Жанрово-лінгвістичні особливості темпорально-оповідальної структури художнього тексту (на матеріалі англомовної детективної прози ХХ сторіччя)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЖАНРОВО-ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕМПОРАЛЬНО-ОПОВІДАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

(на матеріалі англомовної детективної прози ХХ сторіччя)

ДУЧЕНКО Лариса Володимирівна

УДК 802.0-73

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Одеса - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

КОЛЕГАЄВА Ірина Михайлівна,

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри

лексикології та стилістики англійської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

МІЗЕЦЬКА Віра Ярославівна,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри іноземних мов

кандидат філологічних наук, доцент

ЯРМОЛЕНКО Галина Григорівна,

Ізмаїльський державний гуманітарний університет,

доцент кафедри германської філології

Провідна установа: Донецький національний університет,

кафедра германської філології,

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист дисертації відбудеться " 20 " лютого 2004 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.91.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського національного університету за адресою: 65026, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 19.01.2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.

англомовний детективний проза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У центрі уваги сучасної лінгвістики знаходяться проблеми сприйняття, переробки і зберігання інформації за допомогою мови як системи і мовленнєвої діяльності як реалізації цієї системи. Кінець попереднього сторіччя і початок теперішнього - це час поглиблення теоретичних уявлень про приховані механізми мовної комунікації, про загальні закономірності інтелектуальної діяльності людини. Дослідники одностайно погоджуються із тезою про те, що одним із засобів репрезентації знань є текст, хоча їх погляди на природу тексту, їх дефініції тексту і підходи до його аналізу вельми різняться. У даній роботі ми приєднуємось до того напрямку лінгвістики тексту, який слідом за І.Р. Гальперіним трактує текст як повідомлення літературно оброблене згідно із стилевим і жанровим стандартами, письмово зафіксоване і таке , що має суворо упорядковану внутрішню структуру (логічну, граматичну, лексичну). При цьому текстове повідомлення обов'язково міститься у певній модальній рамці і націлене на виконання певного прагматичного завдання. Це останнє детермінує творчу діяльність автора тексту і кінець кінцем впливає на смислову структуру тексту, наративну манеру та вибір відповідних мовних засобів.

Виконаний у даній дисертаційній роботі аналіз проводився з позиції ролі мовних явищ у реалізації прагматичної настанови тексту англомовного детективного твору. Ми переконані, що така настанова зводиться до того, щоб зацікавити читача, залучити його до інтелектуальної гри розплутування таємниці злочину і через те розважити його.

Актуальність роботи обумовлена загальним прагненням сучасної лінгвістики до більш поглибленого розуміння закономірностей функціонування різнорівневих одиниць мовної системи у тематично і жанрово специфікованому контексті. Відзиваючись на потреби комунікативно-лінгвістичної парадигми, виконане дослідження пропонує низку спостережень і умовиводів, які унаочнюють принцип прагматичної детермінованості мовленнєвої організації повідомлення. Отримані результати, зокрема, свідчать, що у літературному творі зображений час, наративна перспектива, образ автора нерозривно пов'язані із темою та жанром, в даному разі із детективним розслідуванням кримінального зіткнення добра і зла.

Дисертаційне дослідження виконане самостійно в межах міжкафедральної наукової теми "Варіативність англійської мови та мовлення в когнітологічних аспектах" (номер державної реєстрації 02071091), яка розроблюється на факультеті романо - германської філології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Тема дисертації затверджена Вченою радою факультету РГФ ОНУ 21.11.2000 р., протокол № 3 .

Об'єктом нашого дослідження є тексти англомовної детективної прози ХХ ст. Предметом дослідження були обрані лінгвістичні особливості жанрово детермінованої темпорально-оповідальної структури цих текстів.

Мета роботи полягає у ментальній реконструкції зображеного часу як складової частини художнього хронотопу і виявленні ролі жанру літературного твору у структурації зображеного художнього часу у цілому та у його мовленнєвому втіленні зокрема. Така цілеспрямованість зумовила відповідні задачі дослідження:

- окреслити діахронію становлення жанру англомовної детективної прози;

- визначити роль текстових категорій, що створюють жанрову специфіку детективних творів;

- уточнити роль хроносу як складової хронотопу в утворенні жанрово специфікованого зображення світу;

- визначити особливості оповідальної перспективи як засобу створення емоційно-інтелектуальної напруги;

- виокремити і охарактеризувати конкретні мовні засоби реалізації жанрово детермінованої темпорально-оповідальної структури англомовних детективів.

Матеріалом дослідження послугували англомовні детективні романи А. Крісті, Н. Марш, Дж. Сталкера, Дж. Хіггінса, Т. Кленсі і інших письменників ХХ ст. Загальний обсяг вибірки дорівнює 3000 сторінок. Дослідження синтаксичних засобів темпорально-оповідальної структури текстів базувалось на частковій вибірці обсягом 600 висловлювань, що містять when-клауз; по 300 для кожного із двох аналізованих типів висловлювань (з традиційними і з наративними підрядними).

Методи дослідження обумовлені головною цілеспрямованістю і конкретними завданнями вивчення жанрово детермінованої темпорально-оповідальної структури англомовних детективних текстів. Використана комплексна методика поєднує методи дескриптивного, кількісного, компонентно-дефініційного аналізу поряд із текстово-інтерпретаційним методом. Описовий і текстово-інтерпретаційний методи, а також метод лінгвістичного моделювання уможливили створення опису досліджуваних явищ і побудову концептуальних моделей хроносу трьох різновидів детективних творів. Порівняльний метод дозволив зіставити особливості структури і мовного втілення зображеного часу у класичному, поліцейсько-процедурному і т. зв. "крутому" детективі, а також яскравіше виявити специфічні риси лексичних і синтаксичних маркерів. Для опису лексичної семантики маркерів ефективним було застосування компонентно-дефініційного методу. Використання кількісного методу надало об'єктивні кількісні дані, інтерпретація яких забезпечила більшу вірогідність і доказовість висновків і спостережень.

Наукова новина представленої дисертації полягає у тому, що в ній уперше:

- аргументовано доведено, що фактор часу є жанрово детермінованим в англомовному детективному тексті;

- запропонована концептуальна модель зображеного часу у трьох різновидах детективних текстів;

- виділено і таксономічно структуровано тематичне поле часу детективного тексту, яке трактується як ієрархічна єдність Т-сигналів (лексичних одиниць, прямо чи опосередковано інформуючих про час подій);

- проаналізовано функціональну навантаженість різних темпоральних мікрополів у створенні семантичної ємності повідомлення, у наданні йому емоційної напруженості, у стимулюванні інтелектуальної активності читача;

- обґрунтовано висновок про функціональний зсув у складнопідрядних реченнях із наративним підрядним;

- зіставлені (у семантичному, граматичному і функціональному аспектах) традиційні обставинні і наративні підрядні із конектором when у наративній структурі англомовного детективу;

- об'єктивно доведено, що варіативність і частотність видо-часової парадигми дієслівних предикатів корелює не із зовнішньою синтаксичною структурою речення (головний VS підрядний клаузи), а із глибинною функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання (тема VS рема)

Теоретична значущість дисертації визначається тим, що в ній поглиблюється розуміння впливу прагматики на структурацію текстового цілого. Зокрема, висувається і обґрунтовується така теза: розважальна спрямованість детективної прози є рушійною силою, що обумовлює спосіб подачі фактуальної інформації (селекцію фактів, послідовність викладу, тощо) та наративну манеру детективного твору (динамізм оповіді, емоційне та інтелектуальне напруження із обов'язковою фінальною розрядкою).

Практична цінність дисертації полягає у її перспективному застосуванні для подальших зіставних досліджень англійського художнього і нехудожнього мовлення. Отримані в дисертації якісні і кількісні показники, загальномовні та жанрово-специфічні спостереження можуть плідно використовуватись у практиці підготовки фахівців-філологів студентського, магістерського та аспірантського рівнів.

Особистий внесок дисертанта полягає в отриманні всіх фактичних даних і в їх подальшій якісно-кількісній обробці та інтерпретації. Запропоновано самостійну класифікацію темпорального поля англомовного детективу. Розроблені оригінальні моделі сюжетно-фабульного розгортання тексту у трьох різновидах англомовного детективу. Розвинено тезу про функціональний зсув складнопідрядних речень із підрядним, що приєднується сполучником when. Висунута теза про кореляцію видо-часової парадигми дієслівних предикатів із функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання.

Апробація результатів дисертації мала місце на 9 наукових конференціях міжнародного і всеукраїнського рівнів, у тому числі із публікацією тез доповідей (7 одиниць). Основні висновки і спостереження, отримані під час виконання дисертаційного дослідження, оприлюднювались у 4 статтях у фахових наукових збірниках, внесених у відповідні переліки ВАК України.

Структура дисертаційної праці обумовлена загальною метою дослідження і поетапним її досягненням через вирішення низки окремих дослідницьких задач. Дисертація складається із вступу, трьох розділів із висновками до кожного із них, загальних висновків і переліків використаних теоретичних джерел, довідникових видань та досліджуваних текстів. Виклад супроводжується 10 рисунками (у ІІ і ІІІ розділах) та 14 таблицями (у ІІІ розділі). Обсяг дисертації становить 195 сторінок комп'ютерного набору, в тому числі 163 сторінки тексту як такого. Перелік використаних джерел обіймає 369 наукових праць, серед них 111 іншомовних публікацій.

У Вступі обґрунтовано наукову новизну і актуальність дослідження проблеми, визначено об'єкт і предмет вивчення, сформульовано загальну мету і окремі задачі, що вирішувались для її досягнення, охарактеризовані методи дослідження, його теоретична та практична значущість.

Розділ І має теоретично-оглядовий характер, в ньому міститься виклад теоретичних передпосилок дослідження, а також історичний нарис про виникнення і розвиток жанру англомовного детективу.

У Розділі ІІ вивчається темпорально-оповідальна структура англомовного детективу, пропонуються концептуальні моделі хроносу трьох різновидів детективного тексту. Аналізу піддаються засоби лексичного втілення зображуваного часу, себто вичленовується і характеризується тематичне поле часу.

У Розділі ІІІ досліджуються синтаксичні засоби мовленнєвого втілення художнього часу, а саме аналізуються висловлювання, що містять when-клаузи, які, крім передачі темпоральної інформації, також виконують функцію наративного розгортання тексту.

Загальні висновки підводять підсумок виконаному дослідженню, формулюють його основні тези, пропонують певні перспективи подальшого розвитку досліджуваної проблематики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ І. Англомовний детектив як тип тексту: теоретичні передумови дослідження. Самостійний жанровий статус детективної літератури дотепер залишається дискусійним. Наприклад, автори багатьох англомовних досліджень детективу характеризують його, використовуючи термін "жанр" і "жанровий різновид" як синоніми, або ж взагалі уникаючи їх (див. публікації У. Киттредж, С. Моема, Г. Честертона, Р. Леймена). Деякі російськомовні дослідники (Б. Бегак, А. Вуліс, Н.А. Кун) відносять детектив до різновидів пригодницького авантюрного жанру. Інші вчені (А. Адамов, Г. Анджапарідзе, С. Бавін, Т. Братусь, Ю. Уваров) наполягають на жанровій відокремленості і самодостатності детективної прози. Ми приєднуємося саме до цієї точки зору. Жанр детективу веде свій початок від т. зв. "логічних оповідань" (tales of ratiocination) Е. По, опублікованих у 40 рр. ХІХ ст.. Слово "детектив" увійшло у літературний ужиток пізніше, в 70 рр. ХІХ ст. Однак саме оповідання Е. По можна трактувати як такі, що започаткували новий жанр, оскільки вони уводили в літературу нову сюжетну схему і нового героя: сищика-інтелектуала, котрий розкриває злочин завдяки вмінню відбудовувати чіткі причинно-наслідкові ланцюжки міркувань. Твори Е. По, А. Конан Дойла, Г. Честертона, У. Колінза, А. Крісті, Д. Сайерс, Н. Марш спричинили надзвичайну популярність англомовної детективної літератури у її класичному різновиді й ознаменували собою певний етап розвитку жанру у цілому.

Пізніше з'являються нові імена: Д. Хемет, Р. Чандлер, Е. Гарднер, Е. Квінсі, Дж. Грішем, Дж. Сталкер та інші, з'являються нові напрямки, серед них т. зв. "крутий" детектив, або детектив-бойовик, поліцейський процедурний детектив, тощо. Поява кожного із них свого часу знаменувала подальший розвиток жанру. Вивчення типових творів кожного із цих різновидів надає можливість з одного боку розглянути діахронічний аспект становлення жанру, а з іншого боку описати синхронічний зріз англомовного детективу як цілісного жанру художньої прози ХХ ст.

Обстоювана в цьому дослідженні гіпотеза про жанрову єдність детективних творів, що аналізуються , коріниться у теоретичних постулатах лінгвістики тексту, які акцентують цілісність і взаємовплив текстових категорій. Серед останніх провідна роль належить хронотопу і образу автора. Лінгвостилістичним втіленням образу автора є оповідальна перспектива, феномен глобально-текстового масштабу, що проявляє себе як у диктумі повідомлення (що саме говориться), так і у його модусі (як саме говориться). В детективній прозі диктумна частина повідомлення (тема, конфлікт) - це певна кримінальна подія, що підлягає розслідуванню. Наголошуємо: саме розслідуванню, пошуку злочинця, а не морально-етичній оцінці заподіяного, тощо. Модусна частина - це манера оповіді про подію і про пошуки злочинця. Згідно наших спостережень, діахронія жанру детективу (класичний крутий процедурний) - це передусім зміна модусу. Динаміка думки поступається динаміці дії. Псевдодефіцит інформації ("необізнаність" автора щодо того, хто і як скоїв злочин) поступається силі силенній професійної інформації (автор обізнаний у всіх процедурних тонкощах і найменших деталях кримінальних і криміналістичних технологій).

Слідом за М. Бахтіним вважаємо, що хронотоп у літературі є жанрово значущим, і в першу чергу це стосується хроносу, тобто темпоральної складової хронотопу. І струтурація хроносу, і засоби його мовленнєвого втілення мають вирішальне значення для детективного тексту, оскільки саме в творах цього жанру розвиток інтриги базується на темпоральній локалізації фабульних подій і на таксисному співвідношенні подій у оповіді про них. Одночасність, передування або слідування подій береться до уваги при висуванні слідчих версій, а почасти слугує ключем до розв'язання детективної історії у цілому.

Наше дослідження базується на постулаті жанрової єдності різновидів англомовного детективу, яка проявляє себе:

1) у його фабулі як сукупності подій зображуваного світу (серед них обов'язково наявний злочин);

2) у його сюжеті як вибірковій послідовності викладу цих подій (обов'язкове маніпулювання з інформаційним масивом, специфічна манера подачі фактуальної інформації);

3) в оповідальній перспективі і композиційно-мовленнєвій структурі як єдності мовних засобів вираження авторського замислу і створення запланованого адресантом впливу на адресата. В детективній прозі цей вплив зводиться до того, щоб зацікавити читача, залучити його до інтелектуальної гри і тим розважити його, примусивши напружено і активно слідкувати за перипетіями кримінальної інтриги.

Розділ ІІ. Темпорально-оповідальна структура англомовного детективу і її лексична реалізація в тексті. Часовий фактор моделює сюжетно-фабульну інтригу будь-якого детективного твору, до якого б жанрового різновиду він не входив: класичного, крутого чи поліцейсько-процедурного. Зрозуміло, що відповідні темпоральні моделі структурно відрізняються одна від одної. В класичному детективі, який в англомовному узусі позначається як "whodunit"; темпоральна модель має спіралевидну форму із багаторазовим ретроспективним повторюванням одного і того самого часового відтинку. В крутому детективі часова модель лінійна і проспективна, а крім того фінітно лімітована злочином, що невідворотно насувається. Для цієї моделі характерним є зворотній відлік часу і ефект зростання емоційної напруженості, що зокрема проявляється у зростанні ужитків локалізуючих темпоральних маркерів і у зменшенні їх масштабу до хвилин, секунд і навіть частки секунд. У поліцейському процедурному детективі часова модель лінійна, проспективна і рівномірно градуйована.

Кожен із трьох основних жанрових різновидів детективної прози має цілу низку специфічних засобів мовного, і зокрема лексичного, втілення художнього часу. До таких засобів відносимо Т-сигнали, або мовленнєві одиниці (слова, словосполучення), що містять темпоральну інформацію щодо зображуваної у тексті реальності. Т-сигнали утворюють тематичне поле часу, яке складається із кількох мікрополів. Виконаний в роботі аналіз результувався у відокремленні наступних мікрополів: ті, які об'єднують Т-сигнали, що позначають артефакти, функції котрих пов'язані із часом (clock, calendar, time-bomb), Т-сигнали, що називають темпорально параметризовані соціальні ситуації (meals: breakfast, lunch, post delivery: morning post, traveling by train: 8.20 train, to miss the connection), а також природні явища (tide, snow, moon). Окремі мікрополя утворюються із Т-сигналів, які позначають плин часу, відтинки часу і час як такий (to expire, term, hour, time), а також із Т-сигналів, темпорально локалізуючих сюжетні події (at 3 p.m., in October 1982). Тематичне поле часу, його номенклатура і функціонування є жанрово детермінованим явищем.

У класичному детективі роль Т-сигналів особливо зростає у тій частині оповідання, яка торкається "ключової зони". Цим словосполученням позначаємо відтинок фабульного часу від моменту, коли жертву злочину востаннє бачили живою і недоторканою, до моменту знаходження тіла. Що саме відбувалось у межах ключової зони, первісно не відомо ані сищику, ані читачеві. Заповнення цієї обов'язкової інформаційної прогалини і складає сутність розслідування, яке зводиться до просіювання великої кількості інформації (темпоральної у тому числі) про дії різних персонажів, які підозрюються у скоєнні злочину. У підтвердженні або спростуванні їхніх алібі полягає задача повторних реконструкцій минулого (витків спіралі), тому в них така увага приділяється часовим показникам, значно зростає частотність ужитків Т-сигналів, у тексті починають активно функціонувати темпоральні локалізатори годинного і хвилинного діапазону. Секунди до маркування подій у класичному детективі зазвичай не залучаються.

Поліфункціональними є Т-сигнали мікрополя "годинники, календарі". Відповідні артефакти фіксують час, а також створюють наочну картину оточуючої обстановки, функціонуючи як художня деталь: the diamond encrusted watch; a gold watch (which) case was dented savagely; Big Ben struck ten. У пошуках алібі персонажі вдаються до фальсифікації часових показників, вони підводять стрілки годинників уперед або назад, роблять неправдиві записи в книзі візитерів, підкидають недійсні листки календарів, тощо. За нашими спостереженнями майже кожний класичний детектив містить відповідний сюжетний вузол, який відбивається специфічною мікрогрупою тематичного поля часу, а саме сукупністю Т-сигналів із загальною семантичною ознакою "темпоральна дезінформація".

Темпорально параметризованою є така соціальна діяльність, яка позначається лексичними одиницями типу breakfast, у яких сема їжа сполучується із темпоральною семою ранок. Назви природних явищ, що містять потенційну сему часу (tide ранок, snow зима, moon ніч), в класичному детективі маркують час і слугують цілям зображувальної наочності оточення: послідовне згадування про присмерки, темряву, потім місяць, що з'явився на небі, з одного боку маркують плин часу, а з другого боку функціонують як зображальна деталь. Темпорально параметризовані природні явища і катаклізми (приплив/відлив, снігові замети), крім створення часового фону, пояснюють також причину ізоляції персонажів у певному замкненому місці (на острові, в поїзді, тощо), що загострює і підсилює емоційний накал викладу.

Особливість т.зв. „крутого” детектива, детектива-бойовика, полягає у тому, що зображуваний конфлікт має глобальний характер, йдеться про міжнародний тероризм, про загрозу світової війни. Драматизм проспективного розгортання сюжету полягає у тому, що фабульне майбутнє забарвлене у зловісні тони, воно загрожує катастрофою, яку трактуємо як ключову подію. Темпоральна локалізація подій у межах замкненого сюжетного часу ієрархічно упорядкована і узгоджена їх єдиним силовим полюсом - ключовою кримінальною подією. Тема часу, що спливає, багаторазово реалізується у тексті. Характерний виключно для даного жанрового різновиду зворотній відлік часу пронизує всю темпорально-оповідальну структуру, прискорює сюжетний розвиток і по експоненті збільшує динамізм і емоційну напруженість оповідання.

Чітко визначена опозиція позитивних і негативних персонажів підсилюється за рахунок акцентування нервової, напруженої обстановки, яка зокрема створюється ізотопним ланцюгом слів, словосполучень, фраз на кшталт: "We're short of time", "I have no time for…" Спливаючий час фіксується у масштабі годин, хвилин, потім секунд і навіть частки секунд: "shells were colliding every half second". Часову структуру крутого детективу порівнюємо із пружиною, чиї витки стискаються сильніше і сильніше в міру того, як дія наближається до ключової події, а потім розпускається, поступово повертаючись до звичайної градуйованості часового потоку.

Специфіка мовної реалізації темпоральної структури в крутому детективі спостерігається в усіх мікрополях часу. Дуже своєрідно функціонують Т-сигнали, що позначають артефакти, чиї функції пов'язані із часом. Передусім це різноманітні годинники із зворотнім відліком часу "count-down clock", жанрово характерними є такі деталі побуту як супутникові фотознімки, марковані із точністю до сотої долі секунди (pictures time-encoded to the hundredth of a second), топографічні карти тижневої свіжості (the map just six days old) і різні "адські машинки" (time-bomb, two-second pencil timer). Семантика цих останніх Т-сигналів акцентує фінітність часового відтинку, позначаючи термін, що спливає і загрожує насильством, вибухом, руйнуванням.

У поліцейському процедурному детективі часова модель є найпростішою, вона вирізняється рівномірністю градації і відсутністю окремої ключової події. З точки зору темпоральної локалізації усі події рівнозначно важливі, оскільки сюжет являє собою перелік більш-менш рівномірно дистанційованих у часі ситуацій, дій, вчинків. Їх опис суворо хронологічний і послідовний, при цьому він вміщений у загальну перспективу мемуарно-документального "погляду назад". Кожна подія, що входить до фабули, локалізується в історичному часі із протокольною точністю. У цих творах послаблена роль загадки, таємниці. Фінал подій відомий ще на початку книги. Читацький інтерес полягає у площині процедурних тонкощів, аргументів і контраргументів, у нюансах професійної діяльності дізнавальних органів.

Документальний ухил таких літературних творів висуває на особливі позиції такі Т-сигнали, які акцентують вірогідність зображуваних подій, серед них згадки про мас-медіа: пресу, телебачення, радіо. Слід сказати, що загалом Т-сигнали цієї групи позбавлені значення тілесної матеріальної конкретності означуваних референтів (the early morning radio, the Daily Telegraph of 21 June 1986). У процедурному детективі Т-сигнали не функціонують як зображальні деталі, що допомагають унаочнити речовий світ, в якому діють персонажі. Газети, радіо і ТВ передачі, що згадуються у процедурному детективі - це передусім джерела інформації, а не об'єкти, що мають візуальні, акустичні і т. інш. характеристики.

Темпоральна двошаровість текстів поліцейського процедурного детективу проявляє себе в оцінному модусі повідомлення. Час як предмет авторських міркувань постає як час минулих подій, що мають бути осмислені і оцінені. Темпоральна інформація передусім проявляє свою валідність тією мірою, якою вона допомагає проясненню логічних причинно-наслідкових зв'язків між подіями.

Якою б не була варіативність складу тематичного поля часу у трьох різновидах детективних творів, будь-що Т-сигнали розосереджуються по усьому тексту і утворюють топікальні ланцюжки, що пронизують тканину оповіді кожного з них і семантично стягують текст у єдине смислове ціле. Наше дослідження показує, що в детективному творі часові топікальні ланцюжки є надзвичайно важливим засобом структурації смислового континууму.

Розділ ІІІ. Синтаксичні засоби вираження темпорально-оповідальної специфіки англомовної детективної прози.

Услід за Е. Бенвеністом вважаємо, що самий факт використання мови означає потребу мовця встановити через посередництво мовленнєвого повідомлення певного співвідношення із світом, тобто виконати акт референції шляхом використання такої одиниці як висловлювання. У художній комунікації позамовні ситуації, з якими референційно співвіднесені мовленнєві висловлювання, у своїй сукупності складають фабулу літературного твору. Ми виокремлюємо із цієї сукупності тільки ті ситуації, які пов'язані із часовим континуумом зображеного світу і з розвитком фабульної дії у часі. На синтаксичному рівні як маркери темпорального континуума обираємо для розгляду лише висловлювання, що актуалізують віртуальну структуру складнопідрядного речення із when-клаузом. Ми розуміємо необхідність розмежовування термінопонять "висловлювання" і "речення", оскільки речення - це віртуальна одиниця мови, а висловлювання - одиниця реальної комунікативної діяльності, пов'язана із розв'язанням певної комунікативної задачі. Разом з тим, змушені констатувати, що намагання оперувати виключно терміном "висловлювання" наштовхується на суто стилістичні труднощі викладу. Тому в цій роботі ми користуємось паралельно термінопоняттями "висловлювання", "складнопідрядне речення", а також уведеним Г. Россіхіною терміном "композиційно-мовленнєва ланка" (КМЛ, російською мовою "КРЗ, композиционно-речевое звено"), під цим розуміємо мінімальну оповідальну одиницю, що реалізує синтаксичну структуру складнопідрядного речення із підрядним реченням (клаузом), що приєднується сполучником when, і в якому дії головного та підрядного клаузів пов'язані відношенням таксису "одночасність - послідовність - передування". Для позначення складових синтаксичних одиниць, що утворюють складнопідрядне речення, користуємося термінами "головне/підрядне речення", або "головний /підрядний клаузи".

Формульний запис аналізованої КМЛ має вигляд: А when В, символ А означає подію головного речення, символ В - подію підрядного.

Відзначимо, що ця формула узагальнено позначає зовнішню презентацію двох принципово різних функціонально-синтаксичних утворень, а саме традиційної і наративної КМЛ з when-клаузом. А when В може позначати традиційне складнопідрядне речення із обставинним підрядним часу. У ньому подія В задає темпоральні координати події А і містить інформацію щодо того, коли відбулась подія А:

It came into my mind (A) when I saw the name Asher (B).

Та сама формула А when В може позначати також складнопідрядне речення з наративним підрядним, в якому when-клауз, будучи за формою підрядним часу, за сутністю вміщеної в ньому інформації передбачає відповідь на запитання "Що трапилось після А?" (приклад 1) або "Що трапилось, у той час як відбувалось А?" (приклад 2).

(1) He had stooped down to look more closely at it (A) when he heard Fox's voice in the hall (B);

(2) I was still asleep (A) when the attendant came and told me (B).

Зовнішня синтаксична структура речення тут вступає у протиріччя із глибинною функцією складових частин складнопідрядного синтаксичного цілого. Конектор when у таких висловлюваннях реалізує своє темпоральне значення не в правому, але в лівому контексті. Те, що стоїть праворуч від when (себто наративний when-клауз) замість темпоральної локалізації події А містить інформацію про нову подію В, яка розгортає сюжет, просуває оповідь уперед. Ця функція свого часу надала підстави У. Лабову означити такі підрядні клаузи як наративні.

Виконане дослідження дозволяє зробити висновок, що наративні КМЛ на відміну від традиційних характеризуються обов'язковою іконічною послідовністю викладених подій (згадка про пізнішу подію В завжди слідує за згадкою про подію А, що передувала їй). В такому реченні можлива мисленнєва трансформація формули А when В в формулу А and then В. Така трансформація традиційного складнопідрядного речення з обставинним when-клаузом робить його безглуздим.

Основна функція наративного підрядного полягає у розвитку сюжетної лінії, в той час як традиційне обставинне підрядне передусім слугує темпоральній локалізації, створює часовий фрейм для дії головного клауза.

Тема-рематичне членування двох аналізованих типів КМЛ з when-клаузом є дзеркальним відбитком один одного. В традиційних складнопідрядних з підрядним часу подія В позначає часове тло і виконує функцію теми стосовно події А, яка є ремою висловлювання. У формулі А  затемнена рамка вказує на тематичну частину функціонально-семантичного членування традиційного складнопідрядного речення. Наративна КМЛ членується у дзеркальному відбитті. В, оскільки головне речення в такому разі є темою, а підрядне - ремою висловлювання. Все вищевикладене дозволило нам зробити висновок про функціональний зсув, що відбувається у наративних КМЛ з when-клаузом порівняно із традиційними КМЛ з обставинними підрядними часу.

Вивчення часових відносин усередині КМЛ з when-клаузом результувалось у нашій роботі виділенням і характеристикою трьох наявних таксисних моделей: "прилягання", "включення" і "накладення". В першій моделі події слідують одна за одною (див.Рис.1), у другій (див.Рис.2) і третій (див.Рис.3) моделях фонова, тематична подія відбувається певний час, а у її межах рематична подія трапляється коротко (модель "включення") або тягнеться певний час (модель "накладення").

Проілюструємо цю тезу наступними схематичними рисунками та мовленнєвими прикладами.

(а) He made no comment (A) when I told him (B).

(б) The guy looked (A) at him another moment (А) when suddenly and spat in his face (B).

(а) I joined the army (A) when I was eighteen (B)

(б) They were talking (A) when Poirot entered the dining car (B)



(а) She wore the kerchief (A) when she worked (B)

(б) I was at Mirotin's at six o'clock (A) when the establishment was closing (B)

Частотність кожної із трьох моделей в розглянутому матеріалі неоднакова. В наративних КМЛ найтиповішою є модель "включення", у якій тематична дія А і рематична дія В утворюють опозицію за принципом статичності/динамічності. Плин події головного клаузу (А) чи то призупиняється, чи то уповільнюється і розтягується, різкий поштовх йому надає дія наративного підрядного (В), в якому неодмінно реалізується сема несподіваності і раптовості. Таким чином здійснюється техніка "переключення швидкостей", яка надає динамізму і напруженості детективній оповіді. Модель "включення" домінує в наративних КМЛ, займаючи 84% вибірки. Значно рідше використовується модель "прилягання" (14%) і практично відсутня модель "накладення" (2%).

В традиційній КМЛ з when-клаузом розподіл матеріалу за частотними показниками є більш рівномірним: функціонують всі три моделі, хоча і з різною мірою активності. Найактивнішою є модель "прилягання" (47%), за нею слідує модель "накладення" (32%) і найменш частотною виявляється модель "включення" (21%).

Порівнюючи видо-часову парадигму дієслівних предикатів у наративній та традиційній КМЛ з when-клаузами, бачимо вельми чітку загальну закономірність. Вибір та використання граматичних часових форм (tenses) корелює із функціонально-синтаксичним членуванням висловлювання. Фонова, тематична частина висловлювання виражається з більшою граматичною варіативністю у порівнянні із рематичною частиною. В наративній КМЛ тема висловлювання міситься в головному клаузі (подія А), у традиційній КМЛ з when-клаузом - у обставинному підрядному (подія В ). І в тому, і в тому випадку палітра видо-часових форм присудка є більш багатою порівняно із набором таких форм для вираження реми: 4-3 видо-часових форми (в залежності від типу КМЛ і таксисної моделі). Серед них Past Indefinite, Past Perfect, Past Continuous та Past Perfect Continuous.

Рематична частина висловлювання, тобто подія В (присудок наративного підрядного) або подія А (присудок головного клауза у традиційному складнопідрядному) виражається дієсловами у двох можливих видо-часових формах: Past Indefinite та Past Perfect. Серед них форма Past Indefinite значно переважає. У залежності від таксисної моделі її показники дорівнюють 89%-94%, або 81% - 84% в наративних і традиційних КМЛ, відповідно.

І в рематичній, і в тематичній частинах висловлювання переважає дискурсно нормативна форма Past Indefinite. Водночас характерною особливістю тематичної частини висловлювання виявляється використання часів групи Continuous, а саме Past Continuous та Past Perfect Continuous. Граматична семантика тривалості і процесуальності сприяє ефективному виконанню функції створення темпорального тла для зображуваних подій.

Висновки

1. Підсумовуючи виконане дослідження, підкреслимо жанрову самодостатність детективної прози, її відокремленість від пригодницької літератури взагалі. Жанрова єдність англомовного детективу проявляється у його фабулі як сукупності подій зображеного світу (серед них обов'язковим є злочин, що має бути розкритим); у його сюжеті як вибірковій послідовності викладу цих подій із обов'язковим маніпулюванням інформаційним масивом, із специфічною манерою подачі фактуальної інформації; в оповідальній перспективі і композиційно-мовленнєвій структурі як сукупності мовних засобів вираження запланованого автором впливу на читача. Прагматичний потенціал детективного твору націлений на те, щоб зацікавити читача, розважити його за рахунок втягування його в інтелектуальну гру, спрямовану на розв'язання кримінальної інтриги.

2. У творах детективного жанру розвиток інтриги значною мірою пов'язаний із хронологією подій, тому структурація хроносу, тобто темпоральної складової художнього хронотопу, і засоби його мовного втілення виконують вирішальну жанроутворюючу роль у детективній прозі будь-якого жанрового різновиду, які на сучасному етапі розвитку англомовної белетристики вирізняються як класичний детектив, крутий детектив (бойовик) та поліцейсько-процедурний детектив.

3. Кожен із цих трьох різновидів корелює із специфічною моделлю побудови зображуваного темпорального континууму. У класичному детективі вона має спіралевидну форму із багаторазовим ретроспективним повторюванням ключового відтинку часу, тобто того фабульного часу, який починається із моменту, коли жертву злочину востаннє бачили живою, і закінчується моментом знаходження вбитого. Що саме відбувалось у межах ключової зони, складає інформаційну прогалину, яку мусить заповнити сищик-детектив і, звичайно ж, читач класичного детективного твору, виходячи із чисельних версій злочину і пропонованих алібі. Підтвердження або спростування цих алібі потребує просіювання великої кількості інформації (темпоральної у тому числі) під час багаторазових реверсивних витків сюжетної спіралі. Заповнення інформаційних прогалин і знаходження відповідей на запитання "Хто вбив?"; "Коли?"; "Чому?" передбачає відсіювання помилкової інформації, у тому числі темпоральної дезінформації.

У крутому детективі (бойовику) часова модель є лінійною, проспективною і, крім того, фінітно лімітованою за рахунок ключової події всесвітньо-катастрофічного ґатунку (світова війна, міжнародний тероризм). Для цієї моделі характерним є зворотній відлік часу із подальшим зменшенням часового інтервалу від годин до хвилин, секунд і часток секунд. Часову модель цього різновиду детективу порівнюємо із пружиною, що стискається сильніше і сильніше в міру наближення дії до ключової події.

В поліцейсько-процедурному детективі часова модель лінійна, проспективна, рівномірно градуйована і почасти вміщена у мемуарну рамку погляду в минуле. Роль загадки, таємниці послаблюється в таких творах. Натомість читацький інтерес полягає у площині процедурних тонкощів, аргументів і контраргументів. Викладені в тексті технічні деталі слідчих дій, експертиз, уголовно-процесуальних подробиць надає читачеві можливість зазирнути "за лаштунки" слідства.

Таким чином, диктумна частина повідомлення (що говориться) у детективних творах завжди пов'язана із злочином, модусна частина (як говориться) пов'язана із манерою викладу. На наш погляд, варіативність різновидів детективного жанру перш за все - це варіативність модусної частини, манери подачі інформації читачеві. Еволюція жанру маніфестується зокрема в тому, що псевдодефіцит інформації поступається силі силенній професійної інформації про нюанси кримінальної і криміналістичної технологій. Динаміка думки поступається динаміці дії.

4. Детективна проза має цілу низку засобів мовного і зокрема лексичного втілення художнього часу, що входять до тематичного поля часу. Виконане дослідження уможливило таксономічний опис цього поля як сукупності Т-сигналів, тобто слів і словосполучень, які містять пряму або опосередковану темпоральну інформацію щодо зображуваної у тексті реальності. Тематичне поле часу у детективній прозі членується на кілька мікрополів. Наша класифікація виділяє 4 мікрополя: 1) Т-сигнали, котрі позначають артефакти, чиї функції пов'язані із часом (clock, calendar, time-bomb); 2) Т-сигнали, що називають темпорально параметризовані явища природи (tide) і соціальної діяльності (breakfast); 3) Т-сигнали, що позначають час, його плин (time, to expire); 4) Т-сигнали, що темпорально локалізують події (at 3 p.m.). Номенклатура і функціонування Т-сигналів кожного із мікрополів корелюють із жанровими різновидами детективної прози.

5. На синтаксичному рівні організації цілого тексту маркерами його темпорального континууму обираємо мовленнєві висловлювання, що реалізують структуру складнопідрядного речення із when-клаузом, які називаємо композиційно-мовленнєвою ланкою (КМЛ) і умовно записуємо формулою А when В, розуміючи, що символ А означає подію, відбиту у головному клаузі, а символ В - подію підрядного клаузу. Складнопідрядне речення із when-клаузом є зовнішньою формою для двох функціонально і семантично різних феноменів: традиційної КМЛ з обставинним підрядним часу ("when B" - містить відповідь на запитання "Коли відбулось А?") і наративної КМЛ, в якій А when В коректно трансформується у А and then B (B - містить відповідь на запитання "Що відбулось після А?").

Таким чином, правомірно говорити про функціональний зсув, що відбувається у наративних КМЛ з when-клаузами у порівнянні із традиційними КМЛ із обставинними підрядними часу.

Тема-рематичне членування цих двох КМЛ є дзеркальним відбиттям один одного: у традиційній КМЛ затемнена рамка окреслює тему таким чином а в наративному таким.. Відповідно ремою в них виступають подія А (головне речення традиційної КМЛ) і подія В (підрядне речення) у наративній КМЛ). Дослідження таксисних відносин між тема-рематичними частинами висловлювань показало, що найхарактернішим для розвитку детективної оповіді є уповільнення чи призупинення фонової дії (теми висловлювання), на тлі якої раптовим поштовхом трапляється рематична подія.

Видо-часова парадигма (tenses) дієслівних предикатів обох типів КМЛ із when-клаузом однозначно корелює не із зовнішньою синтаксичною структурою (головне VS підрядне речення), але із глибинним функціонально-синтаксичним членуванням висловлювання (тема VS рема). Тематична частина має більш варіативну парадигму (до 4 форм), специфічними є форми групи Continuous. Рематична частина виражається майже виключно формою Past Indefinite.

6. Таким чином, бачимо, що у оповідальному розгортанні сюжету англомовного детективного твору задіяні одиниці різних рівнів текстової ієрархії. Темпоральна структура знаходить своє жанрово своєрідне втілення із допомогою як лексичних маркерів (Т-сигнали тематичного поля часу), так і синтаксичних маркерів (композиційно-мовленнєві ланки із when-клаузами). На рівні цілого тексту хронос детективного твору будується відповідно до жанрово-типологічної моделі.

Основні положення дисертації висвітлені у публікаціях авторки:

Дученко Л.В. Жанрообразующая роль категории времени в детективной прозе // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факультету романо-германської філології ОНУ. - Випуск 11. - Одеса: Латстар, 2002. - С.79-84.

Duchenko L.V. The Peculiarities of the Narrative Structure in Detective Subgenres // Мова і культура. - Випуск 5. - Том ІІІ/I. - Київ, 2002. - С.257-262.

Дученко Л.В. Языковые средства выражения тональности повествования детектива // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. - Випуск ХХ. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. - С.101-104.

Дученко Л.В. Категории темпоральности и нарративности в англоязычной детективной прозе // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факультету романо-германської філології ОНУ. - Випуск 13. - Одеса: Фенікс, 2003. - С.47-57.

Дученко Л.В. Объемные и структурно-позиционные характеристики КРФ “повествование” в англоязычном детективном романе // Паростки: Збірник студентських наукових робіт. - Одеса: Латстар, 2000. - С. 29-34.

Дученко Л.В., Калинюк Е.А. Композиционно-речевая форма “повествование” в жанровых разновидностях англоязычного романа // Іноземна філологія на межі тисячоліть: Міжнародна наукова конференція. - Харків: Константа, 2000. - С.74-76.

Дученко Л.В. Особенности КРФ “повествование” в англоязычном детективном романе // Матеріали звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету РГФ, присвяченої 135-річчю ОДУ. - Одеса: Латстар, 2000. - С.61-63.

Дученко Л.В. Композиционно-речевая форма “повествование” в детективной и психологической прозе // Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество: Материалы конференции. - Ялта, 2000. - С.105-107.

Duchenko L. A Task-Based Approach to Teaching Narrative Episodes in Detective Prose // Spotting Excellence in ELT Proceedings of the Third South Ukraine Regional Conference. - Odessa: Latstar, 2001. - P.16-17.

Duchenko L.V. The Major Types of the Detective Narratives // Актуальные проблемы межкультурной коммуникации в новых геополитических условиях: Материалы международной научно-практической конференции. - Тирасполь: РИО ПГУ, 2002. - С. 330-332.

Дученко Л.В., Особенности синтаксических структур с союзом when в повествовании детектива // Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы: Материалы ІХ Международной конференции по функциональной лингвистике. - Симферополь: КрымФармТрейдинг, 2002. - С.69-71.

Дученко Л.В., Дученко Т.С. Особенности поджанров детективного повествования // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова `2003”. - Т. 8: Філологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.

Анотація

Дученко Л.В. Жанрово-лінгвістичні особливості темпорально-оповідальної структури художнього тексту (на матеріалі англомовної детективної прози ХХ сторіччя). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2003.

Дисертація присвячена вивченню темпорально-оповідальної структури англомовних художніх текстів. В ній вивчається роль текстових категорій та лінгвістичних одиниць лексичного та синтаксичного рівнів, що створюють жанрову специфіку детективної прози. Визначається особливість оповідальної манери як засобу створення емоційно-інтелектуальної напруги. Виокремлюються конкретні мовні засоби втілення темпоральної структури тексту, тобто зображуваного хроносу. В роботі виділено і таксономічно структуровано тематичне поле часу, а також зіставлені два типи висловлювань, що реалізують у мовленні структуру складнопідрядного речення із when-клаузом. Доведено, що варіативність видо-часової парадигми дієслівних предикатів корелює передусім із функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання, тобто його тема-рематичним членуванням.

Ключові слова: текст, жанр, хронотоп, темпоральна структура, оповідь, тематичне поле, синтаксична структура речення, функціонально-синтаксична перспектива висловлювання.

Аннотация

Дученко Л.В. Жанрово-лингвистические особенности темпорально-повествовательной структуры художественного текста (на материале англоязычной детективной прозы ХХ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2003.

Диссертация посвящена изучению темпорально-повествовательной структуры англоязычных текстов. В ней изучается роль текстовых категорий (образа автора, повествовательной перспективы, хронотопа), а также единиц лексического и синтаксического уровней, создающих жанровую специфику детективной прозы. В развитии сюжета англоязычного детективного произведения задействованы единицы различных уровней текстовой иерархии. Темпоральная структура находит своё жанрово своеобразное воплощение как с помощью лексических маркеров (Т- сигналов тематического поля времени), так и синтаксических маркеров (высказываний с when-клаузами). На уровне целого текста хронос детективного произведения строится согласно жанрово-типологическим моделям, которые выделены и описаны во II главе диссертации.

Выясняется особенность повествовательной манеры детективных произведений как способа создания эмоционально-интеллектуального напряжения. Прагматика сообщения в этом случае сводится к тому, чтобы заинтересовать читателя, вовлечь его в интеллектуальную игру и тем самым развлечь его, заставив напряженно следить за перипетиями криминальной интриги.

Выделены, классифицированы и описаны конкретные языковые средства воплощения темпоральной структуры, т.е. изображаемого хроноса как составной части художественного хронотопа. В диссертации выделено и таксономически структурировано тематическое поле времени, объединяющее Т-сигналы, или речевые отрезки (слова, словосочетания), содержащие темпоральную информацию об описываемой в тексте реальности. В детективной прозе это тематическое поле членится на 4 микрополя: 1) Т-сигналы, обозначающие артефакты, связанные со временем (clock, time-bomb); 2) Т-сигналы, называющие темпорально параметризованные явления социальной и природной жизни (breakfast, tide); 3) Т-сигналы, обозначающие время и его ход (time, to expire); 4) Т-сигналы, локализующие события (at 3 p.m.).

В диссертации проанализированы и описаны два типа высказываний, реализующих в речи языковую синтаксическую структуру сложноподчиненного предложения с when-клаузом. Один тип такого высказывания есть традиционное сложное предложение с обстоятельственным придаточным времени, в нем when-клауз содержит ответ на вопрос "Когда произошло событие А?" (т. е. служит темпоральным фоном для события главного предложения). Второй тип анализируемых высказываний содержит т.н. "нарративные" when-клаузы, которые отвечают на вопрос "Что произошло после/во время А?" (т. е. сообщают новую информацию об очередном событии, продвигающем сюжет). Тема-рематическое членение в этих высказываниях зеркально друг другу. Исследование показало, что вариативность и частотность видо-временной (tenses) парадигмы глагольных предикатов коррелирует не с внешней синтаксической структурой предложения (главный VS придаточный клаузы), но с глубинной функционально-синтаксической перспективой высказывания (тема VS рема). Тематическая часть имеет более обширную парадигму (до 4 видо-временных форм), отличительными среди них являются времена группы Continuous. Рематическая часть выражается в подавляющем большинстве случаев формой Past Indefinite.

Ключевые слова: текст, жанр, хронотоп, темпоральная структура, повествование, тематическое поле, синтаксическая структура предложения, функционально-синтаксическая перспектива высказывания.

Summary

Duchenko L.V. Genre-linguistic features of temporal narrative structure in a belles-lettrеs text (on the material of English detective prose of the XX st). - Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Sciences in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Odesa Il'ia Mechnikov National University, Odesa, 2003.

The dissertation deals with the problem of temporal narrative structure in English belles-lettres texts. It studies the role of textual categories and linguistic units of lexical and syntactical levels, which create genre specificity of detective prose. There have been defined peculiar traits of narrative manner which result in emotional and intellectual tension. There have been singled out a number of language means implementing the temporal structure of a text i.e. depicted chronos as a component of artistic chronotopos. The dissertation singles out and taxonomically structuralizes the thematic field of time, besides, it comparatively investigates two types of utterances which are speech realizations of a complex sentence structure with when-clause in it. It has been proved that variations of tense-paradigm in verbal predicates of such utterances first and foremost correlate with its functional perspective, i.e. theme-rheme division.

Key words: text, genre, chronotopos, temporal structure, narration, thematic field, syntactic structure of a sentence, functional perspective of an utterance.

Размещено на Allbest.ru