Засоби забезпечення статусу престижу української мови

Размещено на http://www.allbest.ru

Українська мова є державною мовою в Україні та офіційною мовою Придністров'я. Вона поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Англії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн. осіб, вона є другою або третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) і входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Тож, українська мова досить поширена і популярна, проте її становище дійсно складне.

Влітку 2012 року українське суспільство підішло до нового етапу творення мовної культури в українській державі. Поштовхом до цього став Закон "Про засади державної мовної політики",("Закон про мови", "Закон Колесникова-Кивалова"), який було підписано 8 серпня Президентом України. Набув чинності 10 серпня 2012 року. Прийняття таких рішень можновладцями якнайкраще висвітлює настрої українських еліт - державна мова є дискримінованою в Україні, адже саме такі висновки роблять у УВКР (Українська всесвітня координаційна рада (УВКР) -- спілка громадських (неурядових) організацій, які добровільно об'єднують українців для задоволення й захисту їхніх національно-культурних, мовних, освітніх, творчих, соціальних, економічних, вікових та інших спільних інтересів.Створена на підставі відповідного рішення І Всесвітньго форуму українців, що відбувся у серпні 1992 року у Києві.). Представники УВКР, серед яких багато видатних науковців як філологічного, так і соціологічного спрямування назвали цей законопроект : "антиукраїнським шабашем" та "спробою цинічної наруги над базовою національною цінністю, збереженою не одним поколінням українців в Батьківщині та закордоном -- Українською Мовою". Своє слово про мовний закон сказав і міністр культури України Михайло Кулиняк. На його думку Закон "Про засади державної мовної політики" жодним чином не витісняє українську мову, як єдину державну і адресований, перш за все, національним меншинам, які проживають компактно.

Заяву про засудження Закону "Про засади мовної політики" зробив цього ж дня і Світовий конгрес українців (СКУ).(Світовий Конгрес Українців (Ukrainian World Congress) -- до 1991 року Світовий Конґрес Вільних Українців, Світовий Конгрес Українців, -- це найвища координаційна громадська надбудова усіх організованих українців, які опинилися або народилися у діаспорі. Українське населення у діаспорі нараховує понад 20 мільйонів, більшість яких народжені за межами України. Українські поселенці в основному є громадянами тих країн, в яких вони живуть).

У прес-релізі СКУ йдеться: "Світовий конґрес українців засуджує дії, що відбулися у Верховній Раді України 3 липня 2012 р. у зв'язку з так званим прийняттям антиконституційного законопроекту „Про засади державної мовної політики", та розцінює їх як ще один явний приклад відходу провладних сил від демократичних принципів правління".

Не підтримали цей законопроект також профільні установи НАН України: Інститут мовознавства (16.09.2011), Інститут української мови (22.09.2011), Інститут політичних і етнонаціональних досліджень (22.09.2011), Інститут літератури імені Тараса Шевченка, Інститут держави й права (05.09.2011), Український мовно-інформаційний фонд (09.09.2011), а також Академія наук вищої школи України (16.09.2011) та Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка (вересень 2011 року).

Прийняття закону викликало бурхливу реакцію у ЗМІ та серед громадських та політичних об'єднань, низку мітингів та заяв.

Проте звернемося саме до опитувань населення з питання мов в Україні. Опитування було проведено 2012 року центром Разункова.

Громадська думка стосовно статусу української та російської мов - опитування Центру Разункова.

Як свідчать результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разункова, 24,0% опитаних вважають, що внесення Партією регіонів законопроекту, який підвищує статус російської мови, є проявом турботи влади про потреби громадян, які говорять російською мовою, а 65,1% дотримуються думки, що це є передвиборним кроком з метою підвищення популярності перед виборами (так вважають більшість жителів усіх регіонів - від 51,8% на Сході країни до 78,8% - на Заході).

43,6% респондентів виступають за те, щоб українська мова була єдиною державною і офіційною мовою, 25,0 % - за те, щоб російській був наданий статус офіційної в деяких регіонах, 23,9% - за надання російській мові статусу другої державної поряд з українською. Ще 2,0% опитаних вважають, що російська мова має бути єдиною державною, а українська - офіційною, а 0,4% - що російська має бути єдиною державною і офіційною в Україні.

Якщо більшість жителів Західного і Центрального регіонів (відповідно 84,4% і 59,7%) виступають за те, щоб лише українська мова була державною, то відносна більшість жителів Південного і Східного регіонів (відповідно 47,7% і 40,4%) - за те, щоб і українська, і російська були державними мовами.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разункова з 16 по 25 червня 2012 року.

За свідченнями керівника соціологічної служби центру А.Биченко: " Питання використання мови не входить навіть у першу двадцятку проблем. Останні дослідження, проведені в лютому 2012 року, показують, що серед важливих проблем проблема мови -- на 24 місці, вона хвилює не більше 6% людей." Тож, допоки більшість населення викриває свою байдужість до проблематики творення суто української мовної культури в усіх сферах життя пересічного українця, захист сучасної української мови постає як завдання для державних органів та громадських організацій.

Як Конституція України може захистити українську мову?

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Конституція визнає державною саме українську мову. Причому зазначене положення міститься у розділі І Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні як принципи, що складають засади громадянського суспільства та державності. Державною мовою зобов'язані володіти Президент України (ст. 103 Конституції України), професійні судді (ст. 127 Конституції України, ст. 59 Закону "Про судоустрій"), судді Конституційного Суду України (ст. 148 Конституції України), члени Вищої ради юстиції (ст. 6 Закону "Про Вищу раду юстиції"), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 5 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"). Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" однією з умов прийняття до українського громадянства визнається "володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування", що є свідченням поміркованого і толерантного підходу. 27 березня 2001 р. Президент України своїм Указом № 215/2001 затвердив "Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень", яким встановлено, що особа може виконати зазначену вимогу шляхом подання одного з таких документів: 1) документа про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, який видається в Україні керівником навчального закладу, місцевим органом виконавчої влади України або виконавчим органом місцевого самоврядування; 2) копії атестата чи витягу із залікової відомості диплома -- для особи, яка має документ про закінчення навчального закладу з вивченням української мови.

Згідно Статті 11 Конституції України: " Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України".

12 лютого 1991 р. постановою Ради Міністрів УРСР № 41 була затверджена Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в УРСР на період до 2000 р. 8 вересня 1997 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою № 998 затвердив Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови. Постановою Кабінету Міністрів України 6 листопада 1997 р. № 1235 було затверджено Програму розвитку і підтримки української культури у м. Севастополі, забезпечення функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя міста. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2002 р. була затверджена Державна програма підтримки національних творчих спілок на 2003-2005 роки.

Стаття 12.Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Держава бере на себе зобов'язання щодо задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами, по-перше, з національних міркувань, по-друге, з метою популяризації української мови і культури у світі, по-третє, задля поширення поінформованості спільноти в різних країнах світу про національно-культурні здобутки українців, по-четверте, з метою створення сприятливого ґрунту для подальшого розвитку взаємовигідного співробітництва України з іншими державами. Держава піклується про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами, шляхом сприяння проведенню Всесвітніх конгресів українців та інших форумів, підтримки діяльності міжнародних та регіональних національно-культурних товариств українців, поширення українських видань, підручників, посібників, друкованих засобів масової інформації, підготовки педагогічних кадрів для українських освітніх закладів за кордоном тощо.

А також досі статус української мови у діловодстві та на робочих місяцях визначено Законом УРСР „Про мови в Українській РСР" (№ 8312-ХІ) від 28 жовтня 1989 року (із подальшими змінами і доповненнями).

Таким чином, в межах Конституції, українська мова має юридичний статус державної і жодна інша мова не може її заміщувати.

Проте, Закон „Про національні меншини в Україні" та Закон України „Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", окремі рішення Конституційного суду України визначають можливі виключення щодо інших мов, серед них право на користування рідною мовою осіб, які беруть участь у судових чи адміністративних справах.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що дійсні правові межі застосування мов на Україні є суперечливими з позиції української мови як державної, адже вони не забезпечують її належного панування в різноманітних офіційних установах, якщо в області переважає неукраїномовне населення. (Закон „Про національні меншини в Україні" , Закон "Про засади державної мовної політики").

3. На мою думку, проблеми сучасної української мови такі:

-суперечливе мовне законодавство

- масовий білінгвізм -- явище, принципово відмінне від індивідуальної двомовності, спричинене колоніальною залежністю країни. Залежна мовна спільнота змушена вивчити ще одну мову. У такій ситуації одна мова стає підлеглою, а інша -- домінуючою. Якщо друга мова поступово переймає всі функції рідної, виникає реальна загроза знищення рідної мови та перетворення двомовців на одномовців, що рівнозначно асиміляції. Також це явище спричинило появу так званого "суржику", який ніби зжирає культуру та якість мовлення як української, так і російської мов. (Як показують результати соціолінгвістичного моніторингу, суржиком спілкуються з ровесниками 27% студентів, російською мовою - 34%; українською - 38%.)

- потреба у всебічному розвитку української культури, особливо - української книги.

За інформацією центру Разункова від 2007 року зменшилась кількість громадян, які віддали б перевагу українському перекладу книги зарубіжного автора - з 28,7% до 23,1% , так і тих, хто обрав би російську мову перекладу 36,8% до 34,9%. Натомість, збільшилась кількість тих громадян, для кого мова перекладу значення не має - з 28,3% до 33%.

На шляху розвитку української культури стоять фінансові перешкоди, так як фінансові і політичні еліти країни ще не готові бути меценатами, не усвідомлюючи великого значення підтримки духовного розвитку нації приватними ініціативами. Проте, культурна спільнота України робить перші кроки. Як приклад - Перша Українська Біеналє 2012 року, яка зібрала рекордну кількість відвідувачів як для українських мистецьких інсталяцій.

Як доводить у своїх працях відомій український лінгвіст О.Ткаченко, "привабливість тієї чи іншої мови залежить, передусім, від привабливості тієї культури, яку вона презентує. Саме це робить мову гарною, престижною, а то й "модною" (згадаймо "моду" на французьку мову, характерну для ХVІІ - початку ХІХ ст., або "моду" на англійську мову тепер)".

Як констатує С.Єрмоленко, мовознавець і доктор філологічних наук "соціальний престиж мови вимірюється: мірою використання мови на найвищих щаблях державної влади, оперування україномовними комунікантами в різних сферах виробничого, суспільного життя; ставленням до мови як засобу досягнення службової кар'єри; задоволенням найрізноманітніших культурно-освітніх потреб громадян; місцем мови в інформаційному просторі (радіо, телебачення, книговидання). Для визначення соціальної престижності слугує і такий параметр, як створення знакових текстів цією мовою, а також наукове опрацювання мови, виявлення її характеристичних ознак у зіставленні із сусідніми мовами. Соціальний престиж мови вимірюється статусом літературної (або стандартної) мови серед різновидів етнічної (національної) мови".

За матеріалами опитувань українських ЗМІ громадська позиція молодої людини є високою: щоб бути справжнім громадянином, українську літературну мову бажають вивчати 81% опитаних старшокласників; щоб стати успішним у майбутній професійній діяльності - 80%; щоб вступити до вищого навчального закладу - 100%. Дещо інша мотивація вивчення української мови у студентів: хочуть бути по-європейськи освіченими, культурними людьми (47%); прагнуть відчувати національну ідентичність (41%). Однак студенти не вважають, що знання української мови потрібне для гарної кар'єри. Стосовно Інтернет та ЗМІ, функціонування державної мови як мови Інтернет-простору України повністю задовольняє лише 12% опитаних молодих людей, повністю не задовольняє - 28%, не можуть відповісти - 40%. Оцінка існування української мови як мови мас-медіа-простору є схвальною лише у 16% респондентів і частково позитивною у 31%. Передачі українською мовою по телебаченню дивляться лише 28% старшокласників. Вплив засобів масової інформації на формування українських пріоритетів, національної мовної свідомості є вагомим, але не визначальним для 60% опитаних. Результати соціолінгвістичного опитування показали, що підтримка українській мові як державній потрібна з боку держави, місцевої влади, громадськості, вчителів, батьків (так відповіли від 83% до 95% старшокласників).

Сучасна молодь усвідомлено визначає чинники підвищення престижності української мови, а відтак і бажання нею говорити, незалежно від комунікативної ситуації (в офіційному і неофіційному спілкуванні).

Отже, шляхи для забезпечення престижу української мови у наш час полягають у втіленні наступних ідей:

1. Представники влади на всіх рівнях повинні досконало володіти українською мовою;

2. Значні пільги для української книги, створення якісних та цікавих перекладів як світової класики, так і сучасної світової літератури;

3. Державна мовна політика має забезпечити достатню кількість україномовних ЗМІ, а саме ліквідувати випуск часописів двома мовами, впровадити пільги для якісної та нової української преси, зокрема, молодіжно орієнтованої;

4. Створення і забезпечення значної кількості ресурсів україномовних веб-сторінок, електронних книг та наукових праць у безоплатному доступі в мережі Інтернет; український мова державний статус

5. Активна співпраця молоді України та молодих українців з всесвітньої діаспори через стипендіальні програми, культурний обмін, наукову співпрацю, що має бути забезпечена державою;

6. Підтримка статусу України як незалежної державі із власним соціально-культурним, національним досвідом і здобутком у світовій спільноті, адже саме впевненість у існуванні України, яку поважають, є важливим для інтересу населення, насамперед молоді, до її мови, історії та культури.

Через забезпечення існування цих основних концепцій, Україна відкриє для себе новий прошарок української еліти - численний, національно орієнтований, освіченний і готовий забезпечити подальший розвиток держави і культури.

Джерела

1. http://www.anodonta.com.ua, "Конституційний статус державної мови та мов національних меншин України" міністр юстиції України, С.Головатий, 06.05.2006

2. http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1157, "Мовна стійкість сучасної молоді" О.Кравченко науковий співробітник відділу "Мова як українознавство" НДІУ

3. http://www.social-science.com.ua, матеріали опитувань

4. http://razumkov.org.ua, матеріали опитувань

5. http://uk.wikipedia.org, загальна інформація

Размещено на Allbest.ru