Структурно-семантичні типи аброутворень в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'373.611

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ АБРОУТВОРЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Климович Світлана Миколаївна

Спеціальність 10.02.01 -- українська мова

Запоріжжя - 2008

Дисертацією є рукопис.

Дисертацію виконано на кафедрі української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Олексенко Володимир Павлович,

Херсонський державний університет,

директор Інституту філології та журналістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Білоусенко Петро Іванович,

Запорізький національний університет,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Баган Мирослава Петрівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

доцент кафедри загального та українського мовознавства.

Захист відбудеться «24» жовтня 2008 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у Запорізькому національному університеті за адресою: 69063 м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063 м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66.

Автореферат розісланий «20» вересня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.І. Кучеренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Процес утворення абревіатур помітно активізувався в останні роки у зв'язку з суспільно-політичними й соціально-економічними змінами, що відбуваються в українському суспільстві, з упровадженням комп'ютерних технологій, взаємодією із західною культурою та впливом інших екстралінгвальних чинників.

Абревіацію у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці досліджували в різних аспектах. Так, вивчаючи феноменологічні особливості скорочень, розглядали питання, пов'язані з фонетичними рисами абревіатур, їхньою формальною структурою, довжиною й межами компонентів порівняно з іншими мовними одиницями (Д.Алексєєв, Н.Клименко, А.Мазон, К.Тронь). Лінгвістичні розвідки філогенетичної природи абревіатур стосуються причин виникнення абревіації, впливу лінгвальних та екстралінгвальних чинників на появу й формування цих утворень (І.Зборовський, Р.Могилевський, Є.Поливанов). З'ясовано проблеми, пов'язані з функціонуванням скорочень у мові, зокрема оформлення граматичного роду, словозміна аброутворень, участь у словотвірному процесі (В.Бойков, Л.Бойченко, М.Панов, М.Сердюк, Л.Шеляховська). Чимало дослідників у своїх працях аналізують складноскорочені слова як складники науково-технічної термінології та визначають принципи їх будови (Г.Арзуманов, Л.Буянова, Д.Лотте, В.Нагіна). Здійснено міжмовні типологічні порівняння абревіатур на матеріалі російської та англійської мов (Є.Дюжикова, Г.Лашкова), німецької та російської (Н.Гяч), української та російської (І.Зборовський, В.Ільєнко, К.Тронь), польської та російської (С.Шадико).

У сучасній лінгвістиці практично відсутні праці, присвячені аналізу морфемної будови абревіатур і морфемному значенню абревіатурних складників. Абревіатури Ї це особлива підсистема словотвірної системи мови. Питання подільності, мотивованості, похідності, словотвірних типів і їх компонентів розв'язуються для абревіатурних утворень зовсім або частково по-іншому, ніж для основної частини словникового складу мови.

Актуальність дисертації зумовлена потребою комплексно дослідити структурні, семантичні та словотвірні характеристики абревіатурних морфем, теоретично обґрунтувати їхній статус як специфічних складників морфемно членованих абревіатур.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження тісно пов'язана з науково-дослідною темою «Закономірності розвитку української мови і практика мовної діяльності», над якою працює кафедра української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету.

Мета роботи полягає в комплексному дослідженні абревіатурних морфем української мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

- проаналізувати й узагальнити різні погляди дериватологів на абревіатурну морфему як складник подільних абревіатур;

- установити співвідношення понять «морфема» та «аброморфема»;

- окреслити місце аброморфеми у структурі складноскорочених слів;

- визначити й схарактеризувати типи аброморфемних абревіатур;

- розмежувати аброморфеми за їхньою співвіднесеністю з базовим словосполученням та подати позиційну характеристику аброморфем;

- визначити найуживаніші атрибутивні аброморфеми препозитивного типу, проаналізувати їх походження;

- виявити характер лексико-семантичних зв'язків між препозитивними абревіатурними морфемами;

- окреслити коло типових субстантивних аброморфем препозитивного типу;

- виокремити постпозитивні аброморфеми, розмежувати їх за походженням та використанням у різних типах аброморфемних утворень;

- порівняти вживання аброморфем в аброморфемно-словесних, власне-аброморфемних та в аброутвореннях комбінованого типу;

- подати рекомендації щодо доцільності вживання тих чи тих аброморфем, зважаючи на нові тенденції їх функціонування в сучасній українській літературній мові.

Об'єктом дослідження в дисертації є структурно-семантичні типи абревіатур, до складу яких входять аброморфеми.

Предметом дослідження стали питомі та запозичені абревіатурні морфеми всіх структурних типів, що функціонують в аброморфемних абревіатурах української мови.

Мета й завдання зумовили використання таких методів дослідження, як аналітико-описовий, який охоплює прийоми спостереження, узагальнення, типологізації аналізованого матеріалу, його кількісної репрезентації, а також метод компонентного та порівняльно-зіставного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській дериватології цілісно досліджено проблему виокремлення аброморфем, з'ясовано їхні структурно-семантичні особливості, докладно проаналізовано три структурні типи аброморфемних утворень -- аброморфемно-словесні, власне-аброморфемні та комбіновані, виявлено нові аброморфеми у складі напівабревіатурних-напів'юкстапозитних одиниць, визначено лексикалізовані аброморфеми української мови та їхній словотвірний потенціал.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його результати, передусім запропоновані критерії виокремлення аброморфем, принципи їх систематизації та встановлені особливості використання препозитивних і постпозитивних аброморфем у різних аброутвореннях, збагачують українську дериватологію, морфеміку та лексикологію. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють глибшому пізнанню морфемної будови складноскорочених слів, дозволяють визначити нові тенденції в сучасному словотворенні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в лексикографічній практиці для укладання спеціальних (морфемних і словотвірних) та загальномовних словників, для створення теоретичних курсів, підручників та навчальних посібників із словотвору сучасної української літературної мови, а також для написання курсових і дипломних робіт у вищих навчальних закладах. Уперше укладений словник аброморфем, що налічує 443 одиниці, прислужиться широкому колу користувачів -- викладачам, студентам, учителям і учням.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення апробовано на Всеукраїнській науковій конференції «Михайло Андрійович Жовтобрюх і сучасна українська лінгвістика» (Черкаси, 2006), І Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні орієнтири філологічної науки» (Херсон, 2006), Всеукраїнській науковій конференції «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 2007), ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні орієнтири філологічної науки» (Херсон, 2007), Міжнародній науковій конференції «Взаємодія лексичної і граматичної семантики» (Київ, 2008). Розділи дисертації та робота загалом обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в шести публікаціях, що надруковані у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (222 позиції), переліку умовних скорочень, додатка А «Словник аброморфем сучасної української мови». Загальний обсяг дисертації -- 224 сторінки, обсяг основного тексту -- 167 сторінок.

аброморфема препозитивний семантичний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність наукового дослідження, його мету й завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, з'ясовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, окреслено структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі «Проблема виокремлення аброморфем у сучасному мовознавстві» проаналізовано основні підходи до витлумачення поняття аброморфеми як складника подільних абревіатур у сучасному словотворі, установлено співвідношення понять морфема та аброморфема, охарактеризовано типи аброморфемних абревіатур, диференційовано аброморфеми за їхньою співвіднесеністю з базовим словосполученням, визначено лексикалізовані аброморфеми української мови та їхній словотвірний потенціал.

Порівняно недавно, наприкінці 60-тих років минулого століття, у російській лінгвістиці для характеристики структури подільних абревіатур, крім терміна «компонент абревіатури», починає вживатися термін «абревіатурна морфема» для найменування частин складноскорочених слів, що співвідносяться з одним із компонентів вихідного словосполучення. Саме таку дефініцію терміна «аброморфема» подано у словнику-довіднику В.Немченка «Основные понятия морфемики в терминах» (Красноярськ, 1985).

В.Борисов, досліджуючи науково-технічні військові абревіатури в іноземних мовах, для складноскорочених слів уводить термін «морфемна абревіація», суть якої, на його думку, полягає в утворенні «уламків» слів, які на відміну від звичайних морфем можна визначити як абревіатурні морфеми, оскільки вони дають змогу відновити у свідомості відповідну повну форму, зберігають структурно-семантичну єдність і входять до складу скорочених одиниць (наприклад, складне скорочення начдив розкладається на нач- і -див , що майже автоматично співвідносяться зі словами «начальник» і «дивізія»).

Теоретично обґрунтував поняття «аброморфема» Д.Алексєєв у праці «Сокращённые слова в русском языке» (Саратов, 1979). Дослідник цілком резонно зазначає, що складноскорочені слова репрезентують новий тип слів і складаються вони з морфем також нового типу, які не можна повною мірою назвати ні кореневими, ні афіксальними (хоч тяжіють аброморфеми більше до кореневих, ніж до афіксальних елементів).

В українській лінгвістиці аналізований термін почали вживати пізніше, проте ідея поділу абревіатур на морфеми відома так само із 70-х років ХХ століття. К.Тронь у дисертаційному дослідженні «Розвиток абревіатур в українській мові» (Львів, 1970) побіжно торкається питання морфемно подільних абревіатур, але зазначає, що в українській літературній мові виробилася низка формалізованих компонентів абревіатур на зразок обл, держ, голов, укр, ком, прод і под., які використовуються для творення багатьох складноскорочених слів. Більше уваги структурним особливостям абревіатур приділяє М.Сердюк у дисертації «Абревіатури і графічні скорочення в українській мові» (Харків, 1971). Він стверджує, що в абревіатурах, які складаються з початкової частини першого слова і цілого другого слова або початкових частин двох чи кількох слів, структурні морфеми виступають досить виразно: генштаб, партстаж, технагляд; педфак, партком, сількор.

Термін «аброморфема» в українському словотворі вперше використала Н.Клименко. Зіставивши складові абревіатурні утворення з вихідними словосполученнями, вона виділила в складноскорочених словах специфічні аброморфеми Ї повні або часткові еквіваленти морфем у вихідних словах. За її спостереженнями, джерелом поповнення кореневих морфем в українській мові є аброморфеми, що з'являються внаслідок складноскороченого словотворення.

Аброморфеми здатні утворювати низки однотипних слів, і що більша їх кількість, то більш самостійною є аброморфема. Проте тільки в разі первинного вживання компоненти складноскороченого слова безпосередньо співвідносяться з мотивувальним словосполученням. У подальшому функціонуванні, набуваючи регулярності, аброморфеми приєднуються відразу до цілого слова.

Специфічною рисою абревіатурних морфем є відносна самостійність їхнього значення, що розвивається внаслідок регулярності. Сприймаючи аброутворення, ми йдемо не від повної назви до абревіатури, а навпаки, від компонентів скорочення до розгорнутого найменування. Аброморфеми семантично співвідносні з мотивувальними основами, але ця залежність не абсолютна.

Аброморфеми можуть бути регулярними (буд-, вод-, дип-, зав-, ком-, літ-, мін-, нац-, проф-, рай-, спец-, тех-, укр-, фак-, хім-, центр-, юр-; -бат, -госп, -енерго, -ком, -маг, -орг, -фак і под.) або нерегулярними, тобто уніморфемами (зар- - зарплата, комбі- - комбіжир, конц- - концтабір, маск- - маскхалат, -орг - кіборг). Оскільки нерегулярність аброморфеми не призводить до втрати морфемної значущості, немає підстав вилучати уніморфеми зі складу абревіатурних морфем.

Аброморфеми мають низку специфічних особливостей:

1. Складноскорочені слова переважно морфемно членовані. Структурна подільність самим аброморфемам не властива (наприклад, аброморфема загот- у словах заготзерно, заготконтора, заготціна структурно неподільна й адекватна за значенням основі «заготівельн(ий)». Отже, якщо вся абревіатура здійснює інтеграцію змісту на поняттєво-словотвірному рівні, то кожен компонент у абревіатурі відображає частину цієї інтеграції, іншими словами, інтеграцію на морфемному рівні.

2. За своєю структурою абревіатурні морфеми сприймаються здебільшого як усічення, у зв'язку з тим що абревіатурні компоненти на зразок зелен- (зеленбуд), канц- (канцприладдя), літ- (літредактор), фарм- (фармпром) і под. за своїм статусом репрезентують не корінь, а основу слова, яка скорочується. Формально аброморфеми можуть дорівнювати відповідним кореням або основам, але це не означає їхньої повної ідентичності. Порівняння слів атоммаш, Росатом, грам-атом; центрвиборчком, бізнес-центр, автотехцентр дає підстави твердити, що тільки в похідних атоммаш, центрвиборчком складники атом-, центр- сприймаються як усічені морфеми, а в решті слів вони є цілісними основами.

3.Аброморфеми є зв'язаними, й через це ближчі до афіксів, ніж до кореневих морфем. До таких абревіатурних морфем належать, наприклад, госп- (госпрозрахунок, госпчастина), -госп (комунгосп, промгосп), держ- (держустанова, держфінансування), ком- (комбанк, компослуги), -ком (завком, страйкком), мед- (медінститут, медпрацівник), соц- (соцзабезпечення, соцумови), юр- (юрпослуги, юрчастина) тощо. Вони, як і афікси, зв'язані від моменту виникнення, а корені стають зв'язаними як виняток. Але на відміну від афіксів аброморфеми активніше зазнають лексикалізації.

4. Зближення складноскорочених і складних слів відбувається тому, що і ті, і ті можуть утворюватися на основі атрибутивного словосполучення. По-перше, у складноскороченому слові прикметник зазвичай скорочується так, що залишається корінь (відповідно він дорівнює твірному для цього прикметника іменнику): військовий керівник > військкерівник, головний лікар > головлікар, поліграфічний відділ > поліграфвідділ, спортивний клуб > спортклуб, центральний форвард > центрфорвард. По-друге, можливість утворити складноскорочене слово на основі словосполучення «прикметник + іменник» спричиняє появу складних слів з єднальним голосним і складноскорочених слів з усіченим до кореня прикметником: рибокомбінат і рибкомбінат, хлібозавод і хлібзавод. Цілком зрозуміло, що на межі абревіації й композиції можуть виникати складні слова суперечливої структури, наприклад Донецькобленерго, Київдержадміністрація, Рівнеоблрада, Херсонкомунтранссервіс, у яких Донецьк-, Київ-, Рівне-, Херсон- виступають як скорочення від «Донецький», «Київський», «Рівненський», «Херсонський». Отже, йдеться про усічені основи, які можемо визнати аброморфемами, що структурно дорівнюють кореневим морфемам.

5. Якщо афіксам притаманне позиційне закріплення у слові, то позиція аброморфем зумовлена більше синтаксично, ніж структурно. Так, у препозиції зазвичай знаходяться усічення від атрибутивного члена словосполучення (абонвідділ, бухоблік, водгосп, генконсул, дизпаливо, нардеп, обленерго, статуправління), а в постпозиції Ї усічення від субстантивного члена словосполучення: автотранс, власкор, головбух, Мінфін, облспецбуд, спецгосп, терком, юрфак.

6. Значення абревіатурних морфем частково визначається позицією в слові. Морфеми -арм-, -буд-, -госп-, -див-, -кор-, -мет-, -орг- і под. мають дещо відмінне значення в препозиції і в постпозиції. У першій позиції вони співвідносяться відповідно з прикметниками «армійський», «будівельний», «господарський», «дивізійний», «кореспондентський», «металевий», «організаційний» (армкорпус, будорганізація, госпчастина, дивлікар, корпункт, метвироби, оргвисновки), у постпозиції Ї з іменниками «армія», «будівництво», «господарство», «дивізія», «кореспондент», «метал», «організатор» (вторчормет, командарм, начдив, облспецбуд, лісгосп, профорг, сількор). Такі аброморфеми, як арт-, арх-, конц- мотивуються різними за значенням прикметниками, пор.: артсвердловина (артезіанська свердловина) і артпідготовка (артилерійська підготовка); архбюро (архівне бюро) і архфонд (архітектурний фонд); концкорм (концентрований корм) і концтабір (концентраційний табір).

Аброморфемні абревіатури Ї це складноскорочені слова, які мають у своєму складі аброморфему одного чи кількох слів. Вони утворюються внаслідок поєднання в одне слово або скорочених основ, або скороченого (скорочених) і цілого слова, що входять до складу вихідного словосполучення. Іноді мотиваційних відносин немає в аброутвореннях, бо спочатку виникає абревіатура, а потім вона може розгортатися або й не розгортатися залежно від можливостей української мови. Це передусім стосується утворень із запозиченими аброморфемами на зразок арт-, бліц-, веб-, прес- та ін. (артчасопис, бліцопитування, веб-сторінка, прес-конференція). До аброморфемних абревіатур зараховуємо й ті, що не мають зв'язку з вихідним словосполученням, бо аброморфеми приєднуються за готовим зразком-моделлю.

Залежно від характеру поєднуваних частин виділяємо такі типи аброморфемних абревіатур: 1) аброморфемно-словесні (або традиційно складово-словесні) Ї це поєднання скороченого (чи скорочених) і цілого слова: агіткампанія (агітаційна кампанія), дитмайданчик (дитячий майданчик), торгфінплан (торговельно-фінансовий план); 2) власне-аброморфемні (або традиційно складові) -- абревіатури, утворені поєднанням початкових частин (переважно перших складів) двох або кількох слів: власкор (власний кореспондент), держдеп (державний департамент), судпром (суднобудівна промисловість), техред (технічний редактор); 3) комбіновані, які поділяються на аброморфемно-ініціальні -- абревіатури, утворені поєднанням частини слова з ініціальним комплексом (ЗакВО - Закарпатський військовий округ, зенап - зенітний артилерійський полк, МінАП - Міністерство аграрної політики, міськво - міський відділ освіти), та аброморфемно-складові -- абревіатури, утворені з початкової частини першого слова й початкового та кінцевого компонента другого (військкомат - військовий комісаріат), або початку першого й кінцевої частини другого слова (авіазент - авіаційний брезент).

Словотвірною базою для аброутворень слугують переважно вживані в українській мові словосполучення, з якими вони перебувають у різних структурно-семантичних зв'язках. Основною причиною порушення структурного паралелізму між мотивувальними словосполученнями й абревіатурами слід вважати невідповідність конструктивних можливостей словосполучення і складноскороченого слова.

На основі структурої співвіднесеності складників усіх типів аброморфемних утворень із компонентами вихідних словосполучень виділяємо такі групи: 1) абревіатури, у яких усі аброморфеми мають співвідносне мотивувальне слово у вихідному словосполученні: генплан (генеральний план), Держкомлісгосп України (Державний комітет лісового господарства України), завмаг (завідувач магазину), райветлікарня (районна ветеринарна лікарня); 2) абревіатури, що об'єднують абревіатурні морфеми, співвідносні лише з деякими компонентами вихідних словосполучень: Євроатом (Європейське співтовариство з атомної енергії), Київрада (Київська міська рада народних депутатів), райсоцзабез (районний відділ соціального забезпечення), Укрінформ (Українське національне інформаційне агентство); 3) абревіатури, у яких одні аброморфеми замінені іншими: облспоживспілка (обласна рада споживчих кооперативних товариств), Укравіатранспорт (Державний департамент авіаційного транспорту), Укрцукор (Національна асоціація цукровиків України).

В аброморфемних абревіатурах скорочення компонентного складу та заміна одних аброморфем іншими може супроводжуватися також зміною послідовності розташування абревіатурних морфем порівняно з послідовністю відповідних компонентів у вихідному словосполученні, пор.: Укрводоканалпроект (Український державний інститут проектування водопостачання, каналізації та гідротехнічних споруд), Укрсоцбанк (Український акціонерний комерційний банк соціального розвитку).

Відносну незалежність від вихідних словосполучень зберігають аброморфемно-словесні утворення, початковими складниками яких є запозичені абревіатурні морфеми з кінцевим голосним, зокрема аудіо-, біо-, вело-, гео-, мото-, радіо-, соціо-, термо-, фіто- тощо. Ці аброморфеми поділяються на дві групи: 1) аброморфеми, що співвідносяться з реально скорочуваним словом у вихідному словосполученні: авіаінститут, біоцикл, екосистема, метеоумови; 2) аброморфеми, у яких немає зв'язку з мотивувальним словом, бо вони приєднуються до цілого слова за готовим зразком-моделлю: аудіокомпанія, кінорежисер, фітотерапія.

Абревіацію української мови постійно живлять запозичені абревіатурні морфеми другої групи, які, оминаючи стадію співвідношення вихідне словосполучення - абревіатура, відразу приєднуються до цілого слова за абревіатурним зразком-моделлю. Так, аброморфема аеро- в словах аерометод, аеропошта, аеросани має значення, синонімічне прикметнику «повітряний», але аброутворення з цією аброморфемою не може розгортатися в еквівалентне словосполучення, бо в українській мові немає прикметника зі згаданим значенням і відповідним початковим компонентом. Незважаючи на відсутність прикметника, що зазнає скорочення, за такими структурно-семантичними особливостями, як синтаксично зумовлена позиція, інтеграція на морфемному рівні, схильність до лексикалізації, слабким порівняно з афіксоїдами ступенем десемантизації названі слова слід зараховувати до аброморфемних, а їхні препозитивні компоненти -- до аброморфем. До абревіатурних морфем, що не розгортаються, а приєднуються до цілого слова за готовим зразком-моделлю, належать складники на зразок аква-, аудіо-, відео-, геліо-, гео-, гідро-, кіно- і под. Збільшення словотвірного потенціалу й кількості зазначених аброморфем пов'язане з розширенням сфери їхнього використання: міграцією з наукового стилю до публіцистичного та розмовного.

На основі частиномовної належності мотивувального слова виділяємо атрибутивні абревіатурні морфеми, які розгортаються в прикметник (арх-, геол-, див-, зап-, мат-, муз-, окр-, худ- тощо) та субстантивні аброморфеми, що розгортаються в іменник ( -бас, -ком, -лаб, -мет, -орг, -пред, -транс, -фін; зав-, каб-, мін-, нач-, пом- та ін.).

Абревіатурні морфеми, що мотивуються прикметником і виступають у першій позиції (або є другим чи третім, але не останнім складником), кваліфікуємо як атрибутивні препозитивні аброморфеми. До них належать 387 одиниць, що становить 87,3% від загальної кількості аналізованих абревіатурних морфем.

Особливістю субстантивних аброморфем є те, що залежно від позиції в слові вони бувають препозитивними й постпозитивними, причому другі переважають над першими. До субстантивних препозитивних аброморфем належать 10 одиниць (2,3%). До субстантивних постпозитивних аброморфем відносимо 46 одиниць (10,4%).

Активне функціонування деяких аброморфемних абревіатур в розмовному та публіцистичному стилях сприяє спрощенню їхньої структури, зокрема вилученню з них абревіатурних морфем і поступовому переходу їх в аброкорені, які відрізняються від повнозначних слів тільки тим, що без зміни форми паралельно виступають ще й у складноскорочених словах як препозитивні (авто, опер, фото) чи як постпозитивні (бух, кор, спец) абревіатурні морфеми.

Нові слова будь-якого походження розширюють коло потенційних базових основ. Тому збільшення реєстру аброкоренів і активне їх використання кількісно й якісно доповнюють базу потенційних основ, створюючи різні похідні слова. До чинників, що вможливлюють виникнення похідних від лексикалізованих аброморфем, належить сама поява аброкоренів як результат дії закону економії мовних зусиль та їх закріплення в мові внаслідок активного вживання. Але цілком очевидно, що штучний характер низки нових лексикалізованих аброморфем зумовлює можливу дериваційну пасивність, що формується на основі семантики утворення, низької частоти його вживання, стилістичної маркованості, фонетичних умов.

Словотвірне ядро гнізда лексикалізованих аброморфем nomina personalia формують ад'єктиви зі значенням індивідуальної належності й загальним відносним значенням (моделі деривації АМ + -ів, АМ + -івськ-(ий), де АМ -- аброморфема): зав - завів, завівський; кор - корів, корівський; пом - помів, помівський; спец - спеців, спецівський.

Словотвірна потенція лексикалізованих аброморфем, що означають організації, установи, невисока в українській мові. Виявлено лише дериваційну модель АМ + -івськ-(ий), що реалізує загальне значення відношення до того, що названо твірною основою (комівський, промівський, торгівський), та АМ + -івець зі значенням «особа, член певного колективу»: комівець, промівець, торгівець.

Словотвірною активністю відзначаються не всі лексикалізовані аброморфеми. Так, аброкорені агро, біо, євро (зі значенням рівня виконаних робіт чи наданих послуг), зоо, що лише останнім часом набули статусу самостійної лексичної одиниці, ще не повною мірою виявили свій словотвірний потенціал в українській мові.

У другому розділі «Структурні типи та словотвірні можливості аброморфем в утвореннях аброморфемно-словесного типу» встановлено лексико-семантичні зв'язки між препозитивними аброморфемами, визначено найуживаніші атрибутивні питомі та запозичені аброморфеми препозитивного типу, розглянуто препозитивні атрибутивні аброморфеми порівняно зі складниками композитів та юкстапозитів, проаналізовано нові абревіатурні морфеми у складі напівабревіатурних-напів'юкстапозитних утворень.

Складноскорочені слова, утворені внаслідок поєднання скороченого слова-означення та повного слова-означуваного, у лінгвістиці кваліфікують як явище проміжне між абревіацією й композицією. Це пов'язано зі специфікою аброморфем, їхніми диференційними ознаками. Одні препозитивні абревіатурні морфеми, що закінчуються на голосний, характеризуються високою регулярністю, інтернаціональним характером. До них належать: авіа-, авто-, агро-, аква-, акусто-, біо-, вело-, геліо-, гео-, евако-, електро-, енерго-, етно-, євро-, зоо-, метео-, мото-, нафто-, онко-, радіо- і под. (усього 69 аброморфем, що становить 17,8% від загальної кількості відприкметникових препозитивних абревіатурних морфем). Іншу групу аброморфем складають утворення, що закінчуються на приголосний, пор.: абон-, агіт-, академ-, арм-, арт-, арх-, атом-, бак-, банд-, борт-, бриг-, буд-, бух-, вен-, вет-, вин-, військ-, влас-, вруб-, втор- тощо (усього 318, відповідно 82,2%). Їм властиве більш конкретне значення й вужча сфера вживання. Кінцевий приголосний аброморфеми створює враження усічення. Загалом аброутворення аброморфемно-словесного типу є наслідком контамінації основоскладання й абревіації.

Мотивувальною базою препозитивних абревіатурних морфем є похідні відносні прикметники. Вони різні за своєю словотвірною структурою. Найчастіше мотивувальний прикметник скорочується до кореня: агіт-, дом-, зелен-, інвест-, культ-, пив-, уч- і под. (усього 212 аброморфем, що становить 55% від загальної кількості відприкметникових абревіатурних морфем препозитивного типу) або до початкового сегмента кореня: бух-, диз-, кап-, нац-, меб-, обл-, омо-, студ-, фін- та ін. (усього 139, відповідно 36%). На структурно складніші види скорочень припадає всього 9% (36 абревіатурних морфем): 3% -- поєднання кореня й суфікса (військ-, зовніш-, металург-, тварин- і под.) та приблизно по 1,5% -- поєднання двох коренів (санепід-, сільгосп-, хімфарм-), префікса й кореня (вруб-, ощад-, розвід-), префікса й усіченого кореня (зар-, конц-, укріп-) та інші скорочення на зразок інтер-, житло-, побут-, посів-, спожив-.

Відповідно до складової структури препозитивні атрибутивні аброморфеми поділяються на одно-, дво-, три- та чотирискладові. Односкладові абревіатурні морфеми препозитивного типу становлять 62,5% від загальної кількості таких одиниць (242 абревіатурні морфеми), двоскладові -- 27,5% (106 аброморфем), три- й чотирискладові -- 10% (39 абревіатурних морфем). Зазначимо, що групи дво- та трискладових аброморфем становлять переважно одиниці іншомовного походження, які закінчуються на голосний.

Абревіатурні морфеми, як і інші значущі мовні одиниці, виявляють між собою різні структурно-семантичні зв'язки. Залежно від характеру цих зв'язків розрізняють явища морфемної полісемії, омонімії та синонімії.

Полісемію абревіатурних морфем визначаємо як наявність у тієї самої аброморфеми кількох пов'язаних між собою значень. Багатозначними можуть бути як питомі, так і запозичені відприкметникові препозитивні абревіатурні морфеми, проте другі переважають над першими. Наприклад, диф- у словах дифконденсатор, дифмеханізм, дифрівняння мотивована прикметником диференціальний зі значенням «різний, який залежить від певної умови», а в словах дифзалік, дифоплата, дифтариф -- прикметником диференційований зі значенням «неоднаковий, узгоджений з певними умовами».

Омонімічними вважаємо аброморфеми, які тотожні за звуковим складом, але мають різні (не пов'язані між собою) значення. Зокрема, в абревіатур артсвердловина, артобстріл і артфестиваль арт- виражає три різні значення: арт-1 (артезіанський), арт-2 (артилерійський) і арт-3 (не розгортається, а приєднується за готовим зразком-моделлю, за значенням синонімічна з «мистецький»), що дає підстави вважати їх аброморфемами-омонімами.

Синонімічними вважаємо абревіатурні морфеми, що мають різний звуковий склад, але збігаються за своїм основним значенням. Вони виражають те саме чи різні відтінки основного значення. Синонімічними відношеннями пов'язані здебільшого питомі та запозичені аброморфеми, пор.: аква-, вод-, гідро-; гео-, зем-. Ці аброморфеми подібні за семантикою, але розрізняються сферою вживання: вод- і зем- характерні переважно для слів загального вжитку, а аква-, гідро- й гео- -- для термінологічного. Аброморфема аква- значно поступається перед гідро- за кількістю аброутворень і дуже рідко поєднується з питомими опорними компонентами.

Серед препозитивних аброморфем української мови питомі становлять 27% (105 одиниць), причому третина з них уживається тільки у складі власне-аброморфемних утворень. До найуживаніших належать держ-, міськ-, сільгосп-, пром-, укр-, буд- та ін.

Запозичені абревіатурні морфеми становлять 73% від загальної кількості аброморфем препозитивного типу (282 аброморфеми). Слід кваліфікувати як аброморфеми ті інтернаціональні усічені основи, що не зазнали десемантизації та повністю не втратили зв'язку з мотивувальним прикметником, тобто ще мають здатність розгортатися в еквівалентне складноскороченому слову словосполучення. Нині домінує утворення нових одиниць за абревіатурним зразком-моделлю, що оминає стадію співвідношення словосполучення ? абревіатура.

Найчисельніші групи запозичених аброморфем формують усічення грецького (32,5% від загальної кількості запозичених абревіатурних морфем), латинського (31%) та французького (18%) походження. Набагато менше аброморфем-запозичень з німецької й англійської мов, що відповідно становлять 7,5% і 3,5% від загальної кількості запозичених аброморфем. Усього 6,5% припадає на запозичення з інших мов.

До найпродуктивніших препозитивних абревіатурних морфем грецького походження належать авто-, агро-, біо-, дем-, еко-, євро-, кіно-, політ- тощо. Серед препозитивних аброморфем латинського походження високою продуктивністю та регулярністю вживання відзначаються авіа-, адмін-, аудіо-, відео-, мото-, радіо-, спец- і под.

Характерною ознакою сучасної мови є згортання описових найменувань у складні та складноскорочені одиниці, що вказує на існування явищ переходу між ціліснооформленими й розчленованими номінативними одиницями. Тенденція до економії мовних зусиль спричиняє не лише розширення фонду абревіатурних морфем, а й активне поповнення аброутворень, які оминають стадію співвідношення мотивувальне словосполучення - абревіатура й відразу будуються за зразком-моделлю. Це стосується напівабревіатурних-напів'юкстапозитних одиниць зі складниками бізнес-, дизайн-, економ-, кібер-, релакс-, тест-, фольк- і под., що мають співвідносний прикметник, з іншомовними аброморфемами арт-, веб-, прес-, бліц-, фітнес- та ін., що не мають в українській мові відповідного мотивувального слова, а лише можуть передаватися описово або асоціюватися з близьким за значенням питомим прикметником. Серед нових запозичень вирізняються своєю активністю запозичені аброморфеми відабревіатурного походження інтернет-, медіа-, піар-.

Субстантивні аброморфеми препозитивного типу становлять менше 4% від загальної кількості препозитивних аброморфем, половина з них вживається переважно у власне-аброморфемних утвореннях, напр.: каб- (Кабмін), літ- (Держлітвидав) і под. До субстантивних препозитивних абревіатурних морфем, що можуть вживатися в абревіатурах аброморфемно-словесного типу, належать зав- (завідувач), каб- (кабінет), кер- (керівник), ком- (командир), мін- (міністерство), нач- (начальник), пом- (помічник), рем- (ремонт).

У третьому розділі «Структура та позиційне використання аброморфем в утвореннях власне-аброморфемного та комбінованого типу» з'ясовано особливості аброморфем власне-аброморфемних абревіатур, встановлено найбільш уживані атрибутивні та субстантивні аброморфеми препозитивного типу у власне-аброморфемних утвореннях, охарактеризовано питомі та запозичені аброморфеми постпозитивного типу, визначено специфіку абревіатурних морфем у комбінованих абревіатурах.

Лексика сучасної української мови поповнилася значною кількістю власне-аброморфемних абревіатур, у яких зазвичай препозитивні складники відіграють роль аброморфем-класифікаторів, що визначають профіль означуваного компонента мотивувального словосполучення, а постпозитивні -- аброморфем-ідентифікаторів, які виконують роль базового компонента складноскороченого слова. Пор.: завком > заводський комітет, райком > районний комітет; проммаш > промислове машинобудування, сільмаш > сільськогосподарське машинобудування; міськупр > міське управління, спецупр > спеціалізоване управління. Це не стосується субстантивних препозитивних аброморфем, які в абревіатурах виконують ідентифікаційну функцію, напр.: кербуд > керівник будинку, кергосп > керівник господарства.

В останнє десятиліття виразно простежуємо тенденцію до збільшення реєстру аброморфем-класифікаторів, що вживаються у власне-аброморфемних абревіатурах, чого не можна сказати про аброморфеми-ідентифікатори, кількісний склад яких залишається майже без змін.

Серед запозичених субстантивних аброморфем препозитивного типу зафіксовано лише один випадок омонімії. Зокрема, у власне-аброморфемних абревіатурах комбат і комстат ком- виражає два різні значення: ком-1 (командир) і ком-2 (комітет). Це дає підстави вважати їх аброморфемами-омонімами. Інших лексико-семантичних відношень між субстантивними аброморфемами препозитивного типу не виявлено.

Омонімічні відношення більше притаманні субстантивним аброморфемам постпозитивного типу. До таких в українській мові належать -деп1 > „департамент“ (держдеп) і -деп2 > „депутат“ (нардеп); -ком1 > „комісар“ (нарком), -ком2 > „комітет“ (райвиконком) і -ком3 > „компанія“ (Медфармком); -мет1 > „метал“ (вторчормет), -мет2 > „металургія“ (Мінчормет) і -мет3 > „метеорологічна служба“ (Облмет) тощо.

Теоретично всі препозитивні відприкметникові аброморфеми, які спостерігаємо в утвореннях аброморфемно-словесного типу, можуть використовуватися для конструювання власне-аброморфемних абревіатур, проте на практиці вживається лише 26,3% від загальної кількості атрибутивних препозитивних абревіатурних морфем.

У власне-аброморфемних абревіатурах інше співвідношення питомих та запозичених аброморфем порівняно з аброморфемно-словесними абревіатурами. Якщо в них питомі аброморфеми становлять 28%, то у власне-аброморфемних утвореннях зафіксовано 50% питомих (напр.: вод-, дерев-, зелен-, ліс-, міськ-, пром-, риб-, страйк-, торг-, юн- і под.) і 50% запозичених абревіатурних морфем. Серед них 16,7% -- це абревіатурні морфеми грецького походження (авто-2, атом-, іст-, мех-, пед-, теле-1, фарм-, фіз-, філ-1, філ-2 та ін.), 14,4% -- латинського (зен-, літ-, мед-, спец-, транс-, фаб-, юр- і под.), 8,9% -- французького (газ-, інд-, комун-, меб-, рев- та ін.), 6,7% -- німецького (груп-, кур-, шахт-, штраф-, цех- і под.), 3,3% припадає на запозичення з інших мов (влас-, лік-, тютюн-). Збільшення кількості питомих аброморфем ми пов'язуємо зі специфікою утворень аналізованого типу, у яких скорочення зазнають не тільки слова-означення, а й означувані ними поняття.

Найуживанішими питомими атрибутивними абревіатурними морфемами препозитивного типу є міськ-, пром-, буд-, військ-. До найбільш продуктивних запозичених атрибутивних аброморфем препозитивного типу належать авто-2, спец-, комун-. За їх допомогою утворюються власне-аброморфемні абревіатури ? назви підприємств, організацій. Кількісно невелику групу становлять лексеми, пов'язані з різними галузями народного господарства, а іменники ? назви осіб представлені поодинокими прикладами.

У сучасній українській літературній мові функціонує порівняно небагато постпозитивних субстантивних аброморфем (усього 10,4% від загальної кількості аброморфем), які є невід'ємним складником усіх власне-аброморфемних абревіатур. Це призводить до зменшення можливих варіантів сполучуваності та обмеження продуктивності атрибутивних препозитивних аброморфем у межах аброутворень власне-аброморфемного типу.

У творенні аброморфемно-ініціальних абревіатур першого підтипу, що відповідають структурі «аброморфема + ініціали», беруть участь атрибутивні абревіатурні морфеми препозитивного типу міськ-, обл-, рай-, укр-, голов-: міськво, облКРУ, райСЕС, УкрІНТЕІ, ГоловУКБ.

Аброморфемно-ініціальні абревіатури другого підтипу побудовані за зразком «аброморфема + ініціали + аброморфема (або аброморфеми)». Особливістю цього структурного підтипу є залучення більшої кількості абревіатурних морфем як препозитивного, так і постпозитивного типу, але обмежене вживання ініціальних комплексів. У творенні таких абревіатур виявляють активність лише два з них: -діпро- (іноді -ДІПРО-) -- державний інститут з проектування та -НДІ- -- науково-дослідний інститут, пор.: Укрдіпроенерго (Український державний інститут з проектування енергетичних установок), УкрНДІспецбуд (Український науково-досліднирй інститут спеціальних будівельних робіт).

До третього підтипу аброморфемно-ініціальних абревіатур належать одиниці, що відповідають моделі «ініціали + аброморфема (або аброморфеми)». За значенням і сферою вживання ці абревіатури близькі до попереднього структурного підтипу, бо утворюються за участі тих самих ініціальних комплексів, пор.: Діпроторг (Державний інститут проектування підприємств торгівлі і громадського харчування), НДІавтопром (Науково-дослідний інститут автомобільної промисловості). Третій структурний підтип аброморфемно-ініціальних абревіатур малопродуктивний. Крім того, останнім часом простежуємо тенденцію до його злиття з попереднім унаслідок додавання препозитивної атрибутивної аброморфеми укр-.

У висновках узагальнено результати дослідження структурно-семантичних типів аброутворень української мови.

Для найменування структурного компонента складноскорочених слів, що співвідноситься з одним із складників вихідного словосполучення, запропоновано використовувати термін «аброморфема» («абревіатурна морфема»).

Аброморфема -- це специфічний складник морфемно членованих абревіатур, що спочатку міг мати або й не мати структурно-семантичний зв'язок з одним із компонентів вихідного словосполучення, але надалі став приєднуватися і до інших аброморфем, і до нових слів за готовим зразком-моделлю безвідносно до можливого вихідного словосполучення.

Аброморфеми, що беруть участь у творенні складноскорочених слів, здебільшого не збігаються формально зі звичними морфемами, але вони мають ознаки, характерні для морфологічних одиниць Ї морфем як мінімальних значущих частин слова. Абревіатурні морфеми повною мірою відповідають вимогам, які висувають до морфеми: сприймаються як далі неподільна одиниця, набувають свого самостійного значення і звучання, регулярно відтворюються в мові.

Абревіатурні морфеми мають і певні специфічні особливості. За своєю структурою вони сприймаються як усічення, хоч формально можуть дорівнювати відповідним кореням або основам, але це не означає їхньої повної ідентичності.

Абревіатурні морфеми, як і афікси, зв'язані від моменту появи, а корені стають зв'язаними як виняток. Але на відміну від афіксів аброморфеми активніше зазнають лексикалізації. Крім того, якщо афіксам притаманне позиційне закріплення в слові, то позиція абревіатурних морфем більше зумовлена синтаксично, ніж структурно.

Залежно від характеру поєднуваних частин аброморфемні утворення поділяємо на три типи: 1) аброморфемно-словесні; 2) власне-аброморфемні; 3) комбіновані, що об'єднують два підтипи: аброморфемно-ініціальні та аброморфемно-складові .

У процесі функціонування аброморфемно-словесних та власне-аброморфемних абревіатур відбувається вичленування зі складу слова певного семантично збагаченого складника. За такої морфолого-словотвірної конденсації абревіатура втрачає позиції семантичного центру, що створює умови для процесу лексикалізації деяких аброморфем як способу утворення аброкоренів. Серед лексикалізованих аброморфем домінують ті, що є назвами реалій сучасного життя, пов'язаних із розвитком науки й техніки (35% аброкоренів): аудіо, відео, кібер, нет, стерео. Численною є група аброкоренів, що означають організації, установи (28%): зоо, інтер, ком, мед, пед, пром. Зростає кількість лексикалізованих аброморфем зі значенням особи (22%): бух, опер, пом, спец. Інші значення аброкоренів становлять 15%: біо, євро, поп. Лексикалізовані абревіатурні морфеми можуть збігатися за значенням із неусіченим мотивувальним словом (зав, нач, спец, бух) або зберігати значення абревіатурного слова ( мульт, опер, порно, фото).

Творення похідних від лексикалізованих аброморфем відбувається відповідно до потреб сучасної комунікації. Проте штучний характер низки нових лексикалізованих аброморфем зумовлює можливу дериваційну пасивність, що формується на основі семантики утворення, низької частоти його вживання, стилістичної маркованості, фонетичних умов.

Залежно від характеру лексико-семантичних зв'язків між аброморфемами розрізняють явища аброморфемної полісемії, омонімії та синонімії. Вони властиві як препозитивним, так і постпозитивним аброморфемам. Препозитивні атрибутивні багатозначні абревіатурні морфеми становлять 12,66% від загальної кількості атрибутивних аброморфем препозитивного типу (49 абревіатурних морфем), омонімічні -- також 12,66% (49 аброморфем), синонімічні -- 1,3% (5 абревіатурних морфем). Омонімія властива аброморфемам постпозитивного типу більшою мірою, ніж полісемія. Із 46 постпозитивних аброморфем омонімічними є 14 аброморфем (30,4%), полісемічними -- 8 (17,4%). Абревіатурних морфем, пов'язаних синонімічними відношеннями, не зафіксовано.

Для української мови типовими є аброморфемно-словесні утворення з першим усіченим і другим повним складником: адмінкомісія, літфонд, методкабінет, страхвнесок, худрада.

Мотивувальною базою для препозитивних аброморфем є здебільшого відносні прикметники, що скорочуються переважно до кореня (всього 212 аброморфем, що становить 55% від загальної кількості відприкметникових абревіатурних морфем препозитивного типу) або до початкового сегмента кореня (139 аброморфем, відповідно 36%).

Утворення зі складниками інтернет-, медіа-, прес- тощо за структурно-семантичним зв'язком своїх компонентів мають ознаки абревіатур та юкстапозитів: інтернет-енциклопедія, медіа-культура, прес-менеджер. Такі утворення в українській мові є перехідними одиницями між двома способами словотвору, напівабревіатурними-напів'юкстапозитними одиницями, що, розвиваючи аглютинативні тенденції в мові, утворюються за абревіатурною моделлю без опори на словосполучення. Цей статус зумовлює і їхнє відмінне від інших аброутворень написання -- через дефіс, що споріднює такі одиниці з юкстапозитами.

У складі напівабревіатурних-напів'юкстапозитних утворень уживаються нові абревіатурні морфеми, що мають співвідносний прикметник (бізнес-, дизайн-, економ-, інтим-, кібер-, секс-, фольк- та ін.) і що не мають співвідносного прикметника (арт-, веб-, прес-, бліц-, фітнес- і под.), а також препозитивні аброморфеми відабревіатурного іншомовного походження (інтернет-, медіа-).

Субстантивні абревіатурні морфеми препозитивного типу є малопродуктивними, що спричинено, по-перше, їх лексикалізацією (зав, нач, пом), по-друге, вузькою спеціалізацією (ком-, нач-).

Власне-аброморфемні абревіатури можуть набувати нових значень унаслідок образних перенесень та впливу аналогії. Розширення семантичного обсягу в абревіатурах цього типу відбувається за рахунок використання аброморфем узагальненої семантики, таких як -буд, -енерго, -транс. Використовувати аброморфеми й утворені з них власне-аброморфемні абревіатури в переносному значенні дає змогу їхня змістова місткість (пор.: домком, Радбез, фізтех тощо).

У складноскорочених словах власне-аброморфемного типу використовуються лише 102 атрибутивні препозитивні аброморфеми, що становить 26,3% від загальної кількості атрибутивних препозитивних абревіатурних морфем, серед яких найбільш уживаними питомими є міськ-, пром-, буд-, військ-, а запозиченими -- авто-2, спец-, комун-.

Серед постпозитивних абревіатурних морфем питомі становлять 21,7%, а запозичені -- 78,3%. Найбільшу групу серед запозичених складають аброморфеми французького походження (45,7%). Значно менше запозичень латинського (19,7%) і грецького (6,5%) походження. На запозичення з німецької та англійської мов припадає лише 4,3% і 2,2% .

Субстантивні аброморфеми постпозитивного типу не виявляють тенденції до помітного збільшення продуктивності в сучасній українській літературній мові. До найуживаніших постпозитивних питомих аброморфем у власне-аброморфемних утвореннях належать лише -пром, -госп, -буд, до запозичених -- -ком3 (компанія). Поширені в радянський час запозичені аброморфеми постпозитивного типу сьогодні або вживаються в узуальних абревіатурах, значення яких зрозуміле без опори на мотивувальне словосполучення, або виходять з активного вжитку, поповнюючи склад пасивної лексики.

Комбіновані абревіатури становлять непродуктивний тип аброморфемних абревіатур української мови. Серед аброморфемно-ініціальних абревіатур переважають утворення першого підтипу, що відповідають структурі «аброморфема + ініціали». У їхньому складі найбільш уживаними є атрибутивні абревіатурні морфеми препозитивного типу міськ-, обл-, рай-, укр-. Решта підтипів аброморфемно-ініціальних абревіатур має статус рідковживаних. Аброморфемно-складові аброутворення в сучасній українській літературній мові є спорадичними.