Размещено на http://www.allbest.ru/

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПОЗНАЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО МОВЧАННЯ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ТА УКРАЇНОМОВНОГО ХУДОЖНІХ ДИСКУРСІВ)

С. О. Швачко,

І. В. Ващук,

У статті розглядаються стилістичні засоби позначення комунікативного мовчання. На матеріалі англомовного та україномовного художніх дискурсів досліджується феномен комунікативного мовчання, його роль та способи експлікації у писемному мовленні. Виокремлюють тропеїчні релевантні засоби екстеріоризації об'єкта. Фокусується увага на ситуативній семантизації невербальних аспектів.

Ключові слова: силенціальний ефект, художній дискурс, стилістичний засіб, комунікативне мовчання, англійська мова, українська мова.

Актуальність теми. Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття вивчення феномену мовчання в мовленнєвому аспекті набуває нового розмаху. Невербальні комунікації стають дедалі популярнішим об'єктом системних досліджень. Активізація досліджень невербальної складової комунікації збігається з періодом інтенсифікації студій у сфері теорії мовленнєвої діяльності, лінгвістичної прагматики, теорії мовленнєвих актів. Розширення діапазону тих сфер праці та спілкування, де успіх залежить від уміння коректно й ефективно організувати міжособистісну комунікацію, зумовлює зростання інтересу науковців до питання комунікативного мовчання. Адже сьогодні володіння вербальним каналом спілкування вже недостатньо для організації міжособистісних стосунків та ефективної реалізації власних комунікативних намагань. Дослідження покликане сприяти ефективному опануванню невербальним каналом передачі інформації, вираженим комунікативним мовчанням. Роботу із вивчення явища мовчання проводять провідні науковці: Анохіна Т. О., Арутюнова Н. Д., Бацевич Ф. С., Безугла Л. Р., Белова А. Д., Сливинський О. Т., Солодуб Ю. П., Швачко С. О. та ін.

Об'єктом дослідження є комунікативне мовчання у художньому дискурсі, предметом - основні стилістичні засоби позначення комунікативного мовчання.

Матеріалами дослідження служать оригінальні та перекладені тексти художніх творів відомих письменників, зокрема О. Довженка, Дж. Ф. Купера та Дж. Х. Чейза.

Мета дослідження полягає в осмисленні основних стилістичних засобів номінації комунікативного мовчання на матеріалі англомовного та україномовного дискурсів.

Методологічною основою роботи слугують сьогоденні методи дослідження, а саме: дескриптивний, дискурсивний, комунікативний, концептуальний.

Теоретичне і практичне значення роботи. Робота є певним внеском у теорію комунікації, усного мовлення, порівняльної стилістики та лінгвістики тексту. Матеріал роботи можна використати у подальших дослідженнях феномену мовчання в різних доменах, а також під час підготовки до семінарів, написанні курсових, бакалаврських та магістерських робіт із релевантних питань.

Наукова новизна роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні поліаспектності комунікативного мовчання та його лексичного маркування монолексемними, полілексемними та стилістично забарвленими одиницями.

Поліаспектність феномену мовчання зумовлює його поліфункціональність, наявність таких функцій, як фатична, конотативна, металінгвістична, експресивна, референційна та поетична. Фатичне та конотативне мовчання співвідносяться з невербальними діями - привітання, прощання. Експресивне мовчання найбільш притаманне діалогічному дискурсу. Референційне мовчання співвідноситься з топіками розмови. Поетичне мовчання (метафоричне мовчання) є типовим для креативних пошуків маркерів силенціального ефекту. Психологічне мовчання допомагає адресату інтерпретувати висловлювання адресанта, його паузи, запинки, переривання, виправлення тощо. Інтерактивне мовчання дозволяє адресату виокремити інтендійні імплікації із висловлювань адресанта. Соціокультурне мовчання, що генерується культурними конвенціями - релігійними ритуалами, ситуаціями соціально-ієрархічної нерівності [5, с. 47].

Мовчання є комунікативно значущим або комунікативно незначущим. Комунікативно незначущим є мовчання під час сну або виконання певних фізичних, фізіологічних дій. Комунікативно значущим спрацьовує мовчання, яке є свідомим та контрольованим з боку суб'єкта мовлення - наприклад, свідоме мовчання у відповідь на чиєсь небажане або недоречне запитання. Комунікативно значуще мовчання може бути при зміні комунікативних ролей. комунікативний мовчання лексичний монолексемний

Комунікативне мовчання не є протилежним до мовлення. Навпаки, це один із засобів трансляції інформації від мовця до слухача та від автора до читача. Невербальні знаки вживаються у мовленнєвому акті паралельно з вербальними відповідниками або заміщують їх. Одним з таких знаків є пауза. Потенціальну властивість комбінуватися з невербальним знаком мовчання мають слова типу англ. pause, stop, to be silent, to hesitate, a break, to make a stop, an interval, to say nothing, stillness, silence, to give no information, interruption; укр. пауза, мовчання, перерва, тиша, перепочинок, зупинка, в нерішучості, мовчати.

Семантичне навантаження мовчання ідентифікується в конкретних ситуаціях та актуалізується у мовленні. Одна з приказок семантизує мовчання як знак згоди. У свідомості людей спрацьовує стереотип стосовно мовчання, яке виконує функцію згоди, тобто є субститутом слова так. Але мовчання у спілкуванні маркує й розбіжність. Доказом цього є те, що у комунікативній ситуації спостерігається дисконтактна функція мовчання, тобто небажання з яких-небудь причин підтримувати контакт зі співрозмовником.

Цікавою є думка Н. Д. Арутюнової про диференціювання соціального та міжособистісного мовчання, бо в соціальній комунікації немає такого безпосереднього контакту, як при міжособистісному спілкуванні. Тому мовчання в соціальній комунікації не передбачає відсутності саме усного мовлення, говоріння. Воно протистоїть будь-якій формі вираження соціального протесту, навіть невласне мовній. Усне вираження думки, адресоване одиничному адресату, а не всьому суспільному середовищу, прирівнюється до мовчання [2, с. 112]. Мовчання в соціальному контексті піддається негативній оцінці. Особливо негативно оцінюється мовчання тих людей, які мали б мати що сказати, - письменники, громадські діячі, проповідники, вчителі життя. Ситуація мовчання в цьому випадку інтерпретується як ненормативна - як знак творчої кризи, як вимушеність, обумовлена соціальними факторами, іноді як пауза [2, с. 113].

Феномен мовчання в усному мовленні маркується за допомогою пауз, які позначаються в англомовному художньому тексті невербальними (графічними) та вербальними (мовними) засобами.

Графічні знаки еволюціонували від синтаксичних пунктуаційних знаків та стали вторинними біфункціональними знаками. Вони екстеріоризують емотивні та семантичні нюанси. Експлікуючи силенціальний ефект, пунктуаційні маркери сприяють не лише синтаксичній організації текстів, але й виступають семантизованими елементами писемного дискурсу. В англомовному художньому дискурсі силенціальні знаки (здебільшого три крапки та тире) свідчать про емоційно- психологічний стан комуніканта. Мовчання на письмі позначається знаками, які утворюють окрему групу метазнаків пунктуації - "графіка мовчання". "Графіка мовчання" для позначення силенціального ефекту охоплює, крім тире та трьох крапок, крапку в еліптичному реченні ("рубленому синтаксисі"), редуплікацію знаків оклику, питання та крапок. Графіка мовчання позначена інтернаціоналізацією [1, с. 59]. Для англійської графіки притаманні спільні та відмінні риси з українською пунктуаційною системою. В англійській пунктуації до цього часу не існує чітких правил графіки, фіксуються неуніфіковані пунктуаційні знаки в лексикографічних джерелах. Для графічних систем характерні універсальні закони еволюції: вони позначені факторами регулярності, аналогії, економії. "Графічне мовчання" має широкий спектр референтів. Так, позитивний вербальний текст може супроводжуватися фонаційними характеристиками негативного навантаження: невербальна інформація суперечить вербальній, а її вектор превалює в комунікаційному повідомленні. Пунктуаційне оформлення художнього дискурсу препарує ритміко-мелодичну будову мовлення, відповідає за логічне членування тексту та допомагає паспортизації синтаксичних блоків.

Серед вербальних маркерів виокремлюються монолексемні, полілексемні, синтаксичні та фразеологічні одиниці. Вербальні засоби позначення мовчання є прямими або дескриптивними номінаціями силенціального ефекту. Прямі номінації силенціального ефекту представляють англійські слова silence та pause, укр. мовчання, тиша та пауза, рос. молчание, тишина, пауза, а також їх сполучення з іншими словами.

Концепт тиші передається безпосередньо за допомогою прямих номінацій, які можуть самостійно експлікувати феномен тиші, не потребуючи інших лексичних одиниць. Прямі номінації можуть виконувати різні синтаксичні ролі у реченні та виступати різними частинами мови. Так, маркер мовчання silence/тиша, мовчання, який є іменником, може мати деривативи silent/тихий, мовчазний та silently/тихо, безмовно, які є вже іншими частинами мови, але залишаються маркерами силенціального ефекту. Дескриптивне вираження тиші спостерігається тоді, коли в тексті відсутні прямі номінації мовчання silence та pause (укр. тиша та пауза), проте з опису ситуації ми розуміємо, що цей феномен має місце.

Інтеграція невербальних та вербальних елементів притаманна діалогам, позначених спонтанністю, емоційністю та компресованим синтаксисом. Текст, що містить багато знаків оклику, крапок та тире, вважається гіперемоційним. Сумісне вживання графічних засобів мовчання інтенсифікує феномен силенціального ефекту. Наприклад: англ. "This gentleman… here… favored us with his company during the rain, and has not yet departed" [21].

Вербальні та невербальні маркери силенціального ефекту можуть комбінуватися та актуалізуватися симультанно у межах однієї синтаксичної структури. Пор. англ. "So, okay… I'll keep my mouth shut…" [20, с. 54].

Комбіноване вживання графічних та вербальних засобів мовчання сприяє зростанню загального емоційного фону інтеракції.

Вербальні та невербальні маркери мовчання у художньому дискурсі є не лише екстеріоризаторами силенціального ефекту, але ще й часто виконують різні стилістичні функції, формуючи стилістичні засоби або входячи до їх складу як означальний компонент.

У порівняннях маркери силенціального ефекту набувають додаткового емоційного навантаження, дають можливість глибше пройнятися наповненням висловленого. Це навантаження є гіперболізованим, що справляє більш глибоке враження на читача: англ. The room had grown so motionless that Prince Agge could hear a grey chunk of ash fall from a cigar in midair [20, с. 58]. Пор. укр. - Так, звиніть, се мій хлопець, чи, сказати б, ребятьонок меншенький,- відповів батько тихим чужим голосом, смиренним, як у церкві [17, с. 469].

Мовчання матеріалізується в образному поданні. Метафора є поширеним способом відображення силенціального ефекту та надає висловленню особливої експресії та настрою: пор. укр. У виконання вічного закону життя, схиливши сиву голову, шапку знявши й освятивши мислі мовчанням повертаю я прибитий журбою талант свій до нього, нехай сам продиктує мені свій заповіт [17, с. 446].

Перифраза є прикладом дескриптивного вербального вираження комунікативного мовчання, коли відсутні прямі формальні номінації мовчання, проте наявність цього феномену не викликає жодних сумнівів: пор. англ. англ. Michael's claws clenched together [20, с. 133].

Синекдоха базується на кількісному зіставленні предметів та явищ, а саме виявлення цілого (більшого) через його частину (менше). Вживання лексичного маркера мовчання у складі синекдохи служить для підсилення силенціального ефекту, зокрема у наведених прикладах показує абсолютну відсутність словесного вираження думки суб'єктом мовлення. Пор.: англ. He didn't say a word [22, с. 157], укр. Отець Герасим не обізвався й словом.

Епітет призначений підкреслювати визначальну якість певного предмета або явища. Потрапивши в семантичне поле мовчання, епітет збагачується новим емоційним чи смисловим нюансом. Пор. англ. Again there was silence - this time puzzled, a little confused [21, с. 58].

За допомогою маркерів мовчання замінюються грубі та різкі слова, роблячи їх м'якшими, сугестивними, надаючи їм менш негативного забарвлення. Евфемістичні маркери мовчання часто служать для позначення поняття смерті, яке не виражається безпосередньо відповідними йому номінаціями, проте є імпліцитним та безсумнівним. Такі евфемізми генерують явище плеоназму. Пор. укр. Тільки не зрозуміти цього Архипові Білоконю, поки й не повезуть його, лихого й темного поборника земельного шмата, в інші краї, поки не замовкне він навіки десь і не лишиться на землі не те що звання його - сліду не лишиться [17, с. 61].

Слова на позначення силенціального ефекту мають тенденцію сполучатися із протилежними за значенням словами, що призводить до появи оксиморону, надає висловленню додаткового колориту: пор. англ. She was going along the dark corridor and that crying silence made her feel like in a huge coffin [22, с. 78].

При антитезі спостерігається зіставлення протилежних думок та образів, що препарує контраст та вербалізує яскравіші та сильніші емоції.

Пор. англ. For a moment it seemed that there was nothing to say; he wanted to tell her about his inheritance, but the idea seemed abrupt, unprepared for.

Апосіопеза полягає в умовчуванні, недоказуванні чогось, що суб'єкт мовлення не хоче або не може висловити з огляду на внутрішні мотиви. Маркером паузи у письмовому тексті виступають три крапки. В англомовному варіанті замість трьох крапок вживається тире, причому його довжина може виражати довжину просодичної паузи. Пор. англ. "How abominable! How - why, I must be going crazy! Did you really admit that ---".

Градація полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) текстової емоційно-смислової значущості. Маркери силенціального ефекту можуть застосовуватися в обох різновидах градації (висхідній та низхідній) і передають відповідно зростання тиші або шуму. Пор. укр. Тоді співці переставали диригувати один одному руками і примовкали, прикро дивуючись своєму співацькому невмінню, і стихали вже, і випивали мовчки, щось там нукаючи і тяжко зітхаючи: "Ой-ой-ой... ну!.." [17, с. 450].

Маркери мовчання часто використовуються для створення фонового ефекту тиші. Особливо часто це спостерігається при описі природи або ситуації, у якій відбувається дія розповіді. Номінації акустичних явищ створюють звуковий контраст, а це сприяє виразнішому образу та емотивності тексту.

Пор. англ. Silent and close they stood, and he could feel her shoulders trembling a little. An ambling breeze swept up the hill and stirred the brim of her floppidy hat

укр. На полудневому небі так, як і було, - ні хмаринки. Тиша навколо. Десь тільки яблуко бухнуло м'яко в траву - та й усе [17, с. 58].

Маркери комунікативного мовчання виражають вагання мовця, його невпевненість у доречності своїх слів та експлікують роздуми співбесідників.

Пор. англ. "Well… It's hardly seems worth while to go into it," said Stahr

англ. "I don't want to talk to him… No!" [21, с. 101].

укр. - Може, вступимо, як ти гадаєш?.. У колгосп. І Василеві приємно... Бо й люди вже гомонять: син сількор, людей до колективу підбиває, а батько з матір'ю вдома [18, с. 63].

Специфічним є застосування маркерів силенціального ефекту у писемній формі діалогів, коли сторонній слухач/автор чує лише репліки одного співрозмовника, а інший учасник комунікації є недосяжним. Час, затрачений на вислуховування першим комунікантом реплік свого співрозмовника, заповнюється в усному мовленні паузами, а графічно виражається трьома крапками, рідше - крапками.

Пор. англ. "Hello, Joe," said Stahr. "Listen - two people at the sneak preview complained that Morgan's fly was open for half the picture… of course they're exaggerating, but even if it's only ten feet… no, we can't find the people, but I want that picture run over and over until you find that footage. Get a lot of people in the projection room - somebody'll spot it." [21, с. 37].

Висновки. Феномен мовчання знаходиться на перетині сучасних тенденцій у мовознавстві - перекладознавства, літературознавства та інших гуманітарних і суспільних наук.

Мовчання - це соціолінгвістичне явище, яке потребує більш глибокого осмислення в різних студіях гуманітарних та суспільних наук. Енігматичність феномену мовчання зумовлює зростання його актуальності серед науковців протягом останніх десятиліть.

Комунікативно значуще мовчання несе в собі емоційне навантаження та служить одним із засобів комунікації. Комунікативно незначуще мовчання обумовлено певними фізичними або фізіологічними факторами, які не пов'язані з комунікативними інтенціями мовців (мовчання під час їжі, сну, роботи тощо).

Мовчання виражається у художньому дискурсі за допомогою вербальних та невербальних засобів. До вербальних засобів належать прямі номінації типу лексем silence та pause (укр. мовчання, тиша та пауза, рос. молчание, тишина, пауза), їх сполучення з іншими словами, а також непрямі номінації силенціального ефекту, які зображають його за допомогою описового способу. До невербальних засобів мовчання належать пунктуаційні знаки, які мають подвійну функцію: синтаксичну та стилістичну. Мовчання можна визначити як спосіб поділу мовлення на сегменти, які роблять спілкування зрозумілим. Не всі графічні знаки актуалізують семантичну функцію, але всім притаманне синтаксичне паузальне навантаження. Під графікою мовчання слід розуміти корпус пунктуаційних знаків, які в умовах відповідних ситуацій корелюють із силенціальним ефектом та візуально його екстеріоризують.

Основним призначенням номінацій силенціального ефекту є експлікація феномену мовчання. У художньому дискурсі вони часто набувають стилістичної ролі і починають розкривати не лише логічний, а й емоційно-експресивний зміст. Основними рисами маркерів мовчання у художньому дискурсі є їх емфатичність, метафоричність та поліфункціональність. Номінації силенціального ефекту можуть виступати у художньому дискурсі як стилістичні засоби. Найпоширеніші серед них - порівняння, метафора, епітет, антитеза, апосіопеза, синекдоха та оксиморон. Активно вживаним є створення образу тиші, креація феномену персоніфікації.

Перспективним вважаємо осмислення статусу комунікативного мовчання у царині невербальних та вербальних засобів різномовних дискурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анохіна Т. О. Семантизація категорії мовчання в англомовному художньому дискурсі: монографія / Т. О. Анохіна. - Вінниця: Нова Книга

2. Арутюнова Н. Д. Молчание: контексты употребления / Н. Д. Арутюнова // Логический анализ языка:

Язык речевых действий. - М.: Наука, 1994. - С. 106-117.

3. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф. С. Бацевич. - 2-ге вид., доп. - К.: ВЦ "Академія", 2009. - 376 с.

4. Безпечний І. Теорія літератури / Іван Безпечний. - Київ: Смолоскип

5. Безуглая Л. Р. Значимое молчание в системе прагматической импликации / Л. Р. Безуглая // Вісник ХНУ. - Х.: ХНУ, 2004. - Вип. № 636

6. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации / А. Д. Белова. - К.: Астрая, 1997. - 310 с.

7. Ващук І. В. Силенціальний ефект та стилістичне навантаження його номінацій / І. В. Ващук // Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Перекладацькі інновації". - Суми, 25-27 листопада 2010 р. / редкол.: С. О. Швачко, І. К. Кобякова. - Суми: Вид-во СумДУ, 2010.

8. Гайдеггер М. Дорогою до мови / М. Гайдеггер. - К.: Літопис. 2007

9. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: навч. посіб. / І. М. Кочан. - 2-ге вид., перероб. і доп. -К.: Знання, 2008. - 423 с.

10. Кузнєцова Л. Лінгвістика, прагма-лінгвістика та дидактика літературного художнього твору / Л. Кузнєцова, О. Островська, Л. Конопельник, О.Лозинська // Іноземномовний текст за фахом:

лінгводидактичний аспект. - Львів: Світ, 1998. - С. 63-107.

11. Кухаренко В. А. Практикум зі стилістики англійської мови: підручник / В. А. Кухаренко. - Вінниця: Нова Книга, 2003. - 160 с.

12. Рудик І.М. Реактивне мовчання у діалогічній єдності питання - відповідь / І.М. Рудик // Вісник

Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 611

13. Сливинський О.Т. Феномен мовчання в художньому тексті (на матеріалі болгарської прози 60-90-х рр. ХХ ст.): автореф. дис…. канд. филол. наук: 10.01.06. - 2007. - 22 с.

14. Солощук Л.В. Вербальні і невербальні компоненти комунікації в англомовному дискурсі / Л.В. Солощук. - Харків: Константа, 2006. - 300 с.

15. Швачко С.О. Глибинна структура поверхневих лакун у синтаксичному дискурсі / С.О. Швачко,

Т.О. Анохіна // Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. - 2007. - № 32.

16. Agnieszka Knas. Read My Voice: Expressing Silence and Sound in Text-messages // Networking Knowledge: Journal of the MeCCSA Postgraduate Network. - 2009. - №1, Vol. 2. - P. 1-18.

17. Довженко О. П. Кіноповісті. Оповідання / упоряд. І. О. Дзеверін - К.: Наукова думка, 1986. - 710 с.

18. Купер, Дж. Ф. Шпион, или Повесть о нейтральной территории / пер. с англ. Э. Бер и Е. Шишимаревой. - Мн.: Юнацтва, 1990. - 303 с.

19. Чейз Дж. Х. Итак, моя прелесть… / пер. с англ. А. Лещинского. - Минск: Эридан, 1991. - 384 с.

20. Chase, James Hadley. Well Now, My Pretty… [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://novelsplanet.blogspot.com/search/label/James%20Hadley%20Chase

21. Cooper, James Fenimore. The Spy: A Tale of the Neutral Ground. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gutenberg.org/ebooks/9845

22. Dovzhenko Oleksander. The Enchanted Desna / Transl. by Anatole Bilenko. - Toronto, 2005. - 37 p.

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.utoronto.ca/elul/English/Dovzhenko/Enchanted- Desna.pdf

Размещено на Allbest.ru