Функцiонально-семантичний статус порiвняльних конструкцiй сучасної української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у сучасній українській мові

ШАПОВАЛОВА НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА

Дніпропетровськ - 1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлюється відсутністю комплексного аналізу функціонально-семантичної категорії порівняння в сучасній українській мові, неопрацьованістю питання парадигматики компаративного змісту.

Багатоплановість феномена, позначуваного терміном “порівняння”, зумовило його розгляд у філософському (гносеологічному), логічному та лінгвістичному аспектах. Останній передбачає послідовну диференціацію порівняння як об'єкта граматики, лексикології, фразеології, стилістики. Незважаючи на велику кількість досліджень (починаючи з античних часів), присвячених аналізу категорії порівняння, проблема залишається невирішеною, оскільки на кожному етапі наукового пізнання з'являються нові аспекти її розгляду. Протягом останніх десятиріч у сучасній лінвістиці запропоновано різні підходи до вивчення порівняння, встановлення його лінгвістичної та нелігвістичної суті.

Чітко сформулювались у мовознавстві концепції, за якими порівняння 1) розглядається у співвідношенні з метафорою (Н.Д.Арутюнова, В.М.Вовк, В.Н.Телія та ін.); 2) з'ясовується специфіка вираження порівняльних відношень (Ю.Д.Апресян, В.І.Кононенко, А.Ф.Прияткіна, Н.О.Широкова та ін.); 3) окреслюється порівняння як засіб формування авторського стилю (Л.В.Голоюх, П.А.Морозов тощо); 4) визначається статус порівняння у фразеологічному фонді (Л.Г.Авксентьєв, М.Ф.Алефіренко, Л.А.Лебедєва та ін.). Погляди сучасних науковців на структуру, семантику й функції порівняльних конструкцій до останнього часу не є узгодженими й нерідко суперечать один одному, що свідчить про відсутність загальноприйнятої концепції порівняння в українській мові.

Особливої значущості в сучасному мовознавстві набуло також питання граматичного статусу порівняльних конструкцій. Зокрема, дискусійною є проблема розмежування так званих порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень.

Значні труднощі в плані дослідження феномена порівняння в українській мові спричинюються відсутністю універсального, загальновизнаного набору термінів. Так, терміни “порівняння”, “порівняльна конструкція”, “порівняльний зворот”, “порівняльна структура” тощо використовуються лінгвістами певною мірою довільно, то - як синоніми, то - як абсолютно різні поняття, то, навпаки, зовсім ототожнюються. Це призводить до неточності у трактуванні понять, співвідносних із мовним порівнянням, а нерідко спотворює розуміння авторської позиції загалом. У зв'язку з цим виникає необхідність опрацювання термінологічного апарату, зокрема, визначення мінімального набору термінів, необхідних для дослідження в аспекті зазначеної проблеми.

Отже, порівняльні конструкції сучасної української мови повинні бути детально вивчені у плані вироблення єдиної послідовної теорії на основі найбільш переконливих фактів, якими збагатилася лінгвістика протягом останніх років, що й зумовлює мету дослідження.

Метою дисертаційної роботи є визначення функціонально-семантичного статусу порівняльних конструкцій сучасної української мови.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

1) розкрити зміст понять: порівняння, компаративема, порівняльна конструкція, порівняльний зворот, суб'єкт порівняння, об'єкт порівняння, основа порівняння, показник порівняльних відношень, функціонально-семантична категорія порівняння;

2) систематизувати порівняльні конструкції сучасної української мови за структурною організацією, за ступенем вияву компаративної семантики;

3) дослідити парадигматику й синтагматику компонентів функціонально-семантичної категорії порівняння;

4) з'ясувати специфіку реалізації порівняльного змісту в межах кожного класу компаративем та менш ємних угруповань у їх складі;

5) проаналізувати особливості функціонування компаративем сучасної української мови як різнорівневих одиниць, що утворюють функціонально-семантичну категорію порівняння;

6) простежити семантичні відношення між компонентами компаративем різних структурних типів.

Зв'язок із науковими програмами. Тема дисертації узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови Донецького державного університету й розкриває один із аспектів проблеми “Динамічні процеси в українській граматиці“, над якою працює кафедра; тема роботи затверджена вченою радою Донецького університету, узгоджена в такому формулюванні в раді з координації наукових досліджень у галузі мовознавства в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сукупність порівняльних конструкцій сучасної української мови - різнорівневих мовних одиниць, які (більшою чи меншою мірою) реалізують компаративну семантику.

Предмет дослідження становлять 2 загальні класи компаративем, у складі яких виокремлюються менш ємні угруповання: 1) з імпліцитним показником: а) прислівникові з префіксом по- і суфіксами -ому-, -ему-, -и-; б) з орудним відмінком у порівняльному значенні; в) суфіксальні утворення із значенням часткової подібності; 2) з експліцитним показником порівняльних відношень: а) конструкції з показником сполучникового типу; б) компаративеми з лексемами відкритої семантики типу: схожий, подібний, здаватися тощо.

Матеріалом дослідження стало понад 5 тисяч порівняльних конструкцій сучасної української мови, переважно вилучених методом суцільної вибірки з оригінальних художніх творів українських письменників кінця 19-20 століття, перекладів творів зарубіжних авторів; частину матеріалу зафіксовано в науковому, розмовному мовленні, публіцистиці. Крім того, нами аналізуються компаративні фразеологічні одиниці, що подаються у словниках стійких народних порівнянь, а також матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України та Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України.

Методологічною основою роботи є діалектичний підхід до мови як до цілісної та взаємопов'язаної системи, що перебуває в постійному розвитку та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.

При аналізі матеріалу спиралися на поняття функціонально-семантичної категорії (ФСК) порівняння. ФСК - це одиниця “узагальнюючого плану, структурна організація якої передбачає наявність цілої системи засобів реалізації складників тих чи тих загальнолюдських понять” Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови. - К.: Вища шк., 1991. - С.10.. Функціонально-семантична категорія за своєю структурою є “різноплановою величиною, яка об'єднує елементи різних ієрархічних мовних рівнів, що реалізують її семантику” Там само. - С.11..

Теоретичною основою дисертації є дослідження порівнянь у працях вітчизняних та зарубіжних мовознавців. Вивчення нами порівняльних конструкцій ведеться з урахуванням логіко-граматичної моделі порівняння, запропонованої І.К.Кучеренком Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1959. - 106 с. та розвинутої і поглибленої іншими лінгвістами.

Специфікою теми зумовлено комплексний підхід до вибору методів дослідження: описового, трансформаційного, методу моделювання, функціонального аналізу, а також елементів асоціативного та контекстуального методів.

Вивчення порівняльних конструкцій української мови має вагоме теоретичне й практичне значення.

Теоретичне полягає у з'ясуванні специфіки функціонування в українській мові порівняльних конструкцій різних структурних типів; встановленні їх формально-граматичних, семантичних, семантико-синтаксичних, комунікативних особливостей; визначенні місця компаративем у національно-мовній картині світу. Теоретичні узагальнення матимуть застосування в дослідженнях з функціональної граматики сучасної української мови, при створенні словників української мови (асоціативних, синонімічних тощо).

Практичне передбачає викінчене й переконливе трактування структури й семантики компаративем, усунення суперечностей у їх тлумаченні загалом і під час вивчення синтаксису в школах і вузах зокрема. Результати дослідження можуть бути використані при написанні вузівських підручників і навчальних посібників, читанні спецкурсів, проведенні семінарів із сучасної української мови, викладанні української мови у вищій та середній школі, опрацюванні методичних посібників для працівників засобів масової інформації.

Наукова новизна роботи полягає 1) в тому, що мовне порівняння вперше розглядається в межах функціонально-семантичної категорії порівняння, із застосуванням комплексного підходу до цього багатоаспектного феномена, тобто простеженням його функціонування на формально-граматичному, глибинному, семантико-синтаксичному й комунікативному рівнях; 2) вперше в українському мовознавстві з'ясовується специфіка порівняльних конструкцій загалом, що передбачає відповідь на питання: а) які ознаки відрізняють будь-яку порівняльну конструкцію української мови від будь-якої непорівняльної; б) які відношення між одиницями різних мовних рівнів зумовлюють компаративний зміcт тієї чи іншої порівняльної конструкції, тобто, в чому полягає механізм реалізації компаративної семантики в сучасній українській мові; 3) до наукового обігу вводиться термін компаративема на позначення будь-якої мовної конструкції, яка реалізує порівняльний зміст; 4) пропонується система критеріїв визначення граматичного статусу мовних порівнянь у межах простого й складного речень; 5) до наукового обігу вводиться значний фактичний матеріал (порівняльні конструкції різних структурних типів, вилучені з художніх текстів).

Особистий внесок здобувача. У дисертаційному дослідженні вперше подається системний опис компаративем сучасної української мови з урахуванням їх внутрішньоструктурних, парадигматичних та синтагматичних властивостей і закономірностей; з'ясовується смислова ємність понять: порівняння, порівняльна конструкція, компаративема, функціонально-семантична категорія порівняння; простежуються напрями посилення/нейтралізації компаративного змісту на підставі врахування специфіки структурно-семантичних співвідношень між компонентами компаративем.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри української мови Донецького державного університету. Результати дослідження повідомлялися на Міжнародній науково-теоретичній конференції з питань функціональної граматики (Україна, Донецьк, 1994), на Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій роковинам Олега Ольжича (Донецьк, 1995), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій роковинам В.Стуса й В.Сосюри (Донецьк, 1998), засіданнях міжвузівського лексико-граматичного семінару (Донецьк, 1995, 1996), наукових конференціях викладачів і студентів Донецького державного університету (Донецьк, 1995, 1996, 1997). З теми дисертації опубліковано 3 статті й 1 тези доповіді.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації - 180 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, з'ясовуються її актуальність і наукова новизна, особистий внесок здобувача, формулюються мета й завдання, визначаються об'єкт, предмет, матеріал дослідження, методологічна основа, методи аналізу, розкривається теоретична й практична цінність. Крім того, висвітлюються основні теоретичні питання, пов'язані з поняттями мовного порівняння й функціонально-семантичної категорії порівняння, окреслюється мінімальний набір термінів, необхідний для здійснення аналізу й опису отриманих результатів.

Структуру мовної моделі порівняння, на наш погляд, становить поєднання 4-х складників: а) предмета (суб'єкта) порівняння (компаранта) - тобто, предмета чи явища, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого; б) образу (об'єкта) порівняння (компаратора) - того, з чим порівнюється суб'єкт, тобто, предмета чи явища, що має яскраво виражені й добре відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаваного; в) основи порівняння - ознаки (або ряду ознак), за допомогою якої здійснюється акт порівняння; г) показника порівняльних відношень - засобу мовного оформлення порівняльної семантики. Останній відіграє вирішальну роль у реалізації компаративного змісту в чотириелементній моделі порівняльної конструкції (“суб'єкт” - “об'єкт” - “основа” - “показник”), оскільки забезпечує її цілісність. Тобто, між компарантом і компаратором не існує реального зв'язку, він виникає лише у свідомості мовця, який прагне відтворити певну ситуацію дійсності. Так, у конструкції Вікно було чорне, як агат... (М.Хвильовий) наявні компарант - “вікно”, компаратор - “агат” і показник порівняння “як”, без якого компаративна семантика не реалізується, тобто поняття “вікно” й “агат” мисляться не як компоненти порівняльної конструкції, а як окремі факти дійсності. Компаративна ж конструкція функціонує за умови специфічних семантичних відношень між суб'єктом і об'єктом порівняння (компаративної константи й компаративного контрасту) Черемисина М.И. Сравнительные конструкции русского языка. - Новосибирск: Наука, 1976. - С.229-230., які не дозволяють ототожнювати суб'єкт і об'єкт, і водночас не позбавляють мовця можливості сприймати їх як співвідносні одиниці. Обидва типи відношень зумовлюються показником порівняльної семантики.

Сучасна українська мова характеризується широким спектром вираження порівняльних відношень, якими тією чи іншою мірою користуються носії мови, зокрема 1) орудним відмінком іменника (займенника) у порівняльному значенні; 2) прислівником із префіксом по-; 3) прикметниками, прислівниками із суфіксами -уват-(-юват-), -аст- (-яст-), -ист-; 4) прикметниками із суфіксальними морфемами -видний, -подібний; 5) складними прикметниками, що містять компоненти -головий, -зубий, -крилий тощо; 6) синсемантичним словом (лексемою відкритої семантики) на зразок: схожий, подібний, здаватися, скидатися тощо; 7) порівняльними сполучниками й 8) модально-порівняльними частками.

У першому розділі “Специфіка функціонування компаративем з імпліцитним показником” висвітлюються питання, пов'язані з особливостями реалізації компаративного змісту в конструкціях, показник яких не є окремою лексемою, а входить до словоформи, яка репрезентує об'єкт порівняння.

Видається правомірним диференціювати такі компаративеми на морфологічному й морфемному рівнях, оскільки в межах ФСК порівняння кожній частині мови властивий певний набір морфем-показників - репрезентантів порівняльної семантики.

Так, окрему групу становлять компаративеми прислівникового типу, порівняльна семантика яких реалізується комплексно: за допомогою префікса по- й суфіксів -ому-, -ему-, -и-: Він по-котячи примружив очі і щілинами глянув на Тимофія (М.Стельмах).

На підставі врахування лексико-семантичного наповнення компонентів аналізованих компаративем, зокрема - об'єкта порівняння, послідовно розмежовуються такі групи:

1) конструкції, в яких об'єктами порівняння виступають назви тварин з яскраво вираженими й добре відомими мовцям ознаками (зоонімічні й орнітонічні компаративеми):...Скрадливі хвильки по-пташиному м'яко шаруділи біля ніг; Вода по-пташиному щебече у весняній темряві (з тв. Є.Гуцала);

2) антропонімічні компаративеми (об'єктами порівняння є назви людей). В основі порівняння таких утворень перебуває певна вікова, соціальна ознака, стать, риса (риси) характеру, актуальні для мовця:...бліде худорляве обличчя, покраплене кількома зернинами ластовиння, сміялось по-дитячому щедро і ясно (М.Стельмах).

Компаративемам цієї групи, на відміну від попередньої, властивий мінімальний відтінок образності, оскільки образна характеристика об'єкта поступається актуалізації його реальної ознаки;

3) компаративеми з чітко не окресленим об'єктом порівняння (темпоральні, локативні тощо): Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (М.Стельмах). Розгорнута трансформація таких утворень не дає можливості вичленувати лексично виражений об'єкт порівняння, який мислиться неозначено, розмито й виражається описово. Це дає підстави стверджувати, що порівняльне значення в таких компаративемах реалізується частково (на рівні семантичного відтінка), внаслідок чого вони належать до периферії ФСК порівняння.

На підставі врахування специфіки основи порівняння виділяютьсяч два найзагальніші класи прислівникових компаративем: а) з ознакою “динамічної” ознаки в основі: оплакуючи (як?) по-бабськи - прислівникове утворення залежить від дієслівної форми; б) з ознакою “статичної” ознаки в основі: (зуби) міцні (як саме? наскільки?) по-кінськи - прислівникова структура залежить від прикметника.

У межах кожного класу розрізняються певні моделі реалізації компаративної семантики Шаповалова Н.П. Особливості реалізації компаративної семантики в прислівникових моделях // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наукових праць. - К.: ІЗМН, 1998. - С.57-62. та окрелюється їх частотність у досліджуваному матеріалі. Так, з-поміж компонентів першої групи найчастотнішими постають структури з елементами типу по-/-ому-.

Другу групу компаративем з імпліцитним показником становлять конструкції з орудним відмінком у порівняльному значенні. Їх специфікою є контамінація об'єкта й показника порівняльних відношень в одній лексемі, а саме: об'єкт виражається лексичним значенням слова, а показник - граматичним (формою орудного відмінка): І жовтень відійшов оркестром золотим, І в небі жебраком стоїть горбатий дим (Л.Талалай).

Ці конструкції поєднують у собі семи уподібнення й перетворення, що не дає підстав ототожнювати їх із синонімічними сполучниковими. Говорячи, що суб'єкт порівняння пролетів птахом, прослизнув вужем, кряче вороном, мовець співвідносить зміст конструкцій із утвореннями: пролетів, як птах; прослизнув, як вуж; кряче, як ворон, але при цьому образно показує, що суб'єкт начебто перевтілився в об'єкт.

За лексико-семантичним наповненням позиції об'єкта порівняння компаративеми з орудним порівняльним диференціюються на підгрупи:

1. Конструкції, в яких компараторами виступають назви тварин: Оксана козою бігла додому...; І канарейкою летить Карло Іванович (М.Хвильовий). 2. Компаративеми з об'єктами порівняння - назвами явищ природи: А дерево кружляє вихором (В.Стус). 3. Структури з компаратором - назвою конкретного предмета: У неї ноги трошки колесом (М.Хвильовий).

За специфікою вираження об'єкта порівняння видається правомірним диференціювати два класи конструкцій з орудним порівняльним: а) компаративеми з непоширеним об'єктом (компаратор реалізується однією лексемою): Валунами блищать у траві кавуни (Л.Талалай); б) компаративеми з поширеним об'єктом (компаратор виражається словосполученням:...за возом наполоханими пташенятами злітав сухий лист (М.Стельмах). Спостерігається невідповідність членування таких компаративем на формально-граматичному й семантичному рівнях: якщо на формально-граматичному словосполучення наполоханими пташенятами є вільним, його компоненти виражають атрибутивні відношення й поєднані зв'язком узгодження, що з боку семантичної наповненості кваліфікується як слабкий, то в межах ФСК порівняння аналізоване словосполучення як компаратор є семантично цілісним, оскільки тільки в сукупності його компоненти становлять образ порівняння.

Окрему підгрупу компаративем цього класу становлять утворення з цілісним словосполученням в основі (тобто таким, що на формальному рівні не є членованим): І все життя...розсипалося жменею піску; Зграєю гайвороння бандити позлізали з коней і опустились на землю (М.Стельмах).

Третю підгрупу порівняльних конструкцій з імпліцитним показником становлять суфіксальні компаративеми зі значенням часткової подібності. Основними показниками порівняльних відношень у межах цього класу є такі: 1. Суфікси -уват- (-юват-) у прикметниках (прислівниках): Гість чіпко вдивляється кібцюватими очима, настовбурчує їжакуваті шпичаки брів... (М.Стельмах). 2. Суфікси -аст- (-яст-), -ист- у прикметниках: Гнідаш запалив цигарку, і, посмоктавши п'явчастими губами, поспитав для годиться... (М.Стельмах). 3. Суфіксальна морфема -подібний (рідше - -видний) у прикметниках:...м'якшає ямка на вареникоподібному підборідді (М.Стельмах). Характерною ознакою таких компаративем є поєднання в одній лексемі об'єкта й показника порівняння, суб'єкт виражається окремою лексемою.

Інакше репрезентується порівняльний зміст у компаративемах - складних прикметниках із компонентами: -головий, -зубий, -крилий, -ногий, -носий, -окий, -рогий, -хвостий тощо:...входить на подвір'я високий горбоносий Тимофій (М.Стельмах). У конструкціях, аналогічних наведеним, порівняльні відношення реалізуються не на рівні суб'єкта й об'єкта, а на рівні певної деталі суб'єкта (ніс, очі, голова тощо), яка виступає первинним суб'єктом порівняння. Це дає підстави відносити такі утворення до периферії ФСК порівняння.

У другому розділі “Конструкції з експліцитним показником порівняння” аналізуються утворення, компаративна семантика яких реалізується за допомогою спеціальних лексем: а) сполучників і модально-порівняльних часток: як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито тощо: Душа ласкава, наче озеро... (В.Стус); б) синсемантичних слів (лексем відкритої семантики): Іноді посеред луки розкішно кущився верболіз, схожий на копицю сіна (Г.Тютюнник). Специфіка функціонування таких компаративем розкривається комплексно: на семантико-синтаксичному, глибинному, формально-граматичному й комунікативному рівнях.

Вихідним пунктом семантико-синтаксичного аспекту нашого дослідження є розуміння лексем як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито тощо як потенційних носіїв порівняльного змісту, який повністю або частково (більшою чи меншою мірою) може реалізовуватися в контексті відповідно до ситуації мовлення. Таким чином, одним із принципів класифікації порівняльних конструкцій є ступінь вияву компаративної семантики. Наявність у тій чи іншій конструкції компаративного змісту (враховуючи мінімальні семантичні відтінки) дає підстави розглядати її як компаративему. Компаративна семантика в утвореннях типу Гори навкруг ніби висіли в повітрі (О.Гончар) послаблена (присутня на рівні семантичного відтінку). Службове слово ніби постає як засіб створення неістинного найменування стану, який приписується суб'єктові, але разом з тим в основі “приписування” перебуває несвідоме зіставлення його з об'єктом, для якого цей стан є цілком реальним. Такі компаративеми перебувають на периферії ФСК порівняння.

На підставі з'ясування вірогідності/невірогідності змісту компаративем сполучникового типу виділяються: а) компаративеми з реально-порівняльним показником; б) компаративеми з ірреально-порівняльним показником; в) компаративеми з показником контамінованої семантики.

Парадигму показників реально-порівняльних відношень становить сполучник як і сполучникові утворення так само як, просто як, прямо як і под.: Я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена (В.Сосюра). Стрижневим компонентом реально-порівняльної парадигми виступає показник як, який, крім основного значення, може виражати додаткові семантичні відтінки: міри вияву ознаки, способу дії, протиставлення, допустовості, зумовленості, інклюзивності, що аплікуються на основне значення. При цьому суттєву роль відіграє лексико-семантичне наповнення компаративем.

У межах реально-порівняльних конструкцій із показником як виділяються компаративеми: а) з об'єктивно-еталонною пропозицією-об'єктом: Сонце світило й гріло, як воно завжди гріє восени (Панас Мирний); б) суб'єктивно-еталонною пропозицією-об'єктом:...і ви ніколи не можете затоскувати за раєм, як я і тисячі нас (М.Хвильовий). Зауважимо, що розуміємо поняття пропозиції як певну ситуацію дійсності, яка відображається відповідним висловлюванням (за Н.Ю.Шведовою, В.А.Бєлошапковою, Н.В.Всеволодовою та ін.).

Парадигму показників ірреально-порівняльних відношень становлять сполучники й ірреально-порівняльні частки: наче, неначе, ніби, нібито, мов, немов, мовби, мовбито тощо: І слова на устах товпилися, мов золоті бджоли (Олег Ольжич). Компонентам цієї парадигми властива біфункціональність: вони виражають загальну компаративну семантику і водночас ірреалізують об'єкт порівняння (у складному реченні - пропозицію-об'єкт порівняння). Компаративеми з ірреально-порівняльним показником можуть мати додаткові семантичні відтінки зумовленості, причиновості, цілі, допусту.

Поряд із конструкціями чіткої диференціації реально-/ірреально-порівняльної семантики в українській мові функціонують компаративеми, у яких ті самі компоненти репрезентують асиміляцію реального та ірреального змісту. Говорячи про ірреально-порівняльну конструкцію, ми, насамперед, враховуємо реальність/ірреальність змісту пропозиції-об'єкта порівняння: якщо він ірреальний, конструкція вважається ірреально-порівняльною: Мені хочеться так чисто завагітніти [пропозиція-суб'єкт], як завагітніло голубе небо [пропозиція-об'єкт ірреальної семантики] (М.Хвильовий). У конструкціях, де об'єктом порівняння виступає реальний факт дійсності, а пропозиція-суб'єкт - ірреальна, зберігається реально-порівняльна семантика внаслідок реальності об'єкта порівняння й потенційно реального показника як. Водночас відтінок ірреальності забезпечується суб'єктом порівняння: Валує з мене самота, як сказ... (В.Стус). Значно менший ступінь реальності виявляється в компаративемах із показником як, де і пропозиція-суб'єкт, і пропозиція-об'єкт метафоризовані: А сонце в вишині, як огненна лелека, несе тепло весни по хмурих днях зими (В.Сосюра). Ірреальність суб'єкта й об'єкта мінімалізують реально-порівняльний потенціал показника як.

У межах ФСК порівняння існує ряд проблем, які, на наш погляд, можуть бути розв'язані на глибинному рівні, зокрема: 1) встановлення особливостей реалізації компаративної семантики у фразеологічних порівняльних конструкціях; 2) визначення співвідношення порівняння й метафори; 3) з'ясування об'єктивного і суб'єктивного чинників обрання мовцем реально- чи ірреально-порівняльного показника.

Специфікою фразеологічних компаративем є семантичне зближення показника порівняння з лексемою-об'єктом порівняння, внаслідок чого вона “втрачає значення предметності й позначає разом з порівняльним сполучником тільки ознаку” Киселева Л.А. Конструкции с сравнительными союзами в современном русском языке: Автореф. дис… канд. филол. наук: Л., 1956. - 19 с.. Це зумовлює мінімалізацію компаративної семантики таких конструкцій. Семантично стійкі єдності показника й об'єкта у фразеологічних компаративемах виявляють різний ступінь “семантиченої злитості” з опорним словом. Сучасна українська мова фіксує: 1) фразеологічні одиниці з максимальним ступенем злитості компонентів, глобальним (цілісним) значенням: як пити дати, як на те пішло, як годиться тощо. Їх загальне значення не випливає із відношень між складниками, до того ж, на формальному рівні не можна виділити традиційних елементів компаративеми, що зумовлює втрату порівняльного змісту, при цьому показник порівняльних відношень перестає виконувати свою функцію і залишається на рівні пережитку; 2) фразеологічні утворення, семантика яких частково (більшою чи меншою мірою) мотивується значеннями їх компонентів. При цьому зберігаються структурні риси нефразеологічних порівняльних кострукцій: рости, як на дріжджах; почервонів, як печений рак; битись, мов риба об лід тощо, відповідно зберігається й компаративний зміст, разом з тим спостерігається семантичний перерозподіл - інтенсифікація певної ознаки внаслідок семантичного зближення об'єкта порівняння і його показника й одночасне послаблення порівняльного змісту; 3) постійні порівняння - семантично й структурно стійкі відтворювані сполуки, якими вільно користуються всі носії мови. Об'єктами порівняння в таких компаративемах виступають предмети чи явища, для яких ознака, що перебуває в основі порівняння, є постійною, без неї об'єкт не мислиться: упертий, як баран; жовтий (м'який),як віск; солодкий, як мед (цукор) тощо.

Щодо співвідношення порівняння й метафори, остання ґрунтується на порівнянні, являючи собою в семантичному плані “згорнуте порівняння”, інколи трансформоване у внутрішню глибину асоціативної образності. Компаративема, на відміну від метафори, має точно окреслену структуру - суб'єкт, об'єкт, основу й показник. При цьому їй властиві відношення компаративного контрасту й компаративної константи, що забезпечується чіткістю структури.

Зважаючи на те, що будь-яка порівняльна конструкція на формально-граматичному рівні співвідноситься з реченням або його компонентом, суттєвого значення набуває проблема граматичного статусу компаративем. Зокрема, це стосується конструкцій, окремі компоненти яких не виражені лексично: Ганна згасала під сонцем, мов прив'яла аргонія (Г.Косинка), тобто, кваліфікація їх як “порівняльних зворотів”= “не речень” або “неповних речень”. Аналіз фактичного матеріалу дає підстави для встановлення таких основних критеріїв розрізнення порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень: 1) наявність/відсутність предиката; 2) загальний зміст компаративеми: доцільність/недоцільність відновлення присудка; 3) можливість встановлення граматичної форми присудка. Отже, до порівняльних зворотів - частин простого речення належать:

1) дієприкметникові звороти порівняльної семантики: Ті дротики виглядали невинно, мов ненароком потикані (І.Багряний); 2) дієприслівникові звороти порівняльної семантики: Максим нагнувся, ніби поправляючи щось на ногах (І.Багряний); 3) стійкі фразеологічні сполуки з динамічною ознакою в основі порівняння, утворені за моделлю: “показник сполучникового типу + об'єкт порівняння - іменник у формі називного відмінка”: І так їх жменя, та й ті щоб перегризлись, як собаки (А.Головко); 4) стійкі фразеологічні сполуки зі статичною ознакою в основі порівняння, що відповідають моделі: “показник сполучникового типу + об'єкт порівняння - іменник у формі називного відмінка”: Та й сини в мене ростуть: червоні, мов калина, дужі, мов дубці (О.Гончар); 5) стійкі утворення “показник + прикметник (дієприкметник)”: Як божевільний, побіг він до заводу (М.Хвильовий); 6) стійкі утворення “показник + іменник у формі непрямого відмінка”: Дарма й дівчаток потопили, мов кошенят (О.Лук'яненко); 7) нестійкі сполуки “реально-порівняльний показник + об'єкт порівняння - іменник (із поширювачем чи без) у формі називного відмінка” зі статичною ознакою в основі порівняння:...Ніч ось така ж проплива над землею, тиха і свіжа, прозора, як спів (В.Сосюра); Йосип...завжди виголений і свіжий, мов хлоп'яча ковзалка (М.Хвильовий); 8) нестійкі сполуки “реально-порівняльний показник + об'єкт порівняння - іменник (із поширювачем чи без) у формі називного відмінка” з динамічною ознакою в основі порівняння, на тій підставі, що граматична форма “відновлюваного” присудка не може бути точно встановленою:...Максим прислухався, як вовк, аж у вухах дзвеніло від напруження... (І.Багряний); 9) нестійкі сполучення “показник + іменник у формі непрямого відмінка (з поширювачем чи без нього)”:...хатка спокійно собі стояла біля свіжовиритої, димлячої вирви, мов біля могили (І.Багряний); 10) нестійкі сполучення “ірреально-порівняльний показник + іменник у формі називного відмінка (з поширювачем чи без нього) з динамічною або статичною ознакою в основі порівняння: Степ був сизий, мов крило орла (Г.Косинка); 11) нестійкі структури з реально-порівняльним показником, що традиційно кваліфікуються в сучасному мовознавстві як синкретичні: У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає М.Рильський). Семантика аналізованої компаративеми реалізується через контамінацію означального й обставинного значень; 12) конструкції, що відповідають моделі: “показник сполучникового типу + прислівник (або іменник в обставинному значенні)”:...Небо ніколи не буває таке хрустально-голубе, як у серпні (М.Хвильовий).

Таким чином, порівняльні звороти - це утворення, до складу яких входять компоненти, що на рівні компаративеми репрезентують показник порівняльних відношень і об'єкт порівняння. Лексема, що виражає об'єкт порівняння, може мати поширювачі.

У плані семантики порівняльні звороти являють собою згорнуті пропозиції, розгортання яких у речення на комунікативному рівні не є виправданим у силу таких міркувань:

- якщо основу змісту компаративеми становить порівняння пропозицій, для його реалізації використовуються складні речення, головна частина яких репрезентує пропозицію суб'єкт, а підрядна - пропозицію-об'єкт порівняння;

- підрядним частинам таких утворень властива основна ознака речення - предикативність, що забезпечується конкретною граматичною формою присудка;

- порівняльні звороти не мають у своєму складі присудка; твердження про “спільність” присудка головної й підрядної частин або про його “відновлюваність із головної частини” є помилковим, оскільки таке “відновлення” можливе тільки на семантичному рівні, граматичне ж значення його точно встановити не можна, тому немає підстав говорити про наявність у таких конструкціях предиката і, відповідно, вважати їх реченнями;

- як правило, порівняльні звороти на граматичному рівні співвідносяться з кількома часовими, способовими формами, а також можуть поєднувати в собі кілька значень: означальне + обставинне (обставинне + додаткове). Розгортання пропозиції в речення, штучне відновлення присудка призводить до порушення цілісного значення звороту, акцентування уваги мовців на його окремих семах і, внаслідок цього, - до збіднення загального змісту компаративеми;

- якщо не брати до уваги цих міркувань, будь-який порівняльний зворот можна було б перетворити на підрядне порівняльне речення й доводити їх тотожність, що, однак, неправильно: дієприкметниковий зворот теж практично завжди можна перетворити на підрядне речення, однак, очевидно, це не одне й те ж саме. Таким чином, ми маємо справу з синтаксичною синонімією, при цьому порівняльний зворот і підрядне порівняльне речення не є абсолютними синонімами.

З'ясування функціонально-семантичного статусу порівняльних конструкцій неможливе без урахування специфіки їх функціонування на комунікативному рівні. Оскільки будь-яка компаративема співвідноситься з реченням (як його різновид чи компонент), особливо важливим є розмежування в його будові трьох площин: формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної і власне комунікативної (остання найтісніше пов'язана з мовленням, функціонуванням речення в тексті, з певною ситуацією мовлення, тобто з актуальним членуванням). Основними засобами вираження актуального членування є інтонація й порядок слів. Завдяки їм відбувається виділення компаративем чи їх частин, акцентування уваги на порівняльній семантиці. Особливої комунікативної значущості для реалізації компаративного змісту інтонація набуває в конструкціях, де компоненти чотиричленної структури “суб'єкт - об'єкт - основа - показник” чітко не окреслені, зокрема при відсутності виразних показників порівняння в складному реченні. Інтонаційному виділенню компаративем чи їх частин сприяють відокремлення і парцеляція.

ВИСНОВКИ

функцiональний семантичний український мова

У Висновках зазначається, що порівняння - це одне з фундаментальних понять лінгвістики, яке специфічно виявляється на різних мовних рівнях і в реалізації якого активну участь беруть експліцитні та імпліцитні мовні засоби. Отже:

1. Порівняльні конструкції сучасної української мови становлять специфічну функціонально-семантичну категорію, якій притаманні ядерна, напівпериферійна та власнепериферійна площини.

2. Мовне порівняння являє собою чотирикомпонентне утворення (містить суб'єкт, об'єкт, основу й показник порівняння). Останній відіграє вирішальну роль у формуванні порівняльної конструкції як такої.

3. У межах ФСК порівняння компаративеми розрізняються засобами вираження порівняльної семантики, що суттєво впливає на загальний зміст цих утворень.

4. Компаративемам властивий різний ступінь реалізації компаративної семантики (від мінімального до максимального).

5. Показники порівняльних відношень можуть бути імпліцитними та експліцитними. Їм властиві відношення взаємозамінюваності, синонімії, омонімії.

6. У межах ФСК порівняння експліцитні показники поділяються на реально-порівняльні та ірреально-порівняльні. Відповідно, конструкціям, оформленим за їх допомогою, властива специфічна модель реалізації компаративного змісту.

7. Компаративеми з ірреально-порівняльним показником семантично тяжіють до метафори, оскільки пропозиція-об'єкт таких утворень внаслідок впливу семантики показника переважно є уявною й на загальне значення порівняння накладається відтінок гіпотетичної зумовленості. Такі компаративеми належать до периферії ФСК порівняння.

8. До периферії ФСК порівняння належать конструкції, що фіксують спільні з метафорою ознаки: 1) утворення з орудним порівняльним, (оскільки виявляють семантику перетворення); 2) компаративеми з суфіксальними морфемами на позначення часткової подібності (на підставі складності компонентного аналізу); 3) фразеологічні компаративеми (внаслідок семантичного зрушення й послабленої/відсутньої мотивації змісту із значень компонентів).

9. Частина порівняльних конструкцій характеризується контамінованою семантикою. Це компаративеми, компоненти яких репрезентують асиміляцію реального та ірреального змісту.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Статус і структура категорії порівняння // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць: Зб. наукових праць. - К.: ІЗМН, 1997. - С.38-48.

2. Особливості реалізації компаративної семантики в прислівникових моделях // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наукових праць. - К.: ІЗМН, 1998. - С.57-62.

3. Функціонально-семантична категорія порівняння в сучасній українській мові // Семантика й прагматика граматичних структур: Зб. наукових праць. - Донецьк: ДонДУ, 1998. - С.32-38.

4. Синтаксичні форми порівняння в простому реченні // Функціональна граматика: Тези доп. Міжнародної науково-теоретичної конференції. - Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1994. - С.219-220.

Размещено на Allbest.ru