Можна припускати, що тут молд. термін клива «розшарування» використаний для позначення гір, які мають зсуви. Логічно, що словом клива називалася гора, яка мала голу гірську вершину, оскільки ліс у таких місцях не росте. У «Словнику бойківських говірок», правда, клива пояснюється як «висока гора, поросла темним смерековим лісом», однак її друге значення «безодня, глибока яруга» служить на користь нашим припущенням.

Схили високих гір, звернені до північно-західної сторони, мало обігріваються сонцем. Тут температура низька. Уже з пізньої осені вранці і під вечір добре видно, як верхів'я вкрилося інеєм. Від місцевих жителів часто можна почути, що гори цвітуть. До таких «холодних» утворень, певно, треба віднести назви гір Кичера (1. с. Зубриця Турківськ. р-ну; 2. с. Комарники Турківськ. р-ну; 3. с. Мохнате Турківськ. р-ну; 4. с. Нижнє Турківськ. р-ну; 5. смт. Східниця Дрогобицьк. р-ну; 6. с. Явори Турківськ. р-ну; 7. с. Ясениця Турківськ. р-ну), Кичерний (с. Тухля Сколівськ. р-ну), Потік із-під Кичери (с. Урич Сколівськ. р-ну) та ін., в основі яких лежить апелятив кичера (молд. кичурэ «іній на деревах, проводах і т. ін.»). Фіксуються «холодні» аналогічні назви слов'янського походження: Зимна Гора (с. Явори Турківськ. р-ну), З Озничного (с. Нижня Стинава Стрийськ. р-ну), З-під Студеної Гори (с. Ясенка-Стецьова Турківськ. р-ну). Автори «Етимологічного словника української мови» зв'язок кичера з рум. chiciura «іній, паморозь» (Scheludкo D.) вважають менш об? рунтованим, а тому перевага віддана псл. *кусеra < *кука «жіноча зачіска, коса».

У гірській місцевості багато назв мікротопонімів і мікрогідронімів, що походять від рум. sihla «густий, високий ліс»: Засигавка (с. Ясениця Турківськ. р-ну), Калинча-Сигла (с. Лавочне Сколівськ. р-ну), Сигавка (с. Опорець Сколівськ. р-ну), Сигавки (с. Урич Сколівськ. р-ну), Сигла (1. с. Бітля Турківськ. р-ну; 2. смт. Бориня Турківськ. р-ну; 3. с. Верхнє Турківськ. р-ну; 4. с. Лавочне Сколівськ. р-ну; 5. нп. Либохора і Тухля Сколівськ. р-ну; 6. с. Орів Сколівськ. р-ну; 7. с. Ясенка-Стецьова Турківськ. р-ну), Сигли (1. с. Задільське Сколівськ. р-ну; 2. с. Ісаїв Турківськ. р-ну; 3. с. Явори Турківськ. р-ну), Сигловате (с. Бітля Турківськ. р-ну), Сиглянський (с. Матків Турківськ. р-ну), Сиговний Потік (с. Крушельниця Сколівськ. р-ну). У «Словнику української мови» сигла означає «смерека, що має тільки верхівкове віття», «гірський ліс із таких смерек». Верхівкове віття говорить про вік дерев із сім'ї соснових. Чим більше років дереву, тим гладший стовбур з віттям уверху. Такої форми набувають соснові, коли їм понад вісімдесят років. Якщо врахувати зародження назв у ХV-ХVІІІ ст., що документально підтверджується існуванням досліджуваних населених пунктів [Гошко Ю.Г.], то навіть у цей пізніший час ліс у горах був суцільним масивом, особливо там, де знаходяться водотоки. Ще й зараз збереглися перекази про те, як перші поселенці заселялися посеред лісу, вирубували його, а пень залишали всередині вибудованої оселі. Отже, на цей час весь ліс був первісний.

Відомо, що найменування насамперед відбувається тоді, коли з чогось загального вирізняється конкретне. У верхів'ї басейну Стрию основний вид хвойних дерев - Picea excelsa Karst. (у місцевих говірках називається смерека). Вид Abies Alba Mill., який сьогодні називається ялинка «молоде деревце», ялина «дерево середнього віку» і ялиця «дозріла ялина», росте швидше і відрізняється зовнішнім видом від смереки (на початку віку крона гостропірамідальна, а потім майже циліндрична), відтінком хвої, навіть запахом, і був тим об'єктом називання, на який звернули увагу мовці.

У «Словнику гідронімів України» фіксується потік Бутельський (молд. бути «розливатися, переливатися», «ринути») (с. Комарники Турківськ. р-ну). Під час експедицій про цей гідронім ніхто не згадував. Водотік у нижній частині називається Дивчий, де у верхів'ї він має назву Бутельський [див. СГУ]. Місцеві жителі з часом незрозумілі назви перейменовували. Наприклад, у с. Росохачі Сколівськ. р-ну назву гідроніма Менчака (пор. молд. мунчел, мусчел «горб») заступає найменування Безумінний, Безіменний. У с. Орові Сколівськ. р-ну результатом заміни попереднього найменування є назва Безумінне. Є підстави вважати, що назва Бутельський спочатку привласнена була потоку від витоку до його впадання в р. Стрий. Люди, не розуміючи значення гідроніма Бутельський, дали йому назву Дивчий, пов'язану з дивний. Назва Бутельський поступово втрачається і переходить у верхів'я потоку.

Нерозуміння семантики неслов'янських найменувань україномовним спостерігачем є причиною виникнення також назв-конструкцій типу Потік-Баєлина (молд. бає «бухта, затока»), що в с. Верхній Рожанці Сколівськ. р-ну. Невід'ємний перший компонент Потік від Баєлина дає змогу не пов'язувати назву з баїльник, баїла «знахар-чаклун, який виліковує баєм. Якщо б в основі гідроніма лежало відоме слово баїла, то термін Потік був би відсутній. Крім того, спостереження за формою водотоку дають підстави стверджувати, що назва гідроніма пов'язана з молд. бає «бухта, затока». Третім доказом є гідронімний контекст, у якому гідронім функціонує. У цьому ж селі Потік-Баєлина впадає в потік Секульську (рум. sekul «сухий»). Пор. ще Потік з Ворсняви (молд. версаре «впадання (ріки)», верса «проливати, виливати, розливати») в с. Тухлі Сколівськ. р-ну. Незрозуміла назва Ворснява перейшла на мікротопонім.

Трапляється перенесення назв гідрооб'єктів на антропоніми. Господар, через поле якого тече потік Шавутинець (пор. молд. шувой «потік», «вал») (с. Либохора Сколівськ. р-ну), отримав прізвисько Шавута. Тепер його нащадків односельчани називають шавутами.

Найбільше молдовських (румунських) утворень характеризують гірський рельєф: Грун (рум. gruiu «пагорб», «вершина пагорба») (с. Верхнє Висоцьке Турківськ. р-ну), З Ґруня (с. Либохора Сколівськ. р-ну) Заніцький (с. Кам'янка Сколівськ. р-ну), З-під Заноґи (рум. zanoaga «гірська котловина», «поляна») (с. Кам'янка Сколівськ. р-ну), Маґура, Могура (рум. mogura (magula) «гора, горб, височина») (с. Завадка Сколівськ. р-ну), Потік із-під Маґури (с. Коростів Сколівськ. р-ну), Потік із-під Могури (с. Мохнате Турківськ. р-ну) Менчак (молд. мунчел, мусчел «горб») (с. Росохач Сколівськ. р-ну), Менчіл (1. с. Верхнє Висоцьке Турківськ. р-ну; 2. х. Пшонець Сколівськ. р-ну), Менчелівський Потік (с. Матків Турківськ. р-ну), Минчів (с. Комарники Турківськ. р-ну), Потік із-під Менчела (с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну), Озвал (рум. ou «яйце») (с. Новий Кропивник Дрогобицьк. р-ну), Під Рипи (молд. р? п? «прірва, яр») (с. Кам'янка Сколівськ. р-ну), Плай (рум. plai «плоскогір'я») (1. с. Головеське Турківськ. р-ну; 2. с. Зубриця Турківськ. р-ну; 3. с. Сопіт Сколівськ. р-ну), Плайський (смт. Славське Сколівськ. р-ну) та ін., далі йдуть назви, які характеризують рослинний світ: Заподрина (молд. п? дуре «ліс») (1. с. Рибник Дрогобицьк. р-ну; 2. с. Підгородці Сколівськ. р-ну; 3. с. Нижнє Синьовидне Сколівськ. р-ну), Заподрицький (с. Хитар Сколівськ. р-ну), Попід Яфени (молд. афин «чорниця (кущ)», афин? «чорниця (ягода)» (с. Верхнє Турківськ. р-ну), Яфенисте (с. Ясениця Турківськ. р-ну) та ін., найменше найменувань, які характеризують гідрооб'єкти: Потік-Баєлина, Потік з Ворсняви, Секульська, Шавутинець (див. вище) та ін.

Частину назв вжито на означення межі, границі: З Матагова (молд. махала «околиця міста, передмістя») (с. Либохора Сколівськ. р-ну), Магалів (с. Явори Турківськ. р-ну), З-під Гатари (с. Либохора Сколівськ. р-ну), З Хітари (молд. хотар «границя, рубіж», «межа», «володіння») (с. Нижня Стинава Стрийськ. р-ну), Хітар (с. Ісаїв Турківськ. р-ну), Хітарка (с. Хитар Сколівськ. р-ну) та ін.

Не зафіксовано мікротопонімів й однойменних мікрогідронімів, які були б пов'язані з видами діяльності людини, зокрема обробітком землі, промислами і т. ін. Це говорить про кочівний спосіб життя волохів. Головним видом їх господарства було тваринництво.

Поодинокі назви німецького Закайловець (нім. Keil «клин») (1. с. Гребенів Сколівськ. р-ну; 2. х. Пшонець Сколівськ. р-ну), Потік із-під Дихтівця (нім. dicht «густий») (с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну), Шутуство (нім. schutzen «захищати, обороняти») (с. Нижнє Турківськ. р-ну) та угорського Аталівки (уг. attal «переходити») (с. Задільське Сколівськ. р-ну), Дерешин (уг. deres «інистий, вкритий інеєм») (с. Гребенів Сколівськ. р-ну) походження не претендують на особливу роль у формуванні досліджуваного гідронімікону.

У розділі «Гідронімікон басейну Стрию та його відображення у «Словнику гідронімів України» подано 117 назв, які уточнено і доповнено відповідною інформацією. Використані в СГУ деякі джерела, як виявилось, не завжди точні [П.Л. Маштаков. Список рік Дністра і Бугу (Південного); Словник географічний Королівства Польського та інших слов'янських країв]. На недоліки інформації П.Л. Маштакова вказував Ю.О. Карпенко ще в 1969 році [Ю.О. Карпенко «Название рек Правобережной Украин?: Словообразование.? тимология.? тническая интерпретация» (Рец.) // Мовознавство, 1969. - №3. - С. 90]. У зафіксованих гідронімах басейну Стрию допущені такі помилки: 1) перекручена назва: Дзвонець (с. Либохора Сколівськ. р-ну). Правильно Зворець; 2) один і той же гідронім фіксується в окремих статтях: Кривий (нп. Нижня Рожанка і Славське Сколівськ. р-ну); Кривий Потік (с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну); 3) не однакові назви того ж самого водотоку в різних частинах течії призвели до ряду непорозумінь. Так, наприклад, річка, що бере початок у с. Хитарі Сколівськ. р-ну, називається Вадрівка (Вандрівка або Хітарка), у с. Плав'ї Сколівськ. р-ну - Вадрусівка (або Плав'я-Вадрусівка), у с. Рикові Сколівськ. р-ну - Укерник, у с. Головецьку Сколівськ. р-ну - Головчанка, у с. Тухлі того ж району - Головечанка, що є лівою притокою Опору п. Стрию. У «Словнику гідронімів України» в окремі статті внесені: Головчанка… р., л. Опору п. Стрию; нп. Плаве, Риків, Головецьк і Тухля Сколівськ. р-ну; як Укерник п. Головчанки; Головечанка; Вадрусівка… потік, притока Головчанки (Укерника) притока Опору п. Стрию; нп. Хитар, Плаве і Тухля Сколівськ. р-ну; Вадровка; Плаве… потік, бас. Дністра; c. Плаве Сколівськ. р-ну; Укерник… потік, п. Головчанки л. Опору п. Стрию; с. Тухля Сколівськ. р-ну. Звідси автоматичні помилки гідрографічної локалізації інших гідронімів: Кальнянка… п. Вандрівки л. Укерника п. Головчанки л. Опору п. Стрию; с. Кальне Сколівськ. р-ну. Правильно було б: Кальнянка, п. Вандрівки - д. (далі) Укерник д. Головчанка д. Головечанка - л. Опору п. С.; 4) зайві населені пункти: Сигла… п. Опору п. Стрию; нп. Кальне, Либохора, Тухля Сколівськ. р-ну. Село Кальне знаходиться на протилежному боці від нп. Либохори і Тухлі. У с. Кальному р. Сигла не протікає; 5) акцентуаційні неточності: Бесідний… л. Урича л. Стрию; с. Урич Сколівськ. р-ну; Кобилець… л. Опору п. Стрию; с. Тухля Сколівськ. р-ну. У місцевих говірках відповідно - Бесідний і Кобилець.

Назви, які дублюються в «Словнику гідронімів України», подаються обидві після скорочень «пор. у СГУ». Номенклатурний термін р. «річка», п. «потік», потч. «потічок», потчн. «поточина», звір подано так, як уявляє характер водотоку місцеве населення.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Гідрографічна мережа басейну Стрию налічує понад 1400 назв протічних вод.

2. Обстежений басейн становить собою оригінальну територіальну гідронімну систему, яка відображає місцеві особливості природних умов, основні історичні та суспільно-політичні зміни в регіоні.

3. Більшість досліджуваних найменувань водотоків басейну збігається з контактними мікрооб'єктами (58,6%); виникнення різних значень тих самих найменувань залежить від позиції мовця, який спостерігає об'єкти.

4. Довжина протічних вод з складними та складеними назвами коливається від 4 до 12 км. Водотоки, назви яких у препозиції мають прийменник, не перевищують 4 км, їх роль як водних об'єктів малопомітна. З плином часу складені найменування можуть скорочуватися, переходити в однослівні.

5. Близько 80% гідронімії досліджуваного басейну сформовано українцями. 10% гідронімікону занесено волохами в ХV-ХVІ ст., в основному це територія сучасних Сколівського і Турківського районів. Невелика частина назв пов'язана з польськими, німецькими, угорськими лексемами.

6. Окремі іншомовні назви слов'янізувалися, стали географічними термінами. У назвах водотоків збережена архаїчна лексика бойківського говору, яка на сьогодні частково втратилася.

7. Гідронімна система формувалась у складних міжмовних, історичних, географічних умовах.

8. Творення назв характеризується різноманітними лексико-семантичними та словотвірними особливостями. Однак в основному вони не виходять поза межі україномовних закономірностей.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Словник гідронімів басейну ріки Стрий. - К.; Сімферополь, 1999. - 96 с.

2. Назви тих самих водотоків, які змінені в різних частинах течії (на матеріалі гідронімії басейну Стрию) // Культура народов Причерноморья. - 1997. - №2. - С. 287-289.

3. З гідронімії Бойківщини (питання походження) // Учен? е записки Симферопольского университета. - 1998. - №10 (49). - С. 73-77.

4. Особливості відмінювання іменників-мікрогідронімів басейну ріки Стрию // Учен? е записки Симферопольского государственного университета. - 1998. - №8 (47). - С. 86-92.

5. Врахування діалектних особливостей та норм літературної вимови у реєстровій частині гідронімікону басейну Стрию // Ономастика і апелятиви: Збірник наук. праць / За ред. проф. В.О. Горпинича. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 31 - 32.

6. Гідронімія басейну ріки Стрию як джерело вивчення історії краю // 80-річчя відродження української державності: Минуле і сучасне: Доп. і повідом. на Всеукр. наук. конф. - Сімферополь, 1997. - С. 114-115.

7. Семантичний аналіз гідронімів басейну ріки Стрию // Шоста республіканська ономастична конференція: Тези доп. і повідом. - Одеса, 1990. - Ч. І. - С. 56-57.

8. Відображення фонетичних та морфологічних рис бойківського говору в гідронімії басейну ріки Стрию // Проблеми української діалектології на сучасному етапі: Тези доп. і повідом. - Житомир, 1990. - С. 123-124.

Размещено на Allbest.ru