Стилі української літературної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилі української літературної мови

1. Стилі української літературної мови. Специфіка офіційно-ділового стилю

Сучасна українська літературна мова функціонує у писемній та усній формах. Обидві форми свідчать про її єдність, що зумовлено єдністю мовного матеріалу, адже будь-яке слово можна реалізувати усно, вимовити, а можна й записати. Обидві форми підлягають загальномовним нормам, однак реалізація цих норм має свою специфіку, що пояснюється особливостями функціонування літературної мови в кожній з форм.

Писемною формою літературної мови ми користуємось переважно у галузі державної, політичної, наукової, господарської і культурної діяльності. Тому в писемній формі використовуються, як правило, повні речення, різного типу складні конструкції, що зумовлено необхідністю точно формулювати думки різної складності.

Усна форма літературної мови обслуговує переважно поточні потреби спілкування людей, які безпосередньо контактують між собою. В усному повсякденному мовленні часто вживаються неповні речення, обірвані, синтаксично нечленовані конструкції; тут ширше представлено діалоги. Взаєморозумінню під час усного мовлення сприяють інтонація, жести, міміка, а також ситуація, в якій відбувається розмова.

Використовуючи мову в повсякденному житті, люди, залежно від потреби, вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли студент пише твір, він старанніше добирає слова й будує речення, ніж коли він пише приватного листа. Залежно від змісту і цілеспрямованості висловлення, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації наявних у мові співвідносних варіантів слів, форм, словосполучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово "стиль" -- багатозначне, воно походить від латинської stilus -- "паличка для письма", тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя. В літературі і взагалі у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Мова обслуговує людей в усіх сферах їхньої матеріально-виробничої та інтелектуальної діяльності. Тому в ній своєрідно використовуються ті або інші слова і звороти, синтаксичні конструкції і речення, ритм та інтонація. Внаслідок цього утворюються певні різновиди мови, що називаються стилями.

В обох своїх формах -- писемній та усній -- сучасна українська літературна мова має розвинену систему стилів.

Стиль -- це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Кожний стиль має:

-- сферу поширення (коло мовців);

-- призначення;

-- систему мовних засобів;

-- стилістичні норми;

-- підстилі;

-- жанри реалізації.

Мовний стиль -- це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

В українській літературній мові виділяють традиційно п'ять функціональних стилів:

1) науковий;

2) офіційно-діловий;

3) публіцистичний;

4) художній;

5) розмовний, або стиль побутового мовлення.

Основними стилями української мови є: розмовно-побутовий, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах. Жанри -- це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Офіційно-діловий стиль. Специфічні мовні явища цього стилю знаходимо у текстах законів, указів, статутів, у правилах, постановах, резолюціях, наказах, розпорядженнях тощо.

Офіційно-діловий стиль характеризується чітким формулюванням думок, що досягається шляхом уточнень і пояснень важливих положень і слів. Структура речень у більшості ділових документів складна, речення будуються за своєрідною схемою, не властивою жодному іншому стилю.

Різні ділові документи (оголошення, доручення, розписки, заяви, акти, звіти, протоколи, автобіографії) пишуться за чітко встановленими зразками -- стандартами. У зв'язку з цим часто виготовляються спеціальні бланки, що заповнюються залежно від конкретної потреби.

2. Довідково-інформаційна документація (загальна характерристика)

Щодня кожне підприємство, установа, організація складає, одержує, відправляє десятки, сотні документів, що висвітлюють свого діяльність з найрізноманітніших боків. Серед них велику питому вагу має довідково-інформаційна документація, якій за обсягом належить провідне місце в усій системі організаційно-розпорядчої документації. Ця група документів, які з'являються у процесі функціонування підприємств, організацій у їх взаємовідносинах одне з одним, а також з громадянами, дуже різноманітна. Цим пояснюється те, що у її складанні, оформленні спостерігається великий різнобій, нічим не виправданий. Щоб цього уникнути, деякі документи довідково-інформаційного характеру (довідки з місця роботи, про зарплату, пояснення, повідомлення, посвідчення і т.д.) можна уніфікувати як за змістом, так і за формою. Це значно спростить їх складання, підвищить інформативність і культуру.

Розглянемо довідково-інформаційні документи, що найчастіше зустрічаються, заодно указуючи шляхи уніфікації та удосконалення деяких з них.

Акт - документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує якісь установлені факти, події. У ряді випадків складання актів регламентується спеціальними правовими нормами. Щомісяця, наприклад, вилучаються залишки матеріальних цінностей у осіб, котрим вони ввірені, що передбачено Положенням про бухгалтерський облік. Акти можуть слугувати доказом винуватості у суді і т.д.

Акти складаються після ревізії, при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, після приймання завершених будівельних об'єктів, при проведенні випробувань нових зразків машин і обладнання, при обстеженні побоїв, тілесних ушкоджень і т.п. У необхідних випадках акти затверджуються вищестоящою організацією або першим керівником підприємства.

Часто акти складають за раніше встановленою формою (наприклад, зміст акта приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, якістю визначається інструкцією). Акти оформляють комісії, які створюються керівниками підприємств. До формуляра акта входять такі реквізити: автор документа; дата і місце складання; номер і гриф затвердження (у необхідних випадках); заголовок; підстава (наприклад, наказ міністра промисловості); склад комісії; присутні (перелічуються прізвища і посади); текст.

Текст складається з двох частин: вступної та констатуючої. У першій указуються підстави для складання акта, члени комісії, її завдання, охоплений період. У другій описуються сутність та характер виконаної роботи, встановлені факти, а також вносяться пропозиції, робляться висновки.

Акт складається у трьох примірниках: перший з них направляється вищестоящій організації, другий -- керівникові організації, третій підшивається до справи. Він підписується усіма особами, які брали участь у його складанні, а також присутніми.

Анотація - це стисла характеристика змісту книги, статті, рукописного тексту і т. ін. Анотацією ще називають розгорнутий заголовок, у якому у вигляді переліку найважливіших питань викладається зміст роботи і дається оцінка її. Вона подає суттєву допомогу при доборі і вивченні літератури з того чи іншого питання, скорочує час на знайомство зі змістом самої роботи.

Договір - це письмова угода про взаємні зобов'язання. Договір може укладатися між державними, кооперативними або громадськими організаціями, підприємствами, установами, а також громадянами. Якщо у договірні відносини вступають організація (підприємство) і громадянин, то його нерідко називають трудовою угодою. Частіше всього між громадянами і організаціями укладаються громадянсько-правові договори (наприклад, видавничий, побутового замовлення, підряду). До особливого різновиду належить договір про майнову відповідальність.

Складові елементи типового формуляра звичайного договору такі: найменування відомств, установ (організацій), що вступають у договірні відносини; найменування різновиду документа (договір); дата укладення договору; місце; предмет договору; юридичні адреси сторін; підписи представників; печатки.

Договір складається у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Доповідь - документ, у якому викладаються певні питання, наводяться висновки, вносяться пропозиції. Призначений для усного (публічного) виголошення та обговорення. Складаються доповіді з різних питань діяльності установи, організації, підприємства. Вони можуть бути: а) звітними, тобто такими, в яких узагальнюється стан справ, хід роботи за певний час; б) поточними, інформуючими про хід виконання планів; в) на політичні теми; г) наукові та інші.

Текст доповіді складається з трьох логічних елементів: вступу, доведення і висновків.

У вступі вказують підстави, причини, що викликали виникнення названого документа. Наприклад, керівники гро- мадських організацій у відповідності до статуту повинні у певний час звітувати про виконану роботу. В описовій частині аналізується фактичний стан справ, наводяться аргументи, даються посилання і тд. Заключна частина містить висновки і пропозиції.

Доповідна записка. Документ, адресований керівникові даної або вищестоящої установи і такий, що містить у собі ґрунтовний виклад якогось питання з висновками і пропозиціями.

Доповідні записки бувають звітними, інформаційними, ініціативними. Однак усі вони містять одні й ті ж реквізити: адресат (кому адресована доповідна записка), прізвище, ініціали посадової особи; найменування посади; назву виду документа (доповідна записка); заголовок (стислий зміст тексту); текст; додаток (якщо такий є); підпис і дату.

Найменування виду документа, дата, назва структурного підрозділу, заголовок -- ці реквізити пишуться у лівому верхньому кутику.

Пояснювальна записка. Пояснює зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, проекту і т.п.). У залежності від змісту і призначення пояснювальні записки поділяються на дві групи: записки громадян з приводу їх поведінки, роботи і т.д.; записки службового характеру, які є необхідним додатком до основних документів, звітів, планів і т.п.

Оформляється цей документ аналогічно доповідній записці. Виклад тексту може бути прямим, тобто коли він містить у чіткій послідовності вступ, доказову частину і висновки, і зворотним -- тоді висновки передують доказовій частині.

Висновок - документ, який містить думку, висновки установи, комісії або спеціаліста у якомусь питанні (документі). Висновки направляються установою у вищестоящі органи для розгляду і подальшого затвердження. Висновки мають право робити лише компетентні органи й особи. Вони можуть містити загальну оцінку документа (питання) і конкретні зауваження з окремих положень. Реквізити: найменування виду документа (висновки), заголовок і текст, який складається з двох частин. У. першій дається загальна оцінка розглядуваного питання (документа) і загальні положення; у другій -- містяться конкретні зауваження, викладені по пунктах. Якщо ніяких зауважень і пропозицій немає, про це пишуть у висновках.

Висновки підписують керівник, співробітники підрозділів або уповноважені особи, указуючи свої посади. Після цього ставиться дата.

Заява - це письмове повідомлення громадян чи організацій з приводу здійснення своїх прав або захисту інтересів. Заяви, з якими звертаються в організації громадяни, називаються особистими, а заяви підприємств і організацій -- службовими. До останніх належать, наприклад, заяви про притягнення до карної відповідальності, позовні та ін.

Реквізити заяв: адресат (кому адресується документ); адресант (хто адресує); вид документа (заява); текст, додаток; підпис і дата.

Один з поширених документів довідково-інформаційного характеру -- повідомлення (повістка-запрошення) про засідання, збори, конференцію і т.ін. Повідомлення, по суті, являє собою різновид ініціативного службового листа. Тому і формуляр його має ті ж самі реквізити. У заголовку великим літерами вказують різновид документа (ПОВІДОМЛЕННЯ), а малими -- мету майбутнього заходу (наприклад, про засідання наукової ради університету). У цьому документі наводяться дата, день тижня, час проведення заходу, його назва, порядок денний, прізвища доповідачів (із зазначенням їх посад, наукових ступенів, звань). Повідомляється також місце засідання (наради), телефони для довідок і т. ін. Повідомлення підписує голова колегіального органу або керівник підприємства, організації або установи.

Для складання такого документа краще використати бланки, виготовлені друкарським або іншим способом. У ряді випадків повідомлення доцільно складати у табличній формі.

Огляд складається для інформації підвідомчих та інших організацій про хід робіт або їх підсумки за певний період і є різновидом довідки. На відміну від останньої, що відображає стан справ одного підприємства або установи, в огляді торкаються питання діяльності ряду підприємств. Звичайно формуляр огляду містить такі реквізити: найменування документа, заголовок, текст, дату і місце складання. Спочатку у тексті вказується підстава для складання документа, а далі мовиться про результати огляду, наводяться позитивні і негативні приклади (перелічуються причини окремих недоліків у діяльності підприємств, структурних підрозділів і т.д.). Огляд друкується на машинці, щдг писується посадовою особою і направляється керівникові вищестоящої організації.

Оголошення - це інформація про майбутній масовий захід. Воно, як правило, складається із заголовка, дати, часу і місця проведення заходу, його назви і порядку денного. У разі необхідності вказуються адреса і способи проїзду. Оголошення підписується від імені організації, що проводить даний захід. Широко використовуються оголошення у підприємницькій діяльності.

Відгук. У ньому виражається думка спеціаліста (колективу) з приводу якоїсь роботи (наукової праці, належної до опублікування в журналах, наукових збірниках і т.д.), а також робляться висновки про різні наукові та навчальні роботи, звіти і т.п. Він складається із найменування виду документа, заголовка і тексту. Текст містить вступ (загальне уявлення про матеріал), стислий виклад суті роботи і висновки з пропозиціями, оцінкою і критичними зауваженнями. Відгук підписують посадові особи і спеціалісти, після чого ставиться дата.

Звіт - це документ, що містить відомості про виконання плану, завдання, доручення, про підготовку або проведення заходів і який подають вищестоящій установі чи посадовій особі. Звіт, як правило, включає в себе ті ж реквізити, що і план: найменування різновиду документа; звітний період; назву органу або установи, про роботу якої звітують; текст; підписи; дату.

Декотрі види звітів мають додаткові реквізити -- погодження і затвердження. Ці документи складаються у текстовій або табличній формі. У таблиці найчастіше зводять статистичні звіти.

Розрізняють звіти періодичні і разові. Перші затверджуються керівником, який раніше підписав даний план, другі -- адресуються посадовим особам, від яких одержано завдання або доручення. Разові звичайно містять такі елементи: указания посади і прізвища керівника (адресата), назву виду документа (звіт); заголовок, текст, відмітку про наявні додатки, підпис складача, дату складення звіту та індекс документа за номенклатурою.

Службовий лист - це узагальнена назва різних за змістом документів, що виділяються за єдиним способом передачі текстів (пересилання поштою). Форми листів службових надано запитам, нагадуванням, повідомленням, відповідям, проханням і т.д. Нині ці документи служать основною зв'язуючою ланкою між підприємствами, організаціями й установами і посідають приблизно 80% у загальному обсязі документації.

Тексти і форми листів менш за все уніфіковані і трафаретизовані, почасти вони складаються довільно.

Найбільш загальні реквізити листів такі: емблема і зображення орденів; найменування підприємства, установи, організації (автора документа); найменування структурного підрозділу; адреса (індекс підприємства зв'язку пишеться на початку), телефон, телеграфний шифр, відділення банку і розрахунковий рахунок; дата, поштовий індекс одержувача; заголовок (якщо листа виконано на форматі А4).

Починається лист посиланням на індекс і дату документа, що послужив підставою для складання, потім текст, а після нього ставиться підпис посадової особи.

План - документ, що встановлює точний перелік накреслених робіт (заходів), які мають бути виконані, їх послідовність, обсяг (у тій чи іншій формі), тимчасові координати керівників і конкретних виконавців.

Плани бувають перспективні, тобто розраховані на кілька років; річні; на півріччя; квартальні; місячні; тижневі; денні. Вони бувають також простими і складними -- в залежності від кількості планованих питань і показників. Форми плану визначаються змістом і .організацією самої роботи. Найчастіше застосовують табличні форми.

Елементи формуляра розглядуваного документа такі: гриф ЗАТВЕРДЖУЮ (у правому верхньому кутику, із зазначенням посади особи, підписом і його розшифровкою); найменування виду документа (план роботи); називання періоду, на який складається план: місяць, квартал і т.д., найменування структурного підрозділу або посада і прізвище співробітника, робота якого планується; номер запису по порядку; прізвище виконавця; термін і місце виконання; відмітка про виконання.

Службові плани робіт підписують посадові особи, відповідальні за їх виконання, а індивідуальні -- самі складачі з наступним затвердженням керівником (безпосереднім начальником).

Протоколом прийнято називати документ, фіксуючий хід обговорення питань і ухвали рішень на зборах, нарадах, конференціях і засіданнях колегіальних органів. Протоколом оформляється також діяльність слідчих, адміністративних органів, органів охорони громадського порядку і т.д. За способом і повнотою запису він може бути стенографічним, диктофонографічним, конспективним і стислим -- без запису змісту виступів. Складають протоколи штатні секретарі різних органів, або обрані на засіданні (зборах, конференції і т.ін.) секретарі, або секретаріати, а підписують голова і секретар робочої президії або голова і всі члени комісії.

Формуляр протоколу містить такі реквізити: назву установи (організації) і його підвідомчість; найменування документа (протокол); назву колегіального органу; вид засідання; дату засідання; індекс (номер); місце проведення роботи (якщо воно не збігається з постійним місцем перебування колегіального органу); ініціали і прізвища секретаря (секретаріату) і голови; склад присутніх (список або кількість); порядок денний; текст протоколу; перелік додатків (якщо вони є); підписи.

Для окремих видів протоколів обов'язкові такі додаткові реквізити, як грифи затвердження і погодження.

Текст протоколу будується відповідно до порядку денного за розділами. Кожен розділ може складатися з трьох частин і починатися словами: СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ, ВИРІШИЛИ, котрі пишуться великими літерами на початку розділу. Після цих слів ставиться двокрапка, вказуються прізвища та ініціали доповідачів або виступаючих, а через тире наводиться текст їх виступів.

Реферат - це стислий виклад змісту якоїсь праці (книги, статті) з висновками автора, де наводиться докладний перелік фактів. По суті, реферат -- невеликий твір, що складається з окремих розділів (наприклад, реферат кандидатської або докторської дисертації).

Рецензія - це критичний відгук на художній твір, наукову працю і т.д. Рецензія складається з двох частин. У першій читача знайомлять із працею, у другій -- дають їй оцінку.

Основні реквізити цього документа: заголовок; текст; підпис особи, яка рецензує працю; дата. Уразі необхідності підпис у рецензії завіряється печаткою.

Супровідний лист -- це коротке повідомлення про документ, котрий надсилається. Супровідні листи мають велике поширення, що є суттєвим недоліком діловодства (збільшується обсяг безпредметних документів). На підприємстві такі "супровідники" застосовуються при відправці проектів договорів, протоколів розбіжностей, позовних матеріалів, висиланні документів громадянам. У претензійно-позовній роботі вони служать письмовими доказами, оскільки фіксують час відправлення договорів, позовних матеріалів, термін розгляду проектів різних документів і т.д.

Формуляр супровідного листа містить такі реквізити: адресат; текст (з вступом і висновками), додатки (перелік відправлених документів); підпис керівника.

Реквізит "автор документа" розташовується у верхньому лівому кутику і наноситься э допомогою штампа або друкарським способом.

Другий примірник супровідного листа зберігається у номенклатурі справ і служить підтвердженням його висилання, оскільки при цьому указуються індекс, номер і дата. При відправленні одного документа (довідки, доповідної записки і т.п.) супровідних листів не складають.

Список - це документ, що містить перелік осіб, предметів з метою інформації або реєстрації (наприклад: Список дільниць, цехів виробництва з шкідливими і тяжкими умовами праці; Список інженерно-технічних працівників; Список робітників і службовців). Складається у формі таблиці, у першій графі якої вказуються номери по порядку, далі -- найменування об'єктів, прізвища та ініціали працівників, наводяться й інші відомості (рік народження, освіта, партійність, місце проживання). Деякі списки підлягають затвердженню (наприклад, список працівників на одержання житла). Підписують їх складачі (посадові особи).

Довідка - документ інформаційного характеру, який описує і встановлює факти, події. Довідки, які видаються громадянам на підтвердження місця роботи, посади, заробітної плати та інших питань, становлять велику самостійну групу і мають офіційний характер. Є довідки службового характеру, що містять різні відомості про роботу підприємств, організацій, установ. Складаються вони уповноваженими органами або посадовими особами і призначені для вищестоящих органів або керівників підприємств, організацій, установ. Такі довідки містять найменування виду документа, заголовок і текст (вступ, опис і висновок). Довідки підписуються особами, що здійснювали перевірку, узагальнення досвіду і т.д.

Телеграма - це узагальнена назва різних за змістом документів, виділених в особливу групу за способом передачі тексту телеграфом. За терміновістю передач телеграми поділяються на прості, термінові та "блискавки". Особливе місце посідають урядові телеграми, прийом, передача і виконання яких здійснюється у першу чергу.

Список використаної літератури

стиль мова інформаційна документація

1. Андреева В.И. Делопроизводство: Требования к документообороту фирмы. -- М.: АО "Бизнес-иск. Интел-Синтез", 1995. -- 224 с.

2. Веселое П.В. Современное деловое письмо в промышленности. --3-е изд. -- М.: Стандарты, 1990. -- 160 с.

3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. -- К.: А.С.К., 1998. -- 130 с.

4. Головач А.С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.-- Донецьк: Сталкер, 1997. -- 352 с.

5. Головач А.С. Образцы оформления документов: Для предприятий и граждан. -- Донецк: Сталкер, 1996. -- 320 с.

6. Ділове мовлення: Методичні рекомендації й зразки ділових паперів / Уклад, С.В.Шевчук. -- К.: КДПІ, 1993. -- 32 с.

7. Іванова І.В. Основні вимоги до оформлення документів: Текст лекції. - К.: Київ, торг.-екон. ін-т, 1993. -- 83 с.

8. Игнатова Т. В. Язык и список специальных видов документов -- М.: ИПКИР, 1988. -- 103 с.

9. Любивець Л.П. Ділові папери. -- К.: Рад, шк., 1981. -- 78 с.

10. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. -- К.: Наукова думка, 1981. -- 140 с.

Размещено на www.allbest.ru