Структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СТРУКТУРА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ВІЗУАЛЬНОГО СПРИЙНЯТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність: Українська мова

Присяжнюк Ольга Михайлівна

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лексика сучасної української мови перебуває у стані постійних змін, викликаних появою нових реалій життя внаслідок стрімких суспільних процесів кінця ХХ - початку ХХІ ст. Виникає потреба впорядкування значної кількості нових лексем і впровадження методик для прискореного опрацювання мовного матеріалу. У зв'язку з означеним одним із пріоритетних напрямків сучасної україністики є дослідження лексики у вигляді семантично-інтегрованих частин - лексико-семантичних полів (далі ЛСП). Саме угруповання польового типу, ознакою яких є спільне значення, виявляють можливість організації певної ділянки ідеографічного словника. А традиційна структура лексико-семантичного поля «центр - периферія» здатна відобразити основний словниковий фонд мови. Окрім того, лише на основі численних наукових розвідок зі складу різних лексико-семантичних угруповань можливий опис усієї лексичної системи української мови.

Питання лексико-семантичного поля у зарубіжній лінгвістиці розробляли Й. Трір, В. Порциг, Л. Вайсгербер, Ю.Д. Апресян, Л.М. Васильєв, P.M. Гайсина, П.М. Денисов, Л.П. Іванова, Ю.М. Караулов, А.І. Кузнецова, Н.М. Мініна, М.В. Нікітін, Л.О. Новиков, Г.А. Уфимцева, Ф.П. Філін, Д.М. Шмельов, Г.С. Щур та ін.

В українському мовознавстві вивчення лексичної системи у вигляді дослідження лексико-семантичних і функціонально-семантичних полів, ономасіологічних і тематичних груп представлено у працях Ф.С. Бацевича, В.О. Винника, А. Гудавічюса, Н.Ф. Клименко, М.П. Кочергана, Т.Г. Линник, Л.А. Лисиченко, В.М. Манакіна, О.Д. Огуя, В.М. Русанівського, Ж.П. Соколовської, О.О. Тараненка, М.П. Фабіан та ін.

Актуальність теми дослідження визначається:

- відсутністю в україністиці комплексного загальнолексичного дослідження слів на позначення ВС та вивчення їх як лексико-семантичного поля візуального сприйняття (далі ЛСП ВС);

- інтересом сучасної лінгвістики до вивчення лексики української мови зі структурно-системних, логіко-лінгвістичних і тематичних позицій;

- необхідністю опрацювання неоднозначних питань лексикології, зокрема конкретизації поняття, специфічних ознак та принципів структурування ЛСП, простеження складної внутрішньої структури лексем візуального сприйняття (далі ВС).

Зв'язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертація тематично пов'язана із загальною науковою темою кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні проблеми розвитку української філології» (01БФ044-01). Метою дисертаційної праці є встановлення структури лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українській мові, його комплексне системно-структурне дослідження, й аналіз його організації.

Для досягнення поставленої мети слід вирішити такі завдання:

- з'ясувати природу та основні теоретичні засади аналізу і будови лексико-семантичного поля візуального сприйняття, виявити особливості вивчення лексем на позначення візуального сприйняття у мовознавстві;

- виробити цілісні методичні принципи структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття, практично представити авторську формалізовану методику;

- простежити лексико-семантичні властивості досліджуваних назв на засадах урахування мовних та екстралінгвістичних особливостей поняття «візуальне сприйняття»;

- установити структуру лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українській мові: визначити макрополе, мікрополя і зони, подати тематичну класифікацію лексичного складу; наочно проілюструвати будову ЛСП ВС;

- проаналізувати зовнішні та внутрішні системні процеси лексико-семантичного поля візуального сприйняття, визначивши його між польові зв'язки та типи системних відношень.

Об'єктом дисертаційної праці є лексико-семантичне поле візуального сприйняття в українській мові, а предметом - структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття, системні відношення між його компонентами.

Матеріалом дослідження стала картотека автора обсягом 1573 лексичні одиниці на позначення візуального сприйняття в українській мові, дібрана методом суцільної вибірки з таких 6 лексикографічних праць: «Словник української мови» в 11 томах (К., 1970-1980, далі СУМ), «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (К. Ірпінь, 2005, далі ВТС), «Словник мови Шевченка» у 2 томах (К., 1964, далі СМШ), «Словник синонімів української мови» у 2 томах (К., 1999-2000), «Словник антонімів української мови» (К., 2004), «Частотний словник сучасної української художньої прози» у 2 томах (К., 1981, далі ЧС) - які становлять джерельну базу дослідження.

Методи дослідження. Використано описовий метод (із прийомами порівняння, узагальнення, класифікації мовних фактів, аналізу лінгвістичної й екстралінгвістичної інформації), методи ступеневої ідентифікації, компонентного аналізу, словникових дефініцій, ідеографічної класифікації, симптоматичної статистики, елементи формалізації, морфемно-словотвірного і граматичного аналізу.

Наукова новизна. Уперше в україністиці лексеми ВС:

- досліджено як лексико-семантичне поле, до якого синхронно залучено різний частиномовний матеріал, проаналізовано його семантико-структурні особливості;

- запропоновано класифікацію структур ЛСП;

- розроблено лінійний формат комплексної методики структурування ЛСП ВС, який можна використати при дослідженні будь-якого граматично гетерогенного об'єднання лексем;

- ЛСП ВС представлено як парадигматичне і частково синтагматичне угруповання, його структуру подано з урахуванням екстралінгвістичних чинників поняття ВС як триярусну схему, що включає процес сприйняття, суб'єкт, який сприймає, і об'єкт, який сприймають.

Теоретичне значення праці виявляється у доповненні українського мовознавства в аспектах семантики слова, лексичної системи і структури, парадигматики та інших системних відношень, понятійного апарату і методології поля, у дослідженні невирішених питань теорії ЛСП (статус, конкретизація ознак, комплексні структури, стандартні критерії зон, послідовність структурування, перетин лексичних груп), у розширенні меж традиційної семантики через між предметні зв'язки з гуманітарними науками (психологія, логіка, філософія).

Практичне значення праці. Отримані результати можуть бути використані:

- у викладанні нормативного курсу «Сучасна українська літературна мова» («Лексика», «Стилістика», «Словотвір», «Морфологія»), спецкурсів і спецсемінарів із проблем семантики, лексикології;

- у наукових працях з семасіології та лексикології (загальних і таких, що включають лексику ВС);

- у лексикографічній практиці при укладанні тлумачних, синонімічних, антонімічних словників ідеографічного типу;

- у розробленні навчальних посібників із вивчення української мови як іноземної.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення і результати праці повідомлено протягом 2005-2007 років у доповідях на 12 конференціях:

- Всеукраїнська наукова конференція «Сенсова та естетична природа вартісних орієнтацій у Т. Шевченка» (Київ, 2005);

- Міжнародна наукова конференція «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (Київ, 2005);

- XIV Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2005);

- Міжнародна наукова конференція «Київські філологічні школи: історично-теоретичний спадок і сучасність» (Київ, 2005);

- ХІІ Щорічна наукова конференція «Україна: людина, суспільство, природа» (Київ, 2006);

- Міжнародна наукова конференція «Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови» (Київ, 2006);

- Всеукраїнська наукова конференція «Тарас Шевченко: контекст європейський і національний» (Київ, 2006);

- Всеукраїнська наукова конференція «Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)» (Київ, 2006);

- Міжнародні славістичні читання, присвячені пам'яті академіка Л.А. Булаховського (Київ, 2006);

- Наукові читання, присвячені 130-річчю від дня народження професора І.В. Шаровольського (Київ, 2006);

- Всеукраїнська наукова конференція «Образ світу у творчості Т. Шевченка: бачення національного і загальнолюдського» (Київ, 2007);

- Всеукраїнська наукова конференція «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 2007).

Публікації.

Теоретичні та практичні результати дисертаційної праці висвітлено у 14 виконаних одноосібно статтях, 8 з яких опубліковано у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура дисертаційної праці. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 4 розділів, висновків, списків лексикографічних джерел і використаної літератури (293 позиції), 5 додатків (обсяг 296 сторінок).

Результати праці проілюстровано на 2 рисунках та у 13 таблицях. Повний обсяг дисертації становить 504 сторінки, з них 175 сторінок - основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, висвітлено рівень теоретичного осмислення теми, окреслено її зв'язок із науковою програмою установи, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет вивчення, описано джерельну базу і матеріал, указано методи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів, відомості про їх апробацію, зазначено кількість публікацій.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження лексико-семантичного поля візуального сприйняття» простежено напрямки вивчення ВС у мовознавстві, його місце у системі мовних і позамовних відношень; з'ясовано статус, ознаки, логіко-лінгвістичні характеристики ЛСП ВС.

Лексика ВС достатньо досліджена у русистиці (Л.М. Васильєв, Є.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, О.О. Кретов, Г.Г. Сильницький та ін.) та германістиці (В. Порциг, Л.Г. Єрасова та ін.), де переважає лінгвістичний підхід. Вивчення поняття ВС стосовно його екстралінгвістичних чинників лише принагідне і зведене до двох напрямків - фізіологічно-психологічного (більшість досліджень, Л.М. Васильєв, В.В. Лещенко, Г.Г. Сильницький) й духовного (М.В. Нікітін).

В україністиці описані синонімічні зв'язки (головно дієслівні) і зрідка фразеологізми ВС (В.М. Русанівський, С.М. Криворучко).

У наукових дослідженнях переважають визначення ЛСП як зменшеної моделі лексико-семантичної системи, особливо організованого, переважно моно частиномовного, однорівневого, парадигматичного утворення лексем, тому відносно метамови дослідження:

- розглянуто зміст і кореляцію понять «система» (складна єдність пов'язаних елементів, розглядувана індуктивно - О.С. Мельничук), «структура» (внутрішня організація цілого, розглядувана дедуктивно - О.С. Мельничук), «поле» (система мовних одиниць, поєднаних у належну структуру);

- проаналізовано ґенезу й трансформацію термінів поля і ЛСП.

З'ясувавши наявність трьох підходів у розумінні вченими ЛСП відносно категорії лексико-граматичного класу (одно-частиномовне, різно-частиномовне угруповання, частина мови ототожнюється з ЛСП), трактуємо ЛСП ВС як граматично гетерогенне утворення, що зумовлено його інваріантним значенням.

Сформовано три класифікації типів поля у сучасній лінгвістиці (за мовною віднесеністю, системними відношеннями, структурою), визначено два найбільш поширені типи структури ЛСП (традиційна, ієрархічна). Розглядаються комплексні структури ЛСП, аргументується теза про накладання в архітектоніці ЛСП ВС структур декількох типів, що є розширеним поглядом на можливості польової організації лексики, дає змогу різнобічного її дослідження.

Визначено 16 характерологічних ознак, на яких має базуватися будова ЛСП ВС, зокрема:

- обов'язкові центральні й периферійні зони, доцільна головна лексема, можливі дифузія та підрядні зони;

- інтегральність та граматикалізація лексичного значення;

- лексико-семантичні варіанти (далі ЛСВ) як найменші складові ЛСП;

- здатність комплексно представляти всі типи відношень;

- неізольоване положення ЛСП у лексичній системі мови тощо.

Представлені у сучасній науковій літературі описи лексики подають ЛСП як категорію логіко-лінгвістичного змісту (Ю.М. Караулов, Н.Ф. Клименко, В.П. Конецька, О.С. Кубрякова, Л.О. Новиков, Ж.П. Соколовська та ін.). Логіко-лінгвістичне дослідження поняття ВС визначило денотативну природу конституентів поля. Логічна сторона дослідження полягає у з'ясуванні особливостей реальних об'єктів позамовної дійсності, позначених візуалятивами (робочий термін, упроваджений автором для позначення слів ВС), через свідчення наук, що вивчають зорову перцепцію спеціально. Здійснено огляд за психологічними (оскільки ВС є психофізіологічною властивістю людини) й за логічним, філософським, соціологічним (для виявлення супровідних ознак) словниками. У підсумку визначено тріаду понять «Процес ВС», «Суб'єкт ВС» і «Об'єкт ВС» (далі процес, суб'єкт, об'єкт). Таке екстралінгвістичне трактування сигніфікату ВС співвідноситься з його лінгвістичним відображенням. Методом компонентного аналізу цього поняття («Зорове сприймання - безпосереднє відображення об'єктивної дійсності за допомогою органів зору» (ВТС)) виділено семи процесу (безпосереднє відображення), об'єкта (об'єктивна дійсність), суб'єкта (орган зору). У результаті визначено тип комплексної структури ЛСП ВС, організованого з трьох мікрополів (процес, суб'єкт, об'єкт), що є його специфічною рисою.

Другий розділ «Формування лексико-семантичного поля візуального сприйняття» присвячений розробці та практичному застосуванню методики структурування ЛСП ВС, тобто угрупуванню інвентарю лексем ВС за схемою «центр - периферія». Використовуючи логіко-лінгвістичний підхід, окреслюємо зовнішні межі поля переважно на екстралінгвістичній основі, а внутрішнє структурування - на власне лінгвістичній, що передбачає три етапи.

1-й етап «Інвентаризація конституентів» - добір із лексикографічних джерел лексем ВС (ономасіологічно-семасіологічний підхід - Ж.В. Лечицька, Л.О. Нестерська, Ю.М. Караулов) з метою укладання точного переліку фактичного матеріалу для формування ЛСП ВС.

Семасіологічний аналіз ґрунтується на результатах застосування методу ступеневої ідентифікації, ономасіологічний аналіз - на даних логіко-лінгвістичного дослідження поняття ВС. У підсумку укладено перелік з 1573 лексем, який поділяється на три окремі списки «Процес ВС», «Суб'єкт ВС», «Об'єкт ВС».

2-й етап «Семантичні характеристики лексем» - створення класифікації ЛСВ (компонентний аналіз - В. Геденаф, Ф. Лаунсбері, О.С. Ахманова та ін.), визначення ідентифікаторів (ступенева ідентифікація - Е.В. Кузнецова), аналіз конотації та форм вираження конституентів з метою з'ясування специфічних ознак ЛСП ВС. У підсумку виявлено:

а) два основні типи структури візуалятивів:

- інтегральна структура - наявність у ЛСВ лише інтегральної семи:

бачити = «ВС» + 0

Де:

- 0 - відсутність диференційної семи;

- інтегрально-диференційна структура - наявність додаткових диференційних сем:

підсліпуватий = «глядач» + «поганий зір»

б) внутрішню тематичну, коносемну й частиномовну диференціацію мікрополів процесу, суб'єкта, об'єкта;

в) 12 семантичних ідентифікаторів: зір (мовна презентація імені поля «ВС»), відсутність типового ідентифікатора у лексем на позначення об'єкта.

Практичне виокремлення ідентифікаторів методом ступеневої ідентифікації демонструємо на прикладі лексеми помічатися:

1) у словниковій дефініції (за СУМ) помічатися «2. Пас. до помічати» установлюється ідентифікатор 1-го ступеня - помічати;

2) через дефініцію ідентифікатора 1-го ступеня (помічати «1. Сприймати зором, бачити») виявляється ідентифікатор 2-го ступеня - бачити;

3) ідентифікатор 2-го ступеня бачити має у дефініції архісему «сприймати зором» (бачити «1. Мати здатність сприймати зором»), яка замикає коло ідентифікації.

3-й етап «Зональний розподіл конституентів» - кінцеве структурування ЛСП ВС на засадах комплексного врахування формалізованих критеріїв у «форматі лінійної структури» (термін В.М. Русанівського і В.А. Широкова).

Попередньо визначено зони розподілу конституентів. Візуалятиви характеризуються наявністю ознак, відповідних трьом головним зонам поля - центру (символ Ц), периферії (П) та дифузії (перехідна зона, Д), через що ЛСП ВС виступає «універсальною структурою ЛСП» (Н.О. Козельська). Головні зони ЛСП ВС діляться на субзони: центр - на головні лексеми (з найзагальнішим інваріантним значенням), власне та інертний центр, дифузія - на власне та інертну дифузію; периферія - на ближню, інертну, медіальну, дальню, крайню периферії.

Головні критерії зонального розподілу:

а) тип структури ЛСВ (І⁰ - інтегральна, І^д - інтегрально-диференційна) - відповідна кореляція зон «центр - периферія»;

б) тип значення (Пр - пряме, загальномовне, Пн - переносне, контекстуальне) - кореляції «центр - периферія» і «ближня - крайня периферія»;

в) конотація (НК - нейтральна, МК - маркована) - кореляції «центр - дифузія» і «ближня - медіальна периферія».

Додаткові ознаки диференціюють субзони. У підсумку лінійне поєднання критеріїв, характерних для кожної зони, визначило такі кінцеві формули зонального розподілу лексем ВС:

І⁰ + Пр + НК = Ц

І⁰ + Пр + МК = Д

І^д/І⁰ + Пр / Пн + НК/МК = П

Таблиця 1. - Зональний розподіл візуалятивів у форматі лінійної структури:

Тип структури ЛСВ	Тип значення	Функціональна + стильова + стилістична + частотна конотація	Результат зонального розподілу
Бачити «1. Мати здатність сприймати зором» (СУМ):
бачити + 0 = І0	Пр	0 + 0 + 0 + 0 = НК	І0 + Пр + НК = Ц
Зглядати «рідко. Те саме, що поглядати» (СУМ):
{поглядати1 - дивитися2} + 0 = І0	Пр	0 + 0 + 0 + рідко = МК	І0 + Пр + МК = Д
Надзорець «діал. Наглядач» (СУМ):
{наглядач1 - глядач2} + «пильно» = Ід	Пр	діал. + 0 + 0 + 0 = МК	Ід + Пр + МК = П

Представлений розподіл лексем за пропонованою методикою пояснюємо на прикладі «зглядати»:

1. У результаті інвентаризації ЛСВ зглядати («рідко. Те саме, що поглядати» (СУМ)) розміщується у групу слів «Процес ВС».

2. Аналіз зглядати за критеріями виокремлення зон ЛСП ВС:

2.1 Інтегральна структура ЛСВ:

{поглядати₁ - дивитися₂} + 0 = І⁰

2.2 Пряме, загальномовне значення (Пр).

2.3 Маркована конотація «рідко» (МК).

3. Сума названих ознак:

І⁰ + Пр + МК

Відповідає формулі Д, що визначає належність ЛСВ зглядати до дифузії мікрополя «Процес ВС» у структурі ЛСП ВС.

У третьому розділі «Структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українські мові» розглянуто особливості розташування візуалятивів у складі зон ЛСП ВС.

В українській мові ЛСП ВС є макрополем складної структури, що формується з двох основних ярусів - мікрополів та зон. Схема структури ЛСП ВС зображена у вигляді трьох вертикальних (цілісні мікрополя) та трьох горизонтальних (зони макрополя) зрізів, які перетинаються (зони мікрополя). Яруси мікрополів та головних зон ЛСП ВС характеризуються складною ієрархічною будовою.

Ярус мікрополів: ЛСП ВС побудоване з трьох окремих мікрополів - «Процес ВС», «Суб'єкт ВС» та «Об'єкт ВС», - кожне з яких сформоване із таких зон, як центр, дифузія і периферія. Ярус зон: ЛСП ВС диференціюється на ядерну зону, інтерзону і неядерну зону (відсоткове співвідношення зон відповідно 2,3%, 6,35%, 91,35%), кожна з яких утворена сукупністю однотипових зон мікрополів (ядерна зона макрополя утворюється центрами мікрополів, інтерзона - дифузіями, неядерна зона - периферіями). Таким чином, зони мікрополя виступають точкою перетину двох ярусів і мають такий ієрархічний поділ:

Таблиця 2. - Схема структури лексико-семантичного поля візуального сприйняття:

Ярус мікрополів - Ярус зон	Суб'єкт	Процес	Об'єкт
Центр	Я Д	Е Р	Н А З О	Н А
	Головні лексеми	+	+	-
	Власне центр	+	+	-
	Інертний центр	-	+	-
Дифузія		І Н	Т Е Р З О	Н А
	Власне дифузія	+	+	-
	Інертна дифузія	-	+	-
Периферія	Н Е Я Д	Е Р	Н А З О	Н А
	Ближня периферія	+	+	+
	Інертна периферія	+	+	+
	Медіальна периферія	+	+	+
	Дальня периферія	-	+	+
	Крайня периферія	-	+	+

Структурі ЛСП ВС властиве непропорційне заповнення конституентами зон мікрополів: поле об'єкта не має зон центру і дифузії, поле суб'єкта - інертних субзон центру і дифузії, дальньої та крайньої субзон периферії, які внаслідок непостійного складу у межах макрополя набули статусу нерегулярних. Кількість конституентів мікрополя «Процес ВС» значно переважає над чисельністю зон інших мікрополів (процес, суб'єкт, об'єкт мають кількісне співвідношення відповідно 84,6%; 6,4%; 9%).

Площина мікрополів перетинається з площиною тематичних груп (далі ТГ), які характеризуються складною ієрархічною будовою та співвідношення ТГ у мікрополів процесу, суб'єкта та об'єкта відповідно.

Поняття процесу формується з лексем, які називають здатність сприймати зором (ТГ «Бачення»: бачити 1, вздрівати), спрямування дії очей (ТГ «Споглядання»: дивитися 1, глядіти 1), указують на доступність для ВС (ТГ «Безпосередня доступність для ВС»: виглядати 2, з'ява, «Опосередкована доступність для ВС»: виставити 5, унаочнення). Поняття суб'єкта - з лексем, які є різноманітними номінаціями очей (ТГ «Орган зору»: око 1, сліпні 2) і глядача (ТГ «Особа, що здійснює ВС»: глядач 1, зрячий). Поняття об'єкта - з лексем, які називають абстрактні (помітний, зримість) й конкретні (кіноекран, вистава 1) об'єкти, призначені для процесу ВС (ТГ «Об'єкти, що спричиняють процес бачення»: сліпучий 1, туман 2, «Об'єкти, що спричиняють процес споглядання»: спостережуваний, переглядовий, «Об'єкти, що зумовлюють опосередковану доступність для ВС»: виставка, дзеркало 1, «Об'єкти, що зумовлюють безпосередню доступність для ВС»: видний 1, зримий).

Багаторівневі мікрогрупи, наявні у межах тематичних груп мікрополя процесу, є типовими для дієслів гіперо-гіпонімічними зв'язками - представлені як ієрархія дієслівних значень з семою-конкретизатором.

Типові формули значень візуалятивів демонструють від одної до п'яти диференційних сем:

- спостерігач («пильно»);

- сліпити 1 («забирати можливість ВС» та «механічне ушкодження очей»);

- видимість («видимий», «добре ВС», «далеко ВС»);

- пропускати 1 («увага», «об'єкт», «стояти», «здалеку»);

- попереглядати 2 («об'єкт, записаний літерами», «інтелект», «з метою перевірки об'єкта», «вибірково», «багато»).

Синоптична схема подібного поділу, яка у дисертації представлена окремим додатком, є моделлю ідеографічної організації лексики, що визначає перспективи використання результатів дослідження у практиці укладання тезауруса.

Будова ЛСП ВС демонструє кількісні та якісні ознаки, які характерні для польових структур і простежуються у напрямку від центру до периферії: кількісна закономірність виявляється в поступовому збільшенні елементів (загальне співвідношення чисельності ядерної, інтер- і неядерної зони відповідно 2,3%, 6,35%, 91,35%), якісна - у поступовому спаді ознак (непредикативні, контекстуальні та переносні конституенти розміщено у дальній та крайній периферіях).

Макрополе ВС виокремлює загальну головну лексему зір, мікрополе процесу - бачити і дивитися, суб'єкта - око і глядач. Специфікою мікрополя об'єкта є відсутність головного слова.

Структура ЛСП ВС наочно презентована схемами макрополя, мікрополів, зон, тематичних угруповань, які подані окремими таблицями у тексті та додатках дисертації. У схемах мікрополів та зон конкретизовано ТГ і ЛСГ, подано фактичний конституентний склад в алфавітному порядку, вказано величини частотності лексем ВС.

Четвертий розділ «Зовнішні та внутрішні системні процеси у лексико-семантичному полі візуального сприйняття» присвячено опису ЛСП ВС відносно його зовнішньо- та внутрішньо-системних характеристик.

Польова структура лексем ВС характеризується такими внутрішньо-системними відношеннями: парадигматичні (головні), внутрішні словні, дериваційні, синтагматичні (часткові).

Парадигматичні відношення між конституентами представлені як багаточленні (синоніми), двочленні (антоніми) і тричленні (мезоніми) угруповання.

Найбільш поширеними є синоніми (165 рядів), які поділяються на загальномовні (160 рядів) та контекстуальні (5 рядів: дивитися - кидати 2 - наводити - наставляти 2). Загальномовний тип диференційовано на 18 абсолютних (бачити - вбачати - помічати - добачати - уздрівати), 62 ідеографічних (глядач - наглядач 1 - очевидець - зівака 1) і 80 рядів з певною конотацією (очі - оченьки - оченята - очища). Переважає іменникова (42 ряди) й дієслівна (93 ряди) синонімія.

Антоніми (20 пар) розподіляються серед прикметників (11 пар: зрячий - невидющий 1), іменників (5 пар: глядач 1 - сліпець 1), дієслів (4 пари: прозрівати 1 - сліпнути). Мезоніми наявні лише серед прикметників (усього 1 ряд: видний 1 - неясний 1 - невидний 1).

Синтагматичні відношення носять частковий характер і виявляються як кореляція мікрополів у межах макрополя, тобто як співвідношення понять «суб'єкт - процес - об'єкт». Наприклад: ТмГ «Суб'єкт, який дивиться пильно, уважно» - «Дивитися пильно, уважно» - «Об'єкт спостереження, споглядання» (споглядальник - вдивлятися - спостережуваний).

Інвентаризація семантичних властивостей візуалятивів виявила ряд диференційних сем, які уточнюють архісеми. Це диференціатори «міри і ступеня» (наприклад, набачитися), «мети» (заставати 1), «причини» (сліпити 2), «часу» (забачати), «частоти» (позиркування), «відстані» (лицезріння), «напряму» (заглядати 1), «способу дії» (наглядати 3), «інструмента дії» (прозирання), «конкретизації сприймання об'єкта» (кіноглядач), «конкретизації сприймання суб'єкта» (зустрічати 1).

Найбільш поширеною серед лексем ВС є семантична опозиція «наявність - відсутність здатності до ВС». Сема «не сприймати зором» представлена конкретизаторами: «через фізичну ваду» (сліпнути, отемняти, засліплення, осліплюючий), «через небажання» (недобачати, проминати 2), «через побічну причину» (недодивитися, недобачений, непомітно).

Шість відсотків процесуальних і об'єктних візуалятивів із загальної кількості всього ЛСП ВС мають контекстуальне (перекошувати, виднота) та переносне (блимати 3, туман 2) значення зі сфер руху (вилазити 3, кидати 2, обертатися, наводити), фізіономіки (перекосити), світлопозначення (поблискувати 3, виднота), явищ природи (туман 2), звуко-слухових номінацій (забриніти 5, 4) тощо. Контекстуальне значення процесуальних візуалятивів зафіксовано у сполуці з суб'єктними візуалятивами (дефініції СУМ на зразок «перев. із сл. очі, погляд» або «Стратити очі - втратити зір, осліпнути» тощо).

Дериваційні відношення представлено 6 типами словотвірних значень: повторювальної дії (переогляд), узагальнених ознаки (сліпота) і дії (визирання), позитивно-емоційної, зменшено-пестливої (оченьки, сліпенький) та суб'єктивної оцінки збільшеності, згрубілості, негативного ставлення (сліпак, очища, сліпачище), нейтралізованого часового значення (бачений). Похідні лексеми на позначення ВС є віддієслівними (75,5%) і відприкметниковими (24,5%), які утворюються традиційними способами словотвору української літературної мови - суфіксацією, найпродуктивніші:

-ак, -ан, -анн(я), -ат(а), -в(а), -ен, -енн(я), -енят(а), -еньк(о, и);

-ечк(о), -иц(і), -ищ(е), -ість, -к(о), -ки, -от(а), -т(я), -ц(е), -юч.

У межах ЛСП ВС зафіксовано лише повнозначні частини мови: дієслово, іменник, прикметник, прислівник. Більшість (71%) з них є дієсловами, які переважають у зонах мікрополя (ядерна зона - 72%, інтерзона - 73%, неядерна зона - 70,5%). Виявлено непродуктивність вираження процесу іменними частинами мови, що у 15% мікрополя вказують на статичну (бачення, поглядання) й атрибутивну (побачений, помічений) семи.

Дослідження ЛСП ВС виявило 26 стилістичних шарів, об'єднаних у 4 типи конотації: функціональну, стильову, стилістичну, частотну. Один з основних шляхів становлення номінації ВС - формування конотації (31,3% від загальної кількості макрополя), передусім розмовної `зорити, видати' (12%) і діалектної `надзорець, звидіти' (7%), решта (12,3%) розподіляється за семами «спеціальне», «застаріле», «стильове», «оцінно-емоційне», «рідковживане».

Установлено статус архаїзмів у лексем, що не фіксуються новочасними словниками (взирати, воззріти, видкий, назирки (СМШ)).

З'ясовано зовнішню взаємодію ЛСП ВС з 8 полями (інтелектуальної діяльності, фізіономіки, світлового і кольорового позначення, руху, слуху тощо). Міжпольовий перетин виявляється виключно у периферії. Найтісніші зв'язки визначено з полями світлового і кольорового позначення (близько 58 одиниць: голубіти, жовтіти 2), інтелектуальної діяльності (близько 22: переглянути 2, читати 1), фізіономіки (близько 26: указувати 1, кивання).

Частотні характеристики візуалятивів (за ЧС) указують, що найуживаніша лексика сконцентрована у ядерній зоні (діапазон 2,746), менш запитана неядерна зона (0,064), мінімальні показники в інтерзони (0,02). Найактивнішими візуалятивами є головні лексеми очі (2,814), бачити (1,324) і дивитися (1,148). Така диференціація підтверджує зональний розподіл конституентів ЛСП ВС за пропонованою методикою.

У роботі узагальнено теоретичні підсумки та наведено результати нового розв'язання наукової проблеми, що виявляється у дослідженні структури ЛСП ВС в українській мові.

Лексико-семантичне поле візуального сприйняття є системою лексичних одиниць мови, які позначають таку сферу об'єктивної дійсності, як зорова перцепція, належать до різних частин мови, об'єднані інтегральною семою у традиційну структуру «центр - периферія», головно організовану в ієрархічну парадигму, а також здатну комплексно представляти всі типи системних відношень. Це поле складної класифікаційної належності: первинне, комплексне, компактної поліцентричної структури, монорівневе, граматично гетерогенне.

У сучасній науці переважає власне лінгвістичне дослідження лексем ВС, їх визначення стосовно екстралінгвістичних чинників зведено до фізіологічно-психологічного й духовного напрямків.

При структуруванні ЛСП ВС використано логіко-лінгвістичний підхід у три етапи. Перший етап - формування переліку, другий - виявлення специфічних ознак, третій - зональний розподіл конституентів. Комплексна методика структурування ЛСП ВС практично застосована у лінійному форматі - послідовному поєднанні формалізованих критеріїв кожної зони (подано окремим додатком дисертації).

Визначення поняття «візуальне сприйняття» стосовно екстралінгвістичних та мовних чинників виявило його полісемність, що полягає у тріаді понять «Процес ВС», «Суб'єкт ВС» та «Об'єкт ВС». Архісеми ВС експліцитно представлені 12 ідентифікаторами: зір, бачити або побачити, дивитися або подивитися, показувати або показати, показуватися або показатися, виднітися, око, глядач.

Структура ЛСП ВС кваліфікується як комплексна та складна, що виявляється відповідно у синхронному поділі на мікрополя («Процес ВС», «Суб'єкт ВС», «Об'єкт ВС»), зони (головні й субзони), тематичні угруповання (групи, мікрогрупи, блоки, парцели) й у накладанні різнотипових структур, а саме: традиційної (поділ ядерна - неядерна зона, центр - периферія), універсальної (наявність інтерзони, дифузії), ієрархічної (внутрішня ієрархія мікрополів, зон, ТГ), тематичної (система ТГ). Макрополе ВС має асиметрію структури, викликану непропорційним заповненням зон.

У межах зовнішньо-системних відношень проаналізовано між польові зв'язки ЛСП ВС з 8 лексико-семантичними полями. Внутрішньо-системні характеристики лексико-семантичного поля ВС виявляють:

а) парадигматичні об'єднання синонімів, антонімів та мезонімів відповідно у співвідношенні 165, 20, 1;

б) частковий характер синтагматичних зв'язків як співвідношення «суб'єкт - процес - об'єкт»;

в) внутрішні словні відношення, які резюмовані 21 диференційною семою міри і ступеня, 6 - способу дії, 5 - часу, 3 - конкретизації сприймання об'єкта та суб'єкта, 2 - частоти, напряму, відстані, місця та інструмента дії, 1 - мети і причини;

г) 26 стилістичних шарів;

ґ) 6 типів словотвірних значень;

д) віддієслівні та відприкметникові візуалятиви, які утворені традиційними способами словотвору - суфіксації (28 продуктивних моделей) і префіксації (1 непродуктивна модель переогляд);

е) можливість вираження виключно повнозначними частинами мови (найчастіше дієсловами - 71%);

є) найбільш частотну лексику в ядерній зоні, не частотну - в інтерзоні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Критерії виділення головних лексем лексико-семантичного поля зору // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 16. - Кн. 2. - С. 97-100.

2. Теорія лексико-семантичного поля (історія та сучасний стан питання) // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 18. - Кн. 2. - С. 93-96.

3. Дієслівні синоніми на позначення візуального сприйняття (ряд з домінантою бачити) // Філологічні науки. Збірник наукових праць. - Суми: Сумський держ. пед. ун-т, 2005. - С. 72-77.

4. Перетин та взаємодія лексико-семантичних полів зору й слуху в чотирьох думках Тараса Шевченка // Шевченкознавчі студії: Збірник наукових праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - Вип. 8. - С. 132-136.

5. Якісна характеристика конституентів лексико-семантичних полів зору й слуху // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2006. - Вип. 19. - С. 215-218.

6. Структура лексико-семантичних полів візуального та акустичного сприйняттів (на матеріалі мови творів Т. Шевченка) // Шевченкознавчі студії: Збірник наукових праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Вип. 9. - С. 126-131.

7. Зональне ранжирування інвентарю одиниць лексико-семантичного поля візуального сприйняття (на матеріалі «Словника української мови» в 11-ти томах) // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Вип. 22. - Ч. ІІ. - С. 71-76. мовознавство граматичний екстралінгвістичний

8. Тематичний спектр лексем на позначення візуального сприйняття // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Вип. 23. - С. 290-293.

9. Склад опозиційного центру лексико-семантичного поля зору (ряд дієслівних синонімів з домінантою дивитися) // Мова і культура. (Науковий щорічний журнал).- К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 8. - Т. V. - Ч. 1.: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. - С. 165-171.

10. Поняття «система» і «структура» в теорії лексико-семантичного поля // Мовознавчі студії: Збірник наукових праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - Ч. І. - С. 15-18.

11. Характеристика лексико-семантичного поля за семантичними ознаками (на прикладі лексико-семантичного поля візуального сприйняття) // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 89. - С. 48-52.

12. Синонімія іменників око, очі в межах зонального ранжирування лексико-семантичного мікрополя «суб'єкт візуального сприйняття» // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 90. - С. 17-21.

13. Методика структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К., 2007. - Вип. 93. - С. 42-46.

14. Зовнішні та внутрішні системні процеси у лексико-семантичному полі візуального сприйняття // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К., 2007. - Вип. 94. - С. 101-105.

Размещено на Allbest.ru