Філософсько-методологічні передумови перекладознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ університет імені к.д. УШИНСЬКОГО

Янушевич Ірина Анатоліївна

УДК 165:81'255:001.8

ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА

Спеціальність 09.00. 02 - діалектика та методологія пізнання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса - 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі філософії та гуманітарного знання Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Цофнас Арнольд Юрійович, Одеський національний політехнічний університет, завідувач кафедри філософії та методології наук.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Пунченко Олег Петрович Одеська національна академія зв'язку ім. О. С. Попова, завідувач кафедри філософії і українознавства;

кандидат філософських наук, доцент Голошубова Алла Олександрівна Одеський національний морський університет, старший викладач кафедри філософії.

Провідна установа: Львівський національний університет ім. І. Франка, кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться “12” квітня 2007 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.02 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд. 74.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розіслано “6” березня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мисик І. Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми перекладу, який у всі часи виконував найважливішу соціальну функцію міжмовного спілкування, сприяючи не лише швидкому розповсюдженню й обміну інформацією у людському середовищі, але й взаєморозумінню між людьми, набувають особливої актуальності в сучасних умовах розвитку України. Жвавий інтерес до цих проблем, з одного боку, пояснюється процесами глобалізації та узгодження національного розвитку зі світовими структурами, що сприяє зростанню іншомовної інформації та викликає необхідність її осмислення в контексті й засобами національної культури. З іншого боку, суттєвість перекладацької тематики для України обумовлена надзвичайним зростанням кількості перекладів власне українських авторів іноземними мовами, що почався ще за часів здобуття Україною державної незалежності.

Ці фактори спричиняють гостру необхідність глибинних трансформацій самого стилю й форм мислення сучасного перекладача: переходу від ідеографічних прийомів опису мистецтва перекладу до більш докладного методологічного аналізу перекладеного тексту. У зв'язку з цим постало питання про можливість становлення спеціальної дисципліни - перекладознавства, яка включала б у себе не тільки чисто філологічні, етнографічні, культурологічні аспекти, але й здобувала б риси раціонально організованої й загальнозначущої теоретичної дисципліни, що усвідомлює свої методологічні передумови.

Однак у вітчизняному перекладознавстві так і не була зроблена спроба систематизації методологічно обґрунтованих способів перекладу в межах єдиної теоретичної концепції. Мова йде не про те, що не було створене якесь особливе “українське перекладознавство”, і навіть не про те, що перекладознавство не було поповнене відповідним українським матеріалом, зв'язаним зі специфікою української мови й української ментальності - це саме робиться, а про те, що за роки незалежності в Україні поки не запропоновано нетривіальних філолофсько-методологічних розробок теорії перекладу, які дозволили б розглядати переклад як більш-менш раціонально контрольовану й загальнозначущу процедуру. А без цього й завдання комп'ютерного перекладу стають важкорозв'язними. Існуючи концепції перекладознавства (лінгвістична, етнографічна, історична та ін.)зробили багато для прояснення окремих сторін і особливостей перекладацької роботи, але вони майже нічого не говорять про гносеологічні й методологічні передумови перекладознавства, а значить, і про об'єктивні ситуації й способи оцінки якості перекладів.

У рамках теорії пізнання проблеми перекладу й інтерпретації розглядалися іспанським філософом Ортегою-і-Гассетом й філософською герменевтикою, однак методологічна сторона інтересів перекладознавства залишалася в них не опрацьованою. Аналітична філософія, займаючись аналізом мови, також не торкнулась специфічних методологічних питань перекладу.

Отже, в дисертації було поставлене завдання, яке дотепер залишалося в тіні дослідницьких інтересів, - розглянути методологічні проблеми перекладу в контексті теоретико-пізнавальних проблем й обґрунтувати можливість адекватного застосування раціональної методології в практиці перекладу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної науково-дослідної програми: “Філософсько-методологічні дослідження гуманітарного знання” кафедри філософії й основ загально-гуманітарного знання (наказ ОНУ ім. І. І. Мечникова № 855 від 18 травня 2001р.). В основі розвитку ідей даної дисертації лежить параметрична загальна теорія систем, яка розроблялась з початку 60-х років у місті Одеса професором А. І. Уйомовим і його учнями.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є вирішення теоретичних проблем перекладознавства на підставі адекватної йому раціоналістичної методології та розкритті можливостей використання у цьому напрямку системного підходу й системного методу.

Відповідно до даної мети виникає необхідність послідовного вирішення наступних задач:

1. Розглянути особливості уявлення про переклад не тільки як про мистецтво, а як про відносно загальнозначущу процедуру методологічного характеру.

2. Дослідити методологічну невизначеність існуючих концепцій перекладознавства та їх зв'язок з процедурою розуміння як складовою частиною процесу пізнання.

3. Простежити в філософських концепціях феноменології, структуралізму й герменевтики, які маніфестували себе як методологічні підстави гуманітарних наук у галузі процедур розуміння, такі ідеї, що вказують на можливість здійснення загальнозначущих і раціонально контрольованих процедур при перекладі текстів.

4. Визначити, яка з існуючих теорій систем може претендувати на роль методологічного засобу перекладознавства.

5. Застосувати системний підхід і системний метод в справі раціонального рішення таких завдань перекладознавства, як розмежування понять релевантності, адекватності й еквівалентності перекладу та встановлення, виникаючих відповідно до існуючої “дилеми” перекладача, презумпцій та ситуацій перекладу.

6. Запропонувати використання системно-параметричного аналізу до оцінки якості перекладу.

Об'єктом дослідження є перекладознавство та його зв'язок з філософськими концепціями феноменології, структуралізму, герменевтики, загальних теорій систем.

Предмет дослідження - філософсько-методологічні передумови здійснення процедури перекладу й оцінки результатів роботи перекладача.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети дослідження й розв'язуваних завдань, у даній роботі використовувались загальнонаукові методи опису і порівняльного аналізу методологічних ідей різноманітних концепцій перекладу. Оскільки переклад завжди зв'язаний з інтерпретацією тексту, в подальшому були виявлені раціональні можливості методів феноменології, структуралізму і герменевтики в описі процедур і оцінці якості перекладу. Метод генералізації деяких ідей даних філософських концепцій стосовно перекладознавства дозволив висунути гіпотезу про адекватність поставленим задачам системного методу. На заключному етапі дослідження в оцінці якості перекладу використаний системний підхід - у тому варіанті, що передбачається загальною параметричною теорією систем.

Наукова новизна дослідження. Проведене дослідження дозволяє говорити про наукову новизну отриманих результатів у наступних аспектах:

1. Розширено поле аналізу концепцій перекладацької діяльності - не тільки з метою систематизації різних лінгвістичних і культурологічних точок зору на переклад, але й пошуку таких методологічних підстав перекладознавства, які б дозволяли раціонально оцінювати якість перекладу.

2. Дістало подальшого розвитку уявлення про переклад не тільки як про мистецтво, а як про відносно раціональну й загальнозначущу процедуру, що здобуває риси стандартної наукової концепції.

3. Певною новизною в дослідженні характеризується комплексний розгляд можливостей використання філософських концепцій феноменології, структуралізму й герменевтики в якості загальнозначущих методологічних передумов теоретичного перекладознавства.

4. В новому аспекті обґрунтована доцільність використання системного підходу для рішення ряду проблем перекладу та доведена адекватність застосування з цією метою того варіанта системного підходу, що передбачається параметричною загальною теорією систем.

5. Вперше демонструються можливості системного підходу в постановці основних проблем перекладознавства, пов'язаних з різним тлумаченням тексту. До їх числа відносяться постановка “дилеми перекладача” й ситуацій виникнення перекладу, інтернального й екстернального розуміння завдання перекладу, винесення рішення про релевантність, адекватність або еквівалентність перекладу, визначення критеріїв оцінки якості перекладу.

6. Раціональне вирішення деяких теоретичних проблем перекладу дозволило поставити питання про реальність створення системологічної концепції перекладознавства.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати дозволяють підвищити ефективність перекладацького процесу й якість перекладів. Висловлені в дисертації ідеї можуть послужити внеском у створення методологічного розділу перекладознавства. Постановка частини проблем перекладу в руслі раціонально організованого знання відкриває дорогу щодо однозначного осмислення й оцінки результатів роботи практично працюючих перекладачів, а також якості машинного перекладу.

Матеріали даної дисертації можуть бути рівною мірою використані як при читанні філософських курсів по теорії й методології пізнання, спецкурсів по методології гуманітарного пізнання, так і філологічних спецкурсів по методології оцінки якості й редагуванню перекладів. У цей час автор користується матеріалами дисертації на семінарських заняттях зі студентами-культурологами Одеського національного політехнічного університету.

Апробація результатів дисертації. Робота виконувалась на кафедрі філософії й загально-гуманітарного знання філософського факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова і обговорена на спільному засіданні з кафедрою філософії природничих факультетів Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (18 січня 2007 року), а також на методологічному семінарі кафедри філософії Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (29 січня 2007 року).

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися й опубліковані в матеріалах міжнародних, міських конференцій і конгресів, серед яких: Міжнародна наукова конференція “Філософська й культурологічна думка на Україні в контексті сучасного світового соціокультурного процесу” (Одеса, 24-25 червня 2004р.), VI Міжнародна наукова конференція “Інформація - Комунікація - Суспільство” (Санкт-Петербург, листопад 2005р.), IV Міжнародному форумі “Дні слов'янської писемності й культури” (Луганськ, 24-25 травня 2006р.), Перший Російський культурологічний конгрес (Санкт-Петербург, 25-29 серпня 2006р.).

Публікації. Наукові результати, які увійшли в дисертацію, відображені в семи фахових статтях, тезах і матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із введення, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 175 сторінок. Крім того, дисертація містить список використаних літературних джерел (10 сторінок), що складається з 213 назв - з них 10 робіт іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

переклад гносеологія герменевтика лінгвістичний

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, окреслюється стан наукової розробки проблеми, визначаються об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється його мета і основні завдання, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість отриманих результатів, подається інформація про апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Переклад як філологічна та культурологічна проблема” формулюється проблема дослідження й міститься загальна постановка завдання дослідження, аналізується існуюче положення справ у лінгвістичних і країнознавчих концепціях перекладознавства, дається аналіз суджень практикуючих перекладачів про характер виконуваної роботи й про труднощі, з якими вони стикаються.

У першому підрозділі першого розділу “Переклад як мистецтво і науково обґрунтована процедура” підтверджується думка про те, що, незважаючи на наявність численних рекомендацій перекладачам і висунутим вимогам загального характеру, пов'язаним з необхідністю грамотного використання мов перекладу й оригіналу, з урахуванням країнознавчого контексту, орієнтації на передбачувану читацьку аудиторію тощо, переклад у сучасному уявленні розглядається переважно як мистецтво, а перекладознавство поки що далеке від статусу раціонально організованої й загальнозначущої дисципліни.

У вітчизняній літературі (маються на увазі не тільки українські автори, але й та філософська традиція, що існувала в IХ - ХХ століттях на території Росії) теоретичними проблемами перекладу займались Т. Шевченко, І. Котляревський, М. Рильський, М. Стельмах, І. Франко, молоді українські письменники-перекладачі - В. Кікоть, Р. Скиба, Р. Мельников, Г. Крук, С. Жадан. Видатні російські поети й письменники: О. Блок, Б. Пастернак, М. Лозинський, В. Набоков й т.д. Сучасні українські та російські теоретики перекладу: О. Калениченко. Н. Калачник, Н. Гетьман, С. Ковганюк, В. Комісаров, А.. Паршин, Л. Бархударов, В. Виноградов, І. Лівий, Ю. Найда, И. Гальперін, З. Львівська, Г. Почепцов, А. Швейцер, А. Федоров, Я. Рецкер, В. Міловидова, Н. Галієва, С. Толстой й ін.

До основних недоліків літератури з перекладознавства, з погляду цілей даної роботи, відносяться такі, як ототожнення методології перекладознавства з мистецтвом, з історією перекладознавства, із прийомами й нормативними рекомендаціями лінгвістичного характеру. У зв'язку з цим можна також говорити про розрізнений і непересічний розгляд численних моделей процесу перекладу, про неуважність до їх загальної методологічної основи при майже повній відсутності усвідомленого опису й застосування реального методу організації перекладацького процесу.

Другій підрозділ першого розділу “Концепції перекладознавства”. Між тим, уявлення про переклад не тільки як про мистецтво, але і як про науку, мають історичні джерела греко-римської культури. З викладом свого “перекладацького кредо” виступали не тільки письменники-перекладачі, але й філософи-перекладачі, серед яких: Аристотель, Платон, Спіноза, Цицерон та ін. Надалі перекладознавство у своєму розвитку еволюціонувало у зв'язку з пануванням тої або іншої концепції у межах двох різних підходів до нього - як до мистецтва і як до науки (М. Лютер, Ф. Шлейермахер, В. Гумбольт). Концепції ці в основному носили описовий, ідеографічний характер, кожна з них виявляла свої переваги й недоліки у зв'язку з побудовою загальної наукової теорії перекладу. Аналіз цих концепцій дозволяє говорити про те, що основні проблеми перекладознавства багато в чому ідентичні тим, які актуальні й для інших галузей знання, так чи інакше пов'язаних з феноменом розуміння. При наявності різних цілей, кожна концепція ставила перед собою завдання пошуку адекватного способу вираження думки на письмі, але методологічно не обґрунтовувала можливість її реалізації.

Третій підрозділ першого розділу “Методологічна невизначеність концепцій перекладознавства”. На сьогоднішній день не існує якої-небудь загальної теорії перекладу, у завдання якої входило б визначення методів досягнення кращого результату, як не існує й оформленої в цілому дисципліни перекладознавства. До нестрогого вживання слова “теорія” стосовно лінгвістичної концепції перекладознавства можна ставитись критично, оскільки в ній не простежується відповідність деяким необхідним ознакам цій вищій формі розвитку знання.

Четвертий підрозділ першого розділу “Зв'язок лінгвістичних програм перекладу із класичними моделями гносеології”. Деякі з існуючих концепцій перекладу прямо або побічно вказують на ідентичність процедури перекладу й процедури розуміння як складової частини процесу пізнання взагалі. Подібні погляди існували ще в давнину, при цьому підкреслювалося, що процес пізнання - це ніколи не ототожнення самої речі в мисленні, а її інтерпретація (або переклад). Здійснення ж процедури розуміння завжди відбувається через структурування того, що розуміється під певний зміст.

У другому розділі “Гуманітарно-методологічні концепції як можливі передумови перекладознавства” поставлено питання продуктивності використання у якості потенційно можливих методологічних підстав раціонального перекладознавства феноменологічної, структуралістської й герменевтичної концепції. З'ясовується, що ці близькі перекладознавству по інтересах дослідження концепції тією чи іншою мірою можуть бути корисні цій дисципліні на різних етапах процесу перекладу, але взагалі методологічна база даних філософських концепцій недостатня для вирішення головних питань перекладознавства. Різні аспекти розуміння, що є основною розумовою функцією перекладу, розглядали Э. Гуссерль, Ф. де Соссюр, Л. Стросс, У. Еко, В. Дільтей, М. Хайдеггер, Г. Гадамер та ін..

Першій підрозділ другого розділу “Перекладознавство і феноменологічний аналіз” Для методології перекладознавства феноменологія виявляється корисною тим, що вказує на необхідність максимально строго аналізу процедур розумової діяльності як автора оригінального твору, так і самого перекладача. Феноменологічна інтроспекція може бути використана перекладачем на етапі пошуків і визначення концептів - задуму автора оригіналу й власних завдань перекладача, оскільки сприяє звільненню його від придбаних схем і штампів роботи з текстом. Але предметом інтересів феноменології виявляється тільки область концептів, а для перекладача це лише одна сторона його роботи.

Другій підрозділ другого розділу “Структуралізм у ролі методології перекладознавства”. Класичний структуралізм зорієнтований, у цілому, на те, що аналіз структур і пошук серед них найбільш фундаментальних, зрештою, забезпечує правильне трактування тексту, включаючи і його концептуальну інтерпретацію. Дотримуючись цієї філософської й культурологічної методологічної концепції, перекладознавство повинне було б основною своєю проблемою вважати пошук ізоструктурності (ізоморфізму) перекладу оригіналу, а основним методологічним напрямком діяльності - рух типу: структура > концепт. У значній частині випадків це й справді важливе завдання перекладознавства, однак сам пошук структур тексту завжди обумовлений наявними концептами дослідника (у нашому випадку, перекладача), залежить від того, у якому соціокультурному середовищі він перебуває й наскільки він у стані усвідомити культурний і особистісний контекст автора оригіналу. Проблема розуміння не зводиться тільки до аналізу структур.

Третій підрозділ другого розділу “Герменевтика як методологічний засіб перекладу”. Стосовно до завдань перекладу герменевтика звернула увагу на необхідність багаторівневого розуміння тексту - як даної знакової системи, як продукту автора, як продукту певної культури, як того, що отримано в результаті інтерпретації тексту перекладачем. Однак герменевтика, у порівнянні зі структуралізмом, відступила назад на шляху до пошуку способів раціональної організації роботи перекладача. Вона не запропонувала (і навіть відмовлялася від такої мети у зв'язку з установкою на індивідуалізацію) строгого методу інтерпретації - у тому розумінні, як це прийнято в науці: метод повинен мати загальнозначущий інтерсуб'єктивний характер. А без цього неможливо чітко порушити питання про рішення основного завдання перекладознавства - одержання адекватного перекладу й порівняння якісних характеристик різних перекладів за загальнозначущими критеріями.

У цьому зв'язку звернено увагу на те, що імпліцитно (як феноменологія й герменевтика) або в явному виді (як у структуралізмі й постструктуралізмі) визнавалося, що будь-яке розуміння (інтерпретація) тексту вимагає його цілісного уявлення. Однак поняття цілісності вводиться як термін тільки в різних теоріях систем.

Третій розділ “Системний підхід як адекватний засіб аналізу проблем перекладу”. Для вирішення основних питань перекладу доводиться, з одного боку, порівнювати тексти перекладу й оригіналу як дві системи за їхніми системними характеристиками, а по-друге, розглядати текст перекладу в системі культурних комунікацій, у яку він по необхідності включається. Це обумовило звернення автора до системного підходу. При цьому була необхідність вибору з різних концепцій системного підходу й пошуку серед них концепції, адекватної розв'язуваним завданням. Було зроблено висновок, що таким є системний підхід, покладений в основу загальної параметричної теорії систем.

У першому підрозділі третього розділу “Розуміння та інтерпретація як методологічні процедури” обґрунтовується можливість і необхідність звертання перекладознавства до системного підходу. Оскільки всякий переклад є інтерпретацією тексту оригіналу, то переважна частина завдань перекладу пов'язана з методологією розуміння, а вона, у свою чергу, спирається на рішення ряду гносеологічних питань. Дослідженням зв'язку людського розуміння й процедур пізнання займалися українські дослідники Е. Бистрицький, С. Васильєв, А. Ішмуратов, С. Кримський, М. Попович, А. Цофнас та інші. Сучасні філософи-логіки Л. Сумарокова, І. Дмітрєвськая розглядали лінгвістичні аспекти тексту в контексті системних досліджень, що спрямовано на підвищення ефективності роботи з текстом, очевидно, і у випадку перекладу. Однак дотепер ніхто не поставив питання про системний підхід як про методологічне обґрунтування практики перекладу.

Розуміння пов'язане з тим з контроверсивних напрямків розумової діяльності, що відноситься до осмислення об'єкту, тобто саме з тим, що припускає не “вичерпування” змісту, а його “приписування”, або “системного осмислення”. Таким чином, робота перекладача розпадається на два етапи - етап сприйняття й етап осмислення тексту. Відповідно до кантівський традиції в дисертації стверджується, що перекладач наділяє текст змістом відповідно до своїх цілей, знань, у тому числі культурного контексту - як автора оригіналу, так і власного. Будь-яка інтерпретація тексту неможлива без його цілісного уявлення, а цілісність є характеристикою систем. Системне ж подання тексту може здійснюватися у двох аспектах: як подання самого тексту у вигляді елементів, на яких виконується деяка структура із заздалегідь передбачуваним змістом і як подання тесту у вигляді елемента якоїсь системи, зокрема, культурного контексту автора оригіналу або самого перекладача. Відповідно до цього, у дисертації розрізняються інтернальний і екстернальний аспекти перекладу.

Все сказане у даному і попередніх розділах привело автора до висновку, що яким би аспектом перекладу ми не цікавилися, спроби створення раціонального перекладознавства тією чи іншою мірою вимагають звертання до системного подання як процесу, так і результату перекладу. У якості найбільш пристосованої для виконання даних завдань перекладознавства була запропонована параметрична загальна теорія систем. Дана теорія орієнтована не на кількісний аналіз, а на якісний. Саме в цій теорії вводиться поняття цілісності в ролі найважливішої системної характеристики й запропонований спосіб оцінки її ступенів, а також вводиться саме поняття адекватності як одного із системних параметрів. Ця теорія пропонує не ідеографічні засоби, а використовує у своєму арсеналі логічний висновок і номологічне пояснення. Це дає надію на підвищення об'єктивності й строгості оцінки роботи перекладача в результаті інтерпретації їм тексту оригіналу.

Другій підрозділ третього розділу “Презумпції перекладознавства”. Перекладач завжди, свідомо або несвідомо, вирішує проблему, названу нами “дилемою перекладача”: або в максимально повному виді подає текст і авторський задум, або вирішує власне завдання, використовуючи текст оригіналу як засіб. Жодне із цих рішень не може бути реалізоване до кінця, а виступає в процесі його роботи як тенденція до розв'язання відповідних цій дилемі презумпцій перекладача.

В обох випадках ситуації перекладу й презумпції перекладача - на різних етапах його здійснення - розпадаються на два класи: а) екстернальні (коли текст оригіналу розглядається в авторському контексті, в більш широкому контексті культури, перекладач вирішує завдання в контексті власних задач), тобто коли текст розглядається як підсистема більш широкої системи; б) інтернальні (текст перекладається як такий, тобто “сам по собі” представляється в системному виді, виходячи з передбачуваного перекладачем авторського концепту).

Третій підрозділ третього розділу “Системні типології ситуацій перекладу”. У цьому підрозділі розрізняються ті ситуації перекладу, які можуть бути названі, відповідно до того, як розрізняють види розуміння, - “інтернальні” і “екстернальні”. Із системної точки зору ситуації перекладу, залежно від мети перекладача й від етапу перекладу, можуть бути класифіковані й по системних дескрипторах першого порядку - концептуальні (типовий приклад - авторизований переклад), структурні (наукові тексти; тексти, в яких переважає прагнення передати в іншій мові віршований розмір), субстратні (підрядковий переклад). Аналогічно класифікація проводиться по дескрипторах другого порядку: концептуально-структурні, структурно-концептуальні й т.п. переклади. Запропонована класифікація ситуацій перекладу дозволяє зробити більш прозорими й доступними для огляду завдання перекладу, а також дає можливість надалі більш чітко поставити питання оцінки якості перекладацької роботи, без постановки якого ніяка раціональна концепція перекладознавства неможлива.

Четвертий підрозділ третього розділу “Оцінка якості перекладу”. Оцінка якості перекладу є ключовою проблемою перекладознавства, в основному, пов'язаною з вимірюванням ступеня його адекватності оригіналу або іншим, заданим культурним контекстом, змістам. Звичайно така оцінка робиться на інтуїтивному рівні, що пояснюється непереборністю в ній суб'єктивного фактора. Системний підхід дозволяє виявити тут деякі загальнозначущі, раціонально контрольовані аспекти.

У першому пункті четвертого підрозділу “Еквівалентність, релевантність та адекватність перекладу” говориться про те, що оцінка якості перекладу не може бути вирішена не тільки поза віднесенням його до конкретної ситуації перекладу, але й без пророблення відповідних понять, у яких ця оцінка відбувається. За допомогою звертання до реляційних системних параметрів у дисертації вперше в перекладацькій літературі розведені поняття “релевантний переклад”, “адекватний переклад” і “еквівалентний переклад”, які більш продуктивні для аналізу перекладацької роботи. Релевантний переклад повинен збігатися по своєму концепті із задумом оригіналу або концептом того культурного середовища, до якого переклад адресований. Адекватним перекладом запропоновано вважати такий релевантний переклад, що відрізняється від оригіналу (або тої системи комунікацій, у якій він виступає як підсистема) за своїм субстратом. Еквівалентним же перекладом у дисертації названий такий адекватний переклад, що збігається з порівнюваною системою ще й за структурою (випадок системної ізоструктурності). Однак релевантність (відносний збіг концептів перекладу й оригіналу) ще не гарантує одержання адекватного перекладу. А зворотне твердження було б вірно: адекватний переклад припускає релевантність.

Якщо мати на увазі різні ситуації перекладу, то, як мінімум, можна говорити про адекватність у плані одного або іншого рішення дилеми перекладача. Переклад може бути неадекватний перекладному тексту з погляду авторського задуму, але цілком адекватний завданням, розв'язуваним самим перекладачем.

У другому пункті четвертого підрозділу “Специфіка безеталонного “вимірювання” якості перекладу” розглядаються можливості раціонального аналізу результатів роботи перекладача. В оцінці якості перекладу, крім зазначення адекватності перекладу, можуть використовуватися додаткові критерії, пов'язані із системним аналізом. Зокрема, ізоструктурність перекладу в деяких ситуаціях (в основному, інтернального порядку) свідчить на користь вибору даного перекладу з декількох адекватних. Релевантність є однією з умов адекватності тексту, однак розбіжність авторського й перекладацького концептів не обов'язково вказує на низьку якість результату роботи перекладача. Якщо концепти оригіналу й перекладу не збігаються ні повністю, ні хоча б частково, то переклад повинен розглядатися як самостійний твір.

Адекватність, релевантність, ізоструктурність є точковими реляційними параметрами. Однак, опираючись на можливості безеталонного вимірювання до оцінки якості перекладу в дисертації були застосовані й атрибутивні системні параметри, у тому числі лінійного характеру. Було доведено, що іншими додатковими критеріями оцінки якості перекладу може стати порівняльний ступінь цілісності перекладу й оригіналу, а також порівняльний ступінь повноти, завершеності, складності їхніх текстів. Оскільки всі названі характеристики перекладу розглядаються в параметричній теорії систем як системні параметри й допускають у цій теорії відносно строге вираження, передбачається, що надалі в дослідженні оцінки якості перекладів можуть бути притягнуті й інші системні параметри, зокрема такі, наприклад, як елементарність, надійність, стабільність, стаціонарність, мінімальність, упорядкованість - як окремо, так і в наборах. При цьому відкривається можливість використання системних закономірностей і вираження результатів оцінки досить чітко й точно, аж до подання цих результатів у спеціальному формальному вирахуванні - мові тернарного опису.

У висновках підводяться підсумки дисертаційної роботи та дано узагальнення наукового завдання, сутність якого полягає у розгляді методологічних проблем перекладу в контексті теоретико-пізнавальних проблем й обґрунтуванні можливостей адекватного застосування раціональної методології в практиці перекладу. Здійснення цього завдання привело автора до таких найбільш значних висновків:

1. Аналіз сучасного стану перекладознавства не дозволяє говорити про нього як про теоретичну загальнозначущу дисципліну, а тільки як про мистецтво володіння художнім словом. Однак сучасні процеси розвитку суспільства й держави диктують нагальну потребу “модернізації” процедурних схем перекладознавства, що неможливо без рішення ряду проблем методологічного, загально-філософського характеру. Логічною основою виявлення можливості раціонального підходу до процедури перекладу є її прямий зв'язок з феноменом розуміння як складової частини процесу пізнання, що дозволяє розглядати проблеми перекладу в широкому колі філософсько-методологічних питань.

2. В дисертації вперше було використано методологічні ідеї таких філософських концепцій, які безпосередньо займалися різними проблемами розуміння, - феноменології, структуралізму й герменевтики. Був оцінений ступінь продуктивності застосування цих ідей на тих або інших етапах перекладацького процесу. Разом з тим, показана й їх обмеженість в якості загальнозначущих методологічних передумов теоретичного перекладознавства, відмічено, що кожна з них апелює до цілісного (системного) подання того об'єкта, що розуміється.

3. Адекватність застосування того варіанта системного підходу, що запропонований параметричною теорією систем, пояснюється його спрямованістю на якісне (“безеталоне”) вимірювання ступенів цілісності розуміння, орієнтацією на строгі логічні, а не описові засоби, введенням самого поняття адекватності, що є ключовим для перекладознавства. Все це дає надію на підвищення об'єктивності й чіткості оцінки роботи перекладача в результаті перекладу та інтерпретації їм тексту оригіналу.

4. Оскільки розуміння із системної точки зору є не що інше, як подання тексту у вигляді такої речі, структура якої відповідає заздалегідь прийнятому концепту, то й переклад може бути зрозумілий як система в найрізноманітніших змістах і з різними структурами. У дисертації запропоновано розрізняти ситуації й презумпції перекладу, які можуть бути названі, відповідно до того, як розрізняють види розуміння - “інтернальними” і “екстернальними”. У дисертації в цьому зв'язку сформульована так звана “дилема перекладача”. Системне подання у крайніх варіантах ситуації перекладу буде різним - залежно від того, який крайній (або змішаний) концепт вибирає перекладач.

5. Залежно від мети перекладача й від етапу перекладу системної точки зору ситуації перекладу можуть бути класифіковані як по системних дескрипторах першого порядку - концептуальні, структурні, субстратні, так і другого порядку: концептуально-структурні, структурно-концептуальні й т.п. переклади.

6. Основним питанням перекладознавства є питання про адекватність перекладу. Системний підхід, використовуючи точкові реляційні системні параметри, дозволив ввести в перекладознавство поняття релевантності, ізоструктурності, ізосубстратності перекладу, визначивши на їхній основі фундаментальне поняття адекватності як релевантного і неізосубстратного перекладу.

7. Іншими додатковими критеріями якості перекладу є цілісність перекладу й порівняльний ступінь цілісності перекладу й оригіналу, а також порівняльний ступінь повноти, завершеності, складності перекладу, які є лінійними атрибутивними параметрами. Зовсім очевидно, що до оцінки якості перекладу можуть залучатися й інші атрибутивні системні параметри, такі, як стабільність, стаціонарність, елементарність і ін., які дозволяють здійснювати безеталонне (якісне) вимірювання, передбачуване параметричною теорією систем.

8. У дисертації ставилося завдання шляхом використання системного підходу і системного методу в справі раціонального рішення деяких ключових проблем перекладознавства продемонструвати можливість створення теоретичного перекладознавства на методологічних підставах. Для реалізації завершеної системної концепції перекладознавства потрібен був би порівняльний аналіз величезного емпіричного матеріалу з погляду не тільки визначення якості перекладів, із залученням для цього системних параметрів, але, можливо, і використання загальносистемних закономірностей, а для підвищення однозначності висновків використання спеціального логічного засобу системних досліджень - мови тернарного опису. Така робота розглядається як перспектива подальшого дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Янушевич І. А. Еволюція герменевтичної проблематики // Перспективи. - Одеса. - Вип. 1 (21), 2003 - С.27-32.

2. Янушевич І. А. Переклад та системний підхід // Філософські пошуки. - Львів - Одеса: ІФЛІС-ЛФС “Cogito”. - Вип. 17-18, 2004 р. - С.98-105.

3. Янушевич І. А. Системний підхід як методологія перекладу // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса. - Вип. 2 (14), 2004 - С.165-169.

4. Янушевич И. А. Новое в методологической парадигме общей “теории” переводоведения // Материалы VI международной конференции “Информация-коммуникация-общество””, - Санкт-Петербург, 2005. - С.203-205.

5. Янушевич І. А. Структуралізм у ролі методології перекладознавства // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса. - Вип. 1 (15), 2005 - С.152-157.

6. Янушевич І. А. Системний підхід як методологічна концепція перекладознавства // Вісник Луганського Національного університету ім. Т. Шевченко. - №11, липень 2006 р. - С.277-285.

7. Янушевич И. А. Системные аспекты переводоведения // Материалы I Российского культурологического конгресса. - Санкт-Петербург, август 2006г. - C.195.

8. Янушевич І. А. Феноменологічний аналіз як методологія перекладознавства Перспективи. - Одеса. - Вип. 1 (33), 2006 - С. 175-180.

9. Янушевич І. А. Проблеми перекладу в контексті теорії пізнання // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса. - Вип. 2 (16), 2005 - С. 161-165.

Анотація

Янушевич І. А. Філософсько-методологічні передумови перекладознавства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.02 - діалектика і методологія пізнання. - Південноукраїнський державний педагогічний університеі імені К.Д. Ушинського, Одеса, 2007.

Дисертація присвячена проблемам пошуку та обґрунтування в сучасному перекладознавстві таких методологічних передумов, які дозволили б приблизити перекладознавство до статусу наукової дисципліни. У якості можливих методологічних підстав раціонального розділу перекладознавства розглянуті феноменологічна, структуралістська й герменевтична концепції, які, подібно перекладознавству, пов'язані з феноменом розуміння. Однак з'ясувалося, що методологічні засоби цих концепцій обмежені в рішенні ключових проблем перекладу - проблеми оцінки ступеня його адекватності й якості. У кожній із цих концепцій висувається вимога цілісності всякого осмислення, а цілісність є одна з найважливіших характеристик системного подання об'єкту.

Це обумовило звернення автора до системного підходу, покладеному в основу параметричної загальної теорії систем. Системний підхід дозволяє сформулювати так звану “дилему перекладача” і відповідно їй розрізняти ситуації перекладу по системних дескрипторах першого (концептуальні, структурні, субстратні) і другого порядку (концептуально-структурні, структурно-концептуальні й т.п.), та у зв'язку із цим висувати різні вимоги до перекладу - реалізувати інтернальну або екстернальну презумпцію перекладача.

При такому підході проблема оцінки якості й адекватності перекладу вирішується більш строго, насамперед, через розведення основних понять, у яких вона виробляється, - релевантність, адекватність і еквівалентність, а також залучення атрибутивних системних параметрів, у тому числі лінійного характеру (цілісність, складність і ін.), які дозволяють здійснювати безеталонне (якісне) вимірювання, передбачуване параметричною теорією систем.

Ключові слова: адекватність, вимір, переклад, перекладознавство, релевантність, система, системні параметри, цілісність, еквівалентність.

Аннотация

Янушевич И. А. Философско-методологические предпосылки переводоведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.02 - диалектика и методология познания. - Южноукраинский государственный педагогический университет им. К.Д. Ушинского, Одесса, 2007.

Диссертация посвящена проблемам поиска и обоснования в современном переводоведении тех методологических предпосылок, которые позволили бы приблизить переводоведение к статусу общезначимой научной дисциплины.

В качестве возможных методологических оснований рационального раздела переводоведения рассмотрены феноменологическая, структуралистская и герменевтическая концепции, поскольку они, как и переводоведение, связаны с проблемой понимания. Выяснилось, что эти концепции в той или иной мере могут быть полезны переводоведению на разных этапах процесса перевода. Однако когда возникает необходимость решать вопросы, связанные с оценкой адекватности и качества перевода, ни одна из этих концепций не предлагает рациональных общезначимых средств. В каждой из этих концепций выдвигается требование целостности всякого осмысления, а целостность есть одна из важнейших характеристик системного представления объекта.

Необходимость выбора из различных концепций системного подхода и поиска среди них концепции, адекватной решаемым задачам переводоведения, привела автора к системному подходу, положенному в основу параметрической общей теории систем. С помощью системного подхода сформулирована так называемая “дилемма переводчика”, предложено различать ситуации перевода, которые могут быть названы “интернальным” и “экстернальным” переводом. Разбор ситуаций перевода позволил сформулировать презумпции для каждого данного случая. По своему характеру переводы с системной точки зрения ситуации перевода, в зависимости от цели переводчика и от этапа перевода, могут быть классифицированы как по системным дескрипторам первого порядка - концептуальные, структурные, субстратные, так и второго порядка: концептуально-структурные, структурно-концептуальные и т. п. переводы.

Системные классификации ситуаций перевода значимы при оценке его качества. Сравнение перевода и оригинала, которые представлены в виде системы, может производиться по концептам, структурам и субстратам (интернальная ситуация перевода), либо перевод может сравниваться с культурным контекстом, в который этот перевод помещается, по тем же системным дескрипторам (в экстернальной ситуации перевода).

Обращение к точечным реляционным системным параметрам позволило впервые в переводческой литературе развести понятия, в которых производится оценка качества перевода - “релевантный перевод”, “адекватный перевод” и “эквивалентный” перевод. К оценке качества перевода могут быть привлечены и атрибутивные системные параметры, в том числе линейного характера, такие как целостность, сложность и др., которые позволяют осуществлять безэталонное (качественное) измерение, предполагаемое параметрической теорией систем.

Полученные выводы позволяют утверждать, что в общем переводоведении имеется аспект, допускающий создание рационально выраженной и общезначимой концепции, соответствующей стандартам научных теорий. На данном этапе эволюции переводоведения такая концепция, по-видимому, могла бы быть системологической. Практическое значение такой концепции заключается в повышении эффективности переводческой работы, она, с большой вероятностью, может быть использована не только для улучшения взаимопонимания между разноязычными культурами, но и при создании и оценке программ машинного перевода.

Ключевые слова: адекватность, измерение, перевод, переводоведение, релевантность, система, системные параметры, целостность, эквивалентность.

Annotation

Yanushevich I.A. Philosophic-methodological preconditions of the general theory of translation. - Manuscript.

The dissertation on obtaining the scientific degree of the candidate of Philosophical sciences in 09.00.02 specialty - dialectics and cognition methodology - The South Ukrainian State K.D. Ushynsky Pedagogical University, Odessa, 2007.

The dissertation is dedicated to the searching and substantiation of methodological preconditions in modern theory of translation that would allow approaching the theory of translation to the status of scientific discipline. In this connection, the phenomenological, structural and hermeneutics concepts have been considered as the possible methodological bases of the theory of translation. However, it was found out that methodological means of these concepts are limited in solving of the key problems of translation - problems of an estimation of a degree of its adequacy and quality. In each of these concepts, the requirement of integrity of any judgment is put forward, and integrity is one of the major characteristics of the system representation of an object.

It was the reason that has led the author to the system approach based on the parametrical general theory of systems. The system approach allows to formulate so-called “a dilemma of the translator” and accordingly to distinguish the situations of translation on system descriptors of the first (conceptual, structural, substratum) and the second order (conceptual-structural, structural-conceptual, etc.) and in this connection to show different requirements to translation (an external and internal presumptions).

The system approach allows to estimate the quality and adequacy of translation more strictly, first of all, through separation of the basic notions in which it is made, - relevancy, adequacy and equivalence, and also through attraction of an attributive system parameters, including linear character (the integrity, complexity, etc.), which allow to carry out qualitative measurement, specified in the parametrical theory of systems.

Key words: adequacy, measurement, translation, theory of translation, the relevancy, system, system parameters, integrity, equivalence.

Размещено на Allbest.ur