Відтворення системи "мовець - висловлювання - дійсність" на рівні службових слів німецької та французької мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відтворення системи «мовець-висловлювання-дійсність» на рівні службових слів німецької та французької мов

Гришкіна В.Б.

Кухар O.B.

Симонова І.О.

В процесі мовного контакту співрозмовники теоретично дотримуються принципів мовленнєвої Коопераціі Г.Грайса, спрямованих на досягнення семантичної однозначності висловлювання [З.с.218]. В реальному ж житті виникає безліч ситуацій, в яких партнери свідомо порушують запропоновані Г.П. Грайсом постулати. Обмінюючись репліками, співрозмовники не обмежуються тільки наданою або отриманою інформацією. Кожен прагне вплинути на партнера, передати йому свої почуття і настрій, викликати в нього бажану реакцію.

Метою даної статті є аналіз засобів сучасних німецької та французької мов, призначення яких максимально відтворити ставлення мовця до референтної ситуації.

В лінгвістиці функціонально-семантична категорія із значенням різних видів відношення висловлювання до дійсності та суб'єктивної кваліфікації того, про що йдеться, називається категорією модальності [4,с.303]. Ця категорія має універсальний характер, вона притаманна фактично всім природнім мовам і поділяється мовознавцями на два типа об'єктивну модальність та суб'єктивну. Якщо об'єктивна модальність є обов'язковою ознакою будь-якого висловлювання, то суб'єктивна виникає факультативно, залежно від інтенцій мовця. Таким чином, в категорії суб'єктивної модальності віддзеркалюється складна взаємодія між мовцем, дійсністю та мовними засобами, які він обирає для відтворення свого ставлення до екстралінгвістичних ситуацій.

Відомо, що в основі будь-якої категорії лежить опозиція між змістом і формою. В тому, що стосується змісту, категорія суб'єктивної модальності має велику кількість оціночних відтінків: неприязнь, побажання, припущення, схвалення, уточнення, обурення, здивування, та інші. Засобами висловлення подібних властивостей екстралінгвістичних ситуацій у порівнюваних мовах є фонематично-графематичні та просодичні форми. На рівні ж лексико-номінативних і граматико-структурних елементів мови цю функцію виконують модальні дієслова і дієслівні способи [2,с.98].

До модальних дієслів німецької мови відносяться насамперед дієслова, які можуть вживатися як об'єктивно (для вираження можливості, (konnen), дозволу або заборони (dtirfen), необхідності, яка знаходиться у самому суб'єктові (mtissen), та такої, що викликана іншою особою (sollen), бажання, волі, (wollen, mogen)), так і суб'єктивно для відтворення різних відтінків припущення. Звернемось до висловлювань: Seine Gescliichte kann walir sein. Иош історія може бути правдою (але слухач в цьому не впевнений). Seine Worte durften, ubertrieben sein wie iininer. Вірогідно його слова були перебільшенням як завжди. Sein Roman muss vor zwei Jaliren erschienen sein. -Я впевнений, його роман вийшов два роки тому (у мовця є докази). Der Schauspieler will immer Hauptrollen gespielt haben. Актор стверджує, що він завжди грав головні ролі, але йому не вірять.

Деякі дієслова у поєднанні з інфінітивом набувають модального значення: Die Reisenden haben an der Grenze ilire Passe vorzuzeigen (активне речення). На кордоні мандрівники мають пред'являти паспорти. An der Grenze sind die Passe vorzuzeigen (пасивне речення). На кордоні слід пред'являти паспорти. Sie brauchen nichts zu sagen. Вам непотрібно щось казати. Er scheint krank gewesen zu sein. Здається, що він хворів. Der Mann glaubt richtig zu handelnЧоловік вважає, що він діє правильно.

Роль модалізаторів у німецькій мові належить також способам дієслів: Martha offnete die Tur, da sie die Klingel auf dem Korridor gehort hatte Марта відчинила двері, тому що почула, як подзвонили, (дійсний спосіб, мовець переконаний в реальності сказаного). Gehen Sie an Ilire Arbeit! Починайте роботу! (наказовий спосіб, вираження комунікативної задачі). In diesem Zusammenliang sei noch ein Plianomen erwahnt. У цьому зв'язку слід згадати ще один феномен, (умовний спосіб для вираження спонукання).

Для вираження суб'єктивної модальності використовуються і модальні слова, які висловлюють припущення, wahrscheinlichвірогідно, vielleicht може бути, moglich можливо, суб'єктивне оцінювання: hoffentlich сподіваюсь, Ieider на жаль, glucklicherweise на щастя, підтвердження або заперечення: keinesfalls ні в якому випадку.

У французькій мові роль емоційних забарвників змісту висловлювання теж належить перш за все самостійним частинам мови, а саме модальним дієсловам: vouloir -хотіти, souhaiter бажати, preferer надавати перевагу, demander просити, defendre забороняти, та іншим. Звороти: il est douteux que сумнівно, що; il est regrettable que шкода, що; il est important que важливо, що, та їм подібні також перетворюють нейтральні за регістром висловлювання у стилістично навантажені.

Крім того, у граматиці французької мови поширеним є так зване стилістичне вживання часових форм дієслів. Так, Futur simple (простий майбутній час) часто виражає наказ: Tu te tairas! замовкни!, a Imparfait (минулий незакінчений) запрошення до дії Si l'on sortait ? чи не піти б нам прогулятися?

Останнім часом комунікативно-прагматичний підхід до змісту і форми спонтанних висловлювань призводить до зацікавлення службовими словами, які здатні надавати мовленнєвим структурам певного емоційного забарвлення. Слід відзначити відсутність у сучасній лінгвістиці єдиної думки стосовно точного визначення меж даної групи слів. Це спричинює перш за все термінологічну невизначеність щодо мовного статусу подібних лексем. У вітчизняній і в зарубіжній германістиці, однак, статус слів-модалізаторів не викликає сумнівів. Так, на рівні лексичних одиниць вираженню емоцій і суб'єктивного ставлення до змісту висловлювання в німецькій мові служить особливий клас слів модальні частки. Вважається, що німецька побутово-розмовна мова є немислимою без модальних часток, що мовленнєві конструкції, побудовані без них, сприймаються носіями німецької мови як сухі, нелюб'язні та занадто категоричні [6,с. 3].

Термінологічний апарат стосовно цього класу слів є досить строкатим. Порівняймо: «частки, що передають ставлення мовця» (Einstellungsworter), «слова, що впливають на речення в цілому» (Satzpartikeln), «відтінкові частки» (Abtonungspartikeln), «слова-приправи» (Wurzworter), «модальні частки» (Modalpartikeln), та інші.

Модальні частки, як і модальні дієслова, належать до найбільш уживаних засобів сучасної німецької мови. Вони диференціюють відтінки модальності речення, надають мові жвавості, гнучкості і неповторного колориту природного спілкування між співрозмовниками.

Німецькі модальні частки мають омоніми . Наприклад, denn сурядний сполучник з каузальним значенням «тому що»; сполучник «ніж», який вживається у порівняльних реченнях; прислівник для вираження причинно-наслідкових відношень; doch-прислівник «однак», «всежтаки»; вживається у репліках на заперечне запитання або зауваження, які мовець хоче спростувати; сурядний сполучник «але».

На прикладі модальних часток doch та denn розглянемо особливості їх функціонування як засобів реалізації різних стратегій того, хто говорить.

Модальна частка denn вживається в питальних реченнях з питальним словом або без нього. Питання з denn являють собою реакцію одного із співрозмовників на запитання, висловлювання або дію його партнера:

Sie dort zwei Minuten Strafzeit. Was soil das, Schiedsrichter, was hab ich denn getan? У Вас дві хвилини штрафного часу. -В чому ж справа, що я такого зробив? Часто питання з модальною часткою denn служать для уточнення ситуації, певних обставин тощо: Hiimnel noch mal, auf wessen Seite stelist du denn? O Господи, на чийому ж ти боці?; Was liast du , zum Teufel, denn erwartet? А чого ж, в біса, ти очікувала?

Іноді модальна частка denn займає місце перед членом речення, який особливо виділяється мовцем, піддається сильному смисловому наголосу: Wie nennst du denn deinen ?. А як же ти називаєш свого ?

Отже, модальна частка denn відрізняється високим ступенем суб'єктивної участі, разом з інтонацією та лексичним складом речення підкреслює різні почуття мовця: радість, подив, обурення тощо.

Модальна частка doch вживається в усіх видах речень. Розповідні речення найчастіше представляють собою прохання чи висловлюють прагнення мовця в чомусь переконати співрозмовника, нагадати йому про деякі відомі йому обставини, на які той чомусь не звертає уваги: Aber er ist doch ein Mensch, der walinsinnig viel zu tun hat.

Але ж він дуже зайнята людина. Das ist doch Iacherlich! Але ж це смішно ! У спонукальних реченнях з дієсловом в імперативі модальна частка doch зберігає те ж саме значення: вона надає проханню або вимозі особливої переконливості та наполегливості. Мовець всіма силами намагається вплинути на партнера і досягти бажаного результату: Sei doch nicht so blod. He будь таким дурноголовим . Питальні речення з модальною часткою doch, як правило, мають порядок слів розповідного речення і вживаються аби почути підтвердження свого висловлювання, а не одержати нову інформацію: Aber ilir seid doch zum Dinner gekommen, nicht walir? Отже, ви приїхали на обід, чи не так?

В сучасній романістиці лексеми, наділені функціями експресивного оснащення дискурса, називають «дискурсивними маркерами» (marqueurs de discours), «дискурсивними скріпами» (chamieres de discours), «модалізаторами» (modalisateurs), «конекторами» (connecteurs) [5,с.48].

Відзначимо, що у французькій мові, на відміну від німецької, в більшості випадків так звані модальні слова є омонімами іншого класу слів прислівників, сполучників, дієслів. У противагу до часток німецької мови, жодне із слів-модалізаторів не існує у французькій мові у якості частки, тобто такої частини мови, яка має тільки і насамперед функцію цього службового слова. В залежності від контексту їх називають парадигматичними прислівниками, контекстуальними прислівниками, емоційно-експресивними сполучниками, словами-фразами, вигуками. Наприклад, дієслівні форми allons!, voyons! в рамках наказового способу означають відповідно пішли! подивимось! , а в іншому контексті виражають спонукання до дії allons! ну ж бо!, подив і недовіру voyons! та ну! Зворот par exemple наприклад в окличному реченні par exemple! набирає значення чорт забирай! Широким спектром модальних значень володіють сполучники que хоч би!, чому, si якби ж, хоча.

Сучасні дослідники французької граматики дуже обережні у визначенні морфологічної приналежності службових слівмодалізаторів. Це пояснюється тим, що французька партикологія як окрема частина лінгвістики ще не існує, і питання про надання часткам статуса самостійного класу слів поки не ставиться. Тому тут і далі ми називатимемо слова, що надають певного семантико-експресивного забарвлення висловлюванням німецькою мовою, модальними частками (МЧ), а модалізатори французької мови модальними словами (MC).

У класі слів французької мови, здатних передавати ознаки модальності, найчастіше вживаються pourtant однак; tiens! ти диви!; tu paries ! ще б пак!; enfin нарешті; chapeau !-надзвичайно; bof ну...; helas! ой, леле!; bon нехай; voire навіть; bref коротше кажучи, та інші. Репліки спонтанної бесіди часто містять лексеми done та alors.

MC done в словнику визначається як сполучник із значенням слідування отже: Je pense done je suis Я мислю, отже я існую. Аналіз різних контекстів, до складу яких здатне входити done, викриває його великі комбінаторні здібності.

Порівняймо: Qu'a-t-il done a s'agiter ainsi ? Чого це він так клопочеться? done вжитий із значенням причини. У реченні Je disais done que... done означає продовження попередньої думки: Отже, я казав, що...

Висловлювання Dis done... вживається з метою привернути увагу співрозмовника -послухай-но... У контексті Vous etiez done la? Тобто, ви були там? слову done властиве значення уточнення. У висловлюванні Venez done me voir! приходьте ж до мене! MC done підсилює запрошення. Модальне забарвлення, зокрема обурення, передається done в реченні: Allons done ! Ce n'est pas possible ! Ta що ви! Це неможливо!

Запитання: Il voulait done venir ici? Так він хотів прийти сюди? висловлює гамму почуттів подив, недовіру, сумнів і навіть захоплення.

В окремих випадках, done надає висловлюванню лайливого відтінку: Va done, he, minable! - Забирайся геть, гей, нікчемо!

На відміну від властивостей MC done, первинною функцією слова alors, згідно правил граматики, є функція прислівника часу в той час, тоді, о тій порі: AlorsJe ne Ie connaissais pas Тоді я цього не знав. Зміна контексту надає цьому прислівникові значення слідування, поступки : Alors, j'abandonne В такому разі (якщо так), я підкоряюсь. В реченнях: Alors, vous venez? Hy то як, ви йдете? ; Alors, maintenant, je comprends-Hy, тепер я розумію прислівник alors перебирає на себе функцію вигуку із значенням спонукання та поступки. Комбінуючись із елементами даце, mais але лексема alors стає модальним словом, здатним передавати різні емоційні відтінки. Порівняємо: в реченні: Ca alors, il est encore absent!Цього ще бракувало! Його знову немає! ga alors висловлює обурення. В контексті Il a deja fini son ouvrage. Ca alors! те ж саме словосполучення передає здивування: Він вже закінчив свою працю Це ж треба! В прикладі: Mais alors! Il se moque de nous! сполучення mais + alors у поєднанні із контекстом висловлює і подив, і обурення: Але ж послухайте! Він же сміється з нас!

Отже, проаналізовані МЧ та MC є словами з мінімальним семантичним наповненням і не вживаються поза контекстом.

Речення-приклади ілюструють ставлення мовця до референтних ситуацій, виявляють прагматичну спрямованість висловлювання.

Наведені обома мовами приклади свідчать про те, що слова-модалізатори в них, як службові частини мови, є невідмінюваними. Оскільки вони не мають функцій члені речення, до них не можна ставити запитання. У німецькій мові модальні частки не можуть посідати перше місце в реченні, тоді як французькі модальні слова розташовані як на початку репліки, так і в інтерпозиції.

Модальні частки і модальні слова у висловлюваннях німецькою та французькою мовами, відтворюючи суб'єктивну модальність, мають широку комбінаторику. Вони допомагають зрозуміти інтенції мовця і виявляють прагматичну спрямованість висловлювання. Контекстна залежність семантики МЧ і MC свідчить про їх поліфункціональний характер. Наявність широкого спектру значень мовної одиниці, як відомо, створює підстави для економії мовних засобів, що є однією з необхідних умов існування і розвитку лексичної системи будь-якої мови. Отже, звернення до службових частин мови як до засобів емоційного забарвлення висловлювань, є актуальним. Перспективи дослідження вбачаються в аналізі комунікативно-прагматичних параметрів реплік з іншими модалізаторами в сучасних німецькій та французькій мовах.

французький мова модальний семантичний омонім

Список використаних джерел

1. Алексеев Г.П. Практическая грамматика французского язика / Г.П.Алексеев. М.: Высшая школа, 1985. 199 с.

2. Блох М.Я. Теоретические основы граматики / Блох М.Я. М.: Высшая школа, - 2000 -98 с.

3. Грайс Г.П. Логика и речевое общение / Г.П.Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. - Выи.16. -М.: Прогресс, 1985. -С.217-237.

4. Лингвистический энциклопедический словарь / Под. ред. Ярцевой В.Н. М.: Советская энциклопедия, 1990. 683 с.

5. Матько И.Д. Коммуникативные функции дискурсивных модальных частиц во французском языке / Матько И.Д. Гродно, 2008. 191 с.

6. Пророкова В.М. Слова-приправы, слова-заплаты. Модальные частицы в немецкой разговорной речи: учеб. Пособие / Пророкова В.М. М: Высшая школа, 1991.-121 с.

Размещено на Allbest.ru