Український мовленнєвий етикет: синтаксично-стилістичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ: СИНТАКСИЧНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність: Українська мова

Мельничук Оксана Михайлівна

Чернівці, 2005 рік

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Важливим об'єктом наукових студій у сучасній лінгвістиці є специфіка мовних стосунків між учасниками спілкування. У цьому аспекті актуальним вважаємо питання про синтаксичну структуру, семантико-стилістичні аспекти та комунікативну реалізацію конструкцій мовленнєвого етикету. Вони все частіше привертають увагу психологів, філософів, істориків, культурологів, соціологів та мовознавців.

Питання про синтаксичну природу так званих „формул ввічливості” остаточно не з'ясовано в українському мовознавстві. Найпоширеніший погляд, що склався у граматичній традиції, стосується зарахування їх до вигуків, до окремого функціонально-семантичного розряду цієї частини мови (В. Виноградов, М. Івченко, І. Вихованець, К. Городенська, А. Грищенко, В. Горпинич, М. Плющ, Л. Мацько та ін.).

Однією із спроб розглянути граматичну природу конструкцій мовленнєвого етикету в синтаксичному плані є їх зарахування до так званих „слів-речень”, що в загальнотеоретичному і в практично-методичному плані має вже свою історію (О. Шахматов, Д. Овсянико-Куликовський, П. Фортунатов, Л. Щерба, В. Виноградов, О. Мельничук, В. Федосєєва, Г. Валімова, М. Івченко, Г. Галкіна-Федорук, А. Гвоздєв, І. Сухомлин, Б. Кулик, І. Вихованець, П. Дудик та ін.). Ще інші мовознавці (Л. Булаховський, І. Попова, Є. Кротевич та ін.) зараховують конструкції мовленнєвого етикету до еквівалентів речення. О. Пєшковський вважає їх неповними реченнями. В. Кіпріянов, М. Каранська пропонують термін „нечленоване речення”. Н. Шведова називає конструкції мовленнєвого етикету „словоформами із функцією етикету”. Дехто з мовознавців зараховує їх до еліптичних структур (П. Лекант, А. Загнітко, В. Литовченко) чи називає комунікатами (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська).

Вибір теми зумовлений ще й тим, що в останні роки зріс інтерес до проблеми функціонування мовних одиниць у безпосередньому процесі комунікації, що дає змогу комплексно дослідити параметри синтаксичних одиниць (формально-граматичні, семантико-синтаксичні, лінгвостилістичні та функціональні).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації пов'язаний з комплексною науковою темою кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Соціокультурні та комунікативні аспекти функціонування і розвитку мовних одиниць” (0102U006599), держбюджетною темою „Функціонування сучасної української мови на тлі взаємодії локальних чинників та загальноєвропейських тенденцій” (УДК 811.161. 2'06'28), а також відповідає реалізації державної наукової програми „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності”.

Тема дисертації затверджена фаховою координаційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України 5 червня 2001 р., протокол № 5.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні та систематизації формально-граматичних, семантико-функціональних та стилістичних особливостей у здійсненні їх синтаксичної типології конструкцій мовленнєвого етикету, які зафіксовані в художній творчості українських письменників та в епістолярії культурних діячів ХІХ-ХХ ст.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

висвітлити основні аспекти вивчення етикетних конструкцій у сучасному мовознавстві;

з'ясувати формально-граматичні особливості та функціонально-семантичні різновиди конструкцій ввічливості як особливого типу етикетних висловлень;

схарактеризувати вияви модальності, яка виражає ввічливі стосунки між комунікантами;

дослідити комунікативно-прагматичні реалізації етикетних конструкцій у світлі теорії мовленнєвих актів;

здійснити структурно-семантичну типологію конструкцій мовленнєвого етикету, які виражають привітання, подяку, люб'язність, вибачення, побажання, прощання тощо з урахуванням синтаксичної позиції та функції;

простежити структури етикетних висловлень;

проаналізувати систему етикетних конструкцій з позицій лінгвостилістики.

Об'єктом дослідження є конструкції мовленнєвого етикету української мови.

Предметом дослідження постають структурно-синтаксичні, семантико-функціональні, стилістичні та комунікативні особливості етикетних висловлень в сучасній українській мові.

Методологія і методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної праці послужили загально-філософські положення про єдність форми і змісту, співвідношення часткового і загального, про змінність мови у процесі історичного розвитку, про єдність теорії і практики тощо. Для розв'язання поставлених завдань використовуються методи компонентного та функціонального аналізу синтаксичних одиниць, комунікативної структури та стилістики.

Матеріалом для дослідження послужила картотека (більше 10 тис. карток) конструкцій мовленнєвого етикету. Фактичний матеріал репрезентує функціонування етикетних висловлень української мови у художніх творах та епістолярії українських письменників та культурних діячів ХІХ-ХХ ст., а також в усному розмовному мовленні.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому запропоновано новий підхід до аналізу й систематизації синтаксичних одиниць, об'єднаних поняттям „мовленнєвий етикет”. Комплексний аналіз структури та семантики конструкцій мовленнєвого етикету дає змогу переглянути деякі традиційні положення синтаксису, зокрема уточнити такі поняття, як „слова-речення”, „нечленовані речення”, „нерозчленовані речення”, „прагматичні ідіоми”, „комунікати” та ін., зреалізувати новий погляд на структуру та семантику досліджуваних синтаксичних одиниць з урахуванням функціональних аспектів мовленнєвої діяльності. Вперше у українському мовознавстві у дисертації запропоновано синтаксичну типологію етикетних висловлень.

Теоретичне значення дослідження. Узагальнення граматичних характеристик конструкцій мовленнєвого етикету, їх комунікативно-функціональних особливостей та стилістичних параметрів відповідно до стилю та жанру використання, безперечно, розширюють теоретичні відомості про виражальні і структурні можливості українського синтаксису. Введення поняття про “етикетне висловлення”, якому характерні зовнішньо-синтаксичні ознаки предикативності та модальності і яке є комунікативною реалізацією граматичного речення, позначене процесами стандартизації, еліптизації та фразеологізації, доповнює відповідні розділи синтаксичної теорії (семантичного, функціонально-стилістичного, комунікативного аспектів синтаксису).

Практична цінність дисертації. Результати дослідження можуть бути використані у лінгводидактиці вищої школи, у практиці викладання курсів синтаксису, стилістики та культури мовлення, комунікативної прагматики, у читанні відповідних спецкурсів та спецсемінарів. Теоретичні відомості, основні висновки та узагальнення доповнять відповідні розділи підручників та посібників з української мови. Фактичний матеріал, спеціально дібраний для дослідження, відповідно систематизований, може бути використаний також для укладання словника “Формул ввічливості” та рекомендований учителям, учням, студентам навчальних закладів, усім тим, хто цікавиться історією української культури й мови.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження синтаксично-стилістичних особливостей етикетних конструкцій, здійснення їх синтаксичної типології, отримані особисто здобувачем. Праць, написаних у співавторстві, немає.

Апробація дисертації. Загальну концепцію та результати дослідження обговорено на:

- засіданнях і теоретичних семінарах кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2004-2005 рр.);

- спільному засіданні кафедр сучасної української мови й історії та культури української мови. Основні теоретичні положення та практичні результати були апробовані на міжнародних конференціях: „Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції” (Чернівці, 1997 р.);

- „Українська мова: з минулого в майбутнє” (Київ, 1998 р.);

- „Біблія і світова література” (Чернівці, 1999 р.);

- „Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової культури” (Чернівці, 2004 р.);

- „Василь Сімович - особистість, науковець, громадянин” (Чернівці, 2005 р.);

- на всеукраїнських наукових конференціях: „Українська мова на Буковині: минуле і сучасне” (Чернівці, 1998 р.);

- „Ольга Кобилянська: погляд на життя і творчість з кінця ХХ ст.” (Чернівці, 1998 р.);

- „Улас Самчук: спадщина, художній світ, реінтерпретація” (Тернопіль, 2005).

Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено у 14 друкованих працях, 8 з яких опубліковано у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові. Структура дослідження. Дисертаційна праця складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 333 найменування, списку використаних джерел (99 одиниць) та списку лексикографічних праць (14 позицій), переліку умовних скорочень.

Повний обсяг дисертації складає 222 сторінки, з яких теоретична частина викладена на 188 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

синтаксичний мовленнєвий етикет

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт і предмет, мету, завдання і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано джерела фактичного матеріалу, простежено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконана робота, з'ясовано особистий внесок здобувача та рівень апробації результатів.

Перший розділ „Аспекти вивчення етикетних конструкцій у сучасному мовознавстві” складається з чотирьох підрозділів. У них розглянуто відомі на сьогодні погляди на синтаксичну природу етикетних конструкцій. Стереотипні формули ввічливості дослідники кваліфікують по-різному: „стилістичні формули” (М. Гудзій, С. Богуславський), „стилістичні трафарети” (Д. Лихачов, С. Богуславський), „стійкі формули” (Н. Формановська), „стереотипні формули” (В. Мансикка), „стилістичні шаблони” (Б. Ларін), „традиційні формули” (О. Творогов), „формули мовного етикету” (В. Литовченко, О. Миронюк, Н. Плющ, Я. Радевич-Винницький), „конструкції мовленнєвого етикету” (Я. Радевич-Винницький, Н. Гуйванюк), „етикетні формули” (С. Богдан), „формули ввічливості” (Н. Журавльова), „інтер'єктивні одиниці мовного етикету” (Л. Мацько), “етикетні висловлення” (Н. Гуйванюк) та ін.

На нашу думку, найкраще відображає синтаксичну природу етикетних конструкцій термін „етикетне висловлення”. Воно є результатом комунікативної модифікації граматичного речення і може існувати у формі повного, еліптичного чи не членованого речення, які позначені фразеологією та стереотипністю використання у відповідних комунікативних ситуаціях ввічливого спілкування мовців.

Одним з важливих аспектів дослідження конструкцій мовленнєвого етикету у сучасному мовознавстві є комунікативно-прагматичний. Сутність комунікативної лінгвістики полягає в тому, що вона „досліджує загальні закони спілкування людей за допомогою природної мови, організацію засобів мовного коду та інших семіотичних (знакових) систем у процесах комунікативної взаємодії особистостей, вплив на засоби мови психічних, соціальних, когнітивних, культурних та інших чинників, а також різноманітних ситуативних складових комунікації”.

Комунікативний акт ввічливого спілкування є обов'язковим компонентом повсякденного спілкування людей. Взаємини ввічливості під час комунікативного акту передають різноманітні етикетні дії: звертання, привітання, вибачення, побажання, запрошення, поздоровлення, віншування, благословення, прощання та ін.

Психолінгвістичний аспект мовленнєвого етикету українського народу почав розроблятися порівняно недавно (з другої половини ХХ ст.). Він знайшов відображення у працях таких українських мовознавців, як С. Богдан, Я. Радевич-Винницький, М. Білоус, М. Скаб, Н. Плющ, Н. Бабич, Л. Мацько, Н. Гуйванюк, Т. Панько, Г. Татаревич та ін. Учені звертають увагу на те, що система мовних висловлень позначена національною специфікою, маркована певними соціальними ролями співрозмовників, що формує особливу „стратегію” стосунків і своєрідну „тактику” мовленнєвої поведінки.

Культурологічний аспект мовленнєвого етикету намітився ще в етнографічних працях українських дослідників ХІХ - початку ХХ ст. Проблеми українського мовленнєвого етикету стали об'єктом спеціального зацікавлення Я. Головацького, В. Шухевича, І. Свєнціцького.

Лінгвостилістичні параметри конструкцій мовленнєвого етикету пов'язані з їх особливостями логіко-експресивної організації змісту, з конотативними характеристиками мовних засобівё а також з умовами використання у певному стилі чи підстилі відповідно до функціональної норми і суспільних традицій (С. Єрмоленко, С. Богдан, В. Чабаненко, М. Фабіан, Ю. Степанов та ін.).

Різні аспекти дослідження етикетних конструкцій відображають багатоманітність підходів мовознавців, засвідчують важливість і актуальність, наукову перспективу. З-поміж багатьох проблем, які залишаються нез'ясованими, виділяємо ті, що стосуються передусім синтаксичної природи етикетних висловлень, їх реченнєвих параметрів та структурно-семантичної типології.

Другий розділ.„Формально-граматичні та семантико-функціональні вияви етикетних висловлень” містить п'ять підрозділів. У них з'ясовано основні формально-граматичні ознаки етикетного висловлення - предикативність, модальність та інтонацію, визначено особливості комунікативної реалізації, а саме:

- стандартизацію, еліптизацію та фразеологізацію;

- встановлено функціонально-семантичні різновиди етикетних висловлень.

Предикативність як основна конститутивна ознака етикетного висловлення реалізується в граматичних категоріях особовості, часовості та особовості і зосереджується в предикаті.

Етикетне висловлення має загальний характер і реалізується дієслівними та іменними структурами. Основним засобом вираження відношень в етикетних висловленнях є форма наказового способу самостійного дієслова чи (частіше) дієслова-зв'язки в іменному складеному присудку. Наприклад: Прощайте! Прощавайте! Даруйте! Простіть! Будьте здорові! Бувайте здорові! Йдіть здорові! Залишайтеся здорові! та ін.

Другим засобом вираження предикативності в етикетних висловленнях є дієслово у формі дійсного способу теперішнього часу першої особи однини чи множини. Наприклад: Вітаю! Дякую! Віншую! (Вітаємо! Дякуємо! Віншуємо!).

До дієслівних структур етикетних висловлень належать висловлення, побудовані за схемою односкладних означено-особових речень з головним членом у формі наказового способу дієслова другої особи однини чи множини (типу: Здрастуй! (Здрастуйте!), Прощай! (Прощайте!), Даруй! (Даруйте!), Вибач! (Вибачте!) і под.) та речення у формі дійсного способу теперішнього часу першої особи однини (рідше множини), напр.: Вітаю! Бажаю доброго здоров'я! Поздоровляю з Новим роком! Віншуємо Вас щастям, здоров'ям!

Іменні структури - це речення з предикатами, у ролі іменної частини яких вживаються ад'єктивні форми, а в ролі дієслів-зв'язок - абстрактні, на пів повнозначні та контекстуальні, типу бути, бувати, рушати, гостювати, залишатися, йти та ін. у наказовій формі (напр.: Будьте здорові! Бувайте здорові! Залишайтеся здорові та веселі! Йдіть здорові! Рушайте здорові! Гостюйте здорові! і под.).

Модальність етикетних висловлень є функціонально-семантичною категорією суб'єктивно-об'єктивного плану. Об'єктивну модальність складають реальні та ірреальні (спонукальний спосіб) характеристики предиката із значенням вітання, вибачення, подяки, прощання, побажання тощо. Оскільки конструкції мовленнєвого етикету - це стереотипні одиниці спілкування в рекомендованих суспільним етикетом ситуаціях, то для з'ясування їх реченнєвих параметрів потрібно враховувати особливості комунікативної реалізації, а саме: стандартизацію, еліптизацію та фразеологізацію.

Щодо еліптизації етикетних висловлень, то усікаються здебільшого менш вагомі компоненти, які не порушують смислової повноти етикетних структур. Еліптизації сприяє також стандартність комунікативних ситуацій.

За нашими спостереженнями, еліптизуються передусім перформативні структури. Еліпсис перформатива-предиката зумовлює відповідна комунікативна ситуація ввічливості та загальна побажальна семантика предиката:

- привітання: „Вітаю з неділею!” - „З неділею!”, „Бажаю доброго ранку!” - „Доброго ранку!”, „Засвідчую вам моє шанування!” - „Моє шанування!”, заст. „Б'ю чолом тобі!” - „Чолом тобі!”;

- прощання: „Прощаємось до (наступного) побачення!” - „До побачення!”, „Прощаємось до (наступної) зустрічі!” - „До зустрічі!”, „Бажаю доброї ночі!” - „Доброї ночі!”;

- побажання: „Бажаю щастя-здоров'я, успіхів!” - „Щастя, здоров'я, успіхів!”, „Бажаю Божого благословення!” - „Божого благословення!”;

- поздоровлення, віншування: „Поздоровляю (вітаю) з Новим роком!” - „З Новим роком!”, „Віншую зі Святим Вечором!” - „Зі Святим Вечором!”, „Бажаю веселих свят!” - „Веселих свят!”;

- прихильності: „Пишусь з повагою!” - „З повагою!”, „Залишаюсь з шаною (пошаною)!” - „З шаною!”.

Еліптизуються також дієслівні та іменні конструкції за рахунок упущення предиката у формі наказового способу, як-от: „Їдьте (йдіть) щасливо!” - „Щасливо!”, „Їдьте (ідіть) з Богом!” - „З Богом!”, „Їдьте (їдь) у добрий час!” - „У добрий час!”.

Постійне вживання етикетних висловлень у стандартних комунікативних ситуаціях сприяє також їх фразеологізації.

Фразеологізуються передусім двослівні еліптизовані структури (типу Доброго ранку! Доброго здоров'я! Щасливої дороги! На все добре! Усіх Вам гараздів! тощо). Для них характерна стійкість структури та відтворюваність у мовленні в незмінному (готовому) вигляді.

Етикетні висловлення супроводжуються своєрідною, тільки їм властивою, доброзичливою інтонацією.

Семантико-функціональні вияви етикетних висловлень зумовлені комунікативними інтенціями мовця у ситуації ввічливого спілкування - привітати співрозмовника, подякувати, попросити вибачення, попрохати про люб'язність, побажати йому доброго здоров'я, поздоровити з нагоди свята, попрощатися з ним, запевнити у прихильності чи ін. Таким чином, у системі формул ввічливості відповідно визначено 10 семантико-функціональних різновидів етикетних висловлень:

1) привітання;

2) подяки;

3) вибачення;

4) люб'язності;

5) прощання;

6) запрошення;

7) побажання;

8) благословення;

9) віншування (поздоровлення);

10) прихильності.

У третьому розділі „Синтаксична типологія етикетних конструкцій”:

- здійснено синтаксичну стратифікацію етикетних висловлень;

- проаналізовано їх типи відповідно до структурно-семантичних особливостей, синтаксичної позиції та синтаксичної ролі;

- схарактеризовано обов'язкові компоненти їх структури за морфологічним вираженням;

- зазначено основні комунікативні та стилістичні особливості.

На синтаксичному рівні етикетні висловлення мають найрізноманітнішу будову і функціонують як комунікативні реалізації та модифікації реченнєвих дієслівних та іменних структур.

Етикетні висловлення можуть становити окремі комунікативні одиниці, побудовані за схемою дієслівних та іменних речень, двоскладних та односкладних, повних та неповних реалізацій. У таких етикетних висловленнях наявні дієслівні чи іменні предикати із значенням ввічливого контактування.

Серед дієслівних етикетних висловлень виділяємо два різновиди:

1) у формі наказового способу;

2) перформативні етикетні вислови.

Дієслівні привітальні конструкції формують предикати у формі наказового способу здрастуй (здрастуйте): - Здрастуйте! - вітаюсь я до його (П. Мирний), фразеологізовані структури типу „Дай, Боже!”, „Добрий день!”, „Дай, Боже, здоров'я!”, „Боже помагай!” та описові форми: „Хай Бог помагає!”. У дієслівних етикетних висловленнях вживають предикати:

- вибачення: „вибачай” („вибачайте)”;

- „пробач” („пробачте”);

- „пробачай” („пробачайте”);

- „даруй” („даруйте”);

- „прости” („простіть”);

- „не гнівайся” („не гнівайтеся”);

- „не сердься” („не сердьтеся”, „не сердіться”);

- „не ображайся” („не ображайтеся”);

- „не прогнівайся” („не прогнівайтесь”);

- люб'язності: „зроби (зробіть) ласку”;

- „вчини ласку”;

- „скажи мені на ласку”;

- „не обійди (не обійдіть) ласкою й шляхетністю”;

- „явіть милість”;

- „зробіть милість”;

- „скажи на милість;

- „бійся (бійтеся) Бога”;

- „май (майте) Бога”;

- „змилуйся” („змилуйтеся”);

- „скажіть на милість Бога”;

- прощання: „прощай” („прощайте”);

- „прощавай” („прощавайте”);

- „ідіть (іди) з Богом!”;

- „не згадуйте (не поминайте) лихом (злом)!”;

- „не забувайте!”;

- запрошення: „приходьте” („приходь”);

- „проходьте” („проходь”);

- „заходьте” („заходь”);

- „увійдіть” („увійди”);

- „зайдіть” („зайди”);

- „завітайте” („завітай”);

- „сідайте” („сідай”);

- „пийте” („пий”);

- „їжте” („їж”);

- „частуйтеся”;

- „закушуйте”;

- „снідайте”;

- („поснідайте”);

- „обідайте” („пообідайте”);

- „вечеряйте” („повечеряйте”) тощо.

З предикатами у формі наказового способу функціонують етикетні висловлення:

- побажання-поздоровлення та віншування: „Живіть з Богом!”, „Живіть мирно!”, „Живіть в добрі та здоров'ї!”, „Живіть у добрі та злагоді!”, „Працюйте плідно!”, „Дай же Боже”, „Пошли Боже”, „Даруй Боже (Господи)”, „Поможи Боже”, „Щасти Боже” і под.;

- благословення: „Йдіть з Богом!”; „Благослови Боже!”; „Благослови Мати Божа!”; „Дай Боже в добрий час!”.

Перформативні дієслівні структури репрезентують усі функціональні різновиди етикетних висловлень. Найбільш поширені вони серед формул подяки. Це етикетні висловлення з предикатом дякую (дякуємо), який має різні парадигматичні видозміни (типу „Хочу подякувати”, „Хотів би подякувати”, „Буду дякувати”, „Подякую”) та з фразеологізованими словосполученнями: „Висловлюю (висловлюємо) подяку”, „Складаю (складаємо) подяку”, „Виражаю (виражаємо) подяку”, „Висловлюю (висловлюємо) вдячність” і тощо. Серед інших різновидів етикетних конструкцій у формі перформатива функціонують предикати:

- привітання („вітаю (вітаємо)”, „рада (раді) вітати”, „шаную вашу гідність”);

- вибачення („прошу (просимо) вибачення”, „прошу (просимо) вибачити”;

- „прошу (просимо) пробачити”, „прошу (просимо) дарувати”;

- „перепрошую (перепрошуємо)”, „прошу ласки”, „прошу милості”, „вибачаюся (вибачаємося)”, „пробачаюся”, „здаюсь на ласку”);

- побажання („бажаю (бажаємо)”, „зичу (зичимо)”, „хочу побажати”, „побажаю (побажаємо)”);

- люб'язності („прошу уклінно (ласкаво, ґречно, дуже, покірно, красно і под.)”;

- „насмілюся просити”, „мушу звернутися з проханням”, „прошу ласки”, „прошу милості”, „молю”, „благаю”);

- прихильності („шлю поклін”, „клонюся”, „кланяюся”, „цілую”, „стискаю (тисну) руку”, „обіймаю”, рідко „пишусь з поважанням”, „остаюсь з повагою”);

- запрошення („запрошую (запрошуємо) увійти”, „прошу (просимо) до столу”, „прошу (просимо) пригощатися”, „прошу (просимо) зайти” і под.);

- поздоровлення, віншування („поздоровляю (поздоровляємо)”;

- „вітаю (вітаємо)”;

- „віншую (віншуємо)”;

- „здоровлю (здоровимо)”;

- „шлю (засилаю) вітання (привіт)”);

- благословення („благословляю (благословляємо)”.

Серед етикетних висловлень благословення фіксуємо і конструкції констативного типу „Бог (Мати Божа) благословить”.

Іменні етикетні висловлення репрезентовані такими функціональними різновидами:

1) спонукально-побажальні структури з аналітичними формами іменних предикатів:

- привітання („Будьте здорові”);

- прощання: „Бувайте здорові”, „Залишайтеся здорові”, „Йдіть здорові”;

- люб'язності („будь ласкав”, „будьте ласкаві”, „будьте люб'язні”, „будьте милостиві”), які (хоч і рідко) можуть утворювати сурядний ряд словоформ - присудків (як-от: „Помилуй, пані благородна... Будь милостива, будь незлобна” (І. Котляревський) чи входити до складу дієслівного складеного присудка в ролі модального компонента (як-от: „будьте ласкаві пояснити”, „будьте люб'язні дати відповідь”);

- побажання: „Будьте щасливі!”, „Будьте веселі!”, а також описові: „Нехай здоров буде!”, „Хай великий росте!”, „Бодай здоров був!” і под.;

- благословення: „Будь (будьте) благословен (благословенна, благословенні)”;

2) іменні висловлення з компонентами слава, мир, що використовуються як формули привітань („Слава Ісусу!”, „Слава Ісусу Христу!”, „Слава Спасителю!”, „Навіки слава!”, „Навіки слава Богу!”, „Вовіки слава!”, „Слава Україні!”, „Героям слава!”), („Мир вам!”, „Мир дому вашому!”);

3) іменні конструкції подяки з предикатами спасибі, подяка, дяка. Про субстантивність природи слова „спасибі” свідчить його узгоджуваність з прикметниковими означеннями: „велике спасибі”, „щире спасибі” і под. Наприклад: І за те дяка Господеві! (Б. Нечерда). Велика й сердечна подяка Вам за прислані до альманаху матеріали й за цінний подарунок (М. Коцюбинський). Все гаразд. Велике спасибі (Ю. Мушкетик).

Семантико-синтаксичною валентністю предиката зумовлюється вживання об'єктного інфінітива: Прошу пробачити; Прошу зайти; Бажаю бути здоровим. Семантико-синтаксичні валентнісні характеристики дієслівних спонукальних форм та перформативів формують реченнєву структуру етикетних висловлень. Обов'язковими поширювачами предикатів у реченнях з перформативами є:

1) об'єктний поширювач у формі давального відмінка, що називає адресата, на якого спрямована іллокутивна сила висловлення (тобі, вам);

2) об'єктний поширювач у формі родового відмінка з прийменником у (прошу вибачення у тебе, у вас);

3) об'єктний поширювач у формі знахідного відмінка (вітаю кого? - тебе, вас, прошу кого? - тебе, вас, благословляю кого? - тебе, вас);

4) об'єктний поширювач у формі знахідного відмінка з прийменниками за, на (дякую за що? - за запрошення, прошу вибачення за що? - за спізнення, благословляю на що? - на добрі справи);

5) об'єктний поширювач у формі орудного відмінка з прийменником з, що називає подію (нагоду, свято) у житті людини: вітаю з чим? - з поверненням, з весіллям, з Різдвом, з Пасхою.

У зв'язному мовленні етикетні висловлення можуть функціонувати як самостійні однослівні чи фразеологізовані комунікати, якими обмінюються при спілкуванні в ситуаціях ввічливості.

Комунікати ввічливості - це зазвичай непоширені однослівні, сполученнєві, фразеологізовані побудови з послабленою семантикою, що використовуються у різних ситуаціях спілкування. Це передусім іншомовні формули типу „Гут бай!”, „Хелоу!”, „Гут найт!”, „Адью!”, „Бон жур!”, „Чао!”, „До відзеня!”, „Ларе відере!”, „Ауфвідерзейн!”, а також українські типу „Салют!”;\, „Всього!”, „Пока!”, „Привіт!”. Рідше як комунікати функціонують однослівні, непоширені етикетні висловлення, типу „Привіт!”; „Спасибі!”; “Прощай!” з послабленим лексичним значенням, з притаманною їм вигуковою інтонацією та інтер'єктивною функцією.

Що ж до більшості етикетних висловлень, то вони, ми вважаємо, виконуючи функцію відповідного етикетного спілкування, є повними реченнєвими структурами чи еліптизованими реалізаціями (модифікаціями) реченнєвих структур.

Окрему групу етикетних висловлень становлять ті, що є компонентами реченнєвих структур, які виражають суб'єктивну модальність люб'язності, шанобливості, ввічливості, ласкавості і займають синтаксичну позицію вставних компонентів. Таку функцію виконують формули вибачення (найчастіше: „даруйте на слові”, „пробачте на слові”, „вибачайте на слові”, „пробач”, „не гнівайся (не гнівайтеся)”, „не во гнів сказано”, „перепрошую” і под.), а також конструкції люб'язності, які ми трактуємо як супроводжувальні у висловленнях ввічливого прохання. Це однослівні, сполученнєві та реченнєві структури типу: „будь ласка”, „будьте ласкаві”, „дуже прошу”, „уклінно прошу”, „будьте люб'язні”, „будьте милостиві”, „зробіть ласку”, „не відмовте в люб'язності” і под.

Серед вставних компонентів виділяються структури з компонентом „Бог”: „ради Бога”, „ради всього святого”, „на милість Божу”, „про пана Бога”, „на Бога”, „майте Бога в серці”, „бійтеся Бога”, „слава Богу”, „хвала Богу”, „хвалити Бога”, „Богу дякувати” і под.

На користь реченнєвої природи етикетних висловлень можемо зарахувати їх властивість входити до структури складних речень, поєднуючись з іншими предикативними одиницями сполучниковим та безсполучниковим зв'язком. Етикетні висловлення можуть входити до структури складносурядних, складнопідрядних, складних безсполучникових та складних ускладнених речень з різними типами зв'язку.

Окремою синтаксичною одиницею вважаємо діалогічні єдності, що складаються з реплік мовця та реплік-відповідей співрозмовника. Такі діалогічні єдності функціонують передусім в ситуаціях ввічливого спілкування при привітаннях та прощаннях. Репліка-відповідь може дублювати репліку мовця або ж бути синонімічною до неї. Факультативною виявляється діалогічна єдність у ситуації подяки та вибачення, наприклад: - Дякую. - І вам дякую, - Дякую. - Немає за що дякувати, - Вибачте. - Немає за що вибачатись. Дуже часто такі діалогічні єдності виражають взаємного подяку, взаємно вибачення чи взаємно віншування: - Віншую Вас з Новим роком! - І ми Вас віншуємо. - Дякуємо. - Навзаєм!

Стилістичний аспект функціонування етикетних висловлень пов'язаний з категоріями експресивності та конотації, а також з тими факторами, які зумовлюють емоційно-афективні вияви комунікації. Наприклад, конструкції привітання типу „Моє шанування” належать до рідковживаних і містять певний стилістичний колорит (від високого до низького стилю), проте є стилістично нейтральними щодо етикетного висловлення „Моє шануваннячко”, позначеного додатковою емоційністю та експресивністю.

Функція етикетного висловлення по-різному виявляється в стилях усного розмовного, художнього та епістолярного стилів.

Аналіз синонімічних рядів конструкцій мовленнєвого етикету, виділених відповідно до їх функціонально-семантичних типів, виявив різноманітну стилістичну диференціацію. Наприклад, серед етикетних висловлень вибачення (типу: Вибачте! Вибачайте! Пробачте! Даруйте! Даруйте на слові! Перепрошую! Прошу вибачення! Не гнівайся! Не іритуйтесь! Не бануйте! та ін.) найбільш поширеними є Вибачте! і Пробачте! Формула Вибачте на слові! пов'язана з експресією мовлення. Етикетне висловлення Прошу пробачити! та Прошу вибачити! позначені відтінком офіційності, а Не гнівайся! (Не гнівайтеся!) - відтінком розмовності. Етикетні висловлення Не іритуйтесь! (не дратуйтеся, не сердьтеся) та Не бануйте! (не гнівайтеся), зафіксовані у функції етикетних формул вибачення у творах Ю. Федьковича, мають вузько локальний вияв. Це стосується також етикетних висловів Не беріть за зле! та Не візьміть за зле!, проте останнім часом вони, за нашими спостереженнями, все більше утверджуються в сучасному усному розмовному літературному вживанні.

Комунікативно-прагматичні характеристики етикетних висловлень відображають вікові традиції українського етикету. Вони пов'язані з ситуацією спілкування, з умовами, часом спілкування, учасниками спілкування тощо.

До комунікативно-прагматичних характеристик етикетних формул ввічливості зараховуємо участь у ситуації прощання різних супроводжувальних невербальних знаків (потиск руки, поклони, поцілунки, обійми тощо). У писемному мовленні вони входять не тільки до загального опису ситуації прощання, але й стають компонентами етикетних висловлень. Наприклад, серед формул прихильності, особливо поширених в епістолярному стилі, фіксуємо такі конструкції: „Земний уклін!”, „Доземний уклін!”, „Низький поклін!”, „Поклін у пояс!”, „Поклін за поклін!”, „Шлю глибокий поклін!”, „Засилаю уклін!”, „Клонюся низьким поклоном!”, „Кланяюся всім!”, „Кланяюсь до Вас добрим здоров'ям!”, „Тисну руку!”, „Міцно стискаю руку!”, „Обнімаю і цілую!” та ін.

На нашу думку, на сучасному етапі помітні не тільки деякі негативні тенденції щодо спрощення мовленнєвого етикету (особливо в молодіжних колективах), але й позитивні тенденції - до розширення системи форм ввічливості, реанімації деяких застарілих формул, характерних ментальності українців та збагачених локальними елементами.

У „Висновках” узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі:

1. Український мовленнєвий етикет - це система спеціально призначених формул ввічливості, яка склалася у процесі історичного розвитку народу, відображає особливості мовної свідомості, основні риси ментальності, зокрема такі, як доброзичливість, толерантність, щирість, прихильність, люб'язність.

2. Під умовною назвою „формули ввічливості”, що виконують функцію етикету, заховані різні за синтаксичною структурою мовні одиниці (конструкції), по-різному трактовані мовознавцями.

Серед основних аспектів вивчення етикетних конструкцій у сучасному мовознавстві виділяють: когнітивний, формально-граматичний, психолінгвістичний, лінгвостилістичний, культурологічний. У комплексному дослідженні конструкцій мовленнєвого етикету важливий кожен з аспектів. Вони взаємодоповнюють один одного, визначають перспективу подальших наукових узагальнень лінгвістичного статусу етикетних висловлень.

3. Конструкції мовленнєвого етикету становлять систему різноманітних синтаксичних побудов, які мають різну структуру, семантику, функціонують як окремі етикетні висловлення, побудовані за зразком іменних та дієслівних речень, мають відповідну модальність та інтонацію, або входять до структури більш складних синтаксичних побудов - складносурядних, складнопідрядних, складних безсполучникових речень чи ускладнених (з різними типами зв'язку), а також дискурсивних висловлень та діалогічних єдностей.

4. Етикетне висловлення - це одиниця мовлення, побудована за законами даної мови, своєрідна комунікативна реалізація (модифікація) відповідного граматичного речення спонукального типу, що виконує функцію мовленнєвого етикету (привітання, подяки, вибачення тощо).

Предикативність, або зовнішньо-синтаксична сфера структури речення, представлена в етикетних висловленнях синтаксичними категоріями особовості. Ці значення передаються предикатом ввічливого відношення (різновидом реляційного предиката), який становить предикативний центр етикетного висловлення, має характерні для цього типу предикатів ознаки:

1) наявність загальної релятивної семи, яка займає ядерну позицію в семантичній структурі предикативної одиниці;

2) чітку часову локалізованість теперішнього часу;

3) наявність двох взаємозалежних компонентів на позначення учасників процесу відношення (адресанта і адресата).

До диференційних ознак предиката ввічливого ставлення належать:

1) використання спеціалізованої форми наказового способу - дієслівного та іменного предиката;

2) вживання перформативів з відповідною семантикою (вітання, вибачення, подяки, побажання, прощання, віншування, запрошення, прихильності, люб'язності);

3) адресатність дії (спрямованість дії предиката ввічливого ставлення до співрозмовника).

5. Ядро етикетних висловлень становлять побудови з аналітичними формами іменного предиката ввічливого ставлення. Граматичні значення у них виражає дієслово-зв'язка у формі наказового способу:

1) власне зв'язка: будь, будьте;

2) пів повнозначні зв'язки тривання: бувай / бувайте, лишайся / лишайтесь, зоставайся / зоставайтеся, оставайся / оставайтеся;

3) контекстуальні зв'язки: іди / ідіть, їдь / їдьте, рушай / рушайте, повертайся / повертайтеся, живи / живіть, гостюй / гостюйте та ін. Іменною формою предиката етикетні висловлення відрізняються від інших типів спонукальних конструкцій (із значенням наказу, заборони, дозволу, вимоги тощо), в яких переважають дієслівні предикати у формі наказового способу.

6. Одним із способів передачі семантико-синтаксичних відношень ввічливого ставлення в етикетних висловленнях є перформативи. Перформативні дієслова мають семантику, еквівалентну дії, вчинку, тобто самому мовленнєвому акту. Серед перформативів ввічливого ставлення використовуються дієслова, які називають такі вияви міжособистісних стосунків, як вітання, привітання, побажання, віншування, вибачення, подяка, люб'язність, прихильність та благословення (типу вітаю, бажаю, шаную, поважаю, прошу, прощаю, вибачаюсь (прошу вибачення), благословляю та ін.). Перформативами можуть бути не лише дієслова, але й зв'язково-іменні аналітичні сполуки, типу: я прихильний до тебе, я вдячний тобі та фразеологізовані сполуки, типу: звертаюся з проханням, висловлюю побажання, прошу вибачення тощо.

7. Комплексний підхід до аналізу синтаксичної природи етикетних висловлень дає змогу простежити структурно-граматичні, семантико-синтаксичні та комунікативно-функціональні особливості етикетних висловлень, побудованих за зразками простих, простих ускладнених, складних та складних ускладнених речень, а також особливих комунікатів не членованої структури, яким так само притаманна модальність ввічливості, що поєднує в собі два основні різновиди: об'єктивну та суб'єктивну.

8. Окрему групу етикетних конструкцій становлять вставні компоненти (особливі суб'єктивно-модальні форми) із значенням суб'єктивної модальності (люб'язності, шанобливості, ввічливості, ласкавості).

9. Особливостями комунікативно-прагматичних виявів етикетних висловлень є взаємопов'язані процеси стандартизації, еліптизації та фразеологізації. Ступінь стандартизації етикетних висловлень прямо залежить від частотності їх використання. Постійне вживання етикетних висловлень у стандартних ситуаціях сприяє їх еліптизації. Найчастіше „усікається” сам перформатив, оскільки в ситуації привітання, прощання чи побажання він стає і так зрозумілим. Так само еліптизуються предикати і в спонукальних висловленнях. Етикетним висловленням характерна фразеологізація. Цьому сприяє відтворюваність у готовому вигляді.

10. У системі етикетних висловлень визначено десять основних семантико-функціональних різновидів, що зумовлені комунікативними інтенціями мовця, лексичним складом етикетних висловлень, комунікативною ситуацією ввічливого спілкування, а саме:

1) привітання;

2) подяки;

3) вибачення;

4) люб'язності;

5) прощання;

6) запрошення;

7) побажання;

8) благословення;

9) віншування (поздоровлення);

10) прихильності. Кожен з названих різновидів виявляє семантичну специфіку відповідно до функціонального призначення та охоплює певне коло конструкцій дієслівного й іменного типу;

11. стилістична організація етикетного висловлення визначається: цільовою настановою, емоційним станом і комунікативною компетенцією суб'єкта, а також інтелектуальною і психологічною підготовленістю адресата до сприйняття висловленого. Вагоме значення у виборі конструкції мовленнєвого етикету має й естетичне чуття. Естетична функція формул ввічливості підпорядковується основній, комунікативній, функції, збільшуючи її можливості, надаючи їй великої життєвої сили;

12. Стилістична диференціація формул ввічливості залежить від вибору конкретної форми (конструкції) із системи синонімічних етикетних висловлень, яка найбільше відповідає мовленнєвій ситуації та відповідним нормам функціонального стилю (усного розмовного мовлення, офіційно-ділового чи епістолярного спілкування).

Аналіз синтаксичної природи формул ввічливості підтверджує різноманітність їх структури та функціонування як особливих етикетних висловлень. Щодо синтаксичної типології, то вони функціонують як самостійні одиниці, а також входять до складу реченнєвих структур як суб'єктивно-модальні форми чи становлять частину складних висловлень (складнопідрядних, складносурядних, складних безсполучникових речень, складних синтаксичних конструкцій з різними видами зв'язку). Окремими одиницями вважаємо і діалогічні єдності мовленнєвого етикету.

Основні результати досліджень

1. Особливості конструкцій мовленнєвого етикету у творчості Марка Черемшини // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - Вип. 13. - С. 157-161.

2. Етикетні вислови в художніх творах та епістолярній спадщині О.Кобилянської // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці, 1999. - Вип. 58-59. - С. 199-203.

3. Особливості конструкцій мовленнєвого етикету у творчості Лесі Українки // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 1999. - Вип. 52-53. - С. 220-225.

4. Синтаксична природа конструкцій мовленнєвого етикету у творчій спадщині Юрія Федьковича // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2000. - Вип. 83. - С. 270-274.

5. Християнсько-релігійні елементи у формулах ввічливості українського народу // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2000. - Вип. 87. - С. 101-103.

6. Традиційне та специфічне у системі „формул ввічливості” в сучасній українській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2001. - Вип. 116. - С. 128-132.

7. Синтаксична природа формул подяки // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - Вип. 7. - С. 97-100.

8. Регіональні формули ввічливості у мовленні українців // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2003. - Вип. 170-171. - С. 71-76.

9. Мовленнєвий етикет у системі гуманітарних знань // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Ч.ІІ. - Чернівці: Рута - Митець, 1997. - С. 222-226.

10. Синтаксична природа конструкцій мовленнєвого етикету. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 109-110.

11. Мовні засоби ввічливості у творах Михайла Івасюка // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 200-річчю нової української літератури і літературної мови. - Чернівці: Місто, 1998. - С. 184-188.

12. Загальнонародне і специфічне в системі „формул ввічливості” у мові творів І.П. Котляревського // Українська мова: з минулого в майбутнє: Матеріали наукової конференції „Українська мова: з минулого в майбутнє”, на відзначення 200-річчя виходу в світ “Енеїди” І. Котляревського. - Київ, 1998. - С. 20-21. синтаксичний мовленнєвий мовознавство

13. Формули ввічливості як етикетно-психологічні каталізатори людських взаємин (на матеріалі листів до В. Гнатюка) // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку: Науковий щорічник. - Тернопіль: Збруч, 1999. - С. 59-62.

14. Етнопсихологічні особливості формул ввічливості у поезії В. Пачовського // Василь Пачовський у контексті історії та культури України: Науковий збірник. - Ужгород: Вид-во Ужгород. нац. ун-ту, 2001. - С. 223-226.

Размещено на Allbest.ru