Номінації давньогерманських магічних технік: порівняльно-історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОМІНАЦІЇ ДАВНЬОГЕРМАНСЬКИХ МАГІЧНИХ ТЕХНІК: ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

етимологічний лексичний давньогерманський етнічний

У статті проаналізовано лексичні одиниці, що вербалізують давньогерманські магічні техніки та запропоновано їхній переклад українською мовою з подальшим поясненням та уточненям лексичного значення. Ключові лексеми на позначення магічних процедур - двн.-ісл. seiрr "чари, ворожіння, магічне закляття", двн.-ісл. spб "віщування долі" та двн.-ісл. galdrar, galрrar "ворожіння, заклинання" - відображають особливості етнічної свідомості германців ХІ-ХІІІ ст.

Ключові слова: порівняльно-історичне мовознавство, етнокультурологія, північні магічні техніки, магія сейт, спа.

У сучасній етнолінгвістиці порівняльно-історичний метод в контексті інтердисциплінарного підходу до вивчення мовних одиниць є одним з необхідних умов для отримання достовірних результатів дослідження. В етнокультурологічних студіях, що ґрунтуються на синтезі ідей, розроблених у межах кількох наукових парадигм, цілком доцільним, на наш погляд, є залучення напрацювань порівняльно-історичних методик, зокрема для аналізу лексем на позначення давньогерманських магічних технік. Відповідно до концептуальних підвалин етнолінгвістики, мова є найвиразнішою ідентифікаційною характеристикою культури будь-якого етносу. Мова розглядається не тільки як засіб комунікації або пізнання, а, насамперед, як культурний код нації, глибинний аналіз якого дає можливість зануритися в особливості моделей світосприйняття, культурних норм та традицій певного етносу.

Перш ніж розпочати аналіз лексем на позначення давньогерманських магічних технік, відзначимо складність поставленого нами завдання. Цей факт пояснюється тим, що матеріалом дослідження слугували текстові фрагменти, вилучені з пам'яток давньогерманської писемності ХІ-ХІІІ ст., що, водночас, робить дослідження актуальним в контексті сучасних мовознавчих розвідок. Отже, метою роботи є аналіз номінацій давньогерманських магічних технік, виокремлених з писемних пам'яток германських народів ХІ-ХІІІ ст.. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: виокремити лексеми на позначення магічних технік з їхнім перекладом українською; надати етимологічний аналіз запропонованих мовних одиниць, реконструювати особливості світосприйняття германців ХІ-ХІІІ ст.

Попри неминучу гетерогенність усіх реально зафіксованих у текстах культур, має сенс відокремлювати культури, орієнтовані на міфологічне мислення, та культури, орієнтовані на позаміфологічне мислення. Перші, у свою чергу, можна визначити як культури, орієнтовані на власні імена [1, с. 69]. Давньогерманській культурі був властивий саме такий міфологічний тип мислення, оскільки ім'я для неї є семантично значущим, а не довільним, непрозорим ярликом.

Важливим, однак, є те, що міфологічне ім'я притаманне особам та істотам, і саме цим пояснюється його значущість, оскільки відношення, що створюють життя й можливості буття, виступають у міфі як стосунки осіб. Ім'я в тексті може відображати те, що відбувається з носієм цього імені. Саме введення (власного) імені в "тіло" замовляння робить це останнє "живим" і дієвим, тобто забезпечує його функціонування як перформативного висловлення. Звертаючи увагу на те, що імена в міфології складають найістотнішу частину міфологічної системи, персонажів міфів, В. М. Топоров указує на специфічний аспект семантики міфологічних імен, а саме, на властиве міфологічній свідомості розуміння імені як глибинної (внутрішньої) сутності або ж як суттєвої риси, що може "на-даватися" чи "в-кладатися". Такий архаїчний "реалізм" передбачає тотожність імені та природи його носія, внаслідок чого ім'я стає душею, джерелом сил цього останнього. Це у свою чергу впливає на деякі риси формальної реалізації відповідних імен у відповідних текстах, конкретніше, на ізоморфізм формальних метаморфоз, які тут зазнає ім'я, і трансформацій його носія, про які розповідається в тексті. Цим також пояснюється, з одного боку, табуювання імен, а з другого, їх варіативність, інколи надзвичайно розвинута і, крім того, пов'язана з їхньою заміною або ж паралельним використанням у різних випадках [2, с. 83-100].

Згідно з уявленнями, що побутували у давньогерманському суспільстві доби Раннього Середньовіччя, деякі жінки були наділені особливою магічною силою, що дозволяло їм користуватися неабиякою владою та шаною у патріархальному світі на відміну від жінок інших племен. Жінки-пророчиці, "священні людські створіння", володіли знаннями, які допомагали їм відкривати долю людини або накладати магічні чари.

Звернення до магічних сил, ворожіння в давньогерманських манускриптах позначалося такими лексемами: двн.-ісл. seiрr "чари, ворожіння, магічне закляття", seiрa "накладати чари, закляття" [11, с. 354] або galdrar, galрrar "ворожіння, заклинання" (= множина від двн.-ісл. galdr, galрr "магічна пісня"), gala "співати, співати магічні пісні" [11, с. 158]; пор.: двн.-англ. gealdor або galdor та двн.-в.-нім. Galstar "ворожіння, чари" [3, с. 365]. У давньоісландській мові є навіть слово, в якому поєднані ці дві лексеми - seiрgaldr "магічне закляття" [11, с.

354]. Наведемо приклади вживання цих лексем у давньогерманських пам'ятках писемності:

(1) двн.ісл. Юau bjuggust svб viр, at seiр r skyldi fram fara um nуttina eptir (3, 2) - "він домовився з нею, що ворожити вона буде вночі";

(2) fullr er hann ljурa || ok lнknstafa, || gурra galdra | ok gamanrъna (4, 5) - "в ньому пісні для ворожіння та цілющі руни, закляття та радості руни";

(3) двн.-англ. Be рam gealdre [3, с. 365] - "за допомогою ворожіння".

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє твердити про наявність у двн.-ісл. лексем seiрr, galрrar ще одного значення, а саме - "віщування долі", яке не було зафіксоване у давньоісландських словниках. Ці лексеми вживалися у контекстах, де йшлося не тільки про "ворожіння як накладання магічних чарів", а також і про "передрікання майбутнього". Розглянемо такі приклади:

(4) двн.-ісл. Ok er menn vбru mettir, fуru юeir at sofa, en vцlva fуr til n б ttfa rsseiр s meр sitt liр (3, 2) - "ввечорі вийшла вона зі своїми людьми з дому, ніхто з них не лягав спати, цілу ніч вони займалися ворожінням";

(5) Heiрi hana hйtu || hvars til hъsa kom, | vцlu velspбa, || vitti hon ganda; | seiр hon, hvars hon kunni, || seiр hon hug leikinn, || ж var hon angan | illrar brърar (5, 22) - "Хейд її називали, коли зустрічали вдома, називали пророчицею - займалася вона ворожінням з магічним жезлом, всі підкорялися її чарам на радість злим жінкам".

Приклад (4) ілюструє вживання лексеми nбttfarsseiрs "нічна ворожба" [11, с. 308] у значенні "ворожіння для віщування долі", адже, як розповідається у цій сазі, пророчицю запросили для того, щоб вона за допомогою магічних чарів відкрила людям їхню долю. У прикладі (5) лексема seiр відтворює таку саму ідею. Зазначимо, що у цьому прикладі деякі дослідники, наприклад, Дж. Маккінел [8, с. 394-417] убачають зв'язок чаклунки Heiрr зі скандинавськими Норнами, а не з богинею Фреєю, яку інші науковці асоціюють з Гейд (пор.: асоціації Фреї з Вьольвою Гейд наводить Е. Торсон [10]. На погляд Дж. Маккінела, Гейд тут виступає як жінка- пророчиця (а не як богиня), яка, на прохання верховного бога Одіна, розкриває світову долю, заздалегідь визначену скандинавськими Норнами [8, с. 394-417].

Отже, аналіз фактичного матеріалу дозволяє зробити припущення про те, що у двн.-ісл. лексемах seiрr, galрrar інтегровано два значення: "ворожіння для накладання магічних чарів; магічні закляття" та "ворожіння для передбачення майбутніх подій, долі".

За однією з етимологічних гіпотез двн.-ісл. іменник seiрr буквально означає "кипіння, булькотіння", що свідчить про зв'язки цієї магічної практики з шаманізмом та іншими формами примітивної магії. Під "кипінням" слід розуміти спеціальний психологічний стан "зміненої свідомості", в який мала увійти пророчиця під час ворожіння. Цей стан іноді досягався за допомогою вживання галюциногенних сумішей з трав або інших речовин. Згідно з іншою гіпотезою іменник seiрr має спільний корінь з двн.-англ. дієсловом sittan "сидіти" (пор.: гот. sitan; двн.-сакс. sittian; двн.-фриз. sitta; двн.-в.-нім. sizzan; двн.-ісл. sitja) [6, с. 97]. Зв'язок цих лексем пояснюється тим фактом, що під час магічного сеансу seiрr-чаклунки сиділи на підвищенні - seiр-hjallr, буквально "підмостки; ешафот".

Під час магічного ритуалу, який позначався у давніх текстах двн.-ісл. seiрr (у подальшому магічна техніка сейт, або seiрr), пророчиця перебувала у стані магічного трансу, який і дозволяв робити передбачення. Мистецтво seiрr було вмінням, властивим одиначкам, самітницям. Чаклунки seiрr не утворювали магічних спільнот (щось на зразок шабашу відьом, характерного для інших індоєвропейських традицій), хоча у процесі ворожіння їхніми асистентами іноді були молоді дівчати, які співом ритуальних пісень допомагали seiрr увійти в стан трансу.

Магію типу seiрr використовували також для того, щоб вплинути на свідомість людини, викликати забуття або жах, створити ілюзію [7, с. 313]. У давніх текстах цей стан мав назву sjуnhverfing "галюцинація, запаморочення свідомості, викликане дією магічних чарів" [11, с. 365]. Роль seiрr у створенні ілюзії добре задокументовано в давньоісландських сагах, в яких до неї звертаються, аби приховати людину від ворогів. Наприклад, у ісландській сазі "Eyrbyggja saga" (частина 20) жінка на ім'я Катла, яка добре розумілася на seiрr, хотіла у такий спосіб врятувати свого сина Ода від воїнів, які мали намір його вбити. За допомогою магії жінці вдалося це зробити, і її син був у безпеці, доки не з'явилася інша seiрr-чаклунка Гейрід, і не подолала чарів Катли, пор.:

(6) Mun Geirrнрur trцlliр юar komin og mun юб eigi sjу n h v erfingum einum mega viр koma (1, 20) - "сюди прийшла тролиха Гейрід, і тому буде неможливо врятуватися за допомогою магічних чарів, ілюзії".

Серед скандинавських богинь, які зналися на магії та практикували її, виділяють Фрею (двн.-ісл. Freyja пов'язана з двн.-англ. frea "пані"), богиню родючості, життя, кохання, а також магії та смерті. Богиня Фрея, або Ванадіс, походить з роду ванів (на відміну від близької їй за характеристиками богині Фріг). Вона є донькою вана Ньйорда та жінки-великана Скаді. Згідно з міфологічними уявленнями Ванадіс носить магічне соколине пір'я, що дозволяє їй літати, та золоте намисто Брісінгамен, яке вона отримала від гномів. Тотемні тварини Фреї - кішки, білі та сірі, яких вона запрягає у свою колісницю. Її вважають покровителькою пророчиць, які на її честь носили елементи одягу з кошачого хутра [4, с. 16-56], а також покровителькою Валькірій, що, з іншого боку, суперечить характеристиці Фреї як богині з роду ванів та що, можливо, свідчить на користь ототожнення деякими дослідниками Фреї з богинею Фріг. Як розповідається у ісландській сазі "Ynglinga saga", вона практикувала магічну техніку seiрr та навчила асів цьому мистецтву:

(7) Njarрar var Freyja. Hъn var blуtgyрja. Hъn kenndi fyrst meр Бsum seiр sem Vцnum var tнtt (6, 4) - "Фрея була донькою Ньйорда. Вона була жрицею. Вона перша навчила асів магії, як це робили вани".

Західні германці так само практикували магію, але когнати двн.-ісл. seiрr, вживалися ними у контекстах, де йшлося про магію ельфів (цей факт дозволяє нам у подальшому називати магічну техніку seiрr північною): жlfsiden "чари ельфів, жах" [3, с. 115], наприклад:

(8) Рis is se hвlga drжnc wiр жlfsid en e [3, с. 115] - "це святий напій проти чарів ельфів".

У германо-скандинавській та кельтській традиціях ельфи - це чарівні створіння, яких описували як вродливих, сповнених сил чоловіків та жінок, що жили в лісі, під землею або у струмках. Цих істот вважали безсмертними та наділяли магічними силами. Давньоанглійський іменник жlf (пор.: двн.-в.-нім. alp, двн.-ісл. вlfr) походить від прагерм. *albiz < і.-є. *albho­ "білий". Це слово також зустрічається у англосаксонських власних назвах, пор.: Жlfrжd буквально "ельфійський радник" (англ. Alfred), Жlfwine "ельфійський друг" (англ. Alvin), Жlfric "ельфійський володар" (англ. Eldridge) [9].

Етимологія двн.-ісл. galdrar, galрrar "ворожіння" (= множина від galdr, galрr "магічне закляття, пісня") прозоріша від двн.-ісл. seiрr. Цей іменник передає ідею іншої магічної техніки, яка мала назву гальдр. Давні писемні пам'ятки германських етносів свідчать про те, що магія гальдр, на відміну від магії сейт, була характерним явищем не тільки для північних, а й для західних германців, про що свідчить наявність відповідних лексем на позначення цієї техніки у давньоанглійській мові: двн.-англ. gealdor, galdor "ворожіння, магічні чари". Ці іменники утворилися від двн.-ісл. дієслова gjalla та від двн.-англ. сильного дієслова gellan, giellan "співати, кричати" відповідно. Названі лексеми походять від прагер.*gelnanan < і.-є. *ghel- "співати, кричати". На наш погляд вибір саме лексем galdrar, galрrar (= двн.-ісл) та gealdor, galdor (= двн.-англ.) [9] для позначення магічної техніки був не довільним, а детермінованим специфічним характером магічної процедури, як і у випадку з seiрr. Адже під час ворожіння жінка-пророчиця мала перебувати у стані трансу, якого можна було досягти за допомогою магічної пісні або монотонного вигукування окремих звуків. Іноді все це супроводжувалося ще й приготуванням спеціального зілля або використовуванням рунів.

Давньоісландський іменник galрrar досить часто вживався у контекстах, де йшлося про застосування магічних заклинань для воскресіння мертвого з могили, боротьби з вогнем або зміни погоди, на відміну від техніки seiрr, пор.:

(9) Юб reiр Урinn, || fyrir austan dyrr, | юar er hann vissi || vцlu leiрi; | nam hann vittugri || va lg a ld r kv eр a,| unz nauрig reis, nбs orр of kvaр (6, 4) - "поїхав Одін на схід від воріт, туди, де, як він знав, лежить вьольва; він почав заклинання промовляти, щоб воскресити вьольву, та відповіла вьольва мертвим голосом";

(10) ef ek sй hбvan loga | sal um sessmцgum, || brennr-at svб breitt, | at ek hбnum bjargig-a-k; || юann kann ek galdr at gala (2, 152) - "якщо запалає дім з людьми на лавках, одразу ж полум'я зможу я погасити, заклинання заспівавши".

Під час ворожіння на позначення магічних пісень вживалися різні лексеми залежно від застосованої техніки. Зокрема, для техніки гальдр характерними є іменники на зразок двн.-ісл. galdr "магічна пісня", ljур "пісня"; двн.-англ. galdor, galdor- leур "магічна пісня, заклинання" та дієслова на зразок двн.-ісл. gala, syngja, двн.-англ. galan, singan "співати". Таким чином, магічні закляття техніки гальдр буквально "проспівувалися" чаклунками, а не "промовлялися, виголошувалися" ними, як у випадку з технікою сейт, для якої були характерними іменники. Пор.: двн.-ісл. kvжрi "магічна пісня", frрi "мудрість" та двн.-ісл. дієслово kveрa "говорити, виголошувати". Наприклад:

(11) двн.-англ. sing ржt galdor [3, с. 359] - "проспівати заклинання";

(12) двн.-ісл. Galdra юъ mйr gal (2, 5) - "магічне заклинання ти мені заспівай";

(13) Hvбrki em ek fjцlkunnig nй vнsendakona, en юу kenndi Halldнs, fуstra mнn, mйr б Нslandi юat kv жр i,er hon kallaрi V a rр lo ku r (1, 4) - "я не чаклунка і не пророчиця, але мене навчила Хальдіс, моя названа мати, в Ісландії промовляти магічну пісню, яку вона називала вардлок".

Слова на позначення цих магічних технік збереглися і донині. Наприклад, у сучасних германських мовах лексема seith (seid) позначає різновид північної магії, відомий як "техніка" або "магія сейту". Сучасні німецькі іменники Galsterei "ворожіння" та Galsterweib "відьма" походять від двн.-в.-нім. Galstar зі значенням "ворожіння, магія". Сучасне англійське дієслово to yell "кричати" та ісландське aр gala з тим же значенням етимологічно пов'язані з двн.-англ. gealdor, galdor та двн.-ісл. galdrar, galрrar "ворожіння, заклинання" [9].

Окрім окреслених вище лексем, у давньоісландській традиції для відтворення ідеї магії вживалося також слово spж (spб), відповідника якому не знаходимо у давньоанглійській або давньоверхньонімецькій мовах. На відміну від seiрr та galрrar "ворожіння, накладання чарів", під яким у деяких контекстах слід також розуміти "віщування долі", давньоісландський іменник spб має експліцитно виражене словникове значення "віщування долі" (пор.: дієслово spб "передрікати долю, майбутнє"). Отже, у давньоісландських текстах цією лексемою позначалася ще одна магічна техніка, а саме spб - мистецтво визначення шrlцg "долі" за допомогою інтуїції або особистих надприродних здібностей чаклунки. Етимологія цього слова залишається невизначеною, хоча існує певний зв'язок між двн.-ісл. іменником spб та дієсловом speja "видивлятися, слідкувати, підглядати" (пор. двн.- англ. spyrian "досліджувати, видивлятися").

Аналіз давньоісландських текстів показує, що технікою spб володіли й деякі скандинавські боги. У ісландській сазі "Nornagests юбttr" лексема spб використовується у контексті, де йдеться про віщування Норнами майбутнього для маленького хлопчика Геста. Таким чином, цей факт дає нам підстави припустити, що Норни також практикували техніку spб, пор.:

(14) двн.-ісл. Юar fуru юб um landit vц lu r,er kallaрar vбru sp б ko n u r ok sp б р u mцnnum aldr. Юvн buрu menn юeim ok gerрu юeim veizlur ok gбfu юeim gjafir at skilnaрi (7, 11) - "в ті часи по землі мандрували вьольви, яких називали пророчицями, віщували людям їхнє майбутнє. Люди запрошували їх до себе, влаштовували на їхню честь свята, а коли прощалися, дарували їм багато подарунків".

У прикладі (14) під вьольвами-пророчицями слід розуміти богинь Норн, про що свідчить сама назва пісні Nornagests юбttr "Пророкування Норнами долі Геста".

Отже, на позначення магічних технік, застосовуваних германськими жінками-пророчицями, вживалися такі лексеми, як двн.-ісл. seiрr "чари, ворожіння, магічне закляття", двн.-ісл. spб "віщування долі", характерні для мови північних германців, та двн.-ісл. galdrar, galрrar "ворожіння, заклинання", двн.-англ. gealdor або galdor, двн.-в.-нім. Galstar "ворожіння, чари", показові як для мови північних, так і для західних германців. Аналіз фактичного матеріалу показав, що у двн.-ісл. лексемах seiрr, galрrar інтегровано два значення: "ворожіння для накладання магічних чарів; магічні закляття" та "ворожіння для передбачення майбутніх подій, долі", в той час, як під galрrar слід розуміти, найчастіше, "застосування магічних заклинань для воскресіння мертвого з могили, боротьби з вогнем або зміни погоди".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф / А. Ф. Лосев. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 479 с.

2.Топоров В. Н. Об индоевропейской заговорной традиции (избранные главы) / В. Н. Топоров // Исследования в области балто-

славянской духовной культуры. Заговор. - М.: Наука, 1993. - С. 3-103.

3.An Anglo-Saxon Dictionary [ed. and enc. by N. Toller]. - London; Oxford: Oxford University Press, 1898. - 1302 p.

4.Aswynn F. Northen Mysteries and Magic: Runes and Feminine Powers / F. Aswynn. - Llewellyn Publications, 2002. - 251 p.

5.Cunningham S. Wicca: A guide for the Solitary Practitioner / S. Cunningham. - Llewellyn Publications, U.S., 2004. - 218 p.

6.Gloseki S. O. Shamanism and Old English Poetry / S. O. Gloseki. - New York: Garland, 1989. - 257 p.

7.Jochens J. Women in Old Norse Society / J. Jochens. - Ithaca & London: Cornell University Press, 1995. - 280 p.

8.McKinnell J. On Heiрr / J. McKinnell // Saga-Book of the VikingSociety. - 2001. - Vol. 25, № 4. -

P. 394-417.

9.Online Etymology Dictionary [online]. - Режим доступу: http://www.etymonline.com

10. Thorsson E. Futhark: A Handbook of Rune Magic / E. Thorsson. - Weiser Books. - 1988. - 156 p.

11. Zолga G. T. A Сoncise Dictionary of Old Icelandic / G. T. Zолga. - Oxford: At the Clarendon Press, 1910. - 560 p.

Список джерел ілюстративного матеріалу

1.Eyrbyggja saga [online]. - Режим доступу: http://www.northvegr.org/lore/eyrbyggja/index.php

2.Hбvamбl [online]. - Режим доступу: http://www.northvegr.org/lore/poeticon/006.php

3.Цrvar-Odds saga [online]. - Режим доступу: http://www.northvegr.org/lore/sagas_oi/index.php#orvar

4.Sigrdrнfumбl [online]. - Режим доступу: http://www.northvegr.org/lore/poeticon/026.php

5.Vцluspб - Режим доступу: http://www.northvegr.org/lore/poeticon/001.php

6.Ynglinga saga [online]. - Режим доступу: http://www.northvegr.org/lore/sagas_oi/120.php

7.Nornagests юбttr [online]. - Режим доступу: http://norse.ulver.com/ontexts/forn/nornagests.html

Размещено на Allbest.ru