Питання про національну специфіку англійських та українських слів зі вторинною колірною номінацією

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПИТАННЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ СПЕЦИФІКУ АНГЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ ЗІ ВТОРИННОЮ КОЛІРНОЮ НОМІНАЦІЄЮ

У лінгвокультурології одиниці з колірною номінацією (далі ОКН) розглядаються як «одна із значущих когнітивних категорій у осмисленні навколишнього світу людиною, а також як місткий культурний код» [1, с. 4]. «Значення назв кольору являють собою артефакти культури» [2, с. 285], ОКН виступають носіями й джерелом національно-культурної інформації. Кількість найменувань кольору в мові напряму залежить від рівня цивілізованості суспільства, що говорить цією мовою, оскільки крім лексико-морфологічних засобів, назви кольору перш за все утворювались від назв відповідних предметів, артефактів.

Носії англійської та української мов для опису колірних якостей реалій навколишнього світу використовують одиниці з похідною колірною номінацією, які з позиції сучасної англійської та української мови поділяються на дві групи: слова з первинною та вторинною колірною номінацією. В описі назв кольору важливим є порівняння. Людина пов'язує зорові категорії з певними універсальними зразками (моделями). Зіставлення СВКН двох мов дає змогу виявити специфіку національного світобачення. Національне мислення, обумовлене екстралінгвістичними факторами (історико-культурні й природно-кліматичні особливості життя етносу), «вербалізує досвід концептуалізації колірного простору в національно-специфічні лексичні форми, що утворюють національну лінгвоколірну картину світу» [1, с. 4]. Саме вторинні назви кольору, на нашу думку, якнайкраще фіксують національно-культурну специфіку уявлень мовного колективу про колір і його роль у житті людини, а також специфіку колірних асоціацій. Національні особливості функціонування СВКН носіїв англійської та української мов обумовлені їх менталітетом та історико-культурними традиціями. СВКН відображають специфіку світобачення носія мови «крізь призму кольору» [1, с. 4]. Формування мов відбувається в різних умовах, тому й колірний простір, відображений в мові, різниться.

Л.В. Самаріна зазначає, що «інтерес до певних кольорів зароджувався в людей у процесі трудової й естетичної діяльності та колірні терміни виникли в мові тільки тоді, коли в них з'явилась практична потреба» [4, с. 147]. Безумовним вважаємо той факт, що колористична мова відображає колірні традиції тієї чи іншої культури, що формується в різних історичних та географічних умовах. «Еталонні» уявлення формуються на основі асоціацій, що викликані ознаками таких предметів, які добре відомі носіям мови, причому ці ознаки повинні бути більш-менш стійкими, постійними для даного предмета [3, с. 111]. Лінгвістичні факти говорять про різну інтерпретацію сприйнятих зорових образів мовною свідомістю в різних культурах. лексичний колір мова

«Кожний етнос, уявляючи в свідомості певний фрагмент дійсності, вибирає лише деякі об'єкти, які є для нього ціннісними й відображають своєрідність побуту й менталітету» [3, с. 112].

Мовна картина світу, представлена СВКН, що походять від назв різних об'єктів-еталонів в англійській та українській мовах, має певні розбіжності. Значні кількісні відмінності спостерігаються в чотирьох семантичних групах СВКН: назви рослин (англ.: 50, укр.: 29) фауна (англ.: 15, укр.: 4), їжа та напої (англ.: 26, укр.: 12), мінерали та коштовне каміння (англ.: 18, укр.: 30). Такі відмінності дають нам змогу зробити припущення щодо національно-культурних особливостей вживання СВКН англійської та української мов. Найчастіше еталонами для творення СВКН обох мов виступають природні об'єкти, адже очевидним є те, що з давніх часів людина спостерігала за навколишньою природою, переносячи забарвлення флори й фауни, явищ природи на інші предмети, вживаючи при цьому назву кольору, що асоціативно пов'язана з об'єктом-еталоном. Проте якщо назви овочів, фруктів, ягід та інших плодів при творенні СВКН використовуються представниками обох культур однаково часто (англ.: 39, укр.: 39), то назви рослин (особливо квітів та суцвіть різних рослин, листя) частіше задіяні при творенні англійських СВКН. Припускаємо, що це пояснюється тим, що українці здавна вважаються нацією хліборобів, аграріїв. Тому для них важливим був збір врожаю, через це й за мотиваційну основу СВКН частіше брались назви плодів рослин (калиновий, горобинний, сливовий, терновий). В Англії ж стрімко розвивались природничі науки, в тому числі й ботаніка, що вивчали особливості рослин, їх забарвлення. Як наслідок назви рослин стали основою багатьох СВКН англійської мови (amaranth, buttercup, carnation, periwinkle, petunia, rosewood, saffron), серед українських СВКН найчастіше трапляються ті, що походять від назв польових квітів та культивованих рослин (конопляний, рутовий, фіалковий, чортополоховий). Серед українських СВКН спорадичними є одиниці, що походять від назв фауни (воронів, лососевий, тигровий), тоді як в англійській мові подібні СВКН є досить розповсюдженими (beaver, bison, buff, camel, fawn, ?amingo, fox, foxy, mousey, panda, salmon, shrimp). СВКН, що походять від назв їжі та напоїв також переважають в англійській мові (caramel, champagne, chocolate, milky, mustard), порівняно з українською (винний, гірчичний, кавовий, молочний, шоколадний). Цю відмінність можна пояснити лише особливістю менталітету та світосприйняття англійців та українців. Семантична група СВКН, утворених від назв мінералів та коштовного каміння, кількісно превалює в українській мові (агатовий, аметистовий, коралевий, хризолітовий). Проте тут навряд чи можна говорити про національні особливості використання СВКН, адже кількість українських лексем цієї групи є більшою за рахунок семантичних дублетів (аквамариновий / аквамаринний, перлистий / перлинний / перловий).

Незважаючи на деякі національні особливості вибору назви об'єкта для творення англійських та українських СВКН, існують також певні універсальні риси в обох мовах, адже в системі колірних асоціацій велику роль відіграє загальнолюдський фактор, який впливає на процес кольоросприйняття. Існує ряд явищ, пов'язаних із загальнолюдською картиною світу, ряд спільних рис та закономірностей. Зафіксована в мовній картині світу, колірна картина є більш універсальною для народів з однаковим рівнем розвитку. Так, всі виділені нами семантичні групи СВКН співпадають в обох мовах, різниця полягає лише в прототипічних об'єктах, від назв яких утворені слова-колоративи. Більш того, «в результаті міжкультурного спілкування відбувається взаємне збагачення культурно значущою інформацією» [1, с. 5], результатом чого є численні запозичення англійських СВКН в українську мову.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алымова Е.Н. Цвет как лингвокогнитивная категория в русской языковой картине мира : автореф. дис. на соискание учён. степе- ни канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язик» / Е.Н. Алы- мова. - Санкт-Петербург, 2007. - 18 с.

2. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. - М. : Русские Словари, 1996. - 416 с.

3. Жаркынбекова Ш.К. Ассоциативные признаки цветообозначе- ний и языковое сознание / Ш.К. Жаркынбекова // Вестник мо- сковского университета. - Сер. 9 : Филология - № 1. - 2003. - С. 109-116.

4. Самарина Л.В. Традиционная этническая культура и цвіт (основные направления и проблемы зарубежных исследований) / Л.В. Самарина // Этнографическое обозрение. - М. : Наука, 1992. - № 2. - С. 147-157.

Размещено на Allbest.ru