Семантико-граматична структура заголовків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семантико-граматична структура заголовків

1. Теоретичні аспекти заголовка

1.1 Поняття та особливості газетного заголовка

Основна, стисло сформульована думка, винесена в заголовок, може одночасно містити в собі й потужний емоційний заряд, який так чи інакше передається людям. Водночас прагнення вразити чи приголомшити читача над оригінальним, сенсаційним заголовком, не надто турбуючись про його відповідність змістові публікації, здатне послабити інтерес до неї вже після перших абзаців.

Заголовок - назва будь-якого твору або його окремих частин, назва газети, журналу.

Заголовки матеріалів у газеті - це один із найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя газети [3, 108].

Коли читач відмовляється ознайомлюватися з газетним матеріалом?

1. Коли заголовок незрозумілий.

2. Коли заголовок виражає не головну думку автора, а відображає другорядні елементи змісту публікації.

3. Коли заголовок перетворився на штамп, трафарет, стереотип.

Заголовок, насамперед, завдання автора, але разом з тим і редакції газети в особі:

- відділу, який готує матеріал до друку;

- секретаріату;

- чергової зміни, яка випускає номер (черговий редактор - член редколегії, черговий заступник відповідального секретаря, черговий співробітник відділу).

Домагаючись на стадії підготовки номера від редакційних авторів і відділів найкращих варіантів заголовків, назв і «шапок», секретаріат повинен використовувати для цього різні засоби - від стислого колективного обговорення пропозиції до проведення невеличких конкурсів серед журналістів.

При цьому головним предметом уваги співробітників секретаріату, всіх працівників відділів залишається єдність змісту і форми в цілісній системі окремої полоси і всього номера.

Не можна зловживати ні гучним закличним словом, ні рясністю метафор, ні повторами дієслівних заголовків.

Почуття міри, вміння бачити кожну назву в загальній «оркестровці» газети - ось що тут особливо потрібне.

Кращі газетні заголовки повинні мати такі властивості:

максимальну інформативність;

об'єктивне відображення тематичного змісту тексту;

самобутність і оригінальність;

публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

структурну завершеність та інтонаційну виразність;

точність термінів.

Заголовки значною мірою визначають ефективність, дієвість матеріалів газетного номера. Вони є постійним елементом газети, як і назва друкованого органу, як і полоси номера, що складаються з текстових колонок, як і текстові матеріали, ілюстрації, як і службові деталі - колонтитули та вихідні видавничо - реєстраційні відомості [3, 109].

Отже, заголовок - це складова частина, постійний елемент газети - незмінний, повсякденний, завжди присутній у газетному номері.

1.2 Призначення заголовків

Основне призначення газетного заголовка - зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це заголовки; стисло і виразно донести до читача головну ідею публікації (повідомити основний зміст); привернути увагу читача до газетного матеріалу;

Газетний заголовок повинен:

виражати єдність форми і змісту матеріалу;

забезпечувати актуальність і конкретність публікації;

передавати ставлення автора і редакції до описуваних подій, процесів, явищ;

підкреслювати значення повідомлюваного факту і, отже, активно впливає на читача.

Гарний газетний заголовок має впливати на читача, і тому в його основі завжди лежать відповідність змістові, ясність, точність, яскравість, виразність.

Заголовок у газеті - це концентроване відображення головної ідеї твору, головної думки автора, але відображення лаконічне, максимально стисле, чітке, конкретне.

Така важлива властивість заголовка, як конкретність виявляється в різних формах, а саме [3, 110]:

- у формі чіткого і ясного гасла;

- у формі стислого узагальнюючого висновку («Не конкуренти, а союзники», «Каскад набирає силу», «Рекордні кілограми»);

- у формі влучної характеристики повідомлюваних фактів («Дерева розповідають про клімат», «Питання стоїть, а будинок валиться», «Замість саду - терема», «Острова неряшливости в море чистоты»);

- у формі стисло викладеного єдиного факту, який становить весь зміст замітки («Діагноз за телефоном», «Перша продукція», «Сільський завод», «Відкриється китайський магазин», «Динозаври на Чукотці»);

- у формі якогось елемента, який з достатньою повнотою виражає сутність матеріалу, підсумкових даних, влучного висловлювання, характерного факту («Гроші… за приписки», «Премія… з пальця», «Від простоїв до авралів», «Коса на камінь», «Сеанс, якого не було», «Шість пострілів завершили розмову»).

Отже, для заголовка кожного матеріалу доцільним є власний ступінь конкретності, тобто чим конкретнішим є матеріал, тим конкретнішим, точнішим, чіткішим має бути заголовок.

Чи може бути той самий заголовок однаковим за побудовою для репортажу, інтерв'ю, фейлетону, нарису, звіту, замітки? Ні, бо особливості кожного газетного жанру обумовлюють і форми заголовків. І якщо, скажімо, заголовок буде вдалим для статті чи кореспонденції, то це аж ніяк не означає, що він буде виразним і точним для замітки чи репортажу.

Візьмемо приклад короткої інформаційної замітки. Вона лаконічно, здебільшого без будь-яких коментарів, оперативно сповіщає тільки окремий факт. Тому невелика за розміром замітка вимагає найкоротшого заголовка (в одне-два, рідше в три слова), що передає сутність змісту.

Приклади:

- «Телескоп дивиться в небо»;

- «Львівські сувеніри»;

- «Рекорд штангіста»;

- «Шкільний кооператив»;

- «Санаторій змінює профіль».

Важливою властивістю заголовка у фейлетоні є його оригінальність, образність, дотепність. Заголовок фейлетону має іскритися новизною, бути стислим і сатиричним. Адже фейлетон є літературно-публіцистичним газетним твором сатирично-гумористичного характеру на злободенну тему. Заголовок у фейлетоні незвичний, він одразу впадає в око, нерідко стає крилатим висловом. Такі заголовки взагалі несуть у собі елементи сатири, іронії, гумору, тобто елементи, які зовсім невластиві, наприклад, статті на економічну тему.

Приклади:

- «Бабушка и управдом»;

- «Преміальна гарячка»;

- «Ділове порося»;

- «Гусак у магнітному полі»;

- «Службовий анонім»;

- «Директорський віник»;

- «Будяк у перспективі».

Втім, якості газетного фейлетонного заголовка були б недоречні, наприклад, у відділі пригод, де потрібні винятково стримані, короткі, суто інформаційні заголовки.

Приклади:

- «Несподівана знахідка»;

- «Вогонь на балконі»;

- «Ешелон зупинено вчасно»;

- «Нічна зустріч».

Наведені приклади підтверджують думку про те, що зв'язок між заголовком і жанром, характером публікації існує. А втім, залежність ця надто умовна і стверджувати категорично, що жанрові кореспонденції властива тільки така інтонація заголовка, жанрові репортажу - зовсім інша, а заголовкові нарису потрібне зовсім не те забарвлення, не можна.

Тому в живій, творчій газетній справі надмірна регламентація чи безапеляційні ствердження в конструюванні газетних заголовків були б помилковими.

Робота над заголовком - процес творчий. Зрозуміло, він має відповідати певним вимогам. Лише той заголовок здатен привернути увагу читача і створити первісне уявлення про публікацію, який тісно пов'язаний зі змістом і, навіть більше, безпосередньо випливає з цього змісту.

Причому творча робота над заголовком - це не тільки пошук самого заголовка. Хоч і важко знайти заголовок до матеріалу, проте на цьому процес роботи над ним не закінчується. Розміщення заголовків різного типу на газетних полосах, їх композиція, архітектоніка, шрифтографія - це сходинки, етапи творчої роботи над заголовком [1, 23].

Отже, змістовність заголовка, точність висловленої в ньому теми виступу або головної думки, виразність і простота форми, його нестандартність, оригінальність, нарешті, правильне його композиційно-графічне оформлення - ось головні критерії, основне мірило в оцінці якості газетного заголовка.

У редакціях можна почути: газетний заголовок повинен «працювати». Це означає, що він має бути цікавим настільки, щоб привернути увагу читача, заінтригувати його, спонукати прочитати чи хоча б переглянути статтю. Домогтися такої якості заголовка нелегко. Для цього користуються різними засобами. Не вдаючись до аналізу, зазначимо, що краще «працює» короткий заголовок, який енергійно, іноді афористично виражає головну думку матеріалу. Довгий, розтягнутий заголовок стомлює читача, вимагає зусиль, щоб прочитати його до кінця.

Незважаючи на різницю між газетами, при виборі заголовків журналісти припускаються однакових, типових помилок. Одна з них - повтори в заголовках. Нерідко навіть в одному й тому самому номері, не кажучи про різні номери однієї газети, трапляються заголовки, що повторюються ледве не повністю. Ще частіше на полосах з'являються заголовки з повтором одного чи декількох слів. Це свідчить або про обмеженість словникового запасу редакційних працівників або про їхню неуважність. Досить переглянути зверстані полоси газетного номера, щоб помітити й вилучити всі повтори в заголовках.

Друга помилка пов'язана з неправильним розміщенням газетного заголовка, особливо багаторядкового. Розбивши його на рядки, нерідко встановлюють їх над різними частинами тієї самої статті. У результаті вона ніби розпадається зовнішньо на самостійні статті, кожна з власним заголовком. Іноді такий заголовок доводиться читати немов по діагоналі - зліва вгору направо [1, 25].

Отже, до заголовка ставляться такі основні вимоги:

- він має бути чітким і коротким, спонукати читача звернути увагу на матеріал;

- відображати найголовніше в публікації;

- у ньому не повинно бути штампів і двозначностей;

- слід уникати повторів;

- рекомендується вводити в заголовок дієслово;

- у заголовку не можна вживати скорочень.

1.3 Види газетних заголовків

За способом поліграфічного виконання всі заголовки в газеті поділяються на набірні та клішовані. У свою чергу набірні заголовки поділяються на ті, що виконуються шрифтами ручного і машинного набору. У великих друкарнях набір більшості заголовків здійснюється на велико кегельних машинах.

У газеті використовують декілька видів заголовків, що різняться за своїм призначенням, роллю, яку вони відіграють на полосі [3, 112].

Газетні заголовки поділяються на кілька типів:

основні (або головні);

підзаголовки;

внутрішні підзаголовки;

над заголовки;

рубрики;

шапки.

Основний заголовок є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко і логічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення.

Основні заголовки можуть бути:

- привітальними («З Новим роком!»);

- закличними («Більше світла!»);

- узагальнюючими («Спортсмени - гордість Вітчизни», «Досвід - наше багатство»);

- інформаційними («Плакат юної художниці», «Солодкий подарунок», «Кубкові вершини футбольної Європи»).

Вони мають такі форми:

- запитання («Десять з медалями. З якими?», «Як вас тепер називати?», «Один раз одріж… А чим?», «За що ж премія?», «По силам ли ноша?», «Кто поспорит с чемпионом?», «Кто поможет «чернобыльцам» - самоубийцам?»);

- оклику («Зеленій, Тетянине поле!», «Хороший був день!»);

- звертання («Чекаємо на вас, випускники», «Прошу пана до пера!»);

- ствердження («Удивительные магниты», «Бетон сталь береже», «Зв'язок через Гімалаї», «Подземный поток усмирен», «Акція доброї волі»);

- заперечення («Ні, не господарі ви», «Покупатель не торопится»). Підзаголовок має відношення до всього матеріалу.

Він частіше тематичний - пояснює, уточнює, іноді розвиває заголовок. Підзаголовок може бути і службовим; у цьому випадку він указує на характер, спрямованість газетного виступу, на його літературну форму чи джерела інформації.

Внутрішній підзаголовок використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту публікації на окремі частини (розділи), щоб допомогти читачеві краще орієнтуватись у великому матеріалі.

Надзаголовок - завжди конкретний, деталізує основний заголовок, наголошує на основній думці публікації. Інколи стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу.

Рубрика - особливий різновид газетного заголовка, що визначає тематичний напрям або характер матеріалу, його жанрові особливості. Рубрика не розкриває змісту публікацій, а в найзагальніших рисах вказує на порушувані в них проблеми.

Значення рубрики: вона виконує не тільки інформаційну функцію, а й звертає увагу читачів на матеріали, які відображають важливі теми сьогодення.

Є кілька форм рубрик.

Службові рубрики:

- вказують на жанр публікації (інтерв'ю, репортаж…);

- визначають джерело інформації («Від власного кореспондента», «Повідомлення Укрінформ», «Читачі пишуть», та ін.);

- уточнюють характер аудиторії, для якої призначено матеріал («Куточок друзів природи», «Поради рибалкам», «Садоводам» та ін.);

- вказують на час події («Учора в місті», «Сьогодні вранці», «Сьогодні», «Коли верстався номер»);

- інформують про форми й методи редакційної роботи («Клуб ділових зустрічей», «Лист покликав у дорогу», «Виїзне засідання редколегії газети»…). Усе це - службові рубрики.

Тематичні рубрики визначають напрям, тему газетного виступу, його характер, інколи - позицію автора і редакції з тієї чи іншої проблеми. Тематичні рубрики супроводжують важливі розділи або відділи газети («Редакційна пошта», «Вчитися демократії», «Мистецтво планети», «Турнірна орбіта»).

Одним із видів тематичних рубрик є рубрика-девіз. Це - заклик, під яким проводиться газетна кампанія («Рідному місту - красу і нарядність», «Шляхами реформи», «Не хочемо бути заложниками»). Різновидом є і суперрубрика. Вона позначає тематичне спрямування публікацій усієї полоси, тому розміщують її не над окремими матеріалами, а над верхнім колонтитулом або ж одразу під колонлінійкою повним рядком на формат усієї газетної полоси. Суперрубрика допомагає читачеві орієнтуватись у публікаціях номера газети.

«Шапка» - один із типів заголовка, що об'єднує декілька газетних публікацій, кожна з яких має власне найменування.

Призначення «шапки» - привернути увагу читачів до розвороту, полоси, добірки (блоку) матеріалів на актуальну політичну, економічну чи культурну тему, виразно й стисло висловити загальний смисл цих матеріалів [3, 113].

«Шапки» бувають: шрифтові - набрані друкарським способом, штрихові - намальовані художником, тонові - фотографовані.

За характером «шапка» може бути:

- привітальною - газета користується привітальною формою «шапок» у дні великих свят, видатних подій, пам'ятних дат («Слава вам, дочки Батьківщини!», «Привіт вам, відмінники навчання!»);

- закличною - газета звертається до всіх або окремих груп читачів із закликами політичного, господарського, культурного значення («Пускові будови дострокові!»);

- узагальнюючою - «шапка» висловлює головну ідею, сутність добірки матеріалів, об'єднуваних нею, а також зміст тематичної полоси, розвороту, цільового номера («Экологические хроники», «Под прессом бешеных цен»);

- інформаційною (констатуючою) - повідомляє про певне явище, подію або місце, де вона відбувалася, може вказувати й на найважливіший факт (полоса: «Школа професіоналів управління. Розповідь ректора Київської школи господарського управління, виступи викладачів і випускників»).

Якщо у великому матеріалі, добірці цільової полоси треба дати відразу декілька підзаголовків, то їх можна винести на початок публікації та подати як єдиний блок - анонс. Він використовується для того, щоб посилити зорово-змістовий центр публікації, відразу подати читачеві головні теми і проблеми. Усе це враховується під час створення всіляких «афішок», блоків із підзаголовків, назв матеріалів, що виносяться на перші сторінки газет під рубриками типу: «Сьогодні читайте», «Сьогодні в номері» тощо.

Безпосередньо примикає до тексту такий заголовний елемент, як епіграф. Він пояснює характер публікації, її головну ідею. Епіграфом можуть служити не тільки цитати, а й самостійні повідомлення, складені автором, редакцією (наприклад, епіграф, що коментує карикатуру).

Газетна практика показала доцільність сполучення заголовків різних видів над одним текстом. Рубрика розкриває напрям і характер публікації, основний (головний) заголовок дає уявлення про зміст, ідею матеріалу, підзаголовок уточнює цей зміст. Отже, читач отримує той мінімум інформації, що викликає інтерес до тексту [3, 114].

Відмова від сполучення різних заголовків погіршує оформлення газети, позбавляє її додаткових можливостей впливу на читацьку аудиторію. Але, з іншого боку, не слід зловживати цим прийомом - занадто часте його застосування може призвести до нагромадження заголовків на газетній полосі. Найчастіше в газетах використовують сполучення двох видів заголовків - рубрики і звичайного заголовка чи заголовка й підзаголовка.

2. Семантико-граматична структура заголовків

2.1 Функціональне навантаження заголовків

Публіцистичні тексти, а саме газетні статті, відіграють надзвичайно важливу роль у соціальній сфері життя суспільства. Вони формують активну життєву позицію читача, виявляють напрямок формування суспільної думки. Тому всі публіцистичні матеріали цілеспрямовані й адресовані, а прагнення до нестандартності заголовків - дуже поширений у публіцистиці прийом.

Якщо газетний текст розглядати як структуру, що відповідає відомій загальній формулі «увага-інтерес-бажання-дія», то з першим елементом формули збігається заголовок. Він перебуває поза текстом і є засобом передачі інформації, часто заголовок не просто привертає увагу, а й викликає інтерес, реалізуючи два, а й подекуди й три елементи згаданої формули. У зв'язку з цим саме заголовок відіграє особливу роль в газетному тексті, виступаючи ядром повідомлення, безпосередньо чи опосередковано передаючи зміст ширшої інформації.

В останні роки газетні заголовки стали предметом особливої уваги лінгвістів. Зріс обсяг інформації, яку читач отримує з газет. Пропорційно цьому зростає роль заголовка в структурі газетного тексту. Саме через заголовки можна довідатися про зміст надрукованих матеріалів, не витрачаючи часу на ознайомлення з надлишковою для того чи іншого читача інформацією.

Численність функцій заголовків пояснюється тим, що він виступає актуалізатором практично всіх текстових категорій [5, 95].

Категорія інформативності проявляється в ономасіологічній, означальній, номінативній функції заголовка, яку він виконує в суворій відповідності з внутрішнім механізмом ономасіологічного процесу: називає об'єкт (текст) за однією з його ознак - темою.

Категорія модальності проявляється у заголовку експліцитно - через використання емоційно-оцінних слів у їх прямих значеннях.

Категорія завершеності знаходить своє вираження в делімітативній функції заголовка, який відділяє один завершений текст від іншого. Особливо добре це видно в таких збірниках оповідань, в яких кінець одного і початок наступного оповідання розташовані на одній сторінці. Деліміта-тивним сигналом, що їх розмежовує, є заголовок.

Проміжні заголовки, які даються розділам або частинам одного твору, актуалізують категорію членування тексту. Проміжні заголовки полегшують читацьке сприйняття, виділяють підтеми, підкреслюють, висувають важливість композиційно-архітектонічного членування тексту.

В заголовку може актуалізуватися і категорія зв'язності. Відбувається це, в основному, за рахунок повтору заголовних слів у тексті.

Заголовок, з якого читання починалося, виявляється рамковим знаком, що вимагає повернення до себе. Цим він ще раз зв'язує кінець та початок, тобто безпосередньо бере участь в актуалізації не тільки категорії зв'язності, але й категорії ретроспекції.

Заголовки повинні відповідати загальним вимогам, що висуваються до них. Простота, стислість, доступність характеризують заголовок. Водночас він є гранично стислою і влучно вираженою головною ідеєю статті. Заголовки швидко, наочно і адекватно відображають особливості мови газети.

Заголовок входить у структуру тексту як семантичний і більшою мірою, структурний стрижень оповіді. Підзаголовок дещо закриває його зміст, але про що йдеться відомо лише із самого тексту. Полемічна загостреність звучання заголовка - це активізація уваги читача, це обов'язкова для цього типу висловлювання вимога. Глибокий зміст заголовка поступово виявляється, розкривається в тексті [5, 96].

Полемічна спрямованість тексту саме в заголовку. Злободенність, афористичність, семантична ємність слів у заголовку повинні мати підґрунтя -інформативний і живий зв'язок з читачем.

Аналіз заголовків-парцелятів газет свідчить, що парцеляція стає частотнішою, розриваються навіть такі зв'язки, які розчленовуватись не можуть, оскільки вони є внутрішньо реченнєвими доцентровими, на яких ґрунтується речення.

Гарний заголовок - швидко викликає в свідомості адресата уявлення про предмет-образ і пов'язані з ним асоціації. Багато в чому вплив заголовка залежить від вміщеної інформації, її стислості, оцінки, яка є однією з головних особливостей зображально-виражальних засобів газетної мови, близької до усного мовлення. Для останнього немає суворих критеріїв виділення слів, тим більше, гранично меж речення.

Спостереження над парцельованими заголовками дозволяє стверджувати, що їх використання активізується, при цьому виявляється вибір у розчленуванні зв'язку, що дозволяє наочно позначити актуалізований компонент висловлювання, спеціально загострити на ньому увагу читача.

Функціонування заголовків у публіцистичних текстах відрізняється від синтаксичної і семантичної поведінки цих побудов у літературно-нормативних художніх текстах, не кажучи вже про інші жанри мовлення типу наукового. Очевидно, це відбувається під впливом таких чинників, як 1) вплив розмовного мовлення на формування синтаксичних конструкцій, 2) прагнення до посилення емоційно-експресивного впливу статті [5, 97].

Отже, найважливіша функція газетного заголовка - керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне і цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як внаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і не читають, а яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприйняття статті.

2.2 Семантика газетного заголовка

Семантичні і асоціативні зв'язки заголовка і статті виступають з різним ступенем якості для різних читацьких кіл. Заголовок і стаття знаходиться в надзвичайно складних структурно-семантичних взаємозв'язках і взаємовідношеннях.

Семантико-граматичні властивості стрижневих слів потребують поширювачів, місце яких займають парцеляти. Відокремлені компоненти відіграють важливу роль у формальній організації такого типу висловлювань. Структурний аналіз газетних заголовків показав, що парцеляція стає більш вільною, і розриву підлягають навіть такі зв'язки, як розчленовуватись не повинні.

Семантична специфіка заголовка-парцелята полягає в тому, що в ньому одночасно відбувається конкретизація і генералізація значення, перше відбувається внаслідок прив'язування до певної ситуації, репрезентованої в тексті, і відрізняється від звичайної контекстуальної реалізації значення тим, що відбувається розривом між з'явою форми та її осмисленням [5, 99].

Заголовок-метафора - як троп означає перенесення назви з одного предмета на інший на основі їх подібності.

Це найуживаніший, універсальний троп. На думку Аристотеля, «метафора полягає у перенесенні на ім'я загального значення, на різновид з ґатунку, на ґатунок з різновиду, на один ґатунок з іншого або на підставі певної пропозиції».

На основі проаналізованого матеріалу можна зробити висновки про те, що для метафоричного газетного заголовка характерним є функціонування дво-, три - (і більше) компонентних структур. Перенесення значення відбувається на основі подібності за кольором, смаком, звуком, функціями.

- Я навіть думаю віршами;

«Чорний день» пасажира;

«Випалювачі» сусідів;

Генератор життя;

Друга сповідь « сержанта Петренка»;

Нафтогазова «міс»;

Про Діда, Бабу і Верховну Раду;

Школи Коломиї завчасно «пішли» на канікули;

Буханець із конфліктом;

Горохівські ялинки поїхали у Донецьк;

Стихія, зруйнувавши хату, « подарувала» хазяйці чоловіка;

Камертон совісті;

Країна парадоксів;

Сепаратисти без матриці;

Пунктир читацького задоволення;

Кровопускання без рецепта;

Діалог різних архітектурних;

2008 рік буде ще довшим;

Свято добра;

Оксамитові щічки;

Культурні емоції;

Радісна біомаса;

Метонімія - перенесення назви з одного предмета на інший основі їх суміжності.

Метонімія справляє враження мовлення «навпростець», є стильовою рисою живої розмовної мови. Метонімія може поширюватися за допомогою епітета, який і вказує на предмет метонімічного переносу.

Євпаторія в жалобі;

Україна може провести чемпіонат світу;

Україна страйкуватиме?

Тавтологія у заголовках відзначається невеликою частотністю вживання і представлена такими прикладами:

- «Чарівників м'яча» зачарували.

Цікавим прийомом у побудові газетних заголовків є стилізація. Ми визначили такі види:

3:0 на користь Обами;

Біг до повного виснаження - стилізація під мову спортсменів;

Пелікано заходить на «посадку» - стилізація під мову пілотів.

Одним із видів побудови заголовків у досліджувані матеріалу є трансформація фразеологізмів і сталих виразів:

Від чуда до чуда;

Ентузіазм врятує світ;

Роги та копита -2009;

Про Москву і… тарганів, які в кожного свої;

Генератор не винний!;

- «Хворий» суддя подався «в біга»;

Шукайте «Рено»;

Ловимо сон на живця.

Антитеза (від. гр. Antithesis - протиставлення, суперечність) - риторична фігура, що полягає у зумисне підкресленому зіставленні двох протилежних, але пов'язаних між собою понять, явищ, речей, ідей та образів для підсилення вражень, для більшої переконливості.

Антитези лежать в основі побудови заголовків

- У Харкові святкують, у Криму бідують;

- На чужині вітер віє - на Вітчизні сонце гріє!

Гіпербола - троп, що полягає в надмірному перебільшені характерних властивостей чи ознак предмета, явища або дії для увиразнення художнього зображення чи виявлення емоційного естетичного становлення до нього.

Дефолт. Процес у розпалі;

Криза через 10 років. Чи вона у нас має постійну приписку?;

До першого шлюбу - у 85 років;

«Гран-прі» в Києві? Та невже?;

Поховали… живого чоловіка!;

Оцінити -і не помилитися;

Відчиняйте двері - іде Миколай.

Семантична специфіка заголовка полягає в тому, що в ньому одночасно здійснюється і конкретизація і генералізація значення. Перше відбувається за рахунок прив'язування до певної ситуації, представленої в тексті, і відрізняється від звичайної контекстуальної реалізації значення тим, що відбувається, по-перше, з розривом між появою форми та її осмисленням і, по-друге, наступає не одночасно, а поетапно. Генералізація, що йде слідом за конкретизацією, пов'язана з включенням у розшифровку заголовка численних значимостей різних елементів художнього тексту, що і дозволяє заголовку стати знаком типового, узагальнюючого, знаком концепту [5, 103].

Принципова важливість для читача засвоїти семантичні трансформації заголовка для адекватного сприйняття концепту змушує автора допомагати читачу в його роботі з розшифровкою декодованого істинного смислу заголовка. Нерідко, але не завжди, це досягається показаним вище повтором, тобто прямою авторською ілюстрацією нарощування змістовного потенціалу заголовних слів за рахунок їх використання в різних контекстах. Часто автор іде на спеціальне пояснення того, що він хотів сказати заголовком. Пояснення може розташовуватися всередині тексту і належати автору, оповідачу, персонажу. Його розташування в тексті не має фіксованого характеру, але найчастіше його можна зустріти ближче до початку твору, що, в принципі, зрозуміло: автору важливо, щоб читач якомога раніше вибрав вірний напрямок просування текстом.

2.3 Граматичне оформлення та лексичне наповнення заголовків

У граматичному наповненні заголовків виділяють наступні словосполучення:

ім. + ім.: камертон совісті

країна парадоксів

рецепт молодості

генератор життя

випалювачі сусідів

прикм. + ім.: залізний кулак

культурні емоції

радісна біомаса

ім. + ім. кровопускання без рецепта

«Бронза» в естафеті

«Репресії» до боржників

Неологізми: «Два Ю»: не до зближення;

Не за гроші, а за совість працюють просвітяни;

Нестаріюче «Тіло»;

Як кактус ялинкою став;

Ера «водолія»;

Корифеї у своїй хаті;

Новий рік не як у всіх;

2008 рік буде ще довшим;

Український (святий) Миколай живе на Гуцульщині;

Подарунки зі щедрих рік;

Арешт 100 сицилійських мафіозі;

Я по вулиці іду…;

Круасани, Канни та кіно.

Лексичне наповнення заголовків буває наступним [5, 105]:

1) Інформаційне, яке найперше використовується у подієвій інформації. У згадуваній уже газеті «Україна Молода» та «Молодь України» всі заголовки повідомлень під відповідною рубрикою є фактично стислим викладом їх змісту.

2) Спонукально-наказове досить поширене у тоталітарній журналістиці з їх директивним характером, хоча трапляється і у сьогоднішній практиці.

3) Проблемне найбільш поширене у відповідного виду публікаціях. Стилістично він може бути виражений у формі питального речення.

4) Констатуючо-описове трапляється теж часто, як у назвах певних публікаціях, так і телепередач.

5) Рекламно-інтригуючий заголовок завжди має певний елемент загадковості, несподіваності, навіть сенсаційності.

Журналісти вдаються також до широкої гами засобів і стилістичних прийомів побудови заголовків. Це можуть бути вдалі вислови, із тексту статі чи інтерв'ю, заголовок може будуватись на руйнуванні стійких словосполучень або їх розширенні, двозначності слів.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного документознавства - функціональне навантаження заголовків в газетній публіцистиці. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Газетний заголовок - це назва статті, кореспонденції чи іншого матеріалу, де стисло висловлено його основний зміст.

Заголовок має специфічні особливості, які відповідають характерові подій, типові газети, жанрові публікації. Газетний заголовок відображає позиції автора, в ньому використовуються різні засоби художньої виразності. Усі ці особливості, звичайно, необов'язково поєднуються в якомусь конкретному заголовку. Але в роботі зважати на ці вимоги необхідно.

Усі характеристики заголовків, що належать як до змісту, розміщення на газетних сторінках, так і до їх шрифтового оформлення, знаходяться в тісній діалектичній єдності. У заголовку зміст і форма становлять нерозривне ціле. Якщо у змісті заголовка є недоліки, то їх не можна приховати ніяким оформленням. Навпаки, добре оформлений заголовок контрастуватиме зі змістом, ще більше підкреслюючи прорахунки в ньому.

Заголовок «працює» на читача, якщо він відображає зміст матеріалу, якщо він грамотний, якщо він оригінальний. І, звичайно, мідяка не вартий той заголовок, який свіжо звучить завдяки перекрученню змісту матеріалу чи зневажанню правил граматики.

Отже, щоб у газетному номері «працював» кожен заголовок окремо і вся система заголовків, важливо пам'ятати про них на всіх етапах випуску газети, починаючи з читання оригіналу і закінчуючи перекладом підписних полос перед здачею до друку.

Основними критеріями оцінювання якості газетного заголовка є:

- змістовність заголовка;

- точність висловленої в ньому теми або головної думки;

- ясність і простота форм;

- нестандартність, оригінальність, бо, як відомо, шаблон, штамп несумісні з будь-яким мистецтвом, тим більше з мистецтвом газетної верстки;

- правильне графічне оформлення.

Основне завдання - безперервно поліпшувати звучання заголовного «оркестру» газетного номера.

На першому етапі, редагуючи матеріали, ми всю увагу приділяємо їхнім змісту і стилю, літературному опрацюванню. І забуваємо часом, що з тими ж вимогами, не менш суворо і не менш відповідально треба підходити до заголовків. Адже для читача будь-яка стаття, кореспонденція, замітка починаються саме з заголовка - цієї «візитної картки» матеріалу.

Треба стежити, щоб зміст заголовка не суперечив змістові матеріалу.

Найважливіша функція газетного заголовка - керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне і цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як внаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і не читають, а яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприйняття статті.

Список літератури

заголовок парцелят семантичний газетний

1. Бессонов А. Газетный заголовок. - Л., 1958. - 62 с.

2. Блисковский З.Д. Муки заголовка. - М.: Книга, 1972. - 55 с.

3. Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 222 с.

4. Кулаков А.Н. Заголовок и его оформление в газете: Учеб. пособие. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. - 87 с.

5. Кухаренко В.О. Інтерпретація тексту. - К., 2006. - 346 с.

6. Оформление периодических изданий / Под ред. А.П. Киселева. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. - С. 56-69.

7. Оформлення газети: Методичні поради студентам. - К.: КДУ, 1978. - С. 22-27.

8. Толкачев Е.В. Заголовок в газете. - М.: Искусство, 1959. - 62 с.

9. Толкачев Е.В. О техническом оформлении газеты: Заметки выпускающего. - М.: Искусство, 1956. - С. 14-25.

10. Цыпленков К.М. Лицо газеты. - М.: Моск. рабочий, 1963. - С. 53-62.

11. Чичикина Н.Д. Оформление газеты. - Ростов н/Д: Изд-во Рост, ун-та, 1966. - С. 18-19.

Размещено на Allbest.ru