Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові: структурно-семантичний та функціональний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

УДК 811.112.2'373.7

Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові: структурно-семантичний та функціональний аспекти

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Лалаян Наталія Степанівна

Одеса 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство науки і освіти України.

Захист відбудеться “22” травня 2008 р. о 1230 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 165а.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 18 квітня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Матузкова

мовний фразеологічний лексичний німецький

АНОТАЦІЯ

Лалаян Н.С. Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові: структурно-семантичний та функціональний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. - Одеса, 2008.

Дисертацію присвячено вивченню структурно-семантичного та функціонального аспектів німецьких фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом з урахуванням національно-культурної специфіки носіїв мови. У роботі запропоновано комплексний підхід до розгляду досліджуваних фразеологізмів. Уточнено специфіку значення власних назв. З'ясовано денотативну співвіднесеність значень фразеологічних одиниць зі значенням онімів як самостійних лексичних одиниць. Виявлено механізми переосмислення фразеологізованих онімів. Досліджено системні відношення у сфері німецьких ФО з ономастичним компонентом. Описано структурно-граматичні типи та моделі цих мовних знаків. Установлено провідну роль онімів у формуванні фразеологічного значення та висвітлено їхні семантичні особливості у складі ФО. Розглянуто мовленнєві модифікації досліджуваних одиниць.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, ономастичний компонент, семантика, структура, національно-культурна специфіка, системні відношення, модифікація.

АННОТАЦИЯ

Лалаян Н.С. Фразеологические единицы с ономастическим компонентом в современном немецком языке: структурно-семантический и функциональный аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова. - Одесса, 2008.

Диссертация посвящена изучению структурно-семантического аспекта фразеологических единиц (ФЕ) с ономастическим компонентом (ОК), а также их функционированию в современных немецких текстах с учетом национально-культурной специфики носителей языка. В работе осуществлен комплексный анализ фразеологических единиц, в состав которых входит ономастический компонент.

Проведенное исследование подтверждает положение современной лингвистики о том, что устойчивые словесные комплексы (фразеологизмы) являются лингвосемиотическим феноменом, в котором фиксируется и передается из поколения в поколение национально-культурный опыт немецкого народа.

Онимы представляют в лексико-семантической системе языка класс номинативных единиц со специфическими свойствами: индивидуализирующим характером в противовес обобщающему характеру имен нарицательных, денотативной соотнесенностью, тесной связью с экстралингвистическими факторами. В диссертации поддерживается мнение о том, что имя собственное (ИС) - слово, имеющее значение в языке и в речи. Языковое значение ИС состоит из родового апеллятивного названия “мужчина”, “женщина” (для антропонимов) и “страна”, “город”, “река” (для топонимов). В контексте формируется речевое значение онимов.

При фразеологизации, в основе которой лежат такие способы переосмысления, как метафора, сравнение, метонимия и синекдоха, ИС подвергаются семантическим преобразованиям и претерпевают важные качественные изменения, которые свидетельствуют о частичном, а иногда и полном сходстве таких ИС с апеллятивами.

Определены два основных направления в процессе фразеологизации собственных имен. Первое направление связано с функцией обозначения конкретного индивидуума: ИС соотносится с определенным субъектом или объектом, символизирует их признаки и приобретает обобщающее значение. Второе направление связано с употреблением ИС в своем общекатегориальном значении (имя вообще), которое не имеет конкретного прототипа и может использоваться в качестве контекстуального синонима к словам “мужчина”, “женщина”, “река”, “город”, “предмет” и т. д.

Наполняясь “апеллятивным” содержанием, онимы приобретают системно-семантические характеристики: синонимию (межуровневую, коррелятивную, межгрупповую, внутригрупповую), вариативность (орфографические, грамматические, лексические варианты), антонимию, полисемию, омонимию. Установлено, что наиболее характерными особенностями семантических отношений являются фразеологическая вариативность (22% от общего количества исследуемых ФЕ) и фразеологическая синонимия (18% изучаемых единиц).

Исследование структуры анализируемых устойчивых языковых знаков показало, что они подразделяются на два разряда: ФЕ, имеющие структуру словосочетаний (подчинительных и сочинительных), и ФЕ со структурой предложений (простых и сложных). Выделено 12 структурно-фразеологических моделей подчинительных словосочетаний и 2 структурно-фразеологические модели сочинительных словосочетаний.

Определена ведущая роль ономастического компонента в формировании фразеологического значения. Установлено, что степень фразообразовательной активности онимов в составе фразеологизмов может возрастать (в каламбурных, метафорических и метонимических ФЕ, в которых оним выступает семантическим центром) и уменьшаться (в междометных ФЕ, во фразеологизмах с факультативным, дейктическим или десемантизированым ОК).

Анализ функциональных особенностей ФЕ с ономастическим компонентом в современном немецком языке позволил сделать вывод об изменяющемся характере ономастического компонента их значения и обнаружить разнообразие приемов модификаций устойчивых словосочетаний, которые подразделяются на две основные группы: структурно-семантические и собственно семантические. Структурно-семантические изменения ФЕ заключаются в замене лексических или грамматических компонентов, расширении или сокращении компонентного состава ФЕ, скрещивании фразеологизмов. Собственно семантические изменения происходят в результате буквализации фразеологического значения, использования ФЕ и ее отдельных компонентов, комментирования и конкретизации значения фразеологизма, приобретения ФЕ нового смысла.

Ключевые слова: фразеологическая единица, ономастический компонент, семантика, структура, национально-культурная специфика, системные отношения, модификация.

RESUME

Lalaian N.S. Phraseological Units with Onomastic Component in Modern German: Structural, Semantic and Functional Aspects. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Odesa Ilia Mechnikov National University. - Odesa, 2008.

This thesis focuses on the study of structural, semantic and functional aspects of German phraseological units with an onomastic component, the ethnic and cultural peculiarities being taken into account. The paper suggests a comprehensive approach to the analysis of the phraseological units. The research specifies the semantics of proper names. The dissertation focuses on the denotative correlation of the phraseological units' semantics and onyms semantics as independent lexical units. The analysis has defined the mechanisms of proper names recomprehension as phraseological units' components. The system relations in the sphere of German phraseological units with onomastic component have been studied. Structural-grammatical types and models of these linguistic units have been described. There have been ascertained the leading role of onomastic component in phraseological significance' formation and explored their semantic peculiarities in phraseological units. The speech modifications of the units under analysis have been considered.

Key words: phraseological unit, onomastic component, semantics, structure, ethnic and cultural specificity, system relations, modification.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли відроджується національна самосвідомість народу, вивчення фразеологічних одиниць (ФО) як символьних засобів матеріального і духовного усвідомлення світу певним етносом викликає особливий інтерес у дослідників (Б.М. Ажнюк, О.В. Бурда-Лассен, Є.В. Верещагін, Л.І. Даниленко, В.Г. Костомаров, О.П. Левченко, Н.В. Любчук, О.П. Пророченко, В.М. Телія, Ю.А. Фірсова та ін.).

Ономастична фразеологія є яскравим репрезентантом культурного надбання етносоціуму, виразником ментальності, інтелектуальних цінностей, побуту, звичаїв, історії носіїв певної мови.

Функціонування онімів у складі ФО неодноразово було предметом розгляду науковців. Свідченням цього є наявність цілої низки монографічних та дисертаційних досліджень в українській (О.А. Мороз, Н.М. Пасік), російській (О.М. Бетехтіна, Т.М. Кондратьєва, В.М. Мокієнко), англійській (Б.М. Ажнюк, З.Р. Загірова, Г.П. Манушкіна), німецькій (О.Ф. Кудіна, Ч. Фельдеш, Ю.А. Фірсова, Н.П. Щербань), французькій (Н.Р. Філіппакі), польській (А.М. Кравчук), чеській (Л.І. Степанова), фінській (Д. Вільске) мовах. У сучасній німецькій мові фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом (ОК) описано за джерелами походження (О.Ф. Кудіна), досліджено механізми перетворення власних назв (ВН) у складі ФО (Р.І. Охштат, Ч. Фельдеш), простежено семантико-стилістичні особливості фразеологізованих онімів (В.М. Кам'янець, В. Флейшер, Н.П. Щербань), розглянуто їх структурні видозміни (Ю.А. Фірсова).

Водночас багато проблем остаточно ще не розв'язано. Невирішеним залишається питання системності фразеологічного фонду мови; недостатньо висвітлено структурну та семантичну систематику фразеологізмів з ономастичним компонентом; не з'ясовано достатньою мірою функціональний аспект цих мовних одиниць. У виконаних дослідженнях аналіз здійснювався без урахування всієї розгалуженої системи онімів. Розгляду підлягали фразеологізми з антропонімами (В.М. Кам'янець, О.Ф. Кудіна, Ч. Фельдеш, Н.П. Щербань) або топонімами (Ю.А. Фірсова), інші ж класи онімів (міфоніми, агіоніми, хрононіми, етноніми) залишалися поза увагою дослідників. Отже, ономастикон як складник лексико-семантичної системи мови і як елемент мовної картини світу ще не був об'єктом спеціального наукового дослідження в українській германістиці.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на виявлення та аналіз мовних явищ, пов'язаних з культурою, специфічним національним світосприйняттям, і визначається потребою комплексного аналізу ФО з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові в зазначеному аспекті. Встановлення структурних, семантичних і функціональних особливостей досліджуваних одиниць з урахуванням мовних та позамовних чинників є важливим у плані подальшого вивчення ФО у мовному та мовленнєвому аспектах.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження виконано в межах колективної теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету “Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти” (номер державної реєстрації 0103V003178). Тему дисертації затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 2 від 24 вересня 2007 року).

Метою дисертаційного дослідження є висвітлення спектру структурних, семантичних та функціональних особливостей фразеологізмів з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові з урахуванням їхньої національно-культурної специфіки.

Окреслена мета зумовила розв'язання таких конкретних завдань:

- уточнено специфіку значення власних назв як особливих мовних знаків та з'ясовано їхні основні семіотичні властивості, які уможливлюють вербалізацію концептів духовної та матеріальної культури носіїв німецької мови;

зіставлено денотативну співвіднесеність значень фразеологічних одиниць зі значенням онімів як самостійних лексичних одиниць;

виявлено основні мовні й позамовні чинники, що сприяють семантичним перетворенням власних назв у складі фразеологічних одиниць;

встановлено системні зв'язки у сфері німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом;

систематизовано структурно-граматичні типи та моделі німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом;

визначено роль онімів у формуванні фразеологічного значення та розкрито їхні семантичні особливості у складі фразеологічних одиниць;

описано модифікаційні властивості німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом у текстах.

Об'єктом дисертаційного дослідження є німецькі фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом.

Предметом вивчення є семантичні, структурні та функціональні особливості фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові, а також їхні модифікаційні властивості в різножанрових текстах.

Матеріал дослідження склали 1800 фразеологізмів з ономастичним компонентом, для яких основою слугують антропоніми (особові імена, прізвища та прізвиська), топоніми (хороніми, астіоніми, гідроніми, ороніми, інсулоніми, астроніми), хрононіми, агіоніми, геортоніми, онімічні деривати, а також вигадані назви (псевдоантропоніми та псевдотопоніми). Ці одиниці отримані шляхом суцільної вибірки з лексико- і фразеографічних джерел, словників крилатих висловів, видань пареміологічного характеру, а також із творів сучасної німецької художньої літератури та публіцистики.

Методологічною основою роботи є фундаментальні теоретичні засади сучасної мовознавчої науки про соціальну сутність мови, теорію пізнання, діалектичну єдність форми та змісту, мови та мислення, антропологічний підхід до вивчення мовних явищ. Теоретичним підґрунттям дослідження слугували праці В. фон Гумбольдта, О.О. Потебні, Я.А. Барана, Є.М. Верещагіна, В.Г. Костомарова, В.М. Телії, В. Флейшера, І.І. Чернишової та інших вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Для досягнення поставленої мети й розв'язання конкретних завдань у дисертації використано низку методів, які уможливили цілісне дослідження матеріалу. Описовий метод слугував засобом інвентаризації, систематизації, класифікації, інтерпретації структурних, семантичних і функціональних особливостей досліджуваних мовних одиниць. Метод компонентного аналізу застосовано для визначення та опису семантичної структури німецьких фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом. Для експлікації фразеологічності того чи іншого словесного комплексу задіяно метод фразеологічної ідентифікації. Метод лексикографічного аналізу спрямовано на порівняння лексикографічних тлумачень значень досліджуваних мовних одиниць у словниках, виданих у різні періоди, з метою верифікації їхньої семантики. За допомогою методу кореляції мовних і позамовних явищ встановлено взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальної сфери життя носіїв німецької мови та її відображення у фразеологічному значенні досліджуваних одиниць. Лінгвокраїнознавчий коментар фразеологічного значення досліджуваних мовних одиниць залучено для уточнення семантичної структури фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом. Висновки про частотність вживання різних класів онімів у фразеології, відсоткове співвідношення у сфері системних зв'язків досліджуваних мовних одиниць ґрунтуються на результатах кількісного аналізу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний аналіз фразеологізмів з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові з урахуванням їхньої національно-культурної специфіки. Новим у роботі є структурно-граматична класифікація німецьких фразеологізмів з ОК. Уперше визначено ступені фразеотворчої активності різних класів онімів як компонентів фразеологічних одиниць та доведено, що значення ономастичних компонентів у складі ФО здатне закріплюватися або повністю десемантизуватися. Шляхом вивчення мовленнєвого функціонування досліджуваних мовних одиниць виявлено два види модифікацій німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом: структурно-семантичні та власне семантичні.

Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що проведений комплексний аналіз німецьких фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом є певним внеском у подальше вивчення структурно-семантичного і функціонального аспектів фразеології. Результати дослідження засвідчують регулярні зв'язки процесів фразеотворення зі структурами етносвідомості носіїв німецької мови. Встановлення національно-культурної специфіки досліджуваних мовних одиниць збагачує лінгвокультурологію і сприяє подальшій розробці проблем динаміки фразеологічної системи та формування мовної картини світу.

Практична цінність дисертації полягає в можливості використання її основних теоретичних положень і висновків у курсах лексикології німецької мови (розділи “Фразеологія”, “Лексико-семантична система мови”), загального мовознавства (розділи “Мова і культура”, “Проміжні рівні мови”), у спецкурсах, присвячених проблемам ономастики, у практиці викладання німецької мови, лінгвокраїнознавства, перекладу. Фактичний матеріал може слугувати основою для укладання фразеологічних і перекладних словників.

Апробація результатів роботи. За матеріалами дослідження зроблено доповіді на шести наукових конференціях, у тому числі на міжнародній: “Дні науки - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), всеукраїнській: “Мови у відкритому суспільстві” (Чернігів, 2006), чотирьох науково-практичних: “Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), “Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, 2006), “60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 2006), “Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному просторі” (Київ, 2007).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в шести наукових статтях автора, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України (3 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 3,5 др. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (285 позицій), списку довідкової літератури (29 позицій), списку джерел ілюстративного матеріалу (38 позицій) та додатка. Загальний обсяг дисертації складає 247 сторінок, обсяг основного тексту роботи становить 180 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми й актуальність обраної для дослідження проблеми, визначено її мету та конкретні завдання, з'ясовано методи, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну, висвітлено теоретичне значення і практичну цінність виконаного дослідження, наведено відомості про апробацію результатів роботи.

У першому розділі “Ономастикон у системі мови та мовлення” розглянуто специфіку значення онімів та їхні основні функції; з'ясовано суттєві відмінності між власними та загальними назвами (ЗН); визначено шляхи переходу онімів у символічні апелятиви та основні чинники, які сприяють семантичному перетворенню фразеологізованих власних назв; описано методику дослідження мовного матеріалу.

Сучасна ономастика визначає власне ім'я як універсальну функціонально-семантичну категорію, особливий тип словесних знаків, призначення яких полягає у виокремленні та ідентифікації одиничних об'єктів (істот та неістот), що виражають одиничні поняття й загальні уявлення про ці об'єкти в мові, мовленні та культурі народу (О.І.Фонякова). Численність власних назв у словниковому складі кожної національної мови, їх надзвичайна різноманітність привертають до себе в наш час особливу увагу дослідників (Б.М. Ажнюк, Д. Вільске, О.Ю. Карпенко, Ю.О. Карпенко, О.Ф. Кудіна, Г. Науманн, І.Е. Ратнікова, О.В. Суперанська, Ч. Фельдеш та ін.).

Сутність власних назв традиційно намагаються встановити через їх зіставлення із загальними назвами (Ю.О. Карпенко, І.І. Ковалик, О.В. Суперанська та ін.). Вивчення різних точок зору на природу ВН дало змогу виокремити низку характерних відмінностей онімів від апелятивів, що полягають:

1) у функції, яку вони виконують: індивідуалізуюча та ідентифікуюча функції ВН суттєво відмінні від генералізуючої функції ЗН;

2) у характері зв'язку з позначуваним об'єктом: ВН властива підвищена предметність при послабленому, редукованому (до нуля) зв'язку з поняттям; для слів загальної лексики характерний взаємозв'язок між поняттям та найменуванням;

3) у різному “масштабі” онімів та апелятивів: “масштаб” ВН дорівнює, як правило, одиниці, оскільки вони позначають один, окремо взятий предмет; у ЗН він завжди більший за одиницю;

4) у залежності ВН від позамовних чинників (соціальних, юридичних, історичних, географічних);

5) у називанні онімами позначуваних об'єктів за допомогою фонетичної внутрішньої форми, а не за допомогою лексичного значення основ, як це притаманно апелятивам;

6) у неперекладності більшості власних назв іншими мовами.

Проблема семантики онімів та висвітлення їхнього значення залишається дискусійним питанням сучасних ономастичних досліджень (О.О. Білецький, В. Бланар, Ґ. Косс, О.Т. Молчанова, О.В. Суперанська та ін.). Визнаючи існування підходів, в основі яких лежить заперечення лексичного значення ВН, ми вважаємо слідом за О.Ф. Кудіною, О.А. Мороз, Ю.А. Фірсовою, що власні назви мають значення в мові та мовленні. Мовне значення онімів складається з родової апелятивної назви “чоловік”, “жінка” (для антропонімів) і “країна”, “місто”, “річка” (для топонімів). У контексті актуалізується мовленнєве значення онімів. Структура значення ВН є складним комплексом, в якому відомості про слово (лінгвістична частина значення) переплітаються з інформацією про позначуваний об'єкт (позамовний аспект значення імені).

Своєрідність онімів у мові викликає нагальну потребу вивчення особливостей їхнього функціонування у фразеології. При семантичній трансформації відбувається символізація онімів. Вони вичерпують свої ономастичні функції та перестають бути вираженням абсолютної одиничності. Семантичні перетворення та якісні зміни, яких зазнають фразеологізовані оніми, свідчать про часткову, а іноді й повну подібність таких власних назв до апелятивів.

Існують два основні напрями в процесі семантизації власних назв (Р.І. Охштат, Н.М. Пасік). Перший напрям пов'язаний із функцією позначення конкретного індивіда: ВН співвідноситься з певним суб'єктом або об'єктом, символізує їхні ознаки і набуває узагальненого значення. При цьому оніми утворюють семантичне ядро фразеологізму: ein salomonisches Urteil, Gang nach Kanossа, nicht aus Gebersdorf sein. Основу другого напряму символізації онімів становить абстрактна природа ВН, що домінує над конкретною. Через уведення інших компонентів з яскраво вираженою семантикою власна назва виступає у своєму загальнокатегоріальному значенні (ім'я взагалі) і може слугувати контекстуальним синонімом до слів “чоловік”, “жінка”, “річка”, “місто”, “предмет”, “цей”, “інший”, “там” тощо: ein fauler Heinz, fliegendes Gretchen, fern von Madrid.

Основними образними чинниками, що сприяють семантичному перетворенню онімів у складі ФО, є асоціації за подібністю та асоціації за суміжністю. На асоціаціях за подібністю базується метафоричне перенесення найменування з одного денотата на інший: der keusche Joseph - “непорочний Йосип”, schwedische Gardinen - “в'язниця”. Асоціації за суміжністю відображають часові, просторові та причинно-наслідкові зв'язки між предметами і явищами навколишнього світу: frei nach Knigge - “за правилами хорошого тону”, keinen Duden im Blut haben - “писати з помилками”.

Здатність онімів втрачати в мовленні зв'язок з конкретними об'єктами та розвивати конотативні співзначення апелятивного характеру свідчить про безперервну еволюцію, притаманну одиницям мови і мовній системі загалом.

У другому розділі “Системні відношення у сфері німецьких фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом” виявлено парадигматичні зв'язки у досліджуваній фразеологічній мікросистемі; проаналізовано основні структурно-граматичні типи та моделі фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у німецькій мові.

Одним з актуальних питань, що перебувають у фокусі уваги дослідників, є виявлення форм системної організації у фразеологічному складі мови (Я.А. Баран, В. Флейшер, І.І. Чернишова та ін). Проблеми системності пов'язані з описом фразеологізмів як специфічних структурно-семантичних одиниць, з вивченням явищ фразеологічної синонімії, варіативності, полісемії, омонімії, антонімії, з виявленням граматичних класів фразеологізмів та їхніх синтаксичних функцій (М.П. Кочерган).

Дослідження синонімічності німецьких ФО з ономастичним компонентом виявило, що фразеологізми-синоніми (18% від загальної кількості проаналізованих одиниць) - явище досить поширене. Розрізняємо чотири типи синонімічних відношень (Г.П. Манушкіна): міжрівнева синонімія (синонімія фразеологізмів досліджуваного типу та їхніх лексичних корелятивів серед ЗН): seinen Friedrich Wilhelm daruntersetzen - unterschreiben; корелятивна синонімія (досліджувані одиниці корелюють з близькими за значенням фразеологізмами, у складі яких відсутня ВН): arm wie Hiob / Job - arm wie eine Kirchenmaus; внутрішньогрупова синонімія (синонімія ФО з ономастичними компонентами, які відносяться до одного ономастичного розряду): Sand nach Hagenau tragen - Bier nach Dortmund bringen та міжгрупова синонімія (синонімія ФО з компонентами-онімами, що входять до різних ономастичних розрядів): wenn Ostern und Pfingsten zusammenfallen - wenn der Main / die Elbe brennt.

Поряд із фразеологічними синонімами існує велика кількість фразеологічних варіантів (22% німецьких ФО з ономастичним компонентом). Вони передбачають відносну тотожність образу та абсолютну тотожність семантики, мають єдине джерело походження, подібну будову і припускають взаємозаміну слів-компонентів. Залежно від варіювання плану вираження виокремлюємо орфографічні варіанти (різняться написанням без відображення у вимові): Ei des Kolumbus / Ei des Columbus; граматичні варіанти (фразеологізми з морфологічними та синтаксичними змінами окремих конституентів, зумовлених явищем паралелізму): falscher Wilhelm / falscher Willi, es fьhren viele Wege nach Rom / viele Wege fьhren nach Rom та лексичні варіанти (припускають факультативне вживання окремих маргінальних компонентів ФО або за умови тотожності значень і структури варіює один із складників звороту): aussehen wie das Leiden Christi / aussehen wie das Leiden Christi in Zivil, ein langer Laban / ein langer Lulatsch.

В антонімічні відношення вступають фразеологізми на позначення явищ одного логічного порядку, оскільки вони характеризують предмет в одному семантичному й емоційно-експресивному плані, але з протилежних боків. Так, фразеологічні антоніми arm wie Lazarus та reich wie ein Krцsus співвідносяться за загальним значенням “матеріальний достаток” і протиставляються за полярними значеннями “бідняк, жебрак - багач, дуже багата людина” На відміну від синонімії, явище антонімії у сфері німецьких ФО з ономастичним компонентом є досить рідкісним (4% ФО).

Кількість полісемічних та омонімічних ФО серед досліджуваних одиниць незначна: 6% ФО з ономастичним компонентом є полісемічними (das kann Lehmanns Kutscher auch - 1) “це дуже легко зробити, це може зробити будь-хто (лише не ти); 2) “цю гру можна легко виграти”) та лише 1% - омонімічними (sanfter Heinrich - 1) “скромна людина”; 2) жарт. “лікер особливого сорту”).

Детальний аналіз структури ФО з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові показав, що ці одиниці розподіляються на два чітко окреслених розряди: фразеологізми зі структурою словосполучень та фразеологічні одиниці, структурно організовані за моделями речень.

За характером сполучення слів розрізняємо серед фразеологічних одиниць, структурно співвіднесених зі словосполученням, стійкі звороти з будовою підрядних сполучень (12 структурно-фразеологічних моделей: “прикметник + іменник-ОК”, “відономастичний прикметник + іменник”, “іменник + іменник-ОК в Genetiv”, “іменник-ОК + прийменник + іменник”, “іменник + іменник-ОК”, “прийменник + іменник-ОК”, “іменник-ОК у непрямому відмінку (з прийменником або без) + дієслово”, “прикметник + компаратив”, “дієслово + компаратив”, “іменник + компаратив”, “прийменник + іменник-ОК (з означенням або без), “прикметник + прийменник + іменник-ОК”) та сурядних сполучень (2 структурно-фразеологічні моделі: “іменник-ОК + сполучник + іменник-ОК” (між компонентами встановлюються єднальні відношення), “іменник-ОК + сполучник + іменник-ОК” (компоненти ФО поєднані зіставнo-протиставними віднoшеннями).

Ці фразеологізми характеризуються розмаїттям семантики і вживаються для позначення осіб, предметів, явищ, абстрактних понять, ознак особи чи предмета, дії, стану, процесуальності тощо: im Evakostьm, Vater Rhein, bцhmische Dцrfer, den beleidigten Adam spielen.

У складі комунікативних зворотів, тобто ФО, структурно рівнозначних реченню, виокремлюємо дві групи: фразеологізми, організовані за типом простих речень (двоскладних та односкладних): Das kannst du Frau Blaschke erzдhlen!; Was ist denn fьr ein August?; Man braucht nicht Eulen nach Athen zu tragen, і фразеологізми, структурно співвіднесені зі складними реченнями (складносурядними та складнопідрядними): So was lebt, und Schiller musste sterben; Hдnschen tanzt, wie Hans blдst; Wer das Glьck hat, der fдhrt auf einem Besenreis ьber den Rhein.

Всі комунікативні фразеологічні звороти мають різне експресивне та емоційно-оцінне забарвлення, різноманітну семантику, провідну роль у формуванні якої відіграють власні імена.

Третій розділ “Німецькі фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом як фрагмент мовної картини світу” присвячено розгляду проблем національної та загальнокультурологічної конотації ономастичної лексики, дослідженню асоціативної природи конотативних ознак та їхньої ролі у формуванні фразеологічного значення, аналізу фразеотворчої активності різних класів онімів як компонентів фразеологічних одиниць.

Проведений компонентний аналіз семантики німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом дає змогу зробити висновок про те, що основні значення в системах різних мов універсальні, що обумовлено загальнолюдськими законами логіки, структурою мислення та ідентичною реалізацією пізнання й думок. Проте в кожній мові існує також певний набір основних значень, притаманних саме їй як відображення неповторних особливостей культури народу - носія даної мови. Фразеологічні одиниці, відтворюючи у своїй семантиці тривалий процес розвитку культури етносу, фіксують і передають із покоління в покоління культурні установки й стереотипи та відіграють важливу роль у творенні мовної картини світу того чи іншого народу. Оніми є яскравими лексичними компонентами національно забарвлених ФО, носіями та трансляторами різноманітної і достатньо широкої національно-культурної інформації.

Питання фразеотворчої активності ономастичного компонента пов'язане зі специфікою онімів як мовних і культурних знаків. У складі ФО вони можуть зберігати свій онімічний характер, вказуючи на конкретну особу або об'єкт і викликаючи в адресата мовлення згадки про певні події, властивості та ознаки, пов'язані з денотатами - реальними носіями імені. Проте у більшості випадків унаслідок зростання абстрактності та включення виразніших у плані мотивації фразеологічного змісту компонентів відбувається послаблення семантики ВН та набуття нею (ВН) узагальнено-вказівного значення.

Семний аналіз фразеологізмів з антропонімічним компонентом засвідчив, що до їх складу входять імена двох типів (Г.П. Манушкіна, Н.М. Пасік): перший тип - це денотативно співвіднесені антропоніми або ж імена-факти, пов'язані з конкретною історичною особою. Виконуючи роль семантичного стрижневого слова, такі антропоніми містять інформацію про конкретний денотат імені та пов'язані з ним події культурного, історичного й побутового плану, що є необхідною умовою для розуміння значення ускладненого мовного знака: dicke Berta - гармата часів першої світової війни, названа на честь власниці заводу Берти Крупп. Другий тип - це денотативно індетерміновані антропоніми, або імена-характеристики, не пов'язані з реальними денотатами і потенційно співвіднесені з багатьма особами: eine dumme Liese, fauler Hans.

Структурним компонентом ФО найчастіше виступають поширені чоловічі імена Hans, Kunz, Peter, Matz, Michel, Heinrich, Otto, August (36,5% від загальної кількості досліджуваних ФО) та жіночі Minna, Trine, Liese, Lotte, Grete, Frieda (6,5% ФО). Ці особові імена набувають різноманітних конотацій, які за характером забарвлення є переважно негативними: Hans Feigling - “боягуз”, faule Trine - “лінива дівчина” або нейтральними: wildgewordener Heinrich - “сердитий чоловік”; ein groЯer Hans - “поважна особа”, значно рідше - позитивно-оцінними: doller Otto - розм. “смілива людина”, fleiЯiges Lieschen - “старанна дівчина”. Повна десемантизація ВН спостерігається у випадках, коли антропонім є факультативним компонентом ФО: das ist aber ein (zu) weites Feld, (Luise) - “краще про це не говорити; залишимо це”, а також у ФО вигукового типу, значення яких не є мотивованим: keinen Ton nicht mal, Anton! - “Ні звуку! Я не хочу нічого чути!”

Фразеологізми з прізвищами утворюють у німецькій мові порівняно незначну групу (5,8% ФО). Вони позначають історично відомих осіб: rangehen wie Blьcher - “енергійно, рішуче взятися до справи” (фельдмаршал Л.Блюхер - герой війни 1814 р., завдяки його сміливим діям були розгромлені війська Наполеона) чи асоціюються зі знаменитими особистостями: frei nach Knigge - “за правилами хорошого тону” (A. von Knigge - автор відомої у 18 ст. книги правил хорошого тону). Псевдоантропоніми мають прозору лексичну оболонку, вказуючи на слово, від якого ім'я утворено: Doktor Siemann (sie + Mann), Baron von Habenichts (haben + nichts).

Питома вага ФО з компонентами-агіонімами та календарними іменами становить 4,5%. У складі цих фразеологізмів оніми розвивають темпоральні значення, трансформуючись у хрононіми - власні назви часових відрізків, та співвідносяться з певною порою року, з певними днями-святами: St. Klemens uns Winter bringt - 23 листопада, день святого Клемента, символізує початок зими, der goldene Sonntag - “остання неділя перед Різдвом”. З іменами святих пов'язані народні уявлення про зміну пір року, про погоду, майбутній врожай тощо: Nach Matthдis geht kein Fuchs mehr ьber Eis - “Прийшов Матвій - затріщав лід”, Vor Johanni bitt' um Regen, nachher kommt er ungelegen - “Дощить не тоді, коли просять, а тоді, коли косять”. Деякі звороти є метафорично переосмисленими: bei Sankt Velten! - розм. “Сто чортів!”; Was weiЯ die Sau / Kuh vom Sonntag - “хтось не має уявлення про щось”.

ФО з компонентом-геортонімом налічують лише 2% від загальної кількості проаналізованих одиниць. Вони нерозривно пов'язані з народними звичаями, обрядами, традиціями: geschmьckt sein wie ein Pfingstochse - розм. “виряжений, вичепурений без смаку” (на трійцю в Німеччині існував звичай прикрашати вінками худобу). Будучи стрижневими компонентами таких зворотів, оніми не лише виконують функцію хрононімів, але й зазнають семантичних перетворень, які базуються на метафоричному перенесенні ознак певного свята: sich freuen wie ein Kind auf Weihnachten - “дуже радіти чому-небудь”. Іноді компоненти-хрононіми можуть абстрагуватися і виконувати дейктичну функцію: etwas (so lange) verschieben, bis Ostern und Pfingsten zusammenfallen / auf einem Tag fallen - розм. “відкласти на безрік” або повністю десемантизуватися: lieber zehn (fьnf) Jahre nichts zu Weihnachten! - “Мені це не потрібно!”

До складу ФО можуть входити і топоніми - назви реально існуючих географічних об'єктів, назви ірреальних (міфологічних) об'єктів та назви вигаданих об'єктів (квазітопоніми). В основному ФО містять назви вітчизняних (німецьких) міст - Leipzig, Kassel, Potsdam, MeiЯen, Schilda, Buxtehude (3,4% ФО): er stammt / ist aus Schilda - “він дурень”, а також зарубіжних міст - Rom, Venedig, Madrid, Athen, Warschau (3,1% ФО): In Rom tu, was Rom tut - “Між вовками по-вовчому й вий”.

Відтопонімічні деривати представлені в ад'єктивних ФО переважно назвами країн. Вони розвивають близькі до апелятивних значення: eine spanische Wand - “ширма, перегородка”, chinesische Hцflichkeit - “китайські церемонії”.

Більшість топонімів, маючи денотат у реальній дійсності, зберігають відчутний зв'язок зі своєю основною семантикою (Б.М.Ажнюк). Окрім указівки на об'єкт, у них простежуються додаткові значення, пов'язані з характеристикою об'єкта, ідеологічним, емоційним забарвленням імені. Топоніми зберігають архаїчні риси давнього періоду мови, що дозволяє визначити територію проживання автохтонних народів (В.Г.Таранець). ФО з топонімічним компонентом віддзеркалюють різні історичні події в житті країни: Nьrnberger Gesetze - “нюрнберзькі закони” (расистські закони фашистської Німеччини 1935 р.). Найбільшому переосмисленню підлягають топонімічні компоненти народно-розмовних фразеологізмів: mit Spreewasser getauft sein - “бути родом з Берліну”. Ступінь абстракції топоніма може то збільшуватися, то зменшуватися, наближаючись до нуля. Коли зв'язок між конкретним позначенням денотата та абстрактним поняттям остаточно втрачено, топоніми виконують функцію займенникових прислівників “тут”, “там”, невизначено вказуючи на місце, де відбувається подія: jemanden auf den Bocksberg wьnschen - “послати когось до дідька”. Коли топонімічний компонент не характеризує денотат, а лише ідентифікує його, він виконує дейктичну функцію: Es so machen wie die Frau aus Neuwied - “чинити на власний розсуд”. Набуваючи максимуму десемантизації, топонімічний компонент у складі ФО може бути замінений іншим топонімом або навіть апелятивом: das Wasser in die Limmat / Reuss / den Rhein / ins Meer / in den Brunnen tragen - “У море воду лити”. Топонімічні каламбури відзначаються високим ступенем експресивності та емоційності і свідчать про семантичну насиченість топонімічного компонента: nicht von Gebersdorf sein - “бути скупим”.

Таким чином, максимальному семантичному спрощенню у складі ФО підлягають компоненти-агіоніми, геортоніми та імена календарні. Досить часто семантичного навантаження позбавлені також антропоніми. Проте топоніми зберігають відчутний зв'язок зі своєю основною семантикою і є завдяки цьому важливими показниками локальної атрибуції ФО.

У четвертому розділі “Функціонування німецьких фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у сучасних німецьких текстах” висвітлено особливості функціонування німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом у сучасних німецьких текстах різних жанрів; проаналізовано мовленнєві модифікації досліджуваних мовних одиниць.

Розгляд особливостей функціонування ФО засвідчує, що, актуалізуючись у мовленні, вони здатні видозмінюватися. Механізми структурного і семантичного модифікування ФО існують у мовній системі як потенція для їхніх оказіональних реалізацій (Д.О.Добровольський, В.Флейшер). Тому модифікації є цілком типовим способом уживання фразеологізмів, який пов'язаний з потенційним підвищенням експресивності й належить до зумовлених системою властивостей ФО (В.Флейшер). Здатність до модифікування закладено в специфіці ФО - особливих знаків вторинної номінації: 1) потенційному членуванні синтаксичної структури звороту, синтаксично-структурній варіативності; 2) можливості семантичного членування фразеологізму, варіативності компонентного складу; 3) “дифузному характері” значення більшості фразеолексем; 4) розвиненій синонімії всередині фразеолексем; 5) високій експресивності завдяки образності та конотаціям (В.Флейшер).

Підставою для утворення фразеологічних модифікацій слугують два процеси: з одного боку - це видозміна структури ФО, а з іншого - специфічна, зумовлена інтенціями автора, інтеграція ФО в контекст, що спричиняє зміщення семантики звороту. З огляду на це, ми виокремлюємо два види модифікацій фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у сучасних німецьких різножанрових текстах:

структурно-семантичні модифікації, спричинені перетворенням форми та незначними смисловими змінами ФО;

власне семантичні модифікації, пов'язані із ситуативним переосмисленням узуального фразеологічного значення або ж реалізацією семантичної двоплановості окремих компонентів ФО чи словосполучення в цілому.

Нами виявлено п'ять найпродуктивніших різновидів структурно-семантичного модифікування німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом у текстах.

Перший різновид - це розширення компонентного складу ФО з метою конкретизації значення, збільшення обсягу семантики, а також глибшого розкриття властивостей описуваних явищ. Залежно від позиції, яку стосовно ФО посідають оказіональні компоненти, виокремлюємо препозитивні, інтерпозитивні та постпозитивні розширення компонентного складу досліджуваних одиниць.

Аналіз функціональних можливостей препозитивних розширень німецьких ФО з ономастичним компонентом показав, що вони вживаються переважно у функції означень (1) та обставин (2) або ж уводяться до складу фразеологізму як предикати (3):

(1) Wer so etwas baut, im Jahre 1953, der muss reich wie der sagenhafte Krцsus sein! (Н.Konsalik);

(2) Sie standen voreinander, und der selbstbewusste Robert war plцtzlich am Ende seines Lateins (G.Gцrlich);

(3) Ein umstrittener Plan soll Frankreich aus der Weinkrise helfen: “Damit цffnet man die Bьchse der Pandora” (SdZ).

Інтерпозитивні розширення традиційної структури фразеологізмів, які в лінгвістиці називають вклинюванням (О.В.Кунін, Н.П.Щербань), виконують функцію обставин (1) та додатків (2):

(1) Aber es laufen auch jeden Tag ungezдhlte Kunden vom Warenhaus Pontius zum Klempner Pilatus (Eulenspiegel);

(2) Insgeheim erwachte die Hoffnung, den gordischen Knoten mit einem Streiche zu durchhauen (Е.Niekisch).

Постпозитивні розширення ФО виступають у ролі додатків (1) та обставин (2), значно рідше - означень (3):

Das war ein Gefьhl wie Weihnachten und Ostern, als endlich der Scheck mit dem Lottogewinn eintraf (Duden);

Dem Bruder LeichtfuЯ auf dem Tanzboden sind keine moralischen Fehltritte nachzuweisen (Spiegel);

(3) Ich wьnsche mir, ihm aus dem Wege zu gehen […] meinem Kinderschreck, dem schwarzen Kasper des braunen Oberschauten (W.Koeppen).

Другий різновид - це заміна традиційних компонентів ФО іншими лексемами з метою надання фразеологізмам нових стилістичних відтінків, відтворення місцевого колориту, а також точнішої передачі зображуваної ситуації: Sieh an, der keusche Hellmuth! Leistet sich ein schwarzes Luderchen, das ihm die Knie weich macht! Wie wird sich Irmi benehmen, wenn sie das jemals erfдhrt? (H.Konsalik). У наведеному контексті спостерігається субституція власноіменного компонента Joseph - Hellmuth, завдяки чому ФО тематично вплітається в контекст.

Третій різновид - це вилучення окремих компонентів зі складу ФО, зумовлене прагненням до економії мовних засобів і лаконізації мовлення, до усунення надлишкових з точки зору конкретного факту комунікації компонентів. Наслідком скорочення компонентного складу ФО є посилення узагальнено-метафоричного змісту новоутворених фразеологізмів: Phцnix aus der Asche (DW).

Четвертий різновид - це фразеологічна контамінація або схрещування в одному усталеному виразі двох чи кількох ФО, що здійснюється на підставі структурної, функціональної, асоціативної близькості чи з певною комунікативною метою: den schwarzen Peter іn der Hand halten (Junge Welt) - “не таланити, не щастити”. ФО утворилася внаслідок поєднання двох зворотів - j-n / etw. in der Hand halten - “тримати в руці” та der Schwarze Peter - “Чорний Петер (дитяча гра в карти)”.

П'ятий різновид - це граматичні модифікації ФО: морфологічні (зміна граматичного числа іменного компонента ФО, граматична зміна часу й стану дієслів): […] gerade diese Typen brauchten wir, weil sie Kohle brachten, weil man sie ausnehmen konnte wie Weihnachtsgдnse (F.Christiane) та синтаксичні модифікації (перестановка компонентів (інверсія), утворення дієприкметників та віддієслівних іменників): Det muЯ ick selber machen. Nachher heiЯt es bloЯ, ich weiЯ von nichts, mein Name ist Hase (H.Fallada).

Нами зафіксовано також п'ять найпоширеніших різновидів власне семантичних модифікацій фразеологізмів з ономастичним компонентом у сучасних німецьких текстах.

Перший різновид - це буквалізація фразеологічного значення, що базується на подвійному сприйнятті: на обігруванні значення фразеологізму та буквального значення його змінного прототипу: Ich habe sie geliebt bis zur Selbstaufgabe. Es war ein Naturereignis. Ist es jemals gelungen, den Vesuv zuzuschьtten? (H.Konsalik). Контекст уможливлює реалізацію переносного значення фразеологізму - “забути кохану людину”.

Другий різновид - це використання фразеологізму та його окремих компонентів: WeiЯt du, ich bin Ahasver, der ewige Jude, ohne Jude zu sein (S.Nachbar). ФО der ewige Jude - “людина, яка не знає спокою”. В контексті чітко усвідомлюється двоплановість значення компонента Jude: він входить до складу структурно і семантично складного цілого як його органічна частина, зберігаючи водночас потенційні ознаки лексичної одиниці.

Третій різновид - це коментування значення ФО, за допомогою якого досягається ефект двозначності окремих компонентів фразеологізму: Danaer ist bei Homer der Name fьr die Griechen. Und das hцlzerne Pferd, das die Griechen bei ihrer vorgetдuschten Abfahrt vor Troja zurьcklieЯen und in dessen Bauch sich die Zerstцrer der Stadt versteckten, war ein Danaergeschenk. Monsieur, ich will Ihre Galerie nicht zerstцren, und ich komme nicht aus dem Bauch eines hцlzernen Pferdes (H.Konsalik).

Четвертий різновид - це конкретизація значення ФО за допомогою уточнювальних і пояснювальних слів, словосполучень або речень: Wer so etwas baut, im Jahre 1953, der muss reich wie der sagenhafte Krцsus sein! Aber Helmut Wegener war kein Krцsus (H.Konsalik).

П'ятий різновид - це наповнення ФО в певному контексті або ситуації новим змістом. ФО erschossen sein wie R.Blum - “бути повністю виснаженим, без сил” уживається в контексті зі значенням “попастися, загинути (по-дурному)”: “Warum lьgen Sie eigentlich so nutzlos, Herr Kufalt? Sie waren ja in der Wohnung”. - “Ich war nicht in der Wohnung”. - “Und was ist dies?” - Kufalt sieht und erstarrt. Und sogleich kommt eine Erinnerung in ihm noch aus dem Zimmer, eine Erinnerung von gestern Abend, als die dicke Frau ihm sagte: “Und sie haben mir noch zugeredet, ich sollte mich um mein Essen kьmmern, sie kцnnen warten”. So oder дhnlich …. Damals regte es sich in ihm, er war auf der Spur, dann kam der Mauerer dazwischen, und er vergaЯ es wieder …. Also doch da gewesen, verschwitzt unter den Hunderten von Gesichtern der letzten Wochen …. Sein Kopf senkt auf die Brust, er sieht keinen an. - “Erschossen wie Robert Blum”, - denkt er (H.Fallada).

Розглянуті модифікації німецьких ФО з ономастичним компонентом є свідченням реалізації потенційних можливостей фразеологізмів. Вони відображають закономірний процес розвитку та збагачення фразеологічного фонду німецької мови.

ВИСНОВКИ

Дослідження семантичних, структурних і функціональних особливостей фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у сучасній німецькій мові з урахуванням їхньої національно-культурної специфіки здійснено в руслі новітніх досягнень фразеології, ономастики та лінгвокультурології.

Системний підхід до об'єкта розвідки засвідчив, що фразеологізми є продуктом культурно-гносеологічної здатності носіїв німецької мови фіксувати й віддзеркалювати власне антропометричне відношення до навколишнього світу. Уявлення етносу про його внутрішній рефлексивний досвід, його ціннісні орієнтації зберігаються і передаються з покоління в покоління.

Досліджувані мовні знаки здатні характеризувати складні поняття вищого ступеня абстракції, мають яскраве експресивне забарвлення і є інформативно насиченими завдяки ономастичному компоненту, який посідає в семантичній структурі ФО панівне місце, виконуючи роль фразеотворчого центру.

Власні назви як компоненти фразеологічних одиниць, функціонуючи в мовленні, вичерпують свої ономастичні функції та перетворюються в загальні назви, що свідчить про безперервну динаміку, властиву всім мовним одиницям, як і самій мовній системі в цілому. Десемантизуючись, оніми втрачають функції індивідуалізації та ідентифікації і набувають генералізуючого значення.

У процесі фразеологізації власні назви долають свою семантичну замкненість і розвивають внутрішньосистемні зв'язки: синонімію (міжрівневу, корелятивну, внутрішньогрупову, міжгрупову), варіативність (орфографічні, граматичні, лексичні варіанти), антонімію, полісемію, омонімію.

Структурна класифікація досліджуваних мовних одиниць містить продуктивні структурно-граматичні типи та моделі німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом.

Встановлено, що значення ономастичних компонентів у складі фразеологізмів здатне закріплюватися або повністю десемантизуватися. Зростання семантичної активності ОК спостерігаємо в метафоричних, метонімічних та каламбурних ФО, де онім є носієм позамовної інформації про денотат імені та утворює семантичне ядро звороту. Спад семантичної активності ономастичного компонента простежуємо у фразеологізмах з факультативними, мотиваційно нестрижневими та дейктичними онімами, а також у вигукових ФО.

Специфіка досліджуваних мовних одиниць, що є нарізнооформленими утвореннями, передбачає широкі можливості різних структурно-семантичних модифікацій не лише шляхом утворення нових відношень та зв'язків з іншими мовними одиницями, а також і завдяки структурно-семантичним та власне семантичним видозмінам форм усталених зворотів, а саме: розширенню чи звуженню компонентного складу ФО, заміні традиційних компонентів фразеологізму іншими лексемами, фразеологічній контамінації та координації, буквалізації фразеологічного значення, наповненню ФО в певному контексті новим змістом тощо.

Виконане дослідження має перспективи подальших наукових пошуків у плані зіставного аналізу ФО з ономастичним компонентом німецької, української та англійської мов, функціонування ономастичних ускладнених мовних знаків у художньому дискурсі, вивчення та аналізу німецьких фразеологізмів з ономастичним компонентом у зв'язку з проблемами їх відтворення при перекладі українською мовою.