Поетика образу та символу в американському готичному оповіданні: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі новелістики Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.111'42

Поетика образу та символу в американському готичному оповіданні: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі новелістики Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Шурма Світлана Григорівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 30.10. 2008 р. о 10-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680 МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розісланий 25.09. 2008 р.

АНОТАЦІЯ

Шурма С.Г. Поетика образу та символу в американському готичному оповіданні: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі новелістики Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2008.

Дисертація присвячена встановленню жанрових особливостей образності та символіки готичних оповідань Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта, що вивчаються в рамках лінгвопоетики шляхом поєднання концептуального та семіотичного підходів до цих текстових явищ. У результаті проведеного дослідження вибудовано інваріантну схему взаємодії текстової образності та символіки, до якої тяжіють американські готичні оповідання і яка визначає ієрархію образів та символів у оповіданнях трьох авторів.

Словесні поетичні образи готичних оповідань, які формують найнижчу ланку ієрархії, утворюють метаобрази - концептуальні метафори або метонімії, - що далі взаємодіють між собою на підставі метонімічного заміщення їх концептосфер. Метонімічний компонент образу або художня деталь зумовлюють появу текстового символу, який має функцію тропу і разом зі словесними поетичними образами та метаобразами різних рівнів підпорядковується культурно зумовленому глобальному символу. Інтертекстуальні паралелі між образністю та символікою аналізованих творів Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта вказують на домінанту теми смерті як жанрову характеристику готичних оповідань.

Ключові слова: лінгвопоетика, словесний поетичний образ, текстовий символ, глобальний символ, метаобрази, інтертекстуальність, жанр, готичне оповідання.

АННОТАЦИЯ

Шурма С.Г. Поэтика образа и символа в американском готическом рассказе: лингвокогнитивный аспект (на материале новеллистки Э. По, А. Бирса и Г. Лавкрафта). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена рассмотрению жанровых особенностей образности и символики готических рассказов Э. По, А. Бирса и Г. Лавкрафта. Готический рассказ, исследуемый в работе, - это жанр художественного произведения, который характеризуется особым художественным миром, где ведущей является тема смерти, и которому присущи символизм и психологизм.

Сочетание в роботе методологий и методик лингвопоэтики, когнитивной поэтики, лингвосемиотики и лингвостилистики позволили уточнить термин "поэтика" в онтологическом и эпистемологическом ключе и, таким образом, определить понятийный аппарат микро- и макропоэтик, в частности предмет изучения и методику анализа функционально значимых текстовых явлений. В рамках диссертационного исследования была предложена типология словесных поэтических образов и символов, характерных для американских готических рассказов, исходя из рассмотрения образности и символики в текстовом и семиотическом ракурсах. Это позволило установить иерархический характер их взаимосвязи и, соответственно, проследить тенденции взаимодействия образности и символики в готических рассказах Э. По, А. Бирса и Г. Лавкрафта. Важным результатом нашего исследования является систематизация когнитивных механизмов, которые предопределяют такое взаимодействие, и установление прототипической для жанра готического рассказа в его интертекстуальных связях модели взаимодействия образов и символов.

Под словесным поэтическим образом в диссертации понимается текстовая единица, которая базируется на когнитивных процессах, вовлекающих в создание образа концептуальные метафоры или метонимии. Метонимический компонент образа, также как и метонимическая по своей природе художественная деталь, способствуют процессу символообразования как жанрообразующего параметра американских готических рассказов. В исследуемом корпусе материала существенную роль играют два вида символов: глобальный символ, имеющий собственную культурную память, привносимую им в текст, в котором он разворачивается, подчиняя себе сюжетную линию, выбор художественных деталей, аллюзий, персонажей и пр., и текстовый символ, который в готических рассказах выполняет функцию тропа.

Образы и символы в анализированных рассказах взаимодействуют между собой, формируя определенную иерархию. Такое взаимодействие опирается на тождественность концептуальных доминант в основе текстовой образности и символики, благодаря чему формируются метаобразы, представленные тематически значимыми концептуальными метафорами и/или метонимиями. Взаимодействие метаобразов различных уровней происходит на основе тождественности концептосфер соответствующих концептуальных метафор и метонимий или их элементов с опорой на когнитивные операции метонимического замещения, а также объединения и расширения задействованных метафор. Интеграция метаобразов различных уровней приводит к возникновению глобального метаобраза, соотносящегося с основной идеей того или иного готического рассказа. Глобальный символ, который венчает иерархию, выступает текстосвязующим элементом художественного произведения, подчиняя себе структуру и композицию текста, а также выбор той или иной образности. Специфика иерархической организации взаимодействия образов и символов в конкретных готических рассказах зависит от насыщенности текста символикой и метафорикой.

Преемственность жанра готического рассказа у разных авторов прослеживается благодаря интертекстуальным параллелям, которые отражают способность человеческого мышления проектировать одну историю на другую. Интертекстуальность исследуемых произведений рассматривается в диссертации в аспекте собственно интертекстуальных, архитекстуальных и гипертекстуальных связей, с помощью которых проводятся параллели между образами и символами одного или нескольких рассказов, а также между текстами и жанрами. Так, анализ рассказов Э. По, А. Бирса и Г. Лавкрафта показал, что их образность соотносится с концептами смерть, жизнь, добро, зло, красота. В творчестве авторов-последователей Э. По, символика трансформируется, формируя символическое пространство, которое преломляется сквозь текстовое пространство готического рассказа как жанра. Среди многочисленных референтов символов общими для произведений Э. По, А. Бирса и Г. Лавкрафта являются концепты жизнь, смерть, путешествие к конечному пункту назначения, любовь, сон, проход между жизнью и смертью, доля и месть, которые и образовывают поле референтов. Характер взаимодействия образности и символики позволяет уточнить принадлежность того или иного рассказа к жанру готической прозы.

Ключевые слова: лингвопоэтика, словесный поэтический образ, текстовый символ, глобальный символ, метаобразы, интертекстуальность, жанр, готический рассказ.

символізм образність готичний оповідання

RESUME

Shurma S.G. Poetics of Image and Symbol in American Gothic Short Story: A Cognitive Perspective (A Study of Short Fiction by E. Poe, A. Bierce and H. Lovecraft). - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology in speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2008.

This paper focuses on determining genre features of imagery and symbolism inherent in Gothic short stories by E. Poe, A. Bierce and H. Lovecraft. Their short stories are studied from a linguopoetical perspective by way of combining conceptual and semiotic approaches to such textual phenomena. As a result, the invariant scheme of text imagery and symbolism interaction, which American Gothic short stories tend to employ, was built up. This scheme provides an access to the hierarchy of verbal poetic images and symbols in the short stories by the three authors.

Verbal poetic images in Gothic short stories, which form the lowest level of the hierarchy, further give rise to metaimages represented as conceptual metaphors or metonymies which further interact by way of metonymic substitution of their concept domains. A metonymic component of the image or an artistic detail may foster the emergence of textual symbol as a trope which, along with verbal poetic images and metaimages of different levels, complies with culturally motivated global symbol. Intertextual parallels between the imagery and symbolism of E. Poe's, A. Bierce's and H. Lovecraft's short stories reveal the theme of death as a dominant one among genre characteristics of Gothic short stories.

Key words: linguopoetics, verbal poetic image, textual symbol, global symbol, metaimages, intertextuality, genre, Gothic short story.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертацію присвячено розкриттю проблематики взаємодії образу і символу шляхом визначення лінгвокогнітивних механізмів, що зумовлюють таку взаємодію в прозових творах, які належать до жанру готичного оповідання в американській літературній традиції.

Образи та символи в художньому тексті досліджувалися з погляду естетики і літературознавства (А. Бєлий, Ж. Женетт, М.П. Кодак), філософії (О.А. Кармадонов, Е. Кассірер, О.Ф. Лосєв, П.О. Флоренський) і культурології (Л. Бенуас, М. Еліаде, Т. Забозлаєва, М.М. Маковский, Х. Сірлот). Поняття "образу" та "символу" розглядалися з позицій літературознавчої поетики (Б.М. Гаспаров, О.О. Потебня, А.В. Чичерин), семіотики художнього тексту (Ю.М. Лотман, У. Еко, Ц. Тодоров, Н.В. Слухай), лінгвостилістики (І.В. Арнольд, П. Гіро, Ю.С. Степанов, Дж. Х'ю, С. Штольц) та лінгвопоетики (О.А. Ворожбітова, А.О. Ліпгарт, Ю.Н. Мінералов, А.М. Науменко). Дослідження цієї проблематики відображене також у когнітологічних студіях, де поряд з визначенням механізмів формування образності у повсякденному мовленні (Р. Гіббс, Дж. Грейді, З. Кевечеш, Дж. Лакофф, М. Тернер та ін.) значна увага приділяється трансформаціям цих механізмів у художніх творах (Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, Г. Стін, Р. Цур та ін.).

На цьому тлі взаємодія словесної образності та символіки в художньому тексті залишається недостатньо дослідженою; її вивчення обмежується скоріше порівнянням і розрізненням цих двох текстових явищ (див., напр.: Н.Д. Арутюнова, Ю.П. Солодуб, О.В. Шелестюк), ніж встановленням механізмів, які зумовлюють їх взаємодію. Серед інших важливими для розкриття такої взаємодії є два лінгвістичні підходи до дослідження символу та образу: лінгвосеміотичний (В.М. Топоров, О. Чех, Ю.В. Шатін), згідно з яким на перший план виходить знакова природа образу та символу, та лінгвопоетологічний (П.В. Кретов, Ю.П. Солодуб), в межах якого вивчається словесне вираження символу й образу та їх роль у художньому тексті. В останні роки у зв'язку з розвитком когнітивної поетики (Дж. Вебер, З. Кевечеш, Дж. Стін, П. Стоквелл, Р. Цур), методологічний апарат якої уможливлює відтворення глибинних механізмів, що спричиняють появу у художньому творі тих чи інших образів, інтерес лінгвістів до аналізу образності істотно виріс (Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, В.Г. Ніконова, Е. Семіно, М. Фрімен), проте дослідження когнітологами (Т. Дікон, З. Кевечеш, М. Тернер) символу залишаються фрагментарними.

Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю нової інтерпретації образу та символу як функціонально значущих елементів художнього тексту на основі синтезу новітніх наукових підходів. Своєчасність подібного дослідження визначається важливістю проблематики образу й символу для лінгвопоетики, у тому числі в контексті вивчення когнітивної природи образності та символіки, а також необхідністю розкриття специфіки взаємодії цих текстових явищ в різних літературних напрямах та жанрах, зокрема, з погляду їх впливу на жанрову своєрідність готичного оповідання.

Гіпотеза нашого дослідження полягає в тому, що американському готичному оповіданню притаманна насиченість образністю і символікою, між якими встановлюється ієрархічний зв'язок, що значною мірою визначає структуру і сюжет твору. Словесні поетичні образи в готичних оповіданнях, що становлять нижчу ланку такої ієрархії, дають поштовх до символотворення та системно взаємодіють із символами, наявними у тексті, утворюючи образність вищого порядку, яка співвідноситься з основною ідеєю твору та культурно зумовленою символікою. Завдяки інтертекстуальним зв'язкам між творами Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта індивідуально-авторські образи та символи формують унікальний художній простір американських готичних оповідань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з планом наукових розвідок кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету з комплексної колективної теми "Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика" (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 23 вересня 2004 р.). Проблематика дисертації вписується в коло питань, що вивчаються згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України "Функціональні моделі тексту та дискурсу у синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" № 0106U002115, що розробляється Київським національним лінгвістичним університетом (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 30 січня 2005 р.).

Мета дослідження полягає у розкритті лінгвокогнітивної специфіки образності та символіки як текстових та семіотичних явищ в аспекті окреслення тенденцій їх взаємодії в американських готичних оповіданнях.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

уточнити термін "поетика" в онтологічному та епістемологічному ракурсах;

конкретизувати поняття "образу" та "символу" як текстових та семіотичних явищ у парадигмі сучасних лінгвопоетологічних студій;

встановити художні принципи та методи, характерні для американського готичного оповідання в аспекті образності та символізму;

побудувати типологію символів в американських готичних оповіданнях на основі їх ролі у творах Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта;

реконструювати ієрархію образів та символів в ракурсі їх взаємодії в американських готичних оповіданнях;

виявити лінгвокогнітивні механізми, які задіяні при образо- та символотворенні в оповіданнях Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта;

визначити способи символотворення в досліджуваних оповіданнях;

встановити тенденції взаємодії образів та символів у американських готичних оповіданнях Е. По, А. Бірса, Г. Лавкрафта залежно від їх образної та символічної насиченості;

окреслити художній простір американських готичних оповідань в його образному та символічному аспектах;

з'ясувати варіативність інтертекстуальних зв'язків між готичними оповіданнями Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта;

розкрити жанрові особливості досліджуваних американських готичних оповідань з огляду на взаємодію їх образності та символіки.

Об'єктом дослідження є сукупність словесних поетичних образів та символів у американських готичних оповіданнях кінця ХVIII - початку XX століть.

Предмет аналізу становлять лінгвокогнітивні особливості взаємодії образів та символів у готичних оповіданнях Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта.

Взаємодія образів та символів у художніх творах визначеного жанру розглядається на матеріалі 78 оповідань Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта, які ми відносимо до готичних, загальним обсягом близько 525 сторінок, і з яких шляхом суцільної вибірки було відібрано 397 словесних поетичних образів та 586 символів.

Мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження визначають методи дослідження, які базуються на комплексному міждисциплінарному підході до вивчення образності та символіки, ключову роль у якому відіграють концептуальний, лінгвостилістичний, лінгвосеміотичний та контекстуально-інтерпретаційний методи аналізу. Для відбору і визначення референтів та корелятів метафор й символів був використаний метод контекстуального аналізу, що дозволило простежити тенденції у вживанні Е. По, А. Бірсом та Г. Лавкрафтом тих чи інших словесних поетичних образів та символів. Для виявлення смислового наповнення текстової символіки було застосовано елементи лінгвостилістичного аналізу тексту, а для визначення типів символів - лінгвосеміотичного. Для вибудовування ієрархії образів та символів у досліджуваних художніх текстах було застосовано метод метаопису, а також низку методик концептуального аналізу, зокрема, методику побудови мереж концептуальної інтеграції та методику реконструкції концептуальних метафор і метонімій - для з'ясування лінгвокогнітивних механізмів формування образності та символіки в готичних оповіданнях. Крім того, в роботі здійснено кількісний аналіз символів та метафор, що дало можливість виявити тенденції побудови символічного та образного просторів досліджуваних текстів, які визначають жанрову специфіку американського готичного оповідання. Були також задіяні елементи статистичного аналізу даних за результатами емпіричної розвідки, яка полягала у проведенні опитування респондентів для перевірки гіпотези про походження та текстову реалізацію глобального символу шляхом використання електронної програми SPSS для статистичного обчислення даних.

Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлюється лінгвокогнітивним підходом до аналізу образності та символіки готичних оповідань у ракурсі їх взаємодії. Новизна одержаних результатів та висновків полягає у застосуванні нового тлумачення символу як концептуально і функціонально важливого текстового елементу, що ґрунтується на поєднанні двох підходів до символу як культурного та як текстового явища. Новими є реконструкція та класифікація когнітивних операцій, що спричиняють метафоричне і неметафоричне символотворення в американських готичних оповіданнях. Уперше представлена інтегрована модель взаємодії образів та символів у художніх текстах малої форми, де відтворена ієрархічність такої образності та символіки, а також визначена прототипна модель їх взаємодії в аналізованих оповіданнях. Новою є типологія готичних оповідань, побудована залежно від характеру взаємодії їх образності та символіки, а також типологія інтертекстуальних зв'язків між творами Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що її результати та висновки роблять внесок у розвиток лінгвопоетики та теорії інтертекстуальності, лінгвосеміотики та когнітивної поетики. Уточнення змісту понять "образ" і "символ", розкриття ролі глобальних та текстових символів у готичних оповіданнях та способів символотворення сприяють розбудові лінгвосеміотики і поетики у когнітивному ракурсі. Значущою є запропонована в дисертації комплексна методика реконструкції ієрархії образів та символів у американських готичних оповіданнях, яка ґрунтується на переосмисленні методу метаопису і, отже, є внеском до стилістики та інтерпретації тексту. Встановлення специфіки взаємодії образності та символіки в досліджуваних текстах завдяки реконструкції схем взаємодії образів та символів у аналізованих оповіданнях поглиблює наші уявлення про оповідання як жанр готичної прози.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їхнього використання у навчальному процесі, а саме, у курсах стилістики англійської мови (розділи "Стилістична семасіологія", "Поетичні тропи й фігури мовлення", "Стилістика тексту", "Лінгвістичні аспекти інтерпретації тексту") та історії зарубіжної літератури (розділи "Література доби романтизму", "Література доби реалізму", "Зарубіжна література ХХ століття"), у спецкурсах з інтерпретації художнього тексту та когнітивної поетики (розділи "Методи інтерпретації художнього тексту", "Концептуальні метафори та метонімії в художньому дискурсі"), а також на практичних заняттях з англійської мови та при написанні наукових робіт з англійської філології.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась у доповідях на шести міжнародних конференціях: "Культурологічні дослідження: проблематика 3-го тисячоліття" (Київ, 2004 р.), "Комунікація у вік глобалізації: десять років успішного розвитку та здобутків" (Київ, 2005 р.), "Стилістика та теорія мовної комунікації" (Москва, Росія, 2005 р.), ІІІ Міжнародних Бодуенівських читаннях "І. О. Бодуен де Куртене та сучасні проблеми теоретичного та прикладного мовознавства" (Казань, Татарстан, 2006 р.), 26-ій міжнародній конференції Асоціації поетики та лінгвістики (Йонсуу, Фінляндія, 2006 р.), XIV Міжнародній лінгвістичній конференції "Мова та світ" (Ялта, 2007 р.); та п'яти науково-практичних конференціях: "Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу" (Київ, 2004 р.), "Гуманітарна освіта в профільних навчальних закладах: проблеми і перспективи" (Київ, 2005 р.), "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2005 р.), "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 2006 р.), "Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу" (Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в п'яти одноосібних статтях у фахових наукових виданнях ВАК України (2,92 др. арк.), а також п'яти матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (0,46 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 3,38 др. арк.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 251 сторінка (з них текст дисертації становить 185 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного із них, загальних висновків, списків використаної наукової і довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу. Робота містить 17 таблиць та 12 рисунків. Список використаних джерел складається з 317 позицій, у тому числі 101 іноземними мовами. Список довідкових джерел включає 14 позицій, а джерел ілюстративного матеріалу - 78 найменувань.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність обраної проблематики, висвітлено мету та завдання роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, визначено фактичний матеріал, предмет, об'єкт та методи аналізу, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі представлено основні теоретичні положення дослідження, розглянуто та систематизовано підходи до вивчення образності і символіки у художній прозі, запропоновано комплексну методику аналізу готичних оповідань на основі розкриття взаємодії словесних поетичних образів та символів у творах Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта. Також приділено увагу питанням метаобразності, жанрової специфіки готичного оповідання і виявів інтертекстуальності у досліджуваних творах.

Другий розділ присвячено встановленню тенденцій взаємодії образів та символів у готичних оповіданнях Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта, визначенню лінгвокогнітивних механізмів, задіяних у створенні символів та образів в аналізованих художніх текстах, встановленню тенденцій переходу образів у символи та символів у образи, виявленню джерел утворення текстових символів в американських готичних оповіданнях та класифікації останніх залежно від їх символічної та образної насиченості.

У третьому розділі дисертаційного дослідження основну увагу зосереджено на індивідуально-авторських та спільних рисах, притаманних образності та символіці готичного оповідання як жанру, варіативності символіки та образності аналізованих американських готичних оповідань, встановлено роль інтертекстуальних зв'язків між творами Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта.

У загальних висновках викладено основні теоретичні та практичні результати дослідження, окреслено можливі перспективи подальших досліджень у руслі обраної проблематики.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Образ та символ у лінгвопоетиці: когнітивний і текстовий виміри". У реферованій дисертації словесні поетичні образи та символи в американському готичному оповіданні розглядаються в концептуальному плані як текстові та семіотичні явища. Під готичним оповіданням в американській літературній традиції розуміється жанр малої прозової форми, розвинутий у творчості Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта, особливістю якого є високий рівень образності та символізму творів, а також пов'язаність із темою смерті. Взаємодія образів та символів як жанрових показників таких оповідань досліджується в дисертації в ракурсі макропоетики, а вивчення природи словесних поетичних образів та символів належить до сфери мікропоетики, де на перший план виходить онтологія цих явищ (ВРЕ, А. О. Ліпгарт). Методологічний апарат когнітивної поетики як науки про способи вербалізації знань у художньому тексті дає змогу розкрити глибинні механізми формування та буття різних текстових явищ, їх роль у текстотворенні та зв'язок між текстом і його емоційним впливом на читача.

Так, словесні поетичні образи (СПО), слідом за Л. І. Бєлєховою, визначаємо як двосторонні сутності, що поєднують концептуальну і вербальну іпостасі та виконують в аналізованих оповіданнях гносеологічну, дієгетичну, естетичну, моделювальну та структураційну функції. Гносеологічна функція (В.А. Кухаренко, О.Н. Лагута) образу реалізується як осмислення цілісних ділянок досвіду шляхом встановлення їх аналогій з іншими, а відбиття складного розуміння дійсності при створенні художнього світу проявляється як дієгетична функція (Л.І. Бєлєхова). З гносеологічною та дієгетичною пов'язана естетична функція образу, яка полягає в його тяжінні до довершеності та емоційності у сприйнятті. Моделювальна функція СПО розкривається на концептуальному та текстовому рівнях в аспекті образотворення та символотворення.

На концептуальному рівні образотворення відбувається двома шляхами: шляхом словесного втілення укорінених у свідомості концептуальних метафор та метонімій, які породжують сталі конвенційні стереотипні словесні образи, і шляхом створення новообразів (за класифікацією Л.І. Бєлєхової), які виникають внаслідок нарощування, розширення, поєднання чи перегляду базових концептуальних структур (Дж. Лакофф, М. Тернер). В аспекті текстотворення СПО, окремо і в сукупності, моделюють структуру художнього твору, у якому вони вживаються, створюючи емоційне напруження, відіграючи істотну роль у характеризації персонажів і відтворенні їх переживань та почуттів. Структураційна функція образу в аналізованих готичних оповіданнях проявляється у здатності СПО до утворення метаобразів (A. Бєлий, В.В. Виноградов, Ю.С. Степанов, О.М. Кагановська) шляхом взаємодії концептуальних метафор і метонімій, які стоять у витоків конкретних образів.

В основі символу як текстового явища лежить зв'язок, притаманний концептуальній метонімії як категорії мислення. Проте на відміну від метонімії, де корелят та референт належать до однієї концептосфери (З. Кевечеш), корелят та референт символу належать до різних таксономій. В аналізованих художніх текстах функціонують два типи символів: глобальний символ як пізнавальна і культурна категорія (С.С. Аверинцев, Н.Д. Арутюнова, Ю.М. Лотман, В.Н. Топоров), що існує до і поза текстом, слугуючи "текстовим геном" (Ю.М. Лотман), який підпорядковує сюжет та структуру твору, і текстовий символ, що існує тільки в межах певного тексту як осимволізований троп (У. Еко) чи художня деталь. Так, наприклад, в оповіданні Е. По "Ligeia" глобальним символом виступає символ Хробак Переможець (the Conqueror Worm). Цей символ згадується у вірші, який Лігея прошепотіла своєму коханому на смертному одрі: "That the play is the tragedy, “Man,” / And its hero the Conqueror Worm" (E. Poe, Ligeia) (Та п'єса - трагедія, що називається “Людина”, / А її головний герой - Хробак Переможець), і в питанні, яке постає згодом: "Shall this Conqueror be not once conquered?" (E. Poe, Ligeia) (Чи буде подолано цього Переможця хоч єдиний раз?). Сюжет цього готичного оповідання структурований як боротьба волі людини проти "похмурого привиду" (the grim phantasm) (E. Poe, Ligeia) смерті. Символ Хробак Переможець не був винайдений E. По. У середньовічних писаннях (див., наприклад, пам'ятку перекладної староукраїнської літератури "Фізіолог") біблійний символ Змій Спокусник як зло, що веде до смерті як наслідку гріха, розкривав мотив війни між добром й злом. Перетворення цього глобального символу під впливом культур (змій горинич у російських казках, дракони в Північних сагах) і літературних течій (середньовічне мистецтво, доба романтизму, постмодернізм) не змінили його основного змісту - смерті та зла. На відміну від глобального, текстовий символ, зокрема символ "goblet" (бокал) в контексті оповідання "The Assignation" Е. По, є осимволізованою художньою деталлю і утворюється завдяки метонімічному зв'язку, у цьому разі - артефакт замість нерозділеного кохання / смерті, який експлікується в макроконтексті. Слово "бокал" (goblet) реалізується одночасно в своєму прямому і переносному значеннях: як сосуд, з якого п'ють вино та отруту герої оповідання, та як символ смерті й нерозділеного кохання, адже отрута у вишуканому золоті вбиває героїв. Для потрактування цього символу важливими є стилістичні засоби, завдяки яким створюється асоціаційний ряд символу: використання алітерації та асонансу, а також прийом наростання rigid (непорушний) => livid (мертовно-блідий) => riveted (скутий), які додатково акцентують зв'язок символу бокал зі смертю за рахунок створення емоційного напруження.

Глобальний символ характеризується (1) відсутністю мотивації контекстом; (2) архаїчним характером (Н.Д. Арутюнова, А.Ф. Лосєв, С.С. Аверінцев); (3) неможливістю раціональної інтерпретації (Н.Д. Арутюнова, С.С. Аверінцев); (4) розмаїтістю ідей, що закодовані в ньому і є однаково важливими (О.В. Шелестюк); (5) існуванням до тексту (Ю.М. Лотман); (6) здатністю структурувати текст, у який цей символ розгортається (там само); (7) зорієнтованістю на культуру (там само); (8) міфологічним статусом (Е. Кассірер, О. Чех). До властивостей текстових символів належать: (1) його поява через творчий акт автора (У. Еко); (2) відкритість до різних інтерпретацій (там само), (3) існування як тропа (У. Еко, О.В. Шелестюк); (4) контекстуальна мотивація (У. Еко, Р. Барт). Текстові символи в американському готичному оповіданні утворюються двома шляхами: з осимволізованого СПО, де домінуючим стає метонімічний компонент, або з художньої деталі, яка є метонімічною за своєю природою.

Наступність жанру готичного оповідання в різних авторів простежується завдяки інтертекстуальним паралелям, що втілюють здатність людського мислення до проектування однієї історії на іншу (М. Тернер). Інтертекстуальність аналізованих творів розглядається в дисертації у власне інтертекстуальних, архітекстуальних та гіпертекстуальних зв'язках (Ж. Женетт, Н. П'єге-Гро, Д. Чендлер), за допомогою яких проводяться паралелі між образами і символами одного або різних творів, текстами та жанрами.

Розділ 2. "Образи та символи в оповіданнях Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта: лінгвокогнітивний аспект". Розділ присвячено розкриттю специфіки лінгвокогнітивних механізмів, які задіяні при створенні текстової символіки та метафорики готичних оповідань.

У досліджуваних оповіданнях визначальну роль відіграють стереотипні (Е. По - 17% всіх виділених метафор, А. Бірс - 28%, Г. Лавкрафт - 14%) та ідіотипні (Е. По - 83% всіх виділених метафор, А. Бірс - 72%, Г. Лавкрафт - 86%) СПО (за класифікацією Л.І. Бєлєхової). Кенотипи (Л.І. Бєлєхова), тобто кардинально нові образи, не є характерними для аналізованого корпусу матеріалу, що може пояснюватися тяжінням готичного оповідання до щонайбільшої достовірності викладу, а не до заперечення усталених форм буття. Переважання в аналізованих готичних оповіданнях ідіотипних, тобто авторських, над стереотипними, тобто конвенційними СПО, пов'язано, на нашу думку, з тим, що завданням митців є демонстрація загостреності людського розуму в тих незвичних ситуаціях, до яких вони приводять свого героя і в яких сприйняття та інтерпретація дійсності є іншими. Автори створюють суб'єктивний світ героя, який перебуває на межі божевілля, тому те, що осмислюється, не може бути тривіальним і шаблонним.

Стереотипні СПО походять від конвенційних концептуальних структур, які не зазнають змін внаслідок залучення додаткових когнітивних механізмів. Реалізація сталих концептуальних структур у текстах досліджуваних оповідань відбувається як зміна словесного оформлення стертої метафори чи як поєднання змін у словесному вираженні образу і у його значенні. Зміни у словесному оформленні образу за принципом асоціативності чи аналогії зумовлюють появу в його складі нових образних елементів. Така модифікація може бути простою, із залученням одного чи двох додаткових компонентів, та складною, коли майже всі словесні компоненти стереотипного образу зазнають трансформацій. Наприклад, в словесному оформленні метафори "silent flight of the raven-winged hours" (E. Poe, Berenice) (тихий політ чорнокрилих годин), що походить з концептуальної метафори час - це щось, що рухається (тут "години летять"), стерта метафора "time flies" (час летить) видозмінюється: дієслово "fly" (летіти) замінюється на іменник "flight" (політ), до якого додається епітет "silent" (тихий, беззвучний), а іменник "hours" (години) персоніфікується шляхом додавання до нього епітету "raven-winged" (чорнокрилий), який, власне, і пов'язує СПО з тематикою смерті. Трансформація словесного оформлення образу відбувається за рахунок уведення епітетів, морфологічних змін, метонімічних заміщень, вживання окремих слів у незвичних для них значеннях чи поєднання кількох названих варіантів. Продуктивним в американських готичних оповіданнях (45% стереотипних образів) є поєднання змін у словесному оформленні з відповідними змінами у значенні виразу, вжитого як метафора. Цьому сприяє перифраз або варіативність реалізації концептуальних структур, як, наприклад, концептуальна структура світло - це субстанція, що актуалізована в оповіданні "A Tough Tussle" А. Бірса у метафорі "ocean of moonlight" (A. Bierce, A Tough Tussle) (океан місячного світла), а в оповіданні "The Moonlit Road" Г. Лавкрафта як "[moon. - С. Ш.] shedding a silver flood" (H. Lovecraft, The Moonlit Road) (місяць, який випромінював срібний потік). Якщо в А. Бірса світло є чимось всеосяжним і безмежним, як океан, то в Г. Лавкрафта світло тлумачиться як потік, спрямований на окремо взятий об'єкт, а саме на дорогу.

При створенні ідіотипів поширеною є опора на механізми розширення, нарощування та поєднання конвенційних концептуальних структур (Дж. Лакофф та М. Тернер, З. Кевечеш, О. П. Воробйова). Залучення до утворення ідіотипів метонімічного компонента передбачає його перебування в сильній позиції, пов'язаній з мікроконтекстом, або у слабкій позиції, яка визначає макроконтекстну реалізацію цього компонента. Так, словесний поетичний образ "the universe was one primeval mystery of darkness" (A. Bierce, A Tough Tussle) (всесвіт був єдиною первозданною таїною темряви), який ґрунтується на концептуальній метафорі всесвіт - це загадка, включає і метонімічний компонент темрява замість неможливості бачити (причина замість наслідку), поява якого спричинена асоціативним заміщенням базової концептуальної метафори знання - це бачення на відсутність бачення - це відсутність знання. Подальше заміщення потребує метонімічного переносу загадка / таємниця замість незнання, а отже - замість темряви. Реалізація цього СПО відбувається в макроконтексті шляхом проектування біблійного сюжету про те, що спершу була темрява (Буття: 2), на наявність чи відсутність знання. Вибудовується асоціативний ряд: темне => невідоме => загадкове. В інших випадках для актуалізації метонімічного компоненту метафоричних СПО достатньо мікроконтексту, як у прикладі "the birds that had been driven to its leafy asylum" (A. Bierce, The Haunted Valley) (пташки, яких спрямували до листяного притулку). Словесна метафора, що походить від концептуальної метафори-контейнера дерева - це споруди, імплікує метонімічне заміщення дерева замість притулку.

Наявність у СПО метонімічного компоненту зумовлює ймовірну символізацію СПО як один із шляхів символізації функціонально значущих текстових елементів. Поряд із метафоричним символотворенням, як от у прикладі "waves <...> eating away the land with ghastly monotony and deliberation" (H. Lovecraft, The Crawling Chaos) (хвилі <...> поїдаючи землю з моторошною монотонністю та повільністю), в аналізованому корпусі оповідань простежується і неметафоричне символотворення, коли під впливом тематичної лексики, а також взаємодії з іншими символами художня деталь переходить у символ, як, наприклад, символ-художня деталь собака-dog з оповідання А. Бірса "Staley Fleming's Hallucination".

Залежно від насиченості текстів образністю та символікою, американські готичні оповідання поділяються на дві групи: оповідання з високим рівнем метафорики та символіки (наприклад, "MS Found in the Bottle" Е. По, "Chicamauga" А. Бірса, "Celephais" Г. Лавкрафта) та зі зниженим рівнем символіки та словесної метафорики, які у свою чергу утворюють підгрупи оповідань зі стертою (наприклад, "Mesmeric Revelation" Е. По, "A Diagnosis of Death" А. Бірса, "The Statement of Randolph Carter" Г. Лавкрафта) або збідненою символікою та/чи метафорикою (наприклад, оповідання "The Facts in the Case of M. Valdemar" Е. По, "A Psychological Shipwreck" А. Бірса, "The Cats of Ulthar" Г. Лавкрафта). Ступінь насиченості текстів образністю та символікою визначає характер взаємодії образів та символів в аналізованих оповіданнях, яка може відбуватися за спрощеною чи повною схемою. Прототипною для розглянутих готичних оповідань є повна схема взаємодії образів та символів (~80% оповідань), яка передбачає наявність розгалуженої системи метаобразів різних рівнів, що формуються внаслідок перехресної взаїмодії СПО, текстових символів та метаобразів із виходом на глобальний метаобраз, що корелює з відповідним глобальним символом як дотекстовою категорією.

Розділ 3. "Жанрова специфіка образності та символіки в американському готичному оповіданні". У цьому розділі основну увагу зосереджено на жанрових особливостях аналізованих готичних оповідань в їх інтертекстуальних зв'язках.

Художній простір американського готичного оповідання значною мірою створюється образністю та символікою, притаманною саме цьому жанру малої прозової форми. Основною тенденцією розгортання образності в готичному оповіданні є зосередження СПО навколо концептів життя та смерть. Тематичне групування словесних метафор, виділених в аналізованих оповіданнях, за їх референтом окреслило тенденцію до переважного використання природних явищ як референтів образу. Це зумовлено ще і тим, що саме такі метафори тяжіють до їх символічного прочитання, а отже є продуктивним джерелом текстових символів. Другою за чисельністю є група словесних образів, референти яких пов'язані з таксоном "людина", що є не випадковим, враховуючи значущість антропоцентричного чинника у художньому осмисленні дійсності. Зображення людини у готичних оповіданнях Е. По, Г. Лавкрафта та А. Бірса характеризується як подібністю, так і певними розбіжностями. Так, в Е. По людина постає одержимою пороками, в А. Бірса - слабкою через страх, який вона переживає, а у Г. Лавкрафта - більш сміливою, бо прагне зазирнути у світ після смерті.

У творах всіх трьох авторів метаобразність тяжіє до об'єднання навколо концептів життя та смерть (з акцентом на смерть), які найчастіше осмислюються крізь призму концепту подорож, а у Г. Лавкрафта ще і навколо концепту час, що персоніфікується. Особливу роль у системі образності та метаобразності досліджуваних готичних оповідань відіграє концептуальна модель великий ланцюг буття (М. Тернер), яка потенційно дає змогу розширювати діапазон нових образів майже до безкінечності. Проте найчастіше в її межах відбувається персоніфікація явищ і об'єктів природи та предметів матеріального світу як у напрямку проектування концептосфери людина на ієрархічно нижчі складові ланцюга, так і у зворотному напрямку, коли створюються нові концептуальні структури на кшталт натовп - це море. Глобальні метаобрази, що формуються на основі розгалуженої системи різнорівневих метаобразів, які, своєю чергою, створюються внаслідок узагальнення тематично пов'язаної словесної образності, розкривають зацікавленість авторів готичних оповідань не лише темою смерті, яка є домінантною, а й такими категоріями, як добро, збочення, краса тощо.

Глобальні та текстові символи в аналізованих готичних оповіданнях демонструють певні тенденції свого вживання. Так, серед текстових символів у цілому переважають символи життя, смерті, маргінального стану, сну, наприклад, символи ніч у оповіданні "MS Found in the Bottle" Е. По та корабель у оповіданні "The White Ship" Г. Лавкрафта. Деякі символи домінують у творах одного з авторів, наприклад, символ океан в Е. По, місто - у Г. Лавкрафта, тварини - в А. Бірса. Глобальні символи як культурно зумовлені семіотичні утворення фокусуються навколо концепту смерть, який вказує на жанрову приналежність творів.

Інтертекстуальні зв'язки між творами авторів простежуються на трьох рівнях: власне інтертекстуальному (текст - текст), гіпертекстуальному (текст - жанр) та архітекстуальному (жанр - текст) (Ж. Женетт, Н. П'єге-Гро, Д. Чендлер). Аналіз власне інтертекстуальних зв'язків окреслює дві основні тенденції у творах Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта. Так, спектр значень символів, запозичених в авторів-попередників, як правило, видозмінюється (пор. символи хвороба у Е. По та у Г. Лавкрафта), і хоча для створення схожого ефекту авторами може вживатися подібна концептуальна образність, словесно такі образи будуть різнитися: пор. СПО, похідні від концептуальної структури смерть - це подорож до кінцевого пункту призначення - "passage through the dark Valley and Shadow" (E. Poe, The Colloquay of Monos and Una) (прохід крізь темну Долину та Тінь) у Е. По та "he passed into the Unknown" (A. Bierce, The Boarded Window) (він відійшов у Невідоме) у А. Бірса.

Гіпертекстуальні зв'язки у розглянутих готичних оповіданнях виявляються як індивідуальні варіації їх жанрових ознак у творах окремих авторів. У плані символіки, гіпертекстуальні зв'язки між оповіданнями, що вказують на те, як символи, вжиті Е. По, трансформувалися у творчості його наступників, сприяють формуванню своєрідного символічного простору, який переломлюється крізь текстову площину готичного оповідання як жанру (Т. Дікон) (рис. 1). З-поміж чисельних референтів символів в оповіданнях, які ми відносимо до жанру готичного, спільними для творів всіх трьох авторів є концепти життя, смерть, подорож до кінцевого пункту призначення, любов, сон, прохід між життям та смертю, доля та помста, що утворюють поле референтів.

На схемі S - це символи або символічні групи, які існують у загальнокультурному символічному просторі, а Т(Б) - це ті ж самі символи або символічні групи, які відбиваються у текстовій площині й отримують втілення у творах окремих авторів (П - По, Б - Бірс, Л - Лавкрафт). У текстовій площині відбувається запозичення і трансформація символів: так, наприклад, група символів прірва Е. По переломлюється у творчості Г. Лавкрафта, утворюючи співвідносну, але не тотожну, групу символів земля. Рух і зміна символів у текстовій площині спрямована від попередників до наступників.

Гіпертекстуальні зв'язки між метаобразами розкриваються як їх варіації в оповіданнях, що схожі за сюжетами, напр., "Eleonora" Е. По, "Beyond the Wall" А. Бірса та "The Tree" Г. Лавкрафта. Саме ці зв'язки формують прототипний образ американського готичного оповідання, де ієрархічний характер взаємодії системи словесної образності з текстовою символікою узагальнюється в різнорівневих метаобразах, які інтегруються до глобального метаобразу, що співвідноситься з концептами смерть, життя, добро, зло, краса. На вершині такої ієрархії перебуває культурно зумовлений глобальний символ, який, власне, корелює з концептом смерть.

Архітекстуальність, що вказує на зв'язок між текстом і жанром, простежується у варіативності взаємодії символів та образів в оповіданнях, які складно віднести до одного жанру. На прикладі трьох оповідань Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта, що мають алегоричний характер, було визначено можливі форми взаємопроникнення жанрів готичного оповідання та притчі й уточнені критерії віднесення конкретних оповідань до готичних. Серед жанрових девіацій в корпусі аналізованих текстів було виокремлено оповідання, які носять виключно алегоричний характер ("Haita the Shepherd" А. Бірса) або перебувають на межі притчі і готичного оповідання ("Silence - A Fable" Е. По).

ВИСНОВКИ

Готичне оповідання, досліджуване у роботі, - це жанр художнього твору, якому властивий особливий художній світ, де провідною є тема смерті. Основоположником цього жанру можна вважати Е. По, в той час як А. Бірс видозмінив цей жанр, привнісши елементи реалізму, а Г. Лавкрафт, своєю чергою, став предтечею нового жанру "фентезі".

Американські готичні оповідання вивчаються в дисертації крізь призму взаємодії образності та символіки як їх жанрової характеристики. Образність аналізованих оповідань охоплює сукупність СПО та ієрархію метаобразів, які породжують глобальні метаобрази, що дорівнюють основній ідеї твору. Символіка американських готичних оповідань включає глобальні загальнокультурні символи, які підпорядковують собі сюжет та композиційну структуру оповідання, та текстові, або авторські символи, які отримують свій статус в межах контекстів різного обсягу. Досліджувані готичні оповідання характеризуються певними особливостями образотворення та символотворення.

В оповіданнях Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта було простежено шість способів утворення словесного поетичного образу: використання конвенційних концептуальних структур за зміни словесного оформлення образу, розширення, нарощування або поєднання сталих концептуальних структур, а також взаємодія концептуальних метафор та метонімій для створення нових концептуальних зв'язків.

Символи в готичних оповіданнях мають метафоричну реалізацію, коли метонімічний компонент у сильній позиції у словесній метафорі вказує на символічність певного її елемента, або походять від художньої деталі, розширюючи коло значень мовного знаку у мікро- та макроконтекстах.

Жанр готичного оповідання передбачає усталену схему розгортання взаємодії між образністю та символікою: образи і символи в таких текстах становлять жорстку ієрархію, на вершині якої знаходиться культурно зумовлений символ та глобальний метаобраз. Ієрархічна організація взаємодії образів та символів в американському готичному оповіданні моделюється залежно від характеру текстових символіки та метафорики. У досліджуваних оповіданнях простежуються три тенденції взаємодії образів та символів: а) текстові символи та метафори інтегрують в один метаобраз. Такий варіант можливий як у разі символізації метафори, так і у разі, коли за символом і метафорою стоїть єдиний метаобраз; б) метафори утворюють окремий від текстових символів метаобраз, коли у словесних поетичних образах відсутній метонімічний компонент; в) текстовий символ інтегрується разом із метафорами у різні метаобрази.

Характер взаємодії образів та символів залежить від насиченості оповідань образністю та символікою: за умови зниженого рівня символіки та метафорики у текстах утворюється один глобальний метаобраз або метаобрази різних рівнів; за умови високого рівня метафорики та символіки відбувається утворення різнорівневих метаобразів.

Образність готичних оповідань окремих авторів вказує на те, які концепти перебувають в основі створення індивідуальних словесних поетичних образів. Наприклад, концепт смерть у Е. По не співвідноситься зі сном, як у А. Бірса та Г. Лавкрафта, в той час як концептуальна метафора смерть - це пожирач не притаманна творчості А. Бірса.

Символізм майстрів готичного оповідання Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта вказує на концептуальні домінанти художнього світу, створюваного кожним з цих авторів. Так, Е. По в центр своєї уваги ставить індивіда на противагу смерті та власній природі. Боротьба за життя у такій грі закінчується за поразки людини. А. Бірс у своїх оповіданнях досліджує природу страху за умови смертельної небезпеки. Смерть для героїв його оповідань - це кінцевий пункт призначення. Для героїв оповідань Г. Лавкрафта смерть не закінчується небуттям.

Одержані результати та запропонована у роботі методика встановлення і реконструкції механізмів взаємодії між словесними поетичними образами та символами в готичних оповіданнях може стати інструментом дослідження інших художніх текстів, які характеризуються високим рівнем символізму і образності, а також проведення міжжанрових паралелей особливо при застосуванні розробленої схеми в усьому корпусі готичної літератури. Подальші перспективи дослідження передбачають встановлення інтертекстуальних зв'язків між символікою і образністю художніх текстів інших жанрів, розкриття механізмів трансформування образів та глобальних символів у різних жанрах, окреслення специфіки образу автора крізь призму розкриття символічного та образного просторів художніх творів різних жанрів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Денисова С. Г. Взаємодія образів та символів у художньому тексті (на матеріалі новел-арабесок Е. По) / С. Г. Денисова // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. статей: [відп. ред. Н. М. Корбозерова]. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2001. - Вип. 7. - С. 73-79.

2. Денисова С. Г. Текстова реалізація символу: семіотико-концептуальний аспект (на матеріалі новел Е. По та Х. Лавкрафта) / С. Г. Денисова // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. - Т. 7, № 1. - С. 55-63.

3. Шурма С. Г. Жанрова специфіка образу та символу в американському готичному оповіданні (на матеріалі творів Е. По, А. Бірса та Х. Лавкрафта) / С. Г. Шурма // Вісник Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - № 1. - С. 175-181.