Контекстуальна синонімія: семантико-стилістичний та прагматичний аспекти (на матеріалі іменників сучасної німецької мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Контекстуальна синонімія: семантико-стилістичний та прагматичний аспекти (на матеріалі іменників сучасної німецької мови)

Басок Вероніка Андріївна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Іщенко Ніна Григорівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Сахарчук Людмила Іллівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра германської філології, професор

кандидат філологічних наук, доцент Маєвська Ліна Дмитрівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра німецької і французької мов, доцент

Провідна установа Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О.М. Кагановська

Анотація

синонім іменник прагматичний емотивний

Басок В.А. Контекстуальна синонімія: семантико-стилістичний та прагматичний аспекти (на матеріалі іменників сучасної німецької мови). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено вивченню семантико-стилістичних та прагматичних особливостей контекстуальної синонімії сучасної німецької мови. Встановлено, що семантичні властивості контекстуальних синонімів тісно пов'язані з прагматичними. Значення контекстуального синоніма-іменника є складною єдністю денотативного, мотиваційного, конотативного і прагматичного компонентів, яка реалізується в контексті. Експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників у сучасній німецькій мові є результатом зміщення уваги з об'єкта на його окремі риси.

Семантична структура контекстуальних синонімів-іменників містить додаткові конотації, які розширюють семантичну структуру висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю.

Доведено, що прагматична зорієнтованість контекстуальних синонімів-іменників диференціюється відповідно до контекстних параметрів. Розпізнавання прагматичних мотивів використання тієї чи іншої мовної одиниці як контекстуального синоніма іншої ускладнюється тим, що прагматична інформація часто мається на увазі, але не експлікується на поверхневому рівні висловлення. Це, в свою чергу, ускладнює комунікацію в разі існування емоційних, соціальних, професійних або етнічних розбіжностей між комунікантами.

Ключові слова: контекстуальна синонімія, макрокомпонентна структура значення, інновація, прагматичне значення, інтенція, контекст, контекстні параметри.

Аннотация

Басок В.А. Контекстуальная синонимия: семантико-стилистический и прагматический аспекты (на материале существительных современного немецкого языка). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению семантико-стилистических и прагматических особенностей контекстуальной синонимии. Рассматриваемое языковое явление предполагает референтную идентичность, семантическое сходство, единство функционально-стилистической и прагматической направленности номинативных единиц, синонимизировавшихся в контексте. Неотъемлемыми свойствами репрезентантов контекстуальной синонимии являются незаданность системой языка, номинативная факультативность, невоспроизводимость вне контекста и пантемпоральность.

Установлено, что значение контекстуального синонима-существительного имеет сложную импликативно организованную многомерную структуру, состоящую из денотативного, мотивационного, коннотативного и прагматического компонентов. Все компоненты значений исследуемых единиц ориентированы на достижение определенной прагматической цели.

В структуре контекстуальных синонимов-существительных содержатся дополнительные смыслы, за счет которых расширяется семантическая структура высказывания, что позволяет считать их номинативными единицами с повышенной информационной значимостью.

В исследовании определено, что экспрессивное значение контекстуальных синонимов-существительных является результатом взаимодействия общей интенции говорящего и языковых средств экспрессивности. Контекстуальная синонимия возникает вследствие смещения фокуса с целого объекта на отдельные его признаки и способствует, таким образом, выделению объекта и размещению его в памяти, что создаёт условия для эффективной коммуникации.

Контекстуальные синонимы-существительные реализуют оценочное значение на лексико-синтаксическом уровне за счет повторения позитивно-оценочной или негативно-оценочной информации об объекте высказывания с разной степенью интенсивности в пределах динамической оценочной структуры. Эмоциональный потенциал исследуемых единиц обусловлен эмоциональным состоянием субъекта высказывания, коннотативной структурой самих контекстуальных синонимов и / или аттракцией эмотивно однонаправленных номинативных единиц в контексте. Стилистическое значение контекстуальных синонимов-существительных формируется и выявляется в контексте.

Анализ общей прагматической направленности контекстуальных синонимов-существительных в немецких художественных произведениях обнаружил, что она может дифференцироваться по параметрам контекста. При этом установлено, что особенно сложно распознать мотивы выбора говорящим контекстуальных синонимов-существительных, имеющих импликациональную прагматику, поскольку в отсутствие соответствующих сигналов в дискурсивном контексте реципиент сообщения вынужден обратиться к дейктическому и культурному уровням контекста. Это, в свою очередь, осложняет взаимопонимание между участниками коммуникации в случае несовпадения уровней их культурной компетенции, фоновых знаний и других прагматических измерений, таких как отнесенность к определенной социальной, профессиональной, возрастной, этнической группе, эмоциональное состояние в момент говорения.

Ключевые слова: контекстуальная синонимия, макрокомпонентная структура значения, инновация, прагматическое значение, интенция, контекст, контекстные параметры.

Resume

Basok V.A. Contextual Synonymy: Semantic, Stylistic and Pragmatic Aspects (A Study of Nouns in Modern German). - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2006.

The dissertation focuses on the study of semantic, stylistic, and pragmatic peculiarities of contextual synonymy of nouns in Modern German. It is established that semantic properties of contextual synonyms are closely linked to their pragmatic properties. The meaning of contextually synonymous nouns is a complex unity of its denotative, motivational, connotative and pragmatic components revealed in context. The expressive meaning of contextually synonymous nouns in Modern German is the result of replacing the focus of attention from the object onto its individual traits.

The semantic structure of contextually synonymous nouns includes additional connotations that broaden the semantic structure of the respective utterance, which makes it possible to consider them as nominative units of higher informational value.

It is proved that the pragmatic orientation of contextually synonymous nouns is differentiated in compliance with contextual parameters. Verification of the pragmatic motives that underlie the use of a linguistic unit as a contextual synonym is complicated by the fact that the pragmatic information is often implied, without being made explicit in the actual utterance. This, in its turn, makes the communication problematic in case of emotional, social, professional, or ethnic incongruity of the communicants.

Key words: contextual synonymy, macrocomponential structure of meaning, innovation, pragmatic meaning, intention, context, contextual parameters.

1. Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена дослідженню семантико-стилістичних та прагматичних особливостей контекстуальних синонімів-іменників у німецькій мові. Це здійснюється шляхом комплексного аналізу їхніх семантичних і прагматичних властивостей із виявленням зовнішньомовних та внутрішньомовних чинників, які спричиняють виникнення контекстуальних синонімів у мовленні.

Явище синонімії неодноразово ставало об'єктом ґрунтовних лінгвістичних досліджень (Ю.Д. Апресян, С.Г. Бережан, А.О. Брагіна, А.А. Венгринович, О.І. Нечитайло, В.Ф. Прохоров, О.Я. Скшидло), у яких до уваги бралися сигніфікативний, структурний, функціональний і прагматичний аспекти значень синонімів. Предметом вивчення були: визначення поняття синонімії (Л. Блумфілд, Л.М. Васильєв, Л. Тондл), статус мовної і мовленнєвої синонімії (Г.-Й. Бікман, Ґ.-Ю. Ґрімм, Ґ. Єґер), критерії синонімічності мовних одиниць (Ф. Едмондз, Г. Хірст, М.В. Нікітін), синонімічні утворення як системно організовані угрупування (Я.Є. Думашівський, Д.Е. Круз, В.В. Левицький, О.М. Мітіна), джерела етимологічного розвитку синонімів (В.Ф. Прохоров), спрямованість оцінного змісту мовних синонімів (В.М. Кирилова), особливості словотвірної синонімії (Н.Г. Іщенко). В сучасних лінгвістичних студіях, присвячених проблемі синонімії, помітне певне відставання у вивченні функціональної значущості синонімів та їхнього прагматичного потенціалу. Усе це свідчить про багатогранність явища синонімії та необхідність застосування різних підходів до її вивчення, оскільки абсолютизація жодного з них не уможливила створення цілісної концепції - загальної теорії синонімії.

Вибір теми нашого дослідження зумовлений тим, що визначення ступеня впливу контексту на синонімію слів є ключовим для вирішення проблеми синонімії в цілому (Г.В. Колшанський, Дж. Лайонз, В.М. Прохорова). У попередніх працях, що стосувалися проблеми контекстуальної синонімії, на матеріалі німецької (Н.В. Панасенко), англійської (В.В. Павлов) та російської (О.М. Ніколаєва) мов робилися спроби визначити залежність системних синонімічних відношень від контексту та відокремити синонімічні відношення слів, що не потребують контекстуальної реалізації, від контекстуально зумовлених; прослідкувати ієрархію синонімічних відношень у планах парадигматики та синтагматики; проаналізувати структурний аспект реалізації контекстуальної синонімії в синтагматиці, визначити роль контекстуальних синонімів у семантичній і стилістичній організації художнього тексту. Проте прагматичний потенціал контекстуальних синонімів-іменників у німецькій мові та пов'язаність їхніх семантичних властивостей із прагматичними опинилися поза сферою дослідницьких інтересів.

Актуальність дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на комплексне вивчення мовних і мовленнєвих явищ. Необхідним є висвітлення спектру особливостей контекстуальних синонімів, пов'язаних з їх уживанням у різних комунікативних ситуаціях. Інтерпретація прагматичних властивостей контекстуальних синонімів передбачає врахування інтенцій мовця, типу мовленнєвої дії, ступеня її ефективності, бажаного перлокутивного ефекту, а також різнопланової фонової інформації, що сприяє або перешкоджає вираженню загального смислу висловлення та його адекватному розумінню.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри німецької філології. Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс, що розробляється КНЛУ (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 2 січня 2003 року).

Мета дослідження полягає в розкритті природи контекстуальної синонімії, встановленні семантико-стилістичних особливостей контекстуальних синонімів-іменників сучасної німецької мови з урахуванням їхнього прагматичного потенціалу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

визначити основні складники значення контекстуального синоніма-іменника в сучасній німецькій мові;

розкрити оцінний та емотивний потенціал контекстуальних синонімів-іменників сучасної німецької мови;

окреслити семантичні відношення між досліджуваними одиницями в німецькій мові та розробити їхню семантичну класифікацію;

з'ясувати зовнішні й внутрішні семантичні та прагматичні чинники, що спричиняють виникнення контекстуальних синонімів-іменників у німецькій мові;

встановити основні особливості функціонування контекстуальних синонімів-іменників у сучасних німецьких художніх творах, висвітлити їхні прагматичні функції та роль у формуванні й реалізації мовленнєвих актів;

виявити залежність прагматичного змісту досліджуваних одиниць від дискурсивних, дейктичних і культурних параметрів контексту.

Об'єктом дослідження є контекстуальні синоніми-іменники у художніх творах сучасних німецьких авторів.

Предметом дослідження є семантико-стилістичні та прагматичні особливості значень аналізованих контекстуальних синонімів-іменників.

Для вирішення зазначених вище питань нами сформульовано таку робочу гіпотезу: значення контекстуальних синонімів-іменників у сучасній німецькій мові мають складну макрокомпонентну прагматично обумовлену структуру, яка залежить від їхньої частиномовної номінативної специфіки, а також від контекстних параметрів, пов'язаних із адресантом.

Матеріалом дослідження служили контекстуальні синоніми-іменники у німецьких художніх творах кінця ХХ-початку ХХІ століття (1000 контекстуальних синонімічних рядів), виявлені методом суцільної вибірки з 30 романів та 2 збірок оповідань сучасних німецьких авторів загальним обсягом 8771 сторінка.

Для досягнення загальної мети та вирішення поставлених завдань було застосовано такі методи дослідження: описовий метод, метод компонентного аналізу, метод контекстного аналізу, метод інтенційного аналізу. Описовий метод залучено для з'ясування формальних, семантичних і функціональних властивостей досліджуваних мовних одиниць. Метод компонентного аналізу дозволив розподілити досліджувані одиниці на семантичні групи. Метод контекстного аналізу використано для виокремлення прагматичної інформації, що міститься у значенні контекстуального синоніма-іменника. Метод інтенційного аналізу (за О.Г. Почепцовим) застосовано для встановлення залежності прагматичного значення контекстуальних синонімів-іменників від дискурсивних, дейктичних та культурних параметрів контексту.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у підході до розгляду контекстуальних синонімів-іменників сучасної німецької мови як засобів забезпечення комунікативної ефективності висловлення. Вперше обґрунтовано визначення контекстуальної синонімії з урахуванням її прагматичної спрямованості, здійснено системне дослідження особливостей компонентів значень контекстуальних синонімів-іменників сучасної німецької мови та прагматичної спрямованості кожного з них. Уперше визначено залежність прагматичної маркованості контекстуальних синонімів-іменників німецької мови від комунікативного наміру мовця, інтерпретовано взаємозвязок внутрішніх та зовнішніх прагматичних чинників виникнення синонімів у контексті.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його результати є певним внеском у теорію семасіології, взагалі, та теорію синонімії, зокрема. Систематизація знань про прагматичний потенціал контекстуальних синонімів-іменників німецької мови сприяє вирішенню комплексу питань, пов'язаних із відбиттям адресанта у мовленні, адресатом, їх взаємодією в комунікації. Теоретичні положення дисертації можуть служити базисом для вивчення інших семантичних відношень у системі німецької мови та у мовленні.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його висновків, а також фактичного матеріалу в практиці викладання німецької мови, в теоретичних курсах лексикології (розділ “Системні відношення в німецькій мові ”), стилістики німецької мови (розділ “Лексичні засоби створення художньої образності в німецькій мові”), лінгвопрагматики (розділ “Прагматика слова”), при укладанні словників синонімів, у науково-дослідній роботі студентів і магістрів з німецької філології.

Апробацію результатів дисертаційного дослідження здійснено на восьми наукових конференціях, у тому числі на одній міжнародній: “Германістика в Україні й за кордоном. Стан і перспективи” (Київський національний лінгвістичний університет, 13 травня 2005 р.); трьох всеукраїнських: “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаський державний технологічний університет, 31 травня - 1 червня 2002 р.), “Нові підходи до філології у вищій школі” (Запорізький державний університет, 9-13 вересня 2002 р.), “5-ті Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, 11 листопада 2005 р.); науково-практичних у КНЛУ: “Мова - освіта - культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 24-27 квітня 2001 р.), “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 9-12 квітня 2002 р.), “Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 8-11 квітня 2003 р.), “Германістика в Україні: сьогодення і перспективи” (Київ, 26 листопада 2003 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в чотирьох наукових статтях автора (1,02 др. арк.), опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та трьох тезах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 1,2 др. арк.

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 160 сторінок, загальний її обсяг разом із бібліографією становить 183 сторінки (у тому числі 1 таблиця і 5 рисунків). Список використаної літератури містить 212 позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 32 позиції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків наукової літератури та джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито наукову новизну, визначено теоретичне та практичне значення дослідження, а також сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі розглянуто основні підходи до визначення понять мовної та контекстуальної синонімії, систематизовано критерії синонімічності одиниць мови та мовлення, уточнено визначення контекстуальної синонімії, описано синонімічні утворення як системно організовані угрупування, простежено основні джерела виникнення контекстуальних синонімів у мовленні.

Другий розділ містить розгляд структури значень контекстуальних синонімів-іменників у німецькій мові, детальне зображення кожного їх семантичного складника, зокрема, денотативного, мотиваційного, оцінного, емотивного та стилістичного компонентів; аналіз семантичних і парадигматичних відношень між контекстуальними синонімами-іменниками німецької мови, а також семантичних типів досліджуваних одиниць.

У третьому розділі досліджено прагматичну сутність контекстуальних синонімів-іменників у німецькій мові, визначено основні складники їхнього прагматичного значення та детально розглянуто кожен з них, вивчено прагматичний потенціал контекстуальних синонімів-іменників у німецькій мові, виведено їхні прагматичні функції, проаналізовано різні типи прагматичної інформації, носіями якої вони є, доведено залежність прагматичного значення досліджуваних одиниць від контексту.

У загальних висновках підбито підсумки проведеної роботи та окреслено перспективи подальших досліджень контекстуальної синонімії в німецькій мові.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. “Теоретичні й методологічні засади дослідження контекстуальної синонімії”. Попри всі розбіжності у тлумаченні синонімії дослідники вважають, що при розгляді явища синонімії необхідно чітко розрізняти плани мови й мовлення, а також визначити статус мовної та мовленнєвої синонімії як обєктів лінгвістичного дослідження (В.Ф. Прохоров, В.М. Солнцев). Дане твердження є вихідним для нашого дослідження, оскільки існують ситуації спілкування, в яких комунікативна семантика слова суперечить його мовній семантиці. Проблему синонімії, яка належить до дискусійних проблем мовознавства, неможливо вирішити лише тими засобами, які може запропонувати семантика, оскільки, на відміну від слова як одиниці мовної системи, що має лише одну референцію - посилання на обєкт, слово як одиниця мовлення вказує не лише на обєкт, але й на мовця чи реципієнта, а в деяких випадках і на контекст (Г.Г. Почепцов). Отже, при визначенні суті мовної синонімії слід виходити, по-перше, з явища паралельності вживання різних номінативних одиниць на позначення одного й того самого змісту; по-друге, застосовувати комплекс критеріїв, зважаючи на три основні аспекти семіотики: семантику, синтактику та прагматику.

Синонімія як незамкнене, рухоме лексичне явище є конгломератом номінативних одиниць, що має головні та периферійні зони, які можливо розглядати як системно організовані моделі: синонімічні ряди, “синонімічні гнізда” (В.Ф. Прохоров), або “кластерні моделі” (Ф. Едмондс, Ґ. Хірст).

Джерелом збагачення синонімічних ресурсів мови є семантичні перетворення й інновації, повязані, з одного боку, з різноманітністю ознак обєкта, а з іншого - з комунікативними потребами мовців. Від мовної синонімії слід відрізняти контекстуальну, що передбачає семантичне зближення номінативних одиниць, які в системі мови не є синонімами. Вживання слова з переосмисленою семантикою у новому, нетрадиційному контексті викликане прагненням індивіда акцентувати ту чи іншу особливість референта новим, незакріпленим у мовній номінації способом, тому що вже існуючі в узусі номінативні одиниці з подібним значенням є не досить адекватними для передавання особистісного смислу, який мовець хоче вкласти в позначення того чи іншого поняття (Г.В. Колшанський). Необхідно враховувати й те, що мовленнєва діяльність передбачає використання різноманітних способів вербалізації думки залежно від комунікативної ситуації: в одних випадках мовець чітко дотримується мовних норм, а в інших передбачається настанова на мовленнєву творчість. Таким чином, мовець може застосувати різноманітні варіанти вираження потрібного змісту і вжити, наприклад, поряд із повнозначним словом розгорнутий опис того змісту, який він у нього вкладає. Тому в німецьких художніх творах досить часто трапляються приклади контекстуальної синонімії слова і словосполучення.

Встановлено, що для німецьких художніх творів характерними є випадки контекстуальної синонімії простого іменника, іменника-деривата і складного іменника-інновації, комунікативного еквівалента, який заповнює існуючу комунікативну лакуну (узуальна незакріпленість таких складних слів нерідко сигналізується дефісним способом написання). Наприклад: Ihre ganze Deckung, ihre Psycho-Rьstung, zeigt sich jetzt (StrauЯ, Paare Passanten). Dann kommt Anna mit in die Kьche, die aber so voller Tцpfe, Geschirr und Zutaten ist, das es Anna gefдhrlich erscheint, sich auch nur zu rдuspern, so als kцnne durch einen einzigen Luftzug alles zum Kippen, zum Durcheinandergeraten und Insichzusammenstьrzen gebracht werden (Frischmuth, Die Schrift des Freundes). Такі контекстуальні синоніми, як Deckung - “прикриття” і Psycho-Rьstung - “психо-зброя”, передають ідентичний зміст, проте, не можуть уважатися семантичними дублетами, оскільки зміна способу вираження, як правило, модифікує значення (Л.І. Плотнікова).

Отже, контекстуальна синонімія визначається нами як мовленнєве явище, яке передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувалися в контексті. В семантичному плані контекстуальні синоніми характеризуються незаданістю системою мови, номінативною факультативністю, невідтворюваністю поза контекстом і пантемпоральністю (В.І. Заботкіна), тобто новизною, яка не залежить від часу. Явище контекстуальної синонімії ілюструє взаємодію двох протилежних тенденцій, характерних для процесу комунікації. З одного боку, це прагнення до мовної економії, яке полягає в уникненні дублювання однакового набору сем у межах одного контексту, з іншого - прагнення до різноманітності форм викладення інформації.

Дослідження контекстуальних синонімів-іменників німецької мови було здійснено з урахуванням того, що їх виникнення повязане з творчими елементами, присутніми в процесі номінації. Встановлено, що контекстуальна синонімія іменників може виникати внаслідок синонімізації в контексті: 1) номінативних одиниць зі спільними узуально закріпленими семою чи семами; 2) номінативної одиниці з узуально закріпленою семантикою і лексичних інновацій; 3) номінативної одиниці з мовною семантикою і номінативних одиниць з переосмисленою семантикою. Семантичний звязок між контекстуальними синонімами встановлюється завдяки їхній суміжності, функціональній подібності, синтагматичним та парадигматичним звязкам.

Елементарною реалізацією контекстуальних синонімів-іменників у мовленні є пара контекстуальних синонімів у вигляді контекстуального синонімічного ряду. Для теоретичного обмеження його кількісного подовження немає підстав. Ядерний контекстуальний синонім, представлений іменником з мовно закріпленим значенням, ідентифікує актуальний зміст решти контекстуальних синонімів у межах одного контекстуального синонімічного ряду. Наприклад: Das stдhlerne Ungeheuer [сталеве чудовисько], das Kriegshaus [військовий будинок], der Panzer [танк], wдchst herauf aus der MalchusstraЯe (Schneider, Die Luftgдngerin).

Контекстуальні синоніми-іменники не можуть бути внесені до синонімічних рядів, наявних у мовній системі, оскільки вони мають аномальну природу, виникають унаслідок порушення мовної норми і є ситуативно обумовленими. Проте, за умов функціональної переорієнтації (термін А.Е.Левицького) їх перехід до статусу мовних синонімів є вірогідним.

Розділ 2. “Семантико-стилістичний аспект контекстуальної синонімії іменників у сучасній німецькій мові”. Вивчення контекстуальних синонімів вимагає, перш за все, вивчення їхньої семантичної структури. Значення контекстуальних синонімів-іменників має складну імплікативно організовану багатомірну структуру, яка являє собою єдність його денотативного, мотиваційного, конотативного і прагматичного значень, реалізовану в контексті. Специфіка денотативного компонента контекстуального синоніма-іменника полягає у тому, що він зберігає зв'язок лише з конкретним предметом, а не з поняттям.

Денотативні компоненти контекстуальних синонімів, які входять до одного контекстуального синонімічного ряду, мають містити щонайменш одну спільну сему, за рахунок чого можлива їхня синонімізація в контексті. На денотативний компонент значення контекстуального синоніма-іменника нашаровуються мотиваційний, емоційний, оцінний та стилістичний компоненти, які обрамовуються прагматичним компонентом.

Мотиваційний компонент, який відображається у вигляді внутрішньої або зовнішньої форми чи їх поєднання, є обов'язковим для семантики контекстуального синоніма-іменника, оскільки його виникнення стимулюється відповідним мовленнєвим актом. Слід виходити з того, що мовленнєва умотивованість відрізняється від мовної, оскільки є референтною. Умотивованість контекстуальних синонімів-іменників залежить від звязку мотиваційних ознак із когнітивним змістом і має субєктивний характер, оскільки спостерігається неоднорідність типів та ступенів їхньої умотивованості.

У процесі дослідження було виявлено, що контекстуальні синоніми-іменники німецької мови є умотивованими за морфологічним (створені шляхом вторинної номінації) або семантичним (інновації) типом. Ступінь та тип умотивованості визначають залежність їхньої семантизації від широкого та вузького контекстів.

Конотативне значення контекстуального синоніма утворюється складною комбінацією оцінної, емотивної та стилістичної конотацій. Виокремлення експресивного компонента у конотативному комплексі ускладнює розуміння суті категорії експресивності, природа якої не може бути осмислена без урахування чинника субєкта. Тому експресивні характеристики контекстуальних синонімів-іменників мають розглядатися в межах прагматичних компонентів їхніх значень.

Контекстуальні синоніми-іменники є словами з контекстуально набутою, інтенсифікованою або деінтенсифікованою оцінною семантикою. Остання визначається умовами функціонування, підставами та критеріями оцінки. Контекстуальні синоніми, що належать до одного контекстуального синонімічного ряду, реалізують позитивну чи негативну оцінку з різними ступенями інтенсивності. Оцінне значення контекстуальних синонімів-іменників може виражатись експліцитно або імпліцитно. Позитивний чи негативний оцінний зміст контекстуальних синонімів-іменників сприймається як такий завдяки лексичним індикаторам, присутнім у контексті. Ними можуть бути якісні прикметники та дієприкметники з позитивною або негативною оцінною семантикою в атрибутивній функції, вказівні займенники у підсилювальній функції, повнозначні дієслова з оцінною семантикою, допоміжні та модальні дієслова, що беруть участь у створенні оцінної модальності в певному контексті. Іноді експліцитне вираження оцінного змісту контекстуальних синонімів-іменників здійснюється за рахунок оцінних конотем. За В.І. Говердовським, конотема є реалізованим у морфемі конотатом (конотативним значенням). Наприклад: sie sagte das erste beste, was ihr in den Sinn kam, und es war das Erste und Beste, eine Bitte, eine Bettelei (Andersch, Die Rote). Негативна оцінна конотація іменника Bettelei - “жебрування” є експліцитною, оскільки його конотемна структура містить суфікс -ei, який має пейоративне значення.

Аналіз фактичного матеріалу показав, що контекстуальні синоніми-іменники в німецьких художніх творах входять до складу динамічних оцінних структур, в межах яких відбувається зміна або коливання ступеня позитивності чи негативності оцінки, а саме: наростання ступеня позитивності оцінки, наростання ступеня негативності оцінки, поєднання негативної та позитивної оцінки. Наприклад:

наростання ступеня позитивності оцінки: es ist das berьhmte Touristenpanorama [туристська панорама], aber dennoch ist es ganz unabgenutzt, das eisige Januar-Panorama [січнева панорама], die Vogel-perspektive [вид з висоти пташиного польоту], winterwinddurchstrцmt, das Cosmorama [косморама], ultramarintief und golden (Andersch, Die Rote);

наростання ступеня негативності оцінки: Аls wir im Refektorium standen, kam der Kater [кіт] herein … ein gelbes Riesenvieh [величезний звір]. Ich kann diese gelbe Sorte Katzen [цих рудих кішок] nicht leiden (Andersch, Die Rote);

поєднання позитивної й негативної оцінки в межах одного оцінного контексту (біполярна оцінна структура): In dem Karton war ein russischer Computer [комп'ютер], den Noah schon beim Besteigen der Arche als veraltet zurckgewiesen hдtte. Der Botaniker fuhr das Gerдt [прилад] auf einem Kofferkuli, Rogler stьtzte es seitwдrts ab. Und beinahe hдtten die beiden gar nicht in New York einreisen dьrfen, weil die amerikanischen Zцllner glaubten, das sei eine sowjetische Deschiffriermaschine [дешифрувальна машина]. Erst langsam begriffen sie, daЯ es sich um einen russischen Laptop handelte. Rogler ... hatte guten Humor […], wie er das erzдhlte […] wie diese Fernsehrobbe [телеящик] - wir konnten uns nicht halten vor Lachen (Timm, Johannisnacht).

Дослідження контекстуальних синонімів-іменників як засобів створення емоційного змісту тексту виявило, що їхній емоційний потенціал має різні витоки, а саме: 1) емоційний стан субєкта, що вживає контекстуальні синоніми; 2) конотемна структура самих контекстуальних синонімів; 3) асоціативні зв'язки, на основі яких виникають контекстуальні синоніми.

Контекстуальні синоніми-іменники інтенсифікують або деінтенсифікують емоційний зміст тексту за рахунок явища лексичної атракції, тобто інтенсивного вживання емотивно забарвлених номінативних одиниць у межах одного невеликого контексту. Так, в наступному фрагменті художнього твору контекстуальні синоніми передають інформацію про байдуже ставлення автора до особи, про яку йдеться, утворюючи своєрідну шкалу, за якою простежується спад інтенсивності негативних емоцій. Наприклад: Auf meiner privaten Skala der Desaster, der Katastrophen, der Debakel, der Kalamitдten, der Konfusionen der Schlamassel, der Fatalitдten, der Niederlagen und der MiЯgeschicke nehmen die Unannehmlichkeiten der Reise mit Brant keine besonders prominente Stellung ein (Kieseritzky, Das Buch der Desaster). Оскільки емоції є афективними реакціями людини на те, що відбувається у світі, можна припустити, що назви подій більш глобального характеру (Desaster - “стихійні лиха”, Katastrophen - “катастрофи”, Debakel - “крахи”, Kalamitдten - “біди”), які асоціюються з більш серйозними негативними наслідками для самого мовця або для інших людей, мають інтенсивнішу негативно-емотивну конотацію, аніж назви з менш конкретною або найзагальнішою денотативною співвіднесеністю, такі, як MiЯgeschicke - “невдачі” або Unannehmlichkeiten - “неприємності”.

З точки зору емотивної інформації, що виражається, контекстуальні синоніми-іменники, які входять до одного ряду, можуть бути емотивно невизначеними, емотивно позитивними й емотивно негативними та містити “негативно-агресивну” або “негативно-астенічну” емотивну інформацію (терміни В.І. Шаховського). Емотивний зміст контекстуальних синонімів-іменників залежить від мотивів і способів їх створення, що отримує відображення як на поверхневому, так і на глибинному рівнях. Найбільш емотивно навантаженими є контекстуальні синоніми, що утворилися внаслідок контекстної синонімізації номінативних одиниць з переосмисленою семантикою, або ті, що виникли внаслідок синонімізації узуальних номінативних одиниць та інновацій, оскільки емотивні компоненти останніх мають сильнішу умотивованість.

Стилістичне значення контекстуальних синонімів-іменників формується на основі потенційних можливостей. Їхній стилістичний потенціал реалізується в здатності розкладати єдність образа-референта. Встановлено, що контекстуальні синоніми-іменники реалізують у художньому тексті такі стилістичні фігури, як:

висхідна градація: Was Manuel bei seiner eben noch wildfremden Nachbarin freisetzte, sei ein Lachsturm [сміхова буря] gewesen, eine Lachkatastrophe [сміхокатастрофа], eine Lachverheerung [сміхоспустошення] (Schneider, Eduards Heimkehr);

низхідна градація: Cotta, ein Wanderer [мандрівник], ein Kriechtier [плазун], ein Insekt [комаха], ein dunkler, beweglicher Punkt [цятка], der sich i Chaos verlor (Ransayr, Die letzte Welt);

ампліфікація: Ich sah auf seine weien Are und die Adern [вени], die unter der durchscheinenden Haut hervortrten, blaue Strдnge [мотузки], in denen an Pochen des Pulses sehen konnte (Jenny, Das Blьtenstaubzimmer).

Типовими семантичними відношеннями між контекстуальними синонімами-іменниками є відношення ідентичності, таксономічного включення, подібності, суміжності.

Контекстуальні синоніми можуть мати як однорівневе (іменник - іменник; субстантивна фраза - субстантивна фраза), так і багаторівневе (іменник - субстантивна фраза) представлення в межах контекстуальної пари.

Вербалізація субєктом певного фрагмента дійсності визначається антропометричним чинником, тому можливе виділення семантичних типів контекстуальних синонімів-іменників на позначення: 1) понять емоційно-чуттєвої та інтелектуальної сфер людини; 2) осіб; 3) артефактів; 4) понять, що належать до соціальної сфери життя людини; 5) понять, повязаних із фізіологією людини; 6) природних явищ, представників флори та фауни.

Розділ 3. “Прагматичний аспект контекстуальної синонімії іменників у сучасній німецькій мові”. Присутність контекстуальних синонімів у висловленні сприяє ідентифікації зображуваного обєкта, створюючи, таким чином, умови для ефективної комунікації.

Семантичні та прагматичні характеристики контекстуальних синонімів перебувають у відношеннях додатковості та взаємозалежності. Контекстуальні синоніми-іменники є прагматично зорієнтованими номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю. Вони здатні вказувати на залученість субєкта висловлення до комунікації, нести емотивну та оцінну інформацію, інтенсифікувати або деінтенсифікувати ілокутивну силу повідомлення, виконувати низку прагматичних функцій.

Уживання контекстуальних синонімів-іменників сприяє адекватному розумінню адресатом змісту повідомлення. Імпліцитна характеристика стає однією з головних форм представлення об'єкта. Наприклад: Die Obdachlosen, die nicht in den fьr sie vorgesehenen Heimen schlafen [...]. Die Nдhe eines Heims fьr diese Rastlosen, Berber, >>Bombenleger<< ist noch wertmindernder im Immobiliengeschдft als die Stдtten der zur ewigen Ruhe Gebetteten (Kronauer, Die Frau in den Kissen). Це доводиться прийомом вилучення з контексту низки контекстуальних синонімів Rastlosen, Berber, >>Bombenleger<<: Die Nдhe eines Heims fьr die Obdachlosen ist noch wertmindernder im Immobiliengeschдft als die Stдtten der zur ewigen Ruhe Gebetteten. В результаті такої трансформації виявляється, що, по-перше, ілокутивна сила повідомлення суттєво знижується, оскільки стає незрозумілим причиново-наслідковий зв'язок між “розташуванням житла поблизу притулку для бездомних” та “низькими цінами на нього”. По-друге, базовий елемент контекстуального синонімічного ряду Obdachlosen - “бездомні”, на відміну від контекстуальних синонімів Rastlosen - “невтомні”, Berber - “бербери”, >>Bombenleger<< - “підривники”, має нижчий ступінь вираженості конотативних ознак емоційності та оцінності, оскільки не містить інформації про особисте ставлення автора до безпритульних як до соціального прошарку, що є потенційно небезпечним для інших членів суспільства. Найбільший ступінь експліцитної вираженості ознак емоційності та оцінності має контекстуальний синонім >>Bombenleger<< за рахунок графічного виділення, яскравої експресивності внаслідок новизни поєднання словотвірних елементів. Контекстуальний синонім Berber передає негативне ставлення автора до позначуваного в контексті завдяки імпліцитним конотаціям.

Прагматичне значення контекстуального синоніма містить оцінну, емотивну та асоціативно-образну інформацію. Вживання контекстуальних синонімів-іменників надає висловленню субєктивної модальності за рахунок уведення інформації про оцінювання субєктом об'єкта з погляду його бажаності чи небажаності, за параметрами розміру або кількості, загальної позитивної чи негативної оцінки. Завдяки цьому мовець скеровує стратегії сприйняття в потрібному йому напрямку.

Прагматично спрямований емотивний компонент значення контекстуального синоніма-іменника викликає переживання адресатом емоційних реакцій, відповідних до комунікативних намірів мовця, оскільки поєднання семантичної інформації з емотивною дозволяє мовцеві досягнути перлокутивного ефекту. Наприклад: Wie vielseitig ist dagegen der Synonymenvorrat fьr Frauen. Da gibt es Damen, Ladys, Kцniginnen, Schnecken, Schnallen, Schlampen, Flittchen, Bienen oder wie der Martin immer sagt, Nattern, Blitznattern und Gewitternattern. Und noch viel mehr (Naters, Kцniginnen). Контекстуальні синоніми Schnecken - “домосідки”, Schnallen - “хвойди”, Schlampen - “нечепури”, Flittchen - “гультяйки”, Bienen - “красунечки”, Nattern - “зміюки”, Blitznattern - “блискавичні зміюки”, Gewitternattern - “гримучі зміюки”, які в словникових визначеннях належать до неформальної сфери спілкування, є вербальними сигналами, що активізують емотивну прагматику контекстуального синоніма Frauen - “жінки” із стилістично нейтральним мовним значенням.

Прагматичний потенціал контекстуальних синонімів-іменників обумовлений дією внутрішньомовних механізмів створення експресивності висловлення. У зв'язку з різними типами прагматичного значення контекстуальних синонімів, який обумовлює діапазон їхніх виражальних можливостей, пропонується така класифікація цих одиниць: 1) контекстуальні синоніми з прихованим прагматичним потенціалом, представлені мовними одиницями з системно нейтральним значенням, не модифікованим у контексті; 2) контекстуальні синоніми з системно актуалізованим прагматичним потенціалом, представлені мовними одиницями з узуально закріпленими імпліцитно або експліцитно вираженими конотаціями; 3) контекстуальні синоніми з прагматичним потенціалом, актуалізованим у контексті; 4) контекстуальні синоніми-тропи, прагматична здатність яких модифікується в контексті.

Загальні принципи організації висловлень у контексті, а саме: принцип осмисленості, принцип цілеспрямованості, принцип ситуативності та принцип зв'язності (К.А. Долінін) - є чинниками, що уможливлюють реалізацію прагматичного потенціалу контекстуальних синонімів-іменників.

Прагматична функція контекстуального синоніма полягає у спрямованості його зовнішньої прагматики, пов'язаної з параметрами особистості, на досягнення спланованих мовцем перлокутивних ефектів. Спроможність контекстуального синоніма реалізувати певну основну прагматичну функцію (конкретизації, акцентуації, корекції, тлумачення, генералізації або коментаря) зумовлена як наявністю в його структурі відповідної закріпленої інформації про ставлення мовця до змісту повідомлення та до адресата, так і його потенційною здатністю до зміни функціональних властивостей під впливом нетипового контексту. Контекстуальні синоніми-іменники сприяють створенню повної, логічно побудованої картини та глибшому розкриттю теми дійсності у міркуваннях, описах та розповідях, підсиленню власної позиції персонажа або автора в діалозі.

Позитивність чи негативність оцінного або емотивного значення контекстуальних синонімів визначається інтенційним аспектом висловлення. Контекстуальні синоніми здатні модифікувати ілокутивну силу висловлення в бік її посилення або послаблення та водночас слугують її контекстуальними індикаторами. Інтенсифікація ілокутивної сили висловлення повязана зі свідомим або несвідомим наміром мовця виразити свій ненейтральний - позитивний або негативний емоційний стан, посилити виразність і категоричність думки, а також може вказувати на неформальну тональність ситуації спілкування та на ставлення мовця до адресата. Наприклад: >>Aber du hast ьberhaupt keine schцnen Hдnde! << Verduzt betrachtete sie ihre Linke.>> Findest du?<< Ja. Das sind Krallen (Rothmann, Milch und Kohle). Інтенсивність вираження роздратування мовця, повязаного безпосередньо з адресатом, посилюється за допомогою лексичного інтенсифікатора прагматичного значення - слова Krallen - “кігті” (контекстуального синоніма слова Hдnde - “руки”), використання якого в даній ситуації спілкування свідчить про небажання мовця стримувати свої емоції в присутності адресата.

Експресивне значення контекстуальних синонімів виникає внаслідок взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Експресивність контекстуальних синонімів-іменників із конотативними компонентами полягає в їхній ненейтральності відносно оцінних та емоційних шкал. Контекстуальні синоніми - авторські інновації несуть великий заряд експресивної інформації, яка мотивує подальші когнітивні зусилля адресата. Наприклад: Rдtselhaft, sagte Brant nach einer langen Pause, und das war alles nach zwei Jahren Liebe, Sexus-Nexus? (Kieseritzki, Das Buch der Desaster). Контекстуальні синоніми Liebe - “кохання” та Sexus-Nexus - “інтимні стосунки” є непередбачуваними на фоні стилістично нейтрального контексту, тому здатні посилити ілокутивну силу висловлення.

Взаємодія контекстуальних синонімів-іменників і художнього тексту розглядається у зв'язку з прагматикою адресанта, що передбачає з'ясування ролі контекстуальних синонімів у процесі побудови тексту та введення нової інформації, й у зв'язку з прагматикою адресата, що потребує встановлення ролі контексту в розпізнаванні прагматичної інформації, оскільки, крім семантичних і когнітивних чинників, вирішальну роль при називанні певного поняття відіграють інші прагматичні параметри, такі як емоційний стан мовця, його віднесеність до певної соціальної, професійної, вікової, етнічної, статевої та інших груп. Наприклад: Da haben wir sie also, die neue Generation, dachte ich. Die jungen Beiвer (Rothmann, Ein Winter unter Hirschen). Вибір автором контекстуального синоніма Beiвer - мучителі на позначення поняття нова генерація, вже вербалізованого у попередньому відрізку висловлення його синонімом neue Generation, який не надає конкретної інформації щодо позитивності чи негативності ставлення адресанта до обєкта, зумовлений одночасно декількома прагматичними параметрами, а саме:

віковою групою, до якої належить субєкт висловлення;

емоційним станом субєкта висловлення;

оцінкою субєктом обєкта висловлення.

Проаналізуємо цей приклад детальніше. З контексту випливає пресупозиція вікового статусу субєкта мовлення - старше покоління, на яку вказують вербальні сигнали (neu, jung). Пресупозиція негативне ставлення субєкта висловлення до обєкта, що концептуалізується, розпізнається завдяки присутності в семантичній структурі контекстуального синоніма Beiвer негативно-оцінної та негативно-емотивної конотацій, які рунтуються на пресупозиціях бути мучителем - погано, мучитель - це неприємно для інших. Загальна негативна оцінка обєкта доповнюється пресупозицією перебільшувати свої здібності та можливості - це погано: Weil sie alles auf ihren Computern kцnnen, glauben sie, auch alles im Leben zu kцnnen. - “Вони думають, якщо вони все можуть на своїх комп'ютерах, то можуть все і в житті”.

Наведений далі контекст містить пресупозицію я не той, ким мене вважають, а прагматична інтенція мовця полягає в тому, щоб переконати в цьому співрозмовника: Sie will mich wie irgendeinen kleinen Mrder vor Gericht bringen, sie will den цffentlichen Nachweis fьhren, da ich nichts weiter bin als irgendein Krimineller, weil ich nur dann aus dem Gedдchtnis der Leute gelцscht werden kann, wenn man nachweist, daЯ ich ein Krimineller bin, ganz einfach ein Krimineller, ein Kranker, den man verurteilen oder heilen kann. Das ist es, was sie will (Andersch, Die Rote). Ужиті в тексті контекстуальні синоніми Mrder - “вбивця”, Krimineller - “злочинець”, Kranker - “хворий” інтенсифікують негативну оцінку ситуації та допомагають мовцеві передати свій емоційний стан - обурення. Поєднання неодноразово застосованих мовцем відносно себе самого оцінних характеризуючих назв, які, як уважає мовець, могли б бути вжиті стосовно нього третьою особою, та вищезгаданої пресупозиції спрямоване на реалізацію двох взаємопов'язаних прагматичних інтенцій: вразити співрозмовника та переконати його в неправдивості звинувачень проти себе.

Інтерпретація значень контекстуальних синонімів-іменників, які мають імплікаційну прагматику, передбачає звернення адресанта до дейктичних та культурних параметрів контексту. Так, наступний уривок з оповідання Р.Ротмана Erleuchtung durch Fuвball - “Просвітлення через футбол”, написаного у 2001 році, коли Україна вже була незалежною державою, містить контекстуальні синоніми Jungs von Dynamo Kiew - Russen (“хлопці з Динамо Київ” - “росіяни”): die Jungs von Dynamo Kiew grinsten, als sie das mьde Zuspiel der Griechen sahen. Einer stolperte sogar ьber den Ball und die Russen tippten sich an die Handgelenke (Rothmann, Milch und Kohle: Erleuchtung durch FuЯball). Саме такий вибір контекстуальних синонімів на позначення обєкта висловлення зумовлений тими фоновими знаннями з географії, які увійшли до свідомості і, відповідно, мовної картини світу пересічного жителя Німеччини ще за часів існування Радянського Союзу, коли зазначені слова були синонімами для переважної частини європейців.

Таким чином, існує певний взаємозв'язок між типом прагматичної інформації та типом контекстуальних сигналів, які допомагають розпізнати цю інформацію, оскільки, окрім семантичних чинників, вирішальну роль при вербалізації певного поняття відіграють прагматичні параметри висловлення.

Висновки

Вирішальну роль у збагаченні синонімічних ресурсів мови відіграють семантико-стилістичний та комунікативно-прагматичний аспекти мовлення.

Контекстуальна синонімія як мовленнєве явище передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувались у контексті. Незаданість системою мови, номінативна факультативність, невідтворюваність поза контекстом і пантемпоральність є невід'ємними властивостями контекстуальних синонімів.

Аналіз значень контекстуальних синонімів-іменників у німецьких художніх творах виявив, що вони мають складну імплікативно організовану багатомірну структуру, що складається з денотативного, мотиваційного, оцінного, емотивного, стилістичного та прагматичного компонентів і реалізується в контексті. Усі компоненти значень досліджуваних одиниць орієнтовані на досягнення певної прагматичної мети.

Контекстуальні синоніми-іменники містять у своїй семантичній структурі додаткові смисли, за рахунок яких розширюється семантична структура висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю. У звязку з цим контекстуальні синоніми-іменники вивчались як одиниці лексичного рівня, номінативна функція яких ускладнена емотивною, оцінною, експресивною, прагматичною та низкою стилістичних функцій. Установлено, що експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників є результатом взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Контекстуальна синонімія іменників виникає внаслідок зміщення фокуса уваги з цілого об'єкта на певні його ознаки і сприяє, таким чином, виділенню об'єкта та його запам'ятовуванню, що створює сприятливі умови для успішної комунікації.

Контекстуальні синоніми-іменники реалізують оцінне значення на лексико-синтаксичному рівні за рахунок повторного вираження позитивної чи негативної оцінної інформації про об'єкт висловлення з різними ступенями інтенсивності. Емоційний потенціал досліджуваних одиниць обумовлений емоційним станом суб'єкта висловлення, конотативною структурою самих контекстуальних синонімів та / або атракцією емотивно односпрямованих номінативних одиниць у межах одного контексту. Контекстуальні синоніми-іменники формують у проаналізованих німецьких художніх текстах такі стилістичні фігури, як: 1) перифраза; 2) висхідна або низхідна градація; 3) ампліфікація.