Регулятивна функція гендерно маркованих одиниць мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Регулятивна функція гендерно маркованих одиниць мови

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена одній з найбільш актуальних і, у той же час, найменш вивчених проблем сучасного мовознавства - дослідженню регулятивної функції мови у процесі соціалізації індивіда.

Соціалізацію розуміємо як сукупність усіх соціальних процесів, завдяки яким індивід через спілкування як діяльність засвоює і привласнює накопичений соціокультурний досвід, що дозволяє йому/їй функціонувати як члену лінгвокультурного соціуму. Суттєву частку цього досвіду складає нав'язуваний соціумом зміст етнокультурних, соціальних, психологічних, емотивних та інших аспектів «маскулінного» і «фемінінного», що визначає гендерну орієнтацію індивіда. Основним джерелом гендерної соціокультурної інформації є мова як система значень, що складає орієнтовне підґрунтя діяльності.

Регулятивну функцію мови пов'язуємо не стільки з її інтенціональним використанням для регуляції людської поведінки, скільки з регулятивною природою власне мовного знаку, який, за Л.С. Виготським, є «засобом оволодіння поведінкою - чужою чи власною». Сутність регулятивної функції мовного знаку полягає в тому, що репрезентуючи категоризацію дійсності на підґрунті аксіологічних орієнтирів певної лінгвокультурної спільноти, він набуває прескриптивного потенціалу і стає здатним чинити нормативно-регулятивний вплив на індивіда шляхом актуальної презентації соціально санкціонованих потреб.

Регулятивна функція мови може бути дослідженою лише в межах міждисциплінарної функціональної парадигми (В.З. Дем'янков, М.П. Кочерган, О.C. Кубрякова, О.О. Леонтьєв, О.В. Лещак, О.О. Селіванова, Є.В. Сидоров, О.І. Чередниченко), яка на місці класичної дихотомії Ф. де Соссюра langue: parole утверджує як предмет лінгвістики багатовимірний феномен дискурсу, визначений як мовленнєвомисленнєва діяльність людини у соціально релевантних умовах реального світу (В.В. Акуленко, Н.Д. Арутюнова, А.Д. Бєлова, О.О. Кібрик, Ю.С. Степанов, T.A. van Dijk, D. Shiffrin).

Функціональна парадигма ґрунтується на прийнятті принципово нової дискурсивної онтології соціального світу, що протиставлена традиційній механістичній онтології фізичного світу. У механістичній онтології об'єкт аналізу становлять предмети, речі, матерія, з одного боку, і події, явища, сили, з другого. У дискурсивній онтології місце речей займають слова як дії. Погляд на висловлювання як атомарний факт соціального світу в аналітичній філософії, а потім і в прагматиці, обґрунтований в дослідженнях В.В. Богданова, В.І. Карабана, Дж. Остіна, Дж. Серля, І.П. Сусова, Г.Г. Почепцова, обумовив розуміння мовлення як послідовності актів-дій.

Методологічним підґрунтям функціональної парадигми стає дискурс-аналіз як інтегральна сфера вивчення мовленнєвомисленнєвої діяльності з погляду її форми, функції та ситуативної соціокультурної обумовленості (М.Л. Макаров).

У механістичній онтології гендер трактують як біологічно детерміновану категорію, що відбита в одиницях мови та моделях мовленнєвої поведінки й пояснює їх функціонування. Основним результатом численних зарубіжних досліджень гендерного компоненту різнорівневих одиниць англійської мови є висновок про андроцентризм мовної природи, що постає як наслідок (C. Miller, K. Swift) і водночас причина соціальної нерівноправності статей у патріархальному англомовному соціумі (S. Ehrlich, R. King).

Аналіз мовленнєвої поведінки статей, розпочатий О.Єсперсеном, проводять у межах класичної (W. Labov, L. Milroy, P. Trudgill) та феміністської соціолінгвістики (M. Baumann, I. Crouch, B. Dubois, G. Gallahorn, G. Garcia, S. Frosch, H. Gilley, J. Johnson, S. Kalcik, H. Leet-Pellegrini, P. Nichols, S. Romaine, C. Summers, M. Swacker, B. Thomas), психолінгвістики (P. Smith), конверсаційного аналізу (D. Cameron, P. Fishman, H. Henley, J. Holmes, Ch. Kramer, H. Sacks, E. Schegloff, B. Thorne, C. West, D. Zimmerman), міжкультурної комунікації (M. Goodwin, D. Maltz, R. Borker, A. Sheldon, D. Tannen), і, нарешті, дискурс-аналізу (D. Cameron, J. Coates, P. Eckert, K. Hall, S. McConnell-Ginet, R. Wodak).

Вітчизняна та російська гендерна лінгвістика репрезентована культурологічними розвідками гендерного концептуального змісту на матеріалі лексики (О.Л. Бєссонова, О.С. Бондаренко, О.В. Дудоладова, Г.І. Емурсуїнова, М.С. Колеснікова, М.А. Яценко), фразеології (І.В. Зикова, Д.Ч. Малішевська), паремії (Ю.В. Абрамова, А.В. Кириліна), соціолінгвістичними (Є.М. Бакушева, Н.Ф. Верхоланцева, І.Г. Ольшанський, О.Д. Петренко, В.В. Потапов) і дискурсивними (К.В. Піщікова) дослідженнями мовленнєвої поведінки статей, аналізом гендерного аспекту художнього дискурсу (Н.Д. Борисенко, О.Л. Козачишина), рекламного дискурсу (Є.В. Милосердова), перекладу (В.І. Карабан) та психолінгвістичними роботами (О.І. Горошко, С.К. Табурова, А.М. Холод).

Дискурсивна онтологія дає нове розуміння гендеру як соціокультурної категорії, конструйованої у процесі дискурсивної й інтерактивної взаємодії індивідів у соціальному контексті (D. Cameron, H. Kotthoff).

Визначення гендеру як продукту дискурсу передбачає висвітлення проблеми регулятивного впливу мови на формування гендерної ідентичності індивіда як члена соціуму, що структурує дискурс цього соціуму і водночас зазнає регулятивного впливу дискурсу. Стрижневу роль у презентації гендерної соціокультурної інформації у процесі гендерної соціалізації індивіда відіграють різнорівневі гендерно марковані одиниці мови (ГМО), тобто одиниці, що фіксують статеву належність референта. ГМО, позначаючи референтів чоловічої й жіночої статі, актуалізують у дискурсі весь асоціативний потенціал, що відбиває історично сформований соціокультурний зміст когнітивних категорій маскулінності і фемінінності, тобто уявлення про сукупність типових і/чи бажаних анатомо-біологічних, емоційних, психічних, соціокультурних і поведінково-психологічних характеристик, асоційованих з належністю індивіда до чоловічої чи жіночої статі у певній лінгвокультурі. Етнокультурний зміст когнітивних категорій маскулінності та фемінінності визначає аксіологічні орієнтири гендерних еталонів і стереотипів, що регулюють вербалізацію гендерної інформації у дискурсі певного лінгвокультурного соціуму і тим самим впливають на гендерну соціалізацію індивіда, формуючи уявлення про еталонні жіночі і чоловічі якості і ролі. Потенційна здатність гендерних еталонів і стереотипів змінюватися під впливом соціокультурних факторів підсилює перспективність вивчення їхнього регулятивного потенціалу, репрезентованого ГМО, що функціонують у дискурсі певної лінгвокультури.

Актуальність роботи визначається тим, що вона виконана у руслі загальної антропоцентричної тенденції сучасного гуманітарного знання, яка сформувала наукові передумови для методологічно нового функціонально-комунікативного підходу до аналізу мови як чинника регуляції соціальної поведінки й відкрила нові перспективи вивчення функцій мови на тлі взаємовідносин між мовою та суспільством. Це спричинило необхідність дослідження регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови, що відбивають найсуттєвіші фізіологічні й соціокультурні характеристики індивіда як члена лінгвокультури. Крім того, своєчасність роботи зумовлена відсутністю лінгвістичних розвідок, які б студіювали регулятивний вплив одиниці мови на формування соціальної (зокрема, гендерної) ідентичності її носія.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю наукових досліджень, що проводились на факультеті іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року за темою «Система мовленнєвої діяльності та навчання іншомовної комунікації (германські та романські мови)», номер державної реєстрації 0103 U 004255.

Загальною метою дослідження є всебічний аналіз регулятивної функції ГМО як засобу гендерної соціалізації суб'єкта англомовного публіцистичного дискурсу 70-х років XX - початку XXI століття.

Із загальної мети випливають конкретні завдання дослідження:

визначити теоретико-методологічні засади вивчення регулятивної функції ГМО;

обґрунтувати регулятивність ГМО як закодованої у мовному знаку гендерно диференційованої прескриптивно-нормативної настанови, що спричиняє орієнтаційний вплив на гендерну соціалізацію суб'єкта досліджуваного дискурсу;

скласти перелік граматичних (ГГМО) та номінативних (НГМО) - лексичних (ЛГМО) і фразеологічних (ФГМО) - гендерно маркованих одиниць, що функціонують в досліджуваному дискурсі;

розкрити регулятивний потенціал ГГМО шляхом аналізу частотності альтернативних анафорів-займенників, прототипово співвіднесених з особою жіночої чи чоловічої статі;

виявити особливості номінативної функції ЛГМО і ФГМО;

провести структурний, семантико-прагматичний та когнітивний аналіз значення ЛГМО і ФГМО для встановлення специфіки їхньої регулятивної функції;

здійснити ідеографічну параметризацію ЛГМО і ФГМО для виявлення чоловічих й жіночих атрибутів та поведінкових характеристик, що піддаються регуляції;

окреслити систему гендерно диференційованих нормативних настанов, закодованих в ГМО граматичного, лексичного та фразеологічного рівнів, що спричиняють регулятивний вплив на суб'єкта досліджуваного дискурсу;

установити етнокультурну специфіку регулятивної функції ГГМО, ЛГМО та ФГМО.

Об'єктом аналізу є ГМО граматичного, лексичного та фразеологічного рівнів, зареєстровані в англомовному публіцистичному дискурсі 70-х років XX - початку XXI століть.

Предметом аналізу є структурні, семантико-прагматичні, ідеографічні, когнітивні та етнокультурні характеристики ГМО, що забезпечують їм статус гендерно диференційованої прескриптивно-нормативної настанови, закодованої у мовному знаку.

Матеріал дослідження становлять 20 000 висловлювань, що містять граматичні, лексичні та фразеологічні ГМО. Висловлювання відібрані з англомовної преси й публіцистики 70-х років XX - початку XXI століть загальним обсягом 10 000 друкарських аркушів. Перелік номінативних ГМО попередньо встановлений на підґрунті аналізу англомовних лексикографічних джерел. Гендерна референція НГМО верифікована на підставі вивчення їхніх дискурсивних реалізацій. Загальна кількість НГМО чоловічої та жіночої референції, зареєстрованих у лексикографічних джерелах, - 1907 (1332 ЛГМО та 575 ФГМО). У досліджуваному публіцистичному дискурсі виявлено 62% зареєстрованих НГМО. Разом з тим, знайдено новоутворені НГМО, що не зафіксовані у досліджуваних лексикографічних джерелах.

Методологічним підґрунтям дослідження є антропоцентричний за своєю сутністю дискурс-аналіз, який утверджує в лінгвістиці принцип функціоналізму та інтегрує когнітивно-прагматичний (А.М. Баранов, А.Д. Бєлова, Л.І. Белєхова, О.П. Воробйова, С.А. Жаботинська, В.В. Козловський, І.М. Колегаєва, О.С. Кубрякова, К.Я. Кусько, В.А. Кухаренко, М.М. Полюжин, І.В. Смущинська, В.М. Телія, І.С. Шевченко), соціолого-психологічний (О.М. Леонтьєв, Є.Ф. Тарасов, Є.І. Шейгал, Г.П. Щедровицький) та функціонально-семантичний (Ю.А. Зацний, Р.П. Зорівчак, Т.Р. Кияк, Н.Ф. Клименко, А.Е. Левицький, В.Я. Мізецька, Л.Ф. Омельченко, Л.І. Сахарчук, О.М. Старикова, C.О. Швачко) аспекти діяльнісного підходу до вивчення функціонування мовних одиниць у дискурсі.

Синтезований характер дослідження обумовлює використання низки взаємодіючих методів і методик як традиційної функціонально-семантичної парадигми (дефінітивного, компонентного аналізу, методики лексичної трансформації - для інвентаризації, систематизації та ідеографічної параметризації ГМО; етимологічного аналізу - для встановлення «первинних» денотатів образно мотивованих ГМО; контекстологічного аналізу - для виявлення дискурсивних реалізацій ГМО; кількісного аналізу - для встановлення кількісних співвідношень ГМО в дискурсі), так і комунікативно-прагматичної (актомовленнєвого аналізу - для визначення іллокутивного/перлокутивного потенціалу ЛГМО та ФГМО; етнопрагматичного аналізу - для виявлення етнокультурної своєрідності ГМО) та когнітивної парадигм (фреймового моделювання значення ГМО з опорою на когнітивну метафору як найбільш продуктивний спосіб концептуалізації гендерного змісту; методики когнітивної інтерпретації значення, яка залучає експлікатури, імплікатури, пресупозиції дискурсу, що дозволяє прогнозувати інференції інтерпретатора та моделювати його/її пресупозиційний фонд знань, який постійно модифікується під час розгортання дискурсу).

Наукова новизна отриманих результатів і висновків полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній верифікації - шляхом аналізу прескриптивно-нормативного потенціалу, що різнорівневі гендерно марковані одиниці англійської мови набувають у дискурсі - регулятивного впливу мовного знаку на процес соціалізації суб'єкта дискурсу англомовної лінгвокультури. Принципова відмінність цього дослідження від попередніх лінгвістичних гендерних розвідок полягає у тому, що вперше соціокультурний зміст «маскулінності» і «фемінінності», вербалізований різнорівневими одиницями англійської мови у дискурсі англомовної лінгвокультурної спільноти, постає як регулятивний чинник людської поведінки. Такий підхід є новим напрямком лінгвістичних досліджень в межах міждисциплінарної функціональної парадигми, що виходить з розуміння комунікативної функції мови як функції регуляції соціальної поведінки та інтегрує лінгвокультурологічні, когнітивно-лінгвістичні, психолінгвістичні, соціолінгвістичні і прагмалінгвістичні дані, методи й інтерпретаційні підходи.

Наукова новизна отриманих результатів відбита в положеннях дисертації, що виносяться на захист:

1. Гендер - це соціокультурна категорія, що створюється/відтворюється у соціально-психологічному просторі дискурсу лінгвокультурної спільноти у процесі інституалізованої й ритуалізованої міжсуб'єктної мовленнєвої взаємодії, регульованої соціокультурними нормами, що відбивають аксіологічні орієнтири категоризації соціальної дійсності у концептуальній картині світу лінгвокультури.

2. Основним джерелом гендерної соціокультурної інформації є ГМО, що функціонують у дискурсі лінгвокультури. Значення гендерно маркованої одиниці англійської мови визначається як структуроване у вигляді фрейму соціокультурне знання про означуване, тобто прототипову особу чоловічої чи жіночої статі, а також концептуальний зміст когнітивних категорій маскулінності та фемінінності, метафорично асоційований з означуваним у колективній свідомості англомовної лінгвокультурної спільноти. Це знання, об'єктивоване в ритуалах і продуктах діяльності соціальних інститутів, у процесі соціалізації опановується/привласнюється, тобто суб'єктивується через мовленнєве спілкування, стаючи фактом свідомості суб'єкта дискурсу.

3. Соціокультурна інформація, вербалізована ГМО у досліджуваному дискурсі, спирається на підґрунтя пресупозицій, відтворюваних системою аксіологічних орієнтирів гендерних еталонів/стереотипів маскулінної англомовної лінгвокультури. Гендерні еталони / стереотипи структуровані у вигляді мережі фреймів. ГМО, позначаючи чоловіка чи жінку, «вбудовуються» у фреймові структури соціокультурних знань, що становлять пресупозиційний фонд суб'єкта дискурсу. Фреймові структури дискурсу є посередником між власне мовним значенням і позначуваною дійсністю: референція до немовної дійсності здійснюється не безпосередньо, а через «вбудовування» у фрейм. Здатність до «вбудовування» у когнітивні структури соціокультурних знань забезпечує передбачуваність індивідуальних інтерпретацій, обмежуючи їх ціннісними орієнтирами лінгвокультури, що наділяє ГМО регулятивною функцією.

4. У підґрунтя регулятивної функції ГМО покладена когнітивна операція оцінювання референта ГМО суб'єктом дискурсу на підставі знання про відповідність/невідповідність того чи іншого з його/її стереотипних параметрів соціокультурному гендерному еталону, що є підставою для інференції суб'єкта про бажані/небажані моделі гендерної поведінки. Презентуючи соціально санкціоновані гендерні якості, ролі і моделі поведінки, ГМО функціонує у дискурсі як закодована у мовному знаку прескриптивно-нормативна настанова, що спричиняє структурувальний вплив на сприйняття суб'єктом соціальної дійсності і формує гендерно диференційовані моделі поведінки.

5. Регулятивна функція ГМО, що не мають власного оцінного потенціалу, здійснюється за рахунок аксіологічних орієнтирів дискурсу. Регулятивна функція раціонально та емотивно-оцінних НГМО забезпечується їхньою власною іллокуцією/перлокуцією. Іллокуцію НГМО слід розуміти як властивий НГМО конотативно-асоціативний потенціал, що дозволяє суб'єкту дискурсу, використовуючи їх у висловлюванні певного прагматичного змісту, здійснювати вторинну прагматичну дію, а саме: кваліфікувати референта НГМО в термінах добре: погано (раціональна оцінка) або ще й на підґрунті «живої» образності, втіленої у гештальті, виявляти те чи інше почуття-ставлення до референта (схвалення - несхвалення: презирство, зневагу, осуд) і, разом з тим, спонукати інших учасників дискурсивної ситуації приєднатися до нього/неї у цій дії (емотивна оцінка). Перлокуція НГМО реалізована як гендерно диференційована поведінкова настанова, виведена інтерпретатором дискурсу на підставі раціонального оцінного судження про відповідність/невідповідність того чи іншого із стереотипних параметрів референта соціокультурному гендерному еталону (раціональна оцінка) або ще й на підставі викликаного гештальтом почуття-ставлення до метафоричного образу, за участі якого категоризовано референта (емотивна оцінка).

6. Іллокуція НГМО взаємодіє з іллокуцією висловлювання у тому випадку, коли референт НГМО (або актант, для характеристики якого вжито НГМО) опиняється в комунікативному фокусі висловлювання, тобто, комунікативно-прагматичний намір суб'єкта дискурсу полягає саме в тому, щоб кваліфікувати референта (актанта) в термінах добре: погано або виявити позитивне / негативне почуття-ставлення до нього/неї. У інших випадках іллокуція НГМО реалізована незалежно від іллокуції висловлювання. Водночас, висловлювання є необхідним контекстом для формування уявлення про типові і бажані гендерні властивості і ролі, вербалізовані НГМО, оскільки воно завжди спирається на підґрунтя пресупозицій, підкорених ціннісним орієнтирам традиційних гендерних еталонів/стереотипів маскулінної англомовної лінгвокультури.

7. Різнорівневі ГМО, підкоряючись ціннісним орієнтирам дискурсу, демонструють ізоморфізм у відображенні/конструюванні гендерних категорій, що виявляється в чіткій гендерній диференціації поведінкових настанов, підґрунтям яких є уявлення про прототипову особу як особу чоловічої статі.

7.1. Регулятивні настанови, адресовані суб'єкту дискурсу чоловічої статі, спираються на уявлення про нього як автономну соціальну особу, що категоризована за статусно-рольовими параметрами в ієрархії інституціональних структур англомовного соціуму. Соціально санкціоновані маскулінні властивості й поведінкові характеристики, репрезентовані ГМО чоловічої референції, орієнтують чоловіка на виконання прототипової соціальної ролі добувача-годувальника, що припускає активну соціальну позицію, орієнтовану на успіх.

7.2. Регулятивні настанови, адресовані суб'єкту дискурсу жіночої статі, спираються на уявлення про неї як неавтономну особу, що категоризована стосовно чоловіка, з яким її пов'язують кровні (дочка / мати), шлюбні (дружина) чи суто сексуальні (коханка/повія) стосунки. Соціально санкціоновані фемінінні властивості й поведінкові характеристики, репрезентовані ГМО жіночої референції, орієнтують жінку на виконання прототипової соціальної ролі берегині домашнього вогнища, яка обмежує її сімейно-побутовою сферою.

7.3. У досліджуваному дискурсі відбита альтернативна модель гендерних відносин, що побудована як негатив традиційної: чоловік відіграє роль охоронця домашнього вогнища, а жінка - добувача-годувальника. Негативний конотативно-асоціативний потенціал ГМО, що репрезентують альтернативну модель, свідчить про її маргінальність. У англомовного суб'єкта дискурсу недостатньо мотивації для опору санкціонованій соціумом традиційній моделі, що гарантує соціальне схвалення.

Теоретичне значення роботи полягає у створенні лінгвістичної теорії лінгвальної регуляції гендерної поведінки суб'єкта дискурсу англомовного лінгвокультурного соціуму. Положення теорії слід розглядати як внесок у когнітивну лінгвістику (фреймове подання значення ГМО), когнітивну аксіологію (обґрунтування взаємодії оцінного складника значення ГМО та аксіологічних орієнтирів гендерних еталонів і стереотипів), прагмалінгвістику (обґрунтування регулятивної функції ГМО у дискурсі як вторинного мовленнєвого акту), теорію дискурсу (диференціація аспектів дискурсивного контексту), лексикологію, лексикографію та фразеологію (виявлення структурно-семантичних, комунікативно-прагматичних, ідеографічних та етнокультурних характеристик ЛГМО та ФГМО).

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів у лекційних курсах з лексикології (розділи «Слово, його структура та мотивація», «Фразеологія»), стилістики (розділ «Функціональні стилі»), теоретичної граматики (розділ «Прагматичні типи висловлювань») англійської мови, загального мовознавства (розділи «Мова та мовлення», «Мова і суспільство»), спецкурсах з теорії мовленнєвої діяльності, когнітивної семантики, теорії міжкультурної комунікації, теорії дискурсу, соціолінгвістики, гендерних досліджень, прагмалінгвістики, а також у лексикографічній та перекладацькій практиці.

Достовірність висновків і спостережень забезпечується застосуванням комплексної методики дослідження, що інтегрує надбання функціонально-семантичного та когнітивно-прагматичного підходів до аналізу функціонування мовних одиниць у дискурсі, широким теоретичним підґрунтям, а також значним обсягом дослідженого мовного матеріалу.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 43 праці, в тому числі монографію (18,25 умов. друк. арк.) та 32 статті у фахових виданнях України та інших країн, у тому числі 21 одноосібну.

Особистий внесок автора полягає у визначенні теоретико-методологічних засад та методик аналізу регулятивної функції гендерно маркованих одиниць англійської мови, вивченні їхніх структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних, ідеографічних та етнокультурних особливостей, встановленні закодованих в них гендерно диференційованих нормативних настанов, що визначають гендерну самоідентифікацію суб'єкта англомовного дискурсу.

Апробація дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювались на конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (1986-2005), всеукраїнській конференції «Другі Каразінські читання» (Харків, 2003), «Міжнародному Конгресі з логіки, методології і філософії науки» (Москва, 1987), міжнародних конференціях «Language contacts across the Atlantic» (Голвей, Ірландія, 1992), «The Interface between sociology and linguistics» (Нємеген, Нідерланди, 1992), «English in the 21-st century - 4-IATEFL-Ukraine» (Харків, 1997), «Іноземна філологія на межі тисячоліть» (Харків, 2000), «Треті Каразінські читання: Методика і лінгвістика на шляху до інтеграції» (Харків, 2003), «Методологічні проблеми сучасного перекладу» (Гурзуф, 2003), «Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации» (Ялта, 2003), «Мова і культура» (Київ, 2004), «Людина. Мова. Комунікація» (Харків, 2004).

Структура дисертації визначається розв'язуваними в ній дослідницькими завданнями. Робота містить вступ, чотири розділи з висновками до кожного, загальні висновки, бібліографію (646 джерел), перелік лексикографічних джерел (CAPut!' позицій), джерел ілюстративного матеріалу (72 позиції), додатки, 1 таблицю та 12 рисунків. Загальний обсяг роботи - 604 сторінки, обсяг основного тексту - 422 сторінки.

гендерний мовний соціалізація маркований

Основний зміст дисертації

Розділ I «Дискурс як необхідний контекст реалізації регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови.» Результати проведеного аналізу дозволяють визначити гендер як соціокультурну категорію, що створюється/відтворюється у соціально-психологічному просторі дискурсу лінгвокультурної спільноти у процесі інституалізованої й ритуалізованої міжсуб'єктної мовленнєвої взаємодії, обумовленої метаконтекстом концептуальної картини світу лінгвокультури і макроконтекстом соціокультурних норм.

Диференційною ознакою дискурсу є дискурсивний контекст: зовнішній транссеміотичний, що охоплює екзистенціальні, соціокультурні та психологічні параметри комунікативної ситуації, і внутрішній семіотичний, що становить собою відображення/інтерпретацію зовнішнього контексту у динамічному пресупозиційному фонді знань (уявлень, вірувань, упереджень, суджень тощо). Пресупозиційний фонд знань суб'єкта дискурсу є структурованим у вигляді мережі фреймів, тобто когнітивних структур, що ґрунтуються на імовірнісному стереотипізованому знанні (уявленні) про типові ситуації і пов'язані з ними очікування з приводу властивостей задіяних у цих ситуаціях реальних чи гіпотетичних об'єктів (T.A. van Dijk, W. Kintsch, М. Minsky, R.C. Schank, D. Tannen). Фреймова мережа пресупозиційного фонду дискурсу підпорядкована глобальній когнітивній моделі, макропропозиції, що спрямовує інтерпретаційні та інференційні процеси у русло аксіологічних орієнтирів лінгвокультури.

Суттєвим складником пресупозиційного фонду дискурсу є гендерні еталони / стереотипи маскулінної англомовної лінгвокультури. Гендерний стереотип визначаємо як історично обумовлене, мінімізоване, типізоване і структуроване у вигляді фрейму в колективній свідомості певного лінгвокультурного соціуму уявлення про фізіологічні, емотивні, психічні, психологічні та соціокультурні атрибути, що є властивими / невластивими індивіду, якого соціум категоризує як чоловіка або жінку, а еталон - як уявлення про атрибути, що є бажаними / небажаними для цього індивіда.

Першорядну роль в актуалізації гендерних еталонів/стереотипів відіграють номінативні гендерно марковані одиниці (НГМО), як класичні (слова - одиниці лексичного складу мови - ЛГМО), так і некласичні (сполучення слів - одиниці фразеологічного складу мови - ФГМО), які тематизують основних актантів гендерно релевантної предметно-референтної ситуації, референтів чоловіка і жінку. Крім номінативних одиниць, у досліджуваному дискурсі функціонують граматичні гендерно марковані одиниці (ГГМО), тобто особові, присвійні й зворотні займенники третьої особи однини, що прототипово співвіднесені з референтом чоловічої або жіночої статі. Гендерні еталони / стереотипи формують зміст конотацій та асоціативних зв'язків гендерно маркованих одиниць у дискурсі.

Дискурс-аналіз, що інтегрує останні досягнення когнітивної парадигми, дозволяє трактувати значення одиниці мови, виходячи не з поняття, а з концепту, опорною точкою референції якого є прототип (І.К. Архипов, М.М. Болдирєв, О.О. Залевська, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, В.М. Телія, Р.М. Фрумкіна). Прототип постає як проміжна сутність між референтом знакового відношення, тобто об'єктом немовної дійсності, і смислом (концептом); він категоризований в мовній свідомості як типове уявлення, а в імені відповідає денотату. Типове уявлення про означуване є структурованим у вигляді фрейму. Це дозволяє розглядати значення одиниці мови як фрейм, здатний до «вбудовування» у фреймову мережу дискурсу.

Завдяки фреймовому «вбудовуванню» у когнітивні структури соціокультурних знань значення гендерно маркованої одиниці мови постає не як проста репрезентація референтів чоловічої та жіночої статі, а саме як соціокультурно детерміноване уявлення про чоловіка і жінку, їхні типові та бажані якості, моделі поведінки, соціальні ролі, що залучає весь спектр стереотипних асоціацій, які визначають соціокультурний зміст маскулінності та фемінінності у певній лінгвокультурі. Наприклад, висловлювання You think like a man та You think like a woman розрізняються лише гендерно маркованими номінаціями man та woman. Висловлювання, що містить woman, має іллокуцію образи, а висловлювання, що містить man, у певному контексті може бути інтерпретованим як комплімент. Значення номінації woman не містить таких семантичних ознак, як «алогічність мислення», «непослідовність», «перевага емоційного над раціональним», так само, як і значення номінації man не містить ознак «логічність», «послідовність», «перевага раціонального над емоційним». Втім, англомовний суб'єкт дискурсу безпомилково розпізнає їх, оскільки значення номінацій man і woman є елементами фреймових структур, що спираються на андроцентричний за своєю сутністю гендерний стереотип, який приписує чоловіку й жінці саме ці якості. Стереотипні атрибути чоловіка (логічність, послідовність, раціональність) отримують соціальне схвалення як такі, що цілком відповідають маскулінному еталону. Стереотипні атрибути жінки (нелогічність, непослідовність, нераціональність) далекі від еталонних і тому не можуть заслуговувати на схвалення. Водночас, вони подані як норма для жінки і отже є припустимими. Англомовна лінгвокультура демонструє поблажливе ставлення до нелогічної/непослідовної/нераціональної жінки, тому що всі ці якості стереотипно приписувані їй як невід'ємні властивості її «природи». Відповідно, в англомовного суб'єкта дискурсу формуються гендерно диференційовані уявлення про санкціоновані англомовним соціумом гендерні нормативні орієнтири, що спричиняють регулятивний вплив на формування гендерних моделей поведінки: «справжній» чоловік має бути логічним/раціональним/послідовним; «справжній» жінці не обов'язково мати ці якості.

Висновки

Звернення до дискурс-аналізу як методологічного підґрунтя лінгвістичного наукового пошуку, що спирається на діяльнісне уявлення про мову та надає багатовимірному феномену дискурсу статусу предмета лінгвістики, дозволяє вирішити пріоритетне наукове завдання дослідження регулятивної функції гендерно маркованих одиниць мови у процесі гендерної соціалізації індивіда.

Гендерно марковану одиницю мови визначаємо як таку, що фіксує статеву належність референта, а також передає усю систему соціокультурних асоціацій, пов'язаних з належністю індивіда до чоловічої чи жіночої статі у певному лінгвокультурному соціумі.

Дискурс-аналіз, що інтегрує останні досягнення когнітивної парадигми, дозволяє трактувати значення гендерно маркованої одиниці мови як структуроване у вигляді фрейму інференційне знання, що є одночасно суб'єктивним, тому що психічно існує в індивідуальній свідомості, і об'єктивним, тому що становить собою переломлене через особистий досвід і емоційно-оцінне переживання суб'єкта дискурсу колективне соціокультурне знання. Гендерно маркована одиниця мови, указуючи на референта-чоловіка чи референта-жінку, «вбудовується» у фреймові структури соціокультурних знань: гендерні еталони і стереотипи, що становлять пресупозиційний фонд суб'єкта дискурсу і стимулюють інференційні процеси в межах аксіологічних орієнтирів лінгвокультури. Вважаємо, що фреймове «вбудовування» і надає гендерно маркованій одиниці мови регулятивного потенціалу.

В англомовному публіцистичному дискурсі функціонують граматичні (ГГМО) і номінативні (НГМО) - лексичні (ЛГМО) і фразеологічні (ФГМО) - гендерно марковані одиниці.

Регулятивна функція ГГМО забезпечується аксіологічними орієнтирами дискурсу, що відбиті в актуалізованій висловлюванням предметно-референтній ситуації, до якої вони залучаються як актанти.

Значення дескриптивно орієнтованих НГМО містить інференційне знання про денотат, тобто прототипову особу чоловічої й жіночої статі, а також відбиває метафоричний зміст категорій фемінінності й маскулінності в англомовній культурі. Це інференційне знання є структурованим на підставі таксономічного фрейму і одержує раціонально-оцінну кваліфікацію стосовно гендерних еталонів і стереотипів маскулінного англомовного соціуму.

Значення прагматично орієнтованих НГМО, що залучає інформацію про «первинний денотат» у вигляді гештальта, структуроване на ґрунті взаємодії категоризувального таксономічного фрейму, що спирається на прототип, який належить свідомості, і компаративного тропеїчного фрейму, що спирається на гештальт, який належить уяві. Гештальт відіграє роль емоціогенного стимулу, що надає ФІ експресивності за рахунок залучення до оцінного складника конотата образного та емотивного складників. Експресивність емотивно-оцінної НГМО виводить суб'єкта дискурсу з автоматизму сприйняття, «вмикає» уяву і свідомість, змушуючи сконцентруватися на змісті висловлювання, й викликає емоційну реакцію, актуалізовану у вигляді певного почуття-ставлення до тієї подоби, через призму якої сприймається означуване.

Регулятивна функція НГМО, що мають оцінний потенціал, забезпечується складниками їхнього конотативного блоку, що наділяють їх власною іллокуцією/перлокуцією, не залежною від іллокуції висловлювання.

Іллокуція оцінних НГМО постає як потенційно властивий їм конотативно-асоціативний потенціал, що дозволяє суб'єкту дискурсу, який задіює їх у складі висловлювання, крім основного мовленнєвого акту, продукувати вторинний мовленнєвий акт: кваліфікувати означуване НГМО в термінах «добре / погано», «більше норми / менше норми» (раціональна оцінка), або виражати до нього певне почуття-ставлення (схвалення - несхвалення: осуд, презирство, зневагу) (емотивна оцінка). Перлокуція раціональної й емотивної оцінки реалізована як гендерно диференційована прескриптивно-нормативна настанова.

Різнорівневі одиниці англійської мови, спираючись на пресупозиції дискурсу, демонструють ізоморфізм у відображенні/конструюванні гендерного концептуального змісту, що виявляється в чіткій гендерній диференціації поведінкових настанов, підґрунтям яких є уявлення про прототипову особу як особу чоловічої статі.

Регуляція поведінки суб'єкта дискурсу чоловічої статі спирається на уявлення про нього як автономну соціальну особу, категоризовану за статусно-рольовими параметрами в ієрархії інституціональних структур англомовного соціуму. Властивості й поведінкові характеристики чоловіка кваліфіковано щодо його основної соціальної ролі - добувача.

Регуляція поведінки суб'єкта дискурсу жіночої статі спирається на уявлення про неї як неавтономну реляційну особу, категоризовану стосовно чоловіка, з яким її пов'язують кровні (мати / дочка), шлюбні (дружина) чи суто сексуальні (коханка/повія) стосунки. Властивості й поведінкові характеристики жінки кваліфіковано щодо її основної соціальної ролі - берегині домашнього вогнища, яка обмежує жінку сімейно-побутової сферою.

Суб'єктом оцінки НГМО чоловічої референції, як правило, є лінгвокультура (соціум) у цілому. Підстави оцінки НГМО жіночої референції виявляють суб'єкта оцінки чоловічої статі.

Перспективу подальших досліджень функціонування гендерно маркованих одиниць мови в дискурсі може становити:

окреслення закономірностей комбінаторики регулятивного потенціалу ГМО різного рівня в дискурсі англомовного соціуму;

аналіз регулятивного потенціалу невербальних засобів конструювання гендеру в дискурсі англомовного соціуму та їх комбінаторики з вербальними;

встановлення специфіки регулятивної функції ГМО в різних інституціональних і лінгвопрагматичних типах дискурсу англомовного соціуму;

вивчення регулятивної функції ГМО в міжкультурному контексті;

виявлення взаємозв'язку між характерологічними особливостями мови і специфікою процесу конструювання гендерної ідентичності її носія в соціолого-психологічному просторі дискурсу різних лінгвокультур.

Размещено на Allbest.ru