Порівняльні конструкції у збірці Василя Симоненка "Берег чекань"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Кафедра українського та загального мовознавства

Курсова робота

Порівняльні конструкції у збірці Василя Симоненка «Берег чекань»

Студентки Новосад Надії Іванівни

Науковий керівник: доцент Буда Володимир Андрійович

Тернопіль 2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Порівняння як члени речення. Їх структура та спосіб вираження на прикладі творів Василя Симоненка

1.1 Порівняння - члени речення

1.2 Структура та спосіб вираження порівняльних конструкцій у поезії Симоненка

Розділ 2. Суб'єкти та об'єкти порівнянь. Лексичні і образні порівняння у Василя Симоненка

2.1 Характеристика об'єкта і суб'єкта, синтаксичної будови порівнянь у поезії Симоненка

2.2 Логічні та образні порівняння у поезіях Симоненка

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Багатоплановість феномена, позначуваного терміном "порівняння" зумовило його розгляд у філософському, логічному, та лінгвістичному аспектах. Не зважаючи на велику кількість досліджень, присвячених аналізу категорії порівняння, проблема залишається не вирішеною, оскільки на кожному етапі наукового пізнання з'являються нові аспекти її розгляду.

«Порівняння - фігура мови, що полягає у зображені особи, предмета, явища чи дії через найхарактерніші ознаки, які є органічно властивими для інших: дівчина струнка, як тополя; волошки сині, як небо» [12 , 76].

У порівняннях розрізняють суб'єкт порівняння, об'єкт порівняння і ознаку, за якою один предмет порівнюється з іншим. Саме зазначені три елементи і становлять собою основу порівняльної конструкції.

Порівняння поділяється на прості і складені, проте деякі мовознавці виділяють ще й « при єднальні та заперечувальні» [8, 79].

Простими - називаються порівняння, в яких предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками.

Складні або розгорнуті порівняння, навпаки, будуються на єдиному, проте ключовому зіставлені, завдяки деталізації якого твориться поширене уподібнення. Відтак його ще називають уподібненням.

До особливого різновиду відноситься таке поширене порівняння, в якому «образ», тобто те, з чим зіставляється предмет, розгортається в окрему образну картину, яка може становити і самостійний інтерес.

Суть приєднального порівняння полягає в тому, що « спочатку подається предмет, а потім, коли вичерпана тема, яка відноситься до предмета, після сполучникового слова « так» подається образ»[1,167]. Приєднальна форма порівняння уживана майже виключно в індивідуально-авторській поезії. Заперечувальне - це порівняння, побудоване, не на співставленні, а на протиставлені предметів. Ця форма порівняння найбільше типова для фольклорної поезії.

Порівняння, подібно до інших засобів художнього увиразнення мовлення, не тільки конкретизує уявлення про предмет, але й відображає емоційне ставлення до нього з боку мовця.

Порівняння та порівняльні конструкції є невід'ємним складником мови творів багатьох українських письменників, в тому числі Василя Симоненка.

До аналізу поезій Симоненка зверталося чимало літературознавців, проте досліджень порівняльних конструкцій практично не має, хоча, переглянувши творчий доробок автора, зустрічаємо багато порівнянь на які варто звернути увагу.

Отже, предметом нашого аналізу є порівняння як структурна одиниця мовної системи.

Об'єктом дослідження - художнє мовлення.

Джерело - збірка поезій Василя Симоненка “ Берег чекань.“ Матеріал для аналізу використовувався шляхом суцільної вибірки за виданням:

Василь Симоненко. Берег чекань: видання друге, доповнене. _ К.: Сучасність, 1973._ 320с.

Метою роботи є аналіз порівнянь та порівняльних конструкцій у поезіях, казках та оповіданнях Василя Симоненка, які увійшли у збірку ” Берег чекань“, допомагає всебічно і глибоко усвідомити, наскільки такі мовні засоби, як порівняння, дозволили авторові виразно змалювати ліричного героя у своїх творах, індивідуалізувати його мову.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

1. Шляхом опрацювання літератури з'ясувати теоретичні основи феномену порівняння.

2. Розглянути порівняльні конструкції у поетичних та прозових творах Симоненка.

3. Дослідити стилістичне навантаження порівнянь.

У роботі як основний використовується семантико - стилістичний метод дослідження.

РОЗДІЛ 1. ПОРІВНЯННЯ ЯК ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. ЇХ СТРУКТУРА ТА СПОСІБ ВИРАЖЕННЯ У ТВОРАХ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

1.1 Порівняння - члени речення

З формально - граматичного боку порівняння у межах простого речення чи складових компонентів складного речення виступають як головні і другорядні члени і виконують синтаксичні функції властиві зазначеним членам речення.

У межах речення порівняння різних структурних типів за своїм функціональним навантаженням виступають у ролі таких його членів:

1. Порівняння - підмети виражаються за допомогою модально порівняльних часток мов, немов, наче, неначе, ніби: «Земля - мов казка»[118], «Чисті краплі солоного поту - ваговиті мов чесні слова»[ 72].

Специфікою порівнянь підметів є те, що вони не можуть виражати реального об'єкта порівняння, хоча «з функціонально семантичного погляду такі сполучення сприймаються як вираження об'єкта порівняння, суб'єктом порівняння до якого виступає реальний предмет, явище, особа»[3,210].

2. Порівняння - присудки різних структурних типів утворюються за допомогою модально-порівняльних часток як, мов, немов, наче, неначе, ніби сполучникового походження. Серед них:

- прості: «Мов воскресли принишклі діти…»[177];

- складні іменні та дієслівні;

- складні: «Тільки, мабуть, не міг ,як болід, спалахнути, щоб осяяти думкою твій небозвід,щоб устать , ніби зірка».[130].

Специфічною особливістю складених іменних присудків на відміну від усіх інших видів присудків є те, що вони можуть бути реальними порівняннями: «Є леви, що мурликають, ніби коти»[202].

3. Порівняння як головні члени односкладних речень. Наприклад: « Гнули грати , мов прути» [213]. У цьому реченні опущений підмет.

4. Порівняння-обставини способу дії. Вони є одним із найпоширеніших і найчастіше вживаних типів порівнянь - членів речення, які використовує Василь Симоненко у своєму поетичному та прозовому мовленні.

Серед цих порівняльних конструкцій виділяють три типи:

1) порівняння, виражені «орудним відмінком іменників у функції об'єкта порівняльної конструкції» [2,58 ]. Наприклад: « І вітри на перепутті загриміли цепом»[10,120], « Влийся сонцем у щиру мову» [79].

2) порівняння, виражені прислівниковою формою з по -: «І миті жодної не можна повернути, щоб знов по-іншому прожить»[87].

3) порівняння, виражені порівняльними зворотами із сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, ніби. За своєю структурою вони можуть бути не поширеними й поширеними. За способами їх вираження виступають:

а) іменники в називному відмінку: « Місяць в небі петляв мов кіт» [126], «І стояв він, тупий, плечистий, і байдужий немов колода»[201].

б) іменники в непрямих відмінках з порівняльними сполучниками:

«С вободи не любив, як Ватикан Корану» [119] , « І земля впилась водою, мов живою кров'ю» [83].

в) прикметники, дієприкметники та дієпрекметникові звороти: «Дзвонять радістю далі туманні ,мов пройдені весни й літа»[195] , «І ми народжені од щедрости любові, нас годувала щедрість матерів. Ми теж її вихлюпувати готові із душ своїх мов рибу з ятирів» [124].

г) дієприслівники та дієприслівникові звороти: « Диктатори, королі, імператори, мліючи в димі хвальби роззявляли пащі, мов кратери» [101].

д) прислівники в поєднанні з порівняльними сполучниками: « Щастя хлюпає срібною хвилею, ніби тут вікувало воно…»[108].

5. Порівняння - обставини міри і ступеня , які звичайно виражаються порівняльними зворотами з сполучниками як, ніж, немов, наче, ніби.

Серед них відзначаються порівняльні конструкції зі сполучником ніж, які одночасно виражають порівняння і протиставлення. Наприклад: «Страшнішого ж горя нема , ніж те , коли старість мати в домівці стрічає сама» [178]. З одного боку, «одинока старість» протиставляється «страшному горю»,проте, якщо добре подумати, для автора ці два поняття є тотожними і викликають одні і ті ж почуття.

Проте порівняння-обставини міри й ступеня найчастіше виражаються називним відмінком іменників з порівняльними сполучниками як, мов: «А ти була , як мрія, неповторна» [81].

Порівняння цього виду можуть бути виражені й «непрямими відмінками іменників у сполученні з порівняльними сполучниками» [4,310 ].

6. Порівняння - обставини причини і мети. Вони творяться із сполучниками мов, немов, мовби, ніби, тощо. Виражаються найчастіше дієприкметниковими зворотами або, зрідка , іменниками в непрямих відмінках: « Мама ненавиділа цей відбиток , бо Слава на ньому ніби живий» [236] - порівняння причини.

Такі порівняння можуть ще виражатися й дієприкметниковим зворотом , але тоді вони вживаються уже в постпозиції до головної частини речення або між підметом і присудком.

7. Порівняння - означення, які можуть виражатися як безсполучниковим способом: « У волоссі - у сірому клоччі» [98] , так і сполучниковими порівняльними зворотами. Безсполучникові порівняння, вираженні прислівниковою формою з по- , виступають у багатьох випадках як уточнюючі порівняння з відтінком міри й ступеня.

Сполучникові порівняння-означення можуть бути як непоширеними, так і поширеними. Найтиповішими засобами їх вираження виступають:

а) іменники в називному відмінку: « Журливо мліли очі сумовиті , і борошно , мов біла кров , лилось» [63];

б) іменники в непрямих відмінках: « Над сизим смутком ранньої зими принишкли хмари , мов копиці сіна»[113];

в) виокремлені прикметники, що виступають у ролі уточнюючих членів речення : «А творчість завжди мрійна і тривожна , немов травнева неспокійна ніч» [74].

8. Порівняння - прикладки безсполучникового і сполучникового типу Безсполучникові: «Вростають у небо високе, де зорі - жовті-джмелі» [93].

Сполучникові порівняння-прикладки найчастіше вживаються у фольклорі, проте незначна їх кількість зустрічається в аналізованих творах Василя Симоненка. Наприклад: « Мудрості своєї по краплині смертні вам, як бджоли віддали»[182].

9. « Порівняння - додатки, виражені родовим безприйменниковим відмінком іменників, займенниками у родовому відмінку з прийменниками від і до та іменниками у знахідному відмінку з прийменниками за і над , вищого і найвищого ступеня порівняння»[9,189 ].

Порівняння додатки можуть виражатися і орудним відмінком іменника без прийменника, наприклад: « Розкрилося ніжним суцвіттям, збентежене серце моє»[ 98].

Василь Симоненко у своїх віршованих та прозових твору вживає усі вище згадані типи порівнянь - членів речення. Проте найчастіше у нього можна зустріти порівняння-підмети, порівняння-обставини способу дії, а також порівняння-означеня.

1.2 Структура та спосіб вираження порівняльних конструкцій у поезіях Василя Симоненка

Розглядаючи порівняння, нам теж варто зазначити , що вони бувають сполучниковими та безсполучниковими.

«До сполучників , які використовуються у порівняльних конструкціях, відносять такі : як ( може виступати як у ролі сполучника, так і сполучного слова) , мов, мовби , немов , немовби , мовбито , немовбито , наче , начеб , начебто , ніби , нібито , ніж , гей , гейби , буцім , буцімто - всього двадцять один сполучник»[2,312 ].

Проте , вживання у порівняльних конструкціях цих сполучників є далеко не однаковим. Дослідивши поетичні і прозові твори аналізованої збірки « Берег чекань» Василя Симоненка, можна зробити висновок , що автор найчастіше використовує такі сполучники: як ( 30%) , мов ( близько 40%) . Вслід за ними йдуть сполучники ніби , наче , начеб , начебто.

Сполучник як, крiм основного значення, може виражати додатковi семантичнi вiдтiнки:

-мiри вияву ознаки : « А проміння довге , як мітли , обмете сизо - хмарну даль» [ 87];

-способу дії: «Ти прийшов до моєї хати , як приходить любов навесні» [108];

-протиставлення: «Сам я сонний ходив землею, але ти , як весняний грім»[169];

-допустовостi.

Мов ніби , наче , начеб , начебто вживаються для надання виразам :

-подібності, схожості : « Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили , ніби мотузки» [63];

До безсполучникових конструкцій відносять «метафоричне порівняння» [6,8]. У цих конструкціях суб'єкт порівняння виражений орудним відмінком іменника . Наприклад: « І вітри на перепутті загриміли цепом»[149], «Влийся сонцем у щиру мову»[77].

Таких порівнянь у Василя Симоненка дуже мало і використовуються вони зокрема в поетичному мовленні .

Що ж стосується вираження порівняльних відношень, то сучасна українська мова характеризується широким їх спектром . Зокрема:

1) орудним відмінком іменника ( займенника ) у порівняльному значенні: «Згоряє смерть іржавою трубою»[127];

2) прислівником з префіксом по- : « І миті жодної не можна повернути, щоб знов по-іншому прижить»[123];

3) прикметниками , прислівниками із суфіксами - уват ( юват ), -аст (яст) ,- ист : « І стояв він , тупий , плечистий , і байдужий немов колода» [142];

4) прикметниками із суфіксальними морфемами - видний, подібни;.

5) складними прикметниками , що містять компоненти - головий, -зубий, окий ,-крилий: «Світ мій гучний , мільйоноокий» [185];

6) синсематичними словами на зразок- схожий , подібний , здаватися, скидатися. Наприклад: «Здається , сотні змучених рабів звели до сонця стомлені правиці»[138];

7) порівняльними сполучниками: « Мов раб німий на араторській скелі»;

8) модально-порівняльними частками

У Василя Симоненка найчастіше зустрічаємо порівняльні конструкції виражені порівняльними сполучниками , модально - порівняльними частками та орудним відмінком іменника.

РОЗДІЛ 2. СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ ПОРІВНЯНЬ. ЛЕКСИЧНІ І ОБРАЗНІ ПОРІВНЯННЯ У ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

2.1 Характеристика об'єкта і суб'єкта, синтаксичної будови порівнянь у поезії Симоненка

Термін «порівняння» має кілька значень. По - перше, він означає «акт думки, спрямованої на встановлення тотожності, схожості і відмінності, по-друге, під цим терміном розуміють мовну конструкцію, що реалізує цей пізнавальний акт»[11,355]. В такій конструкції виділяють два основні і необхідні компоненти: перший предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого - суб'єкт порівняння. Другий - предмет чи явище, що має яскраво виражені і відомі нам ознаки, які для нього є характерними в певних умовах або взагалі, внаслідок цього використовується для характеристики пізнавального - об'єкт порівняння. Є ще й третій компонент, менш важливий, проте, наявний у всіх порівняльних конструкціях. Це ознака, за якою один предмет ( суб'єкт ) . « Ознака може визначатися кольором, формою, розміром, запахом, відчуттям, якістю, властивістю, тощо» [12,78].

Серед суб'єктів порівнянь, які найчастіше використовує Василь Симоненко у своїх поезіях, можна виділити такі назви :

1) тварини ; 2) рослини ; 3) не жива природа ; 4) органи людського тіла ; 5) людина ; 6) абстрактні поняття; 7) небесні тіла ; 8) слова.

Найчастіше серед вище зазначених груп зустрічаються порівняння, де суб'єктом виступає людина або група людей. Це явище є закономірним, оскільки Василь Симоненко добре відомий знавець людської душі.

Дуже часто автор звертається до своїх героїв з докором: «Чого тиняєшся по світу ніби п'яний»[200], проханням: « Влийся сонцем у щиру мову»[179], чи просто дає їм свою характеристику за допомогою влучних образів: «Ти була, як мрія, неповторна»[81]. За допомогою лише одного слова Симоненко передає усю глибину дівочої вроди. Не жалів він хороших слів і для тітки Онисі, котра «мов бранець» [ 67] день- у- день виконує важку жіночу роботу.

Характерезуючи людей, Симоненко іноді порівнює їх із предметами навколишньої дійсності: « І стояв він, тупий, і байдужий, немов колода» [81], або « Вас, як прапор підніма людина в боротьбі, за правду проти тьми» [195]. Найчастіше такі порівняння мають негативне значення: «Вродливий і прилизаний , мов плякат» [212].

Цікавими є порівняння, де герой ототожнюється із явищами природи : дощем, снігом, громом: « Сам я сонний ходив землею, але ти, як весняний грім» [169].

Я суб'єктом так і об'єктом порівняння у Симоненка є небесні тіла. Наприклад, об'єктом : « Упаду зорею» [136] Чи подвійне: « Тільки, мабуть, н міг, як болід, спалахнути, щоб осяяти думкою твій небозвід, щоб, устать, ніби зірка» [130].

Частіше небесні тіла є суб'єктом у порівняльних конструкціях: « Місяць в небі петляв, мов кіт» [126] або « У небі місяць, немов п'ятак» [152], де той же місяць порівнюється із монетою.

Зорі у Симоненка мають схожість із джмелями : « … де зорі - жовті джмелі» [98] та іскрами, які спалахують на нічному небі: «Зимовий вечір, закуривши люльку, розсипав зорі, наче іскри»[151].

Незначною є група порівнянь, де об'єктом виступають рослини: «Піднімаються сумніви, мов комиші» [141]. У цьому порівнянні абстрактне поняття порівнюється із рослиною. Проте у Симоненка є конструкція, де об'єктом і суб'єктом є рослини, а зокрема дерева: « Пливе печаль. Біліють смолоскипи , грайливо пофарбованих ялин,- вони стоять немов у червні липи, забрівши в сивий і густий полин» [ 113]. На перший погляд, це два зовсім різні дерева, але завдяки вдалому їх зіставленню літом і зимою, можна побачити істотну схожість, яка появляється у білому колірі цвітіння лип та снігу на ялинах.

Значно більшою за обсягом є група порівнянь, де суб'єктом виступає нежива природа, наприклад, каміння: « Каміння лжі прониже, мов буров»[125].

Завдяки своїм порівнянням автор вимальовує перед читачами яскраві та бентежні картини: « І земля впилась водою, мов живою кров'ю» [83], з одного боку, а з іншого дає можливість відпочити нашій уяві, зображаючи тиху прекрасну природу: « Земля, мов казка»[118] або « Над сизим смутком ранньої зими принишкли хмари, мов копиці сіна» [113].

Із дорогоцінними оздобами автор порівнює звичайну росу, що свідчить про глибину і безмежність таланту Василя Симоненка: « І на трави бризнули роси, мов перли» [82]. У іншій конструкції роса уже виступає об'єктом і ототожнюється з нею чиста сльоза: « Щоб ніколи сльоза на вії не світилася, мов роса» [143].

Багато у Симоненка порівнянь, де об'єктом виступають вже раніше згадувані хмари. Наприклад : « Роки пропливають, мов хмари» [194], « У душі моїй - шторми і грізні прибої, і тривога мов хмара грозова встає» [148], або інше природнє явище: « Любов і ласка, ненависть і гнів спалахують в рядках , як блискавиці» [179], блискавка, яка у цьому випадку ототожнюється із абстрактним поняттям.

Досить дивним є порівняння, сонячного проміння із предметом побуту: «А проміння довге, як мітла, обмете сизо - хмарну даль» [ 87].

Невеликою за обсягом є група порівнянь, де об'єктом і суб'єктом порівнянь виступають тварини, які умовно можна також поділити на свійських і диких. Серед них автор найчастіше проводить паралелі із рибами, комахами та представниками родини котячих.

Так, наприклад, абстрактне поняття - щедрість у Симоненка асоціюється з рибами : « І ми народжені од щедрости любові, нас годувала щедрість матерів. Ми теж її вихлюпувать готові із душ своїх, мов рибу з ятерів» [124]. За ознакою кольору зіставляються об'єкт і суб'єкт наступного порівняння: «Гранітні облески , як медузи» [175].

Дуже часто автор переносить людські риси на « братів наших менших»: «Є леви, що мурликають ніби коти» [202], або ж навпаки : «Летиш , мов заєць переляканий» [223] . У першому порівнянні зіставляються дві тварини, представники одного роду, які мають багато спільного між собою. Проте ми розуміємо, що йдеться зовсім не про тварин, а про оману людського характеру та поведінки.

Надзвичайно красивим є добре відоме усім порівняння, де суб'єктом виступають благородні птиці - лебеді: « Припливайте до колиски, лебеді як мрії» [94]. Тільки людина із високим почуттям прекрасного могла підібрати їм таке оригінальне порівняння.

Значно більше Симоненко вживає у своїй поезії порівняльні конструкції, де предметом чи образом виступають частини людського тіла: « У волоссі сірому клoччi»[98]. У цьому порівнянні ознакою зіставлення є колір і форма. Проте в більшості випадків об'єкт і суб'єкт виражають подібні ознаки за допомогою уяви автора : « Задивлюсь в твої зіниці, голубі, тривожні, ніби рань» [10.66].

Досить цікавою за своєю образністю є наступне порівняння, де відчувається певне перебільшення у зіставлені : « Диктатори, королі, імператори, мліючи в димі хвальби, роззявляли пащі, мов кратери» [ 101]. Проте завдяки цій гіперболі (пащі-кратери) читач може краще зрозуміти ставлення автора до суб'єкта . У аналізованій конструкції воно негативне.

За формою порівнюється інший людський орган : « Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки» [63].

Є у Симоненка і досить прості порівняння, які з легкістю розуміють діти. Їх дуже багато у казках, призначених саме для малого читача. Так, наприклад, у своїй казці « Цар Плаксій та Лоскотун « автор дає характеристику двом персонажам, і саме завдяки порівнянню дитина розуміє, хто із них є поганим , а хто - хорошим, як зазвичай буває у казках. Описуючи Лоскотуна, Симоненко підбирає для нього ніжні за звучанням і теплі за сприйманням слова : « Лоскотливі мав він вуса і м'якенькі, наче пух»[158]. Зовсім інші епітети підбирає він для свого негативного персонажа : « Був на троні цар Плаксій. Голова його, мов бочка, очі ніби кавуни»[157], надаючи йому непривабливих рис.

Не може автор обминути у своїй поезії “слова” - як основи всього сущого і вічного образу усіх часів. У своїх віршах він ототожнює слова із душею народу, історією та важкою працею хліборобів : « Слів таких і треба небагато, та вони, як весняні пісні» [140], « Ніби краплі солоного поту, світять чесні його слова» [73]. Із докором Симоненко звертається до осіб, які недбало ставляться до цього скарбу : « Ви, що слова у юрбу метаєте, ніби старі п'ятаки»[119].

Найобємнішою групою порівнянь у Василя Симоненка є абстрактні поняття. І це не дивно, адже вони є основою образного мовлення поетів. Серед них найбільш уживаними є конструкції, де суб'єктом порівнянь виступає «Світ». У Симоненка він: «гучний, мільйоноокий»[185], «Світ який- мереживо казкове» [182].

Людські почуття автор часто ототожнює із самими людьми: «Страшнішого горя нема, ніж те, коли старість мати в домівці стрічає сама»[178]. У цій конструкції предмет - горе, підсилюється образом - одинокою матір'ю. Або: «То ще нудьга й докука, ніби сестри»[136]. Тут автор підкреслює схожість двох станів, у яких перебуває ліричний герой, надаючи їм людську назву.

Одним із основних компонентів поезії будь-якого поета-філософа є людська душа. Проте, не всім вдається відобразити її суть та глибину, як це робить Василь Симоненко. У нього душа, це перш за все, притулок усім емоціям: «Через душі, мов через вокзали, гуркотять состави почуттів[129].

Душа як суб'єкт порівняння виступає і у наступному реченні: «Душу примітивну, як метелицю, білу й зрозумілу, наче сніг»[112]. Небагато письменників можуть знайти щось схоже між високим абстрактним поняттям та буденними явищами природи, такими як сніг і метелиця. Роздумує Симоненко у своїй поезії і над минувшиною, називаючи її вчорашнім днем: «Як луки навесні ховаються під мулом, так вкриється воно (вчорашнє) пластами днів, ночей»[107]. У запропонованому порівнянні об'єктом є природа. Проте у автора абстрактне поняття може ототожнюватись із іншою умовністю: «Вчорашнє, ніби сон» [186].

Не може Симоненко, як поет, не зачіпити у своїй поезії таких одвічних почуттів, як свобода, мрія, творчість: «А творчість завжди мрійна і тривожна, немов травнева неспокійна ніч»[129].Високими і світлими словами автор говорить про мрію: «Та до неї лише лине мрія, ніби світло, тиха і легка»[147].

Даючи характеристику одному із своїх персонажів, автор зачіпає і довговічну проблему свободи: «Свободи не любив, як Ватикан Корану»[119], ототожнюючи її із мусульманською святинею. Тут відбувається порівняння за ознакою любові.

Завершуючи характеристику цієї групи порівняльних конструкцій, неможна не згадати і про два найголовніших поняття: життя і смерть. Завжди оптиміст у своєму бутті, Симоненко порівнює життя із ідилією: «Не життя тобі - а ідилія» [108]. Більш приземленного ототожнення надає автор смерті:

«Згоряє смерть іржавою трубою»[127], порівнюючи її із старою непотрібною річчю.

Є у Василя Симоненка і ряд порівнянь, де суб'єктом і об'єктом виступають одяг, військові обладунки, часові проміжки: « Схрестилися дороги , немов у герці дикому мечі» [116], « Привиди з кривавими мечами, у накидках чорних , ніби ніч» [193]. Проте вони зустрічаються вкрай рідко.

2.2 Логічні та образні порівняння у поезіях Симоненка

Прорівняння є головним методом пізнання об'єктивного світу за допомогою конкретних образів і абстрактних понять, одним з найважливіших механізмів, якими володіє людина для передачі та породження нових знань. «Перш, ніж засвоїти інформацію, мовець отримує її з оточуючого світу, аналізує та зіставляє з попередньо отриманою, тобто користується прийомом порівняння, як засобом пізнання»[7,50 ]. Це пізнання згодом реалізується у мовній структурі. Проте у природі порівняння зазвичай відтворено його логічна, а не граматична структура, що зумовлено тим, що порівняння - один із основних способів осмислення дійсності.

Розрізняють логічні та образні (художні) порівняння, традиційно відмежовуючи їх на основі зіставно-кількісних та чуттєво - образних показників. Проте багато мовознавців, досліджуючи цю проблему, доходять думки, що логічне порівняння завжди стоїть в основі образного, навіть за умови порівняння далеких за своєю природою об'єктів: «Мудрості своєї по краплині смертні вам, як бджоли віддали» [182 ].

Логічні порівняння у науковій літературі мають низку синонімічних варіацій: «істинні, порівняльно - зіставні, порівняльно - протиставні, предметно - логічні» [6,9].

В основі виділення таких порівнянь лежить принцип кількісної ознаки. Наприклад, предметно - логічні порівняльні конструкції виражають більший чи менший ступінь вияву якості, кількості і не вказують на будь-що нове у предметах оточуючої дійсності, а лише обмежується констатацією очевидних фактів: «Мама ненавиділа цей відбиток, бо Слава на ньому ніби живий» [10,236].

Мета зіставлення у логічному порівнянні - лаконічно пояснити суть одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом або показати, наскільки добрим чи поганим є предмет, що порівнюється стосовно об'єкта, який оцінюється як позитивний або негативний: «А тим часом наші мчали, мов несамовиті»[170].

Зовсім іншу семантику несуть образні порівняння. Такі конструкції створюють образність мови за допомогою пробудження уяви : « Летиш, мов заєць преляканий» [23] або ж «Передсмертний стогін, безпомічний, гострий, мов ланцюг» [180].

Серед художніх порівнянь є традиційні і для української мови які створюють її національний колорит та індивідуально-авторські, які відображають художні смаки майстрів слова: «Лесик, Толя, два Володі, як малі телята в шкоді» [167].

В залежності від складності асоціацій, покладених в основу образних порівняльних зворотів, їх поділяють на неметафоричні і метафоричні. “В основі метафоричного порівняння лежить проста асоціація, що ґрунтується на нескладних, прозорих ознаках”[6,10 ]: «Часто я самотній, ніби Крузо» [97] або «У травах стежка свище, мов батіг» [105] або на схожості дії, виконуваної предметом: «Брехня розлилася, як море»[194]. «В основі метафоричних порівнянь лежать складні асоціації, які передбачають багатоступеневість розумових операцій» [6,10].

Таким порівнянням властива найвища абстрактність, оскільки в них встановлюється зв'язок між абстрактними поняттями: «Як луки навесні ховаються під мулом, так вривається воно паластами днів, ночей»[107], «Щастя хлюпає срібною хвилею, ніби тут вікувало воно - не життя тобі, а ідилія, як в поганих книжках чи кіно» [108].

Образні порівняння використовується автором частіше ніж логічні. Саме завдяки їм Василь Симоненко надає своїй поезії індивідуального характеру, підсилює красу поетичного слова.

Тож очевидним постає той факт, що як логічні, так і образні порівняння зорієнтовані на послання об'єктивної та уявної реальності, вказуючи на непряму характеристику предмета.

порівняльний симоненко поезія синтаксичний

ВИСНОВКИ

Аналіз порівнянь у творчості Василя Симоненка свідчить про широке і вміле використання їх письменником з метою виразного змалювання персонажів , природи , абстрактних понять.

Порівняльна конструкція складається з трьох компонентів :суб'єкт порівняння , об'єкт і основа порівняння , які сукупно становлять єдине структурно-семантичне ціле.

У поезіях Василя Симоненка суб'єктом порівняльних конструкцій найчастіше виступають такі групи :

1 назви тварин;

2 назви рослин;

3 нежива природа;

4 назви органів людського тіла;

5 абстрактні поняття.

Найбільш уживаною групою порівнянь у Симоненка виступають абстрактні поняття .

Об'єкти порівнянь становлять менше груп ,і їх умовно можна поділити на такі :

1 жива і нежива природа;

2 абстрактні поняття;

3 людина;

4 небесні тіла.

Порівняння як об'єкт порівняльних конструкцій можуть поєднуватись і з порівняльним суб'єктом, як безсполучниковим , так і ( частіше) сполучниковим способом. Дослідивши поетичні і прозові твори аналізованої збірки “ Берег чекань” Василя Симоненка, можна зробити висновок , що автор найчастіше Використовує такі сполучники: як ( 30%) , мов ( близько 40%) . Вслід за ними йдуть сполучники ніби , наче , начеб , начебто. У межах простого чи складного речення порівняння виступають як головні і другорядні члени речення й виконують синтаксичні функції. Найбільш уживаними у Василя Симоненка є : порівняння - підмети , порівняння-обставини способу дії, порівняння - обставини міри і ступеня, порівняння-обставини причини і мети, порівняння-додатки та порівняння-означення.

Розрізняють також логічні та образні порівняння. В основі виділення таких порівнянь лежить принцип кількісної ознаки.

Мета зіставлення у логічному порівнянні - лаконічно пояснити суть одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом . Таких порівнянь у Василя Симоненка небагато і використовуються вони переважно в оповіданнях.

Зовсім іншу семантику несуть образні порівняння. Такі конструкції створюють образність мови за допомогою пробудження уяви . Вони можуть ґрунтуватись на основі цілком зрозумілих ознак і складних асоціацій. Найчастіше автор використовує другий тип художніх порівнянь , надаючи , таким чином, своїй поезії витонченості та неповторності.

Об'єктом нашого дослідження є збірка, у якій домінуючу частину займають вірші, а отже переважає образне мовлення . Саме тому логічних порівнянь у Василя Симоненка дуже мало.

Отже, порівняльні конструкції у поезіях Василя Симоненка , зокрема у збірці «Берег чекань» є дуже різноманітними . Вони становлять широкий матеріал для дослідження , що дає можливість розкрити багатство образної мови письменника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Галич О. А. Загальне літературознавство. Навчальний посібник. - Рівне , 1997. - С. 166-168 .

2. Задорожна О .Специфіка граматичного вираження порівняльних конструкцій з темпоральною лексикою. Наукові записки.- Тернопіль , 2004.

3. Качан . Лінгвістичний аналіз тексту : навчальний посібник. -К. : Знання , 2008. - 424.с

4. Крупа. М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. -Тернопіль: Підручники і посібники. 2005.- 416.с

5. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. - К.,1959. -108 с.

6.Логвиненко О. М. Порівняння та їх види // Мовознавство. - 1987. - № 6. - С. 7-10

7. Олексишина П. Функціонально - комунікативні типи авторських художніх порівнянь. Наукові записки чернівецького університету. - 2004. - С. 48-52.

8. Павленко Є.І . порівняння як граматична і стилістична категорія // Мовознавство. - 1970.- № 3 . - С.76-80

9. Рошко Світлана. Проблема розрізнення підрядних порівняльних речень та порівняльних зворотів - членів простого речення // Філологічні студії: Наук. часопис. - Луцьк, 2000. - № 1. - С. 188 - 193.

10. Симоненко В.А. Берег чекань. 2- ге видання, доповнене. К: Сучасність, 1973. - 310

11. Словник української мови: в 11 т. / Ред.: П.П. Доценко, Л.А. Юрчук та ін. - К.: Наукова думка. - Т. 2, 1971. -550 с.

12. Ткаченко А. О. Мистецтво слова : Вступ до літературознавства. К.: ВПЦ. Київський університет.,2003. - 448.

Размещено на Allbest.ru