Відображення просторових відношень у мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відображення просторових відношень у мові

простір відношення мова уявлення

Простір - це основа уяви людини про світ, бо взаємодія людини і світу завжди протікає в системі деяких просторових координат, точкою відліку якої є людина. Простір є найбільшою за своїми масштабами, найважливішою для сприйняття світу і всієї життєдіяльності людини категорією. Простір дано людині як цілісність, це те, що він бачить перед собою; простір - це середовище всього сущого, оточення, в якому все відбувається, це заповнена об'єктами і людьми «порожнеча». Простір можна не тільки побачити, але й уявити. Будь-яка абстракція (наприклад, геометричний простір) має під собою чуттєву основу. Як бачимо, проблема опису простору тісно пов'язана з проблемою його сприйняття. Простір - це те, що виникає завдяки органам почуттів.

Яким же чином пов'язані ці філософські міркування з лінгвістикою? Зарубіжні науковці вважають, що важливою рисою природної мови є локалізм - тенденція на початковому етапі існування людської мови виражати в термінах місця і простору будь-які стосунки, а також, що ми концептуалізуємо нашу діяльність в термінах вмістилищ, постійно сприймаючи наші тіла і як вмістилища, і як речі, що знаходяться у вмістилищах [2, с. 423].

Українські та російські мовознавці пов'язують проблему «простір і мова» з проблемою суб'єктивного сприйняття дійсності, з пізнавальною діяльністю людини і з тим, як особливості цієї діяльності відображаються в структурі мови. Вводиться поняття просторового орієнтира, тобто простору або предмета, відносно якого визначається місцезнаходження предмета (дії, ознаки) і характер їх взаємин (статичний, динамічний) [4, с. 19; 43]. Мову цікавить простір, який вже є обжитим [3, с. 326].

Останнім часом нові акценти в розумінні мови пов'язані з когнітивною лінгвістикою, яка відкриває великі перспективи її вивчення у всіх різноманітних зв'язках з людиною, з її інтелектом та всіма пізнавальними процесами. Мета когнітивної лінгвістики - зрозуміти, як здійснюються процеси сприйняття та осмислення світу та його основних категорій.

Когнітивне дослідження категорії простору має багатовекторний характер. По-перше, когнітивний простір дуже часто ототожнюють з концептосферою - сукупністю концептів та соціокультурних уявлень про поняття та сприйняття світу окремою етногрупою. По-друге, з'являється новий термін «концептосфера простору», об'єктом дослідження якого стає окремий конкретний фрагмент концептосфери - простір. Таким чином, концепт «простір» є ядерним концептом концептосфери простору.

Сучасний лінгвіст О.С. Кубрякова також визначає концептуальну структуру простору. Простір - це те, що відповідає образу простору в свідомості людини: а) узагальнене уявлення про цілісне утворення між небом та землею; б) те, що ми спостережуємо, бачимо та відчуваємо; в) те, частиною чого вважає себе сама людина та всередині чого вона відносно вільно переміщується або ж переміщує підпорядковані їй об'єкти; г) розповсюджена протяжність, яку охоплює погляд [1, с. 327-342].

Але простір, даний людині цілком, ніколи не мислиться як єдине ціле. На перший план виходить певний фрагмент, по відношенню до якого людина орієнтує або локалізує себе (не випадково в давньогрецькій та латинській мовах немає слова «простір», а є тільки «locus» ? «місце»).

Дослідження просторових відношень у мові базуються на синтезуванні філософських понять, таких як тримірність, протяжність, пересування; психологічних - точка відліку, позиція спостерігача; лінгвістичних - іменники, прислівники, дієслова з просторовим значенням, що підтверджує взаємозв'язок трьох понять простору (об'єктивного, сприйманого і мовного). Все це дає можливість більш повно вивчити простір у мовному аспекті.

Таким чином, простором для людини є просторові відносини (М.В. Всеволодова, Є. Ю. Володимирський), або моделі простору (С.Ю. Неклюдов, Ю.М. Лотман), які є вмістилищем фізичних об'єктів, духовних і ментальних сутностей. Простір складається з речей і збирається з місць, у яких потенційно можуть знаходитися речі. Доведено також, що процес сприйняття й обробки зорової інформації пов'язаний з функціонуванням двох модулів зорової перцепції: один забезпечує сприйняття предметів, інший - сприйняття місць. Предмет і місце - два види реальності, даних людині у відчуттях, і на них будується вся конструкція концептуальної картини світу, представленої в мові як знаковій системі. Ми сприймаємо простір як лінгвокогнітивну категорію, що вміщує уявлення, знання про устрій світу, місце й роль людини в ньому, що й дає можливість описати й проаналізувати засоби мовної репрезентації концепту «простір».

Размещено на Allbest.ru