Кодифікаційно-інтерпретаційні особливості текстів міжнародних нормативно-правових актів (на матеріалі англомовних версій МНПА ХХ-ХХI ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І.І. МЕЧНИКОВА

Юлінецька Юлія Василівна

УДК 811.111'373:340.113(094)”19/20”(043.3)

Кодифікаційно-інтерпретаційні особливості текстів міжнародних нормативно-правових актів (на матеріалі англомовних версій МНПА ХХ-ХХI ст.)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеській національній юридичній академії, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник : доктор філологічних наук, професор Мізецька Віра Ярославівна, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кухаренко Валерія Андріївна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, професор кафедри лексикології та стилістики англійської мови.

кандидат філологічних наук Мітіна Олена Михайлівна, Одеський юридичний інститут національного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри іноземних мов.

Провідна установа: Чернівецький національний університет, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці.

Захист відбудеться “ 29 ” вересня 2005 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.165.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано “ 22 ”серпня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

Загальна характеристика роботи

Проблеми кодифікації та інтерпретації різних типів тексту активно вивчаються в межах багатьох філологічних дисциплін, насамперед у лінгвістиці (або теорії) тексту, а також у більш вузькому напрямі, - інтерпретації тексту.

Вивчення питань кодифікації та інтерпретації можна проводити, спираючись на наявні теоретичні положення та досить розроблену термінологічну систему, але в центрі уваги більшості дослідників залишаються питання кодифікації та інтерпретації художніх (Кухаренко, 1988; Долінін, 1985; Домашнєв та інш., 1983; Мізецька, 1992, Шевченко, 1998) та наукових текстів (Разінкіна 1989, Троянська 1985, Колєгаєва, 1991). Багато праць присвячено офіційно-діловим текстам, але детально описані лише їх загальні ознаки (Валгіна 2004; Кожина 1977). Із числа конкретних різновидів офіційно-ділових текстів більш або менш ретельно аналізувалися тексти деяких видів військових документів, зокрема наказів (Нелюбін 1971), але і в цих роботах основну увагу приділено структурним особливостям, а не питанням кодифікаційно-інтерпретаційних кореляцій. Окремі аспекти загальної проблеми кодифікації та інтерпретації, зокрема питання адресантно-адресатних кореляцій, отримали відображення в наукових працях Н.Д.Арутюнової [Арутюнова 1981], О.П.Воробйової [Воробйова 1993] та інших дослідників.

Міжнародний нормативно-правовий акт (МНПА) як один із видів офіційно-ділового тексту лінгво-прагматичному аналізу практично не піддавали. Питання його інтерпретації розглядалися виключно в межах юридичних досліджень.

Роль міжнародних угод у сучасному світі важко переоцінити. Особливого значення набуває їх лінгвістичне тлумачення, без чого неможливе досягнення правильних юридичних інтерпретаційних рішень та взаєморозуміння між різними країнами.

Дане дисертаційне дослідження присвячене комплексному лінгвістичному аналізу кодифікаційних та інтерпретаційних аспектів МНПА в їх англомовній версії. При цьому основну увагу приділено прагматичним складникам.

У роботі розглянуто механізми кодування інформації та первинної (адресантної) інтерпретації тексту МНПА, а також процеси сприйняття та вторинної (адресатної) інтерпретації вихідної інформації. Зокрема проаналізовано конкретні вербальні форми тлумачення, їх письмову фіксацію в самому документі у вигляді різних дефініцій та в інших інтерпретаційних формах - референціях, аналогах.

Актуальність роботи визначена назрілою потребою комплексного лінгвістичного дослідження принципів та механізмів кодування і декодування тексту міжнародних нормативно-правових актів (МНПА в англомовній версії), що зумовлюють належне тлумачення їх вихідних положень. Уперше здійснюється спроба систематизувати ті лінгвістичні та екстралінгвістичні засоби, що дають змогу інтерпретувати положення документу. При цьому категорію інтерактивності розглянуто як головний фактор забезпечення інформативно-інтерпретаційної адекватності тексту на “ виході” та “вході” каналу комунікації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах наукової теми “Лінгвістика тексту та основи лексикографії” (номер державної реєстрації № 0101И001195), яку розробляють на кафедрі іноземних мов Одеської національної юридичної академії.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб максимально точно визначити вербалізований інформаційно-інтерпретаційний простір МНПА, з'ясувати комплекс вербальних та екстралінгвістичних факторів, які допомагають найбільш вичерпно кодувати та декодувати текст МНПА або дати його правильне тлумачення для подальшого застосування на практиці. Для досягнення поставленої мети було сформульовано наступні завдання:

- виявити актуалізатори інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта (ІІПа1) й адресата (ІІПа2) в тексті МНПА;

- систематизувати і описати засоби первинного (адресантного) і вторинного (адресатного) тлумачення тексту МНПА;

- визначити кількісно-якісні характеристики інтерпретаційних блоків тексту МНПА;

- виявити особливості побудови дефініцій як засобів інтерпретації та їх інкорпорування в текст МНПА.

Об'єктом дослідження є лінгво-прагматичні особливості інформаційно-інтерпретаційного простору в англомовних текстах МНПА.

Предметом дослідження стали засоби вербальної актуалізації інтерпретаційного потенціалу англомовного тексту МНПА.

Матеріалом дослідження послужили англомовні версії міжнародних нормативно-правових актів ХХ ст., що мали значний вплив на політичний клімат у світі, а також нормативно-правові акти Великобританії та США, у яких регулюються питання, так чи інакше пов'язані зі сферою міждержавних відносин.

Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід, який дав змогу розглянути феномен, що вивчається, у всій його різноманітності та суперечності, окреслити загальне й окреме, визначити універсальні ознаки. Таким чином було створено досить повну картину інформаційно-інтерпретаційного простору МНПА, а також описано його інгерентні властивості.

Комплексний прагматико-функціональний та когнітивно-герменевтичний підхід визначив найбільш ефективні методи дослідження. Зокрема використано засоби формально-логічного аналізу, зіставний та дескриптивний методи; з метою укладання класифікації дефініцій проводились аналітичні та синтетичні процедури, а також операції, спрямовані на отримання кількісних даних, що дало змогу сформувати цілісне уявлення про аналізовані явища.

Наукова новизна виконаного дослідження полягає в тому, що вперше

-систематизовано ті лінгвістичні засоби, що дають змогу правильно інтерпретувати положення документу, а також визначено особливості актуалізації категорії інтерактивності як головного фактора, що забезпечує інформативно-інтерпретаційну адекватність тексту на “ виході” та “вході” каналу комунікації у вказаних різновидах тексту середньожорсткого типу;

-проведено комплексний аналіз інформаційно-інтерпретаційного простору тексту МНПА;

-визначено співвідношення елементів інформаційно-інтерпретаційного простору адресанта й адресата;

-виявлено механізми актуалізації інтерпретаційного потенціалу різних частин тексту МНПА;

-грунтовно проаналізовано власне інтерпретаційні блоки тексту міжнародного нормативно-правового акту;

-визначено специфіку побудови та функціонування складників інтерпретаційних блоків текстів МНПА;

-розроблено класифікацію дефініцій як головних елементів інтерпретаційних блоків текстів МНПА й, у першу чергу, їх дефініційні розділи;

-визначено інформаційно-інтерпретаційний потенціал різних типів дефініцій та засоби його актуалізації.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що вперше розроблено теорію вивчення інформаційно-інтерпретаційного простору щодо офіційно-ділових текстів, а саме міжнародних нормативно-правових актів. Указана теорія дає можливість розглядати інформаційний та інтерпретаційний складники не окремо, а в їх взаємодії та нерозривному зв'язку в рамках єдиного інформаційно-інтерпретаційного простору.

Такий підхід дав підстави інакше подивитися на співвідношення ролі факторів адресанта і адресата, які визначають структуру й зміст відповідних адресантного і адресатного інформаційно-інтерпретаційних полів (ІІПа1 та ІІПа2) як складників загального інформаційно-інтерпретаційного простору англомовних версій текстів МНПА.

Дослідження, що було проведено за таким принципом, дало можливість визначити, яке саме значення має фактор адресанта в цілому інтерпретаційному процесі МНПА, а токож з'ясувати ті лінгвістичні засоби, за допомогою яких забезпечується поєднання фактуального та інтерпретаційного складників, оскільки, як відомо, адресант виступає не лише продуцентом інформації, а й продуцентом-інтерпретатором, який дає первинне тлумачення тексту та встановлює інтерпретаційний вектор для вторинного інтерпретатора - адресата.

Практична цінність роботи полягає в тому, що ії результати можуть бути використані в курсах з інтерпретації тексту, теорії комунікації, функціональної стилістики англійської мови, на заняттях з аналітичного читання, у практичній дипломатичній роботі при складанні відповідних документів міжнародного значення, - конвенцій, угод, пактів та ін., а також законодавчих актів, які стосуються проблем міждержавних відносин.

Апробацію роботи здійснено на засіданнях кафедри іноземних мов (Одеса,1999 - 2004) та на лінгвістичних семінарах ОНЮА і Міжнародного гуманітарного університету (Одеса, 2000 - 2004). Основні положення дисертації виголошено на наступних міжнародних конференціях: на VI міжнародній конференції “Emergency Standards in ELT and Linguistics” (Москва, 2001), V міжнародній ювілейній конфереції „Стратегії та методики навчання мови для спеціальних цілей - 2” (Київ, 2001), VII міжнародній конференції “Towards interactive teaching: EL Teaching and EL Learning” (Москва, 2003), міжнародній науковій лінгво-методичній конференції „Треті Каразинські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції” (Харків, 2003), міжнародній науковій методичній конференції „Ювілейні Четверті Каразинські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004), міжнародній науковій конференції „ Мова і культура” (Київ, 2004). Результати та основні положення дисертації викладено у 5 наукових статтях фахових видань (одна з яких у співавторстві), затверджених ВАК України, та апробовано на наукових конференціях у вигляді 2 тез (одна з яких у співавторстві).

Структура роботи зумовлена загальною метою дослідження та поетапним розв'язанням конкретних завдань. Дисертація складається зі вступу, списку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та текстів МНПА. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, у тому числі 161 сторінку основного тексту. Список використаних джерел нараховує 287 позиції, серед яких 49 текстів МНПА англійською мовою (загальним обсягом 370 600 слововживань).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, вказано методи дослідження і джерела фактичного матеріалу, сформульовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів та публікацій.

Перший розділ “МНПА як різновид офіційно-ділового тексту” містить огляд літератури з питань теорії інтерпретації, адресантно-адресатних кореляцій, кодифікації та інтерпретації різних типів текстів. Цей розділ також присвячено аналізу основних лінгво-прагматичних особливостей міжнародних нормативно-правових актів, зокрема їх композиційно-мовленнєвій організації.

Міжнародний нормативно-правовий акт розглянуто як текст середньожорсткого типу, що складається за чіткими регламентаціями та правилами, хоч головна схема і передбачає різні модифікації. Правила побудови МНПА зумовлені його прагматикою: це текст прескриптивного характеру, що й визначає його провідну іллокутивну функцію - впливати на адресата з метою здійснення ним певних правових дій. Це документ, основою якого є імперативність.

Указана іллокутивна функція визначається за допомогою різних лінгво-прагматичних засобів, а саме за допомогою мовних актуалізаторів категорії імперативности, у тому числі відповідних модальних дієслів та насамперед дієслова shall, що є інгерентною властивістю будь-якого директивного документу:

Article 5

1. The provisions of this Chapter shall not apply to offences and acts committed or about to be committed by a person on board an aircraft in flight in the airspace of the State of registration or over the high seas [Tokyo convention, 1963:4].

Там, де категоричність поступається допустимості, використовується перміссів may:

Article 14

Each Party may reserve the right to apply the measures referred to in Article 20 only to offences or categories of offences specified in the reservation,<…> [ibid: 7].

Особливу увагу в цьому розділі приділено перлокутивному складнику. Перлокутивний ефект може бути досягнутим в тому випадку, якщо адресат починає дотримуватися тих інструкцій та вказівок, які надходять від адресата. Принцип дотримування та виконання міжнародних договорів формулюється у міжнародному праві як “pacta sunt servanda” - “договір треба виконувати”.

У розділі також підкреслюється, що іллокутивна функція МНПА зумовлює специфіку кодування інформації: вона повинна бути представлена в максимально експліцитному вигляді, при цьому багатозначність кваліфікується як недолік даного типу тексту. Тільки точність використання термінології, безобразність нетермінологічної лексики, однозначність та прозорість формулювань дає змогу указати той вектор лінгвістичного, а потім і юридичного тлумачення, що зумовить єдино правильну реакцію адресата та змусить його виконувати постанови, які надає адресант.

До головних правил та принципів викладання інформації в текстах МНПА належать послідовність та компактність; однорідність (гомогенність) змісту; уникання протиріч (контрадикцій); відповідність змісту його найменуванню; неможливість випадкових "пробілів", тобто таких положень, що залишені без пояснення; використання відсильних статей. Таким чином, уникання багатозначності, максимальна точність при використанні юридичних термінів та водночас простота і ясність викладання є ключовими в досягненні повної відповідності перлокуції та іллокуції, без чого директивний документ, у тому числі й МНПА, позбавлений будь-якого сенсу.

У цьому розділі також ретельно розглянуто категорію інтерактивності та особливості ії актуалізації в МНПА. Інформаційна адекватність на “виході” та “вході” інформаційно-інтерпретаційного каналу можлива лише при наявності значної області перехрещення інформаційно-інтерпретаційних полів адресанта й адресата, яка створюється завдяки зростанню ролі адресантного складника та його експліцитної репрезентації.

Специфіка тексту МНПА полягає в тому, що автор є не лише відправником інформації. У порівнянні з художнім текстом, адресантний інтерпретаційний складник актуалізує свій потенціал в більшій кількості експліцитних форм, що дозволяє скерувати вторинного інтерпретатора-адресата за єдиним інтерпретаційним вектором. Підкреслено важливість посилення фактора інтерактивності за рахунок розширення області елементів авторської інтерпретації, коли стає можливим максимально розширити зону перетину референційних баз адресанта й адресата.

Адресант кодує інформацію в МНПА таким чином, щоб зберігти максимально можливу кількість інтерпретаційних орієнтирів або індикаторів, які допомагають адресату при дешифруванні тексту та виокремленні закладених у ньому змістів. Серед таких орієнтирів, зокрема, регламентовані тексторозмежувальні індикатори (демаркатори або маркери об'ємно-прагматичного розподілу), що допомагають правильно структурувати текст з метою прискорення процесу сприйняття та усвідомлення інформації МНПА адресатом.

У першому розділі приділено увагу особливостям пресупозиційних побудов у МНПА. Зокрема виявлено, що природні пресупозиції нерідко експлікуються, а це ще більше звужує можливості дивергенції у розумінні та тлумаченні адресанта й адресата. Аналізуються також конвенційні пресупозиції, тобто так звані юридичні фікції. Останні є специфічною особливістю правових документів, у тому числі МНПА.

Дослідження структурно-лінгвістичних інтерпретаційних орієнтирів у МНПА показало, що, незважаючи на значну регламентованість, в об'ємно-прагматичному плані жорсткість МНПА досить відносна - чітких рекомендацій та правил їх об'ємно-прагматичного розподілу, не існує. Така відносність виявляється у наявності різних структурних модифікацій, де кількість ієрархічних ланок варіюється в межах від 2 до 7. Найчастіше використовуються чотириланкові структури: (1) частини - (2) статті - (3) пункти - (4) підпункти, які в англійській мові не мають чіткої термінологічної закріпленості: “частина” може називатися як part, так і сhapter, стаття - article або principle; пункт - item, paragraph; підпункт - point, subparagraph. При розгорнутішій схемі використовуються також проміжні ланки, що називаються titles. адресант актуалізатор текст інтерпретаційний

Розглянуто важливу орієнтаційну роль юнктивів як актуалізаторів вектора кодування. Отже, багаточисленні конектори дають змогу вказати на співвідношення різних положень документу, визначити їх кореляцію та взаємозалежність, встановити ієрархічну послідовність, що фактично розширює поле їх дії: у деяких випадках вони перебирають на себе функції конекторів, які забезпечують гіпотактичні відносини. Найбільш частотним, як і було передбачено, є аддитивний конектор and, диз'юнктив or та контрадиктивний елемент but. Але дуже часто в МНПА використовуються аддитивно-альтернативні комбінації and/or, що увиразнюють адресатну дискрецію. Наприклад:

1. A Party may submit a proposal to the Secretariat for listing a chemical in Annexes A, B and / or C <…> [Stockholm Conv., 1997:8].

Питання, що були розглянуті в першому розділі, дали можливість визначити специфіку МНПА, яка полягає в наявності великих власне інтерпретаційних блоків, які зазвичай відсутні, наприклад, у текстах художнього типу, та дають змогу автору ще на этапі породження тексту зняти небажану багатозначність та невизначеність запропонованої інформації, максимально конкретизуючи змістовно-фактуальну частину МНПА.

Виявлено, що в результаті впливу міцного інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта інтерпретаційний складник адресата значно звужуєтьтся, тому адресат може виявити свою творчу інтерпретаційну самостійність тільки в зазначених межах.

Другий розділ “Особливості побудови інформаційно-інтерпретаційних блоків в МНПА” присвячено аналізу композиційно-лінгвістичних особливостей інтерпретаційного складника МНПА, а також принципам дефінування та класифікації дефініцій як головних елементів інформаційно-інтерпретаційних блоків цих документів.

Інтерпретаційний складник МНПА представлено як спеціальними інтерпретаційними блоками, межі яких збігаються з межами цілих розділів та частин, так і окремими інтерпретаційними вкрапленнями в інші розділи та статті. Останні дають змогу конкретизувати значення терминів або положень даних розділів та статей. Спостереження показали, що інтерпретаційні елементи сумарно можуть складати від 35% до 50% текстового масиву, що є свідченням їх значної ролі в інформаційно-інтерпретаційному просторі МНПА.

Розглянуто основні принципи та підходи до виділення дефініції, визначено кореляцію наявних філологічних, логічних та юридичних класифікацій для МНПА. Вивчення класифікацій лінгвістів-лексикологів та вчених-логіків показало, що при наявності низки продуктивних ідей, які стосуються дефінування в юридичних текстах, запропоновані засоби виділення типів дефініцій є недосконалими з точки зору їх використання у МНПА.

Тому пропонується нова класифікація дефініцій за різними основами, яка базується на структурно-лінгвістичних та логічних принципах дефінування.

Залежно від вичерпності представлення компонентів можна виділити розгорнуті та згорнуті дефініції (відповідно 84% та16% в англомовних текстах МНПА).

Розгорнутими ми називаємо дефініції, в яких поряд з дефінієндумом (те, що визначається) та дефінієнсом (те, що визначає) присутній також експлікований маркер тотожності:

“transferred matters” has the same meaning as in the Northern Ireland Act 1998; and “tribunal” means any tribunal in which legal proceedings may be brought [HRA, 1998 : 42].

Дослідження показало, що такі дефініції превалюють у МНПА на відміну від дефініцій у словниках, де практично всі визначення мають згорнутий вигляд, що зумовлено структурними особливостями довідників указаного типу.

Згорнутими дефініціями ми називаємо визначення, у яких дефінієндум є прикладкою або вставленою конструкцією, тобто це дефініції без корелята тотожності:

6(1). An appeal to the Lands Tribunal shall be sending to the registrar a written notice indicating an intention to appeal so that it is received by the registrar within 28 days from the date of the decision appealed against (“the disputed decision”), or <…> [Land Tribunal Rules, 1996 : 1].

Той факт, що вони складають лише 16%, є прикметою наявної тенденції до максимальної експліцитності репрезентації інтерпретаційних елементів.

У межах розгорнутих дефініцій виділяються точні та апроксимаційні дефініції.

Точними ми називаємо дефініції, в яких використовуються власне еквілайзери - лексеми, у семантиці яких концепт тотожності наявний інгерентно: to mean, to be equal to, to denote та ін. Дефініції з такими маркерами пропонуємо називати строго еквівалентними.

Апроксимаційними називаємо дефініції з маркером, який представлений реляційними елементами, в тому числі елементами включення / виключення:

1. In subsection (1) “enactment” includes one passed or made after the date on which this Act is passed and “instrument” includes one made after that date. [Disability Act, 1995 : 3];

2. “procedure” means any experimental or other scientific use of an animal which may cause it pain<…> including any course of action intended to <…>, but excluding the least painful methods accepted in modern practice<…> [European Conv. for the Protection of Vertebrate Animals, 1987 : 1].

Концепт тотожності в таких дефініціях реалізується адгерентно. Апроксимаційні дефініції надають більш великі дискреційні можливості для вторинного інтерпретатора, ніж безпосередні, строго еквівалентні дефініції, формуючи зони інформаційно-інтерпретаційного поля адресата.

Залежно від позиційної кореляції дефінієндума та дефінієнса виділяємо прямі та зворотні дефініції.

Прямими ми називаємо визначення з дефінієндумом у препозиції (78%):

“maintained nursery” means a facility for nursery education, within the meaning of section 117 of that Act, provided by a local education authority [Nationality, Immigration, 2002 : 13].

Зворотними дефініціями, називаємо визначення з дефінієнсом у препозиції (22%). Це переважно конструкції з пасивними дієслівними формами предиката:

A person giving notice of intention to respond is, in this rule, called a “respondent” [Land Tribunal Rules, 1996 : 16].

Поряд із власне дефініціями (54%) у МНПА існує значна кількість уявних (8%) та квазі-дефініцій (38%).

Уявні дефініції - це фактично різні структури, що мають скорочення, абревіатури, умовні позначення термінологічних сполучень або окремих слів та їх розшифрувань, тобто структури, що зовнішньо нагадують справжні дефініції, проте мають уявний дефінієнс.

(1) (b) a judge of the Court of Session is not to count as a judge of that court for the purposes of section 1(1) of the Court of Session Act 1988 or of section 9(1)(c) of the Administration of Justice Act 1973 ("the 1973 Act"); [HRA, 1998 : 11].

Такі уявні дефініції, тим не менш, сприяють більш повному розумінню різних термінів та понять, утворюючи ще один шар експлікації.

У МНПА також є значний шар квазі-дефініцій. У таких визначеннях дефінієнс не розкриває зміст дефінієндума (він семантично спустошений), а представляє собою посилання на іншу статтю або документ, у якому таке тлумачення подано в експліцитній формі:

(1) In this Section “proposal” means a proposal made by the Council to the Secretary of State under Section 51. [Disability Act, 1995 : 3].

Такі дефініції перебувають в основі відсильних і бланкетних статей, вони дають змогу уникнути інформаційного надміру та сприяють більшій чіткості складання документу.

Дослідження дало змогу визначити ознаки так званої еталонної дефініції. Ми пропонуємо називати еталонними дефініціями структури, в яких дефінієндум знаходиться у препозиції щодо дефінієнса, а корелят представлено дієсловом тотожності (еквівалентності), тобто, це прямі розгорнуті визначення, в яких маркером тотожності є власне еквілайзер, а дефінієнс є семантично значущим. Такі дефініції кількісно превалюють в МНПА, оскільки відповідають вимогам максимально точного, однозначного їх тлумачення (42% всіх власне дефініцій у МНПА).

У другому розділі також детально розглянуто особливості дефінітної квантифікації. Зокрема було проведено аналіз особливостей забезпечення більшої або меншої точності дефініцій. Виявлено, що дефініції в МНПА укладаються з широким використанням різних квантифікаторів, які дають змогу досягти необхідного ступеня конкретизації представленої інформації.

Квантори надають кількісну характеристику області предметів та ситуацій, на яку розповсюджується вислів, квантифікований за допомогою квантора. Вичерпними, максимально точними та об'єктивними в інтерпретаційних блоках можна враховувати лише ті дефініції, в яких є цифрові показники або еквівалентні їм числівники. В таких випадках можлива лише єдина версія тлумачення:

(6) In subsection (3) “ period for consideration” means the period of forty days beginning with the day on which the order was made [HRA, 1998:10].

Оскільки дефініціями є судження, що розглядаются як тотожності між двома термінами, то квантифікація предиката дозволяє уточнити його об'єм за допомогою слів, що вказують на а) цільність та б) партитивність. Таким чином, квантори поділяються на дві групи: а) квантори цільності та б) квантори партитивності.

Як логічний оператор, що виражає ствердження цільності \ універсальності, квантор цільності у звичайному мовленні має словесні еквіваленти, тобто слова, схожі з ним за логічним смислом: every, all, whole, general, as a whole та ін.

У МНПА квантор цільності вказує на те, що та чи інша норма або термін має відношення до усіх суб'єктів або об'єктів даного класу або усіх вказаних референтних ситуацій:

(е) “Introduction from the sea” means transportation into a State of specimens of any species which were taken in the marine environment not under the jurisdiction of any State [Conv. on Intern. Trade, 1973:2].

Квантор партитивності вказує на те, що лише деякі об'єкти або суб'єкти, а також ситуації відповідають даній нормі або представленій дефініції. Мовні елементи, що відповідають кванторам партитивності за логічним смислом, є неозначені займенники some, somebody, something, а також прислівники та прислівникові словосполучення, partly, in part, прикметник particular та ін. Дослідження виявило, що квантори цільності та партитивності нерідко зустрічаються у рамках однієї пропозиції. Це такі словосполучення, як generally or to a special extent; wholly or partly; in whole or in part. Наприклад:

1. Article 3.

When a person has by a final decision been convicted of a criminal offence and when subsequently his conviction has been reversed, or he has been pardoned <…>, unless it is proved that the non-disclosure of the unknown fact in time is wholly or partly attributable to him. [Protocol to the Conv. оn Human Rights, 2004:34];

2. 3. If the advisory opinion does not represent in whole or in part the unanimous opinion of the judges, any judge shall be entitled to deliver a separate opinion. [Protocol №2, 1998:2].

Аналіз дав змогу визначити, що квантори цільності превалюють, а квантори партитивності, які не мають чіткої детермінації, зустрічаються не часто оскільки роблять формулювання не чітко визначеними.

Як відомо, в лексикографії допустимі визначення з диз'юнкцією. Аналіз показав, що в міжнародних нормативно-правових актах превалюють єднально-розмежувальні варіанти диз'юнкції (А В) - 91%. Наприклад:

(2) “service provider” means:

i) any public or private entity that provides to users of its service<…> and ii) any other entity that process or stores computer data on behalf of such communication service or users of such service [Conv. on Cybercrime, 2001:3].

Для конкретизації в дефініціях використовуються рестриктиви, що вказують на наявність умов або факторів, коли набувають чинності ті або інші положення МНПА. Це такі слова, як if, while, provided, unless, словосполучення in case of та ін. Число кондиціональних структур, що вводяться за допомогою указаних рестриктивів в інформаційно-інтерпретаційні блоки складає 48% всіх гіпотактичних конструкцій.

Таким чином, було виявлено, що дефінітна квантифікація направлена на звуження сфери дії кінцевого інтерпретаційного потенціалу, зумовлюючи виключно одноваріантне тлумачення відповідної пропозиції.

Третій розділ “Головні різновиди тлумачення МНПА і форми їх репрезентації” присвячено аналізу специфічних особливостей та кореляції основних засобів адресатної інтерпретації МНПА, вивченню співвідношення лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, а також лінгво-ментальним засобам, що використовуються при вторинній інтерпретації.

Інтерпретаційні можливості вторинного інтерпретатора багато в чому обмежені змістами, що задаються вагомим інтерпретаційним масивом базового тексту документа. З цього випливає, що ступінь інтерпретаційних можливостей адресата є зворотно пропорційним ступеню жорсткості та категоричності запропонованих автором документа формулювань. При наявності об'ємних інтерпретаційних блоків і визначень (дефініцій) конкретизуючого характеру адресат фактично виконує лише логіко-технічні операції викриття закладених адресантом первинних змістів, що зумовлює значне звуження диференційної частини ІІПа2, яка становить область власне адресатної дискреції.

Підкреслюється розмежування тлумачення як психолінгвістичного аналізу базового тексту та тлумачення як роз'яснення, що потребує форми експліцитної фіксації такої діяльності та отримує належне оформлення у вигляді конкретних вторинних документів - рішень та постанов міжнародних арбітражних судів та трибуналів. Підкреслено також особливу необхідність тлумачення при реалізації права, у тому числі договірного. Указано на вплив соціально-політичних факторів на загальні принципи тлумачення МНПА.

Незважаючи на домінуючу роль інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта у межах первинного (базового) тексту адресат також має певний оперативний простір для власних тлумачень. Нерідко області такої дискреції визначаються автором, тобто адресантом, на що вказують відповідні вербально-композиційні індикатори:

A court or tribunal <…> must take into account any - judgment, decision <…> of the European Court of Human Rights [HRA, 1998 : 2].

Крайню ліву позицію на шкалі “детермінованість - недетермінованість” юридичних термінів та нормативних положень у тексті МНПА займають дефініції із цифровими показниками або індикаторами-числівниками. У такому випадку первинні та вторинні тлумачення повністю збігаються, що створює зону перетину інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта й адресата:

(a) each party shall, not less than 14 days before the date fixed for the hearing, send to every other party copies of all documents <…> [The Lands Tribunal Rules 1996:63].

В інших випадках адресат може виходити із своїх професійних знань та інтерпретаційного досвіду, що, безсумнівно, й зумовлює неминучу частку суб'єктивності будь-якої інтерпретації.

У ході дослідження визначено, що ефективність лінгвістичного і зрештою юридичного тлумачення забезпечується комплексним підходом з урахуванням усіх аспектів тексту, як структурно-мовних, так і змістовно-логічних, а також екстралінгвістичних факторів, які містять запас інформації та інтерпретаційний досвід самого реципієнта-тлумача. Проведено аналіз засобів інтерпретації, які традиційно пропонують юристи, та підкреслено наскрізний характер лінгвістичного складника, без якого неможливе кваліфіковане юридичне тлумачення. Указано, що правознавці іноді не приділяють вербальній компоненті належної уваги, що зумовлює виникнення деяких помилок при кінцевій інтерпретації.

Запропоновано класифікацію засобів, або загальних правил тлумачення МНПА. Див. табл.1:

Таблиця 1.

Засоби тлумачення МНПА

Лінгвістична домінанта	Екстралінгвістична домінанта
Контекстологічний	Конвенційний
Інтертекстовий	Соціально-політичний

Домінуючим засобом інтерпретації залишається контекстологічний аналіз, що передбачає ретельний лінгво-семантичний розгляд базового тексту, не виходячи за його межі і не враховуючи позатекстових факторів.

Лише як допоміжний при інтерпретації МНПА використовують інтертекстовий засіб, що дає змогу враховувати інформацію додаткових текстів (передтекста, паралельних текстів, посттекстів). Допоміжними також є екстралінгвістичні засоби: конвенціальний та соціально-політичний, коли сторони домовляються про ті або інші змісти, виходячи із загальних завдань, не спираючись на об'єктивні лінгво-семантичні реалії.

Значну частину цього розділу присвячено аналізу вербально-логічних правил, що застосовуються під час вторинного тлумачення, та їх ролі при забезпеченні смислової адекватності первинному тлумаченню:

-правило “простого (ясного) значення” (plain-meaning rule) (США) або “правило буквального тлумачення” (literal rule) (Великобританія). Фактично саме воно визначає контекстологічний підхід, що є основним за Віденською конвенцією 1986р. Це правило вимагає, щоб значна кількість рішень, зафіксованих суддями, мала тлумачення лінгвістичного характеру, - про значення слів, які використовуються в базовому документі. Але у випадках, коли значення слова залишається нез'ясованим, треба звернутися до “структури” документа в цілому, тобто до макротексту;

-так зване “золоте правило” застерігає від надмірного дотримання правила “буквального тлумачення”, якщо останнє зумовлює виникнення абсурдних інтерпретацій:

Be strict in interpretation, but modify the construction when essential so as to avoid absurdity or inconsistency [Introduction to English Law:10].

-за правилом “ejusdem generis” необхідно брати до уваги всі без винятку гіпонімічні елементи загального слова-гіпероніма. Але на практиці інтерпретатори нерідко порушують це правило, враховуючи лише частину елементів і таким чином звужуючи об'єм гіпероніма;

-за правилом “noscitur a sociis” термін (слово) можна зрозуміти, враховуючи його оточення. Але при застосуванні цього правила не виникає достатньої чіткості, оскільки контекст можна трактувати звужуючи або розширюючи його до зручної інтерпретатору межі, тобто неоднозначно.

-за правилом історичного значення інтерпретація слів МНПА повинна відповідати їх значенню на момент прийняття документа. Воно має свої недоліки з причини постійних змін політико-правової ситуації та змін у тлумаченні термінів і терміносполучень;

-за правилом гендерної уніфікації значення особи чоловічого роду поширюється на особу жіночого роду, тобто особові та зворотні займенники чоловічого роду виконують функцію гендерного уніфікатора. Це фактично зумовлює появу юридичної фікції. Такий андрогенний принцип є поки що домінуючим в МНПА, хоч зустрічаються вже й варіанти з альтернацією: he/she; he or she; (s)he;

-правило негативного контексту (expressio unius est exclusio alterius) засвідчує: вказівка на який-небудь суб'єкт позначає вилучення з ряду всіх інших можливих суб'єктів або об'єктів. Це правило використовується досить послідовно й унеможливлює значне відхилення адресата від первинного змісту, бо автор вказує свої варіанти тлумачення;

-за правилом пунктуаційної іррелевантності при тлумаченні англомовних текстів не враховують пунктуацію. Таким чином, її розглядають як фактор особових преференцій адресанта. Це правило широко використовується, але є суперечним, бо може зумовити смислові викривлення;

-за правилом “pari material” (правило аналогії) відбувається зміна значення шляхом його розширення або редукції. Такий підхід вказує на інтертекстовий підхід та дає змогу впорядкувати термінологію документів одного напрямку, тим самим значно полегшуючи роботу вторинного інтерпретатора.

Незважаючи на недосконалість усіх вказаних правил, їх комплексне застосування дає вторинному інтерпретатору можливість досить адекватно інтерпретувати вихідний текст і, у першу чергу, в тій його частині, яка залишалась за межами первинного (адресантного) тлумачення.

Пропонується розрізняти три види тлумачення за обсягом: буквальне (адекватне) тлумачення, розширювальне й обмежувальне, підкреслюються їх переваги та недоліки. Вказано також форми репрезентації результатів вторинного тлумачення. Порівнюються офіційні та неофіційні засоби інтерпретації. Підкреслюється особлива роль так званих легального та правозастосовчого засобів як головних мовних форм репрезентації вторинного тлумачення МНПА.

У висновках узагальнено результати дослідження. Проведене дослідження, зокрема, показало значні розбіжності між інформаційно-інтерпретаційними каналами тексту МНПА і тексту художнього твору.

Схема МНПА, як правило, передбачає наявність спеціальних інтерпретаційних блоків, обсяг яких зумовлений конкретним призначенням документа, складністю його змісту, а також наявністю або відсутністю відповідної термінологічної бази.

В ідеальному варіанті, коли йдеться про МНПА, межі інформаційно-інтерпретаційного поля продуцента повинні максимально збігатися з межами ІІП реципієнта, але в реальності подібна модель ІІПр не можлива.

Проблему інформаційно-інтерпретаційного зближення тексту на "вході" та на "виході" вирішують спеціальні інтерпретаційні блоки (від 30 до 50% загального обсягу документа), у яких не тільки змістовно-фактуальна, але й змістовно-концептуальна інформація представлена в максимально експліцитному вигляді .

Основою інтерпретаційних блоків МНПА є дефінітивна частина. В область дефініцій МНПА, як правило, потрапляють ті терміни, що використовуються в нових (так званих ситуаційних) значеннях. Дефініції долучають до тексту і тоді, коли необхідно дати більш точне визначення, у якому підкреслюється висування на передній план прихованих додаткових семантичних характеристик, або, навпаки, відбувається редукція наявних.

У результаті наявності об'ємного дефініційного апарата реципієнтові не доводиться в багатьох випадках займатися різними інтерпретаційними операціями, виокремлюючи з контексту необхідні змісти з метою конкретизації терміна, - ця робота в основному вже проведена адресантом ще на стадії породження тексту. Адресатові залишається зробити в таких випадках лише декілька інференційних логічних операцій.

З цього не випливає, що в МНПА взагалі не закладено жодних передумов для самостійної інтерпретаційної діяльності адресата. Нерідко автори МНПА залишають фрагменти документа в області адресатної дискреції. Тому, незважаючи на міцне адресантне інформаційно-інтерпретаційне поле, в МНПА завжди залишається місце для інтерпретаційної діяльності адресата.

При інтерпретації тексту МНПА, і, у першу чергу, тих частин документа, які не отримали достатнього первинного тлумачення, адресат як вторинний декодувальник використовує різні засоби інтерпретації. Головні з них пропонуються Віденською конвенцією з укладання міжнародних договорів 1986р. і мають рекомендаційний характер. Зазначена конвенція чітко описує і визначає пріоритетність засобів тлумачення, але не називає їх. Використовуючи запропоновану нами термінологію, засоби тлумачення можна визначити як такі, що мають лінгвістичну домінанту (контекстологічний та інтертекстовий засоби), та екстралінгвістичні засоби (конвенційний та соціально-політичний).

У наш час контекстологічний підхід вважається пріоритетним, бо припускає роботу винятково з офіційно затвердженим документом. Другий із наведених прийомів припускає зіставлення підсумкового офіційного документа з перед- і навіть посттекстами. Він розглядається як допоміжний.

Якщо текстовий матеріал не повністю знімає багатозначність, пропонується використовувати екстралінгвістичний фактор, коли сторони домовляються про значення термінів і положень (статей міжнародної угоди), виходячи із загальних інтересів та цілей, що переслідують обидві сторони-підписанти.

Вивчення питань взаємодії елементів актуалізації інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта й адресата дає змогу відтворити більш точну картину інформативно-інтерпретаційного простору МНПА, а це, у свою чергу, допомагає підвищити якість підготовки міжнародної нормативно-правової документації, відокремити механізми взаємодії розпорядчих та виконавчих органів, уточнити їх інтерпретаційні функції.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Лингвистические способы достижения перцептивной адекватности юридических реалий // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факультету романо-германської філології ОДУ. - Випуск 6. - Одеса: Латстар, 2000. -С. 163-169.

2. Правило “Буквального толкования” в Великобритании и США // Треті Каразинські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції (матеріали Міжнародної науково-методичної конференції). -Харків: Харківський національний університет. - 2003. - С. 198 - 199.

3. Особенности информационно-интерпретационной модели нормативно-правовых актов // Вісник Харківського державного ун-ту. - 2003. - № 611. - С. 206-209.

4. Некоторые особенности построения дефиниционных блоков в международных нормативно-правовых актах // Мова і культура.-Киев.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004.- Вип.7.-Т.ІV.-ч.1.-С.73-77.(у співавт. з проф. Мізецькою В.Я.).

5. Композиционно-речевая организация интерпретационных блоков официальных юридических текстов // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факультету романо-германської філології ОДУ. - Випуск 15. - Одеса: Фенікс, 2004. -С. 238-245.

6. Некоторые когнитивно-психологические аспекты интерпретационных процессов. - Матеріали міжнародної науково-методичної конференції “Ювілейні четверті Каразинські читання: Людина. Мова. Комунікація.” - Харків, 2004. - С. 176 - 178 (у співавт. з проф. Мізецькою В.Я.).

7. Корреляция основных способов адресатного толкования МНПА// Вісник Харківського національного ун-ту. - 2005. - № 649. - С. 171-174.

Анотації

Юлінецька Ю.В. Кодифікаційно-інтерпретаційні особливості текстів міжнародних нормативно-правових актів (на матеріалі англомовних версій МНПА XX -XXI ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2005.

У дисертації проведено дослідження лінгвістичних аспектів інформаційно-інтерпретаційного простору міжнародних нормативно-правових документів. Велику увагу приділено механізмам кодування та первинної, тобто адресантної інтерпретації тексту МНПА, а також процесам сприйняття, з'ясування вихідної інформації реципієнтом та ії вторинної адресатної інтерпретації. Докладно проаналізовано та класифіковано різні види дефініцій як основних елементів інформаційно-інтерпретаційних блоків МНПА.

Дослідження засвідчило тенденцію до використання розгорнутих дефініцій, у яких всі три компоненти (дефінієндум, дефінієнс та маркер тотожності) представлені в експліцитній формі, що дає змогу максимально зблизити їх первинне та вторинне тлумачення.

У роботі описано механізми та особливості інтерпретаційної діяльності реципієнта, вказуються області його дискреції. Докладно вивчено різні засоби тлумачення. Особливо підкреслено домінуючу роль саме лінгвістичного аналізу у порівнянні з інтертекстуальним та конвенційними підходами.

Ключові слова: кодування, інтерпретація, адресант, адресат, інформаційно-інтерпретаційний простір.

Юлинецкая Ю.В. Кодификационно-интерпретационные особенности текстов международных нормативно-правовых актов (на материале англоязычных версий МНПА XX -XXI в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одеса, 2005.

В диссертации изучены особенности кодификации и интерпретации текстов международных нормативно-правовых актов (МНПА), а также механизмы их вербальной актуализации. Впервые осуществляется попытка систематизировать лингвистические и некоторые экстралингвистические средства, которые позволяют верно интерпретировать положения документа.

Текст МНПА определен как текст прескриптивного характера, иллокутивная функция которого заключается в воздействии на адресата с целью осуществления им определенных правовых действий, что обусловливает необходимость кодирования информации в максимально эксплицитной форме.Таким образом, в работе подчеркивается, что в информационно-интерпретационном пространстве текстов МНПА крайне важная роль отведена прежде всего адресантной составляющей и её эксплицитной репрезентации для достижения информационной адекватности на “входе” и “выходе” информационно-интерпретационного канала. Специфика адресантной компоненты МНПА заключается в наличии обширных интерпретационных блоков, которые и были подвергнуты тщательному анализу, что позволило выявить особенности их построения и функционирования.

Подчеркнута роль дефиниций как базовых элементов интерпретационных блоков МНПА и разработана их классификация: 1) по позиционному соотношению между дефиниенсом и дефиниендумом были выделены прямые и обратные дефиниции; 2) по наличию или отсутствию маркера тождества - развернутые и свернутые дефиниции; 3) по семантическим свойствам маркера тождества - эквилайзеры и аппроксиматоры. Помимо собственно определений в МНПА также используются мнимые и квази-дефиниции, первые с целью конкретизации, а вторые с целью обеспечения большей компактности представления информации.

Количественное доминирование (48%) эталонных дефиниций, в которых все три компоненты (дефиниендум, дефиниенс и маркер тождества) представлены в эксплицитной форме, свидетельствуют о стремлении адресанта обеспечить максимальное сближение информационно-интерпретационных полей адресанта и адресата (ИИПа1 и ИИПа2) и достичь адекватности первичного и вторичного толкования.

Степень интерпретационных возможностей адресата обратно пропорциональна степени категоричности авторских формулировок. При наличии объемных интерпретационных блоков и дефиниций адресат в основном выполняет лишь логико-технические операции по извлечению заложенных адресантом первичных смыслов.

Систематизированы принципы, а также проанализированы правила толкования МНПА. Доминирующим способом интерпретации остается контекстологический (лингво-семантический) анализ. Как вспомогательные используются интертекстуальный (позволяющий учитывать информацию предтекста, параллельных текстов, посттекстов) и экстралингвистические способы: ситуативный и конвенциальный (когда стороны договариваются о тех или иных смыслах, исходя из общих целей и задач, не опираясь на объективно существующие лингво-семантические реалии).

В рамках контекстологического анализа при толковании МНПА чаще всего применяются следующие правила: правило “прямого контекста”, “золотое правило”, “правило исторического значения слов”, “правило гендерной унификации”, “правило негативного контекста”, “правило пунктуационной иррелевантности” и “правило аналогии”, которые при их комплексном использовании позволяют добиться максимально точной интерпретации соответствующих терминов и положений.

Ключевые слова: кодификация, интерпретация, адресант, адресат, информационно-интерпретационное пространство.