Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Лексико-семантичний спосіб творення ойконімів Дніпропетровської області

М.В. Надутенко

м. Київ

У статті аналізується лексико-семантичний спосіб творення ойконімів Дніпропетровської області, виділено відповідні структурні класи первинних ойконімів, репрезентованих у найменуваннях цього типу, показана динаміка розвитку зазначених назв поселень.

Ключові слова: ойконім, лексико-семантичний спосіб творення, первинні ойконіми.

Дослідження словотвору ойконімії Дніпропетровського регіону належить до першочергових завдань сучасної української ономастики. Актуальність цієї роботи полягає у необхідності укладання регіональних та всеукраїнського словників назв населених пунктів, «Історико-етимологічного словника назв міст і сіл України», «Ономастичного атласу України».

Для досягнення зазначеної мети ойконімічні дослідження здійснюються на регіональному рівні. Регіональна методика в ономастичних дослідженнях найкраще забезпечує зручність і економність обстеження ономастичного матеріалу й можливість максимального використання додаткової лінгвістичної історико-географічної, етнографічної та іншої інформації [1, с. 3].

Особливо цінними є назви давніх перейменованих та зниклих назв населених пунктів, напр.: Kacane Topol [Карта Боплана 1650, с. 24]; уездный город Новомосковскъ, въ народе - Самаръ-городъ [Летопись 1904, с. 73]; Войновка й Журовка (Войновъ Лукъ) [Списокъ 1911, с. 8]; Нехворощь город Алексополь [Словарь 1788, с. 23] і т. п.

Ойконімний простір Дніпропетровщини за час свого багатовікового розвитку формувався під впливом постійних контактів із сусідніми і віддаленими мовами, що відбито в офіційному реєстрі назв населених пунктів та у відповідних історичних документах, які становлять джерельну базу дослідження. Завдяки своєму географічному розташуванню цей регіон здавна належав до числа залюднених, тому закономірно, що він зберігає у собі значні історичні відомості, які вагомо вплинули на формування загального історико-культурного процесу України.

Регіональну ойконімію в Україні досліджували мовознавці: Ю. Абдула (Харківщина), Д. Бучко (Покуття), В. Бушаков (Крим), М. Габорака (Прикарпаття), К. Галас (Закарпаття), Н. Герета (Хмельниччина), І. Гонца (Черкащина), О. Іваненко (Сумщина), Ю. Карпенко (Буковина, Одещина), В. Котович (Опілля), А. Лисенко (Полтава), В. Лобода (Дніпро-Бузьке межиріччя), Я. Пура (Рівненщина), О. Суперанська, З. Ісаєва та Х. Ісакова (Крим), О. Стрижак (Полтавщина), М. Торчинський (Південно-Західне Поділля), Є. Черняхівська (Львівщина), В. Шульгач (Волинь) та ін. Щодо Дніпропетровщини, то назви її поселень привертали увагу переважно місцевих краєзнавців (М. Богомаза, В. Мороза, Л. Зеленської та ін.).

Ойконімна система Дніпропетровщини частково була об'єктом ареального дослідження у наукових працях: Д. Бучка «Ареали українських топонімів на -івці, - инці в XIV--XX ст.», О. Купчинського «Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень», З. Купчинської «Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України X - XX ст.)», М. Мриглод «Становлення і розвиток моделей ойконімів Правобережної України з християнськими іменами в основах», Л. Радьо «Ойконіми України на -*jb (-*ja, -*je) у X-XX ст.»; І. Царалунги «Українські топоніми на -ани (-яни)» та ін. Бібліографія ойконімних досліджень, виконаних як у всеукраїнському, регіональному масштабі, так і на місцевому рівні, засвідчила, що комплексне вивчення назв поселень Дніпропетровщини не проводилося.

Важливим є виявити залежність місцевої ойконімної системи від географічних, історичних, культурних, суспільно-політичних, економічних та мовних чинників, проаналізувати походження назв поселень, особливості їх семантичної та словотвірної структури, що сприятиме формуванню загальнонаціональної картини ойконімного словотворення.

Дослідження твірних основ найменувань поселень дає можливість охарактеризувати регіональну онімну систему, продемонструвати рідкісні діалектні слова, які подекуди зафіксовані лише в місцевому усному мовленні й перебувають на межі зникнення.

Такий стан справ і зумовив актуальність обраної теми, оскільки всебічний та комплексний аналіз назв населених пунктів Дніпропетровської області до сьогодні не проводився.

Ця стаття є частиною комплексного дослідження ойконімії Дніпропетровщини, подає аналіз лексико-семантичного способу творення назв поселень Дніпропетровської області, які ще не були об'єктом спеціального мовознавчого дослідження.

Мета статті - розкрити особливості лексико-семантичного способу творення ойконімів Дніпропетровської області, презентувати динаміку розвитку зазначеного способу словотворення назв поселень.

Лексико-семантичний спосіб утворення визначений мовознавцями як один із продуктивних в українській ойконімії. При творенні назв поселень цим способом апелятивні або онімні основи, не змінюючи своєї форми і структури, переходять у розряд назв населених пунктів, тобто онімізуються або трансонімізуються [2, с. 4-5]. Ойконіми такого типу визначаються мовознавцями як первинні, оскільки такі назви поселень структурно оформлені на доойконімному рівні, виникли лексико- семантичним шляхом на основі існуючих. Ця група ойконімів утворилася внаслідок ойконімізації назв певних груп людей, топографічних апелятивів або інших груп топонімів.

Найширші можливості переосмислення вихідних лексем має модель топонімічної метонімії. Це зумовлено природою метонімії як фігурального засобу називання одного предмета іменем (загального чи власного) іншим, що перебуває з першим у відношенні «асоціації за суміжністю», тобто у відношеннях процес - результат, одне в іншому, одне на іншому тощо.

Для ойконімів характерним є відношення одне біля іншого, оскільки тут типовою є номінатор одного об'єкта іменем іншого, що перебуває з першим у просторових зв'язках [3, с. 27]. Зазначене явище ілюструють відповідні ойконіми: одне з перших поселень на території Дніпропетровщини Кudak, 1 поріг - Кudak, фортеця [Карта Боплана 1650]; річка Домотканъ - село Домотканъ [3, с. 25]; поріг Ненаситець - х. Ненаситець [АДТУ ДО 1947] та ін.

Ознакою первинних ойконімів Дніпропетровщини є те, що їх творення відбувалося без участі топонімотвірних формантів - шляхом топонімійного переосмислення (топонімізації) апелятивів (рідше - власних назв). Формальними показниками первинних назв населених пунктів Дніпропетровщини є поширені суфікси -и, -ани, -і, ичі, -івці, -инці, та ін., напр.: Кринички [Карта ЕГ 1840]; Топчаны (х. Топчанскіе) [Карта ЕГ, с. 10]; Бажани [АДТУ ДО 2007, Птп]; Протовчі [АДТУ ДО 1947]; Межі [АДТУ ДО 1947]; Носачі [АДТУ ДО 1947] та под. Це утворення від апелятивів, гідронімів, мікротопонімів, ергонімів та ін. ойконімів й антропонімів, які перейшли в однойменні назви населених пунктів, напр., с. Гірки [АДТУ ДО 2007, Снк] < апелятив гірки; с. Грушівка [АДТУ ДО 2007, Сол] < гідронім Грушівка; х. Інгулець [АДТУ ДО 1947] < гідронім Інгулець; с. Городуватка [АДТУ ДО 2007, Шрк] мікротопонім (назва балки) Городуватка [МЕ]; х. Кваки [АДТУ ДО 1947] < озеро Кваки [5]; с. Надія [АДТУ ДО 2007, Шрк] < ергонім (назва колгоспу) Надія; Палестина [Карта ЕГ] < ойконім Палестина; х. Львів [АДТУ ДО 1947] < ойконім Львів; с. Бровки [АДТУ ДО 2007, Вас] < антропонім (прізвище) Бровки [6]; х. Клим [АДТУ ДО 1947] < ОН (ім'я) Клим. Наявні в первинних назвах форманти не є ойконімотвірними, оскільки вони існували уже в однойменних базових назвах цих ойконімів: апелятивах, найменуваннях людей за їхнім предком або родоначальником, найменуваннях груп людей за їхнім заняттям, професією тощо [7, с. 212].

Досліджений матеріал має підстави для виділення відповідних структурних класів первинних ойконімів Дніпропетровської області:

1) відапелятивні утворення;

2) відгідронімні назви поселень;

3) відприкметникові ойконіми;

4) відойконімні назви поселень;

5) назви поселень, утворенні від антропонімів.

1. Відапелятивні назви поселень

Відапелятивні утворення Дніпропетровщини становлять близько 6% від загальної кількості досліджених ойконімів, які функціонують у формі одного числа - в однині або множині. За семантикою базова лексика таких ойконімів дуже неоднорідна, подана у табл. 1.

Таблиця 1 - Відапелятивні утворення ойконімів Дніпропетровщини

Динаміка зміни вираження числа для назв поселень Дніпропетровщини у процесі розвитку ойконімної системи зазнала суттєвих змін. Так, назви поселень у множинній формі на позначення споруд, будівель та інших результатів діяльності людей, апелятиви з географічною семантикою „поселення" та назви, пов'язані з культурно-етнографічними (релігійними) та суспільно-політичними поняттями, відбиті на сучасній карті Дніпропетровської області лише у поодиноких ойконімах. Натомість, зазначені назви поселень у формі однини набули великого поширення на території Дніпропетровщини у пер. пол. XX ст.

2. Відгідронімні ойконіми

Назви поселень Дніпропетровщини, утворені від гідронімів лексико-семантичним способом, становлять близько 9% від загальної кількості досліджених назв поселень Дніпропетровщини. Основні водні об'єкти Дніпропетровської області сформували чітку сталу групу похідних ойконімів. Загалом переважна більшість топонімійних омонімів Дніпропетровщини засвідчена внаслідок взаємодії гідронімів й ойконімів. Це пояснюється тим, що повторювані назви - це ті морфологічні та семантичні моделі, які на певному історичному етапі є для населення найважливішими [7, с. 214].

Принципи номінації у системі власних назв Дніпропетровщини, зокрема ойконімів і гідронімів, установлюються на основі лексичної опозиції. Унаслідок цього між однойменними словами можуть виникати омонімічні, паронімічні та синонімічні відношення, які виявляють себе у лексико-семантичному способі творення ойконімів,напр.: р. Інгулець > с. Інгулець [АДТУ ДО 2007, Шрк]; р. Базавлучок > с. Базавлучок [4, с. 118] та ін.

Проаналізовані відгідронімні первинні ойконіми утворилися шляхом топонімійної метонімії, їхня структура збігається зі структурою назв водних об'єктів: напр., р. Тягинка > с. Тягинка [4, с. 10-11]; р. Домоткань > с. Домоткань [АДТУ ДО 2007, Врх., 4, с. 25-26]; р. Самоткань > с. Самоткань [АДТУ ДО 2007, 4, с. 25-26]; р. Саксагань > с. Саксагань [АДТУ ДО 2007, Птх, 4] тощо. Наведені приклади ойконімів Дніпропетровщини походять від складних за структурою гідронімів «досить давніх, що зберігають сліди різних індо-іраномовних народів, переплетення інших взаємовідношень, про що свідчать складні за структурою та «гібридні» за етнічним походженням гідроніми Надчорномор'я» [4, с. 33].

Варто зазначити, що не завжди словотворчий засіб дає можливість встановити первинність чи вторинність генетично споріднених гідронімів і ойконімів без додаткового дослідження фіксацій та відповідних варіантів у історичних документах [8, с. 44].

Наприклад, с. Домаха [АДТУ ДО 2007, Пвг] < х. Домаха, який, у свою чергу, є результатом локалізації гідроніма Шарай, збігається з семантично близькими слов'янськими назвами Домаха, Домашка в Нікопольському районі Дніпропетровської області [4, с. 135].

Так, онімізація тюрк, апелятива saraj простежується в гідроназвах Шарай Нікопольського району: Ширляй, Старый Шарай, Шарай, Ширай, Новый Шарай, Новый Ширляй, Шарай. У гідронімі Шарай спостерігається перехід початкового тюрк. звука s > ш, мабуть, з огляду на болгарське посередництво при ранньому запозиченні вихідного етимона з іранських мов, або ж унаслідок слов'янської адаптації [4, с. 135].

Дослідження ойконімів Дніпропетровщини, утворених від гідронімів лексико-семантичним способом, на різних хронологічних зрізах засвідчує поступове зниження цього способу словотворення. Так, у XVII-XVIII ст. засвідчена найбільша кількість назв поселень відгідронімного походження, утворених лексико-семантичним способом (87 % серед назв поселень відгідронімного походження): р. Половиця > слобода Половиця (ойконім проіснував до 1791 р.) [4, с. 58]; р. Чаплинка > с. Чаплинка (відоме з 1630 р.); р. Чортомлик > поселення Чортомлик (1778 р.) [4, с. 128]; р. Томаківка > с. Томаківка (1749 р.); р. Саксагань > с. Саксагань (1738 р.); р. Кам'янка > с. Кам'янка (1776 р.); р. В'язівок > с. В'язівок (1776 р.) і т. п.

3. Відприкметникові ойконіми

Ойконіми цього типу утворюють групу в 8 % від загальної кількості ойконімів Дніпропетровщини. Це назви поселень на зразок х. Хороший [АДТУ ДО 1947]; х. Центральний [АДТУ ДО 1947]; х. Далекий [АДТУ ДО 1947]; Тихе [АДТУ ДО 2007, Сол]; Южне [АДТУ ДО 2007, Соф], які поступово проходили процес субстантивації твірних прикметників, набуваючи граматичних ознак іменників, отже, зазначені назви поселень є морфолого-синтаксичними утвореннями.

Такі ойконіми є наслідком процесу онімізації прикметників і розглядаються окремою групою як відприкметникові ойконіми, утворені лексико-семантичним способом:

а) за формою поселення: х. Довгий [АДТУ ДО 1947]; х. Широкий [АДТУ ДО 1947]; с. Плоске [АДТУ ДО 1947]; с. Високе [АДТУ ДО 1947];

б) за розміром населеного пункту: х. Великий [АДТУ ДО 1947];

в) за часом виникнення населеного пункту: Нове [АДТУ ДО 2007, Нвм]; в) за місцем розташування: х. Дальній [АДТУ ДО 1947] та ін.

Окремою групою виділяємо інші назви поселень, які виражають опосередковану метафоричну ознаку: х. Вірний [АДТУ ДО 1947]; х. Красний [АДТУ ДО 1947]; х. Дорогий [АДТУ ДО 1947]; х. Веселий [АДТУ ДО 1947]; х. Цвілий [АДТУ ДО 1947]; х. Славний [АДТУ ДО 1947]; х. Зелений [АДТУ ДО 1947]; х. Горілий [АДТУ ДО 1947]; х. Влажний [АДТУ ДО 1947] тощо.

Напр., назва поселення Круте [АДТУ ДО 2007, Сол] - результат субстантивації прикметника крутий «майже прямовисний, обривистий, урвистий; дуже вигнутий непоступовий» [СУМ т. IV, с. 373-374] > круте місце > онімізація прикметника круте > ойконім Круте. Отже, назви у формі прикметників обов'язково проходять стадію субстантивації, а потім - трансоонімізацію.

Більшість лексико-семантичних утворень прикметникового походження набули поширення на сучасному етапі формування ойконімії Дніпропетровщини.

4. Відойконімні назви поселень

ойконім семантичний метонімія топонімічний відгідронімний

Відойконіміні утворення становлять значний пласт назв поселень Дніпропетровщини (12% від загальної кількості досліджених ойконімів). Це ойконіми, твірними для яких є оніми, що позначають інші населені пункти. Топонімічна система Дніпропетровщини у своїй більшості є територіально вторинною по відношенню до топосистем деяких інших регіонів України. Так, значна частина відойконімних назв виникла у період заселення регіону переселенцями із сусідніх або віддалених регіонів у XX ст., що пов'язане з активним періодом заселення краю переселенцями з інших регіонів, відповідно переносилися і структурно оформлені назви: Авксенівка [АДТУ ДО 2007, Врх] > Авксенівка (Олександрійський повіт); Олександрія [АДТУ ДО 2007, Шрк] > Олександрія (Олександрійський повіт); Павлівка [АДТУ ДО 2007, Снк] > Павлівка (Новомосковський повіт); Потоки [АДТУ ДО 2007, Крн] > Потоки (Полтавська губернія); Благовіщенка [АДТУ ДО 2007, Днп] > Благовіщенка (Криничанський район); Борисівка [АДТУ ДО 2007, Нк] > Борисівка (Курська губернія); Добровілля [АДТУ ДО 2007, Вас] > Добровілля (Харківська губернія); Мерцалівка (АДТУ ДО 2007, Пвг) > Мерцалівка (Донецька область) і т. д.

Зафіксовані утворення назв поселень від більш значних поселень, міст, як правило, інших, більш відомих територій: Палестина [Карта ЕГ, 24]; Камчатка [АДТУ ДО 1947]; х. Диканька [АДТУ ДО 1947]; Запоріжжя [АДТУ ДО 2007, Мгд, Шрк]; Кодак [АДТУ ДО 2007, Соф].

Умови та причини виникнення кожного такого лексико-семантичного утворення Дніпропетровської області потребують конкретного історичного дослідження.

5. Назви поселень, утворені від антропонімів

Ойконіми, утворенні лексико-семантичним способом від антропонімів, умовно поділяємо на ойконіми, які виникли від групових назв людей та відприкметникові ойконіми. Зазначена група становить 5% від загальної кількості досліджених ойконімів Дніпропетровської області).

Найчисленнішу групу в антропоніміконі північно-правобережного Степу (до якої належить територія досліджуваного регіону), становлять прізвища, утворені від власних імен людей (слов'янських автохтонних та християнських). Основну роль у творенні прізвищ Степу відіграли церковно-християнські імена, які протягом X-XVII століть пройшли належну фонетично-морфологічну адаптацію на українському мовному ґрунті [8, с. 88-89]. Зазначена група прізвищ, у свою чергу, стала основною базою для утворення відойконімних назв поселень Дніпропетровщини.

6. Ойконіми від групових назв людей на -и

Подібні назви населених пунктів утворюють групу, яка становить близько 1% від загальної кількості досліджених ойконімів Дніпропетровської області.

Ойконіми на -и/-і складають кількісно незначний клас первинних назв Дніпропетровщини, в основі яких прізвищеві назви, прізвища чи імена, відповідні патроніми: прізвище Бровки [6] > с. Бровки [АДТУ ДО 2007, Вас]; прізвище Дубовик [10, с. 61, 100, 107, 136] > патронім «дубовики» > Дубовики [АДТУ ДО 2007, Вас]; прізвище Казыдубъ [11] > ймовірно, онімізація родового антропоніма «казыдубы»> Казыдубы [ВТКР] та ін.

Переважна більшість таких ойконімів є наслідком називання людей за найменуванням їхнього родоначальника чи власника групи людей (в основному за його прізвищем чи прізвиськом): особова назва родоначальника давала початок іменування його нащадкам або підданим, від цього іменування утворювався відповідний патронім, який переходив (семантичним шляхом) лексико-семантичним способом творення у назву поселення, де вони мешкали. Зазначене явище відбилося на картах Дніпропетровщини у різні історичні періоди: Ивановцы [Словник 1788 II ч, с. 65]; Петровцы [ВТКР]; Топчаны (хх. Топчанскіе) [Карта ЕГ, с. 10]; Назаренки [АДТУ ДО 2007, Цар]; с. Кравці [АДТУ ДО 2007, Шир]; с. Куліші [АДТУ ДО 2007, Врх]; с. Калашники [АДТУ ДО 2007, Соф]; х. Кабаки [АДТУ ДО 1947], ймовірно, є результатом онімізації патроніма «кабаки», який, у свою чергу, походить від поширеного на території Дніпропетровщини прізвища Кабак [10, с. 25, 27] тощо.

За часом формування ойконіми у формі множини, мотивовані назвами людей, Бучко Д.Г. пропонує розглядати в такій послідовності: ойконіми на -ичі (-овичі, - евичі, -иничі), -івці, -инці, -ани, -и/-і [12, с. 86]. З них ті, що утворилися шляхом трансонімізації, характеризуються всіма цими суфіксами, які містилися переважно у структурі твірних антропонімів.

Лексико-семантичний спосіб - звичайна конверсія (переосмислення значення), формально виявляється або метонімічним шляхом (перехід апелятивної назви об'єкта чи ГТ за суміжністю у власну назву), або тією чи іншою подібністю об'єкта, що називають, до відповідного апелятива. Так, утворення апелятивів Дніпропетровщини семантичним шляхом відбувається на основі трьох основних процесів:

1) метонімізації - називання одних предметів іменами інших: гідронім Базавлучок [СГУ]> с. Базавлучок [АДТУ ДО 2007, Соф.]; с. Добровілля (Харківської губернії) > с. Добровілля [АДТУ ДО 2007, Вас.]; ГТ «вершина» > х. Вершина [АДТУ ДО 1947] тощо.

У топонімії, об'єкти номінації якої мають просторово протяжний характер, метонімійні відношення виявляють певну специфіку: найчастіше один об'єкт дістає назву іншого, що перебуває з першим у відношеннях «один біля іншого», «один поряд з іншим», «одні в іншому», тобто в топонімії є типовою номінація одного об'єкта іменем іншого, що перебуває в просторових зв'язках із поіменовуваним [2, с. 130].

2) синекдохізації - онімізація видових (загальних) назв відповідних об'єктів: апелятив «лісопитомник» > с. Лісопитомник [АДТУ ДО 2007, Крв]; рос. апелятив «убежище» > х. Убіжище [АДТУ ДО 1947] та ін.

3) метафоризації - переосмислення назв одних об'єктів на інші на основі зовнішньої подібності або схожості вражень, часто оказіональних: напр., апелятив «хвилі» > с. Хвилі [АДТУ ДО 2007, Вас].

Суть зазначених процесів зводиться до перенесення понять з одного предмета на інший на основі асоціації за суміжністю, подібністю, аналогією або заміни назви цілого предмета його частиною чи навпаки [13, с. 28]. Необхідно зазначити, що в топонімії переносяться не поняття, а лише назви. При цих процесах назви населених пунктів наповнюються новим (ойконімним) змістом, а їх подальші зміни відбуваються за власне ойконімними правилами. У похідних апелятивних та онімних основах у процесі переходу в ойконім спостерігається переосмислення їх словотворчих засобів і перетворення відповідних засобів у одиниці морфемної структури [13, с. 42].

Не змінюють морфемної структури у різних сферах вживання непохідні на сучасному рівні топоніми, утворені лексико-семантичним способом: Дружба [АДТУ ДО 2007, Крн., Нк., Крв], Степ [АДТУ ДО 2007, Пвг], Перемога [АДТУ ДО 2007, Днп], Вербки [АДТУ ДО 2007, Пвг] та ін. Усталеність структури та словозміни цих топонімів зумовлюється активним функціонуванням у мові апелятивів: дружба, степ, перемога, вербки. Зазначені та подібні слова із замкненою морфемною структурою, зміна якої приводить до утворення слова іншого лексико-граматичного ряду [2, с. 182].

Аналіз лексико-семантичних утворень ойконімів Дніпропетровщини доводить, що майже не вживаються слова з абстрактним значенням, ідеологічні та наукові поняття, натомість легко топонімізуються географічні терміни, загальні назви людей, реалії культурного і виробничо-господарського призначення.

Розглянутий матеріал засвідчив динаміку лексико-семантичного способу словотворення ойконімів Дніпропетровщини, пов'язану зі зміною їхньої продуктивності у різні історичні періоди. Так, цей процес словотворення набув найбільшого поширення на початковому етапі формування ойконімії регіону (у XVI- XVII ст. - 87 % від загальної кількості ойконімів), однак у XXI ст. він становить лише 24%). Серед назв такого типу значну частину становлять ойконіми, які утворилися на російській лексико-словотвірній основі в умовах явища українсько-російського білінгвізму: Звізда, Лісопитомник, Спокойствіє [АДТУ ДО 2007] тощо. Відсоток іншомовних елементів у лексико-семантичних утвореннях досяг своєї максимальної фіксації у XVI-XVIII ст., натомість його кількість значно знижується в XIX - XX ст.

Список використаних джерел

1. Горпинич В.О. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя / В.О. Горпинич, В.В. Лобода, Л.Т. Масенко. - К.: Наукова думка, 1977. - 191 с.

2. Ковалик І.І. Про ономатизацію, трансонімізацію і деноматизацію / І.І. Ковалик //

3. IV Республіканська ономастична конференція. Тези. - К., 1969. - С. 3 - 5.

4. Поляруш Т.І. Порівняльне дослідження словотвору гідронімії, мікротопонімії та ойконімії / Т.І. Поляруш. - К., 1971. - 381 с.

5. Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини / AH УРСР. Ін-т мовознавства; відп. ред. М. Железняк. - K.: Наук., думка, 192 с.

6. План плавень між Дніпром та Конкою біля сіл Велика та Мала Знам'янка. 1827. План Таврической губернии Днепровскаго уезда / укладач невідомий. - Рукопис. Текст.

7. План ділянки землі, відмежованої з дачі Федорівка (Безручки) Д.А. Бровки. 1903. План Таврической губернии Днепровскаго уезда участка земли, купленнаго крестьянином села Малой-Лепатихи Денисом Авромовичем Бровко. - Рукопис. Текст.

8. Лисенко А. Первинні ойконіми Полтавської області // Лінгвістичні студії. - 2009. - Вип. 18. - С. 212 - 216.

9. Демешко І. Гідронімно-ойконімні тополексеми ономастикону північно-східного Полісся // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005.Вип. 59. - С. 46 - 61.

10. Ісакова Т. Лексико-семантична база прізвищ степу // Наукові записки. Серія: Філологія (мовознавство). - Кіровоград, 2001. - Випуск 35. - С. 86 - 91

11. Горпинич В.О. Прізвища Степової України / В.О. Горпинич. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - 404 с.

12. Київський історичний архів. Фонд 990, опис 1, справа 734, аркуш 63 зворот.

13. Бучко Г.Д. Ойконімія Покуття Бучко: дис…. д-ра філол. наук. - Чернівці, 1992. - 305 с.

14. Габорак М.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (XII-XX ст.): дис…. канд. філол. наук. - Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 1999. - 290 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

15. АДТУ ДО 2007 - Адміністративно-територіальний поділ Дніпропетровської області станом на 01.01.2007.

16. АДТУ ДО 1947 - Адміністративно-територіальний поділ Дніпропетровської області станом на 01.01.1947.

17. ВТКР - Военная топографическая карта Российской империи (1869-1890 гг.).

18. Кат. повіт 1797 - Карта повіту 1797. План Екатеринославскаго Уезда. Рукопис.

19. Карта ЕГ - Списокъ населенных месть Новомосковкаго уезда Екатеринославской губерній.

20. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго Земства. - 1911. - 49 с.

21. Карта ЕГ 1840 - Карта Екатеринославской губернии 1840 г.

22. Карта Боплана 1650 - Спеціальна карта України Гійома Лесвассера де Боплана 1650 р. - Київ-Львів, 2000. - 72 с.

23. Л?топись 1904 - Л?топись 1904 Екатеринославской Ученой архивной Коммисіи. - Екатеринославъ, 1904.

24. МЕ - Місцеві експедиції, проведені автором протягом 2008 - 2011 рр.

25. СГУ - Словник гідронімів України / ред. кол.: Непокупний А.П., Стрижак О.С., Цілуйко К.К. - К.: Наукова Думка, 1979. - 781 с.

26. Словарь 1788 - Новый и полный географическій словарь Россійскаго государства, или лексиконъ. Часть I. - Москва, 1788. - 292 с.

27. Списокъ 1911 - Списокъ 1911 населенныхъ месть Новомосковскаго уезда Екатеринославской губерніи. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго Земства. - 1911. - 49 c.

28. СУМ Словник української мови: в 11 т. / гол. ред.. І.К. Білодід. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980. - Т. I-XI.

Размещено на Allbest.ru