Словозмінна система іменника в російській і абхазькій мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

АМІЧБА Дімона Петрівна

УДК 801.52:6808.2+801.52:809.13

СЛОВОЗМІННА СИСТЕМА ІМЕННИКА В РОСІЙСЬКІЙ І АБХАЗЬКІЙ МОВАХ

10.02.15 - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі лінгвістичної підготовки іноземців Дніпропетровського державного університету

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор СТОЛЯРОВА Любов Прохорівна, Дніпропетровський державний університет, завідувач кафедри лінгвістичної підготовки іноземців.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор БОЛДИРЄВ Ростислав Васильович, академік АН ВШ України, завідувач кафедри фонетики та граматики слов'янських мов Київського державного лінгвістичного університету;

кандидат філологічних наук, доцент МОСЕНКІС Юрій Леонідович, Київський національний університет ім. Т.Шевченка, докторант кафедри сучасної української мови.

Провідна установа: кафедра загального мовознавства та історії мови, Донецький державний університет, Міністерство освіти України, м. Донецьк.

Захист відбудеться 26 січня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту української мови та Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського,4)

Автореферат розісланий 24 грудня 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Г.І.Лиса

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Порівняння як загальнонауковий прийом вивчення явищ дійсності, як пізнавальна операція лежить в основі будь-якого судження. У лінгвістиці допускається не лише "генетичне", але й "аналогічне" зіставлення, порівнюються однорідні явища і в мовах неспоріднених. Виходячи з цієї теоретичної передумови, можна зробити висновок про те, що методу порівняльного аналізу підлягають зовсім протилежні, такі, що мають великі генетичні й типологічні розбіжності, мови - абхазька і російська. Перша стоїть осібно і не має ніякої подібності з відомими індоєвропейськими мовами, друга репрезентує слов'янську гілку індоєвропейської сім'ї мов.

Граматична будова абхазо-адизьких мов була і залишається предметом дослідження багатьох учених. Важливо при цьому згадати, що специфічність граматичної будови західнокавказьких мов обумовлена своєрідністю співвідношення словозміни і словотворення. Ці мови характеризуються слабким розвитком словозміни в системі імен і належать до аглютинативного мовного типу з сильно розвинутою тенденцією до префіксальної будови; надзвичайно багата морфологічна структура дієслівних словоформ дозволяє відносити цю групу мов до полісинтетичних. Іменник і дієслово виконують основну словозмінну функцію: всі елементи іменної і дієслівної словозміни виявляють риси, характерні для ергативної системи.

При порівнянні цих двох мов за основу було взято абхазьку мову з різних причин: по-перше, вона репрезентує одну із споріднених гілок західнокавказьких мов і залишається маловивченою; по-друге, дослідження цієї мови не втрачає актуальності й сьогодні хоча б тому, що багато мовознавців у свій час надавали великого значення даним аналізованої мови у вирішенні питань як часткового, так і загального мовознавства; по-третє, вибір цієї мови ще раз підтверджує і виправдовує головну тезу компаративістики, або контрастивної лінгвістики, згідно з яким еталоном або зразком типологічного порівняння виступає рідна мова.

Актуальність обраної теми пояснюється посиленим інтересом до порівняльно-зіставного вивчення мов, що особливо спостерігається в останні роки. Суттєвим залишається й те, що в наш час висунення малодосліджених мов на передній план вивчення їх зв'язків та стосунків з іншими культурами на сьогодні набуває важливого значення. Повага до національних особливостей і їх розуміння зміцнює зацікавленість одного народу в іншому. Тема має принципово наукове значення з ряду причин. Перш за все, робиться, можливо, перша спроба зіставити факти абхазької і російської мов (на матеріалі граматичних категорій). Наскільки відомо, подібну дослідницьку роботу не здійснював ніхто.

Кандидатська дисертація є частиною науково-дослідної роботи "Комунікативно-функціональні і прагматичні аспекти опису мови", яка виконувалася на кафедрі лінгвістичної підготовки іноземців Дніпропетровського державного університету під реєстраційним номером 1486.

Предмет дослідження. Для порівняльно-зіставного аналізу граматичних характеристик іменника в російській та абхазькій мовах за основу були взяті граматичні категорії роду, числа, відмінка першого класу, числа, відмінка другого.

Мета роботи - виявити в аналізованих мовах універсальний характер граматичних категорій іменника. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1) порівняти і зіставити словозмінну систему іменника в російській і абхазькій мовах;

2) показати, як співвідносяться граматичні категорії роду в російській мові та класу в абхазькій мові;

3) проаналізувати функціональні особливості класифікуючої категорії числа в російській і абхазькій мовах;

4) дати характеристику відмінкової системи російської мови з урахуванням її парадигматичних і синтагматичних властивостей;

5) описати способи вираження відмінкових функцій в абхазькій мові.

З методологічного боку ця робота спирається на принцип про мову як найважливіший засіб людського спілкування, на обумовленість мови історичним розвитком суспільства і єдність та цілісність її функціонування.

Матеріал дисертаційної роботи. Основним джерелом фактичного матеріалу є художня література, перекладена як з однієї, так і з іншої мови, лексикографічні праці, періодика, підручники, навчальні посібники з абхазо-адизьких мов. За методикою суцільної і несуцільної вибірки добиралися приклади як з книжкового, літературного, так і розмовного мовлення.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше дається порівняльно-зіставний опис граматичної системи іменника в російській і абхазькій мовах. Мало вивчена словозмінна система іменника в абхазькій мові в цій роботі зіставляється з відмінковою системою російської мови. Таким чином, ставиться під сумнів традиційний погляд в абхазознавстві, згідно з яким словозмінна система іменника не може бути представлена через її відсутність. Порівнюючи і зіставляючи такі різносистемні мови, якими є російська й абхазька, встановили, що:

* словозмінна система абхазької мови на відміну від відмінкової системи російської мови характеризується специфічними рисами, притаманними лише абхазо-адизькому мовному середовищу;

* своєрідна система поєднання дієслівних та іменних парадигм формує дериваційні компоненти (післяйменники, локативні преверби, форманти особи), які виражають на синтагматичному рівні відношення до словоформ, словосполучень та речень;

* означення/неозначення - категоріальна форма імені в російській мові реалізується на синтагматичному рівні, а в абхазькій мові - за допомогою артиклів;

* екстралінгвістичні фактори, інтерференція, територіальна близькість західнокавказьких і російської мов сприяли тому, що в системі абхазької іменної парадигми були виявлені форми: означений (рос. определенный), орудний, позбавлення (лишения), ергатив та перетворювальний (превратительный), які відсутні в деклінаційній термінології російської мови, але мають співвідношення з називним, родовим, давальним, орудним, місцевим відмінками останньої;

* граматична категорія роду в російській мові внаслідок класифікуючих характеристик може виступати аналогом граматичної категорії класу в абхазькій мові;

* категорія числа в російській мові з урахуванням її синтагматичних властивостей може так само, як і дана категорія в абхазькій мові, бути класифікуючою.

Автор уперше зіставляє факти абхазької і російської мов, комплексно порівнює іменники, розглядає в зіставному плані такі особливості:

* співвіднесеність з предметами, явищами, процесами;

* відмінність лексико-граматичних розрядів (конкретні -абстрактні - збірні);

* спільне й відмінне в роді, числі, відмінку;

* спільне й відмінне у парадигматиці та синтагматиці іменників.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що ряд положень, які виносяться на захист, можуть бути відправним пунктом у подальших дослідженнях із абхазознавства. Виникає безліч питань, на які ще треба відповісти. Серед них головними залишаються проблема синтаксису, станових суб'єктно-об'єктних відношень, взаємозв'язок і недиференційованість імені та дієслова, функції відмінка і відмінкових значень. Усі ці названі проблеми посядуть своє особливе місце в майбутніх працях з контрастивної лінгвістики.

Практичне значення дисертації. Ряд розглянутих положень нашої праці можуть принести практичну користь в опануванні російською мовою абхазами, а також познайомити носіїв російської та української мов з особливостями граматичної будови абхазької мови, знання про яку сприятимуть зближенню західнокавказького та слов'янського мовних світів. Дисертація може бути також використана у роботі зі студентами-іноземцями. Враховуючи особливості граматичної будови рідної мови студентів, знаючи про наявні або відсутні в ній категорії, викладач-практик зможе попередити помилки учнів, спричинені мовною інтерференцією.

Апробація роботи За матеріалами роботи були зроблені доповіді на Міжнародній науково-методичній конференції (Дніпропетровськ, 1995), Першій Міжнародній науковій конференції "Наука і освіта - 98" (Дніпропетровськ - Одеса - Кривий Ріг - Київ - Харків - Дніпродзержинськ, 1998), V Міжнародній науково-практичній конференції "Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ,1998), підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу (ДДУ, 1997), Міжвузівській науково-практичній конференції "Актуальні питання навчання іноземних студентів" (Дніпропетровськ, 1999).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в шести статтях і двох збірниках тез конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступної частини, трьох розділів та висновків. Джерела фактичного матеріалу та література, що використовувалася, наводяться у бібліографії. Дисертація містить 8 таблиць, які відтворюють результати проведеного дослідження. Загальний обсяг роботи 188 сторінок. Список використаної літератури нараховує 300 джерел.

іменник синтаксичний російський абхазький

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, теоретичне і практичне значення. Сформульовані мета і завдання роботи, основні положення, що виносяться на захист. Визначені роль і місце порівняльного аналізу різносистемних мов, якими є російська і абхазька.

Порівняльне, або контрастивне, вивчення названих мов може носити загальносистемний характер. Метод контрастивного дослідження в цій дисертації використаний з подвійною метою: по-перше, для виявлення мовних універсалій, по-друге, для "добування історичних відомостей". Предметом останнього, як відомо, служить лінгвістична спорідненість, і тому розглядати загальномовознавчі проблеми абхазької мови відірвано від близько-споріднених адизьких мов неможливо. Тим більше, що граматична основа названої мови ні в кавказознавстві, ні в абхазознавстві не одержала достатньо повного висвітлення.

Вивченню граматичних категорій і їх функціональних характеристик у лінгвістичній літературі відводиться чимало місця, але особливо в останні роки вчені схильні розглядати ці категорії з урахуванням їх синтагматичних властивостей. Вирішити проблему граматичної будови абхазької мови без залучення синтаксису неможливо, тому аналіз функціональних особливостей граматичних категорій був проведений як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях.

Особливий інтерес як у русистів, так і в кавказознавців викликає категорія відмінка. До цього часу не втратила своєї актуальності проблема цієї категорії і в абхазознавстві, оскільки словозмінна система аналізованої мови сфокусувала всі рівні, які, як відомо, досліджені недостатньою мірою.

У першому розділі "Мовна унікальність іменника як основа для повної характеристики відмінкової системи в російській мові" розглядаються лексико-граматичні характеристики цієї частини мови, проводиться аналіз граматичної категорії роду в російській мові, вивчається функціональна специфіка категорії числа, трактується концепція відмінка, розглядаються функція відмінкових значень у русистиці, дається аналіз системи відмінювання в російській мові.

Іменна словозміна в російській мові не одержить вичерпного аналізу ні з позиції типів відмін, ні з точки зору морфонології, морфологічна категорія роду також не може послідовно вирішити цю проблему. Відмінкова система взагалі, російська зокрема, не може бути детально досліджена, якщо при аналізі не звернутися до її синтагматичних властивостей. Основою таких досліджень може бути текстова теорія.

Первинна семантична функція відмінка не може бути визначена в межах одного речення, вона виявляється в мінімальній системі перифраз або у трансформації. Трансформовані речення типу 1. "Марья Ивановна пригласила родителей Саши в школу" та 2. "Родители Саши пришли в школу к Марье Ивановне" - це синтаксично складні утворення, які складаються із спільного денотата, але з різною сигніфікативною функцією. Структури типу 1. "Родители Саши были приглашены в школу Марьей Ивановной"; 2. "Родители Саши, которых Марья Ивановна пригласила в школу"; 3. "Приглашённые Марьей Ивановной родители Саши пришли в школу"; 4. "Родители Саши, приглашённые Марьей Ивановной, пришли в школу" виконують різні граматичні функції; на поведінку відмінкової парадигми в цих конструкціях впливають активний і пасивний стан.

У системі перифраз типу 1. "Рубить лёд"; 2. "Рубится лёд"; 3. "Атомоход рубит лёд" називний відмінок визначається через дієслівні форми, а суб'єкти одержують семантичну характеристику за ознаками: активність/неактивність, істота/неістота. Називний відмінок у російській мові виражає відношення до: а) активного живого суб'єкта (агенс) - "Девушка пела в церковном хоре"; б) неактивного неживого суб'єкта (пацієнс) - "Сорванные ветром листья лежали на земле"; в) активного неживого суб'єкта (інструменталіс) - "Огонь охватил все этажи"; г) неактивного живого суб'єкта (пацієнс) - "Автор вдохновенно читает свои стихи" - "Присутствующие, затаив дыхание, слушают чтение автором своих стихов".

Знахідний відмінок визнається неактивним живим суб'єктом (фацієнсом) - "Экзаменатор слушает абитуриента". Родовий відмінок в аналізованій системі утворює трансформації типу 1. "Офицер встретил" - наз. в., агенс; 2. "Офицера встретили" - зн. в., фацієнс; 3. "Встреча офицера".

Синтагматичний аналіз відмінкової системи може стати відправним пунктом у дослідженні категорії означеність/неозначеність. Поведінка, зокрема, родового відмінка в системі перифраз типу "Ранение солдата" ще раз підтверджує думку про універсальність цієї категорії, яка здатна на синтагматичному рівні виражати відмінкові відношення. Безперечним для нас є той факт, що родовий відмінок, як зрештою і знахідній, тісно пов'язаний з вищеназваною категорією. Означеність/неозначеність як категорія в ряді індоєвропейських мов, зокрема в німецькій, французькій і деяких кавказьких, в таких, як абхазо-адизькі, виконує функцію відмінків.

Давальний відмінок представлений неактивним живим суб'єктом (фацієнсом), активним живим суб'єктом (агенсом) в називному відмінку і неактивним неживим суб'єктом (пацієнсом) у знахідному відмінку - "Мария прислала детям подарки". Орудний - це відмінок активного неживого суб'єкта (інструменталіса), який поєднується з активним живим суб'єктом (агенсом) і неактивним неживим суб'єктом (пацієнсом) у знахідному відмінку - "Художник рисует картину масляными красками".

Місцевий відмінок, який завжди поєднується з прийменником, утворює особливу групу своїх форм. Форми місцевого відмінка у відношенні до іншої словоформи виражають реляцію незалежності - "Убрать в квартире - Уборка в квартире. Відношення, які складаються в синтагмі між даними формами, можуть мати характер: а) двосторонньої залежності - "Свернуть с дороги"; б) односторонньої залежності - "Въезд в город", але "Прибытие в город"; в) двосторонньої незалежності - "Жить на этой земле"; "Приехать на эту землю".

Прийменник і відмінок мають спільну природу - реляційну, вони на синтагматичному рівні виражають відмінкові відношення.

Іменники, які, будучи одним з найпоширеніших компонентів у процесі спілкування, вбирають в себе досить широкий клас слів, що мають предметне значення, виконують у реченні функцію підмета і додатка.

У другому розділі "Іменник в абхазькій мові" основний акцент ставиться на тому, що відмінок є універсальною категорією і може бути наявною у граматичній структурі будь-якої мови.

Словозмінна система абхазької мови має відмінний від словозмінної системи східнослов'янських мов характер. Афіксальні морфеми, які несуть семантичні та синтагматичні елементи значень, виражають не реляційні відношення до словоформ та всієї системи їхніх форм як у флектуючих мовах, а деріваційні. Тому в абхазознавстві звичайно мова йде не про словозміну (у широкому сенсі цього поняття), а про словотворення, оскільки саме до словотвірної системи залучені як іменна (іменник, прикметник, прийменник, числівник, займенник), так і дієслівна парадигми, в яких сформувалася "глибинна" відмінкова система, де післяложні афікси, локативні преверби та класові форманти виражають на синтагматичному рівні відношення до слів, словосполучень та синтаксичних конструкцій.

У західнокавказьких мовах, і зокрема в абхазькій, система словозміни розвинута досить слабо: в іменників немає яскраво вираженої категорії відмінювання. система відмінювання іменника в абхазькій мові може бути представлена в таких формах: означеності - а-хучы "дитина"; неозначеності хучык "якась дитина"; післяйменниковій, або орудній - схучлы-ла "моєю дитиною"; позбавлення - схучлы-да "без моєї дитини", перетворюваності - дхучхашт "перетворитися на дитину або стати дитиною".

Відсутність категорії відмінкової словозміни компенсується в абхазькій мові, по-перше, післяйменниками, по-друге, дієслівними префіксами локативної семантики, по-третє, займенниковими префіксами.

До словозмінних дієслівних префіксів належать особові займенникові префікси, які становлять основу дієслівних форм - с-ыпоит "я стрибаю" (перша особа однини) від апара "стрибати". Особові дієслівні префікси, локативні преверби вживаються для вираження часу, способу, напряму дії, заперечення. Складаючи систему словозміни, ці афікси створюють структуру речення, встановлюють граматичний (синтаксичний) зв'язок слів у реченні, вказують на особу, число, клас, виражають відмінкові відношення.

Іменник в абхазькій мові називає конкретні предмети, абстрактні поняття, але на відміну від другої, має такі граматичні категорії, як число, присвійність, спільність, означеність неозначеність, граматичний клас, які не відомі слов'янським мовам і, зокрема, російській. Граматичний клас в абхазькій мові формується в особових показниках, які виражені лексико-граматичним розрядом "жива нежива природа", а відношення, які визначаються цими розрядами, передані все тими ж класно-особовими афіксами, в яких також сильно розвинута система узгодження.

Категорія числа в абхазькій мові є класифікуючою: морфеми, що передають її значення, співвідносяться зі словоформами не однієї, а різних лексем.

В абхазькій мові парадигматичний аспект аналізованої категорії не може дати повної характеристики лексеми без урахування її синтагматичних властивостей: іменник у цій мові вимагає свого пояснення як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях. Агуреэа и-а-хзааз "горе, яке спіткало нас" - "іменник в ергативі + дієслово" несуть повну інформацію про особу, число, клас, які виконують основну роль у системі поєднування іменника і без яких критерій "обов'язковість" і "регулярність" не вирішить ніяких проблем. (Пор.: рос. две парикмахерские, три шашлычные, золото, тряпьё, які також позбавлені цього критерію).

Третій розділ "Порівняльно-зіставне вивчення словозмінної системи в російській та абхазькій мовах".

Незважаючи на існуючі відмінності в названих мовах, можна виявити і спільні риси в граматичних категоріях, що розглядаються. І в усному, і в писемному мовленні цих мов використовуємо такі лексико-граматичні розряди (див. табл.1).

Збірні іменники на основі своїх лексико-граматичних критеріїв у сучасній російській мові проявляються по-різному; в абхазькій мові названий розряд слів не несе відомої ознаки збірності. Дані слова просто прилягають до конкретних іменників, у яких є корелятивні форми однини/множини (ачар - ачарацэа "молодь").

Словотвірний критерій, покладений в основу виділення збірних іменників, виправдовує себе і в російській, і в абхазькій мовах (Пор.: рос. монашество, кедровник, зверьё, аспирантура і абхаз. алтра - "у вільшанику", ажэтра - "у корівнику").

Яскраво вираженим афіксом збірності в абхазькій мові можна вважати не тільки -аа, але й -т, в якому наявний номінативний елемент "місце", він також оформлює ще й місцевий відмінок.

Категорія істоти/неістоти тісно взаємодіє з категоріями роду і особи. Типологічний аналіз порівнюваних мов свідчить про те, що мови абхазька й абазинська не включені в цю категорію, але в них назви тварин звужуються до меж особи. Класно-особові афікси, які оформлюють клас людини, відрізняються від афіксів, які означають клас живої природи (тваринний світ). Пор.: аусэы д - хуцуент "людина думає" (клас людини) - ацгу и - афеит "кішка з'їла" (клас живої природи). Іменники в названих мовах не розрізняють істоту неістоту, в них вони можуть бути охарактеризовані, по-перше, наявністю номінативного елемента, який визначається семантичною ознакою "жива/нежива природа", по-друге, граматична категорія класу в даних мовах, як і розглянута категорія в російській мові, має синтаксичний елемент значення. Не викликає сумніву й те, що категорія особи в мові виникла раніше категорії істоти/неістоти хоча б тому, що перша несе в собі граматичну інформацію про словоформу і є основним синтаксичним компонентом, який виконує поєднувальну функцію між іменем і дієсловом.

Щоб визнати наявність морфологічного класу в російській мові, необхідні такі умови: присутність у словоформах іменника морфологічного роду (-а, -я - жін. рід; -о, -е - сер. рід; нульова флексія - чол. рід) та категорії істоти/неістоти, яка є константою для іменних форм.

Для сучасної російської мови ці два факти є безперечними: категорія роду виявляє себе не тільки в граматичних формах одного й того ж слова, але й у співвідношенні різних слів з усією системою їх форм. Зв'язок між цією категорією і зовнішнім виглядом іменників ймовірних: не завжди рід тієї чи іншої словоформи іменників відображається в структурі його парадигм. Словотвірний критерій у словах типу трусость - ж.р., стукач - ч.р., жульничество - с.р.; художница - ж.р. може вирішити проблему роду, але він є недостатнім і не здатний бути послідовним у словоформах врач, задира, агроном і под. Виявляється, що для визначення родової приналежності номінативний елемент матиме половинчастий характер, якщо для аналізу синтаксичних конструкцій типу агроном Петрова не залучити синтагматичний аспект.

Граматична категорія роду одержить свої характеристики тоді, коли однаковою мірою будуть використані і парадигматичні (морфологічний клас), і синтагматичні особливості словоформ.

Граматичний клас - поняття ширше, ніж морфологічний рід. Вибір форм узгоджуваних слів (прикметника, дієприкметника, займенника тощо) в російській мові визначається не тільки родом, але й категорією істоти/неістоти (Этого несносного старикашку не стоит брать во внимание - чол. рід, назва істоти та Несносный ветер пробрал до костей - чол. рід, назва неістоти). Названий клас в абхазькій і абазинській мовах, як і морфологічний клас в російській мові, увібрав у себе узгоджувальну систему, до якої увійшли: а) морфологічний рід і б) категорія істоти/неістоти. Перший в абхазькій і абазинській мовах виявляється в класно-особових афіксах, а друга категорія виражена лексико-семантичною ознакою "жива/нежива природа" (Пор.: рос. городишко - чол. і сер. морф. рід, абх. ажьакуа "зайці" - кл. жив. пр., множ.; асэнкуа "будинки" - кл. множ.; азцабцэа "дівчата" - кл. людей, множ.

Граматичні категорії роду і класу в аналізованих мовах взаємопов'язані: перша бере свій початок у другій, і разом вони здатні виразити в свідомості людського колективу категоріальні властивості предметів навколишньої діяльності. Граматичний рід і клас - це морфосинтаксичні категорії, які повніше виявляють свої властивості в синтаксичних структурах. Рід у російській мові розкриває свій потенціал у різних деклінаційних системах, оскільки маркується він у парадигмі словозміни. Клас же в абхазькій мові утворюється шляхом поєднання в системі іменних форм і класно-дієслівного дієвідмінювання.

Категорія числа в російській та абхазькій мовах зосередила в собі граматичні й лексико-семантичні особливості іменників, має елементи - номінативний (одиничність/множинність) і синтаксичний, які виявляються на узгоджувальному рівні іменника з прикметником, займенником, дієсловом тощо (глубокая река - глубокие реки, река начинается - реки начинаются, разлившаяся река - разлившиеся реки; она - река, они - реки і т.д.).

Синтаксичний елемент, який є обов'язковим складником цієї категорії, допоміг у виявленні категорії істоти/неістоти в структурі типу "К сожалению, продолжается напористая игра в одни ворота и без того запуганного и обездоленного квартиросъёмщика". Зіставний аналіз показав, що, дійсно, категорія числа, яка несе в собі і номінативний, і синтаксичний елементи значення, здатна реалізувати означеність неозначеність. Сама суть названої категорії в російській мові виражена у відмінках: називному, родовому і знахідному, в абхазькій мові - в патетиві та ергативі. Означеність у конкретно-предметних іменників у російській мові виявляється в називному і знахідному відмінках множини; в абхазькій мові у даного розряду слів означеність реалізується в патетиві або ергативі однини, неозначеність - в патетиві або ергативі множини. У слів групи singularia tantum у російській мові означеність оформлюється називним і знахідним відмінками, а в слів pluralia tantum - родовим відмінком. Абхазька мова не розрізняє цю групу слів; слова типу ножницы вказують або на однину, або на множину.

Число як універсальна категорія в словозмінній і словотвірній системі абхазької мови, без сумніву, виступає класифікуючою категорією. Такою вона може бути і в російській мові, якщо врахувати ті аналітичні тенденції, які спостерігаються останнім часом в граматичній системі цієї мови, але, віддаючи перевагу традиційному розумінню цієї категорії як словозмінної, зупинимося на цьому погляді, тим більше, що більшість конкретно-предметних іменників російської мови мають словозмінну категорію числа.

Систему як абхазьких, так і російських відмінків неможливо визначити в рамках традиційних шести відмінків. У російській мові ця категорія розкриває свої можливості на рівні внутрішньопарадигматичного протиставлення, в абхазькій мові вона виражає синтагматичні відношення.

У виділенні нових відмінкових форм велика роль належить таким відношенням, які встановлюються між предметом і його станом. Невідповідність відмінкових форм в основах імені типу "Вбить в землю кол" і "Находить в земле ископаемые"; "Прибавить чуть свету" і "Не видно света" вказує на різний стан предмета. На синтагматичному рівні виявляються такі відмінкові форми, як лічильний (счётный), очікувальний (ждательный), перетворювальний (превратительный). І в російській, і в абхазькій мовах перетворювальні форми, які обов'язково поєднуються з дієсловами, несуть у собі семантичний елемент "перетворитися". (Пор.: рос. выйти в игроки; абх. дымат-хеит "він, вона (клас. люд.) перетворився (лася) на змію, зробився (лася) змією").

Очікувальні форми в структурі російської мови, як і означеність/неозначеність в абхазькій, виражають відмінкові відношення. Такі форми в російській мові збереглися в системі - називний, родовий, знахідний; у сферу цієї форми входить дієслово ждать і похідні від нього, а також інші дієслова типу опасаться, остерегаться і под. Названі форми реалізують на синтагматичному рівні означеність/неозначеність (Жду возвращения поезда - род. відм. і Жду поезд - зн.в.). Означеність/неозначеність не тільки не втрачена російською мовою, а, навпаки, ця мова зберегла її, і вона функціонує як відмінкова.

Місцевий відмінок в російській мові представлений у структурі іменної словозміни і його функціональні характеристики проявляються в синтаксичних конструкціях типу "В доме все мирно спали", в абхазькій мові в подібних структурах при наявності семантичного елементу "місцеперебування" також реалізується місцевий відмінок.

Взаємодію мовних фактів можна пояснити як мовною інтерференцією, так і територіальною близькістю. Тому спостерігається певна відповідність у ряді відмінкових форм.

Післяйменники так само, як і прийменники, пов'язані живими словотвірними відношеннями із повнозначними частинами мови, виражають відмінкові функції як на рівні слів, словосполучень, так і речень, виділяються на основі синтаксичних елементів значення. Післяйменники мають відповідності з російськими прийменниками.

Здійснене порівняльно-зіставне дослідження словозмінної системи російської й абхазької мов дозволило зробити такі загальні висновки:

1. Словозмінна система як універсальна граматична категорія виступає базовим компонентом будь-якої мови.

2. Проблему відмінкових функцій слід шукати не тільки в їх парадигматичних, але й синтагматичних характеристиках. Як з'ясувалося, останні виконують суттєву роль у визначенні первинних функцій як прямого, так і непрямих відмінків.

3. Означеність/неозначеність - категорія, яка повинна розглядатися як на парадигматичному, так і синтагматичному рівнях. Синтагматичний підхід дає можливість визначити названу категорію ще й як морфолого-синтаксичну, виділену на основі і номінативного, і синтаксичного елементів значення.

4. Граматична категорія класу в абхазькій мові може виступати аналогом граматичної категорії роду в російській мові. Перша, як і друга, має потенціал поєднувальних можливостей, які найчіткіше реалізуються на синтагматичному рівні.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

1. Система словоизменения в абхазском языке // Доклады Международной научно-методической конференции.-Днепропетровск: ДГУ, 1995.-С.4-5.

2. Функциональные характеристики предлогов в русском языке и послелогов в абхазском языке // Дослідження з мовознавства: Зб. наук. праць / За ред. В.О.Горпинича.-Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1996.-Т.3.-С.15-19.

3. Выражение категории определенности/неопределенности в русском и абхазском языках // Теория и практика преподавания русского и украинского языков иностранным студентам: Сб. науч. тр. / Под ред. Л.П.Столяровой.-Днепропетровск: ДГУ,1997.-С.4-6.

4. Категория падежа в абхазском языке (теоретический аспект) // Теория и практика преподавания русского и украинского языков иностранным студентам: Сб. науч. тр. / Под ред. Л.П.Столяровой.-Днепропетровск: ДГУ,1997. - С.7-13.

5. Функциональная характеристика превратительных форм в разных языковых системах // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Зб. наук. праць V Міжнар. конф.-Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1998. - Т.1. - Ч.1. - С.7-10.

6. Комитативные и социативные элементы в русском и абхазском языках // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство: Зб. наук. праць / За ред. Л.П.Столярової. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1998.- Вип.3.-С.13-16.

7. О соотношении классификационных категорий рода в русском языке и класса в абхазском языке (сравнительный аспект) // Матеріали Першої Міжнар. конф. "Наука і Освіта'98".-Дніпропетровськ: Наука і освіта,1998.-Т.14.-С.598-599.

АНОТАЦІЇ

Амічба Д.П. Словозмінна система іменника в російській і абхазькій мовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 - загальне мовознавство.-Інститут української мови НАН України, Київ,1999.

Дослідження присвячене проблемам порівняльно-зіставного вивчення словозмінної системи іменника російської і абхазької мов. На матеріалі перекладної художньої літератури, періодики, лексикографічних праць виявлені й проаналізовані граматичні характеристики іменника в російській та абхазькій мовах; визначені спільні й специфічні риси граматичних категорій (роду, числа, відмінка, класу); розглянуто універсальний характер названих категорій. Встановлено, що комплексне дослідження іменника і його морфолого-синтаксичних категорій можливе лише тоді, коли синтагматичний аспект цієї проблеми буде визнаний пріоритетним.

Ключові слова: порівняльно-зіставне вивчення, граматична характеристика, іменник, категорія, рід, число, відмінок, клас.

Амичба Д.П. Словоизменительная система существительного в русском и абхазском языках.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15-общее языкознание.-Институт украинского языка НАН Украины, Киев,1999.

Исследование посвящено проблемам сравнительно-сопоставительного изучения словоизменительной системы существительного русского и абхазского языков. Специфичность грамматического строя западнокавказских языков обусловлена своеобразием соотношения словоизменения и словообразования. Языки данной группы характеризуются слабым развитием словоизменения в системе имен и представляют агглютинативный тип с ярко выраженным префиксальным строем. Имя существительное и глагол выполняют основную словоизменительную функцию: все элементы именного и глагольного словоизменения обнаруживают черты, свойственные эргативной системе.

Для сравнительно-сопоставительного анализа грамматических характеристик имени существительного в русском и абхазском языках за основу были взяты категории рода, числа, падежа первого и класса, числа, падежа - второго.

На материале переводной художественной литературы, периодической печати и лексикографических пособий выявлены и проанализированы вышеперечисленные категории в русском и абхазском языках; определены общие и специфические черты указанных категорий, рассмотрен их универсальный характер.

Комплексное исследование имени существительного и его морфолого-синтаксических категорий в русском и абхазском языках возможно лишь тогда, когда синтагматический аспект данной проблемы будет признан приоритетным. Грамматический род в русском языке и класс в абхазском языке являют собой морфосинтаксические категории, которые полнее проявляют свои способности в синтаксических конструкциях. Категория рода в русском языке раскрывает свой потенциал в различных деклинационных системах, так как маркируется в парадигме словоизменения. Категория класса в абхазском языке образуется посредством сочетаемости в системе именных форм и классно-глагольного спряжения.

Особый интерес вызывает словоизменительная система существительного, которая способна обнаружить себя в структуре любого языка. Падежная система вообще сконцентрировала вокруг себя как парадигматический, так и синтагматический уровни; абхазская словоизменительная система существительного сфокусировала также все языковые уровни, которые до сих пор исследованы в недостаточной степени. Сделан вывод, на основании которого можно судить о том, что образование в падежной системе абхазского языка таких форм, как определенный, орудный, лишения, эргатив и превратительный, имеющие соответствия именительному, родительному, дательному, творительному, предложному (местному) в русском, украинском и белорусском языках, вполне объяснимы экстралингвистическими факторами.

Категория числа в словоизменительной и словообразовательной системе абхазского языка выступает классифицирующей. Морфемы, передающие ее значение, соотносятся не со словоформами одной лексемы, а с разными. Эта категория сосредоточила в себе как грамматические, так и лексико-семантические особенности существительных, обладает номинативным и синтаксическим элементами значений, которые проявляются на сочетаемостном уровне.

Сравнительный анализ показал, что в рассматриваемых языках категория числа, несущая в себе вышеназванные элементы значений, способна реализовать определенность/неопределенность, суть которой выражена в падежах: именительный, родительный, винительный (русский язык), патетив либо эргатив (абхазский язык).

Учитывая аналитические тенденции русского языка, мы вправе говорить и о том, что категория числа также является классифицирующей, но отдавая предпочтение традиционному толкованию данной категории как словоизменительной, мы остановимся на этой точке зрения, тем более что большинство русских конкретно-предметных существительных обладают словоизменительной категорией числа.

Категория одушевленность/неодушевленность в русском языке не только выражает лексико-грамматические разряды существительных, но и является носителем синтаксического элемента значения, который раскрывает свои сочетаемостные способности на синтагматическом уровне. Данная категория тесно связана с категорией рода. В абхазском языке аналогом последней может выступить лексико-грамматический разряд живая/неживая природа. Отношения, определяющие эти разряды, передаются классно-личными аффиксами, у которых сильно развита система согласования.

Ключевые слова: сравнительно-сопоставительное изучение, грамматическая характеристика, категории существительных, род, число, падеж, класс.

Amichba D.P. Word change system in the Russian and Abkhazian languages (comparative aspect).-Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 10.02.15 - general linguistics.-The Ukrainian Language Institute, The Ukrainian National Academy of Sciences, Kyїv, 1999.

The thesis is devoted to the problems of comparative investigation of word change system in the Russian and Abkhazian languages. On the materials of bilingual fiction, periodical press, lexicographical textbooks grammatical characteristics of the noun in the Russian and Abkhazian languages are determined and analyzed, general and specific features of grammatical categories (gender, number, case, class) are defined, the universal character of the above mentioned categories is considered. It is determined that complex investigation of the noun and its morphological and syntactical categories (gender, number, case, class) is possible only when syntagmatic aspects of the problem is acknowledged as a priority.

Key words: comparative study, grammatical characteristics, noun, category, gender, number, case, class.

Размещено на Allbest.ur