Реалiзацiя консонантних сполук на стику лексичних одиниць (iнструментально-фонетичне дослiдження на матерiалi мовлення дикторiв радiо та телебачення Нiмеччини)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ IМ. I.I. МЕЧНИКОВА

УДК 802.0-4/5-086

Реалiзацiя консонантних сполук на стику лексичних одиниць (iнструментально-фонетичне дослiдження на матерiалi мовлення дикторiв радiо та телебачення Нiмеччини)

Спецiальнiсть 10.02.04 - германськi мови

Автореферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата фiлологiчних наук

Петлюченко Наталiя Володимирiвна

Одеса 1999

Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана в Одеському державному унiверситетi iм. I.I. Мечникова

Науковий керiвник: кандидат педагогiчних наук, доцент Вербицька Тетяна Діомидівна, Одеський державний унiверситет iм. I.I.Мечникова, доцент кафедри німецької фiлологiї

Офiцiйнi опоненти: доктор фiлологiчних наук, професор Бровченко Тамара Олександрiвна, Одеський державний унiверситет iм. I.I.Мечникова, професор кафедри теоретичної та прикладної фонетики англiйської мови

кандидат фiлологiчних наук, доцент Каравашкiн Вiктор Iванович, Харкiвський державний університет, завiдувач кафедри німецької фiлологiї

Провiдна установа: Київський унiверситет iм. Тараса Шевченка

Захист дисертацiї вiдбудеться 28 жовтня 1999 року о 13.30 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К 41.051.02 Одеського державного унiверситету ім. I.I. Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91.

З дисертацiєю можна ознайомитись у науковiй бiблiотецi Одеського державного унiверситету за адресою: 65057, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розiслано “16” вересня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Черноiваненко Є.М.

звукосполучення фонетичний сигнал

АНОТАЦІЯ

Петлюченко Н.В. - Реалiзацiя консонантних сполук на стику лексичних одиниць (iнструментально-фонетичне дослiдження на матерiалi мовлення дикторiв радiо та телебачення Нiмеччини). - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлологiчних наук зi спецiальностi 10.02.04 - германськi мови. - Одеський державний унiверситет iм. I. I. Мечникова, Одеса, 1999

Дисертація присвячена опису перцептивних та акустичних характеристик приголосних звукiв у рамках звукосполучень на стику двох слiв у суцiльному мовленнi дикторiв радiо та телебачення Нiмеччини. У роботi дослiджуються 81 тип приголосних звукосполучень, де у передстиковiй позицiї знаходяться зiмкненi проривнi приголоснi, а у пiслястиковiй позицiї представлений весь корпус приголосних нiмецької мови. У перебiгу дослiдження встановлено, що реалiзацiї консонантних звукосполучень на стиках слiв у суцiльному мовленнi визначаються рамками структурних звукових одиниць бiльш високого порядку, таких як склад, слово, фонетичне слово, i можуть розглядатися тiльки в умовах змiни даних структурних одиниць.

Коартикуляторна модель звукових послiдовностей на межi cлiв узгоджується з теорiєю спiвтворення звукiв i пiдлягає законам антиципуючої коартикуляції.

При розглядi структури зiмкнених проривних приголосних видiляються коартикуляторно залежнi та коартикуляторно незалежнi сегменти. Ознака артикуляторної напруженостi звукiв описується у параметрах акустичної потужностi. Артикуляторна напруженiсть зiмкнених проривних приголосних трактується у залежностi вiд довготи та iнтенсивностi фази зiмкнення.

Ключовi слова: вимовна норма, прочитане мовлення, коартикуляторна модель, фонетичне слово, консонантнi звукосполучення, сегментацiя, аспірацiя, експлозивнiсть, напруженiсть.

Петлюченко Н.В. - Реализация консонантных сочетаний на стыке лексических единиц (инструментально-фонетическое исследование на материале речи дикторов радио и телевидения Германии). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский государственный университет им. И. И. Мечникова, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена описанию перцептивных и акустических характеристик согласных звуков в рамках звукосочетаний на стыке двух слов, выделенных из прочтенной немецкой речи. В работе исследуется 81 тип консонантных звукосочетаний, где в предстыковой позиции находится глухой плозив, а в застыковой позиции представлен весь корпус немецких согласных. В ходе исследования установлено, что реализации консонантных звукосочетаний на стыках слов в слитной речи определяются рамками структурных звуковых единиц более высокого порядка, таких как слог, слово, фонетическое слово и могут рассматриваться только в условиях изменения данных структурных единиц. Коартикуляторная модель звуковых последовательностей на границах слов согласуется с теорией сопроизводства звуков и подчиняется законам антиципирующей коартикуляции. При рассмотрении структуры смычных взрывных согласных выделяются коартикуляторно зависимые и коартикуляторно независимые сегменты. Признак артикуляторной напряженности согласных звуков, образующих словесный стык, описывается в параметрах акустической мощности. Артикуляторная напряженность смычных взрывных согласных трактуется в зависимости от длительности и интенсивности фазы смычки.

Ключевые слова: орфоэпическая норма, прочтенная речь, коартикуляторная модель, фонетическое слово, консонантные звукосочетания, сегментация, аспирация, эксплозивность, напряженность.

Petlyuchenko N.V. Realization of Consonant Sequences at Boundaries of Lexical Units (instrumental phonetic research based on speech of German radio and television newscasters). - Manuscript (Typescript).

Thesis for PhD degree by speciality 10.02.04 - Germanic languages. - The Mechnikov Odessa State University, Odessa, 1999.

The dissertation describes perceptive and acoustic features of consonants with the sound sequence framework at word boundaries. It investigates 81 types of consonant sequences, where the prejuncture position is occupied by a plosive, whereas the postjuncture position is represented by the whole set of German consonants. As a result of the research it was established that realization of consonant sequences at word boundaries in continuous speech is determined by the framework of higher structural sound units, such as syllables, words, rhythmic groups. Therefore, they can be studied only under condition of alteration of these structural units. The coarticulatory model of sound sequences at word boundaries is in agreement with the theory of word co-production and complies with the law of anticipating coarticulation. When considering the structure of plosives, coarticulatory dependent and coarticulatory independent segments can be singled out. The feature of articulatory tension of consonants forming the juncture is described in terms of acoustic power. Articulatory tension of plosives is interpreted depending on the duration and intensity of the closure phase.

Key words: pronunciation norm, read speech, coarticulatory model, rhythmic group, consonant sequence, segmentation, aspiration, explosiveness, tension.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Варiативність звукових реалiзацій у мовленнєвому ланцюжку визначається взаємодією сегментного і суперсегментного рівнів у процесі породження звукового висловлювання і є важливою для розуміння внутрiшньої структури динаміки мовленнєвих явищ. Складна комбiнація неперервних та дискретних характеристик лежить в основі динамічної природи мовлення. Тому пошук об'єктивних критеріїв вичленування з неперервного потоку обмеженої кількості елементарних звукових одиниць неможливий без залучення інформації про об'єктивні ознаки меж більших одиниць мовлення - складів, фонетичних слів, фраз, які знаходяться у складній залежності від одиниць лексико-граматичного рівня, а також низки просодичних факторів.

Розвиток найновіших технологій дозволяє досліджувати проблему сегментацiї смислового членування мовлення у залежності від ступеня підготовленостi й емоційного стану мовця, умов комунікативної ситуації, регіональних факторів, що має особливе значення для німецької вимовної норми, бо ця мова є державною в кількох країнах і має певну варiативну специфіку.

1. Актуальнiсть роботи обумовлена:

а) назрiлою необхiднiстю адекватного аналiзу сучасного стану нiмецької вимовної норми, що включає в себе розробку найменш дослiдженого у фонетичнiй лiтературi орфофонiчного аспекту;

б) розробкою досить надiйних i суворих критерiїв сегментацiї мовленнєвого потоку, використовуваних в автоматизованих системах розпiзнавання й розумiння усного мовлення, якi є необхiдним елементом у ланцюгу акустичного дiалогу “людина - машина”;

в) важливiстю одержання науково обґрунтованих вiдомостей про специфiку утворення i функцiонування звукосполучень на стиках слiв у суцiльному мовленнi, якi сприяють поширенню правил опису варiантiв звукiв вiд окремих слiв на словосполучення, ритмогрупи, синтагми.

Об'єктом дослiдження є вид мовленнєвої дiяльностi - читання або прочитане мовлення професiйних дикторiв радiо та телебачення Нiмеччини. Як предмет дослiдження обрано консонантнi звукосполучення (консонантнi сегменти) на стиках лексичних одиниць, де у передстиковiй позицiї знаходяться зiмкненi проривнi приголоснi, а у пiслястиковiй позицiї представлений весь корпус приголосних нiмецької мови. Варiювання якiсно-кiлькicних характеристик приголосних дослiджувалося з урахуванням їх позицiї у фонетичному словi. Тому додатковим предметом дослiдження з'явилося фонетичне слово, прийняте у данiй роботi за одиницю сегментацiї тексту, що звучить.

Мета цього дослiдження полягає у виявленнi закономiрностей реалiзацiї консонантних звукосполучень на стиках слiв у суцiльному мовленнi пiд впливом ряду сегментних i супрасегментних факторiв. Для досягнення поставленої мети були сформульованi такi завдання:

Вивчити функцiонування консонантних звукосполучень на стику слiв у рамках фонетичного слова i встановити точнi критерiї словесного та фразового зв'язку в рамках короткого тексту.

Виявити специфiку реалiзацiї звукових послiдовностей “приголосний + приголосний” на стику слiв, де у передстиковiй позицiї знаходиться група зiмкнених проривних приголосних, а у пiслястиковiй позицiї представлений весь корпус приголосних нiмецької мови.

Розробити методику проведення слухового й iнструментального аналiзiв, яка дає змогу визначити зону варiювання приголосних звукiв на стиках слiв у суцiльному мовленнi, що прямо пов'язане з розробкою бiльш точних критерiїв сегментацiї мовленнєвого потоку.

Провести аналiз реалiзацiї ознак аспiрацiї, експлозивностi, напруженостi у зiмкнених проривних приголосних у стикових позицiях з урахуванням їх позицiї у фонетичному словi (ФС), типу стику i позицiї, яку займають компоненти звукосполучення на стиках слiв.

Описати особливостi структури акустичного сигналу консонантних звукосполучень на стиках слiв i визначити причини модифiкацiй окремих сегментiв у залежностi вiд позицiйно-комбiнаторних факторiв i просодики мовленнєвого висловлювання.

Мовленнєвий матерiал дослiдження складався з автентичних нiмецьких текстiв новин у реалiзацiї дикторiв громадських каналiв радio та телебачення Нiмеччини загальним часом звучання 2,5 години. Мета й завдання дослiдження визначили вибiр методiв дослiдження. У роботi використано комплексний метод дослiдження, який включає в себе перцептивний аналiз (слуховий, аудиторський), iнструментальний аналiз (осцилографiчний, iнтонографiчний, спектральний), ймовірнiсно-статистичний аналiз (характеристика одержаних виборок на нормальнiсть, достатнiсть; встановлення статистичної значущостi рiзниць середнiх; кореляцiйний аналiз).

Методологiчною основою дослiдження є положення про варiативну природу мови i мовне варiювання як форму виявлення мовного динамiзму в синхронiї, поняття норми в лiтературнiй мовi, положення про фонетичне слово як основну одиницю сегментацiї мовленнєвого потоку, вчення про фонему як мiнiмальну розрiзнюючу одиницю мови та її диференцiйнi ознаки.

Наукова новизна дисертацiйного дослiдження полягає в тому, що вперше:

застосовано найновiшi програми обробки звукового сигналу, якi дали змогу провести сегментацiю мовленнєвого потоку i розпiзнавання звукових образiв з максимальним ступенем надiйностi; використано комплексну методику вивчення звукових реалiзацiй на стиках слiв, яка дала змогу одержати їх об'єктивнi перцептивнi й акустичнi характеристики;

розроблено надійні критерiї сегментацiї мовленнєвого потоку з урахуванням правил функцiонування консонантних звукосполучень у нiмецькому суцiльному мовленнi;

встановлено закономiрностi варiювання приголосних у рамках звукосполучення на стику лексичних одиниць та iєрархiю сегментних, супрасегментних i екстралiнгвальних факторiв, якi впливають на їх якiсно-кiлькiснi модифiкацiї;

одержано коартикуляторну модель звукових послiдовностей на межi cлiв, узгоджену з теорiєю спiвтворення звукiв i пiдлеглу законам антиципуючої коартикуляцiї;

проведено класифiкацiю звукiв на полiсегментнi та моносегментнi, виходячи з кiлькостi часових сегментiв, з яких складається звук;

при розглядi структури зiмкнених проривних приголосних видiляються коартикуляторно залежнi та коартикуляторно незалежнi сегменти; ознака артикуляторної напруженостi звукiв описується у параметрах акустичної потужностi, вимiрюваної у квадратних мiкропаскалях; артикуляторна напруженiсть зiмкнених проривних приголосних трактується у залежностi вiд довготи та iнтенсивностi фази зiмкнення.

Теоретична значущiсть даного дослiдження полягає у подальшiй розробцi теоретичних аспектiв опису членування неперервного мовленнєвого потоку з метою вилучення об'єктивної iнформацiї i правильної побудови висловлювання в актi комунiкацiї. Дане дослiдження подає достатнiй мовний матерiал для подальшої розробки такого роздiлу загальної й прикладної фонетики як сегментологiя, а також у планi вивчення особливої одиницi артикуляцiї - звукосполучення, яке є промiжною ланкою мiж звуком i складом i має коартикуляторний характер.

Практична значущiсть роботи полягає в тому, що одержанi результати можуть бути застосованi в рiзних сферах дiяльностi, перш за все у викладаннi нiмецької мови як iноземної. Розумiння варiативної специфiки реалiзацiї системи приголосних у суцiльному мовленнi може сприяти успiшному сприйняттю автентичного мовлення на слух i виробленню безакцентної вимови. Використання найновiших програм обробки звука має практичне значення у планi навчання студентiв-германiстiв прийомам i методам прикладної фонетики.

Апробацiя роботи. Результати дослiдження були обговоренi на засiданнях кафедри нiмецької фiлологiї Одеського державного унiверситету iм. I.I.Мечникова (1996-1999), на науково-теоретичних конференцiях в Одеському державному унiверситетi iм. I.I.Мечникова (1995-1998), мiжвузiвськiй науковiй конференцiї Iзмаїльського педагогiчного iнституту “Мiсце лiнгвiстичних дисциплiн у формуваннi комунiкативної компетенцiї” (Iзмаїл, 1995), а також на засiданнi секцiї мовленнєтворення i сприйняття мовлення 9 сесiї Росiйського акустичного товариства “Сучаснi мовленнєвi технологiї” (Москва, 1999).

У вiдповiдностi iз загальною метою i викладеними завданнями даного iнструментально-фонетичного дослiдження на захист виносяться такi основнi положення:

Реалiзацiї консонантних звукосполучень на стиках слiв у суцiльному мовленнi визначаються рамками структурних звукових одиниць бiльш високого порядку, таких як склад, слово, фонетичне слово, i можуть розглядатися тiльки в умовах змiни цих структурних одиниць.

Позицiя звукосполучень на стиках слiв обумовлює їх коартикуляторний характер i, як наслiдок цього, складну структуру акустичного сигналу відповідної звукової одиницi .

Оскiльки на межах слiв можливе уповiльнення артикуляцiї i поява пауз, вираженiсть компонентiв стикових звукосполучень визначається характером паузацiї на стиках слiв i їх позицiєю в рамках фонетичного слова.

Якiсно-кiлькiснi модифiкацiї консонантних звукосполучень на стиках слiв визначаються просодiєю мовленнєвого висловлювання, характером сегментного складу звукових одиниць, якi утворюють стик, а також таким екстралiнгвальним фактором як тип голосу (чоловiчий/жiночий).

Структура дисертацiї. Дисертація складається зi вступу, трьох роздiлiв, загальних висновків, списку використаної лiтератури й додаткiв. Обсяг дисертацiї складає 197 сторiнок. Дисертацiя мiстить 61 iлюстрацiю, 13 таблиць, 13 формул.

У вступi обґрунтовується актуальнiсть теми дослiдження, визначаються мета i завдання роботи, розкриваються її наукова новизна, теоретична значущiсть i практична цiннiсть, формулюються положення, якi виносяться на захист.

У першому роздiлi аналiзуються представленi у спецiальнiй лiтературi данi про основи утворення i функцiонування звукосполучень у мовленнi, розглядаються рiзнi дослiдницькi пiдходи до проблеми нiмецької вимовної норми, визначаються особливостi мовлення, що звучить на радiо й телебаченнi Нiмеччини.

У другому роздiлi описуються методи й мовленнєвий матерiал дослiдження, методика проведення фонетичного дослiдження, яка включає перцептивний, iнструментальний i статистичний види аналiзу.

Третiй роздiл присвячений дослiдженню фонетичного слова як одиницi сегментацiї тексту, що звучить, а також у ньому представленi результати перцептивного й iнструментального видiв аналiзу реалiзацiї консонантних звукосполучень на стику лексичних одиниць у нiмецькому суцiльному мовленнi iз статистичною iнтерпретацiєю одержаних даних.

У загальних висновках пiдбито пiдсумкi дослiдження реалiзацiї консонантних сполучень на стику лексичних одниць у нiмецькому суцiльному мовленнi i дається лiнгвiстична iнтерпретацiя результатiв дослiдження.

Список використаної лiтератури мiстить 246 назв наукових робiт українською, росiйською, англiйською та нiмецькою мовами i займає 17 сторiнок.

Робота мiстить 6 додаткiв, якi є протоколами слухового аналiзу, зразками робочого вiкна програмного пакету PRAAT 3.8, таблицями слухового та iнструментального аналiзу. Обсяг додаткiв складає 14 сторiнок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМIСТ ДИСЕРТАЦIЇ

Виявлення мiнiмальних структурних одиниць мовленнєвої комунiкацiї традицiйно перебуває в центрi уваги фонетичних дослiджень i пов'язане зi спробами знайти унiверсальну одиницю сегментацiї мовленнєвого потоку з метою опису механiзмiв функцiонування звукiв у суцiльному мовленнi. Визначення такої одиницi дає змогу описувати мовленнєве висловлювання як феномен, який характеризується наявнiстю розчленованостi мовленнєвого потоку на дискретнi складовi та неперервної цiлiсностi.

Традицiйно мiнiмальною одиницею мовленнєвого континууму вважається склад, бо вiн формується пiд впливом артикуляторної й ритмiчної бази мови i є основною мiнiмальною квазiпостiйною сегментно-структурною одиницею мовленнєвої комунiкацiї [Бондарко, 1991; Потапова,1986; Прокопова, 1973, Скалозуб, 1979; Tillmann,1964]. Проте у деяких фонетичних дослiдженнях пiдiймається питання про необхiднiсть видiлення особливої одиницi артикуляцiї - звукосполучення, яке розглядається як промiжна ланка мiж звуком і складом [Menzerath, 1933; Lindner, 1975; Потапова, Линднер, 1991]. Якщо фiзiологiчною основою iзольовано вимовленого звука є певне розташування органiв мовлення, то для звукосполучення таким є рух органiв мовлення, необхiдний для переходу вiд вихiдної позицiї в кiнцеву. У зв'язку з цим звукосполучення визначається як мiнiмальна одиниця руху мовленнєвих органiв [Lindner, 1975]. Закономiрностi змiни звукiв на стиках морфем і межах двох слiв пов'язуються з понятттям сандхi, в основi яких лежать асимiлятивнi процеси та iсторичнi мовнi змiни. Розрізняють сандхi зовнiшнє (на межi слiв або компонентiв складного слова) i внутрiшнє (на стику морфем у межах слова) [Языкознание, БЭС, 1998].

Iснує низка рiзних моделей звукосполучень, або коартикуляторних моделей, опис яких дає змогу виявити унiверсальнi мовнi одиницi творення мовлення, а також механiзми, якi зв'язують їх. Серед них концепцiя коартикуляторного опору [Bladon, Al-Bamerni, 1976; Recasens, 1984], “вiконна” модель коартикуляцiї звукосполучень [Keating, 1990], теорiя “спiвтворення” звукiв, яка спирається на взаємовплив контактних і дистантних сегментiв на артикуляторний та акустичний континууми [Fowler, Saltzman, 1993], а також “рамочна” модель коартикуляцiї [Bell-Berti, Harris, 1982].

Аналiз лiтератури з проблем норми показав, що спроба побудови об'єктивного визначення норми мови шляхом узагальнення рiзних дефiнiцiй не є завершеною [Косериу, 1963; Вербицкая, 1976; Ицкович, 1970]. Визначення поняття мовної норми з позицiї додатковостi дає змогу видiлити низку унiверсальних характеристик поняття норми мови, вiдмежувавши їх вiд ознак, якi мають окрему значущiсть у рамках якої-небудь концепцiї. Стосовно нiмецької вимовної норми вiдзначається процес зближення реальних вимовних тенденцiй i правил, якi регулюють кодифiковану норму вимови [Krech, 1997; Lotzmann, 1996; Stock, 1996]. Це проявляється у закрiпленнi кiлькох вимовних варiантiв у залежностi вiд низки фоностилiстичних факторiв [Meinhold, 1973].

Орiєнтацiя на мовлення дикторiв-професiоналiв як на вимовний стандарт залишається провiдною при дослiдженнi нiмецької нормативної вимови [Lotzmann, 1975; Kohler,1977; Schindler, 1974]. Однак поява нових жанрових форм на радiо й телебаченнi робить цей подхiд неоднозначним, оскiльки в мовленнi дикторiв вiдзначаються певнi модифiкацiї звукiв, якi не порушують орфоепiчну норму, а характеризуються як орфофонiчнi варiанти у межах розширення реалiзацiй фонем [Strassner, 1980; Schmitz, 1995; Wissenberg, 1995].

Проведене комплексне фонетичне дослiдження, яке включає лiнгвiстичний, перцептивний, iнструментальний види аналiзу, дало змогу визначити специфiку реалiзацiї консонантних сполучень на стиках слів i виявити низку суттєвих факторiв, що впливають на їх якiсно-кiлькiснi модифiкацiї у мовленнєвому потоцi.

Мовленнєвий матерiал дослiдження складався з автентичних нiмецьких текстiв новин у реалiзацiї дикторiв громадських каналiв радiо та телебачення Нiмеччини (4 жiночi й 4 чоловiчi голоси) загальним часом звучання 2,5 години. У перебiгу слухового аналiзу тексти випускiв новин (90) були послiдовно роздiленi на фрази (505) i фонетичнi слова (2043), з яких видiлено 1411 консонантних пар звукосполучень, згрупованих за типом стику наступним чином: у передстиковiй позицiї знаходиться група зiмкнених проривних глухих приголосних p/t/k, а у пiслястиковiй позицiї представлений весь корпус нiмецьких приголосних у такiй послiдовностi: (1) плозив, (2) фрикатив, африката, (3) сонорний.

Крiм того, було дослiджено реалiзацiю зiмкнених проривних приголосних у сполученнi з наступним голосним, а також у позицiї абсолютного кiнця фрази (АК), коли за плозивом не йде який-небудь звук i довгота паузи є максимальною (до 1000 мс). Таким чином, у загальному рахунку утворився 81 вид звукосполучень.

Запропонована послiдовнiсть формування звукосполучень на стику слiв дала змогу прослiдкувати модифiкацiї дослiджуваних плозивiв i ступiнь їх кореляцiї з низкою позицiйно-комбiнаторних i просодичних факторів - тип наступного приголосного, позицiю в ритмiчнiй групi, а саме позицiю в наголошеному складi, всерединi або на межах ритмогруп, наявнiсть паузи всерединi сполучення.

Перцептивний аналiз сприйнятих акустичних характеристик компонентiв звукосполучень, якi знаходяться на стику слiв, а також iнтерсегментних пауз показав рiзноманiтнiсть факторiв, що впливають на їх реалiзацiю в усному висловлюваннi i ступiнь їх розпiзнавання в суцiльному мовленнi. Провiдними з них є наявнiсть паузи у звукосполученнi (p < 0,001) i позицiя у фонетичному словi (p < 0,005). Такi фактори, як наголос, тип стику i частиномовна належнiсть лексичних одиниць, які беруть участь в утвореннi стику, є менш суттєвими у перебiгу реалiзацiї послiдовностi звукiв на межах слiв.

У нашому дослiдженнi прийняте розмежування акустичних пауз на мiнiмальнi (5-20 мс), середнi (20 - 60 мс) та максимальнi (60 - 100 мс). У перцептивному планi паузи, найбiльш слабко iдентифiкованi аудиторами, вiдносяться до дiлянок на межах мiж лексичними одиницями в рамках фонетичного слова. Їм вiдповiдають повна вiдсутнiсть фiзичної паузи або фiзична пауза довготою менш 60 мс. Паузи, iдентифiковані аудиторами найкращим чином, були вiдзначенi тiльки на мiжфразових межах. Їх довгота коливається у межах вiд 100 до 900 мс. До промiжної зони оцiнок вiдносяться паузи на стиках фонетичних слiв. Їх довгота варiює в дiапазонi вiд 60 до 100 мс.

У перебiгу аудиторського аналiзу була видiлена ще одна група пауз, до якої вiдносяться сприйнятi паузи без перерви фiзичного сигналу. Кiлькiсть таких випадкiв складає 7 % вiд загальної кiлькостi пауз, зафiксованих аудиторами на межах фонетичних слiв. Виникнення паузоподiбного виду пауз пов'язане з наявнiстю головнонаголошеного фiнального складу, акцентне видiлення якого створювало в аудиторiв ефект паузацiї.

На акустичний аналiз було винесено такi характеристики передстикових глухих зiмкнених звукiв як аспiрацiя, експлозивнiсть i артикуляторна напруженiсть.

Аспiрацiя плозивiв була описана в темпоральних і частотних характеристиках, виходячи з довготи аспiративної фази і частотного розподiлу шумiв у спектрi звука. Було визначено, що передстиковi глухi плозиви у фiнальнiй позицiї характеризуються значною втратою аспiрацiї (70 %). Довгота iнтерсегментної паузи всерединi звукосполучення вище 60 мс є суттєвою для опису аспiрованостi плозивiв (p < 0,01). Статистична обробка одержаних даних показала чiтку кореляцiю довготи аспiративної фази з довготою iнтерсегментної паузи (r = 0,79; p < 0,0001). При цьому тип стику (тип наступного приголосного) не є суттєвим (p > 0,07). Довгота паузи 5-20 мс призводить до скорочення кiлькостi аспiрованих плозивiв (28 %) або скорочення довготи аспiративної фази до 10-15 мс. Поява пауз на стику слiв довготою 40-60 мс може слугувати критерiєм аспiрованостi глухого плозива в 58 % випадкiв. Якщо пауза складає 60-100 мс, то довгота аспiрацiї досягає 80-140 мс, і в цьому випадку можна розраховувати на високий вiдсоток аспiрацiї (92 %).

У позицiї абсолютного кiнця фрази, коли за плозивом не йде який-небудь звук і довгота паузи є максимальною, кiлькicть аспiрованих плозивiв складає 93,5 %. Кiлькiсть стикiв без iнтерсегментної паузи, але з реалiзацiєю аспiративної ознаки склала 8 % випадкiв, що говорить про випадковий характер явища.

Вплив наголошеного складу є суттєвим тiльки для реалiзацiї сильно аспiрованих плозивiв (p < 0,001), якi складають лише 11,5 % вiд загальної кiлькостi передстикових плозивiв. Для визначення кiлькiсного розподiлу аспiрацiї позицiя в наголошеному складi, яка передбачає групування плозивiв на аспiрованi/неаспiрованi, не є значущою (p > 0,1).

Плозиви у консонантних сполученнях на стику фонетичних слiв характеризуються бiльш довгою фазою аспiрацiї у порiвняннi зi стиками слiв всерединi ФС (p < 0,5). Максимальна довгота аспiративної фази передстикового плозива на стику ФС (55-100 мс) склала 52 % вiд загальної кiлькостi стикiв фонетичних слiв, тодi як подiбна довгота аспiративної фази плозивiв на стику слiв усерединi ФС складає 15 % у цьому видi стику.

Аналiз розподiлу високочастотних шумiв у сегментi аспiрацiї показав, що при середнiй довготі аспiративної фази аспiративний шум характеризується шириною смуги 5200-6300 Гц, протягненістю по всiй лiнiї спектру (F1-F5). Скорочення довготи аспiративної фази обумовлює зсунення областей аспiративного шуму в область верхнiх формант (F3-F5) i скорочення смуги шуму до 4500 Гц (p < 0,01).

Було визначено, що значення загальної довготи передстикових глухих плозивiв варiюють у залежностi вiд типу голосу (p < 0,005). Так, для жіночих голосів середні показники загальної довготи плозивів складають 89,57 мс, для чоловічих - 71,0 мс. Реаліція плозивів з більшою аспіративною фазою відзначається також у дикторів-жінок (р < 0,02). Середні показники довготи аспіративної фази для жіночих голосів складають 38,28 мс. Для чоловічих - 26,34 мс.

Експлозивність зімкнених проривних звуків була описана в темпоральних, частотних і енергетичних характеристиках, виходячи зі значень довготи експлозивної фазі, піків інтесивності прориву і максимумів інтенсивності в зонах концентрації енергії прориву. Було встановлено, що довгота експлозивної фази передстикових глухих плозивів складає в середньому 10-12 мс і є середньою величиною для всіх звуків цієї групи незалежно від їх місця утворення (р > 0,7).

Відсутність паузи призводить до суттєвої різниці в енергетичних характеристиках фази прориву. Так, при наявності середніх пауз показники піків інтенсивності складають 83,2 дБ, при відсутності паузи всередині звукосполучення - 74,3 дБ (p < 0,001). Значно розрізняються також показники рівня інтенсивності всієї експлозивної фази. З паузою вони складають 62,05 дБ, без паузи 60,2 дБ (p < 0,02). Позіція плозива в наголошеному складі не є значущою для експлозивної фази (p > 0,3).

На сегментному рiвнi виявлений взаємозв'язок мiж інтенсивністю фази зімкнення й інтенсивністю експлозивної фази (r = 0,58; p < 0,001), який проявляється у такій залежності: чим більша інтенсивність зімкнення, а значить менша напруженість змикаючого руху, тим більша інтенсивність прориву.

У даному дослідженні було зроблено спробу описати ознаку артикуляторної напруженості зімкнених проривних приголосних у параметрах акустичної потужності, яка вимірюється у квадратних мікропаскалях (мкПа2). Вибір цього параметра відповідає меті дослідження, оскільки він достатньо адекватно відображає ступінь участі голосу в артикуляції звуків і може слугувати надійним критерієм їх глухості/дзвінкості.

У перебігу дослідження була проведена загальна класифікація звуків за їх показниками потужності, які визначаються способом і місцем артикуляції звуків. Найбільш суттєва різниця у показниках потужності була виявлена у зв'язку з диференціацією звуків за способом утворення. Середні значення потужності для плозивів склали 505 мкПа2, для щілинних звуків - 1000 мкПа2, сонорних - 11102 мкПа2, голосних звуків 16000 мкПа2. Перевірка статистичної значущості різниці середніх величин потужності шумних (плозиви, фрикативи), сонорних приголосних і голосних за
U-критерієм Манна-Уітні показала наявність суттєвої різниці між ними (p < 0,001), що дає змогу в подальшому дотримуватися одержаного групування звуків за їх показниками потужності. Середні показники потужності глухих плозивів, які визначаються місцем утворення звуків, складають для білабіального плозива [p] - 231 мкПа2, альвеолярного [t] - 599 мкПа2, велярного [k] - 313 мкПа2, при цьому різниця між середніми значеннями потужності білабіального та альвеолярного плозивів є суттєвою (p < 0,03).

Підвищення показників потужності в глухих приголосних свідчить про їх ленізацію, а значить про послаблення напруженості. Отже, напруженість шумних приголосних звуків обернено-пропорційна їх потужності.

У перебігу дослідження показників потужності передстикових глухих плозивів необхідно було встановити, чи залежать параметри потужності звуків від просодичних факторів, чи вони визначаються взаємовідносинами між одиницями сегментого рівня. Аналіз даних, одержаних внаслідок вимірювання потужності глухих передстикових плозивів, показав відсутність залежності параметрів потужності звуків від наявності інтерсегментної паузи в звукосполученні передстикових плозивів з паузою склали 670,2 мкПа2, а при відсутності інтерсегментної паузи 786,2 мкПа2 (p > 0,1).

Вимірювання показників потужності плозивів у наголошеному та ненаголошеному складах характеризуються різними середніми величинами. В наголошеному складі середні показники потужності дорівнюють 1043 мкПа2, в ненаголошеному складі - 712,9 мкПа2. Можна припустити, що в даному випадку підвищення показників потужності в наголошеній позиції пов'язане із впливом вокалічного компонента, який виконує функцію наголошеного сегмента у складі. Отже, зростання показників потужності свідчитиме про зменшення напруженості приголосних сегментів і про збільшення напруженості голосного. Однак перевірка даних, одержаних внаслідок двох вибірок, показала несуттєвість встановлених зв'язків між змінними вибірки (p > 0,7). Позиція на стиках слів у рамках ФС і на межах не є суттєвою при визначенні потужнісних характеристик передстикових плозивів (p > 0,5). Середні показники потужності передстикових у стиках слів на межах ФС складають 411,2 мкПа2. Стики слів у рамках ФС характеризуються більшою потужністю - 511,6 мкПа2.

Трактування артикуляторної напруженості зімкнених проривних звуків у даному дослідженні пов'язується, перш за все, зі ступенем напруженості змикаючого руху, який є основним артикуляторним елементом усіх зімкнених проривних звуків і виконує функцію перешкоди на шляху повітряного потоку. Отже, напруженість зімкнення визначатиметься часткою участі голосу в її утворенні, що виражається у підвищенні або зниженні рівня інтенсивності: чим нижча інтенсивність, тим вища її напруженість. Відповідно, підвищення рівня інтенсивності зімкнення говоритиме про слабкість змикаючого руху. Суттєвою є різниця глухих плозивів за довготою фази зімкнення плозивів у залежності від їх місця утворення. Довгота білабіального зімкнення у середньому складає 47 мс, альвеолярне зімкнення 35 мс, велярне зімкнення 27 мс (p < 0,01).

Довгота аспіративної фази передстикових глухих плозивів не впливає на рівень потужності, бо ступінь повітряності не є визначальним для характеристики звуків як напружених (R = 0,16). Плозиви з мінімальною аспіративною фазою (10-15 мс), але з максимальною довготою фази зімкнення (60-90 мс) мають потужність 100-300 мкПа2. Скорочення зімкнення до 7-10 мс призводить до різкого збільшення показників потужності (до 3000 мкПа2 и вище), що свідчить про загальне послаблення артикуляції, яке виражається в ленізації глухих передстикових плозивів.

Виявлено зворотний функціональний зв'язок інтенсивності фази зімкнення з її довготою: чим більша довгота фази зімкнення, тим менша її інтенсивність (r = -0,79), тим напруженішим є змикаючий артикуляторний жест.

Показники потужності плозива, які характеризують ступінь його напруженості, можуть бути візначені двома факторами - довготою зімкнення та його інтенсивністю. Проведений кореляційний аналіз між довготою зімкнення, його інтенсивністю і потужністю всього звука показав наявність певного зв'язку між інтенсивністю зімкнення і потужністю звука (R = 0,53), в той час як взаємозв'язок потужності з довготою зімкнення є значно слабшим (R = 0,3). Отже, вирішальним фактором у визначенні ступеня напруженості звука є не довгота зімкнення, а його інтенсивність.

Серед факторів, що впливають на послаблення напруженості глухих передстикових плозивів, слід назвати, перш за все, сполучуваність фінальних плозивів з попереднім звуком. У випадках, коли зімкненому проривному передує гоморганний сонорний, фаза зімкнення може значно скоротитися або бути повністю відсутньою, бо функцію зімкнення в цьому випадку виконує сам сонорний звук (p < 0,005). Послідовне порівняння значень довготи фази зімкнення фінальних глухих плозивів з типом попереднього звука показало наявність суттєвої різниці між середніми двох вибірок (p < 0,0001). Так, у сполученні з попереднім гоморганним сонорним середня довгота зімкнення складає 16 мс. Якщо перед плозивом знаходиться глухий щілинний звук, довгота фази зімкнення збільшується у 2,5 рази й складає у середньому 41 мс.

Перевірка середніх значень потужності за U-критерієм Манна-Уітні показала наявність суттєвої різниці в реалізації напружених звуків між чоловічими та жіночими голосами (p < 0,03). Потужність плозивів у вимовленні дикторів-жінок менша, ніж у дикторів-чоловіків і складає, відповідно, 420,2 мкПа2 і 798,3 мкПа2 .

Необхідно відзначити, що застосування найновіших програм комп'ютерної обробки й аналізу звукового сигналу (Goldwave 4.02, PRAAT 3.8) дало змогу провести сегментацію мовленнєвого потоку та виділення з нього мінімальних звукових сегментів з високим ступенем надійности. Розпізнавання звукових образів проводилося на основі сполучення візуального й аудитивного контролю сегментації, вимірювання часових, енергетичних та потужнісних параметрів виділених сегментів, а також з використанням дистинктивних ознак звуків, які утворюють стик. Статистична обробка одержаних даних була виконана з використанням програмного пакету STATISTICA 5.0 на персональному комп'ютері AMD K-6/2 300.

Проведений аналіз складної акустичної структури консонантних компонентів словесного стику дав змогу визначити низку закономірностй, які визначають варіювання приголосних звуків на стиках слів і зв'язування їх у єдиний ланцюжок.

У перебігу дослідження було встановлено, що на реалізацію ознак стикових приголосних впливають різні фактори - сегментні, супрасегментні, комбінаторні (коартикуляторні), екстралінгвальні. При цьому значущість цих факторів є різною. Дані перцептивного й інструментального видів аналізу дають змогу встановити ієрархію досліджуваних факторів за значущістю і зробити висновок про те, що деякі з них мають універсальний характер, інші ж - тільки обмежену дію.

Зміна якісно-кількісних характеристик приголосних значною мірою визначається просодією мовленнєвого висловлювання. Так, паузація є універсальним фактором, який впливає на реалізацію приголосних на стиках слів: наявність паузи вище 60 мс. сприяє збереженню дистинктивних ознак приголосних, які утворюють стик, а саме аспірованості та експлозивності передстикових глухих зімкнених приголосних (p < 0,001). Наголос у фонетичному слові є суттєвим тільки для реалізації сильно аспірованих плозивів і не впливає на показник експлозивності й потужності звуків. Позиція на стику ФС має суттєве значення для реалізації довготи аспіративної фази фінальних глухих плозивів (p < 0,05).

Дослідження сегментної структури приголосних звуків, які утворюють словесний стик, дало змогу висунути гіпотезу про те, що причини якісно-кількісних модификацій визначаються їх сегментним складом, а саме кількістю часових сегментів, які утворюють звук. Так, полісегментні звуки (зімкнені проривні приголосні, африкати, дифтонги) мають потенційну можливість розчленовуватися (дробитися) у потоці мовлення під впливом певних просодичних і позиційно-комбінаторних факторів (пауза, наголос, тип контактного звука). Моносегментні звуки (щілинні, сонорні, вібранти, голосні монофтонги), навпаки, мають значну стабільність, яка виражається у збереженні дистинктивних ознак і цілісної структури сегмента. Їх зміни більшою мірою зв'язані з модифікаціями за двінкістю/глухістю, тобто за ступенем участі голосу, й мають, скоріше, кількісний характер.

Аналіз структури глухих плозивів дав змогу виділити коартикуляторно залежні і коартикуляторно незалежні сегменти. До коартикуляторно залежних сегментів належать фази зімкнення й прориву зімкнених проривних приголосних. Наприклад, фаза зімкнення глухого плозива буде значно коротшою, а значить, менш напруженою, якщо перед плозивом ітиме гоморганний сонорний звук або голосний; якщо перед плозивом є щілинний звук, то довгота і напруженість змикаючого жесту значно збільшуватиметься (p < 0,0001). Довгота та інтенсивність експлозивної фази також не залежать від просодичних факторів, за винятком пікової інтенсивності прориву, показники якої варіюють від наявності/відсутності паузи у звукосполученні (p < 0,001). Очікувана різниця енергетичних характеристик експлозивної фази в залежності від місця утворення зімкненого проривного звука [Machelett, Tillmann, 1996] не підтвердилася, що дає змогу вважати цю залежність дійсною тільки при реалізації окремо вимовлених слів. У суцільному потоці мовлення різниця за місцем утворення звуків матиме другорядний характер, оскільки більш значущим тут є ступінь взаємодії звуків один з одним, тобто коартикуляція.

Аспіративна фаза, навпаки, належить до коартикуляторно незалежних сегментів, бо її реалізація залежить у більшій мірі від таких просодичних факторів як наявність наступної паузи (p < 0,001), позиція на стику ФС (p < 0,05), наголос (реалізація сильно аспірованих звуків) (p < 0,001), а також від такого екстралінгвального фактора як тип голосу (чоловічий/жіночий) (p < 0,02).

Аналіз одержаних характеристик акустичної потужності передстикових плозивів виявляє відсутність залежності параметрів потужності від низки зовнішніх просодичних факторів, таких як позиція в наголошеному складі ФС, стик ритмогруп або наявність паузи у звукосполученні. Артикуляторна напруженість звукових реалізацій глухих плозивів, описана в параметрах акустичної потужності, визначається взаємовідносинами одиниць сегментного рівня, зокрема ступенем напруженості змикаючого жеста. Зміна параметрів потужності плозивів чітко корелює зі зміною довготи й інтенсивності фази зімкнення. Однак реалізація фази зімкнення у значній мірі залежить від типу контактного попереднього звука, а її інтенсивність визначається ступенем участі голосу (сонорності) в утворенні попередньго звука. Також простежується чітка кореляція показників потужності звуків у залежності від типу голосу (чоловічий/жіночий), тобто вплив екстралінгвального фактору. Отже, акустична потужність звуків визначається сегментними, комбінаторними та екстралінгвальними факторами.

Розглядаючи значущість комбінаторних (коартикуляторних) факторів, важливо відзначити суттєвий вплив подібності або різниці стикових консонантів за місцем утворення, тобто гоморганність/гетероорганність звукових послідовностей. Так, гоморганні сполучення приголосних характеризуються значними модифікаціями, навіть якщо вони й розрізняються за способом утворення, наприклад, сполучення “плозив+фрикатив”, “плозив+сонорний”. У гетероорганних сполученнях важливою є певна послідовність звуків, а також їх різниця за способом утворення. Реалізація послідовностей приголосних компонентів підлягає значною мірою законам антиципуючої коартикуляції, при якій артикуляторний жест наступного звука домінує над артикуляторним жестом попереднього звука. Так, у послідовності “велярний приголосний + білабіальний приголосний” формування велярного зімкнення визначатиметься вимогами лабіального зімкнення, оскільки рухи щелепи й губ спрямовані на досягнення зімкнення незалежно від фонетичного контексту і переважимуть над зімкненням спинки язика з м'ягким піднебінням. Одержана модель звукових послідовностей на межах слів підтвержує теорію “співтворення” звуків, яка ґрунтується на взаємовпливі контактних і дистантних сегментів на артикуляторний та акустичний континууми.

Було визначено, що низка ознак приголосних звуків корелює з таким екстралінгвальним фактором як тип голосу (чоловічий/жіночий), а саме загальна довгота фінальних глухих плозивів, їх аспірованість і напруженість.

У цілому, зімкнені проривні глухі приголосні, які знаходяться у передстиковій позиції в консонантних звукосполученнях на стику слів, характеризуються частковою або повною втратою аспірації, скороченням експлозивної фази, послабленням напруженості, що виражається в реалізації ленізованих форм плозивів. Такі модифікації приголосних на стику слів відбуваються внаслідок процесів асиміляції та коартикуляції звуків і залежать від позиційно-комбінаторних факторів, просодії мовленнєвого висловлювання, а також від такого екстралінгвального фактора як тип голосу (жіночий/чоловічий).

Дослідження консонантних звукосполучень на стиках слів у суцільному дикторському мовленні є певним внеском у розширення орфофонічного аспекту німецької вимовної норми, що прямо зв'язане з аналізом реалізації фонем у мовленні, тобто їх алофонів. Зафіксовані модифікації приголосних, які виражаються в редукції окремих звукових компонентів або їх елізії, свідчать про загальне послаблення артикуляції звуків у суцільному мовленні і не є відхиленням від нормативної реалізації. Однак наявність значної кількості редукованих форм у мовленні професійних дикторів може розглядатися, з одного боку, як послаблення впливу прескриптивної норми, а з іншого боку, як посилення орієнтації на більш природний тип вимови, характерний для усного мовлення. Таке зниження якісного рівня усної презентації інформаційних текстів може бути виправдане прагненням дикторів до створення ілюзорного ефекту заміни читання говорінням.

Вивчення акустико-артикуляторних особливостей сполучень звуків на стику слів може бути спрямоване на розробку надійних критеріїв мікро- і макросегментації тексту, який звучить, що є необхідним при створенні програм аналізу й синтезу мовлення. Результати дослідження можуть бути застосовані в царині культури мовлення у засобах масової інформації, у навчальному процесі для досягнення безакцентної вимови, а також у логопедичній та фоніатричній практиці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вербицкая Т.Д., Петлюченко Н.В. Роль фоностилистики в формировании коммуникативной компетенции // Материалы сообщений межвузовской научной конференции “Мiсце лiнгвiстичних дисциплiн у формуваннi комунiкативної компетенцiї”. - Измаил, 1995. - С.15-16

2. Петлюченко Н.В. К вопросу о реализации немецкой произносительной нормы в подготовленной речи // Записки з романо-германської фiлологiї: Збiрник наукових праць факульт. ром.-герм. фiлол. ОДУ. - Одеса, 1997. - Вип.1. - С.74-80.

3. Petlyuchenko N.V. Specific features of realization of plosives in juncture positions in German prepared speech // Записки з романо-германської фiлологiї: Збiрник наукових праць факульт. ром.-герм. фiлол. ОДУ. - Одеса, 1998. - Вип.3. - С.245-258.

4. Петлюченко Н.В. Фонетические характеристики некоторых согласных в немецкой подготовленной речи // Современные речевые технологии. Сборник трудов IX сессии Российского акустического общества. - М.: ГЕОС, 1999. - С.112-117.

5. Петлюченко Н.В. Вплив просодичних факторів на акустичні параметри зімкнених проривних приголосних на стику слів // Записки з романо-германської фiлологiї: Збiрник наукових праць факульт. ром.-герм. фiлол. ОДУ. - Одеса, 1999. - Вип.4. - С.119-131.

Размещено на Allbest.ru