Фонографічні та орфографічні особливості акронімів сучасної французької мови

Акроніми - слова, утворені зазвичай від початкових літер, елементів або цілих слів, що входять до вихідного словосполучення і набувають фонетичну будову та відповідну орфографію повноцінного слова. До акронімів належать: акроніми-сиглі; власне акроніми; акроніми - усічені одиниці; акроніми - телескопні слова. Залежно від вимови акроніми можуть бути двох видів: змішані і повні.

На виникнення та поширення акронімів у мові впливає сукупність лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Важливу роль при створенні акронімів відіграють комбінації літер, що входять до їх складу, довжина, а також традиція прочитання акронімів. Акроніми, залежно від того, з яких елементів вихідних слів або словосполучень вони складаються, можуть бути чотирьох видів: традиційні, звужені, розширені та комбінаторні акроніми. Остаточне входження акронімів до лексики французької мови та набуття ними статусу слова відбувається тоді, коли акронім починає розглядатися незалежно від свого прототипу, й, отже, набуває певної автономії; характеризується цільністю, називає предмети, процеси і явища тощо, має фонетичні, орфографічні, граматичні та лексико-семантичні ознаки, властиві слову.

Акронімам у французькій мові притаманна омонімія, що дає можливість класифікувати акроніми-омоніми. Відповідно до запропонованої у дисертації класифікації, акроніми-омоніми розділяються на три види: акроніми-омофони-омографи, акроніми-омофони та акроніми-омографи. Існування значної кількості омонімів серед акронімів вказує на те, що акроніми можуть утворюватися на основі готових зразків (інших загальновживаних слів або акронімів), при цьому в лексичній формі утвореного акроніма зберігаються певні ознаки вихідної лексичної одиниці.

Акронім - лексична одиниця, форма якої є майже ідеальною з погляду фонетико-графічних відношень. Для акронімів зазвичай характерними є прості монограми, що пояснюється найхарактернішим шляхом утворення акронімів: як правило, акронім складається з перших літер кожного повнозначного слова вихідного словосполучення, тобто з монограм-фонограм без зайвих "німих" літер - афонограм, фіналей тощо. Кожна орфограма, що входить до складу акроніма, має фонетичний еквівалент, що можна пояснити прагненням збереження присутності кожного елемента вихідного словосполучення в акронімі й уникнення плутанини під час прочитання останнього. Таким чином, орфографічна форма акроніма базується на фонетичному принципі орфографії.

При написанні акронімів на сьогоденній традиції спостерігається уникання вживання діакритичних знаків, навіть у тих випадках, де вони теоретично є необхідними. Лише у структурі деяких акронімів діакритичні знаки (такі акценти, як, наприклад, акут або гравіс) збережені.

Дослідження показало, що акроніми можуть диференціюватися за допомогою літерних і нелітерних графічних знаків. Літерні та нелітерні знаки, які використовуються для написання акронімів, сприяють розрізненню акронімів-омонімів, дозволяють встановити шлях утворення акроніма, можуть вказувати на манеру прочитання, походження та етап лексикалізації акроніма; при їх уживанні часто переслідуються певні прагматичні цілі.

Розрізнення акронімів літерними знаками та розроблена згідно з цим класифікація вказують на те, що акроніми можуть зображатися трьома шляхами: повністю великими літерами, змішаний тип - великими та маленькими літерами (який, у свою чергу, має два різновиди: класичне та нехарактерне написання) та повністю маленькими літерами.

Диференціація акронімів за допомогою нелітерних знаків реалізується таким чином:

нелітерні знаки, які вживаються: а) безпосередньо у структурі акроніма (крапка, діакритичні знаки, як акут та гравіс, дефіс, інтервал); б) при створенні нових лексичних одиниць за допомогою акронімів (інтервал, дефіс); в) для протиставлення акроніма іншій лексичній одиниці у тексті при переліку тощо (інтервал, дефіс, скісна риска);

нелітерні знаки, які використовуються для оформлення акроніма у тексті (апостроф, лапки);

нелітерні знаки, які беруть участь у введенні акроніма або його значення у текст (дужки, кома, тире, квадратні дужки й астериск).

Окрім того, в акронімах можуть також використовуватися цифри й інші спеціальні наукові символи.

Дослідження показало, що орфографії акронімів притаманне як спрощення, так і ускладнення. Спрощення можна спостерігати у тих випадках, коли зображення на письмі акроніма наближене до орфографії звичайних слів. Орфографічне ускладнення акроніма простежується під час використання акцентів, крапок або інших нелітерних знаків при написанні акронімів. Окрім того, ускладненому графічному зображенню акроніма сприяє ретроакронімізація, при цьому акронім, що утворився, ускладнюється завдяки великій літері та крапкам.

Внаслідок проведеного аналізу було зроблено класифікацію орфограм акронімів за їх написанням:

графемічне - написання акроніма великими або малими літерами, що відокремлені крапками (O.N.U., U.N.I.C.E.F., U.r.s.s.);

орфографічне - акроніми пишуться великими літерами без використання крапок (ONU, URSS);

орфограмічне - перша літера акроніма є великою, інші - малі; літери не відокремлені крапками (Onu, Urss);

фонетичне - акроніми пишуться повністю малими літерами без крапок (ovni, sida);

комбіноване - акроніми пишуться з використанням великих та малих літер, крапки при цьому можуть використовуватися або ні (OuLiPo, So.D.A.);

типографічне - акронім пишеться великими літерами, які за розміром дорівнюють малим літерам, або перша літера може бути більшою за розміром, ніж інші. До даного виду графічного зображення акронімів слід також віднести їх написання повністю великими літерами, де перша літера є більшою, ніж інші (ONU, UNSA, SIDA, SIDA).

акронім омонім орфографія французький

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цюпа М. А. Особливості абревіатур у французькій мові / М. А. Цюпа // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: Логос, 2006. - Вип. 10. - С. 394-398.

2. Цюпа М. А. Особливості написання абревіатур, утворених шляхом усічення, у французькій мові / М. А. Цюпа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 16. - С. 245-251.

3. Цюпа М. А. Усічені одиниці як вид скорочень у сучасній французькій мові / М. А. Цюпа // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - “Серія Філологічні науки”. - Луцьк: РВВ “Вежа” ВДУ імені Лесі Українки, 2006. - Вип. 6. - С. 90-94.

4. Цюпа М. А. Орфографічні особливості абревіатур у французькій періодиці (на матеріалі видань “L'Express international”, “Le Figaro”, “Le Monde”) / М. А. Цюпа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 17. - С. 358-363.

5. Цюпа М. А. Омонімія та акронімія у французькій мові / М. А. Цюпа // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: Логос, 2007. - Вип. 11. - С. 380-389.

6. Цюпа М. А. Лексикалізація абревіатур французької мови / М. А. Цюпа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 18. - С. 135-141.

7. Цюпа М. А. Графічні особливості усічених одиниць у французькій мові / М. А. Цюпа // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - Вип. 22, Ч. ІІ. - С.165-169.

8. Цюпа М. А. Звуження та розширення абревіатур у французькій мові / М. А. Цюпа // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: Логос, 2007. - Вип. 12. - С. 418-422.

9. Цюпа М. А. Структурні особливості акронімів французької мови / М. А. Цюпа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 19. - С. 215-219.

10. Цюпа М. А. Вживання нелітерних знаків у французьких абревіатурах / М. А. Цюпа // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: науковий журнал. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - Т. 4, № 3 (12). - С. 120-129.

11. Цюпа М. А. Особливості функціонування акронімів-омонімів у французькій мові / М. А. Цюпа // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - Вип. 23, Ч. ІІІ. - С. 153-156.

12. Цюпа М. А. Ініціальні абревіатури як вид скорочень у французькій мові / М. А. Цюпа // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - Серія № 9, Вип. 2. - С. 253-257.

Размещено на Allbest.ru