Методологія дослідження запозичень англомовних неологізмів українською мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ АНГЛОМОВНИХ НЕОЛОГІЗМІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Зовнішні імпульси мовних змін, номінативні й комунікативні потреби зумовлюють інтенсивні модифікації національного лексикону, зокрема появу значної кількості нових мовних одиниць, семантичну переорієнтацію лексики, зовнішні й внутрішні запозичення до сучасної літературної мови. Для упорядкування способів засвоєння нових англіцизмів- запозичень 1990-х-2000-х років українською мовою вважаємо актуальним проаналізувати їх вживання в сучасній українській суспільно-політичній періодиці за структурними, тематичними, фонетичними, графічними, семантичними, функціональними й словотворчими параметрами.

Мета дослідження - здійснити комплексний аналіз структур, стилістичних прийомів і комунікативно-функціональних особливостей запозичених до української мови англомовних неологізмів на матеріалі словникової та суцільної вибірки відповідних лексико- семантичних інновацій з автентичних українських джерел - реалізується шляхом виконання таких завдань: проаналізувати причини міжмовного запозичення; здійснити вибірку англомовних неологізмів, запозичених до української мови, ілюструючи їх використання в україномовних періодичних виданнях; виявити кількісне співвідношення нових різноструктурних англіцизмів, запозичених до української мови; висвітлити тематичне розмаїття запозичених новоутворень; класифікувати, а також кількісно підтвердити й охарактеризувати способи запозичення англомовних неологізмів до української мови; проаналізувати особливості лінгвостилістичних прийомів у неологізмах-запозиченнях на фонетичному й лексико-семантичному рівнях з увагою до таких стилістичних прийомів, як звуконаслідування, римування, гіпербола, мейозис, алюзія, метафора, метонімія, епітет, оксюморон та іронія; а також простежити парадигматичні відношення синонімії, паронімії та антонімії на лінгвостилістичному рівні досліджуваних неологізмів.

Вивченню різних аспектів неологізмів присвятили свої фундаментальні праці такі

українські мовознавці, як: Ю. О. Жлуктенко, П. В. Березинський, І. І. Борисенко. Особливості розвитку словникового складу й сучасні тенденції в оновленні лексики української мови вивчають О. Г. Муромцева, О. А. Стишов, О. О. Тараненко, Г. М. Віняр. Неологізми в російській мові досліджували А. А. Брагіна, О. А. Габинська, Н. З. Котелова, Р. Ю. Намитокова, В. В. Лопатін, Г. В. Клименко, у французькій - В. Г. Гак, Г. Д. Маслова, в німецькій - Є. В. Розен. Нову лексику сучасної англійської мови досліджують В. І. Заботкіна, Г. М. Степанов, Ю. А. Зацний. Неологізми англійської мови 90-х років ХХ століття знайшли відображення в лексикографічних працях Д. Гріна, Дж. Ейто, С. Морта, З. С. Трофімової. Взаємозв'язок неологізмів і внутрішніх стимулів мовного розвитку вивчають С. С Волков, Є. В. Сенько. Процеси семантичної неологізації висвітлюють І. А. Кулинич, К. А. Аллендорф, Ю. В. Попов, І. С. Стам, В. В. Левицький. Такий значний інтерес до питань неології пояснюється тим, що зміни в словниковому складі мови відбуваються внаслідок взаємодії позамовних і внутрішньомовних чинників. Позамовні чинники - нові політичні, економічні, науково-технічні умови життя, культурно-мистецькі запити народу, прагнення людей передати свої досягнення, думки й почуття якомога точніше, різнобічніше й логічніше - викликають необхідність створення нових засобів номінації, здатних задовольнити потреби епохи. До зовнішніх чинників мовних змін можна віднести також прагнення суспільства до експресивності, простоти й влучності висловлювання та появу нових асоціацій. Головним внутрішньомовним фактором поповнення словникового складу мови є „закон економії мовної енергії”, внаслідок якого складні синтаксичні структури, які перевантажують мову, роблять її малопридатною в спілкуванні, заміняються єдиним новоутвореним словом. Співвідношення зазначених позамовних і внутрішньомовних факторів можна інтерпретувати як відношення необхідності й можливості. Зовнішні фактори визначають необхідність змін, а внутрішні надають ті можливості, якими володіє мова для їх здійснення.

Історія вивчення процесів запозичення сягає праць таких лінгвістів, як, зокрема, І. О. Бодуен-де-Куртене, М. А. Смирнов, І. І. Огієнко, А. І. Соболевський, С. К. Булич, Є. О. Карський, Я. К. Ґрот, В. В. Виноградов. У другій половині ХХ століття проблемами запозичень займалися Ю. С. Сорокін, Є. Е. Біржакова, Л. А. Войнова, Л. Л. Кутіна, Л. П. Єфремов, Л. П. Крисін, В. М. Аристова, А. А. Брагіна, В. Ю. Мартинек, Є. Г. Лукашенець, Т. А. Єлізова. Іншомовні запозичення в наукових терміносистемах досліджують О. А. Лисенко, Г. А. Сергєєва; словотвірну адаптацію запозичень в українській мові висвітлюють О. А. Стишов, Д. В. Мазурик; лексико-семантичне освоєння українською мовою іншомовних слів досліджують В. П. Сімонок, О. А. Стишов, Л. М. Архипенко. Основою розмежування понять новоутворення й запозичення на ґрунті запозичених одиниць є наявність або відсутність мотивуючої основи. Запозичення не є мотивованими в мові- реципієнті, а деривати від запозичених основ мають внутрішню форму. Похідні слова характеризуються як слова з подвійною референцією - до світу речей (лексичне значення) й до світу слів (словотворче значення). В непохідних слів спостерігається одна референція - до світу речей [4, с. 16-17]. Термін „запозичення” вживається у вузькому розумінні на позначення „запозиченого слова - нової лексичної одиниці, морфологічно та словотвірно оформленої за зразком мови, з якої запозичуємо”, на відміну від терміна „лексика іншомовного походження”, який передбачає, окрім запозичених слів, також запозичення структурних компонентів слів, кальки (запозичення значень і структури) й слова з іншомовними основами, що утворилися за допомогою афіксів уже в системі української мови” [2, с. 16-17].

Безумовно, нерідко запозичуються слова навіть у тих випадках, коли мова має власні засоби для найменування того чи іншого поняття [3, с. 55]. Проте, якщо серед позамовних причин запозичень називаються „зростання інтернаціоналізації характеру науки, глобалізація світового інтелектуального ринку та вдосконалення вмінь і навичок фахівців-перекладачів” [6, с. 7], ми вважаємо, що процитована думка поєднує дещо несумісні поняття: інтенсивність запозичування, перенесення іншомовної одиниці до мови-реципієнта не може свідчити про удосконалення перекладацьких навичок і чуття мови перекладу. Навпаки, наближення перекладу до оригіналу може призводити до перекладацьких помилок, серед яких Д.І. Квеселевич називає, зокрема, два різновиди буквалізму: викликаний формальною подібністю слів мов оригіналу й перекладу з повною відмінністю їх значень та, по-друге, використання перекладачем найпоширенішого значення слова замість потрібного за контекстом [1, с. 42]. На прикладі перекладу англомовних неологізмів розглянемо взаємодію понять „переклад” і “запозичення”.

Так, за структурним принципом Е. Гауґен [7] розрізняє запозичення як: а) слова без морфемної заміни, які переносять до мови-реципієнта, окрім значень, увесь свій морфемний склад (loan words); очевидно, що до цього типу запозичень слід віднести лексичні одиниці, які прийшли до мови-реципієнта шляхом транслітерації або транскрибування, наприклад: англ. adapter, computer, controller, processor, server - укр. адаптер, комп'ютер, контролер, процесор, сервер, відповідно; б) слова з частковою морфемною заміною, або гібриди, напівзапозичення (loan blends), які лише частково складаються з іншомовних елементів, наприклад: англ. agroforestry, cyberspace - укр. агролісівництво, кіберпростір (приклади наші - Н.Я.); в) слова з повною морфемною субституцією, тобто кальки (loan shifts) або семантичні запозичення (semantic loans) [5, с. 210-231]. Що стосується третьої групи, то лексичні одиниці, які відтворюють морфологічну структуру іншомовного слова в мові- реципієнті, можна проілюструвати такими відповідниками: англ. double conversion,

interactive system, motherboard - укр. подвійне перетворення, інтерактивна система, материнська плата; а лексичні одиниці, які зберігають лише семантику відповідників мови- джерела, спостерігаємо на прикладі комп'ютерних термінів: англ. menu, mouse, window - укр. меню, мишка, вікно, відповідно (тобто, калькування полягає у перекладі й запозиченні засобами однієї мови типу мотивації (внутрішньої форми), властивої іншій мові (як формальної структури, так і семантичної)).

Оскільки прагматично-комунікативна настанова засобів масової інформації сприяє поширенню й засвоєнню нової лексики з різних галузей життєдіяльності суспільства, прагнучи до новизни, влучності, експресивності й оригінальності висловлювань, то ґрунтовний аналіз причин і способів запозичення різноструктурних англійських неологізмів до української мови з урахуванням у них як лексико-семантичних, так і лінгвостилістичних особливостей сприятиме систематизації умов і способів засвоєння нових англіцизмів- запозичень українською мовою.

Методологічну основу дослідження становлять розуміння процесів неологізації та доцільного запозичення як показників розвитку мови. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовуються такі методи якісного й кількісного лінгвістичного аналізу: описовий (аналіз причин, тематики, способів і лінгвостилістичних особливостей запозичуваних неологізмів), дистрибутивний (класифікація структур і прийомів утворення й міжмовної адаптації неологізмів), структурно-компонентний (визначення компонентного складу неологізмів-запозичень з урахуванням їх мовної та міжмовної мотивації), зіставний (аналіз співвідношення структур англомовних неологізмів та їх відповідників-запозичень в українській мові) та трансформаційний (зіставлення структурно-семантичних, а також лінгвостилістичних аналогій і модуляцій між англомовними неологізмами та їх відповідниками-запозиченнями в українській мові).

Результативність запропонованого й проведеного дослідження можна засвідчити в таких нижчезазначених положеннях.

Нові форманти, які є продуктивними в сучасному словотворенні в англійській мові, проходять словотворчу адаптацію в українській мові: функціонують у складі як запозичених неологізмів, так і новоутворень на українському ґрунті, на позначення власнеукраїнських суспільно-політичних реалій. Матеріальне запозичення сприяє інтернаціоналізації термінів, у той час як калькування забезпечує активізацію ресурсів мови перекладу.

Помітним явищем у мовленні української періодики є частотне вживання іншомовних ініціальних скорочень зі збереженням форми оригіналу, що характеризує їх як варваризми, а не адаптовані запозичення. Проте, навіть з коливанням у написанні, нові абревіатури починають відмінюватися з додаванням українських закінчень та, часом, словотворчих суфіксів, а також виконують функцію означального компонента в новоутворюваних дволексемних сполуках.

Ідіоматичні вислови й значення, сформовані в англійській мові під впливом міжнародних подій та явищ, адаптуються в українській мові за тематикою загальносвітових, територіально віднесених та міжкультурно запозичуваних реалій - у галузях політики, економіки, інформтехнологій та суспільних відносин. Адаптація фразеологічного позначення реалій необхідна для встановлення чітких міжмовних еквівалентів понять і явищ, за якими спосіб вираження ідіоматичної семантики, запроваджений в одній з мов, перетворився на усталений.

Англомовні семантичні неологізми останніх десятиліть, запозичені українською мовою, свідчать, що модифікації та зрушення, які відбуваються в існуючих лексичних одиницях, пов'язані, головним чином, з процесами розширення, термінологізації (спеціалізації) та перетермінологізації значень на основі суміжності (метонімія) та подібності (метафора).

Лише звуконаслідування й римування є фонетичними прийомами, які цілеспрямовано враховувалися авторами англомовних неологізмів, особливо під впливом аналогії таких новоутворень до вже існуючих в мові. На відміну від хоча б помірного запозичення

неологізмів зі звуконаслідуванням, часткова або повна заміна фонетико-лексичного складу новоутворень засобами української мови призводить до втрати римування.

Лексико-семантичними прийомами вираження експресивно-оцінної модальності в

неологізмах є гіпербола, мейозис, алюзія, метафора, метонімія, епітет, оксюморон та іронія. Основу лінгвостилістики неологізмів становлять подібність чи суміжність об'єктів або явищ суспільства, що свідчить про метафору й метонімію як підґрунтя для решти стилістичних прийомів.

В прагматиці створення неологізмів-метафор простежуються чотири основні мотиви: потреба назвати нові явища, що виникли в об'єктивній дійсності; прагнення позначити нове явище емоційно-експресивно; розвиток синонімічних засобів мови; прагнення до емоційно- експресивного оновлення лексики. В свою чергу, прагматичними питаннями, які характерні для нових метонімічних англіцизмів-запозичень, є „Де?”, „З якою метою?”, „Яким способом?” та „З якими наслідками?” функціонує сучасне суспільство з його політичними й економічними амбіціями, розвитком науково-комп'ютерних технологій і свободою вибору власного стилю життя.

Те, що елементи новоутворення засновані на буквальних і суспільно відомих значеннях, є однією з необхідних умов адекватного розуміння похідної семантики та запозичення актуальних неологізмів. Влучність стилістично-містких назв сучасних суспільних явищ узгоджується з необхідністю для укладачів текстів засобів масової інформації вміти оперувати семантичними та комунікативними засобами публіцистичного мовлення, оскільки лише семантичної правильності недостатньо для доречності та впливовості висловлювання.

Вирішення поставлених у цьому дослідженні завдань для досягнення відповідних висновків сприяє глибшому розумінню причин, шляхів, форм, етапів і лінгвостилістичних особливостей виникнення й запозичення неологізмів, які використовуються в сучасній суспільно-політичній періодиці, а також відкриває перспективу порівняльного аналізу неологізмів інших мов.

ЛІТЕРАТУРА:

запозичення англомовний неологізм

1. Квеселевич Д. И. О некоторых типичных ошибках перевода / Д. И. Квеселевич // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі : зб. наук. пр. / Сумський держ. ун-т ; Запорізький держ. ун-т / відп. ред. С. О. Швачко. - Суми : Вид-во СумДУ, 1999. - С. 42-43.

2. Кислюк Л. П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській літературній мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.15 / Кислюк Лариса Павлівна. - К., 2000. - 238 с.

3. Кияк Т. Р. Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі / Т. Р. Кияк // Українська термінологія і сучасність : матеріали Всеукр. наук. конф. (Київ, 26-28 вер. 2001 р.) / НАН України ; Інститут української мови. Комітет наукової термінології / відп. ред. Л. Симоненко. - Вип. IV. - К. : КНЕУ, 2001. - С. 53-56.

4. Моисеев А. И. Основные вопросы словообразования в современном русском языке. - Л. : ЛГУ., 1987. - 208 с.

5. Намитокова Р. Ю. Авторские неологизмы : словообразовательный аспект / Роза Юсуфовна Намитокова ; [отв. ред. И. А. Шершов]. - Ростов-на-Дону : Изд-во Ростов. ун-та, 1986. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru