Формування загального сленгу в сучасній російській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОГО СЛЕНГУ

В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність: 10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

філологічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Кудрявцева Людмила Олексіївна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри російської мови

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Отін Євген Степанович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри загального мовознавства

та історії мови,

декан філологічного факультету

кандидат філологічних наук, доцент

Святчик Катерина Валентинівна,

Хмельницький національний університет,

завідувач кафедри іноземної філології

Провідна установа - Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького МОН України,

кафедра загального та російського мовознавства

Захист відбудеться “ 14 ” червня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано “ 12 ” травня 2006 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доц. Л. П. Гнатюк

Загальна характеристика дисертації

Дослідження ненормативної лексики, зокрема сленгу, проводяться вітчизняними та зарубіжними лінгвістами давно. У русистиці передумовою до вивчення сленгу в І половині ХХ століття стали фундаментальні дослідження вченими таких явищ, як просторіччя (В. В. Виноградов), соціальні діалекти (В. М. Жирмунський, Л. П. Якубинський, Є. Д. Поливанов), міське просторіччя (Б. О. Ларін). Увага філологів до нелітературних форм мови з новою силою виявилася в 90-х рр. ХХ століття, що було зумовлено змінами в мові на тлі політичних, економічних і соціальних перетворень. У цей час відзначається найсильніший вплив жаргонної й просторічної лексики на літературну мову, спричинений “детабуїзацією” мови ЗМІ, свободою слова, яку вони декларували, а також входженням у публічне життя представників різних соціальних груп - носіїв специфічних жаргонів й інших форм нелітературного мовлення. Водночас змінюється й психологічне ставлення людей до мови - норма (насамперед, на лексичному, стилістичному рівні) демократизується, стає більш вразливою щодо нелітературних засобів. Еталонне мовне середовище більшою мірою в цей період формують ЗМІ, вони ж виступають джерелом популяризації сленгової й іншої ненормативної лексики. На такому тлі, а також внаслідок названих екстралінгвістичних причин у російській мові кінця ХХ - початку XXI століття формується якісно нове явище - загальний сленг (далі - ЗС) - особливий лексико-фразеологічний шар, що становить основу сучасного просторіччя, одиниці якого, втративши зв'язок зі своїм джерелом (корпоративним або професійним сленгом), стали поширюватися в усному розмовному мовленні й мові ЗМІ, стаючи, таким чином, загальновідомими й уживаними широким колом носіїв мови незалежно від віку, рівня освіти, професії й інших соціальних характеристик.

Зв'язок формування загального сленгу зі змінами, що відбуваються в суспільстві, дозволяє розглядати це явище в контексті найважливіших проблем сучасної соціолінгвістики.

Формування в російській мові загального сленгу зумовлене і власне лінгвістичними причинами, серед яких можна назвати заповнення “номінаційних лакун” - необхідність максимально точно, містко і разом з тим образно відображати нові реалії й поняття, що виникають як реакція на динамічно мінливу реальність.

З урахуванням сказаного вище, дослідження загального сленгу видається особливо актуальним й у світлі проблеми розвитку сучасної російської мови, що успішно розробляється лінгвістами (див. праці “Русский язык по данным массового обследования: Опыт социально-лингвистического изучения” под ред. Л. П. Крысина, М., 1974; “Русский язык конца ХХ столетия (1985 - 1995)”, отв. ред. Е. А. Земская, М., 1996; “Современный русский язык: Социальная и функциональная дифференциация”, отв. ред. Л. П. Крысин, М., 2003; Валгина Н. С. “Активные процессы в современном русском языке”, М., 2003).

Незважаючи на те, що протягом останніх десятиліть у русистиці вивчаються різноманітні явища субстандарту, у тому числі корпоративні і професійні сленги, контакти мовного субстандарту із загальнонародною мовою залишаються практично не дослідженими. У цьому аспекті вивчення загального сленгу як можливого джерела поповнення літературної мови також видається актуальним.

Дисертацію присвячено вивченню процесу формування загального сленгу в сучасній російській мові, прогнозуванню перспектив поповнення його складу і залучення одиниць загального сленгу до системи літературної мови.

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям дисертації стали дослідження відомих учених у галузі соціальної діалектології та соціолінгвістики (Є. Д. Поливанов, Л. П. Якубинський, В. М. Жирмунський, Л. П. Крисін, В. Д. Бондалетов), міського просторіччя (Б. О. Ларін, Л. О. Кудрявцева, В. В. Хімік), розмовного мовлення (О. А. Земська), а також праці у сфері жаргонології (В. А. Хомяков, М. О. Грачов, В. С. Єлістратов, В. М. Мокієнко), мови засобів масової комунікації (В. Г. Костомаров, Л. О. Кудрявцева).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв'язок з науковими розробками Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з теми 02 БФ044-01 “Актуальні проблеми філології”.

Мета дослідження - вивчення загального сленгу як специфічного явища в системі російської національної мови, з'ясування причин формування загального сленгу і висвітлення цього процесу, дослідження складу загального сленгу й основних шляхів його поповнення, встановлення критеріїв виділення одиниць загального сленгу.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

- висвітлити основні підходи лінгвістів до визначення поняття „сленг”;

- виявити характерні риси російського загального сленгу як специфічного лінгвістичного утворення та надати визначення цьому явищу;

- встановити критерії виділення загального сленгу, відділивши його від сленгів певних соціальних груп;

- розглянути особливості лексикографічної фіксації загального сленгу;

- виявити джерела формування та поповнення загального сленгу;

- дослідити основні шляхи поширення загального сленгу;

- провести лінгвістичний аналіз одиниць загального сленгу: виділити його основні предметно-тематичні групи й охарактеризувати особливості сленгового словотворення.

Матеріалом для дослідження слугували одиниці загального сленгу, вибрані з: 1) „Тлумачного словника російського загального жаргону” (М., 1999); 2) російськомовних газет “Зеркало недели”, “Известия”, “Аргументы и факты в Украине”, “Сегодня”, “Вечерние вести”, “Комсомольская правда в Украине”, “Газета по-киевски”, “Факты и комментарии”, “Московский комсомолец в Украине”; 3) записів теле- і радіопрограм; 4) записів усного спонтанного мовлення. Загальний обсяг контекстів складає понад 6000 одиниць.

Вибір джерел зумовлено тим, що мова сучасних ЗМІ (друкованих видань, а також теле- і радіопрограм), значною мірою відображаючи їхню спрямованість на живе невимушене спілкування, містить розмовні елементи, в тому числі „загальні сленгізми”; крім того, сленгові одиниці широко використовуються в ЗМІ з прагматичними цілями і таким чином поширюються, стають загальновідомими й набувають статусу загального сленгу. Отже, в газетно-публіцистичному мовленні знаходять відображення різні етапи процесу формування загального сленгу. Усне мовлення, на думку Л. О. Кудрявцевої, “є природним середовищем формування та існування будь-яких некодифікованих елементів, в тому числі і загального сленгу: тут він зароджується, живе, розвивається, втрачає ті чи інші свої одиниці, набуває нових за рахунок запозичення з інших мовних сфер та внутрішнього словотворення”.

Для отримання об'єктивної інформації (щодо правопису, походження сленгізмів та уточнення їхнього значення) було використано дані спеціальних словників, зокрема матеріали “Большого словаря русского жаргона” (СПб.: „Норінт”, 2000), словника Ф. Рожанського “Сленг хиппи” (СПб. - Париж, 1992), “Толкового словаря уголовных жаргонов” (М., 1991) та ін.

Об'єктом дослідження є сленгова лексика російської мови.

Предмет дослідження - загальні сленгізми в соціолінгвістичному і структурно-семантичному аспекті.

Методи дослідження підпорядковані завданням роботи і зумовлені специфікою аналізованого об'єкта. З традиційних лінгвістичних методів у дисертаційному дослідженні використано: метод опису мовних явищ на основі лексикографічних і текстових даних, зіставний метод, лінгвістичний експеримент. У процесі збирання матеріалу застосовано метод спостереження та опитування інформантів. У роботі також використано прийоми суцільної та спонтанної вибірки.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в роботі зроблено спробу теоретичного обґрунтування нового для російської мови явища, яке перебуває в стадії формування. Досліджено лексичний склад, словотвірні, семантичні і функціональні особливості сучасного російського загального сленга. Запропоновано обґрунтовану систему критеріїв виділення одиниць загального сленгу з масиву нелітературної лексики, які можуть бути застосовані для відбору сленгізмів у філологічні словники. У ході дослідження виявлено нові лексичні одиниці загального сленгу, не зафіксовані спеціальними словниками.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в можливості використання його результатів для висвітлення проблеми взаємозв'язку розвитку мови і процесів, що відбуваються в суспільстві. Отримані відомості доповнюють і розширюють знання про структуру національної мови, а також про загальний сленг як компонент міського просторіччя.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання отриманих результатів в лексикографічній практиці: 1) при укладанні словників загального сленгу; 2) при вирішенні проблем відбору сленгової лексики у філологічні словники. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання нормативних курсів російської мови (лексикології, лексикографії, словотвору), соціолінгвістики, спецкурсів за темами „Мова міста” та „Мова ЗМІ”.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (270 позицій) та списку умовних скорочень. Повний обсяг дисертаційної роботи - 195 сторінок; без бібліографії - 172 сторінки.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях “Русский язык и литература: проблемы изучения и преподавания в Украине” (Київ, 2003; 2005), Міжнародній науковій конференції “Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество” (Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Філологія в Київському університеті: історія і сучасність” (Київ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 5-и публікаціях, три з яких надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові. Чотири публікації є одноосібними, одна написана у співавторстві з професором Л. О. Кудрявцевою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, визначено теоретичні передумови дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено джерельну базу і матеріал, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, схарактеризовано практичне і теоретичне значення, вказано на новизну роботи, подано відомості про апробацію положень дисертації та кількість публікацій.

Основна частина дисертації складається з трьох розділів.

У першому розділі „Теоретичні засади осмислення феномену загального сленгу” висвітлено історію вивчення сленгу вітчизняними й зарубіжними дослідниками, розглянуто основні концепції сленгу, тим самим підготовано ґрунт для осмислення нового явища в російській мові - загального сленгу, сформульовано визначення загального сленгу, перераховано головні його характеристики.

Огляд спеціальної наукової літератури, пов'язаної зі сленговою тематикою, дозволяє стверджувати, що проблема загального сленгу (його формування, джерел, функціонування) на сьогодні є найменш дослідженою. Більше того, у лінгвістиці не окреслено термінологічне поле, пов'язане з поняттям сленгу. Незважаючи на те, що термін “сленг” увійшов у науковий обіг русистики ще кілька десятиліть тому, однозначного визначення цього явища не існує, під нього підводять різні поняття, однак усі вони позначають мовні факти, що перебувають за межами літературної норми. Аналіз дефініцій сленгу в лінгвістичних словниках виявив, що це поняття фактично без будь-яких обмежень ототожнюється з жаргоном і арго, які традиційно позначають соціально обмежену лексику. Тому, щоб уникнути неточностей у тлумаченні, вважаємо за доцільне, слідом за В. А. Хомяковим, розглядати нелітературну лексику, яка обслуговує соціально відокремлені групи людей, у межах поняття “спеціальний сленг”. За ступенем “відкритості” і вживаності широким колом носіїв мови спеціальному сленгу протистоїть “загальний сленг”, виділяти який уперше запропонували вчені - фахівці романо-германської філології.

В роботі загальний сленг визначається як особливий лексико-фразеологічний шар, що становить основу сучасного просторіччя, первинною сферою вживання одиниць якого були соціолекти (корпоративні або професійні сленги), відносно стійкий для певного періоду, широко розповсюджений і загальнозрозумілий, використовуваний людьми незалежно від віку, соціального статусу й виду діяльності з метою вираження оцінок й емоцій. Мова йде про такі номінативні одиниці, як балдёж, безнал, беспредел, выпендриваться, достать, заказать кого-либо, кидала, классный, козырный, крутой, лохотрон, мочить кого-либо, навороты, наезд, нал, прибамбасы, продвинутый, разборка, светиться, тащиться, тусовка, фишка, шара тощо.

Приводом до виділення загального сленгу в системі російської національної мови послугувало те, що протягом останнього десятиліття елементи різних соціолектів, поширюючись в усному мовленні, стали активно проникати в мову засобів масової комунікації (газет, радіо й телебачення), стаючи тим самим ще більш відомими й доступними. Крім того, значну кількість таких сленгових одиниць уже зафіксовано нормативними філологічними словниками, такими як “Толковый словарь русского языка” С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової, а також “Толковый словарь русского языка конца ХХ века. Языковые изменения” (за редакцією Г. М. Скляревської).

На матеріалі російської мови загальний сленг вперше виділяє професор Л. О. Кудрявцева, яка пропонує розглядати його як функціонально-стилістичний різновид мови.

Зауважимо, що явища, які за тими чи іншими параметрами можуть бути співвіднесені із загальним сленгом, на сьогодні не мають у русистиці чіткого термінологічного найменування. Для цих явищ дослідниками запропоновано такі номінації: „загальний жаргон” (О. П. Єрмакова, О. А. Земська, Р. Й. Розіна) „інтержаргон” (Л. І. Скворцов, Б. О. Серебренников), „жаргонізоване просторіччя” (Л. І. Скворцов), „жаргонізоване розмовне мовлення” (В. М. Мокієнко, Т. Г. Нікітіна), „відкрите арго” (В. С. Єлістратов), „загальнонародне просторіччя” (О. Д. Швейцер); синонімами загальних сленгізмів у деяких авторів виступають „жаргоноїди” (В. Биков), „сленгово-просторічні одиниці” (В. Хімік). Ми пропонуємо використовувати для позначення досліджуваного мовного явища термін “загальний сленг”, що дозволяє відмежувати його від різних соціолектів, мовні особливості яких зумовлені переважно соціальними факторами.

Прокоментувати визначення загального сленгу можна, аналізуючи такі широковживані сленгізми як, наприклад, тусовка - `корпоративне або інше об'єднання людей, співтовариство', крыша - `зв'язки в структурах влади для прикриття від рекету, мафії, правоохоронних органів', фишка - `специфічна деталь, особливість чого-небудь', раскрутить кого-л./что-л. - `створити гарну рекламу, популяризувати', достать кого-н. - `дуже набриднути, довести до найвищого ступеня роздратування'. Ці слова раніше існували в специфічних соціолектах (сленгізми тусовка, достать перейшли з арго злочинців у молодіжний сленг, а потім - у загальний, криша - з арго злочинців у бізнес-сленг, раскрутить - з сленгу представників шоу-бізнесу, фишка - з молодіжного сленгу). Потім, завдяки актуалізації позначуваних ними реалій у сучасному житті, набули широкого використання в загальнонародній мові. На ступінь поширеності цих слів указує активне використання їх засобами масової інформації, розрахованими на широку аудиторію, а також в усному мовленні людьми різного віку, рівня освіти тощо. Наведемо приклади з текстів ЗМІ й записів усного мовлення, зібраних нами в період з 2000 по 2006 рік:

Говорят, что в Англии опальному олигарху стало невмоготу от скуки, и он намеревается устроить в Киеве некую параллельную политтусовку. Разумеется, с антикремлёвским уклоном” (“АіФ в Україні”, №7, 2.05.05);

Пожарных достали хулиганы. Пять мобильных номеров уже отключены “за баловство” (“Газ. по-київськи”, 22.03.06);

“То, что убийство не раскрывалось четыре с половиной года, а сейчас раскрыто за несколько недель, свидетельствует о том, что прежняя власть не только не имела политической воли его раскрыть,.. прежней власти не только не хватало желания его раскрыть,.. но, что важно заявить, - прежняя власть была “крышей” для убийц”, - зауважив Президент (“Вечірні вісті”, № 33, 03.05.05; стаття “Убийцы Гонгадзе - задержаны?” містить цитату з доповіді на прес-конференції президента України В. Ющенка).

На российской косметике хоть честно пишут, что она российская. А может, и не хуже “Макс Фактора”, только эта более раскрученная (розмова між жінками-колегами, 15.12.04);

У фильма “Авиатор” появился ещё один шанс получить “Оскар”. Тем более что каждый этап работы подлежит раскрутке: вот на главную роль приглашают Тома Хенкса, вот пробуют Одри Тоту… (РТР, програма “Новини культури”, ведучий В. Флярковський, 24.01.05);

Оранжевые шарфики - это последняя фишка в Европарламенте (диктор коментує сюжет про те, що європейські політики з симпатією ставляться до політичних змін в Україні; РТР, програма “Вісти”, 23.12.04).

Наведені приклади свідчать про широкий діапазон уживання одиниць загального сленгу: сленгізми використовуються не тільки в друкованих ЗМІ, але й у телевізійних програмах інформаційного, освітнього характеру (“Вісті”, “Новини культури”), а також у живому розмовному мовленні в різних комунікативних ситуаціях - від повсякденного побутового спілкування до публічних виступів та офіційних заяв.

Видається можливим стверджувати, що загальний сленг - це не просто тимчасове проміжне утворення, що накопичує лексику різноманітних жаргонів, яка на певний період часу стає популярною і викликаною потребами носіїв мови, не зазнаючи при цьому ніяких змін. Очевидно, що загальний сленг стає самостійним утворенням, одиниці якого не залишаються незмінними, а зазнають певних трансформацій - міняють або здобувають нові відтінки конотацій чи й усього значення, породжують нові номінації тощо. Як правило, у загальних сленгізмів розширюється контекст уживання в порівнянні з тим, у якому слово існувало раніше, належачи до замкнутого жаргону, а також зростає сполучуваність сленгізму з іншими лексичними одиницями. Наприклад, слово тусовка, що увійшло в загальний сленг із арго злочинців і яке мало там, відповідно до „Толкового словаря уголовных жаргонов”, значення `збіговисько, юрба народу, товкотнеча', у загальному сленгу розширило значення > 1.`корпоративне або будь-яке інше співтовариство, компанія людей, об'єднаних спільними інтересами, справою'; 2. `неорганізоване співтовариство людей, які, зазвичай, належать до однієї вікової або соціальної групи і проводять разом вільний час, як правило, розважаючись'. У наведеному випадку в загальному сленгу негативні конотації цього слова нівелюються, з'являються інші відтінки, розширюється сполучуваність сленгізму -модная тусовка, молодёжная тусовка, светская тусовка, стильная тусовка. Крім того, слово вживається в нових контекстах, відмінних від тих, у яких існувало в арго злочинців: звёздная тусовка, интеллигентская тусовка, коммунистическая тусовка, парламентская тусовка, правительственная тусовка, тусовка художников, русскоязычная тусовка, VIP-тусовка тощо. Новий ЛСВ активно включається в словотворчі процеси: автотусовка, арт-тусовка, кинотусовка, музтусовка, политтусовка, поп-тусовка, рок-тусовка, фототусовка.

Про те, що слово міцно закріпилося в загальному сленгу, свідчить і поява ряду похідних слів, не зафіксованих раніше в соціолектах-джерелах. Наприклад: крыша > крышевать (кого-л.) - `надавати захист від рекету або правоохоронних органів, лобіювати чиїсь інтереси', крышевание - віддієслівний іменник, крышеватель - `заступник, що лобіює чиїсь інтереси', крышуемый, подкрышный - `той, хто користується послугами “крыши”' (подкрышное заведение).

Те, що загальний сленг є справді “загальним”, тобто пристосованим до мовних потреб широкого кола носіїв, випливає, зокрема з властивої йому “деспеціалізації”, нейтралізації, якої зазнає лексика, що надходить до загального сленгу з різних соціолектів. Як правило, це відбувається шляхом втрати диференціальних сем і генералізацією значення слова. Наприклад, вираз подсесть на что-либо в наркоманському жаргоні `пристраститися до наркотиків' > в ЗС `пристраститися до чого-небудь'; завязать в арго злочинців `припинити красти, відійти від злочинного середовища' > в ЗС - `кинути що-небудь робити раз і назавжди'.

Таким чином, можна констатувати факт, що на сьогодні в російській мові існує не просто окремий хаотичний набір популярних жаргонізмів, а зумовлене низкою мовних і позамовних факторів лінгвістичне явище - загальний сленг, що своїми специфічними ознаками й функціями відрізняється від сленгу спеціального.

Другий розділ „Лексикографічна фіксація загального сленгу” присвячено відображенню одиниць загального сленгу в тлумачних та спеціальних словниках російської мови, а також розробці критеріїв виділення одиниць загального сленгу з масиву нелітературної лексики.

Одиниці загального сленгу, поширюючись в усному мовленні й у мові ЗМІ, знаходять відображення в нормативних філологічних словниках, а саме: в 4-му виданні “Толкового словаря русского языка” С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової, а також у “Толковом словаре русского языка конца ХХ века. Языковые изменения” (за редакцією Г. М. Скляревської). Цей факт видається нам важливим з тієї причини, що фіксація сленгового слова нормативними словниками припускає перспективу набуття ними загальнолітературного статусу, принаймні, створює можливість вживання цього слова в літературній мові з певною стилістичною метою.

У вказаних словниках стилістичний маркер „сленгове” відсутній, сленгові слова в них позначено маркерами „просторічне” або „розмовне”. Відсутність єдиної системи маркерів для субстандартних лексичних одиниць (у тому числі і для одиниць загального сленгу) у словниках російської мови можна пояснити й тим, що ще не вироблено принципів відбору сленгової лексики в тлумачні словники. Ці словники є кодифікаторами російської мови, і тому в них може бути відображена (звичайно, лише частково) тільки справді поширена й викликана потребами носіїв мови сленгова лексика - загальний сленг. Водночас для того, щоб фіксувати одиниці загального сленгу в словниках (як тлумачних, так і спеціальних), необхідна система критеріїв виділення цих одиниць із розмаїття нелітературної лексики російської мови.

Варто визнати, що всебічно обґрунтованої системи критеріїв віднесення нестандартних мовних одиниць до загального сленгу в русистиці не існує. Дослідники лише вказують на окремі ознаки, за якими слово може бути ідентифіковане як „загальний сленгізм”. Наприклад, автори тлумачного словника російського загального жаргону “Слова, з якими ми всі зустрічалися” (далі - ТСРЗЖ) О. П. Єрмакова, О. А. Земська й Р. Й. Розина вважають доказом належності слів до “загального жаргону” “уживання цих слів у пресі, орієнтованій на широку аудиторію”. Однак ми, слідом за Л. О. Кудрявцевою, вважаємо факт використання сленгізму в друкованих ЗМІ недостатнім для співвіднесення слова з поняттям загального сленгу. Аналіз публікацій, розміщених у популярних українських російськомовних інформаційних виданнях, таких як “Аргументы и факты в Украине”, “Сегодня”, “Вечерние вести”, “Комсомольская правда - Украина”, “Газета по-киевски”, “Факты и комментарии”, “Московский комсомолец в Украине”, а також в елітарному тижневику “Зеркало недели” показав, що поряд зі сленговою лексикою широкого вжитку (балдёж, безнал, беспредел, выпендриваться, достать, заказать кого-либо, кидала, классный, козырный, крутой, лохотрон, мочить кого-либо, навороты, наезд, нал, прибамбасы, продвинутый, разборка, светиться, тащиться, тусовка, фишка, шара тощо) на сторінках цих газет присутні й лексичні одиниці, як правило, обмежені своєю специфічною функціональною сферою. Це можуть бути назви реалій і понять, особливо актуальних для якого-небудь закритого соціолекту (наприклад, міліцейського й арго злочинців - важняк, висяк, ксива, наружка, прослушка; музичного - драйв, драйвовый, джем, саунд, фест; наркоманського -ганджа, драп, кумар, приход, трам, ширяться; армійського - годок, молодой, салага, фазан, черпак; молодіжного - голимый, крейзовый, колбасить, плющить; комп'ютерного - апгрейдить, аська, винда, глюкавый, зазиповать, логи, комп і т.п.). Наведемо приклади:

Градация салага - молодой - фазан (он же годок или черпак, в зависимости от местных традиций) - дед - дембель соблюдалась неукоснительно (“Газ. по-київськи”, 11.02.05);

Кажется, что Мамонова во время его театрального шаманства “колбасит” и “плющит” по-настоящему (“Київськ. відомості”, 16.02.05, статья о спектакле П. Мамонова).

Таким чином, можна стверджувати, що функціонування сленгової лексики в ЗМІ не є безперечною ознакою загального сленгу. І відповідно внесення одиниць спеціального сленгу в Словник “загального жаргону” (за термінологією його авторів) не може вважатися обґрунтованим.

На відміну від спеціального сленгу, якому властивий певний набір функцій (ідентифікаційна, конспіративна, депреціативна), одиниці загального сленгу втратили закріпленість за мовною практикою обмежених соціальних груп, і отже, перестали виконувати вказані функції (виступати знаком належності до групи, навмисно приховувати значущу для групи інформацію тощо). Люди, що вживають загальний сленг, користуються ним не як інструментом відсторонення, а як засобом урізноманітнення власного мовлення. При цьому залучення яскравого експресивного слова має на меті вплив на слухача, вираження своїх емоцій і оцінки щодо предмета мовлення:

Отпад! Ну обалдеть! Мы даже и не думали, что в нашей крошечной квартирке может быть так классно, так просторно! (реакція хазяїна квартири на зроблений за його відсутності ремонт; телеканал ICTV, програма “Квартирне питання”, 30.10.05). Отже, основною функцією загального сленгу виступає емоційно-експресивна.

При співвіднесенні сленгової одиниці з категорією загального сленгу необхідно, на наш погляд, ураховувати й такий параметр, як широке використання її в мовленні носіїв загальнолітературної мови - представників різних соціальних груп. Використання елементів загального сленгу перестало бути рідкістю в публічному мовленні політиків, офіційних осіб, авторитетних філологів, яких прийнято вважати кодифікаторами російської мови:

Новая власть призвана реанимировать экономику и мораль. Установить жизнь по законам, а не “по понятиям” (Е. Митницький, нар. артист України, худ. керівник “Театру на Лівому березі”; интерв'ю в газ. “Зеркало недели”, 5.02.05);

Мы платим и должны получать качественный товар. Вместо него вы (метеорологи) даёте нам, извините за непарламентское выражение, туфту (мер м. Москви Ю. Лужков критикує роботу Росгідрометцентра за неточні прогнози; РТР, програма “Вісти тижня”, 27.02.05).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що загальний сленг як специфічне мовне явище має масовий характер, його функціонування не обмежується рамками окремих соціальних груп. Це припущення підтвердилося результатами проведеного нами експерименту, в ході якого було зафіксовано активне вживання одиниць загального сленгу представниками різних професійних груп (військовослужбовцями, викладачами, інженерами, лікарями, програмістами, студентами тощо), носіями мови різних вікових категорій (молодого, середнього, похилого віку) та різного соціального стану (декласованими елементами, поліитиками тощо).

Актуальність семантики загальних сленгізмів (беспредел, крыша, разборка тощо) призводить до того, що вони стають популярними, а через власну експресивність, яскравість звучання в повсякденній мові, “пікантність” свого жаргонного походження - модними. Мода на певні сленгові слова й вирази в “нейтральному” мовному середовищі, на нашу думку, може розглядатися як один із критеріїв зарахування сленгізмів у розряд загальних.

Про певний ступінь засвоєності сленгізму в загальному вживанні, а отже, і про входження його до категорії загального сленгу свідчать і нові дериваційні процеси, в результаті яких з'являються лексичні неологізми, не зафіксовані в первинних соціолектах-джерелах (крыша > крышевать, крышевание, крышеватель, подкрышный).

Активізація сленгізмів пов'язана з процесом семантичної трансформації (під час якого відбувається втрата диференціальних сем, властивих лексичному значенню спеціального сленгізму).

“Тлумачний словник російського загального жаргону” є на сьогодні єдиним спеціалізованим лексикографічним виданням, що фіксує одиниці загального сленгу (за словами його авторів - „загального жаргону”). Однак результати проведеного нами опитування, в ході якого інформанти мали відповісти на питання, чи відома їм наведена з ТСРЗЖ лексика і чи вони її вживають, показали, що лише 80% лексики ТСРЗЖ відомі інформантам, 60% слів вживаються ними в різноманітних комунікативних ситуаціях. Аналіз лексики, зафіксованої в ТСРЗЖ, зроблений відповідно до параметрів загального сленгу, показав, що значній частині лексики ТСРЗЖ не притаманні головні ознаки загального сленгу, а саме: уживання сленгової одиниці за межами “своєї” вузької функціональної сфери, активне використання сленгізму в усному мовленні, перевага єкспресивно-ємотивного змісту в структурі лексичного значення, модність, семантична трансформація сленгового слова в загальнонародній мові. Це такі слова, як азер, блатарь, бодяга, борт, ботан, бытовуха, вертушка, воронок, гебист, герла, креза, ксивник, медвежатник, нетленка, оживляж, подельщик, презентуха, расчленёнка, раиска, слухач, Софья Власьевна, топтун, хайрастый, хайратник, чифирить, щипач тощо). Окрему групу становлять слова-урбаноніми, актуальні для реалій м. Москви і майже не знайомі інформантам з інших регіонів (Горбушка, Плешка, Пушка, Склиф, Табакерка, Щепка, Щука тощо).

Разом з тим нами було виявлено сленгові одиниці, які набули широкого вжитку, однак не увійшли до ТСРЗЖ (дерибанить, продвинутый, расклад, разрулить, тощо).

Спостереження над живим міським мовленням, а також над вживанням деяких сленгізмів у мовленні сучасних ЗМІ дозволяють припустити, що в перспективі загальний сленг може поповнитися такими одиницями, як слить информацию куда-то - `обнародувати яку-небудь інформацію з метою компромату', пробить информацию - `перевірити достовірність інформації' й ін.

Усе це вказує на необхідність створення словника загального сленгу, укладання якого здійснювалося б на основі ретельного відбору сленгових одиниць відповідно до вказаних вище критеріїв і який був би доповнений новою сленговою лексикою, що розширює своє вживання.

Третій розділ “Загальний сленг у структурно-семантичному та функціональному аспекті” присвячено аналізу джерел формування і шляхів поширення загального сленгу. Перераховано джерела формування загального сленгу. Зроблено лінгвістичний аналіз одиниць загального сленгу (тематичний, словотворчий).

У межах київського міського просторіччя функціонують 300 одиниць, визнаних нами як загальний сленг. Зіставлення цих сленгізмів з даними спеціалізованих словників дозволяють говорити про походження одиниць загального сленгу й джерела його поповнення. На сьогодні ними є: молодіжний сленг (51,3 % від всієї лексики ЗС), арго злочинців (30%). Незначною мірою на загальний сленг впливає лексика інших соціолектів - бізнес-сленгу, наркоманського, армійського, міліцейського жаргонів, а також жаргон гомосексуалістів і представників шоу-бізнесу.

Тематичне членування загального сленгу співвідноситься з тими сферами, які обслуговувала сленгова лексика в перерахованих вище соціолектах-джерелах: кримінальний світ (блатной, братва, братки, дерибанить что-то, заказать кого-то, кидать, мочить, наезжать, пасти, опускать, урка, тощо), сфера бізнесу (бакс, бабки, бабло, безнал, зелёный, лимон, накрутка, нал, откат, отбить деньги, штука), секс (гей, голубой, педик ), розваги (балдеть, кайфовать, оттягиваться, попса, раскрутить, сольник, тащиться, фанера), армія (дед, дембель, зачистка), при цьому загальний сленг має антропоцентричний характер, стосується побуту, настрою, дій людини та відносин її з іншими людьми. Широко представлене тематичне поле, пов'язане з категорією оцінки: оцінюватися можуть особи (беспредельщик, крайний, крутой, отморозок, пофигист, продвинутый, стрелочник, халявщик, чайник), оцінюватися можуть явища, предмети (крутизна, лажа, левый, попсовый, порнуха, туфта, фуфло, фигня, халявный, шаровой); значна кількість одиниць загального сленгу залежно від контексту можуть виражати як позитивну, так і негативну оцінку (абзац, фигня).

Словотворення в загальному сленгу відбувається традиційними для російської мови способами, при цьому найбільш продуктивними виявляються афіксація й метафоричне перенесення. Активність саме цих способів обумовлена специфікою сленгового словотворення - його спрямованістю на втілення експресивної функції й на відбиття різноманітних відтінків конотації. Це завдання реалізується за допомогою використання несподіваних семантичних перенесень (въехать, забугорный, достать, крыша, наезжать, шара тощо), а також специфічних сленгових суфіксів, що не мають аналогів у літературній мові або які мають нехарактерне для літературних суфіксів конотативне навантаження (-л(а), -ист, -ух(а), -изм, -ёж, -лов(о), -як) - кидала, пофигист, порнуха, балдёж, кидалово, отходняк. Внаслідок закономірної для розмовного мовлення тенденції до економії мовних зусиль, а також через необхідність эвфемізації деяких понять актуальним для загального сленгу є спосіб семантичної компресії (заказать убить кого-то > заказать, послать кого-то > послать). Прагнення до мовної гри, властиве загальному сленгу, виражається в утворенні нових одиниць на основі фонетичної подібності не пов'язаних між собою за значенням слів (лимон, лохотрон і т.ін.). Характерною рисою загального сленгу є набуття його одиницями нового значення шляхом лексико-семантичної деривації, при якій, як правило, відбувається втрата більшістю одиниць загального сленгу спеціальних сем у значенні, пов'язаних зі сферою первісного вживання слова. Наприклад, балдеть - нарк. `перебувати в приємному стані від наркотику' > в ЗС - `перебувати в приємному стані' (випадання диференціальної семи `наркотик'); дербанить - злоч. - `ділити накрадене між співучасниками' > в ЗС - дерибанить - `ділити що-небудь'.

Поширення загального сленгу і його актуалізація в мовній практиці представників різноманітних прошарків суспільства відбувається кількома шляхами - за допомогою ЗМІ й у результаті побутового міського спілкування й внутрішньосімейної комунікації.

Найактивнішим чином популяризація сленгової лексики відбувається в друкованих ЗМІ (як у виданнях загального інформаційного профілю, так й у спеціалізованих - “жовта преса”, видання, що висвітлюють кримінальні теми й т. п.), а також у теле- й радіоефірі. Уживання сленгізмів журналістами поряд із книжковою, політичною, бізнес-лексикою активізує розвиток системи загального сленгу (сприяє деспеціалізації, переосмисленню спеціальних сленгізмів у загальному сленгу), наприклад, слово “беспредел”, що мало в кримінальному арго значення “порушення законів кримінального світу” в ЗС розширює контекст уживання: админбеспредел, бензиновый, бюрократический, градостроительный, партийный, предвыборный, сахарный, ценовой беспредел.

Особливу роль у поширенні різних видів сленгу (молодіжного, арго злочинців, тощо) відіграють FM-радіостанції. Це зумовлено кількома причинами: домінуючою функцією розваги, живим спілкуванням в ефірі, специфічною тематикою, а особливо, стилістикою матеріалу, що транслюється. Меншою мірою на поширення сленгової лексики впливає Інтернет, однак є підстави припускати, що його роль поступово зростатиме разом зі збільшенням кількості користувачів серед пересічних громадян. Окремим джерелом поширення й популяризації сленгу є реклама.

На ступінь засвоєння загального сленгізму в мові може вказувати наявність / відсутність метамовних коментарів, наприклад, как говорит молодёжь, как сейчас принято выражаться, говоря современным языком, как сейчас модно выражаться тощо (на письмі стилістична чужородність загального сленгізму виділяється, як правило, лапками).

Істотну роль у поширенні й поповненні загального сленгу відіграє міське спілкування в різноманітних комунікативних ситуаціях, а також внутрішньосімейна комунікація, в процесі якої елементи молодіжного сленгу потрапляють у мовлення представників старшого покоління.

російський мова сленг

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано нове для російської мови явище, яке перебуває в стадії формування. Результати дослідження дають підстави констатувати:

1. В останні десятиріччя спостерігається активне уживання субстандартної лексики, зокрема певного набору сленгових одиниць носіями мови - представниками різноманітних соціальних груп. Сленгізація мови, що невпинно зростає, підтверджується даними тлумачних словників російської мови, які почали спорадично відображати цей процес, а також текстами друкованих та інших ЗМІ. В сучасній російській мові формується нове явище - загальний сленг.

2. Аналіз матеріалу (записів спонтанного усного мовлення, газетних текстів, мови теле- і радіопрограм) засвідчив, що одиниці загального сленгу характеризуються такими ознаками: відносна стабільність для певного періоду часу; широка вживаність і загальновідомість; використання - для вираження оцінок і емоцій - носіями мови незалежно від віку, виду діяльності, соціального стану.

3. При ідентифікації одиниць загального сленгу з метою включення їх до тлумачних та спеціальних словників необхідно керуватися чіткими критеріями відбору. Критерії, що існують нині, підлягають справедливій критиці і мають бути уточнені з ураховуванням частотності вживання сленгізмів, розширенням матеріалів словарної картотеки за рахунок фіксації сленгової лексики, насамперед в усному мовленні, на радіо, телебаченні, у побутовому вживанні.

У процесі дослідження зроблено висновок про те, що основою виділення одиниць загального сленгу можуть стати такі ознаки: 1) втрата сленговою одиницею корпоративності - закріпленості за мовною практикою окремих соціальних груп; 2) широке вживання слова в мовленні представників різних соціальних груп, особливо освічених носіїв літературної мови; 3) використання сленгової одиниці за межами „своєї”, первинної функціональної сфери; 4) активізація сленгізму в масмедійній комунікації; 5) перевага експресивно-емотивного змісту в структурі лексичного значення, першорядність експресивної функції (використання сленгової одиниці як засобу експресивізації мовлення і вираження оцінок й емоцій, а також як елемента мовної гри); 6) належність слова або виразу до „модних” одиниць; 7) залучення сленгізму в словотворчі процеси, поява похідних слів, не зафіксованих у соціолектах-джерелах; 8) семантична трансформація сленгізму в літературній мові. Обов'язковими критеріями для визначення меж загального сленгу, а отже, й відбору його одиниць для лексикографічної фіксації слід визнати перші п'ять. Ознаки 6), 7) і 8) свідчать про високий ступінь засвоєння сленгізму в загальному вживанні.

4. У результаті аналізу слів, зафіксованих в ТСРЗЖ, а також одиниць картотеки, зібраної нами в ході дослідження відповідно до розроблених критеріїв загального сленгу було з'ясовано, що вказаним критеріям відповідають 300 лексичних одиниць. Це становить лише дві третини лексики, ідентифікованої авторами ТСРЗЖ як „загальний жаргон”.

5. Певна частина лексики, зафіксованої нами в 2000 - 2006 роках (бабло, безнал, вестись на что-л., грузить, дерибан, дерибанить, заморочка, кидалово, козырный, крайний, крышевать, лохотрон, мобильник, навороченный, напряг, откат, отходняк, подняться на чём-л., подсадить кого-л. на что-л., подсесть, понятия, попасть, прикольный, прогнуться, продвинутый, разводить, разрулить, расклад, фишка, шара), відсутня в ТСРЗЖ (1999 року видання), що може свідчити зокрема про динаміку розвитку системи російського загального сленгу. Основними джерелами поповнення загального сленгу виступають молодіжний сленг та арго злочинців.

6. Продуктивність певних словотворчих моделей одиниць загального сленгу (використання специфічних суфіксів, метафоризація, семантична компресія) зумовлена специфікою сленгового словотвору - реалізацією експресивної функції, відбиттям різних відтінків конотацій, економією мовленнєвих зусиль.

7. Поширенню сленгової лексики, її переходу в розряд загального сленгу сприяють, насамперед, засоби масової комунікації, реклама, масова культура. Залучення носіїв мови різного віку та соціального стану до використання сленгу відбувається шляхом внутрішньосімейної комунікації (вплив молодших членів родини на мову старшого покоління) і побутового міського спілкування.

Отже, результати дослідження засвідчують, що в сучасній російській мові формується нове явище - загальний сленг, який перебуває на межі просторіччя й загальнолітературної мови і частина одиниць якого з часом може набути статусу літературної норми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Гордиенко В. А. Общий сленг: к характеристике явления // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. - №1, 2006. - С. 41 - 45.

2. Гордиенко В. А. Общий сленг в русском языке и критерии его выделения // Слово в словаре и дискурсе. Сб. науч. ст. к 50-летию Х.Вальтера - М.: 2006. - С. 278 - 284. (В соавторстве с Л. А.Кудрявцевой).

3. Гордиенко В. А. Сленг и отношения “свой - чужой” в языке // Система і структура східнослов'янских мов: до 170-річчя з дня народження О. О. Потебні: Зб. наук. праць - К.: Знання України, 2005. - С. 94 - 100.

4. Гордиенко В. А. Сленг как объект лингвистического изучения // Русский язык и литература: проблемы изучения и преподавания: Сб. научн. трудов. - К. КГПУ им. Б. Д. Гринченко: ИПЦ, 2003. - С. 15 - 18.

5. Гордиенко В. А. О некоторых особенностях компьютерного жаргона (на материале просторечия города Киева) // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сборник научных работ. - Киев: ИПЦ “Киевский университет”, 2002. - С. 121 - 124.

Размещено на Allbest.ru